Цифрова характеристика сільськогосподарського тваринництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

І. Теоретичні відомості про сільське господарство

1.1 Економічний зміст сільського господарства

1.2 Основні напрямки і методи статистико-економічного аналізу поголів'я сільськогосподарських тварин

1.3 Порівняння розвитку господарств з утриманням поголів'я худоби за областями

1.4 Динаміка поголів'я сільськогосподарських тварин 2008р. з 2009р

ІІ. Статистичний аналіз

2.1 Кореляційний аналіз

2.2 Аналіз інтенсивності та тенденцій розвитку

Висновок

Список використаної літератури

Додатки



Вступ

З давніх часів людство здійснювало облік багатьох явищ і предметів, які виникали в процесі його діяльності. Життя людини, груп чи спілок людей, робота підприємців, менеджерів, економістів в умовах формування ринкових відносин сьогодні наповнюється новим змістом. Це не може не позначитися на дедалі зростаючий ролі статичної науки, оволодіння методологією якої є неодмінною умовою вивчення тенденцій попиту і пропозицій, наслідків підприємницької діяльності, прийнятті оптимальних рішень на всіх її рівнях.

Статистика - це наука, яка вивчає розміри й кількість співвідношення масових суспільно-економічних явищ і процесів у нерозривному зв'язку суспільних явищ за конкретних умов місця й часу.

Тваринництво належить до важливих господарських занять, які існували в Україні з давніх-давен. Хліборобство не могло успішно розвиватись, якби не були приручені тварини, що забезпечували мешканців нашого краю молочними і м'ясними продуктами, використовувались як тяглова сила. Добрий урожай отримували тоді, коли для посіву був якісно підготовлений грунт. Без відповідних упряжних знарядь для ефективного застосування у господарстві тяглової сили цього досягти неможливо. [1].

Основною метою даної курсової роботи є проведення економіко-статистичного аналізу поголів'я сільськогосподарських тварин. А саме: вивчити рівень динаміки продукції тваринництва, з'ясувати де найбільше утримання сільськогосподарських тварин в Україні. Також метою курсової роботи є закріплення теоретичних знань і набуття практичних навиків в збиранні і обробці статистичної інформації, застосування економіко-статистичних методів в аналізі: кореляційний аналіз, аналіз інтенсивності та тенденцій розвитку.

Актуальність теми полягає в тому, що однією з економічно важливою ланкою України являється сільське господарство, що включає в себе поголів'я сільськогосподарських тварин.

Вчені, які займалися вивченням статистики сільського господарства: Н.О. Тимочко, О.А. Пучко, Л.М. Рудомьоткіна, В.Е. Вапзара.

Предметом даної курсової являються явища і процеси відтворення матеріальних благ і суспільних відносин в сільському господарстві в їх якісному вираженні, даючи їм відповідну цифрову характеристику сільськогосподарського тваринництва. А об'єктом виступає сільське господарство загалом.

Дослідження і обробка інформації курсової обрахована за допомогою порівняльного метода.



I. Теоретичні відомості про сільськогосподарське господарство

1.1 Економічний зміст сільського господарства

Сільське господарство - одна з найбільших галузей матеріального виробництва, яка дає сирі продукти землеробства і тваринництва, які використовуються для харчування населення і промислової переробки. В цій галузі економічний процес виступає як натуральний процес, яким керує людина. Всім галузям матеріального виробництва характерні загальні закономірності, загальні риси.

Сільськогосподарське виробництво, як і всяке інше суспільне виробництво представляє собою діалектичну єдність двох цих сторін - виробничих сил і виробничих відносин. В результаті взаємодії робочої сили з засобами виробництва в сільському господарстві створюється готовий продукт. Величина його залежить від забезпеченості робочої сили знаряддями праці, від ефективності використання засобів виробництва і робочої сили. Отримана протягом вищезазначеного періоду продукція сільського господарства реалізується різноманітними шляхами, створюючи тим самим основу для нового виробництва.

Зниження витрат праці і матеріальних засобів на виробництво одиниці продукції - головна задача сільського господарства [2, с.112].

Виробництво продукції потребує відповідних затрат живої праці і матеріальних витрат. Матеріальні витрати здійснюються у вигляді предметів праці і допоміжних матеріалів (насіння, кормів, палива і т.д) або у вигляді зносу відповідних засобів праці. Вартість витрачених засобів виробництва і новостворена вартість становлять собівартість продукції.

Взагалі собівартість продукції (робіт, послуг) - це витрати підприємства, пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг.

Планування собівартості продукції передбачає найбільш ефективне використання матеріально-технічних і грошових ресурсів на основі нормативів та забезпечення дії проти витратного механізму відповідно до технологічних умов та вимог охорони навколишнього середовища. Собівартість показує, що коштує підприємству виробництво одиниці продукції в грошовому виразі.

Без знання загального рівня витрат і їх складових елементів не можливе планомірне ведення господарства, впровадження господарського розрахунку, здійснення прибуткового розподілу і пов'язаного з ним ціноутворення, а також забезпечення ефективних заходів по різному зниженню витрат.

