Агробіологічне обґрунтування інтегрованого захисту ягідних насаджень від шкідників у північно-західному Лісостепу і Поліссі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ГАДЗАЛО ЯРОСЛАВ МИХАЙЛОВИЧ

УДК 632.931/935 : 634.7(477.4)

АГРОБІОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ІНТЕГРОВАНОГО ЗАХИСТУ ЯГІДНИХ НАСАДЖЕНЬ ВІД ШКІДНИКІВ У ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОМУ ЛІСОСТЕПУ І ПОЛІССІ УКРАЇНИ

03.00.09 - ентомологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук

КИЇВ - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному аграрному університеті, на сортодільницях і в господарствах Львівської та інших областей.

Науковий консультант: доктор біологічних наук, професор

ПОКОЗІЙ Йосип Трохимович,

Національний аграрний університет.

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, головний науковий співробітник Інституту садівництва УААН

МАТВІЄВСЬКИЙ Олександр Сергійович;

доктор сільськогосподарських наук, директор Краснокутської дослідної станції садівництва, ТЕРТИШНИЙ Олександр Степанович;

доктор сільськогосподарських наук, директор Мліївського інституту садівництва ім. Л.П. Симиренка,

ХОМЕНКО Іван Іванович.

Провідна організація: Уманська сільськогосподарська академія, м. Умань.

Захист відбудеться 13 липня 1999 р.

о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.02

в Національному аграрному університеті за адресою:

252041, Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, ауд. 65.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою:

252041, Київ-41, вул. Героїв Оборони, 11, корпус 10.

Автореферат розісланий “12” червня 1999 р.

Учений секретар канд. біол. наук., доцент

спеціалізованої вченої ради Менджул В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Ягідні культури вирощують в Україні на площі близько 30 тис. га, у тому числі: суниця - 11,0 тис. га, чорна смородина і порічки - 4,5 тис. га, малина - 3,5 - 4 і агрус - 3,5 тис. га. Врожайність ягід становить 37 - 38 ц/га, а валовий збір - 61 - 84 тис. т (Марковський, 1989).

За обгрунтованими медичними нормами річне вживання плодів ягідних культур на одну людину повинно становити 4,5 - 5,5 кг, що на порядок більше фактичного. Для реалізації програми збільшення виробництва ягідної продукції в КСП, відкритих акціонерних товариствах, у підсобних і фермерських господарствах, індивідуальних та колективних садах необхідно підвищити інтенсифікацію виробництва в галузі на підставі впровадження нових технологій з використанням здорового високопродуктивного садивного матеріалу, системи удобрення, зрошення, обробітку грунту, заходів захисту від комплексу небезпечних шкідливих організмів.

Плоди ягідних культур характеризуються високими поживними та смаковими якостями, цінними лікувальними властивостями. Вони містять цукри, мінеральні, дубильні та ароматичні речовини, кислоти, вітаміни, що сприяє ліпшому засвоєнню їжі організмом людини. Цінність плодів усіх ягідних культур дуже висока. Плоди чорної смородини за вмістом вітаміну С і Р - активних речовин займають одне з перших місць. Ягоди порічки за вмістом усіх речовин дещо поступаються перед чорною смородиною. Цінні також ягоди смородини золотистої, суниці та агрусу, в яких містяться легкозасвоювані цукри, кислоти, вітаміни. За вмістом каротину смородина золотиста займає перше місце в роді Рібес. Ягоди малини в середньому містять білків - 0,8%, цукрів - 8 - 10, органічних кислот - 1,7%, заліза - 0,9 мг/100 г, вітамінів: А - 0,3 мг/100 г, С - 30 - 75, В - 0,01, В2 - 0,07, РР - 0,03 мг/100 г (Бурмістров, 1985). Серед інших культур малина виділяється високим вмістом заліза, а також іншого гематогенного елемента - міді (у 2 - 3 рази більше, ніж у чорній смородині).

Усі ягідні культури скороплідні. Перший урожай плодів малини отримують на другий рік після посадки, агрусу - на другий - третій, чорної смородини - на третій - четвертий. Але середня врожайність ягідників невисока.

Однією з основних, а в ряді випадків головною причиною низької продуктивності рослин, є незадовільний догляд за існуючими насадженнями, низький рівень агротехніки та відсутність надійного екологічно безпечного захисту ягідників від шкідників та хвороб. Традиційний хімічний захист, який довгий час застосовується в окремих агроценозах, у тому числі і в ягідних, призводить до короткочасного ефекту, пов'язаного із зменшенням чисельності і шкідливості фітофагів. Одночасно з цим спостерігається тенденція зростання кількості окремих їх груп при застосуванні пестицидів у значних обсягах. Пестицидне навантаження в деяких агробіоценозах досягало від 10 до 50 кг/га, а кратність їх внесення за вегетацію зростала до 8 - 15 і більше разів (Мельников та ін., 1981). Це призводить практично до винищення корисних видів членистоногих, комахоїдних птахів та забруднення довкілля.

Суттєвим фактором, який впливає на врожай ягідних культур, є пошкодження їх шкідливими організмами. Тактика захисту насаджень від більшості видів фітофагів без урахування складових ягідного агробіоценозу часто не виправдовує себе навіть при використанні ефективних пестицидів і не сприяє підвищенню продуктивності насаджень. Тому однією з головних умов збільшення виробництва чистої ягідної продукції є застосування екологічно й економічно обгрунтованих заходів в інтегрованій системі захисту рослин, які регулюють чисельність шкідників на рівні порогів шкідливості при мінімальному використанні хімічних засобів.

Наша робота присвячена аналізу сучасного фітосанітарного стану основних ягідних культур, уточненню біологічних особливостей, вивченню динаміки корисних і шкідливих видів комах, визначенню рівнів економічних порогів шкідливості (ЕПШ), комплексних економічних порогів шкідливості (КЕПШ) і рівнів ефективності зоофагів (РЕЗ), що лягло в основу розробки екологічно й економічно обгрунтованої системи інтегрованого захисту ягідних насаджень в Україні.

Актуальність теми. Збільшення виробництва високоякісної ягідної продукції - важливе завдання сільськогосподарського виробництва. Лісостепові й поліські райони України за агрокліматичними умовами сприятливі для вирощування ягідних культур. Аналіз матеріалів щодо заготівлі ягідної продукції, врожайності ягідних культур, розмноження головних шкідників і обсягів застосування хімічних засобів захисту в ягідних насадженнях північно-західного Лісостепу і Полісся України за 1988 - 1996 рр. свідчить про наявність зворотної залежності між чисельністю, особливо шкідливих видів фітофагів, і кількістю якісної продукції, яка заготовляється. При цьому хімічні обробки не забезпечують потрібного захисту врожаю в роки масового розмноження шкідників і зовсім економічно невигідні в роки з низькою їх чисельністю.

