Поживна цінність люцернового сіна залежно від технології його заготівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЖУРЕНКО ЮРІЙ ІВАНОВИЧ

УДК 636.084/087

ПОЖИВНА ЦІННІСТЬ ЛЮЦЕРНОВОГО СІНА ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕХНОЛОГІЇ ЙОГО ЗАГОТІВЛІ

06.02.02 - годівля тварин і технологія кормів

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в лабораторії механізації, технології заготівлі і зберігання кормів Інституту кормів Української академії аграрних наук та на кафедрі фізіології сільськогосподарських тварин Вінницького державного сільськогосподарського інституту

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор

Юрченко Василь Климентійович,

Вінницький державний сільськогосподарський інститут,

завідувач кафедри фізіології сільськогосподарських тварин

Офіційні опоненти: - доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Вудмаска Василь Юрійович,

Інститут землеробства і біології тварин УААН, завідувач лабораторії технології кормів і кормових добавок;

- кандидат сільськогосподарських наук, доцент

Кононенко Володимир Каленикович,

Національний аграрний університет, доцент кафедри годівлі сільськогосподарських тварин і технології кормів.

Провідна установа: Державна агроекологічна академія України Міністерство АПК, м. Житомир, кафедра годівлі сільськогосподарських тварин

Захист дисертації відбудеться “ _29_ ” __лютого_____ 2000 року

о _1100_ годині на засіданні спеціалізованої ради Д 26.004.05 в Національному аграрному університеті за адресою: 252041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус № 3, аудиторія 65.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: Київ-41, вул. Героїв Оборони, 11, навчальний корпус № 10.

Автореферат розісланий “ _27__ ” ___січня____ 2000 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Столюк В.Д.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стабільне забезпечення населення України продукцією тваринництва можливе лише за умов створення міцної кормової бази, в якій одне з провідних місць належить сіну. Серед сучасних технологій заготівлі сіна в умовах загострення паливно-енергетичної кризи основна увага приділяється польовому сушінню трав.

Значний внесок у розробку сучасних технологій заготівлі та зберігання кормів, в тому числі сіна, внесли вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема: А.А. Зубрилін, Є.Н. Мишустін, І.С. Попов, О.П. Дмитроченко, П.Д. Пшеничний, С.Д. Уотсон, М. Дж. Неш, С.Я. Зафрен, Й.А. Даниленко, Г.О. Богданов, В.К. Юрченко, О.Є. Привало, А.Д. Гарькавий, М.Ф. Кулик та інші.

Головним елементом технології заготівлі сіна є використання різних способів його сушіння і скорочення часу перебування скошених на сіно трав в полі. Повільне висихання стебел, особливо бобових трав, збільшує строки їх сушіння та пров'ялювання у полі, що викликає збільшення втрат поживних речовин, які в окремих випадках, за даними М.А. Смуригіна, досягають 50%.

Основною проблемою при заготівлі сіна, особливо бобових трав, як стверджує М.Дж. Неш, є втрати листя - найбільш цінної з точки зору поживності частини рослини. Втрати скошеною рослиною листя відбуваються при обробці валків (ворушіння та обертання їх) і в деякій мірі під час проведення наступних технологічних операцій, в тому числі і при транспортуванні сіна.

Тому розробка нових технологічних рішень, що прискорюють сушіння трави люцерни в польових умовах з метою максимального збереження поживних речовин рослин при мінімальних затратах паливно-енергетичних ресурсів, забезпечення високої продуктивності тварин та якості одержаної продукції є актуальною науковою проблемою, що направлена на вирішення сучасних завдань в галузі тваринництва.

У зв'язку з цим вдосконалення головних елементів технології заготівлі сіна, в тому числі оптимальної кратності обробки валка трави люцерни при застосуванні нових кормозбиральних машин під час польового сушіння, має теоретичне і практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в лабораторії механізації, технології заготівлі і зберігання кормів Інституту кормів УААН як складова наукової теми: “Розробити потокові ресурсозберігаючі технології заготівлі та зберігання кормів на базі багатоопераційних збиральних комплексів, перспективних конструкційних рішень сіносховищ та нових технологічних підходів” (номер державної реєстрації 03.04-МВ/24-96) та на кафедрі фізіології сільськогосподарських тварин Вінницького державного сільськогосподарського інституту.

Мета та завдання досліджень. Головною метою дисертаційної роботи було встановлення якості, поживної цінності та продуктивної дії сіна люцерни залежно від кратності обробки валка пров'яленої трави при її висушуванні в полі з врахуванням природних факторів. Відповідно до поставленої мети визначалися наступні завдання.

Дослідити динаміку швидкості вологовіддачі скошеної трави люцерни в процесі польового висушування.

Оцінити якість роботи нової кормозбиральної машини БКМ-Ф2.

Вивчити вплив нової кормозбиральної машини на втрати листя стеблами рослин в процесі заготівлі сіна.

Дослідити зміни хімічного складу трави люцерни в період висушування.

Вивчити перетравність поживних речовин та баланс азоту у овець при згодовуванні сіна люцерни, заготовленого за різними технологіями.

З'ясувати вплив згодовування сіна люцерни різних технологій заготівлі на продуктивність молодняку великої рогатої худоби при вирощуванні його на м'ясо.

Розрахувати економічну ефективність заготівлі та використання сіна люцерни в раціонах при вирощуванні молодняку великої рогатої худоби.

