Інноваційний розвиток ефективного функціонування підприємств закритого ґрунту: теорія, методологія, практика

Аналіз витрат по культурах показує, що найбільш витратним є баклажан, проте і ціна на його плоди найвища (табл. 2).

Таблиця 2. Економічні показники вирощування овочів закритого ґрунту в агрокомбінаті “Пуща-Водиця” (2005 р.)

Рівень рентабельності виробництва баклажана більший у скляних теплицях - 75,6%. Економічно вигідним є вирощування перцю солодкого в скляних, а огірка - в плівкових теплицях. Обсяги виробництва, урожайність, економічні показники галузі закритого ґрунту, тепличних комбінатів, зокрема агрокомбінату “Пуща-Водиця”, по основних культурах закритого ґрунту свідчать про значні резерви і можливості їх збільшення, а також появу нових робочих місць. Як свідчать дослідження, щоб підвищити обсяги виробництва, урожайність овочів у закритому ґрунті треба: реконструювати старі і будувати досконалі нові теплиці, застосовувати інноваційні технології й досягнення селекціонерів. У результаті цього покращуватиметься економічний стан підприємств закритого ґрунту і галузі загалом.

У дисертації висвітлено стан виробництва зеленних культур, грибів і квітів, обґрунтовано напрями подальшого розвитку, удосконалення агротехнологічних процесів їх виробництва тощо. Зупинимося лише на грибній індустрії, яка нині швидко розвивається. Великий інтерес до культивування грибів пояснюється тим, що вони значно безпечніші, ніж дикорослі особливо після аварії на Чорнобильській АЕС та техногенного навантаження на лісові насадження. Вони містять понад 35% протеїну, незамінні амінокислоти, вуглеводи, вітаміни та інші органічні сполуки. Гриби в культиваційних спорудах отримують протягом року, збираючи врожай до 11 тис. ц/га в рік. При цьому вихід білка сягає 33 ц/га, тоді як при сучасній системі виробництва яловичини - не більше 70 кг/га. Тому розвиток грибної індустрії в Україні має важливе значення для збалансування харчового раціону населення.

До переваг культивування грибів відносять можливість використовувати субстрати, виготовлені з відходів (солома, лушпиння, тирса, курячий послід), різні приміщення, що не експлуатуються за призначенням (склади, овочесховища, ферми, підвали, вугільні виробки). Субстрат після культивування грибів використовують як добриво чи кормові добавки до раціону сільськогосподарських тварин і птиці. Сировинна база України для приготування субстрату дозволяє значно розширити об'єм виробництва грибів. Так, з 1 т соломи і 1 т пташиного посліду з відповідними домішками можна отримати 3-3,5 т компосту, на якому можна виростити 700 кг шампіньйонів. Розвиток грибівництва в країні стримується відсутністю сучасних технологій культивування, високоврожайних штамів грибів і кваліфікованих кадрів.

У світовому масштабі виробництво грибів за останні 10 років збільшилось удвічі і досягло 12 млн. т, з яких близько 75% (9 млн. т) вирощують у Китаї, в країнах Європи - близько 1 млн. т. В Україні до середини 90-х років ХХ ст. виробництво грибів було прерогативою дрібних приватних господарств, які вирощували менше 500 т грибів у рік, що не задовольняло існуючий попит на цю продукцію. З 2000 р. обсяги виробництва грибів почали значно зростати завдяки збільшенню інвестицій у галузь. При середньорічній нормі споживання 2 кг на людину потреба України в грибах становить близько 95 тис. т.

Високими темпами зростає виробництво грибів у великих промислових регіонах України, де спостерігається спеціалізація українських грибних фірм за напрямами діяльності: виробники грибів, виробники компосту для вирощування грибів і виробники міцелію (грибниць). Для забезпечення населення України екологічно чистими, біологічно цінними продуктами харчування високої якості - їстівними грибами за участю здобувача економічно обґрунтована комплексна біотехнологія промислового виробництва субстрату, посівного міцелію, вирощування грибів та їх переробки з використанням вітчизняного комплексу машин та механізмів, яка реалізована на базовому підприємстві грибівництва України - агрокомбінаті “Пуща-Водиця”. Тут уперше в нашій державі створено і введено в експлуатацію сучасне великотоннажне виробництво з вирощування шампіньйонів на основі комплексної вітчизняної технології з перспективою розширення асортименту промислово культивованих видів грибів - шампіньйон двокільцевий, глива звичайна та ін.

Відпрацювання інтенсивних технологій з приготування компостів, покривної землі та застосування посівного міцелію шампіньйона дало змогу вийти на високі показники врожайності, ніж передбачалося проектним завданням. У процесі освоєння шампіньйонного комплексу збільшено виробництво грибів з 346,5 т (1999 р.) до 817,3 (2003 р.) при проектній потужності 800 т. Урожайність зросла до 17-18 кг/м² при проектній - 16 кг/м². Доходи від реалізації підвищились відповідно з 1,4 до 4,2 млн. грн., рентабельність у 2002 р. становила 13,2%, а в 2003 р. - 2,9%, що пояснюється подорожчанням складових компонентів компосту для грибів.

Проведені монографічні дослідження показали, що для підвищення ефективності виробництва грибної продукції необхідно забезпечити сировинну базу приготування складових компонентів компосту, встановити лінії з консервування та сушіння грибів для використання грибів різної якості та розширення асортименту продукції. Компост після збору грибів доцільно застосовувати як добриво в теплицях. Крім того, у сільській місцевості існує велика кількість вільних приміщень і робочої сили, які можна використати в грибній галузі.

У четвертому розділі “Внутрішньогосподарські економічні відносини та важелі підвищення ефективності виробництва в підприємствах закритого ґрунту” визначено теоретико-методичні аспекти організації внутрішньогосподарських відносин, сучасний стан і напрями їх удосконалення на підприємствах закритого ґрунту. Обґрунтовано структуру формування організаційно-економічного механізму розвитку підприємств закритого ґрунту та його функціонування.

