Інституціональні основи розвитку аграрної економіки

- комплексний характер: незважаючи на очікуваний ефект навіть обмежених заходів, зміни впливають на всі складові аграрного соціуму - соціальні, економічні, культурні, політичні і т.д. Узгодженість таких різнопланових змін є однією з найактуальніших проблем реформування. Як свідчить історія, часто фактори, які просто не могли бути врахованими ініціаторами реформ (зовнішньоекономічні, політичні і т.д.), зводили нанівець наслідки змін;

- інституціональний характер: дане положення є визначальним: будь-яка реформа повинна розглядатися як інституціональна зміна, що вимагає адекватного аналізу, концептуальних оцінювальних підходів, побудови стратегії і тактики реформування і т.д. Таке нормативне методологічне трактування може бути доповнено і тим, що, незважаючи на те, що реформи практично завжди мали суто прикладну мету і завдання, в реальному житті вони призводять до радикальної зміни інституціонального середовища. Реальний позитивний ефект реформи могли мати лише за умови дійсного впливу на інституціональний механізм функціонування аграрного соціуму;

- трансформаційний інституціональний характер: сутність реформ завжди полягатиме у зміні пріоритетів щодо ролі та впливу окремих інституцій та пов'язаних з ними інститутів. Це розкриває водночас і зміст механізму впливу на аграрний соціум: стратегія і тактика реформ повинна будуватися на еволюційній зміні пріоритетів, т.з. інституціональному будівництві. апк інновація аграрний управління

На думку автора, інституціональна теорія дозволяє сформулювати загальну аналітичну конструкцію дослідження різних у часі реформ з позицій ідентифікації наступних елементів:

1. Інституціональний ініціатор реформ.

2. Офіційні та неофіційні цілі, мета, завдання реформ.

3. Інститути - об'єкти реформування.

4. Ключові елементи інституціонального середовища, які мають потенціал впливу на трансформаційний процес.

5. Рівень та природа дореформених та післяреформених конфліктів між інститутами аграрного соціуму.

6. Структура та природа соціальних агентів, які є об'єктом реформ, ступінь їх лояльності до змін, мотиви та характер сприйняття змін і т.д.

7. Характер зміни інституціонального середовища під впливом реформ.

Встановлено, що діалектичне співвідношення між інтенсивністю домінування двох типів мотивів - ринково орієнтованих і суспільно орієнтованих - було характерним для всіх аграрних реформ в Україні. Історичний екскурс дозволяє стверджувати, що у будь-якій з проведених реформ було стержневе, основне завдання, яке нею вирішувалося (табл. 2).

Такими завданнями були перехід з оброчної на панщинну систему в рамках кріпосної залежності селян, скасування кріпосного права, стимулювання розвитку трудового одноособового селянського господарства при ослабленні общинного і латифундиського, створення великих державних сільськогосподарських підприємств у вигляді колективних або ж їх реорганізація на основі соціалізації інституту приватної власності на селі. Всі ці спрямування слід розглядати як діалектичне поле трансформації інституціонального середовища українського села, внутрішній каркас якого визначається полярністю між тенденціями стабільності і консервативності общинних форм організації життя та становленням і поглибленням ринкових відносин.

Таблиця 2. Інституціональна композиційність конфліктів аграрного соціуму, динаміка та зміст основних аграрних реформ в Україні

Особливістю є домінування в цілому суспільно орієнтованих мотивів, які практично завжди були визнані переважною частиною селян як основні. Це можна пояснити аграрним типом українського суспільства, в рамках якого формувалися відповідні культурні характеристики. Звідси в межах сільської общини інституціональні фактори, що склалися історично, відігравали більш суттєву роль, а тому проблеми частіше всього вирішувалися за рахунок інституціональних рішень. Все це свідчить про те, що в аграрному соціумі України довгострокові ефекти суто економічного стимулювання індивідів до прийняття певних рішень обмежені і скоріше всього не будуть дієвими навіть за наявності самих ефективних механізмів моніторингу і санкціонованих законодавчо норм. Ця обставина повинна враховуватися при виборі засобів трансформації інституціональних систем.

Пріоритети щодо суспільно- та ринкоорієнтованих мотивів як проблеми альтернативного вибору мали значний вплив як на процес, так і на тип суспільного розвитку. Для сільського господарства України характерним є кризовий тип суспільно-економічного розвитку. Цей стиль характеризується тим, що протиріччя суспільного розвитку не скасовуються після їх ідентифікації та визнання як істотно проблемних, існуючий курс реформ не корегується або ж корегується неістотно за збереження його загальної спрямованості. Водночас протиріччя зберігаються і розвиваються, генерують нову їх модифікацію відповідно до нових умов, приводячи в подальшому до чергової, нової кризи. В історичному контексті будь-який ідеологічний постулат стосовно фундаментального шляху можливого розвитку вітчизняного сільського господарства послідовно спростовувався як з точки зору самих суспільно визнаних на певний час ідеалів, так і цілей, орієнтирів, заходів і механізмів їх досягнення. До таких ідеалів можна віднести ідеї общинності, централізації і децентралізації аграрної економіки, співвідношення між галузевими і регіональними типами регулювання виробництва, укрупнення та зменшення підприємств, інтенсивним та екологічно збалансованими типами розвитку і т.д. Таким чином можна стверджувати про постійно діючий процес поступового розвитку, який супроводжується періодичними поверненнями до вже відкинутих як неефективних ідей.