Вирішення досить складної проблеми захисту ягідних культур, які мають дуже короткий період від початку вегетації до цвітіння, а потім від кінця цвітіння до дозрівання врожаю, потребує нових підходів у їх захисті.

Розкриття взаємозв'язків між фіто- та ентомофагами, вдосконалення методів регулювання чисельності шкідливих комах з використанням елементів інтегрованого захисту в агробіоценозах ягідних насаджень, визначають направленість і актуальність даних досліджень, результати яких особливо важливі для тієї частини України, де ягідництво добре розвинене, а системи захисту ягідних культур потребують доопрацювання.

У літературі є багато відомостей про видовий склад шкідників ягідників в окремих регіонах і про заходи захисту культур, але праць з узагальненням опублікованих матеріалів немає. Дана робота є спробою такого узагальнення і висновків з нього для вдосконалення захисту ягідних культур при сучасному рівні розвитку ягідівництва.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження з теми дисертації є частиною виконання державних науково-дослідних завдань щодо захисту плодово-ягідних культур від шкідників з науково-технічних проблем: ДНТП 4 “Високоефективні технології і засоби захисту сільськогосподарських культур”, “Розробити екологічні основи регуляції чисельності шкідників плодово-ягідних агробіоценозів, прийоми моделювання прогнозу їх чисельності і шкідливості в умовах Полісся і Лісостепу України”. Номер ДР 0196 У 013 093.

Мета і задачі дослідження. Мета досліджень - пошук можливостей підвищення врожайності ягідників і якості продукції за рахунок удосконалення існуючих систем захисту від основних шкідників у північно-західному Лісостепу і Поліссі України. Для досягнення цього потрібно було в регіоні досліджень вирішити наступні завдання:

Дати аналіз фітосанітарного стану ягідних насаджень, встановити активність та стаційний розподіл ентомологічних об'єктів упродовж періоду вегетації.

Уточнити видовий склад і особливості біології основних шкідників ягідних культур.

Удосконалити методику обліку чисельності головних шкідливих видів та їх ентомофагів.

Вивчити вплив факторів навколишнього середовища на чисельність і шкодочинність головних видів шкідників ягідних культур.

З'ясувати вплив елементів агротехніки вирощування ягідних культур на чисельність і шкодочинність основних видів шкідників.

Розробити і випробувати систему інтегрованого захисту ягідних культур від основних шкідливих видів і дати оцінку економічної ефективності її застосування.

Наукова новизна результатів досліджень. Для північно-західного Лісостепу і Полісся України найбільш повно виявлено видовий склад шкідників ягідних насаджень, серед яких 162 види - комахи, 8 - кліщі, 2 - нематоди. Із ентомофагів 12 видів зареєстровано в даному регіоні вперше. Визначені основні види масових шкідників (59 видів) та їх ентомофаги. Розроблена концепція екологічно і економічно обгрунтованої програми захисту ягідних культур. Дана оцінка впливу діяльності людини на динаміку чисельності найбільш небезпечних шкідників. На підставі аналізу різних концепцій інтегрованого захисту ягідників від шкідливих комах обгрунтовані принципи регулювання чисельності і шкідливості фітофагів цих агроценозів. Розроблена система заходів збереження і приваблювання корисної ентомофауни і шляхи накопичення її в агроценозах ягідників. Обгрунтовані раціональні шляхи і способи застосування окремих сучасних пестицидів.

На підставі проведених багаторічних досліджень і практичного досвіду встановлений зв'язок між низькою ефективністю зоофагів в агроценозах і нерегульованим застосуванням пестицидів. Показані шляхи зниження пестицидного навантаження з урахуванням економічного порогу шкідливості (ЕПШ) та рівнів ефективності зоофагів. У програмі захисту ягідних культур від шкідників розроблена система максимального використання регулюючих факторів самих агроценозів і раціонального застосування пестицидів, мікробіологічних препаратів та регуляторів росту і розвитку комах. Розроблені регіональні економічні пороги шкідливості основних видів шкідників на ягідних культурах і методика визначення комплексного економічного порогу шкідливості (КЕПШ).

Практичне значення одержаних результатів. Визначений видовий склад найбільш розповсюджених груп шкідників ягідних рослин, встановлені вогнища їх розмноження і рівень шкідливості видів на малині та чорній смородині. Розроблена і рекомендована система інтегрованого захисту ягідників з мінімальним застосуванням хімічних препаратів. Система основана на використанні комплексу агротехнічних, хімічних і біологічних заходів, сукупних значень рівнів ефективності ентомофагів та економічних порогів шкідливості. Системний підхід у вирішенні проблеми дозволив значно скоротити обсяги проведення обприскувань інсектицидами, зменшити їх витрату на одиницю площі без зниження захисного ефекту та кількості і якості врожаю.

За результатами досліджень розроблені регіональні рекомендації щодо захисту ягідних культур від хвороб і шкідників (схвалені науково-технічною радою М-ва АПК, протокол № 5 від 26 лютого 1999 р. і впроваджені у виробництво на площі 1,2 тис. га). Вони використовуються також у навчальному процесі на факультетах, де вивчають захист рослин, і курсах підвищення кваліфікації. Застосування основних елементів розробленої програми дозволило скоротити обсяг застосування інсектицидів та звести до мінімуму забруднення ними навколишнього середовища. Акти і довідки щодо впровадження основних результатів дослідження наведені в додатках дисертаційної роботи.

Апробація. Матеріали досліджень викладені в доповідях на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу НАУ в 1987, 1994, 1996, 1997 рр., на Всесоюзній конференції “Феромони листокруток - шкідників сільського і лісового господарства” (м. Тарту), на конференції “Молодые исследователи и практики - развитию сельского хозяйства Тюменской области” (м. Тюмень, 1987), на конференції “Всесоюзна школа молодих вчених і спеціалістів по біологічному захисту рослин від шкідників, хвороб і бур'янів” у 1990 р. (м. Кишинів), на виробничих семінарах із захисту рослин у 1987, 1988, 1989, 1990, 1992, 1993, 1998 рр.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 19 друкованих праць, з яких: монографія “Інтегрований захист ягідних насаджень від шкідників у північно-західному Лісостепу і Поліссі України” (1999).

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, восьми розділів, висновків та пропозицій виробництву. Вона викладена на 273 сторінках машинопису, містить 66 таблиць та 27 рисунків. У додатках подані кліматичні показники регіону досліджень, біологічна ефективність застосування окремих препаратів, залишкова кількість пестицидів у ягодах та акти виробничої перевірки і впровадження.

Список використаної літератури складається з 388 найменувань, у тому числі 105 на іноземних мовах.

Слід відзначити, що кандидатська дисертація захищена автором у 1986 р. на тему “Ентомофауна малини і боротьба з шкідливими видами в Центральному Лісостепу України”, і матеріали її не ввійшли в дану роботу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Сучасний фітосанітарний стан багаторічних насаджень ягідників та агроценотичні основи застосування інтегрованого захисту рослин

Подано огляд літератури з аналізом сучасного фітосанітарного стану, ролі ягідних насаджень та захисту рослин від шкідливих організмів як невідємної частини технології вирощування ягідних культур, узагальнено дані про потребу і можливості її вдосконалення шляхом застосування інтегрованого захисту рослин.

