Фітоценотична структура паркових насаджень Львівщини та шляхи її вдосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імшенецька Наталія Анатоліївна

УДК 630*182.3:630*272

ФІТОЦЕНОТИЧНА СТРУКТУРА ПАРКОВИХ НАСАДЖЕНЬ

ЛЬВІВЩИНИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ

06.03.01 - Лісові культури, селекція, насінництво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Львів -- 2000



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі екології та ландшафтної архітектури Українського державного лісотехнічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор Кучерявий Володимир Панасович, завідувач кафедри екології та ландшафтної архітектури Українського державного лісотехнічного університету, м. Львів

Офіційні опоненти: - доктор сільськогосподарських наук, професор Білоус Василь Іванович, кафедра екології та лісівництва Уманської сільськогосподарської академії, м. Умань

кандидат сільськогосподарських наук, Левон Федір Михайлович, старший науковий співробітник відділу дендрології та паркознавства Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України, м. Київ

Провідна установа - Інститут екології Карпат НАН України, м. Львів

Захист відбудеться 22 червня 2000 р. о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.072.02 в Українському державному лісотехнічному університеті за адресою: 79057, Львів, вул. генерала Чупринки, 103, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського державного лісотехнічного університету за адресою: 79057, Львів, вул. генерала Чупринки, 101.

Автореферат розісланий 22 травня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Зеленський М.Н.



Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. При вирішенні завдань формування культурного ландшафту вчені і практики часто зустрічаються із ще слабо вивченими питаннями стійкості насаджень до умов урбанізованого середовища. Еколого-фітоценотичні аспекти формування паркових насаджень, без сумніву, є основними коли йдеться про оцінку їхнього стану та стабільності до зовнішніх впливів і прогнозування перспектив їх розвитку. Вироблення загальних теоретичних положень паркової фітоценології вимагає поглибленого дослідження просторової структури паркових насаджень, їх ентропічних властивостей, встановлення прямих контактних зв`язків та взаємовідносин між компонентами, вивчення особливостей розвитку культурфітоценозів в часі і просторі, впливу на них антропогенної діяльності. Тому при розробленні науково обґрунтованих рекомендацій для сучасного садово-паркового господарства, на одне з перших місць виступають питання структури та динаміки паркових фітоценозів, вивченню яких і присвячена дана робота.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводились протягом 1995-1999 рр. відповідно до держбюджетної теми кафедри екології та ландшафтної архітектури Українського державного лісотехнічного університету “Підвищення фітомеліоративної ефективності рослинного покриву урбогенних та техногенних ландшафтів” (№ РК 0196U024100).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи було дослідження фітоценотичної структури та тенденцій розвитку паркових фітоценозів, розробка заходів з оптимізації їхньої організації та підходів щодо прогнозування розвитку і підвищення стійкості, довговічності та естетичності рослинних угруповань.

Отже необхідно було вирішити такі завдання:

дослідити просторові особливості формування структури паркових насаджень;

з'ясувати особливості еколого-ценотичної стратегії поширених у паркових фітоценозах видів автохтонної та інтродукованої флори;

скласти шкали диференційованої оцінки віолентних, патієнтних та експлерентних властивостей паркових деревних і чагарникових рослин;

обґрунтувати з еколого-ценотичних позицій підходи до прогнозування розвитку паркових фітоценозів та заходи щодо оптимізації їхньої структури.

Наукова новизна роботи. В умовах Львівщини вперше досліджено структурні особливості формування піднаметових гіперсинузій в паркових фітоценозах. Обґрунтовано доцільність виділення двох нових асоціацій паркової рослинності та восьми типів гіперсинузій за едифікаторними видами. Розроблено шкали оцінки віолентних, патієнтних та експлерентних властивостей видів паркової рослинності. З'ясована еколого-ценотична стратегія для 90 видів деревних і чагарникових рослин у паркових фітоценозах. Побудовано прогностичну модель розвитку паркового фітоценозу. На цій основі запропоновано підходи до прогнозу розвитку паркових фітоценозів та оптимізації їх структури.

Практичне значення. Розроблено науково-практичні рекомендації для ведення садово-паркового господарства, в основу яких покладено особливості еколого-ценотичної стратегії паркових рослин та просторового формування гіперсинузій. Обґрунтовано доцільність штучної заміни складу піднаметових гіперсинузій шляхом впровадження інших декоративних і тіньовитривалих видів.

Рекомендації з оптимізації структури паркових насаджень прийняті для впровадження у практику паркового будівництва Львівським міським виробничим трестом зеленого господарства.