В рамках формулювання нормативних оцінок соціоекономічної моделі поведінки, основних економічно активних груп соціальних агентів аграрного соціуму необхідним є створення відповідного соціального прошарку - середнього класу, який є носієм нової соціокультурної парадигми.

Моделювання напрямів та типів траєкторії інституціональної еволюції вимагає врахування особливостей аграрного соціуму та закономірностей інститутогенезу як універсального системного процесу, при цьому системні властивості видаються одними із ключових. Загалом еволюційний процес представляється як послідовна якісна трансформація внутрішніх елементів інституціонального середовища. Основою цього процесу є якісна зміна впливу різних інститутів або рекомбінація інституціональної системи на основі сталого переліку базових елементів у матриці детермінантних факторів (економічних, культурних, владних, організаційних) за умови принципової незамінності цих факторів. Тому інституціональна трансформація може бути описана з позицій нелінійної багатоваріантності такого розвитку.

У четвертому розділі - "Інституціональна модель розвитку сільськогосподарських підприємств" - обґрунтовується ключове положення про домінуючу роль сільськогосподарських підприємств у процесі аграрних реформ в Україні та загалом у процесах інституціонального розвитку аграрного соціуму. Результати аналізу дають підстави стверджувати про специфіку сучасного сільськогосподарського підприємства як продукту реформ 90-х рр. та традицій більш глибоких за своїм значенням інституцій аграрного соціуму. Все це дозволяє сформулювати системно-інтеграційну концепцію підприємства як основи для розуміння природи інституціональної динаміки аграрного соціуму та ролі підприємства при цьому.

Аналіз функцій, які фактично є прерогативою тільки інституту підприємства, а також очікування, які пов'язують підприємство з різними групами агентів і елементами інституціонального середовища, процеси прийняття рішень, які обумовлені взаємодією внутрішнього і зовнішнього впливу на підприємство, дозволяють узагальнити опис внутрішньо-фірмової інституціональної системи. Така система відбиває особливості механізму поєднання зовнішніх функцій очікування підприємства, системи прийняття рішень і системи внутрішньовиробничих відносин. Автором обґрунтовано положення про функціональну конфігурацію інституціональної матриці підприємства, згідно з якою підприємство є продуктом організаційної інтеграції у часі і просторі потоків матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних та інших ресурсів, а також векторів культурної, владної дифузії та імплантації різних інститутів. Інтеграція цих процесів протягом тривалого періоду породжує відносну усталеність структури внутрішнього простору підприємства як базисного, функціонуючого суб'єкту економіки.

Як показали результати дослідження, реальна ситуація щодо вітчизняних сільськогосподарських підприємств полягає у тому, що ринкові сигнали кон'юнктури впливають на прийняття рішень головним чином через вищий менеджмент, чого явно недостатньо в силу суб'єктивних особливостей даної групи соціальних агентів на підприємстві; кон'юнктура ринку праці незначною мірою впливає на діяльність підприємств, а його працівники фактично відсторонені від прийняття рішень; стан фінансових ринків, який уособлює вплив мажоритарних акціонерів, незначною мірою впливає на прийняття рішень і поведінку підприємства; потенціал ключових ресурсів недостатньо враховується у системі прийняття рішень. Мова йде про структурні недоліки всієї системи управління, а саме: 1) незбалансованість прав і відповідальності учасників управлінської конфігурації; 2) різноспрямованість інтересів і відсутність механізму координації інтересів учасників підприємства; 3) відсутність механізмів опрацювання і фіксації інтересів самого підприємства як цілісного самостійного суб'єкту ринку та взаємообумовленого інституціонального комплексу; 4) незначний вплив ринкових факторів на конфігурацію в цілому та окремих учасників підприємства; 5) неадекватне представництво інвесторів у структурі органів прийняття рішень. Звідси головне завдання інституціонального реформування системи прийняття рішень на підприємстві полягає в узгодженості і врахуванні прав і відповідальності кожного з учасників і врахуванні інтересів кожного з них у прийнятті і виконанні рішень. Саме це надасть змогу збалансувати функціонально-управлінську конфігурацію з метою забезпечення інтересів підприємства в цілому як суб'єкту ринку.

Розуміння інституціональної природи репрезентативного підприємства дозволяє визначити можливості і закономірності його модернізації передусім на основі трансформації мікроінституціональної системи. Природа поліфункціональності і поліструктурності сучасного сільськогосподарського підприємства обумовлює цілий ряд важливих наслідків для формування нормативної внутрішньо-фірмової інституціональної моделі з точки зору досягнення оптимального його стану. На думку автора, перспективи аграрної економіки полягають перш за все у поширенні підприємств з високим рівнем корпоративної культури або корпоративного капіталу як одного з основних критеріїв досягнутого інституціонального розвитку (табл. 3).

