Організація ветеринарної справи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Ветеринарна справа - галузь діяльності ,яка склалася історично. Це система державних ,господарських ,громадських заходів щодо охорони тварин від захворювань ,поданням їм ефективної лікувальної допомоги з метою збереження і зростання кількості поголів'я ,збільшення виробництва та поліпшення від зооатропонозів.

Організація ветеринарної справи відноситься до циклу наук, який об`єднує сукупність спеціальних ветеринарних знань. Вона вивчає організацію ветеринарної діяльності в тваринництві, на м`ясопереробних та інших промислових підприємствах, які займаються виробництвом, заготівлею, зберіганням, переробкою продуктів та сировини тваринного походження, на транспорті та інших галузях народного господарства.

Організація ветеринарної справи вивчає форми та методи роботи фахівців ветеринарної медицини, економічну ефективність ветеринарних заходів і т.д. ветеринарний тварина господарство медицина

Організація ветеринарної справи включає в себе основні положення ветеринарного законодавства, організації служби ветеринарної медицини, економіки, ветеринарної статистики, бухгалтерського обліку в ветеринарній медицині, ветеринарно-санітарного нагляду ( контролю), ветеринарного постачання, ветеринарного будівництва, ветеринарного діловодства.

Поняття ветеринарна справа аналогічне поняттю служба ветеринарної медицини - це діяльність людей у галузі ветеринарної медицини ,головним об'єктом яких є домашні та промислові тварини ,включаючи звірів,птахів,риб і бджіл.

Служба ветеринарної медицини входить до складу агропромислового комплексу і безпосереднього пов'язана за багатьма галузями народного господарства ( тваринництво ,промисловість ,що переробляє продукти та сировину тваринного походження ,транспорт ,торгівля тваринами і сирими продуктами тваринництва,імпорт та експорт і охорона здоров'я ). Цим визначається важливе народногосподарське ,економічне ,оборонне й соціальне значення ветеринарної справи.

Об'єкти ветеринарної діяльності

Головним об'єктом діяльності працівників ветеринарної медицини та звичайно, і основним об'єктом досліджень у ветеринарній науці, є домашні та промислові тварини, включаючи звірів, птахів, риб та бджіл. За питомою вагою на першому місці серед цих об'єктів - сільськогосподарські тварини, які є одним із засобів виробництва в сільському господарстві.

Проте здоров'я тварин, їх нормальна продуктивність залежить від багаточисельних факторів і перш за все від умов їх утримання, годівлі та виробничого використання. Завдяки цьому коло об'єктів ветеринарної діяльності окрім тварин включає:

-тваринницькі будівлі, пасовища та місце напування;

-тваринницькі приміщення, територія ферм;

-продукти та сировина тваринного походження;

- підприємства з забою тварин, переробки тваринницької продукції, місце торгівлі цією продукцією;

-транспортні засоби, що використовуються для перевезення тварин, продукції та сировини тваринного походження.

Спеціалісти ветеринарної медицини впливають на вказані об'єкти різними способами чи методами, головною, кінцевою метою яких є забезпечення збереження чи відновлення здоров'я тварин, їх нормальної продуктивності чи працездатності, а також попередження захворювання людей хворобами, що передаються від тварин людині та харчових токсикоінфекцій. У цьому суть ветеринарних заходів, суть ветеринарної справи.

Ветеринарна справа тісно пов'язана з багатьма галузями народного господарства, в тому числі і з охороною здоров'я. Цим визначається важливе народногосподарське та соціальне значення ветеринарної справи. Найбільш важлива її роль в таких галузях, як тваринництво; промисловість, що переробляє продукцію тваринництва (м'ясна, консервна, холодильна, молочна) та сировину тваринного походження (з обробітку шерсті, шкір, утилізаційна); транспорт (залізничний, водяний, повітряний, автомобільний), пов'язаний із перевезенням тварин та продукції тваринного походження; торгівля тваринами та сирими продуктами тваринництва; імпорт і експорт.

Ветеринарна справа займає певне місце і в обороні держави. На сьогодні це в першу чергу робота спеціалістів ветеринарної медицини із забезпеченням благополуччя тваринництва військових господарств, організація заходів з захисту тварин від різних засобів нападу, з надання допомоги ураженим тваринам, а також проведення пов'язаних з цим ветеринарно-санітарних заходів, з охорони особового складу армії від токсикоінфекцій чи будь-яких хвороб.

Економічне значення ветеринарної справи визначається з одного боку збитком, який завдають тваринництву хвороби, загибель худоби та птахів, а з іншого боку, тим ефектом, який дають ветеринарні заходи у скороченні цих збитків.

Практика засвідчує, що ефективність ветеринарних заходів вища там, де краще організована ветеринарна справа.

Правильна організація ветеринарної справи - це чітка організаційна побудова всієї системи організацій та установ ветеринарної медицини, без чого не можливе успішне та своєчасне проведення ветеринарних заходів; це правильна, що базується на новітніх досягненнях науки та практики, побудова ветеринарних заходів, які забезпечують їх найбільшу ефективність; це також така побудова ветеринарних заходів, при якій останні органічно зливаються з виробничими процесами у тваринництві, що забезпечує високу ветеринарну культуру та підвищення продуктивності праці на фермах.

Особливостями організації ветеринарної справи в Україні є:

-державна форма організації ветслужби (керівна, організуюча та контролююча функції);

-єдність служби ветеринарної медицини, що досягається єдиним керівництвом ветеринарною справою Державним комітетом ветеринарної медицини України (ДКВМУ);

-профілактичне спрямування ветеринарної діяльності;

-плановість ветеринарних заходів у боротьбі з хворобами тварин;

-єдність ветеринарної науки та практики;

-широка участь у ветеринарній справі працівників тваринництва і органів виконавчої влади;

-активне співробітництво з органами охорони здоров'я у боротьбі з хворобами, спільними для людини та тварини;

-поглиблення співробітництва ветеринарної служби країни з ветслужбами зарубіжних країн і міжнародними веторганізаціями.

