М'ясні породи худоби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

ВСП „Ногайський коледж Таврійського державного

агротехнологічного університету"

Реферат на тему:

"М'ясні породи худоби"

Виконала: студентка

27 групи Яроцька Світлана

Перевірила: Волкова Н.І.

м. Приморськ

2009 р.

ПЛАН

М'ясні породи худоби

Технологія утримування м'ясної худоби

Вирощування і відгодівля молодняку

Відтворення череди

Племінна робота з чередою

Відгодівля та нагул м'ясної худоби

Ветеринарно-профілактичні заходи

М'ЯСНІ ПОРОДИ ХУДОБИ

У світі існує більше тисячі порід великої рогатої худоби і лише декілька десятків з них належать до спеціалізованих порід м'ясного напрямку, більшість порід належать до комбінованих, тобто мають молочний і м'ясний напрямок продуктивності.

В Україні розводять ряд імпортних та декілька вітчизняних порід і типів. Найпоширенішою породою у світі є ГЕРЕФОРДСЬКА, яку розводять у США, Канаді, Аргентині, Уругваї, Бразилії, Австралії, Європі та країнах СНД, у тому числі в Україні. Значний ареал поширення цієї худоби пояснюється її прекрасними акліматизаційними здібностями, які дозволяють однаково добре зносити граничні кліматичні умови: від суворих морозів до тропічної жари.

Крім того, герефорди мають цілу низку цінних якостей: швидке господарське та фізіологічне дозрівання, гарні здібності відтворювання. Ці тварини охоче поїдають грубі корми й оплачують їх високими приростами живої маси, гарними м'ясними формами та відмінними смаковими якостями яловичини.

Тварини герефордської породи мають приємну червону масть, при цьому голова, груди, низ живота, кінцівки та китичка хвоста білі. Колір є домінантною ознакою і передаються потомству при схрещуванні.

Герефорди належать до крупних порід: жива маса повновікових корів складає 550-600 кг, а биків 800-1100 кг. Вони мають гармонічну статуру, міцну конституцію, гарні м'ясні форми, про що свідчать такі проміри: висота в холці корів і бичків відповідно 130 - 135 і 135 - 140 см, обхват грудей 190 - 195 і 210 - 215 см.

Жива маса телят при народженні: бичків 33-36, теличок 31-34 кг, при відлучанні в 6-7 місяців бичків 180-190 кг, теличок 160-170 кг. У процесі розвитку тварини набувають округлого, бочкоподібного тулубу із широкою спиною і попереком, глибокі груди, добре виконані окости. Оптимального розвитку м'ясні форми досягають у вісімнадцятимісячному віці. При цьому середньодобовий приріст живої маси може складати 1500 г. Висока енергія росту дозволяє в півторарічному віці одержувати важку тушу з виходом м'якоті 5-5,5 кг на 1 кг кісток, питома вага м'якоті 82-84%.

М'ясу герефордів притаманні високі смакові та кулінарні якості: ніжне, соковите, висококалорійне, що пов'язано з породною особливістю утримувати воду і наявністю внутрім'язового жиру.

Герефордська порода не має конкурента і з виробництва високоякісної шкіряної сировини, з якої виготовляють підошви, устілки та низ взуття.

Тварини герефордської породи ефективно споживають корми. На 1 кг приросту живої маси за період від народження до вісімнадцятимісячного віку витрачається 11,3 к. од.

АБЕРДИН-АНГУСЬКА порода м'ясної худоби виведена в графстві Абердин і Ангус у Шотландії та поширена в багатьох країнах світу: США, Канаді, Аргентині, Новій Зеландії. Акліматизаційні властивості цієї породи дозволяють її розводити в різних регіонах СНД (Поволжя, Північний Кавказ, Алтайський край, Україна, Урал).

На Україні абердин-ангуси акліматизувалися в різних географічних зонах і виявили високий генетичний потенціал з м'ясної продуктивності, відтворюючої здатності, поїдання кормів, забійних показників, смакових і кулінарних властивостей м'яса.

З екстер'єру абердин-ангуси відповідають м'ясному типові худоби. Вони мають компактну статуру, широкий і глибокий тулуб, добре розвинуті груди та виконану задню третину тулуба, що вказує на міцну конституцію і високі м'ясні якості.

