Мінливість господарсько-цінних ознак гібридів м'якої озимої пшениці залежно від добору батьківських форм

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ ЗЕРНОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

06.01.05 - селекція і насінництво

МІНЛИВІСТЬ ГОСПОДАРСЬКО-ЦІННИХ ОЗНАК ГІБРИДІВ М`ЯКОЇ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ЗАЛЕЖНО ВІД ДОБДРУ БАТЬКІВСЬКИХ ФОРМ

МАРЕНИЧ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ

Днепропетровск,1999

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. Озима пшениця - важлива сільськогосподарська культура, яка займає основні площі посіву в нашій державі. Пшеничне зерно використовується в різних галузях промисловості: хлібопекарській, кондитерській, макаронній, круп'яній, хімічній. Але найголовнішим його продуктом є хліб, який має унікальні поживні і смакові властивості.

Проблема виробництва зерна озимої пшениці завжди стояла дуже гостро. Особливо це відчутно зараз. Незважаючи на те, що Україна забезпечує себе зерном повністю, валові збори зерна пшениці, його якість бажають залишатися кращими. Підвищення врожайності і якості зерна агротехнічним способом має свою межу і потребує великих коштів, в той час, як селекція набагато ефективніша і економніша.

Сучасні сорти повинні мати в собі найповніший комплекс усіх господарсько-цінних ознак: врожайність, якість зерна, стійкість до хвороб і шкідників, екологічну пластичність та інше. Успішно ця проблема може бути вирішена лише селекційним шляхом і вдалий підбір батьківських форм для схрещування - одна із запорук успіху.

Дана робота є складовою частиною наукових досліджень кафедри селекції, насінництва та генетики Полтавського державного сільськогосподарського інституту по темі "Створити високопродуктивні і високоякісні сорти озимої пшениці і кукурудзи для зони нестійкого зволоження лівобережного Лісостепу України", № держреєстрації ИА01000220р.

МЕТА ДОСЛІДЖЕНЬ. Метою досліджень було вивчення елементів продуктивності рослин та ознак якості зерна озимої пшениці, вивчення статистичних параметрів господарсько-цінних ознак і використання їх для оцінки при підборі вихідного матеріалу і доборі на ранніх етапах селекції.

ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ. Для вирішення цього були поставлені завдання:

- вивчити взаємозв'язки ознак, лімітуючих продуктивність рослин і якість зерна;

- встановити закономірності спадковості і мінливості показників продуктивності і якості залежно від підбору батьківських форм;

- встановити можливості добору за господарсько-цінними ознаками;

- одержати гібриди і провести добір генотипів, які характеризуються комплексом цінних ознак.

НАУКОВА НОВИЗНА ДОСЛІДЖЕНЬ. Знайдені ознаки, які мають найбільший вплив на врожайність та якість зерна в умовах Лівобережного Лісостепу. Визначено закономірності спадковості ознак в конкретних умовах і можливість їх використання в селекції. Розглянута проблема використання трансгресивної мінливості в селекції озимої пшениці. Встановлена цінність окремих господарсько-цінних ознак при підборі батьківських пар для схрещування та можливості добору за ними. Виділено нові перспективні лінії, що становлять інтерес для селекції на продуктивність і якість зерна.

ПРАКТИЧНА ЦІННІСТЬ РОБОТИ полягає в розробці принципу підбору батьківських пар для схрещування з одержанням цінного селекційного матеріалу, встановлена ефективність оцінки матеріалу за деякими ознаками, вдосконалені методи добору при селекції на продуктивність та якість зерна. Виділено 121 генотип, що має високий врожайний потенціал і характеризується високою якістю зерна.

АПРОБАЦІЯ РОБОТИ. Основні результати досліджень щорічно доповідались на засіданнях кафедри селекції, насінництва та генетики Полтавського ДСГІ, засіданнях методичної комісії інституту (Полтава, 1994, 1995, 1996 рр.), науково-методичній конференції (Полтава, 1995р.), на Х з'їзді Українського Ботанічного Товариства (Полтава, 1997 р.). За матеріалами дисертації опубліковано чотири роботи (1995, 1997 рр.)

