Размещено на http://www.allbest.ru/

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 631.151.8:334.75

ФОРМУВАННЯ РАЦІОНАЛЬНОГО ПОЛЬОВОГО КОРМОВИРОБНИЦТВА ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЙОГО ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ В РЕГІОНІ

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

(економіка сільського господарства і АПК)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ІВАНЕНКО Тетяна Яківна

МИКОЛАЇВ - 2008

АНОТАЦІЯ

Іваненко Т.Я. Формування раціонального польового кормовиробництва та забезпечення його ефективного функціонування в регіоні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством (економіка сільського господарства і АПК).

Миколаївський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України. - Миколаїв, 2008.

У дисертаційній роботі викладено теоретичні основи формування та розвитку польового кормовиробництва у південно-західному Степу Причорномор'я за несприятливих в останній час природно-кліматичних умов, методичні підходи щодо оцінки ефективності функціонування вказаної галузі. Здійснено ретроспективний аналіз стану та ефективності польового кормовиробництва досліджуваного регіону, його впливу на забезпеченість великої рогатої худоби усіх категорій господарств регіону об'ємними кормами. У дисертації визначено основні напрями з формування раціонального польового кормовиробництва та підвищення його ефективності за рахунок концентрації, кооперації та інтенсифікації досліджуваної галузі, вдосконалення складу і структури посівів кормових культур з метою збалансування одержаних кормових ресурсів за білком та іншими поживними речовинами, покращення виробничого потенціалу галузі, формування і ефективного функціонування ринку об'ємних кормів у регіоні на основі економічно обгрунтованого ціноутворення.

Ключові слова: польове кормовиробництво, об'ємні корми, перетравний протеїн, високобілкові кормові культури, інтенсифікація і концентрація польового кормовиробництва, ринок об'ємних кормів, ціни і ціноутворення.

АННОТАЦИЯ

Иваненко Т.Я. Формирование рационального полевого кормопроизводства и обеспечение его эффективного функционирования в регионе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 8.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством (экономика сельского хозяйства и АПК).

Николаевский государственный аграрный университет Министерства аграрной политики Украины. - Николаев, 2008.

В диссертационной работе изложены теоретические основы формирования полевого кормопроизводства и обеспечения его эффективного функционирования в юго-западной степи Причерноморья, определены методические подходы оценки эффективности функционирования указанной отрасли. В частности, предложена рейтинговая оценка кормовых культур на основе системы показателей, характеризующих их продуктивность в кормовых и кормопротеиновых единицах, выход с 1 га площади посева переваримого протеина, себестоимость производства 1 ц кормовых единиц, а также наличие перевариваемого протеина в 1-й кормовой единице.

Проведен ретроспективный анализ состояния и эффективности полевого кормопризводства исследуемого региона, его влияние на обеспеченность крупного рогатого скота всех категорий хозяйств региона объемными кормами. Отмечено, что в последние 7 лет темпы сокращения площадей сеяных трав в сельскохозяйственных предприятиях Николаевской области превышают темпы сокращения численности крупного рогатого скота и в том числе коров. Удельный вес посевов кормовых культур в общей посевной площади в 2007 году в среднем составил 3,9 %. В хозяйствах населения этот показатель несколько выше - 8,9 %, но и он уступает значению рекомендованному научными учреждениями - 20 - 25 %. К тому же качество кормов очень низ-кое. Производимые при этом объёмные корма недостаточно сбалансированы по перевариваемому протеину.

В диссертации определены основные направления по формированию рационального полевого кормопризводства и повышению его эффективности за счет уровня концентрации и интенсификации исследуемой отрасли, совершенствования состава и структуры посевов кормовых культур с целью сбалансирования производимых объёмных кормов по перевариваемому протеину и другим питательным веществам, улучшения производственного потенциала отрасли, формирования и эффективного функционирования рынка объёмных кормов в исследуемом регионе на основе экономичеcки обоснованного ценообразования на все виды кормовых ресурсов, в первую очередь - объёмные корма.

На основе рейтинговой оценки кормовых культур установлен перечень достаточно эффективных в условия юго-западной степи Причерноморья кормовых культур. В группу зернофуражных культур входят вика озимая, горох, тритикале озимое, рожь озимая, овес, нут. К группе однолетних трав можно отнести сорго, сорго-суданковые гибриды, суданскую траву, гороховикоовсяные смеси и др. Для производства сена целесообразно в условиях Николаевской области сеять люцерну, эспарцет, смешанные посевы бобовых трав с многолетними злаковыми травами - стоколосом безостым, райграсом высоким, белым буркуном.

Исключительно важное значение имеет обеспечение крупного рогатого скота, в том числе коров, зеленым кормом на основе функционирования зеленого конвейера с ранней весны до поздней осени за счет промежуточных, пожнивных и поукосных посевов.

В диссертационной работе с помощью экономико-математического моделирования и ПК определены рациональные по размерам и структуре посевные площади кормовых культур для обеспечения дойного стада СЗАО "Гурьевка" Новоодесского района - 400 коров. Результаты программирования на основе критерия - минимум затрат на производство 1 ц кормовых единиц при условии содержания белка в одной кормовой единице в количестве 115 г свидетельствуют, что для достаточного обеспечения указанного поголовья животных качественными кормами целесообразно на весенне-летний (пастбищный) период использовать посевы люцерны на зеленый корм, а также зерно озимого тритикале в количестве 1,5 кг в день на одну корову. В осенне-зимний период суточный рацион 1 коровы в натуральном измерении будет составлять 3 кг зерна третикале, 0,5 кг зерна вики, 5 кг сена люцерны, 32 кг кукурузного силоса, 5 кг кормовых корнеплодов и 10 кг сенажа люцерны. Общая площадь посева кормовых культур для обеспечения дойного стада в расчете на 365 дней составит 586 га - против 1200 га в среднем за 2005-2006 годы.

