Характеристика факторів ґрунтоутворення території обстеження
Виникнення грунту, роль рельєфу, температури, опадів та клімату в грунтостворюючом процесі. Основні напрями охорони земельних ресурсів у регіоні. Організація території землекористування, вибір агротехніки в залежності від особливостей грунту і території.
| Рубрика | Сельское, лесное хозяйство и землепользование |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.01.2014 |
| Размер файла | 2,0 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
План
Вступ
1. Характеристика факторів ґрунтоутворення території обстеження
1.1 Географічне розташування території
1.2 Клімат
1.3 Рельєф
1.4 Рослинність
1.5 Ґрунтоутворюючі породи
1.6 Господарська діяльність людини
2. Ґрунти території обстеження
2.1Систематичний список ґрунтів
2.2 Морфологічні ознаки ґрунтів
2.3 Характеристика ґрунтів
2.3.1 Загальні фізичні властивості і гранулометричний склад ґрунтів
2.3.2 Водні властивості ґрунтів
2.3.3 Агрохімічні властивості ґрунтів
3. Агровиробниче угрупування ґрунтів території обстеження
4. Бонітет ґрунтів території обстеження
5. Висновки і пропозиції по збереженню і підвищенню родючості ґрунтів території обстеження
Список використаної літератури
Вступ
ґрунтоутворення земельний агротехніка
Щоб виріс хороший урожай, потрібна родюча земля, або ґрунт. У ній є все для життя рослини. Це -- поживні речовини, вода, повітря.
Укинь грудочку ґрунту у воду. З неї виходять бульбашки. Це -- повітря.
За допомогою кореня рослина вбирає з ґрунту воду і розчинені в ній поживні речовини, дихає повітрям. Тобто грунтовий покрив є найважливішим природним утворенням.
Значення грунту як основного засобу сільськогосподарського виробництва полягаэ у його родючості , родючість - здатність забезпечувати рослини під час їхнього розвитку вологою, повітрям та поживними речовинами. Головна роль ґрунту в природі - забезпечення життя на Землі. Без грунту неможливий розвиток рослин, не обхідних для життя тварин і людей., які і вироюється в сільському господарстві для задоволення потреб життя. Майже всі живі організми суходолу одержують елементи мінерального живлення з грунту. Грунт є основою для закріплення коріння вищих рослин, середовищем існування та розвитку мікроорганізмів і тварин, акумулює в собі органічну речовину і хімічну енергію. Грунт - основний засіб сільськогосподарського виробництва, від якого залежить рівень його продуктивності. Тому знання властивостей грунту, його складу, поширення й можливостей підвищення родючості є необхідною умовою розвитку землеробства.Його роль в житті суспільства визначається тим, що грунт являє собою основне джерело продовольства, що забезпечує 95-97% продовольчих ресурсів для населення планети ( як безпосередньо сільськогосподарська продукція так і продукція тваринництва яка живиться рослинами) Зазвичай чорноземи використовують переважно під посіви найважливіших продовольчих культур (пшениці, кукурудзи , ячменю,цукрового буряку, соняшнику, садових, овочевих, винограду, лыкарських та багатьох інших культур. Площа земельних ресурсів світу становить 129 млн. км 2 або 86,5% площі суші. Рілля і багаторічні насадження в складі сільськогосподарських угідь займають близько 15 млн. км 2 (10% суші), сінокоси та пасовища-37,4 млн. км 2 (25% суші). Загальна орно - придатність земель оцінюється різними дослідниками по-різному: від 25 до 32 млн. км 2.
Генезис грунтів ( грец. Genesis- винекниння) характеристика та закономірності походження, починаючи з моменту зародження і закінчуючи зрілістю- стабільним функціонуванням цього природного тіла.генезис визначае їх фітогенно зумовлений саморозвиток за незмінного співвідношення всіх інших чинників, взаємодія яких спричиняє формуваня наприклад чорноземів, підзолів, солонців, і багато інших еколого-гннетичних типів грунтів. Подання про грунт, як про самостійнее тіло з особливими властивостями з'явилися лише наприкінці XIX ст., Завдяки В. В. Докучаєву, - основоположнику сучасного грунтознавства. Він створив вчення про зони природи, грунтових факторах грунтоутворення , якщо ж один або кілька чинників змінюються ( внаслідок тектонічних рухів, землетрусу, катастрофічної повені, підняття грунтових вод, осушення боліт тощо), це позначається на екологічному стані грунту: він вступає в нову, еволюційну, фазу свого розвитку. Отже вивчаючи фактори грунтоутворення (материнське породу, клімат, живі організми, рельєф), які одночасно є компонентами ландшафту, можна впливати та редагувати більшість несприятливих властивостей цінного грунту .
В даний час проблема взаємодії людського суспільства з природою придбала особливу гостроту. Стає безперечним, що рішення проблеми збереження якостіжиття людини немислимо без певного осмислення сучасних екологічних проблем: збереження еволюції живого, спадкоємних субстанций (генофонду флори і фауни), збереження чистоти й продуктивності природних середовищ (атмосфери, гідросфери, грунтів, лісів і т. д. ), екологічне нормування антропогенногопреса на природні екосистеми в межах їхньої буферної ємності, збереження озонового шару, трофічних ланцюгів у природі, біокруговорота речовин та інші. Грунтовий покрив Землі являє собою найважливіший компонент біосфери Землі. Саме грунтова оболонка визначає багато процесів, що відбуваються в біосфері.Найважливіше значення грунтів складається в акумулюванні органічної речовини, різних хімічних елементів, а також енергії. Грунтовий покрив виконує функції біологічного поглинача, руйнівника і нейтралізатора різних забруднень. Якщо ця ланка біосфери буде зруйновано, то сформоване функціонування біосфери безповоротно порушиться. Саме тому надзвичайно важливе вивчення глобального біохімічного значення грунтового покриву, його сучасного стану й зміни під впливом антропогенної діяльності.
Агрономмія (грец. бгспт -- поле і нпмпт -- закон, звичай) -- наука про закони землеробства; в широкому розумінні -- наукові основи сільськогосподарського виробництва. Як єдина наука агрономія втратила своє значення, вона розчленувалась на ряд с.-г. наук Сучасні с.-г. як економіка, сільськогосподарська техніка, хімія, ґрунтознавство та ряду інших, але грунтознавство посідає первенство в досягнені мети родючості - надає ґрунтовій родючості біосферної масштабності та є фундаментом наземних екосистем будь-якого рангу. Родючість охарактеризовано як cуто ґрунтову, еволюційно породжену, якісну властивість, яка репрезентується сукупністю речовинного складу та еколого-енергетичних режимів ґрунту, що забезпечують стабільне функціонування фітобіоти як першооснови всіх життєпроявів в біосфері Землі. На відміну від тварин-консументів, які безпосередньо споживають воду та готову кормову (харчову) продукцію, зелені рослини-автотрофи за програмовані на фотосинтез, який на земній суші унеможливлюється поза посередництвом ґрунту
Ґрунт є не тільки природним тілом, а в умовах сільськогосподарського виробництва виступає продуктом людської діяльності. Перехід до ринкових відносин в аграрному секторі економіки, його реформування та введення приватної власності на землю вимагають точної інформації про якісний склад земельних ресурсів для ефективного їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, оцінку ґрунтів з метою якісного господарювання. Узагальнення матеріалів дає характеристику агроекологічного стану ґрунтів, допомагає виявити території з ґрунтами різних рівнів родючості та ефективності застосування агротехніки, Значна частина бюджету України та держав СНГ, складає мито експорту сільськогосподарської продукції, та мито землекористувачів, крім того у галузі сільського господарства населення отримує робочі місця.
