Заплавне ґрунтоутворення Полісся та Лісостепу України (еволюція, біогеохімія, окультурювання)

Висновки

У дисертації наведено теоретичні узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, пов'язаної з концепцією заплавно-долинного педолітогенезу як загальнобіосферного природно-антропогенного макропроцесу в його еко-еволюційному розвороті. Закладено теоретичні основи окультурюючої корекції природного грунтотворення в заплавних екосистемах Лісостепу та Полісся України. Поставлено діагноз першопричин деградації заплавних ґрунтів, який виводить на конкретні способи окультурювання та підвищення родючості алювіальних мінеральних та торфових органогенних ґрунтів.

1. Літогенетичні, фізико-хімічні, біологічні, агрохімічні та інші параметри заплавних ґрунтів діагностують їх природну варіабельність, строкатість, динамічність, перенасиченість біотою, антропогенну скоригованість:

- в алювіальних ґрунтах (за винятком прируслов'я) переважає фізична глина, вміст якої (разом з мулом) з глибиною зменшується (при зростанні кількості піску);

- їх характеризує строкатий розподіл глинистих (в т.ч. змішано-шаруватих) мінералів і високодисперсного кварцу при відсутності диспергації;

- їх гумусовий стан підтверджує накопичення в заплавах максимальної кількості органічних (переважно гумінових) речовин з детритом (в дернині на цілині); біосферно знаковою рисою заплавних торф'яників Лісостепу та Полісся є збагаченість органічними речовинами, N і P при дефіциті K та Cu;

- фізико-хімічні показники варіюють в різних видах заплавних ґрунтів (найменша кількість обмінних катіонів виявляється в легких різновидностях);

- оглеєння сприяє рухомості сполук типоморфних (Fe, Mn, S) та інших елементів з перемінною валентністю, знижує величину ОВП;

- в солянокислій витяжці переважають Са, Al, Fe, Mg, Mn (особливо в болотних і меншою мірою в дернових піщаних ґрунтах);

- біотехнохемогенна перевантаженість заплавних топопозицій долинної гіпсоедафокатени спричинює їх трофічну збагаченість (в т.ч. й мікроелементами-ВМ);

- загальна кількість мікроорганізмів та їх окремих груп є динамічною, різниться по видах ґрунтів і горизонтах, а оглеєння залучає до участі в мікробно-ферментативних процесах залізо-, сіркобактерії, інвертази, уреази;

- слабо засолені заплавні ґрунти Лісостепу в цілинних варіантах наділені, завдяки Са, оптимальними фізико-хімічними параметрами; галоморфізм торф'яників содово-сульфатного типу посилюється їх осушенням;

- невисока активність Na+ (<3 мМоль/л) та домінування Са не дають підстав діагностувати прояв в них осолонцювання (їх активність проявляється нерідко альтернативно).

2. Заплавне грунтотворення є біосферно масштабним молодим педолітогенним феноменом, інтразонально вмонтованим в меандровий пояс планети:

- його ареною є геохімічно активна смуга земноводних ландшафтів зі складними СГП (дернові, лучні, лучно-болотні і болотні гідрогаломорфні ґрунти);

- давньоалювіальна товща зберігає сліди пізньокайнозойської еволюції заплавного грунтотворення, помаркованого в унікальних екологічних нішах біосфери торфо- та гідролітогенезом;

- потужна, примножена фіторізноманіттям, аква-енергетична підтримка заплавного грунтотворення сприяє мобілізації з долинних екосистем розмаїтої гами компонентів ґрунтової родючості;

- на алювіальному тлі діють ЕГП: біопродукування та мікробно-ферментативна трансформація фітомаси; детритогенез, гумусова (й трофічна) акумуляція; гідро- та біогенна міграція; внутрішньопрофільне глиноутворення; торфогенез, оглеєння;

- гумусово-акумулятивне грунтотворення маркує прируслов'я і центральну заплаву, а в притерасовій і прикореневій - панує болотний процес; алювіальний гідролітогенез тотально маркує їх шаруватістю та трофічним збагаченням;

- на трофічно збіднених цілинних едафотопах екологічне лідерство у заплавному грунтотворенні належить фітоценотичному чиннику.

