Економічний механізм формування та функціонування ринку зерна в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут аграрної економіки

Української академії аграрних наук

Худолій Любов Михайлівна

УДК 631.1 : 633.1

Економічний механізм формування та функціонування ринку зерна в Україні

08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Київ-1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН,

заслужений діяч науки і техніки України

Шпичак Олександр Михайлович,

Українська академія аграрних наук,

академік-секретар

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

академік НАН України

Онищенко Олексій Мусійович,

Інститут економіки НАН України,

керівник відділення

доктор економічних наук, професор,

академік УААН

Борщевський Петро Прокопович,

Рада по вивченню продуктивних сил

НАН України, заступник голови

доктор економічних наук,

член-кореспондент УААН

Лобас Микола Григорович,

Науково-виробниче акціонерне товариство

Агроінком, генеральний директор,

директор Аграрного інституту

Провідна установа Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, кафедра економіки АПК, м.Київ

Захист дисертації відбудеться 19 січня 1999 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук в Інституті аграрної економіки УААН (252127, м. Київ-127, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН (252127, м. Київ-127, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх).

Автореферат розісланий 12 грудня 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Малік М.Й.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Україна здавна відома винятково сприятливими природно-кліматичними умовами для розвитку зернового господарства - родючими грунтами, мякими кліматичними умовами для формування високих урожаїв якісного продовольчого зерна. В країні є і добрі передумови для торгівлі цим товаром - ємкий внутрішній ринок, вигідне геополітичне розташування для зовнішньої торгівлі, наявність розгалуженої транспортно-складської інфраструктури, включаючи морські порти. Та виробляючи на протязі довгого періоду по 700-900 кг зерна на душу населення (значно більше, ніж деякі провідні країни-експортери), і займаючи від 1,8 до 2,5 % у світових обсягах виробництва зерна, Україна до сих пір так і не заявила про себе як про крупного експортера високоякісного зерна, ще зовсім недавно (на початку 90-х років) мала відємне сальдо по експортно-імпортних операціях з ним. Такий стан галузі, пріоритетної у всіх відношеннях для України, є парадоксальним і потребує глибокого вивчення та шляхів розв'язання.

Авторськими дослідженнями проблем ефективного розвитку зернового господарства, яким присвячено майже два десятиріччя наукової роботи, встановлено, що причини такого становища в галузі були різні на відповідних етапах розвитку національної економіки. Це підтверджено роботами багатьох учених-економістів, які працювали протягом останньої чверті сторіччя над проблемою підвищення ефективності зернового господарства в Україні - О.Сторожука, П.Саблука, О.Шпичака, М.Лобаса, С.Бакая, П.Гайдуцького, В.Протасова, З.Ніколаєвої, І.Пазія, М.Щура та вчених-технологів і селекціонерів - В.Сайка, Л.О.Животкова, В.Соколова, Є.Лебедя, Г.Жамели, А.Мусатова та ін.

Причини недостатньої ефективності зернової галузі протягом 70-80 років вбачались у структурній недосконалості виробництва, товарних ресурсів та споживання зерна, значних його втратах у процесі відтворення, в надто високій собівартості зерна, в невідлагодженості економічних відносин товаровиробників і заготівельників. На розвязання цих проблем і направлялись, в основному, значні матеріально-технічні та грошові ресурси, орієнтувались заходи державної підтримки. При цьому ефективність зернового господарства завжди розглядалась в безпосередній увязці з іншими галузями сільського господарства з позицій вирівнювання їх доходності, але поза контекстом світової конюнктури ринку зерна.

В умовах реформування економіки і переходу на нові соціально-економічні засади, коли непридатними стають старі методи управління, в умовах побудови відкритої для світу економіки, обмежених можливостей інвестування галузі, в ситуації погіршення конюнктури на зерновому ринку, автор дисертаційного дослідження робить спробу визначити шляхи розвязання проблеми підвищення ефективності зернового господарства у новій площині - більш повного використання конюнктури внутрішнього і світового зернового ринку на користь українського товаровиробника. Зрозуміло, що вирішення такої задачі неможливе без формування повноцінних ринкових відносин і запровадження прогресивних механізмів їх функціонування.

Проблеми розробки дієвих механізмів регулювання економіки, формування повноцінного ринкового середовища, ефективного функціонування ринку агропромислової продукції є актуальними для всіх країн з перехідною економікою і вже досить довгий час розробляються українськими і зарубіжними вченими: Л.Абалкіним, А.Аганбегяном, В.Боєвим, І.Лукіновим, П.Борщевським, В.Бойком, В.Гусаковим, М.Демяненком, Є.Жоголєвою, Г.Личем, О.Онищенком, Б.Пасхавером, П.Саблуком, Е.Сагайдаком, В.Протасовим, В.Зимовцем,О.Шпичаком та ін.

Вже в кінці 80-х - на початку 90-х років ці вчені обгрунтували необхідність економічних перетворень в країнах, в їх агропромислових комплексах, зокрема, сформулювали поняття ринкової системи і економічного механізму, визначили складові останнього, властиві для перехідного періоду і особливостей країни. По мірі того, як формувався новий тип економіки, змінювались форми управління нею, частина теоретичних понять стала потребувати уточнення, а сам механізм управління ринками - коригування і подальшої розробки з урахуванням практики побудови ринкової економіки в нашій країні та досвіду інших держав. Проте, прикладний аспект формування ринку зерна, а особливо створення ефективних механізмів його функціонування в умовах становлення ринкових відносин виявився недостатньо розробленим. Така реальність і визначила вибір теми та конкретних завдань.

Метою дослідження є удосконалення методології оцінки ефективності механізму функціонування ринку і розробка таких економічних механізмів формування та функціонування зернових ринків, які б забезпечували динамічний розвиток зернового господарства і суміжних з ним галузей на етапі перехідної економіки і в подальшій перспективі на основі раціонального поєднання механізмів ринкового і державного регулювання.

Мета дослідження обумовила задачі, основними з яких є:

визначення поняття ринок зерна;

уточнення ролі і місця зернових ринків в ринковій системі, що обслуговує АПК;

визначення сутності економічного механізму, його структури і принципів дії для створення повноцінних ринків;

розробка методики визначення ефективності механізмів регулювання ринків;

комплексна оцінка діючих економічних механізмів функціонування ринку зерна і зернопродуктів на різних етапах розвитку;

прогноз конюнктури та напрямки удосконалення механізмів функціонування зернових ринків (продовольчого, фуражного, насіннєвого).

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основою роботи є багаторічні наукові дослідження, проведені автором на протязі 1980-1998 рр. в Інституті аграрної економіки УААН в рамках державних і галузевих програм: програми 0.51.10 на 1976-1980 рр., затвердженої постановою ДКНТ СРСР від 16 грудня 1975 р.; програми 0.51.103 на 1981-1985 рр., затвердженої ДКНТ СРСР по науці і техніці від 4 листопада 1981 р. № 432; програми НДР на 1986-1990 рр. 0.51.10 і загальносоюзної науково-технічної програми 0.51.03 Зерно, затверджених постановою ДКНТ від 30 жовтня 1985 р. № 555; Республіканської цільової комплексної науково-технічної програми на 1991-1995 рр. Продовольство-95, затвердженої 22 грудня 1990 р. постановою Ради Міністрів України № 391; науково-технічної програми на 1996-2000 роки, затвердженої Президією Української академії аграрних наук від 28.12.1996 р., протокол № 19.

