Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Технологія вирощування культури

2. Основні технологічні етапи вирощування картоплі:

3. Характеристика сортів

4. Технологія вирощування планового врожаю:

Список використаної літератури

Вступ

Батьківщиною культурної картоплі є Південна Америка. В Європу картоплю вперше завезли у 1565 році, спочатку в Іспанію, а звідти в Італію. Дещо пізніше вона потрапила в Бельгію, Англію, Францію, Німеччину, Голландію та інші країни. У Росію перша картопля була завезена з Голландії Петром Першим під час його подорожі по Європі в кінці XVII століття.

На Україну картоплю завезено з Росії на початку другої половини XVIII століття. Вперше її почали садити на Лівобережжі, згодом - на Чернігівщині, Волині і Поділлі. В середині XIX століття картопля набула поширення на всій території України.

Картоплю недаремно величають в Україні «другим хлібом». Це один з найпоширеніших на сьогодні продуктів харчування.

Картопля - цінна продовольча, технічна і кормова культура. Головний харчовий компонент картоплі - вуглеводи у вигляді крохмалю. У різних його сортах міститься від 17 до 30% сухої речовини, з якої 70 - 80% доводиться на крохмаль і до 3% на білкові речовини. У бульбах є вітаміни А, З, В1, В2, PP. Картопля є незамінною сировиною для крохмалопаточної і спиртної промисловості. Бульби використовують на корм худобі як в свіжому, так і в переробленому вигляді. картопля вирощування врожай добриво

Картопля - пластична культура, її можна обробляти з високим економічним ефектом в різних ґрунтово-кліматичних зонах України. За ґрунтово-кліматичними та еколого-географічними умовами майже весь регіон Карпат сприятливий для вирощування картоплі. Чимало господарств Закарпатської, Чернівецької, Івано-Франківської та Львівської областей в останніх десятиріччях досягли значного підвищення врожайності цієї культури.

За останніх 10-12 років ця культура майже повністю перемістилася на присадибні ділянки, городи, індивідуальні особисті господарства. Вважається, що для вирощування на великих площах це дуже нерентабельна і трудомістка культура. Проте досвід вирощування картоплі свідчить, що за здобуття програмованої врожайності - це одна з найприбутковіших культур.

1. Технологія вирощування культури

Картопля - інтенсивна культура, що вимагає великих витрат праці і засобів. Недотримання технологій неминуче дає великі збитки, пов'язані із значною вартістю посадочного матеріалу. Кращими попередниками картоплі є: огірки, редис, редька, квасоля, зелений горошок. Не можна розміщувати картоплю після томату, баклажана. Розмножується картопля бульбами - це основний вигляд її відтворення. Проте для швидкого розмноження цінних сортів сповна застосовні способи безклубневих посадок. Також, вирішальне значення для здобуття високих стійких урожаїв картоплі має сорт, оскільки багато сортів швидко псується вірусними, вироїдними і мікроплазмовими хворобами, а високі температури в літній період сприяє масовому розмноженню переносників захворювань.

2. Основні технологічні етапи вирощування картоплі

Обробіток ґрунту

Глибока зяблева оранка створює сприятливі умови для розвитку бульб. Тому її проводять на повну глибину орного шару з попереднім лущенням стерні, якщо це поле картоплі розміщують після зернових (на чорноземах глибина оранки становить 27-30 см). При неглибокій оранці ускладнюється підгортання картоплі, що призводить до утворення дрібних бульб, які залягають близько до поверхні ґрунту. У господарствах, де картоплю саджають улітку, навесні ґрунт розпушують на глибину 20-22 см і обробляють, як чорний пар.

Добрива

Картопля добре відгукується на добриво грунту. Внесення органічних, а також мінеральних добрив під картоплю дає значну прибавку врожаю, що доходить до 50% і вище. При внесенні добрив слід враховувати особливості грунту, хімічний склад добрив та їх доступність рослинам і, звичайно, сорт оброблюваного картоплі.

Гній - найбільш широко поширене органічне добриво, однак ефективність застосування його під картоплю в різних грунтово-кліматичних зонах різна.

Для більшості економічних районів країни найбільш ефективна норма гною під картоплю 20 - 40 т на 1 га. Картопля позитивно відгукується і на підвищення дози гною. Багато передовики-картоплярі Нечорноземної зони домагаються рекордних врожаїв картоплі при внесенні 40 - 60 т і більше гною.

У північних і північно-східних районах на холодних грунтах застосовуються підвищені норми гною під картоплю - 60 т, а на слабко окультурених грунтах - 80 т.

Норми гною під картоплю вище 20 - 30 т на чорноземних грунтах часто не дають суттєвих збільшень, тоді як на дерново-підзолистих грунтах подальше підвищення врожаю не спостерігається лише при дозах 100 - 120 т на 1 га.

Зелене добриво. На дерново-підзолистих суглинках і супіщаних грунтах Нечорноземної зони поряд з гноєм, торфом і іншими органічними добривами велике значення для картоплі має зелене добриво. На зелене добриво висівають бобові рослини (люпин, сераделлу), які мають здатність засвоювати азот повітря. При заорюванні зеленого добрива грунт збагачується не тільки азотом, але і фосфором, калієм, кальцієм та іншими поживними елементами, засвоєними могутнім корінням сидератів з глибоких горизонтів грунту.

При освоєнні нових земель, а також на виснажених землях для підвищення їх родючості сидерати висівають безпосередньо перед картоплею. Люпин, висіяних весною, вже до осені утворює зелену масу, кількість якої в сприятливі роки доходить до 500 ц на 1 га. Сераделлу використовують головним чином як підсівне культури. Рано навесні її підсівають під озимі або висівають разом з яровими (вівсом, ячменем). Спочатку під покривними рослинами вона розвивається повільно, але після збирання зернових швидко утворює велику зелену масу.

Встановлено, що врожай картоплі тим вище, чим більше зеленої маси заорали в грунт.