З особливостями сільськогосподарського виробництва пов'язане існування багатьох показників, специфічних по складу і формі. До суспільних показників витрат виробництва відносяться загальні витрати виробництва і собівартість продукції.

Витрати виробництва і собівартість - це найважливіші показники ефективності виробництва, в якому відображуються основні сторони діяльності сільськогосподарських підприємств. Вони є основою для організації виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств по принципах господарських розрахунків. Тому зниження витрат на виробництво одиниці продукції є важливим народногосподарським завданням. статистичний кореляційний сільське господарство

Тому аналіз зміни витрат виробництва і собівартості продукції проводиться кожен рік на основі порівняння фактично досягнутого рівня з минулим. При цьому досліджується зміна структури собівартості, тобто затрати на виробництво даного виду продукції. Для цього використовується класифікація затрат по статтям калькуляції, оскільки вона необхідна для проведення калькуляційних розрахунків, для вивчення структури собівартості та знаходження шляхів її зниження.

Собівартість характерна для всієї сільськогосподарської продукції. У нашому випадку треба зробити економіко-статистичний аналіз поголів'я сільськогосподарських тварин.

Тваринництво - одна з основних галузей сільськогосподарського виробництва, яка займається розведенням худоби, птиці та інших тварин. Воно забезпечує населення високоякісними продуктами харчування, частка яких в раціоні людини становить приблизно 35% загальної калорійності і більш як 60% потреби білка. Крім того, ця галузь є джерелом для одержання промислової і лікарської сировини. Частка продукції тваринництва у валовій продукції сільського господарства України становить близько 50%.

Основними напрямками тваринництва є його інтенсифікація, на основі прискореного розвитку кормовиробництва, поліпшення породного складу і підвищення племінних якостей тварин, впровадження нових форм господарювання і організації виробництва, поглиблення спеціалізації і досягнення оптимальної концентрації поголів'я тварин. Освоєння інтенсивних технологій і передового досвіду їх утримання, поліпшення зоотехнічної роботи і ветеринарного обслуговування тварин, забезпечення екологічної чистоти навколишнього середовища.

В успішному розвитку тваринництва важливу роль відіграє статистика, яка повинна всебічно і об'єктивно відображати стан і розвиток цієї галузі.

Особливу увагу в умовах реформування економічних відносин і переходу до ринкової економіки слід приділити вивченню різноманітних форм господарювання, розвитку орендних, підрядних, кооперативних, акціонерних відносин. В цих умовах статистичний аналіз має бути спрямований на удосконалення економічного механізму господарювання. Зміцнення госпрозрахунку. Впровадження досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду, формування у працівників галузі навичок економічного мислення. Особливістю розвитку тваринництва як галузі сільського господарства є порівняно значна частка фермерських і особистих підсобних господарств населення у виробництві молока, м'яса та інших видів продукції. Це зумовлює потребу у статистичному дослідженні сучасних тенденцій змін поголів'я худоби і обсягів виробництва продукції в цих господарствах.

Статистика вивчає стан і розвиток тваринництва за категоріями господарств, адміністративними та економічними районами, сільськогосподарськими зонами і підзонами. А також за виробничими типами господарств.

Діяльність керівників і спеціалістів тваринницьких галузей та підрозділів пов'язана зі збиранням, розробкою і аналізом статистичних матеріалів. Щоб кваліфіковано управляти виробництвом, потрібно мати інформацію про трудові і виробничо-технічні ресурси тваринницьких ферм і комплексів, відомості про хід виробничих процесів і досягнуті результати, а також знати способи розробки та аналізу інформації.

За межами підприємства керівники і спеціалісти повинні стежити за рівнем та динамікою цін на сільськогосподарську продукцію, знати кон'юнктуру ринку, контролювати міжгосподарські договірні зв'язки, що також пов'язано з використанням системи статистичних показників і методів їх аналізу.

В процесі удосконалення управління виробництвом на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції створюються науково-виробничі тваринницькі об'єднання та системи. В цих умовах спеціалістам часто доводиться досліджувати ефективність різних зоотехнічних і ветеринарних заходів. За допомогою методів статистичної обробки можна дати кількісну характеристику дослідним даним і зробити висновок про вірогідність результатів дослідження.



1.2 Основні напрямки і методи статистико-економічного аналізу поголів'я сільськогосподарських тварин

Статистичне спостереження у тваринництві здійснюють органи державної статистики з керівниками і спеціалістами сільськогосподарських підприємств, складаючи і збираючи статистичну звітність, проводячи переписи і спеціальні обстеження. Основними джерелами відомостей про стан і розвиток тваринництва є щомісячні та річні статистичні звіти про стан тваринництва (ф. №24-сг.). місячний звіт про стан тваринництва містить інформацію (наростаючим підсумком з початку року) про реалізацію на забій окремих видів худоби і птиці, виробництво коров'ячого молока, курячих яєць, купівлю у населення та продаж населенню худоби і птиці, надходження приплоду, загибель тварин, а також наявність тварин за видами і птиці на звітну дату. За стійловий період наводяться дані про наявність кормів (у кормових одиницях) і надходження куплених концентрованих кормів.

