Еколого-економічна ефективність використання землі в лісостеповій зоні України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Еколого-економічна ефективність використання землі в лісостеповій зоні України

Петренко Олександр Якович

АнотаціЯ

економічний екологічний землекористування сільськогосподарський

Петренко О.Я. Економіко-екологічна ефективність використання землі в лісостеповій зоні України. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК. ? Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, Харків, 2006.

Викладено результати дослідження проблеми розробки науково-методичних засад економіко-екологічна ефективності використання землі в лісостеповій зоні України, пошуку шляхів збереження та відтворення родючості ґрунтів при проведенні земельної реформи, поліпшення функціонування економіко-екологічного механізму землекористування в аграрній сфері. Виконано поглиблений аналіз стану природно-ресурсного потенціалу досліджуваного регіону, доведено необхідність запровадження землекористування на ландшафтній основі, показано рівень ефективності використання виробничого потенціалу в сільськогосподарському виробництві регіону, приведено економіко-екологічне обґрунтування розмірів землеволодінь, землекористувань і структури посівних площ.

Опрацьовано напрями підвищення економічної ефективності землекористування та землевпорядкування в умовах ринкових перетворень. Виконано оптимізацію галузевої структури виробництва в сільськогосподарських підприємствах регіону з урахуванням принципів екологічно безпечного використання землі. Обґрунтовано необхідність консервації малопродуктивних ерозійно небезпечних земель з від'ємним нормативним чистим доходом.

Ключові слова: аграрні відносини, економіко-екологічна ефективність, якість землі, землеволодіння та землекористування, ресурсний потенціал, галузева структура.

АННОТАЦИЯ

Петренко А.Я. Экономико-экологическая эффективность использования земли в лесостепной зоне Украины. Рукопись. Диссертация на соискание научной степени и т. д.

Изложены результаты исследования проблемы разработки научно-методических основ экономико-экологической эффективности использования земли в лесостепной зоне Украины. Акцентируется внимание на объективной необходимости учета экономических и социальных факторов при землеустройстве, обусловленных объективными экономическими законами и уровнем развития продуктивных сил общества. Чрезмерная антропогенная нагрузка на земельные ресурсы в большинстве областей лесостепной зоны привело к нарушению оптимальных, эклологически обоснованных нормативов соотношения земельных угодий. Установлено, что снижение распаханности в агроландшафтах с 80-90% до 50-60% и увеличения удельного веса природных фитоценозов способствует снижению эрозионных процессов. Переход к экологески сбалансированной оптимальной структуре землепользования дасть возможность сконцентировать энергетические, материальные и трудовые ресурсы на производстве необходимого количества качественной продукции.

Экономико-экологическая эффективность безопасного землепользования предусматривает применение контурно-мелиоративной организации территории на склоновых землях. При этом определяется смыв почвы при существующей организации территории и после конструирования почвоохранного комплекса. Разница между смывом почв в хозяйстве до и после осуществления проекта составляет почвенно-защитную эффективность контурно-мелиоративной организации территории. Эти исследования осуществлены в условиях конкретного хозяйства. Разработана методика определения как общей эффективности запроектированных мероприятий, так и сравнительной эффективности хозрасчетного экономико-экологического эффекта. Осуществлен поиск путей сохранения и воспроизводства плодородия почв в ходе земельной реформы, улучшения функционирования экономико-экологического механизму землепользования в аграрной сфере. Проведен углубленный анализ состояния природно-ресурсного потенциала исследуемого района и необходимость применения землепользования на ландшафтной основе, эффективности использования производственного потенциала в сельскохозяйственном производстве региона, экономико-экологическое обоснование размеров землевладений, землепользований и на этой основе улучшения структуры посевных площадей.

Установлено, что одним из важных способов организации рационального использования и охраны земель, дающим возможность сохранить природное равновесие и свести к минимуму процессы деградации земельных угодий в сельскохозяйственном производстве, является организация систем рационального использования природно-ресурсного потенциала вообще и рационального землепользования в частности. Исследованиями установлено, что сокращение площади пашни не приведет к уменьшению объемов производства товарной растениеводческой продукции, если будет наведен элементарный порядок в использовании земель, которые еще остаются в интенсивной обработке. Для достижения экологического равновесия в агроландшафтах необходимо придерживаться уставленного соотношения используемой, ограничено используемой и неиспользуемой части территории на глобальном, региональном и локальном уровнях. Одной из главных задач земельной реформы является формирование рациональных землепользований новообразованных агроформирований. Землепользование новообразованного агроформирования должно быть юридически оформлено, быть экологически безопасным, хозяйственно целесообразным, эстетически привлекательным.

