Ефективність інтенсифікації виробництва і переробки продукції в олійнопродуктовому підкомплексі АПК (на матеріалах Харківської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський ордена Трудового Червоного Прапора державний аграрний університет імені В.В. Докучаєва

УДК 631.16:[ 631.151.2:631.15:633.63

Ефективність інтенсифікації виробництва і переробки продукції в олійнопродуктовому підкомплексі АПК (на матеріалах Харківської області)

Спеціальність 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Петров Вадим Миколайович

Харків 1999

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Харківському державному аграрному університеті ім. В.В.Докучаєва на кафедрі організації виробництва та агробізнесу.

Захист відбудеться “ 3 “ ____3_____1999 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 в Харківському державному аграрному університеті імені В.В. Докучаєва за адресою: 312131, м.Харків, п/в "Комуніст-1", учбове містечко ХДАУ, корпус 1, ауд.213.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва.

Автореферат розісланий “ 27 “___1_____1999 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради МАКЕДОНСЬКИЙ А.В.

АНОТАЦІЇ

Петров В.М. Ефективність інтенсифікації виробництва і переробки продукції в олійнопродуктовому підкомплексі АПК (на матеріалах Харківської області).

Дисертація є рукописом.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК. - Харківський державний аграрний університет ім.В.В.Докучаєва. Харків, 1999.

Викладено основні результати комплексного дослідження теоретичних основ та організаційно-економічних проблем інтенсифікації виробництва в олійнопродуктовому підкомплексі АПК Харківської області в ринкових умовах господарювання. Обгрунтовано напрями формування і ефективного розвитку протизатратного (на одиницю виробленої продукції) механізму господарювання в галузі за рахунок удосконалення регіональної спеціалізації сільськогосподарського виробництва, розробки оптимізаційних моделей використання основних факторів інтенсифікації вирощування олійної сировини, розвитку кооперації та агропромислової інтеграції, впровадження системи маркетингу.

Ключові слова: олійнопродуктовий підкомплекс, інтенсифікація, якість, ринок, конкурентоспроможність, оптимізація, інтеграція, диференціація, ефективність.

Petrov V.M. Efficiency of Intensification of Production and Processing in Oil Producing Subcomplex of the Agro-Industrial Complex (AIC) (on the materials of Kharkiv District).

The theses is a manuscript.

The theses is delivered for scientific degree of a Candidate of Economic sciences, Speciality 08.07.02 - Economy of agriculture and AIC. - Kharkiv State Agrarian V.V.Dokuchayev University. Kharkiv, 1999.

The main results of the complex investigations of theoretical base as well as organizational and economic problems of intensification of production of the food oil producing subcomplex of the AIC in Kharkiv District under market relations are presented. The directions of formations and effective development of money saving mechanism of farming in this field have been based on, what is achieved through ecomplishment of regional specialization of agricultural production, working out the optimal models of use of the main intensification factors of raising oil plant raw materials, developmant of cooperation and agro-industrial integration, realization of market system.

Key words: food oil producing subcomplex, intensification, production quality, competitiveness, optimization, integration, effectiveness.

насіння соняшник техногенний

Петров В.Н. Эффективность интенсификации производства и переработки продукции в маслопродуктовом подкомплексе АПК (на материалах Харьковской области).

Диссертация является рукописью.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - Экономика сельского хозяйства и АПК. - Харьковский государственный аграрный университет им. В.В.Докучаева. Харьков, 1999.

Изложены основные результаты комплексного исследования теоретических основ и организационно-экономических проблем интенсификации производства в маслопродуктовом подкомплексе АПК Харьковской области в рыночных условиях хозяйствования. Обоснованы направления формирования и эффективного развития противозатратного (на единицу произведенной продукции) механизма хозяйствования в отрасли за счет совершенствования региональной специализации сельскохозяйственного производства, разработки оптимизационных моделей использования основных факторов интенсификации выращивания масличного сырья, развития кооперации и агропромышленной интеграции, внедрения системы маркетинга.

В работе акцентируется внимание на том, что проблема определения экономической сущности интенсификации аграрного производства еще окончательно не решена и постоянно дискутируется в научных кругах. Автор исходит из того, что доминировавшая длительное время интерпретация интенсивного развития производства с точки зрения учения об интенсивном и экстенсивном типах воспроизводства (интенсификация трактовалась в зависимости от уровня концентрации капитала в расчете на единицу земельной площади) в условиях современного уровня развития производительных сил и производственных отношений является неполной. По рабочей гипотезе исследований, повышение эффективности функционирования маслопродуктового подкомплекса АПК неразрывно связано с проведением аграрной реформы, сменой форм хозяйствования и земельных отношений на селе, совершенствованием законодательной базы, необходимостью повышения общей экономической эффективности хозяйствования в аграрной сфере, а также с расширением научно-исследовательских работ по данной тематике. Сущность научной новизны основных результатов исследования заключается в определении основных теоретических, методических и практических подходов к становлению и развитию экологически ориентированной интенсификации маслопродуктового производства; во всестороннем обосновании экологически чистой интенсивной технологии производства семян подсолнечника и разработке организационного механизма ее эффективного внедрения; в совершенствовании оптимизационных моделей и расчете количественных показателей применения основных техногенных факторов интенсификации производства подсолнечника для конкретных почвенно-климатических условий отдельных зон Харьковской области; в разработке организационно-экономических основ формирования рыночного механизма вертикальных интеграционных связей в отрасли и системы дифференцированного распределения конечных результатов хозяйствования между сельскохозяйственными предприятиями и маслоэкстракционными заводами; в определении альтернативных вариантов маркетинга масличного сырья и продуктов его переработки.