Предмет і обєкт дослідження. Предметом дослідження обрано економічні механізми формування та функціонування зернових ринків на етапах (1981-1990 рр., 1991-1997 рр. та 1998-2005 рр.).

Обєкти дослідження - діючі на території України зернові ринки (продовольчий, фуражний, насіннєвий) як система економічних відносин сільськогосподарських товаровиробників всіх форм власності і споживачів зерна та зернопродукції з приводу купівлі-продажу товару.

Методологія і методика дослідження. В основу методологічної бази дослідження покладено матеріалістичну діалектику, абстрактно-логічний і системний методи. Перша дозволила автору прослідкувати розвиток такого явища як ринок зерна в Україні на протязі останніх десятиріч і зпрогнозувати тенденцію його розвитку на перспективу; відслідити процес реформування методів управління цим ринком, який символізував не просто еволюційний перехід від методів централізованого адміністративного управління до суто ринкових, а кардинальну ломку в економічних відносинах ринкових субєктів. Діалектичний метод в комплексі із застосуванням нових оригінальних методик економічних досліджень дав можливість автору підтвердити висновки попередників щодо невисокої ефективності застосування методів адміністративного регулювання зернового ринку. Метод просування від абстрактного до конкретного дозволив від розробки загальних принципів регулювання підійти до конструювання специфічних механізмів регулювання зернових ринків. Системний метод дав можливість при поєднанні механізмів ринкового саморегулювання і заходів державного регулювання опрацювати механізми функціонування зернових ринків на перспективу. Концепція авторського дослідження, прогнозування ринку і розробки стратегії управління ринками базувалась на маркетингових засадах.

Теоретичною основою для авторських розробок послужили фундаментальні положення сучасної економічної теорії, методичні підходи вітчизняних і зарубіжних учених різних часів, наукових шкіл і напрямів з проблем ринкової економіки, механізмів прогнозування і регулювання ринків. Дане дослідження побудоване на використанні сучасних методик Інституту економічного розвитку Світового Банку, вітчизняних науково-дослідних установ та Міністерства АПК України, Інституту економічних досліджень при Міністерстві сільського господарства США, наукових установ Канади, Польщі, Болгарії, Росії, Узбекистану, де автору доводилось стажуватися протягом 1988-1998 рр. Дисертантом в процесі підготовки роботи застосовані різноманітні наукові методи дослідження: балансовий, кореляційно-регресійний, статистичних групувань, індексів, розрахунково-конструктивний; широко використо-вується ситуаційний та функціонально-інституційний аналіз.

Авторські бази даних статистичної і відомчої інформації по окремих позиціях дисертації та бази законодавчих і нормативних актів щодо регулювання зернового ринку охоплюють 20-річний період. Проте основним періодом дослідження є 90-ті роки.

Наукова новизна даного дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше в Україні розроблена методика комплексної оцінки результативності економічного механізму функціонування ринку. З її допомогою оцінено ефективність дії механізму зернового ринку України та заходів його регулювання з боку держави, виявлено недоліки і запропоновано більш досконалі механізми функціонування ринків продовольчого, фуражного і насіннєвого зерна на найближчу, середньо- і довгострокову перспективу.

В процесі дослідження автором одержані слідуючі результати, які виносяться на захист:

дано авторське визначення сутності зернових ринків, адекватне предмету дисертаційного дослідження; їх місця і ролі в системі АПК в умовах становлення ринкової економіки;

розроблена стосовно України логістична схема маркетингового дослідження і прогнозування зернових ринків;

уточнена сутність економічного механізму; доведена доцільність диференціації механізмів регулювання в залежності від типу ринків, ступеня їх розвитку;

систематизовано світовий досвід державного регулювання аграрної економіки вцілому і зернового ринку зокрема та теоретично доведена недоцільність повного копіювання Україною чужих механізмів;

сформульовані наукові принципи управління ринками агропромислової продукції і умови введення різних видів державного регулювання;

вперше розроблена методика оцінки ефективності економічних механізмів та заходів державного регулювання ринків зерна і зернопродуктів;

опрацьовані методичні підходи щодо прогнозування конюнктури зернових ринків, з урахуванням яких визначено прогнози ринків продовольчого, фуражного зерна і насіння до 2005 рр.;

встановлено основні тенденції розвитку світового ринку зерна за останнє десятиріччя і виявлені перспективи зовнішньої торгівлі України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в слідуючому:

оцінено економічні механізми ринків зерна і борошна, які функціонували в Україні у 90-х роках і виявлено вузькі місця у державному регулюванні цих ринків;

у відповідності до очікуваних перспектив конюнктури на ринках, в залежності від ступеню розвиненості останніх, можливостей бюджету для підтримки тих чи інших галузей опрацьовано перспективні механізми управління зерновими ринками до 2000 р. та на 2005 р., які можуть бути використані як основа для розробки стратегії регулювання ринків державними органами і галузевими структурами;

для розробки тактики державного управління зерновими ринками використовуються короткострокові авторські прогнози конюнктури зернових ринків;

розроблено положення про Державний інтервенційний фонд стабілізації зернового ринку;

підготовлено з участю дисертанта і в послідуючому удосконалено ним Типове положення про міжрегіональний та районний агроторговий дім;

в умовах значного погіршення бюджетного фінансування державних інспекційних служб важливого значення набуває авторська розробка щодо організації ринку послуг по сортовипробуванню в системі Державної комісії по випробуванню та охороні сортів рослин України;

автором пропонується законодавче введення системи збору роялті, а також запропоновано методичний підхід щодо визначення розмірів платежу за використання нового сорту, запровадження державного інформаційного забезпечення ринку насіння, створення насіннєво-кредитного фонду ;

розроблені пропозиції щодо створення дилерської мережі комбікормових заводів у сільській місцевості; розширення інтеграційних звязків між виробниками фуражного зерна, комбікормовими заводами і тваринницькими комплексами.

Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретико-методологічних та практичних аспектів формування та функціонування ринку зерна в Україні, реалізація яких сприятиме підвищенню ефективності зерновиробництва в нових ринкових умовах.

Апробація результатів дисертації. У процесі дослідження використовувались різні форми апробації одержаних результатів: обговорення із спеціалістами Міністерства агропромислового комплексу, обласного і районного рівнів, з керівниками господарств; звіти на науково-технічній раді Міністерства агропромислового комплексу України та на міжвідомчих комісіях; наукові доповіді на симпозіумах, виступи на міжнародних семінарах, круглих столах, прес-конференціях і нарадах. Основні положення дисертації проголошені автором на науково-теоретичних і науково-практичних конференціях, присвячених розвитку зернового господарства, зернових ринків та інвестиційній діяльності в галузях АПК (Одеса,1988 р.; Київ, 1995 р.; Запоріжжя, 1997 р.; Ташкент (Узбекистан), 1996 р.; Москва (РФ), 1997 р.; Київ, 1997 р.; Торонто, Саскатун (Канада), 1997 р.); на міжнародних і вітчизняних семінарах, присвячених проблемам формування ринкової інфраструктури та прогнозуванню аграрних ринків (Запоріжжя, 1997; Івано-Франківськ, 1997 р.; Луцьк, 1997 р.; Київ, квітень 1998 р.; Варшава (Польща), 1996 р.; Київ, вересень 1998 р.; Вашингтон (США), червень-липень 1998 р.) та реформам аграрної політики (Київ, червень 1998 р.).

