Удосконалення специфічної профілактики вірусних хвороб при вирощуванні курчат

Міжнародна конференція «Сучасні методи профілактики інфекційних хвороб птиці», 13-15 травня 1998 р., Київ.

Робота виконувалася у лабораторії індикації збудників інфекційних хвороб, в лабораторії вивчення хвороб птиці Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини, а також у базовому птахогосподарстві Люботинській птахофабриці Харківської обл. впродовж 1995-1998 рр.

Епізоотологічні дані були отримані при обстеженні птахогосподарств, розташованих в різних регіонах України, а також у Ростовській обл. /Росія/. При цьому вивчали епізоотичне становище, особливості прояву захворювань птиці, фактори, які впливають на тяжкість та тривалість інфекційного процесу. Одночасно відбирали відповідний матеріал для проведення комплексних лабораторних досліджень.

При виконанні дослідів використовували вірус ІБХ штами: УМ-93 ІКВМ, Bursine-2 Salsbury Laboratories, inc. Charles City, USA; Gumboro vaccine Nobilis, strain D-78, Intervet, Holland; а також вакцинні штами ІБ: Н-120; вакциний штам НХ - Ла-Сота, вакциний штам ІЛТ - штам «ВНИИБП-У».

Із банку лабораторії вивчення хвороб птиці були використані штами: аденовірусу 1-го серотипу - CELO Phelps, синдрому зниження несучості -76 /СЗН-76/-В-8/78, а також специфічні сироватки до вірусу НХ, ІБ, ІЛТ, ІБХ і польові сироватки крові, відібрані від хворої та перехворілої птиці; усього більше 5 тис. проб.

Вакцини використовували відповідно настанов. Вірусвміщуючий матеріал, який брали для інфікування птиці або курячих ембріонів, попередньо гомогенізували, тричі заморожували та розморожували при температурі -20 -30⁰ С. Після чого центрифугували при 2000 об./хв. впродовж 10 хв., а надосад використовували у подальшій роботі.

Біологічну активність вірусу визначали на курячих зародках, що розвиваються, для чого робили послідовні розведення вірусу від 10^-1 до 10^-10.

При виконанні досліджень в умовах виробництва використували 250000 голів птиці, у лабораторних умовах-500 курчат різного віку, 30 півнів-донорів, 20 кролів, понад 2500 курячих зародків.

Гіперімунізацію проводили на півнях, яких вирощували в умовах лабораторії, і відповідно на кролях. Цикл імунізації передбачав введення вірусвміщуючого матеріалу кролям та півням послідовно із інтервалом 24 години у дозах 0,5-1,5 см ³.

У комплексі серологічних досліджень використовували реакцію гемаглютинації /РГА/, реакцію непрямої гемаглютинації /РНГА/, реакцію затримки гемаглютинації /РЗГА/, реакцію нейтралізації /РН/.

Оцінку гістоморфологічного стану імунокомпетентних органів проводили в лабораторії патологічної морфології ІЕКВМ /завідувач академік УААН Красніков Г.А./. Для гістологічних досліджень відбирали тімус, селезінку, фабрицієву бурсу, Гардерову та вілочкову залози. Препарати фарбували гематоксилін-еозином та по Браше.

Біохімічні дослідження були виконані в лабораторії біохімії ІЕКВМ /завідувач кандидат біологічних наук Антонов В.С./. Загальний білок сироватки крові визначали рефрактометричним методом, білкові фракції - методом електрофорезу на папері.

Активність лужної фосфатази встановлювали за методом Боданського. Вміст аскорбінової кислоти визначали колориметричним методом із застосуванням фенольного реагенту Фоліна, вітаміну А - методом Дев'ятого, вітаміну Є-тонкошарової хромотографії на силуфолових пластинах. Циркулюючі імунні комплекси досліджували методом преципітації.

Результати досліджень обробляли за методикою Усович А.Г. та Лебедєва П.Т. /1970/.

Результати досліджень

Серологічний моніторинг для оцінки епізоотичного стану птахогосподарств та ефективності вакцинопрофілактики

На протязі 1996-1997 р.р. були обстежені птахогосподарства різних регіонів України /Харківська, Донецька, Одеська, Полтавська обл., автономна Республіка Крим/ і Росії /Ростовська обл./, де реєстрували спалахи захворювань у птиці і виникала негайна потреба у їх діагностуванні.

