Патогенетичне обґрунтування засобів детоксикаційної терапії і профілактики ранової інфекції у свиней

Таким чином, активність індикаторних ферментів печінки залишається високою в обох групах тварин навіть на 7-у добу ранового процесу, однак при застосуванні песилу нормалізація активності аланін- та аспартатамінотрансферази настає вже на 10-у добу ранового процесу, або на 7-у добу лікування ран, тоді як у контрольних тварин ці показники залишаються високими. Це означає, що місцева аплікаційна детоксикація застосуванням песилу сприяє нормалізації функціонального стану печінки при гнійно-запальних процесах.

Вплив песилу на стан залізовмісного білка феритину і фібронектину. Імуноферментний метод дослідження феритину показав, що на 7-у добу ранового процесу у тварин дослідної групи його кількість у сироватці крові, порівняно з періодом до лікування (3-я доба), була більшою в 1,7 раза (р<0,01), тоді як у контрольних залишалася без змін.

На 10-у добу в дослідній групі, незважаючи на тенденцію до зниження кількості СФ (р>0,5), його рівень був у 3,2 рази вищим за показник клінічно здорових свиней (р<0,001).

Рівень фібронектину в плазмі крові тварин дослідної групи після розпочатого лікування ран суттєво підвищився і на 7-у добу ранового процесу складав 110,6±4,91 нг/мл, що не мало вірогідної різниці (р>0,5) з його вмістом у здорових тварин, однак при лікуванні гнійних ран традиційним методом спостерігалась подібна динаміка вмісту. Відновлення рівня в крові фібронектину відбувалося повільно, і щодо інтактних свиней цей показник був меншим на 44% ( р<0,01).

На 10-у добу ранового процесу кількість ФН у тварин дослідної групі знаходилася в межах норми; у контрольних же свиней, незважаючи на поступове підвищення концентрації фібронектину до 82,3±2,34 нг/мл, його рівень становив лише 78,5% (р<0,05) від показника інтактних і дослідних тварин.

Таким чином, отримані результати свідчать про те, що ліквідація гнійного запалення і ендотоксикозу тканин супроводжується підвищенням рівня ФН, що корелює з клінічними ознаками сприятливого перебігу ранового процесу.

Вплив препарату “Песил” на показники ферментної антиоксидантної системи при лікуванні гнійних ран у свиней. Дослідження показали, що при застосуванні песилу активність супероксиддисмутази (СОД) в сироватці крові на 7-му добу ранового процесу знижується до 0,26±0,01 од/мл проти 0,30±0,01 од/мл (р<0,001) на початку лікування. У контрольній групі вона залишалась високою і становила 0,31±0,02 од/мл. Тобто, зменшення рівня ендотоксикозу під впливом песилу зумовлює зниження активності СОД.

На 10-у добу ранового процесу одночасно із зменшенням запальної реакції в тканинах знижується активність СОД як у дослідній, так і контрольній групах. Однак у дослідній групі рівень СОД нормалізувався, порівняно з інтактними тваринами (р<0,2), тоді як у контрольній залишався вищим на 52,9% (р<0,001).

Під впливом песилу динаміка активності іншого антиоксидантного ферменту - каталази - була протилежною: на 4-у добу лікування вона збільшилась на 17% (р<0,001) і становила 2,48±0,06 од. У контрольних тварин вона, навпаки, зменшилась на 21,1% (р<0,01) і становила 1,75±0,11 од.

На 10-у добу ранового процесу (7-а доба лікування) активність каталази в дослідній групі залишалась на попередньому рівні і становила 86,6% (р<0,001) від рівня активності ферменту в інтактних тварин. У контрольній групі активність каталази продовжувала знижуватись і становила лише 24,6% (р<0,001) від показника клінічно здорових свиней.

Отже, детоксикаційна дія песилу зумовлює зниження рівня вільнорадикальних процесів у вогнищі запалення, на фоні чого відновлюється активність каталази.

Стан обміну Fe, Cu і Zn при лікуванні гнійних ран у свиней препаратом “Песил”. При вульнеросорбції на 7-у добу ранового процесу рівень сироваткового заліза (СЗ) у тварин був вірогідно вищим за показник долікувального періоду на 38,7% (р<_,05 ). У тварин контрольної групи вміст СЗ мав лише тенденцію до збільшення (р<0,2).

На 10-у добу кількість СЗ в дослідній групі не тільки нормалізувалась, а й була на 29,5% більшою (р<0,05) за показник інтактних тварин.

Результати дослідження іншого мікроелемента сироватки крові - міді - показали, що на противагу його стабільності в перші дні ранового процесу на 7-у добу його вміст у дослідних тварин підвищився на 10% (р<0,05) і становив 17,5±0,37 мкмоль/л. Водночас у контрольній групі кількість сироваткової міді не зазнала істотних змін (р<0,5). Із зменшенням запального процесу в ранах тварин дослідної групи рівень міді в сироватці крові нормалізувався (р<0,5).

У контрольних свиней уміст міді в сироватці крові досяг свого піку лише на 10-у добу і становив 18,6±0,43 мкмоль/л.

Щодо вмісту цинку в сироватці крові, то з початком лікування у тварин усіх груп відбувалось його вірогідне підвищення: у дослідній групі - на 19,4% (р< 0,01), у контрольній - на 14,9% (р<0,05).

На 7-у добу вміст цинку в крові свиней нормалізувався (р>0,5) і в подальшому був стабільним у межах показника інтактних тварин (р<0,5).

Отже, вульнеросорбція песилом сприяє динамічній нормалізації вмісту у крові Fe, Cu i Zn.

Вплив препарату “Песил” на стан білкового обміну при лікуванні гнійних ран у свиней. Встановлено, що при лікуванні гнійних ран песилом посилюється синтез загального білка в організмі, тому протягом усього періоду дослідження вміст білка в сироватці крові дослідних тварин був вищим, ніж у контрольних.

На 10-у добу кількість альбуміну зменшилась у крові тварин обох груп: у дослідних - на 11,7% (р< 0,01), у контрольних - на 17% (р<0,02).

Аналіз постальбумінової фракції показав, що вона протягом усього періоду становила 9-10%, що було майже втричі більше за норму (р<0,001).

Разом з тим, незалежно від методу лікування, підвищений рівень церулоплазміну в крові знижувався більш ніж у 2 рази (р<0,001). На 7-у добу в дослідній групі він складав 7,17±0,3%, а у контрольній - 5,56±0,7%, а на 10-у добу збільшувався в середньому до 8-8,3% (р<0,02).

Значну роль в антиоксидантному захисті організму має металопротеїн трансферин. На 7-у добу ранового процесу під впливом вульнеросорбції він становив 5,56±0,13% , що не відрізняється від показника до лікування. У свиней контрольної групи його вміст, навпаки, збільшився на 39,5% (р<0,001).

