Еколого-біологічне обґрунтування захисту яблуні від основних лускокрилих шкідників в умовах Правобережного Лісостепу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Еколого-біологічне обгрунтування захисту яблуні від основних лускокрилих шкідників в умовах правобережного лісостепу України

Крикунов Ігор Володимирович

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Уманській сільськогосподарській академії,

Міністерство АП України

Науковий керівник:

доктор біологічних наук, професор

ОЛЬХОВСЬКА-БУРКОВА Антоніна Кузьмівна,

Уманська сільськогосподарська академія, професор кафедри захисту рослин

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, доцент

СЕКУН Микола Павлович,

Інститут захисту рослин УААН, завідувач лабораторії токсикології пестицидів

кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник

БОРОДАЙ Олександр Юхимович,

Подільська дослідна станція інституту садівництва УААН,

заступник директора з наукової роботи

Провідна установа: Білоцерківський державний аграрний університет, кафедра захисту рослин, Міністерства АП України, м. Біла Церква

Захист відбудеться 31 березня 2000 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.02 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус №3, аудиторія 65.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 11, навчальний корпус №10, читальний зал.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В основних напрямках розвитку садівництва і виноградарства України на період до 2000 року передбачається довести виробництво плодів та ягід до 4.5 млн тонн. Це планується досягти за рахунок подальшої інтенсифікації садівництва, в тому числі і захисту насаджень від шкідливих організмів.

Заміна малопродуктивних насаджень новими інтенсивними, передбачає використання клонових підщеп і в першу чергу слаборослих. Проте на відміну від садів старих конструкцій у садах з меншими розмірами дерев та з більшою їх кількістю на одиницю площі створюються нові агроценози, які відрізняються не тільки мікрокліматичними умовами та біохімічними особливостями, але й фауною шкідників, їх чисельністю і шкодочинністю. Це в свою чергу потребує уточнення окремих прийомів, методів, засобів захисту рослин, які повинні бути адаптовані до фауністичних і агроекологічних змін в умовах сучасної інтенсифікації галузі садівництва.

При інтегрованому захисті ставиться завдання регулювати чисельністю шкідливих об'єктів, перш за все за рахунок максимального збереження і використання природних факторів. Проте без врахування особливостей видового складу шкідників та їх ентомофагів, фенології та динаміки чисельності фітофагів у різних типах плодових насаджень неможливо досягнути потенційно можливої ефективності захисту плодових культур.

З фітофагів у садових агроценозах південної частини Правобережного Лісостепу України найбільш поширені і шкодочинні лускокрилі шкідники. Їх видовий склад і засоби захисту від них, відповідно до сучасних інтенсивних плодових садів до цього часу в даній зоні ніким не вивчалися, що і стало основою для проведення даних досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Експериментальні і теоретичні дослідження виконані у відповідності до плану наукових досліджень Уманської сільськогосподарської академії, державний реєстраційний номер 0196U0101942.

Мета і завдання досліджень. Метою досліджень було виявлення видового складу і вивчення динаміки чисельності основних лускокрилих шкідників у різних агроценозах яблуневого саду, уточнення біологічних особливостей розвитку домінуючих видів шкідників, оцінка впливу основних абіотичних, біотичних і антропічних чинників на динаміку чисельності лускокрилих шкідників саду і на цій основі удосконалення системи заходів щодо захисту інтенсивних насаджень яблуні в умовах південної частини Правобережного Лісостепу України.

Для досягнення поставленої мети ставились такі завдання:

- вивчити видовий склад і динаміку чисельності основних лускокрилих шкідників та їх ентомофагів у різних агроценозах яблуневого саду;

- уточнити біологічні особливості розвитку домінуючих видів лускокрилих шкідників яблуні;

- вивчити вплив мікроклімату кормової цінності плодів та листків на розвиток і розмноження фітофагів у різних типах саду;

- вивчити вплив погодних умов, окремих трофічних факторів і агротехнічних заходів на сезонну динаміку чисельності лускокрилих шкідників саду;

- провести оцінку впливу нектароносів, їх просторового розташування на ефективність ентомофагів;

- вивчити ефективність використання інсектицидів, в тому числі гормональних препаратів, у захисті саду від лускокрилих шкідників, а також вплив препаратів на чисельність ентомофагів;

- удосконалити систему заходів захисту яблуневих садів від лускокрилих шкідників у різних типах плодових насаджень.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше показані особливості формування фауни лускокрилих шкідників та фактори, які обумовлюють рівень їх домінування в різних типах плодових насаджень, а також закономірності динаміки їх чисельності в агроценозі сильнорослого і карликового плодових садів.

Встановлено, що в карликовому саду:

- зменшується як загальна чисельність видів шкідників так і кількість переважаючих видів з одночасним зростанням на 7-12% частки домінуючих фітофагів у загальному співвідношенні шкідників;

- у процентному співвідношенні питома частка зимуючих у грунті гусениць яблуневої плодожерки на 8-10% вища порівняно з сильнорослим садом;

- нижчий рівень зараження паразитами яблуневої плодожерки і нижньобокової мінуючої молі порівняно з сильнорослим садом;

Досліджено, що з підщепних комбінувань М9, М26, ММ106 найменша пошкодженість шкідниками плодів і листків яблуні відмічена на підщепі М9. Встановлена чутливість лускокрилих шкідників до інсектицидів залежно від трофічного фактора.

Вперше встановлена залежність зараження паразитами нижньобокової мінуючої молі від відстані до джерела додаткового живлення з урахува нням типу саду та інсектицидного навантаження.

Практичне значення одержаних результатів. Удосконалена система заходів щодо захисту яблуневого саду від лускокрилих шкідників з використанням гормональних препаратів, агротехнічних прийомів і просторового розташування нектароносів. Це сприяє зменшенню чисельності шкідників і активізує діяльність ентомофагів.

