Інтенсифікація та інновації у с/г виробництві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Інтенсифікація та інновації у с/г виробництві - головний шлях його розширеного відтворення.

1.1 Сутність інтенсифікації та інновацій у сільському господарстві

1.2 Основні положення методики вивчення інтенсифікації ті інновацій у зерновому виробництві

2. Основні напрями інтенсифікації с/г виробництва і шляхи підвищення її економічної ефективності

2.1 Поглиблення спеціалізації і впровадження комплексної механізації виробництва

2.2 Хімізація сільськогосподарського виробництва

3. Впровадження досягнень науки і передового досвіду в сільськогосподарське виробництво

4. Наявність сільськогосподарської техніки

5. Індивідуальне завдання

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Забезпечення стабільного і достатнього продовольчого постачання населення зумовлює необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. Для розв'язання цієї проблеми існує два шляхи: екстенсивний, коли розширюється тільки поле виробництва, та інтенсивний, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

Розуміння суті інтенсифікації буде неповним, якщо не враховувати того, що з нею пов'язані прогресивні методи організації праці та виробництва, які треба розглядати як найважливіші напрями інтенсифікації. Таким чином, під інтенсифікацією слід розуміти такий напрям розширеного відтворення, при якому зростання розміру виробництва продукції досягається на основі підвищення кваліфікації робочої сили, посилення стимулів праці, вдосконалення організації виробництва (у т. ч. шляхом підвищення рівня збалансованості всіх його елементів), застосування більш ефективних засобів виробництва.

Загальні принципи підходу до визначення суті інтенсифікації всього суспільного виробництва значною мірою розповсюджуються і на сільське господарство. Але разом з тим цій галузі притаманний ряд особливостей, що істотно впливають як на зміст самого процесу інтенсифікації, так і на вибір показників, що використовуються для характеристики даного процесу.

Інтенсифікацію сільського господарства необхідно пов'язувати з величиною додаткових вкладень засобів виробництва на одиницю земельної площі, використанням різних технічних удосконалень. Підвищення інтенсивності використання землі зумовлює поліпшення використання інших елементів продуктивних сил сільського господарства.

Інтенсифікація сільського господарства -- це об'єктивний і закономірний процес його розвитку, зміст якого визначається віддачею земельних угідь, що досягається на основі додаткових вкладень. Її не можна зводити лише до нагромадження фондів, головне в ній -- підвищення виходу продукції з розрахунку на одиницю наявних виробничих ресурсів -- земельних угідь, трудових ресурсів, основних фондів і оборотних засобів. Реалізація цього вимагає широкого використання досягнень науки і передового досвіду, інтенсивних технологій і прогресивних форм організації виробництва.

У сучасних умовах інтенсифікація є основним напрямом розвитку сільськогосподарського виробництва. Нарощування виробництва продукції не може бути досягнуте на незмінній технічній основі, без удосконалення засобів виробництва.

інновація зерновий сільськогосподарський



1. Інтенсифікація та інновації у с/г виробництві - головний шлях його розширеного відтворення

1.1 Сутність інтенсифікації та інновацій у сільському господарстві

Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції можна здійснити двома способами - екстенсивним та інтенсивним. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

Екстенсивний розвиток сільського господарства передбачає збільшення виробництва продукції за незмінного рівня техніки і технології. У рослинництві зростання виробництва продукції відбувається за рахунок розширення посівних площ, а в тваринництві - збільшення поголів'я худоби і птиці.

За інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва збільшення виходу продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження досягнень науки, передової техніки і прогресивної технології, які зумовлюють зростання врожайності культур та продуктивності поголів'я худоби.

В історичному розвитку збільшення виробництва продукції сільського господарства протягом тривалого періоду відбувалось при використанні екстенсивних чинників - розширення посівних площ за рахунок розорювання вільних земель. Екстенсивний розвиток сільського господарства обмежується значною мірою наявністю земельних ресурсів, придатних для використання в сільськогосподарському виробництві.

Оскільки екстенсивні чинники збільшення виробництва сільськогосподарської продукції обмежені, інтенсифікація сільського господарства в умовах науково-технічного прогресу набуває виняткового значення і є основним напрямом його розвитку. Процес інтенсифікації - об'єктивний і закономірний шлях розвитку сільського господарства, притаманний усім цивілізованим країнам. Проте це не означає, що в умовах інтенсивного ведення сільського господарства немає необхідності збільшувати поголів'я продуктивної худоби.

Основними передумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є:

необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції

обмеженість орнопридатних земель

нагромадження матеріальних засобів і коштів у підприємствах для інтенсивного розвитку виробництва.

Як форма розширеного відтворення інтенсифікація сільського господарства відбувається на основі додаткових вкладень на одиницю земельної площі, що мають на меті якісне вдосконалення всіх чинників виробництва шляхом інноваційної діяльності. У зв'язку з цим в економічному значенні під інтенсифікацією сільського господарства слід розуміти не що інше, як концентрацію виробничих ресурсів на одній і тій самій земельній площі замість розподілу їх між різними земельними ділянками. При цьому інтенсивний розвиток сільського господарства передбачає якісне удосконалення засобів виробництва та використання прогресивних технологій.

Особливість інтенсифікації сільськогосподарського виробництва полягає в тому, що ефективність технічних вдосконалень засобів і предметів праці виявляється не прямо, а через функціонування землі. Інтенсифікація землеробства базується на тій особливості землі як засобу виробництва, що її родючість при правильному використанні підвищується, забезпечуючи зростання врожайності сільськогосподарських культур.

