Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Середньоросійська порода бджіл.

2. Сіра гірська кавказька порода бджіл

3. Карпатська порода бджіл

4. Країнська бджола(або карніка)

5. Італійська бджола

6. Українська степова порода бджіл

7. Жовта кавказька порода бджіл

Висновок

Список літератури

Вступ

Бджола (Apis) -- рід з родини бджолині (Apidae). Бджоли мають довжину тіла від 7-8 мм до 16-18 мм. Забарвлення різної інтенсивності -- від рівномірно чорного і темно бронзового до жовтого і червоно-жовтого. З двох пар крил задні трохи менше передніх, крила вкриті мереживом жилок, на передній кромці заднього крила присутні декілька гачкоподібних зачіпок, що зчіплюються з відповідною складкою на задній кромці переднього крила. Бджоли бачать ультрафіолетове випромінювання. Усі види, що належать до родини Apis мешкають в добре організованих суспільствах. Будують вони з чистого воску вертикальні пласти, що мають комірки з обох сторін, в яких народжуються бджоли та зберігаються корми. Дорослі особини та личинки живляться нектаром, паддю та квітковим пилком. Створюють великі колонії (бджолині родини) і в залежності від виду налічують від кількох до 20-80 тисяч особин. Життя родин координується за допомогою феромонів, регулярних змін активності залоз, спілкування за допомогою танців та звуків. Тут діє поліморфізм та віковий поліетізм.

Досконально розроблений спосіб регуляції температури в гнізді, що дозволяє бджолиним родинам бути незалежними у великій мірі від зовнішніх умов, завдяки чому в холодному кліматі можуть пережити довгі та сурові зими цілі колонії, а не тільки поодинокі особини в стані зимової сплячки, як наприклад джмелі.

бджола медовий порода роїння

1. Середньоросійська порода бджіл

Середньоросійська порода бджіл (Apis mellifera mellifera L.) відрізняється від решти темно-сірим забарвленням тіла, без жовтизни. Також потрібно відзначити, що бджоли цієї породи більші за інші поріди бджіл. Довжина хоботка знаходиться в межах 5,9-6,4 міліметрів. Вага плідної матки становить 200-210 мг, у прийнятних умовах вона може відкласти до 2500 яєць на добу (в деяких джерелах вказується і 3000).

Ця порода бджіл була сформована в суворих умовах Північної і Центральної Європи, тому відрізняється високою витривалістю, продуктивністю і кращою зимостійкістю, що є їх великою перевагою. У зимівнику вони знаходяться по 6-7 місяців (залежно від ситуації і більше) і без особливих проблем витримують такий тривалий період. На відміну від інших різновидів бджіл, середньоросійська порода бджіл набагато менше уражається падевим нозематозом і токсикозом.

Довжина бджоли 12-14 мм, довжина хоботка 5,7-6 мм. Забарвлення середньоросійської бджоли сіре (чорне). Під час роїння закладають до 25-30 маточників, відпускаючи не більше 6 роїв. Бджоли цієї породи зимостійкі, стійкі до нозематозу і у меншій мірі, чим інші породи, вражаються токсикозом паді.

Середньоросійські бджоли добре будують стільники, добре використовують медозбір з липи, гречки, зніту, білої конюшини. Запечатують мед білою «сухою» печаткою. Середня медова продуктивність досягає 28,2 кг меду, інколи і до 41 кг за сезон на сім'ю. Бджоли цієї породи слабо захищаються від бджіл-злодійок, самі набагато рідше займаються крадіжкою, чим південні.

Середньоросійські бджоли швидко реагують на зовнішні подразники, неспокійні, агресивні. При огляді гнізда слід проявляти обережність: бджоли бігають по стільниках, тривожаться, звисають кетягами і нерідко падають з нижнього бруска рамки. Якщо на вийнятому стільнику опиниться матка, вона припинить роботу, приєднається до сім'ї і кидатиметься по стільниках. Сім'ї цієї породи добре приймають чужих маток, одночасне мешкання двох маток - явище рідке. Бджоли-трутівки з'являються украй рідко.

Одним з недоліків цих бджіл є підвищена схильність до роїння. Ця порода добре переносить довгі зими, тому на Кавказі не прижилася: короткі маломорозні зими не дозволяють їй утворити нормальний клуб. В результаті всю зиму бджоли знаходяться в напівактивному стані, що приводить до швидкого зносу організму.

2. Сіра гірська кавказька порода

Також, однією з найпоширеніших порід є сіра гірська кавказька порода, в перекладі - Apis mellifera caucasica Gorb. Як і представники середньоросійської породи, кавказькі бджоли мають сіре забарвлення тіла. Відмінною рисою даної породи є їх хоботок (з усіх порід бджіл мають найбільшу довжину), довжина якого становить 7,2 міліметрів. Вага плідних маток цієї породи становить приблизно 200 мг, при цьому за одну добу вона здатна відкласти до 1,5 тисячі яєць.