Отриманий експериментальний матеріал використовуються в навчальному процесі із студентами агрономічних спеціальностей і слухачами факультету підвищення кваліфікації спеціалістів сільського господарства Уманської СГА. Результати досліджень розглядаються як навчальний матеріал з курсу "Ентомологія" і "Фітофармацевтичні засоби захисту рослин". яблуня лускокрилий шкідник

Удосконалену систему заходів щодо захисту плодоносних яблуневих насаджень впроваджено в КСП "Обрій" с. Терлівка Бершадського району Вінницької області на площі 140га.

Особистий внесок здобувача. Автор безпосередньо брав участь у плануванні та проведенні експериментальних досліджень, у статистичній обробці результатів, теоретичному аналізі даних літератури, формуванні висновків, виробничій перевірці вдосконаленої системи захисту яблуневих насаджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на засіданнях кафедри захисту рослин і наукових конференціях професорсько-викладацького складу Уманської сільськогосподарської академії (м. Умань, 1993-1999рр.), на міжнародних конференціях: (м. Умань, 1993, 1997рр., м. Біла Церква, 1995р.), та V з'їзді Українського ентомологічного товариства (м.Харків, 1998р.). Результати досліджень подавались у наукових звітах до Міністерства агропромислового комплексу (№ держ. реєстрації 0194 V 038347).

Публікації. Основні наукові положення дисертації опубліковано у 9 наукових роботах, з них 4 у збірниках наукових праць і 5 в інших публікаціях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертацію викладено на 157 сторінках машинописного тексту. Вона містить 41 таблицю, 8 рисунків і складається із вступу та VI розділів, загальних висновків і пропозицій виробництву та 3 додатків, список літератури містить 277 найменувань в т.ч. 28 іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Місце, умови і методика проведення досліджень

Експериментальну частину роботи виконано в науково-дослідному господарстві "Родниківка" Уманського району Черкаської області, на варіантах з різними типами плодових насаджень яблуні. Лабораторні досліди проводили у лабораторії кафедри захисту рослин Уманської сільськогосподарська академії. Погодні умови за роки досліджень були сприятливими для плодових культур та масового розвитку лускокрилих шкідників.

Виявлення і обліки фітофагів проводили шляхом маршрутних і стаціонарних дослідних обстежень в яблуневих садах різних типів: сильнорослих на насіннєвій підщепі зі схемами посадки 7х5; 8х4м; середньорослих на підщепі ММ106, схема посадки 4х1.75, 4х2.5, 5х4м; карликових на підщепах М9 і М26 зі схемами посадки 4х1.75, 4х2.5м з різним інсектицидним навантаженням.

Формування крон розріджено-ярусне, основний сорт Айдаред. Термін закладки плодових насаджень - 1977 і 1984 рр.

Обстеження проводились такі строки: в період спокою, розпускання бруньок, відокремлення бутонів, після квіткування, формування плодів, збору врожаю та під час опадання листя. Повторність лабораторних, польових дослідів 4-6-кратна, кількість облікових дерев у лабораторно-польових і польових дослідах- 4-10 в кожному повторенні. Облік чисельності фітофагів і їх шкодочинності на модельних деревах проводили за загальноприйнятими методиками (Васильев В.П., 1989; Омелюта В.П и др., 1986). Значення паразитів у регулюванні чисельності домінуючих видів лускокрилих шкідників визначали шляхом підрахунку загальної кількості заражених паразитами особин у кінці розвитку кожного покоління, а також за видами, застосовуючи метод індивідуального виведення (Матвієвський А.С., 1987; Дядечко М.П., 1990). Ідентифікація паразитів проведена співробітниками інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена: М.Д. Зеровою, В.М. Фурсовим, С.В. Свиридовим.

Мікроклімат у садах вивчали за допомогою вимірювальних приладів-термографів, гігрографів. Динаміку льоту метеликів-самців яблуневої плодожерки в різних типах саду вивчали за допомогою феромонних пасток Атракон-А, до складу яких входили феромонні принади в капсулах СР-МК.

Вплив весняної обробки грунту на пошкодженість листків мінуючими молями та плодів яблуневою плодожеркою проводили за такою схемою: 1) перекопування пристовбурних смуг та оранка міжрядь; 2) контроль (без обробітку грунту).

Вивчення впливу щорічного використання мінеральних добрив (34% аміачна селітра, 20% гранульований суперфосфат, 40% змішана калійна сіль) на стійкість яблуні до пошкоджень лускокрилими шкідниками проводили за схемою : 1) контроль (без добрив); 2) N₆₀ P₆₀ K₆₀; 3) N₁₂₀ P₆₀ K₆₀; 4) N₆₀ P₁₂₀ K₆₀; 5) N₆₀ P₆₀ K₁₂₀. Кормову якість плодів та листків визначали на основі вмісту вуглеводів фераційним методом (Вознесенский В.А., 1962), вітаміну С (Франчук І.П., 1972), сухих речовин - арбітражним методом, шляхом висушування 10 г наважки плодів та листків при температурі 105⁰С.

На дослідах з посівами еспарцету, люцерни, вики, буркуну білого, гірчиці білої, конюшини, кропу відловлювали ентомофаги на 100 змахів сачка в 10 кратному повторенні. Обліки зараження паразитами шкідників, пересічно від виду квітучих рослин у міжряддях саду, проводили за схемою: 1) чорний пар; 2) ріпак озимий; 3) бобово-злакова суміш; 4) природна трав'яна рослинність. Для спостереження за динамікою зараження паразитами нижньобокової мінуючої молі залежно від відстані до джерела додаткового живлення на віддалі 4м від останніх рядів сильнорослого та карликового саду ділянки розмірами 4х30, засівали нектароносами: дворічним тмином, коріандром і багаторічним фенхелем.