На основі експериментальних даних запропонувати виробництву науково обґрунтовані рекомендації по заготівлі та використанню сіна люцерни, зокрема, по застосуванню нових ефективних прийомів обробки валка.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчено динаміку вологовіддачі, втрату листя стеблом при дії робочих органів нової багатоцільової кормозбиральної машини БКМ-Ф2. Досліджено хімічний склад скошеної на сіно трави люцерни залежно від кратності обробки валка в процесі заготівлі сіна. Визначено перетравність поживних речовин, баланс азоту у овець та продуктивність молодняку великої рогатої худоби при вирощуванні на м'ясо з використанням в раціонах сіна люцерни, заготовленого при різній кратності обробки валка. Проведено розрахунок економічної ефективності заготівлі та використання сіна люцерни в раціонах молодняку великої рогатої худоби.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати досліджень по вдосконаленню технологічних прийомів заготівлі сіна люцерни в польових умовах та по ефективності застосування його в годівлі тварин можуть бути рекомендовані до використання в колективних, акціонерних, фермерських та приватних господарствах.

Окремі розробки, подані в дисертації, впроваджені в КСП “Суворова” с. Троща Липовецького району Вінницької області (акт від 27.08.1997 р., одержано економічний ефект від впровадження 3.89 грн./т сіна), КСП “Мрія” с.Білозерів, КСП “Дружба” с. Свердлівка, КСП “Україна” с. Зозів, КСП “Маяк” с. Лукашівка Липовецького району Вінницької області (акт від 26 серпня 1997 року, економічний ефект - 2.55 грн./т сіна), в дослідному господарстві Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції (акти від 3 березня 1999 року, економічний ефект склав 2045 грн. та від 10 серпня 1999 року, економічний ефект - 537 грн.).

Особистий внесок здобувача. Автором повністю виконана експериментальна частина дисертаційної роботи, освоєні методики досліджень, проведено науково-госоподарські досліди, а також здійснено аналіз одержаних результатів, формування висновків і пропозицій. До 5 % від загального обсягу всіх робіт стосовно вивчення впливу технології заготівлі на поживну цінність сіна люцерни проведено разом з науковим керівником - доктором сільськогосподарських наук, професором В.К. Юрченком.

Висловлюємо глибоку вдячність доктору технічних наук, заслуженому винахіднику України Гарькавому Анатолію Дмитровичу - основному автору нової кормозбиральної машини БКМ-Ф2 за допомогу в проведенні польових технологічних дослідів.

Особистий конкретний внесок по кожній науковій статті, яка була опублікована здобувачем у співавторстві, задекларований у списку опублікованих праць автореферату.

Апробація результатів дисертації. Матеріали досліджень, що включені до дисертації, оприлюднено на міжнародній науковій конференції “Сучасні проблеми зооінженерії та шляхи їх вирішення” 7-8 жовтня 1999 року (Львівська академія ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького, м. Львів).

Публікації. Результати досліджень, що включено до дисертації, опубліковані в 4 наукових статтях.

Структура і об'єм дисертації. Дисертаційна робота складається з таких розділів: вступ, огляд літератури, загальна методика і основні методи досліджень, результати досліджень, їх аналіз і узагальнення, висновки та пропозиції виробництву, список використаних джерел і додатки.

Дисертація викладена на 125 сторінках машинописного тексту, містить 27 таблиць, 15 рисунків. Список використаної літератури включає 269 джерел, з них 71 іноземних. Додатки до дисертації розміщені на 25 сторінках.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

З метою вивчення інтенсивності вологовіддачі, хімічного складу, перетравності та використання тваринами поживних речовин сіна люцерни, заготовленого з використанням різних технологічних прийомів в експериментальному господарстві Інституту кормів УААН “Бохоницьке” та дослідному господарстві Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції було проведено в 1997-1999 рр. ряд дослідів. Вони умовно розподілені на 3 групи: технологічні (польові і лабораторні), науково-господарські, балансові. Об'єктами досліджень була трава люцерни синьої, яку заготовляли на сіно із застосуванням різної кратності технологічних операцій по обробці валка (ворушіння та обертання) та тварини, на яких вивчали перетравність поживних речовин та продуктивну дію люцернового сіна.

Перший і другий досліди по вдосконаленню технології заготівлі сіна люцерни проведені в 1997-1998 рр. за схемою (табл. 1) за різних погодних умов (1-й - за умов надмірної вологості, 2-й - спекотної сухої погоди).

Особливістю другого досліду було те, що четвертий варіант було виключено, оскільки результати першого досліду підтвердили недоцільність проведення трикратної обробки валка в процесі заготівлі сіна люцерни.

Обидва технологічні досліди проведені на посівах люцерни синьої сорту Вінничанка: перший - в експериментальному господарстві Інституту кормів УААН “Бохоницьке”, а другий - в дослідному господарстві Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції.

В дослідах використовувалася нова багатоцільова кормозбиральна машина БКМ-Ф2 з еластичними робочими органами (1. гумові пальці, виготовлені з привідного пасу зернозбирального комбайну СК-5 “Нива”; 2. прогумована стрічка конусоподібної форми, виготовлена з стрічки транспортера) для обробки валка в процесі сушіння трави люцерни на сіно.

Таблиця 1

Схема першого та другого дослідів*

Варіант	Обробка валка (ворушіння, обертання), кратність на добу
1 - контрольний	без обробки
2 - дослідний	однократна
3 - дослідний	двократна
4 - дослідний**	трикратна

* При досягненні вологості трави 50-55% операція ворушіння замінялася на обертання валка.

** Лише в першому досліді.

При цьому сіно різних варіантів заготовлялося з використанням різної кратності обробки валка: в першому варіанті (контроль) - обробка не проводилася, в другому - застосовували однократну, в третьому - двократну, в четвертому - трикратну (лише в першому досліді) обробку на добу.