У звітах на 1 квітня, 1 липня, 1 жовтня і 1 січня, крім того, наводяться відомості про виробництво (вирощування) м'ясної продукції та кількість кормо днів перебування тварин на вирощуванні і відгодівлі за окремими видами, а також настриг вовни і закупівлю її у населення за договорами.

Річний звіт про стан тваринництва містить дані про виробництво і реалізацію продукції тваринництва за рік, рух поголів'я і його наявність за статевовіковими групами на кінець року, відгодівлю тварин, ресурси і використання шкіряної і хутрової сировини.

Для того щоб мати повні дані про кількість тварин, органи державної статистики щороку, починаючи з 1935 року, здійснюють переписи (або обліки) худоби.

Основними завданнями перепису (обліку) худоби є встановлення загальної кількості тварин на території країни станом на 1 січня, облік основних видів тварин з диференціацією їх за статевовіковими групами у всіх категоріях господарств. Поголів'я худоби у колективних, міжгосподарських, державних і кооперативних господарствах визначають на підставі річного звіту про стан тваринництва, доповненого порівняно з місячним звітом даними про наявність тварин за статевовіковими групами. Поголів'я худоби, що перебуває в особистій власності громадян, встановлюють обліковці шляхом обов'язкового обходу всіх дворів, опитування власників і перерахунку худоби в натурі.

Для перевірки повноти обліку худоби у фермерських і особистих підсобних господарствах статистичний органи проводять контрольні обходи, які охоплюють не менш як 10% дворів, з перевіркою худоби в натурі. Виявлений під час контрольних обходів дворів недооблік худоби обліковують у вигляді процентних поправок до раніше одержаних підсумків перепису. Відмінність обліків худоби від переписів полягає в тому, що поголів'я худоби, що перебуває в особистій власності сільського населення, в останні роки встановлюють органи державної статистики за виписками з господарських книг сільських Рад народних депутатів.

Колективні, державні та інші господарства, які розводять хутрових звірів, станом на 1 січня складають і надсилають в органи державної статистики звіт про стан хутрового звірівництва (ф. №26-сг.).

Основним джерелом статистичної інформації собівартість продукції є річні звіти сільськогосподарських підприємств (Ф.№50-сг. «Основні економічні показники роботи сільських господарств»), та економічний паспорт підприємства. В цих документах наведені дані про витрати виробництва і собівартість продукції сільського господарства.

Джерелами статистичної інформації по тваринництву є також річні звіти сільськогосподарських підприємств, переписи (обліки) породної худоби, бюджетні обстеження господарств фермерів, робітників, службовців і пенсіонерів.

Показники собівартості продукції тваринництва та методика їх визначення.

Собівартість як економічна категорія являє собою відокремлену частину вартості. Основу цієї категорії становлять вартість спожитих засобів виробництва і вартість необхідного продукту. В конкретно економічному розумінні собівартість - це грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг).

Собівартість - один з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретних природноекономічних умовах господарювання.

Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших ознакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміцнюються позиції підприємства на товарному ринку.

Важливо зазначити й те, що прибутковість підприємства знаходиться в оберненій залежності від собівартості. З її зниженням зростає окупність витрат прибутком і створюються сприятливі умови для прискорення темпів розширеного відтворення та підвищення матеріальної заінтересованості працівників. Показник собівартості є важливим інструментом для розробки рекомендацій з удосконалення розміщення сільськогосподарського виробництва по природних зонах і мікрозонах України, а також для визначення перспектив розвитку підприємств щодо вибору ними найбільш ефективних галузей.

У сільськогосподарському виробництві , як зазначає Андрійчук Т.В., розрізняють декілька видів собівартості.

Індивідуальна собівартість визначається на кожному підприємстві. По окремих видах продукції її рівень залежить від місцевих агрономічних, зоотехнічних, технічних, організаційно-економічних і природний умов.

Суспільна собівартість розраховується за сукупністю підприємств і відображає середні витрати на виробництво продукції. Розрізняють такі її форми, як середня галузева (обчислюється по країні в цілому в розрізі кожного виду продукції), середньо зональна і зведена. Остання визначається відповідно до адміністративно-територіального принципу - по району, області.

За економічним змістом і видами витрат, що включаються у собівартість продукції, розрізняють виробничу і повну (комерційну) собівартість. Виробничу собівартість формують витрати пов'язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортування до франко-місця зберігання (виробничого споживання зеленої маси на корм). В повну собівартість включають виробничу собівартість і витрати підприємства на реалізацію продукції.

Залежно від досліджень, цілей аналізу діяльності підприємств розрізняють індивідуальну і галузеву собівартість продукції.

Індивідуальна собівартість продукції слугує реальним відображення витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції.

Галузева собівартість відображає сукупні витрати на виробництво та реалізацію продукції всіх підприємств галузі, тобто являє собою середню собівартість продукції по галузі.

На собівартість продукції як економічний показник впливає велика кількість чинників, що враховують специфіку кожної галузі економіки, кожного окремого підприємства. Високий рівень собівартості продукції може свідчити про наявність на підприємстві застарілого технологічного устаткування, про нераціональне використання робочого часу, низьку продуктивність праці, високу матеріаломісткість продукції, що випускається, дорогу, сировину або високі транспортні витрати, непродуктивну технологію, високі адміністративні витрати, недосконале дослідження ринку, тощо.