В результаті виконаних досліджень встановлено, що у птахогосподарствах України сформувалась складна епізоотична ситуація, про яку свідчать факти проведення інтенсивної специфічної профілактики. Так, якщо у 80-х та на початку 90-х років птицю вакцинували проти однієї-двох вірусних інфекцій, то у сучасний період-проти 5-8 захворювань /див. табл. 1/. Через відсутність вагомого обгрунтування про доцільність застосування тієї чи іншої вакцини, спеціалісти птахогосподарств за рекомендаціями Європейских фірм, які постачають в Україну інкубаційні яйця та добових курчат /у 1997 р. 10 млн. курчат та 10 млн. інкубаційних яєць; у 1998 р. вже 20 млн. курчат та 10,5 млн.інкубаційних яєць/, використовують і їх засоби супроводу і схеми профілактики.

Як відомо, оцінити ефективність вакцинації без сучасного лабораторного контролю лікарю господарства неможливо. Епізоотичну ситуацію у птахівництві України і раніше було важко прогнозувати у зв'язку з технологічними порушеннями при отриманні продукції, а сьогодні це ще складніше зробити, на тій підставі, що відсутня достовірна інформація для аналізу.

Птахівничі господарства, не зважаючи на велике зменшення поголів'я, працюють неритміно, оскільки не можуть здійснити повного комплектування птиці. Однак, є і позитивні приклади ведення галузі. Так, на Орельській птахофабриці у 1997 р. спромоглися досягти близьких до світових стандартів показників приросту живої маси, збереженості поголів'я та якості продукції за рахунок дотримання усіх технологічних вимог, забезпечення птиці повноцінним та якісним комбікормом, зоогігієнічним комфортом, тощо.

1997 р. приріст виробництва харчових яєць забезпечив Луганський птахопром. Аналіз показав, що досягненню такого результату сприяла чітка та стабільна праця Сімейкінського племптахорепродуктора, який постачав товарним господарствам області якісну курочку кросу Ломан, адаптовану до місцевих умов у ППЗ «Птичное» /Росія/.

Для оцінки епізоотичної ситуації за останні 5 років у птахівництві України було зроблено аналіз економічних показників ряду господарств, результатів діагностичних досліджень та імунограм, накопичених лабораторією вивчення хвороб птиці ІЕКВМ. Проведені дослідження показали повну адекватність висновків, які були зроблені при вивченні імунограм про статус господарства та захищенність птиці до різних інфекційних захворювань, з даними, які були отримані при проведенні епізоотологічних обстежень господарств.

Нами встановлено, що однією із провідних вірусних інфекцій у птахогосподарствах була інфекційна бурсальна хвороба /ІБХ/. Ця інфекція обумовлювала у птиці стан імунодефіциту, який провокував спалахи ІЛТ, ІБ та НХ, прояв хворби Марека та бактеріальних інфекцій.

Характерним для хвороби Гамборо було те, що прояв її носив вибуховий характер, внаслідок чого одночасно захворювала уся птиця у пташнику, загибель її протягом 3-5 днів становила до 30%. Не менш гостро спостерігалося захворювання в умовах вогнища інфекції і у вакцинованої птиці, особливо серед курчат бройлерів при конвєйерній їх посадці, незадовільної годівлі, при дефіциті протеїну та порушенні мінерально-вітамінного балансу.

Як свідчать матеріали, наведені в таблиці 2, ні одна із застосованих вакцин проти ІБХ /ВГ-93, Д-78 та Вінтерфілд 2512 /не забезпечила профілактики хвороби у курчат бройлерів жодної із чергових партій. Однак, у порівнянні із невакцинованими курчатами, зниження загибелі птиці було суттєвим: на вакцину ВГ-93 на 47%, на Д-78-40,6%-21.5% та на Вінтерфілд-2512-34%.

Аналогічна ситуація була зафіксована при конвейєрній посадці на вирощування курчат яєчних порід на птахофабриці «Южная» у 1995-1996 рр., де застосування вакцин із штамів Вінтерфілд-2512 та Д-78 було неефективним. В той же час використання вакцини із штаму УМ-93 /ІЕКВМ/ забезпечило благополуччя по ІБХ у зоні вирощування курчат на протязі 3-х місяців, доки концентрація птиці у віці 1-110 днів не досягла 800 тис. За даними серологічного прогнозу комплектацію цієї площадки птицею слід було припинити, коли кількість поголів'я становила 600 тис.