«Ґрунтово-екологічні режими» це специфічні, суто супутники і неодмінні учасникам ґрунтогенезу, які є породженням добової, сезонної, річної, багаторічної динаміки складу та екологічного стану всіх компонентів ґрунту - маються на увазі, передусім, його режими: біоенергетичний (світло, тепло), водно-повітряний, поживний (трофність), окисно-відновний, біологічний, кислотно-лужний, сольовий.Тобто виходячи з грунтово-еклогічних режимів застосовують певний агротехнічний підхід до грунту в процесі господарювання, також на це спрямовані правила організації й устрій території. Створюють полезахисних лісосмуг, зрошення, шілювання - що оптимізують водний режим. Добрива ефективно регулюють поживний режим чорноземів, а засоби вапнування та гіпсування вирівнюють грунтово вбирний комплекс, правельне чередуваня вирошуваних культур забезпечують певний захист від хвороб та шкідників. Деградація грунтів відбувалася завжди протягом історичного розвитку ландшафтів під впливом природних чинників, та неправильного господарювання людини, до деградації грунтів призводяль водна та вітрова ерозія та зсуви. Але цей процес не завдавав грунтам істотної шкоди, бо грунти були вкриті природною рослинністю і вміст гумусу відновлювався протягом наступних років під впливом природних процесів грунтоутворення. Починаючи з ХVIII століття під впливом господарської діяльності людини посилюється деградація грунтів. Особливо значні антропогенні зміни грунтів сталися в наш часі. Таким чином, під інтенсифікацією використання земель в сільському господарстві " слід розуміти якісно нові додаткові вкладення засобів і праці на даній земельній площі шляхом застосування нових досягнень науки і техніки, а також поліпшення методів ведення господарства з тим, щоб одержати з кожного гектара максимальну кількість продукції при скороченні затрат на й одиницю. При цьому виробництво валової сільськогосподарської продукції є основою відтворення родючості грунту. Іншими словами, інтенсифікація, базуючись на додаткових вкладеннях і якісних факторах, повинна приводити до росту продуктивності земель, а відповідно і до зміни екосистеми "земля" (землекористування)
Охорона чорноземів є однією з найактуальніших проблем сучасності. Вперше її помітив В.В. Докучаєв за сто років стан грунтів не покрашівся, а навіть погіршився. Грунти вразили де гуміфікація, декальцинація, знеструктурювання, ерозія, дефляція, забруднення важкими металами, радіонуклідами, пестицидами. У зв'язку з чим вони потребують державної мудрості, турботи про національне багатство. потенціальні ресурси для розширення орних площ практично відсутні .Чорноземи, завдяки своїй високій родючості, є грунти універсальної придатності під сільськогосподарські культури, проте екологічно оріентована реалізація цього завдання не проста справа
1. Характеристика факторів ґрунтоутворення території обстеження
1.1 Географічне розташування території
Обрана територія розташована в південно - східній частині України в межах адміністративних кордонів покровського району дніпропетровської області, адреса за фізико-географічним районуванням: (степова зона,північностепова підзона, лівобережно-дніпровсько-приазовський край, кінсько-ялинська низовинна область).
Землі району розташовані між річками Вовчої та її приток Гайчура і ЯнчураКам'янки і Вороної, Мокрі Яли. Територія межує з Васильківським, Межівським районами Дніпропетровської, Новосілківським Донецької, Гуляйпольським та Новомиколаївським Запорізької областей. Загальна площа 120,9 тис. га., з них сільгоспугідь - 105,9 тис.га. Перева-
жаючі типи ґрунту - чорнозем. До неї входить 71 населений пункт, з них два селища міського типу - Покровське і Просяна. . Кліматичні умови сприятливі для вирощування зернових, а саме озимої пшениці, ячменю, ярого ячменю, кукурудзи, проса, рису, зернобобових, також цукрових буряків, соняшнику, баштанних культур, овочівництва, м'ясо-молочного скотарства, свинарства тощо. Погодно-кліматичні умови сприяють як для розвитку сільського господарства, спорудження промислових об'єктів.
1.2 Клімат
Загалом клімат помірно континентальний, який характеризується чітко означеною осушливістю.Літо жарке і сухе, з частими зливами, сильними південно-східними і східними вітрами, які спричиняють посухи. Зима м'яка, малосніжна, часто спостерігаються відлиги й ожеледі, але бувають також морози з вітрами. Вліткуі навесні -- суховії і запорошені бурі.. Тривалість безморозного періоду від 187 днів на півночі до 228 днів а півдні області. Кількість сонячних днів складає в середньому 240 на рік. .Середньорічний розподіл температур в області має практично широтний напрямок. Зимові ізотерми змінюються з півночі на південь від -6,2 до -4,0 С, літні від 20,5С до 22,0С. Абсолютний максимум температури області зафіксовано на рівні 41С; мінімуми складає -38С. Частота переходу температур на поверхні грунту через 0С досягає 10 - 15 разів на рік. Величини сумарної сонячної радіації змінюються з півночі на південь від 4200 до 4400 МДж/м2, радіаційний баланс - від 1800 до 1950 МДж/м2, тривалість сонячного сяйва - від 2050 до 2150 годин на рік, сума активних температур вище 10оС - від 2700 до 3400. Тривалість безморозного періоду (періоду вегетації) в середньому 185 днів на рік. Показник атмосферного тиску взимку становить біля 1021 гПа, влітку знижується до 1012-1013 гПа..), Найвологіший місяць - липень, найсухіший - березень. Влітку кількість опадів становить 80% річної суми, взимку опади у вигляді снігу більше випадають на сході регіону, ніж на заході. Відносна вологість повітря у липні зменшується у південно-східному напрямку від 66% до 62%, у січні становить 84-81%. У літній період дмуть переважно західні та північно-західні вітри, взимку - східні та північно-східні. Характерна долинна циркуляція. Із-за східного розташування провінції в кліматичних умовах помітно посилюється континентальність. Деяке зменшення впливу теплих і вологих атлантичних повітряних мас пов'язане зі збільшенням ролі сухих континентальних східних повітряних мас. мас пов'язано зі збільшенням ролі сухих континентальних східних повітряних мас. Вегетаційний період в Дніпровськоприазовській провінції триває 200 ? 210 днів, суми середньодобових температур складають 2800-3000 °З, кількість опадів 450 ? 480 мм. Серед інших погодних явищ трапляються тумани (від 50 днів на рік на височинах до 70 днів у знижених ділянках), хуртовини (10 - 20 днів), грози (до 25 - 30 днів) та град (4-5 днів).