У дисертації розглянуто горизонтальні й вертикальні внутрішньогосподарські відносини, класифікацію внутрішніх підрозділів підприємств, ознаки їх формування. Основу побудови внутрішньогосподарських відносин становлять соціальні й економічні інтереси їх учасників. Раніше ці відносини складалися в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання, а тепер до них долучилися й відносини власності на засоби виробництва і вироблену продукцію. Тому до окремого самостійного і важливого елементу теоретичних засад внутрішньогосподарських економічних відносин слід віднести інструментально-методичне забезпечення їх організації і функціонування, що охоплює такі етапи: визначення складу суб'єктів внутрішньогосподарських відносин, розробка системи внутрішніх мотиваційних механізмів і документація регулювання цих відносин на підприємстві.

Результативність, продуктивність, ефективність та мотиваційна сприйнятливість колективу значною мірою визначаються його розмірами. Здатність окремого підрозділу виконувати завдання можна визначити за допомогою двох коефіцієнтів - зайнятості (відношення заробітку працівників у своєму колективі до їх загального заробітку за рік) та самостійності (відношення заробітку працівників колективу на роботах по виконанню виробничої програми до загального заробітку всіх працівників на виконанні цієї ж програми). Значення коефіцієнтів дозволяють сформувати раціональну структуру горизонтальних відносин без порушення принципів їх самостійності та стимулювання за власні результати виробничої діяльності. Оптимізовуватимуться й вертикальні внутрішньогосподарські відносини, за допомогою яких можна вирішувати питання забезпечення засобами виробництва, фінансовими ресурсами, координації тощо.

Формування складу суб'єктів внутрішньогосподарських відносин значно полегшується за умови наявності на підприємстві системи бізнес-планів, усі показники яких мають проектно-прогнозний характер. Окремим видом повинні бути бізнес-плани внутрішніх підрозділів підприємства як спрощені кошториси витрат та доходів підрозділу. Нами проведено аналіз розвитку внутрішньогосподарських економічних відносин і принципів формування внутрішніх підрозділів у сільськогосподарських підприємствах. Сучасний стан цих відносин на підприємствах закритого ґрунту розглянуто на прикладі агрокомбінату “Пуща-Водиця”. Оскільки проблеми реалізації продукції, розвитку оптової і роздрібної торгівля не можуть ефективно вирішувати окремі підрозділи, то внутрішньогосподарські відносини підприємства побудовані на основі виробничих, а не фінансових результатів. До головної особливості організації внутрішньогосподарських відносин на досліджуваному підприємстві можна віднести багаторівневу організаційно-виробничу структуру, яка включає адміністративний, територіальний, галузевий, первинний (виробничий і збутовий) рівні. В основу організаційної структури агрокомбінату покладено технологічний поділ праці комбінованого типу, який поєднує технологічні (постадійні) та продуктові (товарні) підходи.

В агрокомбінаті “Пуща-Водиця” виділено три види внутрішньогосподарських утворень: цехи, дільниці, служби. Загальна їх кількість у господарстві становить 88 одиниць, у тому числі 25 цехів, 42 дільниці, 21 служба. На питому вагу цехів та дільниць припадає 76%, на служби - 24%, тому тип структуризації внутрішнього середовища підприємств можна визначити як товарно-технологічний. На підприємстві існує ще 14 дільниць по наданню соціальних послуг. Охарактеризувати стан внутрішньогосподарських відносин в агрокомбінаті можна за питомою вагою заробітної плати, вартості робіт і послуг, матеріальних витрат внутрішнього обороту та загальновиробничих витрат у загальних витратах підрозділів різної спеціалізації (табл. 3).

Таблиця 3. Питома вага окремих статей витрат у їхній загальній сумі по виробничих підрозділах агрокомбінату “Пуща-Водиця” (2006 р.)

Питома вага витрат, які об'єктивно визначають певний тип внутрішньогосподарських відносин, коливається по окремих групах підрозділів, виділених за ознакою спеціалізації. Найменшою вона є на шампіньйонному комплексі - 79,4%, найбільшою на переробних підрозділах - 96,7%. Практичну оцінку ефективності функціонування внутрішньогосподарських відносин на підприємстві необхідно здійснювати як порівняльну по всій сукупності підрозділів однакової спеціалізації і з мотиваційним підходом: за кращі результати - вагоміші стимули. Як важіль стимулювання можна використати заробітну плату (коефіцієнт самостійності), табл. 4.

Таблиця 4. Площа закритого ґрунту та коефіцієнт самостійності дільниць закритого ґрунту агрокомбінату “Пуща Водиця” (2006 р.)

Дільниці скляних теплиць різняться площею закритого ґрунту, а дільниці плівкових теплиць площею та коефіцієнтами самостійності. У теплицях по більшості культур завдання виконані з деяким перевищенням - 102-110%, а на ущільнених посівах - 133%. Майже кожна дільниця має лише їй властиву особливість, що вимагає виваженого підходу до порівняльної оцінки їхньої роботи.

Детально досліджено особливості внутрішньогосподарських відносин, які враховують особливості ринкового середовища і визначають ефективність цих відносин. Ця модель базується на доведенні до первинного підрозділу завдань по обсягах виробництва продукції з одиниці площі і продуктивності худоби, технологічних вимогах та нормативах витрат матеріальних ресурсів і коштів на оплату й стимулювання праці. Це зумовлено тим, що в Україні за період економічних реформ еквівалентного обміну між галузями економіки і особливо сферами АПК не досягнуто. Отже, покладати в основу діяльності підрозділів фінансові результати неможливо, оскільки вони виробляють різну за трудомісткістю продукцію, яка не врегульована за еквівалентністю обміну на ринку. Тому несприятливе для сільськогосподарського товаровиробника ринкове середовище зумовило необхідність пошуку таких внутрішньогосподарських відносин, які б створювали рівнозначні умови для будь-яких первинних підрозділів. Відомо, що така складна галузь, як сільське господарство значною мірою залежить від природних умов, тому підприємствам закритого ґрунту, у переважній більшості яких закритий ґрунт поєднується з відкритим, потрібні різні ресурси, які виробляються у відкритому ґрунті та на тваринницьких фермах.

