Вплив попередників та системи удобрення на врожай та якість озимої і ярої пшениць в умовах Полісся

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

ВПЛИВ ПОПЕРЕДНИКІВ ТА СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ НА ВРОЖАЙ ТА ЯКІСТЬ ОЗИМОЇ І ЯРОЇ ПШЕНИЦІ В УМОВАХ ПОЛІССЯ

Спеціальність: Загальне землеробство

Гриник Ігор Володимирович

Київ, 2000 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Збільшення збору зерна і підвищення його якості залишається основною проблемою сільськогосподарського виробництва України. В умовах сучасного землеробства виробництво зерна, як правило, залишається рентабельним. Знайти оптимальне вирішення питань високопродуктивного виробництва зерна, одержання стійких за роками урожаїв - значить науково обґрунтувати перспективний шлях розвитку села України. (В.Ф. Сайко, Е.Г. Дегодюк, 1994).

Як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, високорентабельне зернове господарство буває енерговитратним, наукоємним і екологічно безпечним. Ґрунтово-кліматичний потенціал України дозволяє зробити виробництво зерна високоефективним і конкурентоздатним.

Актуальність порушеної проблеми обумовлена і тим, що рівень родючості ґрунтів нашої країни значно вищий, ніж у сусідніх державах, рівень кваліфікації селян, машинно-тракторний парк і матеріально-технічна база колективних господарств сьогодні ще здатні забезпечити достатньо високий рівень організації робіт, з метою одержання урожайності та валових зборів зерна, визначених вимогами продовольчої безпеки та відповідними директивними документами. До того ж, ринки збуту сусідніх держав, в першу чергу країн СНД, здатні прийняти зерно України на взаємовигідних умовах. Сегментація ринку продовольчих товарів нині і в найближчому майбутньому вигідно визначає зерно пшениці, як стратегічно цінний і економічно прибутковий продукт.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є складовою частиною тематичного плану Чернігівської державної сільськогосподарської дослідної станції і у відповідності до завдання комплексної науково-технічної програми (НТП) “Продовольство-95” проекту “Родючість ґрунтів” на 1995 р., 1996-2000 рр., а також за завданням А 01002329Р “Розробити і удосконалити зональні ресурсозберігаючі технології застосування добрив у сівозмінах, які забезпечують підвищення ефективної родючості ґрунту, високі і якісні врожаї сільськогосподарських культур з урахуванням охорони навколишнього середовища” та за завданням “Розробити та реалізувати на практиці моделі сталих агроекологічних систем на засадах відновлення природних ресурсів ї оптимальні структури сільськогосподарських ландшафтів”.

Мета і завдання досліджень. Розробити комплекс агротехнічних, агрохімічних та агроекологічних заходів, які забезпечують одержання високих і сталих урожаїв високоякісного зерна озимої та ярої пшениці. Для досягнення цієї мети передбачалось вирішити такі завдання:

- знайти оптимальне вирішення використання гною, попередників, біопрепаратів та мінеральних азотних добрив як в чистому вигляді, так і в їх поєднанні;

- встановити оптимальні дози азотних добрив на різних агротехнічних фонах і попередниках при вирощуванні ярої пшениці, здійснити порівняльну оцінку цієї культури відносно ячменю і вівса;

- виявити умови ефективного використання біологічного і технічного азоту при виробництві зерна пшениць;

- встановити закономірності вимивання водорозчинного гумусу та нітратного азоту за межі кореневмісного шару ґрунту залежно від попередників та фону добрив;

- дати енергетичну та економічну оцінки основних ланок високопродуктивного зернового господарства.

Наукова новизна і теоретичне значення роботи. У результаті проведених досліджень розроблено і впроваджено комплекс прийомів одержання сталих врожаїв зерна озимої пшениці на рівні 45-52 ц/га і ярої - на рівні 36-40 ц/га.

Вперше для ґрунтово-кліматичних умов області визначено оптимальні дози азотних добрив при вирощуванні різних сортів ярої пшениці після різних попередників.