Бонітет грунтів знижується з півночі на південь. Найвищою родючістю характеризуються чорноземи звичайні середньогумусні, Відповідно до схеми агрокліматичного районування України, територія знаходиться в межах посушливої, дуже теплої зони
1.3 Рельєф
Ландшафтна єдність цієї території визначається її геоструктурною зв'язаністю і спільністю секторно-континентальних особливостей: Приазовського виступу з південно-східним схилом і Кінксько-Ялинськой западиною, зниженому зчленуванню виступу з придніпровською частиною щита і його схилам до Дніпровсько-донецької западини. Крайні західна і північно-західна частині провінції представлені терасними ландшафтами із зональними грунтами. Сама обрана територія має майже ідеально плоску поверхню з середніми висотами 100-150 м. На північно і південний схід низовина поступово піднімається(вища точка - 245 м) і стає хвилястою з високими вододілами і крутими схилами річкових долин. Відповідає низовині Дніпровсько-донецька тектонічна западина, кристалічний фундамент якої лежить на глибині 3-8 тис. м. Поверхневі шари утворені на заході переважно піщаними, а на сході лесових відкладеннями. Це сприяє широкому розвитку яроутворенням на території Придніпровської низовини. А безпосередньо рельеф одраної територі хвилясто-рівнинний (висоти 130-190м). Розчленована долинами річок(Вовча, Гайчур, Янчур, Мокрі Яли, Камянка) які мають пологий берег, що сприяло утвореню лугово-чорноземних глибоко-солонцюватих грунтів біля русла, які здебільшого поросли лісом. Густота річкової сітки становить на 0,3-0,5 км/км2. Крім того розчленована, балками і ярами, що зустрічаються посеред сільськогосподарських угідь. В цілому територія області за невеликими виключеннями сприятлива для господарської діяльності людини.
1.4 Рослинність
Природна рослинність представлена різнотравно - ковилово- типчаковою асоціацією. По балках та ярах збереглися невеликі за площею діброви та чагарники, які чим далі південь зустрічаються все рідше, а потім зовсім зникають. Різнобарвний рослинний покрив втрачає свою мальовничість і змінюється більш одноманітним, в якому переважає ковиль.Посушливий степ геоморфологічно збігається з рівнинами. В межах степу рослинний покрив дедалі більше зріджувався, не утворюючи суцільного вкриття. В заплавах річок, особливо в їх пониззях, значну питому вагу На природних кормових угідь виділяються рослинні асоціації різнотрав'я злакові : м'ятник, костер безостий, пирій, типчак, бородач, астрогал, люцерна хмелевидна, костер м'який, клівер земляничний, клівер білий та інші.
Крім іншого, тут є малоцінні в кормовому відношенні трави - тисячелисник, синеголовник, полинь, кульбаба, цикорій, шалфей, сухоцвіт, подоріжник, підмареник, чебрець, клопівник, спориш та інші. Із шкідливих і грубостебельних рослин тут росте чортополох, молочай, васильок, дурнишник звичайний та інші. В понижених місцях крім перечислених бур'янів найбільш поширені молочай, осот рожевий, м'ятка польова, серед бур'янів переважає мишій, щавель, будяк, осот рожевий та пирій повзучий, крім цих буранів також часто потрапляють молочаї, полини, ромашки, берізка польова та мати-мачуха.
Древісна рослинність представлена лісними культурами дубу черешчатого і сосни кримської. З інших древісних порід є: акація біла, гледичія, різні види клену, липи, клен татарський, ясен
Сосновий Дібровський ліс, розташований на південному сході Покровського району. ліс та насадження(дуба, ясену, клену, липи) Взагалі основні породи: дуб, в'яз, липа, ясен, берест, клен, сосна, клен татарський, ліщина, бузина, глід, шипшина, та ін. Байрачні ліси ростуть по схилах балок і ярів Під лісами і полезахисними смугами з гледичії, білої та жовтої акації, польового клену, ростуть дереза, шипшина, терен
1.5 Ґрунтоутворюючі породи
Український щит вкритий незначним шаром осадових порід палеогену - неогену, представлених вапняками, пісками, глинами, алевритами, залізистими кварцитами тощо. Корінні магматичні породи архею - протерозою - гнейси, граніти, кварцити, діорити тощо відслонюються у долинах річок.На схилі щита наявне потужніше нашарування осадових порід, але на поверхню виходять неогенові міоценові та пліоценові відклади - глини, алеврити, піски.Антропогенові відклади представлені плейстоценовими делювіальними суглинками та лесами. У долині Дніпра їх змінюють еоценові еолово-делювіальні та елювіальні відклади, а безпосередньо на терасах Дніпра та його приток залягають алювіальні піски плейстоценового віку.Область знаходиться у зоні низької сейсмічної активності, сила землетрусів зазвичай не перевищує 2,0 - 2,5 бали.
Отже, позитивом геологічної будови є сейсмостійкість тектонічної основи, міцність підстилаючих антропогенних порід та кристалічного фундаменту, наявність передумов щодо залягання різноманітних рудних корисних копалин. Негативом є розташування в межах області системи глибинних розломів, які можуть загрожувати техногенній безпеці екологічно небезпечних підприємств, а також підвищений рівень природного радіаційного фону внаслідок впливу магматичних порід, крім того природних багатств є поклади каоліну та граніту. Грунтовий покрив області має зональний характер. Північ регіону охоплена смугою чорноземів звичайних глибоких середньо- та малогумусних пилувато-середньосуглинкових або пилувато-важкосуглинкових. Далі на південь їх змінюють чорноземи звичайні пилувато-середньосуглинкові малогумусні на лесах з ділянками чорноземів звичайних середньогумусних. Крайній південний захід займають чорноземи звичайні неглибокі малогумусні та чорноземи південні малогумусні та слабкогумусовані на лесах.. Вони представлені лучно-чорноземними поверхнево-солонцюватими грунтами в комплексі із солонцями, чорноземами солонцюватими на важких глинах, лучно-чорноземними грунтами в долині Дніпра, лучними солонцюватими грунтами вздовж заплав Дніпра, Орелі і Самари, дерновими переважно оглеєними піщаними та супіщаними грунтами на річкових алювіальних пісках.
Реакція грунтового розчину чорноземних та лучночорноземних грунтів - нейтральна або слабколужна, солонцюватих грунтів - середньолужна, солонців - лужна.
