Управління результативністю функціонування сільськогосподарських підприємств

Размещено на Allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 631.15.017.1/3:65.011.4

УПРАВЛІННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЮ ФУНКЦІОНУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

08.06.02- підприємництво, менеджмент та маркетинг

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Гайдамак Наталія Валеріївна

Київ - 1999

Анотація

Гайдамак Н.В. Управління результативністю функціонування сільськогосподарських підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 - підприємництво, менеджмент та маркетинг. - Національний аграрний університет, Київ, 1999.

В дисертації викладені основні результати комплексного і системного дослідження теоретичних та методологічних питань, а також практики управління результативністю господарюючих структур на прикладі сільськогосподарських підприємств. Обгрунтовані методологічні підходи до формування дійової системи управління результативністю. Визначені критерії оцінки результативності, стратегії розвитку та механізми її реалізації.

Ключові слова: результативність, ефективність, управління результативністю, ринок, потенціал, стратегія, моделі системи, критерії оцінки.

Анотация

Гайдамак Н.В. Управление результативностью функционирования сельскохозяйственных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02 - предпринимательство, менеджмент и маркетинг. - Национальный аграрный университет, Киев, 1999.

В диссертации изложены основные результаты комплексного и системного исследования теоретических, методологических вопросов, а также практики управления результативностью хозяйствующих структур на примере сельскохозяйственных предприятий. Обоснованы методологические подходы к формированию действенной системы управления результативностью. Определены критерии оценки результативности, стратегии развития и механизмы их реализации.

Выявлены факторы, обеспечивающие результативность организационных формирований, менеджмента и выступающие как объекты управления. Определены возможности, сильные и слабые стороны хозяйствующих структур, угрозы со стороны внешней среды.

В работе акцентируется внимание на том, что переходный период к рыночной экономике требует новой системы управления производством, которая должна соответствовать меняющимся производственным отношениям, сложности решаемых задач.

Новая система управления производством должна быть сориентирована на цели и задачи стратегического характера, на реализацию возможностей сельскохозяйственных предприятий. В диссертационной работе “результативность” рассматривается как условие обеспечения синергического эффекта, сбалансированной системы экономических интересов на рынке продавцов и покупателей при использовании эффекта цивилизованного рынка.

Управление результативностью раскрывается как система, которая включает: управление целевыми установками и стратегиями, материально-финансовыми потоками, людьми, процессами, информационными потоками, коммуникационными связями и др. Обоснованы новые концептуальные подходы к формированию системы управления результативностью. Разработана методология стратегий управления результативностью. В ее основу положены: цена эффекта возможностей сельскохозяйственных предприятий в зависимости от обоснованности решений и выбора сегментов рынка; уровень насыщенности регионального продовольственного рынка; зона риска, в которой находится предприятие.

Обоснованы подходы к оценке деятельности сельскохозяйственных предприятий, к функционированию системы менеджмента, к разработке методологии формирования системы управления результативностью. В ее основу положены: критерии оценки результативности хозяйствующей структуры со стороны различных субъектов деятельности; уровни и стадии развития предприятий; цели, которые необходимо достичь; специфика стратегического и оперативного управления; требования, которые характеризуют результативность организационной системы; организационные формы управления; потенциал системы. Доказана объективная необходимость программно-целевого подхода к обеспечению развития менеджмента в агрофирмах и других формированиях корпоративного типа, создания инновационных групп, маркетинговых служб.

Ключевые слова: результативность, эффективность, управление результативностью, рынок, потенциал, стратегия, модели системы, критерии оценки.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Ринкова економіка потребує такої системи управління виробництвом, яка відповідатиме виробничим відносинам, що склалися, буде враховувати їх динамізм, створювати умови подальшого розвитку і забезпечуватиме вирішення традиційних та інноваційних завдань підприємницької діяльності. Така вимога обумовлена розбалансованістю ресурсного потенціалу галузей економічної діяльності України, нееквівалентним обміном між господарюючими структурами різних галузей, створенням нових за багатьма ознаками організаційних формувань, зміною в системі діяльності положення фізичних і юридичних осіб, а також орієнтацією менеджменту на вимоги зовнішнього середовища. Встановлено, що кінцева результативність функціонування господарюючих структур залежить від їх орієнтації на вимоги зовнішнього середовища. Крім цього, надання пріоритетності споживачам та їхньому попиту як основі ринкового механізму обумовлює потребу змінити систему критеріїв оцінки діяльності підприємницьких формувань. Існуючі критерії оцінки недостатньо враховують вимоги ринкової економіки.

На сучасному етапі розвитку продуктивних сил і виробничих відносин уже недостатньо розглядати і оцінювати діяльність підприємницьких структур як самостійних юридичних осіб з точки зору її економічної ефективності. Суспільні відносини, в які вступають підприємницькі формування, є багатоаспектними. Частина їх не охоплена системою вимірювання економічної ефективності їх діяльності, а частина - і зовсім не має критеріїв і ознак, які використовують при формуванні показників ефективності процесів відтворення.