Для обеспечения грубыми и сочными кормами поголовья крупного рогатого скота, принадлежащего населению, целесообразно в пределах территорий сельских советов организовывать на основе кооперации бесприбыльные хозрасчетные кооперативы для производства указанных кормов на земельных наделах, закрепленных за жителями сел и поселков. В пределах районах и в целом по Николаевской области вышеуказанные кооперативы могут объединяться в ассоциации для совместного и эффективного использования дорогостоящей кормоуборочной техники и оборудования.

В сельской местности необходимо создавать рынок объемных кормов. Субъектами такого рынка могут быть, с одной стороны, сельскохозяйственные предприятия всех форм хозяйствования и собственности, которые могут часть произведенных ими кормов продавать в счет арендной платы за арендованные земельные участки и имущество арендодателям (пенсионерам, работникам социальной сферы и другим категориям граждан в сельской местности). Цена 1ц тех или иных видов кормов должна устанавливаться на основе производственной себестоимости единицы корма, определенного уровня рентабельности его производства (20-30%) и возможных накладных расходов.

Ключевые слова: полевое кормопризводство региона, объемные корма, переваримый протеин, растительный белок, высокобелковые кормовые культуры, интенсификация и концентрация полевого кормопроизводства, рынок объемных кормов, цены и ценообразование.

ANNOTATION

Ivanenko T.Y. Formation of Regional Field Forage Production and Providing Its Effective Functioning in Region. - Manuscript.

Dissertation submitted for a Candidate of Sciences digree (Economics), Specialty 08.00.03 - economics and management by the national economy (Agricultural Economics and Agro-Industrial Complex).

Mikolayiv State Agrarian University of Ministry of Agrarian Policy of Ukraine. - Mikolayiv, 2008.

The dissertation is devoted to theoretical basis of formation and development of field forage production in south-west steppe of the Black Sea region under unfavorable natural and climatic conditions and methodical approaches to estimation of functioning efficiency of the industry. The retrospective analysis of the state and efficiency of field forage production in the region, its influence on providing the cattle of all categories on the farms of the region with sufficient feeds has been made. The dissertation deals with the basic directions of forming the rational field forage production and increasing its efficiency due to the concentration, co-operation and intensification of the industry, improving the composition and structure of forage crops with the purpose of obtaining a balanced content of protein and other nutrients in them, improvement of production potential of the industry, forming and effective functioning of market for forages in the region on the basis of economic ally grounded pricing.

Keywords: field forage production of region, volume forage, digestable protein, high-protein green crops, intensification and concentration of field forage production, market of volume forages, price and pricing.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Значне скорочення виробництва продукції скотарства (особливо молока) у 2004 - 2007 рр. обумовило різке зростання роздрібних цін на виготовлені з неї продукти харчування. А це, у свою чергу, у зв'язку з низькою платоспроможністю соціально незахищених верств населення призвело до скорочення споживання м'яса, молока і молочних продуктів, що ставить під загрозу продовольчу безпеку країни.

У сучасних умовах на Півдні України, і, особливо - у південно-західному степу Причорномор'я (де розташована досліджувана Миколаївська область) розв'язання вищезгаданої проблеми в першу чергу залежить від забезпечення високоякісними і збалансованими за протеїном дешевими об'ємними кормами (сіном, сінажем, силосом та зеленою масою та ін.) великої рогатої худоби, що утримується переважно у господарствах населення (саме в них в останні роки виробляється більше 90 % загального виробництва молока та майже 80 % яловичини області). За останні роки виробництво цих кормів у цілому, і особливо - у сільськогосподарських підприємствах зменшувалося випереджаючими темпами (порівняно зі скороченням поголів'я корів та молодняку великої рогатої худоби на відгодівлі).

Проблема формування раціонального і ефективно функціонуючого польового кормовиробництва для України в цілому та окремо для її Півдня , як основи для відродження скотарства, була і залишається актуальною й сьогодні. Окремі її аспекти розглядалися у наукових працях Амбросова В.Я., Бабіча А.О., Бойка В.І., Бурлаки Н.І., Варламової К.А., Гарькавого А.Д., Глущенка Д.П, Гноєвого В.І., Карпенка М., Петриченка В.Ф., Подобеда Л.І., Толкача М.І., Топіхи І.Н., Червена І.І., Шебаніна В.С., Шкільова О.В. та інших вітчизняних учених.

Проте ще багато питань щодо гарантованого (навіть у посушливі роки) забезпечення великої рогатої худоби (особливо у господарствах населення) високоякісними, збалансованими за перетравним протеїном та дешевими кормами, створення заради досягнення цієї мети ринку об'ємних кормів у сільській місцевості залишаються невирішеними. Їх актуальність і зумовила проведення цього дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане за планом науково-дослідних робіт кафедри організації виробництва та агробізнесу Миколаївського державного аграрного університету з теми "Організаційно-економічні засади забезпечення економічного зростання в агропромисловому комплексі" (номер державної реєстрації 0106U009689).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка і обгрунтовання наукових і практичних рекомендацій з формування раціонального польового кормовиробництва та забезпечення його ефективного функціонування в регіоні. Відповідно до цієї мети ставилися такі завдання:

- узагальнити науково-теоретичні основи формування раціонального польового кормовиробництва і визначити необхідність його ефективного розвитку;

- відзначити коло проблемних питань з розвитку польового кормовиробництва з метою визначення шляхів їх розв'язання в сучасних ринкових умовах;