1.6 Господарська діяльність людини
Основним напрямком розвитку сільського господарства області є виробництво на продовольчі та фуражні цілі зерна, соняшнику, цукрового буряку, овочів і продукції тваринництва. В структурі земельного фонду районна площа сільсько-господарських угідь складає 106,4 тисячі гектарів, в тому числі ріллі 92,4 тисячі гектарів. В сільському господарстві працює 6437 чоловік. В районі цього року колективні сільгосп-підприємства та колгоспи реформовано у товариства. Діє 78 селянських (фермерських) господарств, зернове господарство є стратегічною і найбільш вагомою галуззю народного господарства. Природнокліматичні умови та родючість ґрунту області сприяють вирощуванню усіх зернових культур і дозволяють отримувати високоякісне продовольче зерно. За виробництвом зерна і насіння соняшнику область знаходиться на провідному місці. відкрито бурякоприймальний пункт в селищі Покровське Заплановані обсяги виробництва зерна і соняшнику повністю задовольняють потребу нашого регіону в цих культурах. Покровщину прославляють сільгосппідприємства, на базі яких створені племінні заводи ТОВ "Горизонт", ТОВ "Славутич"., видобутком та переробкою, каоліну якого займається - ВАТ "Просянський гірничо-збагачувальний комбінат". основна їх продукція - каолін мокрого та сухого збагачення для паперової, фарфорової, парфумерної, гумотехнічної, , кабельної і інших галузей промисловості. Далеко за межами області славиться продукція ВАТ "Покровський сирзавод".
У галузі тваринництва в усіх категоріях господарств сьогодні утримується велика рогатої худоба, у тому числі племінне господарство великої рогатої худоби « обрій», свині і птиця, на підприємстві кінзавод № 65 вирощуванням високоякісних спортивних коней За чисельністю поголів'я худоби і птиці область одне з провідних місць і відповідають світовим досягненням.Область залишається одним з основних експортерів України і продовжує утримувати провідні позиції у сфері зовнішньої торгівлі України, займаючи друге місце за обсягами експорту та імпорту.
Товарна структура експорту області протягом останніх років залишається практично незмінною - її основу складають продукція добувна промисловість, харчової та переробної промисловості, сільського господарства
2. Ґрунти території обстеження
Таблиця 1 Систематичний список ґрунтів території обстеження
|
Тип |
Підтип |
Рід |
Вид |
Різновид |
Розряд |
Позначення на карті |
|
|
Чорнозем |
звичайний |
середньогумусний |
глинисті |
на лесах |
14v |
||
|
Чорнозем |
звичайний |
малогумусний |
глинисті |
на лесах |
15 v |
||
|
Чорнозем |
звичайний |
малопотужний |
малогумусний |
Глинисті |
на лесах |
16 v |
|
|
Лугово-чорноземні |
Глибоко-засолені |
глинисті |
на лесах |
25 v |
Земного покрову території обстеження належать такі грунти як чоргозем звичайний середньогумусний глинистий на лесах , чоргозем звичайний малогумусний глинистий на лесах, чоргозем звичайний малопотужний малогумусний глинистий на лесах та Лугово-чорноземний глибоко-солонцюватий грунт. Зокрема грунти території обстеження можна умовно розділити на три групи перша група це -чорноземний глибоко-солонцюватий грунт що прилягає безпосередньо до гирла повноводний річок , слід відмітити значущий вплив рельєфу- схили мають невеликий уклін що забезпечує накопиченю води і грунт знаходиться якби в долині де вирішальним фактором стає неглибоке розміщення грунтових вод Їх профіль підрозділяється на такі ж горизонти, що і у черноземов, але має ряд специфічних ознак : інтенсивніше забарвлення(зазвичай чорна) верхньої частини гумусового шару при більшій його потужності, чим у відповідних підтипів чорноземів, оглеенность нижніх горизонтів. Тип лугово-чорноземних грунтів розділяється на два підтипи: лугово-чорноземні(грунтові води па глибині 2-5 м) і чорноземно-лугові(грунтові води на глубине 1,5-3 м і вище). Ділення на горизонти аналогічно чорноземам. степовою або лугово-степовою рослинністю або розрідженими трав'янистими для листя лісами. Трав'яниста лугово-степова рослинність дає щороку велику масу відмираючих надземних частин і кореневих систем, які густо переплітають грунт до глибини 1 м. Характерна особливість лугової формації - тривалий вегетаційний період, який триває до глибокої осені. Відмирання пагонів, а потім кореневих систем відбувається тільки з настанням зимових холодів. Тому розклад рослинних решток починається лише навесні наступного року. Грунтуутворюючими породами е леси
Лесові відкладення є результатом руйнування різних за віком і складу порід середньої юри, нижнього і верхнього кембрію і подальших складних сингенетичних осадконакоплению і "дробленню" грунтово-елювіальних перетворень за участю процесів мерзлотно-диагенетического порядку, чому, поза сумнівом, сприяв холодний і сухий континентальний клімат, що мав місце в межах Прибайкалья упродовж усього плейстоцена і голоцену. Усе це призводить до формування складних профілів грунтів, що часто включають вкладені мікропрофілі похоронених грунтів. Карбонатность і пылеватость лесовидних відкладень сприяє формуванню на них достаточно родючих грунтів. Но рельєф відіграе вирішальну роль, а точніше рівень заляганя грунтових вод.
До другої групи відноситься чорнозем звичайний мало гумусний різної потужності, досліджуючи карту видно що з обох боків річки мокрі яли спостерігається зменншеня потужності грунту, але не в повній мірі через строкатість рельєфу. Виокремлюється значна площа однорідно малопотужних чорноземів яка розмішена між річкою(Вовча) і схилом, на мою думку наростаню рослиної маси зашкодив недостатній вміст вологи(її накопиченя в зимовий період).Та малопотужних грунтів в південій території де відбувається заболочуваня, піднятя рівня грунтових вод та зміна клімату з приближеням до приазовської височини.
Третя група грунтів це середньо гумусні чорноземи для них характерне поширеня на підвищених ділянках, і зумовлені формуваням мезо-релєфу.
В загалі мозаїка грунтів незначна і зумовлена мезо рельєфом, засоленя спостерігається лише лугово-чорноземних грунтів безпосередньо примкнутих до річок з характерним для них міні кліматом і рельєфом
. Основні запаси вологи в цих чорноземах формуються в осінньо-зимово-ранньовесняний период Кількість що поступає за цей час волога залежить від кількості випадних атмосферных опадів і стану грунту(реакція ґрунтового розчину нейтральна, до низу профілю слабколужна. Сума увібраних основ становить 20-50 мг-екв на 100 г ґрунту). Глибина промочування в осінньозимово-ранньовесняний період складає I - 4 м і більше. Під впливом рагорбів значно змінюється кількість атмосферних опадів. Це визначається у першу чергу положенням гір по відношенню до повітряних течій, їх висотою та формами рельєфу. Гори є перешкодою для повітряних течій. Тому тут виникають висхідні течії безпосередньо на схилах гір і перед схилами. Тут відбувається загострення і активізація атмосферних фронтів при натіканні повітря на перешкоди рельєфу. Це призводить до того, що на звернутих до вітрів схилах і у відкритих долинах при зростанні висоти місцевості кількість опадів збільшується.