В силу різноманітних обставин розвиток аграрної економіки корпоративного типу є вигідним для суспільства в цілому і аграрного соціуму зокрема. В цьому разі можна стверджувати про позитивну тенденцію зростання інституціональної ефективності. Водночас деякі аспекти конкурентно орієнтованих підприємств можуть бути реалізованими за умови спрямування на певні тактичні економічні пріоритети, концентрацію ресурсів для досягнення таких завдань. При цьому важливу роль відіграватиме і фактор конкуренції.

Сучасна інституціональна система вітчизняних аграрних підприємств є результатом тривалого історичного розвитку. Незважаючи на кризовий характер розвитку, різкі зміни у політичних, соціальних та економічних пріоритетах, які обумовлювали зовнішній тиск, на таких підприємствах була сформована унікальна корпоративна культура, що само по собі є важливим нематеріальним активом, різновидом капіталу. Сама наявність капіталу корпоративної культури дозволяє стверджувати, що вітчизняне сільське господарство за своєю інституціональною природою орієнтоване на можливість реалізації переваг постіндустріального суспільства.

Вдосконалення корпоративної культури як основний напрям трансформації вітчизняних сільськогосподарських підприємств можливе лише на основі трансформації інституціонального середовища аграрного соціуму в цілому та мікроінституціональної системи кожного підприємства. Основними групами заходів такої трансформації є:

1. Формування місії, філософії модернізації, основу чого складатиме соціокультурна парадигма корпоративного вдосконалення.

2. Створення системи комплексного стратегічного планування та системи управління в рамках такої трансформації, ефективне здійснення функцій планування.

3. Створення/посилення відтворювально-інноваційних та когнітивно-освітніх інституціональних структур.

4. Модернізація системи атестації і кар'єрного зростання.

5. Створення системи представництва працівників і функціонального менеджменту в управлінсько-функціональній конфігурації на підприємствах.

У більшості випадків інституціональна трансформація обумовлюватиметься відновленням впливу інститутів, які пов'язані з довгостроковим розвитком підприємства - удосконаленням технологій, оновленням основних фондів, підвищенням професійного рівня працівників, посиленням пізнавальних процесів і управлінням якістю. Для досягнення цього повинна істотно змінитися і система прийняття рішень на підприємстві. Основними зовнішніми факторами впливу таких інституціональних трансформацій є вдосконалення правової системи та економічний тиск інститутів ринків.

Таблиця 3. Типізація ідеального сільськогосподарського підприємства

Звідси перш за все необхідний розвиток таких інститутів підприємства:

1.Інститут комплексного стратегічного планування як складова управління діяльністю підприємства, що дозволить посилити цільову орієнтацію всіх підсистем підприємства і консолідацію колективу.

2. Інститут стратегічного контролю як управлінський механізм перевірки і забезпечення відповідності рішень в рамках прийнятої стратегії.

3. Інститут стратегічного моніторингу як система аналізу ступеня реалізації стратегії і виявлення необхідності корекції стратегії підприємства.

4. Інститут горизонтальної і вертикальної координації поточних рішень у зв'язку з розробкою і реалізацією стратегії підприємства (інститут узгодження інтересів і намірів ключових соціальних груп або основа ефективності).

5. Інститут комунікації - інформаційні канали зв'язку між персоналом і керівництвом, а також правила формування і передачі інформації.

6. Когнітивно-пізнавальні інститути - ідентифікація, пошук і закріплення знань у вигляді економічного ресурсу.

Критерії оцінки ефективності такого напряму стратегічного розвитку ґрунтуються на унікальній інституціональній природі в силу того, що обумовлені факторами впливу як інститутів ринку, так і інститутів організації, влади, культури. В дисертації обґрунтовано важливість впливу таких факторів, як інвестиційний та протизатратний механізми функціонування підприємства за умов різносторонньої конкуренції, у т.ч. за умов орендних відносин та посилення ролі мотивацій. Водночас створення інноваційної моделі розвитку неможливе без залучення/врахування організаційних інституціональних факторів - ефективного менеджменту, контролінгу та внутрішньогосподарської системи планування, структурної модернізації, природного намагання досягти монопольних переваг на ринку, ефективних відносин з партнерами та ін. При цьому формування адекватного рівня корпоративної інституціональної культури підприємства полягає передусім у досягненні високої якості персоналу, зростанні ролі психоетичних мотиваційних аспектів та інтелектуального капіталу, реалізованих у сучасних наукоємних технологіях.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення природи, еволюції і впливу соціально-економічних інститутів на розвиток аграрної економіки України і нове вирішення наукової проблеми формування інституціональної моделі розвитку аграрної сфери на основі трансформації сільськогосподарських підприємств та формування ринкових інститутів; розроблені теоретико-методологічні підходи до аналізу інститутів дають можливість розробити практичні рекомендації щодо їх вдосконалення.