Характеризуючи процес інтенсифікації, слід зазначити, що сільське господарство розвивається при цьому не шляхом збільшення кількості оброблюваної землі, а через поліпшення якості обробітку, збільшення розмірів засобів виробництва, що їх вкладають у ту саму кількість землі.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва базується на додаткових вкладеннях, але не можна пов'язувати її лише з абсолютним зростанням додаткових витрат. У процесі інтенсифікації додаткові вкладення повинні відображати якісне вдосконалення виробництва. Тому додаткові вкладення передбачають широке використання досягнень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів'я худоби.

У процесі інтенсифікації додаткові вкладення треба розглядати в органічній єдності з результатами виробництва. Отже, інтенсифікація сільського господарства - це концентрація засобів праці на одиницю земельної площі з метою збільшення виходу сільськогосподарської продукції і поліпшення її якості.

Послідовна інтенсифікація сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення і раціонального використання всіх його чинників зазвичай забезпечує високі кінцеві результати. При цьому темпи зростання виробництва продукції можуть перевищувати темпи збільшення додаткових витрат. Інтенсифікація всебічно впливає на розвиток сільського господарства, створює нові можливості підвищення економічної ефективності виробництва. Процес інтенсифікації передбачає створення високопродуктивного сільського господарства на основі підвищення його технічного рівня, широкого використання більш досконалих засобів виробництва і кваліфікованої праці.

Інтенсифікація сільського господарства - це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі (а в тваринництві - на голову худоби) для збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективності її виробництва. Як економічний процес, інтенсифікація сільського господарства відображає одну з важливих закономірностей його розвитку, що супроводжується науковими, технічними й організаційно-економічними заходами вдосконалення виробництва.

З розвитком науково-технічного прогресу у сільськогосподарському виробництві змінюється співвідношення між затратами уречевленої і живої праці - частка першої зростає, а другої, відповідно, зменшується. Тому інтенсивний розвиток сільського господарства насамперед базується на широкому впровадженні в усіх його галузях комплексної механізації і автоматизації виробництва, що є основою підвищення його економічної ефективності.

Інтенсифікація сільського господарства вивчається не тільки як єдиний і цілісний процес, а також відносно до галузей - рослинництва і тваринництва. За характером об'єкта інтенсифікація тваринництва суттєво відрізняється від інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому, а також від інтенсифікації рослинництва. В рослинництві об'єктом інтенсифікації є земля, яка в процесі розширеного відтворення підвищує родючість, а тому є вічним засобом сільськогосподарського виробництва і невід'ємною його умовою.

У тваринницьких галузях об'єктом інтенсифікації є відповідне поголів'я продуктивної худоби і птиці. Тварини мають певні продуктивні можливості, зумовлені переважно їхніми біологічними особливостями. Тварини як засоби виробництва інтенсивно використовуються лише протягом певного періоду, який закінчується після вибракування їх у зв'язку із зниженням продуктивності і недоцільністю утримання.

Специфічні особливості об'єктів інтенсифікації виробництва у рослинництві і тваринництві зумовлюють відмінності в організації розширеного відтворення в цих галузях. Збільшення виробництва тваринницької продукції здійснюють за рахунок як зростання поголів'я худоби, так і підвищення її продуктивності. При раціональному поєднанні інтенсивного і екстенсивного шляхів забезпечують високі темпи розвитку тваринництва і підвищення його ефективності.

Інтенсифікація тваринництва передбачає насамперед інтенсивне й ефективне використання продуктивної худоби, вдосконалення способів її утримання і годівлі. Прогрес тваринництва виявляється не стільки у збільшенні поголів'я, скільки в поліпшенні його якості, в заміні гіршої худоби кращою, в підвищенні рівня її годівлі. Додаткові вкладення спрямовують на поліпшення племінної роботи, виведення нових, продуктивніших порід худоби, підвищення її продуктивності, впровадження прогресивних способів відтворення стада і прискорення його обороту.

Інтенсифікація сільського господарства тісно пов'язана з інтенсивним розвитком інших галузей агропромислового комплексу, об'єднаних спільною кінцевою метою. Процес інтенсифікації здійснюють в умовах оптимізації основних пропорцій між аграрним сектором і промисловістю, яка забезпечує його засобами виробництва, а також між галузями, які здійснюють переробку сільськогосподарської продукції і виробниче обслуговування сільського господарства. Це сприяє підвищенню ефективності інтенсифікації сільського господарства на основі економії виробничих ресурсів, а також соціально-економічному розвитку села.

Сільське господарство нашої країни протягом багатьох років розвивалось на основі поєднання екстенсивного та інтенсивного напрямів, що забезпечувало вдосконалення структури виробництва, підвищення продуктивності праці і збільшення виходу продукції. В сучасних умовах інтенсифікація сільського господарства є головним напрямом його розвитку і основним джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, що забезпечує зміцнення економіки аграрних підприємств.

1.2 Основні положення методики вивчення інтенсифікації ті інновацій у зерновому виробництві

Інтенсифікація сільського господарства включає всі напрями розвитку економіки сільськогосподарських підприємств на основі широкого використання досягнень науково-технічного прогресу і безпосередньо впливає на кінцеві результати виробництва.

Мета інтенсифікації сільського господарства - збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Засобом розв'язання цієї проблеми є додаткові вкладення, що зумовлюють концентрацію уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі, а в тваринництві - на голову худоби.

Виходячи з цього, вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва здійснюють у три етапи на основі системи показників. Залежно від економічного змісту це показники рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, результату і економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

У разі вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому по господарству або окремих його галузях необхідно спочатку визначити об'єкт інтенсифікації. В аграрних підприємствах об'єктом інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є загальна площа їхніх сільськогосподарських угідь.

Об'єктом інтенсифікації рослинництва є площа ріллі, а тваринництва в цілому - умовне поголів'я продуктивної худоби аграрного підприємства.