Визначено роль біопрепаратів при вирощуванні озимої та ярої пшениці і науково обґрунтовано агротехнічні заходи високої ефективності.

Встановлено можливість заміни технічного азоту в дозі 30 кг. азоту біопрепаратами при умові розміщення ярої пшениці на високому агротехнічному фоні і компенсації технічного азоту (№45-60) за рахунок азоту кореневих решток гороху, пелюшки, жовтого і білого люпину.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено і впроваджено системи удобрення озимих культур, які обумовлюють одержання зерна по попереднику ячменю 30-35, по пелюшці 35-40 і по конюшині 48-51 ц/га і ярих по вівсу 25-30, по цукрових 35-40 ц/га при позитивному рівні рентабельності і енергоокупності затрат.

Рекомендовано агроприйоми найбільш ефективного використання органічних добрив з метою одержання максимальних урожаїв.

Досвід ведення високопродуктивного землеробства та тваринництва, де запропоновані основні розробки за результатами дисертаційної роботи (кооператив “Авангард”) пропагується і впроваджується в Чернігівській області, а також в країнах СНД.

Особистий внесок здобувача.

Дисертант особисто проводив польові, лізиметричні та лабораторні дослідження, аналіз і теоретичне обґрунтування отриманих наукових результатів, оцінку енергетичної і економічної ефективності, факторів що вивчались та формування висновків, підготування рекомендацій. Науково-методичне супроводження виробничої перевірки виконано з безпосередньою участю автора.

Частка автора в одержаній роботі складає 85%.

Апробація роботи.

Результати роботи доповідались на обласних семінарах та виставках, у 1996 р. - на республіканському семінарі з питань високопродуктивного тваринництва, в 1998 і 1999 рр. на районних семінарах, на науково-практичній конференції молодих вчених-аграріїв Чернігівщини 5 квітня 1999 р. “Наукове обґрунтування сталого розвитку агроекологічних систем Чернігівщини в ринкових умовах і обмеженого ресурсного забезпечення”.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 друкованих робіт, з них 4 роботи надруковано у виданнях, що затверджені ВАК України, як фахові.

Дисертація викладена на 156 сторінках машинописного тексту. Вона складається з вступу, 6 розділів, висновків, рекомендацій виробництву. У роботі наведено 38 таблиць, 2 рисунки, 4 додатки. У переліку літератури 280 найменувань, у тому числі 24 іншомовних.

2. ЗМІСТ РОБОТИ

УРОЖАЙНІСТЬ І ЯКІСТЬ ПШЕНИЦЬ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОПЕРЕДНИКІВ І СИСТЕМИ УДОБРЕННЯ.

У розділі наведено аналіз результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених за ефективністю різних систем удобрення та попередників при вирощуванні озимої та ярої пшениці, а також їх дія на якість зерна.

УМОВИ, ОБ'ЄКТИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ.

Дослідження проводилися в 6 польових дослідах, а також в 1 тривалому лізиметричному.

Польові досліди з вивчення системи удобрення та попередників проведено протягом 1995-1999 рр., з озимою пшеницею в кооперативі "Авангард" Чернігівського району Чернігівської області, із ярою пшеницею - в дослідному господарстві Чернігівської державної сільськогосподарської дослідної станції УААН протягом 1996-1999 рр. Дослідне господарство розміщене в лівобережному Поліссі України і належить до Козелецько-Коропського агроґрунтового району Чернігівської області.

В роки проведення дослідів метеорологічні умови досить різнились як за характером розподілу опадів, так і за температурним режимом. Всього за вегетаційний період 1995 р. випало на 29%, у 1997 - на 45%, у 1998 - на 37% опадів більше, у 1996 і 1999 рр. кількість опадів щодо багаторічної норми склала 72 і 82% відповідно.

Загально-річна сума опадів за рік в 1995, 1997 та 1998 роках досліджень значно переважала середньо-багаторічну їх величину відповідно на 205, 124, 66 мм за рік при середньорічній нормі 589 мм.

