Організація сільськогосподарських формувань ринкового типу та їх підприємницької діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 631. 15: 331.5

Організація сільськогосподарських формувань ринкового типу та їх підприємницької діяльності

Спеціальність 08.06.01 - економіка підриємства й організація виробництва

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Сахневич Борис Валерійович

Київ 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України.

Захист відбудеться “27” січня 2000 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.01 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м.Київ, вул.Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м.Київ, вул.Героїв оборони, 11, навчальний корпус 10.

Автореферат розісланий “24” грудня 1999р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Жебка В.В.

Сахневич Б.В. Організація сільськогосподарських формувань ринкового типу та їх підприємницької діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - економіка підприємства і організація виробництва. - Національний аграрний університет, Київ, 1999.

Викладені результати комплексного дослідження теоретико-методологічних та практичних проблем економічного розвитку різних видів реформованих колективних сільськогосподарських підприємств з персоніфікованою власністю на майно та землю на перехідному етапі до ринкових відносин. Розроблені рекомендації і пропозиції підвищення економічної ефективності господарювання за рахунок раціонального поєднання зовнішнього і внутрішнього середовища та розвитку підприємницької діяльності.

Ключові слова: організація, реформування, інтеграція, підприємництво, економічна ефективність, ринок, ціна, попит, пропозиція.

Сахневич Б.В. Организация сельскохозяйственных формирований рыночного типа и их предпринимательской деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - экономика предприятия и организация производства. -Национальный аграрный университет, г.Киев, 1999.

Изложены результаты комплексного исследования теоретико-методологических и практических проблем экономического развития разных видов реформированных коллективных сельскохозяйственных предприятий с персонифицированной собственностью на средства производства и землю на переходном этапе к рыночным отношениям.

Сущность научной новизны исследования заключается в обобщении теоретических и законодательно-правовых положений реформирования колхозов и совхозов в коллективные предприятия с рыночными отношениями. Выявлены основные неурегулированные государством макроэкономические рыночные механизмы на переходном этапе к рыночным отношениям и предложены меры по их урегулированию.

Разработаны основные принципы установления и совмещения в сельскохозяйственных предприятиях разных видов деятельности на переходном этапе к рыночным отношениям по схеме: производство сельскохозяйственной продукции, ее переработка, развитие дополнительных и вспомогательных отраслей по производству несельскохозяйственных товаров, организация различных производственных, транспортных, ремонтных и других услуг, розничная торговля. Предложена методика установления внутрихозяйственных расчетных цен на продукцию, которая обеспечивает эквивалентный обмен между подразделениями в процессе их деятельности на рыночных принципах купли-продажи при производстве продукции различной трудоемкости, что обеспечивается за счет перераспределения доходов прибыльных подразделений. Определены методические подходы к интеграции различных внутрихозяйственных формирований как хозрасчетных, так и юридических лиц в единый производственно-хозяйственный комплекс, функционируемый в замкнутом технологическом и экономическом пространстве, с концентрацией денежных поступлений в финансово-расчетном центре предприятия и их использованием на протяжении года для кредитования тех подразделений, в которых возникает такая потребность. Обоснованы экономические взаимоотношения товаропроизводителя сельскохозяйственной продукции и предприятий промышленной ее переработки на основе установления договорных расчетных цен с учетом удельного веса продукции товаропроизводителя в конечном продукте.

Ключевые слова: организация, реформирование, интеграция, предпринимательство, экономическая эффективность, рынок, цена, спрос, предложение.

Sakhnevich B.V. The organization of the market type agricultural enterprises and its undertaking activities. - Manuscript.

Thesis on competition of scientific degree of the candidate of economic sciences on a speciality 08.06.01- business economics and organization of production.- National agrarian university , Kiev ,1999.

The results of complex researches theoretical, methodological and practical problems of economic development of different kinds reformated collective agricultural enterprises with personifed by property on prodaction assets and ground on transitive stage to market relations are stated.

We suggest some recomendations about raising activity's economic efficiency at the course of rational combination external and inner environment and the undertakind activity development.

The kew words: organithation, reformation, integration, undertakind activity, economic efficiency, market, price, demand, supply.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За роки реформування економіки України в напрямі до ринкових відносин і, зокрема, аграрних галузей проведено цілий ряд досліджень і опубліковано чимало робіт. Серед них є роботи як з теоретико-методологічних проблем реформування власності та земельних відносин, розвитку підприємництва, так і з прикладних, методичних і практичних питань реформування сільсько-господарських підприємств у ринкові структури. Цим проблемам присвячені праці Гайдуцького П. І., Даниленка А. С., Лобаса М. Г., Лукінова І. І., Маліка М. Й., Онищенка О. М., Романової Л. В., Саблука П. Т., Терещенка В. К., Шкільова О. В., Шпичака О. М., Юзефовича А. Е., Юрчишина В. В. та інших вчених-економістів.

Але проведені реформи до позитивних змін в аграрному секторі економіки не привели, оскільки продовжується спад виробництва і поглиблюються кризові явища. Це потребує подальших досліджень по виявленню недоліків та удосконаленню реформ.