При вивченні інтенсифікації виробництва окремих видів продукції (зерна, цукрових буряків, молока, свинини тощо) об'єктом інтенсифікації є площа посіву відповідної культури або середньорічне поголів'я окремого виду продуктивної худоби.

У процесі інтенсифікації сільського господарства до землі застосовують різноманітні засоби виробництва і живу працю сільських трудівників. У зв'язку з цим для визначення рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва використовують систему економічних показників, серед яких є загальні і часткові, вартісні і натуральні.

Узагальненим показником рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, який відображає сукупні затрати живої і уречевленої праці, є сума вартості основних виробничих фондів і поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник безпосередньо виражає суть інтенсифікації і характеризує рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва.

Важливим показником рівня інтенсивності сільського господарства є річні виробничі витрати на гектар сільськогосподарських угідь. Річні витрати сільськогосподарського виробництва включають частину вартості основних фондів у розмірі амортизації, віднесеної на собівартість продукції, а також вартість спожитих оборотних засобів, у тому числі і оплату праці. Цей показник залежно від об'єкта інтенсифікації може характеризувати рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва підприємства або окремих його галузей.

Для визначення рівня інтенсивності окремо в рослинництві або тваринництві цей показник за галузями обчислюють відповідно на гектар ріллі та на умовну голову продуктивного поголів'я худоби.

Щоб визначити рівень інтенсивності виробництва окремих видів продукції (зерна, молока, свинини тощо), необхідно обчислити суму річних виробничих витрат на 1 га посіву відповідної культури або на одну середньорічну голову окремого виду продуктивної худоби.

Показник річних виробничих витрат використовують не лише при визначенні рівня інтенсивності, а також при вивченні економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, зіставляючи його з вартістю валової продукції.

Рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва визначають також вартістю основних виробничих фондів на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник відображає лише уречевлену працю, втілену в основних засобах виробництва. У процесі використання основні виробничі фонди переносять свою вартість на продукцію лише частково, в розмірі річної суми амортизації, але при цьому вони створюють відповідні умови для національного використання матеріальних оборотних фондів. Тому зростання оснащеності господарств основними виробничими фондами підвищує рівень використання і продуктивність земельних угідь, а також сприяє продуктивнішому використанню поголів'я худоби.

Для рівня інтенсивності сільського господарства характерні затрати живої праці з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь. Інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва здійснюють на основі використання досягнень науково-технічного прогресу, що сприяє впровадженню комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів. Тому, на відміну від інших показників, затрати праці на одиницю земельної площі у процесі інтенсифікації закономірно зменшуються. Це відображає відповідні зміни у співвідношенні затрат уречевленої і живої праці з підвищенням технічної озброєності сільського господарства.

В окремих випадках, коли інтенсифікація відбувається на основі вдосконалення технології виробництва, а рівень механізації виробничих процесів не змінюється, затрати праці на гектар земельної площі або на голову худоби зростають. Проте це не порушує загальної закономірності розвитку продуктивних сил сільського господарства.

У процесі інтенсифікації сільського господарства зростає використання засобів виробництва - різноманітних речових елементів і енергетичних ресурсів. Тому для характеристики рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва використовують такі натуральні показники: кількість енергетичних потужностей, спожитої електроенергії на виробничі потреби (кВт-год.) з розрахунку на 1 га ріллі або посівної площі, кількість мінеральних та органічних добрив, обсяг виконаних тракторних робіт в умовних еталонних гектарах на 1 га ріллі, щільність поголів'я худоби на 100 га сільськогосподарських угідь.

До натуральних показників рівня інтенсивності окремих галузей тваринництва належать: витрати кормів з розрахунку на одну фізичну голову худоби, рівень комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, витрати на племінну роботу, породний склад стада та ін.

Порівнюючи рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва в аналізованому і базисному роках, обчислюють розміри додаткових вкладень і темпи їхнього зростання. Вивчення змін у рівні інтенсивності сільськогосподарського виробництва дає можливість встановити вплив додаткових витрат на збільшення виходу продукції з одиниці земельної площі або від однієї голови тварин.

Основні результативні показники інтенсифікації сільського господарства - це вартість валової продукції, валовий і чистий дохід та прибуток з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. В окремих галузях аграрного підприємства результат інтенсифікації виражається у підвищенні врожайності сільськогосподарських культур або продуктивності окремих видів худоби і птиці.

Підвищення рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва має не тільки збільшити вихід продукції з гектара земельної площі, а й скоротити затрати праці й коштів на її одиницю. В цьому виражається суть процесу інтенсифікації, який передбачає не тільки додаткові вкладення в сільське господарство та збільшення виробництва продукції, а також підвищення його ефективності.

Економічну ефективність інтенсифікації сільськогосподарського виробництва характеризують такі показники: продуктивність праці, фондовіддача, окупність виробничих витрат, собівартість продукції, норма прибутку, рівень рентабельності, окупність додаткових витрат. Останній показник характеризує економічну доцільність збільшення виробничих витрат і визначає ефективність їхнього використання. Окупність додаткових витрат - це вартість додаткової валової продукції сільського господарства з розрахунку на 1 грн додаткових витрат у процесі інтенсифікації виробництва.

В умовах підвищення економічної ефективності інтенсифікації передбачається зниження фондо-, матеріале-, та енергомісткості виробництва. У тваринництві особливого значення набуває зменшення кормомісткості продукції, тобто зниження витрат кормів на виробництво одиниці продукції.

Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства характеризується більш високими темпами зростання виходу продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби порівняно із збільшенням витрат на її виробництво.