Тенденції, які склалися в аграрному секторі економіки, підтверджують необхідність в новому концептуальному підході до формування систем управління виробництвом. На першому плані виступають доцільність і результативність, в основі яких є момент визнання споживної корисності товарів і послуг та формування і використання можливостей задоволення потреб споживачів згідно з обраними сегментами ринку. Стратегічний і маркетинговий підходи вимагають формування систем управління результативністю як складових механізмів менеджменту. Досвід світової практики підтверджує високу дієвість таких систем.

Слід зазначити, що в нашій країні такі системи знаходяться на стадії становлення. Над розв'язанням цього завдання працюють науковці різних країн світу, у тому числі і України. Серед зарубіжних - це Тімо Санталайнен, Пітер Драккер, Скотт Сінк, вітчизняних - В.Г. Андрійчук, В.П. Галушко, В.І. Голіков, В.І. Губенко, О.Д. Гудзинський, П.С. Березівський, Й.С. Завадський, А.О. Заінчковський, В.А.Кадієвський, О.В. Козлова, М.Г. Лобас, М.М. Мартиненко, П.О. Мосіюк, П.П. Руснак, І.А. Рабінович, В.К. Савчук, В.М. Трегобчук, Ф.І. Хміль, І.І. Червен, О.М. Шпичак та інші вчені.

Разом з тим управління результативністю як системне явище не набуло масового характеру, а наукові розробки з цієї проблеми обмежуються вирішенням окремих питань і недостатньо озброюють практику менеджменту необхідними професійними знаннями. Такі дослідження потребують комплексного підходу до вивчення, теоретичного і методологічного осмислення, обґрунтування і практичного втілення наукових розробок.

Таким чином, актуальність теми дослідження полягає в методологічному обґрунтуванні, розробці і впровадженні в практику менеджменту механізмів управління результативністю функціонування організаційних формувань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з тематикою науково-дослідних робіт Національного аграрного університету: “Розробка питань менеджменту і маркетингу на різних рівнях АПК в умовах ринкової економіки” та “Розробка наукових принципів і методології реформування системи управління АПК відповідно до концепції його розвитку” (номери державної реєстрації: 0193U 022571 та 0196U 001975).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є узагальнення і доповнення теоретико-методологічних положень та розробка методичних підходів до формування систем управління результативністю, обгрунтування основних положень і підготовка рекомендацій для їх впровадження в практику господарювання. Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань:

розкрити сутність управління результативністю та визначити його місце в механізмах менеджменту;

- виявити особливості управління результативністю в АПК;

розробити методологічні підходи до формування систем управління результативністю функціонування сільськогосподарських підприємств;

дослідити практику використання механізмів управління результативністю в сільськогосподарських підприємствах;

обгрунтувати методичні підходи до оцінки результативності організаційних формувань та менеджменту;

виявити фактори забезпечення результативності діяльності підприємств та менеджменту;

сформувати моделі забезпечення високої результативності господарюючих структур і менеджменту;

обгрунтувати механізми впровадження системи управління результативністю в господарську практику сільськогосподарських підприємств АПК.

Предмет та об'єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних питань управління результативністю функціонування підприємницьких формувань. Об'єктом дослідження є система управління результативністю в реформованих сільськогосподарських підприємствах.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати, які відображають наукову новизну дослідження та виносяться на захист, полягають в наступному:

узагальнені та доповнені теоретичні і методологічні аспекти управління результативністю функціонування господарюючих структур;

розроблені методологічні підходи до формування систем управління результативністю;

виявлені фактори забезпечення високої результативності функціонування сільськогосподарських підприємств;

оцінені можливості, сильні і слабкі сторони організаційних формувань як фактори забезпечення їхньої конкурентоздатності, ефективності управління за результатами;

розроблена методика оцінки результативності функціонування організаційних формувань та менеджменту;

розроблені моделі та обґрунтовані механізми забезпечення результативності функціонування господарюючих структур і менеджменту для підприємств АПК;

обґрунтовані граничні параметри обсягів виробництва, які забезпечують мінімізацію ризику в управлінні результативністю функціонування сільськогосподарських підприємницьких формувань.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені методологічні підходи і рекомендації щодо формування систем управління результативністю функціонування господарюючих структур, які можуть бути використані на різних рівнях ієрархії управління.

Результати дослідження використовуються Білоцерківським та Києво-Святошинським районними управліннями сільського господарства Київської області, а також в навчальному процесі на кафедрі менеджменту та маркетингу Національного аграрного університету та при розробці програм курсу “Менеджмент”.