Ветеринарні заходи - будь-які заходи, у тому числі на виконання законів, постанов, інших нормативно-правових актів, зводів правил, вимог та процедур, включаючи, зокрема, протиепізоотичні заходи, визначення критеріїв кінцевого продукту, методів переробки та виробництва, процедур тестування, інспектування, сертифікації та ухвалення, карантинні заходи, включаючи відповідні вимоги, пов'язані з транспортуванням об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, на виконання положення щодо відповідних статистичних методів, процедур відбору зразків та методів оцінки ризику хвороби тварин, що застосовуються для:

а) захисту життя і здоров'я тварин від ризиків, що виникають у результаті занесення, укорінення чи поширення хвороб тварин, організмів, які переносять хвороби, а також хвороботворних організмів;

б) захисту життя і здоров'я людей або тварин від ризиків, що виникають від забруднюючих речовин, токсинів або хвороботворних організмів, які містяться у продуктах тваринного походження чи кормах;

в) захисту життя і здоров'я людей від ризиків, що виникають у результаті хвороб, які переносяться тваринами або продукцією, що виробляється з них.

До ветеринарних заходів відносяться :

- ветеринарно-санітарні, профілактичні, протиепізоотичні і лікувальні заходи ( включаючи заходи щодо виявлення та ліквідації вогнищ захворювань які передаються від тварин людям);

- ветеринарні заходи та ветеринарно-санітарна експертиза при заготівлі та забої тварин, торгівлі м`ясом та іншими продуктами, а також надзором за санітарним станом місць торгівлі ними на ринках та ярмарках;

- ветеринарно-санітарний контроль за станом, заготівлею та забоєм тварин, перегоном скота, заготівлею, зберіганням та переробкою м`яса, молока, яєць, вовни, шкіри та інших продуктів і сировини тваринного походження, а також за перевезенням всіма видами транспорту, імпортом та експортом тварин, м`яса, яєць.

- нагляд за виконанням ветеринарно-санітарних заходів підприємствами, організаціями і установами, які здійснюють заготівлю, зберігання і переробку продуктів і сировини тваринного походження, а також за ветеринарно-санітарним станом цих підприємств, установ та організацій;

- ветеринарний нагляд за рибогосподарськими водоймищами та за виконанням ветеринарно-санітарних правил на рибо- та китобійних промислах.



Виробничу переддипломну практику проходила на базі ТОВ «Яструбщанське »,яке розташоване в с . Яструбщина Глухівського району Сумської області. Відстань від районного центру( мІста Глухова)-46 км.

Глухівський район на карті.

Очолює підприємство Гончаров І.М. Дане підприємство є державною установою.

Кліматичні умови в господарстві сприятливі для ведення тваринництва. Господарство знаходиться в лісостеповій зоні.

Господарство в основному займається вирощуванням зернобобових культур для ведення тваринницької галузі, яка має м'ясо-молочний напрямок.

Кількість землі, закріпленої за господарством, становить 830 га.

Тваринництво-одна з провідних галузей сільського господарства,що обумовлює інтенсивне розведення худоби в різних природно-екологічних зонах і отримання високої частки молока,м'яса та інших продуктів сільськогосподарської продукції.

Провівши аналіз даних наявності тварин і структури стада, можна сказати, що поголів'я тварин збільшилось, а саме: ВРХ - на 6%, поголів'я свиней - на 11%, а овець - на 1%. Це пов'язане з покращенням загального стану господарства. Велика увага приділяється утриманню, годівлі та догляду за тваринами.

Аналізуючи дані таблиці, можна зробити висновки: від 100 овець отримано приплоду на 5% менше, ніж за 2010 рік. Середньодобовий приріст збільшився на 3%.

Годівля тварин три рази на добу, роздача кормів проводиться із застосуванням ручної праці. Напування тварин за допомогою поїлок.

Грубі корми зберігаються в скирдах. Всі зернові корми знаходяться в складах. Для зберігання силосу використовують типову силосну яму на 900 т маси.

3. Ветеринарна діяльність в умовах великих сільськогосподарських підприємств має значні відмінні риси.

Здійснюється вона в межах ТОВ «Яструбщанське» при високій концентрації тварин з безперервним, ритмічним виробництвом продукції. Ветеринарні заходи включаються в технологічний цикл виробництва продукції, тому повинні виконуватися в чітко встановлені терміни. На всіх стадіях виробництва умови утримання та годівлі тварин відповідають їх віку, фізіологічному стану та виробничому призначенню. Ось чому організаційно-технологічні умови проведення профілактичних та лікувальних обробок тварин на кожній виробничій ділянці мають свої особливості. При проведенні лікувально-профілактичних обробок та ветеринарно-санітарних робіт застосовуються передові форми організації праці, сучасні технологічні засоби.

Фактори зовнішнього середовища не впливають на технологію ветеринарних трудових процесів, так як у промислових комплексах вони виконуються в однакових виробничих умовах. У спеціалістів ветеринарної медицини переважають функції із спостереження та контролю за станом здоров`я тварин, дотримання ветеринарно-санітарних правил.

Працівники ветеринарної медицини в ТОВ «Яструбщанське» мають регламентований робочий день і мають всі умови для ретельного його дотримання.

Норми часу для виконання ветеринарних робіт встановлюють для кожної категорії працівників ветеринарної медицини з розрахунку на одиницю роботи (1,10,100,1000 тварин чи птиці). При розрахунку працівників ветеринарної медицини за основу приймають трудоємкість виконання робіт. Норми часу на виконання ветеринарних робіт найчастіше беруть з довідників.

Норми ветеринарного обслуговування тваринництва Розрахунок штату спеціалістів ветеринарної медицини господарств.

Службою ветеринарної медицини в господарстві керує головний або старший ( з правами головного) лікар ветеринарної медицини. В організаційно-господарських питаннях він підпорядковується директору чи голові правління. В спеціальних питаннях він підпорядковується головному державному інспектору ветеринарної медицини району. Якщо господарство знаходиться у складі спеціалізованого тресту, об`єднання, управління чи іншої організації, то головний лікар господарства в спеціальному відношенні підпорядкований спеціалісту ветеринарної медицини відповідної вищої організації.

Головному лікарю ветеринарної медицини господарства підпорядковані в спеціальних питаннях працівники ветеринарної медицини господарства.

Згідно нормативів, у господарстві повинен бути головний лікар ветеринарної медицини - один на господарство, що має більше 800 умовних голів худоби або старший лікар ( з правами головного) - теж один на кожні 850 умовних голів худоби встановлюється штатна одиниця старшого лікаря, лікаря або фельдшера ветеринарної медицини. На ветеринарних санітарів ці нормативи не розповсюджуються.

Посада головного ( або старшого з правами головного) лікаря ветеринарної медицини встановлюється в ТОВ «Яструбщанське» незалежно від кількості посад лікарів чи фельдшерів і не за рахунок скорочення посад.

