Критерієм доцільності впровадження пропонованої нами технології є рівень її економічної ефективності. При розрахунках порівняльної економічної ефективності виробництва молока, ми орієнтувались на застосування акумулятора природного холоду та традиційної технології без акумулятора. При цьому враховували кількість охолодженого реалізованого молока, його середньорічну жирність - 3,8%, середньо білковість - 3,25, співвідношення молока різних ґатунків та вище розраховані закупівельні ціни. В собівартість виробництва молока без додаткових витрат на охолодження відповідає 0,87 грн. за 1 кг, додаткові витрати на охолодження при застосовуванні акумулятора холоду і без нього брали з розділу 4.1. для розрахунків чистого прибутку відраховували податок на додану вартість, що становить 20% від прибутку. Результати розрахунків представлені в таблиці 4.3.

Таблиця 4.3 - Порівняльна ефективність застосування пропонованої і традиційної технології первинної обробки молока

Аналіз проведених розрахунків свідчить, що впровадження охолодження молока з застосуванням акумулятора холоду збільшує реалізаційну ціну молока як мінімум на 325 - 305 грн., збільшує прибуток на 1 т молока на рівні 211 грн., а прибуток від реалізації тієї ж кількості молока без охолодження, збільшується відповідно на 100 тис. грн. при застосуванні акумулятора і на 61 тис. грн. без акумулятора холоду. Застосування акумулятора збільшує чистий прибуток господарства на 39 тис. грн. Рівень рентабельності виробництва молока при застосуванні акумулятора холоду в порівнянні з традиційною технологією збільшується на 10,7 %. Відносно реалізації молока неохолодженого, рівень рентабельності технології з акумулятором підвищується на 22,4 %. А в порівнянні з традиційною технологією охолодження, реалізація неохолодженого молока знижує рівень рентабельності на 12,3 %.

Результати розрахунків свідчать про економічну доцільність впровадження технології охолодження молока з застосуванням акумулятора холоду в комплексі з тепло-холодильною установкою ТХУ-14 у фермерських господарствах області.

РОЗДІЛ 5. ЗАХОДИ З ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Проблеми сталого розвитку, природокористування і техногенної безпеки нерозривно пов'язані між собою і є ключовими як для розвитку міжнародного співавторства, так і окремих джерел і регіонів. Оскільки основним принципом сталого розвитку є гармонізація господарської діяльності з можливостями природного середовища як на локальному, так і глобальному рівнях, то досягнення цілей такого розвитку є справою окремого індивідуума, так і всієї людської цивілізації, разом узятої. Через різноманітність природних умов і велику різницю в рівні життя різних країн і континентів, завдання переходу на принципи сталого розвитку надзвичайно складне, але іншого виходу в людства не існує. Першим кроком до досягнення зазначених цілей є прийняття всіма державами національних концепцій сталого розвитку.

Слід визнати, що рівень техногенної безпеки прямо пов'язаний з технологенним навантаженням на територію, досконалістю технологій, які застосовуються для запобігання забруднення навколишнього середовища і раціональним використанням природних ресурсів. За умов переходу до с стратегії сталого розвитку він буде постійно підвищуватися і остаточно залежати тільки від ризику виникнення техногенних катастроф.

У людської цивілізації є шанс уникнути загальної кризи через виснаження деяких видів природних ресурсів за умови, що її розвиток буде здійснюватися на основі довгострокових прогнозів стану навколишнього середовища та ресурсної бази і своєчасного зосередження сил і коштів на їхнє відновлення. Прийдешнім поколінням неможливо забезпечити умови для використання тих же не відновлюваних природних ресурсів, які використовує нинішнє покоління для задоволення своїх потреб, але створити науково-технічну базу, яка здатна ліквідувати очікуваний дефіцит, ми зобов'язані.