Активне споживання вологи різними культурами здійснюється з глибини 100 - 150 см Накопичена волога глибша за активний вологообороту служить своєрідним резервом який використовується рослинами в посушливі роки.
лугово-чорноземні глибокі солонцюваті грунти . В порівнянні з попередніми солонцями розвиненіші процеси осолодіння. Будова профілю : гумусово-елювіальний горизонт потужністю більше 15 см, у вологому стані темно-сірий, слабоущільнений, в сухому _ сірий або світло-сірий, в нижній частині велика кількість кремянки надає горизонту білястому вигляду, пылевато-пластинчатый; перехід ясний. Ілювіально-солонцевий горизонт потужністю 20-30 см, від темно-сірого до чорного кольору, злитою, щільний, призмовидно-столбчатый або брилистий; перехід поступовий. Перехідний горизонт потужністю 20-40 см, темно-бурий, донизу звичайні із слабким брудно-оливковим відтінком, ореховато-призмовидный, в нижній частині грудкуватий, карбонатний, засолений; перехід поступовий. Глибше - обглеєний лес або лесовидні породи
Расход влаги на физическое испарение и рассасывание в западинах меньше, чем на плакорах. Попри те, що лугово-чорноземні грунти западин сформувалися в умовах близького залягання рівня грунтових вод, запас доступної для рослин вологи в них внаслідок високих значень щільності грунту,та мінерального стану, при засолені зменшується кількість доступної вологи. Для шарів 0-150, 0-200, 0-300 см запас доступної вологи в западинах в 1,2-1,3 разу менше, ніж на плакорах. За допомогою термодинамічного методу було показано, що при однаковій вологості грунту в западинах потенціал доступної в солонцях менший
илугово-черноземные грунти легкого механічного складу.
. Місткість поглинання 40 - 55 мэкв на 100 г грунту. Запаси поживних речовин високі.. Реакція нейтральна і середньолужна
Територія містить незначну кількість солонців балочного формуваня з характерним макрорельєфом , за виключеням лугово-чорноземних солонців які знаходяться поблизу великих водо несучих річок.Камянисті місця зустрічаються в районі дібрівського лісу, просянського пагорба, які не несуть значного впливу на виробництво сільськогосподарської продукції.Вітрова та водна ерозія практично відсутня завдяки густої сітки насаджень та сприятливого рівниного рельєфу.
Отже Найбільш оширені чорноземи звичайні середньгумусні та мало гумусні різної потужності на лесах, лугово-чорноземні глибоко солонцюваті грунти слід підкреслити, що вони займають найбільшу площу землекористування України чорноземи-10375,8 тис.га (25,00%) Лучні і лучно солонцюваті 2452,6 тис.га (5,91%) солонцюваті в тому числі (0,5%). Лугово-чорноземні грунти займають 8% від загальної площі земель господарства, і використані в першу чергу під пасовища, присадибні землі під ріллю, під сінокоси, але більша части на зайнята лісом Продуктивне використання солонцевих лугово-чорноземних грунтів в сільському господарстві можливе тільки за умови проведення меліоративних заходів.
Чорноземи звичайні середньгумусні та мало гумусні різної потужності. Мають добре розвинений гумусний горизонт зернистої структури потужністю від 35 до 65 см. 3 півночі на південь у міру наростання посушливості клімату потужність гумусного горизонту і вміст гумусу зменшується (з 4,3-4,7 до 3,8-4,2 %).Ґрунти цього підтипу мають високу родючість, але недостатня кількість вологи обмежує повне їх використання.
Лугово-чорноземні грунти характеризуються добре розвинутим гумусовим профілем (потужністю 25-80 см і більше) і формуються в зниженнях вододільних рівнин в умовах надмірного зволоження, на заплавах річкових долин та днищах балок в умовах близького (1-3 м) залягання грунтових вод під різнотравно-осоково-злаковою лучною рослинністю. група засолених грунтів, у профілі яких чітко виділяється солонцевий горизонт. Фізико-хімічні властивості солонців визначаються наявністю у їх складі обмінних катіонів натрію, кількість яких коливається в межах 4-40% від загальної місткості вбирання. Профіль солонців чітко диференційований на такі горизонти
Неп 0-28 (32) см - гумусового, орного, помітно элювиированный, темно-сірий, свіжий, крупнопылевато-легкосуглинистый, пороховато грудкуватий, рихлий, припудрений присипкою Si02; перехід поступовий.
Hpiks 29(33) - 50 см - верхній перехідний
добре гумусированный і інтенсивно иллювиированный (пептизований), темно-сірий, карбонатний, засолений, свіжий, крупнопылевато-легкосуглинистый, ореховато-призмовидный, щільний; перехід різкий.
Phiks 51-80(90) см - нижній перехідний, слабкіше верхнього гумусированный і ілювії рованный, карбонатний, засолений, буроватосерый, свіжий, крупнопылевато-среднесуглинистый, ореховато-призматический, щільний зустрічаються кротовини, перехід ясний.
Р (hi) ks 81(91) - 105(1Ю) см - карбонатний лесовидний суглинок, слабогумусированный і иллювиированный, засолений, брудно-бурий, вологий, обглеєний у вигляді іржавих плям, часто зустрічаються кротовини, які заповнені гумусированным матеріалом; перехід поступовий.
Pglks 106(111) - 210 см і глибше - карбонатний лесовидний суглинок, засолений, обглеєний, сизувато-бурий, вологий, в'язкий. Грунти придатні під зернові, кормові, технічні (особливо цукровий буряк) і овочні культури, обмежено придатні під плодові насадження. Бонітети .Заходи по підвищенню родючості мають бути спрямовані на внесення органических, а також мінеральних фосфатних і азотних добрив на тлі гіпсування.
.Глибина залягання солонцевого горизонту (більше 15 см ) Солонці , як правило солончакуваті. У складі солей переважають сульфати та хлориди натрію і сода.
