Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

макроміцети екологічний ліс

Макроміцети - представники царства Справжні гриби (Fungi). Вони відносяться до двох класів - Сумчасті гриби, або Аскоміцети (Ascomycetes), і Базидіальні гриби, або Базидіоміцети (Basidiomycetes), відділів Аскомікота (Ascomycota) та Базидіомікота (Basidiomycota). Макроміцети мають крупні, добре помітні неозброєним оком плодові тіла, у яких на завершальному етапі статевого процесу утворюються спори статевого розмноження. У сумчастих грибів ними є аскоспори, що формуються в середині сумок (асків), у базидіальних - базидіоспори, які у сформованій базидії знаходяться на її поверхні (на кінцях стеригм) [3, 8, 19, 20, 29, 30).

Макроміцети, як і всі гриби, є гетеротрофними організмами і живляться готовими органічними речовинами інших організмів, переважно рослин, з якими вони трофічно зв'язані, або мертвими їх рештками, в тому числі й такими, що зазнали вже великої деструкції, наприклад, гумусом. За способом живлення вони поділяються на симбіотрофів (мікоризоутворювачі), сапротрофів і паразитів (біотрофів). Виділяється ще трофічна група гемібіотрофів, або факультативних паразитів, які після загибелі господаря-живителя переходять на сапротрофний спосіб живлення за рахунок його мертвих органічних речовин. Цим обумовлюється дуже важлива роль макроміцетів у наземних екосистемах і особливо в лісовихх, які стали об'єктом нашого дослідження. Мікоризоутворювачі забезпечують у багато разів краще деревні рослини водою та елементами мінерального живлення, доставляють їм синтезовані в своїй грибниці вітаміни, стимулюючі ріст речовини, антибіотики, чим сприяють нормальному їх розвитку, високій продуктивності та стійкості проти інфекцій. Сапротрофні гриби складають головну частку редуцентів у лісових екосистемах, спричиняючи деструкцію, мінералізацію мертвих рослин, включаючись в кругообіг речовин і грунтотворчі процеси. Гриби-паразити також беруть участь у деструкції деревини ще живих рослин, але при цьому спричиняють їх хвороби й передчасну загибель. Гемібіотрофи після загибелі рослини-господаря продовжують активну деструкцію вже мертвої рослини. Таким чином, макроміцети виконують дуже важливу роль у природі, як невід'ємні компоненти екосистем. Макроміцети мають велике господарське значення. Серед них багато їстівних грибів, є отруйні й такі, що можна використовувати як сировину для добування лікарських речовин, вітамінів, антибіотиків, ферментів, барвників тощо. Гриби-паразити завдають шкоди лісовому господарству, садівництву [2, 3, 4, 7, 11-16, 18, 23, 28].

Виходячи з вище зазначеного, стає очевидною необхідність детального вивчення видового різноманіття, екології та стану збереженості макроміцетів по всій території. Це узгоджується із сучасними завданнями прийнятої в 1992 р. в Ріо-да-Жанейро Міжнародної Конвенції про біорізноманіття, якою передбачається детальне вивчення видового різноманіття на Землі з метою його раціонального використання, збереження та відтворення. Крім того макроміцети є об'єктом вивчення в курсі біології загальноосвітньої школи. Тому майбутньому вчителю біології важливо в своїй підготовці до роботи в школі поглибити знання про дану групу грибів і конкретизувати їх на місцевому матеріалі. Оптимальним варіантом для цього є дослідження макроміцетів грибів лісових угідь, де їх зростає особливо багато.

Як показав аналіз опублікованих матеріалів, макроміцети на території Сумської області планомірно вивчаються викладачем кафедри ботаніки Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка Карпенко К.К., починаючи з 1972 р. по нинішній час. Опубліковано багато праць про видове різноманіття макроміцетів Сумщини, їх екологію та поширення на території області, в тому числі є й по Краснопільському району та Краснопільському держлісгоспу, проте конкретної інформації про макроміцети Великобобрицького лісництва у них немає [22, 25, 26, 27]. До мікологічних досліджень залучаються студенти природничо-географічного факультету, але жодна дипломна чи курсова робота, присвячена вивченню макроміцетів Великобобрицького лісництва, не виконувалась. У той же час ліси Великобобрицького лісництва широко відомі в області як грибні місця й приваблюють цим до себе населення неподалік розташованих населених пунктів. Сюди їдуть за грибами багато людей. Отже, гриби треба тут детально дослідити. Все це спонукало нас обрати тему для виконання дипломної (бакалаврської) роботи.

Тема дипломної роботи: Макроміцети лісів Великобобрицького лісництва Краснопільського держлісгоспу.

Актуальність теми визначається важливістю сучасної проблеми щодо вивчення, раціонального використання та відтворення видового різноманіття біоти Землі та недостатньою вивченістю макроміцетів на території району нашого дослідження.

Об'єктом нашого дослідження стали макроміцети із класів Аскоміцети та Базидіоміцети, відділів Аскомікота та Базидіомікота.

Предмет дослідження: видовий склад і екологічні особливості макроміцетів різних лісів Великобобрицького лісництва Краснопільського держлісгоспу на Сумщині.

Мета дослідження: встановити видовий склад макроміцетів на території району дослідження, зібрати й узагальнити інформацію про їх екологічні особливості та значення.

Завдання дослідження. Для реалізації мети були поставлені такі завдання: 1) проаналізувати й узагальнити інформацію про фізико-географічні умови району дослідження та стан вивченості макроміцетів на його території; 2) провести власні польові дослідження по вивченню видового різноманіття та екологічних особливостей макроміцетів у лісах Великобобрицького лісництва; 3) Провести систематичний, екологічний аналіз виявлених видів грибів; 4) проаналізувати за літературними даними й узагальнити інформацію про господарське значення виявлених на території району дослідження видів макроміцетів.

Методи дослідження. Під час виконання роботи були використані методи теоретичного дослідження (бібліографічний і історичний аналіз літератури, картографічного матеріалу й таксаційних описів лісів обраного для дослідження лісництва) та практичного (польові дослідження, камеральна обробка зібраних матеріалів), а також аналіз, синтез, узагальнення та систематизація інформації.

Структура роботи. Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів із чотирма підрозділами, висновків і списку використаних джерел.

Новизна дослідження: в дипломній роботі вперше представлені відомості про макроміцети лісів Великобобрицького лісництва. До цього часу опубліковані дані про них відсутні.

Практичне значення роботи. У дипломній роботі міститься конкретна інформація про видове різноманіття макроміцетів дослідженої території, яка може бути використана для інформування працівників лісництва та місцевого населення щодо раціонального використання й охорони грибних ресурсів, для профілактики харчових отруєнь, а також у навчальній, виховній і природоохоронній роботі вчителів біології місцевих шкіл. Гербарій і фотоілюстрації плодових тіл грибів передані кафедрі ботаніки для поповнення матеріальної навчальної бази до курсу мікології.

Дипломна робота написана на матеріалах власних польових досліджень, які проводились протягом 2008-2009 рр.

1. Характеристика фізико-географічних умов району дослідження

Територія, району нашого дослідження представляє собою лісовкриті площі Великобобрицького л-ва Краснопільського держлісгоспу і розташована в західній окраїні Краснопільського району Сумської області, поблизу межі з Сумським і Тростянецьким районами [1]..

За фізико-географічним районуванням України вона входить до складу фізико-географічної області Сумський підвищений лісостеп Середньоросійської підвищеної лісостепової провінції лісостепової зони [9], а згідно схеми фізико-географічного районування Сумського Придніпров'я, запропонованої Б.М. Нешатаєвим [31], - до Псельсько-Ворсклинського межирічного позальодовикового ландшафтного району Глухівсько-Сумського округу Середньоросійської підвищеної лісостепової провінції дуже розчленованих лесових рівнин.