Незважаючи на прискорення технічного прогресу, посилення техногенного пресу на природу та корінні перетворення людиною навколишнього середовища, наслідки яких здатні викликати глобальні зміни на планеті, лише на початку ХХ століття видатний учений В.І. Вернадський звернув на це увагу і порівняв техногенез з могутньою геологічною силою. Він сформулював основні положення нової науки "ноосферології" і оптимістично оцінив можливості людського розуму, здатного гармонізувати відносили Людини і Природи. Але не багато знайшлося прихильників у цього вчення, і майже 100 років воно не було запитано. лише в 1992 р. стурбованість за долю розвитку цивілізації в зв'язку з вичерпністю невідновлюваних природних ресурсів і глобальним забрудненням навколишнього середовища призвела до проголошення на всесвітньому форумі в Ріо-де-Жанейро "Порядку денного на ХХ століття", в основу якого покладено стратегію сталого розвитку. Основні принципи цієї стратегії зводяться до збалансування масштабів господарської діяльності з можливостями природного середовища до самовідновлення мінімізації вилучення з надр вичерпних ресурсів і їх втрат у процесі виробництва з метою забезпечення права майбутніх поколінь задовольнити свої потреби в таких же ресурсах, поліпшення рівня життя населення різних країн. Усе це повинно відбуватися на фоні зниження техногенного пресу на навколишнє середовище, захисту лісових масивів від винищування і штучного їх відновлення на деградованих територіях, збереження видової розмаїтості тощо.

Необхідно зазначити, на ХХ - ХХІ століття приходиться майже половина обсягу мінеральних ресурсів, видобутих за всю історію розвитку людства. Такі темпи породили безліч проблем, які вміщують небезпеку вичерпності найближчим часом деяких видів ресурсів. У цілому песимістичні прогнози з цього приводу не збуваються.

Крім того, високий ступінь сільськогосподарського опанування земель і пов'язана з цим інтенсивна хімізація, що характерна для країн Європи не сприяють відновлювальним ґрунтовим процесам. Причому Україна згідно з існуючою інформацією, має чи не найвищий рівень розораності земель серед країн Західної Європи, що перевищує всі розумні межі. Екстенсивне землекористування, властиве сільському господарству України, аж ніяк не поліпшує екологічну ситуацію, що склалася, і може призвести до подальшого процесу руйнації унікальних сільськогосподарських угідь. З кінця ХІІІ століття до сьогодення кількість води, яку споживають люди і яка вилучається з гідрологічного циклу, зросла від 100 до 3600 куб.м за рік - обсяг, еквівалентний озеру Гурон. Спеціалісти вважають, що води придатної для споживання, на планеті існує близько 21 % від загальної кількості, зокрема, 80 % становить вода, що знаходиться у льодовому покрові Землі, а питна вода озер, струмків і річок становить менше 0,001 % загального волого запасу планети. Запас прісної води постійно поповнюється атмосферними опадами. Проте значна частина цих опадів забруднена газами і частками, що потрапляють в атмосферу в результаті людської діяльності. Незважаючи на проголошення ООН завдання про забезпечення всіх жителів Землі чистою питною водою, третина людства, включаючи значну частину населення Середньої і Східної Азії, не мають до неї доступу. Ситуація загострюється й тим, що в цих країнах інтенсивно розвивається промисловість, а заходам очищення і переробки відходів не приділяється належна увага. У тих країнах, де практично відсутня переробка відходів, забруднення води органічними відходами зростає у багато разів. Усі ці негативні процеси супроводжуються (і значною мірою викликані) швидким зростанням населення, яке за рік збільшується на 85 млн чол., і до 2030 р. може досягти 10 млрд чоловік. На сьогодні понад 2,5 млрд людей страждає від захворювань, пов'язаних із нестачею води, вживанням забрудненої або зараженої води. На жаль, Україна, перебуваючи у несприятливих умовах щодо водних поновлюваних ресурсів, не реалізує жорстких цільових програм з метою збереження й ощадливого використання запасів питної води. Відомо, що з 50 водних об'єктів нашої держави, на яких проводилися гідробіологічні й хімічні дослідження, не виявлено жодного водотоку або водоймища, яке відповідало б вимогам фонового стану чи характеризувалося як "чисті води".

Одним з найбільш важливих шляхів з охорони навколишнього середовища є застосування безвідходних технологій.

Термін "безвідходна технологія" означає чисту технологію і під нею розуміють ідеальну модель такого виробництва, яке поетапно з маловідходною, по мірі розвитку науково-технічного прогресу наблизиться до свого теоретичного рубежу - ідеального нешкідливого виробництва.

