Технологічні та якісні властивості вовни овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

ЗАРУБА КОСТЯНТИН ВІТАЛІЙОВИЧ

УДК 636. 32/38/083.

ТЕХНОЛОГІЧНІ ТА ЯКІСНІ ВЛАСТИВОСТІ ВОВНИ ОВЕЦЬ ТАВРІЙСЬКОГО ТИПУ АСКАНІЙСЬКОЇ ТОНКОРУННОЇ ПОРОДИ

06. 02. 04 - технологія виробництва продуктів тваринництва

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Херсон - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті тваринництва степових районів ім. М. Ф. Іванова “Асканія-Нова” - Національному науковому селекційно-генетичному центрі з вівчарства, УААН

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Херсонського державного аграрного університету за адресою: 73006, м. Херсон - 6, вул. Р. Люксембург, 23.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

вовновий покрив таврійський тип

Актуальність теми. В ринкових умовах збільшення виробництва вовни і баранини повинно відбуватися не лише за рахунок збільшення поголів'я, але і підвищення його продуктивності. Значним резервом також є покращення якості виробленої сировини.

Тонкорунне вівчарство ніколи не втрачало і не втратить перспектив розвитку в культурі аграрного виробництва. Про це свідчить відносно висока чисельність тонкорунних овець в різних країнах та динаміка світових цін на вовну в залежності від її тонини. Тонина вовни є важливим селекційним і технологічним показником, а вовнова продуктивність та якість вовни показниками, що характеризують господарську та племінну цінність тварин.

До цього часу відсутні надійні методики відбору овець у ранньому віці за ознаками вовнової продуктивності. Існуючі методи не можна вважати досконалими, бо вони базуються на даних суб'єктивної оцінки. Тому розробка методів оцінки овець в ранньому віці на підставі об'єктивних показників має велике економічне значення та дає можливість значно підвищити ефективність відбору.

Вивчення процесів формування вовнового покриву та факторів, що впливають на них в онтогенезі, встановлення специфічних відмінностей у різні вікові періоди з врахуванням зовнішніх умов, типу конституції тварин та характеру вовнового покриву, має велике значення для вівчарства.

На даний час не достатньо вивчено вікову мінливість якості вовни, зокрема, питання щодо динаміки росту вовни у окремих порід овець в різних умовах. Успішне вирішення цієї проблеми дозволить підвищити економічну ефективність ведення вівчарства в сучасних ринкових умовах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження за темою виконано у відповідності з тематичним планом науково-дослідних робіт лабораторії вовнознавства інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова “Асканія-Нова” - Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства УААН згідно НТП “Вівчарство” за завданням “Розробити систему стандартизованих показників оцінки якості вовни та методів їх визначення” (номер державної реєстрації 0197U013639).

Мета і завдання досліджень. Основною метою роботи було комплексне вивчення технологічних та якісних властивостей вовни, а також рівня продуктивності у овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи з різним характером песижності при народженні та визначення доцільності відбору новонароджених ягнят за цими показниками.

Відповідно до мети досліджень були поставлені наступні завдання:

- оцінити характер вовнового покриву, складчастість шкіри та живу масу ягнят таврійського типу при народженні;

- встановити закономірності росту і розвитку ягнят, їх збереженість в різні вікові періоди;

- виявити вікові та індивідуальні особливості формування вовнового покриву ярок у віці 2-3 дні, 4, 8, 15 та 27 місяців;

- дослідити взаємозв'язки між характером вовнового покриву, живою масою і складчастістю шкіри у ягнят при народженні з конституцією, подальшою продуктивністю та якістю вовни дорослих овець;

- встановити можливість раннього прогнозування продуктивності та якості вовни, враховуючи характер вовнового покриву ягнят у 2-3-денному та 2, 4 і 8-місячному віці;

- визначити економічну ефективність проведених досліджень.

Об'єкт досліджень. Вівці таврійського внутріпородного типу асканійської тонкорунної породи племзаводу “Асканія-Нова” з різною песижністю при народженні.

Предмет досліджень. Характер вовнового покриву новонароджених ярок, їх ріст та розвиток, продуктивність, вікова і топографічна мінливість довжини вовни, тонини та її вирівняності, звивистості, густоти, кількості жиропоту.

Методи досліджень У роботі використано загальноприйняті методи досліджень: зоотехнічні (експертна оцінка конституційно-продуктивних якостей, визначення рівня вовнової продуктивності), лабораторні (визначення фізико-механічних властивостей вовни - істинної довжини, тонини, вмісту жиропоту та його складу), статистичні (проведена біометрична обробка результатів для визначення селекційно-генетичних параметрів).