Картопля добре відгукується і на отавное зелене добриво з багаторічного люпину, конюшини, сераделлу та інших культур. При отавном удобренні основний урожай культури прибирають і вивозять з поля, а відростають отаву заорюють.

Мінеральні добрива. Внесення тільки органічних добрив не повністю забезпечує потребу картоплі в поживних речовинах, особливо в початковий період росту та розвитку рослин, коли органічні добрива не встигли достатньою мірою мінералізуватися і перейти в легкорозчинні з'єднання. Тому поряд з органічними добривами велике значення для підвищення врожайності картоплі має застосування мінеральних туків. які містять високий відсоток поживних речовин у легкодоступній для рослин формі.

На півночі, у північно-західних, північно-східних і західних районах країни необхідно застосовувати більш високі дози, а в південних і південно-східних районах - більш низькі. приблизні, орієнтовні. Кількість добрив, необхідне для кожного поля, має встановлюватися з урахуванням планованого врожаю, якості внесених добрив, а також грунтових умов. Для цього використовують наявні в кожному господарстві картограми кислотності і забезпеченості грунтів основними елементами живлення. Розрахунок доз добрив для одержання запланованого врожаю в даний час рекомендується проводити не з виносу, а за періодами максимального споживання поживних речовин картоплею, для чого необхідно мати наступні дані: витрата поживних речовин на 1 т продукції з урахуванням періодів максимального споживання кожного сорту; зміст основних елементів харчування в рухомих формах у грунті і органічних добривах; коефіцієнти використання картоплею основних елементів живлення з грунту та з внесених добрив. Маючи зазначені вихідні дані, неважко розрахувати, скільки потрібно вносити добрив для отримання 200, 250 або 300 ц бульб картоплі з 1 га.

Однак при цьому треба завжди пам'ятати, що не тільки добрива визначають урожай рослини. Тільки при одночасному і постійному регулюванні всіх факторівжиття рослини можна отримати запрограмовані врожаї.

Вище вказувалися оптимальні строки внесення органічних добрив. Але також небайдуже, коли вносяться під картоплю та мінеральні добрива.

Дослідження і практичний досвід показують, що в зоні достатнього зволоження фосфорні та калійні добрива слід вносити восени під зяблеву обробку, а азотні і частина фосфорних - навесні під переорювання. У зоні недостатнього зволоження всі мінеральні добрива, призначені для основного внесення, заорюють у грунт восени.

Якщо при основній заправці грунту добрива внесені не в повних дозах, то картоплю рекомендується підживлювати. Підживлення проводять зазвичай після появи повних сходів, але не пізніше першої міжрядної обробки. Підгодовувати картоплю в цей час доцільно азотними мінеральними добривами з розрахунку 20 - 30 кг діючої речовини на 1 га , Або органічними добривами - 5 - 10 т гною (розведеної в 4 - 5 разів водою) на 1 га , Або 4 - 6 ц пташиного посліду (розведеного у 8 - 10 разів водою) на 1 га.

На піщаних і супіщаних грунтах в роки з великою кількістю опадів в літній період відбувається вимивання з грунту азоту і спостерігається пригнічення рослин. У цьому випадку підживлення азотом також доцільна. Позитивний результат дає підгодівля і при зрошенні.

При обробітку картоплі на дерново-підзолистих, сірих лісових грунтах і опідзолених чорноземах хороші результати дає внесення аміачної селітри і гранульованого суперфосфату в дозі 10 - 20 кг Р ₂ О ₅ і 15 - 20 кг N на 1 га в гнізда або борозни при висадці.

Хорошим добривом для місцевого внесення при посадці картоплі машинами СН-4Б-1 є також нітрофоска і нові види комплексних добрив - діаммонітрофоска, нітроамофоска, нітрофоска Безхлорна.

Хлорсодержащие калійні добрива під картоплю треба обов'язково вносити з осені, тоді негативну дію хлору на картопляне рослина зменшується.

При вирощуванні столового і особливо насіннєвої картоплі краще застосовувати безхлорні форми калійних добрив - сірчанокислий калій, калимаг. Якщо ж це не представляється можливим, то з хлорвмісних добрив для цієї мети слід використовувати висококонцентровані форми (наприклад, хлористий калій), де на кожну одиницю калію вноситься менше хлору.

Внесення виробляємо взимку по неглибокому снігу трактором К-700 в агрегаті з РОУ-5. Відсутня кількість доповнимо аммофосом 185 кг / га перед посадкою картоплі трактором К-700 в агрегаті з РУМ-8.

Садіння і догляд за насадженнями

Картоплю перед садінням сортують, видаляють всі хворі та пошкоджені бульби. Використання для садіння здорових, вирівняних, з високими врожайними якостями бульб є важливим резервом підвищення врожайності картоплі та однією з основних умов реалізації інтенсивної технології. Садити картоплю починають тоді, коли температура ґрунту на глибині 10 см досягне 8-10'С. Садіння бульб у попередньо нарізані гребені найбільш ефективне в ґрунтах з неглибоким вмістом гумусу. Це пов'язано з тим, що гребінь створює сприятливі умови для розвитку і ґрунтового живлення рослин картоплі. Догляд за картоплею полягає в розпушуванні ґрунту в міжряддях, кількість яких залежить від кліматичних умов конкретного року. Захист насаджень картоплі від хвороб та шкідників залежить від фіто санітарного стану ґрунту та рослин. Кількість обробок від колорадського жука та фітофтори значною мірою залежить від ступеня поширення хвороби та жуків. Для ефективного хімічного захисту існує цілий ряд різноманітних препаратів, які, з урахуванням зональних та місцевих особливостей, згубно діють на суто специфічні хвороби, шкідники та бур'яни.

Збирання врожаю

Залежно від призначення картоплю збирають у різні строки. Столові ранні сорти для літнього споживання збирають до настання повної стиглості. Картоплю, вирощену на зайнятих парах, збирають на 8-10 днів раніше, щоб мати змогу підготувати ґрунт для сівби озимих. Пізньостиглі сорти картоплі потрібно збирати до настання осінніх приморозків (раніше повної стиглості).