За нинішніх ринкових умов внутрішньогосподарські відносини, які сформовані на доведенні виробничих завдань та поточному матеріальному стимулюванні працівників протягом року у формі авансованих доплат, виявились найбільш ефективними у стимулюванні виробництва продукції в закритому і відкритому ґрунті. Про це свідчать показники господарської діяльності агрокомбінату “Пуща-Водиця” (табл. 5).

Таблиця 5. Динаміка основних економічних показників агрокомбінату “Пуща Водиця”

Виробничі та фінансові результати досліджуваного підприємства дозволяють здійснювати розширений відтворювальний процес за рахунок власних коштів. Значною мірою це відбувається в результаті формування оптимальних внутрішньогосподарських відносин, що сприяють підвищенню мотивації працівників до високопродуктивної і якісної праці, що і є основою в досягненні високих виробничих показників.

Дослідження теоретико-методологічних основ господарського, економічного і інших механізмів показало, що формування організаційно-економічного механізму набуло актуальності в період становлення ринкової економіки. Як синтезуюче поняття - це сукупність організаційних і економічних форм і методів функціонування, регулювання і взаємодії всіх елементів господарської системи підприємства, галузі чи економіки в цілому, спрямовані на досягнення визначеної мети. У дисертації обґрунтовано його параметри, які мають забезпечувати ефективний розвиток підприємств закритого ґрунту і включають організаційно-економічні методи, економічні інструменти, напрями аграрної політики в галузі, методологічне, інформаційне та юридичне забезпечення.

У широкому розумінні “організаційно-економічний механізм розвитку підприємств закритого ґрунту” розглянуто як систему організаційних засад створення і функціонування підприємств; економічних відносин підприємства з постачальниками, продавцями, покупцями, державними органами влади, конкурентами, а також всередині господарства між структурними підрозділами та працівниками; регулюючих і управлінських дій, способів і процесів, які впливають на соціальну, економічну й екологічну ефективність ведення господарства у закритому ґрунті. Рушійна сила такого механізму формується в процесі взаємодії його складових елементів, сукупний вплив яких визначає результати діяльності продовольчого підкомплексу закритого ґрунту. У вужчому значенні - це сукупність організаційних правил, форм і методів господарювання (визначення правової і господарської форм ведення господарства, структури і функцій управління тощо); поєднання економічних методів (прогнозування, планування, фінансування, кредитування, інвестування, оподаткування, страхування, ціноутворення, амортизація та ін.), інструментів (розмір прибутку, тарифні ставки оплати праці, норми амортизації, кредитні й податкові ставки, валютні курси тощо), а також методологічне та інформаційно-правове забезпечення.

У п'ятому розділі “Інтеграція - магістральний напрям інноваційного розвитку ефективного функціонування підприємств закритого ґрунту” розглянуто понятійний апарат інтеграційних процесів, передумови розвитку агропромислової інтеграції, обґрунтовано методологічні та практичні напрями її активізації і розвитку на підприємствах закритого ґрунту.

У дисертації показано генезис розвитку інтеграційних процесів, його етапи, актуальність і значення в поступальному економічному розвитку АПК та вдосконаленні організаційних форм господарювання, формуванні його підкомплексів. Визначено передумови і сучасний стан інтеграційних процесів на підприємствах закритого ґрунту. Перша передумова - це певний рівень розвитку сільськогосподарського і промислового виробництва, зокрема їх концентрація, спеціалізація та індустріалізація технологій, друга - стан сільськогосподарського та промислового (переробного) виробництва вимагає технологічної єдності виробничого циклу з метою упередження диспропорцій у надходженні сировини, координації роботи сировинних та переробних ланок у часі й просторі, мінімізації витрат на сировину та повне використання відходів. Третя передумова має більше характер мотиву ефективного використання ресурсів, зокрема робочої сили шляхом рівномірного використання запасу праці протягом року, створення нових робочих місць, а четверта - зумовлена обставинами негативного плану, що зумовлюють необхідність інтеграційних процесів як реакції підприємства на несприятливі умови з метою уникнення або ліквідації негативних наслідків: втрати конкурентоспроможності, ринку збуту, звуження можливостей розвитку.

Досвід господарювання агрокомбінату “Пуща-Водиця”, що розміщене в м. Києві та Києво-Святошинському районі і спеціалізується на виробництві овочів, грибів і тваринницької продукції, свідчить про спрямованість на активізацію інтеграційних процесів всередині господарства. Це відображає баланс і рух продукції (табл. 6).

Таблиця 6. Баланс основних видів продукції агрокомбінату “Пуща-Водиця” (2006 р.), т

¹ Оптовий збут - 181,4 т; роздрібний збут - 7,6 т. ² Оптовий збут.

Напрями використання продукції дозволяють формувати, передусім, агроторгівельну інтеграцію, тобто поєднувати виробництво продукції з її роздрібним і дрібнооптовим продажем споживачу. Такою інтеграцією охоплено 76% овочевої, 27,6% плодово-ягідної продукції і 97,2% грибів. Оскільки продукти переробки реалізуються частково через власну роздрібну збутову мережу, точніше цю інтеграцію можна назвати агропромислово-торговельною. Таке поєднання стає можливим завдяки спеціалізації підприємства на виробництві багатьох видів продукції з коротким циклом переробки - овочів, плодів, м'яса та ін.