Описаны методы, которые позволяют получить теоретически оптимальные размеры для типовых или конкретных условий. Рекомендованы оптимальные размеры сельскохозяйственных предприятий различного производственного направления специализации. Основным направлением охраны земель, экономии энергоресурсов, внедрения новых технологий выращивания сельскохозяйственных культур, учета земель, контроля за их использованием на современном этапе развития земельных отношений является формирование территорий вновь образованных сельхозпредприятий с обновлением планово-картографических материалов и на их основе составление проектов землеустройства с контурно-мелиоративной организацией территории.

Проект землеустройства является основным правовым и техническим документом, который обеспечивает рациональное использование и охрану земель, решает вопросы организации территории и севооборотов. Он должен быть комплексными, затрагивать вопросы организации и технологии производства. К сожалению, такого документа хозяйства не имеют. Речь идет о том, что сегодняшние землевладельцы должны иметь грамотно составленный бизнес-план, составной частью которого будет методика оптимизации территориальной структури землепользования в комплексном бизнес-плане (проекте) эффективного развития конкретного сельскохозяйственного предприятия.

На примере конкретного хозяйства изложена методика определения экономико-экологической оценки освоения ландшафтной системы земледелия. Выполнены расчеты по оптимизации отраслевой структуры предприятия.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Від ефективності функціонування аграрного сектора економіки України, залежать добробут народу, можливості експорту споживчих товарів і продовольча безпека держави. Але стан використання земельних ресурсів викликає все більше занепокоєння у зв'язку з прискореним зниженням родючості ґрунтів та через відсутність екологічного імперативу в діяльності людини як у повсякденному житті, так і у виробництві. Економія за рахунок природних ресурсів, виконання виробничих завдань без урахування вимог збереження повноцінних природних систем призводять до чималих втрат і збитків у найближчому майбутньому.

На організацію використання земельних ресурсів в умовах реформування земельних відносин значний вплив здійснює перерозподіл земель, реорганізація існуючих і створення нових землекористувань. Ці питання сучасного землевпорядкування і землекористування визначають альтернативні шляхи підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу в цілому і земельних ресурсів зокрема.

Значний вклад в розробку теоретичних і методичних питань підвищення ефективності використання земельних угідь зробили Г.І. Горохов, Л.Я. Новаковський, Д.С. Добряк, О.П. Канаш, І.А. Розумний, А.Я. Сохнич, С.Ю. Булигін та інші науковці.

Проблемами формування ринкового механізму господарювання та земельних відносин в аграрному секторі АПК в різний час займалися І.І. Лукінов, В.Я. Амбросов, В.Й. Шиян, В.М. Трегобчук, А.М. Третяк, П.М. Макаренко, М.М. Федоров, В.П. Мартьянов, М.Ф. Соловйов, А.П.Вервейко, І.М. Статівка та інші провідні вчені.

Однією з найважливіших складових удосконалення економічного механізму господарювання в умовах переходу до ринкових відносин є земельні відносини, де провідна роль належить проблемі підвищення ефективності використання землі як головного засобу виробництва в сільському господарстві. Чимало питань теоретичного та прикладного характеру з цієї важливої проблеми залишаються ще недостатньо вивченими. Цим визначається вибір теми дисертаційного дослідження. Проблема є особливо актуальною для обраної в якості об'єкта наукових досліджень лісостепової зони, яка включає в себе дев'ять областей України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові дослідження, проведені автором, безпосередньо пов'язані з проектом Національної програми розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села на 1999-2010 роки та проектом Національної програми охорони земель України на 1997-2010 роки. Тема дисертаційного дослідження є складовою тематичного плану НДР кафедри землевпорядного проектування з проблеми “Розробити нові методики прогнозування і проектування раціонального і ефективного використання земель у схемах і проектах землевпорядкування в умовах земельної реформи в Україні” номер державної реєстрації 0101U008366, а також кафедри виробничого менеджменту та агробізнесу ХНАУ ім. В.В.Докучаєва з проблеми „Розробити пропозиції по економічному механізму господарювання в реформованих сільськогосподарських підприємствах" (номер державної реєстрації 0101U006663), скоординованих з програмою наукових досліджень ННЦ ІАЕ УААН.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-методичних засад і науковий пошук шляхів підвищення ефективності використання земельних ресурсів у сільському господарстві регіону, поліпшення функціонування економіко-екологічного механізму аграрного землекористування та пошук шляхів сталого його розвитку, використання та відтворення виробничих ресурсів АПК у лісостеповій зоні України. Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

