Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний аграрний університет

УДК 338.436 (477.46)

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Управління агролізингом при здійсненні інвестиційної діяльності аграрних підприємств

Подік Андрій Володимирович

Дніпропетровськ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Класичному приватному університеті, м. Запоріжжя.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент Макаренко Юлія Петрівна, Дніпропетровський державний аграрний університет, доцент кафедри фінансів

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор Іванюта Світлана Миколаївна, Полтавський університет споживчої кооперації України професор кафедри менеджменту організацій та зовнішньоекономічної діяльності

- кандидат економічних наук, доцент Агеєва Ірина Вікторівна, Таврійський державний агротехнологічний університет, м. Мелітополь, доцент кафедри організації виробництва та агробізнесу

Захист відбудеться "12" грудня 2008 р. о 13-й годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, конференц-зал (ауд. 342).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий "11" листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доцент, кандидат економічних наук Р.М. Миронова

Анотації

Подік А.В. Управління агролізингом при здійсненні інвестиційної діяльності аграрних підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Дніпропетровський державний аграрний університет. - Дніпропетровськ, 2008.

Дисертаційна робота присвячена розробці науково-теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо управління агролізингом, спрямованого на максимально ефективне використання його інвестиційних можливостей на підприємствах аграрної сфери. Узагальнено економічну сутність лізингу, його види і роль активізації інвестиційно-інноваційної діяльності аграрних підприємств. Встановлено інструменти управління лізингом при інвестуванні аграрних підприємств. Проаналізовано стан і напрями реалізації лізингу та критерії ефективності його проектів при інвестуванні аграрних підприємств. Визначено організаційні форми управління агролізингом при здійсненні інвестиційної діяльності в сільському господарстві. Обґрунтовано вибір й оцінку ефективності інвестиційного лізингового проекту аграрних підприємств. Удосконалено систему платежів в управлінні інвестиційними лізинговими проектами аграрних підприємств.

Ключові слова: аграрні підприємства, агролізинг, інвестиційна діяльність, механізми, організаційні форми, регулювання, управління.

Подик А.В. Управление агролизингом при осуществлении инвестиционной деятельности аграрных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Днепропетровский государственный аграрный университет. - Днепропетровск, 2008.

Диссертационная работа посвящена разработке научно-теоретических основ и практических рекомендаций по управлению агролизингом, направленного на максимально эффективное использование его инвестиционных возможностей на предприятиях аграрной сферы.

В процессе исследования определено, что лизинг является мощным финансовым инструментом и одной из важных основ инвестиционной политики государства. Действенным он становится только тогда, когда тесно взаимодействуют банковский и промышленный капитал при определенных гарантиях государства. Лизинг в сельском хозяйстве является специфическим видом агробизнеса, при котором объектами лизинговых отношений вместе с сельскохозяйственными машинами и оборудованием являются биологические (племенной скот). Такой лизинг относится к отраслевой разновидности и практикуется как агролизинг. Лизинг племенного скота следует выделять в отдельную подгруппу как составляющую агролизинга и называть "агроплемскотлизинг". Агротехлизингом определены отношения, направленные на обновление машинно-тракторного парка и повышение уровня его производительности, увеличение объемов производства сельскохозяйственной продукции.

Доказано, что к числу классификационных признаков лизинга (кроме уровня окупаемости имущества, переданного на условиях лизинга, состава участников лизинговых отношений, предмета лизинга, объема предлагаемых секторов рынка, характера лизинговых операций, источников финансирования, срока действия договора лизинга) предлагается отнести объект лизинга. Определено, что лизинговый проект может быть элементом управления агролизингом и его реализацию целесообразно разделять на пять этапов: подготовительный, рассмотрение проекта, заключение лизингового соглашения, реализация лизингового соглашения, завершение лизингового соглашения.

Установлено, что основными причинами ограниченного использования лизинга в Украине является несовершенство законодательства о лизинге, а также механизмов налогообложения, кредитования, амортизации и страхования, монопольное положение лизингодателей на рынке лизинговых услуг, нестабильное финансово-экономическое состояние большинства аграрных предприятий, их неспособность своевременно и в полном объеме выплачивать лизинговые платежи, высокая стоимость лизинговых соглашений, которая предлагается рядом лизинговых компаний.

Показано, что организационные формы лизинговых компаний не всегда соответствуют экономическим интересам участников, в частности сельскохозяйственных товаропроизводителей. Как правило, обеспечение более высокого уровня эффективности агролизинговых операций достигается самостоятельными лизинговыми подразделениями аграрных предприятий. При этом обязательно учитываются особенности их структуры и тенденций развития. Определено, что основными функциями агролизингового подразделения аграрного предприятия являются разработка механизмов по привлечению средств для инвестирования, экономико-правовая экспертиза и предоставление услуг по организации лизинга, инвестирования агролизинговых операций, установление договорных отношений со страховыми компаниями, проведение аудита лизингополучателя, оценки действующей системы бухгалтерского учета и анализа финансового состояния, подготовка проектов и проведение операций непосредственно по финансовому агролизингу.

Исходя из направлений деятельности самостоятельного лизингового подразделения аграрного предприятия, необходимо создать в его структуре подразделения по проведению маркетинговых исследований, анализу и проектному инвестированию лизинговых операций, обслуживанию проектов, договорно-правовой работе и экспертизе. Такая организация, как правило, является наиболее целесообразной для самостоятельных лизинговых подразделений аграрных предприятий и независимых лизинговых компаний при проведении операций в условиях насыщения рынка и необходимости борьбы за потребителя. Стратегические цели лизингового подразделения аграрного предприятия, которые направлены на реализацию инвестиционных проектов, выполняют роль критериев эффективности в процессе их отбора. К числу последних целесообразно отнести: критерии оценки деятельности предприятия, отрасли, маркетинга, производственной деятельности, эффективности инвестиционного проекта, финансового состояния предприятия, риски инвестиционных проектов.