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше, на основі експериментальних досліджень, у ярок таврійського типу встановлено взаємозв'язок між характером вовнового покриву (песижністю) ягнят при народженні та продуктивністю і якісними показниками вовни у цих овець в дорослому стані. Отримано нові дані щодо характеру вовнового покриву новонароджених ягнят, кількісного та якісного складу песиги, її топографічної мінливості та процесів випадання, сортового складу рун, вікової та топографічної мінливості якісних показників вовни, інтенсивності росту та розвитку молодняку. Отримані результати дозволяють визначити найбільш ефективні ознаки відбору новонароджених ягнят, які в дорослому віці будуть характеризуватися кращими показниками продуктивності.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведених досліджень на вівцях таврійського типу асканійської тонкорунної породи є підставою для використання фенотипових ознак раннього онтогенезу (наявність песиги, її густота та довжина) при визначенні рівня розвитку кількісних та якісних показників вовнової продуктивності.

Основні положення дисертаційної роботи впровадженні в племзаводі “Асканія-Нова”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота містить результати досліджень, які одержано здобувачем особисто при виконанні тематики науково-дослідної роботи. Методика і схема досліджень розроблені разом з науковим керівником. Автором самостійно проведено дослідження, одержано експериментальний матеріал та здійснено його аналіз.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень та основні положення дисертації доповідались на засіданнях Вченої ради інституту тваринництва “Асканія-Нова” (1999…2006), на міжнародній науково-практичній конференції “Вівчарство: стан, проблеми, перспективи” (Кам'янець-Подільський, 2004), на міжнародній науково-практичній конференції “Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (Львів 2005, 2006).

Публікації. Матеріали дисертаційної роботи опубліковано в 6 наукових працях у фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України, всі одноосібно.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота включає - вступ, огляд літератури, матеріал і методику досліджень, результати досліджень, їх аналіз і узагальнення, висновки і пропозиції виробництву, список використаних джерел, додатки. Дисертація викладена на 140 сторінках комп'ютерного тексту, вміщує 33 таблиці, 16 додатків, 1 рисунок, 5 фото. Список використаної літератури налічує 243 найменування, в тому числі 26 іноземних.

МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

У племзаводі “Асканія-Нова” в період ягніння вівцематок у лютому-березні 1999 р. було оцінено за характером вовнового покриву, складчастістю шкіри та живою масою 180 ярок таврійського типу. В основу групування новонароджених ярок покладено три ознаки ? наявність песиги у їх вовновому покриві, її густоту та довжину. До групи безпесижних відносили ягнят, які не мають песиги, або мають поодинокі песижні волокна. До груп з короткою віднесли ягнят, песига яких досягає довжини штапелю або довша за нього на 0, 1-0, 3 см. Ягнят з песигою, яка була довшою, віднесли до групи довгої. З рідкою песигою ? ягнят, що мають рідко розподілені песижні волокна, до густопесижних ? ярок, які мають густу песигу по всьому тулубу. В залежності від песижності ярок було розподілено на п'ять піддослідних груп: без песиги (БП), з короткою рідкою (КР), з короткою густою (КГ), з довгою рідкою (ДР) та з довгою густою песигою (ДГ).

За ступенем складчастості шкіри новонароджені ярки були згруповані за загальноприйнятою схемою - нормальноскладчасті, мало- та багатоскладчасті.

Піддослідні ярки знаходилися з матерями увесь підсисний період. Після відлучення від вівцематок у 4-місячному віці ярок утримували в окремій групі до 15 місяців. Після першого стриження у віці 15 місяців їх було переведено до групи переярок.

Ріст та розвиток ярок вивчено шляхом індивідуального зважування та взяття промірів при народженні, у 4, 8, 15 та 27-місячному віці з подальшим обчисленням індексів будови тіла.

Отримані експериментальні дані опрацьовано з використанням методів варіаційної статистики (М. О. Плохінський, 1969).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Характеристика вовнового покриву новонароджених ярок і його вікова мінливість. У відповідності з методикою було описано 180 ярок. Із них до групи без песиги виділено 30 голів, або 16, 7%. З короткою песигою було 55% ярок, в т. ч. з рідкою 62 голови і густою 37 голів. Ягнят з довгою рідкою песигою було 28 голів і з довгою густою 23 голови, або 15, 5% та 12, 8% відповідно.

Питома частка песижних волокон у вовновому покриві ягнят коливалася від 5, 1% до 24, 2% від загальної кількості волокон в штапелі (табл. 1). Найбільша її кількість знаходилася на стегні (в середньому 12, 4%). На боці її менше - 10, 4%, але вона грубіша - 32, 3 мкм проти 30, 7 мкм на спині та 30, 0 мкм на стегні.