Особистий внесок автора. Автором зібрано і опрацьовано весь фактичний матеріал, виділено основні гіперсинузії, обґрунтовано необхідність виділення двох нових асоціацій паркової рослинності, розроблено шкали оцінки віолентних, патієнтних та експлерентних властивостей паркових деревних і чагарникових видів рослин. З'ясована еколого-ценотична стратегія для 90 видів деревних і чагарникових рослин у паркових фітоценозах та побудована таблична модель розвитку паркової рослинності в часі. Розроблені рекомендації виробництву.

Апробація роботи. Основні положення роботи та результати досліджень були оприлюднені на ІІ-му міжнародному симпозіумі “Старовинні парки та проблеми їх збереження”, присвяченому 200 - річчю дендорпарку “Софіївка” (Умань, 1996), науково-практичній конференції “Пам'ятки та визначні місця Шевченківського краю. Проблеми охорони та досліджень” (Канів, 1997), І-му міжнародному семінарі “Проблеми ландшафтної архітектури, урбоекології та озеленення населених місць” (Львів, 1997), Українсько-польському семінарі “Сучасна екологія та екологічна патологія людини” (Львів, 1997), І-ій всеукраїнській конференції “Теоретичні та прикладні аспекти соціоекології” (Львів, 1996), на науково-технічних конференціях УкрДЛТУ (Львів, 1995-1999 рр.).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у трьох наукових статтях та матеріалах і тезах п'яти доповідей на конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

Робота викладена на 120 сторінках машинописного тексту, включає 27 рисунків, 26 таблиць, 7 додатків. Список літературних джерел складається з 194 найменувань.



Зміст роботи проблеми вивчення організації паркових фітоценозів

Незважаючи на значний розвиток фітоценології як розділу екологічної науки, теоретичні концепції паркової фітоценології знаходяться на початкових стадіях узагальнення фактичного матеріалу, зокрема коли йдеться про їх конституційну структуру (флористичний склад, стан ценопопуляцій та синузії). У роботах Ю.П. Бялловича (1936), А.П. Шеннікова (1951), М.В. Маркова (1962), А.А. Ніценко (1977, 1980), Т.Г. Ларіної, А.А. Аненкова (1980), Н.Д. Успенської (1985), В.О. Крамарця (1991, 1992), А.В. Бакланова (1991), Г.А. Миронової (1991), В.П.Кучерявого (1972, 1973, 1981, 1984, 1991, 1999) обґрунтовано необхідність проведення геоботанічних та екологічних досліджень паркових рослинних угруповань, які виконують різноманітні соціально-культурні та середовищетвірні функції. Зокрема, актуальним є вивчення структури паркових фітоценозів, тенденцій їхнього розвитку, взаємодії усіх їх компонентів.

Важливо володіти знаннями еколого-ценотичних стратегій паркових рослин (засобів виживання популяцій рослин в угрупованнях і екосистемах). Лише на таких засадах можливе формування стійких та довговічних міських зелених насаджень та забезпечення оптимізації їх екологічної та психофізіологічної комфортності, вкрай необхідних сучасному паркобудівництву.

Програма, об'єкти та методика досліджень

Досліджувались структурно-функціональні особливості паркових фітоценозів. Об'єктами досліджень послужили, в основному, молоді паркові насадження лісостепової зони Львівщини. Структура паркових угруповань досліджувалась за допомогою загально прийнятих лісівничих, екологічних, таксаційних та математичних методик. Картування проводилось за допомогою напівінструментального знімання. Для кожної ділянки складені дві картосхеми, на одній з яких представлено горизонтальну структуру намету деревостану, а на другій структуру трав'яного і чагарникового ярусів включно з підростом деревних видів (гіперсинузії). Описи фітоценозів виконувались маршрутним методом та на пробних ділянках на основі рекомендацій Т.Г. Ларіної, А.А. Аненкова (1980), В.П. Кучерявого (1984, 1991). Аналіз та узагальнення зібраних матеріалів здійснювали за екологофлористичним принципом школи Й. Браун-Бланке. Математичну обробку матеріалів виконували у середовищі СУБД Access. Для введення назв рослин при здійсненні систематичного, географічного та екологічного аналізів досліджуваного біорізноманіття застосовували інформаційно-пошукову систему “Ботанік”. Результати обробки та узагальнення матеріалів фітоценотичних досліджень представлялись у вигляді фітоценонів. Дослідження еколого-фітоценотичної стратегії деревних, чагарникових та трав'яних рослин виконували шляхом візуальної оцінки, орієнтуючись на структурні особливості паркових фітоценозів різного складу, віку та на основі літературних даних.