При обслуживании инвестиционного проекта необходимо определить соответствие целям и задачам, приемлемость планового размера прибыли, степень риска, предполагаемые расходы. Для этого разрабатывается стратегический план, в котором отображаются: минимальный размер прибыли и дохода на вложенный капитал от проектов для данной агролизинговой структуры, максимально допустимый объем инвестиций, оптимальный срок реализации проектов, ресурсное обеспечение проектов, тип проекта, основные задачи агролизинговой структуры, инвестиционные риски, соответствие инвестиционных проектов типу и масштабам, отвечающим организационным и финансовым возможностям предприятия.

Ключевые слова: аграрные предприятия, агролизинг, инвестиционная деятельность, механизмы, организационные формы, регулирование, управление.

Podik A.V. Management of agrarian leasing during realization of investment activity of agrarian enterprises. - Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of doctor of philosophy of economics, speciality 08.00.04 - economics and management (after the types of economic activity). - Dniepropetrovsk State Agrarian University. - Dniepropetrovsk, 2008.

Dissertation work is devoted to development of scientific and theoretical bases and practical recommendations in relation to the management by the agrarian leasing, directed on the maximally effective use of his investment possibilities on the enterprises of agrarian sphere. Economic essence of leasing, his prospects and role of activation of investment-innovative activity of agrarian enterprises, is generalized. The instruments of management by leasing are set at investing of agrarian enterprises. The state and directions of realization of leasing and criteria of efficiency of his projects is analysed at investing of agrarian enterprises. The organizational forms of management by the agrarian leasing are certain during realization of investment activity in agriculture. The choice and estimation of efficiency of investment leasing project of agrarian enterprises is certain. The system of payments is improved in the investment leasing project management of agrarian enterprises.

Keywords: agrarian enterprises, agrarian leasing, investment activity, mechanisms, organizational forms, adjustings, managements.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В сільському господарстві України ускладнюються негативні процеси інвестиційної та інноваційної діяльності. У результаті у багатьох господарствах спостерігається припинення простого відтворення, загальне зниження економічної і соціальної стійкості на фоні загострення конкурентної боротьби та підвищення активності транснаціональних корпорацій. У таких умовах суб'єктам аграрного господарства потрібні потужні джерела інвестицій у відновлення і переоснащення виробництва. Одним з них може бути агролізинг як специфічний вид агробізнесу, де об'єктом інвестицій виступають будівлі, споруди, техніка, машини, обладнання та племінна худоба в сільському господарстві. Активне використання агролізингу в управлінні капіталовкладеннями підприємств може стати найважливішим імпульсом до розвитку, важелем забезпечення безперервності відтворювального кругообігу основного капіталу у виробничій діяльності на селі. Тому глибоке наукове опрацювання інвестиційних можливостей агролізингу як складного соціально-економічного явища в сільському господарстві, розробка теоретичних і практичних засад його розвитку та впливу на стан ресурсного потенціалу підприємств є актуальними і практично значимими завданнями сьогодення.

Світовою та українською наукою, економічною практикою накопичений певний досвід управління лізингом. Методологічні аспекти теорії інвестування через лізингові проекти були відображені у наукових працях вітчизняних фахівців: І. Агеєвої, М. Дем'яненка, С. Іванюти, В. Івашина, К. Ковальчук, О. Ляхова, Ю. Макаренко, В. Міщенко, Г. Підлисецького, Л. Прилуцького, П. Саблука, О. Слав'янської, Ю. Сосюрко, Н. Коваленко, О. Селехман та інших науковців. Важливу роль у формуванні поглядів автора відіграли також праці закордонних дослідників з питань управління лізингом в інвестиційній діяльності підприємств, серед яких: С. Амембал, В.Дж. Брагг, Дж.Дж. Голдберг, М.Е. Доллингер, Х.Е. Канні, Б.Б. Лоу, А.Р. Макмии, Х.А. Розен, Т.Х. Фраермен, З.Д. Халадай, Х.Й. Шпиттлер, А.Д. Шугарман.

При цьому, низка питань щодо розвитку інвестиційних можливостей через лізингові послуги залишається дотепер не вивченою, а значна частина діючих способів і моделей застосування лізингу в інвестиційній діяльності аграрних підприємств вимагає їх корегування з урахуванням завдань інтеграції України у світове співтовариство та уніфікації економічних параметрів господарювання. Малодослідженим залишається коло питань, пов'язаних з розвитком організаційних форм управління агролізингом, обґрунтуванням відбору інвестиційних лізингових проектів аграрних підприємств і критеріїв оцінки їх ефективності, удосконалення системи платежів в управлінні лізинговими послугами в сільському господарстві. Все це зумовило напрям дисертаційного дослідження, визначили його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Класичного приватного університету "Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур - системи ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування" (номер державної реєстрації 0102U003197). Роль автора полягає у розробці механізмів управління лізинговими операціями аграрних підприємств.

Мета й завдання дослідження. Мета полягає в розробці науково-теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо управління агролізингом, спрямованого на максимально ефективне використання його інвестиційних можливостей на підприємствах аграрної сфери.

Відповідно до мети дослідження поставлені і вирішувались наступні завдання:

- узагальнити економічну сутність лізингу, його види і роль активізації інвестиційно-інноваційної діяльності аграрних підприємств;

- встановити інструменти управління лізингом при інвестуванні аграрних підприємств;

- проаналізувати стан і напрями реалізації лізингу та критерії ефективності його проектів при інвестуванні аграрних підприємств;

- визначити організаційні форми управління агролізингом при здійсненні інвестиційної діяльності в сільському господарстві;

- обґрунтувати вибір й оцінку ефективності інвестиційного лізингового проекту аграрних підприємств;

- удосконалити систему платежів в управлінні інвестиційними лізинговими проектами аграрних підприємств.