Друга фаза ранового процесу супроводжується зниженням вмісту трансферину в обох групах. При цьому в контрольній він нормалізується і становить 4,6±0,35%, а в дослідній - зменшується до 3,93±0,17% (р<0,001).

Незалежно від застосованих методів лікування, білок гаптоглобін утримується в організмі свиней на високому рівні (у середньому становить 5,93±0,45%), однак на 7-у добу ранового процесу кількість його у контрольних тварин була більшою у 1,2 раза (р< 0,05), ніж у дослідних.

При вивченні імуноглобулінів G i A було виявлено, що з початком лікування ран рівень Іg G підвищується в обох групах і вже на 7-у добу навіть перевищує такий у клінічно здорових свиней: у дослідній - в 1,4 (р<0,001), а в контрольній - в 1,2 рази (р<0,001).

У другій фазі ранового процесу спостерігається тенденція до нормалізації в крові рівня ІgG.

У динаміці IgА виявлені певні відмінності. Так, на 7-у добу ранового процесу жоден з методів лікування істотно не вплинув на його вміст у крові: у дослідній групі він становив - 2,46±0,05%, у контрольній - 2,76±0,23% (р>0,05). Однак у міру загоєння ран підвищується вміст Іg А: на 10-у добу його вміст у контрольній групі становив 4,6±0,31%, а в дослідній - 3,08±0,14%.

Подібною є динаміка білка стартової S-фракції. На 7-у добу ранового процесу в дослідній групі її рівень залишається близьким до показника долікувального періоду, а в контрольній - зменшується на 2,4% (р<0,001).

На 10-у добу, порівняно з попередньою, кількість білка збільшується на 2,4 (р<0,01), а в контрольній групі - на 2,3% (р<0,2), що відповідає межам рівня клінічно здорових тварин.

Отже, вульнеросорбція песилом істотно зменшує рівень катаболічних процесів при гнійно-некротичному процесі у свиней, сприяє скороченню терміну гострофазної реакції білків та посиленню гуморальної імунної відповіді.

Стан показників ліпідного обміну при лікуванні гнійних ран у свиней препаратом “Песил”. На 7-у добу ранового процесу у контрольних тварин інтенсивність піків холестеролу становила 8400 КМІ, тоді як у дослідних - 5800 КМІ, тобто була меншою в 1,4 рази. У дослідній групі піки залишків пальмітинової і олеїнової кислот зменшилися в 1,3 рази. Виділені залишки ліпідів пальмітинових кислот (Р/Р) у дослідних свиней були в 1,5 рази меншими за показник контрольної групи. Подібна картина спостерігалась і з залишками стеаринової та олеїнової кислот, інтенсивність піків яких у тварин дослідної групи була меншою в 1,4 рази.

На 10-у добу ранового процесу ця різниця в дослідних свиней становила: за холестеролом - у 1,5 рази, залишком пальмітинової і олеїнової кислот (Р/О) - 1,7 рази, двома залишками пальмітинових кислот (Р/Р) - 1,7 рази і залишком стеаринової та олеїнової кислот (С/О) - 1,6 рази.

Патогенетичне обґрунтування комплексного застосування антиоксидантного препарату “вірутрициду” з трициліном і песилу для профілактики хірургічної інфекції у свиней

Клініко-морфологічні дані при застосуванні препаратів “Вірутрицид”-“Трицилін” і “Песил”. Встановлено, що вже на 3-ю добу після кастрації рани в контрольній і дослідній групах мали характерні клінічні відмінності. У контрольних тварин, яким у рани засипали трицилін, вони мали значне зяяння, були гіпере- мійовані, болючі і з підвищеною місцевою температурою. Їхні стінки, внаслідок припухання тканин, були дещо вивернуті назовні, вкриті фібриновою плівкою сірого кольору, яка була вологою за рахунок ексудату. Кукси сім'яних канатиків внаслідок запалення мали ущільнення розміром до 2 см. При пальпації набряклих стінок ран у більшості тварин спостерігалось незначне виділення мутного ексудату, інколи з домішками крові, що вказувало на наявність явищ ексудації і розвиток мікрофлори.

У свиней дослідних груп у цей період відмінностей при клінічному дослідженні ран не було, але рани свиней контрольної групи мали менш виражений набряк тканин. Краї ран були м'якими, сухими, малоболючими і дещо зяючими, вкриті фібриновим струпом. Фунікуліт був незначним, а частіше - відсутнім.

На 8-у добу краї ран в більшості контрольних тварин ще мали значний набряк, були гарячими, при натисканні з ран виділявся гнійний ексудат неприємного запаху, а при пальпації було виявлено одно- або двосторонній гнійний фунікуліт. У багатьох тварин з'являлася крайова епітелізація. У поросят же першої і другої дослідних груп краї ран були сухі, незначно припухлі, з крайовою епітелізацією, а грануляції вкриті ніжним струпом. Лише деякі тварини мали незначне запалення кукс сім'яного канатика.

Через 16 діб у 22% контрольних тварин було діагностовано післякастраційні ускладнення у вигляді гнійного фунікуліту. При цьому кукси сім'яних канатиків становили 2,5-3 см в діаметрі, а рана мошонки була виповнена крупнозернистими грануляціями. У центрі ран виявляли нориці, з яких при натисканні виділялася невелика кількість гнійного ексудату сірого кольору.

У більшості тварин дослідних груп у цей період виявляли рубцювання ран, і лише у 4% першої та 3% другої дослідної груп реєстрували гнійний фунікуліт.

У результаті застосування з профілактичною метою песилу рани загоїлись на 13±1,02 добу, вірутрициду в комплексі з трициліном - на 15±1,3 добу, тоді як після лише одного трициліну - на 21,2±1,2добу.

При дослідженні гістоструктури біоптатів ран виявилося, що в кабанчиків контрольної групи на 7-у добу після операції на епітеліальному покриві був значний шар ороговілих клітин. Епітелізація проходила повільно, оскільки ранова поверхня ще не виповнилася грануляційною тканиною.

На 16-у добу ранового процесу поряд із куксою сім'яного канатика виділялася зона, у якій локалізувалися залишки присипки (трициліну), які мали вигляд кришталиків, що розмежовувалися прошарками сполучної тканини на сегменти та інкапсулювалися.

У свиней першої дослідної групи, яким застосовували вірутрицид + трицилін, порожнина ран виповнювалася молодою грануляційною тканиною різного ступеня зрілості зі значною васкуляризацією. Причому, ранова поверхня була вкрита струпом, що містив нерозчинені кришталики трициліну.

Схожу гістоструктурну картину виявляли і в біоптатах, які притрушували песилом. При цьому біля кукси сім'яного канатика виявляли кришталики песилу. Поверхня ран була покрита струпом, у якому також була виявлена значна кількість кришталиків присипки.