Впровадження результатів дослідження. Розробки автора направлялись в урядові структури і були використані при підготовці Закону України Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України (1992 р.), постанови Верховної Ради України Про концепцію Національної програми відродження села на 1995-2005 роки (1994 р.), Указу Президента України Про державне замовлення в Україні (1992 р.), Указу Президента України Про заходи щодо реформування аграрних відносин (1995 р.), Порядку розрахунків за зерно, що реалізується в державні ресурси в 1993 р. та його обліку, постанови Кабінету Міністрів України Про подальший розвиток ринку зерна в Україні (1997 р.), Указу Президента Про основні напрями розвитку агропромислового комплексу України (1998 р.). Авторські розробки використовувались при проектуванні зернового терміналу порту Південний. Участь пошукувача у підготовці документів підтверджується відповідними довідками.

Частина пропозицій дисертанта доведена до стану рекомендацій, методичних рекомендацій, типових положень, затверджених Міністер-ством АПК України і рекомендованих для впровадження.

Так в регіонах України добре відомі і широко застосовувались на практиці методичні рекомендації по скороченню втрат різних видів зернових культур на етапах відтворювального процесу, підготовлені під керівництвом і за безпосередньої участі автора. На протязі багатьох років в Луганській, Донецькій, Київській та ін. областях широко застосовуються авторські Рекомендації щодо порядку розрахунків тарифів на роботи хлібоприймальних підприємств по сушці і очистці зерна та олійних культур з підвищеною вологістю та засміченістю, які регламентують відносини між хлібоприймальними і сільськогосподарськими підпри-ємствами. Широкого розповсюдження в регіонах на протязі 1995-1996 рр. набули Методичні рекомендації оперативного визначення витрат виробництва та формування цін на продукцію сільського господарства і переробної промисловості в умовах інфляції, розроблені за участю пошукувача. В областях активно використовується Типове положення про міжрегіональний та районний агроторговий дім, підготовлене з участю дисертанта.

Публікації. Основні результати досліджень опубліковані у 60 наукових роботах, загальним обсягом 55 авторських аркушів. В тому числі безпосередньо по темі дисертації опубліковано 48 наукових робіт. Серед них: 6 наукових монографій, в т.ч. авторська (18,13 авт. арк.), 5 посібників і брошур, 14 методичних рекомендацій, рекомендацій, концепцій; 22 статті у наукових виданнях та в науково-популярних журналах.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 358 стор. компютерного тексту, містить 37 таблиць, 19 рисунків, 10 додатків, документи про впровадження результатів дослідження. Список використаної літератури включає 141 найменування.

Структура дисертаційної роботи:

Вступ.

Розділ І. Теоретико-методологічні основи формування та функціонування ринків зерна і зернопродуктів.

1.1. Економічна сутність ринку і місце зернових ринків у ринковій системі України. 1.2. Структура економічного механізму і його роль у формуванні та функціонуванні ринків. 1.3. Методологія маркетингового дослідження і управління зерновими та зернопродуктовими ринками. 1.4. Методичні підходи до дослідження пропозиції і попиту на ринках зерна.

Розділ ІІ. Розвиток зернового ринку України та тенденції у світовій торгівлі зерном.

2.1. Світовий ринок зерна і місце України на ньому. 2.2. Тенденції розвитку ринку зерна в Україні і економічна кон'юнктура 90-х років. 2.3. Механізм формування вартості і цін на зерно на різних етапах розвитку ринкових відносин.

Розділ ІІІ. Оцінка механізмів регулювання ринків зерна і зернопродуктів в Україні.

3.1. Загальнометодичні підходи до оцінки ефективності механізму функціонування ринку та результати цінового регулювання. 3.2. Нецінове регулювання і загальна оцінка ефективності механізмів управління ринками.

Розділ ІV. Прогноз конюнктури зернових ринків України на 1998/99-2005/06 маркетингові роки.

4.1. Методичні підходи до прогнозування і прогноз конюнктури ринку продовольчого зерна. 4.2. Перспективи розвитку ринку насіння зернових культур. 4.3. Прогноз конюнктури на ринку фуражного зерна.

Розділ V. Особливості економічних механізмів функціонування зернових ринків України на перспективу до 2000-2005 рр.

5.1. Заходи по формуванню повноцінного ринкового середовища. 5.2. Механізм формування і функціонування ринку продовольчого зерна. 5.3. Механізм формування і функціонування ринку насіння зернових культур. 5.4. Механізм формування і функціонування ринку фуражного зерна.

Висновки.

Список використаної літератури.

Додатки.

Документи про впровадження результатів дослідження.

Основні наукові ідеї та висновки дисертації

Розділ І. Теоретико-методологічні основи формування та функціонування ринків зерна і зернопродуктів.

Теорія і практика переходу до ринкової економіки доводять справедливість тези про те, що найбільш проблематичною ланкою відтворювального процесу стає процес обігу і саме та його фаза, яка повязана із реалізацією товару. Саме в сфері обігу ( І і ІІІ фазі кругообороту капіталу) і формується ринок ресурсів та сільськогосподарської продукції.

Поняття ринок в науковій літературі є надзвичайно багатогранним. Систематизувавши доступні нам дефініції, критично оцінивши їх, можна зробити підсумок, що теоретики раціональної економіки акцентують свою увагу на механізмі саморегулювання; політекономи і макроекономісти - на економічних відносинах в процесі обміну, маркетологи - на місці реалізаціі чи учасниках ринкового процесу і т. ін.

Ми ж, виходячи із предмета нашого дисертаційного дослідження, розглядаємо ринок зерна, перш за все, як механізм встановлення ринкової рівноваги в процесі обміну і як сукупність економічних відносин, що виникають між товаровиробниками і споживачами з приводу купівлі-продажу зерна.

Ми підтримуємо тих економістів, які вважають, що досконалий ринок - це той, на якому забезпечуються рівні умови доступу всім субєктам до участі в процесі обміну, страхування угод від фінансових ризиків, який працює переважно в саморегульованому режимі, а рівновага попиту і пропозиції, що встановлюється на ньому, найбільш відповідає інтересам учасників ринкового процесу. Механізм функціонування такого ринку є найбільш дешевим з загальнодержавних позицій, оскільки не потребує додаткових коштів для здійснення регулюючих заходів. Коли ж при певній конюнктурі рівновага на ринку встановлюється на такому рівні, що на довгий час стає несприятливою для окремих груп ринкових субєктів, і це загрожує згортанням ринку, то виникає необхідність у механізмах зовнішнього впливу на ринок, на його конюнктуру. Частіше всього цю функцію беруть на себе державні органи на макро- та регіональному рівнях, намагаючись регулювати ринки через відносини власності та через товарно-грошові відносини. Останні передбачають запровадження цінових, податкових, бюджетних, амортизаційних, соціальних і екологічних заходів регулювання. Вони є найбільш суттєвими і визначальними, оскільки правила гри у цих відносинах встановлюються, головним чином, на макрорівні. Підприємствам будь-якої форми власності чи з будь-якою організацією виробництва доводиться рахуватися з цими правилами.