При проведенні економічного аналізу розрізняють собівартість планову і фактичну.

Планова собівартість відображає індивідуальні витрати конкретного підприємства, які плануються виходячи з норм, тарифів, цін, ставок поточного періоду.

Фактична собівартість - це виражені в грошовій формі індивідуальні витрати кожного підприємства за даних умов.

На відміну від планової, фактична собівартість обчислюється в процесі щоденного оперативно-технічного та бухгалтерського обліку витрат на виконання робіт та виготовлення продукції.

Собівартість одиниці продукції визначається за допомогою певних методів. Їх вибір залежить від особливостей технології та організації виробництва, характеру продукції, що виробляється.

В сільськогосподарському виробництві використовуються такі методи:

1. Пряме віднесення витрат на відповідні види продукції.

Застосовується в тих галузях, де одержують лише один вид однорідної продукції. Собівартість одиниці продукції при цьому визначають діленням суми понесених витрат на даному об`єкті планування і обліку на загальний обсяг її виробництва (робіт, послуг).

2. Вилучення із загальної суми витрат побічної продукції, вираженої у грошовій формі. У тваринництві гній також оцінюється за нормативною собівартістю, а такі види побічної продукції, як вовна-лінька, пух, перо, роги, міражні яйця оцінюються за цінами можливої реалізації (використання). Залишок витрат, що дорівнює різниці між загальною сумою витрат і вартісною оцінкою побічної продукції, відносять на одержаний обсяг основної продукції.

3. Розподіл витрат між видами продукції пропорційно кількісному значенню однієї з головних ознак, спільної для всіх видів одержаної продукції.

4. Коефіцієнтний метод. Застосовується тоді, коли в процесі відповідного виду діяльності одержують понад один вид продукції з наступним визначенням собівартості кожного з них. Витрати між цими видами продукції розподіляються пропорційно їх питомій вазі в загальному обсязі умовної продукції. Її розраховують шляхом проведення за допомогою прийнятих коефіцієнтів усіх видів продукції в основний. Цим методом визначають, наприклад, собівартість продукції свинарства.

5. Пропорційний метод. Базується на розподілі витрат між окремими видами продукції пропорційно вартості продукції, оціненими за реалізаційними цінами.

6. Комбінований метод. Включає два або більше вищезазначених методів.

Об`єктами визначення собівартості в тваринництві є основні види продукції. Зокрема, в скотарстві визначають собівартість молока, приплоду, приросту живої маси молодняка всіх вікових груп і дорослої худоби на відгодівлі, а також їх живої маси; у птахівництві - яєць, приросту живої маси і живої маси за відповідними віковими групами кожного виду птиць; в рибництві - собівартість мальків, риби однорічного віку і товарної риби.

Собівартість молока і приплоду визначають так. Спочатку розраховують собівартість одного кормодня в молочному скотарстві діленням усієї суми витрат по цій галузі на кількість кормоднів. Нормативно вважають, що собівартість однієї голови приплоду становить 60 кормоднів. Множенням одержаного приплоду на 60 кормоднів і на собівартість одного кормодня визначають суму витрат, яку відносять на приплід. Загальна сума витрат по молочному скотарству зменшується на витрати, які віднесені на приплід, і на загальну нормативну собівартість гною, яку розраховують множенням планової собівартості тонни цієї побічної продукції на її загальний обсяг, одержаний протягом звітного року. Залишок витрат відносять на молоко. Діленням цих витрат на обсяг одержаного молока визначають собівартість центнера цього виду продукції.

По молодняку ВРХ і худоби на відгодівлі визначають собівартість центнера живої маси і центнера її приросту. Щоб розрахувати приріст живої маси, необхідно до живої маси тварин на кінець року добавити живу масу вибулого(облікового) за рік поголів`я (включаючи загиблих тварин) і від одержаного результату відняти живу масу поголів`я худоби на початок року, живу масу поголів`я, що надійшло протягом року, і живу масу приплоду. Собівартість центнера приросту живої маси визначають методом вилучення із загальної суми витрат вартості побічної продукції (гною). У фактичну собівартість приросту живої маси за відповідними видами і групами тварин включають втрати від загибелі молодняка і дорослої худоби на відгодівлю, за винятком витрат, що відшкодовуються за рахунок винних осіб, і тих, які сталися внаслідок епізоотії та стихійного лиха.

Загальна сума витрат для визначення собівартості 1ц. живої маси обчислюється сумою початкової балансової вартості тварин на початок року, вартості тварин, переведених на вирощування і відгодівлю протягом року (в обліку - без маси загиблих тварин). Собівартість 1 ц. живої маси худоби є важливим економічним показником, оскільки на його основі визначається собівартість тварин, що реалізуються підприємством, здійснюється грошова оцінка молодняка, який переводиться в основне стадо, і собівартість тварин, що залишилися на кінець року.