Абердин-аінгуський худоба комола, має чорну сорочку (червона в рецесиві). Відмінна риса цієї породи -- скоростиглість і невеликі розміри тіла.

Жива маса повновікових корів і биків відповідно складає 500-600 і 700-800 КІ. Телята народжуються дрібні (16-13 кг), однак генетично обумовлена скоростиглість дозволяє до відлучання (210 днів) одержати молодняк живою масою 200 кг і середньодобовий приріст 800 г. При інтенсивному вирощуванні живу масу в 500 кг і більше можна одержати у віці вісімнадцять місяців.

Корови цієї породи дрібноплідні, завдяки чому отелення проходять легко. Висока здатність відтворення зберігається протягом всього періоду господарського використання.

Незважаючи на те, що живою масою ця порода поступається тваринам інших м'ясних порід, із скоростиглості, забійних і смакових якостей їй належить першість. Тонкість кістяка і гарний розвиток тих частин тулуба, які дають найцінніше м'ясо, забезпечують високий вихід нежирного м'яса. Туші мають пісний відруб, з невеликим шаром "поливу", великий вихід "мармурового " м'яса і відносно невелику кількість кісток.

Шкіра тварин абердин-ангуської породи належать до шкіряної сировини типу "бугай", з якої одержують шкіру для низу та верху взуття.

Розведення тварин цієї породи є економічно вигідним як при інтенсивній, так і при екстенсивній системі виробництва.

Худоба породи ШАРОЛЕ виведена у Франції 200 років тому і за цей час одержала поширення більше ніж у п'ятдесяти країнах світу.

Тварини цієї породи скоростиглі, але при цьому довгорослі, що виявляється у великій швидкості росту та здатності до інтенсивної відгодівлі до 2-х літнього віку. Відзначаючи чудові особливості цієї породи, не можна не сказати про її головний недолік: важке отелення, спричинене великим розміром теляти і великою його вагою.

Худобі шароле притаманна світла масть (від жовтої до білої). Тварини мають міцну конституцію, у них добре виражений м'ясний тип. У них невелика голова з маленькими рогами. В Україні виведено комолий тип шароле. Худоба цієї породи має гарні екстер'єрні показники: висота в холці корів 132-135 см, биків 141-145 см; груди широкі та глибокі, спина в попереку широка, кістяк міцний, задня частина тулуба добре виконана. Як екстер'єрний недолік зустрічається роздвоєність лопаток, нерівність спини і дахоподібність хрестця. Жива маса повновікових корів складає 500-600 кг, а биків 1200-1250 кг.

Корови мають гарну здатність до відтворювання, а молочна продуктивність складає до 2000 кг молока в рік. Телята вирощуються на підсосі до восьми місяців, до цього віку телички мають живу масу 205-215 кг, а бички 220-230 кг. Середньодобовий приріст складає 900-1400 г.

При відносно невеликій масі кісток у тушах, інтенсивна відгодівля дозволяє одержувати надважкі туші з великою кількістю м'язової тканини при досить високому виході високосортного м'яса в розрахунку на 1 кг кісток. Якісні показники м'яса досить високі. Наприклад, співвідношення протеїну і жиру дорівнює 1:1, що є найкращим для споживача.

СИМЕНТАЛЬСЬКА худоба, виведена у Швейцарії, є однією із найрозповсюджених в Америці та Європі. Худоба цієї породи має подвійну продуктивність: молочну (2500 кг молока на корову в рік, 3,7% жиру) і м'ясну. Зусиллями селекціонерів виведено м'ясних сименталів, які характеризуються інтенсивним зростанням і гарними м'ясними якостями, а генетично обумовлена висока молочність корів забезпечує велику енергію збільшення приплоду. Високий генетичний потенціал з м'ясної продуктивності дозволяє при інтенсивному вирощуванні молодняку (витрати корму до 15-и місячного віку 2500-3000 к. од.) одержувати середньодобові прирости ваги в межах 900-1100 г. Крім високоякісної яловичини, від симентальських тварин одержують шкіряну сировину типу "бугай" як легку, так і важку.

Вирощування симентальських бичків до високих вагових кондицій є економічно вигідним, рівень рентабельності може досягти 90-95%.