Об'єктом дослідження є процес управління інвестиційною діяльністю на основі агролізингу, учасниками якого є аграрні підприємства і спеціалізовані організації, якими надаються лізингові послуги.

Предметом дослідження є система організаційно-економічних відносин між господарюючими суб'єктами, які беруть участь у процесі управління інвестиційною діяльністю на основі агролізингу, що спрямована на раціональне підвищення інвестиційного потенціалу аграрних підприємств країни.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали закони діалектичної логіки, єдність логічного, еволюційного та історичного. У процесі роботи застосовувалися загальнонаукові методи: наукова абстракція, класифікація, порівняння, системний аналіз, дослідження операцій, моделювання взаємин між сторонами, систематизація даних, експертний підхід. Сукупність використаної методологічної бази дозволила забезпечити в остаточному підсумку вірогідність і обґрунтованість висновків та практичних рішень.

Теоретичною основою роботи є праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі інвестиційної діяльності та у сфері управління лізинговими операціями та проектами. У ході дослідження вивчено загальну та спеціалізовану літературу.

Використано законодавчі та нормативно-правові документи, річні звіти й офіційні публікації із проблем організації агролізингових операцій і визначення ролі лізингових проектів у поточній інвестиційній діяльності агропромислових підприємств, матеріали наукових конференцій, семінарів, а також загальнодержавні, регіональні та корпоративні статистичні й аналітичні матеріали.

Низку методологічних положень і висновків, які містяться у дисертації, ілюстровано розрахунковими таблицями та графічними схемами, підготовленими автором на основі статистичних даних Міністерства аграрної політики України.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена формуванням на засадах комплексного теоретико-методологічного аналізу лізингу концепції здійснення інвестиційної діяльності аграрних підприємств.

Найбільш важливими результатами, що характеризуються новизною і розкривають логіку, складність причинно-наслідкових взаємозв'язків, повноту дисертаційного дослідження, є такі:

вперше:

- аргументовано необхідність створення при інвестиціях в основний капітал аграрних господарств агролізингових консорціумів і компаній з банківським капіталом на постійній основі та авалювання векселів чи надання гарантій забезпечення агролізингодавцями (лізинговими компаніями) зобов'язань перед їх товарними кредиторами;

удосконалено (доповнено):

- організаційні форми регулювання агролізингових операцій, які впливають на формування структури інвестиційної програми підприємств через запровадження основних механізмів управління агролізингом і формування системи лізингових проектів;

- механізми підтримки розвитку агролізингу: шляхом стимулювання державою приватних лізингових компаній для активізації співпраці з аграрними підприємствами шляхом часткової компенсації лізингової ставки процента на рівні, що становить розмір облікової ставки НБУ; через часткову компенсацію вартості об'єкта лізингу після внесення авансового платежу лізингоотримувачем за ставкою, еквівалентною авансовому платежу, але не більше як 30%;

- модель ефективного управління агролізинговими проектами, яка сприяє знаходженню припустимих параметрів оптимізації ресурсів, залучених у сферу інвестиційної діяльності підприємства, і дозволяє провести класифікацію та запропонувати найбільш перспективні напрями діяльності лізингової компанії, спрямовані на одержання максимально можливого прибутку від агролізингу та забезпечення стабільності капітальних вкладень аграрних підприємств;

набуло подальшого розвитку:

- авторське визначення понять "агролізинг" та його складових - "агротехлізинг" й "агроплемтваринлізинг", де об'єктами поряд із будівлями та спорудами є сільськогосподарська техніка, машини і устаткування та племінні тварини, суперелітне насіння в селекції і насінництві, а суб'єктами виступають юридичні особи трьох сфер АПК;

- основні характеристики та критерії відбору агролізингових проектів при побудові системи управління лізингом на аграрних підприємствах, яка заснована на вдосконаленні механізмів управління, мінімізації інвестиційних ризиків, класифікації внутрівиробничих резервів і впровадженні бізнес-планів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення та висновки, відображені в дисертації, використані Запорізькою обласною державною адміністрацією при реалізації Програми стабілізації та розвитку агропромислового комплексу Запорізької області на період до 2010 року (довідка № 15-1133 від 04.03.2008 р.) з метою підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю аграрних підприємств при реалізації ними лізингових операцій.

Пропозиції автора щодо удосконалення організаційної форми регулювання агролізингових операцій використані фахівцями ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (довідка №04-9/7965 від 22.02.2008) та ТОВ "Євро Лізинг" (довідка №795-1 від 12.03.2008) при розробленні системи заходів щодо ефективного використання інвестиційних можливостей лізингу, обліку, звітності та управління агролізинговими операціями.