- обґрунтувати наукові положення щодо ефективного екологічно безпечного використання земельних ресурсів у пореформений період;

- узагальнити методологічні та методичні питання визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва та економіко-екологічної ефективності безпечного землекористування;

- з'ясувати рівень збереження та відтворення родючості ґрунтів в умовах трансформації організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств;

- виконати поглиблений аналіз стану природно-ресурсного потенціалу досліджуваного регіону для можливого запровадження землекористування на ландшафтній основі;

- дослідити ефективність використання виробничого потенціалу в сільськогосподарському виробництві регіону;

- здійснити економіко-екологічне обґрунтування розмірів землеволодінь і землекористувань та структури посівних площ в умовах різних форм власності та господарювання;

- запропонувати економіко-екологічний механізм раціонального землекористування;

- обґрунтувати шляхи підвищення економічної ефективності землекористування та землевпорядкування в умовах ринкових перетворень;

- виконати оптимізацію галузевої структури виробництва в сільськогосподарських підприємствах регіону з урахуванням принципів екологічно безпечного використання землі.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та організаційно-економічні аспекти підвищення ефективності використання земель в лісостеповій зоні України в ринкових умовах господарювання.

Об'єктом дослідження є економічний механізм підвищення ефективності використання землі на основі інтенсифікації землеробства та відтворення родючості ґрунтів. Дослідження проводилися на базі реформованих сільськогосподарських підприємств лісостепової зони України в цілому і Харківської області зокрема.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, основні положення економічної теорії, наукові концепції та теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних учених, законодавчі та нормативні акти України, дані державної статистики й установ з питань використання землі.

Застосовувалися методи, прийняті в економічній науці: абстрактно-логічний (теоретичне узагальнення та формулювання висновків), кореляційно-регресійний (дослідження впливу природно-кліматичних умов на ефективність використання землі), розрахунково-конструктивний та порівняння (аналіз сучасного стану ефективності використання аграрного потенціалу в сільськогосподарських підприємствах), статистичних групувань (дослідження ефективності функціонування різних за формою власності та господарювання сільськогосподарських підприємств), монографічний (вивчення досвіду окремих господарств щодо високоефективного використання землі), економіко-математичного моделювання із застосуванням ЕОМ та інші методи. Обробка даних здійснювалася з використанням сучасних комп'ютерних технологій.

Інформаційною базою дослідження слугували офіційні дані Державного комітету статистики України та обласного управління статистики Харківської області, інформаційно-аналітичні збірники ІАЕ УААН, матеріали ДП „Харківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, матеріали обласного головного управління і районних відділів земельних ресурсів, річні звіти сільськогосподарських підприємств, спеціальна та періодична література стосовно теми дослідження.

Наукова новизна результатів дослідження. На підставі результатів поглибленого аналізу розвитку аграрних відносин і виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств досліджуваного регіону обґрунтовано концептуальні засади та запропоновано рекомендації щодо організаційно-економічних напрямів підвищення ефективності використання земель у пореформений період. Найбільш вагомими та суттєво новими результатами дослідження є такі.

Уперше: з урахуванням особливостей природно-кліматичних і економічних умов запропоновано комплексний підхід по обґрунтуванню заходів щодо наукового забезпечення ефективного використання та охорони земельних ресурсів лісостепової зони у пореформений період, як важливої складової аграрного потенціалу.

Удосконалено: методичні підходи щодо формування нових сільськогосподарських підприємств та визначення економiко-екологiчної ефективності безпечного землекористування; методичні підходи щодо економiко-екологiчного обґрунтування розмірів землеволодінь i землекористувань в умовах різних форм власності i господарювання.

Доповнено: методичні підходи щодо оцінки загального ресурсного потенціалу на регіональному рівні, у тому числі оцінки землі як найважливішої складової; методичні підходи щодо оптимізації співвідношення земельних угідь та обґрунтування структури посівних площ і сівозмін у сільськогосподарських підприємствах регіону; методику оптимізації галузевої структури виробництва в сільськогосподарських підприємствах регіону з урахуванням принципів екологічно безпечного використання земельних угідь.

Набули подальшого розвитку: обґрунтування принципів науково обґрунтованого землекористування та екологічної рівноваги на ландшафтній основі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці науково-практичних засад і концептуальних підходів до розв'язання проблеми підвищення ефективності використання землі в лісостеповій зоні України та в обґрунтуванні комплексу відповідних організаційно-економічних заходів. Висновки та пропозиції доведені до рівня методичних розробок і рекомендовані для впровадження у виробництво.