Результати дослідження дозволяють зробити такі основні висновки:

1. Глобальні фундаментальні зміни на початку 90-х рр. (форм власності, господарювання, державного регулювання, соціоекономічні аспекти поведінкової моделі тощо) в основі своїй мають інституціональну природу. Складність трансформаційних процесів можна пояснити невідповідністю між новими ринковими нормами та консервативним за своєю природою інституціональним середовищем. Особливо гостро ці проблеми проявились у сільському господарстві у зв'язку з інерційністю цього сектору та особливостями аграрного соціуму з його традиціями, усталеними звичаями, нормами поведінки. Перебудова соціальних норм і інститутів потребує значного часу і зусиль. А тому пропагування цих норм, суспільний і державний контроль за їх дотриманням здатний забезпечити синергічний ефект зниження трансакційних витрат суспільства.

2. Зростаюче значення інституціонального середовища дає можливість визначити останнє як важливий нематеріальний фактор розвитку економіки і суспільства загалом. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва значною мірою визначається інституціональним середовищем його функціонування. Воно створює необхідні умови розвитку, збільшення обсягів та підвищення якості продукції аграрного сектора.

3. Аналіз і систематизоване порівняння основних принципів неокласичної, еволюційної і інституціональної теорій дозволили зробити висновок про життєздатність синтезованого підходу до аналізу розвитку економіки, в т.ч. її аграрного сектора з широким залученням інструментарію інституціональної теорії, що дає змогу здійснювати економічний аналіз комплексно і всебічно, з урахуванням національних традицій, звичаїв і культури.

4. Функціонування і розвиток аграрного соціуму як способу виробництва, філософії і життя селян передбачають домінантність інституціональних аспектів аналізу, прогнозування і моделювання еволюційних процесів. Особливістю організації та функціонування українського аграрного соціуму є його глибока структурованість як інституціонального комплексу колектократичних основ та відносно низька орієнтація на ринкові пріоритети, а також те, що первісний розподіл власності і владного формування балансу в процесі останніх реформ стали визначальними факторами недосконалості реальної моделі корпоративного управління. При цьому на перехідному етапі структура власності не тільки не відповідала критеріям ефективності, але й створила передумови для загострення соціально-економічних проблем в інституціональному середовищі і довгостроковій перспективі. Звідси критеріями ефективності реформ є зменшення перешкод стосовно обмінного процесу, чітке визначення прав власності селян і вдосконалення на цій основі владної конфігурації, формування адекватної інформативності, науково-інноваційної забезпеченості, становлення ефективної ринкової інфраструктури. Водночас інститути ринку повинні пройти шлях органічної адаптації до реального інституціонального середовища українського села. Звідси перехід до нової ідеології реформ в організаційно-економічному плані означає стратегічний перехід аграрної політики держави на підтримку ефективних в інституціональному відношенні організаційних форм та формування відповідних ринкових інститутів.

5. Обґрунтована природа інституціонального середовища аграрного соціуму, яка обумовлена системним впливом у матриці взаємодії визначальних детермінантних факторних суспільних сил (економічних, культурних, владних та організаційних), інституцій (ринку, власності, державного впливу, організації виробництва, культури) та конкретних інститутів як результату реалізації відповідних суспільних норм та традицій. Категорія "інституціональне середовище" розуміється автором як система інститутів, які реально мають місце і визначають характер суспільного життя, перш за все у його соціально-економічних проявах. Такий підхід дає можливість наблизитися до моделювання інститутів в матриці конкретного інституціонального середовища як самостійних динамічних об'єктів дослідження та визначити функціональну ефективність системи інститутів в аграрній економіці.

6. Уточнено поняття "інститут", яке розглядається як відносно стійка система норм, що регулює прийняття рішень, діяльність і взаємодію суб'єктів і ґрунтується на системній ієрархічності і взаємообумовленості універсальних детермінантних факторних сил суспільства та відповідних інституцій. Інститути розглядаються автором як система, структурними елементами якої є базові норми, норми підтримки, регулятивні, конструктивні та когнітивні норми. Відповідно інституціалізація певної базової норми передбачає формування механізмів їх контролю і дотримання. Цей висновок набуває особливої ваги в період трансформації економіки і запозичення (трансплантації) інститутів із зарубіжної практики. Сутність інституціональної еволюції полягає у постійному діалектичному процесі видозміни впливу певних інституцій та інститутів, домінуючих і формалізованих на даному історичному етапі, що є тривалим, унікальним і органічним процесом, для якого неприйнятним є штучні імплантації. Визнано як важливість інститутів, так і складність їх аналізу. На думку автора, інститут може бути проаналізований описом визначених автором ознак інституту.