Звернуто увагу на тісний звязок агротехнічних заходів з розмноженням шкідливих організмів у ягідних агроценозах (Дядечко, 1978, 1995; Павлов, 1976; Фадєєв, 1979; Tette , 1989 та ін.). Показано, що доцільність усіх елементів технології вирощування рослин повинна визначатися впливом їх на величину та якість урожаю. При цьому слід враховувати , що ведуче місце, яке займає в захисті рослин хімічний метод, свідчить не лише про прогрес у галузі синтезу біологічно активних речовин, але й про недостатнє вивчення і використання інших методів боротьби з шкідливими організмами (Мельников, 1979; Мельников, Новожилов, Васильев та ін., 1981). Проте використання окремих прийомів не може забезпечити довгострокового пригнічення чисельності популяції шкідників (Лівшиц, Петрушова, 1981; Ольховська-Буркова, Лукянова, Суша, 1979 та ін.). Інтенсивні обробки пестицидами практично не впливають на щільність їх популяцій (Мамєдова, Попов, 1984; Bodingius, Mandersloot, Trapman, 1994 та ін.).

За нашими спостереженнями, в культурах чорної смородини КСП “Тарас Шевченко” Львівської області після п'яти років регулярних обробок пестицидами заселеність пагонів личинками златки і склівки зросла до 65-80 %, а шкодочинність брунькового смородинового кліща стала причиною загибелі окремих насаджень смородини. Значно збільшилась чисельність листокруток, які зимують у стадії гусениць. Аналогічна ситуація була і в інших господарствах, де проводили багато хімічних обробок.

Внаслідок широкого застосування пестицидів посилюється забруднення біосфери (Меренюк, 1984; Яблоков, 1988 та ін.), зростає небезпека для здоровя людей (Еке, 1984).

Скорочення використання хімічних препаратів проти шкідників рослин, у тому числі і ягідників, стала нагальною потребою раціонального ведення сільського господарства. Воно можливе лише шляхом застосування інтегрованого захисту культур, основою якого є вирощування стійких сортів, максимальне використання зоофагів та інших природних сил - заходів, що регулюють чисельність шкідників при мінімумі екологічних порушень (Фадєєв, 1979; Еке, 1984; Vincenot, 1987; Valmori, 1988; Вікторов, 1975; Waggoner, 1996).

Управління чисельністю організмів в агробіоценозі грунтується на створенні співвідношення зоофагів та шкідливих організмів на рівні порогів ефективності ентомофагів і шкідливості фітофагів (Рибаков, 1971; Нарзікулов, Умаров, 1979; Рукавішніков, 1978).

Наведені дані стосовно концепції інтегрованого захисту рослин є теоретичною основою наших досліджень. З її змістом співпадає висновок відомого науковця в галузі захисту рослин В.П.Васильєва (1999): “Сучасна інтегрована система заходів грунтується, як і в 30-ті роки, на застосуванні агротехнічного, хімічного і біологічного методів захисту рослин. Головною відміною є оптимізація хімічного захисту на основі критеріїв доцільності застосування пестицидів з урахуванням чисельності популяцій шкідників, наявності ентомофагів, ступеня стійкості сортів проти пошкодження комахами і ураження збудниками хвороб “.

Грунтово-кліматичні умови регіону і методика проведення досліджень

Територія, де проведені дослідження, охоплює правобережне Полісся і північну (правобережну) половину лісостепової зони України: Львівська, Волинська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Вінницька, Житомирська, Київська області. Рельєф більшої частини рівнинний, характерний для Поліської та Придніпровської низин і Волино-Подільської височини. За агроентомологічним районуванням України лісостепова частина регіону досліджень належить до Волино-Подільського округу і частково (біля р. Дніпро) до Середньо-Дніпровського (Васильєв, 1987).

Клімат регіону континентальний. Річна сума опадів у Поліссі становить 580-620 мм , у Лісостепу вона зменшується до 600 мм на заході і до 430-480 мм у східній частині. Теплозабезпеченість періоду активної вегетації за сумою середніх добових температур понад 0о складає 2300-2600о, сума ефективних температур понад 10о - 840-980о.

Період середньодобової температури понад 15о триває 95-110 діб, ГТК (Селянінов , 1928) рідко буває менше 1,0 в Поліссі, в окремі роки сягає 1,8-2,2; в Лісостепу за вегетаційний період - у середньому 0,9-1,2.

Багаторічні дані про середньомісячну температуру повітря, вологість грунту, кількість опадів, тривалість сонячного освітлення за травень-серпень свідчать, що умови для росту і розвитку ягідників на всій території сприятливі. У роки досліджень (1987-1998) вони значно коливались, але в цілому наближались до багаторічних середньомісячних показників і не впливали помітно на динаміку чисельності шкідників.

Грунти. В Поліссі до 60 % площ займають дернові слабо- і середньоопідзолені грунти, які містять незначну кількість гумусу і мають низьку ємкість поглинання. Близько 20 % площ зайнято лучними і дерновими грунтами, що розташовані на заплавних терасах. До 10 % площ мають торфяні та торфяноболотні грунти. У Лісостепу значні площі займають чорноземи типові, опідзолені, деградовані, а також сірі, світло-сірі і темно-сірі опідзолені, частково дерново-підзолисті, глинисто-піщані грунти. В цілому умови регіону сприятливі для вирощування всіх ягідних культур і розвитку на них різних шкідників.

Матеріал і методика досліджень. Обєктом досліджень був зооценоз ягідних культур та захист їх від шкідливих організмів. Вивчення видового складу шкідників, їх ентомофагів і акарифагів, біології та динаміки чисельності, заселеності культур, порогів шкодочинності, впливу ентомофагів та акарифагів на шкідників, збереження і використання ентомофагів і акарифагів проводили згідно із загальноприйнятою методикою (Косов, Полялков, 1958; Тряпіцин, Шапіро, Щепетільникова, 1965; Дядечко, Войтенко, 1989; Танський, 1982; Васильєв, 1988 та ін.).

Обробки насаджень при вивченні ефективності хімічних і біологічних препаратів проводили за допомогою обприскувачів: ОВС-А; ОН-400-5; ОМБ-400; ОП-2000, ОМ-630. Якість обприскування оцінювали стандартними методами (ДСТ-0191-43 “Обприскувачі та обпилювачі”) і шляхом використання карток самофіксуючих краплі рідини, запропонованих фірмою Сіба-Гейгі (Швейцарія). Оцінку біологічної ефективності застосованих препратів проводили за методикою ВНДІХЗЗР (Гар, 1973).

Для вивчення ефективності застосування мікробіологічних препаратів, біологічно активних речовин та феромонів використовували методику ВІЗР (Буров та ін., 1991).

