Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний аграрний університет

УДК 330.366:65.01:061.5(043)

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Підвищення економічної стійкості аграрних підприємств у ринкових умовах

Чіп Людмила Олександрівна

Дніпропетровськ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Полтавській державній аграрній академії

Науковий керівник - Член-кореспондент УААН, доктор економічних наук, професор Макаренко Петро Миколайович, Дніпропетровський державний аграрний університет, проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор Зінов'єв Фелікс Володимирович, Запорізький класичний приватний університет, професор кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

- кандидат економічних наук Воловик Ірина Анатоліївна - доцент кафедри менеджменту організацій Дніпропетровського державного аграрного університету

Захист відбудеться "12" грудня 2008 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, к. 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий "11" листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Р.М. Миронова

Анотації

Чіп Л.О. Підвищення економічної стійкості аграрних підприємств у ринкових умовах - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2008.

Дисертаційну роботу присвячено розробці науково-теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо підвищення економічної стійкості аграрних підприємств в ринкових умовах.

Уточнене поняття економічної стійкості підприємств в ринкових умовах. Розвинуто підходи до визначення ролі держави в забезпеченні економічної стійкості аграрних підприємств на макроекономічних засадах. Розглянуто методи аналізу фінансової звітності.

Досліджено тенденції економічної стійкості аграрних підприємств в Дніпропетровській області. Визначені чинники, що впливають на стійкість аграрних підприємств, та оцінено їх вплив.

Розроблено оптимальні виробничу структуру та кормову базу для підвищення економічної стійкості аграрних підприємств. Запропоновано застосовувати математичні методи при розробці оптимальної виробничої структури та кормової бази. Розроблено і обґрунтовано заходи щодо забезпечення економічної стійкості аграрних підприємств, одним з яких є диверсифікація виробництва, та покращення показників економічної стійкості.

Ключові слова: економічна стійкість, аграрне підприємство, ринкові умови, оптимальна виробнича структура, кормова база, диверсифікація виробництва.

Чип Л.А. Повышение экономической устойчивости аграрных предприятий в рыночных условиях - Рукопись.

Диссертация на получение ученой степени кандидата экономических наук за специальностью 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (за видами экономической деятельности). Днепропетровский государственный аграрный университет, Днепропетровск, 2008.

Диссертационная работа посвящена разработке научно-теоретических основ и практических рекомендаций относительно повышения экономической устойчивости аграрных предприятий в рыночных условиях.

Обозначено, что существующие определения понятия экономической устойчивости предприятий учитывают только статический подход. Это ведет к неэффективному ведению их хозяйства. Для сохранения экономического равновесия, с учетом системного подхода, следует учитывать наличие факторов, которые обеспечивают развитие аграрного предприятия в условиях рынка. Исходя из этого под экономической устойчивостью предприятия предлагается понимать его способность функционировать и развиваться на основе поддержки производственного потенциала на уровне, который обеспечивает производство конкурентоспособной продукции и достижения экономического равновесия, ритмичности и поступательного развития.

В условиях рынка назревает необходимость использования принципиально отличных от раньше употребляемых методических подходов к оценке экономической устойчивости аграрных предприятий. Новые подходы должны предусматривать решение вопросов рационализации отраслевой структуры и территориального размещения, эффективного использования факторов воссоздания и форм организации производства, и быть ориентированными на социальную поддержку сельского населения. Государственная политика, которая основана на макроэкономических показателях, является определяющей в обеспечении экономической устойчивости аграрных предприятий. Она предусматривает сочетание механизма рыночной регуляции и механизма государственной регуляции, государственные гарантии общенациональных интересов, повышения конкурентоспособности экономики, выбор модели повышения экономической устойчивости.

Для эффективного управления экономической устойчивостью аграрных предприятий применяют анализ результатов их хозяйственной деятельности. На практике существует множество показателей по которыми оценивают экономическую устойчивость предприятий. Однако проведение оценки экономической устойчивости по всем показателям, занимает большие затраты времени и материальные затраты. Поэтому предлагается использовать отдельные показатели, которые больше всего характеризуют экономическую устойчивость предприятия: общеэкономические показатели в сочетании с показателями рентабельности и прибыльности, платежеспособности и ликвидности.

Переход к рыночным условиям ведения хозяйства привел к снижению показателей экономической устойчивости аграрных предприятий. Так особенно нужно отметить ухудшение общеэкономических показателей, таких как валовое производство, производительность, выручка от реализации. И хотя некоторые показатели сберегли достаточно неплохой уровень и имеют тенденцию к повышению, предприятия Днепропетровской области остаются экономически неустойчивыми. Результаты проведенных расчетов свидетельствуют, что уровень финансовой устойчивости исследуемых аграрных предприятий Днепропетровской области прямо зависит от уровня их производственно-экономической деятельности.

Определено влияние разных групп факторов на экономическую устойчивость аграрных предприятий: технологические, экономические, социальные и организационные. Показано, что данная классификация раскрывает не только собственно факторы экономической устойчивости предприятий, но и позволяет выявить резервы, которые есть в предприятии, использование которых может привести к повышению результативности производственной деятельности аграрных предприятий.

Разработка оптимальной производственной структуры направлена на повышение эффективности производства, которую можно достичь лишь при соблюдении принципа развития отраслей. Разработка экономико-математической модели оптимизации производственной структуры аграрного предприятия была выполнена на примере ООО АПСП "Присамарье" Новомосковского района Днепропетровской области и ДП "Нива" Днепровского района Днепропетровской области. В результате решения экономико-математической задачи определенные оптимальные посевные площади и поголовье скота. В результате выполненных расчетов по оптимальному варианту изменяется размер и структура товарной продукции. Так, значительно растет удельный вес от реализации молока и не предусматривается получения денежной выручки от другой продукции. На основе выполненных расчетов по оптимизации рациональной производственной структуры установлено что хозяйство за счет этого могло бы увеличить прибыль от реализации продукции и повысить рентабельность производства, что влияет на экономическую устойчивость данных предприятий.