ДЕКЛАРАЦІЯ ОСОБИСТОГО ВНЕСКУ. Особистий внесок автора полягає в самостійному проведенні польових і лабораторних досліджень, систематизації та математичній обробці результатів експерименту і складає 100 відсотків.

НА ЗАХИСТ ВИНОСЯТЬСЯ ТАКІ ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ:

- особливості мінливості, успадкування та взаємообумовленості господарсько-цінних ознак озимої пшениці залежно від добору батьківських форм для схрещування;

- розширення генетичної мінливості ознак озимої пшениці, що виражається у появі трансгресивних форм;

- ступінь трансгресії і тривалість вищеплення трансгресивних форм у гібридах озимої пшениці залежно від характеру успадкування;

- динамічні добори за висотою стебла, масою 1000 зерен та числом седиментації;

- новий вихідний матеріал створений з використанням трансгресивних форм озимої пшениці.

ОБСЯГ І СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЇ. Дисертація викладена на 122 сторінках машинописного тексту, включає 39 таблиць, 7 рисунків. Робота складається з вступу, 4 розділів, списку використаних джерел і додатків. Список використаних літературних джерел поєднує 240 найменувань. Робота містить 14 додатків.

УМОВИ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

озимий пшениця селекційний зерно

Польові досліди проведені у 1993-1996 роках на дослідному полі навчально-дослідного господарства "Ювілейне", що знаходиться в зоні нестійкого зволоження лівобережного Лісостепу. Ґрунти дослідної ділянки представлені чорноземами, зформованими на карбонатному лесі.

Погодні умови за роки досліджень характеризувались значною різноманітністю аж до екстремальних, фітосанітарний стан посівів був типовим. У 1995-1996 роках відмічались ураження рослин сажкою.

Матеріалом для досліджень стали гібриди сортів і сортозразків озимої пшениці полтавської селекції, їх батьківські форми, а також сорти миронівської, одеської та зарубіжної селекції.

Польові досліди закладались і проводились в типових умовах селекційних посівів.

Фенологічні спостереження проводились згідно "Методики державного сортовипробування сільськогосподарських культур" (1995).

Схрещування проводились в польових умовах за загально прийнятою методикою шляхом видалення пиляків з квіток материнської форми з послідуючим запиленням пиляками батьківської.

В гібридах першого покоління визначався ступінь фенотипічного домінування для ознак продуктивності. При визначенні характеру успадкування ознак продуктивності і якості гібридів F2 визначали ступінь домінування ознак продуктивності та числа седиментації за методикою А.Ф.Мережка (1980).

Аналіз спадковості вмісту клейковини, якості клейковини, вмісту білка проводився методом дисперсійного аналізу за Б.А.Доспєховим (1985). За ознаками продуктивності і якості проводили розрахунки частоти і ступеня позитивних і негативних трансгресій.

Лабораторні аналізи: склоподібність зерна, число седиментації, вміст клейковини проводили згідно методики Н.М.Скляр (1983), І.І.Василенка, В.І.Комарова (1987). Вміст білка визначався методом інфрачервоного аналізу на комп'ютеризованому інфрачервоному аналізаторі PSCO/ISI IBM-PC 4250.

Статистичний аналіз експериментальних даних проводили згідно методики Б.А.Доспєхова (1985) з використанням комп'ютера IBM PC і програми Stadia.

ТРАНСГРЕСИВНА МІНЛИВІСТЬ ОЗНАК ПРОДУКТИВНОСТІ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ І ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В СЕЛЕКЦІЇ