7. Інституціональний простір господарських організацій може бути описаний за сукупністю показників, яка є значно ширшою порівняно з традиційним економічним аналізом. Виділено методичні особливості інституціонального аналізу соціоекономічних систем аграрного соціуму з точки зору множинності, комплексності і неоднозначності критеріїв інституціональної ефективності. Сукупність показників такого аналізу представляє собою матрицю деталізованих оцінювальних критеріїв економічного, культурного, владного, організаційного змісту, які є незамінними і можуть в кожному окремому випадку мати визначальний характер, обумовлюючи причини занепаду, життєздатності, конкурентоспроможності та потенціалу розвитку підприємства як мікроінституту. Оцінювання еволюції інституціональної системи та її направленості запропоновано здійснюватись з використанням теорії нечіткої логіки/нечітких множин. Використання даної теорії є оправданим, оскільки для аналізу використовуються як кількісні, так і якісні характеристики, які обмежують використання традиційних методів аналізу. Використання таких інтегрованих критеріїв оцінювання дає можливість висвітлити також перспективи і напрямки модернізацій інститутів.

8. Практична апробація методики аналізу ефективності реформування (інституціональної ефективності) сільськогосподарських підприємств Таращанського р-ну Київської обл. та Вінницької обл. з використання методу нечітких множин дозволяє зробити висновок про поступове покращення інституціональних характеристик сільськогосподарських підприємств на пореформеному етапі їх функціонування та встановлення прямої залежності між інституціональною та ресурсною ефективністю. Це підтверджує важливість не лише ресурсного забезпечення, а й інституціонального середовища функціонування підприємства. Запропонована методика дала змогу визначити вплив окремих факторів на розвиток конкретних підприємств. Виділення таких факторів дозволяє, на думку автора, побудувати і оптимізаційну модель розвитку підприємства.

9. В контексті інституціональної теорії аграрна реформа являє собою системний соціально-економічний процес цілеспрямованого впливу, природа якого обумовлена стратегічною орієнтацією моделі еволюційного інституціонального розвитку аграрних відносин. Згідно з авторським підходом, аграрну реформу можна визначити як комплекс заходів, спрямованих на ініціацію або прискорення змін щодо функціонування інституціонального середовища аграрного соціуму, перш за все щодо ролі та значення окремих - традиційних чи відносно нових - інститутів. Ефективність реформ повинна оцінюватися з точки зору орієнтації на цілі, які є важливими і зрозумілими передусім для пересічних економічних і соціальних агентів, а також природними для інституціонального середовища та інституціональної природи реформаторських змін, у т.ч. з позицій ефекту спонтанного взаємовпливу наслідків реформ. Сучасну аграрну реформу у сільському господарстві України правомірно і необхідно розглядати в історичному контексті загальної проблематики, аналізу мотивів, цілей і досягнутих результатів реформування галузі впродовж принаймні останніх 500 років. Всі основні відомі аграрні реформи на терені України відбувалися під впливом процесу глобалізації світового ринку продовольства, передбачаючи за своєю сутністю зміну пріоритетів у напрямку посилення впливу інститутів ринку. Особливістю реформ стали кризовий характер інституціональної динаміки розвитку, у т.ч. ідеологічних постулатів, організаційних змін, механізмів і шляхів реформування, що знайшло своє яскраве відображення, зокрема, у питанні земельної власності. Інституціональна діалектичність таких змін історично зумовлена полярністю розвитку колективного способу організації аграрного соціуму та пріоритетами ринкового його розвитку.

10. Обґрунтовано, що вітчизняне сільське господарство за своєю інституціональною природою орієнтоване на можливість реалізації переваг постіндустріального суспільства. Сучасна інституціональна система вітчизняних аграрних підприємств є результатом тривалого історичного розвитку. Незважаючи на кризовий характер розвитку, різкі зміни у політичних, соціальних та економічних пріоритетах, які обумовлювали зовнішній тиск, на таких підприємствах була сформована унікальна корпоративна культура, що само по собі є важливим нематеріальним активом, різновидом капіталу.

11. Найважливішими результатами трансформацій як наслідків останніх реформ є посилення значення процесу формування конкурентоспроможних організаційно-економічних форм господарювання за умов зростання конкуренції саме як основи створення ефективної інституціональної структури аграрного соціуму. Перспективи розвитку вітчизняної аграрної сфери вимагають зміни змісту і цільової орієнтації реформ на основі створення/відновлення впливу інститутів, які забезпечуватимуть усталений і позитивний характер інноваційного розвитку. Елементами нової стратегії повинні стати ефективний менеджмент, зростання ролі людського і соціального капіталу, орієнтація на забезпечення конкурентоспроможності виробництва, широке впровадження нових технологій, інноваційне інвестування та інші фактори системного плану.

12. Досягнення ефективності інституціонального середовища залежить від вдосконалення структур корпоративного управління і балансу влади. Реформи повинні мати об'єктне спрямування, яке включає такі ключові моменти: 1) в соціокультурному аспекті - формування потужного середнього класу, який був би носієм конструктивної соціокультурної парадигми позитивної інституціональної еволюції; 2) в економіко-організаційному аспекті - розвиток інституціонально ефективних підприємств, що є основою фундаментальних трансформацій. Концептуальна ідея формування та зміни інституціонального середовища на основі системного багаторівневого і багатопростірного підходу полягає у домінантній ролі сільськогосподарських підприємств різних організаційних форм як основного елементу взаємодії факторів інститутогенезису: агентів, технологій, базисних координуючих інститутів, ієрархічних управлінських структур та ін. Водночас саме інститут підприємства здатний координувати у часі і просторі цілеспрямовану діяльність з корекції і стабілізації поведінки та менталітету представників аграрного соціуму і бути генератором інституціонального створення та розвитку середнього класу.