1.3 Порівняння розвитку господарств з утриманням поголів'я худоби за областями

Поголів'я худоби на 1 вересня 2009 року



	Велика рогата худоба	Свині	Вівці та кози
	усього	тис. голів	у % до відповідної дати 2008р.	тис. голів	у % до відповідної дати 2008р.
	тис. голів	у % до відповідної дати 2008р.
Україна	5652,6	96,4	7385,5	107,5	2061,4	104,5
Автономна Республіка Крим	205,5	100,9	170,0	101,0	368,4	110,3
області
Вінницька	395,4	98,0	385,5	105,1	47,4	101,1
Волинська	228,3	94,2	314,0	97,4	16,6	99,4
Дніпропетровська	187,5	92,1	521,1	119,2	82,4	107,9
Донецька	176,8	91,7	460,8	117,9	108,4	110,1
Житомирська	292,5	90,4	182,3	121,0	30,6	87,4
Закарпатська	166,9	95,8	311,8	106,4	141,2	105,6
Запорізька	133,6	93,8	328,0	107,5	53,6	93,9
Івано-Франківська	245,9	97,8	212,1	107,5	28,2	99,3
Київська	182,7	90,4	482,6	110,9	38,0	113,1
Кіровоградська	162,6	93,9	242,1	105,4	52,2	100,6
Луганська	144,6	96,1	138,5	113,0	77,5	97,0
Львівська	356,2	95,7	322,1	109,0	27,9	96,9
Миколаївська	165,4	99,2	150,5	126,5	55,1	100,7
Одеська	216,1	97,7	317,7	97,3	430,1	103,9
Полтавська	316,0	107,0	326,8	106,8	61,5	158,1
Рівненська	238,4	99,0	368,7	95,5	20,3	94,0
Сумська	207,2	93,6	185,3	95,8	50,0	90,1
Тернопільська	225,9	98,7	306,5	100,5	14,9	99,3
Харківська	228,4	94,9	249,0	114,3	86,8	104,5
Херсонська	152,2	93,0	229,4	107,4	82,0	97,3
Хмельницька	330,4	97,6	302,7	116,9	30,5	102,3
Черкаська	246,4	99,0	453,7	109,9	46,7	98,7
Чернівецька	154,4	96,7	183,3	97,9	64,3	99,5
Чернігівська	293,3	97,2	241,0	104,1	46,8	107,6

За статистичними даними Державного комітету України станом на 1 вересня 2009 року по Україні поголів'я великої рогатої худоби становить усього 5652,6 тис. голів (це 96,4% на період 1 вересня 2008р.), свиней - 7385,5 тис. голів (107,5%), вівці та кози - 2061,4 тис голів (104,5%); по Автономній Республіки Крим поголів'я великої рогатої худоби являється усього 205,5 тис. голів (109,9%), свиней - 170,0 тис. голів (101,0%), вівці та кози - 368,4 тис. голів (110,3%).

За даними статистичної таблиці найбільше поголів'я великої худоби у Вінницької області 395,4 тис. голів, а найменше у Запорізькій області - 133,6 тис. голів; свиней найбільше у Дніпропетровській області - 521,1 тис. голів, а найменше у Миколаївській області - 150,5 тис. голів; вівці та кози найбільше в Одеській області 430,1 тис. голів, а найменше у Волинській області 16,6 тис. голів.[8]

Таке розшарування сільськогосподарського тваринництва відбувається здебільшого через стан навколишнього середовища, розвитку економіки областей, розміщення сіл та інших чинників.

1.4 Динаміка поголів'я сільськогосподарських тварин 2008р. з 2009р

У січні 2009р. загальне виробництво продукції сільського господарства порівняно з січнем 2008р. зросло на 0,5%, у т.ч. у сільськогосподарських підприємствах на 7,6%, у господарствах населення - скоротилося на 4,3%. Обсяг продукції сільського господарства в усіх категоріях господарств у фактичних цінах становив, за розрахунками, 3,6 млрд.грн.

Динаміка виробництва видів тваринницької продукції.

Виробництво основних видів тваринницької продукції за січень 2009р. характеризується такими даними.



Назва продукції	Усі категорії господарств	Сільсько-господарські підприємства	Господарства населення	Частка господарств населення у загальному виробництві, %
	2009р.	2009р. у % до 2008р.	2009р.	2009р. у % до 2008р.	2009р.	2009р. у % до 2008р.	2009р.	2009р. у % до 2008р.
М'ясо (реалізація худоби та птиці на забій у живій вазі), тис.т	263,7	94,7	102,6	95,5	161,1	94,2	61,1	61,4
Молоко, тис.т	585,1	99,2	144,5	105,8	440,6	97,2	75,3	76,8
Яйця, млн.шт.	1084,7	111,5	778,6	116,6	306,1	100,2	28,2	31,4

У господарствах усіх категорій порівняно з січнем 2008р. загальні обсяги виробництва м'яса (реалізації худоби та птиці на забій у живій вазі) збільшено у 8 регіонах і найсуттєвіше - в господарствах Львівської (на 11%), Рівненської (на 8%), Чернівецької та Житомирської (на 7%) областей. Значне скорочення обсягів виробництва м'яса відбулося в Одеській (на 25%), Київській (на 24%), Кіровоградській (на 17%), Вінницькій (на 15%), Сумській (на 13%) та Запорізькій (на 11%) областях. На рівні січня

2008р. залишився обсяг виробництва м'яса в Івано-Франківській області.