До формуліровки і визначення безвідходної технології в останні роки діють декілька підходів, як в залежності від поставлених завдань, методів і засобів можуть бути різними. Але найбільш вірне визначення, на нашу думку, дає комісія Європейської економічної спілки: чиста (або безвідходна) технологія - це метод виробництва продукції при найбільш раціональному використанні сировини і енергії, яка дозволяє одночасно знизити об'єм забруднюючих речовин і кількість відходів виробництва в навколишнє середовище при виробництві продукції. Суть і завдання її заключається в тому, що без зниження потужності, вона забезпечувала безпеку навколишнього середовища. Це стосується і молокопереробної промисловості.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. З метою підвищення ефективності ведення галузі молочного скотарства і якості молока, фермерським господарствам з об'ємом виробництва молока 525 т за рік пропонується енергозберігаюча технологія для первинної обробки молока.

2. Комплект обладнання складається з вакуумного фільтру з додатковою решіткою з пластинчастого охолоджувача проточною водою на 1,5 т/год, двох резервуарів РПО-1,6 і один РПО -2,5, тепло-холодильної установки ТХУ-14 з акумулятором холоду ємностного типу для забезпечення більш низької температури охолодження молока і одночасно гарячою водою для санітарного догляду за обладнанням.

3. Акумулятор холоду та холодильна установка ТХУ-14 дають можливість знизити витрати електроенергії щонайменше в 2 рази (з 5,7 до 2,5 кВт/год на 1 т молока) при забезпеченні необхідної швидкості і глибини охолодження молока.

4. Порівняльна ефективність використання пропонованої технології і традиційної свідчить про можливість зниження витрат електроенергії на охолодження молока в кількості 28855 кВт/год. за рік. Економія грошових коштів при вдосконаленій технології складатиме 29532 грн. Рівень рентабельності виробництва молока в порівнянні з традиційною технологію збільшиться на 10,7%.

5. Враховуючи простоту технології, невеликі витрати на впровадження і високу економічну ефективність її застосування, пропонуємо дану технологію для впровадження у фермерських господарствах, з виробництвом молока на рівні 500 тонн за рік.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автандилян Б.Н. Исследование влияния технологических факторов на качество молока и масла. Автореферат кандидатської дисертації. Л.: /ЛТИХП, 1980. - 117с.

2. Андреев Д. Конкурентоспособность продукции //Международный с.х. журнал № 4, 2005. С.39

3. Барабанщиков Н.В. Качество молока и молочных продуктов. - М.: Агропромиздат, 1983. - С.7-39.

4. Бараулин Н.Я., Монахов В.С. Установка для охлаждения воды, использующая естественный холод //Холодильная техника. № 11, 1985 С.19-21.

5. Босин И.Н. Охлаждение молока на комплексах и фермах. - М.: Колос, 1993. - 46с.

6. Виноградов В.Н., Медовар Л.Е. Верещагин А.В. Система охлаждения молока для центральных молокоприемных пунктов //Холодильная техника. № 9, 1984. - С.146-161.

7. Вессер Р. Технология получения и переработки молока. - М.: Колос, 1971. - С.237-284.

8. Гончаренко І.В. Якість та безпека сирого молока. //Молочное дело. - 2006. - №1, - С. 54-55.

9. Громов С., Тяпугин Е. Молочное скотоводство Вологодщины. //Молочное и мясное скотоводство. № 2, 2001. - С.4.

10. Давыдов Р.Б., Соколовский В.П. Молоко и молочные продукты питания человека. - М.: Издательство Медицина, 1968. - С.5-12.

11. Даниленко І.П. Санітарний контроль виробництва молока на фермах. -К.: Урожай, 1973. - 135с.

12. Дьяченко П.Ф. Характеристика ферментативных продуктов заквасочных культур, используемых в сыроделии.- М.: Пищевая промышленность, 1986. - С.12-28.

13. Енергозберігаючі технології ( з досвіду роботи державного підприємства "Кутузівка" інституту тваринництва УААН Харківської області. //Пропозиція, №8-9, 2005. С. 114-115.

14. Еланская Н.И., Жирнов В.Н. Эксплуатация оборудования для первичной обработки молока. М.: - "Колос", 1980. С.48-55.

15. Ивашура А.И. Первичная обработка молока. М.: Россельхозиздат, 1984.- С.97-103.