Ефективність використання препаратів із різних хімічних груп (пірет-роїди, фосфорорганічні, гормональні) в регуляції чисельності лускокрилих шкідників проводили за методикою Васильева В.П., Дмитренко П.Л. та ін., 1989.

Математичну обробку даних - методом дисперсійного аналізу (Доспехов Б.А., 1985).

Видовий склад лускокрилих шкідників яблуні їх біологічні особливості

Встановлено, що в умовах південної частини правобережного Лісостепу України яблуню пошкоджують 11 видів шкідників з родини листокруток та 5 видів листкових мінерів. Найбільш поширені види в промислових садах з родини листокруток такі : яблунева плодожерка, плодова і брунькова листокрутки, а серед мінерів привалює нижньобокова мінуюча міль. Було відмічено, що співвідношення видів фітофагів не є постійним, а змінюється під дією комплексу факторів. Одним з провідних є застосування хімічних засобів захисту рослин, що і зумовлює суттєві відміни у співвідношенні, видовій чисельності листокруток та мінуючих молей в садах. Так, сад, в якому не проводили обприскування інсектицидами, характеризується більшою кількістю видів листокруток, чисельне співвідношення між якими більш вирівняне, ніж у саду, що знаходиться під інсектицидним навантаженням, у якому в результаті використання препаратів з кратністю обробок 3-4 за вегетацію число видів листокруток скоротилося з 10 до 8, а ступінь домінування переважаючих видів (брунькової і плодової) підвищився з 35.2% до 57% (табл.1).



Таблиця 1- Видовий склад і процентне співвідношення плодових листокруток та мінуючих молей у різних агроценозах яблуневого саду (1993-1996рр.)

	Співвідношення лускокрилих шкідників, %
Видовий склад	Сильнорослий сад, оброблений інсектицидами	Карликовий сад, оброблений інсектицидами	Сильнорослий сад, не оброблений інсектицидами
Листокрутки
Брунькова	32,3	41,6	20,8
Плодова	24,7	30,4	14,4
Смородинова	16,6	11,0	10,2
Сітчаста	9,2	6,3	13,5
Cтрокатозолотиста	-	-	1,3
Розанова	6,7	4,3	9,5
Свинцевосмугаста	-	-	3,9
Всеїдна	4,6	4,8	12,4
Вербова	2,2	-	6,8
Полохлива	3,7	1,6	7,2
Мінуючі молі
Нижньобокова	66,6	78,2	54,2
Верхньобокова	20,3	14,8	26,4
Кармашкова	2,1	1,1	3,7
Чохликова	7,5	4,6	9,6
Плодова міль пестрянка	3,5	1,3	6,1
НІР05 загальна- 3.1; між видами -2.4; між агроценозами 2.6

Аналогічну закономірність спостерігали і при співставленні видового співвідношення мінуючих молей у садах, які обробляли і не обробляли інсектицидами. Частка нижньобокової мінуючої молі від загальної чисельності мінерів у садах, які обробляли інсектицидами складає 66.6%, що на 12.4% більше, ніж в саду, де не проводили обприскування.

Одночасно із застосуванням інсектицидів на зміни видового складу комах впливає і тип саду. Так, співставлення даних, отриманих у результаті спостережень за фауністичним комплексом листокруток та мінуючих молей в різних типах яблуневого саду, що знаходились під однаковим інсектицидним навантаженням показало, що в карликовому саду зменшується як загальна чисельність видів, так і кількість домінуючих видів з одночасним зростанням їх процентної частки у загальному співвідношенні.

Приводяться основні фактори, які сприяють збереженню високої чисельності домінуючих видів шкідників при проведенні інсектицидних обприскувань.

Біологічні особливості розвитку домінуючих видів лускокрилих шкідників

Наведені результати досліджень біологічних особливостей домінуючих видів лускокрилих шкідників яблуні: яблуневої плодожерки, плодової і брунькової листокруток, нижньобокової мінуючої молі із зазначенням сум ефективних температур для кожного періоду їх розвитку.

Яблунева плодожерка. Відмічено, що плодожерка зимує на штамбах дерев та у грунті як у стадії гусениць 5 віку (45-55%), так і 4 (35-41%) і 3 (6-15%) віків. Місця зимівлі гусениці вибирають залежно від погодних умов і типу плодових насаджень. У процентному співвідношенні питома вага зимуючих гусениць на штамбах і скелетних гілках дерев у сильнорослому саду на 8-10% вища порівняно з карликовим садом. Залялькування гусениць у місцях зимівлі проходить у коконах після сталого переходу середньодобової температури 10⁰С.

Брунькова та плодова листокрутки. На основі аналізу біологічних особливостей домінуючих видів листокруток- брунькової і плодової, показано, що вони мають дуже східні риси біології. Відмічено, що строки їх розвитку на окремих етапах онтогенезу співпадають. Це може бути використано при визначенні строків проведення захисних заходів у даній зоні.

Яблунева нижньобокова мінуюча міль. В умовах району досліджень розвивається в 3-х поколіннях. Зимують лялечки (78-94%), а також гусениці 5 віку (6-22%). Встановлено, що співвідношення зимуючих лялечок і гусениць залежить від погодних умов в осінній період. Початок льоту метеликів першого покоління припадає на кінець квітня, другого- на 2-3 декаду червня, третього- на 3 декаду липня - 1 декаду серпня. Тривалість льоту становить відповідно 18-30; 12-14; 11-13 діб. Поява перших гусениць молі після початку льоту метеликів, відмічена в першому покоління через 9-16 діб, у другому і третьому- через 7-8 діб. Тривалість розвитку гусениць у середньому за період досліджень складала від 22 діб у 2 поколінні, до 26 діб у 1 і 3 поколіннях.