Важным резервом устойчивости развития животноводства, повышение производительности животных и увеличения производства продукции есть создание стойкой кормовой базы, улучшения кормления скота. Для определения эффективности структуры затрат кормов, тех или других типов кормления животных важное значение имеет их экономическая оценка. Выявлено, что экономико-математическому моделированию, которая использованное нами при оптимизации кормовой базы для данного предприятия. имеет такие преимущества над традиционными методами дает возможность провести исследование там, где в натуральном эксперименте это сделать невозможно; значительно сократить период исследования и затраты на их проведение; подойти к исследованию системнее, учтя одновременно большое количество факторов-элементов системы, которые в прямом опыте невозможно учесть; добиться высокой достоверности результатов исследования, преимущественно выше, чем при условиях прямого экспериментирования.

Выявлено, что одним из мероприятий, которое позволяет не только обеспечить экономическую устойчивость аграрных предприятий, но и последующее ее укрепление и повышение есть диверсификация производства. Один из вариантов организации диверсификации производства на основе переработки молочной продукции рассмотрен на примере ООО АПСП "Присамарье" Новомосковского района Днепропетровской области. Нами предлагается предприятию закупить оборудование для пастеризации и расфасовки молока в пакеты, производства йогурта и кефира. Выполненные расчеты свидетельствуют о том, что хозяйство от реализации переделанной продукции из года в год будет получать все больше прибыли, а уровень их рентабельности существенно повысится. Для сравнения приведены данные по расчете эффективности реализации молока в не переделанном виде. Из выполненных расчетов выходит, что если бы ООО АПСП "Присамарье" и в дальнейшем стало бы реализовывать молоко в не переделанном виде, то оно недополучило бы прибыль.

Ключевые слова: экономическая устойчивость, аграрное предприятие, рыночные условия, оптимальная производственная структура, кормовая база, диверсификация производства.

Chip L. The increase of economic firmness of agrarian enterprises in market conditions - Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of candidate of economic sciences after speciality 08.00.04 is economy and management by enterprises (after the types of economic activity). Dnepropetrovsk state agrarian university, Dnepropetrovsk, 2008.

Dissertation work is devoted to development of scientifically-theoretical bases and practical recommendations in relation to the increase of economic firmness of agrarian enterprises in market conditions.

Specified concept of economic firmness of enterprises in market conditions. Approaches are developed to determination of role of the state in providing of economic firmness of agrarian enterprises on macroeconomic bases. The methods of analysis of the financial reporting are considered.

The tendencies of economic firmness of agrarian enterprises are explored in the Dnepropetrovsk region. Certain factors which influence on firmness of agrarian enterprises, and their influencing is appraised.

The optimum are developed production structure and forage base for the increase of economic firmness of agrarian enterprises. It is suggested to apply mathematical methods at development of optimum production structure and forage base. Well-founded measures are developed on providing of economic firmness of agrarian enterprises, one of which is diversification of production, and improvement of indexes of economic firmness.

Keywords: economic firmness, agrarian enterprise, market conditions, optimum production structure, forage base, diversification of production.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасний ринок постійно змінюється. Пристосування аграрних підприємств до ринкових змін стає їх суттєвою перевагою у конкурентній боротьбі. За цих умовах підприємства, що прагнуть зміцнити свої конкурентні позиції, повинні орієнтуватися на нові підходи, принципи і методи організації та ведення бізнес-процесів. Підвищення економічної стійкості є складним процесом управління аграрних підприємств. Досягнення економічної стійкості підприємств можливе лише за умови використання елементів сучасного менеджменту, своєчасної реакції на зміни зовнішнього середовища та стратегічного бачення майбутнього стану аграрних підприємств. Реформування аграрної сфери, на жаль, не надало стимулюючої дії щодо підвищення економічної стійкості аграрних підприємств. Тому розробка необхідних організаційно-економічних умов для їх стійкого й ефективного розвитку є актуальною проблемою, що потребує невідкладного вирішення.

Розробці проблеми підвищення економічної стійкості аграрних підприємств серйозна увага надається в дослідженнях зарубіжних та вітчизняних вчених, зокрема Д. Аакера, В.Г. Андрійчука, О.В. Ареф'єва, О.В. Березіна, В.А. Василенка, П.І.Гайдуцького, Д.М. Городинської, М.Я. Дем'яненка, С.М. Іванюти, Д. Кейнса, Л.М. Лях, П.М. Макаренка, С.В. Матейко, П.Т. Саблука, В.Г. Савицької, Д. Спенсера та ін.

Проте потрібні більш глибокі дослідження проблем економічної стійкості аграрних підприємств, що обумовлено передусім державною аграрною політикою, яка призвела до їх неплатоспроможності, фінансово-кредитної розбалансованості та збитковості. Так, потребує зокрема уточнення поняття економічної стійкості підприємств, виходячи з його значення для розвитку в ринкових умовах. Вимагає подальшої розробки й оптимальна виробнича структура та структура кормової бази підприємств. Необхідно визначити заходи для забезпечення стійкості та ефективності аграрних підприємств.

Таким чином, саме значущість проблеми підвищення економічної стійкості аграрних підприємств у ринкових умовах визначили вибір теми, мету і завдання дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційні дослідження виконані у відповідності з планом науково-дослідних робіт Полтавської державної аграрної академії за темою "Організаційно-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності підприємств АПК" (№ державної реєстрації 0104U002550).

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в узагальненні теоретичних і методологічних засад, розробці методичних і практичних рекомендацій щодо підвищенню економічної стійкості аграрних підприємств.