Ефективність сезонної колонізації трихограми визначали згідно з “Руководством по массовому разведению трихограммы” (1979), залишкову кількість пестицидів - в Інституті здоровя НАН України за методикою О.І.Клісенко (1978).

Розрахунки економічної ефективності проводили відповідно до розробок Українського інституту економіки сільського господарства “Основные положения економического еффекта от использования результатов НИР “ (1987), а також загальноприйнятими методами, викладеними в працях М.А. Глєбова, І.М. Ченкіна (1988) та В.А.Захаренко, А.Ф.Чєнкіна ( 1986).

Варіаційно-статистичну обробку експериментальних даних проводили згідно із загальноприйнятою методикою (Доспєхов, 1979).

Правильність визначення видового складу шкідників і ентомофагів перевірена і підтверджена на кафедрі ентомології і біологічного захисту рослин НАУ доктором біологічних наук, професором М.П.Дядечко.

Теоретичні основи управління чисельністю членистоногих в агробіоценозах ягідних насаджень

Питанням формування фауни шкідників ягідних культур в Україні присвячено значну кількість публікацій, але узагальнюючих даних немає. Ягідники пошкоджуються понад 380 видами комах, кліщів, нематод, у числі яких 39 видів найбільш небезпечних (Антонюк, 1989). Зі зміною умов зовнішнього середовища в ягідниках відбувається зміна видового складу і числа домінуючих видів фітофагів.

У насадженнях, де регулярно проводяться інтенсивні заходи захисту культур від шкідників, спостерігається тенденція зменшення кількості загальних видів (Козар, 1987). Якщо раніше головними шкідниками садів і ягідників з числа листокруток було 12 видів (Жигальцева, 1959), то в даний час господарське значення мають 5-6 видів. У регіоні наших досліджень на перше місце за чисельністю вийшли сітчаста і розанна листокрутки. В останні 10 років господарське значення набули молі, пядуни, пильщики, кліщі, попелиці, шкідники гілок і пагонів, наростає чисельність галиць.

Вплив антропічних факторів на динаміку чисельності членистоногих відбувається прямо чи опосередковано через впровадження нових систем і технологій вирощування культур (схеми посадок, обрізка пагонів, способи обробітку ґрунту, внесення добрив тощо).

Значний вплив на формування популяцій шкідників має застосування хімічних препаратів, що викликає утворення популяцій з підвищеною життєздатністю при зменшенні кількості зоофагів. Результатом цього є зростання вірогідності масових розмножень шкідників (Буров та ін., 1991). При однаковій кількості знищених шкідників і ентомофагів утворюється перевага для поновлення чисельності шкідника (Телєнга, 1952). Висока щільність популяцій останнього зменшує його кормові ресурси, вид заповнює всі екологічні ніши , приваблює до себе хижаків і паразитів, прискорює розповсюдження хвороб, у результаті чого відбувається регулювання чисельності фітофагів (Вікторов, 1973; Нарзікулов, Умаров, 1979; Дядечко, 1985).

Системи захисту, які застосовувались до 1984 р. , були складені без урахування регулюючої ролі природних ворогів фітофагів. Вони обмежують розвиток процесу саморегулювання чисельності видів в агробіоценозах, у тому числі і в ягідниках. Проте для відчутного проявлення дії природних механізмів саморегуляції потрібен деякий період, протягом якого в процесі еволюції угруповання відбуваються етапи формування тих механізмів, які змінюють трофічну структуру агробіоценозу в напрямку його екологічної стабілізації (Григорьєва, Жаворонкова, 1973). Такий процес в агробіоценозах при тривалій монокультурі (5-7 років) цілком можливий, якщо людина буде максимально зберігати природних зоофагів і мікроорганізми, іноді поповнюючи їх штучно.

Видовий склад шкідників ягідних культур

Найбільш численний видовий склад шкідників ягідних культур в Україні є в зонах Полісся і Лісостепу.

Шкідники суниці. В Україні представлені понад 160 видів (Антонюк, 1989). Нами виявлено 64 види (58 видів комах, 4 види кліщів, 2 види нематод). За чисельністю і шкодочинністю переважають поліфаги та олігофаги, які трофічно повязані з дикою рослинністю (дика лісова суниця, гравілат, гусяча лапка, манжетка, кропивні, бобові та ін.) або є широко розповсюдженими грунтовими видами. Серед багатоїдних особливо шкідливими є ведмедик (вовчок, капустянка), личинки платівковусих, коваликів, кореневих довгоносиків, підгризаючих совок. Із числа олігофагів за шкідливістю виділяється малиново-суничний довгоносик, розповсюджений по всій Україні. Найбільш небезпечним є суничний кліщ.

Шкідники малини. В Україні їх є понад 230 видів (Антонюк, 1989). Із них відчутну шкоду наносять 51 вид. Основними шкідниками малини є декілька спеціалізованих видів, у тому числі малинова пагонова попелиця, загальний для малини і суниці малиново-суничний довгоносик, деякі багатоїдні види (розанна листокрутка і грунтові шкідники) , кліщі. В перші після посадки роки малині шкодять переважно личинки платівковусих та кравчик-головач. Нами виявлено 51 вид шкідників , 49 видів комах і 2 види кліщів, з яких найвідчутнішу шкоду наносять 18 видів, а інші 33 розмножуються в масовій кількості в окремі роки і локально шкодять на невеликій площі або зустрічаються щорічно в значній кількості, не завдаючи великої шкоди. Це клопи, малинниця. малиновий шовкопряд, березовий пядун та ін. Решта (окрім 51) , близько 180 видів - переважно поліфаги і на малині є випадковими.

Шкідники смородини та агрусу. В Україні налічується близько 200 видів шкідливих комах на смородині та агрусі. З них небезпечними є 20 видів, 39 видів наносять відчутну шкоду періодично під час масових розмножень (Антонюк, 1989).

Нами виявлено 57 видів, з яких 55 належать до класу комах, а 2 види - кліщі. В регіоні наших досліджень найбільш шкідливими є : смородиновий бруньковий кліщ, смородинова златка, смородинова склівка, смородинова пагонова попелиця, велика смородинова попелиця, жовтий агрусовий пильщик, блідоногий агрусовий пильщик, агрусова вогнівка, агрусова пагонова попелиця. Останні 4 види більше шкодять агрусу. В цілому видовий склад шкідників на смородині більший, ніж на агрусі. Із монофагів і вузькоспеціалізованих шкідників смородині шкодять: смородинова брунькова міль, червоносмородинова галова і деякі інші види попелиць, малинова пагонова і квіткова галиці, чорносмородиновий ягідний пильщик та ін. З числа багатоїдних шкідників найбільш шкідливими є личинки хрущів, особливо в перший рік після посадки, виноградно-плодовий слоник, бруньковий довгоносик, розанна , смородинова та інші види листокруток, звичайний павутинний кліщ, які трофічно тісно повязані з різними деревними чагарниковими і плодовими породами, що відомо з літературних джерел (Антонюк, Гадзало, 1999).