Особистий внесок здобувача полягає в наступному:

узагальнені і доповнені теоретичні і методологічні аспекти управління результативністю;

розроблені методологічні підходи до формування систем управління результативністю функціонування підприємницьких структур;

виявлені фактори забезпечення результативності функціонування організаційних формувань;

оцінена система управління результативністю в досліджуваних сільськогосподарських підприємствах АПК;

сформована концепція і обґрунтовані механізми системи управління результативністю функціонування господарюючих структур;

розроблені механізми забезпечення результативності функціонування сільськогосподарських підприємств, основні напрямки удосконалення управління цим процесом.

Апробація результатів дисертації. Результати проведених досліджень апробувалися на Міжнародних науково-практичних конференціях (Хмельницький, 1996р.; Тернопіль, 1997 р.), науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів факультету аграрного менеджменту НАУ, в Білоцерківському та у Києво-Святошинському управлінні сільського господарства Київської області.

Публікації. Основні результати досліджень опубліковано в 7 наукових працях загальним обсягом 1,5 д.а.

Обсяг роботи. Дисертаційна робота викладена на 197 сторінках машинописного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел із 134 найменувань, містить 61 таблицю, 27 рисунків та 22 додатки.

Структура роботи.

Вступ.

Розділ 1. Теоретичні основи управління результативністю. 1.1.Результативність як об'єкт управління: суть, методологія оцінки. 1.2.Управління результативністю організаційних систем. 1.3.Стратегія і тактика управління результативністю.

Розділ 2. Система управління результативністю сільськогосподарських підприємств. 2.1.Потенціал системи як основа забезпечення результативності функціонування підприємства. 2.2.Ефективність використання потенціалу організаційних формувань. 2.3.Оцінка можливостей підприємства по забезпеченню високої результативності діяльності.

Розділ 3. Формування системи управління результативністю функціонування сільськогосподарських підприємств. 3.1.Методологія стратегій розвитку і управління результативністю. 3.2.Оцінка результативності менеджменту діяльності підприємства. 3.3.Формування системи управління результативністю, адекватної вимогам ринку.

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

2. Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми, подано короткий аналіз стану проблеми, сформульовано мету, задачі, предмет та об'єкт дослідження, відображено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів та особистий внесок здобувача.

У першому розділі - “Теоретичні основи управління результативністю” - розглядається сутність категорії “результативність”, її поняття та трактування вітчизняними та зарубіжними економістами.

Результативність - більш широке поняття, ніж економічна ефективність. Виділення його як більш широкого поняття і об'єкта управління випливає із соціально-етичного розуміння бізнесу в цивілізованому світі, що розглядається як процес, за допомогою якого зовнішні ресурси перетворюються у зовнішні результати, тобто в економічні цінності.

Результативність організаційної системи формується під впливом багатьох факторів: потенціалу системи; збалансованості складових організації; процесів на всіх стадіях кругообороту фондів; рівня розвитку усіх підсистем; обґрунтованого вибору стратегій майбутньої поведінки організаційної системи; ефективності на стадіях розвитку організації та на її життєвих циклах; рівня використання факторів зовнішнього і внутрішнього середовища; раціонального співвідношення між операційною, фінансовою та інвестиційною діяльністю; оптимального співвідношення між активною і пасивною адаптивними реакціями системи; рівня розвитку комунікаційних зв'язків; конкурентної позиції підприємницьких структур тощо.

В дисертації розкрита сутність управління результативністю господарюючих структур. Обґрунтовані методологічні підходи до формування системи управління результативністю, в основі яких покладені: критерії оцінки результативності функціонування господарюючої структури з позицій інтересів різних суб'єктів діяльності, які не є однозначними; рівні і стадії розвитку підприємств, їхні життєві цикли; цілі, яких необхідно досягти та стратегії їх досягнення; специфіка стратегічного і традиційного управління; вимоги, які характеризують результативність організаційного формування; зони ризику.

Управління результативністю - це комплексна система, яка охоплює всі стадії кругообороту капіталу, всі процеси формування і використання потенціалу господарюючої структури і яка забезпечує гармонізацію інтересів всіх учасників суспільних відносин. Вона включає: управління цільовими установками і стратегіями, матеріально-фінансовими потоками, людьми, процесами, інформаційними потоками, комунікаційними зв'язками тощо.

Процес управління результативністю розглядається через його стадії, механізми реалізації різних функцій та орієнтацію на можливості.

В організаційних формуваннях він охоплює такі результативності: цілей, стратегій, управлінських рішень, підсистем управління і інтегрованих його систем, життєвих циклів організації, життєвих циклів товару, окремих процесів, стилів керівництва, синергізму тощо. Як наслідок проведеного дослідження запропоновані нові концептуальні підходи до формування системи управління результативністю господарюючих структур.

Кінцева результативність організаційної системи - це раціональна взаємодія зовнішнього та внутрішнього середовища, вміле використання їхніх факторів як основи формування можливостей господарюючих структур.

Дисертантом обґрунтовані стратегії управління результативністю, умови та механізми реалізації стратегій. Основний критерій результативності господарюючих структур - досягнення синергічного ефекту у системі “виробник - споживач”, тобто забезпечення ефекту цивілізованого ринку.