У ярок без песиги песижні волокна становили 5, 1…8, 4% від загальної їх кількості. Вони мали діаметр 26, 3-27, 0 мкм, звивистість і мало відрізнялися за цією ознакою від пухових волокон. У групах з рідкою песигою (КР та ДР) кількість песиги коливалася від 7, 0 до 10, 5% і була дещо грубіша - 27, 9…33, 5 мкм. У групах з густою песигою (КГ та ДГ) питома частка песижних волокон становила 9, 1…24, 2% з діаметром 30, 2... 34, 4 мкм, вони не мали звивин і значна їх кількість була з серцевиною (від 25, 8 до 41, 2%).

Пухові волокна у ярок при народженні характеризуються тониною 15, 8... 17, 7 мкм та нормальною звивистістю. У ярок з короткою густою та довгою рідкою песигою діаметр волокон більший на всіх ділянках тулуба, порівняно з тваринами інших груп.

Песига у ягнят випадає у перші місяці життя. Встановлена синхронність її випадання на боці та спині. У віці 2 місяців песига на цих ділянках збереглася лише у 7, 5-8, 1% ярок і при відлученні відсутня повністю. На стегні випадання песиги відбувалося дещо повільніше, так в 2-місячному віці вона відмічена у 19, 3% ярок, а при відлученні зустрічаються лише поодинокі волокна у 5 тварин.

Ріст та розвиток ярок з різним характером песижності. Середня жива маса ягнят при народженні склала 3, 5 кг і вірогідної різниці між групами ярок за цим показником не встановлено (табл. 2). При відлученні жива маса була в межах 22, 2... 23, 9 кг і в середньому становила 23, 2 кг. У ярок з густою песигою вона була меншою і ця тенденція збереглася до 8-місячного віку.

Таблиця 1

Характеристика вовнового покриву новонароджених ярок в залежності від характеру песиги

Примітка: вірогідність різниці з групою БП - * Р?0, 95; ** Р?0, 99; *** Р?0, 999.

У 15-місячних ярок більші показники живої маси мали тварини з довгою песигою (42, 1…42, 4 кг), що перевищували показники ровесниць з інших груп на 1, 2…1, 8 кг, або на 2, 9…4, 4%. До 27-місячного віку жива маса піддослідних тварин зрівнюється і складає в середньому 56, 3 кг.

Загалом ярки з довгою песигою виявилися більш скороспілими, швидше формували живу масу, тоді як тварини без песиги та з рідкою досягли такого ж рівня за довший проміжок часу.

Мінливість вовнової продуктивності та бальної оцінки якості рун. Середній настриг чистої вовни у ярок склав 2, 5 кг, дещо більший цей показник був у групах з короткою рідкою - 2, 54 кг та довгою густою песигою - 2, 52 кг (табл. 3). Вихід митого волокна, був навпаки, вищий у ярок з густою песигою (52, 4% у КГ та 52, 6% у ДГ), тоді як у групах з рідкою він становив 48, 4…49, 9%.

Таблиця 2

Вікова динаміка живої маси дослідних тварин з різним вовновим покривом, кг

У переярок середній настриг чистої вовни зріс на 48, 4% і був на рівні 3, 71 кг. Найбільший показник настригу був у тварин з густою песигою - 3, 8 кг, що більше ніж у інших груп на 1, 6…6, 7%. Вихід митого волокна збільшився в середньому на 6, 0 відсотків і становив 57, 1%. За цим показником, як і в 15-місячному віці, перевагу мали тварини з густою песигою (56, 0... 61, 3%) та без неї (57, 8%).

Таблиця 3

Вовнова продуктивність дослідних тварин таврійського типу з різним вовновим покривом при народжені,

Для повної характеристики вовни у період стриження було розсортовано 39 рун ярок та 35 рун переярок та оцінено їх за 5-бальною шкалою (табл. 4).

У піддослідних ярок рун бажаного типу, з оцінкою 4 бали і вище, було 20, 5%. Основна маса рун - 71, 8% отримала оцінку 3, 0... 3, 5 бала, тобто відповідали проміжному типу вовни. До небажаного типу рун (7, 7%) були віднесено руна з невирівняністю вовни, з вадами жиропоту та звивистості.

Таблиця 4

Бальна оцінка якості рун дослідних тварин

У переярок було 77, 1% рун бажаного типу та 22, 9% рун проміжного. Ці дані підтверджують той факт, що формування показників вовнової продуктивності продовжується після першого стриження.