В последние годы функционирование маслопродуктового подкомплекса АПК характеризуется резким спадом эффективности как в пределах отдельных составляющих единого технологического цикла (сельское хозяйство, заготовка и хранение, промышленная переработка, реализация), так и в производственных связях между ними. Это приводит к уменьшению объемов производства и переработки масличного сырья, увеличению затрат материальных ресурсов, ухудшению качественных показателей продукции, деформации структуры экспорта и, как следствие, к низкому уровню удовлетворения спроса потребительского рынка на отечественную масложировую продукцию.

На основе системного подхода к изучению проблемы разработаны конкретные предложения по обеспечению интенсивного развития в звеньях технологического цикла “производство сырья - переработка - реализация готовой продукции” в условиях ограниченного ресурсного обеспечения, предложен механизм совершенствования организационно-экономических связей между субъектами хозяйственной деятельности в отрасли. Внедрение основных положений диссертационной работы в производство не требует больших вложений средств и основывается на существующей ресурсной базе, включая уровень профессиональной подготовки работников. Рассчитанные в диссертации показатели натуральных, стоимостных и энергетических затрат на производство и переработку подсолнечника могут быть использованы как нормативные при составлении бизнес-планов первичных производственных подразделений в растениеводстве и при организации внутрихозяйственной переработки, а усовершенствованные оптимизационные модели пригодны для использования в стандартных прикладных пакетах программного обеспечения АРМ специалистов.

Ключевые слова: маслопродуктовый подкомплекс, интенсификация, качество, рынок, конкурентоспособность, оптимизация, интеграция, дифференциация, эффективность.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах становлення ринкової економіки та структурної перебудови АПК особливого значення набувають питання ефективності розвитку окремих галузей і продуктових підкомплексів та визначення напрямів інтенсифікації виробництва і переробки продукції з урахуванням попиту на регіональних і загальнонаціональному ринках. Зокрема проблема підвищення якісних показників функціонування олійнопродуктового підкомплексу в ринкових умовах має для України стратегічну вагу, бо саме соняшник та продукти його переробки є сьогодні одним з надійних джерел валютних надходжень, кількість яких в державі досить обмежена. Дослідження питань інтенсифікації виробництва в цьому підкомплексі важливе ще й тому, що забезпеченість насінням олійних культур як багатокомпонентною сировиною визначає розвиток багатьох суміжних виробництв харчової, комбікормової, хімічної промисловості, сприяє формуванню та перерозподілу трудових ресурсів.

В останні роки функціонування олійнопродуктового підкомплексу України характеризується різким спадом ефективності господарювання як в межах окремих складових єдиного технологічного циклу (сільське господарство, заготівля, переробна промисловість, реалізація), так і у виробничих зв'язках між ними. Це призводить до зменшення обсягів виробництва і переробки олійної сировини, зростання витрат ресурсів, погіршення якісних показників продукції, деформації структури експорту і як наслідок - до низького рівня задоволення попиту споживчого ринку на вітчизняну олійножирову продукцію.

З урахуванням багатоплановості проблеми в умовах перехідної економіки виникає необхідність в розробці методологічних принципів і практичних рекомендацій щодо переведення галузі на переважно інтенсивні засади розвитку, визначення напрямків підвищення ефективності використання наявного виробничого потенціалу сільськогосподарських і переробних підприємств, формування ринку конкурентоспроможної олійножирової продукції. Все це і обумовило вибір і актуальність теми та практичне значення проведеного дослідження.

Стан вивчення проблеми. Дослідженню економічних, організаційних, технологічних, екологічних, соціальних аспектів інтенсифікації агропромислового виробництва присвячено багато наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених. Значний внесок в розробку концептуальних положень проблеми зробили українські економісти-аграрники В.Амбросов, Л.Анічин, П.Борщевський, О.Бугуцький, П.Гайдуцький, В.Горкавий, Л.Дейнеко, М.Лобас, І.Лукінов, В.Мартьянов, Д.Прейгер, В.Трегобчук та інші дослідники. Проте в сучасних умовах чимало положень, розроблених економічною наукою, потребують нових підходів з урахуванням специфічних особливостей перехідного періоду. При загальній розбалансованості економіки, обмеженості природних ресурсів, зростанні витрат на впровадження досягнень науково-технічного прогресу, відтоку робочої сили в інші сфери народного господарства значно змінюються способи координації і управління виробничими процесами в галузі, а це вимагає розробки нових концептуальних основ інтенсифікації, розширеного використання біологічних закономірностей формування врожаїв олійних культур з урахуванням екологічних наслідків, удосконалення інтеграційних зв'язків сільськогосподарських і переробних підприємств тощо.

