Формування ринку ріпака та продукції його переробки в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

УДК 339.13:633.85

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ФОРМУВАННЯ РИНКУ РІПАКА ТА ПРОДУКЦІЇ ЙОГО ПЕРЕРОБКИ В УКРАЇНІ

МИТЧЕНОК ОЛЕКСАНДР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Спеціальність 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділенні ціноутворення та інфраструктури ринку Інституту аграрної економіки Української академії аграрних наук, м. Київ

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік УААН, заслужений діяч науки і техніки України ГАЙДУЦЬКИЙ Павло Іванович, Адміністрація Президента України, заступник Глави

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий співробітник ХУДОЛІЙ Любов Михайлівна, Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, завідувач кафедри фінансів кандидат економічних наук, доцент заслужений економіст України СТРАТІЛАТ Олександр Ананійович, Президія Української академії аграрних наук, начальник відділу аграрної економіки і земельних відносин

Провідна установа: Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України кафедра аграрної економіки

Захист відбудеться ”17” грудня 2002 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03680, МСП, м. Київ, вул. Героїв оборони, 10 (конференц-зал, третій поверх).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН за адресою: 03680, МСП, м. Київ, вул. Героїв оборони, 10 (другий поверх, км. 212).

Автореферат розісланий ”15” листопада 2002 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук Пулім В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціально-економічна перебудова аграрного сектора економіки вимагає проведення виваженої аграрної політики, направленої на розв'язання в країні проблем становлення, функціонування і розвитку продуктових ринків. Механізми аграрного регулювання, успішно апробовані в світі протягом десятиріч, мають бути запроваджені з метою розвитку стратегічних продуктових підкомплексів України. В аграрному секторі економіки країни провідну роль відіграє олійно-жировий підкомплекс. Динамічність розвитку його була дещо послаблена при переході до ринкових умов господарювання. Стагнаційні процеси посилювалися зменшенням обсягів виробництва олій та жирів з одночасним нарощенням експорту товарного насіння в основному соняшнику, оскільки виробництво інших олійних культур практично призупинилося в середині 1990-х років. На світовому ж ринку пріоритетними культурами є соя та ріпак. З огляду на те, що Україна має сприятливі грунтово-кліматичні умови для нарощення виробництва ріпака підсилюється актуальність розробки та впровадження моделі регульованого ринку ріпака та продукції його переробки в країні.

Необхідність розвитку ринку ріпака та продукції його переробки обумовлена рядом факторів. По-перше, ріпак - універсальна агроекологічна культура, яка сприятливо впливає на ґрунт, є прекрасним попередником для озимих зернових. По-друге, ріпакова олія є однією з найдешевших рослинних олій і знаходить використання в багатьох галузях економіки. По-третє, ріпакова олія є обов'язковим компонентом щоденного раціону харчування людини. З цих міркувань актуальності набуває проблема теоретичного обґрунтування становлення і функціонування ріпакового олійно-жирового підкомплексу як єдиної системи, що акумулює в собі процеси виробництва, реалізації ріпака та продукції його переробки.

Впровадження моделі регульованого ринку ріпака та продукції його переробки передбачає вирішення одного з першочергових завдань - формування ринку даної продукції, функціонування якого у поєднанні з ринками засобів виробництва, споживчих товарів, цінних паперів, робочої сили та іншими ринками створить умови для покращення соціально-економічної ситуації в даній та суміжних галузях АПК.

Проблемам формування та розвитку продуктових ринків присвячені роботи багатьох вчених - економістів. До найбільш відомих належать праці А. Бабича, В. Бойка, П. Гайдуцького, Й. Завадського, О. Зайця, Ю. Коваленка, М. Лобаса, І. Лукінова, М. Маліка, П. Саблука, В. Точиліна, Л. Худолій, О. Шпичака, П. Ліндерта, М. Портера та інші.

Водночас, не зважаючи на великий потенціал виробництва та переробки ріпака в Україні, дослідження стану ринку культури та продукції її переробки проводилися вкрай недостатньо.

В умовах подальшого реформування економіки країни, розвитку ринкових відносин в аграрному секторі особливого значення набувають питання формування та функціонування ринків прибуткових, високоліквідних культур, в тому числі ринку ріпака та продукції його переробки. Саме на проблемах формування, функціонування, визначення перспективних напрямків розвитку ринку ріпака та продукції його переробки в Україні й зосереджено головну увагу в поданій до захисту дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження, проведене автором, безпосередньо пов'язане з тематикою наукової роботи, що проводиться у відділенні ціноутворення та інфраструктури ринку Інституту аграрної економіки УААН, визначеною науково-технічною програмою "Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально орієнтованих ринкових умов в АПК" та зокрема її теми "Теоретичні та методологічні основи ціноутворення на продукцію АПК, стратегія розвитку та механізм функціонування інфраструктури ринків сільськогосподарської продукції та продовольства в Україні в умовах ринкових відносин" (номер держреєстрації 0102U000264).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є розробка і обґрунтування ефективних механізмів формування ринку ріпака і продукції його переробки та обґрунтування практичних рекомендацій і пропозицій його становлення в Україні. Для досягнення поставленої мети вирішені такі завдання:

узагальнено теоретичні основи формування продуктового ринку в умовах становлення ринкових відносин;

доповнено теоретичні питання становлення і функціонування ринку ріпака та продукції його переробки в умовах нестабільності економіки країни;

проведено системний аналіз сучасного стану ринку ріпака, олійно-жирового підкомплексу України;

розроблено механізми узгодження та задоволення інтересів всіх учасників підкомплексу;

узагальнено тенденції світового ринку продукції переробки ріпака, обґрунтовано оптимальні шляхи проникнення на світовий ринок продукції національних виробників.

Предметом дослідження є організаційно-економічний процес формування ринку ріпака та продукції його переробки.

Об'єктом дослідження є ринок ріпака та продукції його переробки.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вчених економістів-аграрників. В ході проведення досліджень використовувались системний, структурний аналіз та синтез, абстрактно-логічний метод, монографічний метод, статистичні групування, розрахунково-конструктивний метод, анкетування.