Слід відзначити, що із числа головних шкідників ягідних культур розповсюджені скрізь, де культивуються ягідні рослини, такі види: смородинова склівка, смородинова златка, малиновий жук, малиново-суничний довгоносик, малий чорний скосар, жовтий агрусовий пильщик, озима та інші підгризаючі совки, розанна та смородинова листокрутки, головні види хрущів, коваликів, капустянка звичайна, пагонова малинова попелиця, агрусова пагонова попелиця та деякі інші види. Крім названих, у Поліссі та Лісостепу широкорозповсюджені і можуть помітно шкодити : смородинова попелиця, попелиця Шнайдера, порічкова попелиця, велика смородинова; місцями Aphis varians Pateh, блідоногий агрусовий пильщик, а в більш зволожені роки і в зволожених районах - стеблова та листова галиці, місцями суттєву загрозу утворює агрусовий п'ядун та окремі види листокруток.

Господарське значення головних шкідників, їх біологічні особливості, ентомофаги та акарифаги

Посилення шкідливості різних видів значною мірою повязано з кліматичними умовами, технологією вирощування культур, особливо із застосуванням хімічних засобів захисту рослин.

Мікроклімат в ягідниках специфічний - температура в межах кущів у жаркі сонячні дні нижча, а в нічні, ранкові години і в похмуру погоду - вища, ніж на відкритому просторі, іноді на 2-3 градуси; відносна вологість у кронах вища протягом усього дня, швидкість вітру менша. Це сприяє розмноженню фітофагів, розвитку їх захворювань та успіху обробок біопрепаратами, розвитку захворювань рослин.

Основними шкідниками ягідників під час досліджень були : кліщі, молі, пядуни, вогнівки, листокрутки, пильщики, попелиці, смородинова склівка. Місцями шкодили галиці і довгоносики.

Бруньковий смородиновий та інші види кліщів. Бруньковий кліщ шкодить щороку у Львівській, Волинській, Тернопільській, Житомирській, Київській та інших областях. У посушливі роки зростає чисельність павутинного і суничного кліщів. Масові розмноження кліщів були в 1987, 1988, 1990, 1994 рр. Протягом вегетаційного періоду на смородині відбуваються 2 піки чисельності брунькового кліща: на початку липня і в середині серпня. Нами вивчена стійкість до цього виду 12 сортів смородини української селекції. Стійкими виявилися Голубка та Минай Шмирьов. Розвиток однієї генерації брунькового кліща триває 2-3 тижні. Він зимує в стадії імаго в бруньках, що формуються влітку. Самки після зимівлі починають відкладати яйця при середньодобовій температурі вище 5о. Максимум відкладання яєць відбувається через 2 тижні. В бруньках , що перезимували, розвивається 2 покоління кліща. Нові бруньки на молодих пагонах кліщ заселяє після їх появи. Міграція кліщів триває 35-50 днів і припиняється на початку забарвлення ягід. Заселена брунька схожа на горошину. У деяких сортів навесні частина заселених бруньок не бубнявіє і засихає, а кліщі в них гинуть. У окремих бруньках зустрічаються хижі кліщі, хижі трипси і їх личинки та личинки їздця роду тетрастихус, які винищують шкідника. Дорослі їздці, виходячи з бруньок, виносять на своєму тілі кліща, що сприяє його розселенню. З числа інших видів кліщів найбільш розповсюджені суничний - на суниці і звичайний павутинний кліщ - на багатьох видах рослин. Обліками в 1988 -1991 рр. звичайний павутинний кліщ не виявлений на суниці сортів Кульвер і Фаветта. У розмноженні суничного кліща відмічено 2 піки наростання чисельності на сорті Коралова 100 - в другій декаді червня і в другій половині серпня, а на сорті Ясна - лише 1 пік у другій половині літа. Така різниця обумовлена фенологією розвитку сортів та діяльністю акарифагів, чисельність яких залежить від кратності хімічних обробок ягідників.

Самки малинового кліща зимують у бруньках або біля їх основи. Живляться листками. Одне покоління розвивається за 14-23 дні. За вегетаційний період буває 4-6 поколінь. Зниження врожайності суниці при середньому ступені пошкодження суничним кліщом сягає 10-20 % , а при сильному - 40-70 %. Кліщі на малині знижують урожайність при середньому пошкодженні на 20-30 %, при сильному - на 50-80 % , якість плодів погіршується, зимостійкість рослин зменшується. Масове розмноження в промислових насадженнях обумовлено існуючою практикою хімічного захисту. При значному зниженні обсягів застосування інсектицидів і акарицидів розмноження шкідливих кліщів контролюють акарифаги, особливо золотоочки, кліщеїдний трипс, двокрапкова корівка та ін.

Молі і пядуни, вогнівки. Із восьми видів молі, які виявлені нами в ягідниках, у значній кількості зустрічались малинова і смородинова. Гусениці їх виїдають всередині бруньки, які потім засихають. Літ метеликів співпадає з появою зелених ягід. Самки відкладають яйця в плоди. Заселяють усі ягідні культури. Пізні сорти вони заселяють сильніше, тому що ранні сорти менше обробляються пестицидами і чисельність шкідників стримують ентомофаги. Смородинова міль заселяла в середньому за 1989-1993 рр. смородину чорну до 1,6 % , червону - 17,6 % , золотисту - 23,2 % , агрус - 3,2 % . Малинова міль у середньому заселяє малину культурну до 17,2 % , малину лісову - 22, 6 %, ожину - 8 %. В останні роки збільшилась чисельність малинової молі-крихітки і глодової кружкової молі. Масове розмноження їх відбувалось у занедбаних насадженнях, де грунт не обробляли, а пестициди застосовували тривалий час. При зменшенні пестицидного навантаження і застосуванні відповідних агрозаходів мінуючі молі втрачають господарське значення. В насадженнях, оброблених пестицидами зі зниженими нормами, смертність паразитованих особин була значно меншою, ніж незаселених паразитами.

Значну загрозу в багатьох насадженнях агрусу і смородини утворює агрусовий пядун. Він розповсюджений вогнищами. Масове розмноження було місцями в 1988-1989 рр. в Жидачівському районі (ССГ “Володимирівці”) і в 1990-1992 рр. - в занедбаних насадженнях Камянко-Бузького району Львівської області. Гусениці його обгризають листя, заляльковуються в червні на листках або пагонах. Метелики літають з 2-ї декади червня і в липні. Зимують гусениці 2-го віку у павутинних коконах на опалому листі. Крім агарусового, на смородині і агрусі нами виявлений сірий кущовий пядун. Гусениці його обгризають листя, квітки і завязі. Зимує в стадії яйця на гілочках. Окремі вогнища на чорній і червоній смородині утворюють пядуни з роду Lygris частіше в занедбаних насадженнях. Гусениці шкодять з початку травня до середини червня. Заляльковуються на кущах. У червні-серпні самки відкладають яйця на нижньому боці листя.