Стан білкового обміну при застосуванні засобів імуностимулювальної і сорбційної дії для профілактики ранової інфекції

Під впливом операції в сироватці крові відбуваються динамічні зміни кількості загального білка. Так, на 3-ю добу, незалежно від способу профілактики хірургічної інфекції, його рівень був значно нижчим за такий показник у кнурців до операції (64,1±0,26 г/л;р<0,001): у тварин контрольної групи - на 13%, першої дослідної - на 18,8%, другої дослідної - на 11% .

Із посиленням процесів регенерації синтез загального білка активізувався у тварин усіх груп.

Електрофоретичне дослідження білка сироватки крові показало, що рівень преальбуміну у свиней усіх груп протягом ранового процесу був вірогідно вищим - майже у 2 рази (р?0,001), ніж до кастрації, а рівень альбуміну в сироватці крові тварин усіх груп поступово зменшувався.

За результатами вивчення глобулінових фракцій білка, зокрема постальбуміну, виявлено, що у крові свиней до операції його містилось 3,86±0,08%. Після операції, на вершині розвитку запальної реакції (3-я доба ), рівень постальбуміну вірогідно зменшився як у контрольній групі тварин, так і в першій дослідній - відповідно на 1,5% (р<0,05 ) і 0,5% (р<0,01). У свиней другої дослідної групи спостерігалась лише тенденція до його збільшення (р<0,5).

У всіх тварин на 8-у добу спостережень була виявлена гіперпостальбумінемія, проте на 16-у добу ранового процесу рівень післяальбуміну вірогідно знизився.

Нами встановлено, що перед кастрацією вміст церулоплазміну у фракційному складі сироваткових білків становив 4,08±0,08%. На 3-ю добу ранового процесу його рівень збільшився лише в сироватці крові контрольних тварин - на 1,4% (р<0,001).На 8-му добу досліджень рівень цього білка продовжував вірогідно зростати. У крові тварин контрольної групи його містилось 6,43±0,32% (р<0,02), першої дослідної - 4,96±0,16% (р<0,05), другої дослідної - 7,89±0,25% (р<0,001). На 16-у добу після операції рівень церулоплазміну залишався досить високим у всіх кастрованих тварин, порівняно з показником доопераційного періоду.

Разом з тим гостра запальна реакція в ранах після кастрації супроводжується вірогідним збільшенням трансферину у тварин усіх груп, але найбільше його було у тварин контрольної групи - на 2,75% (р<0,001), тоді як у дослідних - відповідно лише на 1,61% і 2,04% (р<0,01). На 16-у добу нормалізація його відбувається лише в сироватці крові тварин контрольної і першої дослідної груп.

При дослідженні протеїнограми виявлено зміни і щодо вмісту гаптоглобіну сироватки крові. На 3-ю добу після операції вміст гаптоглобіну в контрольних тварин збільшується в 1,4 рази (р<0,001), а у тварин другої дослідної групи - в 1,3 рази (р<0,02) при його стабільності у свиней першої дослідної групи.

Фаза дегідратації, незалежно від способу профілактики хірургічної інфекції, супроводжується вірогідним збільшенням (р<0,001) рівня гаптоглобіну у тварин усіх груп, однак у групі, де місцево застосовували песил, його концентрація була найнижча -5,14±0,15%.

За результатами досліджень виявлено також динамічні зміни факторів гуморального імунітету. Так, на 3-ю добу в прооперованих тварин контрольної і 2-ї дослідної груп вміст у крові IgG знизився: у перших - на 1,1% (р<0,05), у других - на 1,7% (р<0,01). Проте у тварин першої дослідної групи він залишався на рівні доопераційного періоду.

Із 3-ї доби ранового процесу відбувається подальше зниження рівня IgG в сироватці крові тварин усіх груп, але найменшим воно було (на 1,1% ; р<0,01) у другій дослідній групі, тоді як у контрольній і першій дослідній групах - на 7,7% і 8,6% (р<0,001), відповідно. На 16-у добу ранового процесу рівень IgG істотно підвищується: у контрольній і у першій дослідній групах - в 1,6 рази, у другій дослідній - в 1,2 рази (р<0,001). Така динаміка властива гіперглобулінемії, оскільки у всіх групах кількість IgG виявилася більшою, ніж у клінічно здорових свиней: у контрольних - на 2%, першій дослідній - на 3,1, другій дослідній - на 1,3% (р<0,01).

Дещо іншою була динаміка сироваткового IgА. На 3-ю добу після операції рівень у крові IgA підвищився в 1,3 рази (р<0,05) лише в контрольних тварин. На 8-у добу ранового процесу збільшення вмісту IgA було виявлене у свиней першої і другої дослідної груп - на 4,31% та 2,3% (р<0,001), відповідно, у контрольній же - лише на 1,1 %.

На 16-у добу після операції, із затуханням запальних процесів у ранах, спостерігалось подальше зростання рівня IgA як у тварин контрольної, так і 2-ї дослідної груп - відповідно до 4,14±0,12% (р<0,001) і 4,64±0,16% (р<0,02). У свиней же першої дослідної групи зниження його рівня до 4,23±0,16% було невірогідним (р<0,5).

Нами виявлено, що різні методи профілактики ранової інфекції протягом перших 3-х діб не впливають на рівень у крові білків S-фракції, однак одночасно з посиленням проліферативних процесів у ранах свиней контрольної групи він збільшується до 5,6% (р<0,001), а в першій дослідній - до 3,6% (р<0,001).

Вплив вірутрициду та песилу на вміст креатиніну і сечовини в сироватці крові кастрованих свиней

Після операції виникають певні зрушення в азотистому обміні організму свиней, що підтверджується вірогідним підвищенням кількості креатиніну в сироватці крові (р<0,001). Так, на 8-у добу його рівень у свиней контрольної групи складав 115,9±4,2 мкмоль/л, при застосуванні вірутрициду - 70,7±2,4 мкмоль/л (р<0,001), а песилу - 86,2±6,2 мкмоль/л (р<0,01).

На 16-у добу рівень креатиніну істотно підвищився і в дослідних тварин, але це збільшення не виходило за межі фізіологічної норми.

Дослідження сечовини показало, що після операції її рівень підвищується у крові усіх тварин, однак найменшим він був у свиней другої дослідної групи.

У подальшому, на 8-у добу ранового процесу, у свиней контрольної і першої дослідної групи спостерігалось зменшення кількості сечовини в 1,5 (р<0,001) і 1,2 рази (р<0,05). У свиней же другої дослідної групи в цей час її рівень підвищився до 6,06±0,1 мкмоль/л.

На 16-у добу, незважаючи на зменшення інтенсивності запальної реакції у тканинах, уміст сечовини в крові свиней контрольної і першої дослідної груп збільшився до 8,02±0,22 і 8,12±0,17 ммоль/л (р<0,001). У свиней другої дослідної групи він залишався на попередньому рівні (р<0,1).