Аналіз структури, обсягів і рентабельності оптового і роздрібного збуту сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки свідчить, що особливих переваг того чи іншого збуту немає (табл. 7).

Таблиця 7. Структура та рентабельність збуту сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки в агрокомбінаті “Пуща-Водиця” (2006 р.)

¹ Без дотацій.

Рентабельність роздрібного і оптового збуту цих видів продукції коливається в дуже широких межах: від прибутковості 122,7% по овочеконсервній продукції до 0,1% по молоку. Дослідження показали, що на рівень рентабельності плодоовочево-консервної продукції значно впливає імпорт овочів і грибів, обсяг якого постійно зростає (за 2003-2005 рр. - більше, ніж удвічі, грибів - майже у 40 разів).

Виявлено шляхи поглиблення та підвищення економічної ефективності інтеграційних процесів на підприємствах закритого ґрунту з урахуванням зарубіжного досвіду. У розвинених країнах нагромаджено досвід об'єднання підприємств у межах продуктових підкомплексів з метою вирішення властивих їм проблем. Доцільність використання такої форми галузевої інтеграції та управління доведена багаторічним досвідом Франції. Основним аргументом створення такого об'єднання в Україні є багато однакових чи близьких за змістом проблем розвитку підприємств закритого ґрунту, які необхідно розв'язувати схожими за змістом методами, у тому числі й засобами державного регулювання. Потрібно створити спеціалізовану ринкову інфраструктуру на зразок багатьох розвинених країн. Відомо, що плодоовочеву продукцію реалізують на оптових плодоовочевих аукціонах та оптових продовольчих ринках. У розвинених країнах (Франція, Бельгія, Іспанія, Італія, ФРН, США, Японія) вони відіграють провідну роль у збуті плодоовочевої продукції, вирішують завдання своєчасного забезпечення роздрібної торгівлі широким асортиментом продовольчих товарів з єдиного центру. При цьому постачальниками товарів можуть бути не тільки вітчизняні товаровиробники, а й зарубіжні оператори (компанії, фірми).

Важливою передумовою формування цінової політики підприємствами закритого ґрунту є визначення еластичності попиту на плодоовочеву продукцію за цінами. Для підприємств закритого ґрунту еластичність попиту за цінами потрібна для обґрунтування параметрів своєї цінової стратегії, що детально висвітлено у дисертації. Для підвищення рентабельності слід розширювати асортимент товарів, вивчати потреби та уподобання споживача, запроваджувати нові технології переробки, заморожування плодоовочевої продукції, забезпечувати повноту та замкнутість переробного циклу. Реалізація цих резервів потребує активізації маркетингу та формування цільових сегментів споживачів. Особливої уваги потребує пошук зовнішніх ринків збуту продукції. Його також можна вести тільки об'єднаними зусиллями підприємств закритого ґрунту, тобто на інтеграційній основі.

У дисертації досліджено теоретичні аспекти інноваційного розвитку підприємств закритого ґрунту. Нині основним чинником ефективного функціонування підприємств досліджуваної галузі в жорстких конкурентних умовах є розвиток інноваційної діяльності. Це підтверджується тим, що в умовах непрогнозованої макроекономічної ситуації, порушенні паритетних відносин між галузями економіки і сферами АПК, соціально-екологічній нестабільності в країні ефективність закритого ґрунту без інноваційних впроваджень є практично неможливою. Саме володіння інноваціями є стимулом поступального розвитку будь-якого підприємства, адже вони забезпечують істотні переваги товарів у конкурентній боротьбі на внутрішньому і зовнішньому ринках. Законодавство визначає інноваційну діяльність як одну з форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво й соціальну сферу. Очевидним є також взаємозв'язок понять “інновації” і “інноваційний розвиток”, і останнє характеризується саме як систематичний процес винайдення і впровадження інновацій на практиці.

Враховуючи багатоманітність трактувань, інноваційний розвиток у сільському господарстві розуміють як постійний процес розробки, апробації, впровадження і розповсюдження удосконалених техніки і технологій, способів виконання агротехнічних заходів, нових видів продукції, форм організації виробництва і праці, а також обґрунтування і прийняття відповідних технічних, організаційних, економічних, соціальних, фінансових, комерційних та інших рішень. Активізація інноваційної діяльності з метою підвищення ефективності функціонування підприємств закритого ґрунту нами розглядається переважно з прагматичних позицій як забезпечення стабільної прибутковості господарства в сучасних мінливих економічних умовах, оптимальної структури агропромислового виробництва, підвищення продуктивності праці, вирішення соціальних проблем сільських територій у коротко- і довгостроковій перспективі, що підтверджується багатьма проведеними експериментальними перевірками на практиці.

Узагальнення теоретико-практичних аспектів, дало нам підставу для визначення поняття “інноваційний розвиток ефективного функціонування підприємств закритого ґрунту”. Воно означає розвиток виробництва продукції закритого ґрунту в умовах постреформованого економічного середовища, яке забезпечує відтворювальний процес за рахунок власних коштів та базується на науковому обґрунтуванні оптимізації складових виробництва. До них віднесено: техніко-технологічні параметри конструкцій теплиць; організаційно-методологічні принципи створення підприємств галузі і функціонування його внутрішньо-господарських підрозділів в сучасному ринковому середовищі неврегульованого еквівалентного обміну на засадах матеріального стимулювання за обсяги виробництва та дотримання вимог технології і нормативів витрат виробництва; організаційно-економічні напрями і заходи становлення багатоукладного диверсифікованого виробництва, активізації агропромислово-торговельних інтеграційних процесів, раціонального поєднання галузей закритого і відкритого ґрунту із завершеним циклом виробництва продукції, її переробки і реалізації кінцевому споживачу, оптимізації виробничої структури підприємств закритого ґрунту та формування кредитно-фінансової, інвестиційної та зовнішньоекономічної політики їх стратегічного розвитку.