Обрахування поголів`я тварин в умовних ( а не у фізичних) головах введене у зв`язку з тим, що витрати праці спеціалістів для обслуговування тварин різних видів та вікових груп не однакові. Для відповідних розрахунків встановлені коефіцієнти переведення фізичного поголів`я тварин, які є в господарстві, в умовні голови, затверджені Головним управлінням ветеринарії Держагропрому СРСР 26.11.1987 р.

Коефіцієнти переведення фізичного поголів`я тварин в умовні голови великої рогатої худоби ( за нормами витрат праці не ветеринарне обслуговування тварин) наведені в таблиці 3

Коефіцієнти переведення фізичного поголів`я тварин в умовні голови великої рогатої худоби.

Для племінної худоби та племінної птиці вводиться додатковий коефіцієнт 1,4, тобто вказані коефіцієнти для відповідних видів худоби та птиці підвищуються на 40 %.

При підрахуванні враховують середньорічне поголів`я тварин всіх видів, за винятком дорослої птиці та бджолосімей, кількість яких береться станом на кінець року. Для визначення середньорічного поголів`я складають за 13 місяців кількість тварин кожного виду, що є в господарстві на перше число кожного місяця з 1 січня попереднього року та закінчуючи 1 січня поточного року і отриману суму ділять на 13.

При визначені штату спеціалістів ветеринарної медицини для обслуговування певного поголів`я тварин ( крім головного чи старшого з правами головного лікаря) можна користуватися формулою :

Х = (А х К1) + ( Б х К2) + (Вх К3) + ....

де Х - шукане число штатних одиниць;

А,Б,В,Г, і т.д. - кількість голів тварин різних видів;

К1, К2 ,К3, К4 і т.д. - коефіцієнти переведення фізичних голів тварин відповідного виду в умовні голови великої рогатої худоби;

850 - норматив навантаження на одного спеціаліста.

Оптимальним співвідношенням між кількістю лікарів та фельдшерів для звичайних господарств та промислових комплексів є 1 : 2, для племінних господарств 1 : 1 та для відгодівельних господарств.

При виробничій необхідності можуть бути запроваджені такі посаді як завідувач аптекою, завідувач ветеринарною чи зооветеринарною лабораторією, лаборанти цих лабораторій чи інші за рахунок загальної чисельності спеціалістів за нормативами.

Відповідальність, обов`язки та права спеціалістів ветеринарної медицини господарств.

Головний ( старший) лікар ветеринарної медицини господарства є керівником служби і організатором профілактичних, лікувальних та ветеринарно-санітарних заходів. Він відповідає за ветеринарно-санітарне благополуччя стад тварин, що забезпечує виконання господарством завдань по розвитку тваринництва і реалізації доброякісних у ветеринарно-санітарному відношенні продукції. На ньому лежать відповідність за своєчасне проведення комплексу профілактичних заходів, за їх повноту і якість. Головний ( старший ) лікар організує та особисто проводить ці заходи, а також здійснює ветеринарно-санітарний контроль та нагляд, розробляє і представляє керівнику господарства плани ветеринарних заходів, погодивши їх з керівником ветеринарної медицини району, контролює виконання вимог ветеринарного законодавства на фермах. Разом з головним зооінженером він визначає заходи з покращання та використання кормової бази, пасовищ та водонапування, по боротьбі з яловістю тварин та збереженню молодняку, приймає участь у вибракуванні худоби і розробці показників розвитку тваринництва.

Керівник служби ветеринарної медицини господарства зобов`язаний сприяти підвищенню культури ветеринарної роботи в господарстві, створювати умови для більш ефективного лікування тварин, застосування сучасних методів і засобів терапії та профілактики .Йому доводиться витрачати багато часу на практичну роботу, зокрема, на огляд та дослідження введених в господарство тварин, постановку діагнозів, лікувальну допомогу, проведення протиепізоотичних заходів тощо.

Головний лікар ветеринарної медицини господарства має право :

Забороняти введення на ферми, виведення з них, перегрупування тварин у господарстві у зв`язку з карантинними чи обмежувальними заходами ; утримання тварин в приміщеннях, які не відповідають ветеринарно-санітарним та зоогігієнічним вимогам; використання для тварин недоброякісних кормів та води; випуск з господарства недоброякісної у ветеринарно-санітарному відношенні продукції тваринництва; дозволяти чи забороняти забій тварин, зняття шкір з трупів тварин, а також використання вироблених в господарстві продуктів тваринництва, видавати ветеринарні посвідчення, довідки.

Керівник служби ветеринарної медицини господарства має право давати вказівки з усіх ветеринарних питань спеціалістам ветеринарної медицини цього господарства, а керівникам ферм, відділів, бригад та громадянам - власникам тварин населеного пункту, вказівки про проведення профілактичних, ветеринарно-санітарних, лікувальних, карантинних та інших заходів по боротьбі з хворобами тварин. Його вказівки з питань ветеринарної медицини обов`язкові для працівників господарства і можуть бути відмінені лише головним державним інспектором ветеринарної медицини району.

Органи ветеринарної медицини пред`являють високі вимоги до керівників служб ветеринарної медицини господарств, так як від рівня їх організаторської і спеціальної роботи значно залежить ветеринарне благополуччя тваринництва. В той же час в скороченні витрат від хвороб і загибелі тварин особливо велика роль спеціалістів ферм і відділів. Вони повсякденно і безпосередньо зайняті профілактичною та лікувальною роботою, слідкують за виконанням ветеринарно-санітарних правил, спостерігають за здоров`ям тварин, правильним їх утриманням та годівлею, проводять дезінфекцію приміщень, протиепізоотичні заходи.

Разом з працівниками ферми лікар ( фельдшер) ветеринарної медицини встановлює профілактичний карантин для тварин введених у господарство; приймає участь у підготовці до зимівлі худоби, контролює якість кормів, здійснює нагляд за забоєм тварин, за ветеринарно-санітарним станом забійного пункту; проводить ветеринарні заходи при відтворенні стада ( в т.ч. при штучному осіменінні) та заходи боротьби з яловістю.

Лікар навчає працівників ферм правилам та прийомам догляду за тваринами, попередження захворювань та надання першої допомоги захворілим.

Разом з зооінженером він приймає участь у вибракуванні худоби.

Спеціаліст ветеринарної медицини зобов`язаний вести встановлену ветеринарну документацію і негайно інформувати головного лікаря господарства або установу державної ветеринарної медицини про порушення ветеринарного законодавства на фермі, появі заразних чи інших масових захворювань тварин.