Температура повітря в роки досліджень у більшості місяців перевищувала на 1.3-2.7% багаторічні дані і особливо характерно це було для літніх місяців.

Агрохімічну характеристику орного та підорного шарів ґрунту на дослідних ділянках наведено в таблиці 1.

У дослідах вирощували районовані сорти озимої пшениці - Миронівська 61, ярої пшениці - Рання 93 і Рівненська 60.

Сіяли озиму пшеницю в 1 декаді вересня, яру - в 1 декаді квітня.

Збирання проводили методом прямого комбайнування. Облік врожаю суцільний поділянковий.

Показники збирання врожаю коректувались за варіантами досліду з урахуванням вологості (16%) і засміченості зерна.

Повторність у дослідах 4- разова, облікова площа ділянки 52-56 м². Посівна площа лізиметричної чарунки 3.8 м², повторність триразова. Шар ґрунту однієї чарунки - 155 см., маса ґрунту в одній чарунці 10.5 т.

Ґрунт лізиметричного досліду дерново-підзолистий супіщаний з такою агрохімічною характеристикою орного шару ґрунту (0-23 см.):

- гумусу за Тюриним - 1.1%;

- рН сольове - 5.0, гідролітична кислотність (за Каппеном);

- 2.5 мг-екв. на 100 г.;

- вміст Р2О5 (за Кирсановим) - 17.0 мг. на 100 г.;

- К2О (за Масловою) - 6.2 мг. на 100 г.

Таблиця 1. - Місце проведення польових дослідів і агрохімічна характеристика ґрунту дослідних ділянок:

Агрохімічні показники родючості дерново-підзолистого ґрунту визначали за вказівками щодо проведення польових дослідів з добривами географічної мережі за методиками: гумус за методом Тюрина, водорозчинний гумус - за методом Арінушкіної, нітратний азот - іонометричним експрес-методом, амонійний азот - іонометрично за допомогою реактива Неслера, нітрифікаційну здатність ґрунту за Кравковим, обмінний калій за Масловою, гідролітичну кислотність за Каппеном, рН сольове -потенціометрично.

Фенологічні спостереження за ростом та розвитком пшениці здійснювали згідно методики держкомісії по сортовипробуванню:

- площу поверхні листків і чисту продуктивність фотосинтезу визначали за Ничипоровичем (1966);

- вміст хлорофілу - фотоколориметричним методом, використовуючи як стандарт розчин Гетри.

В повітряно-сухих зразках визначали вміст азоту, фосфору і калію за методом Кьєльдаля.

Загальний вміст азоту, фосфору і калію визначали за методичними вказівками по проведенню досліджень в тривалих дослідах з добривами шляхом прискореного спалювання за методом Гінзбург і Щеглової, нітратів - іон-селективним методом, фосфор - колориметрично, калій - на полум'яному фотометрі.

Біологічну активність ґрунту вимірювали безпосередньо в полі. Інтенсивність дихання визначали за методом Штатнова. Нітрифікаційну здатність визначали шляхом інкубації ґрунту в присутності сульфату амонію при 280 С впродовж 14 діб, після чого визначали вміст нітратного азоту за Грандваль-Ляжу.

Дані обліку врожаю обраховували методом дисперсійного аналізу за Доспєховим (1986). Оцінку економічної ефективності доз і форм добрив проводили за витратами засобів виробництва на один гектар: умовно-чистому прибутку від добрив, собівартості одного центнера продукції та рівню рентабельності. Енергетична їх оцінка виконувалась за методикою Булаткіна (1990, 1991).

ВПЛИВ ПОПЕРЕДНИКІВ ТА ДОБРИВ НА АГРОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ І ЗИМОСТІЙКІСТЬ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ.

У розділі показано взаємозв'язок попередників і системи удобрення на агрохімічні властивості родючості ґрунтів та формування врожаю озимої пшениці і якості зерна. Встановлено хімічний склад післяжнивних решток стерні та коренів і обсяг накопичення сухої речовини попередниками.