Наукова новизна одержаних результатів. Серед отриманих автором дослідження результатів, що розкривають наукову новизну, слід виділити такі:

· доповнено методичні положення проблеми розвитку ринку ріпака та продукції його переробки шляхом визначення особливостей формування попиту і пропозиції продовольчого і технічного товарного насіння ріпака, олії;

· знайшли подальший розвиток положення щодо підвищення конкурентоспроможності продукції олійно-жирового підкомплексу та обґрунтована модель кластеру конкурентоспроможних суміжних галузей на ринку ріпака та продукції його переробки;

· вперше обґрунтовано пропозиції по підвищенню ефективності функціонування ринку ріпака та продукції його переробки на основі впровадження нових технологій виробництва, переробки ріпака та ріпакової олії, маркетингу ринку національними операторами, удосконалення інфраструктури ринку, розвитку ф'ючерсного ринку ріпака;

· розроблено напрямки формування ринку ріпака та продукції його переробки з визначенням механізмів їх практичного втілення і залучення інвестицій;

· обґрунтовані організаційно-економічні заходи по удосконаленню системи управління олійно-жировим підкомплексом, інформаційного забезпечення операторів ринку, запровадження економічних стимулів до нарощення виробництва та інвестування в галузі сільського господарства і промисловості, захисту інтересів національних товаровиробників та просування продукції на зовнішні ринки.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені організаційні заходи по формуванню та розвитку ринку ріпака доведені до рівня рекомендацій і можуть бути запроваджені при визначенні стратегій розвитку виробництва ріпака, ріпакової олії, шроту та іншої продукції. Розробки автора були використані підприємствами асоціації "Укроліяпром". Результати досліджень автора були використані для розробки “Програми вирощування та переробки ріпака в Україні на 2000-2005 рр.”, Програми розвитку галузі ріпаківництва на 2001 рік, Програми розвитку галузі ріпаківництва на 2002 рік, використані при підготовці проекту Угоди про співробітництво Мінагрополітики та Міністерства сільського господарства Чеської Республіки щодо реалізації програми “Ріпак-Біодизель”.

Особистий внесок здобувача.

Одержані результати дослідження та узагальнення проблем розвитку ринку ріпака та олійно-жирового підкомплексу в цілому, пропозиції і рекомендації щодо напрямків розвитку ринку є особистими розробками автора.

Апробація результатів досліджень.

Результати досліджень обговорювалися з керівниками і спеціалістами господарств, спеціалістами районних рівнів в Київській, Полтавській, Сумській, Чернігівській областях, на ІІ міжвузівській науково-практичній конференції “Міжнародна економіка і Україна: тенденції розвитку та пріоритети господарської взаємодії” (КНУ ім.Т. Шевченка, м.Київ, 2000).

Публікації. Основні положення висвітлені в 4 наукових працях загальним обсягом 1,1 д.а., в тому числі три статті опубліковані у фахових наукових виданнях.

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури із 130 джерел, додатків і викладена на 181 сторінках, містить 29 таблиць і 30 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - "Теоретичні основи формування ринку ріпака та продукції його переробки" - розглянуто сутність ринку, теоретико-практичні аспекти його формування та функціонування, структуризацію, інфраструктуру.

Еволюційно ринок розвинувся від місця натурального обміну продукцією без використання грошей до сфери товарного обертання з сукупністю економічних відносин з купівлі-продажу товарів, перетворившись в соціально-економічну структуру, що забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням товарів. Попит і пропозиція на ринку урівноважують одна одну, а рівень та динаміка зміни їх визначається платоспроможністю споживача. Економічну ситуацію, що склалася на даний момент на ринку ріпака та продуктів його переробки, можна назвати кон'юнктурою ринку, характеристика якої повинна включати аналіз співвідношення попиту і пропозиції, причин виникнення диспропорцій ринку, різкого коливання цін, рівня ділової активності, сили, розмаху, напрямів конкурентної боротьби.

Аналіз співвідношення попиту і пропозиції на ринку ріпака та продукції його переробки має свою особливість, оскільки товарне насіння та олія розподіляються на дві категорії: продовольчого та технічного призначення. Враховуючи, що дані категорії товару за визначених умов є взаємозамінні, ускладнюються методи визначення їх впливу на кон'юнктуру ринку в цілому. В зв'язку з цим необхідно чітко визначити пропорції та обсяги використання і пропозиції даних категорій продукції з метою запобігання можливих негативних наслідків при зміні їх співвідношення.

На пропозицію ріпака та продукції його переробки впливають: ціна, витрати на виробництво, зміни цін споріднених продуктів, очікування майбутніх цін, рівня оподаткування і надання дотацій, рівень інтенсивності виробництва насіння ріпака в господарствах, ефективність функціонування відповідної інфраструктури, яка забезпечує нормальні умови зберігання, очистки, сушки, транспортування ріпака.

Попит на насіння ріпака формується під дією таких факторів: рівень розвитку переробної галузі, потреба шроту в тваринництві та комбікормовій галузі, наявність дешевших олій-замінників на ринку, потреба олій з підвищеним вмістом ерукової кислоти в хімічній галузі.

Значний вплив на кон'юнктуру продуктового ринку містить в собі фактор людської діяльності. Вплив останньої проявляється через регулювання національних ринків урядами країн чи через проведення в межах об'єднань країн (ЄС, НАФТА та інші) агрополітики, спрямованої на організацію продовольчого ринку з метою задоволення вимог виробників та потреб споживачів. Організація продовольчого ринку - це створення системи організацій, установ, підприємств та відпрацювання методів їхньої діяльності, спрямованих на налагодження процесів купівлі-продажу продукції. Державне регулювання продовольчого ринку включає використання фінансових механізмів, що передбачає використання коштів для здійснення інтервенційних операцій, структурних перетворень, пільгове оподаткування, страхування, розвиток соціальної сфери.

Важливим принципом державного регулювання ринку є гарантування виробникам доходу, що забезпечує цій соціальній групі життєвий рівень, не нижчий від життєвого рівня інших соціальних груп суспільства та стимулювання росту ефективності сільськогосподарського виробництва і продуктивності праці, що враховує інтереси споживача продовольчих товарів.