В сучасних умовах кожна галузь АПК створює певний тип ринку своєї продукції, який являє собою сукупність обмінних операцій з регулювання господарських зв'язків на досконалій економічній, правовій та юридичній основі. Дослідженню формування та розвитку ринку олійножирової продукції на загальнонаціональному і регіональному рівнях присвячені наукові праці В.Бойка, М.Коденської, В. Лазні, Л. Проворної, М.Хорунжого, А.Шумейка, П.Саблука. Але ще існують істотні розбіжності у підходах до вирішення як методологічних, так і практичних аспектів становлення цієї сфери агропромислового комплексу. Все це вимагає системності в підході до вивчення проблеми і підтверджує актуальність теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до плану науково-дослідних робіт з проблеми “Розробка рекомендацій з підвищення ефективності використання виробничого потенціалу сільського господарства на основі перетворення відносин власності та форм господарювання” (реєстраційний номер 0194U023285), яка досліджується в Харківському державному аграрному університеті ім.В.В.Докучаєва на замовлення Міністерства агропромислового комплексу України.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обгрунтування напрямів підвищення інтенсифікації виробництва в межах окремих ланок олійнопродуктового підкомплексу Харківської області і розробка механізму удосконалення організаційно-економічних відносин між аграрними і переробними підприємствами галузі. У відповідності до поставленої мети в роботі вирішувалися такі теоретичні і практичні завдання:

- вивчення тенденцій розвитку, рівнів інтенсивності й ефективності виробництва, переробки та споживання олійної сировини, впливу факторів, що їх обумовлюють, на загальнодержавному та регіональному рівнях;

- обгрунтування теоретико-методологічних принципів екологічно орієнтованої інтенсифікації виробництва олійної сировини в умовах обмеженого ресурсного забезпечення;

- розробка концептуальних основ і обгрунтування напрямів залучення основних техногенних факторів інтенсифікації виробництва насіння соняшнику в різних зонах Харківської області;

- опрацювання механізму організації систем вертикальної виробничої інтеграції ринкового типу в олійнопродуктовому підкомплексі регіону і удосконалення системи економічних зв'язків між виробниками сировини та олійноекстракційними заводами;

- розробка рекомендацій з удосконалення підприємницької діяльності в галузі на основі побудови проектних схем маркетингу продукції.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є теоретико-методологічні, методичні та прикладні аспекти становлення ефективного механізму господарювання в олійнопродуктовому підкомплексі Харківської області в умовах розвитку ринкових відносин. Об'єкт досліджень - сільськогосподарські підприємства-виробники олійної сировини, які розвиваються за різних форм власності і господарювання, олійноекстракційні заводи, переробні підприємства господарств.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження були дані первинного бухгалтерського обліку, річні звіти сільськогосподарських і переробних підприємств, статистична звітність районного, обласного, державного рівнів, спеціальна наукова та довідкова література.

Методологія і методика досліджень. Теоретична та методологічна основа дослідження - діалектичний метод пізнання, яким розкривається дія економічних законів, і системний підхід до вивчення суті економічних явищ і процесів. При розробці основних положень дисертації використовувалися наукові розробки вітчизняних та іноземних вчених з проблем інтенсифікації агропромислового виробництва і формування ринків продовольства, а також законодавчі та нормативні акти. В залежності від спрямованості вирішуваних завдань використовувалися як традиційні методи економічних досліджень (статистичних групувань, нормативний, індексний, абстрактно-логічній, монографічній, розрахунково-конструктивний, кореляційно-регресійного моделювання), так і сучасні економіко-математичні прийоми використання ПЕОМ і стандартних прикладних пакетів програм.

Наукова новизна досліджень полягає у розробці теоретико-методологічних питань і практичних рекомендацій щодо інтенсивного розвитку олійнопродуктового виробництва, а також у комплексному дослідженні впливу природно-екологічних, організаційно-економічних і маркетингових факторів, які його формують, на ефективність господарювання в умовах переходу до ринку. На захист виносяться такі основні положення:

- основні теоретичні, методичні і практичні підходи до забезпечення екологічно орієнтованої інтенсифікації олійнопродуктового виробництва;

- екологічно безпечна інтенсивна технологія виробництва насіння соняшнику і організаційний механізм її ефективного впровадження в сучасних умовах господарювання;

- розраховані на основі удосконалених оптимізаційних моделей кількісні показники дії основних техногенних факторів інтенсифікації виробництва насіння соняшнику для конкретних грунтово-кліматичних умов окремих зон Харківської області;

- організаційно-економічні основи формування ринкового механізму вертикальних виробничих зв'язків у галузі і система диференційованого розподілу кінцевих результатів господарювання між сільськогосподарськими підприємствами та олійноекстракційними заводами;

- альтернативні схеми маркетингу олійної сировини та продуктів переробки і рекомендації щодо доцільності їх використання в конкретних умовах господарювання.

Практичне значення. Обгрунтовані в дисертаційній роботі заходи при їх практичному використанні допоможуть у формуванні протизатратного (на одиницю виробленої продукції) механізму господарювання в олійнопродуктовому підкомплексі АПК Харківської області і України в цілому, що сприятиме збільшенню обсягів виробництва і переробки олійної сировини, зниженню собівартості продукції, підвищенню якісних показників і запобіганню непродуктивних втрат на всіх стадіях технологічного циклу.

Перехід до запропонованих принципів екологічно зрівноваженого виробництва соняшнику, які передбачають максимально можливу заміну хіміко-техногенних факторів інтенсифікації на біологічні (органічні) та агротехнічні, створить реальні можливості для розширеного відтворення родючості грунтів і збереження здоров'я людей.

Екологічно орієнтовані технологічні рішення не потребують значних капітальних вкладень, базуються на вже існуючій ресурсній базі, включаючи рівень професійної підготовки працівників.