В проведених дослідах різні попередники озимої пшениці залишали після себе неоднакову кількість пожнивних та кореневих решток, відрізнялись вони і за хімічним складом. Звичайно, це мало вплив на поживний режим ґрунту протягом вегетації озимої пшениці.

Конюшина за накопиченням сухої речовини переважала ячмінь в 1.4 рази, кукурудзу - втричі.

Відмічено помітну різницю за вмістом в рештках макро- і мезоелементів (табл. 2). При цьому післяжнивні залишки попередників мали різне співвідношення вуглецю до азоту, що також не могло не вплинути на стан життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів.

Встановлено, що ячмінь як попередник залишав після себе в шарі ґрунту 0-40 см. азоту - 24.8 кг/га, фосфору - 8.3, калію 19.3, кальцію - 14.5, магнію - 6.2 кг/га.

За кількістю азоту після конюшини залишалось більше, ніж після ячменю, в 4.3 рази, фосфору - в 1.5 рази, калію - вдвічі, кальцію магнію в 2.2 рази. Відповідно після кукурудзи залишалось їх більше ніж після ячменю в 2.7, 2.7, 3.8, 3.5 рази.

За всіма даними наших досліджень, біологічна активність ґрунту мала найбільш оптимальні показники після кукурудзи на силос, що пов'язано, на наш погляд, з режимом зволоження і рівнем удобрення кукурудзи (табл. 3).

Таблиця 2. - Накопичення сухої речовини попередниками (ц/га) та хімічний склад післяжнивних решток коренів перед сівбою озимої пшениці (в%), середнє за 1995-1997 рр:

Таблиця 3. - Деякі показники біологічної активності ґрунту під озимою пшеницею залежно від попередника, середнє за 1995-1997 рр.:

В одержанні високих і стійких врожаїв озимої пшениці важливе значення має вологозабезпеченість як для отримання повних і дружних сходів, так і для інтенсивного росту в початковий період розвитку.(М.К. Шикула, 1988, В.Ф. Сайко, А.М. Малієнко, 1989).

У роки проведення досліджень за період осінньої вегетації озима пшениця була краще забезпечена вологою при розміщенні її по кукурудзі і конюшині (шар 0-20 см), у той час у метровому шарі ґрунту наявність вологи під ячменем була вищою, ніж під конюшиною і кукурудзою, на 8-20 мм.

Встановлено, що за період осінньої вегетації рослини озимої пшениці були добре забезпечені мінеральним азотом (NH4+NO3) після конюшини і удобреної гноєм кукурудзи. Вміст азоту, що легко гідролізується, досягає оптимальних величин, переважно в період кущіння - кінець осінньої вегетації.

Азотний режим ґрунту після ячменю без внесення мінеральних добрив був незадовільний (0.4-0.5 мг/100 г. ґрунту), що і позначилось на рівні урожайності.

Більш поглиблений аналіз азотного режиму - нітрифікаційна здатність ґрунту під озимою пшеницею свідчить, що цей показник після конюшини перевищує аналогічний після ячменю на час сходів у 3.5 рази, а в фазу кущіння - в 1.8 рази.

Концепція сучасного землеробства припускає екологічний підхід до сільськогосподарського виробництва, а також використання біологічних принципів, які раніше не враховувалась у класичному землеробстві. (О.О. Созінов і ін., 1996., О.Г. Тараріко, 1996., О.П. Кротінов, 1997). На цей час міграція в ґрунті різних елементів і,зокрема, сполук азоту, заслуговує значно більше уваги, ніж раніше, особливо в зонах із природним промивним режимом зволоження.

Вивчення міграції біогенних елементів за профілем і в підґрунтових шарах, а також факторів, які впливають на інтенсивність цих процесів, і розробка заходів їх регулювання - перспективний напрямок наукових досліджень з екології (М.З. Мелащенко, 1990). Встановлено, що під озимою пшеницею відносно зябу зменшилась втрата вологи після ячменю в 2.8 рази, багаторічних трав - в 2.7, кукурудзи - в 2.5 рази. Вапнування і мінеральні добрива посилювали міграційні процеси азоту на 25-60%.