Для досягнення мети в дисертаційній роботі ставилися й були вирішені такі завдання:

- уточнити поняття економічної стійкості підприємств у ринкових умовах;

- розвинути підходи до визначення ролі держави в забезпеченні економічної стійкості аграрних підприємств на макроекономічних засадах;

- виявити основні чинники, що впливають на економічну стійкість аграрних підприємств;

- розробити оптимальні виробничу структуру та кормову базу для підвищення економічної стійкості аграрних підприємств;

- обґрунтувати заходи щодо підвищення економічної стійкості аграрних підприємств за допомогою диверсифікації виробництва.

Об'єктом дослідження є процес управління економічною стійкістю аграрних підприємств в умовах розвитку ринкових відносин.

Предмет дослідження - економічний механізм, який забезпечує підвищення економічної стійкості й ефективне функціонування аграрних підприємств у ринкових умовах.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дисертаційного дослідження становлять фундаментальні положення економічної теорії, праці класиків економічної теорії, праці вітчизняних учених-аграріїв і фахівців сільського господарства з питань розвитку агропромислового комплексу, економічної стійкості та ефективності аграрних підприємств. У процесі роботи над дисертаційним дослідженням використані матеріали дослідження автора, законодавчі та нормативні акти з питань економічної реформи і розвитку агропромислового комплексу, а також методичні рекомендації наукових установ, Міністерства аграрної політики України, інші літературні джерела з проблематики дослідження.

У процесі дослідження використовувалися методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення та формування висновків); статистико-економічний (дослідження й аналіз економічної стійкості аграрних підприємств); розрахунковий, порівняльний і графічний (групування підприємств для визначення впливу окремих чинників на економічну стійкість); соціологічний (опитування працівників підприємств); економіко-математичний (розробка оптимальної виробничої структури та кормової бази); розрахунково-конструктивний та експериментальний (розробка заходів щодо забезпечення економічної стійкості аграрних підприємств) тощо. агропідприємство тваринництво корм рентабельність

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі наукові результати, що характеризують новизну дослідження, полягають у такому:

вперше:

- обґрунтовано концептуальний підхід до визначення перспектив регіональної моделі аграрної економіки, яка в змозі забезпечити економічну стійкість аграрних підприємств (через взаємодію фінансової, організаційної, технічної, маркетингової діяльності), уточнено методику визначення економічної стійкості аграрних підприємств з урахуванням чинників мікро- та макросередовища;

- для підприємств державної та приватної форм власності опрацьовані практичні рекомендації щодо оптимізації виробничої структури та програми їх виробничого розвитку, реалізація яких забезпечить економічну стійкість підприємств, сприятиме підвищенню конкурентоспроможності та ефективності виробництва і забезпечить продовольчу безпеку.

удосконалено:

- класифікацію чинників впливу на економічну стійкість аграрних підприємств (технологічні, економічні, соціальні й організаційні), що дозволяє виявити внутрішні резерви підвищення результативності виробничої діяльності;

- методичні підходи до оцінки економічної стійкості аграрних підприємств через розробку оптимальної виробничої структури та кормової бази із застосуванням економіко-математичних методів, що дає можливість значно скоротити період дослідження і витрати на їх проведення, врахувати одночасно значну кількість факторів-елементів системи, досягти високої вірогідності результатів дослідження;

набули подальшого розвитку:

- визначення поняття економічної стійкості підприємств як системи умов збереження економічної рівноваги, що враховує вплив чинників на їх ефективний розвиток у ринкових умовах на основі підтримки виробничого потенціалу на рівні, здатному забезпечити виробництво конкурентоздатної продукції;

- теоретичні підходи до визначення ролі держави в забезпеченні економічної стійкості аграрних підприємств на макроекономічних засадах: поєднання механізму ринкового регулювання і механізму державного регулювання, державних гарантій загальнонаціональних інтересів, підвищення конкурентоздатності економіки, вибору моделі підвищення економічної стійкості;

- підходи щодо підвищення економічної стійкості аграрних підприємств через диверсифікацію виробництва на основі переробки молочної продукції та закупки устаткування для пастеризації й розфасовки молока в пакети, виробництва йогурту і кефіру.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-методичні розробки автора й рекомендації щодо підвищення економічної стійкості аграрних підприємств у ринкових умовах використані Дніпропетровською обласною державною адміністрацією при реалізації Програми стабілізації та розвитку агропромислового комплексу на період до 2010 року (довідка № 15-1133 від 04.03.2007 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Полтавської державної аграрної академії в процесі викладання таких дисциплін: "Економіка підприємства", "Стратегія підприємства", "Аграрна економіка" (довідка № 154 від 29.09.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження розроблені автором самостійно й опубліковані в 7 одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: "Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні" (м. Дніпропетровськ, 2005), "Наука та інновації - 2005" (м. Дніпропетровськ, 2005), "Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів" (м. Запоріжжя, 2005).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 3,7 обл.-вид. арк., із них 5 - у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 180 сторінках основного тексту, складається із вступу, трьох розділів та висновків. Містить 39 таблиць, що займають 23 сторінки, і 4 рисунки, що займають 2 сторінки. Список використаних джерел включає 184 найменувань.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі - "Теоретичні основи підвищення економічної стійкості аграрних підприємств у ринкових умовах" - на підставі аналізу наукової літератури встановлено, що ринкові відносини зв'язані з невизначеністю і мінливістю економічного середовища, в якій протікає діяльність аграрних підприємств, а це викликає ризик і невпевненість в отриманні кінцевого результату. Тому постає питання про значення економічної стійкості підприємств та шляхів її підвищення.