У відповідності з діючим ветеринарним законодавством головний лікар ветеринарної медицини, а також інші спеціалісти служби ветеринарної медицини господарства мають право :

-безперешкодно відвідувати об`єкти ветеринарного нагляду в господарстві;

-вимагати необхідні відомості від посадових осіб, орендарів, кооператорів та інших працівників господарства для виявлення епізоотичної обстановки;

-призупинити виконання робіт, що проводяться з порушенням вимог законодавства з питань ветеринарної медицини ;

-давати обов`язкові для виконання вказівки по усуненню виявлених порушень ветеринарно-санітарних правил;

-давати вказівки спеціалістам ветеринарної медицини господарства, посадовим особам, орендаторам, кооператорам про проведення профілактичних ветеринарно-санітарних, оздоровчих заходів;

-забороняти введення, виведення, перегрупування тварин підозрюваних у захворюванні та хворих заразними хворобами;

-видавати ветеринарні довідки на тварин, продукцію та сировину.

Свої вказівки спеціаліст дає переважно в усній формі, але при необхідності він складає акт про виявлені порушення з пропозиціями по їх усуненню, представляє доповідну записку керівникам господарств чи його підрозділів, виступає з пропозиціями на засіданні дирекції чи правління господарств.

Згідно Закону України “Про ветеринарну медицину”, керівники господарств зобов`язані забезпечувати спеціалістам ветеринарної медицини належні умови роботи, будувати лікарні ( пункти) ветеринарної медицини, аптеки та інші ветеринарні об`єкти. Лікарню ветеринарної медицини будують в господарствах різних напрямків ( за винятком птахофабрик) на центральній садибі господарства або на найбільш великій фермі. Це об`єкт загальногосподарського призначення. На кожній фермі повинен бути пункт ветеринарної медицини.

Як підкреслювалося раніше, основним у діагностиці служби ветеринарної медицини господарства є профілактика та своєчасне лікування хворих тварин. Особливо зростає відповідальність працівників ветеринарної медицини господарства при неблагополуччі ферм з інфекційних та інвазійних хвороб тварин, коли необхідно забезпечити найшвидше оздоровлення господарства та не допустити розповсюдження захворювання за його межі. З цією метою головний лікар господарства розробляє організаційно-господарські та ветеринарно-санітарні заходи з ліквідації хвороби і негайно повідомляє про неї головному державному інспектору ветеринарної медицини району.

Спеціалісти ветеринарної медицини господарства повинні підтримувати постійно зв`язки зі службою державної ветеринарної медицини. Вони погоджують свою роботу з ними, спільно планують та проводять найважливіші заходи щодо діагностики, профілактики та ліквідації хвороб тварин, консультуються у головного державного інспектора ветеринарної медицини району, отримують у нього необхідні вказівки та інформацію, приймають участь у районних нарадах або семінарах спеціалістів ветеринарної медицини, обмінюються досвідом роботи.

Нерідко лікарі господарств звертаються з питаннями своєї професійної діяльності в районну лабораторію державної ветеринарної медицини чи в установи ветеринарної медицини області.

В господарствах, які мають лікарів та яким надане право видавати офіційні ветеринарні документи, дозволяється мати круглу печатку служби ветеринарної медицини. Розмір печатки 40 мм в діаметрі, в центрі слова “Служба ветеринарної медицини”, а по колу назва господарства, району, області. Печатку замовляють за письмовим дозволом головного державного інспектора ветеринарної медицини району. За правильне користування нею відповідає старший спеціаліст ветеринарної медицини господарства, у якого печатка зберігається.

4. Служба ветеринарної медицини в молочних комплексах.

За типовими проектами ці комплекси є на 400, 800, 1200, 1600, 2000, 2400 і більше голів.

Основними завданнями служби ветеринарної медицини в молочних комплексах є:

-захист тварин від захворювання бруцельозом, туберкульозом, лейкозом (періодичні діагностичні дослідження у відповідності з діючими інструкціями);

-попередження занесення в комплекс збудників висококонтагіозних інфекційних хвороб (ящур), особливо небезпечних (сибірка, емкар, пастерельоз) чи інших характерних для великої рогатої худоби хвороб (лептоспіроз, тріхофітія, парагрип, інфекційний ринотрахеїт, вірусна діарея, колібактеріоз, сальмонельоз, стрептококоз та ін.);

-профілактика захворювання діктіокаульозом, фасціольозом, гіподерматозом, коростою, бабезіозом, протозоозами та іншими інвазійними Хворобами;

-профілактика захворювань вим'я;

- профілактика захворювань копитець та кінцівок;

-забезпечення високого рівня відтворення стада (своєчасна діагностика тільності у корів і телиць, виявлення безплідних корів та ліквідація безпліддя, організація штучного осіменіння тварин тощо);

-забезпечення збереження молодняку великої рогатої худоби;

І. - систематична диспансеризація корів у відповідності з технологічним циклом виробництва (загальна, гінекологічна, хірургічна).

Важливого значення набуває функціонування комплексів за принципом підприємств закритого типу та капітальне їх огородження з двома захисними зонами.

В молочних комплексах служба ветеринарної медицини здійснюється лікарями і операторами з обробки тварин та приміщень. Наприклад, в комплексі на 800 корів передбачено мати одного лікаря ветеринарної медицини, одного оператора з ветеринарної обробки тварин та двох операторів з ветеринарної обробки приміщень.

Матеріально-технічна база служби ветеринарної медицини залетіть від величини молочного комплексу. За діючими нормами технологічного проектування ветеринарних об'єктів в комплексах на 400 корів передбачено мати пункт ветеринарної медицини та в'їздний дезінфікуючий бар'єр, в комплексах на 800 корів з безприв'язним утриманням - ветеринарно-профілактичний пункт, в`їздний бар'єр та забійний майданчик. В усіх молочних комплексах повинно бути приміщення для профілактичного карантинування, пункт збирання сировини для виробництва м'ясо-кісткового борошна та ізолятор.

Пункт ветеринарної медицини складається з амбулаторії та стаціонару. Розмір останнього - 3% потужності комплексу при безприв'язному та 2% - при прив'язному утриманні корів.

В'їзний дезбар'єр розміщують на головному в'їзді на територію молочного комплексу. Довжина його повинна бути 9 м, ширина на всю ширину воріт, глибина 0,35 м.

Ізолятор будують на відстані 200 м від основних виробничих об'єктів комплексу.

Для забезпечення належного санітарного стану виробничих приміщень та території комплексу необхідно постійно слідкувати за їх чистотою і благоустроєм. Щомісячно проводить санітарний день.