В результаті взаємодії різних підсистем виникає економічний механізм функціонування ринку, який ми визначаємо як сукупність механізмів ринкового саморегулювання та механізмів монополістичного і державного управління ринком в інтересах встановлення рівноваги на найбільш бажаному для субєктів ринку рівні, який би забезпечував динамічний розвиток галузі, що поставляє товар на ринок, і суміжних з нею галузей.

В дисертації акцентується увага на тому, що будь-яке регулювання базується на перерозподілі доходів між групами ринкових субєктів або на бюджетних витратах. Перше може бути повязане з можливою протидією окремих груп аж до згортання ринку; друге - бюджетне фінансування заходів може сильно обмежуватись дефіцитом бюджету, а також тією обставиною, що ці кошти рідко стають повністю окупними, на чому наголошують іноземні експерти і що підтверджено нашими розробками.

Саме через обмеженість бюджетних коштів (а ця проблема ще, вірогідно, довго залишатиметься актуальною для України), запровадження дорогих механізмів управління ринками буде неможливим. Декларування підтримки в обмін на обмеження свободи підприємницької діяльності при відсутності коштів для фінансування заходів підтримки є дезорганізуючим фактором для ринкових субєктів. З огляду на таку природу регулювання, воно має вводитись в кризових економічних ситуаціях або щоб запобігати їм.

Економічні кризи, які спостерігалися на протязі ХХ сторіччя в різних країнах (США, Німеччині, Китаї, Японії, Польщі, країнах СНД), окрім спільної природи -кризи попиту, мали свої особливості. Різними були і заходи щодо виводу економік із цих криз. Криза української економіки 90-х років нинішнього століття - це циклічна криза попиту, обтяжена довгостроковими кризовими явищами (енергетичними, структурними, екологічними). До того ж, це криза перехідного періоду посилена дезінтеграційними процесами, що виникли внаслідок розпаду СРСР. Тому вона є винятково, руйнівною і довготривалою, проте, як і будь-яка інша, не може бути безкінечною.

Всі ринки, всі галузі відчувають на собі дію цієї кризи. Особливо тяжкою вона виявилася для галузей агропромислового комплексу. Однак, шукаючи вихід із цієї кризи в державному регулюванні, слід памятати, що практика механічного перенесення елементів чужого досвіду регулювання економіки та окремих ринків на терени нашої країни без врахування специфіки національної економіки, складнощів і характеру, конкретних умов розвитку ринків є негативною і безперспективною. На підставі досліджень автор робить висновок про те, що регулювання на тих чи інших ринках нашої країни має вводитись не тому, що воно задіяне в інших країнах, і навіть не тому, що воно там ефективне, а тому що воно необхідне для стабілізації та розвитку того чи іншого вітчизняного ринку, виходячи з перспектив конюнктури і з того, що для його введення є достатні умови і можуть бути виділені кошти в бюджеті. При тому, що обєкти регулювання (обсяги попиту, інвестиційний процес) та набір найважливіших інструментів регулювання (грошово-кредитна політика держави, бюджетне регулювання та заходи прямого адміністрування) залишаються практично незмінними з часів Д.Кейнса, для подолання циклічних криз попиту компонування цих заходів регулювання у систему, доповнення їх специфічними заходами може створювати різноманітність механізмів для різних ринків.

Зерновий, як і інші ринки сільськогосподарської продукції, функціонує не автономно, а в певному економічному макросередовищі, в тісному поєднанні з іншими. Саме тому кардинальні зміни в економічній політиці на макро- та галузевому рівнях суттєво впливають на його функціонування, на ефективність розвитку галузей, які обслуговують його. До того ж, зерновий ринок в силу його високої соціально-економічної значимості для України традиційно вважається обєктом особливої уваги урядових структур і обєктом державного регулювання. Суть останнього зводилась до того, щоб серйозно підтримувати галузь зерновиробництва, як таку, що забезпечувала наповнення бюджету і діяльність суміжних галузей, а з іншого боку підтримувався попит кінцевого споживача за рахунок утримання досить низьких цін на хлібопродукти, часто за рахунок товаровиробників зерна.

Зерновий агрегативний ринок неоднорідний, він складається з ринків: продовольчого, фуражного і зерна для промислової переробки, а також ринку насіння. Ринки, природно, відрізняються один від одного, насамперед тим, який товар на них пропонується, тобто за обєктом обмінних операцій (рис. 1). Кожний ринок має свою специфіку розвитку, формування конюнктури, ступінь значимості для нації, а відтак і методи регулювання їх, хоч і можуть мати багато спільного, та не будуть повністю ідентичними.

Автор вважає, що економічні механізми мають розроблятися комплексно, для конкретних ринків, на певну перспективу, з урахуванням прогнозу ринкового товарообігу.

Розробці механізмів управління ринками має передувати детальний аналіз і прогноз конюнктури на конкретному ринку, розробка тактики і стратегії розвитку різних галузей. Тож логіці дослідження ринків аграрної продукції, і в т.ч. зернових, найбільш відповідає маркетинговий підхід, як такий, що розглядає всі ці питання у відповідній логічній увязці і комплексно.

Автором розроблені методичні підходи до дослідження пропозиції та сумарного попиту на ринках зерна і зернопродуктів, в т.ч. врахування багаторівневості формування попиту по ланцюгу, який складає один з найважливіших напрямків витрачання зерна: хлібопродукти - борошно - продовольче зерно. Встановлена математична залежність попиту на хліб і хлібобулочні вироби від ціни за період 1991-1997 рр. (рис.2), згідно якої із зростанням ціни на ці види товарів, споживання їх падає.

Коефіцієнти еластичності попиту на хлібопродукти від доходів населення, розраховані по групах, показали, що в цілому еластичність невисока, але найвищою була в групах саме із середніми доходами (коефіцієнт Е дорівнював 0,22-0,41). Ці групи є найбільш численними в нашій країні, тож їх вплив на зміни в сукупному попиті на хлібопродукти буде в найближчій перспективі найбільш відчутним.

При відносній нееластичності по доходах (Е = 0,07) хлібопродукти за нинішніх умов в Україні перетворились знову на нормальний товар, тобто такий, споживання якого позитивно реагує на зростання доходів. Це є свідченням бідності значної маси населення країни і того, що держава має стимулювати кінцевий попит населення, щоб нарощувати пропозицію на ринку хлібопродуктів, а в кінцевому підсумку і продовольчого зерна. Проте, якщо вона і надалі продовжуватиме робити це за рахунок товаровиробника, то досягти прогресу у зерновому господарстві буде неможливо. Ситуація лише погіршиться.

Рис. 2. Залежність попиту на хліб і хлібобулочні вироби від ціни

ринок зерно економічний продовольчий

Коректність викладених теоретичних положень та припущень підтвердилась результатами авторського дослідження.