В науковій літературі при визначенні економічної стійкості використовується статичний підхід. Його суть полягає в тому, що економічна стійкість розглядається, як стан рівноваги підприємства, яке зберігається, не дивлячись на вплив зовнішніх і внутрішніх чинників. Так, одні вчені трактують стійкість підприємства як його здатність платити за зобов'язаннями і фінансувати поточну господарську діяльність. Інші розуміють економічну стійкість як здатність суб'єкта господарювання до протистояння несприятливим умовам середовища. Недоліками цього підходу є те, що при забезпеченні надійності і стабільності господарської діяльності аграрних підприємств не враховуються умови невизначеності або протидії.

Узагальнюючи існуючі визначення суті економічної стійкості, зроблено висновок, що всі вони недостатньо повно характеризують цю економічну категорію. З нашої точки зору, окрім статичного підходу до визначення цього поняття як системи умов збереження економічної рівноваги, слід враховувати наявність чинників, що забезпечують розвиток підприємства в даний час і в перспективі. Тому під економічною стійкістю підприємства пропонується розуміти його здатність функціонувати і розвиватися на основі підтримки виробничого потенціалу на рівні, який забезпечує виробництво конкурентоздатної продукції та досягнення економічної рівноваги, ритмічності і поступального розвитку.

В ринкових умовах постає необхідність використання принципово відмінної від раніше вживаної методології реструктуризації виробництва. Така методологія повинна передбачати рішення питань раціоналізації галузевої структури і територіального розміщення сільського господарства, ефективного використання чинників відтворення (інновацій і інвестицій) і форм організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперації і комбінування), які в поєднанні з рішенням інших аспектів ринкової економіки, пов'язаних з її орієнтацією на соціальну підтримку населення, дозволяють розв'язати проблему забезпечення економічної стійкості аграрних підприємств.

При цьому серед методів рішення проблеми повинні переважати орієнтовані на економічні методи і прийоми, використовувані в країнах з розвиненою ринковою економікою. Роль командно-адміністративних методів повинна значно зменшитися і звестися до необхідного для цієї мети державного регулювання економіки. Саме тому теоретичний і практичний досвід України цінний для завершення формування ринкових відносин, вдосконалення галузевої і територіальної структури сільського господарства, трансформації інших галузей і інфраструктури ринкової економіки.

Враховуючи все вище сказане, нами пропонується:

По-перше, розмежування економічної відповідальності і витікаючих з них прав між центральною владою і місцевою владою, що передбачає забезпечення розділення і поєднання інтересів, відповідальності, прав, економічних ресурсів в державі, тобто розділення і поєднання механізму ринкового регулювання і механізму державного регулювання.

По-друге, у зв'язку з появою принципово іншого економічного співвідношення між категоріями "план" і "ринок" виникає необхідність визначення місця і ролі кожної з них в суспільстві. Новизна трактування проблеми полягає: 1) у появі багатоукладної економіки; 2) у формуванні різних інтересів суспільних груп і верств населення; 3) у наявності планово-орієнтованого характеру діяльності господарюючого суб'єкта ринкових відносин; 4) в необхідності організації взаємозв'язку із зовнішнім середовищем по відношенню до держави; 5) у необхідності ефективного використання ресурсів, раціональної територіальної і галузевої організації економіки.

По-третє, сферою державної уваги повинне стати підвищення конкурентоздатності і економічної стійкості шляхом регулювання економіки, що як в розрізі традиційних і нових галузей, так і в розрізі окремих територій.

По-четверте, вибір схеми моделі підвищення економічної стійкості підприємств в ринкових умовах є найважливішим аспектом державного регулювання. Через виняткову важливість і об'ємність проблеми підвищення економічної стійкості підприємств вибір і реалізація моделі можливі при активній ролі держави. Тільки держава може визначити і оцінити свої геополітичні цілі і інтереси і достатньо точно визначити три групи чинників, які характеризують: фізичну здатність до підвищення економічної стійкості підприємств, тобто кількість і якість природних і трудових ресурсів, обсяг основного капіталу, рівень якості технології; сукупний попит або точніше за можливість підвищення рівня сукупних витрат суспільства; здатність підприємств розподіляти ресурси таким чином, щоб одержувати можливий максимум продукції.

Одним з найважливіших елементів управління економічною стійкістю аграрних підприємств є аналіз результатів їх господарської діяльності. Ряд вчених пропонують для оцінки економічної стійкості підприємств використовувати загальноекономічні показники, до яких відносяться: обсяги виробництва продукції в динаміці, виручка від реалізації продукції, витрати виробництва і збуту продукції, ціноутворення, прибуток, продуктивність чинників виробництва. Окрім загальноекономічних показників потрібно також врахувати фінансові показники, що характеризують економічну стійкість підприємства.

Проведення оцінки економічної стійкості за всіма показниками займає великих матеріальних та затрат часу. Тому, на нашу думку, слід використовувати окремі показники, що найбільше показують економічну стійкість підприємства. Ми рекомендуємо для оцінки економічної стійкості аграрних підприємств в ринкових умовах показники рентабельності та прибутковості, платоспроможності і ліквідності.

Серед показників рентабельності пропонуються наступні: рентабельність активів, рентабельність продукції, рентабельність власного капіталу, коефіцієнтом валового прибутку, коефіцієнтом запасу надійності, число оборотів капіталу. Для оцінки платоспроможності і ліквідності виділяємо такі показники: коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт термінової ліквідності, коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами.

У другому розділі - "Тенденції економічної стійкості аграрних підприємств" - визначено що для стійкого розвитку аграрних підприємств Дніпропетровської області є всі умови: практично необмежений продовольчий ринок, передова техніка і технологія, трудові та земельні ресурси, кваліфіковані кадри фахівців і управлінців. Проте перехідна економіки України визначила негативні аспекти формування агропромислового комплексу регіону - за роки здійснюваної аграрної реформи помітно знизилися не тільки фінансові, а й якісні чинники економічної стійкості аграрних підприємств.