Аналіз матеріалів досліджень показав, що для досягнення ефективності по профілактиці ІБХ, потрібен не тільки вдалий вибір вакцини, антигенноспорідненої епізоотичному штаму вірусу, але й обгрунтований регламент для її застосування, з орієнтиром на сероконтроль, фізіологічний стан курчат та благополуччя птиці даного господарства з інших інфекцій.

Так, Полтавська птахофабрика, яка до 1995 р. не проводила оцінки епізоотичного стану із використанням результатів серологічного моніторингу, опинилася у складній ситуації після завезення курчат та інкубаційних яєць із Німеччини. Внаслідок цього на протязі року у птиці мали місце прояви ІЛТ, вперше в господарстві були зареєстровані реовірусна інфекція та інфекційний енцефаломієліт.

Запровадження нових біопрепаратів /10 вірус-вакцин замість 4/ у цілому покращали епізоотичну ситуацію в господарстві, але одночасно призвели до того, що у курчат 30-денного віку імунна реакція на ІБХ мала місце тільки у 50% від кількості досліджених, а у 60-денних-40% /див. мал. 3/. Прояв захворювання спостерігався у птиці у 70-90 днів життя. Заміна вакцини зі штмау Д-78 на вакцину зі штаму БГ /Росія/ та 228-Е /Голандія/ забезпечила у птиці захист доІБХ, але одночасно було відмічено у курчат 60-денного віку зниження рівня захисту до ІБ /до 10% проти 70%/, реовірусної інфекції /до 20% проти 80%/ та НХ /до 60% проти 100%/.

Подібна картина була зафіксована і на Пролетарській птахофабриці /Донецька обл./, де безпідставно замінили вакцину із штаму Д-78 /Інтервет/ на вакцину із штаму БГ /Росія/. Після застосування цього біопрепарату у птиці даного господарства не спромоглися досягти групового захисту і більш того, були зареєстровані прояви таких хвороб як СЗН-76 та ІБ і циркуляція епізоотичного вірусу НХ /див. мал. 4/.

На мал. 5 подані дані, які свідчать про результативність зробленого нами корегування схеми вакцинації, яку пропонувала Чешська фірма для птиці кросу Tetra-SL, при вирощуванні на Люботинській птахофабрці /Харківська обл./. Не змінюючі вакцини, ми забезпечили високий рівень гуморального захисту до 5 профілюючих інфекцій у найбільш відповідний період життя птиці - 90-110 днів. В основу удосконалення регламенту вакцинації були дані серологічного дослідження, яке проводили із застосуванням еритроцитарних антигенів ІЕКВМ.

Вивчення епізоотичної ситуації у господарствах з метою коректування схем вакцинації птиці показало, що без серолгічного моніторингу у більшості випадків проблематично з належним ефектом вирішувати це завдання. Як приклад можна навести ситуацію, яка склалася на Пролетарській птахофабриці /Донецька обл./. В цьому господарстві промислова зона курей-несучок /діапазон у віці 120-500 днів /була укомплектована птицею, яку завезли з РосіЇ, Ужгороду, Харьківської обл. та двох господарств Донецької обл. Відповідно схеми профілактики у всіх господарствах - постачальниках птиці були різні.

Використання в цьому господарстві багатокомпонентних інактивованих вакцин було малоефективним.

Проведені нами комплексні дослідження показали, що у всіх інших випадках було не виправданим застосування багатокомпонентних інактивованих вакцин для профілактики НХ. Встановлено, що при високому рівні антигемаглютинінів у сироватці крові щепленої птиці проти НХ мали місце циркуляція епізоотичного вірусу та прояв атипової форми цієї інфекції.

Аденовірус першого серотипу інтеркурентний збудник інфекції при вирощуванні курчат

При з'ясуванні причин підвищеної загибелі курчат (особливо м'ясного напрямку продуктивності) до 14-денного віку у ряді птахогосподарств було встановлено, що цьому сприяла аденовірусна інфекція першого серотипу. У цих випадках реєстрували у птахомолодняка респіраторні симптоми, у загиблих - набряк легенів, гепатит та холецистит. Вакцинація таких курчат проти реовірусної інфекції або ІБХ у 7 та 17 днів життя не забезпечувала відповідного імунного відгуку, крім того, спостерігали прояв ІБХ /див. мал. 6/.