Результати дисертаційного дослідження та пропозиції щодо економіко-екологічного обґрунтування розмірів землеволодінь і землекористувань у пореформений період, поліпшення структури посівних площ і сівозмін в сільськогосподарських підприємствах області, збереження родючості ґрунтів шляхом виведення із користування ерозійно небезпечних ділянок землі та їх консервації прийняті до впровадження Харківським обласним Головним Управлінням земельних ресурсів (довідка № 01-01-20/990 від 04.04.2006 року).

Пропозиції щодо підвищення ефективності використання землі в сільськогосподарських підприємствах району, методика визначення загального аграрного ресурсного потенціалу, розробки щодо оптимізації галузевої структури виробництва в ПСП “Дружба” прийняті до впровадження Шевченківською райдержадміністрацією (довідка № 01-12/480 від 3 квітня 2006 року).

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі на факультеті менеджменту і економіки та на факультеті інженерів землевпорядкування Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва при викладанні окремих наукових дисциплін (довідка № 359 від 05.04.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, містить результати, які відзначаються новизною і мають теоретичне та практичне значення. Основні положення дослідження сформульовані особисто, що знайшло віддзеркалення в одноосібних наукових публікаціях. У надрукованих у співавторстві наукових працях у дисертації використані лише ті положення, які є особистим здобутком автора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення, які є результатом особистих розробок здобувача. У співавторських наукових працях (номери за списком в авторефераті) автору належать: № 1 - дослідження впливу недоліків у роботі сільськогосподарських підприємств на результати їх господарської діяльності; № 2 - економіко-математичне обґрунтування розмірів і спеціалізації фермерського господарства “Шапиха” Козелецького району Чернігівської області; №3 - обґрунтування просторового розміщення сівозмін у фермерському господарстві; № 4 - розробка схем землеустрою в межах території сільських рад; № 5 - обґрунтування паювання різноякісних земель; № 6 - дослідження з виявлення нераціонально використовуваних земель; № 7 - формування системи землеволодінь і землекористувань на території сільської ради; № 8 - аналіз організаційно-правових форм сільгосппідприємств Харківської області та економічних показників їх діяльності. № 9 - збирання та обробка статистико-аналітичних матеріалів; № 10 -- формулювання сутності екологізації й обґрунтування необхідності боротьби з ерозійними процесами.

Апробація результатів дослідження. Головні положення та висновки дисертації доповідалися і схвалені: на підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва в 1990-2006 рр.; на науково-виробничій конференції „Земельна реформа в Україні та завдання землеустрою в її здійсненні" (Харківський НАУ ім. В.В. Докучаєва, 1994 р.); на науково-практичній конференції “Проблеми реформування земельних відносин в умовах західного регіону” (Львівський державний аграрний університет, 1997 р.); на міжнародній науково-практичній конференції, присвяченої пам'яті професора В.О Кірсанова “Соціально-економічні та екологічні проблеми використання і охорони земель в умовах реформування земельних відносин” (Харківський НАУ ім.. В.В. Докучаєва, 2003 р.); на міжнародній науково-практичній конференції, присвяченої 60-річчю факультету інженерів землевпорядкування Харківського НАУ ім.. В.В. Докучаєва, 2004 р.; на міжнародній науково-практичній конференції, присвяченої 190-річчю Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва „Інтенсифікація і сталий розвиток сільськогосподарського виробництва”, 2006 р.

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 5,0 облік.-вид. арк., у тому числі 11 у фахових виданнях, з яких одноосібних - 4.

Структура та обсяг роботи. Структура дисертації підпорядкована темі та меті дослідження і визначена їх межами. Робота викладена на 220 сторінках основного тексту комп'ютерного набору і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел із 195 найменувань, містить 47 таблиць, 7 рисунків, 18 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, визначаються мета та завдання, наукова новизна та практична цінність результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи економіко-екологічної ефективності сільськогосподарського виробництва в ринкових умовах господарювання” розглянуто методологічні основи економіко-екологічної ефективності сільськогосподарського виробництва, насамперед під кутом зору аналізу стану справ по регулюванню земельних відносин на сучасному етапі розвитку АПК. Відмічається, що земельна реформа в умовах розвитку ринкової економіки України стала центральною ланкою перетворень в АПК, яка багато в чому визначає темпи росту, структуру і якість внутрішнього валового продукту. В цілому вона сприяє підтримці конкурентного стану економіки, створює суспільний лад та формує земельний клас власників країни. Але очікуваних позитивних результатів земельні перетворення українському селу поки що не дали. Земельна реформа поки що не досягла своєї кінцевої мети, а саме: не стабілізувалося агропромислове виробництво; не підвищилась конкурентоспроможність вітчизняної агропромислової продукції; не ефективно використовуються земельні ресурси; не вдалось покращити екологічний стан сільськогосподарських угідь та зберегти грунт від виснаження та деградації.