Теоретичні та методичні положення і пропозиції з проблем управління агролізингом при здійсненні інвестиційної діяльності аграрних підприємств запроваджені в навчальний процес Класичного приватного університету і використовуються при викладанні дисциплін: "Менеджмент організацій", "Економіка АПК", "Економіка підприємства", "Основи підприємництва" (довідка № 9-11-27 від 02.02.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження розроблені автором самостійно й опубліковані в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: "Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів" (м. Запоріжжя, 2007), "Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України" (м. Харків, 2007), "Актуальні проблеми економіки 2007" (м. Київ, 2007), "Інноваційні стратегії економіки регіонів" (м. Київ, 2007), "Європейські орієнтири муніципального управління" (м. Київ, 2008), "Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства" (м. Дніпропетровськ, 2008).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових праць, з них 5 статей у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 3,9 обл. вид. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 153 найменувань та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 246 сторінок комп'ютерного тексту; робота містить 38 таблиць, 32 рисунки, 13 додатків.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі "Теоретичні засади розвитку лізингу та управління ним при інвестуванні аграрних підприємств" визначена економічна сутність лізингу, його характерні ознаки і види, встановлена роль агролізингу в активізації інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств та виявлені інструменти управління агролізингом. З погляду інвестицій лізинг - це довгостроковий кредит, який отримує підприємство у вигляді функціонуючого капіталу, що наданий фінансово-кредитною установою. Тому при використанні позикових коштів "непрямого" кредитора лізингу виникає проміжний так званий чистий інвестор, тобто співінвестор, до цілей і завдань якого входить не досягнення конкретного результату за початково спланованою угодою, а лише своєчасне одержання прибутку з поверненням вкладених на визначених умовах інвестицій. Формування певної кількості інвесторів (включаючи співінвесторів) для реалізації лізингової угоди перетворює її в складну поетапну операцію, відповідальність за яку покладається лізингову компанію (лізингодавця), що інвестує в подальшому сукупні фінансові ресурси на придбання предмета лізингу. Тож, економічна суть лізингу полягає не в перенесенні за тривалий термін через амортизацію вартості оплаченого майна, а в наданні реальної, необхідної, економічно обґрунтованої послуги тимчасовому користувачеві у вигляді майна на умовах поетапної його проплати, а також в отриманні прибутку від такого бізнесу для поетапної оплати всіх понесених інвестором витрат.

Таким чином, лізинг не просто інвестиційна діяльність, форма кредитування чи особливий вид орендних відносин, а дещо середнє між ними. Він визначає інтереси виробників засобів виробництва (перша сфера АПК), напрями переоснащення виробництва (друга сфера АПК) та є досить сильним ядром інвестиційної політики держави при взаємодії банківського й промислового капіталу. Лізинг у сільському господарстві є специфічним видом агробізнесу і відноситься до галузевого різновиду та повинен отримати назву "агролізинг". Його можна визначати як економічний важіль забезпечення безперервності відтворювального кругообігу капіталу в аграрних підприємствах шляхом передачі їм у використання технологій вирощування продукції, основних засобів, племінної худоби, селекційного насіння, які належать іншому власнику, на умовах терміновості, платності та з правом викупу протягом або в кінці обумовленого терміну використання.

В процесі дослідження визначено, що агролізинг вимагає його поділу на агроплемтваринлізинг та агротехлізинг. Виокремлення лізингу племінних тварин пов'язано з наявністю суттєвих відмінних ознак. По-перше, його предметом при здійсненні операцій лізингу племінних тварин, на відміну від інших видів лізингу, є біологічні об'єкти. По-друге, йдеться про термін вирощування молодняку, що природно має суттєвий вплив на термін повної оплати предмета лізингу, оскільки строк досягнення продуктивного віку у різних видів тварин суттєво відрізняється. По-третє, обов'язковим є врахування рівня підготовки сільськогосподарського товаровиробника до прийому племінної худоби (забезпеченість приміщеннями та їх стан, наявність кормів, медпрепаратів тощо).

Отже, існуючі суттєві відмінності дозволяють визначити поняття "агроплемтваринлізингу" як особливий вид агролізингових відносин, спрямований на оновлення і підвищення продуктивності тварин, збільшення обсягів виробництва їх продукції, при якому об'єктом лізингу виступають біологічні об'єкти галузі тваринництва.

Лізинг сільськогосподарських технологій, техніки, машин та обладнання слід розглядати також як окремий вид агролізингу - "агротехлізинг". Під останнім, на думку автора, слід розуміти вид агролізингових відносин, спрямований на оновлення технологій виробництва продукції машинно-тракторного парку (виробничо-технічного обладнання) і підвищення рівня його продуктивності, збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, при якому об'єктом лізингу виступають сільськогосподарська техніка, транспорт, селекційне насіння тощо.

Таким чином, у процесі дисертаційного дослідження доведено, що до класифікаційних ознак лізингу (окрім рівня окупності майна, переданого на умовах лізингу; складу учасників лізингових відносин; предмета лізингу; обсягу послуг, що пропонуються; секторів ринку; характеру лізингових операцій; джерел фінансування; терміну дії договору лізингу) слід також віднести об'єкт лізингу.

Агролізинг є однією із найцікавіших форм інвестування та порівняно з його іншими формами має низку переваг: знижує ризик неповернення коштів, передбачає стовідсоткове кредитування і не вимагає негайного початку платежів, майно виступає в якості застави, угода більш гнучка, ніж позика, для лізингоодержувача зменшується ризик морального і фізичного старіння майна, лізингове майно не збільшує його активи, платежі відносяться на витрати виробництва, сільськогосподарський товаровиробник отримує додаткові можливості збуту продукції.

Ефективне проведення агролізингової діяльності повинно бути обов'язковим елементом державної програми її розвитку, але підходи до їх фінансування в Україні вкрай невдалі. Так, протягом 2002-2006 рр. проведено операцій з інвестування за фінансовим лізингом тільки на 524,4 млн.грн. На сьогодні банки віддають перевагу непрямій участі капіталу в лізинговому бізнесі створюючи агролізингові компанії. Крім того, активізація роботи банків на ринку лізингу неможлива без зниження ризиковості лізингових операцій і потребує прийняття в державі законів, спрямованих на вдосконалення системи захисту прав кредиторів.

Банківським установам при концентрації необхідних дій в управлінні лізингом потрібно детальніше вивчати та оцінювати лізингові проекти. Запропоновано цей процес поділити на п'ять етапів: підготовчий, розгляд лізингових проектів, укладання лізингової угоди, її реалізація та завершення. Це дасть можливість більш повно враховувати особливості лізингових проектів при подальшому поширенні в аграрній сфері.

У другому розділі "Аналіз стану і напрямів реалізації лізингу та критерії ефективності його проектів при інвестуванні аграрних підприємств" досліджено напрями реалізації лізингу, представлено рівень розвитку агролізингу та оцінку його послуг в Україні, охарактеризовано критерії ефективності лізингових проектів за їх інвестиційними можливостями для суб'єктів аграрного господарювання.