Природнича характеристика району досліджень

Природні умови району досліджень типові для рівнинних ландшафтів Західного лісостепу України. Вони зазнали під впливом урбанізації певних змін. Ці зміни полягають у формуванні штучного шару ґрунту, його ущільнення внаслідок антропогенного впливу, а також синантропізації рослинності.

Сучасна структура паркових фітоценозів

Паркові насадження представлені як інтродукованими видами субнеморальної, неморальної та бореальної зони Північної півкулі, так і типовими автохтонними у даному регіоні видами.

Переважають види євроазіатського та євроазіатськопівнічноафриканського походження (63 види). Характеризуються космополітним, голарктичним та панбореальним типом природного ареалу 16 видів. Тобто, паркові фітоценози формуються переважно за рахунок видів рослин широкого географічного та екологічного ареалу. В цілому зареєстровано 133 види вищих рослин, що відносяться до 37 порядків, 47 родин і 100 родів. На основі прямого градієнтного аналізу флористичного складу паркових фітоценозів в залежності від зімкнутості намету деревостану, встановлено, що найбільше видове різноманіття підросту, чагарників та ліан спостерігається при зімкнутості крон 0,5 - 0,8.

Узагальнюючи матеріали дослідження стану паркових фітоценозів, приходимо до висновку, що паркові насадження є рослинними угрупованнями змішаного (штучного і природного) походження значної ценотичної сформованості. Флористичний склад паркових фітоценозів формується за рахунок регенеративного потомства інтродуцентів та автохтонних видів лісової та лучної флори. Присутність у складі паркових фітоценозів характерних видів для лісових та лучних автохтонних асоціацій рослинності свідчить про їх тісний генетичний зв'язок з природним фітоценогенезом. Значний вміст у складі фітоценозів паркових насаджень рудеральних видів свідчить про певний рівень процесів денатуралізації і десильватизації. Парковим фітоценозам, незалежно від особливостей штучного деревостану, властива істотна просторова спільність у формуванні піднаметових гіперсинузій.

Картувальними дослідженнями було охоплено широкий спектр різноманітних варіантів горизонтальної структури паркових фітоценозів різного складу, зімкнутості і віку. Аналіз таких картографічних матеріалів свідчить, що піднаметова мозаїка рослинного покриву помітно корелюють з відповідною структурою намету деревостану та фітоценотичною ситуацією на прилеглих територіях.

Варіанти вертикальної структури середньовікових та молодих паркових фітоценозів, які залежать від складу та зімкнутості паркових насаджень, представлені у вигляді спряжених діаграм (рис. 1).

Паркові фітоценози старшого віку (100 і більше років) формують піднаметові структури рослинного покриву аналогічного типу, однак їм властиві ознаки глибших процесів сильватизації. Екологічний аналіз найбільш поширених флористичних елементів свідчить, що едафотопи обстежених парків представлені переважно грудовими та сугрудовими типами з різними варіантами вологозабезпечення. В цілому піднаметову рослинність паркових фітоценозів слід визнати мегатрофною.

Представництво гіперсинузій у парках є неоднаковим. Якщо воно неповне у відносно молодих паркових насадженнях, то у старих парках поширені всі типи гіперсинузій, що очевидно, пов'язано з високим ступенем сильватизації екотопів.

Таксономічний рівень виділених одиниць потребує уточнення на прикладі значно ширших територіальних досліджень. Наведені асоціації та структурні компоненти фітоценозів (гіперсинузії) є поширеними і достатньо стабільними в часі утвореннями, тобто зустрічаються у багатьох парках різного віку.

Еколого-ценотична стратегія флористичних елементів паркових фітоценозів

Процес природного розвитку паркових фітоценозів головним чином залежить від еколого-ценотичної стратегії їх компонентів та специфіки їх просторової та алелопатичної взаємодії. Флористична специфіка паркових фітоценозів зумовлена взаємним існуванням популяцій автохтонних лісових, лучних та інтродукованих рослин різної еколого-ценотичної стратегії. За Л.Г. Раменським (1971) існують три типи еколого-ценотичної стратегії рослин (фітоценотипи) -- це віоленти (рослини, що є едифікаторами рослинних угруповань), патієнти (рослини, що адаптовані до життя в умовах постійного фіоценотичного стресу) і експлеренти (рослини з низькою конкурентною здатністю, але з властивістю швидко захоплювати звільнені території).

