Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

УДК 631.115 (1.6.7)

Розвиток підприємництва в аграрному секторі економіки

Спеціальність 08.06.02 підприємництво, менеджмент, маркетинг

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Жовтанюк Ігор Богданович

Київ 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті аграрної економіки УААН.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН Малік Микола Йосипович, завідувач відділу підприємництва Інституту аграрної економіки УААН

Офіційні опоненти: доктор економічних наук Романова Лідія Василівна, завідувач кафедри маркетингу і менеджменту Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, м. Київ

кандидат економічних наук Федієнко Павло Миколайович, заступник начальника відділу земельних відносин УААН, м. Київ

Провідна установа: Тернопільська академія народного господарства Міністерства освіти України, м. Тернопіль

Захист відбудеться " 29 " січня 2002 р. о 12^оо годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03680, Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц- зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН.

Автореферат розісланий "27" грудня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої

ради, доктор економічних наук, професор Криворучко В.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Перехід до ринку передбачає якісно новий стан економіки, що потребує значних змін в організації виробничої діяльності. В сільському господарстві вони полягають у розвитку вільного підприємництва через формування господаря-власника і становлення багатоукладної економіки.

Підприємництво, як форма економічної активності, сприяє підвищенню ефективності господарювання, збільшенню зайнятості населення, насиченню ринку новими товарами та послугами і, тим самим, стає каталізатором подальшого економічного зростання країни.

В умовах аграрної реформи актуальним є питання обгрунтування організаційно-правових форм підприємницької діяльності у сільському господарстві. Потребують глибокого дослідження форми здійснення підприємницької діяльності, що однаковою мірою поєднували б економічні інтереси орендарів і власників-орендодавців, дозволяли б найбільш ефективно використовувати наявні матеріально-фінансові та трудові ресурси.

Створення сприятливого економічного середовища і подальше становлення підприємництва в аграрній сфері, безпосередньо залежатиме від розвитку відповідної інфраструктури ринку (торгових бірж, домів, аукціонів, заготівельних пунктів, продовольчих ринків тощо).

Залишається гострою проблема кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників. Адже до останнього часу система кредитування, в основному, була зорієнтована на галузі з відносно швидким обігом капіталу.

Необхідність комплексного і системного вивчення аграрного підприємництва зумовлена процесами формування ефективної інфраструктури ринку, створення більш досконалого механізму кредитування для села.

Актуальність вирішення зазначених проблем, та необхідність практичних рекомендацій щодо розвитку і підтримки постреформованого аграрного підприємництва, обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, визначили його мету завдання і структуру.

Стан вивчення проблеми. Проблема становлення і розвитку підприємництва постійно привертає увагу вчених. У процес еволюції суті та значення підприємництва значним є вклад зарубіжних вчених Р. Кантільона, А. Сміта, Ж.-Б. Сея, В. Зомбарта, Ф. Хайека. Важливими є дослідження П. Друкера, К. Р. Макконелла, П. Самуельсона, П. Верхмана, М. Вебера, Ф. Кене, Р. Хизрича. Фундатором сучасного розуміння підприємництва вважається Й. Шумпетер.

Наукові дослідження проблеми підприємництва в Україні започатковані лише у 80-90-х роках. Серед них слід відмітити праці А. Агеєва, А. Барановського, А. Блінова, З. Варналія, М. Долішнього, В. Корольова, М. Козоріз, В. Савченка, Н. Соболя, Г. Чернікова та багатьох інших.

Проблемам аграрного підприємництва присвячені роботи В. Андрійчука, П. Гайдуцького, А. Даниленка, М. Маліка, Л. Романової, П. Саблука. Окремі аспекти підприємництва в сільському господарстві досліджують М. Дем'яненко, В. Зіновчук, Ю. Коваленко, О. Крисальний, В. Криворучко, І. Лукінов, В. Месель- Веселяк, О. Онищенко, Г. Підлісецький, М. Федоров, П. Федієнко, О. Шпичак, В. Юрчишин та інші науковці.

Враховуючи динамізм процесу підприємництва закономірно виникає потреба розширення і поглиблення досліджень щодо становлення та розвитку аграрного підприємництва в Україні. Зокрема, питання інфраструктури аграрного ринку та формування сучасних механізмів кредитного забезпечення підприємств.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювалися згідно з програмою науково-дослідних робіт Інституту аграрної економіки УААН на 1996-2000 роки "Наукові основи аграрної політики та трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови" та науковою темою "Розробити науково-методологічні та організаційні засади розвитку і функціонування підприємницьких структур АПК" (державний реєстраційний № 0196U016303).

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає в обгрунтуванні та опрацюванні пропозицій щодо вдосконалення діяльності сучасних підприємницьких структур на селі на основі комплексного аналізу розвитку підприємництва в сільському господарстві України.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні конкретні завдання, які визначили логіку і внутрішню структуру дослідження:

- розкрити економічну суть аграрного підприємництва як невід'ємного елемента ринкової економіки;

- визначити теоретичні аспекти організації різних форм підприємницької діяльності;

- провести порівняльний аналіз діючих підприємницьких структур на селі (кооперативи, фермерські і підсобні господарства, приватні підприємства тощо) із визначенням найбільш перспективної моделі організації сільськогосподарського підприємництва на регіональному рівні;

- обгрунтувати необхідність розвитку інфраструктури аграрного ринку для підприємців-товаровиробників;

- розробити пропозиції щодо вдосконалення механізму кредитування аграрного підприємництва.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дисертаційного дослідження є сукупність організаційних заходів і економічних відносин, спрямованих на подальший розвиток підприємництва в аграрному секторі, як важливого елемента ринкової економіки.