3. Характеристика сортів

Під сортом картоплі розуміють нащадків особини чи клону, які розмножуються вегетативно і здатні на великих площах відтворювати свої властивості, зберігаючи протягом репродукцій характерні для них морфологічні ознаки. При селекційній роботі беруться до уваги всі ознаки, обов'язкові для всіх сортів: висока врожайність, округла або округло-овальна форма бульб, поверхневі або дрібні вічка (для кормових сортів допускаються середньо глибокі і глибокі), стійкість до раку, відносна стійкість до фітофторозу, бактеріальних гнилей, парші та вірусних хвороб, стабільна хороша якість під час зберігання, придатність для індустріального вирощування. Крім цього, селекція може проводитися і за додатковими ознаками (підвищений вміст білка і крохмалю, стійкість до засухи тощо).

Користуються різними методами статевої гібридизації: внутрівидовою - в межах одного виду і міжвидовою - схрещуванням двох, трьох і більше видів, гібридів. На сьогодні у селекції картоплі застосовують такі способи одержання вихідного матеріалу, як поліплоїдія, гаплоїдія, експериментальний мутагенез та інцухт з наступним схрещуванням. У вирішенні складних проблем селекції поряд з ними методами одержання вихідного матеріалу для створення нових сортів перспективне застосування клітинної селекції, гібридизації соматичних клітин.

В останні роки розробляються методи генної інженерії з метою введення у високопродуктивні генотипи окремих цінних генів, що підвищують стійкість до хвороб та інші цінні властивості й ознаки. В західних районах України селекційна робота по картоплі почала інтенсивно розвиватися лише після Великої Вітчизняної війни - спочатку у Львівському сільськогосподарському інституті, а пізніше в Науково-дослідному інституті землеробства і тваринництва західних районів України.

У гірських районах Карпат були виявлені ендемічні форми картоплі, стійкі проти фітофторозу, і вивчені їх генетичні особливості. Шляхом самозапилення ендемічної форми картоплі виведено унікальний високопродуктивний, з 24%-ним вмістом крохмалю в бульбах, фітофторостійкий сорт картоплі Карпатська, який широко використовується в селекції як «донор» комплексу господарськоцінних ознак. Сорт Карпатська і виведені з його участю сорти Мавка та Полонина внесені в список сортів з високою комбінаційною здатністю, екологічною пластичністю.

У практичному картоплярстві всі існуючі сорти класифікуються за строками дозрівання, або тривалістю вегетаційного періоду, і господарським призначенням.

За строком дозрівання виділяють сорти:

· ранні - дозрівають за 50-60 днів, виключно столові для літнього використання;

· середньоранні - за 60-80 днів, виключно столові для літнього й осінньо-зимового використання;

· середньостиглі - за 80-100 днів, переважно столові;

· середньопізні - за 100-120 днів, різного призначення;

· пізні - понад 120 днів, переважно універсальні й технічні.

За господарським призначенням розрізняють сорти:

· столові - мають хороший смак, нетемніючий м'якуш, хорошу форму бульб з дрібними вічками;

· технічні - відзначаються підвищеним вмістом крохмалю (20-25%) і високим урожаєм з одиниці площі, використовуються для заводської переробки;

· столово-технічні - характеризуються підвищенім вмістом крохмалю, хорошим смаком, нетемніючим м'якушем, використовуються для харчування та переробці;

· кормові - містять підвищену кількість білка і сухих речовин, високоврожайні, йдуть на корм худобі;

· універсальні - високоврожайні, з хорошим смаком, нетемніючим м'якушем, високим вмістом крохмалю і білка, використовуються для їжі, переробки, на корм тваринам;

· столово-заводські - для виготовлення напівфабрикатів (чіпсів, крекерів тощо) - мають підвищений вміст сухих речовин, нетемніючий м'якуш, низький вміст редукуючих цукрів і короткий період ресинтезу крохмалю.

Верховина - сорт ранньостиглий столово-технічний. одержаний схрещуванням Карпатської і Приєкульської ранньої. Квітки білі; бульби овальні, білі, вічка дрібні. М'якуш білий, при варінні не темніє. Вміст крохмалю підвищений, смакові якості хороші, зберігається добре. Стійкий до раку, відносно стійкий до фітофторозу.

Половецька - середньопізній столовий сорт. Виведений схрещуванням сортів Амарин і Сафір. Квітки середні. Забарвлення віночка червоно-фіолетове з білими кінчиками. Цвіте рясно, утворює багато ягід. Бульби округлі, жовті, вічка середньоглибокі, шкірка сітчаста. М'якуш жовтий, на зрізі не темніє. Смак хороший. Сорт врожайний, з підвищеним вмістом крохмалю. Зберігається добре. Стійкий до звичайної і міжгірської рас раку. Середньо уражується фітофторозом.

Воротинська рання - ранньостиглий столовий сорт. Виведений на Калузькій державній сільськогосподарській дослідній станції шляхом схрещування сортів Приєкульська рання і Фаленська. Квітки білі. Бульби округло-овальні, білі, вічка неглибокі; шкірка гладенька. М'якуш білий, на зрізі не темніє. Врожайність підвищена, вміст крохмалю середній. Смакові якості задовільні. Зберігається добре. Стійкий до раку, відносно стійкий до парші звичайної, але уражується фітофторозом.

Гатчинська - середньостиглий столовий сорт. Одержаний в Північно-західному НДІ сільського господарства схрещуванням гібрида 382-42 з Приєкульською ранньою. Квітки червоно-фіолетові. Бульби білі, округлі, вічка поверхневі, шкірка сітчаста. М'якуш білий, на зрізі не темніє. Сорт врожайний, із середнім вмістом крохмалю. Столові якості добрі й середні. Зберігається добре. Стійкий до раку, чорної ніжки. Макроспоріозом і паршею уражується слабо, фітофторозом - сильно.