У структурі реалізації худоби та птиці на забій сільськогосподарськими підприємствами (крім малих) частка птиці всіх видів становила 69,2% (у січні 2008р. - 60,1%), у т.ч. бройлерів - 92,9% (95,3%); великої рогатої худоби - 13,0% (16,9%), свиней - 17,7% (23,0%).

Порівняно з січнем 2008р. в сільськогосподарських підприємствах (крім малих) обсяг вирощування худоби та птиці перевищено на 5,9% (на 6 тис.т), у т.ч. птиці - на 9,5%; вирощування великої рогатої худоби зменшилося на 1,4%, свиней - на 0,4%. Відношення загального обсягу вирощування худоби та птиці до реалізації тварин на забій становило 109,8% (у січні 2008р. - 99,2%). Середньодобові прирости великої рогатої худоби на вирощуванні, відгодівлі та нагулі зросли на 11,6%, свиней - на 7,0% та відповідно становили 413 г та 352 г.

У січні в сільськогосподарських підприємствах спостерігалося зростання виробництва молока на 5,8% за рахунок збільшення продуктивності корів. Середній надій молока від однієї корови в аграрних підприємствах (крім малих) зріс на 33 кг (на 14,9%) і становив 254 кг. У господарствах населення, за розрахунками, середній надій молока на одну корову склав 195 кг, що на 7 кг, або на 3,7%, більше, ніж торік.

Порівняно з січнем 2008р. загальне виробництво молока зросло в 11 регіонах і найбільше - у Харківській (на 8%), Запорізькій (на 7%), Миколаївській (на 4%) областях та Автономній Республіці Крим (на 5%); на минулорічному рівні залишилося виробництво молока у Тернопільській області. Найсуттєвіше зниження обсягів виробництва молока спостерігалося в Луганській (на 11%), Київській (на 10%), Львівській (на 7%) та Закарпатській (на 6%) областях.

Зростання продуктивності корів спостерігалося в сільськогосподарських підприємствах усіх регіонів. Найвищі надої молока в розрахунку на одну корову одержано господарствами Київської (366 кг), Черкаської (316 кг), Харківської (305 кг), Донецької (301 кг) областей та Автономної Республіки Крим (302 кг).

Загальне виробництво яєць від птиці усіх видів збільшилось порівняно з січнем 2008р. на 11,5% за рахунок зростання їхнього виробництва в аграрних підприємствах на 16,6% (продуктивність курей-несучок залишилася на рівні січня 2008р. і становила 24 яйця). Скорочення обсягів виробництва яєць спостерігалося в Сумській (на 32%), Чернігівській (на 19%), Тернопільській (на 9%), Черкаській (на 7%), Полтавській (на 5%) областях і в Автономній Республіці Крим (на 3%).[8]

Динаміка чисельності поголів'я тварин.

За розрахунками, на 1 лютого 2009р. чисельність поголів'я худоби характеризується такими даними:

Назва тварин	Усі категорії господарств	Сільськогосподарські підприємства	Господарства населення
	2009р.	2009р. до 2008р.	2009р.	2009р. до 2008р.	2009р.	2009р. до 2008р.
		+, -	у %		+, -	у %		+, -	у %
Велика рогата худоба у т.ч. корови	5141,0 2856,3	?388,4 ?232,3	93,0 92,5	1726,2 621,1	?189,6 ?52,6	90,1 92,2	3414,8 2235,2	?198,8 ?179,7	94,5 92,6
Свині	6502,8	?242,5	96,4	2795,6	?7,7	99,7	3707,2	?234,8	94,0
Вівці та кози	1766,4	57,6	103,4	327,4	8,4	102,6	1439,0	49,2	103,5

Загальне поголів'я великої рогатої худоби (у т.ч. корів) скоротилося в усіх регіонах; свиней - у 17 регіонах; овець і кіз - у 15 регіонах; птиці всіх видів - у 6 регіонах. Найсуттєвіше скорочення поголів'я великої рогатої худоби спостерігалося у господарствах Київської (на 15%), Херсонської (на 13%), Житомирської та Донецької (на 11%), Сумської та Луганської (на 9%) областей; свиней - Сумської (на 16%), Луганської (на 14%), Полтавської (на 11%), Одеської, Житомирської та Рівненської (на 10%) областей; овець і кіз - Сумської (на 12%), Черкаської, Рівненської (на 7%) та Івано-Франківської (на 6%) областей; птиці всіх видів - Полтавської, Чернігівської (на 11%) та Сумської (на 9%) областей.

Населенням утримувалось 66,4% загальної чисельності великої рогатої худоби (торік - 65,4%), у т.ч. корів - 78,3% (78,2%), свиней - 57,0% (58,4%), овець і кіз - 81,5% (81,3%).