Проведені дослідження відрізняються від названих та інших робіт тим, що при здійсненні ринкових реформ ми підходимо системно, аналізуючи і поєднуючи як діяльність реформованих підприємств, так і вплив на неї державного регулювання макроекономічних ринкових механізмів та дерегулювання підприємницької діяльності на мікрорівні підприємства. Це дало змогу комплексно виявляти негативну дію певних ринкових важелів і розробити заходи, спрямовані на їх усунення. Актуальність зазначених проблем та важливість їх розв'язання і зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження є складовою частиною виконання програми науково-дослідних робіт кафедри соціології праці та підприємництва Національного аграрного університету “Розробити рекомендації по організації сільськогосподарських структур ринкового типу та їх підприємницької діяльності” ( номер державної реєстрації 0197 U 0158803), які виконуються на замовлення Мінагропрому України.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є теоретичне узагальнення законодавчих та правових положень реформування колгоспів і радгоспів у підприємства з приватно-колективною формою власності, визначення їх відповідності ринковим умовам господарювання та розробка заходів по удосконаленню економічних відносин новостворених підприємств як на загальногосподарському так і внутрішньогосподарському рівнях.

Предметом дослідження визначені економічні відносини сільськогосподарських підприємств, що виникають і розвиваються в процесі їх діяльності як у внутрішньому, так і в зовнішньому середовищі.

Об'єктами досліджень обрані колективні сільськогосподарські підприємства Переяслав-Хмельницького району Київської області та окремі господарства інших регіонів України, які розробили ефективні механізми переходу до ринкових відносин та організаційні форми господарювання, що дають змогу здійснювати прибуткову діяльність у складних кризових умовах перехідного етапу до ринку.

Відповідно до визначеної мети вирішувались такі основні завдання:

- дослідити й узагальнити теоретичні положення та обгрунтувати методологічні підходи до поєднання державного регулювання макроекономічних ринкових механізмів між галузями народного господарства з внутрішньогосподарською діяльністю сільськогосподарських підприємств;

- визначити аналітичними методами й обгрунтувати найефективнішу організаційну структуру інтегрованих сільськогосподарських підприємств;

- проаналізувати діяльність різних видів внутрішньогосподарських формувань, їх трудові відносини з правлінням та між собою і обгрунтувати найбільш доцільні з них;

- удосконалити методику встановлення внутрішньогосподарських розрахункових цін, яка б забезпечувала ринкові принципи купівлі-продажу з відшкодуванням нормативних затрат виробництва для всіх підрозділів підприємства;

- обгрунтувати раціональне поєднання різних видів господарської діяльності інтегрованих сільськогосподарських підприємств та їх взаємодію із зовнішнім і внутрішнім середовищем на перехідному етапі до ринкових відносин.

Інформаційну базу становили звітні матеріали Мінагропрому, Мінстатистики України, річні звіти досліджуваних підприємств, літературні джерела. У процесі досліджень використовувались методи системного аналізу і синтезу інформації: монографічний, статистичний, балансовий, розрахунково-конструктивний та ін.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна роботи полягає в обгрунтуванні теоретичних і методологічних положень формування колективних сільськогосподарських підприємств ринкового типу та їх підприємницької діяльності на перехідному етапі до ринкових відносин і розробці практичних рекомендацій для підвищення економічної ефективності господарювання.

Найважливішими результатами дослідження, що характеризують його новизну, розкривають основний зміст дисертації і виносяться на захист, є:

- узагальнені теоретичні та законодавчо-правові положення реформування підприємств у ринкові структури, виявлені недоліки державного регулювання макроекономічних ринкових механізмів на перехідному етапі до ринкових відносин і запропоновані заходи щодо їх усунення;

- розроблені основні принципи поєднання видів діяльності господарських структур ринкового типу, що забезпечують ефективне господарювання на перехідному етапі до ринкових відносин;

- визначені методичні підходи до інтеграції різних господарських формувань в єдиний виробничо - господарський комплекс, який діє у замкнутому технологічному й економічному середовищі по виробництву кінцевої продукції;

-опрацьована методика встановлення внутрішньогосподарських розрахункових цін, що забезпечує еквівалентність обміну між господарськими формуваннями;

- обгрунтована економічна сутність необхідності використання грошових надходжень підприємства протягом року у будь-якому господарському формуванні в критичні періоди його діяльності.

Практичне значення одержаних результатів дослідження . Основні наукові розробки дисертації спрямовані на впровадження в сільськогосподарських підприємствах рекомендацій по еквівалентному обміну між внутрішньогосподарськими формуваннями в процесі їх діяльності, що дає змогу забезпечити ефективне господарювання на складному перехідному етапі до ринкових відносин.

Особистий внесок здобувача. Проведені здобувачем дослідження та одержані результати є самостійними. У дисертації обгрунтовані принципи поєднання видів діяльності в підприємствах, розроблена методика встановлення внутрішньогосподарських розрахункових цін еквівалентного обміну в процесі виробництва, відпрацьовані рекомендації по інтеграції сільськогосподарських формувань в єдиному технологічному та економічному просторі, що і є внеском автора в подальший розвиток ринкових відносин в аграрному секторі економіки України.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи були апробовані в процесі практичного їх впровадження в господарську діяльність ВАТ “Агрофірма Славутич”, агрофірма “Альта”, КСП ім.Черняховського Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Неодноразово протягом 1995-1998 років результати досліджень доповідались на нарадах керівників і спеціалістів сільськогосподарських підприємств названого району.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в чотирьох наукових статтях загальним обсягом 1,0 друкований аркуш.

Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 142 сторінках комп'ютерного тексту, включає 15 таблиць і 2 рисунки. Складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел 151 найменування, 2 додатків.

Структура дисертаційної роботи.