Тому слід, на нашу думку, продовжити земельну реформу та вдосконалювати земельні відносини, насамперед в аграрній сфері, вносячи певні зміни у форми і методи здійснення земельних перетворень на селі. Доцільно внести певні корективи в існуючу систему земельної оренди, державного контролю за раціональним та екологобезпечним використанням земель сільськогосподарського призначення, посилити увагу і збільшити інвестування землеохоронних і землемеліоративних заходів.

Економічна спрямованість екологічних досліджень полягає, на нашу думку, в вирішенні першочергових завдань по цій важливій проблемі, а саме економічна оцінка природних ресурсів в цілому (земельних, лісових. водних та ін.), оцінка економічних збитків від забруднення природного середовища і нераціонального використання природних ресурсів. В зв'язку з цим виникає досить важливе питання, яке знаходиться в тісному контексті з досліджуваною проблемою в цілому, а саме знаходження найбільш раціонального рівня інтенсифікації землеробства. Оскільки в принципі продуктивність земельних угідь можна підвищувати шляхом суттєвого інвестування АПК, то під раціональною межею інтенсифікації сільськогосподарського виробництва треба розуміти, по-перше, межу для існуючих техніко-економічних умов виробництва і по-друге цілком певне співвідношення між приростом продукції від інтенсифікації землеробства і витратами на одержання цієї додаткової продукції. Екологобезпечне використання сільськогосподарських земель необхідно розглядати як першооснову розвитку суспільства в цілому. Таке використання можливе, коли виробничий процес функціонує у відповідності із чотирма законами екології, які більш дохідливо можна трактувати таким чином: перший - в природі все пов'язано зі всім; другий - в природі все повинно кудись діватися; третій - природа знає краще; четвертий - в природі ніщо не дається даром, що означає, все добуте з природного середовища повинно бути йому повернуто.

У другому розділі - “Аналіз стану та економіко-екологічна оцінка ефективності використання земельного потенціалу в лісостеповій зоні України” проведена економічна оцінка основних складових ПРП лісостепової зони - мінеральних, водних, земельних, лісових, фауністичних та природно-рекреаційних ресурсів. Установлено, що в структурі природно-ресурсного потенціалу лісостепової зони в цілому і Харківської області зокрема найбільшу питому вагу займають земельні ресурси.

Встановлено, що використання природно-ресурсного потенціалу добре поєднуються з ландшафтним підходом до організації території землекористування. Існує нагальна необхідність перегляду давно застарілих підходів до трансформації угідь, відмови від максимального залучення земель до сільськогосподарського обігу, від розорювання схилових земель, трансформації лісових насаджень водоохоронного призначення. Відповідні комплексні дослідження виконані на прикладі трьох сільських рад Шевченківського району Харківської області. Для оцінки впливу якісного складу угідь на екологічну стабільність території розраховано показники екологічної стабільності території та впливу угідь на навколишні землі (табл. 1).

Таблиця 1. Розрахунок показників екологічної стабільності території в розрізі сільських рад Шевченківського району Харківської області

Наукою і практикою доведено, що при підвищенні сільськогосподарської освоєності та розораності земельних угідь істотно знижується екологічна стійкість ландшафтів. Найвищий коефіцієнт екологічної стабільності має територія Березівської сільської ради. Цей показник вищий від середнього по Україні на 20%. Його збільшення лише на 12,6% дало б змогу визначати територію цієї сільської ради як середньостабільну. Поліпшити екологічну ситуацію можна збільшенням у структурі земель сільських рад частки екологічно стійких угідь (ліси, природні сіножаті, пасовища, водойми, болота), оскільки вони сприятливо впливають на екологічний стан прилеглої території. Отже організація раціонального користування природно-ресурсним потенціалом взагалі та раціонального землекористування зокрема повинна ґрунтуватися на оптимізації ландшафтних систем. Це один з важливих засобів організації раціонального використання й охорони землі, який забезпечує збереження природної рівноваги і зводить до мінімуму деградацію земельних угідь у сільськогосподарському виробництві.