13. Наукове узагальнення досвіду реформування вітчизняного сільського господарства, універсальність окремих принципових положень і загальної ідеології реформ свідчать про можливість їх використання при корекції аграрної політики. З цією метою пропонується здійснити:

- вдосконалення програми підтримки сільського господарства з точки зору пріоритетності основних критеріїв інституціональної ефективності (забезпечення пільгових умов для зниження відсоткових ставок кредитування аграрного виробництва на рівні 3-5% річних, стимулювання науково-дослідницької діяльності фундаментального і прикладного змісту, захисту інтелектуальної власності, збереження і розвиток науково-освітянських інститутів, створення адекватного інформаційного моніторингового поля);

- введення у практику державного регулювання процесу кредитування сільгоспвиробників, обов'язковість тендерного підходу при розгляді відповідних бізнес-планів, де критеріями будуть також і орієнтовні показники інституціональної ефективності;

- здійснення рейтингового оцінювання інституціональної ефективності підприємств галузі, узагальнення та поширення позитивного досвіду;

- введення у навчальний процес ВНЗ Міністерства аграрної політики України циклу навчальних дисциплін за напрямком "Управління інституціональним розвитком".

Список основних публікацій за темою дисертації

Монографії

1. Мороз О.О. Аграрні реформи в Україні: теорія, історія, еволюція парадигми. - Вінниця: УНІВЕРСУМ - Вінниця, 2003. - 233 с. (13,63 др. арк.).

2. Мороз О.О. Інституціональна система аграрної економіки України. - Вінниця: УНІВЕРСУМ - Вінниця, 2006. - 438 с. (25,29 др. арк.).

Статті у фахових наукових виданнях

3. Мороз О.В., Мороз О.О. Ефективність використання антропогенної енергії в системах України // Економіка АПК. - 1995. - №6. - С.45-51. (0,4 др. арк., із яких особисто автору належить 0,2 др. арк.; автором визначено інституціональні фактори еволюції сільського господарства України).

4. Мороз О.В., Щеглова Н.В., Мороз О.О., Ткачук Л.М., Романець І.В. Управління організаційною поведінкою персоналу на державних підприємствах // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - Вип. 70. - С.60-74. (0,7 др. арк., із яких особисто автору належить 0,2 др. арк.; автором розкрито роль інститутів організаційної культури в управлінні персоналом підприємства).

5. Мороз О.В., Щеглова Н.В., Мороз О.О., Ткачук Л.М., Романець І.В. Проблеми стратегічного управління організаційною поведінкою персоналу державного підприємства // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - Вип. 72. - С.18-25. (0,4 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором визначено значення організаційної культури на підприємстві).

6. Мороз О.В., Щеглова Н.В., Мороз О.О., Ткачук Л.М., Романець І.В. Методологічні та методичні аспекти оцінки впливу організаційної поведінки на продуктивність праці // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - Вип. 74. - С.3-8. (0,3 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором розкрито методичні аспекти інституціонального аналізу динаміки продуктивності праці).

7. Мороз О.О., Заюкова М.С., Гижко Л.П. Теоретико-методологічні та практичні аспекти управління фінансовою стійкістю сучасного вітчизняного підприємства // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 2003. - №1. - С.16-18. (0,2 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором визначено основні напрями інституціонального вдосконалення підприємства).

8. Мороз О.О. Глобальні тенденції трансформації аграрного ринку України у ХХІ столітті // Вісник Вінницького політехнічного інституту. - 2004. - №1. - С.11-19. (0,6 др. арк.).

9. Мороз О.О. До питання інституційної сутності аграрних реформ в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - Вип. 187. - С.149-156. (0,4 др. арк.).

10. Мороз О.О. Соціально-економічні аспекти розвитку переробної сфери АПК // Вісник аграрної науки. - 2004. - №5. - С.77-78. (0,15 др. арк.).

11. Мороз О.О. Інституційна сутність вітчизняних аграрних реформ // Економіка АПК. - 2004. - №5. - С.17-21. (0,4 др. арк.)

12. Саблук П.Т., Мороз О.О. Ефективність корпоративного управління: інституційний аспект // Вісник аграрної науки. - 2004. - №6. - С.54-56. (0,3 др. арк., із яких особисто автору належить 0,15 др. арк.; автором визначено інституціональний зміст корпоративного управління на підприємствах).

13. Мороз О.О., Карачина Н.П., Денисюк Л.П. Міжнародні принципи корпоративного управління та їх застосування в Україні // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 2004. - №7. - С.19-21. (0,3 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором здійснено інституціональний аналіз універсальних принципів корпоративного управління).