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи реформування господарських формувань у ринкові структури.1.1.Організація структур ринкового типу та методика визначення її суті і складових. 1.2.Реформування сільськогосподарських підприємств та їх об'єднань у ринкові структури. 1.3.Організаційно-правові основи економічних відносин сільськогосподарських підприємств та їх внутрішньогосподарських формувань.

Розділ 2. Стан і оцінка результатів господарювання досліджуваних підприємств. 2.1. Організаційна структура та економічні відносини у господарських формуваннях. 2.2.Аналіз стану господарювання. 2.3.Удосконалення внутрішньогосподарських економічних відносин.

Розділ 3. Створення інтегрованих підприємницьких структур у сільськогосподарських формуваннях. 3.1.Тенденції розвитку інтеграційних процесів. 3.2.Розвиток підприємницької діяльності в сільськогосподарських формуваннях. 3.3.Організація взаємодії господарських формувань із зовнішнім середовищем.

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, сформульовані мета, завдання, предмет і об'єкт дослідження, викладені наукова новизна і практичне значення роботи, проаналізовано впровадження одержаних результатів у практику, їх публікації.

У першому розділі “Теоретичні основи реформування господарських формувань у ринкові структури” з позиції системного підходу розглянуто сутність організації сільськогосподарських підприємств ринкового типу, викладено методологічні основи дослідження розвитку й ефективності різних організаційних структур на перехідному етапі до ринкових відносин.

Ринок у широкому розумінні нами розглядається як система економічних відносин, що складаються в процесі виробництва вільного обігу товарів, капіталів, руху робочої сили, коштів, для яких характерна свобода суб'єктів у виборі покупців і продавців, визначенні цін, формуванні та використанні ресурсних джерел, що відповідають основним елементам ринкового механізму: ціна, попит, пропозиція. В цих умовах роль держави обмежується регулюванням макроекономічних ринкових механізмів і здійсненням функцій, спрямованих на досягнення рівноваги макроекономічних пропорцій шляхом оподаткування доходів, розвитку імпортних і експортних операцій, митних зборів, бюджетних асигнувань, регулювання міжгалузевих цін та доходів, створення сприятливої для товаровиробника фінансово-кредитної системи.

При дослідженні розвитку ринкових відносин в аграрних галузях та виявленні їх впливу на результативність господарювання ми керувались концептуальними положеннями про формування цивілізованого ринку в Україні як тривалого історичного процесу, органічно поєднаного з розвитком і поглибленням взаємозв'язків різних галузей та сфер діяльності з метою досягнення економічної рівноваги на паритетній ціновій основі, що грунтується на задоволенні попиту споживачів за умови забезпечення рентабельності виробництва. Основою реформування сільськогосподарських підприємств у ринкові структури є зміна форм власності, її роздержавлення і приватизація та формування на цій основі нових ринкових структур. На такій методологічній основі з урахуванням створеної законодавчої бази протягом останніх років відбулись перетворення підприємств аграрного сектора економіки в ринкові структури, здійснено роздержавлення і приватизацію підприємств, паювання майна та землі колгоспно-кооперативного сектора виробництва.

У наших дослідженнях застосування терміну “організація” стосується лише тих її сторін, які є результатом дій і впливу на процес удосконалення системи людиною. Суттєвою ознакою предметів, до яких ми відносимо поняття “організація”, є те, що їх складовими виступають люди та їх об`єднання для спільних дій.

Відомо, що здійснювалося доведення в межах держави, області, району і підприємства посівних площ і врожайності сільськогосподарських культур, поголів`я тварин та їх продуктивності, вказувались канали реалізації продукції і ціни на неї, встановлювалися й інші виробничо-економічні показники, які в директивному порядку доводились до сільськогосподарських підприємств.

Становлення ринкової економіки вимагає необхідності зміни традиційних організаційних структур, що базувалися на державному регулюванні всіх складових діяльності сільськогосподарських підприємств. В умовах переходу на ринкові системи господарювання для підприємств різних форм власності виникла загальна необхідність перейти на вільні самостійні системи діяльності, регульовані ринковими механізмами попиту та пропозиції на будь-які види продукції на принципах самоокупності і самофінансування. Однак перехід на таку систему в умовах неврегульованості цінових паритетів між галузями народного господарства та розладу фінансово-кредитної системи є досить складною проблемою.

Зазначена ситуація потребує створення таких організаційних структур та їх об`єднань, які були б здатні здійснювати господарську діяльність за рахунок власних та позичкових коштів. Водночас становлення ринкової економіки веде до порушення традиційних адміністративно-регульованих систем господарювання і соціально-економічних відносин. Причому ці зміни значною мірою супроводжуються погіршенням становища працівників, зниженням заробітної плати, несвоєчасною її виплатою за умов розбалансованості економічних важелів, що породжує опір значної частини колишніх колгоспників та робітників радгоспів переходу на нові ринкові форми господарювання.

Суть цих перетворень за своїм соціальним змістом полягає у підвищенні вимог до працівників у справі дотримання ними технологічної та трудової дисципліни, у переході від взаємовідносин колективної праці та колективної відповідальності до відносин господаря і найманого робітника при збереженні індивідуального права на певну частку власності на майно та земельний пай і вільного виходу з колективного підприємства.

Отже, постає завдання знайти в цих складних умовах такі організаційні форми, які ефективно діяли б в нових умовах без порушення об`єктивних вимог і з використанням переваг великого виробництва, що базується на принципах розвитку науково-технічного прогресу, перед дрібним, застосуванні високопродуктивних машин, інноваційних технологій та інших чинників, які забезпечують підвищення продуктивності праці та економічну ефективність господарювання.