ШОРТГОРНСЬКА порода виведена у VIII столітті у Великобританії. Порода цікава тим, що поділяється на два типи: молочного і м'ясного напрямку. Уданому випадку для читача становлять інтерес м'ясні шортгорни. Завдяки своїм великим розмірам тіла, вони одержали значного поширення у світі й особливо у США. Але останнім часом через те, що шортгорни гірше за інших відплачують корми приростами ваги, вони поступаються поширеністю герефордам і абердин-ангусам.

Шортгорнам притаманна масть від білої до темно-червоної, міцна конституція та гармонічна статура. Жива маса повновікових корів 500-600 кг, а плідників 900-1100 кг. Бички народжуються живою масою до 40 кг, а телички до 35 кг; при відлучанні ці показники відповідно складають 240 і 230 кг.

Забійний вихід складає більше 64%, туші схильні до осалювання. Витрата кормів на 1 кг приросту при вирощуванні до 36 місяців не перевищувала 12 к.од.

В Україні м'ясних шортгорнів використовують, в основному, у схрещуванні при створенні нових порід і породних типів.

Однією з найдавніших порід, які збереглися до наших днів, є СІРА УКРАЇНСЬКА ХУДОБА, яка протягом багатьох століть використовувалася як м'ясна, молочна та робоча. Тварини цієї породи відрізняються витривалістю, пристосованістю до убогих раціонів у степовій зоні, гарними м'ясними якостями, міцною конституцією і великими розмірами тулуба.

Сіра українська худоба не витримує конкуренції за рівнем удоїв, однак відрізняється високою жирномолочністю, а також такими спадкоємними якостями як висока плідність, дрібноплідність, стійкість до захворювань, невимогливість до кормів.

Усі перераховані особливості породи привели до того, що ця худоба для виробництва продукції практично не використовується, однак, вона є найціннішим джерелом унікальних генотипів і застосовується для виведення нових порід. Так, методом відтворного схрещування сірої української породи зі швицькою була виведена лебединська порода. Сіра українська худоба бере участь у породотворчому процесі утворення вітчизняних м'ясних порід, зокрема, української м'ясної породи.

УКРАЇНСЬКА М'ЯСНА ПОРОДА виведена в Україні шляхом тривалого складного схрещування тваринних імпортних спеціалізованих м'ясних порід з матковим поголів'ям планових порід. У створенні породи брали участь симентальська, сіра українська, шаролезька та кіанська породи. Тварини нової породи поєднали в собі такі цінні якості, як довгорослість, крупність, високі м'ясні ознаки батьківських порід (шаролезької та кіанської) і невибагливість до кормових і кліматичних факторів, дрібноплідність та економічність материнських порід (симентальської і сірої української).

Тварини української м'ясної породи мають яскраво виражений тип м'ясної худоби: міцну конституцію, гармонічну статуру, широкий і глибокий тулуб, добре розвинуті груди, відмінно виконану задню третину тулуба та міцний кістяк. Бичкам української м'ясної породи притаманні гарні м'ясні якості. При інтенсивному вирощуванні бички протягом усього періоду зберігають високу енергію росту (близько 1000 г приросту за добу), а в шістнадцятимісячном віці жива маса складає 535 кг. Вихід м'язової тканини коливається від 50 до 64%. При цьому питома вага м'яса вищого гатунку складає 16%, першого -- 50-55%, другого -- 30-25%.

Шкіри, отримані від бичків української м'ясної породи, належать до важкої шкіряної сировини категорії "бугай", з якої виробляють взуттєву шкіру.

Корови української м'ясної породи мають гарну здатність до відтворення, отелення проходять легко, без ветеринарного втручання, що дозволяє одержувати 95 телят від 100 корів.

Економічність нової породи полягає в тому, що тварин можна розводити в зоні інтенсивної розораності сільськогосподарських угідь, при цілорічному стайничо-вигульному утримуванні, використовуючи раціони, незбалансовані за основними живильними речовинами, і при цьому бички зберігають високу інтенсивність росту. Навіть одержуючи невисокі для цієї породи середньодобові прирости ваги на рівні 700-800 г, вирощування бичків виявляється економічно вигідним. У період від восьми до вісімнадцяти місяців на одержання одного кілограма приросту живої маси витрачається 9,5 к.од.