Отже, протягом усього періоду дослідження рівень сечовини в крові свиней залежав від інтенсивності запальної реакції у тканинах. Місцева детоксикація операційних ран песилом зумовлює менш інтенсивний прояв запальної реакції, з чим, імовірно, пов'язане менш виражене збільшення рівня сечовини в сироватці крові цих тварин.

Вплив вірутрициду і песилу на вміст мікроелементів Fe, Cu і Zn в сироватці крові при загоєнні операційних ран у свиней

Рівень Fe в сироватці крові після операції у свиней контрольної групи, порівняно з клінічно здоровими тваринами, зменшився на 15,8%, а в дослідних тварин, навпаки, спостерігалась протилежна картина. Надалі, на 8-у добу, вміст іонів заліза у сироватці крові контрольних свиней поступово знизився - до 15,7±0,56 мкмоль/л (р<0,01). Серед дослідних груп подібне явище спостерігалось тільки у другій. У групі, де застосували вірутрицид, кількість Fe⁺⁺ залишалась на рівні клінічно здорових тварин. Проте вже на 16-у добу ранового процесу рівень заліза в крові тварин усіх груп був однаковим (р<0,5) і меншим за показник клінічно здорових свиней майже на 11% (р<0,01).

Щодо вмісту міді в крові, то на 3-ю добу після кастрації кнурців він зростає. Найвищим він був у крові свиней другої дослідної групи, у яких він збільшився на 37,6% (р<0,001), у першій дослідній групі - майже на 30% (р<0,001), тоді як у контрольній - тільки 12% (р<0,02) при нормі 12,5±0,11 мкмоль/л.

На 8-у добу ранового процесу концентрація міді в сироватці крові тварин контрольної групи залишалась на попередньому рівні (р<0,5), тоді як у дослідних групах зменшилась: у першій - на 21% (р<0,001), а в другій - на 9,3% (р<0,001). Завершення фази дегідратації в ранах тварин дослідних груп супроводжувалось вірогідним збільшенням рівня міді у крові до 14,9±0,46 мкмоль/л (р<0,01) і 15,4±0,23 мкмоль/л (р<0,05). У крові контрольних тварин така динаміка мала невірогідний характер (р<0,5). Відносно передопераційного періоду вміст міді був значно більшим у свиней усіх груп.

Істотна роль у процесах загоєння ран належить цинку. Так, на 3-ю добу ранового процесу підвищення вмісту іонів Zn у сироватці крові на 14% (р<0,05) відбувалось тільки у свиней першої дослідної групи, тоді як кров тварин другої групи, навпаки, містила лише 82,2% (р<0,001) цинку від рівня клінічно здорових свиней. У контрольній групі вміст Zn не змінювався при нормі 12,9±0,29 мкмоль/л. На 8-у добу ранового процесу було виявлене збільшення вмісту цинку в сироватці крові тварин контрольної і другої дослідної груп відповідно - на 15,7% (р<0,05) і 16% (р<0,05), у свиней же першої дослідної групи, навпаки - зменшення на 28,6% (р<0,001). На 16-у добу відбулося підвищення рівня Zn у крові тварин усіх груп. Порівняно з доопераційним періодом, він був вищим майже в 1,2 рази (р<0,05).

Стан феритину сироватки крові при профілактиці хірургічної інфекції у свиней засобами детоксикаційної терапії

У період загоєння ран, особливо на вершині розвитку запальної реакції, спостерігається збільшення рівня феритину в крові тварин усіх груп: у контрольній - до 8,26±0,26 нг/мл, а в першій і другій дослідних груп - відповідно до 7,84±0,52 та 7,41±0,5 нг/мл (р<0,001) при доопераційному рівні 5,45±0,04 нг/мл. На 8-у добу післяопераційного періоду кількість сироваткового феритину в контрольних тварин незначно знижувалася, але вже на 16-у добу реєстрували нову хвилю підвищення його вмісту - до 10,24±1,22 нг/мл (р<0,02).

Подібна динаміка спостерігалася і в дослідних групах, проте зменшення кількості феритину на 8-му добу було більш виражене: до 4,90±0,13 нг/мл в першій та до 4,85±0,37 у другій групі. Далі, на 16-ту добу, його рівень підвищився відповідно до 7,50±0,4 та 5,99±0,49 нг/мл.

На 16-у добу ранового процесу концентрація феритину в другій дослідній групі була в межах доопераційного періоду, у першій - мала тенденцію до нормалізації, тоді як у тварин контрольної групи була в 2 рази більшою за норму і досягла 10,24±1,22 нг/мл (р<0,01), що, на нашу думку, пов'язано з виникненням ускладнень.

Стан фібронектину плазми крові при профілактиці хірургічної інфекції у свиней засобами детоксикаційної терапії

На 3-ю добу після операції кількість цього білка зменшилася, порівняно з клінічно здоровими тваринами (94,6±2,4 нг/мл), і складала у першій дослідній групі 58,4±2,8 нг/мл, другій - 55,0±3,3, а в контрольній - 61,2±4,1 нг/мл (р<0,001). На 8-у добу після операції у тварин, яким застосовували песил і вірутрицид, кількість фібронектину істотно збільшилася - відповідно до 87,4±2,7 і 89,5±3,6 нг/мл при 76,5±4,4 нг/мл у контролі. Така динаміка фібронектину співпадає з позитивним перебігом ранового процесу у тварин дослідних груп, що підтвердилось у наступний термін дослідження.

На 16-у добу в поросят першої дослідної групи рівень фібронектину в крові досягав 92,8±4,1 нг/мл, другої - 98,4±5,1 нг/мл, а в контрольній він зменшився до 72,3±4,7 нг/мл. У цей період рани дослідних поросят загоїлися, а в контрольних у ряді випадків спостерігались ускладнення ранового процесу.

Таким чином, застосування методів детоксикаційної та антиоксидантної терапії для профілактики післяопераційних ускладнень у свиней сприяє зменшенню рівня катаболічних процесів та гострофазної реакції білків, що свідчить про протизапальну дію песилу і вірутрициду. Причому, під їх впливом відбувається активація гуморального ланцюга імунної системи організму, на що вказує збільшення синтезу IgG і IgА. Застосування цих препаратів з профілактичною метою при операційних ранах у свиней зменшує в організмі тварин високий рівень токсичних метаболітів і сприяє більш динамічній нормалізації обміну мікроелементів та залізовмісного білка феритину. Усе це сприяє скороченню терміну загоєння операційних ран - у середньому в 1,6 рази при істотному зменшенні частоти післяопераційних ускладнень хірургічною інфекцією.