У шостому розділі “Загальні напрями розвитку підприємств закритого ґрунту в Україні та зовнішньоекономічних зв'язків” обґрунтовано концептуальні засади розвитку багатоукладної системи закритого ґрунту на інноваційній основі, заходи кредитно-фінансової та інвестиційної політики розвитку підприємств закритого ґрунту. Висвітлено напрями розвитку зовнішньоекономічних зв'язків у продовольчому підкомплексі закритого ґрунту та методологію оптимізації виробничої структури підприємств закритого ґрунту.

Для забезпечення постійної присутності на ринку продовольства підприємства закритого ґрунту мають обрати стратегію диверсифікації виробництва та агропромислової інтеграції для забезпечення безперебійного випуску продукції протягом року, випуску якісно нових товарів, незалежності від постачальників матеріально-технічних засобів, налагодження перспективних каналів збуту та торгівлі, просування товарів на зовнішні ринки тощо. На основі аналізу теоретико-практичних аспектів концептуальні засади інноваційного розвитку багатоукладної системи закритого ґрунту можна тлумачити як основи системного стратегічного розвитку цієї галузі в єдності з іншими галузями АПК на довгострокову перспективу, що за своєю суттю передує розробці виробничої програми розвитку підприємств галузі закритого ґрунту.

Як свідчать дослідження господарської діяльності багатоукладної системи закритого ґрунту в агрокомбінаті “Пуща-Водиця”, її ефективність підтверджується активним розвитком диверсифікації виробництва. Можливий збиток від певних видів діяльності тут компенсується отриманим прибутком від ефективних галузей і виробництв. Проведення диверсифікації виробництва як засобу управління фінансовою діяльністю може мати дві мети: зменшення негативних результатів функціонування господарства; приріст потенційних можливостей товаровиробника.

Розвиток багатоукладної системи господарювання галузі сільського господарства закритого ґрунту створює передумови для поступового зменшення витрат при просуванні продукції між галузями АПК, на управління агропромисловим виробництвом, сприяє вирішенню соціальних питань сільських територій та ін. Крім того, при великомасштабному інтегрованому виробництві є можливість поглибити спеціалізацію. У дисертації наведено такі концептуальні засади інноваційного розвитку багатоукладної системи підприємств закритого ґрунту з метою підвищення ефективності їх господарської діяльності:

диверсифікація агропромислового виробництва закритого ґрунту як засіб мінімізації ризиків господарювання в сільському господарстві закритого ґрунту;

поглиблення інтеграційних процесів всередині підприємств закритого ґрунту зі сферами промислового виробництва і постачання матеріально-технічних засобів, сервісними і маркетинговими службами, переробкою аграрної продукції й торговельно-збутовою діяльністю, а також із науково-дослідною роботою;

упровадження завершених циклів виробництва продукції закритого ґрунту, зокрема від вирощування овочів, плодів, ягід, грибів, виробництва м'яса та молока до їх реалізації в переробленому вигляді: консерви, соління, соки, приправи, пасти, кетчупи, ковбасні вироби й копченості, молокопродукти, напівфабрикати тощо;

укрупнення підприємств закритого ґрунту, що дозволить сконцентрувати організаційні, економічні та соціальні зусилля і напрями розвитку виробництва агропромислової продукції як передумови визначення перспективних напрямів і можливостей розвитку багатоукладної системи закритого ґрунту;

оперативне й ефективне управління фінансовими потоками багатогалузевого агропромислового підприємства закритого ґрунту залежно від потреб будь-якого підрозділу господарства, що забезпечить виконання всіх передбачених агротехнологічних заходів і стане запорукою отримання високих урожаїв, підвищення продуктивності тварин та ефективності переробних потужностей;

завантаженість робочої сили агропромислового підприємства закритого ґрунту протягом року, що сприятиме зменшенню плинності кадрів і, відповідно, витрат на персонал, а також поліпшенню соціально-економічного стану в сільських поселеннях, де розташовано виробничі підрозділи господарства.

На основі даних про наявні обсяги ресурсів і діючі нормативи витрат можна визначити таку виробничу структуру підприємства, яка найкраще враховувала б його природно-економічну специфіку, сприяла найбільш раціональному використанню ресурсного потенціалу, забезпечувала виконання договірних зобов'язань щодо реалізації продукції і дозволяла одержувати максимальний прибуток при поєднанні інтересів працівників агрокомбінату і його власника. Застосування розрахунково-конструктив-ного методу та методу математичного моделювання на конкретному прикладі дало змогу оптимізувати виробничу структуру підприємства закритого ґрунту.

Критерієм задачі (моделі) оптимізації виробничої структури підприємства (агрокомбінату “Пуща-Водиця”) є максимум прибутку (Z), формула (1):

Z = x_b - x_c > max, (1)

де x_b - величина виручки (без ПДВ) від реалізації продукції в агрокомбінаті; x_c - повна собівартість реалізованої продукції в агрокомбінаті.

Використання земельних ресурсів обмежено їх площею (формула (2)):

a_ij x_j < S_i , i I₁, (2)

де a_ij - витрати і-го виду ресурсів на одиницю j-ї галузі в агрокомбінаті; x_j - розмір j-ї галузі; S_i - наявність земельних угідь і-го виду в агрокомбінаті; J₁ - множина видів галузей рослинництва; I₁ - множина видів сільськогосподарських угідь.

У моделі враховано зв'язок між виробництвом і використанням кормів (формула (3)):

b_ij x_j + b_ip x_p > h_ij x_j , i I₂;, (3)

де b_ij, b_ip - вихід поживних речовин і-го виду, відповідно, з одиниці розмірності j-ї галузі рослинництва та одиниці р-го виду куплених кормів; x_p - обсяг закупівлі кормів р-го виду; Р - множина видів куплених кормів; h_ij - потреба і-го виду поживних речовин на одну середньорічну голову тварин j-го виду; J₂ - множина видів галузей тваринництва; I₂ - множина видів поживних речовин.