Технологічні польові та лабораторний досліди проведені згідно Галузевих та Державних стандартів: ОСТ 10235-86 (морфологічний склад маси); ГОСТ 20915-75 (вологість та вологовіддача підв'яленої маси); ГОСТ 20915-75 (гідрометеорологічні умови) та методики НДІ кормів УААН.

В технологічних дослідах проводили визначення урожайності, морфологічного складу рослин люцерни та оцінку якості роботи нової багатоцільової кормозбиральної машини БКМ-Ф2 шляхом визначення ширини, висоти, профілю валка, його потужність, до і після проведення певної технологічної операції, та втрати сухої речовини маси зеленої люцерни від незахвату робочими органами машини.

Зразки скошеної зеленої маси люцерни відбирали в денний час для досліджень через кожні 2 години протягом всього періоду заготівлі сіна з метою визначення в них втрат листя, інтенсивності вологовіддачі та хімічного складу.

По закінченню першого технологічного досліду проведено балансовий дослід (третій) по визначенню перетравності поживних речовин та балансу азоту у овець при згодовуванні сіна люцерни (єдиний корм їх раціону), заготовленого при різній кратності обробки валка. Дослід проводився на чотирьох групах валахів (по 4 голови в кожній) за методом груп (табл.2). Тварин в групи підбирали з врахуванням статі, живої маси та віку.

Підготовчий період досліду тривав 7, а обліковий - 10 днів.

Таблиця 2

Схема досліду по визначенню перетравності поживних речовин сіна люцерни і балансу азоту у валахів

Г р у п а	Кількість тварин в групі, голів	Умови годівлі
		Кількість згодованого сіна на добу, кг/голову	Кратність обробки валка при заготівлі сіна
1-контрольна	4	1.5	без обробки
2-дослідна	4	1.5	однократна
3-дослідна	4	1.5	двократна
4-дослідна	4	1.5	трикратна

Піддослідні тварини утримувалися в індивідуальних обмінних станках, пристосованих для збирання калу і сечі.

Годували валахів індивідуально 2 рази на добу.

Для визначення впливу згодовування сіна люцерни, заготовленого за різної кратності обробки валка, на продуктивність молодняку великої рогатої худоби при вирощуванні на м'ясо, проведено науково-господарський дослід (четвертий) за схемою, наведеною в таблиці 3.

Дослід проведено на трьох групах бугайців української червоно-рябої молочної породи (по 10 голів в групі) в дослідному господарстві Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції за методом груп.

Таблиця 3

Схема науково-господарського досліду на бугайцях

Г р у п а	Кількість тварин в групі, голів	Умови годівлі
		Зрівняльний період	Основний період (кратність обробки валка при заготівлі сіна)
1-контрольна	10	ОР - Основний раціон	без обробки
2-дослідна	10	ОР	однократна обробка
3-дослідна	10	ОР	двократна обробка

Примітка: до складу ОР входить сіно люцерни, заготовлене без обробки валка

Тварин підбирали в групи за принципом аналогів з урахуванням віку, статі, породи, живої маси. Піддослідні тварини утримувалися в однакових умовах. Зрівняльний період тривав 30 днів, основний - 122 дні. Раціони для піддослідних бугайців складали на основі загальноприйнятих норм, виходячи з наявних в господарстві кормів.

До основного раціону бугайців контрольної групи в зрівняльний і основний періоди досліду входили: солома пшенична, силос кукурудзяний, суміш концентратів (дерть пшенична, ячмінна, горохова), меляса і сіно люцерни, заготовлене без обробки валка, тобто без застосування ворушіння та обертання.

В основний період досліду бугайці другої і третьої груп одержували такий же раціон, але сіно люцерни для тварин другої групи було замінено на таку ж кількість сіна, заготовленого з застосуванням однократної, а третьої - двократної обробки валка.

Облік заданих кормів на групу здійснювався щоденно, а їх поїдання - за даними щодекадних контрольних годівель. Динаміка живої маси піддослідних тварин встановлювалася шляхом індивідуального зважування щомісячно та на початку і в кінці досліду. За даними зважування розрахована інтенсивність росту та витрати кормових одиниць на 1 кг приросту живої маси піддослідних тварин.

Крім того, проведено лабораторний дослід по визначенню втрат листя люцерни синьої від оббивання робочими органами сіноворушилки на модельній установці (п'ятий дослід) за методикою, розробленою А.Д. Гарькавим та Д.Г. Кондратюком.

З метою встановлення втрат листя при виконанні технологічних операцій по обробці валка (ворушіння, обертання) в процесі сушіння люцерни в полі визначали її облиственість - відношення маси сухої речовини листків і суцвіть до маси сухої речовини трави.

Сумарні втрати встановлювали за масою втрат сухих речовин з погонного метра валка від початку пров'ялювання до підбирання готового сіна.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Механічні та біохімічні втрати сухої речовини під час польового висушування трави люцерни. Результати польових технологічних дослідів, проведених за різних погодних умов при застосуванні багатоцільової кормозбиральної машини БКМ-Ф2, показали, що кратність обробки валка при заготівлі сіна люцерни помітно впливає на його профіль, висоту, ширину, щільність, що в свою чергу створює неоднакові умови втрати вологи при пров'ялюванні маси і в кінцевому підсумку - на поживність сіна.

Проте, при проведенні цих операцій з метою прискорення сушіння спостерігалися втрати сухих речовин корму в обох дослідах (табл. 4).