У сільськогосподарській практиці можливі три варіанти ефективності інтенсифікації сільського господарства: окупність додаткових витрат не змінюється, на одиницю земельної площі або голову худоби вони дають стільки ж продукції, як і попередні рівновеликі витрати; додаткові витрати забезпечують більший обсяг продукції порівняно з попередніми витратами; додатковий вихід продукції менший за додаткові виробничі витрати. В останньому випадку інтенсифікація сільського господарства здійснюється на основі незмінного технічного рівня без урахування досягнень науково-технічного прогресу.

Різниця в темпах зростання виробничих витрат на одиницю земельної площі і приросту вартості валової продукції не суперечить об'єктивним закономірностям інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Тому випадок зниження продуктивності додаткових вкладень є однаково можливим, як і випадок підвищення їхньої ефективності.

Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства досягають комплексним використанням земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу.



2. Основні напрями інтенсифікації с/г виробництва і шляхи підвищення її економічної ефективності

2.1 Поглиблення спеціалізації і впровадження комплексної механізації виробництва

Розвиток сільського господарства надалі відбуватиметься на основі послідовної інтенсифікації. У зв'язку з цим головною умовою розвитку продуктивних сил аграрного сектора економіки є широке впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу.

В окремі періоди розвитку сільського господарства пріоритетними були різні напрями інтенсивного розвитку виробництва. Це вдосконалення сільськогосподарської техніки, меліорація земель, збільшення застосування мінеральних і органічних добрив, розширення сортових посівів культур, поліпшення породного складу продуктивної худоби і птиці. Сьогодні окремі з цих чинників не мають такого значення, як раніше, інші ж стали основою інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

На сучасному етапі основними напрямами інтенсифікації сільського господарства є такі: комплексна механізація і автоматизація виробництва, хімізація рослинництва і тваринництва, розвиток сільськогосподарських меліорацій, організаційно-економічні заходи (спеціалізація і концентрація виробництва, впровадження прогресивних форм організації і оплати праці), широке використання досягнень науки і передового досвіду.

Впровадження комплексної механізації й автоматизації виробництва передбачає створення високопродуктивних і досконалих систем машин з урахуванням особливостей галузей сільського господарства. Особливого значення набуває підвищення якості і надійності сільськогосподарської техніки, що є основою високої ефективності її використання.

У процесі інтенсифікації сільського господарства передбачається використання найбільш сучасних систем машин і обладнання, здатних значно підвищити продуктивність праці й ефективність виробництва. В сільськогосподарських підприємствах країни на ручних роботах у рослинництві і тваринництві зайнято досить багато працівників цих галузей. Тому створення системи машин і завершення комплексної механізації в рослинницьких і тваринницьких галузях є основою інтенсифікації сільського господарства.

Процес інтенсифікації сільськогосподарського виробництва передбачає не лише насичення його сучасною технікою, а й підвищення ефективності її використання. Так, від ефективної роботи машино-тракторного парку значною мірою залежить рівень продуктивності праці і зміцнення економіки сільськогосподарських підприємств. В умовах, коли в господарствах зростає кількість енергонасичених тракторів, необхідно мати повний набір начіпних та причіпних машин і знарядь. Питання підвищення ефективності використання сільськогосподарських машин і обладнання невіддільне від соціальних чинників, насамперед проблеми значного підвищення умов праці механізаторів.

2.2 Хімізація сільськогосподарського виробництва

Хімізація сільського господарства є одним з основних напрямів його інтенсифікації. Особливого значення набуває застосування мінеральних добрив з метою підвищення врожайності сільськогосподарських культур і прискорення окупності додаткових вкладень. Багаторічні дослідження наукових установ засвідчують, що внесення мінеральних добрив у господарствах Полісся забезпечує 40-50% приросту врожайності сільськогосподарських культур, Лісостепової зони - 35-40, Степу - 30-35%.

Особливо високоефективне внесення повного мінерального добрива (К45Р60К70). Приріст врожайності озимої пшениці в лісостеповій зоні становив 5-8 ц/га залежно від попередника і способу оброблення ґрунту. Дослідами Інституту землеробства УААН встановлено, що приріст урожайності озимої пшениці на Поліссі при внесенні повного мінерального добрива (понад 40 кг активної речовини азоту, фосфору і калію) становить в середньому 8,4 га ц/га. В умовах Степу висока ефективність мінеральних добрив на посівах ячменю, особливо в посушливі роки, коли приріст урожайності становив 8-9 ц/га.

Внесення мінеральних добрив у сільськогосподарських підприємствах України за період з 1997 по 2007 рр. зменшилося з 135 кг активної речовини на 1 га посівної площі до 13 кг, або в 10,8 рази.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва відбувається на основі підвищення родючості ґрунту, що значною мірою залежить від раціонального поєднання і внесення у відповідних пропорціях органічних і мінеральних добрив. Для того, щоб підвищити рівень і ефективність використання мінеральних добрив, забезпечити збереження навколишнього середовища, необхідно в кожному конкретному випадку мати агрохімічне обґрунтування їхнього внесення.

Використання мінеральних і органічних добрив, хімічних засобів боротьби з бур'янами, шкідниками та хворобами рослин є основою впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур. Досвід роботи господарств, які вирощують озиму пшеницю за інтенсивною технологією, показав, що врожайність зростає на 65-70% порівняно з традиційною технологією.

Високоефективне використання хімічних засобів (білково-вітамінних добавок, вітамінів, кормових антибіотиків, мінеральних кормових добавок, консервантів кормів, засобів захисту тварин від хвороб і комах та ін.) у кормовиробництві і тваринництві. Так, прогресивна технологія силосування трав з додаванням хімічних консервантів дає змогу значно зменшити втрати поживних речовин порівняно з традиційною технологією заготівлі силосу і сінажу та одержати високоякісний корм.