Мінімальні втрати азоту, як правило, спостерігали після ячменю (26.2-32.7 кг/га), максимальні - після кукурудзи, удобреної гноєм (46.6-67.3 кг/га). Багаторічні трави займали проміжне положення.

Подібну закономірність простежували і в міграції водорозчинного гумусу, до того ж втрати гумусу після кукурудзи перевищують втрати після ячменю в 1.6 рази при умові, якщо ґрунт у осінній і ранньовесняний періоди не зайнятий рослинністю. Під покривом озимої пшениці показники втрат гумусу знижувалися в 1.9-2.5 рази і складали залежно від системи удобрення 4.1-9.6 кг/га.

Під озимою пшеницею значно знизилась концентрація нітратного азоту й гумусу за всіма варіантами досліду, як в період осінньої, так і літньої інфільтрації вологи порівняно з зябом.

Таким чином, вирощування озимої пшениці після кукурудзи на силос дозволяє більш ефективно використовувати гній і зменшити надходження продуктів його мінералізації в ґрунтові води.

Вміст цукрів у вузлах кущіння озимих культур перед виходом у зиму - важливий показник їх зимостійкості. У вузлах кущіння озимих рослин, як показали дослідження Ф.М. Куперман (1950), до кінця весняної вегетації іноді їх відкладається понад 40% від сухої речовини.

Вміст цукрів у рослинах залежить від попередника та сорту і їх кількість може значно коливатися (П.А. Власюк, 1964., Н.А. Федорова, 1972).

Наші спостереження показали, що вміст у вузлах кущіння цукрів помітно змінювався під впливом агротехнічних заходів. Так, кількість відновних цукрів у 1997 р. підвищувалась у пшениці після конюшини - на 13%, після кукурудзи - на 35% порівняно з ячменем, тоді як у 1999 р. сума цукрів була вищою у вузлах після конюшини на 12%, кукурудзи - на 21%, а відновних, відповідно до попередників - на 20 і 30%. При обробці насіння ризоагріном відносно необробленого насіння на період початку зимівлі, тобто припинення вегетації озимої пшениці, за роки досліджень відмічено збільшення як вмісту суми цукрів, так і відновлених після всіх попередників. У 1999 році сумарний вміст цукрів при обробці насіння ризоагріном збільшився від 52.6 до 61.7%, тобто на 17%, а відновних від 5.2 до 6.8 або на 30%, що дуже важливо, так як є можливість підвищення стійкості врожаїв.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОПЕРЕДНИКІВ, ДОБРИВ ТА БІОПРЕПАРАТІВ.

Нашими дослідженнями встановлено, що без використання технічного азоту можливе одержання врожаю озимої пшениці на середньо-окультурених дерново-підзолистих ґрунтах на рівні 21-25 ц/га після ячменю, який висівається після удобреної гноєм (60 т/га) кукурудзи.

Багаторічні трави (конюшина) як попередник забезпечують врожаї зерна, вищі на 3.4-7.0 ц/га або на 25%, а кукурудза, удобрена гноєм, при врожаї зеленої маси 520-600 ц/га сприяє підвищенню врожайності на 14.4-9.5 ц/га зерна озимої пшениці відносно попередника ячменю. Величина врожаю зерна за цим варіантом склала за роки досліджень 30.6-36.4 ц/га.

При використанні технічного азоту в дозі №40 у підживлення навесні на початку вегетації пшениці продуктивність її посівів після ячменю підвищувалась на 43%, багаторічних трав на 30, після кукурудзи - на 20% і досягла рівня 40.0-42.5 ц/га при розміщенні пшениці після кукурудзи.

При внесенні азоту в дозі №60 на посівах озимої пшениці рано навесні дія багаторічних трав і ячменю, що вирощувались після удобреної гноєм кукурудзи як попередників, нівелювалась, а кукурудза, удобрена гноєм, переважала їх на 23-26% за впливом на врожайність. При збільшенні доз технічного азоту відмічені закономірності у збільшенні врожайності збереглись, а рівень продуктивності пшениці становив близько 43 ц/га після ячменю і багаторічних трав і 50 ц/га - після кукурудзи.(табл. 4).