Родильні відділення повинні бути змінними - одне функціонує, а інше в цей час санують, що сприяє попередженню гостро перебігаючих інфекційних хвороб молодняку.

Найбільш ефективною виявилася поточно-цехова система виробництва молока, яка повно відповідає фізіологічним та продуктивним особливостям тварин у промисловому тваринництві. Вона дозволяє організувати ритмічне здійснення ветеринарно-санітарних заходів по циклах виробництва.

Технологія ветеринарних робіт в молочних комплексах включає:

Цех сухостою, секції нетелів цехів первісток:

-клінічне дослідження та ветеринарно-санітарні обробки тварин при поступанні, перед переведенням в інші підрозділи;

-дезінфекція стійл (станків) перед комплектуванням технологічних фуп та вигульних майданчиків 1 раз на місяць;

-імунізація проти колібактеріозу, сальмонельозу, парагрипу та інфекційного ринотрахеїту, обробка вітамінними препаратами за показаннями;

-дослідження корів та нетелів на різні форми маститів - 7-Ю і 45-50 дні сухостою.

Цехи розтелів, родильні відділення цехів первісток:

-клінічне дослідження корів та нетелів перед розтелом і зразу після нього, а також телят зразу після народження, перед передаванням в інші підрозділи за технологією;

-дезінфекція боксів (станків, стійл) для корів і нетелів перед постановкою та після виведення тварин, кліток для телят у профілакторії щоденно;

-дослідження молозива на кислотність та кетонові тіла першого надою корів і нетелів;

- дослідження 10-15% телят на випоювання їм молозива в перші дві години життя за показаннями;

-акушерсько-гінекологічне обстеження на 5-6 день після розтелу;

-обробка корів засобами, що посилюють скорочення матки за показаннями;

-обстеження корів на мастит в 1-й та 14-й дні після розтелу;

-імунізація телят проти колібактеріозу і сальмонельозу, парагрипу іінфекційного ринотрахеїту, опромінення ІЧ та УФ-спектра;

-обезрожування телят при безприв'язному утриманні корів у 7-30-денному віці;

-протистресові обробки телят за 1 годину до перевезення в наступні підрозділи, якщо перевезення триває понад 1 годину;

-ветеринарно-санітарний контроль доїльного обладнання та молочного посуду, дотримання правил гігієни доїння корів постійно, а бактеріологічний контроль періодично.

Цехи (секції) роздоювання та осіменіння:

клінічний огляд перед поступанням в цех та перед переведенням в інший підрозділ;

-дезінфекція стійл (станків) після кожного циклу користування;

-ветеринарно-санітарний контроль доїльного обладнання та молочного посуду постійно, а бактеріологічний контроль 1 раз у місяць;

-контроль стану обміну речовин щоквартально у 6 еталонних корів з однорідних технологічних груп;

-гінекологічне обстеження корів через ЗО днів після розтелу після відсутності стадії збудження статевого циклу;

-дослідження корів на мастит через ЗО і 60 днів після розтелу.

Цехи виробництва молока:

-клінічні обстеження та санітарні обробки корів перед переведенням в цех сухостою;

-дезінфекція станків і вигульних майданчиків 1 раз в квартал, а також після проведення досліджень тварин на туберкульоз, бруцельоз,лейкоз;

- ветеринарно-санітарний контроль стану доїльної апаратури та молочного посуду постійно, а бактеріологічний контроль 1 раз в квартал;

-контроль стану обміну речовин у корів по еталонних тваринах щоквартально;

імунізація корів проти сибірки, діагностичні дослідження на туберкульоз, бруцельоз, лейкоз;

-інші діагностичні дослідження, імунізації та спеціальні обробки тварин за показаннями;

-дослідження корів на мастит 1 раз у місяць;

-введення спеціальних препаратів в усі долі вим'я перехворілих маститом під час лактації корів після останнього доїння, перед запуском.

У всіх виробничих підрозділах використовуються такі роботи: контроль ветеринарно-санітарного стану території комплексу, загальний огляд тварин, обстеження кормів, джерел напування; дезінфекція транспортних засобів, забійних пунктів, холодильних камер, ізолятора тощо та бактеріологічний контроль якості дезінфекції; дезінсекція, дератизація; контроль стану мікроклімату в приміщеннях; ветеринарно-санітарний контроль пасовищ та природних місць напування; діагностика хвороб і проведення лікування хворих тварин.

Основними завданнями спеціалістів ветеринарної медицини цих комплексів є:

-вивчення ветеринарно-санітарного стану господарств-постачальників молодняку великої рогатої худоби (звертають увагу на умови утримання, забезпеченість доброякісними кормами, епізоотичний стан, санітарний стан ферм, території навколо них, захворюваність тварин, причини хвороб тощо);

-відбирання та підготовка тварин для завезення в комплекси (відбирають здорових, добре розвинених тварин, досліджують їх на інфекційні та інвазійні хвороби, безпосередньо перед відправленням вводять антистресові препарати (глюкоза, аміназин, антибіотики));

-перевезення та приймання тварин (перевозять в спеціально обладнаних автомашинах з теплоізоляцією, проводять клінічний огляд при розвантаженні в приймальне відділення і організовують 30-денне їх профілактичне карантинування з відповідними діагностичними та ветеринарно-санітарними обробками тощо);

-захист тварин від інфекційних хвороб (бруцельозу, туберкульозу, ящуру, сибірки, трихофітії, емфізематозного карбункулу, лейкозу, лептоспірозу, пастерельозу, парагрипу, інфекційного ринотрахеїту, вірусної діареї, сальмонельозу тощо);

-захист тварин від інвазійних хвороб (фасціольозу, діктіокаульозу, гіподерматозу та ін.);

-профілактика незаразних хвороб органів травлення, дихання, порушень обміну речовин, отруєнь тощо;

-профілактика захворювань копитець та кінцівок;

- періодична дезінфекція, дезінсекція, дератизація тваринницьких приміщень.

Рекомендована чисельність працівників ветеринарної медицини в комплексах із різним поголів'ям приведена в таблиці 4.

Штатна чисельність працівників ветеринарної медицини в комплексах з вирощування та відгодівлі великої рогатої худоби

Особливістю цих комплексів є те, що вони не можуть функціонувати як господарства закритого типу. Ось чому коло господарств-постачальників повинно бути якнайменше, звезення молодняку потрібно робити в найстисліші терміни (тиждень, два), що буде сприяти створенню відповідного мікробізму, попередженню пасажування збудників різних хвороб При тривалому завезенні тварин.