Важливим напрямом інтенсифікації сільського господарства є меліорація земель, яка забезпечує підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь і економічної ефективності виробництва. Меліорація - це дієвий чинник і в багатьох випадках необхідна умова підвищення родючості земель, що є основою високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур. В Україні нині меліоровано всього 11,7% сільськогосподарських угідь. Площа меліорованих земель у 2007 р. становила 4,3 млн га, в тому числі 2,1 млн га зрошуваних і 2,2 млн га осушених.

Завдяки меліорації господарства значно інтенсивніше використовують землю, є можливість створити міцну кормову базу тваринництва, особливо в зоні недостатнього зволоження. На зрошуваних землях 50% посівних площ сільськогосподарських культур використовують для вирощування кормових культур. Їхня урожайність у 1,5-2,0 рази вища, ніж на незрошуваних землях. Крім того, впровадження пожнивних та повторних посівів дає змогу збирати 1,5-2,0 рази більше врожаю кормових культур на рік. Практика передових господарств свідчить про значні можливості підвищення продуктивності і ефективності зрошуваного землеробства.

У господарствах України осушені землі використовують переважно для організації стабільного кормовиробництва. На осушених землях близько 50% всіх посівів площ сільськогосподарських культур займають посіви зернових і 40% кормових культур. У багатьох сільськогосподарських підприємствах Полісся завдяки меліорації земель створено відповідні умови для сталого виробництва кормів. На осушених землях тут одержують зернових культур по 35-50 ц/га, зеленої маси кукурудзи - 400-500, кормових коренеплодів - 500-600, багаторічних трав - 40-50 ц/га.

Сучасні осушувальні меліорації здійснюють на якісно новій основі при насиченості гідроспорудами, широкому застосуванні закритого дренажу, наявності систем двобічного регулювання водно-повітряного режиму. Впровадження більш досконалих способів осушення і якісне проведення меліоративних робіт дають можливість господарствам поліських і західних областей України підвищити інтенсивність використання земель, збільшити виробництво продукції рослинництва і тваринництва. Одним із напрямів інтенсифікації є спеціалізація сільськогосподарського виробництва. Спеціалізація як одна з форм суспільного поділу праці є умовою широкого використання в сільськогосподарському виробництві досягнень науково-технічного прогресу і основою його послідовної інтенсифікації. Спеціалізація аграрних підприємств неодмінно супроводжується концентрацією виробництва в усіх галузях, що сприяє підвищенню його ефективності. Збільшення виходу продукції і підвищення її ефективності в процесі інтенсифікації забезпечується на основі поглиблення спеціалізації та досягнення оптимальних розмірів сільськогосподарського виробництва в підприємствах різних форм власності і видів господарювання.



3. Впровадження досягнень науки і передового досвіду в сільськогосподарське виробництво

Серед організаційно-економічних заходів, які забезпечують раціональне використання виробничих ресурсів і підвищення ефективності інтенсифікації виробництва, велике значення має впровадження прогресивних форм організації і оплати праці. Нині інтенсифікація сільськогосподарського виробництва потребує докорінної перебудови методів організації і оплати праці на основі прогресивних форм матеріального стимулювання. При цьому доцільно впроваджувати такі форми оплати Праці, які безпосередньо залежать від кінцевих результатів, насамперед від одержаного валового доходу. Послідовна інтенсифікація сільськогосподарського виробництва здійснюється на основі широкого використання досягнень науки і передового досвіду. Для дальшої інтенсифікації сільського господарства великого значення набувають виведення і впровадження у виробництво більш урожайних сортів сільськогосподарських культур та високопродуктивних порід худоби, пристосованих індустріальних технологій.

Окремі напрями інтенсифікації в тих чи інших підприємствах можуть переважати і зумовлювати високі темпи їхнього розвитку та підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Проте важливе економічне значення можуть мати також інші напрями інтенсифікації виробництва. Так, інтенсифікація тваринництва і підвищення його ефективності залежить від багатьох проблем, однак визначальним чинником інтенсифікації тваринництва є підвищення рівня годівлі худоби на основі збільшення виробництва кормів і поліпшення їхньої якості.

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва тісно пов'язане також з технічним переозброєнням АПК. Сучасні системи машин повинні відповідати таким вимогам: забезпечувати впровадження інтенсивних і ґрунтозахисних технологій, створювати умови для оптимізації машино-тракторного парку відповідно до природно-кліматичних умов; сприяти завершенню комплексної механізації вирощування, збирання, доробки і зберігання врожаю, зниженню енергомісткості та собівартості продукції; зменшувати пошкодження зерна, особливо насіннєвого; забезпечувати успішне функціонування різноманітних форм господарювання

У кожному господарстві є багато шляхів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Послідовна інтенсифікація сільського господарства здійснюється на основі комплексного використання всіх чинників, що дає змогу значно підвищити його економічну ефективність.

Таким чином, сільське господарство має великі резерви підвищення ефективності виробництва своєї продукції, приведення яких у дію дозволить перетворити цю галузь на високорентабельну.

Проте в цілому сучасне сільськогосподарське виробництво знаходиться ще на тій стадії, коли підвищення рівня насиченості ресурсами сприяє піднесенню його ефективності. При цьому необхідно забезпечити комплексний характер дії всіх факторів, пов'язаних із зростанням рівня забезпечення ресурсами.



4. Наявність сільськогосподарської техніки

На 2013 рік наявність с/г техніки в господарстві склала:

Трактор - безрейковий транспортний засіб, що використовується як тягач. Відрізняється низькою швидкістю і великоюсилою тяги.

Широко застосовується в сільському господарстві для оранки землі та переміщення несамохідних знарядь та машин. Трактор може бути обладнаний навісними та напівнавісними знаряддями.