3. Люди давно адаптувались до складно еволюціонуючого ландшафтного довкілля, в енеоліті повною мірою пізнали високу родючість заплавно-долинних ґрунтів, а в голоцені суперечливо обтяжили їх наслідками антропосоціогенезу:

- оксигенізація та зневоднення загальмували заплавний торфогенез з усіма згубними для біосфери й соціуму наслідками;

- мінеральні ґрунти втрачають дернину, різко збіднюють біорізноманіття, редукують, як і торф'яники, геоекоінформаційні зв'язки в екосистемі біосфери;

- агрогенна модифікація заплавних ґрунтів супроводжується їх механічним перемішуванням (гомогенізацією), одіозною розімкнутістю біологічного кругообігу, неповно компенсованою хемогенними добавками.

4. Подолання деградаційного спрямування природно-антропогенної еволюції заплавно-долинних ґрунтів пов'язане з мудрою реалізацією ноосферної ідеї та їх ландшафтно-адаптивним окультурюванням:

- це передбачає адаптоване до біосферної стратегії максимізації грунтово-ценотичного різноманіття партнерство людей і ґрунтів (земель) як суб'єктів коеволюційного процесу;

- екологічність еволюції заплавно-долинних ґрунтів в умовах дискредитації екстенсивного та інтенсивного землекористування стратегічно орієнтує на реабілітацію цих вразливих витворів біосфери, а його гармонізація створює мудру альтернативу еконебезпечному техногенному тренду заплавного педолітогенезу;

- екоетичні сумніви від внесення добрив на заплавних ґрунтах долаються екологічно грамотним окультурюванням;

- вдалим прикладом коеволюційної співтворчості є фітоагрохімічне окультурювання цілинних ґрунтів - еконейтральна корекція природного грунтотворення, яка еволюційно співпадає з його сучасним етапом, технологічно передбачає раціональне застосування добрив в кооперації з мезофільними кормовими фітоценозами, біогеохімічно переслідує мету збільшення біопродуктивності агроекосистем, підвищення родючості ґрунтів, поліпшення якості с.-г. продукції при збереженні грунтово-ценотичного різноманіття і біосферозначимих грунтово-екологічних режимів.

5. Окультурююча корекція заплавного грунтотворення суперечливо здійснюється в супроводі таких еколого-біогеохімічних закономірностей:

- окультурюючі ефекти на торф'яниках перекреслив фатальний прорахунок меліораторів, які реалізували їх родючість за найзбитковішим сценарієм;

- диференційоване застосування багатокомпонентних тукосумішок (NPK + Ca, Mg, Na, Mo, інші біофіли) дозволяє разом з підвищенням врожайності поліпшувати якість кормових травостоїв і коригувати ценотичні позиції їх компонентів;

- кумуляція удобрювальних (окультурюючих) ефектів на цілинних (з дерниною) алювіальних ґрунтах чітко фіксується фітоіндикацією;

- кормове призначення лучних трав потребує моніторингу еколого-біогеохімічного тренду всього трофічного ланцюга; при цьому Са постає разом з Na і Mg в ролі найважливіших макроелементів в кормах, а надлишок К деформує в них співвідношення інших катіонів, створюючи цим загрозу для тварин;

- альтернативність безазотистих, N, Ca, Na, Mg, Mo-вмісних варіантів фітоагрохімічного окультурювання цілинних ґрунтів є очевидною за принципово не загрозливим для жуйних тварин вмістом ВМ-мікроелементів;

- у досліджуваних ґрунтах вміст Cd і Pb є на порядок нижчим від ГДК; вони акумулюються коренями кормових трав, приводячи (при протидії Са) до перерозподілу в них вмісту K, Cu, Rb, Sr та створюючи цим згубний для тварин дефіцит Мо;

- це спонукає удобрювати травостої Мо не лише для підвищення врожайності, але й для поліпшення їх якості, стабілізації ценотичних позицій бобових і біосферозначимих екофункцій (Мо виступає антагоністом і детоксикантом ВМ, посилює, а то й замінює окультурюючу дію меліорантів);