Вплив абіотичних і біотичних факторів на динаміку чисельності лускокрилих шкідників саду

Погодні умови

Вивчення впливу погодних умов осінньо-зимового періоду на перезимівлю гусениць і лялечок лускокрилих шкідників показало, що на їх загибель впливали не тільки несприятливі погодні умови, але і недостатня фізіологічна підготовленість до зимівлі.

У роки досліджень загальна смертність зимуючих популяцій лускокрилих шкідників складала від 15.5 до 31.6% у яблуневої плодожерки; 12.7-20.8% у брунькової; 16-25.3% плодової листокруток і 13-32% у нижньобокової мінуючої молі. Найбільша загибель останньої відмічена у фазі гусениці і становила 56-95% від загальної кількості зимуючих гусениць. Серед зимуючих лялечок молі загибель була значно меншою і становила 1.2-14%.

Відмічено, що із зростанням середньої маси гусениць, які йдуть на зимівлю, збільшується вміст загальних жирів і підвищується стійкість гусениць до низьких температур. При однакових показниках низьких температур, збільшення експозиції підвищувало відсоток загиблих комах. Для нижньобокової мінуючої молі важливим фактором, який сприяв її виживанню, була наявність снігового покриву.

У зв'язку з дрібними розмірами комах та їх рухливістю, поряд з погодними умовами, особливого значення набуває мікроклімат - клімат на рівні організму, реальні умови існування, які визначають біологічні реакції комах у даний період і даному місці (Захваткин Ю.А., 1986). Нами було встановлено, що на динаміку температури і вологості впливав тип плодових насаджень. Так, у карликовому саду, починаючи з травня, температура повітря вдень вища ніж в сильнорослому. В карликовому саду температура найбільш інтенсивно піднімалась з 9 до 18 години дня, а на вечір різко знижувалась і ставала нижчою температури повітря в сильнорослому саду, що на нашу думку пов'язано з меншим об'ємом крони в карликовому саду, за рахунок чого швидше віддається тепло. В сильнорослому ж саду температура більш вирівняна, її зміни відбуваються плавніше, що особливо відмічається в цих садах при повній облистяності. Також у цьому типі саду відмічається більш висока відносна вологість повітря. В обох типах саду, цей показник був найбільш високим з 1 години до 7 години ранку, а в день поступово знижувався нерідко спадаючи до 27% у карликовому і 31% у сильнорослому яблуневому садах.

Трофічні зв'язки

Проаналізовано процес формування трофічних зв'язків у листокруток і мінуючих молей. Відмічено, що кормова спеціалізація листокруток і мінуючих молей визначає не лише межі поширення цих шкідників, але також впливає і на деякі їх біологічні особливості. Так, збір лялечок лускокрилих шкідників у різних плодових агроценозах показав, що характер корму впливає на масу лялечок і плодючість імаго як фактичну, так і потенційну (табл.3).

Середня маса лялечок яблуневої плодожерки, брунькової листокрутки і нижньобокової мінуючої молі, гусениці яких живилися плодами та листками культурної яблуні на підщепі М9 була найбільшою, склавши відповідно 52.6, 34.5, 5.5 мг, що на 6-9% перевищувало масу лялечок зібраних у агроценозі культурної яблуні на насіннєвій підщепі і на 16-22% перевищувало масу лялечок, гусениці яких живилися на дикій яблуні. Одночасно із збільшенням маси лялечок, кількість відкладених яєць і кількість яєць в оваріальних трубках збільшувалась.

Таблиця 2 -Маса лялечок і плодючість метеликів брунькової листокрутки залежно від кормової рослини (1994-1996рр.)

Кормова	Маса, мг	Плодючість 1 метелика, шт
рослина	200 лялечок	1 лялечка	фактична	потенційна
Дика яблуня	5420	27,1	39,6	72,4
Культурна яблуня на підщепі М9	6900	34,5	52,4	97,6
Культурна яблуня на насіннєвій підщепі	6420	32,1	47,8	86,4
Слива	5640	28,5	42,3	76,5
Дуб	5220	27,4	40,4	72,8
Береза	4840	25,1	36,4	60,1
НІР05		2,2	4,7	7,6

Відмічено, що трофічний фактор відіграє певну роль у чутливості гусениць до інсектицидів. При живленні гусениць різними кормовими рослинами змінюється їх морфологічний стан і фізіолого-біохімічні показники (Злотін А.З., 1989 ). Саме ці особливості життєдіяльності шкідника і визначають фізіологічну вибірковість дії інсектицидів, в основі якої лежить видова сприйнятливість комах до токсикантів (Секун М.П., 1993). Максимальна загибель одновікових гусениць яблуневої плодожерки при контакті їх з інсектицидами певної концентрації, зокрема, фозалона 35% к.е- 0.0004%, децісу, 25 к.е - 0.0001% була відмічена на варіанті з дикою яблунею. Загибель гусениць через 96 годин в цьому варіанті становила 48.3% при використанні фозалона та 59.2 %- децісу. Мінімальна загибель гусениць яблуневої плодожерки порівняно з іншими варіантами, відмічена на ділянках, де гусениці живилися плодами культурної яблуні- відповідно 32.6 і 41.4%.

Встановлено, що плоди та листки з дерев яблуні на підщепах М9 і ММ106 мали вищий вміст сухих речовин, загальних цукрів і вітаміну С ніж з дерев на насіннєвій підщепі. Найбільша різниця за вмістом цих елементів була відмічена в сухому і теплому 1994 р., найменша - в 1996 р., коли за період вегетації випала максимальна кількість опадів.