Перші колісні трактори з паровими двигунами з'явилися в Англії і Франції в 1830 році, вони як правило застосовувалися для транспортування вантажів у військовій справі, з 1850 року парові трактори почали використовуватись в сільському господарстві цих країн, а з 1890 -- в сільському господарстві США. Трактор складається з кістяка (остова трактора), двигуна, трансмісії, ходової частини, механізму керування та робочого і допоміжного обладнання.

Двигун перетворює енергію палива в механічну. Найпоширеніші трактори з дизельним двигуном внутрішнього згоряння (дизелі), що перетворює теплову енергію дизельного палива на енергію механічну, і тим самим приводить в рух колінчастий вал, через який енергія розповсюджується на весь машино-тракторний агрегат. Трансмісія трактора трансформує енергію двигуна (крутний момент, частоту обериання) та передає її до рушіїв (ведучих колес чи зірочок). Основні елементи трансмісії трактора: зчеплення, коробка передач, головна та кінцева передачі, а також механізми повороту. Ходова частина трактора перетворює обертовий рух на поступальний та передає навантаження від трактора на ґрунт і забезпечує його маневреність. Складається з ведучих і напрямних коліс або гусеничного ходу та елементів, що з'єднують їх з остовом трактора. Механізми керування трактора (рульове керування і гальма) забезпечує керування окремими агрегатами і машини в цілому. Для полегшення праці водія сучасні трактори обладнані гідравлічними, пневматичними та механічними підсилювачами. В складі робочого обладнання трактора -- причіпні пристрої, навісна система трактора, вали відбору потужності, приводний шків, ходозменшувач для зниження швидкості руху, система блокування диференціала, система освітлення та сигналізації, довантажувачі ведучих коліс, контрольно-вимірювальна апаратура тощо.

Тракторний причеп-транспортний засіб без двигуна, який рухається тільки з'єднаним з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски.

Сівалки тракторні-це сільськогосподарська машина для рівномірного висіву насіння в грунт. Метод, використовуваний до винаходу сівалки, - «розкидання» насіння руками, був марнотратний і давав нерівномірне розподіл висаджуються насіння, що призводило до зниження продуктивності грунту, і, як наслідок, до низької врожайності.

Плуг тракторний- сільськогосподарське знаряддя з широким металевим лемешем або диском для орання землі. Плугом орали ґрунт перед тим, як засіяти його сільськогосподарськими культурами. У літописах плугом також означають одиницю оподаткування родини, її обчислювали за кількістю волів у господарстві. Вісім волів становили «плуг» -- штучну одиницю оподаткування

Зернозбиральний комбайн-складна зернозбиральна машина, що виконує послідовно безперервним потоком і водночас: зрізання хліба, подання його до молотильного апарату, обмолот зерна з колосся, відділення його від купи й інших домішок, транспортування чистого зерна в бункер і механічне вивантаження з нього.

Одна з найважливіших сільськогосподарських машин, що здатна виконувати відразу кілька різних операцій. Наприклад, зернозбиральний комбайн зрізає колоски, вибиває з колосків зерна і очищує зерна струменем повітря. Складна машина виконує функції трьох простих -- жатки, молотарки тавіялки.

До зернозбиральних комбайнів випускаються додаткові пристосування, що дозволяють збирати різні сільськогосподарські культури.

Зерноочисна машина-технічний пристрій, призначений для очищення зерна (зерновороху) від домішок, які потрапили до зернової маси в процесі вирощування та обмолоту (насіння бур'янів, фрагменти рослин, комахи, мінеральні домішки. В зерноочисній машині використовуються різні способи сепарації- за розмірами зернини, питомою масою, парусністю, видом поверхні. Зерноочисні машини використовуються індивідуально та в складі зерноочисних та зерносушильних комплексів.

Обприскувач-в основному оприскувачі застосовують у сільському господарстві для боротьби з різного роду шкідниками і для лікування і підживлення рослин. Для цього обприскувач наповнюють рідким розчином спеціального складу.

Існують різні типи обприскувачів, призначених для вирішення однієї і тієї ж задачі, але на ділянках різної площі, що так чи інакше позначається на особливостях їх конструкції.

Вантажний автомобіль-- автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів. Деякі легкі ваговози достатньо маленькі, близькі за розміром до легкових авто. Комерційні вантажівки або пожежні автомобілі можуть бути досить великим і слугувати платформою для додаткового обладнання.

Косарки-поділяють за кількістю ріжучих апаратів і призначенням. За кількістю ріжучих апаратів косарки бувають однобрусниє, двох-Брусний, трехбрусние і пятібрусние. За призначенням косарки ділять: на косарки для скошування трав, на косарки-плющилки та косарки подрібнювачі. Агротехнічні вимоги такі. Косарки повинні забезпечувати отримання кормів без втрат і високої якості. Вони повинні виробляти: зріз природних трав не вище 6 см і сіяних трав не вище 8 см, укладання скошеної маси в прямолінійні валки, огортання валків на половину обороту для просушування нижніх шарів, створювати умови для повного збору скошеної маси кондиційної вологості.



5. Індивідуальне завдання

Аналіз ефективності сучасних програмних засобів захисту бездротових мереж від несанкціонованого доступу.

Безпека Wi -Fi мережі включає в себе два аспекти: це захист від несанкціонованого доступу та шифрування переданої інформації. Відзначимо відразу , що вирішити їх сьогодні зі стовідсотковою гарантією неможливо , але забезпечити себе від усіляких « любителів » можна і потрібно. Адже бездротове обладнання та програмне забезпечення містить у собі певні засоби захисту , і залишається тільки їх задіяти і правильно налаштувати . Однак перш ніж перейти до оцінки цих коштів , ми наведемо кілька фактів, що підтверджують гостроту проблеми.

