Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 619:616.98-076:579.843.95:636.4

ЕПІЗООТОЛОГІЯ, ДІАГНОСТИКА ТА ПРОФІЛАКТИКА ПАСТЕРЕЛЬОЗУ СВИНЕЙ

16.00.08 - епізоотологія та інфекційні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття науковоо ступеня кандидата ветеринарних наук

МОСКАЛЮК ВІКТОР ІВАНОВИЧ

Київ-2002

Москалюк В.І. Епізоотологія, діагностика та профілактика пастерельозу свиней. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.08 - епізоотологія та інфекційні хвороби.- Національний аграрний університет, Київ, 2002.

У роботі викладені базові аспекти епізоотології пастерельозу в свинарських господарствах України. Проаналізовані основні епізоотичні показники: індекс епізоотичності, захворюваність, смертність, летальність, коефіцієнт вогнищевості. Встановлено ступінь впливу природно-кліматичних факторів на поширення захворювання в неблагополучних господарствах Полісся.

В дисертації наведено результати досліджень біологічних властивостей виділених з патологічного матеріалу польових штамів Pasteurella multocida на фоні гострої та хронічної форм інфекції. Досліджено також резистентність культур збудника до антибіотиків.

Здійснено серологічне типізування польових штамів пастерел за капсульним антигеном та внесені пропозиції до діючої інструкції щодо заходів з профілактики та ліквідації пастерельозу сільськогосподарських тварин.

Ключові слова: пастерельоз, свині, епізоотологія, Pasteurella multocida, діагностика, профілактика, серотипізування, штам.

Москалюк В.И. Эпизоотология, диагностика и профилактика пастереллеза свиней. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.08 - эпизоотология и инфекционные болезни.- Национальный аграрный университет, Киев, 2002.

В работе изложены базовые аспекты эпизоотологии пастереллеза в свиноводческих хозяйствах Украины. Осуществлен анализ основных эпизоотических показателей: индекс эпизоотичности, заболеваемость, смертность, летальность, коэффициент очаговости; изучены биологические свойства выделенных из патологического материала Pasteurella multocida на фоне различных форм инфекции. Проведена серологическая типизация полевых штаммов пастерелл по капсульному антигену при помощи типоспецифических сывороток в реакции непрямой гемагглютинации. Усовершенствована действующая инструкция о мероприятиях по профилактике и ликвидации пастереллеза сельскохозяйственных животных.

При выполнении работы применялись эпизоотологические, клинические, бактериологические, серологические методы исследования. Проведенный анализ ветеринарной отчетности свидетельствует, что пастереллез свиней в Украине регистрируется каждый год. За последнее десятилетие исследований в хозяйствах страны уровень заболеваемости свиней увеличился в три раза, смертности - в 3,2, летальности - в 1,1 и коэффициент очаговости - в 5,2 раза. Индекс эпизоотичности был наибольшим (по 1) в Черниговской и Волынской областях.

Согласно результатам проведенного епизоотологического мониторинга, наиболее неблагополучными относительно пастереллеза свиней следует считать хозяйства северо-западных регионов. За период 1978-1997 гг. в зоне Полесья было зафиксировано 63% всех выявленных неблагополучных пунктов; в зоне Лесостепи - 21%; в районах Северной и Центральной степей - 10%; в предгорных и горных районах - 5% и в зоне Южной степи - 1%. Это указывает на взаимосвязь между распространением заболевания и природно-географическими условиями разных природно-экономических зон.

Установлено, что из 139 неблагополучных пунктов, выявленых в Полесье, 125 (90%) были расположены на дерново-подзолистых и глинисто-песчаных почвах. В связи с этим есть основание считать, что указанные группы почв способствуют развитию стационарности очагов пастереллеза, поскольку они служат благоприятной средой для сохранения в них возбудителя инфекции.

Наиболее неблагоприятными по инфекции являются хозяйства зоны Полесья: 52,5 % всех зафиксированных за период наблюдений неблагополучных пунктов приходится на Черниговскую, Волынскую и Ровенскую области.

Возникновению и распространению заболевания способствует скученное содержание животных, широкое пастереллоносительство среди свинопоголовья, неудовлетворительные условия кормления и содержания животных, действие неблагоприятных метеорологических факторов, снижающих резистентность макроорганизма.