Висновки

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання щодо патогенетичної ролі детоксикаційних систем організму в розвитку ранової інфекції у свиней, на підставі чого принципово по-новому розв'язано проблему лікування і профілактики хірургічної інфекції. Встановлено, що травма тканин, наростаюча мікробна агресія, катаболічний характер обміну речовин в організмі зумовлюють зниження імунологічної реактивності, підвищення функціонального навантаження на детоксикаційні системи й розвиток компенсованого ендотоксикозу. На основі кремнієорганічного сорбенту поліметилсилоксану створено сорбційно-антибактеріальний препарат “Песил”, розроблені методика його використання з лікувально-профілактичною метою та технічні умови (ТУ У 46.15.544-2000) на виробництво в Україні. Застосування песилу у травмованих свиней дозволяє суттєво знизити рівень ендотоксикозу і таким чином ефективно профілактувати розвиток хірургічної інфекції та скоротити термін лікування в середньому в 1,6 рази.

2. Ранова інфекція у свиней супроводжується порушенням білкового обміну з явищами гіпопротеїнемії. При цьому відбувається зниження рівня загального білка, преальбуміну і альбуміну, IgG, IgA та білків S-фракції з одночасним збільшенням церулоплазміну і гаптоглобіну (білки гострої фази) при відносній стабільності транспортного білка феритину. Поряд з цим у сироватці крові підвищується активність трансаміназ печінки і рівень продуктів азотистого обміну - креатиніну і сечовини, що вказує на істотне збільшення явищ катаболізму і накопичення в організмі свиней токсичних метаболітів.

3. Наростаюча протеолітична реакція та розпад у зв'язку з цим плазмових і тканинних білків у свиней із гнійними ранами призводять до збільшення в крові як загальної кількості токсичних олігопептидів середньої молекулярної маси (МСМ), так і їх пулів - МСМ₂₈₀ та МСМ₂₅₄. Порушується співвідношення між антиоксидантними ферментами: активність супероксиддисмутази підвищується, а каталази - зменшується, однак рівень малонового діальдегіду залишається стабільним. Усе це є свідченням наростаючого компенсованого ендотоксикозу, що спонукає до застосування засобів детоксикаційної терапії.

4. Використання ехографії є об'єктивним, швидким та інформативним методом інструментального контролю перебігу ранового процесу, що дозволяє візуалізувати поширення зони запалення в ранах, діагностувати на ранніх стадіях наявність карманів і мікроабсцесів у навколорановій зоні та обирати раціональну тактику лікування. При цьому ехосонографічно поширення запального інфільтрату м'яких тканин виявляється на екрані монітора у вигляді ділянок з підвищеною ехогенністю, розмитими контурами, а явища абсцедування - достатньо окресленими і гетерогенними, з гіпо- чи неехогенними ділянками.

5. Сорбційно-антибактеріальний препарат “Песил” являє собою композицію іммобілізованого на поліметилсилоксані (98,0%) антисептика етонію (2,0%). Він не має токсичних і пірогенних властивостей, не впливає на показники системи гемокоагуляції, білкову картину крові та азотистий обмін; після десорбції частково залишається в місці уведення, інкапсулюється, не спричиняючи запальної реакції тканин.

6. При застосуванні песилу істотно підвищується чутливість ранової мікрофлори до антибіотиків, кількість мікробних клітин в 1 мл ексудату після дворазової його аплікації зменшується нижче критичного рівня - 10⁴.

7. Аплікації песилу в рани принципово змінюють картину запально-репаративного процесу у свиней: сприяють зменшенню інтенсивності запальної реакції та зони інфільтрату і, відповідно, тканинного набряку та зяяння ран, більш ранньому та повному їх очищенню від девіталізованих тканин, що дозволяє накладати ранні вторинні шви, скорочуючи термін загоєння гнійних ран у середньому в 1,6 рази.

8. При вульнеросорбції відбувається вірогідне зниження рівня в крові перекисного окиснення ліпідів і загальної кількості середньомолекулярних пептидів, що свідчить про істотне послаблення ендотоксемії. При цьому протягом усього періоду репаративних процесів підвищеним є рівень середньомолекулярних пептидів, що з'являються при протеолізі і представлені ароматичними амінокислотами (МСМ₂₈₀). Кількість середньомолекулярних пептидів МСМ₂₅₄, до складу яких входять неароматичні амінокислоти, у фазі дегідратації динамічно знижується, що відображає посилення процесів імуногенезу.

9. Рівень у плазмі крові свиней адгезивного білка фібронектину знаходиться у прямій залежності від перебігу ранового процесу: при його ускладненні має місце гіпофібронектинемія (72,8±2,34 нг/мл, при нормі 104,8±7,1 нг/мл) і, навпаки, при зменшенні інтенсивності запальної реакції, усуненні гнійного запалення і, відповідно, ендотоксикозу його рівень підвищується (110,6±4,91 нг/мл).

10. Стан антиоксидантної системи свиней знаходиться у прямій залежності від складності перебігу ранового процесу і, відповідно, ступеня ендотоксикозу в організмі, що підтверджується зростанням під дією вульнеросорбції в сироватці крові активності каталази та нормалізацією супероксиддисмутази.

11. В антиоксидантному захисті та забезпеченні репаративної функції у свиней істотну роль відіграють Fe і Zn. В умовах інфекційно-запального процесу вміст у сироватці крові заліза та цинку істотно знижується. Посилення репаративних процесів у рані супроводжується збільшенням у сироватці крові кількості заліза і нормалізацією цинку, що при застосуванні песилу має більш динамічний характер.

12. Фракційний склад ліпідів плазми крові свиней представлений тригліцеридами - холестеролом, залишками пальмітинової та олеїнової кислот, стеаринової та олеїнової, і двома залишками пальмітинових кислот. Внаслідок гнійно-некротичного процесу вони збільшуються удвічі, що вказує на їх гідролітичну деструкцію в клітинних біомембранах. Під впливом вульнеросорбції відбувається більш швидка нормалізація фракційного складу ліпідів. Причому, протягом усього періоду дослідження у мас-спектрі плазми крові тварин, незалежно від методу лікування, переважають тригліцериди, до складу яких одночасно входять залишки пальмітинової та олеїнової кислот.

13. При лікуванні гнійних і операційних ран у свиней період активації репаративних процесів супроводжується альбумінемією, яка при застосуванні песилу й вірутрициду менш виражена, порівняно із традиційним методом лікування, що пов'язано з меншим рівнем ендотоксикозу. Крім того, детоксикаційна та антиоксидантна терапія забезпечує протизапальний ефект, який виражається динамічним зменшенням умісту в крові гострофазних білків - церулоплазміну і трансферину. Водночас при використанні гідрофобної мазі виникає гіпертрансферинемія, яка нормалізується лише із завершенням репаративних процесів.