- розвинути і систематизувати методичні підходи з визначення економічної оцінки кормових культур та ефективності польового кормовиробництва;

- дослідити ретроспективу та сучасний стан польового кормовиробництва, його роль у забезпеченні тваринництва регіону кормами;

- дати оцінку економічної ефективності польового кормовиробництва у досліджуваному регіоні;

- визначити шляхи вдосконалення структури посівів кормових культур у регіоні з метою підвищення якості та збалансованості кормів за поживними речовинами, насамперед, за протеїном;

- обгрунтувати напрями покращання виробничого потенціалу галузі польового кормовиробництва;

- розробити рекомендації щодо організації ринку об'ємних кормів у регіоні.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є процеси формування раціонального польового кормовиробництва та забезпечення ефективного його функціонування. Предмет дослідження - теоретико-методичні та прикладні організаційно-економічні і техніко-технологічні проблеми, пов'язані з формуванням раціонального польового кормовиробництва та забезпеченням його ефективного функціонування в господарствах регіону.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є базові положення діалектичного методу пізнання та сучасної економічної теорії, науково-теоретичні, методологічні й дослідницькі праці вітчизняних та зарубіжних учених з актуальних питань раціонального формування і підвищення ефективності польового кормовиробництва. Під час вирішення визначених у роботі завдань застосовувалося широке коло методів і прийомів економічних досліджень, серед яких: монографічний - у ході з'ясування поглядів науковців на окремі питання формування і ефективного функціонування польового кормовиробництва, вивчення ретроспективи та причинно-наслідкових зв'язків його розвитку в Україні та Миколаївській області, а також за рубежем; абстрактно-логічний - при формулюванні окремих понять, висновків і рекомендацій щодо подальшого розвитку та підвищення ефективності польового кормовиробництва у регіоні; економіко-статистичний (статистичні групування, кореляційно-регресійний аналіз та ін.) - при вивченні й виявленні відповідних тенденцій і закономірностей функціонування польового кормовиробництва в господарствах різних категорій, визначенні кількісного впливу факторів на ефективність виробництва об'ємних кормів; економіко-математичний - при визначенні оптимальної структури посівів кормових культур з метою підвищення ефективності польового кормовиробництва в регіоні зі складними природно-кліматичними умовами.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш важливі наукові результати дисертаційного дослідження полягають у наступному:

вперше:

- економічно обгрунтовано основні системні заходи з формування раціонального польового кормовиробництва та його ефективного функціонування у господарствах південно-західного степу Причорномор'я, визначені з урахуванням особливостей даного регіону (недостатня кількість опадів у весняно-літній період);

- розроблено організаційно-економічний механізм створення і функціонування ринку об'ємних кормів на місцевому та регіональному рівнях, який включає визначений склад учасників ринку із обгрунтуванням місця сільської територіальної громади в його створенні і функціонуванні;

удосконалено:

- методику планування польового кормовиробництва (на основі визначення критерію мінімізації витрат на виробництво одиниці об'ємного корму для скотарства та його збалансування за білком) з використанням економіко-математичної моделі та ПЕОМ;

- комплекс заходів щодо створення у сільській місцевості інфраструктури ринку об'ємних кормів, необхідної для забезпечення скотарства не тільки суспільних, а й особистих селянських господарств якісними і збалансованими за поживними речовинами кормами;

- механізм взаєморозрахунків з приводу купівлі-продажу об'ємних кормів, в основу якого покладається застосування економічно обгрунтованих цін, визначених за наведеною у роботі методикою;

дістало подальший розвиток:

- комплексна рейтингова оцінка кормових культур з визначенням рангового

місця кожної з них на основі системи найбільш важливих для польового кормовиробництва показників (кількості одержаних з 1 га посіву кормових одиниць, перетравного протеїну, кормопротеїнових одиниць, вмісту перетравного протеїну в 1 кормовій одиниці, коефіцієнту перетравності одержаного корму, собівартості виробництва 1 ц кормових одиниць);

- системне дослідження факторів, які впливають на ефективність польового кормовиробництва (інтенсифікації і концентрації, збільшення питомої ваги багаторічних високопротеїнових трав, у тому числі бобових);

- обгрунтовання доцільності широкого використання нових морозо- та посухостійких багаторічних і однорічних кормових культур в умовах південно-західного степу Причорномор'я;

- визначення актуальності й ефективності біологізації землеробства - за рахунок розширення площі посіву азотофіксуючих кормових культур, використання переважно органічних азото- і гумусоутворюючих добрив (гною, зелених сидератів, заорювання рослинних рештків та ін.).

Практичне значення одержаних результатів.

Найбільше практичне значення мають такі розробки: системний аналіз сучасного стану польового кормовиробництва і рівня забезпеченості об'ємними кормами великої рогатої худоби як сільськогосподарських підприємств, так і господарств населення; рекомендації щодо вдосконалення структури посівів кормового клину з метою сталого та надійного забезпечення тваринництва збалансованими за білком дешевими кормами через впровадження нових перспективних посухо- та морозостійких багаторічних кормових культур; економіко-математична модель з визначення раціональної структури посівів кормових культур, що дає можливість одержувати необхідну кількість дешевих і збалансованих за білком кормів; пропозиції щодо функціонування ринків об'ємних кормів на територіях сільських рад, районів та регіону і створення відповідної їх інфраструктури.

Розроблені здобувачем пропозиції щодо формування і ефективного функціонування раціонального в умовах досліджуваного регіону польового кормовиробництва прийняті Головним управлінням сільського господарства і продовольства Миколаївської обласної державної адміністрації (довідка № 45 від 14.03.2008 р.) та закритим акціонерним товариством ім. Ольшанців Очаківського району (довідка № 29 від 03.03.2008 р.) для впровадження у практичну діяльність підприємств. Вищезгадані практичні розробки можуть використовувати і підприємства інших регіонів Півдня України.