Системоутворюючим елементом організації та управління сільськогосподарського ринку як і в розвинутих країнах повинні виступати міжгалузеві об'єднання підприємств, головною функцією яких є координація діяльності учасників агропромислового ланцюга з метою стабілізації продуктового ринку. В Австралії на ринку рослинних олій та насіння таким об'єднанням є австралійська олійнонасіннева федерація, Канаді - канадська рада по канолі та комітет по олії з каноли, в Європі - федерація переробників олійного насіння та інші.

Невід'ємною властивістю розвинутого ринку є конкуренція. Вищий рівень конкуренції, вища ефективність функціонування ринку. Основні форми прояву конкуренції - цінова і нецінова, які взаємодіють між собою. Нецінова конкуренція є головним стимулом удосконалення якості продукції. Успіх в конкурентній боротьбі на світовому ринку значною мірою залежить від національних умов функціонування економіки. Як свідчить світовий досвід економіка та ринок функціонують ефективніше при переході від конкуренції на основі факторів виробництва до конкуренції на основі інвестицій та інновацій. Передумовою укріплення національних конкурентних переваг має стати виважена державна інвестиційна та інноваційна політика.

Уряд сам по собі не може створити конкурентоспроможну галузь. До його завдань слід віднести створення умов, що мали б сприятливе підґрунтя для реалізації потенціалу фірм даної галузі, в тому числі через удосконалення умов попиту (встановлення жорстких стандартів і створення вищих спрямувань в таких галузях, як охорона здоров'я і якість навколишнього середовища), сприяння розвитку інфраструктури, ефективний вплив на ринок капіталу, розширення доступної фірмам інформаційної бази, що відкриває доступ до найскладніших, найсучасніших каналів маркетингу.

В умовах формування ринку від прийнятих рішень і вибраних маркетингових інструментів залежить подальша доля як підприємства так і галузі в цілому. Перед підприємством постає проблема оптимального розміщення виробництва, ефективного прогнозування, забезпечення та створення споживчого попиту на основі використання та удосконалення економічних, технологічних і психологічних засобів.

У другому розділі дисертаційної роботи - "Сучасний стан розвитку ринку ріпака та продукції його переробки" - розкрито стан розвитку світового та українського ринків ріпака і продукції його переробки.

Світовий ринок насіння олійних культур та продукції їх переробки бурхливо розвивається з кожним роком, набує прозорості, стає більш прогнозованим. Активізація та збільшення обсягів міжнародної торгівлі в олійному секторі в першу чергу обумовлюється зростанням населення Землі та підвищенням попиту на продукцію харчової, косметичної та хімічної галузей, де використовується ріпакова та інші рослинні олії.

В цілому в світі питома вага ріпака в обсягах виробництва олійного насіння протягом 1996-2000 років склала 12,6%, а частка ріпакової олії в обсягах виробництва рослинних олій - 15%. Провідна роль ріпака в утриманні світового протеїнового балансу (забезпечує близько 10% світового виробництва 44-процентного протеїнового еквіваленту) та екологічної рівноваги через реалізацію програм використання альтернативних джерел енергії обумовлює нарощення обсягів виробництва ріпака. На користь значної активізації міжнародної торгівлі свідчить той факт, що за період з 1994/95 по 2000/01 маркетингові роки світовий експорт насіння ріпака зріс на 41% (з 5,8 до 8,21 млн.т.), тоді як виробництво ріпака збільшилося на 12% (з 34,5 до 38 млн. т.).

Однак міжнародна торгівля основується на лобіюванні урядами країн інтересів національних компаній на ринках інших країн, про що свідчать міждержавні двосторонні угоди між США-Китаєм та Канадою-Китаєм щодо квот та ставок імпортного мита на сою, ріпак та рослинні олії.

Фінансова підтримка фермерів з боку урядів країн ЄС є вирішальним чинником прискорення інтенсифікації вирощування ріпака, що дало змогу отримувати урожаї більше 3 т/га. Країнам Азії та Канаді притаманний екстенсивний метод нарощення обсягів виробництва ріпака, тому урожайність ріпака не перевищує 1.5 т/га.

Ринку олійних культур властиві значні коливання цін на товарне насіння, що зумовлено зміною цін на продукцію їх переробки. Збільшення пропозиції ріпака в світі на 14% негативно вплинуло на кон'юнктуру ринку і ціна на товарний ріпак знизилась на 48% з 1997/98 по 2000/01 маркетинговий рік і склала 185 дол. США за тонну.

В Україні в 1988 році Держагропромом УРСР були впроваджені в життя заходи, направлені на збільшення використання у сферах виробництва та переробки насіння олійних культур і ріпака зокрема. Наслідком таких дій було стрімке збільшення виробництва ріпака до 130 тис. тонн в 1990р., порівняно з 18 тис. тонн у 1985 році. Однак низька якість насіння, нерозвиненість сітки оптової торгівлі, послаблення державної підтримки агросектора призвели до зниження зацікавленості господарств в розширенні посівних площ ріпака.

З 1998 року, в силу об'єктивних причин, зумовлених бурхливим розвитком світового ринку ріпака та надмірною, науково необґрунтованою “соняшникоманією” в Україні на державному рівні постала проблема розвитку галузі. Програмою вирощування та переробки ріпака в Україні на 2000-2005 роки, затвердженої наказом Мінагрополітики №56 від 28 квітня 2000 р., були визначені та узагальнені пріоритетні напрямки розвитку виробництва насіння ріпака, основні напрямки діяльності установ та організацій галузі.

За підтримки Мінагрополітики в грудні 1999 року було створено спеціалізований агрокооператив сільгоспвиробників “УкрРіпак”, який був визнаний провідною установою щодо створення умов для розширеного виробництва ріпака в Україні. Однак слабка матеріально-технічна база господарств-учасників кооперативу, невизначеність з джерелами фінансування структурної перебудови галузі, відсутність ефективного маркетингу ринку ріпака та продукції його переробки негативно вплинуло на реалізацію програми вирощування та переробки ріпака в Україні.

В Україні поширений екстенсивний метод виробництва ріпака. Основними факторами негативного впливу на урожайність в бік її пониження є порушення строків сівби (на 10-12 днів) та збирання (на 7-15 днів). В результаті урожайність ярого ріпака коливалася від 4,5 до 7,8 ц/га а озимого - від 8,3 до 13 ц/га первинно оприбуткованої маси з 1995 по 2001 роки, що обумовило низький рівень виробництва.