При необхідності проведення протиепізоотичних, профілактичних та лікувальних заходів серед багатотисячного поголів'я неможливо використовувати лише монообробки. Потрібно здійснювати обробки прогресивними методами, зокрема, аерозольним, пероральним. Бажано, щоб аерозольні установки були стаціонарними, трубопроводи були в усіх приміщеннях для утримання тварин комплексу.

Практика засвідчує, що в комплексах з вирощування та відгодівлі великої рогатої худоби спочатку проявляються шлунково-кишкові захворювання, а з 2-місячного віку на їх фоні з'являються вірусні респіраторні хвороби. Характерним є те, що у більшості спеціалізованих господарств мають місце змішані інфекції (парагрип, інфекційний ринотрахеїт, вірусна діарея), які ускладнюються бактеріальною флорою (пастерели, бордетели, пневмококи та ін.).

Свинарство в Україні - друга галузь після птахівництва, яка перейшла на промислове виробництво свинини. За короткий час почали функціонувати 5 державних комплексів на 108 тис. голів, 4 - на 54 тис, 1 - на 36 тис. та 4 - на 24 тис. і багато комплексів у складі звичайних колектив-них сільськогосподарських підприємств.

Основними завданнями служби ветеринарної медицини свинарського комплексу є:

-контроль за комплектуванням підприємства до введення його в експлуатацію та в процесі роботи;

-систематичний контроль за годівлею та утриманням свиней (дослідження якості кормів, особливо концентрованих, обов'язкова стерилізація харчових відходів, дотримання оптимальних параметрів мікроклімату в приміщеннях тощо);

-систематичне санітарне вибракування свиней;

-захист комплексу від занесення збудників класичної чуми, бешихи, хвороби Ауєскі, коронавірусного гастроентериту, ящуру, дизентерії, лептоспірозу та ін.);

-попередження захворювання свиней колібактеріозом, набряковою хворобою, сальмонельозом, туберкульозом, аскаридозом та ін.;

-проведення масових профілактичних обробок проти незаразних хвороб (залізомісткими препаратами проти аліментарної анемм, препаратами селену для попередження токсичної дистрофії печінки, вітамінними препаратами проти гіповітамінозів тощо);

-лікування тварин індивідуальними та груповими методами;

-періодична дезінфекція, дезінсекція, дератизація приміщень у відповідності з технологічними графіками та контроль якості дезінфекції;

-контроль за станом обміну речовин шляхом біохімічних досліджень крові свиней.

5.Служба ветеринарної медицини в свинарських комплексах здійснюється лікарями ветеринарної медицини та операторами з ветеринарної обробки тварин і приміщень. Штатна чисельність працівників служби ветеринарної медицини свинарських комплексів в залежності від їх потужності.

6. Охорона праці

Охорона здоров'я, створення нормальних умов праці на виробництві, забезпечення безпеки праці, усунення професійних захворювань і виробничих травм є однією з головних турбот про людину. На сьогодні передбачено значно посилити роботу по покращенню умов праці, підвищенню кваліфікації і професійної майстерності робітників, створенню більш сприятливих умов для високопродуктивної праці і широкого застосування творчих здібностей робітників і службовців.

Складовими частинами охорони праці є - трудове законодавство, техніка безпеки, виробнича санітарія і протипожежна безпека.

Конституційне право громадян України на охорону їх життя і здоров'я у процесі людської діяльності відображено у законі України (Про охорону праці), прийнятому Верховною Радою України 14 жовтня 1992 року. Дія закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності і виду діяльності, на всіх працюючих незалежно від їх посади і рівня кваліфікації.

Інженер по техніці безпеки розслідує причини нещасних випадків, розробляє методи усунення і запобігання цих причин на основі вивчення виробничих процесів, засобів виробництва, прийомів праці. З цією метою техніка безпеки передбачає раціональну розробку більш безпечних передових технологічних процесів автоматизації окремих операцій, обладнання, агрегатів, їх модернізацію з метою створення безпечних умов праці, полегшення трудомістких процесів на виробництві.

Охорона праці, як наукова дисципліна, поділяється на три основні частини: правову, санітарну, технічну. Правова - це законодавчі акти по охороні праці жінок, молоді, осіб з неповною працездатністю, державному нагляду, громадському контролю, аваріях, травмах і захворюваннях на виробництві, їх профілактиці, паспортизації санітарно-технічного стану підприємств, фінансуванню та пропаганді охорони праці. Санітарна частина - це умови праці в цілому, завданням якої є планування території, виробничих приміщень і робочих місць, запобігання небезпечній дії хімічних речовин на працівників, вона вивчає питання по оптимізації повітряного середовища, забезпеченню вентиляції та опалення виробничих приміщень, їх освітлення, захисту від шкідливих випромінювань. Технічна частина забезпечує безпечні умови експлуатації енергосилового обладнання, електробезпеку, безпеку виробничих процесів та технічного обслуговування під час їх проведення.

На підприємстві ТОВ «Яструбщанське» створена служба охорони праці Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові господарства. За охорону праці в цілому по галузі тваринництва несе відповідальність - головний зоотехнік і лікар ветеринарної медицини.

При проведенні ввідного інструктажу з робітниками, що приймаються на роботу у ТОВ «Яструбщанське» обов'язково вказується на характер виробництва, основні причини травматизму і правила надання першої допомоги потерпілим, обов'язки працівників і порядок користування засобами індивідуального захисту. Проведення ввідного інструктажу фіксується в журналі реєстрації проведення ввідних інструктажів по техніці безпеки, який зберігається в інженера по ОП і ТБ.

Інструктаж на робочому місці проводять індивідуально з кожним працівником. Проводиться інструктаж на робочому місці завідувачами ферм та бригадирами і фіксується в «Журналі реєстрації інструктажів по техніці безпеки».

Усі види робіт в ТОВ «Яструбщанське» здійснюються з дотриманням правил техніки безпеки. Один день в тиждень надається всім працівникам для відпочинку, а працівникам, які задіяні на змінних роботах, день відпочинку встановлюється згідно біжучого графіку.

Основними методами аналізу травматизму є статистичний, топографічний, монографічний.

Статистичний метод використовують найбільш широко. Він дозволяє дати кількісну та якісну оцінку виробничого травматизму.

При статистичному методі вивчення аналізу нещасних випадків здійснюється за допомогою відповідних показників - коефіцієнт частоти і коефіцієнт важкості травматизму.

Коефіцієнт частоти - Кч - визначає число нещасних випадків, що припадає на 1000 працюючих даного підприємства за звітний період:

Т

Кч = - х 1000, де

Р

* Т - число потерпілих при нещасних випадках за звітний період з втратою працездатності більше ніж на три робочі дні;

* Р - середньостатистичне число працюючих за звітний період.

Коефіцієнт частоти дає лише кількісну характеристику. Його доповнює коефіцієнт важкості (Кв), який показує число днів тимчасової непрацездатності, яке припадає в середньому на одного потерпілого і визначається за формулою:

Д

Кв = -, де

Т

Д - число днів непрацездатності за звітний період в результаті нещасних випадків;

Т - число травмованих за звітний період.

З метою збереження майна в ТОВ «Яструбщанське» значна увага приділяється протипожежній профілактиці. З цією метою утворені добровільні протипожежні формування, які забезпечені необхідними засобами для гасіння пожежі. Всі приміщення в господарстві відповідають вимогам пожежної безпеки. Кожне приміщення обладнане пожежним щитом, на якому розміщені первинні засоби пожежегасіння (лопати, відра, вогнегасники тощо). У вогненебезпечних місцях вивішені попереджувальні написи і правила поводження з вогнем і легкозаймистими речовинами та матеріалам.

7.Власні дослідження проведено на базі ТОВ «Яструбщанське"». Я детально ознайомилась із плпнуваняям роботи ТОВ «Яструбщанське».Було проведено знайомство з основним персоналом ветеринарного обслуговування підприємства . За час проходження практики звернули велику увагу гельмінтологічним дослідженням поголів'я .Гельмінтологічному дослідженню підлягало поголів'я : ВРХ,свинопоголів'я,вівцематки. Але все ж таки більшою мірою було використано поголів'я свиней.

Гельмінтологічні дослідження виконано в Глухівській районній лабораторії ветеринарної медицини .

Для досліджень було використано свинопоголів'я ферми розташованої у с.Яструбщина.

Усі досліджувані свині за породним складом належали до породи велика біла, з різних вікових груп.

Умови утримання тварин та їх годівля у час проведення досліджень були по можливості максимально наближені до однакових для всіх тварин.

Свиней утримували у свинарнику розрахованому на 300 голів свиней, який збудований за типовим проектом товарно-відгодівельного свинарника. Розподіл свиней у станках проведено по виробничих і вікових групах: хряки і свиноматки утримувались в індивідуальних станках, а поголів'я відлучених поросят і ремонтного молодняку розмістили погрупно (групами по 5-6 тварин). Всі процеси догляду за тваринами здійснювали вручну.

Раціон свиней в цей час включав такі складові, як: свіжа пивна дробина, зерно кукурудзи, концентратні комбікорми, (поросятам відлученим віком 2-4 міс. додатково давали молочні відвійки).

Для діагностики гельмінтозних захворювань свиней було використано метод гельмінтоовоскопії за стандартизованою методикою флотації (яйця гельмінтів спливають у розчині з високою питомою вагою) з розчином нітрату амонію, NH4NO3 (гранульованої або чистої аміачної селітри), за Г.А. Котельніковим і В.М. Хреновим. Розчин готується у розрахунку: 1500 г. селітри на 1 л води, розчинення здійснюють у гарячій воді. Густина приготовленого розчину складає 1,32 кг/м при температурі 18-20 С, що дозволяє виявляти яйця збудників багатьох гельмінтозів с/г тварин і в тому числі збудників аскаридозу, трихоцефальозу, езофагостомозу свиней.

Для дослідження пробу фекалій брали наважкою в 3г, і розчиняли в 50 мл. флотаційного розчину. Мікроскопію з метою виявлення яєць гельмінтів здійснювали в 3-ох краплях розчину від однієї проби на предметному склі і визначали середнє арифметичне.

Проби фекалій для копрологічних досліджень відбирали в 100% свинопоголів'я, триразово за такою схемою: перший раз перед дегельмінтизацією для встановлення діагнозу, а другий і третій рази через 7 і 14 днів після дегельмінтизації відповідно.

Для дослідження впливу антигельмінтика на геном соматичних клітин використали мікроядерний метод обліку хромосомних порушень в еритроцитах (Шмідт, 1973). Вивчення мазків проводили за допомогою мікроскопа «Genamed -2» (CarlZeissJena) із збільшенням х 1000. Для дослідження на мікроядра кров від поросят брали з капілярів вуха. Краплю крові наносили на предметне скло, змішували її з краплею ембріональної коров'ячої сироватки. Потім виготовляли мазки, сушили їх на повітрі, фіксували в метанолі і фарбували за Романовським. При фарбуванні за Романовським, перед самим фарбуванням основний розчин фарби (азур ІІ, еозин, гліцерин, метиловий спирт) розбавляється дистильованою водою нейтральної реакції з розрахунку на 1 мл води 2-3 краплі фарби. Після цього зафіксований препарат кладуть на сірники (без головок) і чашку Петрі мазком донизу і під мазок обережно наливають свіжовиготовлений робочий розчин фарби. Залежно від температури повітря мазки фарбують протягом 20-35 хвилин.

В ході роботи було проведено терапевтичну дегельмінтизацію свиней. Для проведення досліджень було сформовано піддослідні групи: 3 групи з ремонтного молодняку (1 - контрольна - 6 поросят і дві дослідні по 5 голів), а також 3 групи відлучених поросят (1 контрольна - 5 - поросят, і 2-і дослідні по 6).

Для дегельмінтизації свиней старших вікових груп і окремих піддослідних груп, було використано антигельмінтик бровальзен, виробництво «Бровафарма» Україна, препарат містить 7,5% діючої речовини альбендазолу. Він діє на енергетичний метаболізм паразитів, гальмує полімеризацію тубуліну в мікротрубочках, в результаті чого порушується поступлення і внутрішньоклітинне транспортування поживних (глюкози) і обмінних речовин (аденозинтрифосфорної кислоти) і зниження мітохондріальних реакцій у формі гальмування фумариту - редуктази, що призводить до виснаження: загибелі гельмінтів. Препарат задавали внутрішньо з комбікормом у дозі 1,3г на 10 кг маси тіла тварини, індивідуально.

Препарат інтермектин - виробник Голландія (1 мл. препарату містить 10,0 мг ДР-івермектину, який блокує передачу імпульсів між нервовими клітинами) вводили внутрішньом» язево, за рекомендованою дозою 1 мл. препарату на 33 кг маси тіла тварини.

Схема дегельмінтизації була спільною для усіх піддослідних тварин - однократна, препарати застосовували відповідно до настанов виробників.

Визначали терапевтичну ефективність бровальзену та інтермектину при нематодозах свиней.

Ефективність антигельмінтика при нематодозах визначали шляхом розрахунку екстенсефективності за формулою:

П2 х К1

ЕЕ=100 - - х 100, де П1 х К2

ЕЕ - екстенсефективність, в%;

П1 - екстенсінвазованість (ЕІ) дослідних тварин до лікування;

П2 - ЕІ дослідних тварин після лікування;

К1 - ЕІ контрольних тварин до лікування піддослідних тварин;

К2 - ЕІ контрольних тварин після лікування піддослідних тварин.

Основні критерії в процесі досліджень були такі:

- ефективність препарату, яка визначалась лабораторно за показниками екстенсефективності;

-економічна ефективність.

Клінічний огляд свинопоголів'я ферми показав, що в окремих поросят з групи відлучених і ремонтного молодняка спостерігаються порушення стану здоров'я. Це виявлялось у вигляді раптових нападів кашлю, інколи з» являлась блювота і судороги тіла.

Поросята, у яких відмічали клінічні зміни, гірше поїдали корм і погано росли.

У дорослих свиней явних, видимих ознак жодних хвороб не було помічено.

Проаналізувавши дані огляду тварин і ознайомившись з даними документації господарства, яка свідчила про неблагополучність по гельмінтозах свиней, було проведено гельмінтологічне обстеження (гельмінтоовоскопію) свиней господарства для уточнення діагнозу.

Як видно за результатами овоскопії екстенсінвазованість глистяної інвазії склала 62,5% від обслідуваного поголів'я. Якщо порівняти екстенсивність інвазії за минулий рік з цьогорічною - помітне зростання її на 9,5%.

В ході проведення досліджень було виявлено яйця кількох видів гельмінтів, а саме: аскарид трихоцефалюсів і езофагостом.

Коли узагальнити отримані дані гельмінтоовоскопії по всьому свинопоголів» ї ферми, можна отримати інформацію про ураженість свиней господарства у 2014 р. весною різними видами нематод.

Якщо порівняти дані за минулий рік, отримані осінню і теперішні, помічається тенденція до зростання захворюваності свиней на моноінвазії, особливо на аскаридоз. Очевидно це пояснюється зміною кількості поголів'я тварин на свинофермі і співвідношення вікових і виробничих груп. Так молодші свині ще не встигли заразитися кількома видами нематод, а доросле поголів'я яке було присутнє осінню минулого року вибито, оскільки на зиму залишаються менше поголів'я тварин.

Після проведення гельмінтоовоскопії було сформовано дослідні групи з молодняка свиней, враховуючи інвазованість тварин, вік та масу.

Групи були утворені таким чином:

- три групи сформовані з ремонтного молодняка (ст. 4 міс.), в них входили 2-і дослідні по 5 поросят і одна контрольна - 6 поросят в групі (середня маса поросят в групі 34,2 кг)

- три групи з відлучених поросят (вік 2-4 міс.), а це 2-і дослідні по 6 поросят в кожній і контрольна - 5 поросят (сер. маса 24,4 кг).

Отже на початку дослідження сукупна екстенсінвазованість на групах поросят складає: у ремонтного молодняку І - групи -80%, ІІ - група -80%, і третя контрольна - 50%; в поросят відлучених у І-ій і ІІ-ій групах екстенсивність інвазії складала по 50% в кожній, а в контрольній - 40%.

В останній час на ринку України часто з» являються нові ветеринарні препарати, серед яких багато антигельмінтиків. Тому перед нами було поставлено завдання вивчити терапевтичну ефективність за гельмінтозів свиней новий препарат інтермектин (діюча речовина івермектин). Для порівняння ефективності препарату і кращої показовості дегельмінтизаційного ефекту було обрано відомий препарат бровальзен (діюча речовина альбендазол).

В умовах виробництва ефективність інтермектину і бровальзену випробовували на спонтанно заражених тваринах різного віку, різними нематодами свиней.

Препарат інтермектин задавали поросятам ремонтним - І-ї групи і відлученим І-ї групи. Бровальзен задавали ІІ-й групі ремонтного молодняку і ІІ-й поросят відлучених. Третім групам поросят антигельмінтиків не задавали (контроль).

Спостереження, проведені в день лікування і в наступні 5 днів після задавання антигельмінтиків, показали, що свині поїдають корми з бровальзеном з апетитом і швидко протягом 10-15 хв. з моменту їх згодовування. Оцінка загального стану всіх груп тварин, які отримували антигельмінтики, показала відсутність будь-яких змін в їх поведінці.

При дослідженні через 7 і 14 днів після лікування у всіх тварин було оцінено якість дегельмінтизації за показниками захворюваності: інвазованості тварин, інтенсивності інвазії (по виділенню яєць гельмінтів).

За проведеними розрахунками, враховуючи дані гельмінтоовоскопії після дегельмінтизації, після якої минуло 7 днів ми отримали таку інформацію щодо екстенсінвазованості поголів'я поросят: серед ремонтного молодняку екстенсінвазованість в І-й групі становила 20%, а в ІІ-й 40%, в ІІІ-ій групі поросят захворювання зросло - екстенсінвазованість 83,3%; серед відлучених поросят спостерігали зменшення екстенсінвазованості в ІІ-й групі до 16,6%, в І-й групі, де використовували препарат інтермектин, тварин, які виділяють яйця гельмінтів не виявили, в ІІІ-й групі екстенсінвазованість встановлено було 60%, тобто кількість уражених гельмінтами поросят зросла.

Отже результати гельмінтоовоскопії свідчать про зменшення інвазованості поросят в тих групах, де задавали антигельмінтики і підвищення екстенсінвазованості у контрольних групах. При цьому ефективність дегельмінтизації в групах поросят де вводили інтермектин вища порівняно з тим де задавали бровальзен: в двох І-их групах спочатку було інвазованих 3-и і 4-и поросята відповідно, а після дегельмінтизації інтермектином залишилось в І-ій (ремонтний молодняк) - одне порося (уражене трихоцефалюсами середня інтенсивність інвазії троє яєць в краплі), а серед відлучених поросят дегельмінтизованих інтермектином інвазованості не виявили. В групах де задавали бровальзен ураженість гельмінтами складала до лікування 4-и і 3-и хворих в групі, а після дегельмінтизації відповідно - двоє ремонтних і одне відлучене порося (при цьому було помітне значне зниження інтенсивності інвазованості поросят).

...