Лугово-черноземная глубоко-среднесолонцеватая солончаковая почва на лессовидном суглинке:
а--ландшафт плоскоравнинной лессовой террасы, б -- профиль почвы, в -- структура гумусового элювииро-
ванного пахотного горизонта; г -- структура верхнего переходного пептизированного горизонта, д -- структура нижнего переходного пептизированного горизонта
|
Горизонти (шари) ґрунту |
Глибина, см |
Щільність, г/см3 |
Густина твердої фази, г/см3 |
Загальна пористість, % |
Вміст гранулометричних елементів, % |
|||||||
|
1-0,25 |
0,25-0,05 |
0,05-0,01 |
0,01-0,005 |
0,005-0,001 |
<0.001 |
сумма<0.01 |
||||||
|
Неп |
0--10 |
1,03 |
2,59 |
60,10 |
3,80 |
20,6 |
46,7 |
5,30 |
4,20 |
19,50 |
29,0 |
|
|
Неп |
15--25 |
1,15 |
2,62 |
56,50 |
3,50 |
18,8 |
49,1 |
4,20 |
4,40 |
19,90 |
28,5 |
|
|
Hpiks |
35--45 |
1,16 |
2,65 |
56,30 |
3,50 |
16,2 |
50,5 |
4,60 |
4,00 |
21,20 |
29,8 |
|
|
Phiks |
50--60 |
1,27 |
2,71 |
53,20 |
3,80 |
14,9 |
51,3 |
4,30 |
4,90 |
20,80 |
30,0 |
|
|
Phiks |
65--75 |
1,50 |
2,72 |
44,80 |
3,40 |
14,2 |
51,1 |
3,80 |
4,40 |
23,10 |
31,3 |
|
|
Pglks |
115--125 |
- |
- |
- |
5,30 |
20,1 |
8,50 |
3,60 |
1,30 |
21,30 |
26,2 |
|
|
орний |
0-20 |
- |
||||||||||
|
метровий |
0-100 |
1,22 |
2,658 |
54,18 |
|
Горизонти (шари) ґрунту |
Глибина, см |
Польова вологість, % |
Максимальна гігроскопічна вологість (МГ), % |
Повна вологоємкість (ПВ), % |
Найменша вологоємкість (НВ), % |
Вологість розриву капілярів (ВРК), % |
Вологість стійкого в'янення (ВСВ), % |
Максимально-адсорбційна вологоємкість (МАВ), % |
|
|
Нп | |
0--10 |
16,33 |
7,10 |
58,34951 |
40,84 |
28,59126 |
9,514 |
6,674 |
|
|
н |
25--35 |
17,71 |
7,70 |
49,13043 |
34,39 |
24,07391 |
10,318 |
7,238 |
|
|
Нрк |
50--70 |
14,95 |
6,50 |
48,53448 |
33,97 |
23,7819 |
8,71 |
6,11 |
|
|
Phk |
90--100 |
13,34 |
5,80 |
41,88976 |
29,32 |
20,52598 |
7,772 |
5,452 |
|
|
| P(h)k/el |
140--150 |
9,2 |
4,00 |
29,86667 |
20,90 |
14,63467 |
5,36 |
3,76 |
|
|
Орний |
0-25 |
16,6 |
7,46 |
52,8 |
36,97 |
25,88 |
9,99 |
7,01 |
|
|
Метровий |
0-100 |
15,456 |
6,72 |
49,287 |
34,498 |
24,150 |
9,0 |
6,316 |
|
Горизонти (шари) ґрунту |
Глибина, см |
Запаси вологи, м3/га |
Діапазон активної вологи |
Насичення до стану НВ, м3/га |
|||||
|
загальні |
продуктивні |
при НВ |
загальні, % від НВ |
% |
м3/га |
||||
|
Нп |
0--10 |
168,199 |
70,2048 |
420,652 |
53,69 |
34,166 |
512,49 |
252,453 |
|
|
Н |
25--35 |
203,665 |
85,008 |
395,485 |
76,23 |
27,152 |
407,28 |
191,82 |
|
|
Нрк |
50--70 |
173,42 |
72,384 |
394,052 |
70,09 |
27,86 |
417,9 |
220,632 |
|
|
Phk |
90--100 |
169,418 |
70,7136 |
372,364 |
73,13 |
23,868 |
358,02 |
202,946 |
|
|
|P(h)k/el |
140--150 |
138 |
57,6 |
313,5 |
81,86 |
17,14 |
257,1 |
175,5 |
|
|
Орний |
0-20 |
189,4786 |
79,08672 |
405,5518 |
67,214 |
29,957 |
449,364 |
216,0732 |
|
|
Метровий |
0-100 |
177,624 |
74,138 |
395,321 |
68,64 |
28,18 |
422,718 |
217,7 |
|
Оцінка зволоження |
Межі значень вологості |
|
|
Достатнє зволоження |
(50-60%) ПВ |
|
Оцінка зволоження |
Межі значень вологості |
|
|
Надлишкове зволоження |
(80-100%) ПВ |
|
|
Оптимальне зволоження |
(60-80%) ПВ = НВ |
|
|
Достатнє зволоження |
(50-60%) ПВ |
|
|
Слабка посушливість |
(40-50%) ПВ = ВРК |
|
|
Посушливі умови |
(30-40%) ПВ |
|
|
Дуже посушливий стан |
(20-30%) ПВ = ВЗ |
|
|
Сухий ґрунт |
(10-20%) ПВ |
|
|
Повітряно-сухий ґрунт |
менше 10% ПВ = МГ |
|
Шар ґрунту |
Стан шару |
||
|
0-20 см |
0-100 см |
||
|
більше 50 |
більше 200 |
надлишково вологий |
|
|
30-50 |
150-200 |
вологий |
|
|
20-30 |
100-150 |
помірно вологий |
|
|
10-20 |
50-100 |
недостатньо вологий |
|
|
менше 10 |
менше 50 |
сухий |
|
Горизонт (шар) ґрунту |
Глибина, см |
Вміст гумусу, % |
Запаси гумусу, т/га |
Запас гумусу, % від 0-100 см |
Вміст гумінових кислот |
Вміст фульвокислот |
Гк/Фк |
|
|
Нор. |
0-30 |
4,6 |
161,46 |
49,3 |
33,2 |
13,2 |
2,5 |
|
|
Н |
30-40 |
3,6 |
42,84 |
13,1 |
31,7 |
16,1 |
2,0 |
|
|
Нр |
40-50 |
2,2 |
26,84 |
8,2 |
н.д. |
н.д. |
н.д. |
|
|
Нр |
50-70 |
1,6 |
42,88 |
13,1 |
24,8 |
20,7 |
1,2 |
|
|
Phk |
70-90 |
1,1 |
29,92 |
9,1 |
12,3 |
33,3 |
0,4 |
|
|
Pk |
90-130 |
0,6 |
31,68 |
9,7 |
н.д. |
н.д. |
н.д. |
|
|
Pk |
130-140 |
0,4 |
5,56 |
1,7 |
н.д. |
н.д. |
н.д. |
|
|
Орний |
0-20 |
4,6 |
107,64 |
32,9 |
33,2 |
13,2 |
2,5 |
|
|
Метровий |
0-100 |
2,6 |
327,6 |
100 |
- |
- |
- |
|
Критерій |
Вміст гумусу, % |
Запаси гумусу, т/га |
||
|
шар 0-20 см |
шар 0-100 см |
|||
|
Дуже високий |
> 10 |
> 200 |
> 600 |
|
|
Високий |
6-10 |
150-200 |
400-600 |
|
|
Середній |
4-6 |
100-150 |
200-400 |
|
|
Низький |
2-4 |
50-100 |
100-200 |
|
|
Дуже низький |
< 2 |
<50 |
< 100 |
|
Типи гумусових речовин |
Співвідношення Гк\Фк |
|
|
Фульватний |
< 0,5 |
|
|
Гуматно-фульватний |
0,5-1,0 |
|
|
Фульватно-гуматний |
1,0-1,5 |
|
|
Гуматний |
> 1,5 |
|
Горизонт (шар) ґрунту |
Глибина, см |
Іонний склад водної витяжки |
||||
|
Показники |
HCO3- |
Cl- |
SO4-- |
|||
|
Нор. |
0-10 |
мг-екв/100 г |
0,14 |
0,09 |
0,10 |
|
|
% |
0,008 |
0,003 |
0,003 |
|||
|
Нp |
50-60 |
мг-екв/100 г |
0,56 |
0,09 |
0,09 |
|
|
% |