Збитковість сільськогосподарського виробництва позначилося на обсягах виробництва продукції - від 5% до 20% зменшились обсяги виробництва основних видів аграрної продукції - зерна, насіння соняшнику, молока, м'яса. У результаті структурних змін, значну частину обсягів продукції виробляють фермерські і особисті селянські господарства населення. Так, питома вага виробництва зерна в особистих селянських господарствах у 2007 р., порівняно з середніми показниками за 1990-2000 рр., зросла на 7%, соняшнику - на 2%, м'яса - на 2%. Найбільше, в особистих селянських господарствах зросла частка вирощування овочів та виробництва молока - на 22%. Проте виробництво в підсобних господарствах супроводжується слабкою механізацією виробництва або повною її відсутністю.

За період 2000-2007 рр. економічна ефективність виробництва продукції рослинництва в аграрних підприємствах Дніпропетровській області залишається на низькому рівні. Посівні площі зернових і зернобобових культур порівняно з 2000 р. в усіх категорія господарств збільшились на 15,9% у 2005 р. та на 23,9% і 28,3% у двох наступних роках відповідно; посіви соняшнику зросли на 36,2% за досліджуваний період. Не дивлячись на збільшення обсягів виробництва овочів в особистих селянських господарствах населення, це не дозволило компенсувати скорочення їх посівних площ в досліджуваному регіоні. Урожайністю соняшнику в сільськогосподарських підприємствах в 2007 р. в порівнянні з середньорічними даними за 2000-2004 рр. зменшилась на 0,7 ц/га, овочів - на 88%. Така ж тенденція характерна і по вирощуванню зернових. Рентабельність виробництва знизилась по всім видам культур крім вирощування овочів та плодів. Так, у 2007 р. в порівнянні з 2000 р., рівень рентабельності в рослинництві зменшився на 8,2%; загалом за рахунок зменшення рівня рентабельності виробництва зернових - на 24,5%, насіння соняшнику - на 19,2%.

Виробництво продукції тваринництва в аграрних підприємствах залишалося збитковим впродовж багатьох років, але в 2005-2007 рр. ця галузь була прибутковою і рентабельною. Так, у 2007 р. рівень рентабельності сягнув 19%, в цілому за рахунок рентабельності галузей птахівництва, свинарства, та, частково, виробництва молока. З 2000 р. по 2007 р. поголів'я великої рогатої худоби в господарствах усіх категорій Дніпропетровської області скоротилася вдвічі, корів - у 1,8, овець і кіз - у 1,2 раз; нарощування поголів'я має місце лише у птахівництві. Не менш важливим показником, що характеризує економічну стійкість розвитку галузі тваринництва, є продуктивність тварин. Так, у 2007 р., в порівнянні з 2000 р., річний надій молока від однієї корови збільшився в 2,46 рази, проте є нижчим на 13% ніж в господарствах населення. У господарствах усіх категорій цей показник збільшився у 1,8 рази.

Здійснений територіальний аналіз ефективності галузі рослинництва засвідчує про схожу тенденцію вигідності вирощування культур в різних районах Дніпропетровській області. Найбільш рентабельним є виробництво насіння соняшнику та овочів, і найменше - зернових. Щодо ефективності галузі тваринництва в розрізі районів, то вона подібна - майже по всім районам збитковим є вирощування і відгодівля великої рогатої худоби.

Нами виділено такі групи чинників, що впливають на економічну стійкість аграрних підприємств: технологічні, економічні, соціальні і організаційні.

Технологічні - є елементами чинників виробництва продукції землеробства і тваринництва (тут же приводиться більшість додатків виробництва: кадри, земельні ресурси, хімізація, технічна оснащеність, виробничі приміщення та ін.). При цьому основними показниками технологічних чинників є врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність худоби; валова продукція сільського господарства в співставних цінах у розрахунку на одиницю сільськогосподарських угідь, одного працівника.

Суттєвий вплив технологічних чинників на економічну стійкість аграрних підприємств Дніпропетровської області підтверджує групування господарств за чисельністю поголів'я корів на одне господарство. Концентрація поголів'я корів істотно впливає на економічну ефективність виробництва молочної продукції, на оплату корму продукцією молочного скотарства, зниження виробничих витрат. Так, при чисельності поголів'я корів у середньому на одне господарство до 500 голів, на кожну тварину було витрачено 4469 грн. на рік і одержано 2108 кг молока, а при чисельності понад 901 голову витрати склали 6636 грн., надої молока від корови - 3825 кг. На виробництво 1 ц молока в першому випадку витрачається 2,25 ц кормових одиниць, у в другому - 1,12 кормової одиниці, виробнича собівартість - 212 грн. і 170 грн. відповідно, рівень збитковості - 22% і 19 % рентабельності (табл. 1).

Таблиця 1. Групування господарств за чисельністю поголів'я корів на одне аграрне підприємство району Дніпропетровської області, 2005-2007 рр.

Показники	Групи підприємств за чисельністю поголів'я корів:
	І до 500	ІІ 501-634	ІІІ 635-768	ІV 769-901	V понад 901	У середньому по групах
Кількість господарств у групі	421	115	49	35	21	х
Поголів'я корів на одне господарство	292	540	806	1123	1242	800,6
Надій молока на 1 корову, кг	2108	2671	3157	3256	3825	3003
Витрати на 1 корову, грн.	4469	6097	5276	5470	6636	5589
Витрати на 1 ц молока, ц корм. од.	2,25	1,43	1,30	1,22	1,12	1,46
Собівартість 1 ц молока, грн.	212	231	159	168	170	188
Рівень рентабельності (збитковості), %	-22	-12	12,2	13,9	19	2,22

Економічні - елементи економічного механізму, які в сукупності визначають фінансове положення підприємства. Це ціни і тарифи, кредити, податки, дотації, асигнування з бюджету, страхування, стимулювання праці. Основними показниками є собівартість, рентабельність виробництва, сукупна рентабельність, вартість валової продукції в поточних цінах, валовий дохід, прибуток, фінансова стійкість, платоспроможність, кредиторська і дебіторська заборгованість.