Нині лізинг посідає важливе місце в економіці багатьох країн і є ознакою їх динамічного розвитку. Так, у країнах Європи кількість лізингових компаній коливається від 22 у Швеції до 215 у Німеччині. Річний обсяг ринку лізингу в США становить близько 208 млрд. дол., Японії - 68,8 млрд. дол. та Німеччині - 48,3 млрд. дол. США. Найвищі темпи зростання ринків лізингу демонструють країни Африки (69 % річних). Лідерами за загальною вагою лізингу в загальнонаціональних інвестиціях є Ірландія (46 %) та Англія (35,8 %). Коефіцієнт співвідношення лізингу до інвестицій становить в Естонії - 32 %, Угорщині - 22 %, Польщі - 11 %, Росії - 10 %, Україні - 0,02 %. Всі країни лізингові операції розподіляють не внутрішні і міжнародні, а залежно від форми організації і техніки їх проведення використовують прямий, непрямий, зворотній та "леведж-лізинг". Крім того, наявні системи повного і неповного набору сервісних послуг лізингу; за ознакою податкових та амортизаційних послуг виділяють дійсні і фіктивні агролізингові операції. Лізинг є одним із найважливіших джерел фінансування інвестицій в Англії, Данії, Швеції, Італії, Німеччині, Франції, що є лідерами інвестицій в Європі. В Україні зареєстровано 65 лізингових компаній, із яких 66 % - у м. Києві та по 9 % - в Дніпропетровській і Запорізькій областях.

Вартість лізингового обслуговування в цілому за угодами в 2006 р. склала майже 3,4 млрд. грн. та зросла за останні 3 роки більше ніж у 9 разів. Але слід відзначити спад лізингових операцій з 2001 р. по 2006 р. (у сільському господарстві майже на 18 %). Розмір угод на передачу сільськогосподарської техніки займає лише 1-3 % у структурі загальної вартості укладених лізингових угод.

Основною причиною низької популярності лізингу сільськогосподарського обслуговування є те, що Кабінет Міністрів України субсидує придбання сільськогосподарської техніки й обладнання через часткову компенсацію відсоткової ставки, яку комерційні банки беруть із аграрних підприємств. Якщо останні купують сільгосптехніку й обладнання, то компенсацію можуть отримати лише тоді, коли придбання її фінансується через кредити, надані комерційними банками. Той факт, що такі субсидії є недоступними для багатьох виробників без застави, і є однією з причин, чому аграрії не приваблюють лізингові компанії. З іншого боку, питома вага основних видів техніки, яка відпрацювала свій фізичний ресурс, збільшується. Так, близько 90% наявних видів техніки в сільському господарстві повністю вичерпали свій технічний ресурс, а кількість тракторів і зернозбиральних комбайнів за 2004-2006 рр. зменшилась на 14 і 13% відповідно. Щорічно сільськогосподарські підприємства списують 4-6 тис. комбайнів, а надходження їх не перевищує 0,5 тис. Навантаження ріллі на трактор та комбайни в Україні у 3-7 разів перевищує відповідні показники ринково розвинених країн. В Україні площа ріллі на один придатний до роботи трактор становить 90 га (для порівняння: у США - 28, Франції - 14 га); площа зернових і зернобобових культур у сільськогосподарських підприємствах - 390 га (в США, Франції, Німеччині - близько 55 га). За власними розрахунками сільськогосподарські підприємства України через відсутність достатньої кількості техніки лише в рослинництві щорічно втрачають близько 400-420 млн. грн. Практично всі кошти, а саме: амортизаційні відрахування, прибуток тощо, які б вони мали інвестувати в техніку і обладнання сільськогосподарські підприємства, використовують на купівлю оборотного капіталу. Як наслідок, такі процеси призводять до зменшення капіталу поряд з іншими причинами. На це вказує сума амортизаційних відрахувань у сільгосппідприємствах, що з 2002 р. по 2007 р. зменшилась з 1,3 до 0,79 млрд. грн., або на 39 %.

Стримання розвитку агролізингу обумовлено і тим, що держава є власником лише 2 % лізингових компаній (рис. 1) та недостатньо стимулює приватні лізингові компанії для активізації співпраці з аграрними підприємствами.

Рис. 1. Власники лізингових компаній в Україні

Розрахунок свідчить, що для сільськогосподарського виробника як лізингоотримувача більш прийнятно, коли державна підтримка надається разом з авансовим платежем (таблиця). В 1 та 2 варіантах сума державної підтримки однакова і становить 102,6 тис. грн.

Таблиця. Порівняльний розрахунок двох варіантів державної підтримки технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств

Показник	1 варіант. Часткова компенсація лізингових платежів, крім тієї їх частини, що відшкодовує вартість об'єкта агролізингу	2 варіант. Часткова компенсація вартості техніки, яка передана в агролізинг
Вартість техніки, грн.	500000	500000
Аванс, 15%, грн.	75000	75000
Часткова компенсація вартості, грн.	0	102624
Частка лізингової компанії, %	18	18
Строк агролізингу, міс.	60	60
Діюча ставка НБУ, %	9,5	9,5
Загальна сума агролізингу, грн.	425000	322500
Сплачені відсотки, грн.	194438	147544
Компенсація лізингових відсотків, грн.	102624	0
Загальна сума, сплачена за 5 років, грн.	516813	470044