Проблемі підвищення продуктивності озимої пшениці присвячено багато праць. Це цілком природно, адже продуктивність - один з основних напрямків селекції цієї важливої культури. Найважливішими компонентами врожайності і продуктивності рослин вважаються продуктивне кущіння, число продуктивних стебел на одиниці площі, висота рослин, довжина колоса, кількість озернених колосків у колосі, кількість зерен у колосі, маса зерна з головного колоса, маса 1000 зерен, маса зерна рослини (Я.Леллі, 1980). Але це в загальному, не кожен елемент продуктивності має однаковий вплив на врожайність і не кожен показник може з однаковим успіхом застосовуватися в селекції. Ще П.П.Лук'яненко (1932) зробив перші кроки класифікації елементів продуктивності рослин за їх впливом на врожайність. Згідно цього, були розроблені шляхи і напрями добору високоврожайних сортів. Показниками для умов Краснодарського краю стали висота рослин, маса 1000 зерен, натура зерна. В дослідженнях інших авторів (В.М.Ремесло, 1975, В.В.Пильнєв, А.В.Нефьодов, 1987 та ін.) теж приводиться оцінка різних компонентів врожайності, але є розбіжності стосовно можливості застосування їх в селекції. Очевидно, що в різних умовах сорти озимої пшениці поводять себе по-різному і, можливо, формують врожай за допомогою іншої ознаки продуктивності.

З виходом на поле сортів озимої пшениці полтавської селекції випливає необхідність визначення таких ознак продуктивності, які б могли бути застосованими для селекції в наших умовах з метою підвищення її ефективності. Результати наших досліджень приведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Вплив елементів продуктивності озимої пшениці на врожайність, г

Число продуктивних стебел в рослині не має достовірного впливу на врожайність, хоча між продуктивним кущінням і масою зерна з рослини існує висока кореляційна залежність (r=0,63...0,93). Ознака висоти стебла мала, навпаки, значний вплив на врожайність.

Негативний зв'язок між цими показниками ще раз підтверджує, що з точки зору врожайності перевагу мають низькорослі сорти. Достовірного впливу висоти стебла на продуктивність рослини не встановлено (r=-0,32...0,56). Не виявлено достовірного кореляційного зв'язку і між елементами продуктивності колоса та врожайністю. Хоча вплив їх на продуктивність рослини досить суттєвий. Так, наприклад, коефіцієнт кореляції між довжиною колоса і масою зерна з рослини становить 0,01...0,70; кількість колосків у головному колосі корелює з тим же показником r=0,12...0,7; кількість зерен у головному колосі - r=0,10...0,82; маса зерна з головного колоса - r - 0,10...0,71. Найвищий позитивний вплив на врожайність в наших дослідженнях був зафіксований у ознаки маса 1000 зерен. Існує позитивний вплив цього показника і на продуктивність рослини - r=0,06...0,50.

Одержані результати говорять про те, що в наших умовах при селекції озимої пшениці на врожайність слід звертати увагу в першу чергу на висоту стебла рослин і масу 1000 зерен, хоча не слід забувати і інші компоненти продуктивності.

Ефективність селекційного процесу може суттєво підвищитися з використанням трансгресивної селекції. Хоча за даними О.О.Созінова, А.П.Орлюка, А.А.Корчинського (1993), природа трансгресивної мінливості ще не має точних рекомендацій застосування в селекції. В наших дослідженнях було проведено аналіз мінливості ознак продуктивності з метою виявлення трансгресивних форм і визначення можливості добору за ними (табл.2).

Таблиця 2. Мінливість елементів продуктивності та ефективність добору, (1993-1996 рр.)

В наших дослідженнях виникнення позитивних чи негативних трансгресивних форм в F2 залежно від ступеня домінування ознаки. При позитивному гетерозисі виникали позитивні трансгресії, а при депресії ознаки - негативні. Причому, чим вищий ступінь гетерозису чи депресії, тим вища частота трансгресій і тим довша тривалість їх вищеплення. Найбільша кількість позитивних трансгресій спостерігалась в ознак кількість зерен у головному колосі і маса зерна з головного колоса. Але застосування їх в селекції має складнощі через відсутність прямого зв'язку з врожайністю і незначним коефіцієнтом успадкування останньої при доборі. Майже так само характеризується і продуктивне кущіння, яке є високомінливою ознакою і не має достовірного коефіцієнта успадкування при доборі.

Серед тих ознак, що можуть використовуватися при доборі, є довжина колоса, кількість колосків і зерен у головному колосі.

Висота рослин має достовірний коефіцієнт успадкування при доборі, близько 74%. В гібридах F2 нашого експерименту частота позитивних і негативний трансгресій була майже однаковою і залежала від ступеня гетерозису чи депресії ознаки.