Обстеження паркових фітоценозів різного віку дозволило виявити особливості еколого-ценотичної стратегії для 90 деревних і чагарникових видів. Застосовувалась спеціально розроблена п'ятибальна система оцінки.

Трав'янисті рослини віолентами під наметом паркових деревостанів не виступають, але експлерентні властивості таких видів як Impatiens parviflora, Urtica dioica, Salvia glutinosa очевидні. Найбільш поширений у паркових фітоценозах вид Geum urbanum, може формувати досить щільні прикореневі розетки, але здійснювати віолентний тиск, захоплюючи певний життєвий простір, він не здатний.

Обмеженими патієнтними властивостями відзначаються лучні види: Taraxacum officinale, Cirsium vulgare, Poa pratensis, Achillea millefolium, Poa nemoralis, Fragaria vesca, Poa trivialis, Potentilla erecta (L.) Raeusch., Plantago major L., Trifolium pratense, Trifolium sativum, Chelidonium majus L., що досить рідко зустрічаються під наметом деревостанів.

Охарактеризовані вище види, в залежності від їх еколого-ценотичної стратегії, взаємодіючи між собою, з часом утворюють певні ценотично сформовані і стабільні угруповання.

У межах досліджуваних паркових насаджень різного віку виявлено превалюючі тенденції формування та тривалого стабільного існування фітоценозів з домінуванням автохтонних деревно-чагарникових та трав'яних видів: Alnus glutinosa, Acer platanoides, Acer pseudoplatanus, Betula pendula, Pinus sylvestris, Geum urbanum, Dactylis glomerata, Impatiens parviflora, Urtica dioica. З інтродуцентів домінуючу роль виконують Robinia pseudoacacia, Larix decidua, Quercus borealis.

Динаміка та прогнозування розвитку паркових фітоценозів, управління їх структурою

Однією з найважливіших причин зміни зовнішнього вигляду та структурно-функціональних особливостей паркових насаджень є динаміка їх об'ємно-просторової структури, яка залежить від темпів росту рослин, їх еколого-ценотичної стратегії, зокрема, здатності захоплювати простір екологічних ніш. Проект паркового комплексу повинен передбачати розвиток рослинності в часі на перспективу 20, 40, 60 і більше років. Таке прогнозування можна здійснити шляхом побудови відповідних прогнозних моделей, що представляють кількісні характеристики та якісні властивості фітоценозів на різних етапах вікового розвитку. З віком у паркових фітоценозах змінюються і біометричні параметри окремих ценопопуляцій (табл. 3).

В процесі природного розвитку паркових фітоценозів формуються малокомфортні гіперсинузії за участю Sambucus nigra та Urtica dioica. У складі деревостанів набувають все більшого едифікаторного значення листяні автохтонні деревні види та інтродуценти. Особини шпилькових деревних видів, як правило, програють у конкурентній боротьбі та зазнають пригнічення. Це призводить до зниження санітарно-гігієнічної вартості паркових насаджень.

Наведена модель не є вичерпною, однак наочно ілюструє окремі, найбільш важливі аспекти розвитку паркового фітоценозу. Такі моделі повинні враховувати і процеси відпаду експлерентів, патієнтів та деревних порід коротшого періоду життя. Подальше їх вдосконалення вимагає проведення спеціальних біометричних досліджень ходу росту і розвитку широкого спектру деревних та чагарникових видів, в умовах зростання особин в групах і окремо. У цьому зв'язку необхідно відмітити, що чагарникові види з незначними віолентними, патієнтними та експлерентними властивостями не доцільно висаджувати разом з рослинами, які є сильними віолентами і в найближчій перспективі займуть більшу частину життєвого простору. Це призводить до пригнічення та відмирання високодекоративних рослин.

Сильні віоленти, які здатні формувати перший ярус деревостану доцільно висаджувати разом зі слабшими віолентами, які відзначаються високою патієнтністю (тіньовитривалістю), а отже можуть формувати цікавий у декоративному відношенні другий ярус деревостану або намет чагарників.

З деревних та чагарникових видів, яким притаманні середні та слабкі віолентні, патієнтні та експлерентні властивості, доцільно формувати біогрупи відкритих просторів, на достатній відстані від сильних віолентів. Для таких угруповань слід передбачати періодичний догляд.

Деревні та чагарникові рослини з високими експлерентними властивостями потрібно застосовувати для формування паркових насаджень в обмеженій кількості, оскільки вони представляють загрозу для молодих посадок інших рослин.