Окремі теоретичні, методичні й практичні результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Миколаївського державного аграрного університету на заняттях з економічних дисциплін (довідка за № 61 від 28.03.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення, висновки та пропозиції у дисертації розроблено здобувачем особисто і містяться в одноосібно опублікованих роботах.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, наукові результати та практичні розробки дисертації доповідалися та обговорювалися на міжнародній науково-практичній конференції - "Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК" (13-15.06.05 р., м. Мелітополь) та на регіональних науково-практичних конференціях у Миколаївському державному аграрному університеті в 2003 - 2007 роках.

Публікації. За матеріалами та результатами дисертаційного дослідження опубліковано 7 одноосібних статей у фахових наукових виданнях та 1 тези у матеріалах міжнародної науково-практичної конференції, підрозділ колективної монографії (загальним обсягом 2,9 умовних друкованих аркушів).

польовий кормовиробництво тваринництво

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі "Теоретико-методичні засади ефективного розвитку польового кормовиробництва в умовах ринкової економіки" узагальнено основні теоретичні положення і значення ефективного розвитку польового кормовиробництва (як важливої галузі рослинництва) для відтворення скотарства в Україні та досліджуваному регіоні. Визначено проблеми з формування й ефективного його розвитку в умовах ринкової економіки.

Загально відомо, що польове кормовиробництво фактично поєднує взаємодію землі, рослин і тварин. При цьому рослинні корми і рослинний кормовий білок є основою для створення продовольчих ресурсів України тваринницького походження, в тому числі тваринного білка, який впливає на якість харчування та тривалість життя людей.

Незаперечним, на нашу думку, є те, що польове кормовиробництво та тваринництво (особливо скотарство) - це дві дуже важливі взаємопов'язані складові сільськогосподарського виробництва, від стану та рівня розвитку яких значною мірою залежить вирішення проблеми продовольчої безпеки в Україні. Між ними повинна бути певна пропорція. І якщо перша галузь скорочується або зникає зовсім, то це неминуче завдає шкоди іншій галузі.

Раціональне польове кормовиробництво в умовах південно-західного степу Причорномор'я передбачає включення в структуру посівів високобілкових посухо- і холодостійких одно- та багаторічних нових кормових культур, їх вирощування за інтенсивними енерго- та ресурсоощадними технологіями в основних, післяжнивних та проміжних посівах з метою достатнього забезпечення в скотарства дешевими та якісними (збалансованим за протеїном і іншими поживними речовинами) об'ємними кормами (силосом, сінажем, сіном, зеленою масою та ін.) .

Основним джерелом рослинного білка у досліджуваному регіоні є зернобобові та багаторічні бобові трави: горох, вика, соя, чина, нут, люцерна, еспарцет, капустяні та інші. У порівнянні з зерновими злаковими в насінні зернобобових у 1,5 рази більше білка, в них є всі незамінні амінокислоти, необхідні для росту і розвитку тварин. Багаторічні трави мають найбільшу кормову цінність. За узагальнюючими даними, білок бобових трав майже в 10 разів дешевший білка злакових.

Доцільним є широке впровадження у польове кормовиробництво сумішей зернозлакових, зернобобових і капустяних кормових культур, в тому числі таких нових посухота холодостійких високобілкових багаторічних культур, як галега східна, кропива коноплеподібна, амарант, стоколос, суріпиця озима, свербіга та ін. Для подовження пасовищного періоду для великої рогатої худоби дуже актуальною є організація зеленого конвеєру за рахунок здійснення післяжнівних та проміжних посівів вищезгаданих кормових культур у весняний та літній періоди.

Для визначення найбільш ефективних в умовах південно-західного степу Причорномор'я кормових культур вважаємо за необхідне встановлювати загальне рангове місце кормових культур за результатами підсумовування баломісць, які кожна з них набирає за такими показниками: одержано з 1 га посіву окремо кормових одиниць, перетравного протеїну і кормопротеїнових одиниць; вміст перетравного протеїну в 1-ій кормовій одиниці; собівартість виробництва 1 ц корму в перерахунку на кормову одиницю; коефіцієнт перетравлення корму.

У другому розділі "Ретроспектива та економічна ефективність польового кормовиробництва в Миколаївській області" наведено аналіз сучасного стану й економічна ефективність ведення цієї важливої галузі та її вплив на забезпеченість тваринництва (в першу чергу молочного скотарства) якісними і збалансованими за протеїном об'ємними кормами.

За даними наукових установ УААН, в 1990 році Україна входила до числа розвинених країн світу з виробництва продукції тваринництва на душу населення [зокрема, молока - 473 кг (2 місце), м'яса - 84 кг (5 місце)], але нині за цими показниками наша держава знаходиться на 84 місці. У 2006 році на душу населення було вироблено молока 279 кг (або на 41,0 % менше, ніж у 1990 році), м'яса - 35,7 кг, що менше у 2,3 рази. У 2007 році, за попередніми даними Держкомстату України, на душу населення було вироблено 259 кг молока.

Ці негативні зміни пояснюються в основному зменшенням поголів'я тварин. Особливо складна ситуація зі скотарством склалася у сільськогосподарських підприємствах усіх форм власності Миколаївської області. За останні 17 років поголів'я великої рогатої худоби в них зменшилося на 683,4 тис. голів (або у 26,3 рази), тобто в середньому щороку воно скорочувалося в цілому по області на 40,2 тис. голів. При цьому поголів'я корів зменшилося на 207,4 тис. голів (або у 21,5 рази), тобто щороку воно зменшувалося на 26,4 %. У 2007 році товарне виробництво молока було відсутнє у сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського та Врадіївського районів, де загальна кількість корів у цілому по всіх господарствах становила відповідно 111 і 24 голів.