Дослідження показали, що розмір втрат сухих речовин люцерни в процесі заготівлі її на сіно залежить від погодних умов та кратності обробки валка. В гірших погодних умовах (перший дослід) механічні втрати сухих речовин за варіантами досліду складали: 1 - 12.7; 2 - 11.8; 3 - 14.2 і 4 - 14.9%, або відповідно 16.26; 15.12; 18.18 і 19.08 ц/га. При цьому в результаті проведення ворушіння та обертання валка розмір механічних втрат коливався від 5.4% в другому варіанті до 7.3% - в четвертому варіанті досліду. Найбільші втрати спостерігалися внаслідок підбирання і пресування сіна при вологості маси 21-22%.

В другому досліді втрати сухої речовини були значно меншими ніж в першому, що вважається закономірним при заготівлі сіна за сприятливих погодних умов.

Загальні механічні втрати становили 8.9% в першому, 8.3% - в другому, 9.8% - в третьому варіантах досліду, або відповідно 6.1; 5.69; 6.72 ц/га.

Біохімічні втрати сухих речовин були порівняно меншими, як механічні і залежали в основному від тривалості перебування маси в полі. Оскільки сіно контрольного варіанту не підлягало технологічній обробці і висушувалось в першому досліді 82 год , а в другому - 58 год, біохімічні втрати сухої речовини тут були найбільшими і склали відповідно 8.2% в першому і 5.6% в другому дослідах.

Сумарні втрати (біохімічні + механічні) сухих речовин коливалися в межах 16.4-20.9% в першому і 11.9-14.5% в другому дослідах.

Відомо, що механічні втрати при заготівлі люцерни на сіно в основному відносяться до листя - найціннішої частки корму.

Втрати листя під час польового висушування люцерни в наших дослідах характеризує динаміка облиственості (табл. 5).

Таблиця 5

Облиственість трави люцерни і люцернового сіна, %

Технологічна операція	Перший дослід	Другий дослід
	варіант	варіант
	1	2	3	4	1	2	3
При скошуванні	49.1	49.1	49.1	49.1	51.7	51.7	51.7
Перед підбиранням	47.5	46.8	43.4	43.7	50.6	49.3	47.4
Після пресування	37.5	39.0	35.9	36.7	43.5	44.3	42.6
Зниження до початкового рівня	11.6	10.1	13.2	12.4	8.2	7.4	9.1

Дані таблиці 5 свідчать про те, що в усіх варіантах обох дослідів в процесі висушування зеленої люцерни спостерігалося зменшення її облиственості. При цьому найбільш помітними були втрати листя після проведення технологічних операцій ворушіння, обертання валка та при заключних операціях підбирання та пресування сіна.

Загальний розмір зниження показників облиственості в контрольному варіанті першого досліду склав 11.6, а в другому досліді - 8.2% від початкового їх рівня.

Швидкість висушування люцерни в період заготівлі сіна. Зміни вологості трави люцерни в процесі польового висушування маси в обох дослідах підтверджують вплив технологічних факторів та погодних умов на інтенсивність вологовіддачі люцерни (табл. 6).

Таблиця 6

Динаміка вологовіддачі трави люцерни в період висушування в полі, %/год.

	Тривалість періоду висушування, год
Варіант	загальна	в тому числі
		0-10	0-34	0-58	початок-кінець
Перший дослід
1	83	1.49	0.96	0.70	0.65
2	51	2.93	1.24	1.06	1.06
3	72	2.32	1.30	0.92	0.77
4	74	1.81	0.98	0.91	0.74
Другий дослід
1	58	2.67	1.31	1.01	1.01
2	34	3.98	1.65	-	1.65
3	34	4.22	1.68	-	1.68

В першому досліді, коли повітря і грунт були насичені вологою, інтенсивність вологовіддачі рослинами була значно нижчою, ніж у другому досліді.

Проте, в обох дослідах за весь період висушування маси люцерни інтенсивність вологовіддачі була найвищою в другому варіанті, тобто при застосуванні однократної обробки валка, і складала 1.06%/год в першому і 1.65 в другому досліді.

Вплив кратності технологічних операцій обробки валка скошеної люцерни при заготівлі сіна на його хімічний склад. Результати, одержані в польових технологічних дослідах, показують, що кратність обробки валка в процесі заготівлі сіна люцерни та погодні умови в певній мірі впливають на його якість та вміст поживних речовин в ньому (табл. 7).

Таблиця 7

Хімічний склад сіна люцерни

Варіант та кратність обробітку валка	Суха речовина, г/кг	Міститься в сухій речовині, %
		протеїну	жиру	клітко-вини	золи	БЕР
Перший дослід
Вихідна маса	235.4	15.61	3.20	34.07	7.05	40.07
1- без обробки	807.8	13.43	1.52	39.89	6.87	38.29
2- однократна	845.5	14.81	2.05	35.95	6.35	40.84
3- двократна	854.6	13.69	1.80	40.23	6.56	37.72
4- трикратна	857.4	13.65	1.65	38.92	6.72	39.06
Другий дослід
Вихідна маса	209.9	16.57	3.35	27.48	7.21	45.39
1- без обробки	837.4	13.84	2.05	33.74	7.0	43.37
2- однократна	828.2	15.71	2.66	30.38	7.46	43.79
3- двократна	829.6	15.06	2.61	30.55	7.62	44.16

Як видно з наведених даних, перевага другого дослідного варіанту при заготівлі сіна з однократною обробкою валка над іншими варіантами простежується за всіма основними показниками якісного складу.