Ярки з короткою песигою в 15-місячному віці мали вищу бальну оцінку (3, 6 та 3, 70, яка до двохрічного віку майже не змінюється. У тварин з довгою песигою та без неї при першому стриженні оцінка за руно була дещо нижчою (3, 2…3, 3), але після другого вона зросла і переярки поєднували високі бали (3, 8 з довгою густою і 4, 1 з довгою рідкою) з високими настригами чистої вовни (3, 74…3, 80 кг).

Вікова та топографічна мінливість довжини вовни у піддослідних тварин. Ягнята народжуються з добре розвиненим вовновим покривом. Весь тулуб вкритий короткою і досить чітко звитою вовною. Вже в 2-місячному віці у ягнят на всіх ділянках тулуба вовна досягає 1, 7…1, 9 см (табл. 5). Відзначимо дещо меншу довжину вовни на стегні (в середньому на 11, 7%) порівняно з боком.

При відлученні довжина вовни у ягнят становить в середньому 39, 5% на боці, на спині 45, 9% і на стегні 38, 0% від показника 15-місячних ярок. В цей період більш довга вовни на всіх ділянках, як і в 2-місячному віці, була у групах ярок з довгою густою (3, 8... 4, 2 см) та довгою рідкою песигою (3, 7... 4, 1 см).

На момент першого стриження вовна досягає в середньому на боці 9, 5 см. При цьому на спині вона коротша в середньому на 10, 3%. На стегні вовна коротша на 4, 3%. У ярок з рідкою песигою найбільш довша вовна на боці (10, 2 см з короткою рідкою та 9, 5 см з довгою), але на спині у цих групах вона коротка (8, 5 см та 8, 2 см відповідно).

У 27-місячних тварин довжина вовна склала в середньому 8, 8…9, 2 см. У переярок цей показник на спині і стегні порівняно з боком була меншим в середньому на 3, 3% та 4, 5% відповідно. У групах з рідкою песигою (КР та ДР), як і в 15-місячному віці, була найдовша вовна на всіх ділянках тулуба. Зазначимо тенденцію до зменшення довжини вовни на боці у ярок з довгою густою песигою.

Таблиця 5

Вікова динаміка довжини вовни дослідних тварин таврійського типу з різним вовновим покривом при народжені, см

У дослідних ярок з різним характером вовнового покриву істинна довжина в середньому становила 11, 2 см і коливалася в межах 10, 8…11, 7 см. У переярок цей показник збільшився в середньому на 0, 8% та становив 11, 3 см. Переярки без песиги та з довгою густою характеризувалися, як і в 15-місячному віці, дещо меншою істинною довжиною - 11, 0 та 11, 1 см відповідно.

Тонина та вирівняність вовни у ярок з різним характером песиги при народженні. Для мериносової вовни найбільш цінними властивостями є тонина волокон та їх вирівняність. Встановлено, що середній діаметр вовни новонароджених ягнят був у межах 17, 8…18, 6 мкм (табл. 6). У ярок з густою песигою при народженні діаметр становив 18, 5... 20, 7 мкм, з рідкою - 17, 1... 19, 0 мкм, у безпесижних - 16, 5... 17, 8 мкм.

На момент відлучення песижні волокна випадають на всіх ділянках тулубу і вже не впливають на діаметр волокон, який за цей період збільшився у тварин всіх груп в середньому на 9, 6... 10, 2%. Максимальне потовщення спостеріг-гається у ярок без песиги на 13, 5... 16, 9% та з короткою рідкою на 13, 4... 17, 0%.

Середній діаметр вовни у 15-місячних ярок склав на боці 21, 5, спині 21, 8 та стегні 22, 6 мкм. Значної різниці за тониною вовни у тварин різних груп не встановлено. Лише на стегні у ярок з довгою та з короткою густою песигою виявлено вовну, діаметром більше ніж 23, 0 мкм (23, 1…23, 3 мкм).

Таблиця 6

Динаміка тонини вовни у тварин з різним вовновим покривом при народженні, мкм

За період від 15- до 21-місячного віку діаметр вовни збільшився на боці, спині та стегні відповідно на 3, 7, 4, 5 і 3, 9%, у зв'язку з чим на останній ділянці вовна була 60 якості. Після 21-місячного віку вовна переярок стала тоншою в середньому на 2, 1... 3, 2%. Найбільше стоншення спостерігається у безпесижних тварин: на боці ? 6, 6%, спині ? 8, 8% та стегні ? 9, 9%.