На жаль, і в господарствах населення Миколаївської області, починаючи з 2003 року, щороку скорочувалося як поголів'я великої рогатої худоби в цілому, так і окремо поголів'я корів - відповідно на 20,7 та 5,3 тис., голів або на 11,9 та 4,6 %. На нашу думку, вирішальний вплив тут відіграє дефіцит кормів у названих господарствах та низькі закупівельні ціни на продукцію молочного скотарства.

Рівень повноцінної годівлі значною мірою визначає продуктивність тварин. Але корми в умовах південно-західного степу Причорномор'я (велика розораність та дефіцит вологи) можливо одержати в основному лише у польовому кормовиробництві. На жаль, за останні роки площа сіяних трав у сільськогосподарських підприємствах Миколаївської обл. постійно зменшується і наочне уявлення про це явище можна мати за допомогою рис.

В цілому по області, як свідчать дані рис.1, у 2007 році площа посівів кормових культур у суспільному секторі зменшилася порівняно з 2000 роком на 167 тис. гектарів, або у 5,3 рази. За даними, наведеними у дисертаційній роботі, зменшення площі посівів кормових культур у 2007 році порівняно з 2000 роком по сільськогосподарських підприємствах Баштанського, Братського і Вознесенського районів відбулося відповідно у 7,6 , 12,6 та 15,6 рази. Найбільш вражаючим це зменшення сталося у Кривоозерському та Врадіївському районах - відповідно у 19,0 разів і 32,5 рази, тобто польове кормовиробництво, як галузь, тут було знищено.

Рис. 1. Динаміка посівних площ сіяних трав по окремих категоріях господарств Миколаївської області (джерело - статистична форма 29-сг)

У багатьох розвинутих країнах фермери під кормові культури (не враховуючи зернофуражні) відводять до 25 % загальної площі посівів. У середньому по Миколаївській області сільськогосподарські підприємства у 2007 році відвели під кормові культури 3,9% всієї посівної площі або майже кожен двадцять п'ятий гектар, в той час як у господарствах населення під ці культури відведено майже кожен одинадцятий гектар. У 2000 році у середньому по сільськогосподарських підприємствах області під сіяними травами було зайнято 17,7 % загальної посівної площі, тобто за сім останніх років питома вага посівів кормових культур зменшилася у 4,0 рази. У той же час за останні чотири роки (2004 - 2007) у господарствах населення питома вага площі під кормовими культурами, навпаки, збільшилася, але лише на 22,2 %.

Дані статистичних спостережень Головного управління статистики Держкомстату України по Миколаївській області свідчать про дуже низький рівень середньої урожайності кормових культур за 2005 - 2007 роки по сільськогосподарських підприємствах досліджуваного регіону (табл.1).

Таблиця 1 Урожайність кормових (без зернофуражних) культур у сільськогосподарських підприємствах у середньому по адміністративних районах Миколаївської області за 2005 - 2007 роки, ц/га

При цьому у господарствах Очаківського району кормових коренеплодів одержали з 1 гектара посівів у 5,5 рази менше, ніж у середньому по області. Кормових баштанних одержано в господарствах Братського, Доманівського та Новоодеського районів в 4 рази менше, ніж у середньому по області, і в 8,9 рази менше, ніж у господарствах Вознесенського району, де досягнута найвища їх врожайність. Значно поступається рівню середньобласних показників і урожайність кормових культур Врадіївського району: по кукурудзі на зелений корм і силос - відповідно в 1,7 та 3,7 раза, по однорічних травах на сіно - в 5,3 рази, по багаторічних травах на зелений корм і сіно - у 8,9 та 2,7 рази. Урожайність кукурудзи на зелений корм у середньому по Башатанському і Березанському також нижча, ніж по області на три чверті.

У третьому розділі "Формування раціонального польового кормовиробництва та підвищення його ефективності" визначені напрями розв'язання цієї проблеми у досліджуваному регіоні через удосконалення структури посівів кормових культур і впровадження енергозаощаджуваючих технологій виробництва кормів, покращання матеріально-технічної бази галузі, створення ринку об'ємних кормів на рівні сільських і селищних рад, районів та регіону в цілому.

Здійснена за удосконаленою нами методикою рейтингова оцінка рекомендованих науковими установами УААН для південно-західного степу Причорномор'я кормових культур свідчить, що найбільш ефективними з них є: серед зернофуражних - тритікале озиме, горох, вика озима, нут і овес голозерний; серед сіяних культур на сіно і сінаж - люцерна, соргосуданковий гібрид, суміші озимого тритікале з викою, вики і вівса; сіяні кормові культури на зелений корм та на випас - люцерна, суміш озимого тритікале+вика, сорго + вика, суданка + горох, еспарцет.

Люцерна є найбільш продуктивною і найменш енергозатратною високобілковою культурою. Значно менші витрати пального порівняно із пропашними і навіть однорічними кормовими культурами в умовах зростання його цін за останні два роки підвищують її привабливість. Високоефективними (як вже відмічалося раніше) є її посіви у суміші зі злаковими травами, такими як стоколос безостий, райграс високий, костриця лучна та ін.

Дані, наведені у табл.2, свідчать, що у господарствах 4-ї групи, де питома вага багаторічних трав у загальній площі посівів вища, ніж у середньому по всіх господарствах та по господарствах 1-ї групи відповідно у 2,3 та у 14,6 рази, з одного гектара посівів кормових культур одержано в цілому зелених, грубих та соковитих кормів більше, ніж у середньому по усіх господарствах та у господарствах першої групи відповідно на 43,4 та 50,6 %, а з 1-го гектара загальної посівної площі одержано більше кормів у 2,2 та 3,5 рази.