Важливою передумовою виходу з кризового стану є результативність використання аграрного ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Проблема ефективності використання виробничого потенціалу завжди була актуальною для дослідників. Невирішеними залишаються питання пошуку шляхів підвищення ефективності виробничого потенціалу в кожному окремо взятому регіоні. На прикладі Харківської області проведена економічна оцінку складових виробничого потенціалу регіону, визначена динаміка потенціалу та його віддачі, встановлені відмінності за рівнем ресурсного потенціалу на одиницю площі земельних угідь, виявлені тенденції зміни забезпеченості господарств і регіону в цілому окремими видами ресурсів та їх вплив на результативні показники господарювання. При визначенні загальної економічної ефективності виробництва по сільгосппідприємствах розраховано інтегральний показник економічної ефективності використання ресурсного потенціалу та його окремих складових (табл. 2). Логічним завершенням розділу є дослідження оптимізації структури земельних угідь та обґрунтування розмірів землеволодінь і землекористувань в досліджуваному регіоні.

Таблиця 2. Ефективність використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств Харківської області

Встановлено, що скорочення площі ріллі не призведе до зменшення обсягів виробництва товарної рослинницької продукції, якщо буде наведено елементарний господарський порядок у використанні земель, які залишаються в інтенсивному обробітку. При обґрунтуванні землевпорядних дій, спрямованих на поліпшення землекористувань існуючих господарств, внесення коректив у їх розміри, розміщення та межі, запропоновано враховувати недоліки землекористувань: їх нераціональний розмір, нераціональну структуру угідь у складі землекористування, ерозійно небезпечне розташування меж землеволодінь, черезсмужжя, вкраплення, далекоземелля, ламаність меж.

Одним із завдань земельної реформи є формування раціональних землекористувань новоутворених агроформувань, заснованих на засадах приватної власності на землю та майно. Землекористування новоутвореного агроформування повинно бути юридично дозволеним, екологічно безпечним, господарсько доцільним, естетично привабливим, соціально орієнтованим та економічно ефективним. У розділі акцентується також увага на обґрунтуванні оптимальних розмірів сільськогосподарських підприємств .

У третьому розділі - “Підвищення економіко-екологічної ефективності використання землі” після розгляду загальних питань агроекологічної оптимізації структури земельних угідь та обґрунтування розмірів землеволодінь і землекористувань, досліджена проблема оптимізації структури посівних площ у сільськогосподарських підприємствах регіону, яка є фактором екологічно безпечного використання земельних угідь.

По Харківській області заплановано перевести під природні кормові угіддя та заліснення 485,5 тис. га малопродуктивної, засоленої та еродованої ріллі на схилах з крутістю більше 3. Отже, надзвичайно важливим є також обґрунтування структури посівних площ та системи сівозмін. За останні роки в структурі посівних площ сільськогосподарських культур більшості господарств області відбулися негативні процеси. Пропозиції щодо поліпшення структури посівних площ виконано з урахуванням балансу гумусу і його мінералізації. Для одержання запланованих обсягів виробництва сільськогосподарської продукції в господарствах області рекомендовано науково обґрунтовану структуру посівних площ. Ефективне використання земель має забезпечити також науково обґрунтований землеустрій. При правильному землеустрої формується інформаційна основа для управління земельними ресурсами, реєстрації прав на землю, впровадження економічного механізму регулювання земельних відносин.

Після визначення економічної сутності рентних відносин розглянуто методичні питання економічної ефективності землекористування та землеволодіння. Саме при оптимізації землекористування створюються умови для виконання виробничої програми з максимальною ефективністю та поліпшується використання всіх засобів виробництва завдяки правильній організації території, раціональному використанню землі. Економічну ефективність землекористування слід оцінювати з урахуванням економічних законів і законів природи, що вимагає відповідної системи оціночних показників землевпорядкування, які наведені в дисертації. У розділі узагальнено методичні аспекти визначення економіко-екологічної ефективності використання землі на прикладі двох сівозмін конкретного господарства - ПСП "Дружба" Шевченківського району Харківської області. Передбачено запровадження контурно-меліоративної організації території на схилових ділянках та визначено сумарний госпрозрахунковий економіко-екологічний ефект від запровадження комплексу заходів. Зведені показники економіко-екологічної ефективності комплексу протиерозійних заходів у ПСП "Дружба" свідчать про її високий рівень ефективності. Запропонована методика дозволяє в повній мірі визначити економічну ефективність від запровадження контурно-меліоративної організації території в цілому, а також економіко-екологічний ефект від запровадження окремих заходів, спрямованих на збереження родючості українських чорноземів.