Проведене групування господарств за валовим доходом на одного сільськогосподарського працівника показало, що майже 60% аграрних підприємств Дніпропетровського регіону не забезпечені власними оборотними коштами. Таку ж частку займають збиткові господарства, а 40,4% з них є низько рентабельними. Що ж до коефіцієнта відновлення платоспроможності, то ним не володіє жодна група господарств. На низьку платоспроможність господарств на селі вказує також і коефіцієнт поточної ліквідності, мінімальне значення якого за аналізовані роки склало 1,145-0,794, а нормативний коефіцієнт - 2,0. Коефіцієнти відновлення платоспроможності і забезпеченості власними оборотними коштами також вказують на незадовільні фінансові умови, що склалися. Вони серйозно відстають від рівня оптимальних величин за даними параметрами (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка показників платоспроможності та ліквідності аграрних підприємств Дніпропетровської області

Показники	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (норматив > 0,2….0,25)	0,007	0,009	0,011
Коефіцієнт поточної ліквідності (норматив > 2)	1,145	0,794	0,817
Коефіцієнт відновлення платоспроможності (норматив > 1)	0,573	0,401	0,399
Коефіцієнт термінової ліквідності	0,12	0,085	0,082
Забезпеченість власними оборотними коштами (норматив > 0,1)	0,124	-0,270	-0,250

Соціальні - елементи соціального потенціалу, що визначає соціальний розвиток підприємства - демографічні чинники, кадрове забезпечення соціальної сфери, умови праці, рівень матеріального добробуту, соціальної інфраструктури. Їх характеризують наступні показники: розмір фонду споживання у розрахунку на середньорічного робітника, рівень реальних сукупних доходів, рівень оплати праці, демографічні показники відтворення населення, співвідношення реальних сукупних доходів і прожиткового мінімуму та ін. Крім того, рівень оплати праці суттєво впливає на фінансові показники економічної стійкості аграрних підприємств (табл. 3).

Таблиця 3. Групування аграрних підприємств Дніпропетровської області за рівнем оплати праці працівників, 2007 р.

Група господарств за рівнем оплати праці 1 робітника, грн.	Кількість господарств у групі	Забезпеченість оборотними коштами (норматив > 0,1)	Рівень рентабельності (збитковості), %	Коефіцієнт відновлення платоспроможності (норматив > 1)
І - до 600	1534	-0,178	-26,0	0,327
ІІ - 600-750	1497	0,052	28,7	0,691
ІІІ - Понад 750	684	0,151	32,5	0,881
Разом і в сер. на 1 господарство	3715	0,170	22,8	0,604

Організаційні чинники включають кадровий склад керівників і організаторів виробництва. Вони включають систему матеріально-технічного постачання і реалізації продукції. Ці чинники об'єднують інформацію про стан технологічної, економічної і соціальної підсистеми.

Дана класифікація розкриває не лише чинники економічної стійкості підприємств, але і дозволяє виявити резерви підвищення результативності виробничої діяльності аграрних виробників. В свою чергу, приведення в дію перерахованих чинників вимагає вдосконалення цінових відносин, податкової системи, посилення дотацій, фінансово-кредитних важелів регулювання відтворення в країні і її регіонах, поліпшення законодавчої бази, створення сприятливих міжгалузевих ринкових відносин.

Проведений аналіз дозволяє сформулювати основні напрямки виходу збиткових аграрних підприємств зі складної ситуації та підвищення економічної стійкості. Для цього потрібна, перш за все, державна підтримка на державному і регіональному рівнях, виплата дотацій і компенсацій у розмірі, що дозволяє вести розширене виробництво. Необхідне державне фінансування робіт, пов'язаних з підтримкою родючості ґрунтів, закупівлею мінеральних добрив, придбанням хімічних засобів боротьби зі шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин і тварин.

У третьому розділі - "Напрямки підвищення економічної стійкості аграрних підприємств" - визначено, що складні умови господарювання, зростання вимог споживачів, посилення конкурентної боротьби вимагають від менеджерів вміння мислити стратегічно й діяти оперативно. В цій ситуації виникає необхідність визначити стратегічний напрямок розвитку, що дасть можливість підвищити економічну стійкість аграрних підприємств. В умовах скорочення виробництва, браку матеріальних і грошових ресурсів, найважливішим стає знаходження можливостей, які б дозволили відновити або стабілізувати рівні й темпи розвитку виробництва. У зв'язку з цим особливого значення набуває оптимізація виробничої структури підприємства.

Обґрунтовано, що при виборі оптимальної виробничої структури аграрного підприємства необхідно враховувати факт, що в умовах порушення виробничих зв'язків між господарюючими суб'єктами кожному з них необхідно організовувати власне кормовиробництво та власне відтворення стада. Разом із тим, обґрунтовуючи розміри тої чи іншої галузі, необхідно виходити із забезпеченості підприємства трудовими ресурсами.

Розроблена економіко-математична модель оптимізації виробничої структури аграрного підприємства на прикладі ТОВ ОВСП "Присамар'є" Новомосковського району і ДП "Нива" Дніпровського району Дніпропетровської області. Як основний критерій оптимальності задачі використовувався максимум прибутку Основні змінні даної моделі відображають склад і розміри галузей і видів діяльності підприємства з диференціацією по напрямах використання продукції ступеня інтенсивності і трудомісткості виробництва і іншим ознакам. Крім основних обмежень вводились допоміжні, з метою оптимізації кормових раціонів, визначення додаткових ресурсів, що залучаються, а також об'ємів основних ресурсів і вартісних показників.