Найважливішими сферами пізнавального процесу є постановка проблеми, побудова предмета дослідження та наукової теорії, а також перевірка отриманого результату з точки зору його істинності та достовірності й відповідності об`єкту вивчення.

Методологічна основа пізнання процесів реформування адміністративної економіки в ринкову нами розглядається як необхідна умова будь-якої діяльності, спрямованої на вивчення внутрішньої організаційної системи, її регулювання в процесі вивчення чи практичного реформування господарського об`єкта для вирішення поставлених завдань. На сучасному етапі науково-технічного розвитку та соціальної перебудови суспільних відносин спостерігається тісне переплетення наукової теорії і практики при розв'язанні складних проблем реформування власності та соціально-трудових відносин у господарських формуваннях. Тому обгрунтовані методологічні підходи дають змогу уникати істотних помилок при визначенні завдань та способів їх вирішення.

Перерозподіл форм власності, її роздержавлення і приватизація, збільшення її в одних осіб і зменшення в інших об`єктивно призводить до певного розшарування суспільства на багатіших і бідніших, усуває зрівнялівку в одержанні заробітної плати (прибутків), що породжує суперечності в суспільстві. Значна частина населення не сприймає диференціації на багатіючих та бідніючих і прагне до розподілу матеріальних благ за принципами колишньої зрівнялівки, незважаючи на те, що, як відомо, більше має одержувати та особа, яка вкладає більше капіталу, праці та здібностей для досягнення вагомішого результату діяльності.

В організаційному плані розвиток ефективних ринкових форм господарювання може відбуватись, як свідчать дослідження і практичний досвід роботи окремих реформованих сільськогосподарських підприємств, у двох напрямах:

1. Удосконалення господарських та міжгосподарських організаційних структур колективних господарств, спрямоване на диверсифікацію як горизонтальну, так і вертикальну, та узгодження на взаємовигідній основі між суб`єктами господарювання їх дій, що давало змогу з найбільшою повнотою використати ринкові механізми у створенні конкурентоздатної продукції (послуг) і забезпечити одержання прибутку в розмірах, необхідних для відшкодування затрат і здійснення розширеного відтворення за рахунок власних коштів.

2. Удосконалення внутрішньогосподарських соціально-трудових відносин на основі підвищення самостійності господарських формувань у плані розв'язання оперативних питань виробництва та розпорядження результатами господарювання. Такі формування будують свої відносини з правлінням підприємства та між собою на договірній основі за ринковими принципами купівлі-продажу. Юридичні підрозділи, що входять до складу підприємств та об`єднань, співпрацюють за договорами з правлінням (радою директорів), в яких обумовлені взаємозобов`язання співпраці сторін щодо узгодження окремих видів діяльності у сфері виробництва та реалізації продукції, і несуть відповідальність за порушення договірних зобов`язань.

Позитивний вплив техніко-технологічних факторів на вдосконалення організаційних структур може справлятися за умов розвитку великих підприємств (об`єднань), що використовують механізми дії економічних законів про переваги процесів концентрації і спеціалізації виробництва, поглибленого поділу праці та її кооперації між окремими госпрозрахунковими орендними колективами та юридичними особами, які дотримуються сівозмін, використовують високопродуктивні технічні засоби та прогресивні технології вирощування сільськогосподарських культур і утримання тварин незалежно від форм власності і господарювання.

Дослідження та досвід практичної роботи в сільськогосподарських підприємствах свідчать про користь пріоритетності розвитку великих колективних високотехнологічних підприємств, що створені на базі різних форм власності і об`єднують у своєму складі як внутрішньогосподарські підрозділи (госпрозрахункові, орендні, кооперативні), так і юридичні особи різних форм власності та господарювання, з різним ступенем підпорядкованості правлінню господарства. Разом з тим розвиток та поєднання малих форм господарювання з великими підприємствами ні в якому разі нами не заперечуються і при раціональному поєднанні цих підприємств може бути досягнуто найвищого ефекту, про що свідчить як світовий, так і досвід переходу на ринкові умови господарювання в Україні.

У другому розділі “Стан і оцінка результатів господарювання досліджуваних підприємств” проаналізовано сучасний рівень господарювання та виявлено тенденції розвитку реформованих колективних сільськогосподарських підприємств. Аналіз і оцінка результатів діяльності господарств показали, що за роки реформування їх економічний стан значно погіршився. Виробництво валової продукції в сільському господарстві України становило в 1997 р. лише 36,9% від рівня 1990 р., а продуктивність праці знизилась в два рази. Збитки у 1997 р. у підприємствах Мінагропрому України сягали 3625 млн. грн. Збитковими були 87,2% господарств, у 1998 р. майже 90% їх загальної чисельності.

Отже, передача у власність селянам майна і землі, законодавче наділення господарств будь-яких форм власності правами самостійно вибирати напрями своєї діяльності та розпоряджатись результатами господарювання не призвели до бажаних результатів. Обсяги виробництва не зросли і його економічна ефективність не поліпшилась, а навпаки, ці показники істотно погіршились, фактори власності не стали визначальними у діяльності сільськогосподарських підприємств.

Приватна власність є досить позитивною впливовою основою в діяльності людини . Це переконливо доведено світовим досвідом країн з ринковою економікою. Але разом з цим повинні бути врегульовані державою макроекономічні ринкові механізми: цінова паритетність між галузями народного господарства; сприятлива фінансово-кредитна, інвестиційна і податкова системи та виплата власникам земельних паїв хоча б мінімальних дивідендів, що визначає власність як приватну.