Таблиця 1 - Модель розвитку найбільш поширеного паркового фітоценозу за участю Acer platanoides, Tilia cordata, Carpinus betulus, Robinia pseudoacacia, Aesculus hippocastanum, Fraxinus excelsior

Параметри паркового насадження	Вікові етапи розвитку
1	2	3	4	5
Вік, років	0-10	10-20	20-50	Більше 50
Просторова взаємодія компонентів	Висаджені особини дерев та кущів ростуть окремо	Крони кущів та дерев поступово змикаються	Напівзімкнуті насадження	Повністю зімкнуті насадження
Просторовий масштаб надземної частини	Нестабільний	Напівстабільний	Квазістабільний
Середня висота дерев, м	3 - 4	6 - 8	14 - 15	24 - 28
Середній діаметр крони дерев, м	1 - 2	2 - 4	7 - 10	10 - 14
Переважаюча вертикальна структура	Кономіальна	Синоміальна	Синоміально-ценоміальна	Ценоміальна
Переважаючі гіперсинузії	Нечіткі	Мозаїчні	Чіткі	Просторово стабільні
Едифікатори гіперсинузій	Deschampsia caespitosa, Dactylis glomerata, Geum urbanum, Impatiens parviflora, Poa pratensis	Geum urbanum, Urtica dioica, Impatiens рarviflora, Poa pratensis	Acer pseudoplatanus, Urtica dioica, Geum urbanum, Aegopodium podagraria, Impatiens parviflora	Sambucus nigra, Urtica dioica, Geum urbanum, Aegopodium podagraria, Impatiens parviflora

З точки зору естетики та комфортності паркового ландшафту наявність природно сформованих піднаметових гіперсинузій за участю Sambucus nigra і Urtica dioica тут є небажаною. Їх екологічні ніші краще заповнити іншими ценопопуляціями, впроваджуючи гемікриптофітні види з високими патієнтними властивостями, які водночас відзначаються вищою декоративністю і здатні додавати парковому насадженню більшої психофізичної комфортності. Практика інтродукції показала, що для цього перспективними є папороті Dryopteris filix-mas, Matteuccia struthiopteris (L.) Tod., Athyrium filix-femina, Pteridium aquilinum (L.) Kuhn, Polystichum aculeatum (L.) Roth, Polystichum braunii (Spenn.) Fee. Вони здатні в умовах Прикарпаття та Розточчя формувати потужні синузії у насадженнях із світлолюбивих видів. Їх надземна фітомаса заповнює піднаметовий простір, витісняє інші трав'янисті види і своїм яскраво-зеленим забарвленням ефектно доповнює композиції паркових ландшафтів. Особливий ефект парковим насадженням можуть надати трав'яні рослини ефемери Leucojum vernum L., Helleborus purpurascens Waldst. et Kit., Anemone nemorosa L., грунтопокривні повзучі напівчагарники та ліани Hedera helix, Vinca major, біогрупи багаторічників Hepatica nobilis Mill., Asarum europaeum L., Symphytum cordatum, тіневитривалі трав'яні інтродуценти Hosta ventricosa Stearn. та Hosta lancifolia Engl., а також їх декоративні сорти та форми.

Періодично (раз у 10 - 15 років) у паркових деревостанах доцільно проводити рубки догляду та формування крон. Починаючи з 50-ти річного віку у насадженнях необхідно проводити рубки формуваня ландшафту, видаляти особини та групи деревних видів, що відзначаються короткою тривалістю життя (береза, горобина, черемха, яблуня тощо). На місці зрубаних дерев виникатимуть галявини, які формуванню напіввідкритого ландшафту На галявинах будуть формуватись зімкнуті синузії трав'яних рослин та чагарників, що додаватимуть парковим насадженням декоративності. Утримання напівзімкнутих деревостанів у парках забезпечить формування специфічного інсоляційного режиму напівзатіненя, що є особливо сприятливим для росту, розвитку та поширення широкого спектру автохтонних та інтродукованих видів рослин, сприятиме підтриманню та розширенню рослинного біорізноманіття урбанізованих ландшафтів.

Проникнення у міські насадження рідкісних видів рослин, таких як Epipactis atropurpurea, є надзвичайно цікавим в екологічному та доцільним в флористичному відношеннях. Загалом контроль за підтриманням та розширенням рослинного біорізноманіття урбанізованих ландшафтів повинен стати складовою частиною локального екологічного моніторингу.