В результаті рішення задачі визначені посівні площі культур та природних кормових угідь і поголів'я худоби. Загальна сума вартості товарної продукції зростає на 1,3%, більшою мірою за рахунок збільшення питомої ваги реалізації молока. На основі виконаних розрахунків встановлено, що ТОВ ОВСП "Присамар'є" за таких умов могло б збільшити прибуток від реалізації продукції на 68,94% і підвищити рентабельність виробництва на 13,4 відсоткових пункти. За оптимальної структури виробництва збільшуються витрати праці на 11,78%, проте зменшуються матеріально-грошові на 9,24%, що у вартісному виразі складає 1422 тис. грн. (табл. 4).

Таблиця 4. Фактичні та оптимальні показники ефективності виробничої діяльності ТОВ ОВСП "Присамар'є" Новомосковського району

Показники	Фактично, в середньому за 2006-2007 рр.	За рішенням задачі	Рішення у % до фактичних показників
Вартість товарної продукції, тис. грн.	17778	18005	101,28
Матеріально-грошові витрати на товарну продукцію, тис. грн.	15386	13964	90,76
Витрати праці, тис. люд.-год.	185,0	206,8	111,78
Прибуток, тис. грн.	2392	4041	168,94
Рівень рентабельності, %	15,5	28,9	х

Результати оптимізації виробничої структури для ДП "Нива" показують, що господарство могло б замість збитків одержати незначний розмір прибутку і рентабельність на рівні 3,51%. Збиток від реалізації молока складе 225,9 тис. грн. замість фактичного 1081,4 тис. грн. Збитковим є і виробництво м'яса великої рогатої худоби, хоча його розмір при оптимальній виробничої структури, може бути знижений на 225,4 тис. грн. або на 11,2 % проти фактичного рівня (табл. 5).

Таблиця 5. Фактичні та оптимальні показники ефективності виробничої діяльності ДП "Нива" Дніпровського району

Показники	Фактично, в середньому за 2006-2007 рр.	За рішенням задачі	Рішення у % до фактичних показників
Вартість товарної продукції, тис. грн.	9995	15972	159,8
Матеріально-грошові витрати на товарну продукцію, тис. грн.	13683	15431	112,77
Прибуток, тис. грн.	-3688	541	х
Рівень рентабельності, %	-26,9	3,51	х

Обґрунтовано, що важливим резервом стійкості розвитку тваринництва, підвищення продуктивності тварин і збільшення виробництва продукції є створення стійкої кормової бази, поліпшення годівлі худоби. Зростання виробництва і підвищення якості кормів можуть бути забезпечені за рахунок, подальшої інтенсифікації всього сільськогосподарського виробництва, ефективної організації і використання землі.

Доведено, що у годівлі тварин повинно існувати пряме визначення поживності, а не розрахункове. Нормування за концентрацією речовин в 1 кг сухої речовини повинно здійснюватися за аналізом і оцінкою кормів у господарстві, що не практикується в останні роки через ліквідацію науково-дослідних лабораторій. Методи нормованої годівлі у випадку їх правильного застосування безсумнівно дадуть позитивний ефект - "мінімум затрат поживних речовин в кормових раціонах і максимум одержаної продукції".

Необхідність раціонального використання кормів вимагає визначення економічності типу годівлі тварин стосовно до конкретних умов. До цих вимог необхідно віднести три основні вимоги: нормальну фізіологічну діяльність організму тварини і досягнення максимальної продуктивності; мінімальну потребу кормової площі; найменшу вартість кормів та мінімальних загальних витрат виробництва і досягнення високої рентабельності.

Для визначення ефективності структури затрат кормів, тих чи інших типів годівлі тварин важливе значення має їх економічна оцінка з правильним вибором системи показників. На нашу думку, особливу увагу треба приділяти математичним методам, зокрема, економіко-математичному моделюванню, яке використане при оптимізації кормової бази для даного підприємства. Цей метод є основним інструментом, ключем до розв`язання поставленої нами проблеми.

Перевірені дослідження показують, що з поліпшенням годівлі тварин, поліпшуються як виробничі, так і економічні показники. Виконане групування господарств Дніпропетровської області по витраті кормів з розрахунку на 1 середньорічну корову, свідчить, що на 1% приросту витрат кормів отримують в середньому 0,52% приросту молока, тоді як на 1% збільшення поголів'я приріст молока складає тільки 0,37% (табл. 6).

Таблиця 6. Вплив витрат кормів на ефективність виробництва молока в аграрних підприємствах Дніпропетровської області, 2007 р.

Показники	Групи господарств за витратами кормів на 1 корову, ц к. од.	Всього і в середньому по групі
	І до 45	ІІ 45,1-50	ІІІ понад 50
Кількість підприємств	50	110	50	210
Витрата кормів на 1 корову на рік, ц к. од.	39,5	48,7	58,7	48,9
Надій на 1 корову, кг	2928	3590	4505	3674
Витрати праці (прямі) на 1 ц молока, люд.-год.	5,51	4,68	4,17	4,79
Витрати кормів на 1 ц молока, ц к. од.	1,32	1,36	1,34	1,34
Собівартість виробництва 1 ц молока, грн.	204,0	205,0	203,8	204,3
Рівень рентабельності реалізованого молока, %	45,1	56,0	55,1	52,1

Розраховано, що зростання продуктивності корів супроводжується зростанням окупності кормів: витрати їх на 1 ц молока в господарствах п'ятої групи більш ніж на 30% нижче, ніж в господарствах першої групи, де продуктивність корів нижча 3000 кг. Підвищення рівня годівлі корів до 55 ц к. од. і більше дозволяє, не підвищуючи поголів'я, в 1,5 раз збільшити виробництво молока і значно підвищити ефективність використання виробничих ресурсів (табл. 7).