Однак і за цих складних умов результативність господарювання значною мірою залежить також і від внутрішньогосподарських факторів, рівня організації справи та встановлення економічних відносин всередині підприємства між його формуваннями та правлінням господарства.

Провідними факторами, які визначають різний рівень співвідношень між затратами та надходженнями від реалізації продукції, робіт, послуг, виявились такі: організаційна будова підприємства та його структура; господарська самостійність внутрішньогосподарських формувань щодо вирішення оперативних питань діяльності та розпорядження результатами господарювання; рівень використання викладених організаційних положень, принципів організації праці та виробничих процесів при формуванні трудових колективів, організації робочих місць та виконанні робіт; розвиток різноманітних видів виробничої та підприємницької діяльності з урахуванням попиту ринку; створення видів продукції та надання послуг, які безпосередньо реалізуються споживачеві, що дає змогу мати постійні надходження коштів, а не ті кошти, що є в “дорозі” до підприємства і своєчасно не сплачуються за поставлену продукцію заготівельними організаціями.

Проведені детальні монографічні дослідження результатів господарювання обраного базового господарства ВАТ “Агрофірма Славутич” Переяслав-Хмельницького району Київської області та колективних господарств цього ж району свідчать, що раціонально побудовані внутрішні економічні взаємовідносини в підприємстві дають змогу здійснювати беззбиткову діяльність.

Порівняльні дані про виробництво продукції та фінансові результати господарювання наведені в таблицях 1 і 2.

Таблиця 1 Динаміка виробництва валової продукції та прямих затрат праці на основні види продукції досліджуваних підприємств Переяслав-Хмельницького району Київської області (в порівнянних цінах 1996 р.). тис. грн.; люд. - год.;

Показники	ВАТ “Агрофірма Славутич”	Колективні сільськогосподарські підприємства
	Роки
	1993	1995	1997	1993	1995	1997
Вироблено валової продукції - всього	1806	2161	2863	67555	51974	36826
у тому числі на одне підприємство	1806	2161	2863	1986	1528	1083
З них: рослинництво	811	880	1256	993	932	668
тваринництво	590	796	992	981	582	397
рибництво	405	485	615	---	---	---
Затрати праці на вироб-ництво 1 ц продукції : зерно (без кукурудзи)	0,62	0,59	0,56	0,69	1,2	1,17
цукрові буряки	0,39	0,31	0,3	0,86	1,32	1,24
молоко	5,7	5,5	5,4	7,74	8,52	10,9
приріст великої рогатої худоби	44,46	42,1	41,2	35,2	47,3	67,8
приріст свиней	127	99,4	86,1	247,5	246,9	208,4

Виробництво валової продукції у ВАТ “Агрофірма Славутич”, як видно з даних табл. 1, зросло за рахунок двох факторів: підвищення врожайності сільськогосподарських культур, продуктивності худоби і розширення агрофірми в результаті добровільного приєднання до неї інших господарських структур. Завдяки цим факторам збільшення валової продукції за досліджуваний період становило 1,6 раза, в тому числі в рослинництві - в 1,5 раза і тваринництві - в 1,7 раза.

У господарствах району при незмінних територіальних і земельних ресурсах та кількості господарств виробництво валової продукції значно зменшилось - у 1,8 раза, в тому числі в рослинництві - в 1,5 раза і тваринництві - в 2,4 раза. В результаті зростання в агрофірмі виробничих показників відбулось і закономірне зниження затрат праці на одиницю продукції. На виробництві зернових культур за досліджуваний період затрати праці знизились на 9,7 % і становили 0,56 люд.-ггод. на 1ц, по цукрових буряках - на 23% і досягли 0,3 люд.-год. У господарствах району, навпаки, затрати праці на виробництво зерна збільшилися в 1,7 раза і становили 1,17 люд.- год на 1 ц, на виробництві цукрових буряків зросли в 1,44 раза і досягли 1,24 люд.- год на 1 ц.

В господарствах району затрати праці на 1ц приросту великої рогатої худоби збільшилисяев 1,9 раза і досягли 67,8 люд.-год. на 1 ц приросту. Така ж тенденція спостерігається і при виробництві молока. У 1997 р. затрати сягали 10,9 люд.-год.,

або зросли в 1,4 раза. В агрофірмі за ці роки затрати праці на приріст великої рогатої худоби коливались в межах 42-44 люд.-год., при виробництві молока - 6,9-5,4 люд.-год. на 1 ц, або відповідно нижчі порівняно з господарствами району по молоку - в 2 рази і приросту великої рогатої худоби - в 1,6 раза.

Рис. 1 Динаміка продуктивності праці підприємств за 1990-1997 р., тис.грн.

Подібна тенденція спостерігається і по продуктивності праці. Дані, що характеризують її динаміку, наведені на рис. 1. З них видно: якщо в 1990 р. продуктивність праці колгоспу “Перемога” (в подальшому на його базі створено ВАТ “Агрофірма Славутич”) становила 14516 грн., а в середньому по господарствах району - 10383 грн., або була нижчою на 40%, то за роки реформування підприємств у ринкові структури в агрофірмі в 1993-1996 рр. вона незначно знизилась і коливалась в межах 12,1-13,4 тис.грн., а в господарствах району суттєво знижувалась. Так, у 1997 р. порівняно з 1993 р. продуктивність праці в агрофірмі зросла на 39,2% і становила 16841 грн., а в середньому по господарствах району за цей період знизилась на 33% і становила 5119 грн., або нижча порівняно з показниками агрофірми в 3,3 раза. Порівняно з колективними сільсько-господарськими підприємствами України продуктивність праці в агрофірмі в 1997 р. була вищою в 3,7 раза.