Місцями відчутну шкоду наносить агрусова вогнівка. Метелики її літають у Лісостепу з кінця квітня, а в Поліссі - з початку травня. Самки відкладають яйця в квітки, рідко на листя. Одна гусениця пошкоджує 3-7 ягід агрусу або 6-12 ягід чорної смородини. В 1988 р. в господарствах Львівської області вона пошкоджувала 30-55 % ягід сорту Фінік і 21-36% ягід чорної смородини. В другій половині червня (середнє за 5 років) гусениці заляльковувались на поверхні ґрунту під рослинними рештками, частково в ґрунті на глибині до 3 см; 78-86 % коконів знаходилися біля кореневої шийки в радіусі до 5 см на піщаних ґрунтах, в інших умовах - у радіусі 25-40 см. Від мюскардини гине до 12 %, а від заселення їздцем Pimpla spuria - до 10 % лялечок. Імаго їздця живе 1 тиждень , а з додатковим живленням - 2-4 тижні, збільшуючи плодючість у 4 рази.

Пильщики. Ягідникам у регіоні шкодять 25 видів пильщиків. На суниці основними є суничний чорноплямистий і гребінчастовусий розанний пильщики. Останній у літературі відзначений як другорядний, але в регіоні він досить шкідливий. У середньому за 5 років у нього заляльковувалось: при живленні на суниці - 84 %, ожині -- 20, агрусі - 11, чорній смородині - 9, на троянді - 87 % личинок. Розвивається з кінця травня до вересня в 2-х поколіннях. Личинка живе 25-45 днів. Пошкоджує ранньостиглі сорти на 65 % , середньостиглі - 39, пізні - на 5 %. Чорноплямистий суничний пильщик розвивається в 2-х поколіннях. Личинка розвивається 25-27 днів. Діапаузують личинки 2-го і частково першого покоління. Нами виявлено багато зимуючих личинок у стеблах бурянів.

Агрусу та смородині сильно шкодять блідоногий агрусовий і жовтий агрусовий пильщики. Масові розмноження їх були у 1968, 1972, 1984-1986 та 1996 рр. у Рівненській, Волинській та Львівській областях. Личинки об'їдають молоде листя, а це знижує врожайність, закладення плодових бруньок і зимостійкість рослин. Личинки обох видів добре виживають на агрусі і червоній смородині. При живленні в лабораторних умовах чорною смородиною гине 67-95 % личинок блідоногого і 90-100 % - жовтого агрусового пильщиків. У середньому за 3 роки плодючість самок , що утворились з виживших личинок, була: у блідоногого на агрусі - 48, червоній смородині - 28-36 , чорній смородині - 5 яєць, а у жовтого - відповідно 42, 89-92; 0,6.

На малині в більшості з 12 виявлених видів пильщиків личинки живляться листям, а менша частина - генеративними органами і листям. До найбільш шкідливих належить малиновий пильщик. Одне покоління його розвивається за 35-37 днів. За сприятливих умов дає 3 покоління. Літ розтягнутий. Личинки шкодять з кінця травня до вересня. З весни число їх більше в нижньому ярусі куща, а у вересні - на верхівках. Вид відомий як монофаг, але ми виявили живлення личинок листям ожини.

Відчутну шкоду іноді наносив малині черемховий пильщик, личинка якого до 10 мм, оливково-зелена зі світлими бородавками і волосками, голова світло-бура з чорною плямою; з нижнього боку листка вигризає довгасті отвори; живе 28-30 днів, лялечка - 12-15 днів. Одне покоління розвивається за 42-55 діб, зимує пронімфа в коконі у грунті.

Листокрутки. На ягідниках нами виявлено 16 видів: на малині - 4, агрусі - 3, чорній смородині і порічках - 6, суниці - 3. Щороку листокрутки пошкоджують 10-90 % листя і 10-25 % ягід агрусу та чорної смородини. В одній генерації розвиваються : свинцево-смугаста, розанна, строкато-золотиста, мінлива, підкорова; в двох генераціях - смородинова, вербова, сітчаста, всеїдна, серпокрила, малинова, китиценосна. Навесні , коли середньодобова температура повітря протягом 4-6 днів сягає 8о, починають вигризати бруньки гусениці смугастої, полохливої і брунькової, а при 10-12о починають шкодити личинки сітчастої , смородинової, вербової та всеїдної листокруток. При обособленні бутонів і сумі ефективних температур (поріг 8о) 44о наносять шкоду гусениці розанної, а з досягненням 57о - строкато-золотистої листокруток. Живлення генеративними органами, як правило, відбувається при високій чисельності шкідників. Самки розанної і сітчастої листокруток у жарку суху погоду відкладають яйця в нижніх ярусах кущів, а під час похолодання і підвищення вологості - на верхівках пагонів, де їх буває до 95 % (за даними 1993 р.). Зміна стації листокруток в ягідниках, як явище не описане, але ці дані можуть бути корисними для прогнозу поведінки і чисельності виду. В усі роки спостережень чисельність видів, які зимують у стадії яйця, була достовірно в 18-20 разів більшою, ніж видів, які зимують у стадії гусениці. За чисельністю переважала розанна листокрутка. Вона сильно заселяла загущені старовікові (6-7 років), забурянені насадження, а також місця, де залишились у культурах обрізані пагони. Заселеність яйцекладками даного виду 3-4-річних культур була в 3,7 раза меншою, ніж 6-7-річних проріджених обрізкою і в 7,7 раза меншою, ніж загущених необрізаних насаджень.

Трирічними дослідами щодо культур, де застосовували проти шкідників мінеральні олії і ДНОК, виявлено затримку ембріонального розвитку розанної листокрутки - гусениці відроджуються до середини червня. У листокруток розвивається резистентність до пестицидів. Так, загибель гусениць від обробок децисом у 1987 р. була 98 %, а в 1990 р. за таких же обставин - 85 % . Застосування бактеріальних препаратів затримує розвиток і розмноження шкідників, знищує основну частину популяцій.

Попелиці. Виявлено 11 видів. Щороку помітно шкодять велика смородинова, агрусова, пагонова, порічкова, галова, смородинова і попелиця Шнайдера. Відродження попелиць навесні відбувається з 1-2 декади квітня, триває 5-9 днів. Співпадає з розпусканням бруньок чорної смородини, коли сума ефективних температур (поріг 5о) становить 49,5-52,3о. Масове відродження відбувається з середини квітня, личинки самок-засновниць розвиваються 20-22 дні, линяють 2 рази. Поява імаго-засновниць (кінець квітня-початок травня) співпадає з фазою обособлення бутонів смородини. Першими зявляються засновниці пагонової смородинової через 3-4 дні - листкової смородинової, а після неї - майже одночасно самки інших видів попелиць. Самки -засновниці відроджують личинок у фазу бутонізації-цвітіння смородини. Плодючість 30-175 личинок. З середини другої - початку третьої декади травня зявляються крилаті розселительниці; літ відбувається до кінця липня. Самки-статеноски зявляються в другій -третій декадах вересня, плодючість їх 4-9 яєць . Відкладання яєць відбувається протягом вересня - жовтня. В регіоні смородинова пагонова попелиця розвивається в 11-15 поколіннях: навесні 4-6, влітку 5-6, восени 2-3.