У Західній Україні методом складного, відтворного схрещування чорно-строкатої, червоної польської, абердин-ангуської, герефордської та лімузинської порід отримано золинську м'ясну породу. Тварини цієї породи мають червону масть з деякими світлими відтінками. Худоба в основному комола, добре пристосована до цілорічного утримання на відкритих вигульно-кормових площадках, ефективно використовує грубі корми та пасовища.

Тварини ВОЛИНСЬКОЇ М'ЯСНОЇ породи мають міцну конституцію, гармонічну статуру та добре виражений м'ясний тип; груди глибокі й широкі, спина рівна, м'ясний трикутник добре виконаний м'язами. Ця порода не належить до великих: жива маса повновікових корів 500-550 кг, биків 950-1000 кг. Новонароджені телята важать 23-30 кг, але висока енергія росту дозволяє до вісімнадцятимісячного віку одержувати телиць і бичків живою масою відповідно 400 і 515 кг. При цьому середньодобовий приріст складає 900-1000 г, при витраті 6-8 к. од. на 1 кг приросту.

Тварини цієї породи мають високі м'ясні та забійні показники; вихід туші складає 58%, забійний вихід 62-65%. М'ясу притаманні високі смакові та технологічні якості, що робить породу перспективною для розведення в зоні Полісся, а також як джерело цінних генів у світовому генофонді м'ясних порід,

Однієї з нових вітчизняних порід є ЗНАМЕНІВСЬКА М'ЯСНА. Ця порода створювалася протягом багатьох років методом схрещування симентальської, червоної степової, чорно-строкатої, абердин-ангуської, шароле, кіанської. Цілеспрямована робота з підбору та суворий відбір дозволили поєднати у тварин нової породи такі селекційні ознаки, як комолість, легкість отелення, дрібноплідність, висока відтворна здатність, інтенсивне зростання, відмінні забійні якості, довгорослість, низьке осалення туш, гарна молочність і пристосованість до місцевих умов.

Тварини знаменівської породи комолі, мають буру масть, міцну конституцію і яскраво виражений м'ясний тип (довгий, глибокий тулуб із гарними-м'язами, спина і холка широкі та рівні, задня третина тулуба добре виконана мускулатурою). Порода не належить до великих: жива маса корів складає 500 -550 кг, а биків-650 -700 кг.

Новонароджені телята важать 30-35 кг, середньодобовий приріст ваги за весь період вирощування до вісімнадцятимісячного віку складає 700- 900 г, і до цього віку бички та телички мають живу масу відповідно 570 і 490 кг. При цьому витрати кормових одиниць на одиницю приросту складають 8,3.

Парні шкіри, шкіряна сировина та вироблені шкіри бичків знаменівської породи, які використовуються для верху взуття, характеризуються високими технологічними показниками.

Степова зона України відрізняється посушливим кліматом і убогою рослинністю. Тому для розведення в цій зоні великої рогатої худоби, необхідно було вивести нову породу, пристосовану до даних умов.

Для виведення АСКАНІЙСЬКОЇ М'ЯСНОЇ породи методом схрещування і гібридизації використовувалися герефордська, шароле, шортгорни, санта-гертруда і кубинський зебу. На даний час створюються три внутріпородних типи м'ясної худоби: кримський, причорноморський і таврійський.

ТЕХНОЛОГІЯ УТРИМУВАННЯ М'ЯСНОЇ ХУДОБИ

Технологія утримування м'ясної худоби складається з трьох технологічних періодів: утримування корів з телятами на підсосі, дорощування молодняку та відгодівля.

Для фермерів становить інтерес технологія безприв'язного утримування корів з телятами на підсосі в полегшених приміщеннях або на відкритих вигульних площадках, як найпростіша, що забезпечує високу продуктивність м'ясної худоби, низьку її собівартість і високу продуктивність праці.

У першому випадку в центрі світлого чистого приміщення без протягів влаштовують загін для телят, так щоб вони вільно проходили крізь огорожу. У цьому загоні телята отримують підгодівлю. По периметру корівника влаштовують із сухої підстилки лігвище для корів з телятами, а посередині -- годівниці і корито для води. У торці корівника влаштовують денники для отелення, куди переводять корів за 2-3 дня перед отеленням і утримують 5-7 днів разом з телям після отелення. У літній період корів з телятами містять у вигульних загонах, а де є можливість -- на пасовищах.