Про кризове становище ринку ріпака в Україні протягом 1999-2001 років свідчить показник відношення кінцевих запасів до попиту, наведений в табл. 1, що досяг максимального значення в роки розгортання програми вирощування та переробки ріпака в країні.

Повільне формування ринку ріпакової олії в Україні, занепад тваринницької галузі, що призвело до спаду попиту на комбікорми, низькі ціни на ріпак в межах України - основні фактори, що передумовили збільшення обсягів експорту ріпака українськими підприємствами у 3,2 раза з 1999 по 2001 роки. Якщо в 1996 році було експортовано 35% ріпака, вирощеного в Україні, на суму 2,5 млн. грн., то в 2001 році - 70%, на суму 12,5 млн. грн. Даний канал реалізації залишався найвигіднішим для сільськогосподарських підприємств. Заготівельні організації, в тому числі пресові та екстракційні заводи, значно послабили свої позиції на українському ринку в 2000 році (якщо в 1999 році закупівельна ціна переробних підприємств поступалася лише трьома пунктами ціні, що пропонували трейдери, то в 2000 році вже одинадцятьма пунктами і становила в середньому не більше 650 грн. за тонну).

Таблиця 1 Баланс ринкового попиту і пропозиції ріпака в Україні, тис. т

Показники	Маркетинговий рік
	1998/99	1999/2000	2000/01	2001/02
Загальна пропозиція, в тому числі:	61,2	132,0	143,9	140,2
запаси на початок року	1,5	4,0	28,6	21,0
виробництво	58,3	126,6	115,3	117,1
імпорт	0,4	0,4	-	0,1
Загальний попит:	26,5	55,9	41,3	51,3
в тому числі використано на посівний матеріал	1,5	1,9	1,3	1,3
Втрати	1,7	4,5	2,6	2,5
Експорт	28	42	79	70
Запаси на кінець року	4,0	28,6	21,0	14,3
Відношення кінцевих запасів до попиту	0,15	0,51	0,5	0,27

Приріст експорту товарного насіння ріпака супроводжувався негативними коливаннями цін як на олійні культури в цілому, так і на ріпак зокрема. З 1998 по 2001 роки ціна ріпака на українському ринку понизилась на 29% внаслідок несприятливої кон'юнктури світового ринку ріпака. В цілому внутрішня ціна ріпака не перевищує 73% світової, що обумовлено рядом факторів: поставка ріпака незадовільної якості, слабка інформованість виробників щодо світової кон'юнктури ринку, відсутність механізмів заставних цін на внутрішньому ринку. Водночас на ринку Україні переважна більшість експортерів - фірми з іноземним капіталом, що зацікавлені в утриманні цін.

В Україні попит на ріпак має сезонний характер. Переробні підприємства зацікавлені купувати ріпак лише з моменту вичерпання запасів соняшнику до початку збору нового урожаю. Сезонність попиту є визначальним чинником цінової ситуації на ринку.

Повільно розвивається біржовий ринок України, що покликаний слугувати ціновим індикатором ринку реального товару. Якщо в 1996 році через біржі було реалізовано близько 11,5% пропозиції ріпака, то в 1997 - 1,0 2000 році - 1,7%.

Рівень рентабельності виробництва ріпака з 1996 по 1998 роки знизився на 76 пункти, що обумовлено значним зростанням цін на матеріально-технічні засоби на відміну від темпів зростання цін на ріпак. Якщо собівартість тонни ріпака зросла у 2,6 раза протягом 1996-1998 років, то ціна ріпака підвищилася у 1,6 раза. З 1998 по 2000 рік рівень рентабельності підвищився на 31 пункт, оскільки собівартість насіння ріпака зросла на 51%, а ціна в результаті загострення конкуренції між покупцями ріпака зросла на 100%.

Таблиця 2 Динаміка ефективності виробництва ріпака в сільськогосподарських підприємствах (за даними річного звіту системи Мінагрополітики України)

Показники	Роки
	1996	1997	1998	1999	2000
Витрати на 1 га, грн..	122	249	229	287	394
Урожайність, т/га	0,75	1,05	0,74	0,67	0,84
Повна собівартість 1 т., грн.	163	237	309	428	469
Ціна реалізації 1 т., грн.	277	274	291	440	585
Прибуток (+), збиток (-), грн.:
на 1 тонну	114	37	-18	12	116
на 1 гектар	86	39	-14	8	97
Рентабельність, %	70,0	15,6	-6,0	2,8	25,0

Проблеми ціноутворення та прогнозування коливання цін взаємопов'язані з проблемами якості ріпака. Ціна ерукового ріпака в Україні протягом 1999-00рр. складала 80% ціни низькоерукового ріпака. Посилення регулюючої функції ринку призвело до прогресуючого збільшення частки низькоерукового ріпака в загальних обсягах виробництва протягом 1998-2001 років. Однак стримуючим фактором підвищення цін була наявність високого вмісту глюкозинолатів в насінні ріпака. Напочатку 2001/02 маркетингового року на ринку України встановився однаковий рівень цін на еруковий та безеруковий ріпак, оскільки внутрішній попит значно перевищив пропозицію високоерукової олії. У зв'язку з відсутністю ефективних важелів регулювання посівних площ продовольчого та технічного ріпака передбачуваним є подальший розвиток тенденцій щодо значних коливань цін на ринках високоерукового та безерукового ріпака.

В Україні частка ріпакової олії в обсягах виробництва рослинних олій склала 1,3% у 1990 р., 3,8% у 1999 р. та 2,3% у 2001 р. В Німеччині питома вага ріпакової олії у загальному обсязі виробництва рослинних олій складала близько 50%, в Японії - 27, Австралії - 30, Індії - 15% протягом 1999-2000 років.

Відсутність в Україні переважаючого попиту на ріпакову олію з боку харчової галузі визначає високу питому вагу (90-93%) технічної утилізації олії. Водночас малопридатність сирої ріпакової олії, виробленої на підприємствах країни, для прямого харчового споживання обумовлює пріоритетність промислової переробки останньої.