Відомо, що з точки зору врожайності більшу цінність становлять низькорослі форми. Але пошук таких серед пізніших поколінь інших гібридів показав, що негативні за висотою рослин трансгресії виникають з частотою 8,8%, в той час як позитивні - з частотою 35,2%. Визначено, що висота рослин у гібридних популяціях F2 більше залежить від материнської форми.

Маса 1000 зерен, інший найважливіший показник врожайності, має найвищий коефіцієнт спадковості при доборі. Частота позитивної трансгресії в наших дослідженнях цього показника була незначною і теж залежала від величини гетерозису чи депресії ознаки в другому поколінні гібридів.

Як було сказано вище, тривалість вищеплення трансгресивних форм залежить від величини ступеня гетерозису чи депресії ознаки. Але незважаючи не це, з кожним наступним поколінням частота виникнення трансгресій різко знижується (табл.3).

Таблиця 3. Частота корисних трансгресій залежно від покоління гібридів, % (1993-1996 рр.)

Особливо це помічено в тих ознаках, які є найціннішими в наших умовах, - висота рослин і маса 1000 зерен. Тому, з метою уникнення втрати цінних генотипів добір трансгресивних форм за ознаками продуктивності озимої пшениці необхідно починати в ранніх поколіннях гібридів.

СПАДКОВІСТЬ І МІНЛИВІСТЬ ОЗНАК ЯКОСТІ ЗЕРНА

Проблема покращення якості зерна пшениці і на сьогоднішній день стоїть дуже гостро. Основні шляхи підвищення якості зерна, агротехнічний і селекційний, широко представлені в науковій літературі (В.М.Ремесло, 1973; Г.П.Жемела, 1973; 1983; 1989; М.І.Блохін 1984, 1986, 1987, О.О.Созінов, Г.П.Жемела, 1983 та інші).

В наших дослідженнях проводився аналіз взаємозв'язку показників якості між собою, закономірності їх успадкування і мінливість залежно від підбору вихідного матеріалу. Як показали обчислення, показники якості негативно корелюють з такою ознакою, як маса 1000 зерен, що вказує на зворотній зв'язок між врожайністю та якістю зерна (табл.4).

Таблиця 4. Взаємозв'язок показників якості зерна між собою, r

Як виявилося при обчисленнях, число седиментації має тіснй зв'язок з такими якісними показниками, як склоподібність зерна, вміст сирої клейковини і вміст білка в зерні. Але з якістю клейковини кореляційний зв'язок був дуже слабким. Заслуговує на увагу те, що такі показники, як склоподібність зерна і число седиментації можуть застосовуватися для оцінки на якість однієї рослини, оскільки аналізи не потребують великої кількості матеріалу, а тісний кореляційний зв'язок цих показників з іншими якісними показниками дає змогу оцінити об'єкт досліджень за всім комплексом проведення досліджень. Виходячи з цього, була проведена статистична оцінка цих двох показників з метою визначення їх застосування в селекції.

Склоподібність зерна - ознака, що має незначну мінливість. Коефіцієнт варіації її знаходиться в межах 5,4... 24,9%. Причому, при схрещуванні однакових за технологічними якостями сортів в гібридах F2 значення коефіцієнта варіації не зростало в порівнянні з їх батьківськими формами - 5,4... 5,8%. При схрещуванні різноякісних сортів спостерігається зростання мінливості. Так, наприклад, при схрещуванні сильних форм Полтавська 42 і Коломак 5 з низькоякісним сортозразком Коломак 2 V= 13,3...18,03%. Якщо сорт Коломак 2 використовувася як материнська форма - Коломак 2 х Полтавська 42 і Коломак 2 х Миронівська 808 поліпшена, то V=20,1... 24,9%.

Визначення коефіцієнта успадкування склоподібності проводили шляхом регресійного аналізу, але він виявився недостовірним.

Не знайдено спадковості склоподібності зерна і при доборі -

r =-0,13...-063. Слід сказати, що на склоподібність зерна серйозно вплинули умови років. Так у 1993 р. склоподібність зерна становила в середньому 71%, а в 1994 і 1995 роках, коли умови були сприятливими, середнє значення показника становило відповідно 85 і 87%. Окрім того, на склоподібність зерна сильно впливає ураженість рослин хворобами, особливо сажкою. Очевидно, що показник склоподібності зерна може використовуватися тільки для оцінки селекційного матеріалу, але застосування його для підбору батьківських форм і добору з гібридних популяцій мало ефективне. Склоподібність зерна можна використовувати як критерій нестійкості сорту до хвороб і умов зовнішнього середовища.