Зерновий ринок для України має особливе значення, а зернова галузь є однією з найбільш важливих для її економіки. Українське зерно і борошно - небагаточисельні прибуткові і конкурентоспроможні на світовому ринку товари. Практично всі потреби держави в зернопродукції задовільняються за рахунок внутрішнього виробництва зерна. Всі види зернових, а особливо продовольче зерно і насіння, є і будуть залишатися для України стратегічно важливими експортними товарами.

Розділ ІІ. Розвиток зернового ринку України та тенденції у світовій торгівлі зерном.

Зернова галузь України, яка наповнює зернові ринки, переживає зараз далеко не кращі часи, хоч ми і не є винятком у світі.

Після особливо сприятливих для зернового виробництва 1985-1990 рр. і рекордних за урожаями 1990 і 1992 рр. спад і стагнація виробництва зерна спостерігалися у всьому світі до самого 1997 р. Однак той спад не перевищував 3-4 % валових зборів в цілому по зерну, по пшениці - 8 % і по кормовому зерну - 6 %. Завдяки науково-технічному прогресу більшості країн вдалося подолати застій, і вже 1997 рік став рекордним по виробництву зерна у світі.

Наша криза виявилася глибшою і більш затяжною. Свідоцтвом її є: падіння валових зборів зерна і урожайності, що прогресує з початку 90-х років, значні перепади урожайності по роках, погіршення якості зерна. За цей період втрачено 2,5-2,7 пунктів клейковини, пшениць І-ІІ класу в останні роки зовсім не стало, а питома вага ІІІ-ІV класу, що класифікуються як продовольче зерно, із 83 % у 1986-1990 р. понизилась до 54-60 % у 1996-1997 рр., практично не вирощуються тверді пшениці, погіршилась якість і інших видів зернових.

На відміну від світових показників, середньорічний вал за 1991-1998 рр. зменшився порівняно з 1986-1990 рр. на 26 %. За рівнем валових зборів зерна у 90-х роках країна повернулася у 60-ті роки і стабілізація процесів поки що не прослідковується (табл. 1). Середньорічний валовий збір за 1991-1995 рр. склав 38,5 млн. т, за три останні не перевищить 29 млн т.

1. Основні показники виробництва зернових в Україні за 1966-1998 рр. (всі категорії господарств)

	Площа, млн га	Урожайність, ц/га	Виробництво, млн тонн (у вазі після доробки)
Роки	Зернові	в тому числі:	Зернові	в тому числі:	Зернові	в тому числі:
	і зерно- бобові - всього	пше-ниця озима	яч-мінь ярий	куку-рудза	і зерно- бобові - всього	пше-ниця озима	яч-мінь ярий	куку-рудза	і зерно- бобові - всього	пше-ниця озима	яч-мінь ярий	куку-рудза
1966-1970	15,6	6,9	2,6	2,1	20,8	23,0	19,3	27,5	32,5	15,8	5,0	5,9
1971-1975	16,2	6,9	3,4	2,1	24,0	27,6	21,9	27,7	38,9	19,2	7,5	5,9
1976-1980	16,5	7,2	4,2	1,5	25,1	29,1	23,1	29,0	41,5	21,2	9,6	4,4
1981-1985	16,0	6,8	3,1	2,2	23,4	26,4	21,3	29,8	37,9	18,1	6,7	6,5
1986-1990	15,5	6,5	3,1	2,1	30,6	36,4	28,1	35,2	47,4	23,5	8,8	7,3
1991-1995	14,0	5,8	3,6	1,2	27,5	32,0	27,0	24,8	38,5	18,4	9,6	2,9
1996	12,5	5,7	3,2	0,7	19,6	23,2	16,8	27,4	24,6	13,3	5,3	1,8
1997	14,5	6,3	3,3	1,6	24,5	28,5	19,1	32,6	35,5	18,1	6,4	5,3
1998 (попередньо)	13,4	5,7	3,5	1,0	21,2	27,0	17,3	24,9	28,4	15,3	6,0	2,5

В 90-х роках у звязку з тим, що різко скоротилось внесення мінеральних і органічних добрив, посилився вплив несприятливих погодних умов на урожайність, помітнішим став її перепад по роках (рис.3). Погіршуються і економічні показники у зерновому господарстві

Рис. 3. Динаміка фактичної і вирівняної за методом найменших квадратів урожайності зернових в Україні

(табл. 2). Падає прибуток на 1 тонну зерна, і знижується рентабельність. Якщо в доінфляційному (1986-1990 рр.) періоді середній рівень рентабельності зерна складав 155 %, у 1992-1994 рр. штучно завищений рівень досяг 346-214 %, то в 1997 р. він опустився до 37 %, а в 1998 р. очікується рекордно низький - в межах 11 %. Причиною тому - загальний кризовий стан в економіці агропромислового комплексу, який потрапив під дію кризи 90-х років. Вона призвела до інфляції і суттєво погіршила вартісні пропорції між сільським господарством та іншими галузями АПК. В результаті цього з сільського господарства і зернової галузі зокрема вимиті обігові кошти, відбулося старіння основних фондів, зерновиробництво перетворилось на донора для інших галузей, що й спричинило до переходу на екстенсивні технології з усіма негативними наслідками. В результаті зниження природного потенціалу родючості українських чорноземів і диспаритету цін між товарами І та ІІ сфери АПК, що не послаблюється впродовж останніх років, наше зерно здорожчувалося і втрачало у якості (певним виключенням став 1998 р.). Це створило проблеми з реалізацією продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках. За умови зниженого попиту у 1997 р. склалися великі перехідні запаси зерна (особливо фуражного), які тиснули на цінову конюнктуру, збиваючи ціни, створюючи проблеми у експортних операціях.

Товарність зерна, яке залишається одним з небагатьох прибуткових товарів, хоч і не зменшилась за ці роки (знаходиться в межах 51-57 %), але обсяги загальної реалізації зерна в окремі роки (1995, 1996) опускалися до 13 млн т проти 19 млн т у 1990 р., створюючи проблеми із забезпеченням зерном потреб країни, особливо - фуражним.

В такі роки ринок лихоманить від дефіциту пропозиції, та незважаючи на тимчасову скруту і економічні негаразди, становище в зерновій галузі не є безнадійним, оскільки, залишаючись прибутковим і конкурентоспроможним, зерновиробництво може бути інвестиційно значно привабливішим, ніж тваринництво і інші рослинницькі галузі.

2. Ефективність виробництва зерна в господарствах суспільного сектора України

Р о к и	Повна собівар-тість 1 т	Середня ціна 1 т по всіх каналах	Прибуток на 1 т	Рентабельність, %
1986-1990 в середньому, крб	75,3	193,6	118,3	155,7
1990, крб	79,5	298,1	218,6	275,1
1991, крб	145,2	387,0	241,8	166,4
1992, крб	1985,2	8859,8	6874,6	346,3
1993, тис.крб	78,7	362,8	2841,1	361,3
1994, тис.крб	710,0	2240,0	1530,0	214,2
1995, тис.крб	5556,0	8960,0	3404,0	61,3
1996, грн	101,3	166,7	65,4	64,6
1997, грн	125,3	171,8	46,5	37,1
1998, грн (попередньо)	139,2	154,6	15,4	10,7

Оскільки ж потік інвестицій (внутрішніх і зовнішніх) у все ще прибуткову галузь залишається незначним і зернове господарство України неспроможне досить довгий час інтенсифікуватися, автор мала підстави для гіпотетичного припущення щодо низької ефективності управління галуззю.