Наведені в табл. 2 виробничі та економічні показники в своїй сутності зумовили й кінцеві фінансові результати господарювання досліджуваних колективних сільськогосподарських підприємств на перехідному етапі до ринкових відносин.

Дані свідчать, що в цілому по колективних сільськогосподарських підприємствах, крім ВАТ “Агрофірма Славутич”, спостерігається загальна тенденція до спаду виробництва, зростання збитковості, поглиблення кризових явищ, що в цілому відображає ситуацію, що склалася у сільському господарстві України на перехідному етапі до ринкових відносин. Поглиблене вивчення факторів, що зумовили ефективну господарську діяльність в агрофірмі, показало, що перевищення надходжень над затратами виробництва відбувається завдяки застосуванню прогресивних інноваційних технологій вирощування сільськогосподарських культур та утримання тварин, використанню високопродуктивної техніки і раціональній побудові внутрішньо-господарських економічних взаємовідносин між формуваннями підприємства.

Проведені спостереження на виконанні окремих трудомістких технологічних операцій при вирощуванні озимої пшениці (на оранці, підготовці грунту, внесенні добрив, сівбі та збиранні врожаю) за традиційною та інноваційною технологіями показало, що витрати пального на 1 га на ці операції за традиційною технологією становили 31,7 кг, за інноваційною (поєднання кількох операцій в одному агрегаті) - 19 кг; оплата праці з нарахуваннями становила відповідно 5,12 і 2,51 грн. на 1 га.

Таблиця 2 Фінансові результати діяльності та використання прибутку досліджуваних підприємств Переяслав-Хмельницького району Київської області , тис.дол. США

Показники	ВАТ “Агрофірма Славутич”	Колективні сільськогосподарські підприємства
	Роки
	1993	1995	1997	1993	1995	1997
Курс долара на кінець року	12610 крб.	179400 крб.	1,899 грн.	12610 крб.	179400 крб.	1,899 грн.
Надходження від продаж	1633,0	1081,0	1600,3	6246,0	7959,8	10072,0
Податок на додану вартість (ПДВ)	185,6	184,5	266,4	107,6	958,0	1541,0
Затрати на виробництво та реалізацію продукції	1123,0	519,4	1063,7	3723,0	6276,0	12073,0
Чистий прибуток , збиток (-)	313,4	367,1	231,2	2316,4	491,8	-4021,0
Рівень рентабельності збитковості (-) %	27,9	69,6	21,7	62,2	7,8	-33,3
Розподіл прибутку на: - придбання основних технічних і оборотних засобів	107,0	140,0	155,4	700,0	451,0	---
- будівництво виробничих об'єктів	179,0	90,0	59,8	639,4	---	---
- будівництво об'єктів соціально-побутової інфраструктури	30,0	38,1	16,0	68,0	---	---
- матеріальне стимулювання працівників	35,0	30,0	---	72,0	40,8	---
- виплата дивідендів	43,2	21,8	69,0	---	---	---

Здійснений факторний аналіз собівартості озимої пшениці по статтях затрат за допомогою методу ланцюгових підстановок показав, що за рахунок підвищення врожайності з 36,5 до 62,4 ц/га і при збільшенні витрат на 1 га на 334 грн. собівартість 1 ц зерна знизилась на 1,62 грн. Тобто збільшення витрат на 1 га на 100 грн. при раціональному поєднанні технологічних прийомів допомагає знижувати собівартість 1 ц озимої пшениці на 48 коп.

Системний аналіз виявлення факторів, які дали змогу за цих же несприятливих зовнішніх умов прибутковій діяльності ВАТ “Агрофірма Славутич” показав, що це досягнуто завдяки двом групам факторів:

1.Виробничих, які базуються на розвитку багатогалузевого сільськогосподарського, промислового виробництва, переробці виробленої сільськогосподарської і рибної продукції та внутрішньогосподарському врегулюванні еквівалентного обміну між підрозділами, що стимулює трудівників до високопродуктивної праці.

2. Реалізаційних: роздрібна торгівля, послуги, що дало можливість збільшувати виручку від реалізації продукції не за рахунок підвищення цін, а в результаті усунення посередника - переробника та покупця-оптовика.

Отже, з викладеного випливає висновок, що навіть у такому, досить несприятливому для сільгосптоваровиробника середовищі можна знаходити шляхи не лише для “виживання”, але й для здійснення розширеного відтворення і прибуткового господарювання завдяки вдосконаленню організаційних господарських структур та їх діяльності.

У третьому розділі “Створення інтегрованих підприємницьких структур у сільськогосподарських підприємствах” опрацьовані питання вдосконалення організаційних структур сільськогосподарських підприємств на основі розвитку інтеграційних процесів, врегулювання економічних відносин еквівалентного обміну з переробними підприємствами та внутрішньогосподарського врегулювання еквіва-лентного обміну між підрозділами завдяки встановленню паритетних розрахункових цін шляхом перерозподілу грошових надходжень з прибуткових формувань.

Відповідно до цих вимог і була розроблена за участю автора організаційна структура ВАТ “Агрофірма Славутич ”, яка наведена на рис. 2.