Так, у першому варіанті загальна сума лізингових платежів, яку сплачує лізингоотримувач за весь період дії лізингового договору, становить 516,8 тис. грн., тоді як у другому - 470,0 тис. грн. Слід зазначити, що сплата лізингових відсотків пов'язує учасників лізингового договору з бюджетним процесом на 5 років, і тому існує певний ризик того, що на весь період дії договору не будуть передбачені в бюджеті відповідні кошти. В другому варіанті подібні політичні ризики відсутні. До цього слід зазначити, що уряд України же має певний досвід в одноразовій виплаті частки вартості сільськогосподарської техніки в розмірі 30%. Запропонований варіант компенсує лише 21% вартості техніки, однак доцільно передбачити суму часткової компенсації на рівні суми авансу, який сплачує лізингоотримувач, але не більше 30%. Отже, результати проведених економічних досліджень дали можливість визначитись з прийнятним для суб'єктів підтримки механізмом державної підтримки технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств у процесах фінансового лізингу сільськогосподарської техніки, а саме через компенсацію вартості об'єкта агролізингу. агролізинг апк інвестиційний платіж

Механізм має діяти наступним чином: лізингоодержувач визначається з об'єктом лізингу у постачальника та звертається до лізингової компанії. В разі позитивного рішення щодо надання лізингової послуги укладається договір фінансового лізингу (на суму, яка становить різницю між вартістю об'єкта лізингу та подвійною сумою авансу) і лізингоотримувач сплачує визначений авансовий платіж лізинговій компанії. Після отримання авансу лізингова компанія надає відповідну інформацію до управління АПК, а те у свою чергу, - підтвердження до казначейства.

Після цього казначейство перераховує лізинговій компаній кошти в розмірі суми авансу, який сплатив лізингоотримувач. У разі невиконання учасниками угоди своїх зобов'язань лізингова компанія вилучає об'єкт лізингу, який коштував, наприклад, 500 тис. грн, при цьому витрати лізингової компанії становили 300 тис. грн. Державна підтримка - 100 тис. грн. Договір лізингу було розірвано на 25 місяць дії. Балансова вартість об'єкта лізингу через 2 роки становитиме 305 тис. грн., сума сплачених відсотків - 87,3 тис. грн. Всього - 392 тис. грн. До бюджету лізингодавець повинен повернути основну суму, а також 120 % облікової ставки НБУ, що становить 123 тис. грн. (100 тис. грн.Ч(100%+9,5%Ч1,2Ч2)).

Такий механізм забезпечуватиме підвищення попиту сільськогосподарських виробників на основні засоби виробництва та надходження до бюджету додаткових сум податків і зборів, а також створить матеріально-технічний фундамент сільськогосподарських підприємств не на 1 рік, як у випадку з короткостроковим пільговим кредитуванням, а на 5-10 років, що, у свою чергу, забезпечить зниження собівартості і підвищення ефективності виробництва сільськогосподарської продукції.

На сучасному етапі, як свідчить практика, більшість агролізингових угод продовжує фінансуватися за участю комерційних банків. Особливу увагу комерційним банкам при фінансуванні лізингових проектів, на думку автора, потрібно звертати на техніко-економічне обґрунтування проектів (ТЕО), оскільки саме ТЕО дає змогу: визначити шляхи та засоби для досягнення поставлених цілей; максимально використати конкурентні переваги; запобігти помилковим діям; відстежити основні тенденції в економіці, техніці, технології і використати їх у своїй діяльності; своєчасно вжити захисні заходи від різноманітних ризиків; використати інновації у своїй діяльності; об'єктивніше оцінювати результати виробничої та комерційної діяльності підприємства. В ТЕО повинен бути закладений механізм лізингового нагромадження, який включатиме амортизаційні відрахування за об'єкти лізингу, за використані кредитні ресурси, страхові платежі, комісійну винагороду лізингодавця, додаткові витрати лізингодавця та визначена економія коштів за податком з прибутку, одержана внаслідок включення всієї суми лізингового платежу до валових витрат підприємства. При цьому всі показники ефективності бізнес-планів агролізингових операцій рекомендується розробляти з урахуванням дисконтних грошових потоків.

У третьому розділі "Удосконалення управління агролізингом та підвищення обґрунтованості його проектів в інвестуванні аграрних підприємств" визначено напрями розвитку організаційних форм управління агролізингом, обґрунтовано вибір й оцінку ефективності інвестиційного лізингового проекту аграрних підприємств, удосконалено систему платежів інвестиційних лізингових проектів.

При реалізації великомасштабних агролізингових проектів, коли банк одноосібно не в змозі профінансувати лізингову угоду через незначний обсяг власного капіталу або загрозу перевищення допустимого ризику на одного позичальника, але не бажає втратити клієнта, який потребує такої послуги, за ініціативою банку може бути створений банківський консорціум із кількох банків - кредиторів, агролізингодавців або гарантів чи поручителів

Банківські консорціуми це тимчасові об'єднання банків, що створюються для координації дій при проведенні різного роду банківських операцій і засновані банками на паритетних засадах.

Консорціуми на постійній основі можуть створюватися для великомасштабних агролізингових операцій на ринках позичкових капіталів (рис. 2).



Рис. 2. Агролізинг на засадах організації банківського консорціуму

Відбір інвестиційного проекту по здійсненню агролізингової операції слід здійснювати за показниками порівняльної економічної ефективності, що враховують лише вартісні показники.

Загальним для всіх показників ефективності інвестиційного проекту є розрахунок коефіцієнта ефективності (Ке) за наступними формулами:

Ке = Е / Св (прямий показник) (1)

Ке = Св / Е (зворотний показник) (2)

де Е - ефект (результат) від реалізації інвестиційного проекту агролізингової операції;

Св - витрати, пов'язані з реалізацією інвестиційного проекту.

Критерієм відбору інвестиційних проектів здійснення агролізингових операцій повинні бути і мінімальні витрати на їх реалізацію, а при наявності декількох проектів обирається найбільш ефективний з урахуванням даного критерію:

Сзі = Сі + ЕнКі > min (3)

де Сзі - приведені витрати за прийнятним проектом;

Сі - витрати виробництва (собівартість) тим же проектом;

Ен - норматив ефективності капітальних вкладень;

Кі - інвестиції за тим же проектом.