Таблиця 2 Вплив питомої ваги багаторічних трав у структурі посівної площі на ефективність виробництва об'ємних кормів у сільськогосподарських підприємствах Миколаївської області у 2004 році

З врахуванням результатів рейтингової оцінки кормових культур і за допомогою економіко-математичного моделювання та ПЕОМ нами на матеріалах сільськогосподарського закритого акціонерного товариства "Гур'ївка" Новоодеського району було здійснено розрахунки з визначення оптимальних за структурою та розмірами посівних площ (табл. 3).

Таблиця 3 Проект розвитку польового кормовиробництва для забезпечення дійного стада СЗАТ "Гур'ївка" якісними і дешевими кормами у стійловий та пасовищний періоди

Дані табл. 3 свідчать, що за проектом площа посіву сіяних трав за умов достатнього забезпечення дійного стада кормами власного виробництва зменшиться на 51,2 %, але валове виробництво кормових одиниць та перетравного протеїну за рахунок удосконалення структури кормового клину збільшиться відповідно на 13,6 та 71,8 відсотків. При цьому буде одержано більше з розрахунку на 1 гектар посіву кормових культур: кормів у перерахунку на кормові одиниці - у 2,3 рази; перетравного протеїну - у 3,5 рази; кормопротеїнових одиниць - у 2,9 рази. Також підвищиться вміст протеїну в 1 кормовій одиниці у 1,5 раза.

В дисертаційній роботі було рекомендовано до використання такі нові інтенсивні кормові культури як редька олійна, гірчиця біла, ярий та озимий ріпак, гібрид перко, капуста кормова, амарант, галега східна, окопник, топінамбур та ін. Завдяки високій екологічній пластичності ці культури добре адаптувалися до посушливих умов південно-західного степу Причорномор'я. Введення зазначених кормових культур у систему зеленого конвеєру дозволить подовжити тривалість годівлі худоби дешевими зеленими кормами від 150 - 160 до 210 - 240 днів або на 2,0 - 2,5 місяця.

Одним з важливіших завдань у досліджуваному регіоні є формування раціонального польового кормовиробництва у господарствах усіх категорій і створення ефективного ринку об'ємних кормів для забезпечення поголів'я великої рогатої худоби, що знаходиться у господарствах населення. Дані зведених балансів кормів (статистична форма 24-сг) по районах і в цілому по області свідчать, що у середньому кількість проданих сільськогосподарськими підприємствами грубих і соковитих кормів господарствам населення за останні 5 років зменшилася відповідно у 2,8 та 2,0 рази. Але в той же час це зменшення у Єланецькому та Врадіївському районах склало відповідно у 7,9 і 18,0 разів.

Все раніше наведене свідчить про негайну необхідність створення ефективно діючого ринку об'ємних кормів на регіональному рівні - на територіях сільських і селіщних рад, районів і в цілому по області. Особливо це стосується тих районів, де вкрай мало природних пасовищ і сінокосів загального користування і до того ж за недостатністю вологи в умовах високих температур в літню пору травостій дуже рано висихає. До них, на нашу думку, в першу чергу можливо віднести Березанський, Очаківський, Миколаївський, Веселинівський, Жовтневий, Новоодеський, Єланецький, Березнегуватський і Снігурівський райони.

На наше переконання, в якості суб'єктів - продавців регіонального ринку об'ємних кормів Миколаївської області можуть виступати такі сільськогосподарські товаровиробники:

- аграрні формування (сільськогосподарські підприємства різних форм власності і господарювання), які ведуть виробництво як на закріплених за ними сільськогосподарських угіддях, так і на орендованих у мешканців сіл і селищ земельних ділянках. При цьому вони можуть продавати надлишок вироблених кормів або вироблені цілеспрямовано на замовлення орендодавців землі корми за визначеними цінами, в тому числі - і в рахунок орендної плати;

- особисті селянські господарства населення сільської місцевості, які господарюють на власній та орендованій землі і також можуть продавати надлишок вироблених об'ємних кормів, в тому числі і в рахунок орендної плати;

- сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи з виробництва об'ємних кормів на землях засновників цих кооперативів згідно їх замовлень на корми. Такими засновниками можуть бути пенсіонери, працівники соціальної сфери на селі і окремі особисті селянські господарства населення за підтримки органів місцевого самоврядування.

З другого боку, іншим суб'єктом вказаного ринку - покупцями об'ємних кормів є певні категорії сільських мешканців, в першу чергу, це пенсіонери та працівники соціальної сфери сільської місцевості, які не можуть з об'єктивних причин забезпечити власну велику рогату худобу грубими та соковитими кормами в достатній кількості.

В умовах ринкових відносин під час купівлі - продажу кормових ресурсів, в тому числі і об'ємних кормів, найбільш розповсюдженими є договірні та вільні ринкові ціни. Перші визначаються на підставі домовленостей між продавцем (виробником кормів - сіна, сінажу, силосу, зеленої маси та ін.) і покупцем під час укладання між ними угоди про купівлю-продаж. Частіше такі ціни встановлюються за згодою між орендодавцем і орендарем земельних ділянок та майна. Вільні ринкові ціни на певні види кормів, як правило, формуються відповідно до співвідношення попиту і пропозиції вказаних видів кормів.