У другому розділі - “Система управління результативністю сільськогосподарських підприємств” - досліджено вплив факторів на результативність організаційних формувань, проведена оцінка системи менеджменту, ефективності використання потенціалу господарюючих структур та ступінь використання можливостей забезпечення їх результативності.

Виявлена залежність показників господарської діяльності від величини потенціалів підприємств. Останні виступають як фактори керуючого впливу в системі управління результативністю.

В досліджуваних аграрних формуваннях Київської області прослідковується залежність між розмірами землекористування, забезпеченістю фондами, трудовими ресурсами, спеціалізацією, рівнем сформованості менеджменту і кінцевими показниками господарювання.

Із збільшенням до певних меж розмірів земельних площ підприємницьких структур вплив факторів на рівень їх збитковості понижується. За нашими розрахунками в досліджуваних господарствах з розмірами землекористування, що перевищували показники першої групи підприємств у 4 рази, рівень збитковості зменшувався майже у 9 разів. Однак при цьому виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь залишається майже на одному і тому ж рівні. В цілому система менеджменту для забезпечення ефективності виробництва не використовує переваги концентрації виробництва, де проявляється ефект співвідношення постійних і змінних витрат. Це пояснюється недостатньою увагою до механізмів управління витратами та до впливу зовнішнього середовища і неадаптованістю систем управління господарств до змін у ньому.

Нечітко проявляється взаємозв'язок між технічним потенціалом сільськогосподарських підприємств та їх кінцевими економічними показниками господарювання. У багатьох господарствах високим є коефіцієнт фізичного зносу основних засобів. Він коливається від 0,5 до 0,8. Це вказує на низький рівень конкурентного статусу підприємств. Тому, створюючи дійову систему управління результативністю, перш за все, необхідно виробити стратегію і тактику зміцнення технічного потенціалу господарюючих структур і формування можливостей використання біологічного потенціалу сільськогосподарських культур і порід тварин. Як засвідчує практика господарювання, коефіцієнт використання цього потенціалу складає 0,4 - 0,6 в усіх досліджуваних господарствах.

Не сприяють зміцненню технічного потенціалу господарств і механізми макроекономічного регулювання, що призвело до низького рівня забезпеченості тракторами, комбайнами, іншими сільськогосподарськими машинами, який становить відповідно 0,34; 0,31; 0,27 до розрахункової потреби.

По-різному впливає на кінцеві показники результативності забезпеченість трудовими ресурсами. З підвищенням розміру сільськогосподарських угідь на одного середньорічного працівника у 2,7 рази виробництво валової продукції зменшується на 50%, а збитковість зростає у 8,6 разів.

Позитивно впливає на результативні показники підвищена питома вага молока в структурі товарної продукції і частка продукції диверсифікованого виробництва. Із збільшенням питомої ваги продукції диверсифікованого виробництва в структурі товарної продукції у 2,7 рази обсяг виробництва валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь збільшується на 70%, а величина збитку зменшується на 40%.

Це підтверджується також і моделлю кореляційної залежності результативних показників від факторів впливу:

у1 = 0,604 + 8,226 х1 - 8,102 х2 - 1,046 х3 - 9,666 х4 + 1,296 х5 + 3,820 х6 + 6,796 х7;

у2 = 0,781 + 7,819 х1 - 7,550 х2 - 3,125 х3 - 1,074 х4 + 4,904 х5 + 1,944 х6 + 6,286 х7,

де у1 - грошові надходження на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.;

у2 - валова продукція на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.;

х1 - основні фонди на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.;

х2 - сільськогосподарські угіддя на одного середньорічного працівника, га;

х3 - питома вага молока в структурі товарної продукції, %;

х4 - питома вага зерна в структурі товарної продукції, %;

х5 - питома вага іншого виробництва в структурі товарної продукції, %;

х6 - обсяг землекористування, га;

х7 - рівень ефективності фактично реалізованих управлінських рішень.

Таким чином, управляючи факторами виробництва та дотримуючись принципів визначення їхніх пріоритетів і раціональної збалансованості, можна забезпечити достатньо високу результативність функціонування організаційних формувань і менеджменту. Це підтверджується показниками господарської діяльності агрофірм та інших формувань з розвинутим диверсифікованим виробництвом.

В дисертаційній роботі доповнені методичні підходи до оцінки потенціалів господарюючих структур (ресурсного та менеджменту) та ефективності їх використання як критеріальних ознак результативності.

Оцінку діяльності організаційних формувань доцільно проводити шляхом використання різних методичних підходів: моделей множинної кореляції, індексного методу, рейтингової оцінки господарюючих структур з урахуванням сукупності факторів, які характеризують потенціал організаційної системи і менеджменту.