Щороку 94-96% рослинних олій, вироблених в Україні, споживалося в сирому вигляді без подальшої очистки. “Сира” соняшникова олія має властиві насінню приємні смак та запах. Смакові якості ріпакової олії в повній мірі залежать від рівня її глибинної очистки, а в сирому вигляді вона використовується переважно для промислової переробки.

Нині об'єктиві передумови масового виробництва в Україні якісної харчової ріпакової олії відсутні, оскільки міждержавним стандартом ГОСТ 8988-77 затверджено ряд показників, які значно відрізняються від загальноприйнятих рівнів у розвинутих країнах світу відповідно до національних стандартів чи Кодексу Аліментаріусу (Codex Alimentarius).

Стримує розвиток ринку поширення давальницьких схем переробки ріпака, частка яких склала 87% переробки на підприємствах асоціації „Укроліяпром” протягом 1999-2001 років.

Дисбаланс попиту-пропозиції ріпакової олії у 1999/2000 маркетинговому році передумовив зростання залишків на кінець року до 17% внаслідок чого ціна олії зменшилася до рівня 1800-1850 грн/т протягом першої половини 2000 року. Однак вже протягом 2000/01 маркетингового року, в результаті нарощення експорту насіння ріпака, пропозиція олії скоротилася на 31% від рівня 1999/2000 року, що стабілізувало ринок. А запаси на кінець 2000/2001 маркетингового року досягли мінімального значення (10%) протягом останніх трьох років.

Погіршення якості ріпакової олії призупинило подальшу ескалацію використання олії в харчовій промисловості, внаслідок чого в цій галузі у2000 році використано було лише 27,6% пропозиції, що на 12,2 пункта менше від рівня 1999 року. У 2001 році підприємства переробної галузі збільшили майже втричі виробництво ріпакової олії від рівня 2000 року. Частково це було обумовлено необхідністю виконання експортних контрактів з реалізації ріпакової олії, світова ціна якої зросла в серпні 2001 року до 450 дол. США за тонну (умови доставки - СІФ Європа) або на 25% від рівня 2000 року. Оскільки в Україні експортні ціни товарного ріпака за цей же період знизилися на 3-5%, переробні підприємства змогли ефективно конкурувати з трейдерами на ринку ріпака.

Українські підприємства протягом другої половини 1990-х років стабільно нарощували імпорт маргаринової продукції. Найбільших обсягів імпорту було досягнуто саме в період спаду виробництва даної продукції в Україні в 1998 році. За імпорт твердих і рідких маргаринів та сумішей рослинних олій та жирів підприємства сплатили 34 млн. дол. США. Нарощення виробництва маргаринової продукції українськими підприємствами на 40% з 1997 по 2000 роки зумовило скорочення імпорту, що складається в основному з рідких сумішей жирів та олій (виробництво яких основується переважно на соєвій та ріпаковій олії), маргаринів зі змішаним кислотним складом та з підвищеним вмістом вітамінів A, D, E, в тому числі відомі бренди "Рама" (Rama) та "Фінеа" (Finea) виробництва фірми Юнілевер (Unilever).

Низька купівельна спроможність населення - основний фактор стримання попиту на продукцію олійно-жирового підкомплексу. Однак попит на рослинну олію та жири, порівняно до зміни попиту на інші продукти харчування, зазнав менших коливань, оскільки рівень споживання олії зменшився на 20% з 1990 по 2000 роки, тоді як молока і молокопродуктів у перерахунку на молоко - на 47%, м'яса та м'ясопродуктів - на 53%.

За період з 1990 по 2000 роки темпи зростання цін на м'ясо, цукор та масло тваринне перевищили темпи зростання цін на рослинну олію. Співвідношення цін олія-масло в 1990 році становило 0,47, в 1999 - 0,38, в 2000 - 0,37; олія-яловичина - 0,6, 0,84 і 0,46; олія-цукор - 1,96, 2,57 та 1,52 відповідно. Це свідчить про те, що в структурі грошових витрат на продукти харчування питома вага витрат населення на тваринне масло, продукцію м'ясної та цукрової галузі підвищилась у порівнянні до частки витрат на олію. Отже зниження цін на олію сприяло заощадженню грошових ресурсів для закупівлі іншої продукції харчових галузей. Враховуючи, що ріпакова олія є дешевшою за соняшникову, при відсутності смакових відмінностей існує значний потенціал зростання її споживання при наявності пропозиції олії високої якості.

У третьому розділі - "Напрямки формування та розвитку ринку ріпака та продукції його переробки" - визначено перспективи та розроблено комплекс заходів по нарощенню виробництва, переробки, реалізації продукції, обґрунтовано організаційну модель управління підкомплексом, розроблені механізми задоволення економічних інтересів всіх учасників підкомплексу.

Враховуючи, що ріпаковий олійно-жировий підкомплекс тісно пов'язаний з іншими галузями народного господарства, необхідне створення ефективної моделі управління підкомплексом з врахуванням проблем управління суміжних галузей.

Державне регулювання розвитку олійно-жирового підкомплексу містить в собі систему заходів, направлених на підтримку оптимальної структури галузі, упорядкування ринків насіння, олій та жирів, підвищення соціальної захищеності працівників. Ефективне регулювання передбачає створення оптимальної організаційної структури управління підкомплексом, яка включала б: урядову комісію з питань регулювання ринків насіння та продукції олійно-жирового підкомплексу (далі - Комісія), до якої б входили представники міністерств та комітетів; недержавні об'єднання - асоціацію підприємств промисловості, асоціацію виробників олійного насіння.

Агентство з питань науково-технічного розвитку, якості та сертифікації, що входить до складу Комісії, проводитиме моніторинг світових процесів стандартизації продукції олійно-жирового підкомплексу; слідкуватиме за змінами вимог міждержавних стандартів до якості сировини, продуктів харчування, умов виробництва; прийматиме участь в роботі міжнародних організацій та комітетів з питань охорони навколишнього середовища, здоров'я людини, підвищення якості продукції, досліджуватиме тенденції інноваційного розвитку в світовому масштабі; надаватиме якісну оцінку новітнім технологіям виробництва продукції; вивчатиме доцільність та ефективність їх впровадження в Україні. Держполітика в сфері здорового харчування населення має створити умови для покращання структури споживання харчових продуктів, особливо що стосується збалансування споживання Омега-6 (лінолевої кислоти) та Омега-3 (альфа-ліноленової кислоти). Агентство повинно ініціювати створення системи якісного схвалення функціональних продуктів харчування, що містять ефективні інгредієнти підтримки здоров'я людини.