Для півдня України прийнятним способом утримування корів і телят на відкритих площадках є утримування під навісом. Площадки влаштовують таким чином. Усередині загону під навісом до початку холодів укладають шар соломи товщиною 40-50 см. Щоб майбутнє лігвище зігрілося, у загін заганяють тварин, які змочують сечею й утрамбовують солому, в товщі якої проходять біологічні процеси з виділенням тепла. Протягом зими підстилку вносять з розрахунку 1-3 кг на голову.

Такий спосіб утримування корів вимагає сезонної організації отелень. Варто пам'ятати, що в умовах України найбільш доцільним є проведення отелення в січні-квітні.

Зимово-весняний молодняк можна відлучати восени, що дає можливість краще підготувати корів до зимових умов, а телятам звикнути до поїдання рослинних кормів.

У зв'язку з цим запліднення корів потрібно проводити в період із квітня по липень, у деяких випадках при необхідності застосовуючи стимуляцію полової функції. Для фермерських господарств доцільним є застосовувати вільне злучання, коли в череду корів на цей сезон запускають декількох плідників. При цьому навантаження на одного плідника повинно складати не більше 35 корів або 25 телиць.

Безприв'язний спосіб утримування м'ясної худоби дозволяє створити оптимальний мікроклімат, використовувати обмежений набір кормів, машин і механізмів, спростити конструкцію будівель і догляд за тваринами. При виборі технології фермер повинен пам'ятати, що незважаючи на велику кількість переваг безприв'язної технології, існують і негативні фактори: відбувається перевитрата кормів і підстилки в зимовий період через кліматичні умови, ускладнюється індивідуальний підхід до тварин.

Тому при неможливості будівництва площадок, корів у зимовий період можна розмістити в існуючих приміщеннях, на прив'язі, а в пасовищний період -- на пасовищі або у загонах.

Створення культурних пасовищ та ефективне їх використання дає можливість у 3-13 разів підвищити врожайність трав, збільшити навантаження худоби в 3-4 рази на один гектар пасовищ і в 2-3 рази на одного робітника. М'ясна худоба здатна у великих кількостях використовувати грубі корми (солому, сіно, полову), силос, буряк, а також пасовищного корму. Однак, тільки вміст у раціоні всіх необхідних речовин у потрібній кількості дозволить зберегти здоров'я корів і отримати інтенсивно зростаючий молодняк.

Раціон для дорослих корів складають з розрахунку 1,5 к.од., 150 г перетравного протеїну, 14-15 г кальцію, 8 г фосфору та 70 г каротину на 100 кг живої маси на добу.

У літній період основним кормом для м'ясної корови є зелена маса, по можливості пасовищна. У зимовий період у кормовому балансі корови значне місце займає солома (60% за масою від загальної кількості грубих кормів).

Солому необхідно згодовувати у здрібненому вигляді в суміші з концентрованими кормами, можна запарювати або обробляти лугами.

Раціон корови з телям на підсосі повинен містити (у відсотках за поживністю): грубих кормів -- 45, силосу -- 25, концентратів -- 20. Раціон сухостійних корів повинен забезпечувати вгодованість корів, вище середньої, до моменту отелення.

Як мінеральну підгодівлю в раціон уводять кісткове борошно, трикальційфосфат, знефторений фосфат, діамонійфосфат та інші.

Бикам-плідникам згодовують злакове та бобове сіно гарної якості, соковиті корми концентрати у вигляді суміші. На 100 кг живої маси слід згодовувати 1 к.од., 100 г перетравного протеїну, 6-7 г кальцію, 5-6 г фосфору.

У зимовий період раціон годівлі повинен складатися (відсоток за поживністю): сіна -- 25%, соковитих кормів -- 25%, концентрованих -50%; у літній період сіна -- 20%, трави -- 40%, концентратів -- 40%.

ВИРОЩУВАННЯ І ВІДГОДІВЛЯ МОЛОДНЯКУ

У м'ясному скотарстві вирощують телят на підсосі до 6-8-місячного віку. Дуже важливо телят-немовлят не пізніше 1-1,5 години після народження підпустити до матері для одержання молозива, багатого імуноглобулінами. За підсосний період теля повинне одержати 1200 -1500 кг молока, яке до тримісячного віку є основним кормом. Дуже важливим є раннє приучення телят до грубих кормів і концентратів. Звичайно вони починають поїдання сіна з 15-20-ти-денного віку. Для підгодівлі молодняку корми закладають у годівниці в загоні, куди вільно можуть проникати телята, але не можуть потрапити корови, з розрахунку на одну голову до тримісячного віку -- 0,4 к. од., до шести місяців -- 2-2,3 к. од., до восьми місяців -- 3,5 к.од.