- у різних заплавах трави поглинають Са, Mg, K і Na в різних пропорціях при схожості еко-біогеохімічних закономірностей фітоагрохімічного окультурювання;

- співвідношення Ca:Sr в досліджених травах сигналізує про дефіцит в кормах біогенного Sr (добрива коригують цю пропорцію);

- агрохімічне окультурювання торф'яників оптимізує розвиток більшості фізіологічних груп мікроорганізмів (за винятком грибів), поліпшує живлення с.-г. культур, загальмовує еконебезпечну втрату біогенних речовин;

- для торф'яників окультурюючим чинником є внесення зольних елементів при структурній меліорації, що сприяє мобілізації їх органогенного багатства, але посилює редукцію геоекоінформаційних зв'язків;

- збагаченість торф'яників органо-, Fe-, Al-фосфатами вказує на причину високої (підтвердженої зростанням врожайності) ефективності тут фосфорних добрив;

- добавка K до PCu-тукосумішок є обов'язковим окультурюючим агроприйомом на будь-яких видах торф'яників (за винятком байдужих до К феноменально продуктивних природних гігромезогалофільних фітоценозів на відповідних едафотопах);

- активність причетних до розкладу фосфатів бактерій регулюється внесенням PKCu на тлі зниженого рівня підгрунтових вод;

- найсуттєвішою з діагностичних ознак мікробоценозів цілинних алювіальних ґрунтів, як і біоценозів загалом, є їхнє видове різноманіття;

- у режимі трофності цілинних алювіальних ґрунтів екологічно знаковим (на відміну від торф'яників) є періодичне зникнення нітратів під мезофільними травостоями, для яких режими засвоєння NO3- і NH4+ є принципово ідентичними;

- нітрифікація на лугах оптимізується на окультурюваних варіантах з Ca, Mg, Na, Mo, що вказує на чіткі еколого-біогеохімічні орієнтири в цьому бажаному напрямку, позначеному підвищенням врожайності, причини якої є далеко не очевидними;

- вміст рухомого калію в алювіальних ґрунтах знижується в осінній період, внаслідок його інтенсивного споживання молодими травами в стресовому стані;

- окультурюючий вплив внесеного по поверхні молодих трав Ca3(PO4)2 індикується у післядії підвищенням фітопродуктивності, зміцненням ценотичних позицій трав-едифікаторів, стабілізацією грунтово-екологічних режимів;

- можливості фітоагрохімічного регулювання кругообігу макро- та мікроелементів в цілинних екосистемах заплави підтверджуються здобутими нами (далеко не вичерпаними) в натурних експериментах знахідками (по Na, Mg, Ca3(PO4)2, Мо, активації колоїдних форм гумусу);

- залізо залишається чи не єдиним, прямо не токсичним для біоти, ВМ навіть в умовах еконебезпечного хемотехногенного утиску заплавних ґрунтів, а торфогенез позбавляє токсичності його (та Al, а можливо й інші іони) навіть при критичних для інших (піщаних) ґрунтів показниках, але на фоні кальцію Fe++ i Fe+++ пригнічують рослини.

6. Ландшафтно-екологічна типологія заплавних земель враховує 27 типів заплавних земель лівобережного Лісостепу України і:

- конкретизується комплектом суто заплавних екологічних параметрів (повеневість, алювіальність, торфогенність, літогенетичний профіль, галоморфізм);

- враховує біосферні екофункції заплавного педолітогенезу та породженого ним в долинах грунтово-ценотичного біорізноманіття;

- служить базою розробки на біосфероцентричних засадах екологізованих проектів окультурювання та стабілізації строкато-динамічних едафічних продуктів заплавного педолітогенезу з їх рясним біорізноманіттям, зосередженим в наймолодшій екологічній ніші на трофічно збагачуваному земноводному дні долинної гіпсоедафокатени.

7. Екологічна експертиза проектів надійно протидіє еконебезпечним навіть економічно вигідним акціям в заплавно-долинних ландшафтах за умови її незалежності та підпорядкування пріоритетам екологічного імперативу.