За геоботанічним районуванням вона знаходиться в межах Краснопільсько-Тростянецького геоботанічного району Сумського геоботанічного округу Середньоросійської лісостепової підпровінції Східноєвропейської провінції Європейсько-Сибірської лісостепової області [10], для якого типовими й панівними є широколистяно-дубові ліси, або діброви, представлені субформаціями чисті дубові ліси, липово-дубові та кленово-липово-дубові ліси формації дуба звичайного. Саме такі особливості природної рослинності і є характерними для Великобобрицького лісництва, Угіддя Великобобрицького лісництва займають площу 4600 га, розташовані між селами Великий Бобрик, Думівка, Чернетчина, Івахнівна, Малий Бобрик Краснопільського р-ну та Гребениківка Тростянецького р-ну.

Територія лісництва знаходиться у басейні р. Бобрик, яка бере початок біля с. Малий Бобрик і впадає в р. Сироватка - ліву притоку р. Псел у східній околиці с. Верхня Сироватка Сумського району. Тут знаходиться верхня частина течії річки. Її русло нешироке, перервчасте, в центрі с. Великий Бобрик зарегульоване дамбою. На його основі створений ставок. Лісові угіддя, за незначним винятком, зосереджені на правобережжі р. Бобрик (на правому корінному березі), а також виходять на вододіл річок Бобрик і Сироватка.

У складі лісництва знаходиться декілька лісових урочищ. Найбільше серед них - урочище «Довжик». Це великий лісовий масив (площею 786 га), що простягнувся вздовж русла на правобережжі р. Бобрик і прилягає з півночі та північного сходу до с. Великий Бобрик. На його території, на окраїні села, знаходиться контора лісництва.

Рельєф місцевості підвищений, дуже порізаний ярами та балками. Абсолютні відмітки висот коливаються в межах від 201 (у заплавній частині долини) до 225 м над рівнем моря. Це є типовим для південно-західних відрогів Середньоросійської височини. У тектонічному відношенні місцевість представляє південно-західний схил Воронезького кристалічного масиву. У грунтовому покриві переважають сірі лісові грунти з суглинистим механічним складом, неширокими переривчастими смугами у заплавній частині долини зустрічаються супіщані грунти [1, 10, 35, 39, 42].

Клімат у районі дослідження помірноконтинентальнй. Середня місячна температура найхолоднішого місяця січня коливається в межах -7,5…-8° С, найтеплішого місяця липня - +19° С і дещо вище. Зафіксовані найближчою метеостанцією (м. Суми) найвищі температури досягали +40°С, найнижчі - -36°С [1, 35].

Природну рослинність території лісництва представляють ліси. По узліссях і галявинах подекуди трапляються дрібні за площею ділянки материкових справжніх лук, що використовуються як сіножаті. Болота на території земель лісництва відсутні.

Понад 90% лісопокритих площ лісництва займають діброви - ліси формації дуба звичайного, передусім липово-дубові, кленово-липово-дубові, зрідка чисті дубові їх угруповання, приурочені до сірих лісових грунтів правого корінного берега та балок на вододілі. Зустрічаються також невеликі за площею ділянки тополевих лісів (осичників), зокрема в урочищах «Довжик» та «Образ». Вузькою смугою (в кілька метрів або десятків метрів завширшки) поблизу русла річки на правобережжі на супіщаних грунтах по краю правого корінного берега та на межі між ним і заплавною частиною долини простяглися соснові ліси, місцями з вкрапленнями культур ялини європейської та модрини європейської.

Понад 80% дібров зростають в умовах помірного зволоження грунтів. За лісорослинними умовами вони відносяться до свіжих дібров -Д2. Здебільшого вони представлені асоціаціями дубняків, липово-дубових і кленово-липово-дубових лісів яглицевих, поміж яких зустрічаються асоціації таких лісів волосистоосокових (по вершинах крутих схилів балок здебільшого південної експозиції), зірочникових (з домінуванням зірочника ланцетолистого), кропивних (на вирубках і в підніжжях схилів балок та по днищах), де утворює густі зарості кропива дводомна [13, 34]. У тінистих дібровах, з високою зімкненістю крон) у ярусі трав'янистих рослин домінує копитняк європейський. У трав'яному покриві широко розповсюджена переліска багаторічна, поширені інші, типові для дібров види різнотрав'я. Чагарниковий ярус формують ліщина, крушина ламка, бруслини європейська та бородавчаста, свидина кров'яна. За складом деревостану переважають кленово-липово-дубові та липово-дубові ліси, здебільшого з участю ясена звичайного (від 10 до 30%). У всіх цих лісах у вигляді незначної домішки в деревостані трапляються осика та береза. Чистих дубняків із складом деревостану 10Д в лісництві мало. Здебільшого це молодняки. Проте і в них є незначна домішка в деревостані берези бородавчастої. Зімкненість крон у дібровах здебільшого становить 0,8-0,9, у дібровах із стиглим деревостаном - 0,7. За віком деревостану серед лісовкритих площ на території лісництва переважають середньовікові насадження, за ними слідують молодняки. Найменшу площу займають зрілі та достигаючі насадження.

2. Методика дослідження

При виконанні дипломної роботи ми використовували методи теоретичного дослідження (бібліографічний і історичний аналіз літератури, аналіз картографічного матеріалу та таксаційних описів лісів лісництва), а також методи практичного дослідження - загально прийняту в мікології по вивченню макроміцетів методику польових досліджень і камеральної обробки отриманих матеріалів дослідження [2, 16, 21, 27].

Маршрутами польових досліджень були охоплені всі характерні для лісництва ліси - діброви, соснові та осикові ліси, з врахуванням особливостей рельєфу, умов зволоження, грунтів, віку деревостану, зімкненості крон ярусів дерев. Оскільки територія лісництва розташована в долині р. Бобрик, частково, виходячи на вододіли, то маршрути й орієнтувались вздовж річки (по лівобережжю й правобережжю) та багатократно пересікали долину впоперек.

Під час польових досліджень вели польовий щоденник, у який заносили записи про зібрані зразки плодових тіл під окремими номерами, що відповідали номерам пакетів із плодовими тілами, занотовували інформацію про тип лісу, субстрат, на якому росте гриб, частоту зустрічання та рясність плодових тіл, які визначались візуально, а також відмічались деякі ознаки плодових тіл (колір, консистенція, запах, зміна забарвлення тощо). Виявлені плодові тіла фотографували за допомогою цифрового фотоапарата, вносили цю інформацію до комп'ютера, що дуже допомагало потім в ідентифікації грибів у лабораторних умовах за плодовими тілами. При визначенні грибів використовували біологічний мікроскоп (визначали форму спор, базидій, сумок, цистид, встановлювали їх розміри за допомогою окуляр-мікрометра, виявляли забарвлення). При визначенні грибів ми користувались 5-томним Визначником грибів України [8, 19, 20], згідно з яким написали Анотований список видів макроміцетів, назви таксонів грибів і прізвища їх авторів.

3. Макроміцети лісів Великобобрицького лісництва Краснопільського держлісгоспу

3.1 Анотований список видового складу макроміцетів

Анотованй список написаний за системою, поданою у «Визначнику грибів України» [8, 19, 20]. У відповідності з ним написані назви всіх таксонів і скорочення прізвищ авторів видів. У ньому наведені всі виявлені нами під час польових досліджень у лісах Великобобрицького лісництва види макроміцетів.