Розраховані автором показники натуральних, вартісних та енергетичних затрат на виробництво і переробку соняшнику можуть бути використані як нормативні при складанні бізнес-планів первинних підрозділів у рослинництві і при організації внутрішньогосподарської переробки, а удосконалені оптимізаційні моделі придатні для використання у стандартних прикладних пакетах програмного забезпечення автоматизованих робочих місць фахівців.

Запропоновані методологічні підходи і методичні рекомендації сприятимуть створенню маркетингової системи олійнопродуктового виробництва, формуванню конкурентоздатних господарських суб'єктів ринку.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, які наводяться в дисертаційній роботі, отримані автором особисто. Проведено комплексне дослідження проблем розвитку олійнопродуктового підкомплексу АПК на регіональному рівні, обгрунтовано напрями інтенсифікації виробництва і переробки олійної сировини при зниженні собівартості одиниці продукції і поліпшенні її якісних показників. Запропоновано альтернативні схеми маркетингу олійножирової продукції і розроблено механізм удосконалення інтеграційних зв'язків між виробниками сировини і крупними переробними підприємствами галузі.

Апробація дисертації. Результати досліджень доповідалися і одержали позитивну оцінку на підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу, наукових співробітників, аспірантів Харківського державного аграрного університету ім.В.В.Докучаєва в 1996-1998 рр.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у шести опублікованих наукових працях загальним обсягом 2.1 ум.-друк.арк.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Робота викладена на 151 сторінці комп'ютерного тексту, ілюстрована 32 таблицями та 13 рисунками, містить 7 додатків і список використаних джерел в кількості 228 найменувань.

Структура роботи.

Вступ.

Розділ 1. Інтенсифікація виробництва - основа розширеного відтворення в олійнопродуктовому підкомплексі АПК. 1.1.Структурні зрушення у виробництві і споживанні олійножирової продукції у світі та в Україні. 1.2.Об'єктивна необхідність інтенсифікації в олійнопродуктовому підкомплексі АПК. 1.3.Теоретичні і методологічні основи інтенсивного розвитку агропромислового виробництва.

Розділ 2. Аналіз розвитку олійнопродуктового підкомплексу АПК Харківської області. 2.1.Ефективність та інтенсивність виробництва насіння соняшнику. 2.2.Реалізація насіння соняшнику в умовах становлення ринкових відносин. 2.3.Ефективність функціонування олійнопереробних підприємств.

Розділ 3. Інтенсифікація виробництва в олійнопродуктовому підкомплексі АПК в умовах науково-технічного прогресу і розвитку ринкових відносин. 3.1.Фактори інтенсифікації виробництва насіння соняшнику. 3.1.1.Поглиблення регіональної спеціалізації. 3.1.2.Селекційно-насінницькі аспекти. 3.1.3.Агротехнічні заходи. 3.2.Удосконалення підприємницької діяльності. 3.3.Формування інтеграційних об'єднань ринкового типу між сільськогосподарськими і переробними підприємствами.

Висновки.

Список використаних джерел.

Додатки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, формулюються завдання дослідження, визначаються його предмет, об'єкти, методологічна основа та методи, відображаються наукова новизна та практична цінність досліджень, апробація та реалізація їх результатів.

У першому розділі “Інтенсифікація виробництва - основа розширеного відтворення в олійнопродуктовому підкомплексі АПК“ розглядаються теоретичні питання інтенсифікації виробництва в агропромисловому комплексі взагалі і в олійнопродуктовому підкомплексі зокрема, обгрунтовуються концептуальні основи його розвитку та методологічні принципи аналізу й оцінки економічної ефективності в умовах становлення ринкового механізму господарювання.

Проблема визначення економічної сутності інтенсифікації аграрного виробництва остаточно ще не вирішена і постійно дискутується в літературі. До недавнього часу більшість вітчизняних економістів-аграрників були схильні розкривати поняття інтенсивності відповідно до вчення про інтенсивний та екстенсивний типи відтворення, трактуючи інтенсифікацію як розвиток виробництва залежно від рівня концентрації капіталу на одиницю земельної площі. Проте з позицій сучасного розвитку сільського господарства таке визначення є неповним. Як переконують численні дані, в розвинутих країнах Заходу підвищення ефективності аграрного виробництва нерідко відбувається при відносному зниженні рівня виробничих затрат. З цих позицій виправдано розглядати інтенсивність з урахуванням не лише розміру додаткових матеріальних вкладень, а й результатів господарювання і на цій основі домагатися забезпечення випереджаючих темпів зростання обсягів виробництва продукції з 1 га земельної площі з одночасним підвищенням ефективності використання авансованого капіталу.

Існують різні шляхи розв'язання проблеми інтенсивного розвитку олійнопродуктового підкомплексу АПК. В залежності від зв'язку з продуктивними силами і виробничими відносинами їх можна умовно поділити на науково-технічні і соціально-економічні. Науково-технічні шляхи обумовлюються розвитком науково-технічного прогресу, удосконаленням техніки і технологій, розширеним впровадженням результатів передового досвіду у виробництво, а соціально-економічні - у вирішальній мірі покращенням організації та управління виробництвом на кожній технологічній стадії, більш досконалою координацією діяльності усіх ланок галузі в межах єдиної виробничої системи. Сама комплексність, коли всі аспекти перетворень розглядаються як одне ціле і кожна складова виконує притаманну їй функцію, повинна обумовлювати нормальне регульоване підвищення ефективності функціонування олійнопродуктового підкомплексу в сучасних умовах.