Обсяги використання трудових ресурсів у агрокомбінаті не повинні перевищу-вати їх наявності з урахуванням залучених працівників зі сторони (формула (4)):

a_ij x_j < R_i + x_i^зал, i I₃, (4)

де R_i - наявність і-го виду ресурсів; x_i^зал - розмір залучених трудових ресурсів в і-й напружений період; I₃ - множина періодів використання трудових ресурсів.

Враховано обмеження використання інших видів ресурсів (добрив, пально-мастильних матеріалів, засобів захисту рослин тощо), формула (5):

a_ij x_j < R_i + x_i^к , i I₄, (5)

де x_i^к - обсяг закуплених ресурсів і-го виду; I₄ - множина видів ресурсів (оборотних і основних засобів).

Введено також обмеження раціонального використання агротехніки, потужностей теплиць, тваринницьких приміщень, обладнання з переробки продукції (формули (6) і (7)):

x_j < B_j , j J; (6)

x_j = _jx_j , j J, (7)

де B_j - максимальний розмір j-го виду галузі; J - множина видів галузей агрокомбінату; Я_j - коефіцієнт співвідношення j-го виду галузі підприємства до їх загальної сукупності.

Зв'язок виробництва з використанням продукції відображається і в обмеженнях через баланс розподілу продукції:

а) продукція рослинництва і тваринництва (формула (8)):

c_ij x_j = x_ik +d_ij x_j , i I₅ ; k K; (8)

б) продукція переробних галузей (формула (9)):

c_ij x_j = x_ik , i I₅ ; k K; (9)

в) обмеження з прогнозованого попиту товарної продукції (формула (10)):

x_ik > P_ik , i I₅ ; k K, (10)

де c_ij - вихід і-го виду продукції з одиниці розмірності j-го виду галузі; x_ik - обсяг продукції і-го виду, що використовується в k-му каналі; К - множина каналів використання і реалізації продукції; d_ij - коефіцієнт, що відображає витрати і-го виду продукції рослинництва і тваринництва на виробництво одиниці продукції j-го виду переробної галузі; I₅ - множина видів продукції, яка виробляється в агрокомбінаті; P_ik - прогнозований мінімальний попит на товарному ринку і-го виду продукції.

Діяльність агрокомбінату як багатоцільової системи неможливо оцінити одним показником. Тому в моделі передбачені умови (формули (11) і (12)) для обчислення ряду показників (величина виручки від реалізації продукції, повна собівартість реалізованої продукції, витрати на корми, виробничі витрати та ін.).

e_ij x_j + e_ip x_p + e_i x_i^зал + e_i x_i^к = x_i , i I₆ ; (11)

e_ik x_ik + е_ip x_p + e_i x_i^зал + e_i x_i^к = x_i , i I₆, (12)

де e_i - економічний показник і-го виду; e_ij - економічний показник і-го виду від j-ї галузі в агрокомбінаті; е_ip - економічний показник і-го виду від використання р-го виду купленого корму; х_i - величина і-го економічного показника діяльності агрокомбінату; I₆ - множина економічних показників; e_ik - економічний показник і-го виду від k-го каналу використання і реалізації продукції.

У процесі досліджень розрахунки проводились по чотирьох варіантах стратегії розвитку підприємства. І-й варіант: оптимізується виробнича структура підприємства при наявних ресурсах, рівні витрат ресурсів і ціновій кон'юнктурі 2006 р. та при максимально досягнутих показниках урожайності сільськогосподарських культур, продуктивності тварин та рівні товарності продукції за 2001-2006 рр. Цей варіант є вихідним при виконанні подальших досліджень. Результати розрахунків по варіантах дозволяють відшукати резерви підвищення ефективності роботи агрокомбінату на перспективу. По І-му варіанту досягнення максимальних показників урожайності рослин, продуктивності тварин, рівня товарності продукції за 2001-2006 рр. та оптимізація структури посівних площ і раціонів годівлі худоби дали б можливість збільшити обсяги виробництва і реалізації продукції та одержати додатково 2581,8 тис. грн. прибутку порівняно з 2006 р. Рівень рентабельності діяльності підприємства зріс би з 14,1 до 18,3%. В оптимальному плані повністю використовуються всі земельні ресурси, найбільш прибутковою продукцією на агрокомбінаті є овочі закритого і відкритого ґрунту, зерно і молоко.

Проведені дослідження свідчать, що за досить високих показників діяльності агрокомбінату в 2006 р. при оптимізації його виробничої структури можна досягти й вищих результатів. Розрахунки по ІІ-му варіанту свідчать про недоцільність ведення галузей свинарства і вівчарства в агрокомбінаті. З їх ліквідацією величина прибутку може збільшитися на 142 тис. грн., а рівень рентабельності становитиме 18,6%. Результати розрахунків по ІІІ-му варіанту свідчать про доцільність виробництва продукції переробної галузі, яка має переважно соціальне значення через продаж продуктів харчування за низькими цінами, хоча й призводить до зменшення прибутку на 193,6 тис. грн. Результати розрахунків по ІV-му варіанту показали можливості продажу приплоду ВРХ на відгодівлю іншим господарствам й доцільність збільшення виробництва і реалізації зерна, а не молока. Рентабельність при цьому зросте до 20,5%.