14. Динаміка продукування імуноглобулінів G і А істотно залежить від рівня ендотоксикозу в організмі, а саме: зменшується у фазі гідратації і підвищується в період інтенсивного перебігу процесів регенерації, що свідчить про посилення функціональної активності В-системи імунітету на завершальному етапі ранового процесу.

15. При рановому процесі у свиней спостерігається порушення функціонального стану нирок, що підтверджується стійким збільшенням у крові рівня продуктів метаболізму - креатиніну і сечовини, які можуть поглиблювати ендотоксикоз. Однак застосування вірутрициду і песилу, порівняно з традиційним лікуванням, сприяє їх зменшенню в сироватці крові.

16. Аплікація в операційні рани свиней з профілактичною метою песилу в дозі 0,4 г сприяє обмеженню деструктивно-запальних процесів у травмованих тканинах і прискорює їх загоєння (у середньому в 1,6 рази) завдяки місцевій дегідратації і детоксикації травмованих тканин та сорбції факторів патогенності бактерій, токсичних речовин і метаболітів запальної реакції. При комплексному застосуванні вірутрициду (4 мг/кг) і трициліну загоєння операційних ран також прискорюється (у середньому в 1,4 рази), що є наслідком підвищення під впливом вірутрициду активності антиоксидантної системи та факторів імунного захисту організму свиней.

Рекомендації виробництву

1. Отримані результати патогенетичного обґрунтування засобів детоксикуючої терапії і профілактики ранової інфекції у свиней необхідно використовувати у науково-дослідній, практичній та навчальній роботі при вивченні різних нозологічних форм хірургічної патології як у свиней, так і в інших видів тварин.

2. На підставі лабораторних, клінічних і виробничих досліджень нами розроблено технічні умови (ТУ У 46.15.544-2000) на виробництво препарату “Песил”, а також затверджено настанову щодо його застосування в практиці ветеринарної медицини.

3. З лікувальною метою після хірургічної обробки гнійної рани препарат “Песил” доцільно застосовувати в дозі 0,1-0,4 г не менше 2-х разів з інтервалом 24 год, після чого слід закрити рану кількома провізорними швами. Це дає можливість підготувати останню до накладання ранніх вторинних швів.

4. З метою профілактики хірургічної інфекції у свиней після операції препарат “Песил” необхідно застосовувати одноразово місцево в дозі 0,2-0,5 г, або ж внутрішньом'язово - вірутрицид (4 мг/кг).

5. У практиці ветеринарної хірургії для об'єктивної оцінки перебігу ранового процесу доцільно використовувати інструментальні та лабораторні тести, які мають діагностично-прогностичне значення, оскільки вони дозволяють визначати поширення зони запального інфільтрату в м'яких тканинах (за допомогою УЗД), загальну кількість молекул середньої маси у крові, кількість фібронектину та гострофазних білків - церулоплазміну і гаптоглобіну, а також ферменту супероксиддисмутази.

6. Результати досліджень увійшли в підручники “Загальна ветеринарна хірургія” (м.Біла Церква, 1999.- С.42, 83, 107, 226) і “Довідник з ветеринарної хірургії” (м.Біла Церква, 2001.- С.54, 57-58, 62, 88).

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Загальна ветеринарна хірургія / Панько І.С., Власенко В.М., Іздепський В.Й., Ільніцький М.Г., Рубленко М.В.- Біла Церква: БДАУ, 1999. - 264 с.

2. Довідник з ветеринарної хірургії / Панько І.С., Власенко В.М., Рубленко М.В., Тихонюк Л.А., Ільніцький М.Г., Нагорний В.В., Стадник П.О. - Біла Церква: БДАУ, 2001. - 208 с.

3. Рубленко М.В., Ільніцький М.Г., Козій В.І. Методи асептики і антисептики в практиці лікаря ветеринарної медицини: Метод. рекомендації. - Біла Церква, 1996. - 38 с.

4. Рекомендації щодо використання ентеросгелю та комплексних препаратів на його основі в практиці ветеринарної медицини / Іздепський В.Й., Ільніцький М.Г., Рубленко М.В., Шевченко Ю.М., Краєвський А.Й., Яшина Н.І. - Біла Церква, 1997. - 13с.

5. Ільніцький М.Г. Сучасний метод лікування і профілактики ранової інфекції у свиней // Вет. медицина України.- 1997. - № 5. - С.30.

6. Ільніцький М.Г. Оцінка перебігу ранового процесу у свиней шляхом визначення фібронектину // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту.- Вип.3, ч.1. - Біла Церква, 1997. - С.61-63.

7. Іздепський В.Й., Ільніцький М.Г., Рубленко М.В. Сорбційна терапія при хірургічній інфекції у тварин // Вет. медицина України.- 1997. - № 7. - С.40-41.

8. Рубленко М.В., Ільніцький М.Г. Структура хірургічної патології у свиней // Тваринництво України. - 1998. - № 3. - С.18.

9. Ільніцький М.Г. Можливості застосування сорбційної терапії у ветеринарній медицині // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту.- Вип.4, ч.1. - Біла Церква, 1998. - С.41-44.

10. Ільніцький М.Г. Обгрунтування використання сорбційних препаратів при лікуванні ран у тварин // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Вип.4, ч.1. - Біла Церква, 1998. - С.44-46.

11. Патогенетичні основи та сучасні методи лікування запальних процесів у тварин / В.М.Власенко, В.Й.Іздепський, М.В.Рубленко, М.Г.Ільніцький // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Вип.5, ч.2. - Біла Церква, 1998. - С.136-140.

12. Ільніцький М.Г. Доклінічне вивчення загальнотоксичної дії комплексного сорбційного препарату “Песил” // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Вип.5, ч.2. - Біла Церква, 1998. - С.169-171.

13. Ільніцький М.Г. Використання сорбційно-антибактеріального препарату “Песил” для лікування гнійних ран // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Вип.5, ч.2. - Біла Церква, 1998. - С.171-173.

14. Ильницкий Н.Г. Влияние песила на микрофлору при раневом процессе у свиней // Ветеринария. - 1998. - № 3. - С.56-57.

15. Ильницкий Н.Г. Динамика некоторых микроэлементов при воспалении у свиней // Актуальные проблемы ветеринарной хирургии: Сб. науч. тр. - С.Петербург, 1998. - №129. - С.23-24.

16. Використання сорбційних препаратів на кремнієорганічній основі у ветеринарній практиці / Бісюк І., Полонський М., Шевченко Ю., Ільніцький М., Іздепський В., Рубленко М., Краєвский А., Венцев Д., Кустря Б., Хижняк М., Котенко С. // Вет. медицина України. - 1999. - № 6. - С.14-16.

17. Ільніцький М.Г. Ліпідний обмін при вульнеросорбції у свиней // Ветеринарна медицина: Міжвідомчий тем. наук. зб. - Харків, 1999. - № 76. - С. 180-182.