У тих випадках,, коли молодняк добре росте і дає високий приріст (більше 1000 г), і до шести місяців має масу 200 кг, доцільно застосовувати раннє відлучення. Це сприяє швидкому відновленню живої маси корів, підвищенню їхньої вгодованості, поліпшенню відтворної здатності.

Вирощування і відгодівлю молодняку варто проводити до високої кондиції, при цьому середньодобовий приріст ваги повинен складати 900-1100 г. При інтенсивній відгодівлі годівлю варто проводити за нормами: при живій масі 200-300 кг - 6-7 к. од.; 300 -350 кг - 7,0-7,5 к. од.; 350-400 кг - 7,5-8,2 к. од.; понад 400 кг - 8,5-10,5 к. од. У перший період відгодівлі забезпеченість протеїном на 1 к. од. повинна складати 120 г, потім -- 110 г і в заключний -- 100-90 г. Якщо в раціоні недостатньо протеїну, можна ефективно використовувати аміно-концентратні добавки (400-600 г на добу). Необхідно в раціон включати мінеральні добавки для того, щоб забезпечити тварин кальцієм і фосфором з розрахунку відповідно 3 і 5 г на голову на добу.

У початковий період відгодівлі використовують менш цінні грубі та соковиті корми, а в заключний період у раціон включають більше концентрованих кормів.

У залежності від виду основного корму, включеного в раціон, розрізняють і види годівлі. Найбільш дешевим є відгодівля на зеленій масі, коли в раціоні 70% за поживністю займає зелена маса і 30% -концентровані корми.

В осінньо-зимовий період використовують силосний тип відгодівлі. Силос готують із зеленої маси кукурудзи, соняшнику, однолітніх і багаторічних трав і включають у раціон 50-55% (за поживністю). У силосі міститься небагато цукру. Для підтримки цукрово-протеїнового співвідношення в межах норми у раціон вводять корми, багаті легкоперетравлюваними вуглеводами, які сприяють гарному розвиткові мікрофлори в передшлунках тварин, що забезпечує засвоєння азотистих речовин (наприклад, буряк або бурячну патоку).

Також застосовують відгодівлю з використанням бурячного гніта та барди (свіжої або силосованої).

Кормова база в м'ясному скотарстві повинна грунтуватися на кормах власного виробництва. Поряд з будівництвом ферми фермер повинен працювати над створенням кормової бази. Для цього необхідно поліпшити кормові угіддя, обладнати об'єкти заготівлі, зберігання та підготовки кормів до згодовування твариною. Усі корми та підстилка повинні знаходитися на території ферми.

При живій масі корів 500-550 кг і середньодобовому прирості ваги молодняку на відсосі 800-1000 г загальна річна потреба в кормах за поживністю повинна складати не менше 55 ц к. од. При такій забезпеченості кормами їхні витрати на один центнер приросту живої маси складають 10-13 ц к. од. Витрата концентрованих кормів . натуральному вираженні на 1 ц приросту складе близько 3 ц. Норми заготівлі основних видів кормів наведені в таблиці 1.

У залежності від розораності земель, наявності та якості природних кормових угідь, врожайності культур їхня питома вага в структурі посівних площ може бути такою: зернові -- 48-50%, технічні-5-7%, картопля, овочі та баштан-0,5-1%, кормові -- 37-40% (у тому числі кукурудза 16-19%, багаторічні трави-16-20%),пожнивні посіви 5-7% (до ріллі). Від загальної площі сільгоспугідь рілля повинна займати 82%, а косовиці та пасовища -17%. Така структура посівних площ забезпечує високий рівень організаційних і агротехнічних заходів, дозволяє одержувати 270-280 кг м'яса живою масою на 100 га сільгоспугідь.