8. Випробувані нові (екоетичні) підходи до окультурювання започатковують стратегію “оновлення” землі та її власника - хазяїна й партнера по коеволюції (співтворчості) з біосферою. Перед пошуком засобів її здійснення належить мудро з'ясувати, чи варті досягнення поставлені цілі і чи не обернуться вони екологічним бумерангом (“распашка поймы чревата обнищанием нации”).

Рекомендації виробництву

1. Впровадити в практику комплексного агрохімічного окультурювання заплавних ґрунтів збереження та відтворювання екогенетичного горизонту дернини (з детритогенезом) в екологізованих системах кормовиробництва.

2. Диференційовано та періодично використовувати як одну з противаг деградаційній дії антропогенезу окультурюючі поліваріантні набори тукосумішок:

- NPKCa, NPKMgNа, PK(Са)Mo (на лучних ґрунтах центральної заплави - фітоагрохімічне окультурювання);

- NPKCaMgNaMo, PK(Са)Mo (на лучних, дернових шаруватих супіщаних і піщаних ґрунтах прируслов'я - фітоагрохімічне окультурювання);

- PK(Са)Cu (агрохімічне окультурювання осушених торф'яниках).

3. Застосовувати екологічно вмотивоване дозування добрив (45-60 кг/га макроелементів, 0,1-1,0 кг/га Мо, 5-6 кг/га раз в п'ять років Cu), надаючи перевагу їх еконейтральний формам (фосфоритній муці, сирим калійним солям, калімагнезії, вівіаніту, піритним недогаркам, гіпсу, попелу, місцевим добривам).

4. Ввести в практику заплавно-долинного природокористування проведення незалежної (на мудрих засадах соціологічних опитувань) екологічної експертизи землевпорядних, інвестиційних та інших проектів.

5. Супроводжувати створення державного резерву земель та розробку стратегічних національних програм: а) організацією ландшафтних заповідників; б) реабілітацією біосферних екофункцій заплавного педолітогенезу з урахуванням розробленої ландшафтно-екологічної типології земель; в) розрахунком затрат за алгоритмом найгірших сценаріїв господарювання.

6. Впровадити в навчальний процес аграрних та інших університетів теорію і практику окультурювання (в т.ч. фітоагрохімічного) алювіальних і торфових ґрунтів, яка гарантує підвищення врожайності кормових травостоїв при стабілізації ценотичного біорізноманіття заплавних екосистем, їх грунтово-екологічних режимів та біосферних функцій.

Список опублікованих у фахових виданнях основних праць автора

1. Горин Н.А. Об окультуривании засолённых торфяных почв // Тр. ХСХИ. - Т. 87(127). - Харьков, 1970. - С. 60-66.

2. Горин Н.А. Некоторые особенности плодородия и окультуривания засолённых торфяников // Тр. ХСХИ. Т. 161. - Киев: Урожай, 1972. - С. 102-111.

3. Горин Н.А., Трускавецкий Р.С. Направление почвенных процессов при окультуривании алкалитрофных торфяников Левобережья Среднего Днепра // Тр. ХСХИ. Т. 185. - Харьков, 1973. - С.123-139 (експерименти, аналізи, обробіток та обмірковування даних).

4. Горин Н.А. Особенности динамики железа в осушенных низинных торфяниках // Плодородие почв и эффективность удобрений: / Тр. ХСХИ, - Т.196. - Харьков, 1974. - С. 103-108.

5. Горин Н.А., Н.Н. Шевченко. Особенности биологической активности низинных гипново-осоковых торфяников Волынского Полесья на первых этапах освоения // Тр. ХСХИ. - Т. 230. - Харьков, 1977. - С. 39-50 (натурні та аналітичні експерименти, обробіток, обмірковування даних).

6. Горин Н.А. К вопросу о подвижности железа в пойменных торфяниках УССР // Тр. ХСХИ. - Т. 255. - Харьков, 1978. - С. 95-103.

7. Горин Н.А. Агрогенетическая характеристика и плодородие луговых почв поймы Северского Донца // Сб. науч. тр. - Т. 273. - Харьков, 1980. - С. 59-67.