У другому розділі “ Аналіз розвитку олійнопродуктового підкомплексу АПК Харківської області” розглянуто динаміку ефективності виробництва та переробки олійної сировини в регіоні і зроблено оцінку рівня використання основних факторів інтенсифікації.

Комплексний аналіз показників виробництва олійножирової продукції за 1966-1997 рр. виявив недоліки та невикористані резерви і засвідчив, що олійнопродуктовий підкомплекс України і Харківської області вже тривалий час перебуває на досить низькому рівні щодо ефективності виробництва і переробки олійної сировини, стану матеріально-технічної бази окремих складових технологічного циклу, розвитку інфраструктури.

За даними табл.1, у 90- роках виробництво соняшнику (основної олійної культури в Україні) і соняшникової олії зазнало істотних змін: посівні площі культури значно зросли, а її урожайність та обсяги переробки олійної сировини зменшилися, що свідчить про переважання екстенсивних тенденцій у розвитку виробництва в галузі. Досі не вдалося досягти оптимальних показників споживання олії на душу населення (13.4 кг за нормою).

Системне дослідження тенденцій розвитку олійнопродуктового підкомплексу свідчить, що першоосновою його нестійкого розвитку і занепаду є не агроекологічні, а технологічні й організаційно-економічні фактори, які виявилися недостатньо гнучкими для пристосування до мінливих умов господарювання в ринковому середовищі. За всю історію свого існування олійнопродуктовий підкомплекс так і не став єдиною потужною системою. Економічні відносини в ньому залишаються вкрай недосконалими. Виробники сировини і переробні підприємства працювали і працюють поодинці, їх матеріальні інтереси не об'єднуються на кінцевих результатах. В такій ситуації кожна ланка галузі функціонує у своїй власній системі економічних координат, що в підсумку призводить до неузгодженості між окремими стадіями єдиного технологічного ланцюга, до виникнення у виробничих зв'язках різних “стиків” і як наслідок - до значних непродуктивних втрат сировини і продуктів переробки, погіршення їх якісних показників тощо. Кількісні втрати насіння соняшнику в Україні на стадіях виробництва, зберігання і транспортування перевищують 27% біологічного урожаю, який, до речі, і так є доволі низьким.

Таблиця 1 Показники функціонування олійнопродуктового (по соняшнику) підкомплексу АПК (в середньому за рік)

Дуже часто залучення матеріально-технічних засобів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва здійснювалося без достатнього урахування природно-екологічних, а тим більше організаційно-економічних умов регіонів і окремих підприємств. За період 1971-1990 рр. в Харківській області при збільшенні у 2.2 рази енергоозброєності праці в сільському господарстві і у 2.4 рази обсягів внесення мінеральних добрив (за діючою речовиною) урожайність соняшнику майже не змінилася і лише у 1985-1990 рр. зросла на 12.0% (табл.2).

Головні причини зазначених диспропорцій криються у безсистемності і неузгодженості заходів, які здійснювалися без належного наукового обгрунтування. Переважно хіміко-техногенний підхід до інтенсифікації сільського господарства призвів до того, що виробництво кожної додаткової одиниці продукції супроводжувалося випереджаючим зростанням затрат матеріально-технічних, енергетичних, трудових ресурсів; це негативно позначилося на собівартості продукції, родючості грунтів, екологічній ситуації. Якщо в умовах централізованої системи управління агропромисловим комплексом прояв цих негативних явищ штучно стримувався адміністративними важелями, то при встановленні ринкового механізму господарювання він набув особливої гостроти.

Таблиця 2 Фактори інтенсифікації виробництва насіння соняшнику в колективних сільськогосподарських підприємствах Харківської області (в середньому за рік)

Свого часу основні фонди олійнопереробних підприємств Харківської області створювалися без належного наукового обгрунтування, що призвело до їх небажаного нагромадження. Навіть у 1989-1990 рр., коли в області одержували максимальні врожаї насіння соняшнику, використання виробничих потужностей на Вовчанському і Приколотнянському олійноекстракційних заводах не перевищувало 75-80%. Через це окупність капітальних вкладень в переробну сферу істотно уповільнювалася, а виробництво продукції дорожчало, оскільки її приріст не відповідав темпам приросту створюваних основних фондів. Починаючи із середини 90-х років, внаслідок скорочення обсягів виробництва соняшнику в регіоні, скасування системи держзамовлень і значного розширення реалізації олійної сировини на експорт завантаженість вказаних підприємств становить менше половини їх загальної технологічної спроможності.

Регіональний ринок олійножирової продукції істотно деформується немаркетинговою структурою олійнопродуктового підкомплексу. При загальній річній потужності олійноекстракційних заводів Харківської області 96 тис.т олії (8.6% загальнодержавної потужності) вони не мають жодної технологічної лінії з глибокого очищення і фасування продукції у зручну для споживача тару, тому на ринок надходить переважно низькоякісний товар у малопридатних для нього місткостях - цистернах, бочках, бідонах; до того ж значна частина неочищеної (“сирої”) олії вивозиться в інші регіони і навіть за межі України, де після промислової доробки та реалізації кінцевого продукту і осідає основна маса створеного в області чистого прибутку.