На основі рішення економіко-математичної задачі по оптимізації виробничої структури у ДП "Нива" визначена потреба у кормах на перспективу для поголів'я великої рогатої худоби 1765 голів, зокрема 900 корів і 865 голів молодняка. Потреба в кормах для повністю забезпечується за рахунок виробництва кормів і покупки комбікорму за рахунок реалізації виробленого насінного зерна високих репродукцій.

Таблиця 7. Вплив продуктивності корів на ефективність виробництва молока в аграрних підприємствах Дніпропетровської області, 2007 р.

Показники	Групи господарств за рівнем надою на 1 корову, кг	Всього і в середньому по групі
	І до 3000	ІІ 3001-3500	ІІІ 3501-4000	ІV 4001-5000	V понад 5000
Кількість підприємств у групі	75	70	23	28	14	210
Надій на 1 корову, кг	2338	3045	3356	4380	5260	3674
Прямі витрати праці на 1 ц молока, люд.-год.	6,19	5,28	4,87	3,9	3,78	4,79
Витрати кормів на 1 ц молока, ц к. од.	1,63	1,49	1,32	1,18	1,02	1,34
Собівартість виробництва 1 ц молока, грн.	208,5	205,3	204,3	202	201,2	204,3
Рівень рентабельності реалізованого молока, %	30	44,2	48,5	62,5	70,2	52,1

Обґрунтовано, що кращою формою організації праці при виробництві кормів є спеціалізовані бригади і ланки. Для виробництва кормів на 200 і 400 голів доцільно формувати спеціалізовані ланки, а для 600, 800 і 1200 корів - бригади. Склад ланок може налічувати 5-9 осіб, а бригад - 15-18 осіб. Вони повинні бути оснащені необхідною технікою для виконання 70-75% об'єму всіх робіт з вирощування кормових культур.

Одним із заходів, що дозволяє не тільки забезпечити економічну стійкість аграрних підприємств, але і подальше її зміцнення і підвищення є диверсифікація виробництва. На прикладі ТОВ ОВСП "Присамар'є" розглянуто однин з варіантів організації диверсифікації виробництва на основі переробки молочної продукції. Для підприємства пропонуємо закупити устаткування для пастеризації і розфасовки молока в пакети, виробництва йогурту і кефіру. Загальна вартість даного устаткування з врахуванням доставки і установки складе 465,144 тис. грн. Витрати на реконструкцію і підготовку приміщення - 67 744 грн., на розробку техпроекту - 3500 грн., всього потрібно - 465,144 тис. грн. Із загальної суми необхідних коштів передбачено використання власних засобів на суму 111 644 грн. і 353 500 грн. - залучених засобів. Погашення залучених засобів повинне здійснюватися відповідно до розробленого плану погашення кредиту і виплат відсотків за кредит.

Відповідно до виконаних розрахунків, об'єм продажу молочної продукції, переробленої у цеху, на майбутній період (до 2011 р.) складе: 9628,6 т пастеризованого молока, 1037 т йогурту і 4147,5 т кефіру. Відповідно до підвищення цін на електроенергію, бензин, воду, ремонт та обслуговування обладнання протягом прогнозного періоду, нами передбачений ріст цін і на продукцію. Також здійснені розрахунки визначення обсягу виробництва при якому досягається беззбитковість - за умов виробництва 16% від запланованого обсягу переробки молока, 58,3% йогурту, 46,3% кефіру, підприємство отримає нульовий прибуток.

Виконані розрахунки свідчать про те, що господарство від реалізації пастеризованого молока, йогурту, кефіру з року в рік одержуватиме все більше прибутку. Підтверджено розрахунками, що за умов подальшої реалізації молока в не переробленому вигляді ТОВ ОВСП "Присамар'є" недоотримало б прибуток за 2008-2011 рр. у розмірі 15145,8 тис. грн. За рахунок подальшого зростання продуктивності тварин і раціональної організації кормової бази, такий рівень економічної ефективності переробки молока може зберегтися і на найближчі 5 років.

Висновки

1. Під економічною стійкістю підприємства слід розуміти систему умов збереження економічної рівноваги, що враховує вплив чинників на їх ефективний розвиток у ринкових умовах на основі підтримки виробничого потенціалу на рівні, здатному забезпечити виробництво конкурентоздатної продукції. Стійкість підприємства слід розглядати як економічну категорію і як економічний стан цього підприємства.

2. Економічна стійкість підприємств усіх галузей економіки в умовах ринку тісно зв'язана з економічною рівновагою й економічною динамікою на макрорівні, де визначаються макроекономічні індикатори, грошово-кредитна та бюджетна політика. Чинники макроекономіки стосовно до підприємства складають атрибути зовнішнього середовища, вплив яких повинен враховуватися на мікрорівні, як у короткостроковому і довгостроковому періодах з метою збереження та стійкого розвитку підприємств. У роботі удосконалено класифікацію та системну характеристику зовнішніх чинників впливу на економічну стійкість аграрних підприємств, що дозволяє виявити внутрішні резерви підвищення результативності виробничої діяльності.

3. У зв'язку з виникненням принципово іншого економічного співвідношення між категоріями "план" і "ринок", виникає необхідність визначення місця і ролі кожної з них у суспільстві. Новизна трактування проблеми полягає: у виникненні багатоукладної економіки в результаті формування різних власників; у формуванні ролі щодо різних інтересів різних суспільних груп і верств населення; у наявності планово-орієнтованого характеру діяльності кожного господарюючого суб'єкта; в необхідності організації взаємозв'язку із зовнішнім середовищем по відношенню до держави; у необхідності ефективного використання економічних ресурсів, раціональної територіальної й галузевої організації економіки.

4. Пропонуємо використовувати окремі показники, що найбільше характеризують економічну стійкість підприємства - крім загальноекономічних показників потрібно також врахувати фінансові показники. Рекомендуємо для оцінки економічної стійкості аграрних підприємств в ринкових умовах використовувати показники рентабельності й прибутковості, платоспроможності та ліквідності.

...