Феромонний моніторинг чисельності та динаміки льоту яблуневої плодожерки в різних типах саду

Кількість відловлених за вегетацію на феромонні пастки метеликів яблуневої плодожерки була завжди вищою в сильнорослому саду. В середньому за три роки досліджень у цьому типі сада на 1 пастку було відловлено 120 метеликів як першого, так і другого покоління, що на 30% перевищувало кількість відловлених метеликів у саду на карликовій підщепі.

За результатами спостережень виявлено, що, якщо календарні строки масового льоту метеликів першого покоління в різних типах саду співпадали, то масовий літ метеликів другого покоління плодожерки в карликовому саду проходив на 3-4 доби раніше масового льоту метеликів у сильнорослому саду.

Обгрунтування інтегрованої системи захисту саду

Використання агротехнічних заходів у захисті плодових культур від лускокрилих шкідників

Перекопування пристовбурних кругів і оранка міжрядь суттєво (на 60-70%) знижує пошкодженість мінуючими молями, а при умові сухого теплого літа також знешкоджуються зимуючі в грунті гусениці яблуневої плодожерки, що відмічено в 1995 р., коли весняний обробіток грунту не тільки знизив пошкодженість листків мінуючими молями на 60.7%, але і на 6.1% зменшив пошкодженісь плодів яблуневою плодожеркою.

Внесення мінеральних добрив у різних дозах, не лише сприяло підвищенню врожайності, але і зумовило зниження пошкодженості листків мінуючими молями на 3.4-26.5% і листокрутками на 2.8-12.3% порівняно з контролем. Найбільший процент зниження пошкодженості був відмічений у варіанті з внесенням N₆₀ P₁₂₀ K₆₀.

У науковій літературі не виявлено оцінки ролі сорто-підщепних комбінувань у регуляції пошкодженості дерев лускокрилими шкідниками. Нами простежено динаміку пошкодженості дерев сорту Айдаред і Мантуанське на різних типах підщеп М9, М26, ММ106 і різних схемах посадки 4х1.75; 4х2.5. Встановлено, що поряд з просторовим фактором (схема посадки) біологічний (підщепа) впливав на пошкодженість яблуневою плодожеркою та мінуючими молями. Найменша пошкодженість цими шкідниками була відмічена на підщепі М9, найбільша на підщепі ММ106. Також відмічено, що із зменшенням відстані між деревами, пошкодженість лускокрилими шкідниками зростає.

Ресурси корисних організмів і їх значення в регуляції чисельності лускокрилих шкідників у різних агроценозах яблуневого саду

У результаті досліджень виявлено 5 видів паразитів яблуневої плодожерки, що належать до трьох родин: Tachіnidae, Braconidae, Ichneumonidae і 6 видів паразитів нижньобокової мінуючої молі з родин Braconidae, і Encyrtidae. Загальний рівень паразитування в промислових садах змінювався протягом вегетаційного періоду, максимум відмічався в кінці вегетації, коли хімічні обробки в садах припиняються і становив на яблуневій плодожерці 3.5-4.1% і 47.8-58.2% по нижньобоковій мінуючій молі. Основою комплексу паразитів нижньобокової мінуючої молі у роки досліджень був Holcothorax testaceipes. Його частка в загальному паразитизмі коливалася за роками та поколіннями, але не була нижче за 50%. Найбільш ефективними паразитами яблуневої плодожерки були Neoplectops pomonella i Pristomerus vulnerator, частка яких у загальному паразитизмі складала 75-80%. Слід відзначити, що якщо паразити відіграють суттєве значення в регуляції чисельності мінуючої молі, то на чисельність яблуневої плодожерки вони майже не впливають. Фауна паразитів і рівень паразитизму постійно змінюються під дією різних факторів, основний з яких - інсектицидне навантаження. Порівняльна характеристика видового складу і рівня паразитування в садах, де застосовували і не застосовували інсектициди показала, що в садах з інсектицидним навантаженням зникає два види паразитів: паразит плодожерки Ashrysocharodes niveipes і паразит молі Pediobius alceus. При відсутності інсектицидного пресу роль паразитів зростала, вони заражували 8-15.2% гусениць яблуневої плодожерки і 81.8-89.5% гусениць і лялечок нижньобокової мінуючої молі порівняно з іншими варіантами (табл.4).

Таблиця 4- Зараженість паразитами гусениць і лялечок яблуневої нижньобокової мінуючої молі 3-го покоління в різних агроценозах яблуневого саду

	Зараженість паразитами,%
Рік	Сильнорослий сад, оброблений інсектицидами	Карликовий сад, оброблений інсектицидами	Сильнорослий сад, не оброблений інсектицидами	НІР05
1994	53,8	46,2	86,4	3,6
1995	58,2	53,7	89,5	4,1
1996	47,8	40,4	81,8	3,9
Середнє	53,3	46,8	85,9

Найбільший рівень зараження нижньобокової мінуючої молі паразитами був відмічений у сильнорослому саду- в середньому за роки досліджень 53.3%. Найменше зараження при однаковому пестицидному навантаженні відмічено в карликовому саду на підщепі М9 -46.8%.

Заходи щодо сприяння корисної ефективності ентомофагів

За період досліджень 1994-1996 рр. встановлено, що з 7 видів нектароносів найбільше привабливими для корисних комах були ріпак озимий і гірчиця біла. Середня кількість відловлених корисних комах з різних родин на цих рослинах відповідно становила 61 і 52 особин на 100 змахів сачка. На інших рослинах кількість відловлених комах не перевищувала 40 особин. На варіантах із задернінням міжрядь трав'янистою рослинністю зараженість лускокрилих шкідників паразитами була в середньому на 5-30% вищою порівняно з чорним паром. Максимальний рівень зараження паразитами яблуневої плодожерки і нижньобокової мінуючої молі був на варіанті з озимим ріпаком - відповідно 4.3 і 85.6%.