Після контролю епізоотичного статусу господарства та імунного відгуку у вакцинованої птиці із використанням діагностикумів ІЕКВМ нами була зкоректована програма профілактики, яка сприяла зменшенню наслідків аденовірусної інфекції /див. рис. 7/.

Нами встановлено, що застосування вакцин проти НХ та ІБ курчатам добового віку аерозольно методом «спрей» у випадках неблагополуччя їх по аденовірусній інфекції призводить до прояву важких респіраторних ускладнень та загибелі курчат у цей віковий період до 30% /птахофабрики: Чернухінська, Луганської обл., 1997; Петропавлівська Дніпропетровської обл., 1998; «Ясные зори» Белгородской обл. /Росия/ та Дніпропетровська, Дніпропетровської обл., 1998/.

Комплексні дослідження показали, що неблагополуччя птиці з аденовірусу 1-го серотипу обумовлює реактогенність вакцини проти ІЛТ і несприяє формуванню у такого поголів'я надійного групового захисту та визначає необхідність його ревакцинації /птахофабрики: Полтавська Полтавської обл.; Пересічанська, Люботинська Харківської обл. та ін., 1995-1996 рр./.

Вивчення можливостей поєднання вакцини проти НХ та ІБХ для щеплення курчат

Враховуючи незадовільний фізіологічний стан птиці у господарствах, який вказує на доцільність зменшення, а не збільшення кількості вакцинацій, нами була вивчена можливість поєднання вакцин проти НХ та ІБХ при їх первинному застосуванні курчатам.

Лабораторні досліди були проведені у два етапи на курчатах, відібраних по принципу аналогів по 25 голів у групі. Усьго було сформовано 4 групи.

Курчатам 1-ї групи, які досягли 17-денного віку, випоювали вакцину проти НХ зі штаму Ла-Сота та вакцину проти ІБХ зі штаму Д-78. Вказані біопрепарати змішували у рівних об'ємах перед застосуванням. Цій же групі птахомолодняка курей вакцину проти НХ випоювали повторно, на наступний день, відповідно з вимогами діючої інструкції. Другій групі курчат спочатку випоювали вакцину проти НХ відповідно інструкції, а на наступний день вакцини проти НХ та ІБХ. Курчатам 3-ї групи два дні підряд випоювали вакцину проти НХ відповідно інструкції, а на 3-й день застосовували вакцину проти ІБХ. Четверту групу курчат вакцинували роздільно у 14 днів життя проти НХ, а у 19 днів проти ІБХ. Серологічний контроль, який проводили через 7 та 14 днів після вакцинації, показав, що суміщення вакцин зі штамів Д-78 та Ла-Сота було неефективним. Крім того, невисокий рівень захисту було зафіксовано і при роздільній вакцинації з інтервалом між вакцинами зі штаму Ла-Сота та штаму Д-78 у 4 доби /мал. 8/.

Подальший експеримент було проведено із використанням вакцин проти ІБХ зі штамів УМ-93 /ІЕКВМ/ та Д-78 /Голандія/. Послідовність застосування біопрепаратів була такою: одну групу курчат /25 голів/ 17-денного віку щеплювали одночасно методом випоювання вакцинами зі штамів Д-78 та Ла-Сота, а другу групу птиці вакцинами зі штамів УМ-93 та Ла-Сота. Вакцини перед застосуванням готували відповідно настанов, а з'єднували безпосередньо перед використанням. Вакцину проти НХ зі штаму Ла-Сота випоювали птиці і на другий день.

Першу контрольну групу курчат обробляли у 14 та 15 днів вакциною проти НХ зі штаму Ла-Сота відповідно настанови, а у 17 днів життя - проти ІБХ вакциною зі штаму Д-78. Другу контрольну групу птахомолодняку курей вакцинували у 14 та 15 днів життя вакциною проти НХ зі штаму Ла-Сота, а у 17 днів-вакциною проти ІБХ зі штаму УМ-93 відповідно регламенту її використання.

Спостереження показали, що при різноманітних щепленях, у курчат незалежно від того, у якій послідовності використовували біопрепарат, був зафіксований повільний розвиток імунного відгуку, що не відповідало вимогам групового захисту птиці.