Таблиця 4. - Урожайність зерна озимої пшениці залежності від попередника, добрив та біопрепарату:

Нашими дослідженнями встановлено, що якість зерна озимої пшениці помітно змінювалась у бік покращення під впливом бобового попередника і органічних добрив в післядії. Після багаторічних трав маса 1000 зерен пшениці була вища на 2.1 г., натура - на 15 г/л, якість клейковини на 2% в абсолютному вираженні.

Внесення мінерального азоту в дозі №40-80 позитивно вплинуло на показники якості зерна, проте, необхідно вказати, що маса зерен пшениці, натура і об'єм хліба були вищими при заміні технічного азоту добрив на біологічний азот багаторічних трав і підстилкового гною.

Слід відмітити позитивну дію ризоагріну на показники якості зерна і борошна отриманого з пшениці після всіх попередників, які вивчали в досліді.

ВИКОРИСТАННЯ БІОЛОГІЧНОГО ТА ТЕХНІЧНОГО АЗОТУ ПРИ ВИРОЩУВАННІ ЯРОЇ ПШЕНИЦІ.

В умовах будь-якої системи землеробства (інтенсивного, адаптованого, екологічного) бобові рослини постачають достатню кількість біологічного азоту, який беруть до уваги при розрахунку балансу поживних речовин (Д.М. Прянішніков, 1945., Б.С. Носко, 1990, В.П. Патика і ін.. 1993).

Люпин жовтий, як попередник забезпечив врожайність 26,9 ц/га, пелюшка - 24.0, конюшина - 22.4 ц/га, що еквівалентно урожайності після вівса з внесенням мінерального азоту в межах 60-70 кг/га.

У сприятливому за погодними умовами 1996 р. люпин жовтий був найбільш цінним попередником, а в посушливому 1999 найбільший урожай одержано після пелюшки.

Звертає на себе увагу і висока окупність азотних добрив ярою пшеницею, внесених як у малих дозах, так і високих, що пов'язано, на нашу думку, з достатньо високими запасами в ґрунті фосфору (20-22 мг. Р2О5 на 100 г. ґрунту) та калію (9-10 мг. К2О на 100 г. ґрунту).

Встановлено, що при низькій дозі мінерального азоту №30 за рахунок бобових попередників врожайність ярої пшениці можна збільшити в 1.3-1.6 рази, при вищій дозі азоту №60 ефективність попередників частково нівелюється і під їх дією врожайність змінюється на 10-45%, на фоні мінерального азоту №90 дія бобових попередників складає 5-36%, проте досить стійка за роками.

В більшості випадків є математично достовірною.

Після кормових буряків, удобрених гноєм, можливе одержання врожаю зерна ярої пшениці понад 40 ц/га і при розміщенні її після вівса з внесенням органо-мінеральних добрив 37-38 ц/га (табл. 5).

Зараз світовий експорт пшениці і борошна передбачає оцінку зерна пшениць за показниками натури і клейковини, а також продаж по “середній добрій якості”.

У країнах СНД при заготівлі зерна на хлібоприймальних пунктах користуються ДЕСТами, які передбачають вміст у зерні клейковини не менше 22%, натуру в межах 745-770 г., склоподібність не менше 60%. Сучасні дослідження вітчизняних і зарубіжних авторів показують, що якість борошна визначається сортом, агротехнікою, режимом зберігання, ґрунтово-кліматичними умовами, режимом мінерального живлення, станом (“здоров'я”) ґрунту (В.Г. Мінеєв, 1993, Г.А. Мазур, 1993). У наших дослідженнях встановлено позитивний вплив бобових попередників і азотних добрив на масу 1000 зерен і натуру зерна. Вміст в зерні клейковини, її якість і об'ємний вихід хліба змінюються за варіантами досліду і були найбільш високими після попередників пелюшки і конюшини, відповідно 38.4-38.0%, 70 одиниць ІДК і 746-742 см³. Внаслідок проведення досліджень і розрахунків виявлено, що енерговіддача підвищеної дози (N80) є високою і становить 4.9 од., при розміщенні озимої пшениці після конюшини найбільш висока енерговіддача низької дози (N40), найбільш низька - середньої (N60) при вирощуванні пшениці після кукурудзи, удобреної гноєм, коефіцієнт енерговіддачі азотних добрив високий і відносно стабільний і складає 3.3-3.0 од., що вказує на цей попередник як основу високої енерговіддачі азоту.