Збільшення середньої тонини вовни в період від народження до 27-місячного віку становило в середньому на боці 21, 3%, на спині 22, 0% та на стегні 23, 6%. У групі з довгою густою песигою спостерігається мінімальне потовщення волокон (на 9, 9... 11, 6%), що можна пояснити більшою тониною при народженні за рахунок песижних волокон. Максимальне збільшення тонини було у ярок, які при народженні мали коротку рідку песигу (на 29, 2... 32, 4%) та без неї (на 24, 1... 27, 2%).

Вирівняність вовни у ярок при відлученні становила 15, 4…15, 8% і в подальшому змінювалася мало. У переярок всіх груп коефіцієнт варіації тонини вовни на різних ділянках тулуба був в межах 14, 8…17, 7%.

Вікова мінливість звивистості та її взаємозв'язок з характером песиги у новонароджених ярок. У 4-місячних ярок вовна мала чітко виражену звивистість, характерну для мериносів, в середньому 3, 6... 3, 4 звивин на 1 см довжини. До 15-місячного віку цей показник змінився мало. У переярок кількість звивин вовни, у порівнянні з 15-місячними ярками, зросла в середньому на 11, 7... 22, 2% (Р0, 99) і склала 4, 5 на боці, 4, 4 на спині та на стегні 3, 8 звивин на 1 см довжини. У групах з рідкою песигою зростання на боці склало 21, 0…22, 2% (Р0, 95), на спині - 35, 1% …37, 8% (Р0, 99).

За формою звивистості різниці між ярками з різною песижністю при народженні не встановлено.

Густота та міцність вовни. Встановлено, що середня густота вовни у 15-місячних ярок склала 4533 волокон/см². У ярок з короткою песигою відмічено тенденцію до зменшення цього показника (4375... 4404 волокон/см²) у порівнянні з ровесницями (4629... 4678 волокон/см²). До 27-місячного віку густота збільшилася в середньому на 4, 9% і склала 4756 волокон/см² (Р0, 95). Більше вона зросла у ярок з короткою песигою: на 12, 6% з короткою густою і на 6, 3% з короткою рідкою і становила відповідно 4962 та 4654 волокон/см².

Відносне розривне навантаження волокон в середній зоні штапелю ярок 15-місячного віку відповідало стандарту на мериносову вовну і становило в середньому 8, 6 сН/текс. Відмічено тенденцію до збільшення міцності вовни у ярок з довгою густою песигою (8, 9 сН/текс). У переярок показник розривного навантаження зменшився в середньому на 0, 6 сН/текс, або на 7, 5% (Р>0, 999). У переярок з довгою песигою (ДР та ДГ) даний показник зменшився на 0, 7... 0, 9 сН/текс або на 8, 75... 11, 2% і склав 8, 0 сН/текс.

Жиропіт вовни. Встановлено, що у вовні 4-місячних ярок кількість вовнового жиру становила в середньому 18, 6% від митої вовни+жир. З віком його кількість зменшилася і склала 14, 3% у ярок та 15, 0% у переярок. Кількість солей поту з віком навпаки збільшилася, так у 4 місяці їх було 9, 1% від митої вовни+жир+піт, у 15-місячних ярок - 21, 6% і у переярок - 18, 4%.

Характеристика ярок різних конституціонально-продуктивних типів

Розподіл ярок з різним характером вовнового покриву за складчастістю шкіри. В наших дослідженнях більша частина новонароджені ярок - 103 голови або 56, 7% мала нормальний (С) тип складчастості. Ягнят з підвищеним запасом шкіри (С+) було 65 голів (36, 7%) і лише 12 голів (6, 6%) серед описаних тварини характеризувалися малим запасом шкіри і не мали складок.

Серед нормальноскладчастих тварин 15 ярок були без песиги, 53 з короткою та 34 з довгою. У багатоскладчастих відповідно 15, 39 та 12 ярок. Малоскладчастими були 7 ягнят з короткою та 5 з довгою песигою.

Продуктивність ярок різних типів складчастості. Встановлено, що багатоскладчасті ярки у всі вікові періоди мали на 1, 0... 6, 2% більшу живу масу (табл. 7). У 27-місячному віці жива маса багатоскладчастих переярок становила 57, 6 кг і була більшою ніж у ровесниць на 1, 6…2, 5%. Нормально- та малоскладчасті тварини за цим показником відрізнялися мало.

Таблиця 7

Динаміка живої маси дослідних тварин в залежності від складчастості шкіри, кг

За настригом митої вовни, як і немитої, нормальноскладчасті ярки переважали ровесниць інших типів складчастості на 4, 0... 8, 3%, а переярки на 5, 5% (...