0,034 |
0,003 |
0,004 |
|||
|
Pk |
90-100 |
мг-екв/100 г |
0,63 |
0,07 |
0,12 |
|
|
% |
0,038 |
0,002 |
0,006 |
|
Горизонт ґрунту |
Глибина, см |
Ввібрані катіони, |
Са++ / Mg++ |
Ємність вбирання |
Ступінь насиченості основами, % |
|||||
|
Ca++ |
Mg++ |
Na++ |
K+ |
Н+ |
||||||
|
Нор. |
0-10 |
31,50 |
5,50 |
0,20 |
0,80 |
- |
37,00 |
38,00 |
100 |
|
|
Н |
30-40 |
31,40 |
7,90 |
0,20 |
0,50 |
- |
39,3 |
40,00 |
100 |
|
№ агрогрупи; їх значення та індекс ґрунту, вхідних у группу |
Назва ґрунтів вхідних угрупу |
Заходи щодо поліпшення і використання |
||
|
загальні агротехнічні |
меліоративні |
|||
|
1. |
Дерново-слабопідзолисті важкосуглинкові на моренному суглинку, середньо змиті цілинні |
Залужені, використовувати під вигони |
Посадка чагарнику по вимоїнах |
|
|
2 |
Цілинні низинні торф'яні на дрібних торфах |
Використовувати для видобутку торфу |
Осушення відкритими канавами |
|
Типи, підтипи, види, роди ґрунтів території обстеження |
Найменування заходів |
|||||||||||
|
Вапнування |
Гіпсування |
Удобрення |
Меліорація |
Протиерозійні роботи |
Каміннозбиральні роботи |
Поглиблення орного шару |
Інші види робіт |
|||||
|
Органічне |
Азотне |
Фосфорне |
Калійне |
|||||||||
|
Найменування ґрунту |
Запас гумусу в шарі 0-100 см |
ДАВ в шарі 0-100 см |
Середнє |
|||||||||
|
т/га |
бал |
т/га |
бал |
бал |
||||||||
|
Чорнозем звичайний середньоглибокий малогумусний на лесах |
327,6 |
65,5 |
1663,2 |
83,2 |
98,7 |
|
Бал бонітету |
Клас бонітету |
ґрунт за якістю |
|
|
100-91 |
І |
Найкращий |
|
|
90-81 |
ІІ |
Добрий |
|
|
90-71 |
ІІІ |
Добрий |
|
|
70-61 |
ІV |
Вище середньої якості |
|
|
60-51 |
V |
Середньої якості |
|
|
50-41 |
VІ |
Середньої якості |
|
|
40-31 |
VІІ |
Нижче середньої якості |
|
|
30-21 |
VШ |
Низької якості |
|
|
20-11 |
ІХ |
Низької якості |
|
|
10-0 |
Х |
Непридатні до землеробства |
Агроґрунтове районування - поділ території за ознаками подібності та відмінності у грунтовому покриві з урахуванням усього комплексу природних умов (клімату, рельєфу, рослинного і тваринного світу, грунтоутворюючих і підстилаючи порід, природних вод), які мають значення для сільськогосподарського виробництва. Згідно з агрогрунтовим районуванням України, північну, лісостепову частину Шевченківського району, відносять до лісостепової агрогрунтової зони (провінція Східнолісостепова височинна). Південна, степова частина Шевченківщини, належить до степової агрогрунтової зони (провінція Задонецька північностепова).
Чорноземи займають посушливу підзону Степу. Вони сформувалися на лесах під типчаково-ковиловими степами.
Чорноземні ґрунти мають високу природну родючість. Вони містять до помірну кількість необхідного фосфору, надлишок калію, нестачу азоту, багато кальцію, магнію і мікроелементів у водорозчинних сполуках. Чорноземи мають сприятливий водний, повітряний і тепловий режими їх «населяє» значна кількість (до 3,5 млрд. особин на 1 г ґрунту) бактерій, які розкладають велику кількість органічної маси, формують гумус, переводять хімічні елементи у доступну для рослин форму. Ґрунти цього підтипу мають високу родючість, але недостатня кількість вологи обмежує повне їх використання.
Поширені в центральній частині північного Степу на вододільних плато і лесових терасах річкових
долин. Розріз закладений на плоскоравнинном міжбалочному вододілі на багаторічному покладі
Н 0-40 см- гумусовий, темно-сірий, свіжий, легкоглинистый, мелкокомковато-зернистый, ніздрювато-пористий, рихлий, сильно переритий черв'яками і комахами, багато копролітів, пронизаний коренями рослин; перехід поступовий. Нр 41-60 см - верхній перехідний, темно- сірий з бурим відтінком, свіжий, легко глинистий, комковатозернистый, ущільнений пористий, зустрічаються кротовини; перехід поступовий.
Phk 61-82 см - нижній перехідний, темнобурый, свіжий, легкоглинистый, грудкуватий, ущільнений, трещиновато-тонкопористый, зустрічаються кротовини, з глибини 64 см карбонатний; перехід поступовий.
Рк 83-170 см і глибше - лес палевий, свежий, у верхній частині слабо- і нерівномірно гумусированный, легкоглинистый, щільний, шмагай
стый, з глибини 90-130 см зустрічається рихла белоглазка. Грунти високородючі, придатні під що усі, що районують в зоні сельскохозяйствен¬
ные культури (озиму пшеницю, жито, кукурузу, ярина зернова, зерно-бобовые, підсолнечник) і плодово-ягідні насадження. Бонитеты їх складають 57, 75, 92 бали.
Заходи по підвищенню родючості цих грунтів аналогічні чорноземам обыкновенным потужним, проте слідує більше вниманія приділяти накопиченню і збереженню волога.
Основні запаси вологи в цих чорноземах формуються в осінньо-зимово-ранньовесняний период Кількість що поступає за цей час волога залежить від кількості випадних атмосферных опадів і стану грунту, йдучищів в зиму. Глибина промочування в осінньо-зимово-ранньовесняний період складає I - 4 м і більше.
Активне споживання вологи різними культурами здійснюється з глибини 100 - 150 см Накопичена волога глибша за активний вологообороту служить своєрідним резервом який використовується рослинами в посушливі роки.