Найбільшої поширеності кавказька порода бджіл отримала в гірських районах і господарствах передгір'я Кавказу. Якщо порівнювати зі середньоросійською породою, то сіра гірська набагато краще використовує поліфлорний медозбір. Також потрібно відзначити високий рівень продуктивності по запиленню конюшини.

Кавказька порода бджіл відрізняється надзвичайною здатністю швидко переключатися, в разі необхідності, з одного виду медоносів на інший. Магазинну частину не використовує, поки повністю не заповнить медом розплідні стільники.

Ці бджоли набагато раніше вилітають з вулика і пізніше інших порід повертаються ввечері в гніздо. Бджоли цієї породи можуть робити обльоти восени та навесні при низькій температурі, а також відмінно пристосовані до ночівлі на квітках в полі під час літнього періоду. Також не є проблемою туман і дощ.

Вони постійно шукають нові джерела медозбору, причому можуть вдатися до крадіжки погано захищених гнізд інших бджіл. Але при цьому своє гніздо охороняють дуже надійно. Величезним плюсом цієї породи є швидке перемикання з ройового стану в робочий.

Якщо порівнювати з середньоросійськими і карпатськими, то бджоли кавказької породи менш зимостійкі і більше страждають від падевого нозематозу і токсикозу під час зимівлі.

Стільники кавказьких бджіл ще називають "мокрими" через їх темний колір. Під час огляду бджолярем, бджоли не збігають з рамок.

3. Карпатська порода бджіл

Карпатська порода бджіл має офіційну назву Apis mellifera carpathica. Тіло цієї породи бджіл має сірий колір. У робочих особин хоботок досить довгий, приблизно 6,3-7,0 міліметрів. Плідні матки в середньому важать близько 205 мг, а також здатні відкласти до 1.8 тисяч яєць на добу.

Карпатська порода бджіл відрізняється від інших порід рядом позитивних якостей: вони продуктивні, миролюбні, відрізняються хорошою зимостійкістю (трохи поступаючись середньоросійським). Відрізняються слабким роїнням. Мед запечатують «сухим» способом, сама печатка має дуже приємний білий колір. Головною перевагою карпатських бджіл є їх здатність в більш ранньому віці (якщо порівнювати з іншими породами) приступати до збиральницької роботи. Також потрібно відзначити, що бджоли цієї породи збирають нектар з низьким вмістом цукру.

Природно, серед всіх переваг, знайдуться і недоліки. У карпатських бджіл можна виділити їх високу схильність до злодійства, що в свою чергу ускладнює огляд сімей. В Карпатах бджоли не використовуються для виробництва прополісу. Але при переїзді в нові райони, кількість прополісу в гніздах помітно зростає. Але, одночасно з цим підвищується і злобливість.

Ще одним недоліком карпатської породи є їх байдуже ставлення до воскової молі. У зв'язку з цим, необхідно більше уваги приділяти цьому питанню і боротися з цим шкідником стільників.

4. Країнська бджола(або карніка)

Країнська бджола (або карніка). Батьківщиною породи є південно-східні схили Альп, країнські бджоли поширені в центральній Європі. Забарвлення бджіл схоже із забарвленням сірої кавказької, але на черевці є сріблясті півкільця. Довжина хоботка 6,4-6,8 мм. Плодючість матки в період інтенсивного нарощування сім'ї висока - 1400-2000 яєць в добу.

Печатка меду біла «суха». Гніздо прополісують помірно. По миролюбності схожі із сірими кавказькими бджолами. Поведінка спокійна.

Добре опилюють червону конюшину. Схильні до роїння. Активно охороняють гніздо від нападу, але самі не схильні до крадіжки. Володіють високою зимостійкістю. Помірно споживають кормові запаси в період зимівлі. Стійкі до різних захворювань. У низовинних районах у бджіл цієї породи з'являється деяка жовтизна на черевці.

5. Італійська бджола

Назва породи говорить про батьківщину цих бджіл. Поширені в Германії, США, Канаді, Новій Зеландії, добре переносять середньоазіатський теплий клімат, в холодніших регіонах погано зимують, схильні до захворювання нозематозом більше місцевих бджіл. По продуктивності виявилися нижчими средньоросійських і кавказьких бджіл. Забарвлення світле з жовтими смужками на черевці. Довжина хоботка 6,3-6,6 мм. Печатка меду біла, стільниковий мед високого класу.

Під час огляду бджоли поводяться дуже спокійно, продовжують працювати Порода відрізняється сильною схильністю до виведення розплоду. Малорійливі. В період зимівлі витрачають багато корму. У північних широтах раннє виведення розплоду приводить до швидкого старіння і загибелі робочих бджіл, тому розвиток сім'ї весною затягується.

При хорошому взятку дають високі медозбори. Неперевершені майстри в крадіжці, але своє гніздо захищають добре. У час взятку не обмежують роботу матки. Відчуття орієнтування у італійських бджіл розвинене слабо, вони часто залітають в чужі льотки.

6. Українська степова порода бджіл

Українська степова порода бджіл (Apis mellifra acervorum Scor.) сформувалася у зонах Лісостепу і Степу України. Нині найбільш чистопородний її масив у Кіровоградській, Вінницькій, Полтавській та Хмельницькій областях і в сусідніх з ними районах.