У третьому розділі “Інтенсифікація виробництва в олійнопродуктовому підкомплексі АПК в умовах науково-технічного прогресу і розвитку ринкових відносин” розроблено концептуальні основи і конкретні пропозиції щодо підвищення ефективності виробництва, переробки і реалізації олійножирової продукції, удосконалення виробничих зв'язків між сільськогосподарськими і переробними підприємствами регіону в нових умовах господарювання.

Коли ціни на ринку диктуються попитом на продукцію і пов'язані з платоспроможністю населення, перед галуззю стоїть завдання - виробляти продукцію з найменшими затратами, усувати помилки в розміщенні та спеціалізації виробництва, структурній комбінації факторів затрат тощо. В той же час функціонування олійнопродуктового підкомплексу повинно базуватися на засадах, які б забезпечували одержання відповідного прибутку від діяльності.

Якісні зміни в продуктивних силах і виробничих відносинах висувають на перший план комплекс проблем, пов'язаних з удосконаленням структури галузей АПК, поглибленням регіональної спеціалізації і концентрації сільськогосподарського виробництва. На основі аналізу багаторічних даних про ефективність виробництва соняшнику в різних природно-сільськогосподарських зонах Харківської області в дисертаційній роботі обгрунтовуються пропозиції про створення зон гарантованого стабільного виробництва олійного насіння завдяки концентрації посівних площ культури в найбільш придатних для її вирощування грунтово-кліматичних умовах. На практиці це означає перехід до принципів агроекологічного формування територіальної структури сільськогосподарських угідь на основі приведення біологічних особливостей культури у відповідність до існуючих агроекологічних умов регіонів, що дозволить без додаткових затрат збільшити обсяги виробництва високоякісної продукції і підвищити ефективність господарювання.

На сучасному етапі одним з найбільш економічно ефективних та екологічно безпечних напрямів інтенсифікації виробництва насіння соняшнику є впровадження селекційно-насінницьких заходів. В дисертації обґрунтовується необхідність розширеної сортозміни, яка в стислі терміни дозволить на 10-20% підвищити продуктивність посівів культури. При цьому акцентується увага на необхідності впровадження у виробництво сучасних високопродуктивних інтенсивних гібридів саме вітчизняного походження (зокрема селекції Інституту рослинництва ім.В.Я.Юр'єва, м.Харків), які об'єктивно за багатьма ознаками (урожайність, олійність, імунітет до місцевих рас шкідників і збудників хвороб, значно менша вартість) є кращими за імпортні аналоги. Одночасно пропонується механізм удосконалення системи промислового на-сінництва гібридів в напрямі створення сучасного підприємства з післязбиральної доробки та доведення насіннєвого матеріалу до високих споживчих кондицій.

В умовах обмеженого ресурсного забезпечення сільськогосподарського виробництва виникає нагальна необхідність розробки практичних рекомендацій щодо оцінки результативності застосування такого засобу інтенсифікації рослинництва, як мінеральні добрива. Саме тут дуже рельєфно виявляється дія законів спадаючої доходності і граничного (маржинального) прирощення: максимальна економічна ефективність від додаткового внесення добрив настає раніше за максимальну технологічну ефективність.

З урахуванням цих чинників в дисертаційній роботі з використанням методів математичного моделювання визначаються основні параметри застосування добрив під посіви соняшнику в залежності від конкретних грунтово-кліматичних умов вирощування.

За критерій оптимальності було прийнято максимальний прибуток з 1 га посівної площі культури при зміні затрат, пов'язаних з додатковим придбанням і внесенням добрив у грунт.

Базою даних відповідних розрахунків були результати польових дослідів з добривами Інституту грунтознавства та агрохімії УААН ім. О.Н. Соколовського за 1966-1997 рр. у різних природно-сільськогосподарських зонах Харківської області, а також показники виробництва соняшнику в 1997 р.: посівні площі, затрати на 1 га, ціни реалізації продукції, закупівельні ціни і вартість внесення мінеральних добрив. Результати розрахунків наведені у табл. 3.

Таблиця 3 Оптимізовані дози добрив для соняшнику в Харківській області

Застосування добрив в оптимальних дозах дозволить забезпечити їх максимальну економічну ефективність і створити сприятливі умови для розширеного відтворення родючості грунту.

Значні резерви підвищення ефективності рослинництва мають сучасні варіанти інтенсивних ресурсозберігаючих технологій. В дисертації всебічно обгрунтовується екологічно орієнтована технологія виробництва соняшнику, основними елементами якої є: зональна ґрунтозахисна система обробітку грунту, яка базується на принципі мінімальної достатності в застосуванні технологічних операцій і допустимого рівня заміни основного полицевого обробітку плоскорізним або чизельним; застосування агротехнічних засобів боротьби з бур'янами замість хімічних; оптимізація доз добрив в залежності від конкретних грунтово-кліматичних умов виробництва і наявності поживних речовин у грунті; перехід на органо-мінеральну систему удобрення. Застосування пропонованої технології дозволить додатково одержувати 70-75 грн. прибутку з 1 га посівної площі і на 3.5-4.0% зменшити витрати сукупної енергії(табл. 4).