Висновки та рекомендації

Незважаючи на значний розвиток фітоценології як розділу екологічної науки, теоретичні концепції паркової фітоценології знаходяться на початкових стадіях узагальнення фактичного матеріалу, зокрема конституційної структури паркових фітоценозів.

Паркові насадження є рослинними угрупованнями змішаного (штучного і природного) походження значної ценотичної сформованості.

Флористичний склад паркових фітоценозів формується за рахунок регенеративного потомства інтродуцентів та автохтонних видів лісової і лучної флори. Присутність у складі паркових угруповань характерних видів для лісових та лучних автохтонних асоціацій рослинності свідчить про їх тісний генетичний зв'язок з природним фітоценогенезом.

Парковим фітоценозам, незалежно від особливостей видової структури штучного деревостану, властива істотна просторова спільність у формуванні піднаметових гіперсинузій. Найбільш часто формують потужні гіперсинузії такі едифікаторні види: Geum urbanum, Sambucus nigra, Swida sanguinea, Impatiens parviflora, Urtica dioica, Aegopodium podagraria, Dactylis glomerata, Salvia glutinosa та деякі інші. Висока едифікаторна постійність у гіперсинузіях Geum urbanum, Sambucus nigra та потужного природного поновлення Acer pseudoplatanus дає підстави запропонувати виділити нові асоціації (субасоціації) -- Geum urbaneti-Aceretum pseudoplatanoidis і Sambuco nigrae-Aceretum pseudoplatanoidis.

Виділені асоціації та структурні компоненти паркових фітоценозів (гіперсинузії), є поширеними, достатньо стабільними в часі утвореннями і зустрічаються у багатьох парках різного віку.

У межах досліджуваних паркових насаджень різного віку виявлено переважаючі тенденції формування та тривалого стабільного існування фітоценозів з домінуванням автохтонних деревних, чагарникових та трав'яних видів: Alnus glutinosa, Acer platanoides, Acer pseudoplatanus, Betula pendula, Pinus sylvestris, Picea abies, Quercus robur, Tilia cordata, Sambucus nigra, Aegopodium podagraria, Geum urbanum, Dactylis glomerata, Impatiens parviflora, Urtica dioica. З інтродуцентів домінуючу роль виконують Robinia pseudoacacia, Larix decidua, Quercus borealis, Aesculus hippocastanum

Процес природного розвитку паркових фітоценозів залежить, головним чином, від еколого-ценотичної стратегії їх компонентів та специфіки їх взаємодії. Ці особливості видів слід враховувати при проектуванні і створенні паркових насаджень. З їх врахувунням доцільно будувати моделі розвитку паркових фітоценозів у часі.

Чагарникові види з незначними віолентними, патієнтними та експлерентними властивостями не доцільно висаджувати разом з рослинами, які є сильними віолентами і які у найближчі 5-10 років займуть більшу частину життєвого простору.

Сильні віоленти, що здатні формувати перший ярус деревостану, доцільно висаджувати разом зі слабшими віолентами, які відзначаються високою патієнтністю і можуть формувати цікавий у декоративному відношенні другий ярус деревостану або намет чагарників. У першому-другому десятилітті росту вони формують загальний фон насадження.

Деревні та чагарникові рослини з високими експлерентними властивостями (Acer negundo, Acer platanoides, Acer pseudoplatanus, Aesculus hippocastanum, Alnus glutinosa, Alnus incana, Fagus sylvatica, Quercus borealis, Robinia pseudoacacia, Rosa canina та ін.) потрібно застосовувати для формування паркових насаджень в обмеженій кількості, оскільки вони представляють загрозу для молодих посадок інших рослин.

З деревних та чагарникових видів, яким притаманні середні та слабкі віолентні, патієнтні та експлерентні властивості (Cotoneaster horizontalis, Forsythia intermedia, Forsythia suspensa, Juniperus communis, Juniperus sabina та ін.) доцільно формувати біогрупи відкритих просторів, розташовані на значній відстані від сильних віолентів. Для таких угруповань слід передбачати періодичний догляд (омолодження, усунення всохлих гілок).

Природним шляхом у паркових насадженнях формуються малоестетичні піднаметові гіперсинузії чагарникових та трав'яних рослин - патієнтів, а також рудеральних видів. Їх екологічні ніші доцільно заповнити ценопопуляціями гемікриптофітних видів з високими патієнтними властивостями, більшою декоративністю і кращою комфортністю. Перспективними у цьому відношенні є високорослі види папоротей, екзотичні види тіньовитривалих чагарників, грунтопокривні ліани і напівчагарники, трав'яні ефемери та декоративні гемікриптофітні рослини.