Регулювання ринкової кон'юнктури, збалансування ринку ріпака та продукції його переробки слід здійснювати через поширення інтервенційних торгових операцій та використання кредитно-заставних механізмів.

Агентство з питань розвитку кредитно-заставних відносин забезпечуватиме прозорість, доступність, стабільність здійснення заставних операцій на ринку ріпака. Функції агентства полягають у визначенні та застосуванні заставних цін на ріпак, забезпеченні заставних операцій необхідною сумою кредитів та рівнозначними обсягами сировини, у визначенні оптимальних за місцем розташування складів для зберігання продукції, у співпраці з Міністерством економіки щодо просування національної продукції за кордоном в тому числі через створення системи надання маркетингових позичок та інформаційно-консультаційної підтримки сільськогосподарських виробників в питаннях кон'юнктури світових ринків.

Агентство з питань регулювання товарно-кредитних відносин слугуватиме з'єднувальною ланкою між Держкомрезервом, ДАК “Хліб України”, Мінагрополітики задля одновекторного спрямування зусиль зазначених установ по розвитку ринку ріпака. Пропозиції та обґрунтування щодо цін розробляються за участю представників асоціацій виробників та підприємств промисловостей. Заставна ціна ріпака затверджуватиметься до 1 серпня і буде чинною протягом наступного маркетингового року. З метою забезпечення збільшення виробництва двонульового ріпака ("00") слід встановити надбавку до інтервенційної ціни за реалізацію такого ріпака. Необхідно також передбачити зростання цін у лютому-червні однаковими величинами для кожного місяця з метою збільшення пропозиції ріпака за даний період. Щороку встановлюватимуться максимальні гарантовані обсяги закупівлі ріпака, виходячи з можливостей бюджету та враховуючи прогнозний рівень попиту на ріпак.

З метою розв'язання проблеми ірраціонального співвідношення посівів сільськогосподарських культур та забезпечення національного тваринництва високоякісними білковими кормами, оптимізації структури посівних площ необхідно створити сприятливі умови для вирощування ріпака, що передбачає стабілізацію ринку та цін товарного насіння та продукції його переробки.

Економічні передумови для розширення посівів ріпака існуються в зонах Полісся та Лісостепу. Як видно з даних таблиці 3, в сільськогосподарських підприємствах зони Полісся виробництво ріпака було рентабельним протягом 1998-2000 років. У 1998 році рентабельність виробництва ріпака перевищила рентабельність виробництва соняшнику на 2 пункти, у 2000 році - на 0,9 пункта. Лише у 1999 році вигіднішим було вирощування соняшнику, оскільки несприятливі погодні умови призвели до зниження урожайності ріпака до 5,7 ц/га. Слід зауважити, що рівень матеріальних витрат на 1 га соняшнику перевищував в середньому на 10% рівень витрат на ріпак. Підприємства схильні були до більш інтенсивного підживлення мінеральними добривами саме посівів соняшнику, що і вплинуло на відмінність в урожайності культур. Сільськогосподарським підприємствам цієї зони бажано спрямовувати матеріально-технічні ресурси на розширення посівів та виробництва ріпака.

В господарствах зони Лісостепу у 1998-1999 роках рентабельність виробництва ріпака була вищою ніж у цілому по сільськогосподарським підприємствам України, а в 2000 році - була на тому ж рівні. Водночас господарства цієї зони реалізовували ріпак в середньому за цінами, нижчими від загальноукраїнських на 2-3%. Враховуючи, що і собівартість вирощування ріпака в зоні Лісостепу нижча ніж в цілому по Україні, покращання маркетингу ринку з метою знаходження більш вигідних каналів реалізації ріпака сприятиме підвищенню прибутковості культури. Оскільки ріпак є добрим попередником для озимої пшениці, незамінним фітосанітаром, необхідно поступово збільшувати насичення сівозмін ріпаком до 30%, а в спеціалізованих сівозмінах у зонах Лісостепу та Полісся - до 50% з доведенням питомої частки його в структурі посівних площ до 6-8%. Однак виробничі програми на обласних та районних рівнях мають максимально враховувати рівень розвитку інфраструктури, наявність ресурсів та можливу ефективність їх використання задля стабільного підвищення родючості ґрунтів і захисту навколишнього середовища.

Доцільно було б розробити галузевий стандарт на використання ріпакової олії в рибних консервах, провести гармонізацію національних стандартів з міжнародними стандартами якості насіння ріпака та ріпакової олії, визначення кислотності олії, визначення рівня глюкозинолатів, визначення вмісту хлорофілу, визначення рівня глюкозинолатів в макусі. Необхідно дослідити та випробувати стандарти дизельного пального ДІН 51606-1997 та С1191-96.

З огляду на зміну стандартів країн ЄС на дизпаливо, у відповідності до яких обов'язковим є додаток біодизеля на рівні, не меншому 5%, необхідно реалізувати інноваційні програми з виробництва ріпакового метилового ефіру в Україні.

Пріоритетними напрямками діяльності уряду та підприємств ріпакового олійно-жирового підкомплексу в сфері активізації ринку ріпака та продукції його переробки можна визначити:

1. Розробка та реалізація програм використання ріпакової олії для виробництва дизельного пального з розрахунку 95% дизельного пального, 5% біодизеля. Процес виробництва біодизеля (метилового ефіру) передбачає отримання сирої ріпакової олії високої якості методом холодного пресування з послідуючою її переробкою на метилефір. Призначення суміші - використання в міському суспільному транспорті. Вартість нового пального зросте на 5,7 % при ціні мінерального 1,4грн/л. Постачання ріпака та ріпакової олії здійснюватиметься в рамках холдингової компанії. На початковому етапі реалізації програми попит на ріпак складе близько 20 тис. тонн.