Чернозем обыкновенный мощный малогумусный на лессе:
а -- ландшафт Приазовской равнины, плато; б -- профиль почвы, в -- структура гумусового пахотного горизонта; г -- структура верхнего переходного горизонта, д--структура нижнего переходного горизонта.
|
Горизонти (шари) ґрунту |
Глибина, см |
Щільність, г/см3 |
Густина твердої фази, г/см3 |
Загальна пористість, % |
Вміст гранулометричних елементів, % |
|||||||
|
1-0,25 |
0,25-0,05 |
0,05-0,01 |
0,01-0,005 |
0,005-0,001 |
<0.001 |
сумма<0.01 |
||||||
|
Нп |
0--10 |
1,17 |
2,67 |
56,17 |
0,10 |
8,90 |
32,40 |
11,90 |
10,00 |
36,70 |
58,60 |
|
|
Н |
30 -40 |
1/19 |
2,62 |
54,58 |
0,20 |
9,80 |
35,30 |
5,90 |
12,50 |
36,30 |
54,70 |
|
|
Нр |
41--50 |
1,22 |
2,64 |
53,78 |
0,30 |
8,10 |
36,70 |
5,70 |
12,90 |
36,30 |
54,90 |
|
|
Нр |
51--60 |
1,34 |
2,68 |
50,00 |
0,10 |
8,00 |
38,30 |
4,50 |
11,00 |
38,10 |
53,60 |
Подобные документы
Оцінка небезпеки розвитку ерозійних процесів на території фермерського господарства "Бескіди". Аналіз біоенергетичної ефективності заходів збалансованого землекористування. Проект заходів відтворення родючості деградованих ґрунтів сільського господарства.
курсовая работа [688,9 K], добавлен 30.03.2014Характеристика розміщення виробничих центрів і земельних масивів виробничих підрозділів. Розміщення внутрішньогосподарських магістральних шляхів. Організація сільськогосподарських угідь, проектування сівозмін. Порядок упорядкування території пасовища.
курсовая работа [129,3 K], добавлен 03.05.2012Загальні відомості про землекористування, характеристика рельєфу. Агроекологічна типізація земель. Тваринництво: структура, напрямки. Потреба в кормах власного виробництва. Проектні пропозиції по організації угідь і сівозмін. Урожайність посівних площ.
курсовая работа [34,0 K], добавлен 16.12.2012Землевпорядкування території на основі показників і особливостей використання земель ТОВ "Агроінвест". Аналіз використання продуктивних земель господарства. Структура сільськогосподарських угідь. Організація системи сівозмін. Проектування полів сівозмін.
курсовая работа [76,0 K], добавлен 26.12.2011Аналіз основних етапів здійснення земельної реформи на території сільської ради. Оцінка проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) за рахунок земель колективної власності сільськогосподарського підприємства ТзОВ "Діброва".
дипломная работа [96,3 K], добавлен 02.03.2014Види, формування, склад гірської породи. Властивості грунту, їх коливання для різних типів грунту, залежність від механічного та хімічного складу грунту. Грунти річкових заплав, їх генезис властивості та способи меліорації. Причини та шляхи освіти боліт.
контрольная работа [19,9 K], добавлен 21.11.2008Формування землекористувань і землеволодінь підприємств і громадян. Роль приватних господарств громадян у виробництві валової продукції сільського господарства. Надання громадянам земельних ділянок у користування і у власність на території сільської ради.
курсовая работа [110,1 K], добавлен 10.12.2011Обробіток грунту, умови вирощування та врожайність ячменю ярового, його ботанічна і біологічна характеристика. Особливості сорту "Соборний". Економічна ефективність різних способів обробітку грунту під ячмінь. Охорона праці при сівбі і збиранні урожаю.
дипломная работа [73,2 K], добавлен 16.12.2010Обчислення загальної площі земель в плані за координатами вершин. Характеристика природних та економічних умов господарства. Розподіл земель за категоріями на території сільської ради. Проектні пропозиції щодо використання земель і організації угідь.
курсовая работа [126,7 K], добавлен 25.06.2015Характеристика території і лісорослинних умов лісництва: його площа, рельєф, риси клімату, фітоценотичний покрив. Організація і ведення лісового господарства. Обґрунтування технологій створення лісових культур. Розрахунок потреби в садивному матеріалі.
курсовая работа [58,2 K], добавлен 24.11.2014Розташування і призначення дитячого садка "Казка" в системі озеленення населеного пункту. Природно-кліматичні умови території. Формування насадження та характеристика запроектованих дерев, кущів, асортименту декоративно-листяних і квіткових рослин.
курсовая работа [133,9 K], добавлен 02.11.2014Фізико–географічні умови території Кізівської сільської ради. Рослинний і тваринний світ території. Шляхи підвищення родючості ґрунтів господарства та їх раціонального використання. Дерновий, підзолистий, болотний та солонцевий процеси грунтотворення.
курсовая работа [766,5 K], добавлен 24.07.2014Застосування котків для ущільнення та вирівнювання поверхні поля від грудок, розпушування грунту. Використання проріджувачів для формування заданої густоти рослин цукрових буряків і знищення бур'янів у зоні рядка. Комбіновані агрегати для обробки грунту.
реферат [4,7 M], добавлен 02.08.2010- Проект планування території Шевченківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області
Особливості території Шевченківської сільської ради. Розподіл земельного фонду за формами власності: для ведення фермерського, приватного підсобного господарства та колективного садівництва. Знищення недоліків в межах утворених землекористувань.
курсовая работа [70,5 K], добавлен 20.05.2010 Загальні положення бонітування ґрунтів - порівняльної оцінки якості ґрунтів за родючістю при порівняльних рівнях агротехніки і інтенсивності землеробства. Природно-сільськогосподарське районування території. Особливості агровиробничого групування ґрунтів.
курсовая работа [108,6 K], добавлен 21.10.2012Основні положення землевпорядкування і земельного кадастру. Державний земельний кадастр, його основні завдання і складові. Землевпорядний проект, як основа створення нових форм організації території. Види робіт із землеустрою, які підлягають ліцензуванню.
дипломная работа [796,7 K], добавлен 26.06.2015Розвиток овочівництва та сегменти ринків овочів в Україні. Природно-кліматичні та економічні умови сільськогосподарського виробництва. Економічна ефективність овочівництва. Виробництво овочів відритого і закритого грунту. Динаміка виробництва овочів.
магистерская работа [125,6 K], добавлен 12.05.2009Розрахунок площі лісового розсадника. Вибір місця, організація та освоєння території розсадника лісових культур. Агротехніка вирощування, викопування, сортування, зберігання і транспортування садивного матеріалу. Проектування типів лісових культур.
курсовая работа [322,1 K], добавлен 23.11.2014Планування діяльності аграрних підприємств. Організація оплати праці. Створення господарського розрахунку в аграрних формуваннях. Система веденя господарства. Організація земельної території сільськогосподарських підприємств. Зберигання готової продукції.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 20.10.2008Методи відновлення парків-пам’ятників. Класифікація об’єктів садово-паркового мистецтва. Принципи дослідження парків та їх елементів. Ландшафтна оцінка території. Організація обліку і охорони парків. Консервація об’єктів садово-паркового будівництва.
курс лекций [132,0 K], добавлен 22.02.2013