При изучении сезонности выявлено, что за 20 лет наблюдения в Украине с сентября по декабрь отмечалось 54,6 % заболевших свиней; в полесских хозяйствах зарегистрировано 48 % заболевших животных, что следует учитывать при определении сроков проведения противоэпизоотических мероприятий.

Установлено, что при повышении среднегодовой температуры окружающей среды на 3 градуса, влажности - на 4 %, среднегодового уровня атмосферных осадков - на 153 мм, количество выявленных неблагополучных пунктов по пастереллезу свиней удваивалось.

Все выделенные эпизоотические штаммы пастерелл на фоне острого и хронического пастереллеза свиней по морфологотинкториальным, культуральным и ферментативным свойствам были типичными представителями Pasteurella multocida. Отличия между ними наблюдались в отношении вирулетности к белым мышам - более высокой вирулентностью обладали штаммы, изолированные на фоне острой формы пастереллеза.

Полевые штаммы пастерелл, выделенные при остром течении болезни, отнесены к серотипам В и А (по Картеру), а при хроническом - к А и D.

Культуры пастерелл были чувствительными к таким антибиотикам, как спектомицин, тетрациклин, стрептомицин, байтрил, гентамицин.

Результаты диссертационной работы вошли в “Методические рекомендации по изготовлению и применению типоспецифических сывороток для серологической типизации пастерелла мультоцида” (утверждены методической комиссией Института ветеринарной медицины УААН от 16.12.98 г.) и в “Рекомендации по профилактике и оздоровлению свиноводческих хозяйств от пастереллеза” (утверждены научно-методическим советом Госдепартамента ветмедицины Мин АПК Украины от 17.12.99 г.).

Ключевые слова: пастереллез, свиньи, эпизоотология, Pasteurella multocida, диагностика, профилактика, серотипизация, штамм.

Moskaliuk V.I. Epizootology, diagnosis and prophylaxis of pasteurellosis in swine. - Manuscript.

Thesis for Ph. D. degree of veterinary sciences in specialized field 16.00.08 - Epizootology and infection diseases.- National Agrarian University, Kyiv, 2002.

The basic aspects of pasteurellosis epizootology on swine farms of Ukraine have been presented.

The analysis of the main epizootic indices has been carried out: epizootic rate, morbidity and mortality rates, etc.

The degree of the influence of natural and climatic factors on the disease spread on the affected farms in Polissia has been determined.

The results of the studies of biological properties of Pasteurella multocida strains isolated from pathologic material on the background of acute and chronic infection forms have been presented. The resistance of the cultures of causing agents to antibiotics has been investigated too.

Is carried out serological typing pasteurellas's epizootic strains on capsular antigen and are brought in offer in the working instruction about measures on preventive maintenance and liquidation pasteurellasis of agricultural animals.

Key words: pasteurellosis, swine, epizootology, Pasteurella multocida, diagnosis, prophylaxis, serotyping, strain.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в інституті ветеринарної медицини Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: доктор ветеринарних наук, старший науковий співробітник Волинець Леонід Кузьмич, Інститут ветеринарної медицини УААН, завідувач лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринництва.

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, професор Бортнічук Володимир Андронович, Національний аграрний університет, професор кафедри мікробіології, вірусології та біотехнології;

кандидат ветеринарних наук, старший науковий співробітник Шиков Олександр Тихонович, Інститут ветеринарної медицини УААН, завідувач лабораторії епізоотології.

Провідна установа: Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, лабораторія бактеріальних інфекцій, м.Харків.

Захист відбудеться 27 березня 2002р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.03. в Національному аграрному університеті за адресою: 03041. м.Київ-41, вул.Героїв оборони 15, навч.корп.№3, ауд. 65.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041. м.Київ-41, вул.Героїв оборони 13, навч. корп. 4, кімн. 41.

Автореферат розісланий 22 лютого 2002р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Міськевич С.В

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні галузь свинарства зазнає відчутних матеріальних втрат внаслідок хвороб свиней незаразної та інфекційної етіології. Значних економічних збитків господарствам завдає пастерельоз. Тому боротьба з ним є актуальною проблемою не тільки в Україні, але й в інших країнах світу (В. И. Геведзе, 1979; G. J. Eamens et al., 1988; И. Л. Куликова, Т. Е. Попова, 1995; W. Erler et al., 1997).