Для регулювання внутрішньогосподарського економічного механізму установчими документами ВАТ “Агрофірма Славутич” передбачено встановлення внутрішньогосподарського еквівалентного обміну. В разі, якщо продукція (послуги) окремих підрозділів з незалежних від них причин є збитковими або низькорентабельними, передбачається встановлення цін для цих підрозділів такими, що відшкодовують затрати і дають можливість отримати середній прибуток по ВАТ “Агрофірма Славутич”. Кошти для збільшення цін на продукцію цих підрозділів передбачено виділяти за рахунок загальногосподарського фонду агрофірми.

Перевагою наведеної організаційної структури є те, що навколо головного підприємства об'єдналися юридичні особи, які набули статусу дочірніх підприємств зі своїми внутрішньогосподарськими формуваннями. У складі останніх також є окремі юридичні особи і госпрозрахункові підрозділи з високим рівнем самостійності господарювання і відповідальності за його результати внутрішньогосподарськими формуваннями, а між собою юридичні особи мають функціональні зв'язки, за допомогою яких на договірній основі регулюються економічні взаємовідносини по всіх видах діяльності.

Серед головних напрямів подальшого розвитку взаємовигідних економічних ринкових відносин між товаровиробниками і переробниками їх сировини, які відповідали б вимогам дії механізмів економічних законів щодо переваг великого виробництва, його концентрації та спеціалізації, поділу праці та її кооперації, що дає змогу застосувати сучасні світові прогресивні технології, високопродуктивну техніку, завдяки чому знижуються затрати виробництва всіх його учасників, є, як підтвердили дослідження, два основні:

1. Всебічний розвиток інтеграції та кооперації сільськогосподарських підприємств різних форм власності з переробними, обслуговуючими, торговельними підприємствами та встановлення між ними стабільних організаційних і економічних зв'язків у сфері переробки сільськогосподарської сировини та її реалізації, забезпечення товаровиробника оборотними засобами та здійснення технічного обслуговування складних сільськогосподарських машин. Розподільчі відносини між названими партнерами мають бути побудовані за такими методами:

- встановлення договірних цін між товаровиробниками, переробниками, постачальниками та сервісними підрозділами, які однаково враховували б інтереси всіх учасників і передбачали розподіл виручки від реалізації кінцевої продукції пропорційно поставленим обсягам продукції з урахуванням витрат виробництва;

- визначення питомої ваги у виручці від реалізації кінцевої продукції кожного учасника пропорційно нормативним затратам виробництва в одиниці кінцевої продукції.

2. Створення єдиних великих інтегрованих високотехнологічних акціонерних об'єднань, науково-виробничих комплексів, концернів, компаній та інших формувань по виробництву, переробці продукції, наданні послуг, у торгівлі (в тому числі у зовнішній), у банківській сфері, які діють за єдиним господарським планом, встановлюють внутрішні паритетні ціни між формуваннями (юридичними, госпрозрахунковими особами) створеного об'єднання, використовуючи протягом року загальногосподарські надходження там і тоді, коли вони найбільш необхідні для діяльності.

Ефективність такої організаційної структури можна підтвердити даними, наведеними в попередніх підрозділах другого розділу про результати господарювання ВАТ “Агрофірма Славутич” та проілюструвати організаційні рішення по здійсненню господарських економічних взаємовідносин протягом року.

Діяльність формувань (табл.3) здійснюється за єдиним господарським планом агрофірми. Промислове підприємство “Дельта” (юридична особа в складі агрофірми) протягом року на цегельному заводі виробляє цеглу і використовує переважно власний будівельний цех, який розбудовує не лише агрофірму, але й виконує роботи на замовлення будь-яким суб'єктам господарювання у регіоні. Цегельний завод зайву цеглу реалізує різним споживачам. У несприятливий для будівництва зимовий період будівельний цех виготовляє різноманітні столярні вироби, надає послуги з виготовлення цих виробів замовникам. Деревообробний цех переробляє за рік близько 600 м3 деревини.

Таблиця 3 Економічна ефективність господарської діяльності ВАТ “Агрофірма Славутич”, тис. грн.

Підрозділи і види продукції	Показники по роках
	надходжен ня від продажу	податок на додану вартість (ПДВ)	витрати на виробництво і реалізацію продукції	валовий прибуток, збиток (-)	чистий прибуток, збиток (-)	рівень рентабельності, збитковості (-)%
	1996	1997	1996	1997	1996	1997	1996	1997	1996	1997	1996	1997
Племзавод “Шевченківський” (юридична особа)	1009	1587	200	317	901	1316	-92	-46	-92	-61	-10,2	-4,6
в т.ч.:молоко	512	506,1	102	101	390	320	20	85	20	70	5,1	21,8
м'ясо	229	228,2	46	46	269	287	-86	-105	-86	-105	-32	-36,6
продукція рослинництва	268	853	52	170	242	709	-26	-26	-26	-26	-10,7	-3,6
ДП “Голуба Нива” (юридична особа)	857	610,7	171	122	341	403	345	85,7	252	70,5	73,9	17,5
в т.ч.:риба ставкова	500	389,9	100	78	156	248	244	64	171	52	109,6	21
риба річкова	212	90,7	42	18	68	56	102	16,7	82	13,4	120	24
риба копчена	145	130,2	29	26	117	99	-1	5	-1	4	-1,1	4
Промпід-приємство “Дельта”	130	227	26	45	58	89	46	93	37	74	64	83
Інші підрозділи	2345	614,2	214	22	1680	212	451	275,3	316	83,5	18,8	39,3
Разом по агрофірмі	3491	3039	611	506	2209	2020	671	408	537	411	24,3	21,8

Механізований будівельний загін потужної техніки, який також є у складі “Дельти”, функціонує протягом року на об'єктах агрофірми і надає послуги стороннім споживачам. Постійні надходження коштів цього формування за рішенням правління використовуються й іншими формуваннями на безпроцентній кредитній основі в процесі виробництва з поверненням їх після реалізації своєї продукції.