Якщо поглянути на результати опитування головних менеджерів з безпеки IT -компаній , проведеного фірмою Defcom , то складається цікава картина . Порядку 90 % опитаних впевнено у майбутньому бездротових мереж , але відсувають його на невизначені терміни через слабкої захищеності таких мереж на сучасному етапі . Рівновага з точки зору безпеки між дротовими і бездротовими мережами настане , на їх думку , тільки через 3-5 років. І більше 60 % стверджують , що недостатня безпека серйозно гальмує розвиток цього напрямку , немає довіри , відповідно, багато хто не ризикують відмовлятися від випробуваних часом дротяних рішень .



Головне меню налаштувань бездротового роутера.

Втім, що там IT- менеджери , дослідження експертів Навчального центру « Інформзахист » показало дивовижні результати . Прозондировав близько 2 км одній з криврізських вулиць за допомогою програми Wi -Fi моніторингу було виявлено 11 працюючих мереж . З них 4 були абсолютно беззахисні , а інші в основному використовували для захисту протокол WEP , що забезпечує тільки мінімальний рівень безпеки. Коментувати таку безрадісну картину , напевно , не має сенсу , тому перейдемо від цифр до фактів .

Першими діями будь-якого зловмисника є пошук точки доступу і спроба увійти в мережу. Найвразливіше місце тут, як це не дивно, це точка доступу, оскільки всі її функції безпеки відключені. Причина такої кричущої недолугості нам незрозуміла (звичайно, можна включити, але чи всі це зроблять?). Залишимо цей недолік на совісті виробників, і звернемося до решти умов підключення до мережі.



Меню редагування індентіфікатором мережі SSID.

Одним з найважливіших параметрів , необхідних для отримання доступу є ідентифікатор мережі SSID . Це вбудований засіб захисту стандарту 802.11 являє собою ім'я , яке потрібно ввести для входу в мережу. Зазвичай трансляція ідентифікатора відключена , так що зловмисникові необхідно знати SSID . Завдання його отримання вирішується досить просто , ноутбук з Wi -Fi і пару спеціалізованих програм видадуть всю необхідну інформацію досить швидко. До речі , якщо ви думаєте , що таке ПЗ є великою рідкістю , то помиляєтеся. Приміром , досить популярна в «деяких колах» NetStumbler програма дозволяє знайти всі працюючі в даній точці мережі , визначити SSID , шифрування каналу і безліч інших параметрів. В принципі , навіть за відсутності такого ПЗ можна просто «зняти» трафік між точкою доступу і комп'ютером і проаналізувати його , SSID фігурує там в явному вигляді.

Список активних пристроїв: IP-і MAC-адреси.

Ще одним поширеним методом перешкоджання несанкціонованому доступу є обмеження числа користувачів мережі шляхом виділення кожному конкретного MAC - адреси. Ну , це скоріше захист від невігласів , MAC - адресу передається в незашифрованому вигляді , так що дізнатися його і підставити в потрібне місце - справа нехитра . Як бачите , з цього боку рівень захисту мінімальний, і потрібні інші заходи . Прийнятним варіантом можна вважати використання віртуальних приватних мереж VPN ( Wi -Fi це надбудова над Ethernet , отже , застосовні ті ж методи) , яке забезпечує більш високий рівень безпеки , або шифрування. На останньому зупинимося більш детально .

Перший елемент безпеки протокол WEP (Wired Equivalent Privacy - еквівалент дротової безпеки) був закладений в специфікаціях стандарту 802.11 з самого початку. Він був задуманий як основний засіб захисту бездротового каналу зв'язку та шифрував трафік між точкою доступу і комп'ютером. Для забезпечення зв'язку у всіх учасників повинен збігатися секретний ключ довжиною 40 біт (потокове шифрування методом RC4 зі статичним ключем).



Налаштування методу авторизації і вибір формату WEP-ключа

Проте вже в 2001 році дослідницькі групи з університету Берклі і Мерілендського університету незалежно один від одного опублікували доповіді про помилки в проектуванні і реалізації цього протоколу , що дозволяють його легко зламати . Для обчислення секретного ключа достатньо перехопити і проаналізувати порядку 3-7 млн. пакетів (прикладом програми може служити AirSnort під Linux ) . У тимчасових величинах це близько 2-4 годин для активно працюючої мережі . Правда , існує версія WEP з 104- бітним ключем , але оскільки принцип захисту не змінився , то фактично це відбивається тільки на часі «розкриття » мережі .

Таким чином , можна констатувати , що протокол WEP з покладеним на нього завданням не справляється в принципі. Можливо , розробники Wi - Fi не вірили в настільки серйозне майбутнє, або просто не побажали витрачати сили і час на створення пристойного протоколу шифрування. Але все ж зауважимо , що використання WEP часто достатньо для домашніх Wi - Fi мереж : невеликий трафік не дозволяє зловмисникові набрати необхідний для розшифровки ключа обсяг інформації. Для корпоративних мереж цей протокол є абсолютно непридатним , оскільки не володіє необхідним рівнем безпеки , і захищає фактично тільки від хуліганів. Залишається використовувати , інший, надійніший протокол .

Протокол WEP був «ахіллесовою п'ятою» Wi-Fi мереж, його низька ефективність досить сильно стримувало подальше поширення бездротових мереж. В якості гідної заміни йому в квітні 2003 року був випущений новий стандарт безпеки WPA (Wi-Fi Protected Access - захищений доступ до Wi-Fi), істотно відрізняється від WEP.

Вибір доступу до WiFi-мережі - автоматично відбувається вибір TKIP в якості протоколу захисту.

По-перше, нарешті реалізована динамічна генерація ключів шифрування ( це виключає можливість прослуховування трафіку і обчислення статичного ключа) , в основу якої покладено протокол TKIP (протокол інтеграції тимчасового ключа). Його основними завданнями є перевірка цілісності WEP -пакетів і шифрування кожного WEP -пакета окремим ключем . Фактично це означає , що тепер кожен пакет у мережі має свій власний унікальний ключ , і додатково до цього кожен пристрій в мережі наділяється ключем , знову ж змінюються через певні проміжки часу.