Царство Гриби - Fungi

Відділ Аскомікота - Ascomycota

Клас Аскоміцети -Ascomycetes

Порядок Пецицальні - Pezizales

Родина Зморшкові - Morchellaceae

Рід Верпа - Verpa Sw.

1. Верпа богемська - Verpa bohemica (Krombh.) J. Schrцt. На грунті;

гумусовий сапротроф; діброва. Умовно їстівний.

Рід Зморшок - Morchella Dill. Ex Pers.

2. Зморшок їстівний - Morchella esculenta (L.) Pers. На грунті; гумусовий сапротроф; діброва, осиковий ліс; IV-V. Умовно їстівний. Використовують лише після 10-15-хвилинного відварювання (відвар вилити). Висушені гриби можна використовувати тільки через 3 місяці. Гриб містить отруйну гельвелову кислоту, яка під час варіння переходить у відвар. При вживанні останнього настає гемоліз крові.

Родина Саркосцифові - Sarcoscyphaceae

Рід Саркосцифа - Sarcoscypha (Fr.) Boud.

3. Саркосцифа яскраво-червона - Sarcoscypha coccinea (Jacq.) Cooke.

На мертвій деревині (опалих гілках, шматочках деревини в грунті); ксилотроф; діброва; ІІІ-IV. Декоративний.

Відділ Базидіомікота - Basidiomycota

Клас Базидіоміцети - Basidiomycetes

Порядок Афілофоральні - Aphyllophorales

Родина Телефорові - Thelephorales

Рід Стереум - Stereum Fr.

4. Стереум пурпуровий - Stereum purpureum (Pers.) Fr. На пнях; ксилотроф; осиковий ліс; І-ХІІ.

5. Стереум жорстковолосистий - Stereum hirsutum (Willd.) Fr. На мертвих гілках, стовбурах і пнях листяних дерев і чагарників; ксилотроф: діброва, осиковий ліс; І-ХІІ.

Рід Пеніофора - Peniophora Cke

6. Пеніофора корова - Peniophora corticola (Bull.) Bres. На опалих гілках дуба, липи; ксилотроф; діброва; ІХ-ХІ.

7. Пеніофора щетинконосна - P. setigera (Fr.) Hoehn. et L. На опалих гілках сосни; ксилотроф; сосновий ліс; ІХ-ХІ.

Рід Гіменохете - Hymenochaete Lйv.

8. Гіменохете коричнева - Hymenochaete cinnamomea (Pers.) Вres. На пнях, мертвих гілках і стовбурах листяних дерев; ксилотроф; діброва; І-ХІІ.

Родина Гіднові - Hydnaceae

Рід Міколептодон - Mycoleptodon Pat.

9. Міколептодон темно-бурий - Mycoleptodon fusco-ater (Fr.) Pil. На опалих гілках листяних дерев; ксилотроф; діброва; Х-ХІ.

Родина Поліпорові - Polyporaceae

Рід Коріол - Coriolus Quйl.

10. Коріол жорстковолосистий - Сoriolus. hirsutus (Fr.) Quel. На стовбурах і гілках листяних дерев; ксилотроф; діброви, осикові ліси; І-ХІІ.

11. Коріол різнобарвний - С. versicolor (Fr.) Quйl. На пнях, мертвих

стовбурах і гілках листяних дерев і чагарників; ксилотроф; діброви, осикові ліси; І-ХІІ.

Рід Дедалея - Daedalia Pers.

12. Д. дубова - D. quercina Fr. На пнях, живих і мертвих стовбурах дуба; ксилотроф; діброви; І-ХІІ.

Рід Фомес - Fomes Gill.

13. Трутовик справжній - F. fomentarius (Fr.) Gill. На пнях, живих і мертвих стовбурах, гілках берез; ксилотроф; діброви з домішкою в деревостані берези; І-ХІІ.

Рід Ганодерма - Ganoderma Karst. em Pat.

14. Ганодерма блискуча - G. lucidum (Fr.) Karst. На пні дуба; ксилотроф; діброва поблизу контори лісництва; І-ХІІ. Декоративний, лікарський.

15. Ганодерма плоска - G. applanatum (Pers.) Pat. На пнях, повалених стовбурах листяних дерев; ксилотроф: діброви, осикові ліси; І-ХІІ.

Рід Летипор - Laetiporus Murr.

16. Л. сірчано-жовтий - L. sulphureus (Fr.) Bond. et Sing. На пнях, мертвих і живих стовбурах дуба та осики; ксилотроф; діброви, осикові ліси; ІУ-Х. Їстівний.

Рід Фелін - Phellinus Quйl.

17. Фелін несправжній дубовий - Ph. robustus (Karst.) Bourd. еt Galz. На пнях, живих і мертвих стовбурах дуба; ксилотроф; діброви; І-ХІІ.

18. Фелін несправжній осиковий - Ph. tremulae (Bond.) Bond. et Boriss. На живих і мертвих стовбурах осики; ксилотроф; осикові ліси; І-ХІІ.

Рід Поліпор - Polyporus Mich. sensu Donk

19. Трутовик строкатий - P. squamosus Fr. На пнях, живих і мертвих стовбурах листяних дерев; ксилотроф; діброви, осикові ліси; ІУ-Х. Їстівний.

20. Трутовик мінливий - P. varius Fr. На пнях і повалених стовбурах листяних дерев; ксилотроф; діброви; ІУ-ХІ.

Порядок Болетальні - Boletales.

Родина Болетові - Boletaceae.

Рід Лекцин - Leccinum Gray

21. Підосичник - L. aurantiacus Fr. На грунті; мікоризоутворювач; осикові ліси; УІІ-Х. Їстівний.

22. Підберезовик - L. scaber Secr. На грунті; мікоризоутворювач; діброви з участю в деревостані берези; УІІ-Х. Їстівний.

Рід Болет - Boletus Dill.

23. Білий гриб - B. edulis Fr. На грунті; мікоризоутворювач; діброви з розрідженим деревостаном; УІ-Х; рідко. Їстівний.

24. Боровик червоніючий - B. rubellus Krombh. На грунті; мікоризоутворювач; діброви, осикові ліси; УІІ-Х. Їстівний.

25. Маслюк зернистий - B. granulatus Fr. На грунті; мікоризоутворювач; соснові ліси; УІ-Х. Їстівний.

26. Маслюк пізній - B. luteus Fr. На грунті; мікоризоутворювач; соснові ліси; УІ-Х. Їстівний.

27. Моховик зелений - Boletus subtomentosus Fr. Мікоризоутворювач; діброви; УІІ-Х. Їстівний.

28. Моховик тріщинуватий - B. chrysenteron St. Amans. На грунті; мікоризоутворювач; діброви, осикові ліси; УІ-Х. Їстівний.

Родина Паксилові - Paxillaceae.

Рід Свинушка - Paxillus Fr.

29. Свинушка тонка - P. involutus Fr. На грунті; мікоризоутворювач; діброви; УІ-Х. Отруйний.

Порядок Русулальні - Russulales

Родина Русулові.Сироїжкові - Russulaceae

Рід Хрящ-молочник - Lactaris Gray

30. Хрящ-молочник запашний - L. glyciosmus Fr. Мікоризоутворювач; діброви; УІ-Х. Умовно їстівний.

31. Хрящ-молочник оливково-чорний - L. necator (Fr.) Karst. На грунті; мікоризоутворювач; діброви; УІ-Х. Умовно їстівний.

32. Хрящ-молочник дубовий - L. quietus Fr. На грунті; мікоризоутворювач; діброви; УІ-Х. Умовно їстівний.

33. Хрящ-молочник гірчак - L. rufus (Scop. Ex Fr.) Fr. На грунті; мікоризоутворювач; соснові ліси; УІ-Х. Умовно їстівний.