Обліки, проведені на різних відстанях до квітуючих рослин, показали, що зараження паразитами гусениць нижньобокової мінуючої молі залежало як від відстані до джерела додаткового живлення, так і від пестицидного навантаження і типу саду. При відсутності захисних заходів вплив нектароносів на зараження паразитами гусениць і лялечок нижньобокової мінуючої молі відмічався в карликовому саду з відстані 36м, в сильнорослому- з 26м до джерела додаткового живлення. При проведенні захисних заходів, що включали дві обробки інсектицидами, відмічено як загальне зниження рівня паразитування в 1.6-1.7, так і скорочення максимальної відстані, з якої відмічався вплив квітуючих рослин на підвищення зараженості паразитами мінуючої молі до 20м у карликовому і 28м у сильнорослому садах. Збільшення пестицидного навантаження до 5 обприскувань інсектицидами за вегетацію викликало подальше зниження рівня зараження паразитами, а також скорочення максимальної відстані, з якої підвищувалось зараження паразитами під впливом нектароносів як у карликовому, так і сильнорослому саду до 12 і 20м відповідно.

Ефективність застосування інсектицидів у регуляції чисельності лускокрилих шкідників саду

Результати досліджень показали, що найбільшу ефективність у захисті саду від яблуневої плодожерки, листокруток та мінуючих молей мали фосфорорганічні препарати нурел Д і дурсбан, біологічна ефективність яких склала в сильнорослому саду по яблуневій плодожерці відповідно 92.2 і 94.9%, листокрутках- 94.1 і 96.4% мінуючих молях- 72.7, 74.3%. Ефективність застосування піретроїдних препаратів була дещо нижчою; найбільш ефективним з них був шерпа. Біологічна ефективність його становила відповідно щодо шкідників: 91.7, 91.4, 69.1%. Найбільший показник біологічної ефективності був відмічений в карликовому саду. В середньому за роки досліджень він склав по яблуневій плодожерці 90.3%, листокрутках-92.8%, мінуючих молях 70.8%, що на 5-9.9% вище показника біологічної ефективності використання препаратів у сильнорослих плодових насадженнях.

В умовах домінування брунькової і плодової листокруток, що спричинюють в основному кількісні втрати урожаю, порівняно високу ефективність забезпечує одноразове використання інсектицидів з високою ларвіцидною активністю у фенофазу відокремлення бутонів.

Використання гормональних препаратів

Двократне обприскування інсегаром з нормою витрати 0.6 кг/га, диміліном- 1кг/га і алсистином- 1 кг/га забезпечувало зниження пошкодженності яблуневою плодожеркою плодів валового врожаю відповідно до 2; 1.9; 1.7% при 2.1% пошкоджених плодів на еталонному варіанті та 25.4% на контролі. Кількість мін на варіантах, де використовувались ці препарати у вищезазначених нормах коливалась від 10.3 до 19.8 шт. на 100 листків, що було майже на рівні еталонного варіанта- 14.5-19.6 мін, тоді як у контролі цей показник становив 42.3-54.7 міни на 100 листків. Використання гормональних препаратів проти гусениць листокруток показало, що найбільша біологічна ефективність була відмічена при обприскуванні інсегаром і становила залежно від норми витрати препарата 94.3-98.7%.

Порівняльні обліки чисельності ентомофагів при різних схемах захисту показали, що використання гормональних препаратів у вищезазначених нормах витрат не впливає на чисельність кокцинелід і хрізоп та рівень зараження паразитами нижньобокової мінуючої молі, на відміну від еталону, де ці показники зменшились у 1.2-1.9 раза порівняно з контролем. Однак подальше збільшення норм витрат гормональних препаратів зменшувало рівень зараження паразитами нижньобокової мінуючої молі на 9.6- 23.2%.

Економічне та екологічне обгрунтування ефективності використання гормональних препаратів

Відмічено, що при 2- разовому обприскуванні гормональними препаратами показники економічної ефективності були на рівні еталону, де проводили 4- кратне обприскування піретроїдними та фосфорорганічними інсектицидами.

Токсикологічне навантаження за кількістю внесених напівлетальних доз на 1га при обприскуванні РРН зменшувалось у 20-350 разів порівняно з обприскуванням фосфорорганічними препаратами і в 10-13 разів порівняно з піретроїдними препаратами.

ВИСНОВКИ

1. В умовах південної частини Правобережного Лісостепу України серед лускокрилих шкідників найбільш поширеними і шкодочинними є представники родини листокруток, яка включає 11 видів та комплекс листових мінерів, до складу якого входить 5 видів шкідників. Домінуючими видами серед родини лустокруток є яблунева плодожерка, брунькова і плодова листокрутки, а серед мінерів - нижньобокова мінуюча міль.

2. Видовий склад, співвідношення і чисельність листокруток та мінуючих молей значною мірою залежать від анропічного впливу (головним чином від інсектицидних обприскувань і типу саду).

3. Використання клонових підщеп змінює біохімічний склад, а отже і кормову цінність для фітофагів, листків і плодів привитого сорту, збільшуючи вміст у них сухих речовин, вітаміну С та загальних цукрів.

4. Маса лялечок і фактична та потенційна плодючість яблуневої плодожерки, брунькової листокрутки і нижньобокової мінуючої молі змінюються залежно від виду кормової рослини і підщепної комбінації. Найбільша їх маса і плодючість відмічені при заселенні шкідниками дерев яблуні на підщепі М9.

5. Низькі температури повітря в зимовий період, тривалість їх дії, відсутність снігового покриву, а також вікова структура, фаза розвитку та фізіологічний стан зимуючих особин впливають на перезимівлю яблуневої плодожерки, плодової та брунькової листокруток, нижньобокової мінуючої молі, викликаючи загибель від 10 до 32% зимуючих популяцій цих шкідників.