Завдяки використанню методики “SWOT” оцінені загрози, можливості, сильні і слабкі сторони господарюючих структур. В ході дослідження респондентами вказано на низький рівень розвитку таких сторін: відомий лідер ринку; захищеність від сильного конкурентного тиску; переваги в області витрат; наявність інноваційних можливостей та їхньої реалізації; передбаченість стратегічної поведінки і належна система обліку, яка адекватна вимогам менеджменту. Більшість господарств не адаптована до вимог ринкової економіки, що не сприяло використанню наявного потенціалу виробничих аграрних організаційних формувань. Це підтверджується і структурою сильних сторін досліджуваних господарюючих структур. В більшості господарств не мають розвитку такі сильні сторони, як перевага в області конкуренції, наявність інноваційної здатності і можливостей її реалізації, а також перевірений часом результативний менеджмент.

Із слабких сторін респонденти вказали на застаріле обладнання та техніку, технологічну відсталість, нездатність фінансувати необхідні зміни для стратегічного розвитку. Як негативний фактор слід виділити відсутність чітких стратегічних напрямків дій, недостатній рівень управлінського таланту і глибини володіння проблемами, недостатній рівень сформованості професійних знань з менеджменту. Це підтверджується результатами наших досліджень. Для оцінки системи менеджменту використано 17 критеріїв, які характеризують її якісні параметри. Інтегровану оцінку системи менеджменту здійснено за формулою:

де Ім - інтегрований коефіцієнт оцінки менеджменту;

а1, а2, аn - фактична оцінка в балах;

аn - максимально можлива оцінка в балах;

кni - і-ий фактор оцінки.

Використавши дану методику, ми виділили групи сільськогосподарських підприємств за коефіцієнтами управлінського потенціалу (табл. 1).

Таблиця 1

Групування сільськогосподарських підприємств Білоцерківського району Київської області за рівнем сформованості потенціалу менеджменту, 1997 р.

Групи сільськогосподарських підприємств за коефіцієнтами потенціалу менеджменту	Кількість господарств у групі	Коефіцієнт потенціалу менеджменту у середньому по групі господарств	Прибуток (збиток) на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.	Грошові надходження на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.	Валова продукція на 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн.
І. До 0,45	21	0,41	- 11,3	60,3	52,5
ІІ. 0,46 - 0,56	4	0,50	- 5,2	57,8	55,3
ІІІ. 0,57 - 0,67	7	0,60	- 2,97	83,9	75,0
ІV. 0,68 - 0,78	4	0,74	- 1,03	85,0	157,3
V. Понад 0,78	2	0,80	1,8	143,5	148,7
У середньому	38	0,52	- 6,48	74,9	68,4

Встановлено п'ять груп моделей господарювання, розкриті їхні суть, механізми дії та зміна параметрів результативності. Вони покладені в основу напрямків реформування, обгрунтування стратегій розвитку цих господарюючих структур та системи менеджменту. Виявлено можливості, сильні сторони і загрози.

Серед можливостей, які можуть реалізувати суб'єкти господарювання, пріоритетними є: організація переробки сільськогосподарської продукції (вказали 77,3% опитуваних в загальній кількості можливостей), підвищення якості продукції (84,1%), вихід на нові ринки та збільшення асортименту продукції (відповідно 31,8% та 22,7%).

Серед загроз, які виникають при реалізації можливостей, перше місце посідає несприятливе макроекономічне середовище (72,7%), зміна потреб та смаків споживачів (29,5%), зростання сили торгу між покупцями та постачальниками (27,0%), зростання конкурентного тиску (25,0%).

Виявлена залежність між рівнем рентабельності господарюючих структур, їхніми сильними та слабкими сторонами, можливостями та загрозами. В дисертаційній роботі оцінені можливості з урахуванням коефіцієнта ймовірності, а також існуючі загрози.

До зони великого ризику підпадають підприємства, для яких характерні високий рівень прояву слабких сторін та високий коефіцієнт ймовірності. У цих умовах менеджмент повинен спрямовувати зусилля на першочергове усунення названих факторів.

В дисертації досліджено питання мотивації працівників: збалансованість потенціалу організаційного формування (55,5% респондентів вказали на те, що цей фактор впливає на підвищення мотивації до 60%), налагоджена система оплати праці (26,3% - до 80% і 36,8% - до 100%), психологічний клімат в колективі та стиль керівництва (відповідно 31,6% - до 80%, 36,8% - до 40% і 29,4% - до 80% та 35,3% - до 60%).

Виявлено також, що зменшення податкового тиску, як і підвищення ролі стимулювання діяльності суб'єктів підприємництва, стає можливим в умовах більшої економічної свободи та економічної незалежності. Цього можна досягти шляхом зміни частки оплати праці у валовому національному продукті, в доходах організаційних формувань, в посиленні фактора власності.