Таблиця 5. - Урожайність зерна ярої пшениці в залежності від попередників та дози азоту, ц/га:

Розрахунки показують, що вирощування пшениць після угноєного попередника економічно вигідне: чистий прибуток складав 417 - 403 грн/га при рівні рентабельності 43-45%.

Встановлено економічну доцільність внесення під пшеницю підвищених доз азоту (№80), що забезпечує невисоку собівартість зерна і високу рентабельність виробництва (89%).

Економічно виправдано і використання під пшеницю біопрепарату ризоагріну поскільки дозволяє підвищити чистий прибуток з одиниці площі на 64 грн. і підвищити рентабельність виробництва зерна на 7%.

При вирощуванні ярої пшениці в Поліссі економічно доцільно мати за попередника пелюшку як джерело біологічного азоту, поєднання з азотом мінеральних добрив у дозі №30 і №60, робить вирощування ярої пшениці рентабельною галуззю у рослинництві.

ВИСНОВКИ

1. Поєднання біологічного та технічного азоту при вирощуванні озимої пшениці забезпечує такі врожаї зерна: при дозі №40 після багаторічних трав - 36-38 ц/га, кукурудзи удобреної гноєм - 40-43 ц/га, при дозі №60, відповідно після цих попередників, 35-36 і 43-47 ц/га: при дозі N80 40-49 і 50-59 ц/га. Таким чином удобрена гноєм просапна культура в умовах дерново-підзолистих ґрунтів - основа для одержання максимальних врожаїв при низькому, середньому і підвищеному рівні внесення мінерального азоту, а також і при його відсутності;

2. Люпин жовтий як попередник забезпечив врожайність ярої пшениці 26.9 ц/га, пелюшка - 24, конюшина - 22.4, що еквівалентно врожайності після вівса з внесенням мінерального азоту в межах 60-70 кг/га, у вологий рік жовтий люпин - найбільш цінний попередник, проте більш високий і стабільний врожай ярої пшениці було одержано після пелюшки;

3. Внесення мінерального азоту в дозі №45-80 позитивно впливає на показники якості зерна, проте маса зерен, натура і об'єм хліба більш високі при заміні технічного азоту добрив на біологічний азот багаторічних трав і органічних добрив (гною). Виявлено позитивну дію на показники якості зерна, борошна та хліба при застосуванні препарату ризоагріну по всіх попередниках, які вивчались в досліді;

4. Вміст білка і клейковини в зерні ярої пшениці тісно корелює з вмістом азоту у верхніх листках у період колосіння-цвітіння і може регулюватися попередником, ступенем його удобреності, рівнем азотного живлення і позакореневим підживленням рідкими добривами. Встановлено позитивну дію біопрепаратів ризоагріну та ризоентеріну на вміст білка і клейковини в зерні ярої пшениці; агротехнічний врожай пшениця

5. При вирощуванні ярої пшениці на дерново-підзолистих середньо-окультурених ґрунтах якість зерна та борошна покращується за рахунок доз мінерального азоту і підбору бобових попередників з урахуванням співвідношення С:N в залишках, після розміщення ярої пшениці після кормових буряків, удобрених гноєм, а також при внесенні під пшеницю органо-мінеральних добрив збільшується вихід насіння і покращуються їх посівні якості та урожайність в потомстві;