Варто обґрунтувати існуючий у практиці термін "приведені витрати". Оскільки інвестиції характеризуються величиною, обмеженим періодом вкладень, тривалим строком окупності, а витрати виробництва, як правило, є річними, то для того, щоб привести їх до єдиної річної розмірності за допомогою коефіцієнта економічної ефективності або рівня процентної ставки, береться лише частина інвестицій, тобто приведені витрати.

У ринковій економіці кожне підприємство встановлює норматив Ен або на рівні процентної ставки і, або як норматив рентабельності інвестицій (Рн). Виходячи із цього, приведені витрати визначаються зі співвідношень:

Сзі = Сі + іКі > min (4)

Сзі = Сі + РнКі > min (5)

Розрахунковий термін окупності (Тр) визначається за формулою:

Тр = (К 2-К 1) / (С 1-С 2) (6)

де К 1 і К 2 - інвестиції в порівнювані лізингові операції;

С 1 і С 2 - річні витрати відповідно за першим та другим проектами.

При цьому для вибору проекту розрахункове значення строку окупності (Тр) прирівнюється до його нормативної величини, тобто Тн = 1/Е. Більш ефективний проект обирається в тому випадку, якщо Тр < Тн або, інакше кажучи, лізинговий проект уважається ефективним тоді, коли інвестиції, вкладені в нього, окупляться економією витрати у визначений термін.

Величина, зворотна терміну окупності, являє собою коефіцієнт ефективності інвестиційних вкладень або коефіцієнт порівняльної ефективності - Ер. Він розраховується за формулою:

Ер = ?С/?К (7)

Розрахункове значення коефіцієнта ефективності (Ер) порівнюється з нормативною величиною (Ен), що відповідає задовольняючій інвестора нормі доходу на капітал. Якщо Ер > Ен, то ефективним слід вважати більш інвестиційно місткий лізинговий проект.

Таким чином, для вибору інвестиційного проекту зі здійснення агролізингової операції використовуються показники порівняльної економічної ефективності, які враховують лише вартісні показники, що змінюються за порівнюваними проектами, а саме: приведені витрати; термін окупності інвестицій; коефіцієнт ефективності інвестицій.

Для всебічного висвітлення економічної природи агролізингу слід побудувати модель системи управління економічним механізмом лізингових операцій, яку можна представити у вигляді певної схеми. Деякі економісти визначають систему саме як схему, зa якою можна здійснити огляд відібраних елементів, їх формалізацію та опис. Це визначення, на наш погляд, дуже вузьке за своїм змістом, але справедливе у частині дослідження зв'язків між елементами системи. Будь-яка система являє собою перелік змінних. Вхідна система - це схема, за якою можна зробити огляд відібраних ознак та їх опис. Агролізингової операції характеризуються складною залежністю:

{Y} = f [{X}, {Z}, {U}], (8)

де {Y} = (Y1, Y2,...,Yn)

- множина показників, що характеризують ефективність лізингових операцій;

{X} = (X1, Х 2, ..., Хn)

- множина вхідних незалежних факторів, що діють на агролізингові операції та характеризують вхідну ситуацію і які не можна змінити за допомогою суб'єктів управління. До таких факторів слід віднести: ціни на обладнання на ринку основних засобів, відсотки за кредитами на ринку капіталів, темпи інфляції, курси валют;

{Z} = (Z1, Z2, ..., Zn,)

- множина вхідних факторів, що діють на агролізингові операції і які можна змінити за допомогою суб'єктів управління (лізингоодержувача, лізингодавця, держави, продавця обладнання, банку та ін.). До таких факторів слід віднести: ідентифікацію потенційно можливих зон ризику (ризик на одиницю очікуваного доходу), мінімізацію ризику, витрати і надходження з лізингових операцій, строк дії лізингової угоди;

{U} = (U1, U2, ..., Un)

- множина контрольованих та/чи неконтрольованих впливів, які можна виміряти, але не можна змінити будь-яким із суб'єктів управління. До таких факторів слід віднести: зростання чи зниження обігових витрат лізингоодержувача, обсяг реалізації продукції лізингоодержувача, відмову покупців від одержання та оплати продукції, виробленої на обладнанні, що було надане у лізинг, платоспроможність лізингоодержувача, його фінансову надійність;

f - функціонал (оператор) - визначає зв'язок між вказаними показниками.

Економічна ефективність є основним критерієм при обранні суб'єктами господарювання того чи іншого способу розширення свого виробництва.

Розглянемо переваги або недоліки використання механізму лізингових відносин підприємством поряд із механізмом кредитування на основі ситуаційного моделювання.

Звичайно, лізинг і кредит не єдині форми розширення виробництва. До можливих варіантів слід додати також розвиток виробництва за рахунок власних коштів і залучення прямого інвестора. У першому випадку переваги, що очікують суб'єкта господарювання, полягають у тому, що весь кінцевий прибуток залишиться у його розпорядженні. Але в умовах економічної кризи, спаду виробництва і практично нульового прибутку суб'єктів господарювання вільні кошти для таких вкладень відсутні. До того ж увесь можливий ризик такого інвестування повністю лягає на підприємство. За придбання основних засобів за рахунок власних коштів ці витрати не відносяться до валових, тобто підприємство повинне залучити для цього свій прибуток, хоча б і майбутній. При цьому купівля необхідної підприємству техніки чи племінної худоби потребує значного одночасного відволікання коштів. Цей чинник негативно впливає на подальше функціонування підприємства, в той час як ці ж кошти могли б бути спрямовані на інші операції, на здійснення нового виробничого циклу та, зрештою, на збільшення прибутку. Швидше за все, саме останній варіант буде більш привабливим для підприємства і відновлення основних фондів відійде на другий план, що відображається на продуктивності в цілому (зважаючи на відсутність модернізованіших основних засобів і частку зношування старих основних фондів - 70-90%). Згідно зі ст.9, п. 1, ч. 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" і пп. 3.1.2 Закону "Про податок на додану вартість" від 26.09.1997 р. № 550, якщо планується придбання імпортного устаткування, то підприємство повинно буде ще і сплатити ПДВ на ввіз, а також ввізне мито (ставка якого залежить від виду устаткування). На Заході ж агролізингові компанії користуються пільгами, що поряд із класичними перевагами лізингу робить його найефективнішим інструментом інвестування розвитку аграрної сфери економіки.