Гібридна 14 - середньопізній столовий сорт. Складний гібрид від схрещування диких видів картоплі з сортами Приєкульська рання, Кур'єр, Фрюгольд, Катадін, Штеркерагіс, Едельгард. Одержаний у Львівському сільськогосподарському інституті. Квітки білі. Бульби білі, округлі, вирівняні, з тупою вершиною і плоским столонним слідом. Вічка дрібні; шкірка злущується. М'якуш білий. Високоврожайний сорт з середнім вмістом крохмалю. Смакові якості середні. Бульби зберігаються добре. Стійкий до раку, фітофторозу, вірусних хвороб.

Древлянка - пізньостиглий столовий сорт. Виведений запиленням сорту Перлина сумішшю пилку чотирьох сортів. Кущ прямостоячий, високий. Цвітіння рясне, тривале. ушиття компактне, малоквіткове. Квітки червоно-фіолетові з білими кінчиками. Ягоди утворюються зрідка. Бульби червоні, овальні. Шкірка сітчаста. Вічка поверхневі, малочислені. М'якуш ясно-коричневий, при розрізі не темніє, врожайний. Вміст крохмалю середній. Зберігається добре. Стійкий до раку, фітофторозом уражується середньо.

Іскра - ранньостиглий столовий сорт. Одержаний схрещенням сортів Дун ЕрніХФітофторостійкаХРоон. Квітки білі. Бульби білі, округлі, з дрібними поверхневими вічками. Сорт врожайний. Крохмалистість від низької до підвищені; вміст білка підвищений. Смакові якості хороші, зберігається добре. Стійкий до раку, але уражується фітофторозом.

Зарево - середньопізній сорт. Схрещування гібрида 7692 с/68 і сорту Бекра. Квітки середні за розміром, червоно-фіолетові, з гострокінцевими частками. Цвітіння рясне, тривале. Утворює багато ягід, особливо у вологі роки. Бульби рожеві, округлі, вічка поверхневі, шкірка сітчаста. М'якуш білий, на зрізі не темніє. Смакові якості відмінні. Врожайність висока. Вміст крохмалю високий. Зберігається добре. Стійкий до раку і фітофторозу.

Львів'янка - середньоранній столовий сорт. Виведений схрещуванням сорту Олев із сіянцем 6-1671. Суцвіття компактне, багатоквіткове. Квітки червоно-фіолетові, з білими кінчиками. Цвітіння рясне і тривале. Ягоди утворює рідко. Бульби білі, опальні, вічка поверхневі, нечисленні, шкірка гладенька. М'якуш білий, на зрізі не темніє. Високоврожайний. Зберігається добре. Стійкий до раку і відносно стійкий до фітофторозу.

Майка - середньоранній столовий сорт. Виведений схрещуванням сортів Апта і Карпатська. Суцвіття компактне, багатоквіткове. Цвітіння короткочасне; ягоди утворює рідко. Забарвлення квіток біле. Бульби білі, короткоовальні та овальні, вічка неглибокі, нечисленні, шкірка гладенька, в посушливі роки лускувата. М'якуш білий на зрізі не темніє. Врожайність висока. Вміст крохмаль підвищений. Зберігається добре. Стійкий до раку. Відносно стійкий до фітофторозу. Відзначається високою стійкістю до вірусних хвороб.

Мета - пізньостиглий сорт. Виведений схрещуванням сортів Сагітта і Комтесса. Квітки білі. М'якуш білий. Сорт високоврожайний із середнім вмістом крохмалю. Смакові якості хороші Зберігається добре. Стійкий до раку і картопляної нематоди. Сильно уражується фітофторозом, середньо - паршею, і слабо - скручуванням листя.

Невська - середньоранній столовий сорт. Виведений схрещуванням сортів Веселовська і Кандидат. Квітки білі. Бульби округлі й овальні, білі, з плоским столонним слідом; шкірка гладенька, вічка поверхневі, малочислені. М'якуш білий, на зрізах не темніє. Вміст крохмалю середній. Врожайність висока. Смакові якості хороші. Зберігається добре. Стійкий до раку, сильно уражується фітофторозом.

Нижиьоворітська - середньостиглий сорт. Виведений схрещуванням сортів КарпатськаXПерлинаX57 Н-В. Суцвіття компактне, багатоквіткове. Віночок середнього розміру, білий. Ягід утворює мало. Бульби білі, кругло-овальної форми; шкірка сітчаста; вічка численні, поверхневі; м'якуш білий, на зрізі не темніє. Смакові якості хороші й відмінні, вміст крохмалю високий. Сорт високоврожайний. Зберігається добре. Стійкий до раку і дуже стійкий до фітофторозу.

Огоньок - середньостиглий столовий сорт. Виведений схрещуванням сорту Аквіла з сіянцем 9170. Квітки червоно-фіолетові. Бульби білі, округло-овальні, крупні; вічка злегка заглиблені. М'якуш білий, при варінні не темніє. Врожайний сорт з підвищеною крохмалистістю. Смакові якості хороші й відмінні, зберігається добре. Стійкий до раку. Фітофторозом уражується в кінці вегетації.

Остара - ранньостиглий столовий сорт. Виведений в Нідерландах схрещуванням сортів Ара та Сієнтхе. Листки великі, ссредньорозсічені, квітки білі. Цвіте рясно, ягід не утворює. Бульби крупні (120-150 г), овальні, коричневі, вічки дрібні. М'якуш світло-жовтий. Гніздо компактне. Вміст крохмалю низький. Смак хороший. Зберігається добре, Стійкий до раку. Слабо уражується паршею, помірно - фітофторою. Стійкий до засухи.

Полонина - пізньостиглий сорт. Виведений схрещуванням сортів Київська рання та Карпатська. Суцвіття компактні. Віночок середній, білий. Ягід утворює мало. Бульби рожеві, крупні, округлої форми; шкірка гладенька; вічка поверхневі, рожеві; м'якуш білий, при розрізанні не темніє. Смакові якості відмінні, вміст крохмалю високий. Високоврожайний. Зберігається добре. Стійкий до раку і фітофторозу [9, с. 23].