Крім того, встановлено, що курчата 1-ї групи, яких вакцинували одночасно у 17-денному віці проти НХ вакциною зі штаму Ла-Сота та проти ІБХ вакциною зі штаму Д-78, у 30-денному віці мали груповий захист до збудника ІБХ на 10% нижчий, у порівнянні із птицею другої групи, а відповідно до збудника НХ - на 20%.

У 45 днів життя перевага по груповому захисту до збудників НХ та ІБХ у курчат 2-ї групи була абсолютною у порівнянні із птицею груп 1, 3 та 4 /мал 8/.

В умовах виробництва одночасна вакцинація курчат проти ІБХ та НХ була проведена на Люботинській птахофабриці під час комісійного випробування вакцини ІЕКВМ проти ІБХ зі штаму УМ-93 відповідно з Наказом №32 Головного державного інспектора вет. медицини України від 6.08.95 р.

У період випробування вакцини проти ІБХ на птахофабриці мав місце субклінічний перебіг цієї інфекції.

Одночасне застосування вакцин проти НХ та ІБХ мало переваги у порівнянні із роздільною вакцинацією та абсолютне - по груповому захисту у 45 днів при використанні біопрепаратів зі штамів УМ-93 та Ла-Сота.

Комісійний дослід у виробничих умовах підтвердив ефективність вакцинації курчат у ранньому віці проти НХ та ІБХ завдяки поєднанню вакцин із штамів УМ-93 та Ла-Сота /див. мал. 9/.

Вакцинопрофілактика НХ, ІБХ та ІБ на стадії ембріогенезу та на виводі курчат

Враховуючи досвід по імунізації курчат на стадії ембріогенезу проти хвороби Марека /Thaxton J.P., 1989; Герман В.В. та Жувак К.І., 1991 та ін./, а також курчат на виводі проти хвороби Марека, НХ, ІБ /Інформація - реклама фірм Інтервет, ТАД, 1995/ та відсутність у доступній літературі наукових даних про обгрунтованість цієї програми нами були проведені експерименти по вакцинації курчат на стадії ембріогенезу /18 днів інкубації/ проти ІБХ вакциною зі штаму УМ-93 та проти НХ і ІБ асоційованою вакциною фірми ТАД /Німеччина/, а також ТАД сумісно з вакциною зі штаму УМ-93. Біопрепарати застосовували у дозі, яку використовували у об'ємі 0,2 см³; введення вакцин проводили голкою у пугу без проколу ХАО.

Вакцини зі штаму УМ-93 та ТАД /НХ і ІБ/ застосовували для щеплення курчат на виводі.

У кожній дослідній групі було по 25 ембріонів і курчат, яких відбирали із тієї ж партії інкубаційного яйця, що і ембріони. Птахмолодняк курей щеплювали методом «спрей».

В ході експериментів вивчали вплив вакцинації на виводимість курчат, а також динаміку специфічних антитіл.

В результаті проведених досліджень було встановлено, що вакцинація проти ІБХ на стадії ембріогенезу із використанням повної дози вірус-вакцини обумовила збільшення завмирання ембріонів курей у порівнянні із контрольною партією на 30%, а при вакцинації біопрепаратами проти НХ та ІБХ - на 20%.

При введенні 3-х вакцин / проти ІБХ, НХ та ІБ/ не виявлено негативної їх дії на виводимість курчат та більш того відсоток виводу був на 10 вищим, ніж у контрольній групі.

Серологічні дослідження, проведені на 5, 15 та 25 дні життя курчат, показали, що щеплення на стадії ембріогенезу не знижує рівня пасивних антитіл. Крім того, на вакцини проти ІБХ та асоційовану у 25-денних курчат спостерігали феномен пролонгування гуморальних антитіл відносно контрольних сироваток, отриманих від невакцинованих курчат, відповідно на моновакцину до 2,0 лог 2, а на асоційовану: від 0,5 до 2,0 лог 2 /мал. 10/.

Щеплення курчат у добовому віці обумовлювало різке зниження рівня пасивних антитіл або їх повну нейтралізацію, з урахуванням отриманих даних у подальших дослідах була зменшена доза вірусу вакцини до 0,5 /500 ЕІД/50/.