Таким чином, доведено, що представлена модель сприяє виявленню припустимих параметрів оптимізації ресурсів, залучених у сферу інвестиційної діяльності підприємства, і дозволяє провести класифікацію та запропонувати найбільш перспективні напрями діяльності лізингової компанії, спрямовані на одержання максимально можливого прибутку від агролізингу та забезпечення стабільності капітальних вкладень аграрних підприємств.

Висновки

1. В процесі дослідження визначено, що лізинг є потужним фінансовим інструментом і однією з важливих засад інвестиційної політики держави. Дієвим він стає тільки тоді, коли тісно взаємодіють банківський і промисловий капітал при певних гарантіях держави. Лізинг у сільському господарстві є специфічним видом агробізнесу, при якому об'єктами лізингових відносин поряд з сільськогосподарськими машинами і устаткуванням є біологічні (племінні тварини). Такий лізинг відноситься до галузевого різновиду і практикується як агролізинг.

2. Встановлено, що лізинг племінної худоби слід виокремлювати в окрему підгрупу як складову агролізингу і називати "агроплемтваринлізинг". Це обумовлено його особливостями: а) предметом лізингу виступає біологічний об'єкт; б) повна оплата предмета лізингу залежить від величини продуктивного віку і термінів його досягнення; в) враховується рівень підготовки сільськогосподарського товаровиробника на предмет управління об'єктами лізингу. Агротехлізингом визначено відносини, спрямовані на оновлення машинно-тракторного парку (виробничо-технічне обладнання) і підвищення рівня його продуктивності, збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції.

3. Ринок лізингових послуг в Україні сьогодні демонструє явно виражену тенденцію в бік їх імпорту. Так, понад 80% операцій здійснюються за договорами міжнародного лізингу. Тут проявляють себе прийнятні умови нерезидентів України за такими показниками, як термін лізингу, розмір передоплати, а також те, що закордонні компанії є класичними фінансовими посередниками і, на відміну від українських, не заробляють на самому предметі лізингу. Така ситуація призводить до відтоку капіталу з України, зменшує дохідну частину державного бюджету та обумовлює залежність від іноземних фінансових структур.

4. До класифікаційних ознак лізингу (окрім рівня окупності майна, переданого на умовах лізингу, складу учасників лізингових відносин, предмета лізингу, обсягу пропонованих секторів ринку, характеру лізингових операцій, джерел фінансування, терміну дії договору лізингу) пропонується віднести і об'єкт лізингу.

5. У світовій практиці лізинг займає друге місце після банківського кредиту. Найвищі темпи зростання ринків лізингу демонструють країни Африки (69 % річних), Австралії та Океанії (32% річних). Лідерами за загальною вагою лізингу в загальнонаціональних інвестиціях є Ірландія (46 %) та Англія (35,8 %). В Україні 1 млрд.грн, що були вкладені в предмети лізингу в 2006 р., склали 0,02 % від 50 млрд.грн. інвестицій в основний капітал.

Встановлено, що головними причинами обмеженого використання лізингу в Україні є недосконалість законодавства про лізинг, а також механізмів оподаткування, кредитування, амортизації та страхування, монопольне становище лізингодавців на ринку лізингових послуг, слабкий фінансово-економічний стан багатьох аграрних підприємств, їх неспроможність своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі, висока вартість лізингових угод, яка пропонується низкою лізингових компаній, та інше.

6. В Україні завдяки лізингу активізується інвестиційна діяльність сільськогосподарських підприємств, збільшуються обсяги реалізації сільськогосподарської техніки та поліпшуються умови для активного оновлення матеріально-технічного парку. Підтвердженням цього є те, що в 2007 р. українські сільгосптоваровиробники інвестували через лізинг у техніку 3,3 млрд.грн., в тому числі за програмою 30 % компенсації вартості - 430 млрд. грн, на умовах фінансового лізингу - 270 млн. гривень.

Регіональне розташування лізингових компаній в Україні є нерівномірним (66 % зареєстровано в м. Києві). Все більша потреба в агролізинговому обслуговуванні відчувається в регіонах країни. В більшості лізингових компаній власниками є приватні особи (35%), банки та інші фінансові установи контролюють 18% компаній і лише 2% належать державі.

7. У структурі портфеля лізингових угод на сільськогосподарську техніку приходиться лише 1-3%. Основними причинами низької популярності агролізингу є те, що Кабінет Міністрів України субсидує придбання сільськогосподарської техніки й обладнання через часткову компенсацію відсоткової ставки і банки мають можливість отримати компенсацію лише тоді, коли придбання сільгосптехніки фінансується через кредити, надані комерційними банками. Сільськогосподарські товаровиробники не мають ліквідної застави під кредит.

8. Розрахований варіант часткової компенсації вартості техніки, що надана в лізинг, порівняно із прийнятою частковою компенсацією лізингових платежів, крім їх частини, що відшкодовує вартість об'єкта лізингу, більш ефективний, оскільки для сільськогосподарського товаровиробника як лізингоотримувача більш прийнятно коли державна підтримка надається разом з авансовим платежем. Зазначений варіант усуває ризик того, що на весь період дії угоди в бюджеті не будуть передбачені кошти.

...