Зниження вмісту протеїну і зростання кількості клітковини в процесі сушіння люцерни відбувалося не лише за рахунок біохімічних процесів, які протікають при висушуванні зеленої маси, а й за рахунок втрат листя, в якому вміст протеїну значно вищий, а клітковини - нижчий, ніж в стеблах рослин. Сіно різних варіантів відрізнялося також і за вмістом каротину, кальцію і фосфору.

Таким чином, за всіма показниками вмісту поживних речовин кращою виявилась технологія заготівлі сіна із застосуванням однократної обробки валка на добу, яка відповідає другому дослідному варіанту.

Перетравність поживних речовин сіна люцерни. Дослідження показали, що перетравність поживних речовин сіна люцерни в значній мірі залежить від кратності обробки валка в період його висушування (табл. 8).

Поживні речовини сіна люцерни другого, третього і четвертого варіантів заготівлі перетравлювалися вівцями порівняно краще, ніж першого варіанту (без обробки).

Таблиця 8

Перетравність поживних речовин сіна люцерни, %

Поживна речовина	Групи тварин
	1-контрольна	2- дослідна	3-дослідна	4-дослідна
Суха речовина	56.93.42	64.83.48	62.62.65	62.41.37
Органічна речовина	60.62.73	66.73.51	64.62.64	64.12.25
Протеїн	68.61.67	74.22.05**	70.92.52	72.63.22
Клітковина	48.31.53	53.11.43**	49.81.16	49.51.81
Жир	40.24.01	61.54.33***	51.84.85	55.23.11**
БЕР	59.12.24	71.22.82**	66.92.09*	64.23.20

Примітка: * - Р < 0.05, ** - Р < 0.01, *** - Р < 0.001

При цьому відмічено, що поживні речовини сіна, заготовленого при застосуванні однократної обробки (2 дослідна група), перетравлювались найкраще. Одержана наступна позитивна різниця в перетравності вівцями цієї групи в порівнянні з контрольною: протеїну - на 2.6%, клітковини - на 4.8%, БЕР - на 12.4% (Р0.01). Валахи другої дослідної групи краще перетравлювали суху і органічну речовину, а перетравність жиру у них була на 21.3% вища в порівнянні з контрольною групою (Р0.001).

Коефіцієнти перетравності поживних речовин сіна вівцями третьої і четвертої дослідної груп були відповідно вищими в порівнянні з контрольною групою: сухої речовині - на 5.7 і 5.5, органічної речовини - 4.0 і 3.5, протеїну - 2.3 і 4.0, клітковини - 1.5 і 1.2, жиру - 11.6 і 12.0 і БЕР - на 7.8 і 5.1.

Отже, перетравність поживних речовин сіна, яке в період висушування піддавали обробці два та три рази на добу, була дещо нижчою, ніж при однократній, але вищою в порівнянні з контрольним варіантом.

Таким чином, відмічена закономірність в підвищенні перетравності поживних речовин сіна люцерни, заготовленого із застосуванням однократної обробки валка при його висушуванні.

В зв'язку з тим, що сіно люцерни різних дослідних варіантів має різні коефіцієнти перетравності поживних речовин, ми розрахували поживність його залежно від кратності обробки валка при висушуванні та в порівнянні з вихідною масою (табл. 9).

Таблиця 9

Поживність сіна люцерни

Варіант	Міститься в 1 кг сухої речовини
	кормових одиниць	перетравного протеїну, г	ВЕ, МДж	ОЕ, МДж
1-й дослід
Вихідна маса	0.64	115	19.01	8.91
1	0.51	92	18.67	7.92
2	0.60	110	18.87	8.58
3	0.51	97	18.82	7.94
4	0.53	99	18.71	8.08
2-й дослід
Вихідна маса	0.76	123	18.90	9.45
1	0.55	94	18.63	7.93
2	0.74	116	18.70	9.31
3	0.66	106	18.65	8.29

Одержані результати свідчать про те, що сіно другого варіанту (однократна обробка) в найбільшій мірі наближається за поживністю до вихідної маси. Так, вміст кормових одиниць в 1 кг сухої речовини цього сіна становив 0.6, перетравного протеїну - 110 г, валової енергії - 18.87 МДж і обмінної енергії - 8.58 МДж в першому досліді; 0.74 корм.од., 116 г перетравного протеїну, 18.7 МДж валової і 9.31 МДж обмінної енергії відповідно в другому досліді.

Використання вівцями азоту протеїну сіна люцерни В результаті проведення балансового досліду на вівцях встановлено, що існує загальна тенденція до підвищення кількості азоту, який утримувався в тілі тварин, яким згодовували сіно люцерни з застосуванням різної кратності обробки валка (2,3,4 групи). При цьому валахи, яким згодовували сіно, заготовлене при однократній обробці (2 група), утримували в тілі азоту більше, ніж їх аналоги з інших дослідних (3, 4) та контрольної (1) груп (табл.10).

Таблиця 10

Баланс азоту у піддослідних тварин

Показник	Група тварин
	1- контрольна	2-дослідна	3-дослідна	4-дослідна
Прийнято з кормом, г	24.840.56	28.000.98	25.381.43	26.870.74
Виділено з калом, г	7.810.58	7.270.76	7.430.96	7.360.5
Виділено з сечею, г	9.141.35	7.450.49	8.241.3	9.290.12
Перетравилося, г	17.020.15	20.740.52	17.950.89	19.500.35
Утрималося в тілі: г	7.891.5	13.290.99	9.711.61	10.220.38
% від прийнятого	31.926.05	47.463.1	38.646.3	38.041.2
% від перетравленого	46.18.4	63.83.3	53.87.6	52.31.24

У валахів другої дослідної групи утримувалось в тілі азоту у відсотках від з'їденого на 15.54%, а від перетравленого на 17.70% більше, ніж у валахів контрольної групи, та на 8.82 і 10% більше, ніж у їх аналогів з третьої і на 9.42 та 11.5% - четвертої групи.