Достовірнішим і надійнішим з точки зору селекції є число седиментації. У 1993 році коефіцієнт кореляції між числом седиментації і вмістом клейковини в зерні становив 0,91 + 0,07. Аналіз спадковості ознаки показав, що гібриди можуть успадковувати число седиментації за всіма типами спадковості. Мінливість числа седиментації низька або середня (V=6,7... 17,85%). Як і в решті кількісних показників, що визначалися в даній роботі, частота, ступінь і тривалість трансгресії залежали від ступеня домінування ознаки в гібридах другого покоління. В F2 частота позитивних трансгресій становила 40... 67%, на що безсумнівно вплинув ефект гетерозису, що зберігається в другому поколінні гібридів. Але в F3 частота трансгресії незалежна і становила лише 6,25%, при ступені трансгресії 4,29% у гібрида Полтавська 42 х (Полтавська 42 х Юннат одеський), який в F2 мав найвище значення гетерозису.

Як показали обчислення коефіцієнта успадкування седиментації при доборі, спадковість цієї ознаки складає майже 100% - r F4/ F3= =0,58+0,11 та r F5/ F4 = 0,48+0,16. Враховуючи це, а також простоту методу оцінки за числом седиментації провели визначення вищеплення трансгресій. Гібриди F3- F5 були погруповані за схемою схрещування, як це показано в таблиці 5. До першої групи віднесли гібриди Полтавська37хАльбатрос одеський і Полтавська 42 х Альбатрос одеський, до другої - Полтавська 37 х Юннат одеський, Полтавська 42 х Юннат одеський, до третьої - зворотні комбінації другої групи та Південна Зоря х Миронівська 808 поліпшена, до четвертої - Південна Зоря х Чайка. До п'ятої групи віднесли складні гібриди, одержані внаслідок схрещування гібридних комбінацій з сортами вітчизняної і зарубіжної селекції.

Таблиця 5. Трансгресія числа седиментації залежно від добору батьківських форм

Як і очікувалось, найкращі результати одержані від схрещування двох сильних форм. Впритул до них наближалися гібриди типу цінна х сильна, але ступінь трансгресії в них значно нижчий, ніж в попередніх, що в свою чергу зменшує і вірогідність та ефективність добору. Найвищий ступінь і частота трансгресії спостерігались у гібридів цінна х цінна та складних комбінацій. Але, незважаючи на це, їх середні показники були нижчими, ніж у гібридів першої групи. Частота виникнення позитивних трансгресій значно знижується з кожним наступним поколінням. Якщо в першому поколінні гібридів вона становить 7,8%, то в четвертому - 7,5%, а в п'ятому - 3,4%. Хоча при схрещуванні сильних пшениць навіть у п'ятому поколінні частота трансгресії може досягти 23%.

Все це говорить про те, що добір цінних генотипів слід починати в другому або третьому поколінні гібридів.

Аналіз спадковості і мінливості головних ознак якості - вмісту клейковини в зерні, її якості та вмісту білка провели в гібридах другого і третього покоління. У гібридів другого покоління спостерігалися усі типи успадкування ознаки. При чому, ступінь домінування, його величина, або, принаймні, знак залежали від материнської форми. Так, у гібридів Коломак 2 х (Донська напівкарликова х Коломак 3) і Коломак 2 х Полтавська 42 ступінь домінування дорівнював відповідно -2,75 і -0,13. У цих гібридів, де за материнську форму використано сильний сорт або сортозразок спостерігався позитивний гетерозис і позитивний знак ступеня домінування. Цілком протилежними виявилися результати від прямого і зворотнього схрещування двох сильних сортів - Коломак 5 і Коломак 3. В прямій комбінації ступінь домінування дорівнював 10,3, а в зворотній - 7,67, на це, очевидно, вплинуло сильніше пошкодження сорту Коломак 3 сажкою в наших посівах.