Ця гіпотеза зявилася як наслідок детального аналізу механізму формування вартості і цін на зерно за різних форм державних заготівель протягом 60-90-х років і особливо детально - з початку 90-х, коли в Україні почався період становлення ринкової економіки. Дослідження показали, що саме через політику регулювання цін і обовязкових поставок зерна, стимули до їх розширення, завдяки яким здійснювався прямий вплив на цінову конюнктуру ринку, держава вирішувала економічні проблеми цієї галузі, а разом з тим і державні. При стабільній економіці вона мала для цього досить значні суми коштів в бюджеті. Еволюція переходу від адміністративних методів управління до ринкових найбільш повно прослідковується на прикладі політики ціноутворення на зерно. У 90-х роках відбулись серйозні зміни в методах управління економікою зерновиробництва (лібералізується торгівля, відмінено держзамовлення, відійшли в історію фіксовані, орієнтовні закупівельні ціни, індикатором стають біржові і світові). Та критичної маси цих, вцілому прогресивних змін, виявилося недостатньо для динамічного розвитку зернового ринку в умовах падаючої конюнктури, фінансово-економічної скрути і незадовільних умов для торгівлі. Той стан, у якому в даний час опинилося сільське господарство і його провідна галузь - зерновиробництво, значною мірою, є результатом політики непослідовних реформ в АПК; того що зернове господарство працювало всі ці роки в іншому режимі, ніж галузі-суміжники; наслідком збереження адміністративних заходів регулювання на фоні значного зменшення державних дотацій, невирішеності питань формування нової ринкової інфраструктури.

Розділ ІІІ. Оцінка механізмів регулювання ринків зерна і зернопродуктів в Україні розкриває масштаби державних витрат на регулювання ринку, їх структуру та ефективність економічного механізму в різні періоди 90-х років.

Пошукувачем вперше в Україні була розроблена методика оцінки ефективності економічних механізмів, придатна для будь-яких ринків. Згідно неї економічний механізм встановлення рівноваги на ринку сприймався як результат одночасної дії механізмів ринкового саморегулювання та заходів впливу держави і монополій на ринкову конюнктуру.

Механізм державного управління ринками зерна і зернопродуктів розглядався як сукупність заходів цінового і нецінового регулювання, направлених на сприяння або обмеження діяльності певних груп ринкових субєктів. Будь-який комплексний механізм регулювання ринку має вартість, яка визначається в методиці як різниця коштів вкладених у регулювання та вилучених в результаті прямого чи прихованого оподаткування субєктів:

РВмехі = Вбі - ВВрі,

де: РВмехі -реальна вартість і-го механізму;

Вбі -сума бюджетних коштів, витрачених на різних рівнях для регулювання і-того ринку;

ВВрі -вартість прямих витрат та втрат альтернативних можливостей, завданих регулюванням на ринку і-го виду товару.

Відносна ефективність економічного механізму для товаровиробників (чи інших груп субєктів) визначається як додатковий рівень доходів, отриманий в результаті сприятливої конюнктури і заходів підтримки у цінах внутрішнього ринку, співвіднесений з додатковим рівнем доходів за світовими цінами.

Формула, наведена нижче, характеризує ефективність заходів державного регулювання ринку. Згідно неї отриманий умовний доход на 1 т реалізованої продукції ділиться на витрати (на 1 т) по регулюванню:

(ДВві - ДВсіЕо)+ НПКі - ВBрі

Ерегі = ----------------------------,

(ВРвi - ВРсi)+ НПКі

де: Ерегі -ефективність заходів державного регулювання ринку;

ДВiв , ДВс i -додана вартість у внутрішніх і світових цінах;

НПКі -неціновий перерозподіл коштів;

Eo - обмінний курс;

BBрі -вартість прямих втрат та втрат альтернативних можливостей, завданих регулюванням;

ВРві, ВРсі -вартість ресурсів у внутрішніх і світових цінах.

В методиці використовуються як допоміжні також чотири протекційні показники (номінальний, дійсний, еквівалент дотації виробнику, реальний показник), що запозичені з методики Світового Банку по визначенню протекціоністського впливу держави на ринок, яка адаптувалась у відділенні ціноутворення та конюнктури ринку ІАЕ УААН за безпосередньої участі дисертанта.

З застосуванням створеної пошукувачем методики було визначено ефективність механізмів зернового ринку, що застосовувались у різні періоди протягом 90-х років (1994, 1995 - в розпал інфляційних процесів та в 1997 р., коли інфляція була суттєво призупинена).

Загальна вартість заходів по регулюванню ринку пшениці, як різниця вкладених бюджетних коштів і вилучених у порядку прямого та прихованого оподаткування, за нашими розрахунками у 1994 р. склала суму, що еквівалентна 808 млн дол. США, в 1995 р. - 467 млн, а в 1997 р. - 513 млн доларів.

При цьому розмір державної підтримки досягав, відповідно, в розрахунку на 1 т реалізованої продукції 104, 50, 53 долари США при середній ціні реалізації в господарствах 53,57 та 105 дол. (табл. 3). Завдяки цьому продукція залишалася рентабельною. Але всі заходи підтримки не перекривали недобору коштів в процесі реалізації через ціну (особливо це було характерно для 1995 р., коли кошти на регулювання знизились на третину і, будучи виділені для сільського господарства, потрапляли в більшості до нього не прямо, а через товари І сфери АПК). За нашими відстеженнями у 1994-1997 рр. в структурі механізмів регулювання переважали заходи по підтримці закупівель матеріально-технічних ресурсів для села (36-55 %), надання пільгових грошових і матеріальних кредитів під держзамовлення і кредитування капвкладень (30-50 %), зняття ПДВ з зерна, що реалізовувалось у держресурси (7-11 %), компенсація транспортних витрат по зерну, що реалізувалась в рахунок держзамовлення (1-3 %); в останні роки скритою формою кредитування стали нерозрахунки селян з державою за отримані аванси (до 20 %). Одночасно існувала система заборон, оподаткувань. В структурі заходів оподаткування переважали невчасні розрахунки держави за отримане від товаровиробників зерно в рахунок держзамовлення (14-69 %) і перевищення посередницької маржі над світовою. Саме через заборони на вивіз продукції, через слабі навички у експортній торгівлі, через різні види оподаткування товаровиробника, через те, що виділені в бюджеті кошти не завжди доходили до нього, додаткові доходи від регулювання зменшувалися. У 1995 р. ефект від нього взагалі виявився негативним. Окупність заходів державного регулювання дорівнювала у 1994 р. - 0,18, у 1995 - (-1,58), у 1997 р. - 0,66.

Відносний показник ефективності для товаровиробника як результат взаємодії конюнктури внутрішнього і зовнішнього ринків, впливу монополізованих обслуговуючих структур і державного регулювання на ринок по мірі обмеження регулюючих заходів у 1997 р. дещо покращився, але при цьому все ще діють перепони для ефективної торгівлі на місцях, не зменшується бартер, і глобальною залишається проблема диспаритету між сільським господарством і постачальниками ресурсів у галузь.