Об'єктом дослідження обрані підприємницькі структури різних організаційно-правових форм (кооперативи, приватні, фермерські та особисті господарства) України та Рівненської області зокрема.

Вихідними джерелами інформації слугували дані органів державної статистики, Рівненського головного управління сільського господарства і продовольства, обласного статистичного управління, річні звіти, оперативна інформація сільськогосподарських підприємств різних форм власності, матеріали періодичних видань з даної теми.

Методологія і методика досліджень. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення питань розвитку аграрного підприємництва, основні положення сучасної економічної теорії ринкових відносин, економічна спадщина вітчизняних і зарубіжних вчених, нормативні документи з питань реформування сільськогосподарського виробництва, рекомендації науково-дослідних установ.

Для досягнення поставленої мети застосовувалися системний та історико-еволюційний методи - при аналізі історичного аспекту формування підприємництва в Україні й зарубіжних країнах. Комплексне використання традиційних методів економічних досліджень: монографічного, абстрактно-логічного, економічного і статистичного аналізу, спостереження і порівняння, групування дозволило обгрунтувати висновки та розробити пропозиції щодо подальшого розвитку підприємницьких структур, створення сприятливих умов для їх функціонування.

В процесі дисертаційних досліджень опрацьовані Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, Верховної Ради з питань, що регулюють розвиток підприємництва в аграрній сфері економіки.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дисертаційного дослідження автором одержані такі результати теоретико-методологічного та практичного характеру, які мають наукову новизну і виносяться на захист:

- уточнено методологічний підхід до з'ясування соціально-економічної суті підприємництва та його категоріального визначення, який полягає у дослідженні підприємництва як багатоаспектного й багатосистемного поняття, що являє собою сукупність історичних, соціальних, економічних та юридичних відносин, особливий метод господарської діяльності і включає в себе підприємницьке середовище, особистість підприємця, стиль і тип його поведінки, психологічні аспекти;

- розкриті основні теоретичні аспекти і форми організації підприємницької діяльності в аграрній сфері економіки шляхом уточнення її ринкових форм на основі приватної власності на землю та засоби виробництва;

- визначено модель приватного підприємництва на основі оренди майна і землі в якості перспективної форми організації сільськогосподарського виробництва;

- обгрунтовано напрямки удосконалення інфраструктури аграрного ринку для становлення підприємництва та створення сприятливих умов його економічного зростання та визначені шляхи активізації біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією;

- запропоновані концептуальні підходи щодо удосконалення механізму кредитування сільськогосподарських підприємців-товаровиробників шляхом запровадження диференційованого підходу в залежності від швидкості обороту капіталу.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що науково обгрунтована і практично підтверджена необхідність формування підприємницьких структур в аграрному секторі як невід'ємного елемента подолання аграрної кризи. Основні положення і висновки дисертаційної роботи можуть слугувати базою для подальших досліджень актуальних проблем розвитку підприємництва, методологічним забезпеченням при створенні нових підприємницьких структур на селі.

Наукові розробки автора знайшли застосування у методичних матеріалах Інституту аграрної економіки УААН, зокрема "Рекомендаціях щодо створення приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами та організації його розвитку".

Пропозиції по створенню приватної моделі підприємницької діяльності з орендними відносинами в аграрному секторі економіки використані в практичній роботі при наданні безпосередньої допомоги в реформуванні господарств Здолбунівського (базового в Рівненській області) району (довідка Здолбунівського районного управління сільського господарства № 35 від 10.10.2001р. та довідки селянського (фермерського) господарства ім. Шевченка, приватного підприємства "Україна" Здолбунівського району № 56 від 25.10. 2001 р. та № 36 від 19.10.2001 року).

Дослідження та пропозиції автора щодо розвитку інфраструктури аграрного ринку, запропонована схема інфраструктури ринку для Рівненської області використані при розробці "Програми соціально-економічного розвитку сільського господарства Рівненської області на період 2000-2010 рр." та відповідної програми в Здолбунівському районі (довідка Рівненського головного управління сільського господарства і продовольства № 56 від 20.10.2001 р, довідка Рівненської товарної біржі № 45 від 12.10.2001 р.).

Знайшов практичне застосування і запропонований автором механізм кредитування сільськогосподарських товаровиробників (довідка Рівненської дирекції АК АПБ "Україна" № 87 від 10.07.2001 р).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати та висновки, наведені у дисертаційній роботі та в публікаціях, отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Результати досліджень апробовані в наукових звітах відділу підприємництва Інституту аграрної економіки, практичних рекомендаціях Рівненського головного управління сільського господарства і продовольства та Здолбунівського районного управління сільського господарства, а також у практичній діяльності керівників конкретних підприємницьких структур.

Основні положення результатів дослідження апробовані в доповідях і виступах на науково-практичній конференції "Проблеми теорії і практики державного управління і місцевого самоврядування" в Українській Академії державного управління при Президентові України (м. Київ, 1996 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства у III тисячолітті” в Рівненському економіко-гуманітарному інституті (м. Рівне, 2000); на обласних і районних нарадах з питань реформування і кредитування сільськогосподарських підприємницьких структур у 1999-2000 роках.

Публікація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у 4 фахових виданнях загальним обсягом 1,6 друкованих аркуша. В інших виданнях опубліковано 5 робіт обсягом 0,8 друкованих аркуша.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 180 сторінках комп'ютерного тексту, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, який включає 130 найменувань, містить 20 таблиць, 9 рисунків, 5 додатків.