2. Залучення забруднених радіонуклідами територій з метою вирощування ріпака для виробництва ріпакового метилефіру (біодизеля). Залучивши 2,5 млн. дол. США для розширення посівів на забруднених землях можна задіяти для рекультивації 23-26 тис. га ріллі, збираючи щороку 27-30 тис. тонн ріпака. Залучення ще 1 млн. дол. США для технічного оснащення заводу забезпечить виробництво 10 тис. тонн біопального на суму більше 5 млн. дол. США при подальшому експорті палива в країни ЄС (при ціні 0,5-0,6 дол. за кілограм.). Початкова реалізація програми здійснюватиметься через холдингову компанію, що увійде до складу транснаціональної компанії з виробництва та реалізації біопалива. Фінансування слід покласти частково на Держбюджет, частково забезпечити за рахунок залучення закордонних інвестицій (слід зауважити, що для видобутку додаткових 2 млн. тонн нафти необхідно затратити як мінімум 50 млн. дол. США на геологорозвідувальні роботи).

3. З метою підвищення попиту на якісну ріпакову олію на ринку України зобов'язати державні організації власні потреби рослинних олій на 20-50% задовольняти за рахунок споживання ріпакової олії. Місткість даного сегмента (що включає дитячі садки, школи, профтехучилища, медичні заклади, армію, МВС, вузи) складає близько 30 тис. тонн ріпакової олії на рік. В тому числі для харчування школярів, що проживають в зонах, постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильські АЕС, необхідно щороку близько 20 тис. тонн ріпакової олії, для потреб армії, МВС - близько 2 тис. тонн олії. Забезпечення пропозиції ріпакової олії слід покласти на новостворену агропромислово-фінансову групу, що створюватиме умови для розвитку регіону концентрованого вирощування ріпака.

Формування ефективного ринку ріпака та продукції його переробки передбачає розвиток інфраструктурної складової, регулювання оптового ринку ріпака, олії, шроту, повноцінне інформаційне забезпечення учасників ринку, розвиток біржової торгівлі та запровадження торгівлі ріпаковими ф'ючерсними контрактами, застосування ефективних методів маркетингу ринку.

ринок ріпак переробка продукція

Висновки

Ріпак та продукція його переробки є важливою частиною світового продовольчого комплексу. В Україні галузь ріпаківництва та промислової переробки має великі потенційні можливості, які необхідно реалізувати через ринкові механізми.

1. З 1996/97 по 1999/2000 маркетингові роки світове виробництво ріпака зросло на 34%. Питома вага ріпакової олії у світовому виробництві рослинних олій становила 15% в 1999/00 маркетинговому році. Частка ріпакового шроту (у перерахунку на 44% протеїновий еквівалент) склала 9% світового виробництва. Основні країни-споживачі ріпака - ЄС, Китай, Індія, Канада, Японія.

2. Нарощення виробництва ріпака в Україні та пожвавлення ринку продукції його переробки наприкінці 1980-х та 1990-х років минулого тисячоліття стимулювалося посиленням державної підтримки галузі. Однак лише часткове виконання та згортання державних програм вирощування та переробки ріпака передумовили занепад галузі. В результаті, посіви ріпака в Україні не перевищують 200 тис. га., валові збори складають 100-120 тис. тонн. Низька прибутковість культури обумовлена зниженням урожайності ріпака у 1998-2000 роках та відсутністю фінансової підтримки з боку держави. В зв'язку з цим господарства перерозподіляють наявні матеріально-технічні ресурси на користь більш прибуткових культур, таких як пшениця, ячмінь, соняшник.

3. До основних об'єктивних факторів стримання виробництва ріпака слід віднести несприятливі погодні умови 1998-2000 років, незадовільний рівень технічного оснащення сільськогосподарських виробників, відсталий розвиток інфраструктури ринку ріпака, відсутність важелів регулювання сезонних цінових коливань. До суб'єктивних факторів слід віднести недотримання технології вирощування ріпака (запізнення зі строками сівби та збирання), недоліки селекційного відбору насіння для посіву, штучне утримання низьких внутрішніх цін (на 20-30% нижчих від світових).

4. Розвиток галузі переробки ріпака та ріпакової олії визначається рівнем та структурою попиту на рослинні олії з боку двох видів ринків: споживчого ринку населення, промислового ринку. В Україні 90-95% спожитої ріпакової олії використовувалося для промислової переробки. Водночас споживчий ринок населення на 90-95% задовольняється за рахунок пропозиції соняшникової олії. В сегментній структурі промислового ринку слід виділити маргаринову, миловарну, хімічну галузі, які потребують сирої олії. Споживчий ринок населення, що характеризується нееластичним попитом та консерватизмом у виборі виду рослинної олії, потребує високоякісної рафінованої, дезодорованої ріпакової олії, що постачається за рахунок імпорту. В зв'язку з виникненням технологічних проблем виробництва якісної рафінованої ріпакової олії, невідповідністю діючих стандартів на ріпакову олію сучасним вимогам ринку поточний попит на олію коливається в межах 7-15 тис. тонн за рік. Визначальним чинником обсягів попиту на ріпакову олію в харчовій промисловості є обсяги пропозиції соняшникової олії, між якими існує обернена залежність. Попит з боку хімічної промисловості формується під впливом споживчого попиту на продукцію переробки ріпакової олії (мастила, мийні засоби).

5. Техніко-технологічний розвиток галузі переробки ріпака та ріпакової олії стримується в зв'язку з розповсюдженням давальницьких схем. Протягом 1999-2001 років виробництво ріпакової олії з давальницької сировини досягло 87% на підприємствах асоціації “Укроліяпром” і 77% в цілому на підприємствах України.

6. Розвиток ринку ріпака та продукції його переробки має яскраво виражене експортне спрямування. Протягом 1996-2000 років за межі країни реалізовано було 50% продукції, виробленої підприємствами підкомплексу ( в тому числі ріпак, продукція олійно-жирової галузі). Валютна виручка від експорту ріпака та ріпакової олії у 1999 році перевищила 7 млн. дол. США, 2000 - 11,5, 2001 році - 16,3 млн. дол. США. Однак експорт здійснювався за нижчими від світових цінами як на товарний ріпак, так і на олію та шрот. Низькі експортні ціни обумовлені двома факторами: по-перше - низькою якістю продукції, по-друге - утриманням трейдерами цін (в основному компаніями з іноземним капіталом).