Аналіз ефективності виробництва соняшнику по категоріях господарств свідчить, що основними виробниками товарного насіння повинні залишатися крупні колективні сільгосппідприємства. Вони мають достатній земельний потенціал (що особливо важливо для соняшнику, який вимагає суворого дотримання періодичності повернення на одне і те ж місце вирощування), потужну матеріально-технічну базу, висококваліфіковані кадри, що дозволяє вести виробництво з максимальною ефективністю при мінімальних затратах живої та уречевленої праці.

В умовах лібералізації торговельних відносин і загострення конкуренції не менш актуальною, ніж проблема виробництва продукції, є проблема її вигідної реалізації. Сьогодні, коли держава відійшла від виконання регулюючих функцій у галузі, при майже повній відсутності нових дійових механізмів реального впливу на результати господарської діяльності сільські товаровиробники залишаються практично без орієнтирів щодо вигідних каналів реалізації продукції, реальних цін на неї і тому дуже часто не здатні ефективно планувати свою поточну і перспективну діяльність. Випадкові, часто вимушені комерційні угоди не завжди забезпечують належну прибутковість, що іноді стає на перешкоді збільшенню обсягів виробництва продукції. З огляду на це був проведений аналіз економічної ефективності найбільш поширених каналів перерозподілу насіння соняшнику і розроблені рекомендації щодо доцільності їх використання у майбутньому.

З урахуванням тенденцій розширення обсягів внутрішньогосподарської переробки насіння соняшнику на місцях, були виконані розрахунки собівартості виробництва олії на чотирьох модифікаціях сучасного олійнопереробного обладнання малої потужності, а також зроблено прогноз перспектив функціонування олійниць в ринкових умовах господарювання. Собівартість переробки 1 т соняшнику на перших трьох досліджуваних модифікаціях обладнання знаходиться на рівні 53-69 грн., що відповідає рівню переробних підприємств Закритого акціонерного товариства “Укроліяжирпром” (табл. 5). І все ж широкомасштабний розвиток олійниць є тимчасовим явищем, зумовленим необхідністю “виживання” товаровиробників в складних умовах господарювання. Навіть сучасні модифікації олійнопереробного обладнання малої потужності не дозволяють одержувати олію належного рівня якості з дотриманням усіх технологічних вимог, що створює значні перепони для її вигідної реалізації навіть на регіональному ринку.

З поглибленням вертикальних інтеграційних зв'язків між сільськогосподарськими і крупними переробними підприємствами олійниці відіграватимуть роль підсобних виробництв для задоволення внутрішніх потреб господарств і обслуговування населення.

Серед багатьох проблем інтенсифікації в олійнопродуктовому підкомплексі Харківської області важливою є проблема створення досконалої системи економічних відносин між сільськогосподарськими, заготівельними, переробними і торговельними підприємствами. Передовий вітчизняний досвід, а також розвиток продуктових підкомплексів в розвинених країнах світу свідчать, що головною передумовою вирішення цієї проблеми є кооперація та агропромислова інтеграція як об'єктивні процеси розвитку виробничих відносин, пов'язані з необхідністю підвищення ефективності господарювання і конкурентоспроможності продукції на ринку. Формування та удосконалення виробничо-економічних зв'язків в олійнопродуктовому підкомплексі повинні спрямовуватися на забезпечення справедливого розподілу кінцевих результатів виробництва, скорочення непродуктивних втрат сировини і поліпшення її якості шляхом оптимізації сировинних потоків, удосконалення заготівлі, підвищення ефективності переробки, створення мережі торговельних закладів тощо.

Таблиця 5 Проектна собівартість переробки насіння соняшнику на підприємствах малої потужності (без вартості сировини)

Стабільна робота олійнопродуктового підкомплексу і створення сприятливих умов для формування ефективних інтеграційних об'єднань ринкового типу у значній мірі будуть залежати від переходу на принципово нові засади встановлення виробничих зв'язків між виробниками сировини і крупними олійноекстракційними заводами регіону. З метою зацікавлення учасників інтегрованого формування у поліпшенні якісних показників продукції (олійності насіння для сільськогосподарських і повноти вилучення олії для переробних підприємств) розроблено методику розрахунку шкали диференційованого розподілу кінцевих результатів виробничої діяльності в залежності від величини відхилення фактичних показників олійності насіння та виходу олії від базових (табл.6).

Опрацьовано два варіанти розрахунку диференційованої шкали розподілу, які застосовуватимуться в залежності від конкретних регіональних умов господарювання і форм організаційно-економічних зв'язків вертикальної виробничої інтеграції.

З урахуванням загальносвітових тенденцій обґрунтовується необхідність розширення кола учасників інтеграційних формувань в олійнопродуктовому підкомплексі: поряд з традиційними галузевими технологічними ланками сюди повинні входити фінансово-кредитні, заготівельно-збутові, науково-виробничі, лізингові, консалтингові, страхові структури тощо. Поглиблюючи інтеграційні процеси в галузі, можна значно скоротити непродуктивні втрати продукції на проходження через сфери обігу, транспорт тощо. Створюються наявні умови для біполяризації ринку олійножирової продукції, що виявляється у скороченні, зведенні до мінімуму будь-яких проміжних ланок (посередницьких, сервісних, збутових), які суттєво віддаляють виробника продукції від її кінцевого споживача. Відповідно до цього виробник приймає рішення щодо зміни структури і асортименту продукції, здійснюючи для цього додаткові вкладення на технічне переоснащення тощо. Технологічна якість сировини при цьому максимально орієнтується на кінцевий продукт. До переваг інтегрованих об'єднань в олійнопродуктовому підкомплексі слід віднести також те, що створене формування позбавляється ступінчастості в оподаткуванні, в результаті чого знижується собівартість продукції і зростає маса прибутку.