Рід Сироїжка - Russula Gray

34. Сироїжка зелена велика - R. aeruginea Lindb. На грунті; мікоризоутворювач; соснові, дубові, осикові ліси; УІІ-Х. Їстівний.

35. С. чорно-пурпурова - R. atropurpurea (Krombh.) Britz. На грунті; мікоризоутворювач; діброви; УІІ-Х. Їстівний.

36. Сироїжка блювотна - R. emetica (Fr.) Gray. На грунті; мікоризоутворювач; соснові, дубові, осикові ліси; УІ-Х. Отруйний.

37. С. червоно-жовта - R. lutea (Huds. ex Fr.) Gray/ На грунті; мікоризоутворювач; діброви; УІІ-Х. Їстівний.

38.С. буріюча -R. xerampelina (Secr.) Fr. На грунті; мікоризоутворювач; діброви, соснові, осикові ліси; УІ-ХІ; Їстівний.

Порядок Ентоломатальні - Entolomatales

Родина Ентоломові - Entolomataceae

Рід Ентолома - Entoloma Kumm.

39. Е. сіра - E. rhodopolium (Fr.) Kumm. На грунті; мікоризоутворювач; діброви; УІ-Х. Отруйний.

Порядок Трихоломатальні - Tricholomatales

Родина Плевротові - Pleurotaceae

Рід Плеврот - Pleurotus Kumm.

40. П. черепичний - P. ostreatus (Jacq. ex Fr.) Kumm. На пнях, мертвих стовбурах і осьових гілках листяних дерев; ксилотроф; діброви, осикові ліси; ІХ-ХІІ. Їстівний.

Рід Крепідот - Crepidotus Kumm.

41. Крепідот м'який - C. mollis (Fr.) Kumm. На пнях, мертвих стовбурах і гілках листяних дерев; ксилотроф; діброви, осикові ліси; У-ХІ.

Рід Лентин - Lentinus Fr.

42. Лентин бокаловидний - L. cyathiformis (Schaeff.) Fr. На пнях осики; ксилотроф; осиковий ліс; ІХ-Х. Дуже рідкісний.

43. Лентин тигровий - L. tigrinus Fr. На пнях, мертвих стовбурах і гілках листяних дерев; діброви; ІУ-Х. Їстівний.

Рід Панел - Panellus Karst.

44. Панел м'який - P. mitis (Fr.) Sing. На опалих мертвих гілках сосни; ксилотроф; соснові ліси; ІХ-ХІ.

45. Панел терпкий - P. stipticus (Bull.) Karst. На пнях, мертвих стовбурах і гілках листяних дерев; діброви; УІ-ХІ.

Рід Схізофіл - Schizophyllum Fr.

46. С. звичайний - S. commune Fr. На мертвих стовбурах і гілках листяних дерев; ксилотроф; діброви, осикові ліси; І-ХІІ.

Родина Гігрофорові - Hygrophoraceae

Рід Гігрофор - Hygrophorus Fr.

47. Гігрофор жовтувато-білий - H. eburneus (Bull.) Fr. На грунті; мікоризоутворювач; діброви; ІХ-Х. Їстівний.

48. Г. пізній - H. hypothejus Fr. На грунті; мікоризоутворювач; соснові ліси; ІХ-Х. Їстівний.

Родина Трихоломові. Рядовкові - Tricholomataceae

Рід Рядовка - Tricholoma Kumm.

49. Рядовка землиста - Tricholoma. terreum (Fr.) Kumm. На грунті; мікоризоутворювач; соснові, осикові ліси, діброви; У-Х. Їстівний.

Рід Клітоцибе - Clitocybe Kumm.

50. Клітоцибе оранжевий - С. aurantiaca Maire. На пнях, мертвих стовбурах і гілках сосни; ксилотроф; соснові ліси; УІІІ-ХІ.

51. Клітоцибе білуватий - С. candicans (Fr.) Kumm. На лісові підстилці; підстилковий сапротроф; соснові, осикові ліси, діброви; X-XI. Отруйний.

52. К. знебарвлений - С. dealbata (Fr.) Kumm. На грунті; гумусовий сапротроф; діброви, соснові, осикові ліси; IX-XI. Отруйний.

53. К. лійковидний - С. infundibuliformis (Weimn.) Quel. На лісовій підстилці; підстилковий сапротроф; соснові ліси, діброви; УІІ-Х. Їстівний.

54. Клітоцибе сірий - С. nebularis Kumm. На лісовій підстилці; підстилковий сапротроф; діброви; УІІ-Х. Умовно їстівний.

Рід Колібія - Collybia Kumm.

55. Колібія рудо-сіра - С. butyracea (Fr.) Kumm. На лісовій підстилці; підстилковий сапротроф; соснові ліси, діброви; УІІІ-ХІ. Їстівний.

56. Колібія лісолюбива - С. dryophila (Fr.) Kumm. На грунті; гумусовий сапротроф; діброви, соснові, осикові ліси; ІУ-ХІ. Їстівний.

57. Колібія обгорнута - С. peronata (Fr.) Kumm. На лісовій підстилці; підстилковий сапротроф; діброви, соснові ліси; V-XI.

Рід Фламуліна - Flammulina Karst.

58. Ф. зимова - F. velutipes (Curt. ex Fr.) Karst. На пнях, мертвих і живих стовбурах і гілках листяних дерев; ксилотроф; діброви, осикові ліси; ІХ-ХІІ, І-ІІІ. Їстівний.

Рід Лаковиця - Laccaria Berk. et Br.

59. Лаковиця блискуча - L. laccata (Scop. ex Fr.) Cke. На грунті; мікоризоутворювач; соснові, осикові ліси, діброви; УІ-ХІ. Їстівний.

Рід Лепіста - Lepista W. G. Sm.

60. Л. зворотня - L. inversa (Fr.) Pat. На лісовій підстилці; підстилковий сапротроф; діброви; УІІІ-ХІ. Отруйний.

61. Л. фіолетова - L. nuda (Fr.) Cke. На лісовій підстилці; підстилковий сапротроф; діброви; УІІІ-Х. Умовно їстівний.

Рід Маразмій - Marasmius Fr.

62. Опеньок луговий - M. oreades Fr. На грунті; гумусовий сапротроф; діброви, соснові, осикові ліси; У-ХІ. Їстівний.

63. Маразмій колесовидний - M. rotula (Scop. ex Fr.) Fr. На занурених у грунт дрібних гілочках і шматочках деревини листяних порід; ксилотроф; УІІ-ХІ.

64. Маразмій міцний - M. tenacellus (Fr.) Favre. На опалих шишках сосни; соснові ліси; ІІІ-У (УІ).

Рід Міцена - Mycena Gray

65. Міцена лужна - M. alcalina (Fr.) Kumm. На пнях листяних дерев; ксилотроф; діброви; УІІІ-ХІ.

66. М. ковпаковидна - M. galericulata (Fr.: Scop.) Gray. На пнях, повалених мертвих стовбурах і коренях листяних дерев і чагарників; ксилотроф; ІУ-ХІ.

67. Міцена чиста - M. pura (Fr.) Kumm. На грунті; гумусовий сапротроф; соснові, осикові ліси, діброви; УІ-ХІ. Отруйний.

Рід Трихоломопсис - Tricholomopsis Sing.

68. Т. жовто-червоний - T. rutilans (Fr.) Sing. На пнях сосни; ксилотроф; соснові ліси; УІІ-ХІ. Умовно їстівний.

Порядок Аманітальні - Amanitales

Родина Мухоморові - Amanitaceae

Рід Мухомор - Amanita Gray

69. М. цитриновий - А. citrina (Schaeff.) Gray. На грунті; мікоризоутворювач; діброви, соснові, осикові ліси; УІІ-Х. Отруйний.