18. Ільніцький М.Г., Івченко В.М. Видовий склад ранової мікрофлори при різних методах лікування гнійних ран // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Вип.9. - Біла Церква, 1999. - С.75-79.

19. Ільніцький М.Г., Шевченко Ю.М. Розробка методів синтезу комплексного препарату “Песил” для лікування ран і профілактики хірургічної інфекції // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. -Вип. 11. - Біла Церква, 2000. - С.44-49.

20. Ільніцький М.Г. Динаміка концентрації феритину в сироватці крові при кастрації кнурців // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Вип.13. - Біла Церква, 2000. - С.40-44.

21. Ільніцький М.Г., Шевченко Ю.М. Аналіз фізико-хімічних властивостей препарату “Песил” для лікування ран // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини.- Зб. наук. пр. Харків. зооветерин. ін-ту. - Харків, 2000. - Вип.6, ч. 2. - С.132-136.

22. Ільніцький М.Г. Використання методу ультразвукової діагностики для контролю за перебігом ранового процесу у свиней // Вет. медицина України. - 2000. - № 11. - С.36-37.

23. Ільніцький М.Г. Патогенетичне обгрунтування сорбційної терапії при хірургічній інфекції у свиней // Вет. медицина України. - 2001. - № 6. - С.32-33.

24. Ільніцький М.Г. Вміст мікроелементів і білків у сироватці крові свиней із гнійними ранами // Вісник Білоцерків. держ. аграр. ун-ту. - Вип.16. - Біла Церква, 2001. - С.93-99.

25. Ільніцький М.Г. Динаміка імуноглобулінів класів G і А у свиней при різних методах профілактики хірургічної інфекції // Наук. вісник Нац. аграр. ун-ту. - Вип.38. - К., 2001. - С.70-74.

26. Ільніцький М.Г. Активність трансаміназ печінки при лікуванні гнійних ран у свиней препаратом “Песил” // Наук. вісник Львів. держ. акад. вет. медицини ім. С.З. Гжицького. - Львів, 2002. - Т.4 (№2). - Ч.1. - С.59-61.

27. Ільніцький М.Г. Стан ферментної антиоксидантної системи при лікуванні гнійних ран у свиней сорбційним препаратом “Песил” // Вісник Полтав. держ. аграр. академії. - Полтава, 2002. - № 2-3. - С.67-69.

28. Ільніцький М.Г. Вплив вірутрициду та песилу на вміст креатиніну і сечовини в сироватці крові кастрованих свиней // Вісник Полтав. держ. аграр. академії. - Полтава, 2002. - № 4. - С.49-50.

29. Технічні умови на препарат “Песил” (для тваринництва ТУ У 46. 15. 544 - 2000) / Ю.М.Шевченко, М.Г.Ільніцький, В.Й.Іздепський: Затв. Головою Держ. департаменту вет. медицини України 15.08.2000. - К., 2000. - 16 с.

30. Ільніцький М.Г., Рубленко М.В. Песил // Аграрні вісті. - 2001. - № 1.

31. Ильницкий Н.Г. Применение препаратов иммуностимулирующего и антиоксидантного действия для коррекции воспаления у свиней // Современные проблемы ветеринарной хирургии: Материалы Междунар. науч. конф. - Харьков: ХЗВИ, 1994. - С.51.

32. Іздепський В.Й., Рубленко М.В., Ільніцький М.Г. Детоксикуюча терапія при запальних процесах у тварин // Збереження молодняку сільськогосподарських тварин - запорука розвитку тваринництва України: Зб. статей наук.-практ. конф. - Харків, 1994. - С.122-123.

33. Ільніцький М.Г. Значення застосування імуностимулюючої терапії при хірургічній патології у тварин // Наукове забезпечення АПК України в сучасних умовах: Матеріали наук.-практ. конф. - Біла Церква, 1995. - С.69.

34. Ільніцький М.Г. Динаміка деяких мікроелементів при асептичному запаленні у свиней // Наукове забезпечення АПК України в сучасних умовах: Матеріали наук.-практ. конф. - Біла Церква, 1995. - С. 69-70.

35. Ільніцький М.Г. Стан білкового обміну при хірургічній патології у сільськогосподарських тварин // Наукове забезпечення АПК України в сучасних умовах: Матеріали наук.-практ. конф. - Біла Церква, 1995. - С.70-71.

36. Ільніцький М.Г. Вплив вірутрициду на вміст сечовини в крові при кастрації кнурців // Наукове забезпечення АПК України в сучасних умовах: Матеріали наук.-практ. конф. - Біла Церква, 1995. - С.71.

37. Ільніцький М.Г. Вульнеросорбція при гнійних ранах у свиней // Неінфекційна патологія тварин: Матеріали наук.-практ. конф. - Біла Церква, 1995. - Ч.2. - С. 159-160.

38. Ільніцький М.Г. До профілактики післяопераційних ускладнень у свиней // Неінфекційна патологія тварин: Матеріали наук.-практ. конф. - Біла Церква, 1995. - Ч.2. - С. 161-162.

39. Ільніцький М.Г., Іздепський В.Й., Рубленко М.В. Використання песилу для лікування ран у собак // Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин: Зб. матер. ІІ Міжнар. наук.-практич. конф. (2-3 жовтня 1997 р.).- Київ, 1997. - С. 50-51.

40. Ильницкий Н.Г. Состояние белков острой фазы при лечении гнойных ран у свиней препаратом “Песил” // Исследования молодых ученых в решении проблем животноводства: Матер. Международ. науч.-практ. конф. молодых ученых и препод. с.-х. учебн. завед. и науч.-иссл. учрежд. (22-23 мая 2001 г.). - Витебск, 2001. - С.94-96.

41. Издепский В.И., Рубленко М.В., Ильницкий Н.Г. Влияние вирутрицида на некоторые биохимические показатели крови поросят // Новые фармакологические средства в ветеринарии: Тезисы докл. 5-й Межгос. науч. конф. - СПб. вет. ин-т, 1993. - С.39-40.

42. Ільніцький М.Г. Стан білків антиоксидантної дії при запальних процесах у тварин // Вчені Білоцерківського держ. с.-г. ін-ту - виробництву: Тези доп. наук.-практ. конф. - Біла Церква: БЦДСГІ, 1994. - С.76-77.

43. Рубленко М.В., Ільніцький М.Г. Застосування вірутрициду при запальних процесах у свиней // Вчені Білоцерківського держ. с.-г. ін-ту - виробництву: Тези доп. наук.-практ. конф. - Біла Церква: БЦДСГІ, 1994. - С.99-100.

44. Рубленко М.В., Ільніцький М.Г. Використання імуностимулюючого препарату “Вірутрицид” для профілактики хірургічної інфекції у свиней // Сучасні проблеми ветеринарної медицини: Тези. доп. Української конф. молодих вчених. - К., 1994. - С. 52-53.