Українські степові бджоли продуктивно використовують медозбір з білої акації, еспарцету, гречки, липи, соняшнику. На кращих пасіках Кіровоградської і Полтавської областей збирають понад 80 кг меду на сім'ю. Валовий медозбір кращих сімей у деякі роки досягав 120 кг. Бджоли добре пристосовані до збору нектару із степового різнотрав'я. Забарвлення тіла у бджіл української степової породи переважно сіре. Інколи спостерігається із світло-коричневими плямами на перших двох тергітах черевця. Довжина хоботка робочих бджіл -- 6,3-6,7 і навіть 6,9 мм; ширина третього тергіта -- 4,6-5,1 мм. Маса одноденних робочих бджіл у середньому становить 105 мг, неплідної матки -- 180 мг, плідної 200 мг. Близько 60% бджіл мають позитивне дискоїдальне зміщення, форма заднього краю воскового дзеркальця випукла більш як у 75% випадків. Печатка меду переважно біла ("суха").

Бджоли миролюбні, помірно прополісують гніздо, інтенсивно будують стільники і нарощують велику силу сім'ї до основного медозбору, стійкі до ряду захворювань (нозематозу, гнильців, падевого токсикозу).

Українські степові бджоли малорійливі й набагато легше, ніж середньоросійські, переходять з ройового стану в робочий. Для цього інколи буває достатньо зірвати всі ройові маточники і розширити гніздо. Вони добре зимують, більш зимостійкі, ніж карпатські, адже умови зимівлі їх у безлісих степових просторах, відкритих для вітрів, були завжди менш сприятливими, ніж у гірських лісових районах.

Плодючість маток у період найінтенсивнішого розвитку становить 1100-1800, а за даними М. І. Дзюби і М. С. Ганошенка (1978); І. К. Давиденко (1991),-- до 2500 яєць на добу.

7. Жовта кавказька бджола

Мешкає в низовинних долинах Грузії, Вірменії, Азербайджану і на Північному Кавказі. Забарвлення сіре з чіткими, майже червоними кільцями. Хоботок у цих бджіл трохи коротший, ніж у сірих кавказьких (6,5-6,9мм), але вони також добре працюють на червоній конюшині. Плодючість матки досягає 1100-1700 яєць в добу. Печатка меду темна «мокра». Жовті кавказькі бджоли помірно рійливі, виключно миролюбні, рано навесні активно нарощують силу. У них часто спостерігається тиха заміна маток. При огляді гнізда з рамок не сходять, матка роботу не припиняє. Рамки сильно прополісуют. Бджоли відрізняються крадіжкою і здатні нападати на інші сім'ї. Кавказькі бджоли добре переносять спекотний сухий клімат. Ця порода представляє цінність для селекції і виведення нових порід шляхом прямої і зворотної помісі. Пряма - матка з місцевим трутнем, зворотна - місцева матка з кавказьким трутнем. Перше покоління відрізняється високим медозбором, зимостійкістю, стійкістю до захворювань. Третє покоління, як правило, малопродуктивно.

Висновок

Для того, щоб отримати бажаний результат і зібрати з пасіки якомога більше продуктів бджільництва, кожен бджоляр повинен знати всі породи бджіл. Якщо бджоли були куплені весною, але за наявності хорошої кормової бази та достатнього багажу знань у бджоляра, то вже за перший сезон можна досягти бажаних результатів. За цей період можна значно збільшити кількість бджолосімей і приріст усієї пасіки в цілому. Як результат - буде отриманий товарний мед, корма для всіх сімей бджіл вистачить на всю зиму.

Під час покупки бджіл необхідно звернути увагу на те, що існує два види бджіл: миролюбні і злі. Звичайно, це дуже важливе питання. Як можна здогадатися, що за миролюбними бджолами набагато простіше доглядати, ніж за злими. Самими "добрими" є сірі гірські кавказькі бджоли. Карпатські і країнські відносяться до помірно злісних.

Всім бджолярам без винятку рекомендується купувати бджіл районованих в місцевості, де вони будуть розводитися, планових порід. А якщо купуєте в своєму регіоні, то це додатково полегшить їх транспортування. Позитивним моментом такої покупки також є те, що бджолам не буде потрібна акліматизація, що впливає на їх здоров'я і рівень продуктивності.

Якщо бджоли завезені з далеких місць, то під час акліматизації багато бджіл можуть загинути. Природно, продуктивність сімей значно знижується. Для того, щоб отримати високі медозбори від бджіл, до покупки необхідно підходити з особливою ретельністю. А саме правильно вибирати породи бджіл, які пристосовані до місцевості. За статистикою, яка сьогодні озвучена, відомо, що найпоширенішими породами бджіл в нашій країні є: сіра гірська кавказька порода бджіл, середньоросійська порода бджіл, італійська порода бджіл, жовта кавказька порода бджіл, країнська карника, українська степова порода бджіл, карпатська порода бджіл.

Размещено на Allbest.ru