70. Мухомор червоний - А. muscaria (Fr.) Hook. На грунті; мікоризоутворювач; діброви, соснові, осикові ліси; УІІ-Х. Отруйний.

71. М. пантерний - А. panterina (DC. ex Fr.) Secr. На грунті; мікоризоутворювач; діброви; УІІ-Х. Отруйний.

72. Мухомор зелений (бліда поганка) - A. phalloides (Vaill. ex Fr.) Secr. На грунті; мікоризоутворювач; діброви; УІІ-Х. Смертельно отруйний.

73. Мухомор червоніючий - Аmanita rubescens (Fr.) Gray. На грунті; мікоризоутворювач; соснові ліси, діброви; УІІ-ХХІ. Умовно їстівний.

Рід Плютей - Pluteus Fr.

74. Плютей оленячий - P. cervinus (Fr.) Kumm. На пнях сосни, листяних дерев; ксилотроф; соснові, осикові ліси, діброви; У-ХІ. Їстівний.

Порядок Агарикальні - Agaricales

Родина Лепіотові - Lepiotaceae

Рід Армілярія - Armillaria Kumm.

75. Опеньок осінній - А. mellea (Fr.) Kumm. На пнях, живих і мертвих стовбурах, гілках, коренях листяних і хвойних дерев і чагарників; ксилотроф; соснові. осикові ліси, діброви; ІХ-Х. Їстівний.

Рід Лепіота - Lepiota Gray

76. Лепіота гребінчаста - L. cristata (Fr.) Kumm. На грунті; гумусовий сапротроф; діброви, осикові ліси: УІІ-Х. Отруйний.

Рід Макролепіота - Macrolepiota Sing.

77. М. велика - M. procera (Fr.) Sing. На грунті; гумусовий сапротроф; соснові, осикові ліси, діброви; УІ-Х. Їстівний.

78. М. червоніюча - M. rhacodes (Vitt.) Gray. На грунті; гумусовий сапротроф; соснові, осикові ліси, діброви; УІ-Х. Їстівний.

Родина Агарикові - Agaricaceae

Рід Печериця - Agaricus Fr.

79. П. степова - А. campestris Fr. На грунті; гумусовий сапротроф; діброви, соснові, осикові ліси; УІ-Х. Їстівний.

80. П. переліскова - А. silvicola (Vitt.) Peck. На грунті; гумусовий сапротроф; діброви; УІІІ-Х. Їстівний.

81. П. жовтошкіра - A. xanthodermus Gen. На грунті; гумусовий сапротроф; діброви, осикові ліси; УІ-Х. Отруйний.

Родина Кортинарієві - Cortinariaceae

Рід Галерина - Galerina Earle

82. Г. однокольорова - G. marginata (Fr.) Kuhn. На пнях, повалених мертвих стовбурах і гілках сосни; ксилотроф; соснові ліси; УІІ-ХІ. Отруйний.

Рід Гебелома - Hebeloma Kumm.

83. Гебелома клейка - Hebeloma crustuliniforme (Bull.) Quel. На грунті; мікоризоутворювач; соснові, осикові ліси, діброви; УІ-ХІ.

Рід Кюнероміцес - Kьhneromyces Sing. et Smith.

84. Кюнероміцес, опеньок літній - K. mutabilis (Fr.) Sing. et Smith. На пнях, повалених мертвих стовбурах і гілках листяних дерев; ксилотроф; діброви; Їстівний.

Рід Лускатка - Pholiota Kumm.

86. Луската руйнівна - Ph. destruens (Brond.) Gill. На пнях, живих і мертвих стовбурах осики; осикові ліси; VIII-X.

Родина Строфарієві - Strophariaceae

Рід Гіфолома - Hypholoma Kumm.

87. Опеньок несправжній сірчано-жовтий - H. fasciculare (Fr.) Kumm. На пнях, мертвих стовбурах і гілках дерев і чагарників; ксилотроф; соснові, осикові ліси, діброви; ІУ-ХІ. Смертельно отруйний.

88. Опеньок несправжній цегляно-червоний - H. sublaterium (Fr.) Quйl. На пнях, мертвих стовбурах листяних дерев; ксилотроф; діброви, осикові ліси; У-ХІ.

Рід Строфарія - Stropharia Quйl.

89. Строфарія синьо-зелена - S. aeruginosa (Fr.) Quйl. На грунті; гумусовий сапротроф; діброви; ІХ-Х.

Родина Копринові - Coprinaceae

Рід Гнойовик - Coprinus Gray

90. Г. розсіяний - С. disseminatus (Fr.) Gray. На пнях, мертвих коренях, повалених мертвих стовбурах листяних дерев; ксилотроф; діброви, осикові ліси; ІУ-Х.

91. Гнойовик іскристий - С. micaceus Fr. На пнях, повалених мертвих стовбурах листяних дерев і чагарників; ксилотроф; діброви, осикові ліси; ІУ-ХІ.

Рід Псатирела - Psathyrella Quйl.

92. Псатирела водолюбна - P. hydrophila (Mor.) Maire. На пнях, повалених мертвих стовбурах і гілках листяних дерев; ксилотроф; У-Х.

93. П. рудо-сіра - P. spadiceogrisea (Fr.) Sing. На мертвих стовбурах і опалих гілках листяних дерев; ксилотроф; діброви, осикові ліси; ІУ-Х. Їстівний.

Родина Больбітієві - Bolbitiaceae

Рід Коноцибе - Conocybe Fayod em Kьhn.

94. Коноцибе тонкий - С. tenera (Fr.) Kьhn. На грунті; гумусовий сапротроф; діброви, соснові, осикові ліси; У-Х.

Порядок Лікопердальні - Lycoperdales

Родина Лікопердові - Lycoperdaceae

Рід Дощовик - Lycoperdon Pers.

95. Дощовик їстівний - L. perlatum Pers. На грунті; гумусовий сапротроф; діброви, соснові, осикові ліси; УІ-Х. Їстівний.

96. Дощовик маленький - L. pusillum Pers. На грунті; гумусовий сапротроф; соснові, осикові ліси, діброви; УІ-Х.

97. Дощовик грушовидний - L. pyriforme Pers. На пнях, повалених мертвих стовбурах листяних дерев; ксилотроф; діброви, осикові ліси; УІ-Х.

Порядок Склеродерматальні - Sclerodermatales

Родина Склеродермові - Sclerodermataceae

Рід Склеродерма - Scleroderma Pers.

98. С. бородавчаста - S. verrucosum (Vaill.) Pers. На грунті; мікоризоутворювач; соснові, осикові ліси, діброви; І-Х.

Порядок Фалальні - Phallales

Родина Фалюсові - Phallaceae

Рід Фалюс - Phallus Pers.

99. Веселка - Phallus impudicus Pers. На грунті; мікоризоутворювач; діброва, осиковий ліс; VII-X.

3.2 Систематичний аналіз видового складу макроміцетів

На території лісів Великобобрицького лісництва виявлено 99 видів макроміцетів, які відносяться до 53 родів, 22 родин, 11 порядків, 2 класів (Ascomycetes, Basidiomycetes), 2 відділів (Ascomycota, Basidiomycota) царства Гриби (табл. 1). Систематична структура видового складу макроміцетів подана в таблиці (табл. 2).