16. Карташова В.М., Ярных В.С. Пути и методы повышения санитарного качества молока // Санитария и гигиена содержания животных. - М.: Агропромиздат, 1981.

17. Капустина Е.И. Оценка эффективности применения молочных блоков в условиях Ставропольского края. //Хранение и переработка сельхоз сырья. №2, 2004. С.6-7.

18. Капустина Е.И., Карандухов А.В. Снижение затрат энергии на обработку молока //Техника и оборудование для села. №3, 2003. С.8-10.

19. Карминова Г. Качество молока. - решающий фактор //Молочное и мясное скотоводство. № 7, 2001. С.2-4.

20. Комаров В.И. Первичная обработка молока. Минск, "Урожай", 1979. С.100-105.

21. Крусь Г.Н., Тиняков В.Г., Фафанов Ю.Ф. Технология молока и оборудование молочной промышленности. - М.: Агропромиздат, 1986. - 280с.

22. Кузьмин В.П., Медовар А.Е. Охлаждению молока - единую техническую политику. //Пищевая и перерабатывающая промышленность. № 5, 1985. С.22-24.

23. Лануман И.П. Основные направления в проектировании холодильных установок для предприятий молочной промышленности //Холодильная техника. №2, 1986. С.26-27.

24. Мартынов Н.В. Животноводческий подкомплекс и перерабатывающая промышленность России 1991-1998гг // Молочная промышленность. - 1999. - С.5-7.

25. Медникова Н.М., Пытченко В.П. и др. Аккумуляторы холода для систем холодоснабжения предприятий агропромышленного комплекса //Холодильная техника. №4, 1987. С.10-16.

26. Медникова Н.М., Орьева С.Н. Сравнительный анализ различных вариантов систем холодоснабжения с аккумуляторами холода и панельными испарителями для предприятий молочной промышленности //Холодильная техника. №2, 1986. С.22-26.

27. Покровский А.Н. О биологических и пищевых ценностях пищевых продуктов питания. - М.: Вопросы питания, 1975. - С.25-40.

28. Олконен А.Г. Производство высококачественного молока. М.: Колос. 1982. С.70-83.

29. Погорелый Л.В., Луценко М.М. Биотехнические элементы системы доения и первичной обработки молока. Киев. "Урожай. 1992. С.259-268.

30. Проценко В.П., Сафонов В.К. Выбор схем и режимов работы установки для охлаждения молока //Холодильная техника. №2, 1986. С.27-30.

31. Рыбников А.Г. Первичная обработка молока. Минск. "Урожай", 1979. С.90-105.

32. Система машин для комплексной механизации сельскохозяйственного производства на 1986-1995 гг. Часть 11. Животноводство. С.62-102.

33. Симарев Ю.А. Энергосберегающие установки для охлаждения молока //Международный агропромышленный журнал. №4, 1990. С.146-161.

34. Смоляр В.І., Коломієць Т.А. Технологія виробництва молока - стан та перспективи //Молочное дело. № 4, 2006. С.52-53; № 6, 2006. С.62-63.

35. Смоляр В. Комплект зоотехнічного обладнання для молочних ферм //Пропозиція. №6, 2004. С.48-50.

36. Теплов В.П. Материально-техническая база животноводства и передовые технологически приемы производства продукции. В кн. Повышение качества продукции животноводства. М.: Росагропромиздат, 1988. С.33-55.

37. Украинец А., Шиян П. Паливно-енергетичні проблеми можна розв'язати //Харчова і переробна промисловість. №4, 2006. С.4-7.

38. Устинов В.П. Система для охлаждения молока с использованием холода окружающего пространства. Разработка и совершенствование рабочих органов машин для механизации сельскохозяйственных процессов //Научно-технический бюллетень. Вып.5. Новосибирск, 1984. С.43-49.

39. Цой Ю.А., Зеленцов И.А. Установка для охлаждения молока естественным холодом. Проспект М.ВАСХНИЛ, 1985. С.15-26.

40. Галат Б.Ф., Машкин М.І., Козача Л.Г. Справочник по технологии молока, Киев, "Урожай", 1990. С 161-182.

41. ДСТУ 3662-97 "Молоко коров'яче. Вимоги при заготівлі".

Размещено на Allbest.ru