Пагонова галова попелиця розвивається в 9-11 поколіннях (5-6 - на смородині, 4-5 - на проміжних живителях). Яйця відкладає з кінця серпня і до заморозків. У малинової попелиці найвища плодючість партеногенетичних самок у першому поколінні - 58-79, а в 11-му - 2-11 личинок.

Пошкодження рослин попелицями викликає деформацію листя і пагонів; ріст пагонів уповільнюється або зупиняється; взимку до 80 % їх гине. Приріст тих, що перезимували, достовірно уповільнюється в 3-6 разів, урожайність зменшується в 10-12 разів порівняно з непошкодженими; якість урожаю погіршується: в ягодах - на 2,2 % менше цукрів і на 0,5 % - загального азоту, маса ягоди зменшується на 24% .

Найбільша заселеність попелицями різних сортів чорної смородини припадає на 3-ю декаду червня, а малини - на 2-3 декаду червня. Після цього чисельність попелиць поступово зменшується в значній мірі під впливом ентомофагів, чисельність яких наростає слідом за ростом чисельності попелиць. Співвідношення ентомофагів і попелиць на початку квітня в 1987-1991 рр. в середньому було 1:188 з коливанням від 1:80 (у 1987 р.) до 1:448 (у 1988 р.). Поступово до кінця сезону середнє співвідношення знизилось до 1:10 в середині серпня з коливанням від 1:4 (у 1987 р.) до 1:24 (у 1988 р.).

Смородинова склівка і златка. Біологія смородинової склівки потребує уточнення. В регіоні тривалість її генерації залежить від метеорологічних умов року. Після дощового і прохолодного літа на повторну зимівлю йде 12-28 % гусениць і розвиток їх відбувається за дворічним циклом. У посушливі роки більше особин розвивається за однорічним циклом. Заляльковування відбувається на півдні регіону наприкінці квітня- початку травня (27-29.04.1989 р. ; 5-8.05.1988 р.) , а на півночі - в другій половині травня (17-20.05.1988 р.). Початок його співпадає з кінцем цвітіння смородини, стадія лялечки триває в теплі роки 8-12 днів, в прохолодні дощові - 28-30 днів. Метелики літають у червні, окремі особини - наприкінці липня. Додаткове живлення - на квітках смородини, агрусу, малини, бурянів. Воно достовірно підвищує плодючість на 30-40 %. Пошкодженість пагонів склівкою в регіоні сягає 11,8 % в 3-4-річних і до 56,6 % у 6-7-річних насадженнях смородини. Це викликає зниження врожайності порічок на 18-27 %, а чорної смородини - до 40 %, вміст вітаміну С в ягодах зменшується з 159 до 91 мг %. Заселеність склівкою чорної смородини сорту Юнат в 6-7-річному віці складала 4,3 % при заселеності інших 5 сортів - 27-49 %..

Інші шкідники. Крім описаних вище, в окремі роки відчутну шкоду ягідникам можуть завдавати деякі види довгоносиків і галиць. Нами виявлено 18 видів довгоносиків. Серед них зелений трав'яний (Eusomus ovulum Gtrm.) та Fhytonomus auspersus F. вперше зареєстровані в Україні як шкідники. Борозенчастий скосар та скосар малий чорний вперше відмічені як шкідники малини в Лісостеповій частині регіону. За чисельністю переважали сірий бруньковий, малиново-суничний, кропивний листовий, зелений травяний і коротковусий довгоносики. На долю їх приходилось 12-21 % особин, урахованих під час обліків. Переважали перші два види. Масове розмноження сірого брунькового довгоносика було в 1987, 1992, 1993 рр., коли в окремих господарствах заселеність ними малини складала 7 екз. на рослину, а на деяких пагонах знаходили до 38 особин (колгосп ім. І.Франка Львівської обл., 1992 р.), а в культурах чорної смородини - 13-16 екз. на пагін. Заселеність кропивним листковим довгоносиком місцями сягала 3,8 екз. на пагін малини і до 10 екз. на пагін смородини та агрусу. Коротковусий довгоносик - поліфаг, у великій кількості розмножувався в ягідниках Київської області в 1987-1988 рр., Львівської - в 1988, 1994 рр., Тернопільської - в 1989 р., Волинської - в 1987 р. Зелений трав'яний довгоносик - поліфаг, виявлений на забурянених плантаціях в усіх господарствах регіону; на деяких рослинах у масі зявляється наприкінці травня. В ягідниках шкодить протягом усього вегетаційного періоду. В культурах поряд з заростями різних кущів та занедбаними садами заселеність буває 5-7 екз./пагін (радгосп “Шпітьківський” і “Рославичі” Київської обл.); в добре доглянутих ягідниках заселенісь була 0,3-0,6 екз./пагін. Довгоносик фуркація лускова зустрічається майже весь період вегетації, а у великій кількості - під час цвітіння. При масовому розмноженні в 1987 р. заселеність малини складала місцями 30-46 екз. на пагін, часто на одному листку було до 6-8 особин, що скелетували листя (радгосп “Рославичі” Київської обл.), інші види довгоносиків не завдавали відчутної шкоди.

Ягідники пошкоджують 7 видів галиць. Із них у регіоні дуже поширені 3 види. Квіткова галиця розвивається в одному поколінні. Зимує личинка в коконі у грунті, заляльковується під час розпускання бруньок чорної смородини. Під час бутонізації виходять імаго і відкладають яйця в бутони, які сильно розростаються у вигляді сплющеної кулі червонуватого кольору. Листкова смородинова галиця за сезон дає 2-3 покоління. Сильно заселяє забурянені ягідники на вологих місцях, де в середньому за 4 роки пошкоджувала листя на 86 %, при 44 % на чистих ділянках. Зимують личинки в ґрунті, заляльковуються в період розпускання бруньок, імаго літають, коли висуваються бутони. Яйця відкладають у листки, які тільки починають розгортатися на верхівках пагонів. Лист скручується впродовж центральної жилки і виглядає неначе рваний. Личинки заляльковуються в ґрунті. Нове покоління літає наприкінці цвітіння смородини.

Пагонова смородинова галиця дає 2 покоління за сезон. Зимує личинка під корою пагонів, гілок і у верхньому шарі грунту. Імаго (комарики) літають під час цвітіння чорної смородини, яйця відкладає в ранки і тріщини кори. Пошкоджені гілки засихають і обламуються.