Таблиця 1 Систематичний склад макроміцетів лісів лісництва

Класи	Кількість
	порядків	родин	родів	видів
Ascomycetes	1	2	3	3
Basidiomycetes	10	20	50	96
Разом: 2	11	22	53	99

Таблиця 2 Систематична структура видового складу макроміцетів лісів лісництва

Таксони	Кількість
Класи	Порядки	Родини	родів	видів
Ascomycetes	Pezizales	Morchellaceae	2	2
		Sarcoscyphaceae	1	1
Basidiomycetes	Apohyllophorales	Thelephoraceae	3	5
		Hydnaceae	1	1
		Polyporaceae	7	10
	Boletales	Boletaceae	2	8
		Paxillaceae	1	1
	Russulales	Russulaceae	2	9
	Entolomatales	Entolomataceae	1	1
	Tricholomatales	Pleurotaceae	5	7
		Hygrophoraceae	1	2
		Tricholomataceae	9	20
	Amanitales	Amanitaceae	2	6
	Agaricales	Lepiotaceae	3	4
		Agaricaceae	1	3
		Cortinariaceae	4	5
		Strophariaceae	2	3
		Coprinaceae	2	4
		Bolbitiaceae	1	1
	Lycoperdales	Lycoperdaceae	1	3
	Sclerodermatales	Sclerodermataceae	1	1
	Phallales	Phallaceae	1	1
Всього: 2	11	22	53	99

До провідних порядків за кількістю видів відносяться:Tricholomatales (29 видів), Agaricales (20 видів), Aphyllophorales (16 видів). Із Boletales і Russulales виявлено по 9 видів, Amanitales - 6 видів, Lycoperdales і Pezizales - по 3 види, із решти трьох порядків - по 1 виду.

Провідними за кількістю видів виявились чотири наступні родини: Tricholomataceae (20 видів), Polyporaceae (10), Russulaceae (9), Boletaceae (8 видів).

Серед родів найбільшу кількість видів виявлено у Boletus (6), Amanita, Clitocybe, Russula (по 5), Lactarius (4 види). По 3 види виявлено з родів Agaricus, Collybia, Mycena, Marasmius, Lycoperdon, по 2 - з родів Stereum, Peniophora, Coriolus, Ganoderma, Phellinus, Polyporus, Leccinum, Lentinus, Panellus, Hygrophorus, Lepista, Macrolepiota, Hypholoma, Coprinus, Psathyrella (15 родів), у решти - по 1 виду.

3.3 Екологічний аналіз видового складу макроміцетів

Зростаючі в лісах лісництва види макроміцетів відносяться до таких еколого-трофічних груп, які виділяються на основі способу живлення й субстратної приуроченості [2, 3, 30]: симбіотрофи, або мікоризоутворювачі, сапротрофи, представлені ксилотрофами, підстилковими сапротрофами та гумусовими сапротрофами, та гемібіотрофи, або факультативні паразити деревних рослин. Симбіотрофи представлені 31 видом, що становить 31,31% усього видового складу макроміцетів лісів. Це всі представники родин Boletaceae, Russulaceae, Entolomataceae, види родів Amanita, Hebeloma, Scleroderma, Tricholoma, Hygrophorus, Laccaria. Мікоризоутворювачі із групи макроміцетів утворюють ектотрофну мікоризу, обплітаючи грибницею молоді корінці у всисній зоні щільним чохликом і доставляючи рослинам у багато разів інтенсивніше воду з розчиненими в ній мінеральними речовинами, забезпечуючи рослини синтезованими в грибниці вітамінами, стимуляторами росту, антибіотиками [2, 3, 14, 27, 30]. 68 видів мають сапротрофний спосіб живлення. Це гумусові сапротрофи, що поселяються на грунті (17 видів), підстилкові сапротрофи (7 видів), що поселяються на лісовій підстилці), і ксилотрофи (44 види), які поселяються на деревині. Серед ксилотрофів більшість видів є облігатними сапротрофами, але такі види як Daedalea quercina, Fomes fomentarius, Laetipooirus sulphureus, Phellinus robustus, Phellinus tremulae, Polyporus squamosus, Flammulina velutipes являються за способом живлення гемібіотрофами. Вони живляться спочатку як паразити, поселяючись на живих деревних рослинах і спричиняючи їх хвороби (руйнування деревини), а після загибелі рослини-господаря продовжують живитись його мертвою деревиною, продовжуючи розкладати її. Макроміцети з групи сапротрофів складають вагому частку редуцентів у лісових екосистемах. Їм належить важлива роль у процесах кругообігу речовин і формуванні гумусного горизонту грунтів.

Кількість виявлених видів макроміцетів із різних родин у різних лісах показана в таблиці 3.

Таблиця 3 Кількість виявлених видів із різних родин у різних лісах лісництва

Родини	Кількість видів у різних лісах	Всього видів у лісах лісництва
	соснових	осикових	дібровах
Morchellaceae				2
Sarcoscyphaceae				1
Thelephoraceae				5
Hydnaceae				1
Polyporaceae				10
Boletaceae				8
Paxillaceae				1
Russulaceae				9
Entolomataceae				1
Pleurotaceae				7
Hygrophoraceae				2
Tricholomataceae				20
Amanitaceae				6
Lepiotaceae				4
Agaricaceae				3
Cortinariaceae				5
Strophariaceae				3
Coprinaceae				4
Bolbitiaceae				1
Lycoperdaceae				3
Sclerodermataceae				1
Phallaceae				1
Всього: 22				99

Як видно з таблиці, найбагатше видове різноманіття макроміцетів зростає в дібровах лісництва, під якими зайнята основна площа території лісництва. Соснові та осикові ліси на його території складають дуже незначну частку і представлені малими ділянками.

Є специфічні види грибів для певних лісів, що пов'язано з трофічними зв'язками їх із певними видами деревних рослин. Так, лише в соснових лісах зростають мікоризні гриби хрящ-молочник гірчак, маслюки пізній і зернистий, гігрофор пізній, підстилковий сапротроф маразмій міцний, ксилотрофи трихоломопсис жовто-червоний, панел м'який. Лише в осикових лісах ростуть ксилотроф луската руйнівна, мікоризоутворювач підосичник. Лише в дубових лісах зустрічаються мікоризоутворювачі хрящ-молочник дубовий, мухомори зелений, пантерний, ентолома сіра, ксилотрофи дедалея дубова, фелін дубовий тощо. У різних лісах (листяних і хвойних) поширені ксилотрофи плютей бурий, опеньок несправжній сірчано-жовтий, мікоризоутворювачі мухомори червоний, цитриновий, гебелома клейка склеродерма бородавчаста.

3.4 Народногосподарське значення макроміцетів, виявлених у лісах Великобобрицького лісництва

Зростаючі в лісах лісництва види макроміцетів мають велике й різноманітне господарське значення. Серед них є їстівні, отруйні гриби, види з лікувальними властивостями, збудники хвороб деревних рослин, види, які можна використовувати як сировину для одержання антибіотиків, вітамінів, стимуляторів росту, барвників, ферментів тощо [ 4, 7, 8, 11, 14, 15, 16, 18, 19, 20, 23, 27, 28, 35, 36, 37].

У лісах Великобобрицького лісництва Краснопільського держлісгоспу виявлено 99 видів макроміцетів, серед яких - 27 видів їстівних, 21 - умовно їстівних, 13 - отруйних.

Харчова цінність та лікувальні властивості грибів.

Грибні страви невід'ємна частка кухні майже усіх народів світу. У сухій речовині грибів багато протеїнів майже 40%, це більше ніж у квасолі та гороху. Кількість вуглеводів у сухій речовині грибів може досягати 70%, і засвоюються вони на 93 - 99%. Жироподібні речовини грибів (фосфатиди, холестерин, ергостерин) досить цінні для організму людини, засвоюваність яких може перевищувати 92%. У грибах також виявлено багато видів кислот: пальмітинову, масляну, мурашину, фосфатну та інші. Наявність екстрактних речовин, каротину, пантотеїнової кислоти, ензимів свідчить про високу харчову цінність грибів. Наприклад, білі гриби(Boletus edulis), підберезники(Leccinum scabrum), печериці(Agaricus) містять багато калію та фосфору. А опеньки(Armillaria) і маслюки(Boletus) багаті на купрум і цинк.