В результаті було встановлено, що зниження дози вірус-вакцини сприяло підвищенню відсотку виводу курчат до рівня контрольної партії / мал. 11/.

У період вирощування ці курчата за своїм розвитком не відрізнялись від птахомолодняка контрольної групи. В той же час вони мали перевагу відносно рівня специфічних гуморальних антитіл до вірус-вакцин, які були застосовані на стадії ембріогенезу. У курчат, яких щепили у добовому віці, рівень специфічних гуморальних антитіл був нижчим / мал. 12/.

Так, титр специфічних антитіл на вірус-вакцину ІБХ у 15-денних курчат, яких щепили на стадії ембріогенезу, був на 1,0 лог 2 вище, ніж у тих, яких вакцинували на виводі, та на 2 лог 2 вище у порівнянні із контрольними, невакцинованими. Слід відмітити, що у цьому експерименті у птахомолодняка курей, якого вакцинували у добовому віці, не реєстрували повної нейтралізації пасивних антитіл у перші дні життя.

Вакцинація на стадії ембріогенезу половинними дозами вірус-вакцин проти НХ, ІБХ та ІБ дозволила пролонгувати досить високий рівень пасивних антитіл напротязі 25 днів життя курчат, які зберегли їх на 62,5, 71,5 і 42,8%.

Аналогічні дослідження невакцинованих курчат із контрольної групи показали, що вони втратили материнські антитіла до НХ, ІБХ та ІБ відповідно на 75,0, 71,5 та 93,7%.

Проведені екперименти показали, що вакцинація курчат на стадії ембріогенезу може сприяти зменшенню ризику їх зараження епізоотичним вірусом у перші дні життя. Одночасно встановлено, що вакцинація курчат у добовому віці обумовлює зниження рівня пасивних захисних антитіл та сприяє прояву реактогенності біопрепаратів, які застосовують, та сприйнятливості курчат у ранньому віці до збудників інфекційних захворювань.

Висновки

1. За даними серологічного моніторингу у птахівництві України циркулює більш десяти збудників вірусних інфекцій, серед котрих вірус хвороби Гамборо, синдрому зниження несучості, інфекційного бронхиту, енцефаломієліту та інші, які потребують своєчасного виявлення та спрямованої профілактики із конкретним вибором вакцин і обгрунтованим регламентом застосування їх у системі.

2. Встановлено, що використання вірус-вакцин та інактивованих вакцин у птахогосподарс-твах України за стандартними схемами, до складу яких входить 10 та більш вакцинацій у ряді випадків є неефективним.

3. Раціональну профілактику птиці у господарствах можна забезпечити тільки після оцінки її імунологічного статусу, для визначення якого необхідно проводити регулярні серологічні дослідження по віковим періодам: 10-14, 27-35, 60-70, 90-120 днів життя і далі через кожні 30 днів.

4. Встановлено, що аденовірус 1-го серотипу є інтеркурентним збудником при вирощу-ванні курчат; він провокує прояв інфекційного бронхиту та реактогенність вірус-вакцини проти інфекційного ларинготрахеїту.

5. В дослідах доведено, що відповідно запропонованому нами регламенту при проведенні першої вакцинації курчат проти ньюкаслської хвороби та інфекційної бурсальної хвороби можливе поєднання вірус-вакцин проти цих захворювань.

6. Вакцинація птахомолодняка курей на стадії ембріогенезу проти інфекційної бурсальної хвороби та ньюкаслської хвороби забезпечує пролонгування рівня материнських антитіл у курчат, що сприяє зниженню ризику його зараження епізоотичними збудниками.

7. Адаптація аденоподібного вірусу штаму Gal С-96/ЕГ до курячих ембріонів дає можливість оптимізувати діагностику СЗН-76 та сприять створенню відповідного препарату.

8. Випробування у виробничих умовах вакцини проти інфекційної бурсальної хвороби, створеної в ІЕКВМ на базі штаму УМ-93, виявило ії переваги по імуногенності у порівнянні з вірус - вакциною проти інфекційної бурсальної хвороби зі штаму Д-78 виробництва фірми Інтервет.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Епізоотологічний прогноз щодо вірусних хвороб у птахівництві / В. Герман, Л. Ольховик, Є. Герман та ін. // Вет. медицина України. - 1997. - №9. - С. 16-17.