7. З позицій підтримки еколого-економічної безпеки України неприпустимим є подальше розширення посівів соняшнику, що в Східних, Південних та Центральних областях займають 12-15% ріллі. З метою покращання сівозміни необхідно створити умови для розширення посівів ріпака шляхом використання інтервенційних механізмів та механізмів заставних цін, удосконалення стандартів на ріпак та олію у відповідності до світових вимог, що сприятиме розвитку ринку ріпака та продукції його переробки в Україні.

8. З метою створення стабільно високого внутрішнього попиту на ріпак, створення умов для послаблення залежності від імпорту енергоносіїв, проведення рекультивації земель Чорнобильської зони доцільно розробити та реалізувати програми вирощування ріпака на забруднених землях з метою виробництва та використання суміші дизельного пального та ріпакової олії, виробництва та експорту біопального на основі ріпакової олії (ріпакового метилефіру).

9. Ефективне регулювання ринку ріпака та ріпакового олійно-жирового підкомплексу вимагає створення оптимальної організаційно структури управління олійно-жировим підкомплексом в цілому, що включала б державні органи та недержавні об'єднання підприємств галузей економіки, задіяних до процесів виробництва, переробки ріпака, використання ріпакової олії. Стратегію розвитку ринку визначатиме урядова комісія з питань регулювання ринків насіння та продукції олійно-жирового підкомплексу. Обов'язки з виконання затверджених програм розвитку підкомплексу покладаються на Департамент регулювання ринків Мінагрополітики. Розв'язання проблем якості та сертифікації продукції, науково-технічного розвитку підкомплексу, розвитку кредитно-заставних відносин здійснюватимуть відповідні агентства при урядовій комісії.

10. Ефективне регулювання ринків ріпака та продукції його переробки передбачає вирішення проблем інформаційного забезпечення учасників ринку, інноваційного розвитку галузей, мінімізації ризиків фінансових втрат виробників від сезонних цінових коливань, ефективне використання маркетингових засобів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Митченок О.О. Тенденції розвитку світового ринку олійних культур / Економіка АПК. - 2000. - №1. - С.73-75.

2. Митченок О.О. Забезпечення конкурентоспроможності виробництва ріпака / Економіка АПК. - 2000. - №3. - С.80-82.

3. Митченок О.О. Особливості розвитку внутрішнього і зовнішнього ринків ріпака та продукції його переробки / Економіка АПК. - 2002. - №6. - С.101-106.

4. Митченок О.О. Формування конкурентного ринку в олійному секторі економіки України / Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання.: Колективна монографія у двох томах. Т.2. За редакцією П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва.- К.: ІАЕ, 2001. - 851с., в тому числі автора С. 760-763.

АНОТАЦІЯ

Митченок О.О. Формування ринку ріпака та продукції його переробки в Україні.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК.- Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2002.

В дисертаційній роботі викладені результати дослідження особливостей формування ринку ріпака та продукції його переробки в ринкових умовах, обґрунтовані конкретні рекомендації і пропозиції стосовно розвитку цього ринку в Україні.

Проаналізовано теоретико-практичні аспекти формування ефективного ринку та його розвитку, розглянуто механізми удосконалення попиту на продукцію переробки ріпака, шляхи підвищення конкурентоспроможності національної продукції та галузей ріпакового олійно-жирового підкомплексу, ефективності використання факторів виробництва.

Досліджено причини виникнення диспропорцій ринку ріпака та продукції його переробки, причини поширення стагнаційних процесів в ріпаковому олійно-жировому підкомплексі.

Запропоновано напрямки подальшого розвитку ринку, інфраструктури, інформаційної системи, дії по удосконаленню системи управління підкомплексом, механізми захисту інтересів національних виробників.

Практична цінність основних результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані керівниками та спеціалістами різних рівнів при визначенні стратегії розвитку виробництва ріпака, олії, шроту та іншої продукції.

Ключові слова: ринок ріпака та продукції його переробки, попит, пропозиція, кон'юнктура, ціна, маркетинг, економічна ефективність, конкурентоспроможність, олійно-жировий підкомплекс.

АННОТАЦИЯ

Митченок А.А. Формирование рынка рапса и продукции его переработки в Украине.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. - Институт аграрной экономики УААН, Киев, 2002.

В диссертационной работе изложены результаты исследования особенностей формирования эффективного рынка рапса и продукции его переработки в рыночных условиях и обоснованы конкретные рекомендации и предложения относительно его развития в Украине.

В первом разделе диссертации рассмотрены теоретико-практические аспекты формирования и функционирования аграрного рынка, предпосылки производства конкурентоспособной продукции и формирования конкурентных отраслей производства и переработки рапса, определена роль маркетинговой деятельности предприятий в процессе повышения эффективности функционирования рынка.

Активизация рынка рапса и продукции его переработки, повышение конкурентоспособности продукции сельского хозяйства и масложировой промышленности возможны при условии создания в стране эффективных механизмов формирования и использования факторов производства, повышения уровня инвестирования в отрасли производства и переработки рапса, развития конкуренции, усовершенствования спроса на продукцию, развития смежных отраслей, усовершенствования системы пропаганды аграрной политики и научных знаний, защиты национального рынка от недоброкачественной конкуренции, обеспечения нормативного уровня дохода сельскохозяйственным производителям.

Во втором разделе рассмотрено состояние отраслей производства и переработки рапса, рапсового масла, проведен анализ мирового и украинского рынков рапса. Определены причины возникновения диспропорций внутреннего рынка рапса и продукции его переработки, неустойчивости конъюнктуры рынка, причины развития стагнационных процессов на рынке.

Проанализирован уровень зависимости украинского рынка от ситуации на мировом рынке масличных культур, растительных масел и жмыха. Приведена структура распределения сырья рапсового масложирового подкомплекса, рассмотрена ценовая ситуация на рынке рапса и продукции его переработки, на рынках другой пищевой продукции, определена ценовая эластичность спроса на растительное масло, маргарин, животное масло.

...