Темп - пізньостиглий столово-технічний сорт. Виведений схрещуванням сортів Олев і Мір. Бульби білі, округло-овальні, плоскі, крупні; вічок мало, поверхневі. М'якуш світло-жовтого кольору. Врожайність і крохмалистість високі, вміст протеїну підвищений. Смак хороший. Зберігається добре. Стійкий до агресивних форм раку. Фітофторозом уражується слабо. Відносно стійкий проти парші звичайної.

4. Технологія вирощування планового врожаю

Попередники

Найбільші урожаї картоплі збирають при розміщенні її після озимих культур, які вирощують у сівозміні по пласту багаторічних трав після зайнятих парів або зернобобових культур; по удобреній кукурудзі на силос, льону-довгунцю, однорічних травах. На Поліссі кращими попередниками картоплі є люпин на зелене добриво післяжнивного посіву. У Лісостепу, де озима пшениця є кращим попередником не лише для картоплі, а й для цукрових буряків, ці дві культури в сівозміні розміщують у таких ланках: багаторічні трави - озима пшениця - цукрові буряки; зернові бобові - озима пшениця - картопля. Добре родить картопля в цих районах також після кукурудзи на силос, а в умовах достатнього зволоження - після цукрових буряків. У степу високі врожаї картоплі лише на зрошуваних землях (де вирощують два врожаї за рік), в заплавах річок, на низинних ділянках. В овочевих сівозмінах картоплю вирощують після багатьох культур, крім пасльонових, що мають багато спільних з картоплею шкідників і хвороб.

У спеціалізованих сівозмінах, де під картоплю відводять 40 - 50 % площі, її повторно розміщують на минулорічному полі при обов'язковому дотриманні високої технології вирощування.

Ранню картоплю доцільно вирощувати в зайнятих парах як післяукісну культуру, тільки для садіння слід використовувати пророщені бульби і садити в стислі строки.

Картопля - один з кращих попередників у сівозміні для багатьох культур, особливо для ранніх ярих, льону-довгунця, конопель та ін.

Система обробки ґрунту

Картопля позитивно реагує на глибокий обробіток ґрунту, яким створюється глибокий пухкий орний шар, особливо сприятливий для формування великих бульб на важких ґрунтах. Залежно від зони вирощування картоплі, строку внесення органічних добрив належної розпушеності ґрунту досягають як зяблевим, так і весняним обробітком, включаючи й лущення стерні, основну та передпосівну підготовку ґрунту з диференціацією цих прийомів залежно від типу ґрунту, його фізичних та хімічних властивостей, забур'яненості.

Лущення проводять відразу після збирання попередника або не пізніш як через 3-4 дні після збирання.

На полях з переважанням коренепаросткових бур'янів (осоту, молочаю, березки польової) перший раз лущать на глибину 6-8 см дисковими лущильниками (ЛДГ-5А, ЛДГ-15А, ЛДГ-10А, ЛДГ-20), а другий - у період утворення розеток цих бур'янів на 10-12 см з використанням лущильників (ППЛ-10-25, ППЛ-5-25, а також ЛДГ-5А, ЛДГ-10А та ін.). Після появи сходів бур'янів поле орють плугами з передплужниками (ПЛН-4-35, ПЛН-5-35, ПЛН-6-35 та ін.) на глибину 27 - 30 см. На ґрунтах з мілким орним шаром використовують плуги-розпушувачі (ПРПВ-5-50 та ін.).

Попередники, засмічені кореневищними бур'янами, 2-3 рази дискують на глибину до 12 см дисковими боронами (БД-10Б, БДТ-7А) і після появи «шилець» кореневища глибоко заорюють плугами з передплужниками. На площах з неглибоким орним шаром кореневища «вичісують»: проводять лущення полицевими лущильниками або мілку оранку на глибину залягання кореневищ бур'янів у ґрунті (10-15 см), після чого кореневища витягують з ґрунту (вичісують) пружинними культиваторами або боронами і вивозять за межі поля.

На Поліссі оброблені восени дерново-підзолисті ґрунти часто запливають. При внесенні восени гною або компостів на запливаючих ґрунтах його звичайно придисковують. Якщо восени гній не вносили, часто обмежуються дворазовим лущенням і переносять дальший обробіток ґрунту на весну.

Оскільки ґрунти у лісостеповій і степовій зонах мають більш важкий механічний склад і навесні досягають фізичної спілості повільно, а весняна оранка їх здебільшого спричинює утворення брил, її тут не проводять.

На площах, де можливе періодичне перезволоження ґрунту, слід проводити вузькозагінну оранку при ширині загінок 28-56 м, залишаючи між ними розгінні борозни для стікання води у відкриті канали. У лісостепових і степових районах проводять зяблеву оранку плугами з передплужниками на глибину 25-30 см в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками або важкими боронами.

Після зяблевої оранки, поки ґрунт ще не ущільнився, його восени повторно обробляють культиваторами в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками або важкими боронами і нарізують гребені 18-20 см заввишки з використанням просапних культиваторів (КРН-4,2, КРН-5,6А).

На зрошуваних ґрунтах півдня України зяблеву оранку проводять на глибину 35-40 см, на окультурених торфовищах Полісся - на 22-25 см, на середньо мінералізованих торфовищах 25-27 см. Навесні закривають вологу і розпушують ґрунт на глибину 14-16 см. Якщо під картоплю вирощують післяжнивний люпин, його часто залишають на зиму для снігозатримання і приорюють навесні. Практика багатьох поліських господарств показує, що весняне приорювання люпину за ефективністю не поступається осінньому, а інколи й перевершує його.

Обробіток ґрунту під післяукісну картоплю включає лущення на глибину 7-8 см і неглибоку оранку на 16-18 см з обов'язковим внесенням органічних і мінеральних добрив.

Система добрив, розрахунок необхідної кількості добрив на врожай

Внесення добрив під картоплю - обов'язкова умова одержання високих урожаїв бульб. Особливо цінні для картоплі органічні добрива, які використовуються не тільки як важливе джерело елементів живлення для рослин, а і як ефективний засіб поліпшення фізичного стану ґрунту та повнішого забезпечення картоплі вуглекислотою.