Особливо відчутний вплив батьківських форм у гібридів другого покоління на якість клейковини. Першої групи якості не було в жодній з гібридних комбінацій. При схрещуванні двох сильних сортів мінливість якості клейковини в гібридів була незначною, і гібриди повністю успадковували цей показник від своїх батьківських форм. Включення в гібридизацію матеріалу з гіршою характеристикою, приводило до незмінного погіршення якості клейковини у гібридів незалежно від того, яка форма була гіршою, батьківська чи материнська.

Для вмісту білка також характерні усі типи успадкування у гібридів другого покоління. Ступінь домінування ознаки F2 теж залежав від підбору материнської форми. При застосуванні сортозразка Коломак2, як такої, спостерігалося негативний знак ступеня домінування. В цілому, спадковість вмісту білка має схожий характер з спадковістю вмісту клейковини, але це не так яскраво виражено. Щоб визначити конкретний вплив батьківських форм на спадковість вмісту клейковини, її якості і вмісту білка, взяли гібриди F3 і коефіцієнт спадковості, вираховували шляхом дисперсійного аналізу (Б.А.Доспєхов, 1985), (табл.6).

Таблиця 6. Спадковість і мінливість ознак якості зерна залежно від підбору батьківських пар та при доборі

Вплив батьківської форми на ці показники визначали в серії схрещування, де нею були: для сорту Південна Зоря сорти Теккенеш, Миронівська 808 поліпшена, Чайка, а для сорту Чайка - сорти Спартанка, Хаммер, Дніпровська 775, Альбатрос одеський. Вплив материнської форми визначали в серії, де батьківськими формами були Миронівська 808 поліпшена і Альбатрос одеський. Для першого сорту материнськими формами були Херсонська 86, Росинка х Сєвєрокубанка, Південна Зоря; для другого - Полтавська 37, Полтавська 42, Чайка, Миронівська 27, Миронівська 62, Миронівська остиста, лінія Південна Зоря х Миронівська 25.

Як показали розрахунки, на вміст клейковини сильніше впливає материнська форма. Коефіцієнт успадкування від неї в середньому становив 76,4%. В той час, як впливу батьківської форми помічено не було. Мінливість ознак при доборі різних материнських форм була вищою, ніж при доборі батьківських.

Якість клейковини, на відміну від її кількості, залежить від обох батьківських форм. Коефіцієнти успадкування цієї ознаки були дещо нижчими, ніж в попередньої, але вплив батьківської форми достовірнішим. На характер мінливості також впливали обидві форми. Вміст білка, як і якість клейковини, теж залежить від підбору обох батьківських форм. Їхній внесок приблизно рівний і становить майже 50%. Мінливість в групах гібридів теж була приблизно однаковою. Добір за показниками вмісту клейковини, якістю клейковини, вмісту білка може бути ефективним, про що свідчать високі коефіцієнти регресії між поколіннями гібридів. Але ці показники можуть бути застосовані тільки для певних партій насіння. Застосувати їх для оцінки конкретної рослини в наших умовах неможливо. Тому в ранніх поколіннях гібридів слід використовувати зв'язок числа седиментації з цими показниками якостей. Число седиментації відрізняється простотою, об'єктивністю методу і може використовуватися для добору цінних генотипів з обмеженої кількості матеріалу.

ВИСНОВКИ

1. Показники продуктивності мають неоднаковий вплив на продуктивність рослин озимої пшениці та врожайність зерна і з неоднаковим успіхом можуть бути застосовані в селекції на врожайність. Наприклад, число продуктивних стебел в рослині не має достовірного впливу на врожайність і чітких закономірностей успадкування, тому застосування його в селекції проблематичне.

2. Висота рослин - важливий показник, що має достовірний негативний вплив на врожайність. Контролюється у більшості випадків материнською формою, але сорти Альбатрос одеський, Полтавська 42 передають цю ознаку незалежно від їх місця в гібридній комбінації. Частота низькорослих трансгресій становить у загальному близько 9%, в той час як позитивних в чотири рази частіше. Добір низькорослих форм необхідно починати проводити з третього покоління гібридів.