Розширеному відтворенню галузі закритого ґрунту має сприяти формування фінансової та інвестиційної політики цієї капіталомісткої галузі. Розвиток багатоукладної інтегрованої системи виробництва продукції закритого ґрунту спрямований на збільшення масштабів виробництва і активізацію інвестиційної діяльності. Це зумовлено інтенсивним розвитком вертикальної і горизонтальної агропромислової інтеграції, про що свідчать великі обсяги інвестування окремо взятого підприємства - агрокомбінату “Пуща-Водиця”. Загальна сума інвестицій в підприємство становила у 2000-2006 рр. майже 43 млн. грн., які спрямовані на придбання автомобілів, тракторів, машин і обладнання (35,3%), будівництво і реконструкцію виробничих об'єктів (19,9%), купівлю та вирощування робочої і продуктивної худоби (19,8%), у житлово-комунальну сферу (9,8%) тощо. Основним джерелом інвестицій переважно були власні джерела - 74,6%, бюджетні ресурси - 17,1, кредитні кошти - 2,7, інші - 5,6%.

У дисертації обґрунтовано такі основоположні заходи інвестиційної та кредитно-фінансової політики стратегічного розвитку закритого ґрунту: пропаганда застосування передових техніки і технологій, будівництво нових і реконструкція виробничих потужностей тепличних господарств; налагодження механізму економічних відносин між сферами АПК для підвищення зацікавленості та взаємовигідного співробітництва; розвиток міжнародних науково-виробничих зв'язків, розширення експортного потенціалу закритого ґрунту України, створення спільних підприємств; удосконалення амортизаційної політики як передумови нормального відтворювального процесу при реалізації заходів по інвентаризації, індексації необоротних активів, застосування альтернативних методів амортизації; підвищення доходів населення як первинних суб'єктів формування інвестиційних джерел за рахунок росту продуктивності праці; посилення ролі держави в регулюванні кредитних та іпотечних відносин в АПК шляхом створення спеціалізованого банку; забезпечення прогнозованої і доступної, гарантованої і своєчасної державної підтримки аграрних підприємств; розвиток аграрного ринку овочів і фруктів при формуванні і функціонуванні оптової торгівлі, налагодженні системи закупівель тощо.

З метою активного розвитку зовнішньоекономічних зв'язків підприємств закритого ґрунту необхідно підвищувати конкурентоспроможність їхньої продукції за рахунок її якості і безпеки, поліпшувати інфраструктуру ринку овочів, фруктів, грибів і квітів, стимулювати внутрішній споживчий попит на ці товари, сприяти їх експорту, розвивати обслуговуючу та збутову кооперацію підприємств. В цілому на ринку овочів України відстежуються такі тенденції до зростання: на 10-20% попиту на овочі й фрукти щорічно; попиту на нові види і форми овочів; попиту на плодоовочеву консервацію і овочеву продукцію в міжсезонний період; на 25-35% попиту на заморожені овочі; кількості виробників овочевої продукції; будівництва теплиць нового типу площею 2-6 га; площ під плівковими теплицями на 10-15% щороку; на 10% урожайності овочів; середнього обсягу виробництва на 6%; на 10% урожай у закритому ґрунті; загального обсягу виробництва - на 7%; виробництва плодоовочевих консервів.

Зростання обсягів виробництва, покращення якості овочевої продукції, розширення періодів споживання вимагає пошуку ринків збуту. Більшість країн світу імпортує значний обсяг продовольчих товарів, зокрема 15 країн ЄС на суму близько 270 млрд. дол. США щорічно, в тому числі 15-35% припадає на плодоовочево-консервну продукцію залежно від країни, сезону споживання, обсягів виробництва та ін. При значних об'ємах експорту помідора Італія ввозить його в обсязі 1868 тис. т, Франція - 1068, США - 1017, Росія - 958,5, Великобританія - 1236 тис. т. Найбільше ввозить огірка США - 423 тис. т, Великобританія - 104 тис. т, а плодів баклажану - США, Франція, Канада, Росія; салату - Канада, Великобританія; кавунів - США, Канада, Китай, Італія тощо. Це свідчить про значний ринок овочевої продукції за межами України.

У дисертації розглянуто напрями і резерви інтенсивного розвитку закритого ґрунту в контексті міжнародних економічних відносин. Наголошується на ефективному розвитку його в південних і східних областях України, підвищенні врожайності овочевих культур, розвитку переробки плодоовочевої продукції, розширенні асортименту товарів. Для розширення зовнішньоекономічних зв'язків підприємств закритого ґрунту необхідно розвивати оптові ринки, впроваджувати новітні технології виробництва і переробки продукції (заморожування, охолоджування, сушіння). Перспективним є вирощування овочів органічного землеробства.

В Україні існує значний запас потужностей для експорту продукції на зовнішній ринок, на який Україна поставляє 83% овочевої продукції у замороженому і лише 1% - свіжому і сушеному вигляді. До проблем експорту можна віднести: транспортні і митні витрати, пакування, сортування, невідповідність стандартам, недостатню конкурентоспроможність. Частка овочів у експорті сільськогосподарської продукції становить близько 1%, але щорічно вона зростає, зокрема в 2005-2006 рр. - до 15%, у т.ч. огірка - в 2,5 рази, помідора - 36%. Найбільше експортується овочів, бобів сушених - 66,6%. Загальний об'єм експорту овочів становив 33,6 млн. дол. США, а продуктів їх переробки - 119 млн. дол. США.

Незважаючи на проблеми експорту овочевої продукції закритого ґрунту України, існують певні спроби виходу на зовнішні ринки. Так, свою продукцію направляє на ринки Росії, Білорусі агрокомбінат “Пуща-Водиця”, ВАТ “Тепличний” та інші підприємства через оптовиків-посередників, які реалізують овочеву і грибну продукцію на ринках цих країн і навіть у США (соки, томатну пасту). Спеціалісти агрокомбінату “Пуща-Водиця” намагаються збільшувати обсяги виробництва овочевої продукції і покращувати її якість. Цьому сприяють успішна робота біо- і агрохімлабораторій, автоматичний контроль за станом клімату і рослин, упровадження краплинного зрошення, супроводження технологічних процесів науковими досягненнями, збільшення інвестицій на капітальне будівництво тощо.