8. Горин Н.А. Питательный режим пойменных почв Северского Донца и урожайность сенокосов // Тр. ХСХИ. - Т.284. - Харьков, 1982. - С.74-80.

9. Горин Н.А., Кисель М.С. Биологическая активность пойменных почв при окультуривании // Тр. ХСХИ.-Т. 299. - Харьков, 1984. - С. 56-58 (методика, обробіток даних).

10. Горин Н.А., Туре С., Бондаренко В.Н. Почвенные режимы в пойме Северского Донца в связи с окультуриванием // Тр. ХСХИ. - Т. 314. - Харьков, 1985. - С. 44-56 (планування та керівництво експериментом, обробіток даних, написання статті).

11. Горин Н.А. Влияние окультуривания пойменных почв на урожайность и качество трав природных кормовых угодий // Сб. науч. тр. ХСХИ. - Харьков, 1986. - С. 77-88.

12. Горин Н.А., Луценко А.И., Лысенко В.Ф. Почвенно-геоботанические исследования в пойме Северского Донца // Флора и растительность Украины / Сб. науч. тр. УБО АН УССР. - Киев, 1986. - С. 22-24 (дослідження, методика, обробіток даних, їх опис).

13. Горин Н.А., Пальчиков Ф.И., Роганин Ю.В. Совершенствование организации и теории использования пойменных земель сельскохозяйственных предприятий // Сб. науч. тр. ХСХИ. - Харьков, 1987. - С. 52-60 (задум екологізації заплавного землекористування).

14. Горин Н.А. Биогеохимические закономерности пойменного почвообразования при интенсификации луго-пастбищного кормопроизводства // Сб. науч. тр. ХСХИ. - Харьков, 1989. - С. 104-113.

15. Горин Н.А. Пойменные экосистемы и их фитомелиоративная роль // Восстановление лесных экосистем // Сб. науч тр. ХСХИ. - Харьков, 1989. - С. 100-103.

16. Горин Н.А. Агроэкологические особенности почвообразования в речных поймах в условиях интенсификации кормопроизводства // Сб. науч тр. ХСХИ. - Харьков, 1990. - С. 100-103.

17. Горин Н.А. Пойменное почвообразование: геоэкосистемность и биогеохимия // Сб. науч. тр. ХДАУ. - Харьков, 1994. - С.101-110.

18. Горін М.О. Геоекологія і еволюція заплавного грунтотворення // Зб. наук. праць ХДАУ. - Харків, 1996. - С.67-76.

19. Белая І.М., Горін М.О., Тихоненко Д.Г. Кібернетичний підхід до проектування систем підвищення родючості ґрунту та захисту їх від хемогенного забруднення // Зб. наук. праць Уманської с.-г. академії. - Київ. - 1997. - С. 64-66 (ідея, її розробка, апробація).

20. Горін М.О. Еволюція заплавного грунтотворення у пізньому кайнозої // Вісник ХДАУ, № 3 - Харків, 1997. - С. 50-56.

21. Тихоненко Д.Г., Горін М.О., Щуковський М.А. Екологічні критерії фахової елітарності та їх втілення в програми ступеневої підготовки агроґрунтознавців // Наук. вісник НАУ, № 2. - Київ, 1997. - С. 253-256 (ідея, її розробка, моделювання, апробація).

22. Тихоненко Д.Г., Горін М.О., Щуковський М.А., та ін. Долинно-ландшафтні геоекосистеми як арена пізньокайнозойського грунтотворення в контексті перегляду концептуальних основ землекористування // Агрохімія і ґрунтознавство., Спец. вип. - Ч.І - Харків, 1998. - С. 19-21 (ідея, її розробка, моделювання, написання статті, апробація).

23. Тихоненко Д.Г., Горін М.О., Сидоренко В.І. Долинний педолітогенез, як біосферно-соціальний феномен в пліоцен-плейстоцені (палеоландшафтне моделювання) // Вісник ХДАУ.- 1998. -№ 2. - С. 3-19 (дослідження, моделювання, апробація).