3. Ефективність заходів державного регулювання та механізму функціонування ринку зерна пшениці в Україні у 1994-1997 рр., дол. США на 1 тонну

Показники	Р о к и
	1994	1995	1997
Ціна на кордоні (FOB Одеса, ІІІкл.)	180	149	145
Еквівалент ціни на кордоні господарства (ІІІ кл.)	117	96	113
Середня реалізаційна ціна в господарствах (ІІІ кл.)	53	57	105
Собівартість	15	24	65
Різниця між еквівалентною і середньою ціною реалізації в господарствах	64	39	8
Розмір державної підтримки	104	50	53
в тому числі: цінової	24	18	19
нецінової	80	32	34
Додатковий рівень доходу господарств від регулювання	19	-79	35
Окупність заходів державного регулювання	0,18	-1,58	0,66
Відносний показник ефективності механізму функціонування ринку для товаровиробника	0,57	-0,76	0,64

В силу цих причин зернове господарство і надалі потребуватиме державної підтримки, проте механізми доведення її до селянина мають бути більш раціональними. Держава не повинна сковувати ініціативу товаровиробника, звязуючи його різного роду контрактами обовязкових поставок продукції по фіксованих цінах. В нових умовах господарювання держава має сприяти всіма засобами тому, щоб селянин більш ефективно використовував потенціал конюнктури внутрішнього і зовнішнього ринку для підвищення ефективності зернового господарства. Кошти ж, які виділені в бюджеті сільськогосподарському товаровиробникові мають безпосередньо направлятися йому, а не через підприємства інших галузей, бо ефект такої підтримки для села дуже низький.

Розділ ІV. Прогноз конюнктури зернових ринків України на 1998/99-2005/06 маркетингові роки. Враховуючи високий ступінь інерційності процесів в АПК, для прийняття ефективних рішень на будь-якому рівні - державному, галузевому, підприємницькому важливо не тільки добре знати сучасний стан ринків, але і прогноз ситуацій, які з достатньою вірогідністю можуть відбуватися на зернових, зернопродуктових та суміжних з ними ринках у найближчий чи більш далекій перспективі.

Ми вбачаємо сутність та основну мету прогнозування розвитку національних ринків зерна і зернопродуктів у тому, щоб визначити, що може відбутися з економічною кон'юнктурою на тих чи інших етапах розвитку ринку, враховуючи пануючі тенденції на внутрішньому і зовнішньому ринках. В подальшому з урахуванням цих прогнозів нами опрацьовувалась тактика і стратегія розвитку національних ринків продовольчого, фуражного, насіннєвого та зерна для промислової переробки і здійснювалась диференціація методів управління цими ринками.

Прогноз розвитку зернових ринків базувався на:

оцінці стану ринків зерна і зернопродуктів на національному рівні;

встановленні тенденцій, що мають місце в даний час і, вірогідно, очікуватимуться в перспективі;

виявленні внутрішньо- і міжгалузевих диспропорцій, які можуть впливати на формування ринку;

виборі найбільш вірогідних варіантів розвитку ситуацій на ринку.

Прогноз конюнктури ринку включає:

визначення ємності ринку зерна на базі сумарного попиту;

визначення сумарної пропозиції;

встановлення коефіцієнта співвідношення кінцевих запасів і сумарного споживання як індикатора очікуваної цінової кон'юнктури на конкретних ринках;

визначення тенденцій розвитку цінової конюнктури і величини цін внутрішнього ринку.

В основу прогнозування кон'юнктури ринків на короткострокову і на більш віддалену перспективу нами покладено метод розрахунку матеріальних балансів по кожному окремому зерновому ринку. Це на даному етапі один з найбільш застосовуваних у світі методів моделювання ситуацій на ринках. Оскільки цінова кон'юнктура є похідною від співвідношення сумарного попиту і пропозиції, то маючи їх розрахунок, можна прогнозувати тенденції і самі рівні цін на перспективу.

Прогнози конюнктури ринків на різну перспективу допускають різний ступінь точності. Найбільш точним має бути прогноз на найближчі роки. Для розробки механізмів регулювання на більш далеку перспективу може бути достатньо і тенденцій цінової конюнктури по відношенню до попередніх років.

Баланси попиту і пропозиції автором розроблялись з урахуванням споживчої якості зерна (сегментація виконана за базовий період на основі даних Державної хлібної інспекції). Автор вважає такий підхід доцільним для підвищення точності прогнозу, оскільки товари, що формуватимуть ринкову пропозицію, будуть замінниками з близькою споживчою цінністю.

Стан ринку продовольчого зерна в 1995/96-1996/97 рр. характеризувався по співвідношенню попиту і пропозиції як врівноважений. З 1997/98 р. за умови, що якість зерна суттєво покращуватиметься, ринок може знову стати перенасиченим, бо можливості нарощування внутрішнього попиту обмежені, а експорт росте мляво. В подальшому при активізації експорту ринок врівноважиться але на новому, більш високому рівні попиту і пропозиції. Нижче наводиться баланс продовольчого зерна на перспективу до 2000-2005 рр. (табл. 4).

Розвиток виробництва потребує конструктивного вирішення проблеми збуту. Виходом може стати суттєве збільшення експорту високоякісного продовольчого зерна (до 5 млн т у 2000 р. і до 9 млн т у 2005 р.), часткове використання пшениці ІV класу на фураж (що також практикується і в країнах Західної Європи). При цьому ємність ринку в 2000 р. складатиме 24 млн т, у 2005 р. - майже 29 млн т.

4. Прогнозний баланс продовольчого зерна в Україні

...

	Маркетингові роки
Показники	1993/94	1994/95	1995/96	1996/97	1997/98	1998/99	1999/00	2000/01	2005/06
Площі під продовольчими зерновими культурами, тис.га	6701	5477	6553	6940	7674	7188	8287	8657	8144
Урожайність, т/га	3,52	2,78	2,73	2,16	2,63	2,41	2,83	2,96	3,34
Валовий збір зернових суто про-довольчого призначення, тис.т	23607	15219	17902	15022	20220	17330	23490	25640	27220
Виробництво всіх видів зерна, що відповідають продовольчим стандартам	19253	13427	11729	6742	10175	12367	20020	23200	25525
Поповнення зерном непродовольчих запасів	-	-	-	2597	200	-	-	-	-
Імпорт	170	60	41	40	50	50	100	150	620
Запаси на початок року	1920	5769	5522	946	600	1743	2107	2373	4300
Загальна ринкова пропозиція	21343	19256	17292	10325	11025	14160	22227	25723	30445
Використання на продовольство	9701	9093	8635	8359	8273	8367	8317	8266	8748
непродовольче (на корм, промпереробку)	4780	3810	6842	-	-	-	7037	9650	9672
Втрати	963	671	586	337	509	686	1000	1160	1276
Внутрішній попит	15444	13574	16063	8696	8782	9053	16354	19076	19696
Експорт	130	160	283	1029	500	3000	3500	5000	9200
Загальний попит	15574	13734	16346	9725	9282	12053	19854	24076	28896
Залишок на кінець року

Подобные документы

• Аналіз і прогноз кон’юнктури ринку зерна

  Пшениця як основна продовольча культура світу. Характеристика, класифікація, біологічна цінність і технології вирощування зернових культур, рекомендації щодо скорочення їх недобору. Методика прогнозування виробництва зерна. Основи регулювання ринку зерна.
  