У третьому розділі - “Формування системи управління результативністю функціонування сільськогосподарських підприємств” - визначено основні методологічні підходи до формування дійової системи управління результативністю. Обґрунтована методологія управління результативністю. В її основу покладені: ціна ефекту можливостей в сільськогосподарських підприємствах; обґрунтованість рішень щодо вибору сегментів ринку (каналів реалізації); рівень насиченості регіонального продовольчого ринку; зона ризику, в якій знаходиться підприємство. При цьому враховано, що результат від реалізації можливостей залежить від часу. Із скороченням часу реалізації можливостей створюються умови для підвищення оборотності капіталу. Це дозволяє зменшити потребу у загальному обсязі капіталу, що значно понижує коефіцієнт ризику. При цьому слід враховувати, що кожна можливість має свою ціну ефекту. Так, у 1997 році розмах варіації в цінах на продукцію сільського господарства становив: по зерну - 86,0, соняшнику - 53,0, овочах - 223,6, молоку - 66,5, м'ясу ВРХ - 333,0 грн. за тонну. Зміна цін відбувається і в динаміці, що також необхідно враховувати при обґрунтуванні стратегічних управлінських рішень.

Слід відмітити, що продовольчий ринок не є стабільним. Він змінюється під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів: платоспроможності населення, структури виплат по відшкодуванню затрат на відтворення робочої сили, розвитку бартерних операцій, попиту на продукцію у свіжому та переробленому вигляді, обсягу пропозицій. По окремих із них проведені дослідження. Зведено-аналітична інформація підтверджує наш висновок.

При визначенні цілей та стратегій їх досягнення важливо враховувати регіональний рівень насиченості ринку, оскільки він неоднозначний. У 1997 році із 24 областей і Автономної Республіки Крим в 16 попит перевищував пропозицію. Шістнадцять областей були імпортерами зерна, а одинадцять мали можливість розширити ринок, використовуючи стратегію розвитку його географічних сегментів.

В розрізі регіонів склався різний рівень досягнення цілей по виробництву продукції з урахуванням критичної та раціональної межі допустимості. В 1997 році з урахуванням раціональної межі виробництва та споживання він становив в коефіцієнтах: по зерну - 0,31 - 1,36, овочах і баштанних - 0,35 - 1,04, картоплі - 0,61 - 1,22, молоку і молокопродуктах - 0,21 - 0,89, м'ясу і м'ясопродуктах - 0,27 - 0,73.

У регіонах з низьким рівнем насиченості продовольчого ринку матиме розвиток стратегія розширення виробництва, а в інших, регіонах-донорах, навпаки - стратегія географічних сегментів ринку. У зв'язку з цим в господарствах можливий такий їхній стратегічний розвиток:

Перший варіант. Регіони прагнуть задовольнити потреби продовольчого ринку за рахунок власних ресурсів і власного внутрішньорегіонального обороту капіталу.

Другий варіант. Продовольчий ринок наповнюється в основному за рахунок власного спеціалізованого виробництва і частково - за рахунок внутрішньодержавного імпорту, тобто інших регіонів.

Третій варіант. Зберігається традиційне виробництво і система міжрегіональних зв'язків як основа розвитку національного і регіонального ринків сільськогосподарської продукції.

В дисертаційній роботі обгрунтовані недоліки і позитивні сторони усіх трьох варіантів. Найперспективнішими є другий і третій варіанти, які дають можливість максимально використовувати власний регіональний та природний потенціал, що сприятиме забезпеченню результативності господарюючих структур, переваг зональної спеціалізації. Однак при цьому повинні діставати розвиток механізми державного регулювання комунікаційних міжрегіональних зв'язків. Це вимагатиме перегляду регіональних структур управління, зміни функцій управлінських працівників цих виконавчих органів управління. Потребують удосконалення і економічні механізми взаємовідносин як регіонів, так і господарюючих структур.

Таким чином, формуючи дійову систему управління результативністю, необхідно, перш за все, оцінити зовнішнє середовище, що дасть можливість обгрунтовувати стратегії розвитку підприємств та можливості їхньої реалізації. Ефективність такого підходу підтверджується результатами досліджень аграрних господарюючих структур Києво-Святошинського району Київської області (8 підприємств), в яких у 1997 році рівень рентабельності господарської діяльності становив 16,02% і рентабельності продажу - 13,8%. В інших підприємствах, де не забезпечена мобільність та які не орієнтуються на зовнішнє середовище, рівень збитковості становив 24,0% у чотирьох господарствах та 44,2% - у восьми. Це потребує проведення маркетингових досліджень, основні моменти яких і критерії оцінки результативності маркетингової діяльності розкриті в дисертаційній роботі.При обгрунтуванні основних напрямків маркетингової діяльності враховані рівень розвитку господарюючих структур, а також визначені зони ризику. Для обгрунтування останніх використана матриця альтернатив результативності та комплексна методика визначення рейтингової оцінки виробничих аграрних організаційних формувань (табл. 2).

Таблиця 2

Групування сільськогосподарських підприємств Білоцерківського району Київської області за рейтинговою оцінкою фінансового стану та ділової активності, 1997 р.

Групи господарств за сумою коефіцієнтів рейтингової оцінки	Кількість господарств у групі	У середньому по групі господарств, коефіцієнт	Рівень рентабельності, збитковості (-), %	Середньорічний надій молока на корову, кг	Середньодобовий приріст ВРХ, г	Урожайність зернових, ц\га
I.До 2,05	6	1,74	4,99	3182	355	39,9
II.2,06 - 2,70	5	2,37	- 4,40	1988	223	29,2
III.2,71 - 3,34	9	2,78	- 17,10	1627	178	30,6
IV.3,35 - 3,98	11	3,71	- 13,10	1793	283	29,6
V.Понад 3,98	5	4,58	- 25,00	1470	208	24,1
У середньому	36	3,08	-	1969	250	30,7

.В дисертації для господарств кожної із зон ризику розроблені можливі стратегії поведінки. Так, для підприємств з позитивною результативністю функціонування нами пропонується використовувати наступні стратегії: розвитку ринку, завоювання лідерства за показниками частки ринку, цінових поступок, диверсифікації; зони рівноваги - максимізації поточного прибутку, удосконалення товару, інтенсифікації комерційних зусиль; для господарюючих структур з від'ємною результативністю - управління витратами та максимізації поточного прибутку, удосконалення виробництва, виживання.

В роботі визначені методологічні підходи до формування ефективної системи управління результативністю, а також схема реалізації можливостей господарюючих структур.

Важливим у системі управління результативністю є обгрунтування критичної точки обсягу виробництва. Це відправні точки, які повинні бути покладені в основу обгрунтування стратегій зростання фірми, стратегій цінової політики та мінімізації ризиків.

Звернута увага на підвищення результативності управління умовами і процесами. Як встановлено дослідженнями, при формуванні системи управління результативністю доцільно створювати умови відтворення і в подальшому забезпечувати їх дотримання: сортовий склад сільськогосподарських культур, вимоги агротехніки, технології виробництва, співвідношення доз мінеральних та органічних добрив тощо.

На підставі проведеного дослідження пропонуються зміни організаційних структур і структур управління, які передбачають розвиток власності на мікрорівні та зміщення центрів відповідальності і статусу суб'єктів виробничих відносин у системі діяльності.

Пропонується базова модель формування параметрів результативності, яка зорієнтована на відображення взаємовідносин із суб'єктами зовнішнього середовища і дозволяє оцінювати організаційні системи як цілісності у процесах їх утворення і функціонування:

де Кзр - загальний коефіцієнт результативності організаційного формування;

Крз - коефіцієнт рівня результативності організаційного формування з

урахуванням вимог зовнішнього середовища (його суб'єктів);

Крв - коефіцієнт результативності організаційних формувань з

урахуванням вимог внутрішнього середовища (з точки зору потенціалу);

Крв - додатковий коефіцієнт результативності з урахуванням вимог внутрішнього середовища (з точки зору досягнення фінансових результатів та якості життя працівників організаційного формування, а також ефективності реалізованих управлінських рішень).

Дійову систему управління за результатами необхідно формувати на підставі схеми постадійного розвитку організації, яка зорієнтована на стратегічне передбачення з урахуванням швидких змін в виробничих структурах шляхом впровадження інноваційних процесів, а також схеми реалізації можливостей господарюючої структури (рис.1).

Для забезпечення ефективного використання переваг прогресивних структур управління запропоновані моделі взаємозв'язку типів поведінки управлінських працівників з урахуванням критерію їхньої активності, стилів керівництва, зон розпорядництва ресурсами та відповідальності за їхнє використання.

В дисертаційній роботі подані методики визначення коефіцієнтів результативності по 22 позиціях згідно критеріїв оцінки діяльності господарюючих структур, запропоновані зміни до існуючих структур управління в залежності від розмірів підприємств та розвитку форм власності.

Висновки

1.Існуюча тенденція спаду сільськогосподарського виробництва і пониження насиченості продовольчого ринку викликана кризою управління на усіх його рівнях, особливо в агропромисловому комплексі. Внаслідок недостатньої обґрунтованості управлінських рішень на макрорівні одержав розвиток процес розбалансованості: у відносинах відповідальності, у взаємовідносинах галузей і господарюючих структур, паритету цін і еквівалентності обміну, у співвідношенні між державним регулюванням і саморегулюванням підприємств, між розвитком науки і можливостями практичного її використання. В аграрному секторі економіки України посиленню кризи сприяли такі внутрішньосистемні фактори: непідготовленість управлінського персоналу працювати в нових умовах ринкового середовища, які змінюються; неадаптованість форм і методів управління до вимог ринку; внутрішньосистемна розбалансованість керуючої і керованої підсистем. Не одержав розвитку стратегічний менеджмент та його складові - стратегічний маркетинг, управління результативністю. Перехід до ринкової економіки потребує розробки теорії і методології управління результативністю.

2.Методологія управління результативністю повинна бути адекватною зовнішньому та внутрішньому середовищу, базуватися на цілях, обраних стратегіях в загальній системі “умови - процес - результат”. Вона повинна бути зорієнтована на забезпечення синергічного ефекту.

3.Формуванню дійової системи управління результативністю господарюючих структур сприятиме використання визначених в дисертаційній роботі принципів, розроблених моделей, методичних підходів до обґрунтування цілей, стратегій, критеріїв оцінки результативності менеджменту.

4.Удосконалена методика визначення результативності функціонування організаційних формувань та менеджменту дозволить виявити невикористані можливості, слабкі сторони та оцінити конкурентний статус підприємств. В основу методики покладено потенціал системи та рівень його використання з урахуванням кореляційної залежності факторів ділової активності підприємств та їх рейтингової оцінки.

5.Вивчення регіонального продовольчого ринку України дає можливість стверджувати, що останній характеризується різними рівнями насиченості, які коливаються по відношенню до раціональної межі допустимості в коефіцієнтах: по молоку і молокопродуктах - від 0,47 до 0,77; м'ясу і м'ясопродуктах - від 0,34 до 0,65; яйцях і яйцепродуктах - від 0,31 до 0,88; овочах і баштанних - від 0,40 до 0,80. Це означає, що можливості реалізувати одержану продукцію в регіонах різні. Для підприємств в регіонах з низьким рівнем насиченості продовольчого ринку одержуватиме розвиток стратегія розширення виробництва, а в інших, тобто регіонах-донорах, навпаки, - стратегія розвитку географічних сегментів ринку. Запропоновані три варіанти можливої поведінки організаційних формувань щодо розвитку виробництва та дії на ринку.

6.Розроблені пропозиції дозволять підприємницьким структурам сформувати систему управління результативністю, зорієнтовану на забезпечення єдності інтересів зовнішньо- та внутрішньосистемного характеру.

7.Встановлені кореляційні залежності показників ефективності від сукупності факторів дозволять обґрунтовувати управлінські рішення, визначати рівень їхньої ефективності та управляти факторами - умовами результативності організаційних формувань.

8.Кінцева результативність господарюючих структур залежить від створених макроекономічних умов та потенціалу організаційних систем, які за кількісними і якісними характеристиками знаходяться на низькому рівні і не відповідають вимогам конкурентного середовища.

9.Виявлені можливості, сильні і слабкі сторони організаційних формувань, які дозволяють конкретизувати і обґрунтовувати обрання стратегій і тактики при розв'язанні завдань перспективного, поточного і оперативного характеру як складових забезпечення ефективності управління за результатами.

10.Запровадження системи стратегій з урахуванням зон ризику, життєвих циклів організації та рівня розвитку підприємств сприятиме підвищенню результативності їх функціонування незалежно від фінансово-майнового стану та економічної ефективності діяльності.

11.Запропоновані методичні підходи щодо визначення граничних параметрів обсягів виробництва сприятимуть мінімізації ризику в управлінні результативністю функціонування сільськогосподарських підприємницьких структур.

12.Розроблена на підставі одержаних результатів дослідження система управління результативністю організаційних формувань дозволить в процесі діяльності забезпечувати синергічний ефект і придатна для впровадження в господарську практику АПК.

управління результативність стратегія

Список опублікованих праць

1. Гайдамак Н.В. Методологія стратегій управління результативністю // Науковий вісник НАУ. - 1999. - Вип. 14. - С. 179 - 182.

2. Гайдамак Н.В. Потенціал системи як основа забезпечення результативності організаційних формувань // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. - 1999. - № 9. - С. 329 - 330.

3. Гайдамак Н.В. Умови забезпечення ефективного функціонування господарюючих структур // Вісник Житомирського інженерно-технологічного інституту. - 1998. - № 8. - С. 258 - 259.

4.Гайдамак Н.В. Формування системи управління результативністю організаційних систем // Економіка АПК. - 1997. - № 9. - С. 22 - 23.

5.Гайдамак Н.В. Адміністративні райони: проблеми формування механізму управління результативністю економічних систем // Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку

адміністративних районів: Наук. доп. міжнародн. науково-практичної конференції. - Тернопіль. - Львів. - 1997. - С. 44 - 46.

6.Гайдамак Н.В. Обліково-аналітичне забезпечення результативності системи менеджменту // Проблеми обліку та аудиту за умов нестабільної економіки: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Хмельницький. - 1996. - С. 58 - 59.

7.Гудзинська Т.О., Гайдамак Н.В. Фактори забезпечення результативності організаційних систем // Удосконалення управління соціально-економічним розвитком АПК: Зб. наук. пр. - К.: НАУ, 1996. - С.96 - 98.

Размещено на Allbest.ru

...