Станом на 1 лютого 2009р. у сільськогосподарських підприємствах (крім малих) було в наявності кормів усіх видів 3,2 млн.т корм.од, що на 37,1% більше, ніж на відповідну дату 2008р., у т.ч. концентрованих кормів - 1,5 млн.т корм.од (на 56,0% більше). У розрахунку на одну умовну голову великої худоби припадало по 8,0 ц корм.од кормів усіх видів, у т.ч. концентрованих - по 3,7 ц корм.од (на 1 лютого 2008р. - відповідно 5,9 ц і 2,4 ц корм.од).[8]



ІІ. Статистичний аналіз

2.1 Кореляційний аналіз

Задача 2.

В таблиці 2.1 наведено комбінаційний розподіл респондентів за віком та схильністю до ризику.

Таблиця 2.1.

Вік, років	Тип інвестора	Разом
	ризиковий	обережний	не ризиковий
До 20	22	14	8	44
20-25	24	46	36	106
25-30	6	18	30	54
Разом	52	78	74	204

1. Обчислити квадратичну спряженість Пірсона ².

2. Оцінити щільність зв'язку.

3. Перевірити істотність.

Обчислення оформити в статистичних таблицях. Зробити висновки.

Розв'язання

Квадратичну спряженість Пірсона ² визначають за формулою:

²=

Для знаходження фактичної частоти , підсумкової частоти за ознакою х - та підсумковою частоти за ознакою у - складемо таблицю :



Таблиця 2.2

Тип інвестора	До 20	20-25	25-30	Разом
	ризиковий	обережний	не ризиковий	ризиковий	обережний	не ризиковий	ризиковий	обережний	не ризиковий
	484	196	64	576	2116	1296	36	324	900	Х
	2080	3120	2960	5512	8268	7844	2808	4212	3996	Х
	0,23	0,06	0,02	0,10	0,26	0,17	0,01	0,08	0,23	1,16

Фактичне значення ² становить:

²=204=204*0,16=32,64 ,

Критичне значення - критерію для імовірності 0,95 та числа ступенів свободи (n-2)=3-2=1 становить (1)=3,84.

Відповідь значно перевищує критичне . Отже, істотність зв'язку між віком респондентів та схильністю їх до ризику доведена з імовірністю 0,95.

Відносною мірою щільності стохастичного зв'язку слугують коефіцієнти взаємної спряженості С, які за змістом ідентичні коефіцієнтам кореляції. Якщо , використовують коефіцієнт спряженості Чупрова:

C=

Оскільки , для оцінки щільності зв'язку використовуємо коефіцієнт взаємної спряженості Чупрова:

C==0,283,

тобто зв'язок між ознаками помірний.

2.2 Аналіз інтенсивності та тенденцій розвитку

Задача 2.

Динаміка урожайності соняшника характеризується даними:

Таблиця 2.3.

Рік	1990	1991	1992	1993	1994	1995	1996
ц/га	15,2	14,8	15,9	16,5	17,0	16,7	17,3

а) опишіть тенденцію зростання урожайності соняшника лінійним трендом, поясність зміст параметрів трендового рівняння;

б) припускаючи, що виявлена тенденція збережеться, визначте очікувані обсяги урожайності в 1997 та 1998 рр.;

в) з імовірністю 0,95 визначте довірчі межі прогнозного рівня.

Щоб виявити й схарактеризувати динаміку урожайності соняшника, ми скористаємося способом аналітичного вирівнювання динамічних рядів. У нашому випадку ланцюгові абсолютні прирости динамічного ряду відносно стабільні, не мають чіткої тенденції до зменшення, тому її можна описати лінійною функцією.

де,- рівні ряду звільнені від коливань, вирівняні по прямій, t -- порядковий номер періоду (дати), а -- рівень ряду при t = 0. Параметр b середній абсолютний приріст (середня зміна за одиницю часу).

Параметри трендових рівнянь розраховуються методом найменших квадратів. Для лінійної функції параметри визначаються розв'язуванням системи рівнянь і записується так:

, .

Система рівнянь спрощується, якщо початок відліку часу (t = 0) перенести в середину динамічного ряду. Тоді значення t, розміщені вище середини, будуть від'ємними, а нижче -- додатними. При непарному числі членів ряду змінній t надаються значення з інтервалом одиниця: -3, -2, -1, 0, 1, 2, 3.

В обох випадках , а система рівнянь набирає вигляду,

.

Значення можна визначити за формулою для непарного числа членів ряду:

Звідси, =

Отже, y= 16,2+0,4t тобто середній рівень урожайності соняшника становить 16,2 ц/га.

Щорічна норма обсягів урожайності соняшника являє собою 0,4 ц/га.

За умови, що комплекс причин, який формує тенденцію збереження, можна продовжити тенденцію за межі динамічного ряду.

Очікуваний обсяг урожайності соняшника на 1997-1998 рр. становлять:

У₁₉₉₇ = а+в*4=16,2+0,4*4=17,8 ,

або

17,4+0,4*1=17,8 ;

У₁₉₉₈ = а+в*5=16,2+0,4*5=18,2 ,

1997р.+в*1=17,8+0,4*1=18,2;

Це точкова оцінка прогнозу. Інтервальна оцінка прогнозу, тобто довірчі інтервали, визначаються з деякою імовірністю за формулою:

, де - помилка прогнозу (в нашому випадку це 0,95), t - довірче число (співвідношення Стьюдента), v - період випередження.