село інфраструктура підприємництво аграрний

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі - "Теоретичні основи становлення і розвитку підприємництва" - розглянуто теоретичні і методологічні питання розвитку підприємництва, розкрито його економічну суть, історичні аспекти становлення та форми організації підприємницької діяльності в аграрному секторі економіки.

Встановлено, що еволюція поглядів щодо суті та значення підприємництва відбувалась протягом багатьох століть і удосконалювалася з розвитком суспільства. Аналізуючи історичний аспект дослідження, пов'язаний з визначенням сутності підприємницької діяльності і основних характеристик підприємців, автором зроблено висновок, що:

по-перше, підприємництво як форма діяльності постійно змінювалося залежно від соціально-економічних факторів і потреб суспільства. Причому, розвиток продуктивних сил значною мірою впливав на розвиток підприємництва. В свою чергу і підприємництво впливало на розвиток продуктивних сил. Отже, підприємництво є складовою ринкової економіки, сутність, функції і напрямки його постійно змінюються в залежності від попиту і потреб ринку;

по-друге, підприємницька діяльність притаманна будь-якій економічній формації, етапи її розвитку і вплив на національну економіку залежать від об'єктивних чинників, що їх створює суспільство. Саме тому в більшості країн світу надають значну увагу розвитку підприємницької діяльності, формуюючи з цією метою відповідні структури управління, підтримки та сприяння в найбільш доцільних з точки зору держави напрямах;

по-третє, відсутність в сучасній економічній теорії єдиного трактування підприємницької діяльності.

Важливим методологічним підходом є визначення підприємництва як особливої багатогранної функції в економічному житті. Автор виходить з позиції, що саме власність і менеджмент лежать в основі підприємництва і відносить до розряду підприємців не тільки власників-підприємців, але і менеджерів як вищої, так і середньої та нижчої ланок. Розгляд соціально- економічних явищ і процесів в динаміці дає можливість визначити активну роль підприємця в аграрному секторі економіки, який за рахунок постійного пошуку і введення різних новацій створює нерівновагу на ринку продовольства та агросервісних послуг, забезпечує тим самим динамічність процесу розвитку. Саме здатність до змін, новаторства, здійснення нових комбінацій є визначальними рисами характеристики підприємця. Підприємець поєднує капітал і працю таким чином, що їх сукупна віддача дає підприємницький доход. Розгляд підприємництва як особливого виду діяльності зумовлює визначення його як економічної категорії. Оскільки підприємці є суб'єктами відносин, а значить - економічною категорією, що відображає сукупність економічних відносин.

Обгрунтовано висновок про те, що успіх підприємницької діяльності значною мірою залежить від правильно обраної організаційно-правової форми. В теоретично-методологічному плані вихідною позицією при вирішенні даної проблеми є визнання різних господарських форм в системі економічних відносин.

Світова і вітчизняна економічна наука виділяє такі основні правові форми підприємницької діяльності, як одноосібне володіння, партнерство (товариство), корпорація. Необхідною умовою розвитку сільськогосподарського підприємництва є оптимальне поєднання великих і малих форм господарювання. Виходячи з цього у дисертаційній роботі визначено три основні типи підприємницьких структур, що грунтуються на приватній власності на землю та засоби виробництва: невеликі - особисті та фермерські селянські господарства; середні - приватні, товариства з обмеженою відповідальністю та фермерські господарства, розширені за рахунок оренди земельних і майнових паїв; великі - переважно корпоративного типу (акціонерні товариства відкритого і закритого типу). В дисертаційній роботі наведена їх стисла економічна характеристика.

У другому розділі " Підприємництво як форма господарювання в аграрному секторі економіки" - аналізується стан розвитку сільського господарства, кооперативних відносин, процес становлення підприємницьких структур різних організаційно-правових форм господарювання в аграрному секторі економіки.

Результати аналізу виробництва основних видів сільськогосподарської продукції є підставою для висновку, що відсутність економічного інтересу у товаровиробників за колективної власності зумовила значне зниження виробництва сільськогосподарської продукції.

Виникла об'єктивна потреба подальшого розвитку аграрного підприємництва шляхом формування реального власника-підприємця, створення нових підприємницьких структур ринкового типу (приватних підприємств, селянських (фермерських) господарств, сільськогосподарських кооперативів, товариств тощо).

Реформування колективних сільськогосподарських підприємств відбувалося переважно з урахуванням власного вітчизняного досвіду, без надмірного їх подрібнення та із збереженням новоствореними приватними формуваннями цілісності господарського використання землі і майна на основі оренди земельних часток і майнових паїв селян. У Рівненській області в результаті реформування 360 КСП створено 450 нових підприємницьких структур, серед яких питома вага господарських товариств становить 2,9 %, сільськогосподарських виробничих кооперативів - 47,6%, селянських (фермерських) господарств - 13,9%, приватних підприємств - 34,1%.

Серед новостворених підприємств найвищою є питома вага сільськогосподарських виробничих кооперативів - 56 %. Проведені нами опитування свідчать, що перевага кооперативам надана не стільки в результаті їх всебічної оцінки, порівнянно з іншими формами, а суто психологічно, коли залишається сильним менталітет колективності. Разом з тим, позитивним фактом є те, що в 99 % кооперативів кількість засновників становить від 2 до 10 осіб. Зокрема, в Рівненській області близько 10 років успішно працює відомий на всю Україну кооператив “Мрія” Здолбунівського району, очолюваний Тарасом Шевчуком (табл. 1).