В контексті з розглянутими вище складовими проблеми виконано оптимізацією галузевої структури з застосуванням ЕОМ. Розроблено математичну модель сполучення галузей, розмірністю 275 обмежень і 617 змінних. За критерій оптимальності взято максимум прибутку. Одержано проектні розрахунки з оптимізації урожайності, валових зборів культур та їх розподілу в ПСП “Дружба” Шевченківського району Харківської області.

Висновки

1. Висока розораність території України стала наслідком антинаукового підходу до використання землі. Проведене розорювання крутосхилів, прибережних і придорожніх смуг, природних кормових угідь та малолісистих територій не завжди придатних для сільськогосподарського виробництва призвело до погіршення ґрунтово-екологічної ситуації: мільйони гектарів орної землі змито, постійно зростає дефіцит гумусу в ґрунті, який є основою його родючості, відбуваються інші негативні явища.

2. У свій час на державному рівні було допущено помилку щодо проведення паювання 5-7 млн. га еродованих земель. У найближчі 5-10 років їх треба залісити, залужити або відвести під пасовища і т. ін. Цю проблему треба вирішувати на державному рівні і в найближчий час. При формуванні землекористувань новоутворених сільськогосподарських підприємств слід орієнтуватися на створення агроландшафтів, стійких проти несприятливого природного та антропогенного впливу. Основою сучасного землевпорядкування повинна стати ландшафтна структуризація сільськогосподарської території.

3. Лісостепова зона України займає площу 20291,1 тис. га, сільськогосподарські угіддя якої становлять 72,9%, розораність котрих сягає 85,4%. У ній розташовані 9 адміністративних областей, земельні ресурси і сприятливі кліматичні умови яких обумовлюють високий потенціал виробництва продукції сільського господарства. Як тепер так і в минулі роки тут виробляється значна частина зерна, цукрових буряків, картоплі м'яса і молока від загального виробництва в країні. Проте внаслідок допущених недоліків у ході реформування аграрного сектору відбувся спад виробництва. Для виробництва сільськогосподарської продукції в лісостеповій зоні необхідно освоїти зональну ґрунто-водоохоронну, екологічно врівноважену систему землеробства .

4. Надмірне антропогенне навантаження на земельні ресурси в більшості областей Лісостепу призвело до порушення оптимальних, екологічно обґрунтованих нормативів співвідношення земельних угідь. Проведені на прикладі трьох сільських рад Шевченківського району Харківської області комплексні дослідження показали, що висока освоєність території негативно впливає на її екологічний стан території. Коефіцієнт екологічної стабільності Шевченківської селищної та Гетьманівської сільської рад становить відповідно 0,209 і 0,287 (нестабільні території), а Березівської сільської ради - 0,437 (нестійко стабільні території). Організація системи раціонального користування природно-ресурсним потенціалом взагалі і раціонального землекористування зокрема повинна ґрунтуватися на оптимізації ландшафтних систем.

5. Високоефективне використання землі як основного засобу виробництва неможливе без поєднання її з засобами виробництва і робочою силою. На основі виконаної економічної оцінки всіх складових аграрного ресурсного потенціалу на прикладі сільськогосподарських підприємств Харківської області розраховано загальний показник ресурсозабезпеченості господарств та інтегральний показник ефективності використання ресурсного потенціалу і ресурсовіддачу. Запропонована методика дозволяє визначити рейтинг господарювання на будь-якому рівні.

6. Для умов досліджуваного регіону запропоновано поліпшення структури посівних площ, диференційоване використання с.-г. угідь та впровадження науково обґрунтованих сівозмін, зокрема: багатопільних польових та кормових у великих господарствах; з короткою ротацією і обмеженою кількістю культур у невеликих за площею вузькоспеціалізованих фермерських і селянських господарствах. У сучасних умовах рентабельним для умов області є вирощування зернових, зернобобових культур, багаторічних трав, соняшнику, цукрових буряків, якими повинні бути насичені сівозміни. На період до 2010 р. в господарствах області рекомендується така структура посівних площ: зернові - 48%; технічні - 17; овоче-баштанні та картопля - 8; кормові - 27%.