14. Мороз О.О. Проблеми і перспективи ефективності переробних галузей АПК // Вісник ХНАУ. Зб. наук. пр. Серія "Економіка АПК і природокористування". - Харків: ХНАУ. - 2004. - №4. - С.127-131. (0,2 др. арк.).

15. Мороз О.О., Карачина Н.П. Фактор дивідендної політики у корпоративному управлінні // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - Чернівці: АНТ Лтд., 2004. - Вип. ІV. - С.356-362. (0,25 др. арк., із яких особисто автору належить 0,15 др. арк.; автором визначено підходи до визначення корпоративної політики підприємства).

16. Мороз О.О., Карачина Н.П. Дивідендна політика як складова корпоративного управління // Вісник Українського державного університету водного господарства та природокористування. Зб. наук. пр. Економіка. - Рівне, 2004. - Вип. 2 (26), частина ІІ.- С.676-681. - (0,3 др. арк., із яких особисто автору належить 0,15 др. арк.; автором обґрунтовано інституціональний зміст корпоративного управління на підприємствах).

17. Мороз О.О., Цимбал А.І. Розвиток аграрних підприємств Київщини // Економіка АПК. - 2004. - №9. - С.79-84. (0,4 др. арк., із яких особисто автору належить 0,3 др. арк.; автором визначено інституціональні складові інноваційної моделі розвитку підприємств АПК).

18. Мороз О.О., Карачина Н.П., Денисюк Л.П. Соціально-економічна ефективність корпоративного управління: інституційний аспект // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 2004. - №10. - С.22-26. (0,4 др. арк., із яких особисто автору належить 0,15 др. арк.; автором розкрито інституціональні аспекти ефективності корпоративного управління). 19. Мороз О.О. До проблеми моделювання аграрної економіки у світлі категорій теорії катастроф // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - Вип. 195. В 4 т. Том ІІІ.- С.656-662. (0,25 др. арк.).

20. Сінченко В.М., Мороз О.О. Моделювання процесів розвитку аграрного сектору в ринкових умовах // Вісник аграрної науки. - 2004. - №12. - С.59-61. (0,2 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором обґрунтовано закономірності розвитку сільського господарства з використанням категорій і положень теорії катастроф).

21. Мороз О.О. Перспективи соціально-економічного розвитку аграрних підприємств // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2004. - №11 (2). - С.305-310. (0,3 др. арк.).

22. Мороз О.О. Світовий досвід трансформації ринкових відносин у сільському господарстві // Вісник Вінницького політехнічного інституту. - 2004. - №2. - С.35-43. (0,5 др. арк.).

23. Мороз О.О. До питання регулювання сучасного ринку // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - Вип. 190: В 4 т. Том 1. - С.26-33. (0,4 др. арк.).

24. Мороз О.О. Історія формування концептуальних засад теорії аграрного реформування в Україні // Вісник Вінницького політехнічного інституту. - 2004. - №3. - С.20-26. (0,5 др. арк.).

25. Мороз О.О. Особливості регулювання сучасного аграрного ринку // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - Вип. 191: В 4 т. Том І. - С.126-130. (0,2 др. арк.).

26. Мороз О.О. Історія аграрних реформ в Україні // Вісник Вінницького політехнічного інституту. - 2004. - №4. - С.9-17 (0,5 др. арк.).

27. Мороз О.О. Регіональна динаміка та ефективність переробних підприємств АПК // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції. Випуск 10: Збірник наукових праць ВНУ, №1-2. - Луцьк: "Надстир"я", 2004. - С.289-295. (0,3 др. арк.).

28. Мороз О.О., Матвійчук А.В. Аналіз ефективності реформування сільськогосподарських підприємств із використанням апарату нечіткої логіки // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - Вип. 199. В 4 т. Том І. - С.11-20. (0,3 др. арк., із яких особисто автору належить 0,2 др. арк.; автором обґрунтовано обґрунтовано використання теорії нечіткої логіки при моделюванні агроекономічних процесів).

29. Мороз О.О. Інституційна підтримка розвитку систем управління якістю // Теорії мікро-макроекономіки. Зб. наук. пр. - Київ, 2005. - Вип. 19. - С. 122-129. (0,4 др. арк.).

30. Мороз О.О. Інституційна модель реформування аграрного сектору України // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - Вип. 208. В 4 т. Том І.- С.33-42. (0,3 др. арк.).

Публікації в інших наукових виданнях

31. Мороз О.В., Мороз О.О., Рогальський С.В., Штефан Л.Б. Проблеми і перспективи інтенсифікації сільського господарства України // Україна на порозі ХХІ століття: економіка, державність. Зб. наук. праць по матеріалах міжнар. наук.-практ. конф., м. Вінниця, 30-31 березня 2000 р. / Відп. ред. В 2-х томах. Том 1. - Вінниця: Арбат, 2000. - С.42-45. (0,25 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором визначено інституціональні фактори інтенсифікації сільського господарства України).

32. Ігнатов С.Н., Мороз О.О., Мельник І.Г. До проблеми інтеграції підприємництва в АПК // Статистика України. - 2004. - № 2. - С. 79-82. (0,3 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором визначено інституціональні основи інтеграції підприємництва в АПК).