Нами на основі типових технологічних карт розраховані ціни підприємства - кормовиробника, в склад якої включені виробнича собівартість 1 ц кормів за видами (виходячи з цін на виробничі ресурси у 2007 році) і певна сума прибутку, що забезпечує розширене відтворення в галузі польового кормовиробництва) - ціни пропозиції на певні види кормів з врахуванням законодавчо встановлених відрахувань у позабюджетні фонди (табл.4).

Результати розрахунків, що наведено у табл. 4, свідчать, що найвищими є ціни на фуражне зерно - вони вище, ніж ціни на силос і сінаж, у середньому у 4,5 рази. Ціни на сіно люцернове також вище, ніж на силос і сінаж, у середньому в 2,8 рази. Ціни на зелену масу суданки та люцерни нижчі за ціни на сіно у 4,3 рази.

Таблиця 4 Ціни пропозиції на певні види кормів на регіональному ринку Миколаївської області

У наведених цінах не врахована кон'юнктура ринку, на яку впливають багато чинників, серед яких важливу роль відіграють природно-кліматичні умови, які в останні роки, за даними Гідрометеорологічної служби Миколаївської області, мають тенденцію до погіршення. Також певні кроки щодо врегулювання цін економічними важелями може здійснити місцева влада.

ВИСНОВКИ

Дослідження теоретико-методологічних і практичних питань формування раціонального польового кормовиробництва та забезпечення його ефективного функціонування в регіоні дозволили зробити наступні висновки і пропозиції:

1. Рослинні корми, в тому числі їх складова - рослинний білок, є основною сировиною для виробництва продукції тваринництва, споживання якої відіграє дуже важливу роль у подовженні тривалості життя людини. Збільшення виробництва тваринного білка і є важливою складовою стратегії забезпечення продовольчої безпеки України. Продуктивність великої рогатої худоби (основний споживач об'ємних кормів серед тварин та птиці) майже на чверть визначається генетичним потенціалом, на 17 % - технологічними факторами і на 59 % - якістю та збалансованістю кормів за білком, одержаних у польовому кормовиробництві.

2. Оцінку ефективності кормових культур доцільно проводити за системою наведених в роботі показників з визначенням загального їх рейтингу по таким з них, як : одержано з 1 га їх посівів кормових одиниць, перетравного протеїну і кормопротеїнових одиниць; вміст в 1-ій кормовій одиниці перетравного протеїну в г; коефіцієнт перетравлення у %; собівартість 1 ц кормових одиниць у грн.

3. В господарствах усіх категорій Миколаївської області виробництво молока за 1990 - 2007 роки зменшилося вдвічі, а обсяги виробництва яловичини - у 4,7 рази. Сталося це лише за рахунок зменшення поголів'я корів і великої рогатої худоби на відгодівлі у сільськогосподарських підприємствах відповідно у 21,5 та 26,3 разів. В 2005 - 2007 роках в господарствах населення вироблялося щорічно у середньому 83,7 і 91,0 відсотків від загальних по області обсягів виробництва яловичини і молока, незважаючи на те, що в них за останні три роки також зменшилося поголів'я великої рогатої худоби і в тому числі корів - відповідно на 16,4 та 15,0 відсотків.

4. Загальна площа посівів кормових культур (без зернофуражних) у господарствах суспільного сектору Миколаївської області за 2000 - 2007 роки зменшилася у 5,3 рази, тоді як поголів'я великої рогатої худоби скоротилося лише в 1,6 рази. Обсяги виробництва основних видів низько затратних об'ємних кормів (силосу та зеленої маси на корм) зменшилися за цей же період у 2,0 і 4,0 рази, але використання більш дорожчих концентрованих кормів на виробництво продукції скотарства збільшилося при цьому у 1,5 рази.

5. Сьогодні в досліджуваному регіоні існує структурна диспропорція між чисельністю поголів'я тварин та наявними площами кормових культур у господарствах різних категорій: у господарствах населення зосереджено від 59 до 84 % загального поголів'я за видами, 56-90 % обсягів виробництва тваринницької продукції, однак вони мають лише 22 % загальної площі кормових культур; в той же час сільськогосподарські підприємства, де зосереджено до 70 - 78 % загальної площі кормових культур, утримують 16 - 40 % загального поголів'я тварин і виробляють 20 - 44 % всієї продукції тваринництва.

6. Зменшення обсягів виробництва і витрат основних видів кормів було зумовлене: а) зниженням урожайності певних кормових культур; в) скороченням площі кормових культур по Миколаївській області у 3,3 рази. Низька врожайність основних кормових культур обумовлена порушеннями технологій їх вирощування і збирання, значного обмеження внесення органічних добрів під ці культури. В останні роки на 1 га посіву сіяних трав вноситься лише по 30 кг мінеральних добрив у фізичній вазі при мінімальній потребі 300 - 350 кг. Органічних добрив вноситься в середньому по 0,4 т на гектар, тоді як потрібно не менше 8 т.

7. Дані групування 55 найбільших за поголів'ям корів сільськогосподарських підприємств Миколаївської області за розміром авансованого капіталу на 1 га сіяних трав свідчить, що його збільшення у останній групі порівняно з першою з 229 грн. до 560 грн. дозволило з одиниці площі одержати на 20 ц кормових одиниць корму більше, а коефіцієнт кореляції за даними регресійно-кореляційного аналізу R= 0,6266 свідчить про високий рівень зв'язку між виробничими витратами на 1 га та продуктивністю 1 га сіяних трав. Групування вищезгаданих господарств за площею посіву сіяних трав на одне господарство свідчить, що з її збільшенням з 275 га до 1185 га, або в 4,3 рази урожайність сіяних трав зросла у 7 разів. За даним регресійно-кореляційного аналізу коефіцієнт кореляції при цьому дорівнює 0,7548, що також свідчить про високий рівень зв'язку між вказаними показниками.