Отже, азот сіна, заготовленого при однократній обробці валка, утримувався в тілі валахів в більшій кількості, ніж азот сіна інших дослідних варіантів.

Згодовування сіна люцерни дослідних варіантів молодняку великої рогатої худоби. Різна поживність сіна, обумовлена різними варіантами технології його заготівлі, дещо вплинула на загальну поживність раціонів бугайців, хоча за набором і кількістю кормів вони були ідентичними по групах тварин (3 кг сіна люцерни, 1 кг соломи пшеничної, 20 кг силосу кукурудзяного, 2,5 кг зернових концентратів, 0.7 кг меляси, 50 г діамонійфосфату і 50 г солі кухонної).

Загальна поживність раціону піддослідних бугайців в 1 контрольній групі становила 8.81 кормових одиниць, 109 МДж обмінної енергії і 816 г перетравного протеїну, в 2 групі відповідно - 9.26, 112 і 912 і в 3 групі - 9.08, 109 і 870 г в середньому на 1 голову за добу.

Концентрація енергії в 1 кг сухої речовини в раціонах бугайців 1, 2 та 3-ої груп відповідно складала 9.2, 10.1 і 9.9 МДж обмінної енергії , що відповідає оптимальним вимогам годівлі молодняку великої рогатої худоби при вирощуванні на м'ясо для одержання середньодобових приростів живої маси на рівні 800-900 г.

Приведені раціони та їх поживна цінність забезпечили ріст бугайців, близький до інтенсивного (табл. 11).

Таблиця 11

Прирости живої маси піддослідних бугайців за основний період досліду

Група тварин	Жива маса, кг	Приріст живої маси	Відносна швидкість
	на початок основного періоду	на кінець основного періоду	загальний, кг	середньо-добовий, г	росту, %
1 - контрольна	333,84,17	436,86,07	103,02,27	84420,39	26,7
2 - дослідна	335,04,61	449,53,27	114,55,56	93945,72	29,2
3 - дослідна	334,04,16	444,05,06	1105,76	90247,15	28,3

З даних таблиці 11 видно, що на початку досліду тварини всіх трьох груп були майже однакові за живою масою (різниця між групами не перевищувала 0.3%), а в кінці основного періоду досліду бугайці 2 і 3 дослідних груп мали порівняно вищу живу масу, ніж контрольної групи. Тварини 2 дослідної групи за живою масою переважали своїх аналогів з контрольної групи на 12.7 кг.

Інтенсивність росту, що характеризується рівнем середньодобових приростів, була вищою у тварин 2 дослідної групи - 939 г проти 844 г в контрольній і 902 г в третій дослідній групі.

Дослідження показали, що згодовування бугайцям при вирощуванні їх на м'ясо сіна люцерни з більш високою поживною цінністю (2 і 3 групи) сприяє підвищенню приростів на 11.2 і 6.8%. Особливо суттєво вплинуло на продуктивність тварин сіно, заготовлене з використанням однократної обробки валка. Витрати корму на 1 кг приросту маси скорочувалися відповідно на 5.6% в другій і 3.6% в третій групі тварин.

Отже, найвищу продуктивність при вирощуванні бугайців на м'ясо одержано по групі тварин, яким згодовували сіно люцерни, заготовлене з однократною обробкою валка при висушуванні трави люцерни на сіно.

Економічна ефективність одержаних результатів. На основі проведених нами досліджень була підрахована економічна ефективність впровадження у виробництво вдосконаленої технології заготівлі сіна.

Вихідними матеріалами для розрахунків були показники, що характеризують збір сіна та вихід поживних речовин з 1 га, прирости живої маси піддослідних бугайців, одержані в результаті згодовування сіна люцерни, заготовленого з різною кратністю обробки валка та витрати поживних речовин на 1 кг приросту.

Оскільки в раціонах піддослідних бугайців при відгодівлі використовувалось сіно люцерни, заготовлене в другому польовому технологічному досліді, то і економічна ефективність його заготівлі розрахована по цьому ж досліду (табл.12).

Таблиця 12

Економічна ефективність відгодівлі бугайців, в розрахунку на 1 голову

Показник	Група тварин
	1 - контроль	2 - дослідна	3- дослідна
Тварин в групі, гол.	10	10	10
Приріст живої маси за період досліду, кг	103	114.5	110
Тривалість досліду, днів	122	122	122
Затрати кормів, корм.од.	1075	1129	1107
Затрати кормів на 1 кг приросту, корм.од.	10.44	9.86	10.07
Середньодобовий приріст, г	844	939	902
Виробничі затрати, грн.	197.76	196.83	198.16
В т. ч. на корми, грн.	88.00	87.59	88.18
Собівартість 1 кг приросту, грн.	1.92	1.72	1.80
Собівартість 1 ц корм.од., грн.	8.19	7.76	7.96
Економічний ефект на 1 кг приросту, грн.	0.29	0.49	0.41
Економічний ефект на 1 голову, грн.	29.87	56.10	45.1
Прибуток на 1 ц приросту, грн.	29.0	49.0	41.0
Реалізаційна ціна 1 кг приросту, грн.	2.21	2.21	2.21
Рентабельність, %	15.1	28.5	22.8

Встановлено, що при заготівлі сіна 2 і 3 варіантів вихід кормових одиниць був більший на 14.0 і 8.1 ц/га, ніж в контрольному варіанті. За рахунок цього при порівняно вищих затратах в період заготівлі у вказаних варіантах (254.77 та 260.34 грн./га), собівартість 1 ц корм.од. в них була порівняно з контрольним варіантом нижчою відповідно на 2.03 та 1.15 грн.