Періодично (раз у 10-15 років) у паркових деревостанах доцільно проводити рубки догляду та формування крон. Починаючи з 50-річного віку у насадженнях необхідно проводити санітарні рубки та рубки формування ландшафту, видаляти особини та групи деревних видів, що відзначаються короткою тривалістю життя. Утримання напівзімкнутих деревостанів у парках (зімкнутість насаджень 0,5 - 0,6) забезпечить формування специфічного інсоляційного режиму напівзатінення, що є особливо сприятливим для росту, розвитку та поширення широкого спектру автохтонних та інтродукованих видів рослин, підтримання та розширення біорізноманіття рослинності урбанізованих ландшафтів.



Список опублікованих праць за темою дисертації

Імшенецька Н.А. Інтродуценти в паркових фітоценозах м. Львова //Науковий вісник: Сучасна екологія і проблеми сталого розвитку суспільства.- Вип. 9.7. -- Львів: Укр ДЛТУ. -- 1999. -- С. 76 -79.

Імшенецька Н.А. Ценотичний аналіз паркових насаджень // Науковий вісник: Сучасна екологія і проблеми сталого розвитку суспільства.- Вип. 9.8. -- Львів Укр ДЛТУ. -- 1999. -- С. 55 - 60.

Імшенецька Н.А. Еколого-ценотична стратегія деревно-чагарникових видів в паркових насадженнях // Науковий вісник: Сучасна екологія і проблеми сталого розвитку суспільства.- Вип. 9.11. -- Львів Укр ДЛТУ. -- 1999. -- С. 16 - 21.

Сірооченко Н.А., *Павлиш Н.А. Проблеми збереження старовинних парків на рельєфі // Тези доп. 2-го Міжн. симпозіуму “Старовинні парки та проблеми їх збереження”. -- Умань, 1996. -- С. 108.

Сірооченко Н.А., *Павлиш Н.А. До питання реконструкції парків на різних формах рельєфу в системі озеленення // Тези доп. наук.- практ. конф. “Пам'ятки та визначні місця Шевченківського краю. Проблеми охорони та досліджень”.-- Канів, 1997. -- С. 109 - 112.

Сірооченко Н.А., *Павлиш Н.А. Формування садово-паркового ландшафту на складному рельєфі (на прикладі м. Львова) //Матер. І-го Міжн.семінару “Проблеми ландшафтної архітектури, урбоекології та озеленення населених місць”.--Львів: Укр ДЛТУ, Том 1. 1997.-- С. 225 - 227.

Сірооченко Н.А., *Павлиш Н.А. Соціально-екологічні аспекти створення парків на складному рельєфі // Матер. І-ої всеукраїнської Міжн. Конференції “ Теоретичні та прикладні аспекти соціоекології”. -- Львів: ВНТЛ. Том 2. 1996.-- С. 22.

*Павлиш Н.А. Структурна архітектоніка паркового фітоценозу і його комфортність // Матер. україно-польського семінару “Сучасна екологія та екологічна патологія людини”.-- Львів: Урбоекологічний центр, 1997. -- С. 104 - 105.



Імшенецька Н.А. Фітоценотична структура паркових насаджень Львівщини та шляхи її вдосконалення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06. 03. 01 - лісові культури, селекція насінництво. - Український державний лісотехнічний університет, Львів, 2000. паркове насадженя фітоцентична чагарник

Дисертація присвячена вивченню фітоценотичної структури паркових насаджень Львівщини. Досліджено та узагальнено структурні особливості паркових фітоценозів. Визначено дві нові асоціації паркової рослинності та основні гіперсинузії за едифікаторними видами. Розроблено шкали оцінки еколого-ценотичної стратегії деревних і чагарникових видів рослин в паркових насадженнях. Побудовано модель розвитку паркового фітоценозу в часі. Запропоновано підходи до прогнозу розвитку паркових фітоценозів та оптимізації їх структури.

Основні результати досліджень знайшли відображення в науково-практичних рекомендаціях щодо оптимізації структури паркових насаджень.

Ключові слова: паркові насадження, структура рослинного угрупування, культурфітоценоз, фітоценологія, стратегії рослин, асоціація.



Имшенецкая Н.А. Фитоценотическая структура парковых насаждений Львовщины и пути её усовершенствования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.03.01 - лесные культуры, селекция, семеноводство. - Украинский государственный лесотехнический университет, Львов, 2000.