6. Оранка міжрядь та розпушення пристовбурних кругів на глибину до 7-8см ( що особливо важливо в карликових садах) істотно на 41-45% знижує пошкодженість листків мінуючими молями, а при умові сухого, теплого літа також знищує зимуючих у грунті гусениць яблуневої плодожерки.

7. З трьох підщепних комбінацій М9, М26, ММ106 найменша пошкодженість плодів та листків яблуні відмічена на підщепі М9, найбільша- на ММ106.

8. У роки досліджень чисельність нижньобокової мінуючої молі обмежували 6 видів паразитичних комах, загальна зараженість якими в промисловому саду становила 47.8- 53.8%. Найбільш ефективним паразитом виявився поліембріональний паразит Holcothorax testaceipes. Його доля в загальному паразитизмі хоч і змінювалась за роки, але була не менше 50%. На яблуневій плодожерці паразитувало 5 видів перетинчастокрилих, які не відігравали суттєвої ролі в зниженні чисельності шкідника. Загальний рівень зараження плодожерки цими паразитами не перевищував 4.1% у промисловому саду. У садах, що не оброблялись інсектицидами, зараженість паразитами гусениць і лялечок молі зростала до 81.8-89.5%, плодожерки- до 9.5-15.2%.

9. Найбільша чисельність та видова різноманітність ентомофагів відмічена в сильнорослих садах, найменша в карликових.

10. Вивчення заходів щодо сприяння корисної ефективності ентомофагів показало, що максимальна кількість відловлених ентомофагів та найбільший процент зараження паразитами нижньобокової мінуючої молі був відмічений на ділянках саду з посівом озимого ріпаку.

11. Обліки проведені на різних відстанях від квітуючої рослинності показали, що зараженість паразитами гусениць нижньобокової мінуючої молі залежить як від відстані до джерела додаткового живлення, так і від типу саду та інсектицидного навантаження. Так, при відсутності захисних заходів вплив нектароносів на зараженість паразитами відмічається в карликовому саду з відстані 36м, сильнорослому- з 28м, при двох обприскуваннях інсектицидами- відповідно з 20 і 28м, при п'яти обприскуваннях з 12 і 20м відповідно.

12. Біологічна ефективність інсектицидів залежить від типу обприскуваного саду. При однакових нормах витрат препаратів та однаковому формуванні крони, найбільший показник ефективності був відмічений у карликовому саду.

13. Оптимальним строком проведення обприскувань, що регулюють чисельність листокруток, за умов домінування плодової і брунькової, є фаза відокремлення бутонів у зимових сортів яблуні.

14. Високоефективними в захисті яблуні від лускокрилих шкідників, є гормональні препарати: інсегар 0.6кг/га, димілін -1кг/га, алсистин- 1кг/га, дворазова обробка якими забезпечує ефективність на рівні еталонного варіанту, де проводили 4-разове обприскування піретроїдними і фосфорорганічними інсектицидами. Обприскування гормональними препаратами у вищезазначених дозах не впливає на чисельність ентомофауни, але подальше збільшення норм витрат знижувало на 9.6-23.2%, зараженість паразитами гусениць та лялечок нижньобокової мінуючої молі порівняно з контролем.

Пропозиції виробництву

1. Для регулювання чисельності мінуючих молей, яблуневої плодожерки проводити весняну оранку міжрядь та розпушення пристовбурних смуг на глибину не менше 7-8см.

2. Щорічне внесення збалансованого за елементами живлення мінеральних добрива для підвищення стійкості яблуні до комплексу лускокрилих шкідників.

3. Забезпечувати заходи щодо сприяння корисної дії ентомофагів шляхом створення конвейера з нектароносів. При цьому відстань між квітучими ділянками, залежно від типу сада та пестицидного навантаження, не повинна бути більшою 25-40м.

4. Основу системи щодо регуляції чисельності лускокрилих шкідників саду складають дві базові обробки гормональними препаратами з нормами витрат: інсегар 0.6 кг/га, димілін 1кг/га. алсисиана 1кг/га. Перша проводиться на початку масового льоту метеликів першого покоління, друга- в період масового льоту другого покоління яблуневої плодожерки. При умові домінування брунькової і плодової листокруток необхідну ефективність забезпечує одноразове використання інсегару в кількості 0.6 кг/га у фазу відокремлення бутонів у зимових сортів яблуні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇЇ

1. Крикунов І.В., Ольховська-Буркова А.К., Красноштан А.О., Боровал А.П. Топографічні моделі - основа ефективного планування і проведення захисних заходів: Зб. наук. пр./ Уманська СГА.-К.: Нора-прінт, 1997.-С. 289-292. (Особистий внесок 60%. Проведено експерименти та оцінка результатів досліджень).

2. Крикунов І.В. Видовий склад паразитів яблуневої плодожерки та нижньобокової мінуючої молі : Зб. наук. пр./ Уманська СГА.-К., 1998.-С.167-169.

3. Крикунов І.В. Використання біологічно активних речовин в боротьбі з лускокрилими шкідниками яблуні та їх вплив на корисну фауну: Зб. наук. праць/ Уманська СГА.- Умань, 1999.-С. 292-295.

4. Крикунов І.В. Вплив трофічного фактору на чутливість гусениць яблуневої плодожерки до інсектицидів //Вісник Білоцерківського СГУ.- Біла Церква, 1999.- Вип.8.- Ч. 2.-С.118-121.

5. Ольховська-Буркова А.К., Красноштан А.О., Крикунов І.В. Вплив мінеральних добрив на стійкість яблуні до шкідників // Праці. наук.-практ. конф.: "Наукове забезпечення агропромислового комплексу України в сучасних умовах".-Біла Церква, 1995.- С.31-32. (Особистий внесок 70%. Проведено експерименти та оцінка результатів досліджень .)