Ентомофаги і акарифаги. У промислових насадженнях природні зоофаги не мають суттєвої ролі в регуляції чисельності шкідників із-за малої чисельності їх популяцій. В ягідниках регіону виявлено 79 хижих, 107 паразитичних видів комах, 6 видів хижих кліщів. Із хижих комах найбільш чисельні кокцинеліди і золотоочки. Серед золотоочок 3 види поліфаги (Chrysopa carnta Steph., Ch. formosа wesm., Ch. perla Br.), мають господарське значення в регулюванні чисельності сисних шкідників, листокруток, пядунів. Личинки їх віддають перевагу попелицям. Виживання і плодючість хижих видів залежить від особливостей корму. Так, у досліді з Hippodamia 13-punctata L. личинок її годували попелицями, пшеничним трипсом і зерновою міллю. Виживаність їх відповідно становила: 69-85 %; 6,6 %; 4,5 %, а плодючість - 293-370 яєць, 0, 0. У досліді з золотоочкою Chrysopa carnea личинок годували попелицями, трипсами, медяницями. Виживаність відповідно складала: 60-66 %; 10-18 %; 4,4 %, а плодючість імаго - 52-54; 8-12; 5-7 яєць.

Щільність популяцій ентомофагів залежить від частоти застосування пестицидів. У Вишнянському радгосп-технікумі Львівської області в ягідниках, де не застосовували пестициди, в середньому за 1992 і 1993 рр. число кокцинелід було 3,7 екз., золотоочок - 2,2 екз. на кущ; при одній ранньовесняній обробці - відповідно 0,6 і 0,3 екз. на кущ, а при двох обробках їх не було зовсім.

Привести в дію механізм природної саморегуляції чисельності шкідників і їх зоофагів у ягідниках можна при зменшенні пестицидного навантаження шляхом заміни хімічних препаратів біологічними, більш уважного використання агротехнічних заходів, збереження зоофагів, часткового використання препаратів вибіркової дії на основі вивчення фітосанітарного стану в конкретних насадженнях.

Шляхи зменшення обсягів застосування пестицидів у промислових насадженнях ягідних культур

насадження ягідник рослина членистоногий

Пошук шляхів обмеження використання пестицидів у ягідниках повинен включати всі аспекти їх застосування, в т.ч. і проти хвороб рослин.

За нашими спостереженнями, сорт чорної смородини Минай Шмирьов, сильно уражений борошнистою росою, знижує врожайність ягід у 7-9 разів; агрус при сильному ураженні майже зовсім не дає врожаю в наступні 2 роки, і рослини достовірно сильніше заселяються шкідниками порівняно з неураженими. При регулярному і своєчасному повному обрізуванні та знищенні уражених пагонів молодих насаджень практично відпадає потреба в застосуванні фунгіцидів для захисту культури від борошнистої роси. Сорти і утримання грунту в міжряддях ягідників не впливають на рослинноїдних кліщів, крім смородиново-брунькового кліща. Обрізка кущів смородини (1987,1988 рр.) погіршує умови для листокруток. Розпушення грунту в міжряддях на глибину 10-15 см за 2-3 дні до вильоту метеликів-пядунів травмує до 41 % їх лялечок, а додаткове розпушення після відходу гусениць на залялькування сприяє загибелі їх до 55 %. Зниження норми витрати робочої рідини до 500 л/га та інсектицидів на 20-45 % істотно не зменшує біологічну ефективність обробок проти шкідників смородини. Ступінь покриття рослин краплями при обприскуванні зниженими нормами витрати до 500 л/ га робочої рідини в 1,5-2,5 раза вище, ніж при витраті 1000 л/га.

У рекомендаціях МСГ України ( 1977, 1987, 1991) запропоновано повсюдне застосування в ягідниках ДНОК і препарату № 30 навесні проти зимуючих стадій шкідників і хвороб. Ми встановили, що в оброблених цими препаратами культурах відродження гусениць з яєць глодової та розанної листокруток продовжувалось до середини червня, в той час, як у необроблених культурах воно закінчилось у травні. Отже, ефективність обробок цими препаратами проти листокруток, зимуючих у стадії яйця, низька. Загибель їх на контролі в 1987 р. була 3,9 %, а на оброблених культурах - 12-16 %; число ентомофагів у 1988-1992 рр. було на оброблених культурах у 2-25 разів менше, ніж на контролі. Через 2 роки після відміни ранньовесняних хімічних обробок чисельність кокцинелід, що зимують у підстилці і поверхневих шарах грунту, збільшилась у 4,5 раза, хижих жужелиць - в 7,1 раза, павуків - у 12 раз. Збільшилось число акарифагів. Кількість яйцекладок розанної листокрутки, зїдених та пошкоджених хижими членистоногими, з 5 % у 1987 р. збільшилась до 26-30 % у 1990-1991 рр.; втратили своє значення пядуни, молі та кліщі, проте повна відмова від хімічного захисту в даний період себе не виправдовує, бо не вистачає біопрепаратів. Потрібно розробляти і вдосконалювати інтегрований захист культур.

Екологічне обґрунтування підвищення безпечності інтегрованого захисту ягідних насаджень

Роль агротехнічних заходів у зниженні чисельності шкідників. Агротехнічні та організаційно-господарські заходи, які є складовою частиною технології вирощування культур, - основа сучасного інтегрованого захисту рослин від шкідників. У ягідниках обрізка кущів сприяє суттєвому зниженню чисельності шкідників, які зимують всередині пагонів і зверху на них (яйця попелиць, кліщів, деяких листокруток, пядунів тощо), а також оздоровленню культур від борошнистої роси. Обрізка і знищення обрізаних пагонів у КСП “Зірка” Львівської області в 1988 р. знизили чисельність гусениць на 48,5 %, а пошкодженість листя - на 35,8 %. У 1989 р. в цих же культурах зменшення відповідно становило 30,5 і 20,7 %. Із організаційно-господарських прийомів обрізка пагонів є найбільш ефективною стосовно зниження чисельності листокруток, попелиць, пядунів, галиць, щитівок, несправжніх щитівок та ін. Розмноження молей в ягідниках повязане з масовим застосуванням інсектицидів і низькою агротехнікою. Підвищення норми внесення азотних добрив посилює ріст однорічних пагонів та листя, що сприяє масовому розмноженню попелиць і кліщів. Оранка міжрядь і перекопування грунту між кущами знижує чисельність смородинової листкової і квіткової галиць, чорносмородинового ягідного, жовтого чорносмородинового і агрусового пильщиків. Внесення в грунт аміачної води 2-4 ц/га викликає загибель шкідників, які мешкають у ньому, на 65 %, а гусениць підгризаючих совок - на 29 % (Рекомендації МСГ України, 1991). На розвиток і плодючість фітофагів (комахи і кліщі) негативно впливає збільшення доз фосфорних, калійних і фосфорно-калійних добрив при оптимальному рівні азотних. Мінеральні добрива впливають на стійкість рослин проти фітофагів.