Диссертация посвящена изучению фитоценотической структуры парковых насаждений Львовщины. Исследованы и обобщены структурные особенности парковых фитоценозов. Выделены две новые ассоциации парковой растительности и основные гиперсинузии по эдификаторным видам. Разработаны шкалы оценки эколого-ценотической стратегии древесных и кустарниковых видов растений в парковых насаждениях. Построена модель развития паркового фитоценоза во времени. Предложены подходы к прогнозу развития парковых фитоцнозов и оптимизации их структуры.

Основные результаты исследования отображены в научно-практических рекомендациях по оптимизации структуры парковых насаждений.

Ключевые слова: парковые насаждения, структура растительного сообщества, культурфитоценоз, фитоценология, стратегии растений, ассоциация.



Imshenetska N. A. Phytocoenosis structure of park plantations of Lviv region and the guidelines of their improvement.- Manuscript.

Thesis for a candidate degree in аgricultural sciences on speciality 06.03.01 - Artificial stands, selection, seed production. - Ukrainian State University of Forestry and Wood Technology, Lviv, 2000.

The thesis is devoted to investigation of phitocoenosis structure and evolution tendencies of park plantations. Also the approaches to the improvment of their structure, the increasing of their resistance, the durability and aesthetic with regard to the evolutional prognosis have been carried out.

For the first time in the conditions of Lviv region the structural special features of park phytocoenoses have been investigated and generalized, in particular the special features of the formation of hipersynusias under the canopy. It was denoted that in the park plantations the hipersynusias are formed more often by the following species: Geum urbanum L., Sambucus nigra, Swida sanguinea, Impatiens parviflora, Urtica dioica, Aegopodium podagraria, Dactylis glomerata, Salvia glutinosa.

The floral composition of lower storeys of park plantations in their dependence on canopy closure has been explored. The calculation results of the research are given in the thesis.

The researched park plantations have been fallen under the class of QUERCO-FAGETEA, the associations of Dentario glandulosae-Fagetum and Carici pilosae-Fagetum and also the class of VACCINIO-PICEETEA, the association of Querco roboris-Pinetum.

Two new plant associations of park vegetation Geum urbaneti-Aceretum pseudoplatanoidis and Sambuco nigrae-Aceretum pseudoplatanoidis have been singled out.

The cultivated vegetation of landscape objects is worth paying special attention in regard to ecology, aesthetic and economy. Solving the problems which have to do with forming of landscapes, scientists and practicians often are faced with issues of plant resistance to conditions of the urban environment. Ecologo-phytocoenotic principles of forming park plantations are no doubt basic ones if to speak about the appriciation of plant resistance, to the ecological factors, the plants' correlations and the prognosis of their dynamics. In this connection the appreciation scale of the vital strategy for park trees and bushes has been elaborated. The integrated appreciation of 90 plant species has been offered.

The investigation, carried out in the all-aged parks, has shown that more stable primitive plant aggregations are:

Acer pseudoplatanus + Robinia pseudoacacia + Sambucus nigra + Geum urbanum;

Betula pendula + Acer platanoides + Dactylis glomerata + Impatiens parviflora;

Alnus glutinosa + Dactylis glomerata + Geum urbanum;

Quercus robur + Quercus borealis + Acer platanoides + Geum urbanum;

Acer pseudoplatanus + Acer platanoides + Sambucus nigra + Geum urbanum + Dactylis glomerata + Impatiens parviflora;

Larix decidua + Pinus sylvestris (Picea abies) + Acer pseudoplatanus + Sambucus nigra + Geum urbanum + Urtica dioica;

Tilia cordata + Acer pseudoplatanus + Geum urbanum + Aegopodium podagraria.

The necessity of creation of new landscape objects, as well as the reconstruction and the restoration of the existing garden-park objects, demand the consideration and the prediction of the dynamic of volumetric and spatial structure in park compositions through time. That is why the model of evolution prognosis of park phytocoenosis has been worked out.

Taking as a basis our research the successful compositions of trees according to vital plant strategy have been presented. The must important aspects for creation of garden-park objects have been noticed. The special evolution features of the park plantations have been examined.

The principal results of the research have been given as a scientific practical recommendations for a prodaction. The recomendations have been taken by Lviv Municipal Production Trust of Green Construction.

Key words: park plantations, structure of plant community, cultivated coenose, phytocoenology, plant strategies, association.

Размещено на Allbest.ru

...