Таблиця 1. Потреба кормів у розрахунку на середньорічну голову, ц

ВІДТВОРЕННЯ ЧЕРЕДИ

Відтворні функції м'ясних корів мають деякі особливості. По-перше, у них різко виражена сезонність полових циклів. По-друге, тривале перебування теля на підсосі є стримуючим чинником для прояву бажання у матерів. Акт ссання стимулює посилене виділення гіпофізом самок пролактину та пригнічення секреції гонадотропного гормону.

Підсос і тривала присутність теля спричиняють гальмування на статеву функцію корів через нейрогуморальну систему. Виявляється це в тому, що у корів часто буває "тихе" бажання, тобто без зовнішніх проявів. Ці положення варто враховувати при організації запліднення корів. Поліпшення відтворення м'ясної худоби є найважливішим чинником збільшення поголів'я, виробництва м'яса та підвищення рентабельності фермерського господарства в цілому. Необхідно організувати роботу з відтворення так, щоб від кожної корови і ялівки одержувати по теляті на рік.

Як уже зазначалося вище, для фермерського господарства, яке виробляє яловичину, найбільш прийнятним є вільне злучення. Для того, щоб провести злучення в більш стислі терміни, необхідно застосовувати стимулюючі препарати. Через два місяці після останнього злучення корів і телиць перевіряють ректальним методом на тільність. Корів, які залишилися без плоду і мають органічні зміни в статевих органах, вибраковують до тварин з функціональними порушеннями, призначають і проводять лікування, а також усувають причини, які викликали патологію. До таких причин залежать незадовільна годівля та утримування тварин, несвоєчасне запліднення корів і бажанні, захворювання статевих органів у биків або велике на них навантаження. За з відсутності лікувального ефекту корів вибраковують.

Одержати від кожної корову по теляті щороку є найважливішою задачею скотарства і вирішується вона господарськими та спеціальними заходами. Господарські заходи включають устаткування денників для отелення, організацію чергувань під час отелень, створення оптимальних умов для прояву високої відтворної здатності збалансована годівля, моціон і т.д.).

До спеціальних заходів належать: гінекологічна диспансеризація маткового поголів'я, своєчасне виявлення, лікування та стимуляція хворих тварин, застосування прийомів, що підвищують їхню запліднюваність. З цією метою на 13-21-й день після отелення кожна корова повинна проходити акушерсько-гінекологічну диспансеризацію, яка дозволяє виявити патології і проводити ефективне лікування.

При плануванні сезонних отелень часто виникає проблема синхронізації бажання. Для цього використовують прогестерон, ацетат мегастерол, СЖК, гравагормон, простагландин та інші.

ПЛЕМІННА РОБОТА З ЧЕРЕДОЮ

Основним селекційним прийомом, який дозволяє в короткий термін без фінансових затрат сформувати череду м'ясної худоби, є міжпородне схрещування. Можна застосувати дво-, три- і багатопородне схрещування м'ясних порід з місцевими молочними. При підборі порід для схрещування необхідно прагнути до одержання молодняку з підвищеною енергією росту і гарною пристосованістю до визначеної системи утримування. Для фермерських господарств з описаною вище системою утримування можна рекомендувати такі варіанти схрещування:

порода матері порода батька

червона степова герефорд,абердин-ангус чорно-строката

герефорд, абердин-ангус, лімузин, мен-анжу

Змішаний молодняк, який отримали від такого схрещування, має гетерозис, тобто підвищену життєздатність та енергію росту. Теличок парного покоління, придатних для ремонту череди, запліднюють м'ясними биками третьої породи.

М'ясне скотарство може базуватися і на чистопорідному розведенні м'ясних порід. У цьому випадку удосконалювання м'ясних якостей тварин досягається шляхом вибракування корів, які не відповідають стандартові; використання чистокровних висококровних биків-плідників, недопущення родинних спарювань. Через 2-3 роки биків змінюють плідниками з іншої лінії. Така ротація сприятиме підвищенню продуктивних якостей тварин.

ВІДГОДІВЛЯ ТА НАГУЛ М'ЯСНОЇ ХУДОБИ

Період інтенсивного зростання молодняку визначає рівень м'ясної продуктивності. Тому в цей час варто забезпечити стабільну та повноцінну годівлю при раціональному використанні найдешевших, об'ємистих кормів у вигляді сумішей. Тривалість цього періоду складає 4-8 місяців, середньодобові прирости ваги 800-1000 г.