Найпоширеніше органічне добриво для картоплі - гній. Дані науково-дослідних установ підтверджують його високу ефективність на всіх типах ґрунтів і особливо на дерново-підзолистих ґрунтах Полісся. Картопля добре реагує на внесення високих доз гною - до 60-80 т/га. Однак при визначенні ефективних доз органічних добрив слід враховувати, що при їх підвищенні понад 60 т/га звичайно спостерігається абсолютне збільшення урожаю бульб, але нерідко знижується приріст врожаю на 1 т внесених добрив і підвищується собівартість картоплі.

На мінеральних ґрунтах Полісся безпосередньо під картоплю вносять 50-60 т/га напівперепрілого гною або торфокомпостів, у Лісостепу - під попередник не менше 40 т/га розкидачами РОУ-6, ПРТ-10-1, ПРТ-16М та ін. Вносять рідкий гній розкидачами РЖТ-4М, МЖТ-16, МЖТ-19, але його норми збільшують у 1,5-2 рази, причому на Поліссі приблизно 50-60 % площі під картоплю удобрюють восени, а 40-50 % навесні, в лісостепових районах всю норму гною вносять восени. Не рекомендується вносити під картоплю свіжий торф, бо в його складі є багато закисних сполук, шкідливих для картоплі.

В якості органічних використовують також зелені добрива - люпин, ріпак, озиме жито, до яких восени додають повну рекомендовану норму фосфору й калію, а до ріпаку й озимого жита - 1/3 норми азоту. Навесні на цих полях зелене добриво придисковують, вносять по 30 т/га гною, який приорюють.

При використанні гною або торфокомпостів вносять повні мінеральні добрива з розрахунку: на чорноземах - N60-90Р60-90К60-90; на дерново-підзолистих, сірих лісових, світло-каштанових ґрунтах - 90-120Р60-90К90-120. Фосфорно-калійні добрива застосовують восени, азотні - навесні. На осушених торфових ґрунтах слід вносити тільки фосфорно-калійні добрива в дозі Р60-90К90-120 і один раз за ротацію добрива із вмістом міді - 5-6 ц/га піритного недогарку або 25-30 кг/га мідного купоросу. За інтенсивної технології всю норму добрив використовують для основного внесення або вносять мінеральні добрива в рядки картоплі (локально) на 5 - 6 см нижче бульб картоплесаджалками при садінні картоплі або культиваторами удобрювачами-гребенеутворювачами КОН-2,8Г. За інтенсивної технології картоплю, як правило, не підживлюють. Але при недостатньому внесенні добрив під обробіток ґрунту слід провести підживлення.

Кращими мінеральними добривами для картоплі є: аміачна селітра, сечовина, суперфосфат, калімагнезія і складні добрива. Хлорид калію, сирі калійні солі для картоплі малопридатні, їх краще не застосовувати.

Кислі ґрунти потрібно вапнувати - піщані з розрахунку 0,6 норми вапна за гідролітичною кислотністю, супіщані - 0,75 норми. Найкраще використовувати для цього доломітове борошно. На засолених ґрунтах півдня України ефективне гіпсування (3-5 т/га гіпсу).

На більш легких ґрунтах Лісостепу гребені нарізують навесні, після розпушування ґрунту фрезою (ФБН-1,5), або використовують фрезерний культиватор (КГФ-2,8).

На полях, призначених для літнього садіння картоплі, основний обробіток ґрунту проводять так само, як і для весняного садіння, з наступним застосуванням 1-2 культивацій для знищення бур'янів.

Передпосівна підготовка ґрунту

Перед садінням картоплі нарізають гребені. Коли навесні вносять органічні добрива, а орний шар неглибокий і є потреба в його поглибленні, ґрунт переорюють плугами без полиць, але з передплужниками (ПЛН-4-35, ПЛН-5-35, ПЛП-8-35), які заробляють гній і одночасно розпушують ґрунт на 27-30 см без вивертання підґрунтя на поверхню. Використовують також плуги з вирізними полицями, плуги-розпушувачі.

Оброблені восени дерново-підзолисті ґрунти часто запливають. Тому навесні їх повторно орють для поліпшення фізичного стану ґрунту. При внесенні восени гною або компостів на запливаючих ґрунтах його звичайно придисковують, а навесні на цих площах орють плугами без полиць на глибину 25-25 см. Якщо восени гній не вносили, часто обмежуються дворазовим лущенням і переносять дальший обробіток ґрунту на весну.

Підготовка насіння до посіву

Перед садінням бульби сортують, пророщують або прогрівають, обробляють їх захисно-стимулюючими речовинами, великі розрізають на частини.

Сортують картоплю на картоплесортувальних пунктах КСП-25, КСП-15В на 3 фракції: дрібну - 25-50 г, середню - 51-80 г й велику - понад 80 г. Для садіння використовують переважно бульби середньої фракції (з домішкою некондиційних бульб до 7 %). Великі бульби (понад 80 г) ріжуть на дві частини на спеціальних бульборізках за 2-3 дні до садіння. Щоб краще відбувалося опробковіння різаних частин бульб, їх обробляють стимуляторами росту, зокрема 10 %-м ячмінним солодом (10 кг пророщеного ячменю в 100 л води) з додаванням 25 г розчиненої в 100 мл води янтарної кислоти.

Відсортовані за фракціями бульби складають у бурти, де їх прогрівають на сонці (при температурі вдень 12-15 °С, вночі до 5 °С) під плівковим арковим укриттям протягом 2-3 тижнів - до утворення проростків 5 мм завдовжки (не більше 10-15 мм). Можна прогрівати бульби і в засіках, продуваючи їх 7-10 днів теплим повітрям (18-20 °С) з використанням теплогенераторів ТГ-75, ТГ-150, ВПГ-400 та ін.