Таблиця 1

Показники діяльності кооперативу Мрія Здолбунівського району Рівненської області

Показники	1996 р.	1998 р.	2000 р.	2000 р. до 1996 р., %
Площа с/г угідь, га	154	154	154	100
Поголів'я ВРХ, гол.	202	191	226	112
в тому числі корів	65	60	60	100
Надій на корову, кг	6723	6750	6600	98
Приріст ВРХ, ц	159	170	197	124
Вироблено на 100 га с/г угідь: - молока, ц	2837	2662	2571	91
- м'яса, ц	103	110	127	123
Урожайність зернових ц/га	35,7	46,4	35,9	101
Рентабельність, %	8,4	12,5	10,4	+2,0

Автор зауважує, що виробничі кооперативи не є класичною ринковою структурою, оскільки в світовій практиці вони не набули широкого розповсюдження. Як показують дослідження, кооперативні форми організації підприємницької діяльності в АПК створюватимуться як у сфері виробництва, так і у сфері обслуговування та переробки, шляхом об'єднання приватних, фермерських, сімейних, одноосібних підприємств у кооперативи з метою захисту власних інтересів, підвищення їх впливу на сільськогосподарські ринки.

Наведений в дисертації аналіз діяльності фермерських господарств Рівненської області свідчить про щорічне зростання обсягів виробництва продукції, особливо у 2000 р., коли у фермерському секторі відбулись кількісні і якісні зміни (обсяг валової продукції зріс більш ніж у 3 рази). Середній розмір господарств, зріс за рахунок оренди земель порівняно з 1999 р. в 4,4 раза і становить 108,9 га (по Україні - 56 га), що майже відповідає науково обгрунтованим розмірам 150-200 га. Разом з тим проведені дослідження підтверджують, що найвагоміші результати досягаються в господарствах з площею 400- 1000 га за рахунок оренди земельних і майнових паїв, як це має місце у фермерському господарстві ім. Шевченка Здолбунівського району (голова В.Д. Атаманюк), яке орендує понад 1600 га землі і в 2000 р. забезпечило виробництво зернових в обсязі 43 ц/га, цукрових буряків -303 ц/га. Продуктивність дійного стада досягає 3000 кг молока на рік, що на 49,1 % вище середньорайонного показника.

Результати проведених обстежень і статистичні дані свідчать про недостатнє матеріально-технічне та фінансове забезпечення більшості фермерських господарств області, недосконалу систему збуту ними сільськогосподарської продукції. Так, якщо забезпеченість тракторами більша одиниці (1,3), то вантажних автомобілі припадає лише по одному на два господарства, зернозбиральних комбайнів - один на 3 господарства.

З метою запобігання підприємницьким ризикам і створення сприятливих умов для переробки та матеріально-технічного постачання, а також реалізації виробленої продукції, важливого значення набуває об'єднання фермерів у кооперативи. Прикладом може слугувати обслуговуючий кооператив "Західний" в Рівненському районі досліджуваної області, що об'єднує понад 20 фермерських господарств і займається виробництвом збалансованих комбікормів.

Особисті селянські господарства ( понад 11,5 млн. по Україні), на які припадає близько 18,4 % угідь, є невід'ємною складовою аграрної економіки України, частка яких у виробництві сільськогосподарської продукції збільшилась від 29,4 % у 1990 р. до понад 64 % у 2000 р. по Україні, 73,8 % - у Рівненській області. При цьому на 100 га сільськогосподарських угідь населенням області вироблено 186,4 тис. грн. валової продукції, а в сільськогосподарських підприємствах лише 27 тис. грн.

Результати діяльності особистих селянських господарств дають підстави для висновку, що вони набувають рис підприємницьких структур за рахунок збільшення товарної частки продукції, поєднання роботи в підсобному господарстві з основною діяльністю в інших структурах, бажання досягнути успіху, повної відповідальності за результати роботи.

Важливим стимулом нарощування виробництва сільськогосподарської продукції особистими селянськими господарствами на найближчу перспективу слід вважати: безперешкодне вилучення селянами (за їх бажанням) земельних паїв, розширення за рахунок цих паїв розмірів підсобних господарств, пільгове забезпечення обіговими засобами, надання громадянам кредитів під заставу землі, оснащення господарств засобами малої механізації.

Створення та діяльність приватних підприємств, яких налічується понад 3 тис., дозволяє організувати ведення сільськогосподарського виробництва на основі приватної власності на землю та майно, підвищує відповідальність власників-керівників за результати господарювання, забезпечує максимальне збереження цілісності основної частини земельних масивів та майнових комплексів.

У таких підприємствах важливу роль відіграє наявність лідера, менеджера і підприємця. Як показують дослідження, найчастіше ініціативу створення приватного підприємства виявляли керівники реструктуризованих КСП. Саме такою особою - засновником приватного підприємства "Україна", на базі колишнього КСП, став колишній голова Дрозд В.М., який зумів зберегти ресурсний потенціал господарства і забезпечує ефективне господарювання.

Однією з найістотніших особливостей приватного сільськогосподарського підприємства є схильність співпрацювати з ним комерційних банківських структур, вітчизняних і зарубіжних інвесторів.

