Перитоніт у корови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Дані про хвору тварину

2. Визначення сутності хвороби

3. Етіологія

4. Патогенез

5. Клінічні ознаки і перебіг хвороби

6. Обґрунтування діагнозу

7. Прогноз

8. Обґрунтування лікувальних призначень

9. Ефективність курації. Рекомендації щодо подальшого утримання та експлуатації

Список використаної літератури

Вступ

корова перитоніт патогенез черевний

Перитоніт у корів - це запалення очеревини, яка вистилає черевну порожнину і оточує внутрішні органи. Найчастіше це запалення передається від запалених внутрішніх органів.

Перитоніт є запаленням очеревини , що протікає разом із збільшенням кількості надходження ексудату в черевну порожнину. Розрізняють гостру і хронічну форми цього захворювання. Найбільш часто у корів спостерігається вторинний гострий перитоніт, причиною якому служить поширення інфекції разом з кров'ю і лімфою при захворюванні матки, шлунка, нирок. Гостра форма перитоніту може також бути викликана ушкодженнями стінок шлунка і кишечника.

У зв'язку з набряком і застоєм крові в портальних венах розвивається токсикоз. Захворювання починається стрімко і протікає від декількох годин до декількох тижнів і при відсутності своєчасного лікування призводить до летального результату. Хронічний перитоніт характеризується тривалим періодом розвитку з поліпшенням і погіршення самопочуття тварини.

Для профілактики перитоніту велике значення має попередження інфікування очеревини при оперативних втручаннях (підготовка тварини, асептичність маніпулювання, дбайливе ставлення до тканин і органів), а також своєчасне проведення операції, коли є до того показання: летальність зростає пропорційно часу, який пройшов від моменту захворювання до операції.

З профілактичною метою вводять в черевну порожнину в момент накладення швів на очеревину антибіотики в 0,25-0,5%-ном розчині новокаїну. Експериментально обґрунтована і підтверджена широкою практикою висока ефективність застосування новокаїнової блокади перед або безпосередньо після операції.

1. Дані про хвору тварину

Температура:

Пульс:

Дихання:

Визначення габітуса:

Статура досліджуваної тварини середня. Вгодованість середня, у корови помірно розвинена підшкірна клітковина, помітні деякі кісткові виступи. Рухи координовані. Темперамент флегматичний. На момент дослідження тварина пригнічена.

2. Визначення сутності хвороби

Перитоніт - запалення очеревини, яка вистилає черевну порожнину і оточує внутрішні органи. Зустрічається у всіх тварин. За перебігом може бути гострим і хронічним, а за поширенням запалення - обмеженим і розлитим.

В даному випадку виявлено гострий перитоніт.

3. Етіологія

Перитоніт найчастіше спричинює нехтування правилами асептики, антисептики та техніки операції під час руменотомії, кесаревому розтині, герніотомії. Перитоніт можливий як ускладнення після проколів рубця, кишок та інших органів, в результаті защемлення кишок, розриву шлунка, сечового міхура, прямої кишки, матки, при затіканні гнійного ексудату з абсцесу в черевну порожнину, після проникаючого поранення черевної стінки тощо. Було з'ясовано, що хвороба виникла як вторинне захворювання після поранення черевної стінки.

4. Патогенез

Продукти життєдіяльності мікрофлори і запального процесу спричиняють подразнення інтерорецепторів очеревини. Потік больових імпульсів рефлекторно порушує функції різних органів. Відмічають спазм капілярів, а потім розширення та гіперемію судин очеревини, що призводить до зменшення об'єму циркулюючої крові й погіршення серцевої діяльності. Внаслідок гіперемії судин очеревини посилюється ексудація і сповільнюється резорбція, в черевній порожнині нагромаджується велика кількість ексудату й токсичних речовин

5. Клінічні ознаки і перебіг хвороби

Симптоми хвороби залежать від виду тварин, локалізації та характеру запалення очеревини.

Особливо тяжко перебігає гнійний дифузний перитоніт у коней, значно легше -- локальний у великої рогатої худоби. Характерні ознаки хвороби: висока температура тіла, пригнічений стан, зниження або відсутність апетиту, рухи тварин обмежені й напружені. Спочатку виникають біль і неспокій (тварина стогне, оглядається на живіт, тазові кінцівки підведені під тулуб).

Коні та велика рогата худоба не лягають, дрібні тварини більше лежать. З нагромадженням великої кількості ексудату в черевній порожнині біль послаблюється. На початку захворювання живіт підтягнутий, пізніше він відвисає внаслідок нагромадження ексудату. При пальпації черевної стінки відмічають флуктуацію і болючість.

На початку хвороби прослухують посилену перистальтику кишечнику, спостерігають пронос, потім перистальтика сповільнюється або зникає, настає запор.

У нашої тварини через декілька днів після проколу черевної порожнини спостерігалася висока температура, відсутність апетиту, обмежені рухи, пригнічений стан, біль в ділянці живота, корова оглядається на живіт, пронос.

6. Обґрунтування діагнозу

Діагноз ставимо по характерних ознакам для даного захворювання.

В нашому випадку клінічні ознаки були наступні:

- Висока температура

- Повністю відсутній апетит

- Обмежені рухи

- Пригнічений стан тварини

- Біль в ділянці живота

- Пронос

На підставі цих клінічних ознак був поставлений діагноз гострий розлитий перитоніт.

7. Прогноз

Прогноз при гострому розлитому перитоніті обережний; при обмеженому - сприятливий, але можливе утворення спайок очеревини з внутрішніми органами.

В нашому випадку прогноз - обережний.

8. Обґрунтування лікувальних призначень

Техніка проведення операції:

Усувають основну хворобу. Якщо в очеревинної порожнини скупчується багато гною, то його видаляють, роблячи дренаж за допомогою марлевої смужки.

Техніка дренування очеревинної порожнини. Місцева анестезія, положення тварини на боці, парамедіанная перфорація черевної стінки довжиною 2-3 см.

Через перфораційні отвір вводять в черевну порожнину стерильний облямований марлевий джгут довжиною 4 м. При проштовхуванні марлі його просочують розчином антибіотиків.

Мета цієї процедури -- видалити накопичився гній. У зв'язку з цим марлевий палять щоденно протягом 4 днів витягують частинами (по 1 м) з рани разом з гноєм. Перед закриттям рани її промивають наскільки можливо глибоко фізіологічним розчином з антибіотиками. Якщо виникла необхідність дренуватичеревну порожнину після лапаротомії, то марлевий джгут проводять через каудальний кут операційної рани. Однак ці заходи бувають необхідні дуже рідко.

Також дуже важливо пригнітити мікрофлору, вивести токсини з організму, та нормалізувати функціональні порушення. Потрібно застосувати антибіотики та сульфаніламідні препарати, УФОК, новокаїнотерапію, гіпосульфіт, глюкозу, серцеві засоби, які збуджують перистальтику кишечника та передшлунка.

Антибіотик був застосований широкого спектру дії з пролонгованою дією для пригнічення бактерійної мікрофлори. Новокаїнотерапію використовували для зняття больової реакції та позитивного впливу на нервові центри.

9. Ефективність курації. Рекомендації щодо подальшого утримання та експлуатації

Корові був встановлений правильний діагноз та призначене ефективне лікування. Внаслідок даного лікування тварина одужала. Тривалість лікування 5 днів.

Господарю тварини було надані рекомендації, для подальшого утримання тварини, а саме: Слідкувати за місцем випасу та утримання тварини,щоб там не було гострих предметів,які б могли травмувати тварину,і знову викликати захворювання, слідкувати за раціоном тварини,щоб в кормі не потравлялись грубі частини та тверді предмети,через які можуть виникнути пошкодження стінки кишечника й шлунка.

Список використаної літератури

1. А.В. Лебедев / Общая ветеринарная хірургія / А.В. Лебедев, В.А. Лукьяновский, Б.С. Семенов и др.; Под ред. А.В. Лебедева, В.А. Лукьяновского, Б.С. Семенова. - М.: Колос, 2000. - 488 с.

2. Борисевич В.Б., ІІанько І.С., Терес М.О., Іздепський В.Й. Спеціальна ветеринарна хірургія. К.: УСГА, 1993. 495.

3. Конопелько П.Я. Методические указания по исследованию больного животного и написанию курсовой работы студентами ветеринарного факультета. Витебск, 1986. 48.

4. Макашов А.В. Глазные болезни домашних животных. М.: Сельхоз-гиз, 1948. 263.

5. Масліков С.М. Методичні вказівки до виконання курсової роботи з ветеринарної хірургії / Дніпропетровськ, 1997. - 20 с.

6. Островский Н.С. Методика проведения курации хирургических больных животных и составление истории болезни (курсовой работы). Персиановка. 1971. 26 с.

7. Плахотин М.В. Методические указания по клинической курсовой работе (истории болезни) и литературному написанию зпикриза. М., 1980. 22с.

8. Уша Б.В., Фельдштейн М.А. Клиническое обследование животных. М.: Агропромиздат, 1986. 382 с.

Размещено на Allbest.ru