8. Рейтингова оцінка окремих кормових культур за їх цільовим призначенням для досліджуваного регіону свідчить, що найбільш ефективними можуть бути: група зернофуражних культур - вика озима, тритікале озиме, горох, жито озиме, соя, овес, нут, чина; група однорічних трав - які вирощуються в сумісних посівах для одержання зеленої маси - кукурудза, сорго, суданська трава, сорго-суданкові гібриди, соя, горох, вика, чина. У проміжних посівах найбільш доцільно у складі сумішок використовувати озиме жито, тритікале, озимий ріпак, озиму свиріпу, горох, сою, вику озиму, сорго, сорго-суданковий гібрид, суданську траву; для одержання сіна найдоцільніше використовувати багаторічні бобово-злакові сумішки, які складаються з люцерни, еспарцету, стоколосу безостого, райграсу високого, лядвенцю рогатого, буркуну білого.

9. Визначення за допомогою економіко-математичного моделювання та ПЕОМ раціональних за розміром і структурою посівних площ у польовому кормовиробництві на 400 корів для СЗАТ "Гур'ївка" дало такі результати: загальна площа посіву за умов достатнього забезпечення вказаного поголів'я якісними кормами складе 586 га проти 1200 га у середньому за 2005 - 2006 роки; валове виробництво кормових одиниць і перетравного протеїну за рахунок впровадження озимого тритікале та вики озимої і збільшення площі посіву люцерни на зелений корм, сінаж і сіно зросте відповідно на 13,6 і 71,8 %; продуктивність 1 га сіяних трав збільшиться за виходом кормів у перерахунку на кормові одиниці - у 2,3 рази, за виходом перетравного протеїну - у 3,5 рази і за виходом кормопротеїнових одиниць - у 2,9 рази.

10. В умовах нестабільних природно-кліматичних умов південно-західного степу Причорномор'я пропонується широко використовувати посухо- та морозостійкі кормові культури - сорго і соргосуданкові гібриди, нут, суданку, а також проміжні посіви з 3 - 4-х компонетних травосумішок злакових, бобових та капустяних культур (редьки олійної, гірчиці сарептскої, сурепиці ярої та ін.), що дозволяють подовжити зелений конвеєр як мінімум на 25 - 30 днів і збільшити вихід кормових одиниць на 25 - 30 % та перетравного протеїну на 30 - 40 % порівняно з виходом їх в одновидових посівах та в посівах бобово-злакових травосумішок. Заслуговують на увагу такі нові кормові багаторічні культури, як фацелія, конюшина відкритозіва, козлятник східний, свербіга, рапонтикум сафлоровидний, ехінація пурпурова, оман високий, кропива коноплеподібна, живокост шорсткий.

11. Загалом по Миколаївській області сільськогосподарськими підприємствами у 2006 році було продано населенню грубих і та соковитих кормів порівняно з 2002 роком відповідно у 2,8 та 2,0 рази менше. В цілому по області рівень забезпеченості великої рогатої худоби населення об'ємними кормами у 2006 році склав 35,1 % і цей показник менше, ніж у 2004 році, на 2,7 відсоткових пункти.

12. У дрібних господарствах різних форм власності і господарювання, в тому числі у господарствах населення, площі кормових культур, їх структура і обсяги виробництва кормів в більшості випадків не задовольняють потребу в них для забезпечення повноцінної годівлі тварин. Вже сьогодні окремі господарства Снігурівського, Новоодеського і Очаківського та інших районів Миколаївської області продають 1 тонну кормів за цінами: сіна - 300 - 350 грн., силосу або сінажу - 150 - 200 грн., соломи - від 100 грн.

13. Існує потреба у створенні ринку об'ємних кормів у сільській місцевості. Основним виробником кормів, як і тваринницької продукції, мають стати спеціалізовані великотоварні сільськогосподарські підприємства, в яких вже існують кормові сівозміни і повномасштабне виробництво кормів, і тому вони, за нашими дослідженнями, здатні більш ефективно вести тваринництво. Але й інші підприємства (приватно-орендні, фермерські і особисті селянські господарства та ін.) теж можуть виробляти певні види кормів, які потім можуть продавати своїм орендодавцям в рахунок сплати орендних платежів за орендовану землю і майно. Ціна 1 т певного виду корму повинна встановлюватися на підставі визначеної виробничої собівартості одиниці корму, певного рівня рентабельності його виробництва (20 - 30 %) та певних нарахувань на ціну, а також враховувати співвідношення попиту і пропозиції та якість кормів.

14. В межах сільських територіальних одиниць (сільських і селищних рад) власникам великої рогатої худоби доцільно об'єднуватися і створювати безприбуткові госпрозрахункові кооперативи для виробництва кормів на землях громадян і догляду за культурними пасовищами, які були їм надані. Таким кооперативам, на нашу думку, повинна надаватися допомога у вигляді доступних (пільгових) кредитів на придбання кормозбиральної техніки, насіння кормових культур, мінеральних добрив, палива та інших ресурсів. В межах районів та в цілому по Миколаївській області вищезгаданим кооперативам доцільно на умовах кооперації об'єднуватися у асоціації кооперативів задля спільного й ефективного використання дороговартісної кормозбиральної техніки та обладнання для заготівлі кормів. На нашу думку, з такими об'єднаннями можлива співпраця молокопереробних підприємств та інших інвесторів, а також органів місцевого самоврядування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Підрозділ у монографії

1. Забезпечення конкурентоспроможності і економічного зростання регіонального АПК/ [Т.В. Апостолова, І.Д. Бурковський, Я.В. Бунзяк та ін.]; за ред. І.І. Червена, Л.А. ...