В дисертаційній роботі відпрацьовані основні складові розвитку приватних підприємств після їх створення, серед яких найбільш важливими є визначення стратегії підприємства шляхом бізнес-планування; організація використання орендованих земельних і майнових паїв; побудова внутрішньогосподарського економічного механізму; організація кооперування, кадрове забезпечення тощо. Перспективи розвитку тієї чи іншої форми підприємництва в кінцевому підсумку визначать ринок і, насамперед, конкуренція.

У третьому розділі - "Перспективи розвитку підприємництва в аграрному секторі" - опрацьовані основні напрями розвитку підприємництва в аграрному секторі, формування інфраструктури ринку та кредитного забезпечення підприємництва.

Одним з таких напрямів є удосконалення інфраструктури аграрного ринку, що в економічному відношенні являє собою сукупність галузей і видів діяльності, які обслуговують ринок і забезпечують безперервність й функціонування, фізичне місце контактування і взаємодію операторів ринку (продавців і покупців). Для підприємця-товаровиробника організований ринок - це найкращий шанс виграти в ціні в умовах конкуренції. Ринкова торгівля дає змогу об'єктивно відстежувати сукупність торгових операцій, знати кон'юнктуру ринку.

Аналіз сучасного стану інфраструктури аграрного ринку в Рівненській області свідчить, що на 01.01.2001 р. функціонувало дві товарні біржі, 7 агроторгових домів, 320 заготівельних пунктів, 16 оптових продовольчих ринків. Обслуговуючі кооперативи є лише по одному на 50 сіл. Як наслідок, у господарствах населення, де нині зосереджено основне виробництво сільськогосподарської продукції, закуповується лише 13-15 % виробленого молока і м'яса. Вважаємо за доцільне функціонування суб'єктів інфраструктури аграрного ринку у кожному районі, кожному сільському населеному пункті. В дисертаційній роботі пропонується схема інфраструктури агроринку для Рівненської області (рис. 1), що може бути використана і в умовах інших регіонів України.

Схема відображає прямі й опосередковані зв'язки товаровиробників сільськогосподарської продукції з партнерами, що, з одного боку, обслуговують просування продукту до кінцевого споживача, з іншого - представляють ринок споживаних аграрним виробництвом ресурсів та послуг, фінансово-кредитне обслуговування тощо.

Провідна роль при цьому відводиться товарним біржам. Про недостатнє використання можливостей біржового ринку України свідчить діяльність Рівненської товарної біржі. Так, у 2000 р. на обласній товарній біржі для реалізації сільськогосподарської продукції було укладено лише 19 угод на суму 540 тис. гривень, що складає 0,5 відсотка від загальної вартості річного обсягу її продажу. За 1-й квартал 2001 року укладено лише дві угоди на суму 20 тис. гривень.

З метою активізації біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією і продовольством автором запропоновано ряд заходів: зокрема, при проведенні конкурсів в обласних і районних держадміністраціях з питань одержання пільгових кредитів перевагу надавати тим підприємцям, хто повертатиме кредити коштами від реалізації зерна чи іншої сільськогосподарської продукції через біржу (рис. 2).

При цьому, оформивши на біржі форвардний контракт, товаровиробник матиме можливість одержати ще свого роду "кредит", через передоплату продукції; зменшити розмір реєстраційного збору біржами, при укладанні угод, від 0,5 до 0,05- 0,1%, що сприятиме збільшенню бажаючих реалізувати продукцію через біржу (збір 0,1% дозволяє при сумі угоди 0,5 млн. грн. зменшити суму витрат товаровиробників на 2 тис. грн.).

Агроторгові доми є найбільш наближеним до сільськогосподарських товаровиробників організаційно оформленим елементом ринкової інфраструктури. Виробники сільськогосподарської продукції можуть засновувати агроторговий дім на кооперативних засадах за власні внески, діяльність якого найбільш повною мірою відповідатиме інтересам засновників, в даному випадку - самих товаровиробників.

Виходячи з цього пропонується варіант, коли в число засновників торгових домів слід залучати підприємства споживчої кооперації, які мають значну матеріальну базу для заготівлі і зберігання сільськогосподарської продукції (в області понад 500 приймальних пунктів), обладнані складські приміщення, холодильну техніку, що використовується не в повній мірі. У дисертації автором детально проаналізовано сучасний стан і шляхи активізації діяльності таких важливих елементів інфраструктури аграрного ринку, як аукціони, оптові продовольчі ринки, приймально-заготівельні пункти тощо.

Практична реалізація накреслених заходів дасть змогу створити ринкове середовище, в якому підприємець-товаровиробник всі свої зусилля сконцентрує на виробництві сільськогосподарської продукції, а питаннями заготівлі, переробки і реалізації займатимуться відповідні ринкові структури.

Нормальне функціонування реформованих сільськогосподарських підприємницьких структур всіх форм власності потребує відповідної кредитної політики, яка б враховувала особливості аграрного сектора (сезонність, уповільненість обороту авансованих коштів тощо), завдяки чому створюватимуться пріоритетні умови його розвитку. До останнього часу кредитна система не відповідала інтересам сільського господарства. Високі процентні ставки, що в декілька разів перевищували рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва, та умови кредитування не дозволяли сільським підприємцям конкурувати на рівних умовах з підприємцями з більш швидким обігом капіталу. Оскільки альтернативи кредитуванню сільськогосподарських товаровиробників немає, автором пропонується удосконалити сам механізм кредитування шляхом забезпечення достатності та доступності кредитів для підприємців (застосовуючи пільгове кредитування), ефективного їх спрямування та використання, досягнення рівня повного повернення кредитів за умови наявності достатніх гарантій та інструментів їх реалізації (табл. 2).

Пропонується здійснювати кредитування, насамперед, платоспроможних суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форми власності та господарювання, відповідно до розробленого бізнес- плану. Причому, це можуть бути як безпосередні товаровиробники, так і обслуговуючі та переробні галузі АПК. Для гарантії повернення кредиту під заставу слід як правило, оформляти ліквідне майно, продукцію на складі, урожай поточного року, а в найближчій перспективі і землю. Пропонується як додаткова гарантія оформляти в заставу майно керівника, що перебуває в особистій власності, а також договори поруки обласних і районних держадміністрацій. Зазначений порядок забезпечення кредиту знайшов практичне застосування на практиці в Здолбунівському відділенні банку "Україна".

Таблиця 2

Складові механізму кредитування в аграрному секторі економіки

Достатність та доступність кредитів	Ефективне спрямування і використання кредитів	Повнота і гарантії повернення
Кредитування здійснюється: Платоспроможних суб'єктів підприємництва незалежно від форми власності на пільгових умовах в обсягах ресурсів обгрунтованих бізнес- планом на терміни з урахуван-ням специфіки аграр-ного сектора	Кредитування за напрямками: кредитування безпосередньо сільськогосподарських товаровиробників кредитування підприємств, що здійснюють матеріально-технічне забезпечення (пальне, запчастини, засоби захисту рослин тощо) кредитування заготівельних, хлібоприймальних та переробних підприємств	За умови: оформлення застави: ліквідного майна продукції на складі врожаю поточного року; оформлення додаткової застави: майна керівника, що перебуває в особистій власності оформлення договору поруки обласної або районної держадміністрацій

З метою хоча б мінімального наближення ставки за кредит до рівня середньої норми прибутку по сільському господарству автором пропонується здійснювати кредитування аграрного сектора на пільгових умовах. Такий висновок грунтується на результатах дослідження вартості кредитних ресурсів в країнах з ринковою економікою, де кредитні ставки для сільськогосподарських товаровиробників не перевищують 1 % на місяць (це максимальний показник, а в США в 1999 р. фермери одержували кредити під 8-9 % річних).

Причому компенсацію різниці суми процентів здійснювати залежно від галузей і швидкості обороту капіталу диференційовано в межах 60-100 % від ставки Національного банку України: 100% - сільськогосподарським товаровиробникам, 60% - іншим підприємствам агропромислового комплексу, за рахунок коштів Державного і місцевих бюджетів. Тоді фактична вартість кредиту для виробників становитиме:

15% = 30% - (15%*100%), де-30% - середня вартість кредитних ресурсів по банках України на 01.10.2001р., 15% - облікова ставка Національного банку, 100% - відсоток відшкодування від облікової ставки Національного банку. Для обслуговуючих і переробних підприємств: 21% = 30% - (15%*60%), де 60% - відсоток відшкодування від облікової ставки Національного банку. Продукцію для погашення кредиту слід реалізовувати через біржовий ринок.

Автор вважає, що варіант фінансової підтримки аграрного підприємництва через пільгове кредитування є більш ефективним і простим, ніж послідуючі дотації і пряме постачання селу матеріально-технічних ресурсів. Так, в 2000 р. на кредитування АПК було залучено 818,5 млн. грн. кредиту і держава витратила на компенсацію різниці у ставці кредитування лише 50 млн. грн.- 6,1 % від наданої суми.

Земля, що знаходиться у приватній власності, може бути об'єктом іпотечного, довгострокового кредитування, але необхідні механізми визначення її ринкової ціни, відчуження, продажу тощо. З метою запровадження довгострокового кредитування в дисертації мотивується потреба створення загальнонаціональної системи іпотечного кредитування, тому необхідно створити на частині активів агропромбанку "Україна" державно-комерційний “Земельний банк”.

В дисертації обгрунтовується необхідність активізації роботи кредитних спілок, які мають стати основними партнерами банків. Крім того, питання кредитування аграрного підприємництва, на думку автора, можна вирішувати шляхом створення спеціалізованих установ з мікрокредитування підприємництва, в тому числі й аграрного.

Висновки

1. Розгляд підприємництва як особливого виду діяльності обумовлює визначення його як економічної категорії, тобто підприємництво є ініціативною, самостійною діяльністю громадян та їх об'єднань, спрямованою на отримання доходу, здійснюваною на власний ризик і під майнову відповідальність в межах визначених організаційно-правових форм. Разом з тим пропонується розглядати підприємництво як складне багатоаспектне і багатосистемне поняття, що являє собою сукупність історичних, соціальних, економічних, та юридичних відносин. Успіх підприємницької діяльності значною мірою залежить від вірно обраної організаційно-правової форми.

2. Особливості формування аграрного підприємництва в Україні зумовлюються характером перехідного періоду, а саме: зміною форм власності і становленням багатоукладності в економіці. Підприємець, задовольняючи власні інтереси, створює нову пропозицію, нові потреби, забезпечуючи тим самим економічне зростання через поєднання капіталу і праці таким чином, що їх сукупна віддача дає підприємницький доход. Враховуючи те, що саме власність і менеджмент лежать в основі підприємництва, пропонується відносити до розряду підприємців не тільки власників, але і менеджерів.

3. На основі дослідження розвитку сільського господарства визначено три основні типи підприємницьких структур, що грунтуються на приватній власності на землю та засоби виробництва і застосовують оренду земельних та майнових паїв: невеликі - особисті та фермерські (селянські) господарства; середні - приватні, товариства з обмеженою відповідальністю та фермерські господарства, розширені за рахунок оренди земельних і майнових паїв; великі - переважно корпоративного типу (акціонерні товариства відкритого і закритого типу).