Висновки

За результатами наукового дослідження зроблено висновки теоретичного, методичного та практичного характеру:

1. Висвітлено важливість розвитку виробництва продукції закритого ґрунту для забезпечення продовольчої безпеки і збалансованого харчування населення України. Узагальнено за окремими сільськогосподарськими культурами їхні харчові, лікарські, дієтичні і протекторні властивості. Розкрито тенденції розвитку тепличного господарства в Україні, встановлено фактори впливу на ціни плодоовочевої продукції протягом року, зокрема платоспроможний попит, канали збуту та забезпечення пропозиції товарів. Оцінка розвитку господарств закритого ґрунту в Україні та інших країнах світу свідчить про значний ріст земельних площ тепличних господарств. У країнах, розташованих у північних широтах, зосереджено переважно зимові (скляні) теплиці, а в південних - плівкові.

2. Виробництво і споживання продукції закритого ґрунту народами світу визначається географічним розміщенням, економічними і технічними можливостями, їхньою потребою і традиціями тощо. На основі аналізу світового виробництва плодоовочевої продукції визначено місце України та встановлено спеціалізацію країн світу на вирощуванні культур у закритому ґрунті, експортно-імпортні торговельні потоки. За розрахунками, річна потреба в продукції овочів закритого ґрунту повинна сягнути 55-60 кг на людину, тобто 2,75-3 млн. т на рік. При визначенні потреби у виробництві і споживанні враховано медичні потреби людини в цій продукції; рівень світового виробництва і споживання овочів; співвідношення обсягів виробництва продукції у відкритому й закритому ґрунті; сезонні обсяги вирощування овочів; економічну ефективність різних типів теплиць; потреби експорту в овочевій продукції, особливо в міжсезонні періоди.

3. Обґрунтовано організаційно-економічні засади створення, розвитку та ефективного функціонування підприємств закритого ґрунту на інноваційній основі, що передбачає розробку маркетингової концепції як напрямів ефективного функціонування галузі в конкурентних умовах, диверсифікацію виробництва, визначення розмірів і розміщення створюваного підприємства, що має три методологічні аспекти: енергетичний, транспортний і екологічний. Інженерно-технічне, технологічне і ресурсне забезпечення розвитку закритого ґрунту свідчить про динамічність змін в агротехнології вирощування овочів, грибів та інших культур, їх удосконалення, зменшення витрат виробництва, важливість дотримання параметрів мікроклімату. Недоліком закритого ґрунту в Україні є застарілі тепличні комплекси (30-45 років), а впроваджувати в них нові гідропонні технології вирощування рослин дуже складно і в багатьох випадках - нераціонально. Виходом із ситуації є продумана реконструкція чи будівництво нових тепличних комплексів.

4. На стан виробництва продукції в галузі закритого ґрунту і його ефективність великий вплив мають агрономічні й біологічні фактори, зокрема селекція сільськогосподарських культур для вирощування в теплицях, стійких до захворювань і шкідників. Для вирощування в зимових і плівкових теплицях визначено ряд сортів і гібридів, які дають найбільшу віддачу: вищу врожайність або менші витрати виробництва. Наприклад, в агрокомбінаті “Пуща-Водиця” створено нові гібриди F₁ огірка, помідора, впровадження яких у виробництво дало змогу отримувати високий урожай плодів з підвищеною якістю в більш ранні строки.

5. Для забезпечення населення України їстівними грибами розроблено комплексну біотехнологію промислового виробництва субстрату, посівного міцелію, вирощування грибів і їх переробки з використанням вітчизняного комплекту машин і механізмів, що реалізовано на шампіньйонному комплексі агрокомбінату “Пуща-Водиця”. Відпрацьовано інтенсивні технології з приготування компостів, ґрунту та застосування посівного міцелію. Це дало змогу за короткий період вийти на вищі показники врожайності шампіньйона, ніж передбачалося проектним завданням. Урожайність з 1 м² оборотної площі зросла до 17-18 кг при проектній - 16 кг, зросли доходи від реалізації грибної продукції.

6. Визначено теоретико-методологічні засади організації внутрішньогосподарських економічних відносин та формування внутрішніх підрозділів підприємства, що полягають у забезпеченні раціонального внутрішньогосподарського поділу праці, тобто закріпленні всього комплексу виробничих функцій та обов'язків господарства за його окремими складовими частинами (підрозділами). Важливим елементом внутрішньогосподарських відносин слід виділити інструментально-методичне забезпечення їх організації та функціонування, що включає: визначення складу суб'єктів внутрішньогосподарських відносин; розробку системи мотиваційних механізмів та нормативного регулювання внутрішніх відносин на підприємстві.

7. Встановлено особливості внутрішньогосподарських економічних відносин на підприємствах закритого ґрунту на прикладі агрокомбінату “Пуща-Водиця”. Серед особливостей виділено багаторівневу організаційно-виробничу структуру. Тут виділено адміністративний; територіальний; галузевий і первинний виробничий і збутовий рівні. Об'єктом оцінки внутрішньогосподарських економічних відносин є ступінь самостійності підрозділів, який можна розрахувати як коефіцієнт самостійності - відношення заробітної плати працівників до усієї суми заробітної плати, нарахованої за виконання виробничої програми будь-якого підрозділу. Дослідження внутрішньогосподарських відносин між підприємством та підрозділами та методики формування завдань і їх реалізації в підрозділах довели, що завдяки визначеним завданням із максимальним використанням площ теплиць закритого ґрунту досягаються високі результати. Порівняння доведених завдань з їхнім виконанням свідчить про їх реальність і обґрунтованість. Обґрунтовано напрями мотивації працівників до високопродуктивної і якісної праці тощо.