6. Ольховська -Буркова А.К., Суша В.І., Крикунов І.В. Методи виявлення і кількісного обліку шкідників плодових культур // Матер. міжнар. конф.: "Сучасні методи досліджень в агрономії."-Умань, 1993.-С. 124-125. (Особистий внесок 80%. Проведено експерименти та оцінка результатів досліджень, зроблено висновки).

7. Крикунов І.В. Біологічно активні речовини в системі захисту яблуні від лускокрилих шкідників // Матер. наук. конф.: "Підсумки наукової роботи за 1991-1995 рр."-Умань, 1996.-С.92-93.

8. Ольховська -Буркова А.К., Крикунов І.В. Феромонний моніторинг динаміки льоту і структури розподілення лускокрилих шкідників саду // Матер. наук. конф.: "Підсумки наукової роботи за 1991-1995 рр."-Умань, 1996.-С.93-94. (Особистий внесок 80%. Проведено експерименти та оцінка результатів досліджень, зроблено висновки).

9. Крикунов І.В. Зміни у фауністичному комплексі садового агроценозу при застосуванні пестицидів: Матер. V з'їзду Українського ентомологічного товариства.-Харків, 1998.-С.69.

Крикунов І.В.Еколого-біологічне обгрунтування захисту яблуні від основних лускокрилих шкідників в умовах Правобережного Лісостепу України - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 03.00.09- ентомологія.- Національний аграрний університет , Київ, 2000.

Дисертація містить результати досліджень стосовно особливостей становлення фауни садових листокруток і мінуючих молей у різних агроценозах яблуневого саду, закономірності динаміки чисельності домінуючих видів шкідників та факторів що їх обумовлюють.

Визначено видовий склад листокруток та мінуючих молей, еколого-біологічні особливості основних видів шкідників в умовах південної частини Правобережного Лісостепу України. Встановлена ефективність різних захисних заходів. Одержані дані щодо формування фауни зоофагів. Розроблені заходи сприяння корисної ефективності ентомофагів. Результати досліджень опубліковані у 9 працях та впроваджені у виробництві на площі 140га.

Ключові слова: яблуня, підщепи, листокрутки, мінуючі молі, ентомофаги, нектароноси, агроприйоми, інсектициди, агроценози.

Крикунов И.В. Эколого-биологическое обоснование защиты яблони от основных чешуекрылых вредителей в условиях Правобережной Лесостепи Украины- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 03.00.09 -энтомология.- Национальный аграрный университет, Киев, 2000.

Дисертация содержит результаты исследований относительно особенностей становления фауны садовых листоверток и минирующих молей в различных агроценозах яблоневого сада, закономерностей динамики численности доминирующих видов вредителей и факторов ее обуславливающих. Определен видовой состав листоверток и минирующих молей, исследованы эколого-биологические особенности основных видов вредителей в условиях южной части Правобережной Лесостепи Украины.

Получены данные по формированию фауны зоофагов. Определена значимость отдельных приемов хозяйственной деятельности человека на количественные и качественные изменения состава вредной и полезной фауны. Усовершенствована система мер по защите сада от чешуекрылых вредителей путем использования гормональных препаратов, агротехнических приемов, включающих внесения минеральных удобрений, обработку почвы. Изучено влияние клоновых подвоев на особенности микроклимата плодовых насаждений, на биохимический состав плодов и листьев привитого сорта, на динамику поврежденности чешуекрылыми вредителями.

Уточнен видовой состав паразитов яблонной плодожорки и нижнесторонней минирующей моли, показано значение паразитов в регуляции численности этих вредителей. Выявлена тенденция изменения численности и видового состава энтомофагов в зависимости от инсектицидной нагрузки и типа сада. Изучены мероприятия по содействию полезной эффективности энтомофагов. Установлена закономерность заражености паразитами в зависимости от расстояния до источника дополнительного питания и различной инсектицидной нагрузке. Отмечена зависимость динамики лета бабочек и распределения гусениц яблонной плодожорки от типа плодовых насаждений. На основании полученных данных определен оптимальный срок проведения инсектицидных опрыскиваний, регулирующих численность листоверток, при условии доминирования плодовой и почковой листоверток. Изучена биологическая эффективность пиретроидных, фосфорорганических и гормональных препаратов в борьбе с чешуекрылыми вредителями, отмечено их влияние на энтомофагов. Результаты исследований опубликованы в 9 работах и внедрены в производство на площади 140га.

Ключевые слова: яблоня, подвои, листовертки, минирующие моли, энтомофаги, нектароносы, агромероприятия, инсектициды, агроценозы.

Krykunov I.

Eco-biological substantiation protection of apple scalewinget pests in the Forest-Steppe zone.-Manuscript.

The dissertation for getting a degree of the candidat of agricultural sciense in the special 03.00.09- entomology.-National Agrarion University, Kyiv, 1999.

The thesis shows results of investigating peculiarities of forming found of fruit- tree leaf rollers and leaf miner moth in different agrocenoses of apple orchard and regulaririyies of dynamics of dominating pest species number and factors stipulating it.

Species compоsition of rolles and leaf miner moth is defined. Eco-biolgical peculiarities of main pest species under the condition of Ukrainian Forest- Steppe are investigared. Efficiency of different protective measures is determined.

Dates were received about forming of faund zoofags. The means for promote to useful faun was worked out.

The results of the research are published in 9 works and introduced on the area of 140 ha.

Key words: apple, stocs, leaf- roller, miner moths, entomophaga, neetariferous plants, agrotechical, insecticides, agrocenos.

Размещено на Allbest.ru

...