Пророщують бульби також у плівкових теплицях, парниках, у спеціалізованих приміщеннях-яровизаторах (на стелажах, у ящиках на 10-15 кг), поліетиленових мішках (на 8-10 кг), поліетиленових рукавах (розміром 30 х 1,5-3 м), на площадках під поліетиленовою плівкою при температурі близько 15°С, доброму освітленні й вентиляції, вологості повітря 80-90 % протягом 15-30 днів - до утворення проростків приблизно 5 мм завдовжки.

Перед садінням картоплю протруюють з використанням картоплекомбайнів типу Е-665 і обробляють стимуляторами росту. Суспензію препаратів готують у баках обприскувачів ОВТ-1А, ОПШ-15-01 з нор-мою витрати 20 л суспензії фунгіциду на 1 т бульб. Суспензію наносять на поверхню бульб у розпиленому стані. Для протруєння використовують препарати: проти ризоктонії, фітофторозу, мокрої гнилі, парші - дитан М-45 (80 %-й) - 2-2,5 кг/т; лікарбацин (80 %-й) - 2,6-2,7 кг/т; проти фітофторозу - цинеб (80 %-й) - 0,5-1 кг/т; проти ризоктоніозу - вітавакс 200 (75 %-й) - 2 кг/т, фундазол (50 %-й) - 0,5-1 кг/т та ін., рекомендовані в рік вирощування.

Посів

До садіння картоплі приступають при температурі 4-7°С фізично спілого ґрунту на глибині 10 - 12 см, на ґрунтах легкого механічного складу в ранні строки - одночасно із сівбою ранніх зернових культур. Насамперед садять пророщені бульби ранньостиглих сортів картоплі, потім насінну й товарну картоплю і закінчують садіння різаними бульбами (у добре прогрітий ґрунт).

На Поліссі картоплю садять гребеневим способом або в гребені, нарізані перед садінням; у Лісостепу і Степу - гребеневим способом або в гребені, нарізані восени, саджалками САЯ-4А, КСМГ-4, КСМГ-6.

Середня густота садіння бульбами масою 50-80 г: на Поліссі - товарної картоплі не менше 55-60 тис./га, насінної 65-70 тис./га; в Лісостепу - відповідно 50 і 55 тис./га; у Степу - 45 і 50 тис./га; при зрошенні - 55-60 тис./га.

Більша густота насаджень (на 10 %) при садінні картоплі на ґрунтах з більшим вмістом поживних речовин, при вирощуванні ранньої картоплі, при використанні для садіння дрібних бульб; менша - на бідних ґрунтах, при садінні великих бульб; вирощуванні пізньостиглих сортів. Щоб досягти рекомендованої густоти насаджень на час збирання, норму висаджування бульб збільшують на 10-15 %. Залежно від розміру бульб на 1 га висаджують їх 3,5-4,5 т. Для більшості сортів густота насаджень має становити 200-250 тис./га.

Глибина садіння на ґрунтах середнього механічного складу (суглинкових) 6-8 см від вершини гребеня, на легких (супіщаних) - на 1-2 см глибше (8-10 см).

Догляд за посівом, підвищення якості продукції

Старанний догляд за насадженнями картоплі передбачає створення оптимальних умов росту рослин протягом вегетації. Він включає механічні способи підтримання ґрунту в розпушеному і чистому стані - проведення 2-3 досходових і 2-3 післясходових обробітки міжрядь та застосування хімічних засобів захисту картоплі від бур'янів, хвороб і шкідників. Для першого і другого досходових обробітків (на 5-7-й і 12-14-й день після садіння картоплі) на кожній секції культиваторів КРН-4,2Д, КРН-4,2Г, КРН-5,6Д, КОН-2,8А ставлять лапу-підгортач (або дисковий підгортач), дві долотоподібні лапи з ротаційною або сітчастою бороною позаду. Другий обробіток нерідко проводять секцією з лапою-підгортачем посередині та лапами-бритвами для підрізання вершин гребенів з боків.

Перший післясходовий обробіток міжрядь проводять підгортача-ми-розпушувачами і долотами. Лапи-підгортачі при розпушуванні встановлюють на глибину 6-8 см, долота 12-14 см. Нерідко секцію обладнують лише трьома долотами. Другий післясходовий обробіток (через тиждень) проводять тим самим набором лап з одночасним присипанням на гребенях бур'янів і сходів картоплі шаром землі 2-3 см. Третій обробіток полягає в підгортанні кущів картоплі на початку бутонізації, коли рослини досягають висоти 25 - 35 см і змикаються бадиллям рядки, для чого по центру міжрядь ґрунт розпушують стрілчастими лапами на глибину 5-6 см з шириною захвату 170 мм, а кущі підгортають дисковими підгортачами-розпушувачами.

Боротьба з бур'янами із застосуванням гербіцидів. Восени проти коренепаросткових бур'янів поля обробляють у період формування розеток, наприклад, амінною сіллю 2,4Д з розрахунку 5-6 л/га (за препаратом), проти вегетуючих рослин пирію вносять раундап (36 %-й, 2-5 кг/га).

Після садіння до з'явлення сходів проти однорічних двосім'ядольних і злакових бур'янів вносять аценіт (50 %-й) 3-5 кг/га, гезагард (50 %-й) 3-4 кг/га, 2М4Х (35 %-й) 0,8-1,5 кг/га або топогард (50 %-й) 2-4 кг/га та ін.

Проти хвороб - фітофторозу, макроспорозу - рослини при досягненні висоти 15-20 см обприскують акробатом МЦ (69 %-м) 2 кг/га, дитаном М-45 1,2-1,6 кг/га, купроксатом (34,5 %-м) 3-5 кг/га або полікарбацином 2,4 кг/га; при повторному обприскуванні (через 10-12 днів за потребою) використовують цинеб - 2,5 кг/га, хлороксид міді (90 %-й) 2,4 - 3,2 кг/га.