  курсовая работа [32,9 K], добавлен 07.10.2010
  

• Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення

  Виробництво зерна та зерновий ринок в Україні. Основи підвищення економічної ефективності виробництва зерна. Проектне обґрунтування урожайності зернових та визначення беззбиткового обсягу виробництва. Підвищення економічної ефективності виробництва.
  
  курсовая работа [84,4 K], добавлен 11.05.2009
  

• Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення у товаристві з обмеженною відповідальністю "Райдолина" Веселинівського району

  Показники економічної ефективності зерновиробництва та їх методика визначення. Індексний аналіз валового збору зернових і зернобобових культур в гсоподарстві, кореляційний аналіз факторів врожайності зернових. Розвиток ринку зерна і зернопродуктів.
  
  курсовая работа [82,4 K], добавлен 01.02.2011
  

• Технология послеуборочной обработки и хранения зерна (гречихи семенной)

  Предварительная оценка качества зерна в поле. Формирование однородных партий зерна. Очистка зерна от примесей. Искусственная сушка зерна. Режимы сушки продовольственного зерна. Меры по предупреждению потерь зерна. Процесс жизнедеятельности зерна и семян.
  
  реферат [309,4 K], добавлен 23.07.2015
  

• Основні організаційні заходи стабілізації виробництва та формування ринку зерна

  Посівні площі, врожайність та валовий збір зернових культур в Україні. Загальна характеристика зернових культур. Інтенсивна технологія вирощування ярих зернових культур. Система удобрення як важливий захід для підвищення врожаю озимої пшениці в Україні.
  
  контрольная работа [28,1 K], добавлен 07.10.2010
  

• Харчова цінність та оцінка якості зерна

  Загальна характеристика зернових культур: родини злакових, гречкових та бобових. Харчова цінність зерна та її формування при вирощуванні; зернова маса і головні показники її якості. Стандартизація і оцінка якості зерна, фізичні властивості зернової маси.
  
  курсовая работа [535,7 K], добавлен 22.12.2009
  

• Послеуборочная обработка семенного, продовольственного и фуражного зерна

  Формирование и размещение партий зерна на току. Предварительная оценка качества зерна. Технология послеуборочной обработки зерна в хозяйстве ОАО "Макфа". Активное вентилирование зерна и семян. Контроль и оценка качества работы механизированного тока.
  
  курсовая работа [64,8 K], добавлен 13.11.2014
  

• Задачи послеуборочной обработки зерна

  Дыхание и температура зерна. Критическая влажность зерна пшеницы, ржи, ячменя. Послеуборочное дозревание зерна как часть технологического процесса его обработки с использованием тепла, приобретенного зерном в процессе сушки. Подготовка зерна к помолу.
  
  контрольная работа [31,4 K], добавлен 26.10.2011
  

• Оценка качества зерна

  Химический состав, пищевая ценность зерна. Факторы, формирующие качество зерна. Ассортиментная и квалиметрическая фальсификация зерна. Требования к качеству, дефекты зерна. Засоренность, влажность, натура, запах, вкус, зараженность амбарными вредителями.
  
  презентация [3,1 M], добавлен 23.02.2015
  

• Проблеми агропромислового комплексу в ринковій системі

  Проблеми інфраструктурного забезпечення агропромислового комплексу України. Ринок в АПК. Розвиток ринку матеріально-технічних ресурсів. Особливості ринку праці в аграрній сфері. Агропромислові вільні економічні зони. Стратегія їх розвитку в Україні.
  
  курсовая работа [32,6 K], добавлен 29.07.2008
  

• Технология послеуборочной обработки и хранения зерна

  Сведения о регионе возделывания зерна (Алтайский край). Показатели качества партий зерна и семян. Формирование партий зерна с учетом его качества. Поточная линия обработки зерна. Технология послеуборочной обработки зерна (семян). Сушка зерновых масс.
  
  курсовая работа [67,8 K], добавлен 27.11.2012
  

• Послеуборочная обработка зерна

  Прием и размещение на предварительное хранение партий семенного зерна. Технологическая схема послеуборочной обработки зерновых масс. Особенности очистки зерна пшеницы, ячменя, овса, кукурузы. Технология сушки зерна в шахтных и барабанных зерносушилках.
  
  отчет по практике [1,4 M], добавлен 17.10.2014
  

• Ринок зерна в Україні

  Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, головні показники ефективності. Рівень виробництва зернових культур на підприємстві, що вивчається. Розробка шляхів підвищення економічної ефективності виробництва зернових культур.
  
  курсовая работа [87,2 K], добавлен 14.12.2013
  

• Годівля корів

  Якість і поживна цінність зерна. Зерна злаків і бобових у годівлі корів. Підготовка зерна до згодовування та потреба в ньому тварин: плющення, флакування, підсмажування, осолоджування, мікронізація, екструзія, гранулювання цілого зерна, дріжджування.
  
  курсовая работа [39,9 K], добавлен 06.02.2008
  

• Экспертиза и оценка качества зерна пшеницы, перспективы их совершенствования

  Классификация, характеристика и химический состав зерна пшеницы. Осуществление лабораторного контроля за качеством зерна, принятого на хранение. Определение количества клейковины, влажности, степени зараженности вредителями, стекловидности зерна пшеницы.
  
  дипломная работа [329,3 K], добавлен 14.05.2012
  

• Технологія очистки зерна

  Аналіз господарської діяльності ДП НДГ "Україна". Технології і технологічні засоби для зберігання зерна. Обґрунтування технології зберігання зерна з використанням обладнання для очистки зерна. Бізнес-план впровадження виробництва, стратегія фінансування.
  
  дипломная работа [4,1 M], добавлен 23.09.2013
  

• Шляхи підвищення ефективності виробництва зерна

  Показники економічної ефективності виробництва сої і методика їх визначення. Напрями інтенсифікації розвитку сільськогосподарських підприємств. Впровадження комплексної механізації виробничих процесів. Динаміка розвитку та підвищення виробництва зерна.
  
  курсовая работа [88,4 K], добавлен 08.08.2015
  

• Первичная подработка зерна на примере ТОО "Есиль Дэн"

  Физиологические процессы, происходящие в зерновой массе при хранении. Экспертиза качества зерна при приемке на элеватор. Производственно-технологический контроль качества зерна ТОО "Есиль-Дон". Очистка и сушка зерна, его активное вентилирование.
  
  курсовая работа [562,5 K], добавлен 10.11.2013
  

• Формування ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні

  Земельні ресурси та їх значення як основного засобу сільськогосподарського виробництва. Поняття, історичні передумови земельної реформи в Україні. Основні елементи та механізми функціонування ринку сільськогосподарських земель. Земельна реформа в Україні.
  
  курсовая работа [351,9 K], добавлен 30.09.2010
  

• Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення у приватному сількогосподарському підприємстві

  Напрямки підвищення економічної ефективності зерновиробництва, показники та критерії її оцінювання. Виробничо-економічна характеристика господарства, динаміка і структура собівартості зерна, причини її зміни. Фактори виробництва зерна та врожайності.
  
  курсовая работа [94,1 K], добавлен 26.01.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам