Стратегія розвитку регіонального аграрного ринку та його інфраструктури

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.В. ДОКУЧАЄВА

УДК 338.43.01

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО РИНКУ ТА ЙОГО ІНФРАСТРУКТУРИ

Спеціальність 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК

КОВАЛЕНКО МИКОЛА ПЕТРОВИЧ

Харків - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник:

Брюховецький Іван Миколайович, кандидат економічних наук, професор, академік Академії економічних наук України Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри організації с. -г. виробництва, основ підприємництва та агробізнесу.

Офіційні опоненти:

Підлісецький Гліб Макарович, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН, Інститут аграрної економіки УААН, завідувач відділу цін на матеріальні ресурси та робочу силу, м. Київ.

Шиян Віктор Йосипович, кандидат економічних наук, професор, Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, завідувач кафедри економіки сільського господарства.

Провідна установа: Державний агроекологічний університет України, м. Житомир Міністерства аграрної політики, кафедра економічної теорії та економіки сільського господарства.

Захист дисертації відбудеться "10" жовтня 2002 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 в Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харків, п/в "Комуніст-1", ХНАУ, корп. 1, к. 213.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харків, п/в "Комуніст-1", ХНАУ, корп. 1.

Автореферат розісланий "5" вересня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.В. Македонський.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Закріплення результатів аграрних реформ, забезпечення продовольчої безпеки держави та підвищення життєвого рівня населення України багато в чому залежить від цілеспрямованої роботи з організації цивілізованого сільськогосподарського ринку, особливо на рівні регіонів. Ця робота передбачає створення ринкової інфраструктури, формування продуктових ринків та адекватних механізмів функціонування ринку. Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку" визначив ці напрями роботи найбільш важливими в сучасних умовах формування ринку.

Актуальність теми. Практика аграрних реформ, що здійснюються в останній час в АПК України, довела необхідність докорінної перебудови всієї системи економічних відносин, яка охоплює одночасно виробництво, розподіл, обіг і споживання сільськогосподарської продукції. В ході реформ було виявлено, що традиційні відносини між галузями АПК не мають перспективи. Виявити суперечності між різними галузями АПК і учасниками ринку допоможе реальне формування та подальший розвиток аграрного ринку.

Тривалий час в регіонах України створюється ринкове середовище, при цьому увага приділяється переважно розвиткові ринку як системи господарювання і форми організації та регулювання економіки. На жаль, досить нерозвиненим лишається питання розвитку ринку як системи розподілу і перерозподілу матеріальних ресурсів, продукції і товарів, а також як форми товарно-грошових відносин. Наукове обґрунтування програм і інструментів формування аграрних ринків та їх інфраструктури сприятиме посиленню ролі регіонів в управлінні економікою та розвитку інтеграційних зв'язків горизонтального і вертикального типу між регіонами і державою, а також зміцнить тенденції сталого розвитку агропромислових комплексів регіонів.

Більшість сучасних наукових розробок теоретичного і практичного характеру, що стосується розвитку аграрного ринку та формування його інфраструктури, містять в собі загальні методологічні положення про окремі складові та механізми аграрного ринку, дослідження кількісних характеристик підкомплексів аграрного ринку та прогнозування їх кон'юнктури, обґрунтування політики щодо розвитку аграрного ринку на загальнодержавному рівні, але вони майже не торкаються регіональних аспектів розвитку аграрного ринку та його інфраструктури. До числа наукових досліджень, в яких висвічуються питання розвитку та формування товарних, в тому числі і аграрних ринків, можна віднести наукові праці таких зарубіжних та вітчизняних вчених, як Бєсєдіна М.О., Гайдуцького П.І., Гладія М.В., Р. Йохімсена, Македонського А.В., Маліка М.Й., Мартьянова В.П., К. Мюллера-Бюлова, Підлісецького Г.М., П. Розенштейна-Родена, Саблука П.Т., Соловйова М.Ф., Федько В.П., Шияна В.Й., Шпичака О.М., та ін.

Досить обґрунтовані дослідження з питань формування механізмів аграрного ринку та трансформації діючої системи аграрного ринку в більш сучасну цивілізовану модель, яка враховує тенденції глобалізації ринків та розвиток світового сільського господарства, містяться в наукових працях Білоруса О. Г, Губського Б.В., Делягіна М.Г., Соколенко С.І., Точиліна В.О. та ін.

Всі означені вище розробки внесли суттєвий вклад в визначенні шляхів розбудови аграрного ринку та його інфраструктури, допомогли визначити можливу еволюцію ринку на загальнонаціональному рівні. Але настав час більш глибокого вивчення підстав розвитку регіональних аграрних ринків, зокрема, необхідно проведення окремих досліджень, в яких комплексно і системно повинні бути висвітлені саме регіональні аспекти розвитку аграрних ринків і шляхи їх формування на сучасному етапі та в найближчій перспективі. Все це підкреслює важливість проведення окремих досліджень з означеної проблеми. Взагалі, методологічне, методичне і практичне вирішення проблем розвитку аграрного ринку та його інфраструктури є сьогодні завданням загальнодержавного значення, особливо на регіональних рівнях. Саме цим обумовлена актуальність обраної теми, її наукова і практично-прикладна цінність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в рамках Регіональної програми розвитку аграрного ринку, сформованої на виконання Указу Президента України "Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку" (від 6 червня 2000 року, №767). Крім того, дисертаційна робота виконувалась відповідно до напрямків науково-дослідних робіт Сумського національного аграрного університету і скоординована з темами бюджетних досліджень Департаменту стратегій розвитку аграрної економіки Міністерства аграрної політики України через участь в розробці теми "Розробити рекомендації по комплексній реструктуризації та впровадженню організаційно-економічного механізму господарювання для підприємств АПК, що завершили "приватизаційний" етап реформування (на прикладі підприємств АПК Східного регіону України)". Тема виконувалась протягом 1999-2002 років (реєстраційний номер 0196 U 017425).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є узагальнення, поглиблення і розробка теоретичних і методичних питань розвитку регіонального аграрного ринку та його інфраструктури, як системи розподілу і перерозподілу с. -г. продукції, а також розробка обґрунтованих пропозицій щодо шляхів удосконалення механізмів взаємовідносин між учасниками зазначеного ринку.

Відповідно до мети вирішувались наступні завдання:

узагальнення теоретичних підходів у визначеній сукупності категорій регіонального аграрного ринку та його інфраструктури. Оцінка механізмів взаємовідносин між учасниками ринку в нових умовах господарювання;

здійснення системного аналізу сучасного стану розвитку регіонального аграрного ринку та його інфраструктури (на матеріалах Сумської області);

розробка нової концептуальної моделі формування і функціонування регіонального аграрного ринку та його інфраструктури, з визначенням пріоритетних напрямків щодо його розвитку.

Об'єктом дослідження обраний аграрний ринок Сумської області та його інфраструктура.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні і прикладні основи створення, функціонування і розвитку регіонального аграрного ринку та його інфраструктурного забезпечення, а також методичні підходи до формування регіональної політики щодо аграрного ринку і механізми взаємовідносин між його учасниками.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження слугували діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних процесів, які відбуваються в аграрному секторі і елементах його інфраструктури. В процесі дослідження використовувались також історико-економічний, статистично-економічний, монографічний, абстрактно-логічний, балансовий методи економічних досліджень.

Інформаційною базою дослідження послужили відповідні Закони України та Укази Президента України щодо розвитку та функціонування аграрного ринку; нормативні акти Сумської обласної державної адміністрації стосовно розробки програм розвитку регіонального аграрного ринку та інформатизації АПК регіону; статистичні дані Міністерства аграрної політики України, Держкомстату, Сумського обласного статистичного управління; зведені звіти про діяльність сільгосппідприємств Сумської області; літературні джерела, що містять інформацію з досліджуваних проблем тощо.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в опрацюванні теоретичних і практичних положень організації та ефективності функціонування регіонального агарного ринку та його інфраструктури в умовах проведення докорінного реформування АПК і перших ознак стабілізації економіки в реформованих підприємствах аграрного сектору. Сутність наукової новизни основних результатів дослідження:

доповнено теорію розвитку регіональних аграрних ринків на сучасному етапі та уточнено зміст категорій аграрного ринку та його інфраструктури, зокрема в аспекті їх регіонального застосування, розкриті особливості та організаційні фактори забезпечення ефективного функціонування регіонального аграрного ринку в умовах стабілізації економічних відносин;

за допомогою системного ретроспективного аналізу розкрито еволюцію механізмів регіонального аграрного ринку, встановлені сучасні тенденції розвитку його інфраструктури та кон'юнктури економічного середовища, що формується після завершення трансформаційної фази розвитку економіки аграрного сектору;

визначено роль регіонального аграрного ринку та його інфраструктури в розвитку АПК, що полягає в формуванні стабільних каналів реалізації продукції, збільшенні доходів всіх учасників аграрного ринку, забезпеченні прозорих схем руху сільгосппродукції та продовольчої безпеки регіону і країни в цілому;

на основі оцінки стану інфраструктури аграрного ринку обґрунтована необхідність впровадження регіональної програми розвитку окремих складових інфраструктури, що забезпечить конкурентоспроможність сільгосптоваровиробників як основних учасників аграрного ринку;

спрогнозовано розвиток механізмів взаємовідносин між учасниками регіонального аграрного ринку, які базуються на погодженні інтересів на окремих ланках аграрного ринку регіону шляхом удосконалення договорів контрактації, зміни підходів до цінової політики, прискорення інтеграційних процесів, удосконалення механізмів біржового ринку тощо;

обґрунтовано програму підвищення конкурентоспроможності сільгосптоваровиробників усіх форм власності на основі зростання рівня їх фінансової ефективності та активізації інвестиційної діяльності, а також підвищення якості менеджменту в реформованих сільськогосподарських підприємствах;

вперше для досліджуваного регіону запропоновано заходи щодо створення нової інформаційної системи обслуговування аграрного ринку на рівні регіону, що базується на комп'ютерних технологіях і сучасному комунікаційному забезпеченні інформаційних мереж;

дістали подальше обґрунтування напрямків ефективної політики регіональних органів влади щодо подальшого розвитку регіонального аграрного ринку та його інфраструктури, запропонована нова концепція політики на середньострокову перспективу.

Відмінність отриманих результатів від одержаних раніше полягає в тому, що об'єктом дослідження виступає саме регіональний аграрний ринок, а ринок розглядається як система просування с. -г. продукції від товаровиробників до споживачів.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці конкретних напрямків удосконалення розвитку та підвищення ефективності функціонування регіонального аграрного ринку і його інфраструктури при одночасному впровадженню нових механізмів взаємовідносин між учасниками аграрного ринку та виваженої і обґрунтованої політики щодо розвитку складових аграрного ринку. Результати досліджень використані при розробці трьох регіональних програм: "Програми розвитку регіонального аграрного ринку", "Програми стабілізації та розвитку агропромислового комплексу Сумської області на 2001-2004 роки", "Програми створення комп'ютерної системи агропромислового комплексу Сумської області". Ці програми прийняті в області до реалізації і зараз перебувають на стадії впровадження. Результати досліджень використовуються при викладанні економічних дисциплін в Сумському національному аграрному університеті, у тому числі в програмах післявузівської підготовки.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою здобувача і всі наукові результати отримані автором особисто. Зокрема, визначено стан розвитку аграрного ринку регіону і його інфраструктури та механізми взаємовідносин учасників регіонального аграрного ринку в умовах стабілізації економічного середовища; обґрунтовано заходи щодо підвищення ефективності функціонування регіонального аграрного ринку та формування складових його інфраструктури. Автором запропонована нова концепція регуляторної регіональної політики щодо становлення аграрного ринку та Програма створення інформаційної системи регіонального аграрного ринку, а також надані рекомендації щодо зміцнення конкурентних позицій сільгосптоваровиробників як основних учасників аграрного ринку. Викладені в дисертації особисті ідеї та підходи були опубліковані в ряді наукових праць. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише положення, які є результатом особистих розробок здобувача, зокрема, особистий внесок здобувача у співавторських роботах (№ 2, 3, 5, 8 за списком робіт, поданому в авторефераті) включає наступне: в сумісній науковій роботі (2) обґрунтовано матеріал про значення посередницьких структур в інфраструктурі ринку та зроблена аналітична оцінка іноземних інвестицій; в інших сумісних працях визначені шляхи розвитку молочного підкомплексу аграрного ринку (3), обґрунтовані механізми впровадження ф'ючерсних контрактів (5), оцінені конкурентні переваги сільгосптоваровиробників як основних учасників ринку (8).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження розглянуті і прийняті до впровадження Центром забезпечення впровадження наукових розробок Сумського національного аграрного університету, консалтинговою фірмою "Агроконсалт", Центром реформування Сумського обласного управління сільського господарства і продовольства.

Основні результати дослідження доповідались та обговорювались на форумі "Ринок капіталу України" 20-22 червня 2001 року, м. Київ та науково-практичних конференціях викладачів та аспірантів Сумського державного аграрного університету, травень 2001 року, м. Суми, Україна; викладачів, аспірантів та студентів Сумського національного аграрного університету, 2-5 квітня 2002 року, м. Суми, Україна; міжнародній науково-практичній конференції "Межрегиональные проблемы экологической безопасности", 15-16 травня 2002 року, м. Суми, Україна. Вони впроваджені в навчальному процесі СНАУ, зокрема, по дисципліні основи підприємництва та агробізнесу.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 2,96 друкованих аркушів, у тому числі 7 - в наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 228 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, містить 23 таблиці, 50 схем і рисунків. Список використаних літературних джерел має 204 найменування і розміщується на 17 сторінках. Додатки надруковані на 6 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - Методологічні аспекти формування і функціонування регіонального аграрного ринку та інфраструктури його обслуговування - теоретично обґрунтовано, що регіональний аграрний ринок - це ринок сільськогосподарської продукції, обмежений певною територією; його необхідно розглядати як сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, за допомогою яких здійснюється реалізація товарної сільськогосподарської продукції і остаточно виражається суспільний характер праці, що у ній міститься. Визначені підкомплекси аграрного ринку, а також обґрунтована можливість створення, в умовах глобалізації економіки, міждержавних регіональних аграрних ринків.

Формування регіональних аграрних ринків повинно базуватися на наступних принципах: прозорість; створення розвиненої інфраструктурної мережі; впровадження механізмів щодо забезпечення ефективного підвищення доходів учасників ринку; створення інформаційної системи регіонального аграрного ринку; недопущення несумлінної конкуренції; збільшення фінансових ресурсів, що спрямовуються на кредитування підприємств агропромислового комплексу; здійснення контролю за прозорістю ринку та паритетом цін тощо.

Визначені специфічні особливості, що відрізняють регіональні аграрні ринки. До їх числа відносяться: велика залежність від природнокліматичних умов; сезонний характер пропозиції; розпорошеність виробництва продуктів сільського господарства; мала еластичність попиту на сільськогосподарську продукцію. Теоретично обґрунтована система регіонального аграрного ринку, рис. 1.

Оцінені інституційні зміни, що мають місце в складі учасників ринку і каналах реалізації сільськогосподарської продукції в масштабах України. Аналіз показав, що кількість каналів реалізації в останній час скорочується, зменшується частка бартеру, зростають поставки агентам регіональних адміністрацій (особливо по зерну). Канали реалізації дрібних товаровиробників відмінні від каналів реалізації великих і середніх сільгосппідприємств. Переважними каналами збуту продукції індивідуальних товаровиробників є: приватні посередники, що збирають продукцію по селах, місцеві ринки, продаж населенню. Основними покупцями на регіональному ринку виступають різні заготівельні організації, оптові торговці і переробні підприємства. Головні зміни на рівні покупців відбулися на ринку зерна, де з'явилась значна мережа оптових приватних торговців. Звертає на себе увагу досить швидкий розвиток дрібних приватних посередників на м'ясо-молочному первісному ринку. Серед них майже немає збутових кооперативів, що створені невеликими сільськогосподарськими товаровиробниками.

Вивчення механізмів контрактації і ціноутворення на регіональних аграрних ринках показало, що ефективність контрактів вкрай низька (майже відсутні довгострокові контракти, немає ф'ючерсних і опціонних контрактів), а система ціноутворення не відповідає вимогам цивілізованого ринку. Одна з причин такого стану справ - незначний рівень розвитку регіональних аграрних ринків, невизначеність їх функцій. У зв'язку з цим надаються рекомендації щодо визначення функцій аграрного регіонального ринку; обґрунтовуються мотиваційні чинники їх подальшого розвитку.

В комплексі заходів щодо створення регіональних аграрних ринків важливе місце займає розбудова інфраструктури аграрних ринків. Серед дослідників не має єдиної думки щодо терміну "інфраструктура" ринку, тому в дослідженні розглядаються різні думки щодо цього і зроблено висновок про те, що інфраструктуру слід визначити як взаємозалежну систему організацій, що обслуговують потоки товарів, продукції, послуг, цінних паперів, робочої сили, які переміщаються в межах ринкового простору, і забезпечують формування і функціонування ефективного конкурентного ринку.

До системи організацій інфраструктури входять підприємства оптової і роздрібної торгівлі, аукціони, ярмарки, виставки, товарні біржі, фірми-посередники, системи зв'язку, спеціальні державні органи регулювання ринку (Антимонопольний комітет, інспекція по контролю за цінами і т. д.), інші.

Оцінка розвитку елементів інфраструктури дозволила зробити наступні висновки: розвиток інфраструктури аграрного ринку регіонів не набув достатнього рівня; це є однією з причин економічної кризи, яку переживає аграрний сектор в даний час; позиція держави щодо інфраструктурного забезпечення аграрного ринку стала більш активною, але ця активність не супроводжується зростанням обсягів інвестицій в перебудову інфраструктури; переважна частина складових інфраструктури аграрного ринків перебуває в стадії початкового розвитку; найбільш слабким ланцюгом в інфраструктурі аграрного ринку є оптові та оптово-продовольчі ринки.

Виконано оцінку державної політики щодо розвитку та функціонування аграрного ринку, та визначені напрями економічної діяльності держави в умовах ринку та її економічні функції. Особлива увага приділена державному регулюванню економіки як форми реалізації економічних функції держави. При цьому обґрунтовані стратегічні напрями державного регулювання, його засоби, а також завдання економічної політики щодо розвитку аграрних ринків. Реалізація державної політики щодо розвитку аграрного ринку потребує створення ефективної правової бази. Виконана оцінка правових актів, які регламентують формування та розвиток аграрних ринків і їх інфраструктури. Визначені напрями кредитної політики держави та заходи, що пов'язані з блоком політичних зусиль, націлених на сприяння розвитку інфраструктури аграрного ринку.

Порушені питання подальшого розвитку регуляторної реформи, пов'язані з проблемами аграрних ринків; визначена сфера регуляції, яка потребує особливої уваги. Розглянуті напрями створення правових гарантій діяльності суб'єктів аграрного ринку, обґрунтовані базові принципи, на яких повинно будуватися державне регулювання. До їх числа належать: кінцевість, ефективність, справедливість, послідовність, простота та прозорість регуляторних актів.

У другому розділі дисертації - Оцінка сучасного стану розвитку регіонального аграрного ринку (на прикладі Сумської області) - виходячи з існуючих регіональних особливостей функціонування аграрного ринку області, проведено дослідження і дана загальна оцінка проблем і тенденції розвитку регіонального аграрного ринку та його інфраструктури в умовах перехідної економіки.

Проведено аналіз економічного середовища та трансформаційних змін в АПК регіону. Перш за все, звернуто увагу на кількісні та якісні зміни в формах власності на майно та землю в підприємствах аграрного сектору. В структурі форм власності на землю найбільшу питому вагу займає приватна власність у вигляді спільно-часткової власності (до 45,5 % загального земельного фонду); питома вага індивідуалізованої приватної власності склала на початок 2002 року біля 11 % земельного фонду, проти 0,4 % у 1998 році.

Рис. 1. Головні складові системи регіонального аграрного ринку.

Значна частина майна колишніх КСП (до 83 % в 2001 р.) стала спільно-частковою власністю селян-співвласників, які отримали майнові паї; "персоніфікована" приватна власність у 2001 році склала 4 % майнових комплексів колишніх КСП, зник інститут колективної власності. Зміни в структурі власності на майно та землю створили певні передумови для появи нових організаційно-правових форм підприємництва в сфері аграрного бізнесу. Всього в процесі реформування аграрного сектору регіону з'явилося біля 635 сільськогосподарських підприємств нового типу.

Систематизація учасників аграрного ринку, яка здійснена з урахуванням результатів реформування, підтвердила значні кількісні зміни в їх складі. Крім підприємств аграрного сектору, які з'явилися в процесі реформування КСП, звертає на себе увагу поява прошарку фермерів (805 господарств) та особистих підсобних господарств громадян (біля 264 тис.). Харчова та переробна промисловості, система оптової та роздрібної торгівлі практично приватизовані. Учасники ринку (сільгосптоваровиробники) навчились диверсифікувати канали збуту своєї продукції, орієнтуватися на ринках засобів виробництва. Дещо змінилася ментальність менеджменту в сільськогосподарських підприємствах, формується система фінансової відповідальності учасників ринку, через оренду створюється певний "квазі"-ринок земельних ресурсів. Серед учасників ринку, поряд з досить великими торгівельними підприємствами, оперують багато дрібних та середніх приватних посередників, які забезпечують просування продукції і ринкової інформації.

Досліджено велику групу проблем, які необхідно вирішити на рівні учасників регіонального аграрного ринку з метою забезпечення останніх певними конкурентними перевагами. Особливу увагу приділено проблемам, які стоять перед товаровиробниками реформованих сільськогосподарських підприємств регіону. Серед них виділяються наступні: незавершеність процесів реформування (особливо це стосується проведення системних економічних реформ); застаріла психологія та методи менеджменту на рівні підрозділів; відсутність достатньої обслуговуючої інфраструктури; низький рівень розвитку системи кредитування; висока витратність виробництва, технологічна відсталість, низька якість продукції; несприятлива інвестиційна ситуація; неврегульованість податкової системи; відсутність адекватних механізмів регулювання аграрного ринку; недостатній рівень кваліфікації керівників і спеціалістів сільськогосподарських підприємств та інші.

Аналіз стану заборгованості сільгосппідприємств Сумської області підтверджує наявність труднощів фінансового характеру. Кредиторська заборгованість підприємств Сумської області в 2000 році зросла в 3,3 рази, в порівнянні з 1996 р., і становила 56,4 тис. грн. в розрахунку на 100 га с. -г. угідь; відношення суми боргів до виручки від реалізації продукції склало в 2000 році 105,7 %, а до розміру статутного капіталу - 201 %. Таким чином, поліпшення фінансового стану сільськогосподарських підприємств є дуже актуальним завданням на найближчу перспективу.

У 2000 році матеріально-грошові витрати на виробництво і реалізацію сільгосппродукції збільшились на 15 % в порівнянні з 1996 роком, при цьому рівень окупності витрат валовою продукцією скоротився за той же період на 35 %. Отже, товаровиробникам аграрного сектору вкрай потрібне впровадження ресурсозберігаючих технологій та жорстких (обмежених) бюджетів виробництва продукції.

Про необхідність державної підтримки села свідчать наступні показники: у 1990 році капітальні вкладення в АПК складали в регіоні в перерахунку на гривні 54 млн. грн., у 2001 році ця цифра становила 0,67 млн. грн.; середня заробітна плата в сільському господарстві в 2000 році дорівнювала 48 % рівня оплати в промисловості. Можна стверджувати, що аграрний протекціонізм не належить до числа основних пріоритетів економічної політики держави. Особливо його відсутність виявилась в ситуації з зерновим ринком у 2001 році.

Розглянута низка проблем та чинників, які негативно відображаються на конкурентоздатності сільськогосподарських товаровиробників як учасників аграрного ринку, серед яких особливо виділяється рівень забезпечення інвестиційними ресурсами. Оцінка інвестиційного середовища показує, що інвестиційний попит у 2000 році в аграрному секторі економіки області був забезпечений приблизно на 14 %, 87,4 % інвестиційних ресурсів формувались за рахунок власних фондів підприємств; в порівнянні з 1996 роком частина прибутку с.-г. підприємств, що спрямовувалася на інвестування, скоротилась в 2000 році на 81,2 %. В цілому інвестиційна ситуація в аграрному секторі Сумської області досягла критичної ситуації.

Незважаючи на невирішені проблеми, в останні роки з'явилися певні ознаки стабілізації в економіці аграрного сектору регіону. Так рівень виробництва товарної продукції в розрахунку на 100 га с. -г. угідь зріс в 2000 році, в порівнянні з 1996 роком, в 1,8 рази. Норма прибутку (розрахована по статутному капіталу) склала 47 %, рівень рентабельності 19,6 %; обсяги валового і чистого доходу зросли, відповідно, у 3,4 та 2,4 рази. Появу тенденцій стабілізації економіки аграрного сектору регіону, при умові вирішення вищезгаданих проблем сільсгосптоваровиробників, можна вважати важливим фактором сприяння подальшому розвитку регіонального аграрного ринку.

Оцінка якісного складу учасників регіонального аграрного ринку показала, що: 40-60 % продукції, яка реалізується на регіональному аграрному ринку, поставляють сільськогосподарські підприємства, які з'явилися в процесі реструктуризації КСП; фермерські господарства постачають на ринок від 3 до 7 % продукції; особисті господарства постачають до 94 % картоплі, 71,8 % м'яса всіх видів, 55,6 % молока;

Важливою структурною зміною на агропродовольчому ринку регіону є: диверсифікація каналів збуту, зміни в продуктових ланцюгах, поява нетрадиційних каналів збуту. В таблиці 1 показані зміни в каналах збуту сільськогосподарської продукції в 2000 році, у порівнянні з 1990 роком. Ці зміни відображають процеси реструктуризації регіонального аграрного ринку. Звертає на себе увагу руйнація оптового ринку, який практично "сповз" до роздрібного (зараз в області працює 46 продовольчих ринків, серед яких лише 2 умовно можна віднести до оптових).

Проаналізовано рівень інфраструктурного забезпечення аграрного регіонального ринку, стан розвитку окремих складових інфраструктури. Зараз в області функціонує біля 3000 структур, які можна віднести до інфраструктури. Серед них "Сумиагропромбіржа", 11 торгових домів, 230 фірмових магазинів, 113 посередницьких фірм, 86 підприємств оптової торгівлі, 18 продовольчих баз, 1924 спеціалізованих заготівельних пунктів. 23 фірми займаються посередницькою діяльністю в зовнішньоекономічній сфері. Кількість підприємницьких структур, які працюють на агропродовольчому ринку області збільшилась в 2001 році, порівняно з 1996 роком, майже в 2 рази.

Окремо проаналізовано стан біржового ринку регіону, склад його учасників, організаційна структура і інфраструктура біржового ринку, центральною ланкою якого є ТОВ "Сумиагропромбіржа". В 2000 році 40,8 % угод українського біржового ринку зерна було укладено саме на цій біржі. В 2001 році кількість укладених на біржі угод в чотири рази перевищувала аналогічний показник 1999 року (рік заснування "Сумиагропромбіржі"); ліквідність біржових операцій склала 57,9 % (30,2 % у 1999 р.). Вивчені проблеми біржового регіонального ринку, до числа яких належать: мала питома вага форвардних контрактів (2 % загальної кількості угод на сільськогосподарську продукцію); низька питома вага сільськогосподарської продукції, що реалізується через біржу (7 % від загального обсягу реалізації); відсутність інформаційно-комунікаційних технологій необхідного рівня та програмного, технічного та методичного забезпечення систем моніторингу цін і ринкового аналізу тощо. аграрний ринок регіональний розвиток

Аналіз аукціонної торгівлі як форми оптового продажу дозволяє зробити висновок про те, що дотепер аукціони не стали постійно діючим елементом інфраструктури, а їх подальше проведення потребує великої організаційної роботи і вдосконалення механізмів їх проведення. Оцінка проведення ярмарків та виставок, які є ще одним елементом інфраструктури аграрного ринку регіону, свідчить про досить вузьку сферу їх діяльності. Однією з причин такого становища є нерозвиненість рекламного аспекту і комерційної спрямованості в діяльності виставок, а також відсутність сервісних послуг. Не відповідають вимогам ринку і інші елементи інфраструктури: роздрібна ринкова торгівля, сервісні кооперативи, кредитні спілки тощо. Загалом, стан розвитку інфраструктури регіонального аграрного ринку оцінюється як вкрай незадовільний. Однією з причин цього є відсутність стратегічної регіональної політики щодо формування та розвитку аграрного ринку.

В зв'язку з цим проаналізовано напрямки регіональної політики адміністративних органів області щодо механізмів функціонування аграрного ринку; надана оцінка регіональній аграрній політиці, розглянуті механізми і форми регулювання ринку та нормативні акти обласної адміністрації щодо проблем аграрного ринку. Узагальнені елементи системи регулювання аграрного ринку, надані пропозиції відносно сфер регулювання, які повинні знаходитись виключно в компетенції регіональних органів державної влади. До них відносяться: створення регіональної інформаційної системи і системи цінового моніторингу; розробка механізмів державних правових гарантій виконання контрактів; адаптація антимонопольного регулювання до реалій сьогодення тощо.

В третьому розділі - Вдосконалення механізмів формування та розвитку регіонального аграрного ринку в умовах стабілізації економічних відносин - розроблена концепція регіональної політики щодо розвитку аграрного ринку, головна ідея якої - створення нової моделі регіонального аграрного ринку, включає в себе 75 заходів, згрупованих в сімнадцять важливих напрямків, починаючи з цінової політики та цінового регулювання і закінчуючи заходами по ідеологічній підтримці стратегії розвитку регіонального аграрного ринку. Реалізація більшої частини запропонованих в концепції напрямків регіональної політики можлива в умовах певної стабілізації економічних відносин, передумови якої почали з'являтися на аграрному ринку Сумської області.

Глобалізація світових аграрних ринків потребує дуже виваженого регулювання продовольчих ринків і певних "страхових гарантій" для запобігання деформацій пропорцій аграрних ринків. В зв'язку з цим в дослідженні розглядається можливість збільшення потенціалу товарного виробництва сільськогосподарської продукції на шляхах інтеграції, кооперації, концентрації виробництва, що відображені в концептуальних напрямках регіональної політики. Розроблено пропозиції відносно напрямків регіональної політики по найбільш важливим підкомплексам аграрного ринку (ринкам зерна, цукру, насіння соняшнику, м'ясо-молочної продукції).

Обґрунтовано систему пріоритетів розвитку АПК регіону, до яких віднесено наступні: інтенсифікація розвитку інфраструктури аграрного ринку; підвищення конкурентоспроможності сільгосппідприємств; включення сільськогосподарських земель в економічний обіг; створення комп'ютерної системи інформаційного забезпечення регіонального аграрного ринку; формування ефективної системи підтримки учасників аграрного ринку; забезпечення просування сільськогосподарської продукції регіону на світові ринки та створення умов для цього; створення умов для виробництва та реалізації екологічно чистої продукції.

При визначенні головних шляхів подальшого формування ринкової інфраструктури особливу увагу звернуто на функціонально-структурний аспект в організації інфраструктури, який ґрунтується на засадах створення багаторівневої розподільчої системи просування сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки. Для оцінки рівня розвитку інфраструктури і визначення потреби в інфраструктурному забезпеченні був обраний метод Беннета, що базується на розрахунку інтегрованого показника оцінки розвитку інфраструктури з використанням наступної базової формули:

(1)

де Aij - значення j-го показника в i-му регіоні; m - число регіонів;

n - число показників; ni - число показників, що маються для даного регіону i

Підрахунок фактичних і прогнозних рівнів інтегрованих показників інфраструктурного забезпечення за наведеною формулою довів, що розрив між значенням фактичного і прогнозного інтегрованих показників дуже суттєві: прогнозне значення показника перевищує фактичне майже в п'ять разів.

Прогнозування допомогло визначити шляхи вирішення проблеми інфраструктурного забезпечення регіонального аграрного ринку, зокрема була запропонована програма розбудови інфраструктурного забезпечення оптового аграрного ринку регіону, яка включає в себе створення профільно-оптових формувань, виробничо-посередницьких оптових формувань; розвиток мережі оптово-продовольчих ринків; формування логістичних сервісних систем. В програмі особлива увага приділена удосконаленню таких форм оптової торгівлі, як біржова торгівля, аукціони, ярмаркова торгівля, виставки-продажі, оптово-реалізаційні бази, торгові доми, сільськогосподарські ринки з оптовими секціями, обслуговуючі збутові кооперативи.

На біржовому ринку регіону пропонується: утворення системи складських свідоцтв, впровадження механізмів торгівлі товарними деривативами (форвардними, ф'ючерсними і опціонними контрактами, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція), удосконалення розрахунково-клірингового обслуговування та стандартизація документообігу, створення державного регіонального колегіального органу з питань контролю за організацією біржового сільськогосподарського ринку, інше.

Запропонована комплексна регіональна програма виставково-ярмаркової діяльності (ВЯД), яка базується на двох аспектах, а саме стратегії виставково-ярмаркової діяльності і заходах з її стимулювання. Впровадження Програми ВЯД розраховано на 2002-2004 роки. Детально обґрунтовані переваги, які наддасть впровадження програми ВЯД для сільськогосподарських товаровиробників. Надані рекомендації відносно форм і видів проведення виставок і ярмарків. Показаний порядок попереднього планування виставки (ярмарки), визначені заходи по формуванню інфраструктури виставково-ярмаркової діяльності.

Окремим блоком в програмі розбудови інфраструктурного забезпечення оптового аграрного ринку виділена аукціонна торгівля; основна увага при цьому звертається на систему заходів з підготовки аукціонів, та організацію заключної стадії проведення аукціонів. Надаються пропозиції по підготовці кадрів для проведення аукціонів. Розроблені рекомендації по організації обслуговуючих (сервісно-збутових) кооперативів; визначені переваги, які останні надають сільськогосподарським товаровиробникам.

Пропонується реалізація комплексу заходів, які б закріпили результати попереднього етапу реформування аграрного сектору, зміцнили стабілізаційні тенденції в аграрній економіці, підвищили конкурентоспроможність і експортний потенціал сільськогосподарських товаровиробників як головних учасників ринку. Розроблена модель організації інформаційної системи регіонального аграрного ринку та пропонуються механізми удосконалення інформаційної діяльності. Концептуальна ідея, яка покладена в основу моделі, включає в себе наступне: створення потужної мережі інформаційної системи АПК регіону, яка буде складатися з декількох підсистем; створення баз даних інформаційної системи та забезпечення функціонування інформаційної системи АПК в операційному середовищі UNIX засобами СУБД Oracle, розбудова комунікаційної системи здійснюється шляхом використання супутникового зв'язку; виділення в комплексі мережевої інформаційної системи АПК регіону підсистеми аграрного регіонального ринку (ICAPP); створення організаційної інфраструктури забезпечення роботи ІСАРР; сприяння створенню в складі ІСАРР інформаційного мережевого блоку регіонального біржового ринку; сприяння створенню інфраструктури мережевої інформаційної системи АПК на рівні районів, підприємств АПК, асоціацій АПК тощо. Розрахунки показують, що потреба в коштах на технічне обладнання структурних одиниць інформаційної підсистеми, що буде державною регіональною власністю, може скласти 1,97 млн. грн.

Окремо в моделі інформаційного забезпечення надано обґрунтування створення електронної біржі на базі "Сумиагропромбіржа" і компанії "Суми-Агроресурс". Пропонується реалізація спільного технічного проекту по створенню 18 електронних площадок на базі районних представництв компанії "Суми-Агроресурс", перший етап проекту буде коштувати біля 235 тис. грн. Передбачається створення робочих комп'ютерних місць безпосередньо в сільськогосподарських підприємствах, тому пропонується здійснення певної програми перетворень існуючої інформаційної системи с. -г. підприємств (викладена схема дій по здійсненню цих перетворень).

Надані пропозиції по впровадженню ефективних механізмів взаємовідносин між учасниками регіонального аграрного ринку, які стосуються ціноутворення, контрактацій і клірингу, електронних біржових торгів, іпотечного кредитування тощо. Визначається, що механізм ціноутворення на регіональному аграрному ринку повинен забезпечувати рівномірність доходів в усіх ланках просування аграрної продукції до споживача. Допоміжними інструментами цього механізму повинні стати система цінового моніторингу і ринкового аналізу. Комплекс цін, які доцільні до використання, може включати в себе: ціни інфляційного очікування (за їх допомогою розраховуються диференційні потоки, які дозволяють робити висновки про стан ринку при закупівлі продукції),цільові ціни, гарантовані ціни, граничні ціни тощо. Надано обґрунтування різних видів цін, послідовність етапів процесу формування цін та комплексу методів їх встановленню. Особлива увага приділена реалізації факторів платоспроможного попиту і пропозиції та еквівалентності міжгалузевого обміну (через ціновий паритет). Для вирішення проблем стандартизації і сертифікації сільськогосподарської продукції в процесі впровадження нових механізмів ціноутворення пропонується створення спеціалізованої компанії, яка здійснюватиме масову сертифікацію продукції АПК.

Значна увага приділена удосконаленню механізмів контрактації, пропонуються наступні шляхи вирішення проблем контрактації: опрацювання і введення форвардних, ф'ючерсних, опціонних контрактів; розвиток клірингової системи; перехід на електронну форму біржових торгів; створення фондової секції на "Сумиагропромбіржі"; впровадження механізмів іпотечного кредитування; інше. Кожен з означених вище напрямків детально обґрунтований. Удосконалення, розвиток і впровадження нових механізмів взаємовідносин між учасниками регіонального аграрного ринку сприятиме формуванню нової моделі регіонального ринку, яка забезпечить вихід на світовий аграрний ринок і буде найбільш сприятливою для всіх учасників ринку.

ВИСНОВКИ

1. Аграрний регіональний ринок є важливою складовою частиною національного аграрного ринку, від ефективного функціонування якого залежить продовольча безпека регіону і країни в цілому. Стан розвитку регіонального ринку визначає результативність аграрної реформи та потенціал сталого розвитку АПК регіону. Регіональний аграрний ринок створює умови для вільного руху сільськогосподарської продукції за прозорими схемами в конкурентному середовищі, а також для підвищення рівня прибутковості головних учасників ринку - сільгосптоваровиробників. Прискорення формування регіонального аграрного ринку, розвиток інфраструктури і ефективних механізмів взаємодії відповідає інтересам всіх його суб'єктів.

2. Створення і розвиток інфраструктурної складової регіонального аграрного ринку є важливим завданням регіональної аграрної політики, вирішення якого сприятиме появі нових ринкових механізмів, що дозволять значно ефективніше організувати процес купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, сформувати еквівалентні об'єктивні ціни, забезпечити балансування попиту і пропозиції на аграрному ринку.

3. Оцінка стану розвитку аграрного ринку, здійснена на прикладі Сумської області, підтверджує висновок про низький рівень розвиненості регіональних аграрних ринків та недостатню забезпеченість учасників ринку об'єктами інфраструктури. Інтегрований показник розвитку інфраструктури аграрного ринку Сумської області в 5 разів нижче його необхідного прогнозованого значення. В каналах збуту сільськогосподарської продукції значно скоротилася питома вага великого та середнього опту (з 90 % у 1990 році до 36 % у 2000 році), збільшився відсоток продукції, що реалізується населенню в рахунок оплати праці (з 4 % у 1990 році до 19 % у 2000 році). Не набув сталих тенденцій розвиток горизонтальної структури регіонального аграрного ринку, а саме ринків зерна, цукру, соняшника тощо. Практично відсутні в інфраструктурі регіонального аграрного ринку сервісні кооперативні утворення; не діють такі напрямки оптової торгівлі як виставки-ярмарки та аукціони. Біржовий ринок регіону, найбільш розвинена інфраструктурна підсистема аграрного ринку, потребує оновлення форм контрактації, більш високого рівня інформаційного забезпечення, більш прогресивних технологій здійснення торгів. У 2000 році на біржовому ринку було реалізовано лише 7 % загальної кількості товарної сільськогосподарської продукції. Механізми, що діють на регіональному аграрному ринку, поки що не забезпечили прозорості процесу купівлі-продажу, рівномірності доходів учасників ринку.

4. Недостатньо міцні позиції займають на регіональному аграрному ринку безпосередні виробники продукції - сільськогосподарські підприємства всіх форм власності, представлені 635 новими підприємствами, що виникли замість КСП, 805 селянськими (фермерськими) господарствами і майже 264 тис. ОПГ (особистими підсобними господарствами). Це зумовлено обмеженим попитом на сільськогосподарську продукцію, нерозвиненістю ринкової інфраструктури, низькою купівельною спроможністю населення, нестійким фінансовим станом с. -г. підприємств, технічною деградацією аграрного сектору, нестачею інвестиційних ресурсів, низькою конкурентоспроможністю та низкою інших чинників. Слід відзначити окремі позитивні тенденції, які сприяють можливим покращенням стану сільгосптоваровиробників на регіональному аграрному ринку. Вони пов'язані з завершенням приватизаційного етапу реформування, зміною відносин власності, певною стабілізацією економіки аграрного сектору регіону. В 2000 році 54 % сільгосппідприємств досліджуваного регіону отримали по результатам діяльності прибутки, середній рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва склав 19.6 %. Подальшому закріпленню фактору сталості в сільгоспвиробництві сприятимуть завершення аграрної і економічної реформ АПК регіону, зміни маркетингової стратегії і тактики сільгосптоваровиробників, створення інфраструктурної мережі аграрного ринку та формування нової системи взаємовідносин між його учасниками.

5. Регіональна політика щодо розвитку аграрного ринку є одним з головних чинників його подальшого ефективного функціонування. Метою регіональної політики повинно стати формування принципово нової моделі регіонального аграрного ринку. Концепція регіональної політики повинна враховувати тенденції розвитку світового сільського господарства та світових аграрних ринків. В дослідженні пропонується проект "Концепції регіональної політики щодо розвитку аграрного ринку", який має комплексний характер і містить в собі визначені дії регіональних органів влади на середньострокову перспективу розвитку аграрного ринку. Концепція визначає систему пріоритетів регіональної політики. Передумовою впровадження нової концепції регіональної політики є стабілізація економіки аграрного сектору.

6. Визначення окремих напрямів розвитку інфраструктури регіонального ринку має бути пов'язаним з використанням структурно-функціонального принципу її формування, який базуються на створенні багаторівневої розподільної системи просування сільгосппродукції і продуктів її переробки до споживачів. Для визначення кількості об'єктів інфраструктури є доцільним використання різних методів розрахунку інтегрованого показника оцінки розвитку інфраструктури. Особлива увага при формуванні регіональної інфраструктури аграрного ринку повинна приділятися таким напрямкам: формуванню оптово-роздрібного підкомплексу, що забезпечить масштабну "оптовізацію" ринку сільськогосподарської продукції; удосконаленню біржового ринку (впровадженню нових біржових технологій); впровадженню регіональної програми виставково-ярмаркової діяльності; підвищенню рівня організації аукціонів з продажу племінних тварин; створенню сервісних (обслуговуючих) кооперативів тощо.

7. Для подальшого зміцнення позицій сільгосптоваровиробників на регіональному аграрному ринку необхідне підвищення конкурентоспроможності підприємств аграрного сектору, забезпечення їх сталого розвитку. З цією метою необхідна реалізація комплексу заходів по фінансовому оздоровленню сільськогосподарських підприємств, підвищенню їх інвестиційної привабливості, а також впровадження інноваційного вектору розвитку. Слід звернути також увагу на необхідність завершення аграрних та економічних реформ в АПК, впровадження ефективного менеджменту на всіх рівнях управління. В дослідженні пропонується Програма дій для підприємств аграрного сектору регіону, що витікає із запропонованої Концепції регіональної політики щодо розвитку аграрного ринку. Одним з пріоритетів програми є використання механізмів інтеграцій та переваг корпоративного управління при створенні об'єднань сільськогосподарських підприємств з підприємствами інфраструктури АПК в формі агропромислових компаній, які на сучасному етапі розвитку аграрного ринку є альтернативою ще відсутнім елементам оптової торгівлі. Позитивні зміни в економіці аграрного сектору регіону, що мали місце в 2000 році, створили сприятливі умови для концентрації зусиль по перетворенню сільськогосподарських підприємств в конкурентоспроможних учасників аграрного ринку.

8. Для реалізації принципу прозорості аграрного ринку пропонується створення комплексної інформаційної системи регіонального аграрного ринку. Механізм інформаційного забезпечення в запропонованій системі включає в себе: створення мережевої інформаційної системи АПК регіону з декількома підсистемами; виділення в комплексі мережевої інформаційної систем АПК регіону підсистеми аграрного регіонального ринку (ІСАРР); створення баз даних та організаційної інфраструктури підсистеми ІСАРР; організація мережевих комп'ютерних робочих станцій в підприємствах АПК тощо. Пропонується також створення системи електронних торгів на біржовому регіональному ринку. Реалізація заходів по створенню та експлуатації мережевої інформаційної системи забезпечить окупність витрат на її створення протягом двох років.

9. Визначені основні напрямки удосконалення механізмів функціонування регіонального аграрного ринку. До їх числа належать: більш виважені механізми ціноутворення; впровадження нових (для регіонального ринку) форм біржових контрактів і страхування ринкових ризиків; визначення схем розвитку іпотечного кредитування та клірингового процесу на біржовому ринку регіону; впровадження механізму електронних торгів тощо. Це дозволить сформувати сприятливі умови для всіх учасників ринку і прискорити інтеграцію регіонального аграрного ринку в систему національного і світового аграрного ринків. Останнє є дуже важливим в умовах глобалізації ринків.