Колорадського жука знищують, обприскуючи картопляні поля перший раз під час масового виходу шкідників з ґрунту, другий - при масовій появі личинок другого віку, третій і наступні - в період виходу молодих жуків, використовуючи один з препаратів - банкол (50 %-й) 0,2-0,3 кг/га, децис (2,5 %-й) 0,2 кг/га, золон (35 %-й) 1,5-2 кг/га, сонет (10 %-й) 0,2 кг/га, суміцидин (20 %-й) 0,3 кг/га, сумі-альфа (5 %-й) 0,25 кг/га, фастак (10 %-1) 0,07-0,1 кг/га та ін. Робочі розчини готують на агрегатах АПЖ-12 або в механізованих пунктах СЗС-10. Обприскують насадження картоплі обприскувачами ОПШ-15-01, ОМ-630-2 та ін.

Підготовка до збирання і збирання врожаю

Ранню картоплю збирають, коли в неї ще зелене бадилля - у фазі технічної стиглості бульб. Бадилля перед збиранням скошують кормозбиральними машинами (КСГ-Ф70, КСК-100А) і силосують. Збирають ранню картоплю картоплекопачами з ручним підбиранням бульб.

Середньо- й пізньостиглі сорти починають збирати на початку відмирання бадилля. Закінчують збирання за 20-25 днів до настання постійної середньодобової температури 7°С. За нижчої температури під час збирання різко збільшується пошкодженість бульб.

За 10-15 днів до збирання насінної картоплі і за 3-6 днів - товарної скошують бадилля на висоті 8 - 10 см при збиранні картоплі копачами або на 18-20 см - при комбайновому збиранні. Залишки бадилля обприскують хлоратом магнію (30 кг/га) або реглоном (2-3 л/га), розчиненими у 400-500 л води. Це сприяє швидкому фізіологічному дозріванню бульб, дозріванню та огрубінню шкірки, що запобігає пошкодженню хворобами.

На важких ґрунтах за 3-4 дні до збирання міжряддя розпушують культиваторами КОН-2,8А, КРН-4,2Д, які обладнані долотами, на глибину 14 - 16 см, завдяки чому поліпшується робота картоплекомбайнів (КПК-2, КПК-3 та ін.). Бадилля, уражене фітофторою, скошують і вивозять з поля.

У роки надмірного зволоження і нестачі тепла, коли затягується вегетація рослин, рекомендується проводити сенікацію бадилля. Для цього в 500 л води настоюють протягом 1-2 діб суперфосфат (20 % від кількості води), додають 20 г гербіциду 2,4Д і гектарну норму фунгіциду ридомілу (0,8-1 кг/га).

При збиранні середньопізніх та пізньостиглих сортів картоплі підсушують бадилля, тобто проводять його десикацію. Посіви картоплі при цьому за 10-15 днів до збирання обприскують розчинами хлорату магнію (25 - 30 кг/га в 400-600 л води) або реглону (2-3 л/га). Завдяки десикації швидше достигають бульби, грубіють покривні тканини бульб і вони менше уражуються хворобами.

Збирають картоплю прямим комбайнуванням, комбінованим або роздільним способом. Пряме комбайнування застосовують на чистих площах, легких і середніх за механічним складом ґрунтах, на яких ґрунт легко відсівається на робочих органах комбайна. При комбайновому збиранні можливі втрати з мінімальним пошкодженням бульб - не більше 3 % від загального урожаю.

При комбінованому збиранні використовують копачі-валкоутворювачі КСТ-1,4А, КТН-2В, які викопують картоплю із двох рядків і укладають у міжряддя невикопаних двох рядків, а бадилля залишають за собою. При наступному проході копачі пропускають два невикопаних рядки із зібраними бульбами з двох попередніх рядків і викопують наступні два рядки картоплі. Залишені рядки з бульбами викопують комбайном КПК-2.

Роздільний спосіб збирання застосовують на вологих ґрунтах. Копачами-валкоутворювачами викопують бульби і укладають їх у валки з двох, чотирьох або шести рядків. Підбирають рядки комбайнами, котрі обладнані підбирачами.

Збирання може бути потоковим або потоково-перевалочним. При потоковому способі зібрані комбайном бульби відразу доставляють на сортувальні пункти КСГ-15В, КСП-25, де їх розділяють на фракції і кожну фракцію відправляють на зберігання - в засіки, сховища та кагати. При потоково-перевалочному збиранні бульби спочатку зберігають під шаром соломи в наземних кагатах з витяжною вентиляцією протягом 15-20 днів. Після цього товарну картоплю сортують на фракції і відправляють на постійне зберігання.

Список використаної літератури

1. Данильченко М.Г. Сільськогосподарські машини //Тернопіль. - 2001-186-196 с.

2. Баранчук Ю.В. Економічна ефективність вирощування картоплі // Економіка АПК. - 2003. - № 7. - С. 62-69.

3. Бексеев Ш.Г. Картофель. - СП-б. : Диля, 1998. - 160 с.

4. Белик В.Ф. Овощеводство / В.Ф. Белик В.Е. Советкина, В.П. Дерюжкин / Под ред. В.Ф. Белика. - М.: Колос, 1981. - 380 с.

5. Бульба: Популярная энциклопедия. Справочник по биологии, возделыванию, хранению и использованию картофеля в кулинарии. - Мн.: Белорусская энциклопедия, 1994. - 350 с.

6. Вольпер И.М., Магидов Я.И., Картофель: История, применение, употребление. - М.: Колос,1978. - 285 с.

7. Гамаюнов В.Є., Грабовецький С.М. Продуктивність і якість бульб картоплі в залежності від добрив // Проблеми та перспективи розвитку зрошуваного землеробства на півдні України: Матеріали професорсько-викладацької та студентської наукових конференцій агрономічного факультету. - Херсон: ХДАУ, 2003. - С. 54-56.

8. Грищенко І.М. Картоплярство в умовах ринку. - К.: УСГА, 1991 - 80 с.

9. Довідник картопляра / [Відп. за вип. С. С. Лищук, С.С. Моспан]. - Ужгород: Карпати, 1987. - 202 с.

10. Доспехов В.А. Методика полевого опыта. - М.: Колос, 1985. - 416 с.

Размещено на Allbest.ru

...