4. Найбільш повною мірою основні ознаки підприємця як людини, яка зацікавлена в досягненні успіху у виробничо-господарській діяльності, самостійно приймає рішення щодо вибору напрямків роботи, проявляються у фермера. Дослідження підтверджує, що найвагоміші результати досягаються в господарствах на площах 400- 1000 га за рахунок оренди земельних і майнових паїв.

5. З метою кращого забезпечення потреб в техніці, переробці та реалізації виробленої продукції важливого значення набувають об'єднання фермерів у кооперативи, створення кредитних спілок та дорадчих служб. Сільськогосподарські виробничі кооперативи серед новостворених підприємств області займають найбільшу питому вагу - 56%.

6. Формування приватних підприємств підвищує відповідальність власників-керівників за результати господарювання, забезпечується максимальне збереження цілісності основної частини земельних масивів та майнових комплексів. Приватне підприємство є найбільш привабливим для потенційних інвесторів.

7. З метою економічного зростання в аграрній сфері економіки важливим завданням є створення та удосконалення інфраструктури аграрного ринку, що дозволить покращити торгову стратегію підприємців, оптимізувати процес купівлі-продажу сільськогосподарської продукції і продукції її переробки, підвищити ефективність підприємницької діяльності, а також сприятиме виходу підприємців на світовий ринок.

8. З метою активізації біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією і продовольством пропонується при вирішенні питання надання пільгових кредитів (на конкурсних комісіях місцевих органів влади) надавати перевагу тим підприємцям, які повертатимуть кредити грошовими коштами від реалізації сільськогосподарської продукції через біржу. Агроторгові доми є найбільш наближеним до сільськогосподарських товаровиробників організаційно оформленим елементом ринкової інфраструктури. При їх створенні в число засновників слід залучати також підприємства споживчої кооперації, які мають значну матеріальну базу.

9. Ефективне функціонування реформованих сільськогосподарських підприємницьких структур усіх форм власності потребує відповідної кредитної політики, яка б враховувала особливості аграрного сектора економіки (сезонність, уповільненість обороту авансованих коштів тощо) і завдяки цьому забезпечувала пріоритетні умови його розвитку. Пропонується удосконалити механізм кредитування шляхом забезпечення достатності та доступності кредитів для підприємців через пільгове кредитування, ефективне їх спрямування і використання, досягнення рівня їх повного повернення. Для можливості застосування довгострокового кредитування, в дисертації мотивується потреба створення загальнонаціональної системи іпотечного кредитування через створення державно-комерційного Земельного банку.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Жовтанюк І.Б. Приватно-орендні підприємства як форма підприємництва громадян України // Агроінком. 1997. № 10-12. С. 26-28.

Жовтанюк І.Б. Становлення малого підприємництва // Економіка АПК.1998. № 2. С.30-33.

Жовтанюк І.Б. Створення нових організаційних структур в АПК Рівненської області // Економіка АПК. 2001. № 3. С. 42-44.

Жовтанюк І.Б. Розвиток малих підприємницьких структур у регіонах України // Економічний часопис. 1997. № 11-12. С. 9-12.

Жовтанюк І.Б. Основні складові організації розвитку приватних підприємств // Рекомендації щодо створення приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами та організації його розвитку / За ред. П.Т. Саблука, В.В. Юрчишина. К.: ІАЕ, 1998. 130 с. (в т. ч. автора С. 56-57).

Жовтанюк І.Б. Аграрне підприємництво. Бути чи не бути? // Віче. 1998. №4. С. 62-67.

Жовтанюк І.Б. Розвиток нових форм господарювання в сільському господарстві України // Проблеми теорії і практики державного управління і місцевого самоврядування: Зб. наук. пр. за матеріалами наук.- практ. конф. профес.-виклад. складу та слухачів Академії (31 травня 1996 року). К.: УАДУ при Президентові України, 1996. С. 139-141.

Жовтанюк І.Б. Малі підприємницькі структури в системі народного господарства України // Реформування економіки і управління в умовах ринкових відносин: сутність, проблеми, перспективи: Зб. наукових праць Рівненського економіко-гуманітарного інституту. Рівне: “Тетіс”. 1998. С. 57-59.

Жовтанюк І.Б. Становлення і розвиток підприємництва в аграрному секторі економіки // Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства у III тисячолітті: Зб. наукових праць Рівненського економіко-гуманітарного інституту. Рівне: “Тетіс”, 2000. 720 с. (ISBN 966-7359-08-5). C. 185-188.

Анотація

Жовтанюк І.Б. Розвиток підприємництва в аграрному секторі економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 - підприємництво, менеджмент та маркетинг. - Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2001.

Дисертацію присвячено проблемі становлення і розвитку підприємництва в аграрному секторі економіки України і в Рівненській області зокрема. Досліджено історичний аспект формування підприємництва, його економічну суть та складові.

Розглянуті ринкові організаційно-правові форми сільськогосподарських підприємницьких структур та рівень їх розвитку. Обгрунтовано необхідність розвитку підприємництва в аграрному секторі на основі приватної власності з приміненням договірних орендних відносин.

Розкрито значення інфраструктури аграрного ринку для створення сприятливого економічного середовища і подальшого розвитку підприємництва, визначено шляхи активізації біржової торгівлі. Запропоновані власні концептуальні підходи до удосконалення механізму кредитування сільськогосподарських підприємців-товаровиробників.