За такою ж схемою працює і машинно-технологічна станція (МТС): виконавши внутрішньогосподарські замовлення, надає послуги по вирощуванню і збиранню сільськогосподарських культур іншим замовникам.

Господарське товариство “Мрія” (юридична особа) здійснює роздрібну торгівлю різноманітними продуктами, в тому числі й невласного виробництва, має у своєму складі кафе та їдальню і працює цілорічно. Щоденні грошові надходження агрофірма оперативно використовує для критичних потреб у будь-якому підрозділі протягом року на основі безпроцентного кредиту. Така система взаємовідносин дає змогу оперативно вирішувати фінансові питання всієї складної системи діяльності в єдиному економічному посторі й ефективно господарювати.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження стану реформування сільськогосподарських підприємств у ринкові структури та розвитку в них підприємницької діяльності свідчить, що економічні реформи в сільськогосподарській галузі АПК виявились мало ефективними. З їх допомогою не вдалося розв'язати складних питань зростання сільськогосподарського виробництва. Навпаки, при їх здійсненні істотно поглибилися кризові явища в галузі, що призвело до значного зменшення обсягів виробництва та збільшення його збитковості. Виробництво валової продукції в сільському господарстві в 1997 р. становило лише 36,9% рівня 1990 р., а продуктивність праці знизилась у два рази. Збитки колективних сільськогосподарських підприємств становили 3625 млн.грн., збитковими були 87,2% загальної кількості підприємств.

Виявлені в процесі досліджень фактори неефективного переходу сільськогосподарських підприємств до ринкової економіки дали змогу окреслити основні причини такого стану в галузі та внести пропозиції щодо його поліпшення шляхом зміни зовнішніх та вдосконалення внутрішніх ринкових механізмів.

Здійснене узагальнення економічних перетворень в агропромисловому комплексі по реформуванню власності та наданні широкої самостійності господарювання свідчить, що без жорсткого державного регулювання макроекономічних ринкових механізмів неможливо забезпечити прибуткову виробничу діяльність. Серед головних макроекономічних ринкових механізмів, що зумовлюють необхідність державного регулювання, є:

- паритетність цін на продукцію галузей народного господарства;

- створення сприятливої фінансово-кредитної та податкової систем, без чого неможливо вирішити питання ефективного господарювання в такій трудомісткій і кредитомісткій галузі з подовженим обігом оборотних коштів, як сільське господарство.

Взаємовідносини сільськогосподарських підприємств з високотехнологічними промисловими переробними підприємствами, які однаковою мірою враховували б інтереси всіх учасників, доцільно встановлювати за такими методами:

- встановлення паритетних договірних цін здійснювати залежно від питомої ваги у виручці від реалізації кінцевої продукції пропорційно обсягам поставок та нормативним затратам виробництва;

- за умов збиткових результатів на окремі види переробленої продукції збитки між партнерами також розподіляються пропорційно обсягам поставок.

Удосконалення організаційних структур сільськогосподарських підприємств економічно вигідно здійснювати на основі створення великих інтегрованих високотехнологічних об'єднань по виробництву продукції, її переробці, наданні послуг, виробництву промислових товарів, роздрібній торгівлі, які діють за єдиним господарським планом, використовуючи протягом року загальногосподарські надходження там і тоді, коли вони найбільш необхідні для діяльності.

Характерною ознакою такого об'єднання є замкнутість взаємопов'язаних процесів, поглиблений внутрішньогосподарський поділ праці та його кооперація при виробництві й реалізації кінцевої продукції, робіт, послуг.

За таких умов створюються можливості концентрації капіталу, гнучкого маневрування коштами протягом року і почергового концентрування їх вкладання у найвигідніші сфери діяльності відповідно до попиту ринку.

Регулювання та вдосконолення внутрішньогосподарських ринкових відносин потрібно здійснювати за такими напрямками:

- встановлення між підрозділами підприємства ринкових принципів, які базуються на купівлі-продажу, з урахуванням попиту, пропозиції, ціни;

- підвищення самостійності господарських формувань щодо вирішення оперативних питань діяльності та розпорядження результатами своєї праці;

-застосування еквівалентних внутрішньогосподарських розрахункових цін з урахуванням трудомісткості вироблюваної продукції, середнього рівня прибутковості по господарству, в результаті регулювання та перерозподілу надходжень прибуткових формувань.

сільськогосподарський господарський інтегрований

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сахневич Б.В. Організаційні структури реформованих господарств та економічна ефективність їх діяльності//Науковий вісник НАУ: Зб.наук.пр. - 1999. - Вип.15. - С.47-52.

2. Сахневич Б.В. Удосконалення внутрішньогосподарських економічних відносин сільськогосподарських підприємств//Вісник аграрної науки. - 1999. - № 4. - С.82.

3. Сахневич Б.В. Інтеграція сільськогосподарських формувань//Експрес-новини: наука, техніка, виробництво УкрІНТЕІ: Зб.наук.пр. - 1999. - Вип.7-8. - С.48-50.4

4. Сахневич Б.В. Резерви підвищення економічної ефективності господарювання // Економіка АПК-1999.-№ 10.-С.51-56.

Размещено на Allbest.ru

...