7. Базою для ефективного господарювання на тривалий термін є всебічно обґрунтований проект землеустрою та складений на його основі бізнес-план розвитку виробництва в конкретному с.-г. підприємстві, який враховував би кон'юнктуру цін та обсяги ринку, вартість чинників (факторів) виробництва, податкову та фінансово-кредитку політику тощо, забезпечував би найбільш ефективне використання наявного ресурсного потенціалу з урахуванням кількісного й якісного стану земельних ресурсів. При цьому необхідно враховувати рентний характер земельних відносин і землекористування у сільському господарстві.

8. У сучасних умовах виникає проблема якісно нового підходу до розробки проектів землеустрою - на еколого-ландшафтній основі та екологічна й економіко-екологічна оцінка ефективності проектного рішення з визначенням показників екологічної стабільності агроландшафту. Розрахований на прикладі ПСП „Дружба" Шевченківського району Харківської області коефіцієнт екологічної стабільності агроландшафту є досить низьким (0,29), що свідчить про необхідність розробки довгострокової програми заходів щодо зміни структури агроландшафту як в цілому по району, так і по окремо взятих господарствах. Проектні розрахунки протиерозійних заходів свідчать, що в 2010 р. область може одержати достатньо високий економіко-екологічний ефект.

9. Економіко-математичну модель оптимального сполучення галузей с.-г. підприємства побудована з урахуванням розподілу наявних ресурсів та попереднього розрахунку відновлення вмісту гумусу в ґрунтах. Аналіз результатів розв'язання економіко-математичної задачі свідчить, що у ПСП „Дружба" Шевченківського району створюються сприятливі умови для сполучення галузей рослинництва та тваринництва. У 2010 р. відповідно до оптимального варіанту відбудеться цілком реальне збільшення валових зборів зернових культур - на 10,3%, цукрових буряків - на 15,5%, кукурудзи МВС - на 9,3% кормових коренеплодів - на 17,6%.

Список наукових праць опублікованих за темою дисертації

1.Балакирский В.Б., Петренко А.Я. О совершенствовании землепользований сельскохозяйственных предприятий // Межвуз. тематич. сб. науч. тр. / ХСХИ им. В.В. Докучаева - Харьков, 1986. - С. 60-65

2.Червоний М.В., Петренко О.Я.. Формування і упорядкування територій селянських (фермерських) господарств // Земельна реформа в Україні та завдання землеустрою в її здійсненні: Тези доп. наук.-вироб. конф. / ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. - Харків, 1994. - С. 60-62.

3.Петренко О.Я., Нетребенко В.О. Організація території фермерського господарства в умовах еродованості земель // Мат-ри наук. конф. / ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. - Харків, 1996. - С. 103-104.

4.Балакірський В.Б., Петренко О.Я. Розвиток колективних форм господарювання в умовах приватної власності на землю // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. - 1997. - №1. - С. 39-45.

5.Балакірський В.Б., Петренко О.Я. Про паювання земель, переданих у колективну власність // Проблеми реформування земельних відносин в умовах західного регіону: Вісник ЛАДУ. - 1997. - №1. - С. 331-334.

6.Балакірський В.Б., Петренко О.Я. Оцінка використання земель сільськогосподарського призначення // Вісник ХДАУ ім. В.В. Докучаєва. - 1999.- №5. С. 89-93.

7.Балакірський В.Б., Петренко О.Я. Формування системи землеволодінь і землекористувань на території сільських (селищних) рад // Вісник ХДАУ ім. В.В. Докучаєва. // - 2001. - №7. - С. 62-65.

8.Петренко О.Я. Організація екологічно безпечного використання сільгоспугідь // Соціально економічні та екологічні проблеми використання і охорони земель в умовах реформування земельних відносин: тези доп. / ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. - Харків, 2003. - С. 55-56.

9.Петренко О.Я., Македонський А.В. Особливості реформування сільськогосподарських підприємств регіону // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. - 2004.- №10. - С. 106-174.

10.Македонський А., Сімчишин О., Петренко О. Об'єктивна необхідність екологізації та впровадження ґрунтозахисної системи землеробства в Україні. // Економіст. - 2005. - №1. - с. 42-45.

11.Петренко О.Я. Оцінка ефективності землекористування на еколого-ландшафтній основі // Вісник Сумського НАУ.- Вип 2, 2005- Сер.: Фінанси і кредит С. 267-272.

12.Петренко О.Я. Методичні питання визначення еколого-економічної ефективності безпечного землекористування // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. - 2006. № 2. - С 233-241.

13.Петренко О.Я. Оптимізація галузевої структури як фактор інтенсифікації сільськогосподарського виробництва // Вісник ХНАУ ім. В.В. Докучаєва. - 2006. № 8.-С.253-258.

Размещено на Allbest.ru