24. Горін М.О. Еволюція заплавного педолітогенезу в контексті ноосферної ідеї // Ефективність агрохімічного окультурювання заплавних ґрунтів в екологізованих моделях землекористування / Вісник ХДАУ. - 1999.-№ 1. - С. 112-118.

25. Горін М.О. Ефективність агрохімічного окультурювання заплавних ґрунтів в екологізованих моделях землекористування / Вісник ХДАУ. - 1999. - № 2. - С. 245-250.

26. Тихоненко Д.Г., Горін М.О., Щуковський М.А. Екологія, аграрна освіта та продовольча проблематика на зламі тисячоліть // Вісник ДДАУ.-1999.- № 1-2.. - С. 156-160 (співавтор концепції, її опрацювання, апробація).

27. Горин Н.А., Белая И.М., Ольховой Л.Г. и др. Экологизированный проект природоохранной организации ландшафтов лесостепной зоны на примере учхоза Харьковского государственного аграрного университета // Вісник ХДАУ.- 1999.-№ 5. - Харків - С. 329-333 (концепція, матеріали для земпроектних розробок, моделювання, рекомендації).

28. Горін М.О. Біосферні функції заплавних ґрунтів та їх використання в екологічній експертизі проектів землеустрою // Вісник ХДАУ. -1999. - № 5. - Харків, - С. 351 - 355.

29. Горін М.О. Фітохемоіндикація окультурюючого впливу агрохімічних прийомів на заплавні ґрунти р. Сів. Донець (повідомлення 1) // Вісник ХДАУ.-2000.-№ 1. - Харків, - С. 167-177.

30. Горін М.О. Фітохемоіндикація окультурюючого впливу агрохімічних прийомів на заплавні ґрунти р. Сів. Донець (повідомлення 2) // Вісник ХДАУ.-2001.- №4. - Харків, - С. 108-116.

31. Горін М.О. Еколого-біогеохімічні закономірності та еволюційне спрямування заплавного грунтотворення (концептуальні узагальнення) // Вісник ХДАУ.-2002.- № 1. - Харків, - С. 45-53.

Анотація

Горін М.О. Заплавне грунтотворення Полісся та Лісостепу України (еволюція, біогеохімія, окультурювання). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 03.00.18 - ґрунтознавство. - Національний науковий центр “Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського. - Харків, 2002.

Вперше сформульовано концептуальну уяву про заплавно-долинний педолітогенез та теоретичні основи окультурюючої корекції природного грунтотворення в заплавних геоекосистемах Лісостепу та Полісся України. Зростивши своєю родючістю розмаїту поліфонію етносів, народів, держав, культур і цивілізацій, заплавно-долинні ґрунти опинилися в еконебезпечному полоні антропотехногенезу, однією з небагатьох противаг якому є їх окультурювання. Поставлений діагноз першопричин деградації і загибелі заплавних ґрунтів виводить на конкретні способи розв'язання виникаючих при окультурюванні колізій, коли стабільне функціонування в заплавах найпродуктивніших фітоценозів репрезентує їх екологічне лідерство перед едафічними чинниками. Розроблені (з огляду на ноосферну ідею, біосферні функції заплавного педолітогенезу, ландшафтно-екологічну типологію земель) нові (екоетичні) підходи до окультурювання (в т.ч. фітоагрохімічного) заплавних ґрунтів гарантують зростання врожайності кормових трав, стабільне функціонування заплавних екосистем, зміцнення грунтово-ценотичного біорізноманіття.

Ключові слова: заплавне грунтотворення, алювіальні, торфові, цілинні ґрунти, екосистема, еволюція, фітоагрохімічне окультурювання, родючість, біорізноманіття, біогеохімія, біосферні функції, екоетичні стратегії.

Аннотация

Горин Н.А. Пойменное почвообразование Полесья и Лесостепи Украины (эволюция, биогеохимия, окультуривание). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора биологических наук по специальности 03.00.18 - почвоведение. - Национальный научный центр “Институт почвоведения и агрохимии им. А.Н.Соколовского”. - Харьков, 2002.