Хоча всього виявлено 27 видів їстівних грибів, місцеве населення використовує у їжу лише 10 - 12 видів. Це всі порядку Болетальні(Boletales), деякі сироїжки, та, звичайно опеньки. Виходячи з цього можна зробити висновок про недостатню обізнаність людей що до видового різноманіття їстівних грибів району. Якщо заповнити цей пробіл у народному рибництві, то можна значним чином урізноманітнити кухню грибних страв нашого народу.

Ще з античних часів люди навчилися використовувати гриби і в лікувальних цілях. Гриби здатні продукувати антибіотики, вітаміни, органічні кислоти, ферменти, галюциногени, речовини, які можна використовувати у лікувальних цілях.

Наприклад витяжки з плодових тіл деяких видів роду Marasmius пригнічують розвиток туберкульозної палички.

Мухоморі зеленому (Amanita phalloides) властиві дуже отруйні речовини - аманітин, фалін, фалоїдин та інші, але при спеціальній обробці його використовують у гомеопатії проти холери.

Досить поширений у соснових лісах хрящ-молочник гірчак використовують в народній медицині для лікування туберкульозу, сечокам'яної хвороби і як сечогінний засіб.

У м'якуші білого гриба знайдені антибіотики, що спричиняють загибель палички Коха. Пізніше в цих грибах були знайдені протипухлинні речовини та речовини, що застосовують для лікування стенокардії.

Трутовик лакований (Ganoderma lucidum) один з відомих базідіальних грибів, використовується в медицині більше двох тисяч років народами Південно-східної Азії. Його застосовували при різноманітних захворюваннях, зокрема бронхіальній астмі, неврастенії, гастриті, хворобах печінки. Трутовик лакований має безліч імен. У Китаї і Кореї він відомий, як Лінг Чжі (Гриб або трава безсмертя), в Японії цей гриб найбільш відомий під іменами Рейши (гриб духовної сили) і Маннентаке (десятитисячолітній гриб). У Росії препарати цього гриба (настоянки, екстракти) зустрічаються і продаються під назвою Лінь-чи, Лінчі, Рейши.

Інтенсивні дослідження G. lucidum протягом останніх десятиліть показали, що біологічно активні речовини, виділені з цього гриба, надають імуностимулююче, протипухлинне, противірусне, антибіотичне, гиполіпідемічеськоє, гіпоглікемічне, гепатопротекторноє, генопротекторноє, протизапальне, протиалергенне, антіоксидантноє дія, здатні регулювати роботу серцево-судинною, дихательной і нервовою систембіохимія Плодові тіла і міцелій G. lucidum містять вуглеводи (що редукують цукру і полісахариди), амінокислоти, пептиди, білки, трітерпени, включаючи стероїди, ліпіди, алкалоїди, глікозиди, летючі ефірні масла, вітаміни, неорганічні іони, такі як магній, марганець, молібден, кальцій, цинк, калій, натрій, залізо, мідь, сіра, германій. Германій, що міститься у високих концентраціях в плодових тілах G. lucidum, знаходиться у складі органічної сполуки карбоксиетил-германій-секвіоксид. Найбільш важливими біологічно активними з'єднаннями, виділеними з цього гриба, є полісахариди і трітерпени. Практично всі профілактичні і терапевтичні ефекти, відомі у трутовика лакованого, виявлені саме у цих двох груп з'єднань.

Отруйні гриби !!!

Всього виявлено 13 видів грибів яких можна зустріти з ранньої весни й до пізньої осені. Це такі гриби як: лепіота гребінчаста (Lepiota cristata), свинушка тонка(Paxillus involutus), ентолома сіра(Entoloma rhodopolium), мухомори цитриновий(Amanita citrina), червоний(Amanita muscaria), зелений(Amanita phalloides), пантерний(Amanita panterina), клітоцибе білуватий(Clitocybe candicans), лепіста зворотня(Lepista inversa), міцена чиста(Mycena pura), сироїжка блювотна(Russula emetic), опеньок несправжній сірчано-жовтий(Hypholoma fasciculare).

Більшість отруєнь грибами спричиняють не тяжкі захворювання, такі як розлад кишкової діяльності і закінчується швидким одужанням. За винятком отруєнь блідою поганкою та деякими видами клітоцибе які можуть привести навіть до смерті. Деякі види грибів в молодому віці дуже схожі, тому можна переплутати їстівні гриби з отруйними. Наприклад мухомор зелени схожий на молодий плодовик печериці. Тим часом його легко відрізнити від печериці за наявністю піхви біля основи ніжки і білими пластинками. Мухомор зелений смертельно отруйний гриб, містить токсини аманітин, фаллін, фаллоідин, та і.н.

Невірно застерігатись лише отруйних грибів, їстівні гриби теж можуть нашкодити. Опеньок осінній справжній (Armillaria mellea) містить речовини (природа їх ще не встановлена), які при частому вживанні цього гриба можуть викликати більш-менш тяжке захворювання. Розміри і забарвлення гриба дуже мінливі, тому, збираючи його, треба звертати увагу на колір пластинок, щоб помилково не взяти отруйний сірчано-жовтий несправжній опеньок.

Свинушка тонка (лат. Paxillus involutus) до 1981 року вважалась умовно їстівною і відносилась до 4-ої категорії за харчовими якостями. В даний час віднесений до отруйних, довідники часто описують його як «смертельно отруйний».

В даний час гриб вважається отруйним, хоча симптоми отруєння виявляються не завжди або не відразу. Серед тих, що споживає свинушки трапляються смертельні випадки. Річ у тому, що свинушки містять токсини (лектини), можливо мускарин, що не руйнується при відварюванні, не дивлячись на те, що деякі грибники відварюють свинушки не один раз. При частому споживанні свинушок у людини змінюється склад крові і виникає загроза здоров'ю і життю. Відбувається утворення специфічних антитіл аглютинінів, які руйнують грибні антитіла, а при частому вживанні починають руйнувати еритроцити.

Умовно їстівні

Дуже уважно треба ставитись до грибів вживаючи їх сирими у салатах або тушкуючи і смажачи без попереднього відварювання. Умовно їстівні гриби часто спричиняють отруєння. В їхніх плодових тілах виявлений гемолізин, який при виварюванні переходить у розчин і плодовики знешкоджуються. А отже після відварювання гриби можна смажити або тушкувати й безпечно споживати. Крім того до отруєння, а іноді навіть дуже тяжкого, можуть привести і найкращі найцінніші їстівні гриби, вживаючи їх несвіжими. Так як у тканинах несвіжих грибів відбувається розклад білків, що призводить до утворення токсичних речовин[11,18,23].

Особливу увагу треба приділити зморшку їстівному(Morchella esculenta). По-перше, цей гриб часто плутають з отруйним зморшком звичайним, по-друге, цей гриб потребує специфічного приготування. Його можна вживати лише після відварювання, але без відвару, або висушування. Містить гельвелову кислоту - гемолізин, що вражає печінку, спричиняє нервовий розлад, глибокий сон чергується з приступами конвульсій. Зазвичай одужання настає через два - три дні. В літературі описується явище ідіосинкразії, стійкості організму окремих людей до гемолітичного токсину, а отже при споживанні зморшків з відваром людина не отруюється.