Шифрування пакета здійснюється наступним чином : генерується випадкове число IV ( Initialization Vector - вектор ініціалізації ) і WEP - ключ ( основою для нього служить майстер- ключ) , потім вони складаються, і отриманим ключем шифрується пакет даних. Подібний підхід дає величезну кількість варіантів ключів , за запевненнями розробників цього протоколу ймовірність отримання однакового ключа хоча б для двох пакетів мізерна , стверджується, що повторення можливо десь років через 50-70 , та й то за умови постійної роботи.

Другою корисною функцією WPA є можливість аутентифікації користувача при вході в мережу. Це означає , що для доступу користувач буде зобов'язаний ввести логін і пароль , які будуть звірятися з обліковими записами сервера аутентифікації. Зрозуміло , це тільки принцип , насправді процес більш складний і регламентується протоколом EAP (розширюваний протокол аутентифікації ) .

Тепер трохи про особливості WPA . У першу чергу , для того , щоб захиститися , потрібно, як мінімум включити WPA . Тут є одна невелика тонкість - необхідно , щоб абсолютно всі пристрої в мережі підтримували цей стандарт . Якщо хоча б в одного ця функція відсутня або відключена , то результат нульовий - для всієї мережі використовується звичайне WEP -шифрування .

Далі , раз з'явилися паролі , то виникає проблема їх вибору. Оскільки пароль є основою для отримання ключа шифрування , ретельність його вибору має вирішальне значення для безпеки всієї мережі. Зловмиснику цілком по плечу кілька разів ініціалізувати процедуру обміну ключами з точкою доступу з подальшим аналізом трафіку на предмет отримання пароля.

Діалог створення правил для досуп в мережу: пристрої фільтруються по MAC-адресу та імені.



Так, на думку Роберта Московіц , технічного директора ICSA Labs , це завдання цілком здійсненна. Тут слід зауважити , що оскільки WPA є « перехідним » стандартом , то найчастіше поряд з апаратною реалізацією (вона більш краща ) , зустрічається і програмна реалізація . Приміром , ноутбуки на базі Intel Centrino з Windows XP отримують можливість використовувати WPA при установці пакету оновлень SP1 . Так от , більшість програмних реалізацій WPA будують ключ на підставі пароля користувача і мережевого імені машини. Ім'я машини зазвичай відомо, а якщо дізнатися пароль , то цього цілком достатньо для злому захищеною WPA мережі . У разі використання простих паролів , можливе перехоплення трафіку і його аналіз за допомогою методу « словникової атаки ». Московіц вважає , що паролі , що мають менше 20 знаків або складаються з стійких виразів , вельми серйозно знижують безпеку мережі .

Однак , це всього лише тези . На сьогоднішній день нам поки невідомі реальні порушення захисту мереж з WPA (чого не скажеш про WEP ) . Навіть якщо це здійсненно , то тільки професіоналами високого польоту. Слід визнати , що WPA при правильному використанні дає реальну безпеку бездротових мереж і найсерйознішим її недоліком можна вважати « незаконність ». До недавніх пір цей стандарт був відсутній в офіційних специфікаціях 802.11 , відповідно, підтримувався не всіма виробниками , використовувалися його спрощені або програмні версії і т.д. Це питання нарешті , в наприкінці червня 2004 року вирішено.

Ідея цієї версії стандарту 802.11 витала давно , виробники обладнання вже більше півроку продавали свої продукти на основі попередніх версій . Але тепер протокол WPA став законним і єдиним стандартом безпеки бездротових мереж , і є складовою частиною 802.11i. Найсильнішим елементом цього протоколу , що отримав назву WPA2 , став Advanced Encryption Standard ( AES ) - алгоритм шифрування , що забезпечує більш надійний захист і підтримує ключі довжиною 128 , 192 і 256 біт.

Що стосується нових продуктів , побудованих відповідно до 802.11i , то вони в масовій кількості з'являться лише на початку 2005 року. Так , у планах компанії Intel зробити всі свої продукти Centrino сумісними з новою версією десь до кінця поточного року. На сьогоднішній день вже існує декілька пристроїв компаній Intel , Cisco , Realtek , Broadcom і ін , отримала сертифікат WPA2 (наприклад , мережева карта Intel PRO / Wireless 2915ABG).

Рішення проблеми безпеки в мережах Wi -Fi на рівні стандарту означає багато чого для бездротової індустрії . Бажаний результат - реальна безпека мереж , досягнутий, що дозволяє припускати збільшення інтересу до цих мереж з боку професійних користувачів. Проте вже сьогодні очевидно , що 802.11i це не остаточне рішення , корпоративним клієнтам потрібно більш гнучка система безпеки , настройка політик доступу , управління шириною каналу і т.д. Поки про це навіть не йдеться , але в тому , що ці проблеми коли-небудь виникнуть , сумніватися не доводиться. А значить , історія ще не скінчилася.

Налаштувати елементарний WEP - захист може навіть початківець користувач . Правда , з WPA доведеться повозитися , цей протокол розрахований на високий рівень кваліфікації користувачів , тому дуже важливо розібратися у всіх пропонованих опціях і грамотно їх налаштувати . До речі , багато хто вважає , що бездротова мережа відрізняється від дротовий в принципі. Нічого подібного , все працює за тими ж законами , і потрібно використовувати ті самі елементарні правила безпеки. Адже ви ж , працюючи в проводової мережі , що не відкриваєте всім доступ до папок , в яких є цінна інформація . Чиніть точно так само і в бездротової , і сміливо підключайтеся до громадської точки доступу.

...