Одержані середньодобові прирости живої маси бугайців 2 та 3 дослідних груп, яким згодовували сіно люцерни, заготовлене при одно- та двократній обробці валка, були на 95 і 58 г відповідно вищими в порівнянні з аналогами контрольної групи, що обумовило порівняно нижчу собівартість 1 кг приросту у тварин цих груп.

В результаті одержано економічний ефект при реалізації м'яса на 1 голову 56.1 грн. в 2-й і 45.1 грн. - в 3-й групах проти 29.87 грн. на 1 голову в контрольній групі.

На 1 ц приросту в 2-й дослідній групі одержано прибуток 30 грн., а в 3-й дослідній - 18 грн., що на 23 і 11 грн. відповідно вище, ніж в контрольній групі.

Отже, дані проведених досліджень дають підставу стверджувати, що заготівля сіна з одно- та двократною обробкою валка і використання його в раціонах молодняку великої рогатої худоби при вирощуванні на м'ясо економічно виправдано. При цьому більший економічний ефект одержано в групі тварин, яким згодовували сіно, заготовлене із застосуванням однократної обробки валка.

ВИСНОВКИ

Використання багатоцільової кормозбиральної машини БКМ-Ф2 з еластичними робочими органами при заготівлі сіна люцерни забезпечує мінімальну кратність технологічних операцій по обробці валка в період польового сушіння скошеної маси та високий рівень збереження поживних речовин, зменшує енергетичні витрати та сприяє підвищенню поживної цінності і продуктивної дії сіна. При цьому однією з основних переваг при впровадженні даної технологічної схеми є зниження втрат листя в процесі заготівлі сіна люцерни та економія паливних матеріалів.

Показано, що швидкість вологовіддачі скошеної трави люцерни та поживна цінність сіна тісно пов'язані з дією сонячної радіації та кратністю обробки валка в процесі висушування. Однократна обробка валка в період польового висушування трави люцерни за результатами зоотехнічної і економічної оцінки є оптимальною для одержання сіна високої якості.

Застосування багатоцільової кормозбиральної машини БКМ-Ф2 при однократній обробці валка в період висушування трави люцерни забезпечує зниження втрат сухих речовин на 2.6-4.5%, позитивно впливає на хімічний склад сіна і створює найкращі умови для збереження поживних речовин та каротину.

Заготівлі сіна люцерни з однократною обробкою валка збільшує вихід кормових одиниць на 14.0-16.4 ц і перетравного протеїну - на 171-310 кг з одного гектара, при двократній - відповідно на 4.1-8.1 ц і 90-120 кг порівняно з технологією без обробки валка.

Проведення технологічних операцій в режимі одно-, дво- та трикратної обробки валка в процесі заготівлі сіна люцерни сприяє, порівняно з варіантом без обробки валка, підвищенню перетравності поживних речовин вівцями. При цьому перетравність протеїну зростає - на 5.6, клітковини - 4.8, жиру - 21.3 і безазотистих екстрактивних речовин - на 12.1%, що характерно для сіна, заготовленого при однократній обробці валка.

Згодовування вівцям сіна люцерни, заготовленого при однократній обробці валка, забезпечує підвищення утримання азоту в їх тілі на 15.54% від прийнятого з кормом і на 17.70% від перетравленого порівняно з варіантом без обробки.

Заготівля сіна люцерни з застосуванням однократної обробки валка супроводжується найкращим збереженням поживних речовин. За вмістом кормових одиниць (0.6-0.74), перетравного протеїну (110-116 г) та обмінної енергії (8.58-9.31 МДж) в 1 кг сухої речовини таке сіно в найбільшій мірі наближається до вихідної маси.

Використання сіна люцерни, заготовленого при мінімальній кратності обробки валка, в раціонах бугайців при вирощуванні на м'ясо в кількості 19.8% від загальної поживності, підвищує прирости живої маси тварин на 11.2 та знижує витрати корму на 1 кг приросту на 5.6%.

Заготівля сіна люцерни з застосуванням однократної обробки валка призводить до зниження собівартості 1 ц корм. од. на 2.03 грн., а використання цього сіна в раціонах молодняку великої рогатої худоби сприяє підвищенню рівня рентабельності при виробництві яловичини на 12.6%.

На підставі проведених досліджень виробництву пропонується технологія заготівлі сіна люцерни з однократною обробкою валка і застосуванням нової багатоцільової кормозбиральної машини БКМ-Ф2. Це дає можливість знизити втрати поживних речовин в процесі польового сушіння люцерни на сіно, підвищити ефективність його використання в раціонах сільськогосподарських тварин.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

Журенко Ю.І. Інтенсивність вологовіддачі та поживність люцернового сіна в залежності від кратності ворушіння // Збірник наукових праць ВДСГІ.- Вінниця, 1998 - Вип. 5. - С.258-264.

Юрченко В.К., Журенко Ю.І. Перетравність поживних речовин і баланс азоту у овець при згодовуванні сіна люцерни, заготовленого при різній кратності ворушіння // Збірник наукових праць ВДСГІ - Вінниця, 1999.- Вип.6. - С. 186-192 (експериментальна частина, обробка даних).

Журенко Ю.І. Використання різних технологічних прийомів при заготівлі сіна та його зоотехнічний аналіз // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету: Зб. наук. праць .- Біла Церква, 1999. - Вип.8. - ч.2. - С. 85-88.