Відгодівля -- це заключний етап у технології виробництва яловичини, що сприяє - підвищенню маси тварин, підвищенню забійного виходу, поліпшенню смакових якостей м'яса, зниженню собівартості.

Заключна відгодівля характеризується середньодобовими приростами 900-1000 г, до досягається використанням корму з високою концентрацією енергії. Відгодівлю варто закінчувати в 18-20-місячному віці при досягненні живої маси не менше 400 кг.

Тварин відгодовують переважно на зелених і соковитих кормах, силосі, відходах промисловості. Основні корми за поживністю повинні складати не менше 50-70%, грубі 12-15%, концентровані 10-25% раціону. З мінеральних кормів дають поварену сіль (40-95 г на добу), трикальцій фосфат (40-75 г), кісткове борошно, преципітат, крейду. До основного корму тварин привчають поступово, протягом 5-10 діб. У період заключної відгодівлі основний корм зменшують на 10-20%, а норму концентрованих кормів і сіна збільшують. Для збалансованості кормових раціонів використовують різні кормові добавки, які містять у певних пропорціях трав'яне борошно, кормові дріжджі, шроти, макуху, карбамід та ін., а також премікси. Тварин годують 2-4 рази на добу в один і той же час. Відгодівлю проводять у приміщеннях або на відкритих площадках, застосовуючи прив'язну і безприв'язну системи утримування.

У майбутньому при зміні цінової політики на м'ясо спеціалізованих м'ясних порід у господарстві планується впровадження більш прогресивної технології вирощування молодняку в молочний періоди на підсосі. Відповідно до цієї технології, теля утримується разом з матір'ю і має можливість ссати корову в будь-який час.

Для підгодівлі та відпочинку телят в середній частині корівника відгороджують окрему секцію з розрахунку 1,5-2 м2 площі підлоги на одне теля. Тут установлюють годівниці, ємності для води і розташовують лази з таким розрахунком, щоб телята вільно проходили в секцію і мали доступ до матерів. Підгодівлю починають з місячного віку, з вирощування організовують так, щоб у період відлучення жива маса їх становила 240-260 кг і вище. Це варто робити в 6-8-місячному віці. Відлучення є відповідальним моментом і часто викликає стресовий стан і зниження продуктивності телят. Тому слід з цей період згодовувати тваринам премікси, до складу яких входять мікроелементи, вітаміни, амінизит і кормовий гризин. Раціон включає сіно, сінаж, силос і концентровані корми.

ВЕТЕРИНАРНО-ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

м'ясний худоба вигодовування селекційний

Підтримці здоров'я худоби та підвищенню їхньої резистентності сприяють профілактичні заходи на фермах. Обов'язковим при цьому залишається проведення дезінфекції та дератизації в приміщеннях і на території тваринницьких ферм. Одним із важливих заходів щодо попередження заразних захворювань тварин є заборона на звезення на територію ферм сторонніх тварин і птиці та безконтрольне відвідування тваринницьких приміщень і території випадковими людьми. Тварини, які були придбані, повинні витримуватися на обов'язковому карантинуванні не менше місяця.

У м'ясному, як і в молочному скотарстві, необхідно приділяти увагу профілактиці маститу. Ветеринарні фахівці зобов'язані постійно контролювати не тільки бактеріальні фактори цього захворювання, але і простудні, технологічні. При закінченні все це зводиться до систематичного удосконалювання технології змісту, моціону і годівлі корів. До конкретних заходів щодо гігієни, охорони тварин належать насамперед повноцінна годівля з достатньою кількістю кальцію і фосфору, захист тварин від інфекцій і інвазій, а також токсикозів.

У рамках великої проблеми, що стала, власно кажучи, катастрофічною, - забруднення навколишнього середовища, -- боротьба ветеринарної служби з бактеріальними, мікробними, вірусними, фаговими джерелами хвороб має проводитися систематично, що дозволить зберегти здоров'я худоби і її продуктивність.

Ветеринарна служба повинна забезпечити систематичне проведення акушерсько-гінекологічної диспансеризації маткового поголів'я, профілактичних і лікувальних заходів щодо ліквідації безплідності.

Усі мертвонароджені й абортовані плоди протягом доби необхідно направляти на дослідження у ветлабораторию.

Виконання перерахованих заходів буде сприяти збереженню здоров'я і продуктивності тварин.

Размещено на Allbest.ru