ВИСНОВКИ

Таблиця 6 Шкала диференційованого розподілу кінцевих результатів діяльності інтегрованого об'єднання в олійнопродуктовому підкомплексі,%

1 олійність насіння, %; 2 Вс - виробник сировини, Пп - переробне підприємство.

Олійнопродуктовий підкомплекс АПК перебуває у кризовому стані. Нестабільність валових зборів олійної сировини при розширенні посівних площ і зниженні рівня урожайності, зменшення обсягів переробки, затратність усіх складових технологічного циклу, незадовільна якість продукції, недосконала структура експорту спонукають до вжиття радикальних заходів щодо підвищення загальної ефективності функціонування галузі і виведення її складових на рівень розвитку, який відповідав би сучасним ринковим умовам господарювання.

2. Проблема підвищення ефективності функціонування олійнопродуктового підкомплексу є багатоплановою. Основою формування протизатратного (на одиницю виробленої продукції) конкурентоспроможного механізму господарювання ринкового типу в галузі є методологія комплексної інтенсифікації, яка обумовлюється якісним удосконаленням сукупності економічних, організаційних, біологічних, екологічних, технологічних, соціальних та інших факторів виробництва.

3. Першочерговим заходом інтенсифікації виробництва насіння соняшнику має бути поглиблення регіональної спеціалізації на основі концентрації посівних площ культури в найбільш сприятливих для її вирощування умовах. Такі умови в Харківській області об'єктивно складаються в районах, розташованих у степових (південна, східна, південно-східна) і частково в лісостеповій (північно-східна) зонах, де необхідно підвищити питому вагу соняшнику в структурі посівних площ до 11-12%. Основними виробниками насіння соняшнику повинні залишатися колективні сільськогосподарські підприємства.

4. Застосування сучасного вітчизняного гібридного насіннєвого матеріалу соняшнику з високим ступенем промислової доробки дозволяє додатково одержувати 50-55 грн. прибутку з 1 га посівної площі.

5. Обгрунтовано реальну можливість та економічну ефективність застосування в сучасних умовах органо-мінеральної системи удобрення. При її впровадженні ефективність сукупної дії органічних і мінеральних добрив підвищується на 15-20%, екологічне навантаження на навколишнє середовище послаблюється майже на третину, а сукупні матеріальні витрати на придбання і внесення добрив зменшуються в середньому на 20-22%.

6. Застосування пропонованої інтенсивної екологічно орієнтованої технології виробництва соняшнику дозволить додатково одержувати 70-75 грн. прибутку з 1 га посівної площі і скоротити витрати сукупної енергії на 3.5-4.0%.

7. Інтенсифікацію переробної ланки олійнопродуктового підкомплексу АПК Харківської області необхідно пов'язувати перш за все з підвищенням ефективності функціонування олійноекстракційних заводів ЗАТ “Укроліяжирпром”. Адаптуючись до кон'юнктури ринку, необхідно мобілізувати інвестиційно-фінансові ресурси для оснащення технологічних систем підприємств обладнанням глибокого очищення, рафінації, вінтеризації (виморожування), вибілювання, дезодорації олії, розливу її у зручну для споживача екологічно безпечну тару.

8. Для виведення виробничих зв'язків в інтеграційних формуваннях олійнопродуктового підкомплексу на якісно новий рівень розвитку запропоновано принципово нову систему взаєморозрахунків між сільськогосподарськими і переробними підприємствами. Вона грунтується на стимулюванні поліпшення якісних показників продукції (олійності насіння для сільгоспвиробників і повноти вилучення олії для олійно-екстракційних заводів) шляхом диференційованого розподілу кінцевих результатів виробництва.

9. Необхідно активізувати маркетингову діяльність на всіх стадіях виробничого циклу “виробництво сировини - переробка - реалізація готової продукції” з метою адаптації до сучасних вимог ринку - встановлення вигідних каналів реалізації продукції на регіональному, національному і міжнародному ринках, пошук надійних джерел забезпечення виробничих потреб матеріально-технічними та інвестиційними ресурсами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Виробництво і реалізація соняшнику в Харківській області// Економіка АПК.-1997.-№7.-С.76-78 (0.3 друк.арк.)

2. Структура виробництва і споживання рослинних олій у світі// Економіка АПК.-1997.-№11.-С.78-80 (0.3 друк.арк.)

3. Про виробництво олії соняшнику в КСП//Економіка АПК.-1998.- №3.-С.70-72 (0.3 друк.арк.)

4. Необходимость конкурентоспособного увеличения производства маслосемян подсолнечника и продуктов его переработки в Украине // Проблеми реформування відносин власності та господарювання в агропромисловому комплексі: Зб.наук.пр./ Харк.держ.аграр.ун-т. - Харків, 1997.-С.247-248 (рос.мов.)(0.2 друк.арк.)

5. Інтенсифікація виробництва насіння соняшнику в Харківській області//Вісник ХДАУ.-1997.-№1.-С.104-110 (0.5 друк.арк.)

6. Реструктуризація виробничих систем олійнопереробної промисловості Харківської області//Вісник ХДАУ.-1997.-№1.-С.113-119 (0.5 друк.арк.)

Размещено на Allbest.ru