3. Елементи продуктивності колоса - довжина, кількість колосків, кількість зерен, маса зерна з колоса - кожен окремо не мають суттєвого впливу на врожайність зерна. Частота виникнення позитивних трансгресій за цими ознаками залежить від типу успадкування їх у другому поколінні гібридів. Чим вищий ефект гетерозису, тим більша частота і тривалість вищеплення позитивних трансгресій за елементами продуктивності колоса. Добір за цією ознакою слід розпочинати з другого покоління гібридів.

4. Найбільший вплив на врожайність зерна має маса 1000 зерен. Тому при селекції на врожайність цьому показнику слід приділяти першочергову увагу. Маса 1000 зерен має чіткі закономірності успадкування при схрещуванні та доборі, що говорить про досить високу ефективність застосування показника в селекції. Частота і ступінь трансгресії, а також тривалість вищеплення залежить від ступеня домінування ознаки в другому поколінні гібридів. Добір за масою 1000 зерен слід розпочинати з другого покоління гібридів.

5. Показник склоподібності зерна - інформативний і надійний показник при оцінці селекційного матеріалу або класу пшениці, оскільки має тісний кореляційний зв'язок з іншими показниками якості. Але застосування його для добору на якість зерна неможливе через значну залежність від умов вирощування.

6. Число седиментації має тісний взаємозв'язок з показниками якості зерна і чіткі закономірності при схрещуванні та доборі. Число седиментації, завдяки простоті аналізу, може використовуватись для оцінки гібридних комбінацій в ранніх поколіннях гібридів, починаючи з першого, для встановлення особливостей успадкування показників якості.

7. Успадкування вмісту клейковини гібридами залежить від того, який сорт береться за материнську форму. Коефіцієнт успадкування становить 70... 83%. Встановлена висока ефективність добору за цим показником.

8. Якість клейковини в зерні гібридів залежить від характеристики за цим показником обох батьківських форм. Застосування в схрещуваннях хоч одного низькоякісного сорту веде до погіршення якості гібридного потомства, тому при селекції на якість слід підбирати форми з найкращими показниками. Добір за цим показником потрібно починати не пізніше третього покоління.

9. Вміст білка - цінна ознака в селекційному процесі, оскільки має чіткі закономірності успадкування при схрещуванні та доборі. Для одержання високобілкового матеріалу слід схрещувати між собою високобілкові сорти. Висока імовірність одержання гібридів з високим вмістом білка існує при доборі з гібридних комбінацій цінних пшениць, які генетично мають високий вміст білка.

10. Частота і ступінь трансгресії часто залежить від характеру успадкування ознаки в другому поколінні гібридів. Від цього також залежить і тривалість вищеплення трансгресивних форм. З кожним наступним поколінням гібридів частота вищеплення трансгресій різко знижується, тому добір їх слід починати з другого покоління гібридів.

11. Добір за будь-яким одним показником не може дати позитивного результату. Тільки добір за комплексом показників (висота рослин, маса 1000 зерен, число седиментації, вміст і якість клейковини, вміст білка) може гарантувати одержання високопродуктивного і високоякісного сорту озимої пшениці.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Москаленко В.І., Маренич М.М. Нові сорти озимої пшениці селекції Полтавського сільськогосподарського інституту //Продуктивність і якість сільськогосподарської продукції. Наукові праці. Т.17. - Полтава, 1995. - С.17-19.

2. Маренич М.М. Особливості варіювання висоти стебла у гібридів озимої пшениці//Проблеми ботаніки і мікології на порозі третього тисячоліття:Матеріали Х з'їзду Українського ботанічного товариства. - Київ, 1997. - С. 144.

3. Маренич М.М. Трансгресивна мінливість господарсько-цінних ознак у гібридів озимої пшениці залежно від добору батьківських форм//Актуальні проблеми природничих і гуманітарних наук: Збірник наукових праць молодих учених ПДСГІ. - Полтава, 1997.-№19. - С.38-42.

4. Маренич М.М. Генетичні аспекти підбору батьківських пар в селекції озимої пшениці на продуктивність та якість зерна//Там же. - С.109-113.

Размещено на Allbest.ru