45. Іздепський В.Й., Рубленко М.В., Ільніцький М.Г. Вірутрицид як один із засобів фармакологічної корекції запальних процесів у тварин // Тези доп. І конгресу світової федерації українських фармацевтичних товариств. - Львів, 1994. - С.380-381.

Анотація

Ільніцький М.Г. Патогенетичне обґрунтування засобів детоксикаційної терапії і профілактики ранової інфекції у свиней. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.05 - ветеринарна хірургія. - Білоцерківський державний аграрний університет, Біла Церква, 2002.

Дисертація присвячена вивченню стану детоксикаційних і антиоксидантної систем організму та патогенетичному обґрунтуванню на цій основі засобів детоксикаційної терапії і профілактики ранової інфекції у свиней.

Доведено, що з розвитком гнійно-запального процесу в організмі свиней виникає компенсований ендотоксикоз, зумовлений диспротеїнемією, істотним накопиченням у крові токсичних олігопептидів середньої молекулярної маси та продуктів азотистого обміну - креатиніну і сечовини, порушенням співвідношення між антиоксидантними ферментами - супероксиддисмутазою та каталазою. Поряд із цим у крові збільшується кількість гострофазних білків ( фібронектину, церулоплазміну, гаптоглобіну, трансферину), порушується баланс мікроелементів (Fe, Cu, Zn), посилюється гідролітична деструкція ліпідів, що входять до складу біомембран, та зменшується активність факторів гуморального імунітету. Все це негативно впливає на стан детоксикаційних і антиоксидантної систем організму, що спричинює ускладнений перебіг ранового процесу.

Для лікування ран і профілактики хірургічної інфекції розроблено, апробовано і впроваджено у виробництво препарат “Песил” (ТУ У 46.15.544-2000), який має сорбційно-антибактеріальні властивості. Крім того, розроблено метод профілактики хірургічної інфекції у свиней шляхом комбінованого застосування вірутрициду і трициліну. Використання цих методів дозволяє скоротити термін лікування ран у свиней в 1,6 рази, порівняно з традиційними (маззю Вишневського, або трициліном).

Ключові слова: рана, свиня, хірургічна інфекція, песил, вірутрицид, детоксикаційні системи, антиоксидантна система.

Аннотация

Ильницкий Н.Г. Патогенетическое обоснование средств детоксикационной терапии и профилактики раневой инфекции у свиней. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора ветеринарных наук по специальности 16.00.05 - ветеринарная хирургия.- Белоцерковский государственный аграрный университет, Белая Церковь, 2002.

Диссертация посвящена изучению состояния детоксикационных и антиоксидантной систем организма и патогенетическому обоснованию средств детоксикационной терапии и профилактики раневой инфекции у свиней.

Установлено, что при развитии гнойно-воспалительных процессов в крови животных в 3,6 раза возрастает количество молекул средней массы - с 0,79±0,04 ед. до 2,87±0,08 ед. (р<0,001). При изучении их спектрального состава при =280 и =254 выявлено, что концентрация МСМ₂₈₀ у клинически здоровых животных составляет 0,079±0,001 ед., тогда как у свиней с ранами она увеличивается на 16% (р<0,001). На высоте развития гнойного воспаления концентрация в крови МСМ₂₅₄ увеличивается на 13,3% (р<0,001) - с 0,262±0,002 ед. до 0,297±0,003 ед. При этом уровень перекисного окисления липидов существенно не изменяется. Кроме того, под влиянием продуктов промежуточного обмена и патогенной микрофлоры активность в крови аланин- и аспартатаминотрансферазы увеличивается - соответственно на 29,6 и 18,9% (р<0,001), а креатинина и мочевины - в 1,9 и 5 раз (р<0,001).

Исследование ферментов антиоксидантной системы показало, что у клинически здоровых свиней активность супероксиддисмутазы составляет 0,17±0,01 ед., тогда как под влиянием гнойно-некротического процесса она возрастает на 76,5% (р<0,001). Однако при этом уменьшается активность каталазы - в 1,3 раза (р<0,01) и составляет 2,12±0,02 ед. против 2,83±0,02 ед. у клинически здоровых свиней, а также снижается содержание в плазме крови адгезивного белка плазмы крови фибронектина - с 104,8±7,1 до 64,9±1,33 нг/мл (р<0,001).

Осложнение раневого процесса хирургической инфекцией сопровождается увеличением интенсивности пиков квазимолекулярных ионов выделенных липидов - более чем в 2 раза.

Кроме того, под влиянием гнойного процесса в сыворотке крови уменьшается количество общего белка (в 1,1 раза), преальбумина (в 1,3) и альбумина (в 1,6 раза; р<0,001), однако увеличивается уровень постальбумина, церулоплазмина и гаптоглобина - соответственно в 3,3, 2,7 и 1,3 раза (р<0,001) при относительной стабильности трансферина. Вместе с тем в крови снижается уровень иммуноглобулинов G и А - на 1,7% (р<0,001).

Кроме биохимических методов исследования за течением раневого процесса, использовалась ультразвуковая диагностика (УЗД), которая дополняет традиционные методы и позволяет визуализировать на экране монитора распространение воспалительного экссудата вглубь мягких тканей.

С целью коррекции функциональной активности детоксикационных и антиоксидантной систем организма нами создан на основе ксерогеля метилкремниевой кислоты препарат “Песил”, обладающий сорбционно-антибактериальными свойствами. Он состоит из полиметилсилоксана (98%) и этония (2%). Доклинические исследования показали, что препарат не имеет кожно-резорбционного действия, нетоксичен и не вызывает побочных действий в организме животных. При контакте с матрицей препарата раневой экссудат дренируется через капиллярную сеть полиметилсилоксана, а вещества органического происхождения сорбируются на его поверхности. По мере заживления раны ксерогель метилкремниевой кислоты выделяется с раневым содержимым. Двухкратная обработка инфицированных ран у свиней песилом после предварительной хирургической обработки сокращает их заживление в 1,6 раза, по сравнению с мазью Вишневского. На основании проведенных лабораторных, клинических и производственных исследований на препарат “Песил” разработана и утверждена нормативно-техническая документация (ТУ У 46.15.544 - 2000) и инструкция по его применению в ветеринарной хирургии.

Доказано, что под влиянием препарата в крови снижается уровень токсических продуктов перекисного окисления липидов (малонового диальдегида), количество молекул средней массы, улучшается функциональное состояние почек и печени, нормализуется уровень фибронектина плазмы крови, что свидетельствует о детоксикационных свойствах песила. Это приводит к снижению уровня ендотоксикоза и, соответственно, нормализации активности антиоксидантной системы и фракционного состава липидов.

...