Помилка прогнозу для обсягу норм сукупних витрат палива у 1997році:

=0,82, де - оцінка дисперсії залишків, n - кількість спостережень, k - кількість параметрів рівняння.

Критичне значення довгострокового t - критерію для імовірності 0,95 та числа ступенів свободи (n-2)=7-2=5 становить t_0,95 (5)=2,02.

Отже, tsp=2,02*0,4*1,43=1,20 і довірчий інтервал прогнозного рівня становитиме в 1997 році17,8±1,2 ц/га, а в 1998 182±1,2.



Висновок

Для розкриття теми «Основні напрями й методи економіко-статистичного аналізу поголів'я сільськогосподарських тварин», я дізналась, насамперед, що тваринництво - одна з основних галузей сільськогосподарського виробництва, яка займається розведенням худоби, птиці та інших тварин.

Сільське господарство нашої країни - це складний різноманітний об'єкт, який вивчається сукупністю природних, технічних і загальних наук.

Серед загальних наук, які вивчають сільське господарство, назвемо економіку, планування, бухгалтерський облік, статистику. Ці науки досліджують як економічні, так і соціальні явища і процеси, які відбуваються в галузі. Сільське господарство розглядається при цьому як одна із галузей народного господарства.

Українська статистика - могутнє знаряддя соціально-економічного пізнання і перебудови дійсності. Статистика при вивченні характеристик явищ і процесів сільського господарства та його основних елементів і структур використовує наслідки, одержані природничими, технічними та іншими науками.

В органах державної статистики сільське господарство завжди вивчалось у національно-територіальному і регіональному аспектах, а також з врахуванням галузевої структури і соціально-економічних категорій господарств, правда в деяких випадках навчальна література обмежувалась тільки аналізом класифікації галузей і угрупованням категорій господарств.

Тваринництво має велике народногосподарське значення. Воно являє собою джерело забезпечення населення такими важливими продуктами харчування, як м'ясо, молоко, яйця, а також дає для промисловості вовну, шкіру, смушок та іншу сировину.

Тваринництво тісно пов'язане з іншими галузями сільського господарства. Так, гній з тваринницьких ферм є цінним добривом для підвищення родючості ґрунтів. Тваринництво дає змогу найбільш раціонально використовувати непридатні для землеробства луки і пасовища. Для годівлі тварин використовують не тільки спеціально вирощені рослинні корми, а й різноманітні відходи зернового господарства, технічних і баштанних культур, овочівництва тощо. Отже, тваринництво перебуває в тісному взаємозв'язку з рослинництвом і саме від їх ефективного поєднання залежить стійке та все зростаюче виробництво у сільському господарстві.

На даний момент в Україні найбільше поголів'я великої худоби у Вінницької області 395,4 тис. голів, а найменше у Запорізькій області - 133,6 тис. голів; свиней найбільше у Дніпропетровській області - 521,1 тис. голів, а найменше у Миколаївській області - 150,5 тис. голів; вівці та кози найбільше в Одеській області 430,1 тис. голів, а найменше у Волинській області 16,6 тис. голів.

У другій частині за допомогою статистичного аналізу я вирішила задачі.

В першому завданні, при комбінаційному розподілі респондентів за віком та схильністю до ризику, за допомогою кореляційного аналізу дізналася коефіцієнт спряженості Пірсона ² , який дорівнює 32,64 , також оцінила щільність зв'язку, що становить 0,283.

В другому завданні, при даній динаміці урожайності соняшника , за допомогою аналізу інтенсивності та тенденцій розвитку я описала тенденцію зростання урожайності соняшника лінійним трендом, що дорівнює 0,4 ц/га; визначила очікувані обсяги урожайності в 1997 та 1998 рр., тобто в 1997 р. очікується 17,8 ц/га, а в 1988 р. - 18,2 , з імовірністю 0,95 визначила довірчі межі прогнозного рівня, що становить t_0,95 (5)=2,02.



Список використаної літератури

1. http://traditions.org.ua/ukrayinski-promisli-ta-remesla/tvarinnitstvo.html

2. Гаабе Ю.Є. Теория статистики и отраслей народного хозяйства. - М., Статистика, 1966. - 245 с.

3. Андрійчук А.Г. Економіка аграрних підприємств. К. : Вища школа, 2002.- 336с.

4. Горкавий В.К. Статистика: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 1994. -304 с.

5. Горкавий В.К. Статистика: Підручник. - К.: Вища школа, 1995. - 415 с.

6. Экономическая статистика: Учебник./ Под ред. Ю.Н. Иванова. - М.: ИНФРА - М., 1999. - 480 с.

7. Сільськогосподарська статистика з основами економічної статистики/ Під ред.. О.А. Богуцького та інш. - К.: Вища школа. Головне видавництво, 1984.

8. www. ukrstat.gov.ua



Додаток 1



Додаток 2

Размещено на Allbest.ru

...