Висновки

У результаті проведеного дослідження на території лісів Великобобрицького лісництва виявлено 99 видів макроміцетів, які відносяться до 53 родів, 22 родин, 11 порядків, 2 класів (Ascomycetes, Basidiomycetes), 2 відділів (Ascomycota, Basidiomycota) царства гриби.

До провідних порядків за кількістю видів відносяться: Tricholomatales (29 видів), Agaricales (20 видів), Aphyllophorales (16 видів). Із Boletales і Russulales виявлено по 9 видів, Amanitales - 6 видів, Lycoperdales і Pezizales - по 3 види, із решти трьох порядків - по 1 виду.

Зростаючі в лісах лісництва види макроміцетів відносяться до 5 екологічних груп: симбіотрофи (31 вид), мікоризоутворювачі, гумусові сапротрофи (17 видів), підстилкові сапротрофи (7 видів), ксилотрофи (44 види).

Лише в соснових лісах зростають мікоризні гриби хрящ-молочник гірчак, маслюки пізній і зернистий, гігрофор пізній, підстилковий сапротроф маразмій міцний, ксилотрофи трихоломопсис жовто-червоний, панел м'який. Лише в осикових лісах ростуть ксилотроф луската руйнівна, мікоризоутворювач підосичник. Лише в дубових лісах зустрічаються мікоризоутворювачі хрящ-молочник дубовий, мухомори зелений, пантерний, ентолома сіра, ксилотрофи дедалея дубова, фелін дубовий тощо. У різних лісах (листяних і хвойних) поширені ксилотрофи плютей бурий, опеньок несправжній сірчано-жовтий, мікоризоутворювачі мухомори червоний, цитриновий, гебелома клейка склеродерма бородавчаста.

У лісах Великобобрицького лісництва Краснопільського держлісгоспу виявлено 99 видів макроміцетів, серед яких - 27 видів їстівних, 21 - умовно їстівних, 13 - отруйних.

Список використаних джерел

1. Атлас Сумської області. - К.: Геодезкартографія, 1995.- 41 с.

2. Билай В. И. Основы общей микологии. - К. : Вища школа, 1989.- 392 с.

3. Ботаніка. Водорості та гриби. Навчальний посібник, 2-е видання, переробл. / Костіков І.Ю., Джаган В.В., Демченко Е.М. і ін.- К.: Арістей, 2006.- 476 с.

4. Бухало А. С., Соломко Є. Ф., Митропольська Н. Ю. Базидіальні

макроміцети з лікарськими властивостями // Укр. ботан. журн. - 1996. - Т. 53, № 3. - С.192 - 201.

5. Вассер С. П. Агариковые грибы.- К.: Наук. думка, 1980.- 328 с.

6. Вассер С. П. Аманитальные грибы.- К.: Наук. думка, 1992.- 170 с.

7. Вассер С.П., Солдатова И.М. Высшие базидиомицеты степной зоны Украины.- К.: Наук. думка, 1977.- 355 с.

8. Визначник грибів України / С.Ф. Морочковський, М.Я. Зерова, З.Г. Лавітська, М.Ф. Сміцька. Т. 2. Аскоміцети.- К.: Наук. думка, 1969.- 522 с.

9. Виленкин В.Л., Никитин В.Н. Сумская лесостепная область западных отрогов Среднерусской возвышенности // Физико-географическое районирование Украинской ССР.- К.: Изд-во Киев. ун-та, 1968.- 333-348.

10. Геоботанічне районування Української РСР / Т.Л. Андрієнко, Г.І. Білик, Є.М.Брадіс та ін.- К.: Наук. думка, 1977.- 302 с.

11. Грибы. Большая энциклопедия /Антонин В., Котлаба Ф., Клузак З., Остры В., Шкубла П., Веселы И.- Praga : Readers Digest Vэbмr, 2003; Франци : ЗАО Издательский Дом Ридерз Дайджест, 2005.- 572 с.

12. Грибы СССР / М.В. Горленко, М.А. Бондарцева, Л.В. Гарибова и др.- М.: Мысль, 1980.- 303 с.

13. Гринь Ф.О. Дубові та широколистяно-дубові ліси Української РСР // Рослинність УРСР. Ліси.- К. : Наук. думка, 1971.- С. 194-325.

14. Дудка І.О., Вассер С.П. Гриби в природі та житті людини.- К.: Наук. думка, 1980.- 168 с.

15. Дудка И.А., Вассер С. П. Грибы. Справочник миколога и грибника.- К.: Наук. думка, 1987.- 535 с.

16. Зерова М.Я. Їстівні та отруйні гриби України.- К.: Вид-во АН УРСР, 1963.- 203 с.

17. Зерова М.Я. Атлас грибів України.- К.: Наук. думка, 1974.- 252 с.

18. Зерова М. Я., Єлін Ю. Я., Коз'яков С. М. Гриби.- К. : Урожай, 1979.- 228с.

19. Зерова М. Я., Радзієвський Г. Г., Шевченко С. В. Базидіоміцети. - К. : Наук. думка, 1972.- 242 с.- (Визначник грибів України; т. 5, кн.1).

20. Зерова М. Я., Сосін П. Є., Роженко Г.Л. Базидіоміцети.- К. : Наук. думка, 1979.- 568 с.- (Визначник грибів України; т. 5, кн. 2).

21. Карпенко Е.К. Изготовление гербария шляпочных грибов // Биология в школе.- 1975.- №5.- С. 83-85.

22. Карпенко Е. К. Пластинчатые и трубчатые шляпочные грибы (порядки Boletales, Russulales, Entolomatales, Tricholomatales, Amanitales, Agaricales) северо - востока Левобережной Украины: Автореф. дис. … канд. биол. наук.- Киев, 1987.- 24 с.

23. Карпенко К.К. Ядовитые грибы Сумской области // Материалы Сумской обл. научно-практич. конфер. «Проблемы исследования рационального использования природных ресурсов Сумщины и их изучение в школе» (13 - 14. 11. 1990 г. - Сумы). Часть I. - Сумы, 1990.- С. 42 - 49.

24. Карпенко К.К. Основні завдання та шляхи охорони грибів на території Сумської області // Заповідна справа на Сумщині: Тези доповідей наук. конф.- Суми, 1994.- С. 73-75.

25. Карпенко К. К. Гриби Сумщини - їх значення, використання та охорона // Стан природного середовища та проблеми його охорони на Сумщині. Кн.1.- Суми, 1996.- С. 97 - 106.

26. Карпенко К.К. Нові та рідкісні для України види макроміцетів із північно-східної частини Лівобережного Лісостепу // Укр.. ботан. журн.- 2004.- Т. 61, № 2.- С. 34-40.

27. Карпенко К.К. Макроміцети заповідних територій Сумської області.- Суми : ПП Вінниченко М.Д., 2009.- 356 с.

28. Лекарственные грибы для здоровья и красоты // Бисько Н. А., Выпирайленко Н. И. и др. - Киев, 2003. - 40 с.

29. Леонтьєв Д.В., Акулов О.В. Загальна мікологія: Підручник для вищих навчальних закладів.- Харків : Вид. група «Основа», 2007.- 228 с.

30. Мир растений в 7 томах. Т. 2. Грибы / Под ред. А. Л. Тахтаджяна.- 2-е изд. перераб.- М.: Просвещение, 1991.- 480 с.

31. Нешатаев Б.Н., Корнус А.А., Шульга В.П. Региональные природно-территориальные комплексы Сумского Приднепровья // Екологія і раціональне природокористування. Наукові записки Сумського державного пед. ун-ту ім. А.С. Макаренка, 2005.- С. 10-31.

32. Определитель высших растений Украины / Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н. и др..- К.: Наук. думка, 1987.- 548 с.

...