33. Карачина Н.П., Мороз О.О. Розробка і реалізація дивідендної політики як складової корпоративного управління // Регіональна бізнес-економіка та управління. - 2004. - №1. - С.43-46. (0,25 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором охарактеризовано інституціональний зміст управління корпоратизованими підприємствами).

34. Ігнатов С.Н., Мороз О.О., Карачина Н.П., Ткачук Л.М. Інституційне значення, динаміка та перспективи розвитку переробної сфери АПК // Статистика України. - 2004. - № 4. - С. 91- 94. (0,25 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором визначено інституціональні основи трансформаційних змін організаційної структури переробної сфери АПК).

35. Мороз О.В., Мороз О.О., Рогальський С.В., Штефан Л.Б. Проблеми і перспективи аграрної політики в Україні // Труды филиала МГТУ им. Н.Э. Баумана. Матер. междунар. симпозиума "Наука и предпринимательство". - Калуга, 2000. - С. 149-153. (0,2 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором визначено інституціональні аспекти ефективності аграрної політики в Україні).

36. Мороз О.О. Інституціональні та економічні аспекти формування нової моделі сільського господарства // Промисловий потенціал Вінниччини: сучасний стан та перспективи розвитку. Зб. матер. наук.-практ. конф., м. Вінниця, 27 березня 2002 р. - Вінниця: Зодчий, 2002. - С. 210-213. (0,2 др. арк.).

37. Мороз О.О., Дворніков М.Є. Тенденції в реформуванні організації праці на підприємствах в умовах становлення постіндустріального суспільства // Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання. Праці IV міжнар. наук. конф. Частина 4. Донецький національний університет. - Донецьк, 2003. - С.36-37. - (0,15 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором визначено інституціональний зміст заходів з підвищення ефективності організації праці на корпоратизованих підприємствах).

38. Мороз О.О. Забезпечення стійкого розвитку підприємств м'ясної промисловості Вінницької області // Розвиток фінансово-кредитної системи України в умовах ринкових трансформацій. Зб. матер. І Всеукр. наук.-практ. конф. вчених, викладачів та практичних працівників, 26-27 лютого 2003 р. - Вінниця: "Універсум". - "Ландо Лтд", 2003. - С.254-255. (0,2 др. арк.).

39. Мороз О.О. До проблеми ефективності переробних галузей АПК за умов становлення ринкових відносин // Матер. всеукр. наук.-практ. конф. "Інвестиційні стратегії сталого розвитку". - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Том ІІ. - С.142-143. (0,05 др. арк.).

40. Мороз О.О. Мале підприємництво в умовах агропромислової інтеграції сучасного сільськогосподарського ринку // Матер. VII Міжнар. наук.-практ. конф. "Наука і освіта 2004". Економіка АПК. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Том 16. - С.34-37. (0,1 др. арк.).

41. Мороз О.О. Соціокультурні аспекти інституціональної трансформації сучасної цивілізації // Гуманізм та освіта. Збірник матер. міжнар. наук.-практ. конф, м. Вінниця, 21-23 вересня 2004 р. в 2-х томах. Т.2. - Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2004. - С.157-160. (0,2 др. арк.).

42. Мороз О.О., Карачина Н.П. Соціально-економічна ефективність корпоративного управління // Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій. Зб. матер. ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. вчених, викладачів та практичних працівників, 14-15 жовтня 2004 р. - Вінниця: "Ландо ЛТД", 2004. - С.266-274. (0,5 др. арк., із яких особисто автору належить 0,2 др. арк.; автором визначено аналітичну модель соціально-економічної ефективності управління на підприємствах на постприватизаційному етапі).

43. Мороз О.О., Мороз Є.О. Сучасна аграрна цивілізація в світлі загальної теорії постіндустріального суспільства // Матер. регіон. наук.-практ. конф. "Інноваційно-інвестиційна модель розвитку економіки Вінниччини". Збірник статей. - Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2005. - С.145-148. (0,2 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором охарактеризовано інституціональну природу розвитку сучасного світового сільського господарства).

44. Мороз О.О. До проблеми трансформації сучасної аграрної цивілізації в світлі теорії постіндустріального суспільства // Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці. Матер. міжнар. наук.-теор. конф. Житомир, 2005 р. - Житомир: Вид-во "Державний агроекологічний унівеситет", 2005. - В 3-х частинах, частина 1. - С.41-43. (0,15 др. арк.).

45. Мороз О.О., Шварц І.В., Мороз В.В. Вибір оптимальної антикризової структури підприємства з використанням теорії нечітких множин // Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій. Зб. матер. ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. вчених, викладачів та практичних працівників, 16-17 лютого 2006 р.- Вінниця: Книга-Вега, 2006. - Т. ІІ - С. 194-197. - (0,2 др. арк., із яких особисто автору належить 0,1 др. арк.; автором розроблена методика використання теорії нечітких множин у моделюванні мікроекономічних процесів).

Размещено на Allbest.ru