Сформулировано целостную концепцию пойменно-долинного педолитогенеза и теоретические основы окультуривающей коррекции природного почвообразования в пойменных геоэкосистемах Лесостепи и Полесья Украины. Окультуривание представляется одним из немногих противовесов экоопасному направлению антропогенной эволюции пойменных почв, когда стабильное функционирование в поймах высокопродуктивных фитоценозов демонстрирует их экологическое лидерство перед эдафическими факторами. Разработанные (с учётом ноосферной идеи, биосферных функций пойменного педолитогенеза, ландшафтно-экологической типологии земель) экоэтические подходы к окультуриванию пойменных почв гарантируют повышение урожайности, улучшение качества кормовых трав, стабилизацию мозаичного почвенного-ценотического биоразнообразия пойменных экосистем.

Ключевые слова: пойменное почвообразование, аллювиальные, торфяные, целинные почвы, экосистема, эволюция, фитоагрохимическое окультуривание, биоразнообразие, биогеохимия, биосферные функции, экоэтические стратегии.

Summary

Gorin N.A. The Flood Soil formation in Polesiye and Forest-Steppe Zone of Ukraine (evolution, biogeochemistry, cultivation). - Manuscript.

The thesis is presented to complete for the degree of Doctor of Biological Science in speciality 03.00.18 - soil science. - National Scientific Center “Institute for Soil Science and Agrochemistry Research named after O.N.Sokolovsky”. - Kharkiv, 2002.

The flood soil formation characterizes the biosphere influential, global-scale phenomen, interzonally corporated interzonally in the meander planetary belt during the late cainozoic era and the earlier paleolandscape stages development of the territorial. The object of flood pedolitogenesis action has always been the geochemically active land stripe of the newest land-water landscapes having composite, dynamical, vulnerable aqua-zonal corrected structures of soil top (SSC=СПП) presented by mosaic soil-cenotic diversity of formations marked with hydrogalomorphizm. The flood-valley soils that due to their fertility have given rise to diverse polyphony of etnoses, peoples, highly developed countries, cultures and civilisations - now have become a victim of technogenesis created by man. Cultivation process is one of few remedies opposed to ecologically dangerous trend of anthropogen evolution of flood soils. Positive results agrochemical cultivation of flood peat lands of Polesiye and Forest-Steppe Zone of Ukraine were rejected by fatal misevaluation by technoagrogene amelioration that resulted in poverty of the nation. Nevertheless, within natural flood landscapes there are productive phythocenosis that are continuously functioning even on trophically poorest (practically gumus free) edaphotops with their rich soil-cenothic diversity. The techniques that were worked out and suggested for cultivation of the flood soils with conserved ecohorizon of grass cover allowed to get twofold-threefold yield of meadow grasses of fodder use. With this, the phytoindication distinctly points to cummulation of cultivating effect caused by fertilizers, reflecting specific feature of nitrogene-free, N- Ca-, P-, K-, Mo-containing variants of phytoagrochemical cultivation, what does not allow to consider virgin alluvial soils of flood edaphotops of valley catena to be of chemically polluted. The fodder use of meadow grasses permits to trace further movement of chemical elements along many-stage trophic chain, drawing special attention to the bad disbalance of cations in fodder caused by potassium application what fully liquidate all the other positive characteristics. So, there were included in fertiliser-mixtures the most important for warm-bloeded organisms biogene elements of Na, Ca, Mg, Mo. Applied on the sample of PKMo Ca3(PO4)2 has shown district cultivation effect through strengthening of cenotic position of grasses-edificators. Galomorphic virgin flood soils keep (thanks to Ca and Fe) their optimal physico-chemical parameters and mezagalophyl phytocenosis grown of them have perfect taste and nutrient properties being at the same time economically advantageous. The new ecoetical approaches of cultivation the flood soils of Polesiye and Forest-Steppe Zone of Ukraine are able to ensure stable functioning of the flood ecosystems providing two-fold and three-fold yield of grasses.

Key words: flood soil formation, alluvial and peat soils, ecosystem, evolution, biodiversity, phytoagrochemical cultivation, functions of biosphere, ecoetical strategies.

Размещено на Allbest.ru