4. Юрченко В.К., Гарькавий А.Д., Журенко Ю.І. Поживна цінність сіна люцерни, заготовленого при різній кратності ворушіння // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького - Львів, 1999. - Вип. 3, ч.2. - С. 96-98 (експериментальна частина, обробка даних).

анотація

Журенко Ю.І. Поживна цінність люцернового сіна залежно від технології його заготівлі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.02 - годівля тварин і технологія кормів. - Національний аграрний університет, Київ, 1999.

Дисертацію присвячено вивченню технології заготівлі люцернового сіна при різній кратності обробки валка в процесі польового висушування з застосуванням нової багатоцільової кормозбиральної машини БКМ-Ф2. Визначено динаміку вологовіддачі, втрату сухих речовин від оббивання робочими органами машини та хімічний склад сіна люцерни залежно від кратності проведення технологічних операцій по обробці валка в період висушування трави в полі. Визначено перетравність поживних речовин, баланс азоту у овець та продуктивність молодняку великої рогатої худоби при вирощуванні на м'ясо з використанням в раціонах сіна люцерни, заготовленого за різними технологіями. Проведено розрахунок економічної ефективності заготівлі та використання сіна люцерни в раціонах сільськогосподарських тварин. Технологія заготівлі сіна з оптимальною кратністю обробки валка базується на забезпеченні високого рівня збереження поживних речовин, зменшенні паливно-енергетичних витрат, сприяє підвищенню поживної цінності та продуктивної дії сіна.

Ключові слова: сіно люцерни, технологія заготівлі, перетравність, баланс азоту, поживна цінність, молодняк великої рогатої худоби.

заготівля люцерновий сіно висушування

Журенко Ю.И. Питательная ценность люцернового сена в зависимости от технологии его заготовки. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.02.02 - кормление животных и технология кормов. - Национальный аграрный университет, Киев, 1999.

Диссертация посвящена изучению технологии заготовки люцернового сена при различной кратности обработки валка в процессе полевого высушивания с применением новой многоцелевой кормоуборочной машины БКМ-Ф2 с эластическими рабочими органами. Определено динамику влагоотдачи, потерь сухих веществ в результате оббивания рабочими органами машины листьев и химического состава скошенной массы люцерны в зависимости от кратности проведения технологических операций по обработке валка в период её высушивания в поле. Изучены переваримость питательных веществ, баланс азота у овец и продуктивность молодняка крупного рогатого скота, выращиваемого на мясо, при скармливании сена люцерны, заготовленного по разным технологиям. Сделаны расчёты экономической эффективности заготовки и использования сена люцерны в рационах сельскохозяйственных животных.

Технология заготовки сена с оптимальной кратностью обработки валка основывается на обеспечении высокого уровня сохранности питательных веществ, уменьшения топливно-энергетических затрат, способствует повышению питательной ценности и продуктивного действия сена.

Использование многоцелевой кормоуборочной машины БКМ-Ф2 при однократной обработке валка в период высушивания люцерны обеспечивает снижение потерь сухих веществ на 2,6-4,5% и положительно влияет на химический состав сена. При этом содержание протеина в нём лишь на 0,81-0,86% ниже, а клетчатки - на 1,88-2,5% выше в сравнении с содержанием этих веществ в исходной массе, в то же время в варианте без обработки валка эта разница составила соответственно 2,18-2,75 и 5,82-6,26%.

Установлено, что проведение технологических операций в режиме однократной обработки валка в процессе заготовки люцернового сена способствует повышению переваримости питательных веществ овцами, а именно: протеина - на 5.6, клетчатки - 4.8, жира - 21.3 и безазотистых экстрактивных веществ - на 12.1%.

Скармливание сена люцерны, заготовленного при однократной обработке валка, овцам обеспечивает повышение удержания азота в их теле на 15.54% от принятого с кормом и на 12.7% от переваренного в организме.

Технология заготовки сена при однократной обработке валка даёт возможность повысить выход кормовых единиц на 14-16.4 ц и переваримого протеина на 171-130 кг с каждого гектара, а использование этого сена в рационах растущего молодняка крупного рогатого скота способствует повышению его интенсивности роста на 11.2 и снижению расхода кормов на 1 ц привеса на 5.6%.

Ключевые слова: сено люцерны, технология заготовки, переваримость, баланс азота, питательная ценность, молодняк крупного рогатого скота.

Zhurenko Y.I. Nutritional value of the alfalfa hay depending on the technology of its production. - Script.

A thesis on obtaining the scientific degree of the candidate of agrarian sciences on speciality 06.02.02 - Feeding animals and technology of fodder. - National Agrarian University, Kyiv, 1999.

The given thesis is dedicated to the study of the technology of the alfalfa hay stocking up by different times of shaft processing in the process field curing using the new many purpose fodder collecting BKM-F2 machine. The dynamics of moisture educing, dry matter losses because of the knocking down by the working parts of the machine and chemical composition of the mowed alfalfa mass depending on the times of the processing in the period of the field curing has been stated. Nutrient digestibility, nitrogen balance in sheep and young cattle performance rearing on meat when fed with the alfalfa hay prepared by the different technologies has been determined.

Calculations of the economic efficiency of the laying in and using alfalfa hay in the diets of the farm animals have been carried out.

Technology of the laying in alfalfa hay with the optimal times of processing is based on the providing the high level of nutrients conservation, decreasing the fuel-energy losses, it also facilitates to the increasing the nutritional value and productivity of hay.

Key words: alfalfa hay, technology of laying up, digestibility, nitrogen balance, nutritional value, young cattle.

Размещено на Allbest.ru

...