6. За рахунок залишків стерні і коренів ячменю ґрунт поповнюється 25 кг/га азоту, 8 кг. фосфору, 19 кг. калію, 4.5 кг. кальцію і 6 кг. магнію за рахунок конюшини, відповідно елементам 107, 12, 40, 32, 13 кг/га, кукурудзи з врахуванням післядії гною, відповідно, 196, 85, 223, 262, 60, 4 кг/га, що і визначає поживний режим і біологічну активність ґрунту при вирощуванні озимої пшениці, в шарі ґрунту 0-20 см. на період сівби і сходів після кукурудзи залишилось більше вологи на 4-8 мм відносно ячменю;

7. Під пшеницею відносно зябу зменшились втрати вологи після ячменю в 2.8 рази, багаторічних трав - у 2.7, кукурудзи - у 2.5 рази, гумусу в 1.9-2.5 рази, мінімальні втрати азоту спостерігаються після ячменю, а максимальні - після кукурудзи, трави займали проміжне положення;

8. Вирощування озимої пшениці після кукурудзи на силос, удобреної гноєм, дозволяє більш повно використовувати гній і зменшити на 25-33% надходження продуктів його мінералізації в ґрунтові води;

9. Обробка насіння озимої пшениці перед сівбою біопрепаратом ризоагріном сприяє розвитку більш міцної кореневої системи рослин, що можна оцінити як фактор стабілізації і стійкості врожаїв за рахунок підвищення зимостійкості і посухостійкості;

10. При вирощуванні ярої пшениці найбільш висока енерговіддача від азотних добрив забезпечується при дозі №60, що складає 2.9-2.7 од., найбільш сприятливі попередники: овес і пелюшка. При внесенні азоту в дозі №90 за показниками енерговіддачі попередники розподіляються за ступенем зниження в такій послідовності: овес - пелюшка - конюшина - люпин;

11. Економічно найбільш вигідне вирощування ярої пшениці забезпечується після удобреного гноєм попередника, а також після вівса, з внесенням безпосередньо органіки і мінеральних добрив. Економічно виправдано використання біопрепаратів і внесення підвищених доз азоту №80. Економічно доцільно поєднання біологічного азоту у вигляді багаторічних трав і азоту гною з азотом мінеральних добрив у дозі №40.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гриник І.В. Показники якості зерна ярої пшениці в залежності від попередників та системи удобрення // Бюлетень Інституту сільськогосподарської мікробіології. - Чернігів, 1999. - С. 36 (Участь в узагальненні досліджень, написання статті).

2. Гриник І.В. Використання біологічного і мінерального азоту при вирощуванні ярої пшениці // Збірник наукових праць Інституту землеробства УААН. - К., 2000. - Вип. 1. - С. 96-100.(Проведення аналітичних досліджень, аналіз результатів, участь в підготовці і написання статті).

3. Гриник І.В., Бердніков О.М. Роль системи удобрення в одержанні високої і стійкої продуктивності ярої пшениці. Чернігів. - 1999. - 4 с. (Узагальнення результатів досліджень, участь в підготовці і написання буклету).

4. Грынык И.В. Эффективность биологического и технического азота при выращивании пшеницы яровой. // Вісник аграрної науки. - К.: - 2000. - №2. - С. 76-77. (Проведення досліджень, систематизація матеріалів, участь в написанні статті).

5. Бердніков О.М., Гриник І.В. Вплив попередників, мінерального азоту, рідких добрив та обробки насіння біопрепаратами на урожайність і якість пшениці ярої. // Вісник аграрної науки. - К., -2000. - №3, - С. 20-21. (Узагальнення результатів досліджень, участь в написанні статті).

6. Гриник І.В. Азотний режим і урожайність озимої пшениці в залежності від попередників на дерново-підзолистих ґрунтах Полісся // Наукове обґрунтування сталого розвитку агроекологічних систем Чернігівщини в ринкових умовах і обмеженого ресурсного забезпечення/ Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених аграріїв Чернігівщини, 5-6 квітня 1999 року, Чернігів - 1999 - С. 3. (Аналіз результатів досліджень з їх узагальненням і доповіддю).

Размещено на Allbest.ru