Ключові слова: підприємництво, реформування, форма господарювання, приватна власність, багатоукладність, інфраструктура, біржова торгівля, механізм кредитування, іпотека.

Аннотация

Жовтанюк И.Б. Развитие предпринимательства в аграрном секторе экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02- предпринимательство, менеджмент и маркетинг. Институт аграрной экономики УААН, Киев, 2001.

Диссертация посвящена проблеме становления и развития предпринимательства в аграрном секторе экономики Украины и Ровенской области в частности. Анализ исторических аспектов, теоретических основ формирования предпринимательства в мировой экономике и в Украине позволил сделать вывод о том, что предпринимательство, как форма деятельности, постоянно изменялось под влиянием развития производительных сил, в зависимости от социально-экономических факторов и потребностей общества.

Автор исходит из позиции, что собственность и менеджмент лежат в основе предпринимательства и относит к разряду предпринимателей как собственников-предпринимателей, так и менеджеров. Способность к изменениям, к новаторству, к осуществлению новых комбинаций отличает предпринимателя от простого хозяйственника. Предприниматель объединяет капитал и труд таким образом, что их сенергический эффект дает предпринимательский доход.

Рассмотрение предпринимательства как особенного вида деятельности обусловливает определение его как экономической категории. При этом аграрное предпринимательство является инициативной, самостоятельной деятельностью граждан и их объединений, направленной на получение дохода, осуществляемой на свой риск и под имущественную ответственность в пределах определенных организационно-правовых форм. Обоснована необходимость развития предпринимательства в аграрном секторе на основании частной собственности на землю и средства производства, с применением договорных арендных отношений. Определены основные организационно-правовые формы предпринимательской деятельности в аграрном секторе экономики, указано на необходимость создания равных условий для развития всех форм хозяйствования.

Для оценки условий развития предпринимательства проведен анализ экономического состояния сельского хозяйства Ровенской области. Установлено, что за период 1990-2000 гг. наблюдалось снижение (более чем в два раза) объемов производства основных видов сельскохозяйственной продукции. Возникла объективная необходимость дальнейшего развития аграрного предпринимательства путем формирования реального собственника-хозяйственника и создания новых предпринимательских структур рыночного типа. Определено три основных вида предпринимательских структур, в основе которых лежит частная собственность на землю и средства производства: небольшие - личные и крестьянские (фермерские) хозяйства; средние - частные, товарищества с ограниченной ответственностью и фермерские хозяйства увеличенные за счет аренды земли и имущества; большие - преимущественно корпоративного типа (акционерные товарищества открытого и закрытого типов). Автором отмечено, что эффективной в тех или иных условиях следует считать ту форму предпринимательства, которая в большей степени умножает и укрепляет собственность, позволяет максимально результативно использовать имеющийся капитал и труд. При этом жизнеспособность и перспективы развития той или иной формы предпринимательства определит рынок и, в первую очередь, конкуренция.

Для успешного развития предпринимательства и создания с этой целью благоприятной экономической среды раскрыты роль и значение инфраструктуры аграрного рынка. В конечном итоге, по мнению автора, должна быть создана рыночная среда, в которой предприниматель сосредоточил бы все свои усилия только на производстве сельскохозяйственной продукции, а заготовкой, переработкой и реализацией занимались конкретные рыночные структуры: биржи, торговые дома, аукционы, оптовые рынки, заготовительные организации. Предложена схема инфраструктуры аграрного рынка для Ровенской области. С целью активизации биржевой торговли рекомендуется при решении вопроса льготного кредитования преимущество предоставлять тем предпринимателям, которые будут возвращать кредиты деньгами от реализации сельскохозяйственной продукции через биржи.

Исходя из того, что нормальное функционирование реформированных сельскохозяйственных предприятий всех форм собственности требует соответствующей кредитной политики, предлагается усовершенствовать механизм кредитования путем обеспечения доступности предпринимателей к кредитам через льготное кредитование, эффективное направление, использование и полное возвращение кредитов. Для обеспечения возможности долговременного кредитования мотивируется потребность создания общенациональной системы ипотечного кредитования и в первую очередь государственно-комерческого Земельного банка.

Ключевые слова: предпринимательство, реформирование, форма хозяйствования, частная собственность, многоукладность, инфраструктура, биржевая торговля, механизм кредитования, ипотека.

Summary

Zhovtanyuk I.B. Development of Entrepreneurship in Agricultural Sector of the Economy. - Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of candidate of economic sciences in speciality 08.06.02 - entrepreneurship, management and marketing. - Institute for Agricultural Economics of the Ukrainian Academy of Agricultural Sciences, Kyiv, 2001.

Dissertation is concerned with the problem of formation and development of entrepreneurship in the sector of the economy of Ukraine and, in particular, Rivne oblast. The historical aspect, economic essence and components of entrepreneurship formation have been researched.

Market organizational and legal forms of agricultural entrepreneurial structures as well as their level of development have been considered. The necessity of entrepreneurship development in agricultural sector on the basis of private property over production means with the use of leasing relations has been substantiated.

The significance of agricultural market infrastructure for the creation of favourable economic environment and further development of entrepreneurship as well as some ways of commodity exchange trade agitation are disclosed. Conceptual approaches to improving the mechanism for providing loans to agricultural producers - entrepreneurs.

Key words: entrepreneurship, reforming, form of business organization, private ownership, organizational diversity, infrastructure, exchange trade, loan mechanism, mortgage.

Размещено на Allbest.ru

...