В господарствах України епізоотичний стан стосовно пастерельозу свиней вивчено недостатньо. Хоча спалахи захворювання зареєстровано майже в усіх регіонах, незважаючи на наявність існуючих методів та засобів діагностики спроби щодо його подолання не приносили бажаних результатів.

Різні серологічні варіанти пастерел, які відрізняються за антигенною будовою, можуть обумовлювати неоднакові за клінічним проявом форми пастерельозу.

Нині набуває актуальності і проблема асоційованих інфекцій, особливість яких характеризується нетиповими формами перебігу, клінічними ознаками та патологоанатомічними змінами. Найпоширеніші асоціації - Pasteurella multocida, Pseudomonas aeruginosa, Salmonella, Haemophilus parasuis, Escherichia, Treponema hyodysenteriae та ін. Поєднання цих мікробів призводить до посилення їх патогенності і, як наслідок, до значної загибелі свиней (N. D. Verma, C. S. Saxena, 1987; А. Абрамов, А. Пороло, 1996).

При спалахах масових інфекційних пневмоній свиней найчастіше виділяли пастерел і бордетел (А. Я. Миланко, 1990). Експериментально доведено, що продукція токсинів пастерелами є принциповою причиною захворювання свиней атрофічним ринітом (P. Schboss, 1987).

При конструюванні специфічних протипастерельозних біологічних препаратів використовують штами пастерел без урахування антигенних особливостей збудника для окремих регіонів, в результаті чого їх ефективність не завжди достатня (Т.В. Мазур, 1998).

Для вирішення цих питань необхідно провести епізоотологічний моніторинг пастерельозу свиней в господарствах України, удосконалити методи діагностики та профілактики інфекції з урахуванням сучасних досягнень науки і практики у вивченні патогенності збудника хвороби, чим і був зумовлений вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.Дисертаційну роботу виконано згідно з Державним планом науково-дослідних робіт Інституту ветеринарної медицини УААН КН № 0197 U 012745 інв. № 02.07. “Розробити засоби діагностики, лікування та профілактики пастерельозу свиней”.

Мета і завдання досліджень. Метою досліджень було визначення особливостей епізоотичного процесу при пастерельозі свиней і удосконалення на цій основі методів діагностики та профілактики хвороби.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

Ш провести епізоотологічний моніторинг пастерельозу свиней в господарствах України (1978-1997 рр.);

Ш виділити епізоотичні штами пастерел та вивчити їх біологічні властивості;

Ш здійснити серологічне типізування збудника пастерельозу свиней в господарствах України і визначити ступінь ураженості поголів'я;

Ш переглянути і удосконалити на основі результатів власних досліджень діючу інструкцію щодо заходів з профілактики та ліквідації пастерельозу сільськогосподарських тварин.

Об'єкт дослідження - тваринницькі господарства України, неблагополучні щодо пастерельозу свиней.

Предмет дослідження - епізоотоологія, діагностика та профілактика пастерельозу свиней.

Методи досліджень - епізоотологічні (неблагополучні пункти щодо пастерельозу свиней , прояв епізоотичного процесу), клінічні (хворі на пастерельоз свині), бактеріологічні та серологічні (ідентифікація штамів пастерел), статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в Україні вивчено ступінь поширення пастерельозу свиней, визначено регіони ризику спалахів інфекції.

З'ясована роль грунтових та метеорологічних факторів у поширенні пастерельозу. епізоотологічний пастерельоз свиня хвороба

Одержано типоспецифічні сироватки для серологічного типізування Pasteurella multocida та за їх допомогою встановлено серологічний різновид збудника, що циркулює серед поголівя свиней неблагополучних господарств. Удосконалено заходи щодо профілактики та оздоровлення господарств від пастерельозної інфекції.

Практичне значення одержаних результатів.

Для практики запропоновані “Методичні рекомендації з виготовлення та застосування типоспецифічних сироваток для серологічного типізування пастерела мультоцида” (затверджені методичною комісією Інституту ветеринарної медицини УААН від 16.12.98 р., протокол № 4) та “Рекомендації з профілактики та оздоровлення свинарських господарств від пастерельозу” (затверджені науково-методичною радою Державного департаменту ветеринарної медицини МінАПК України від 17.12.99 р. , протокол № 2).

Матеріали дисертації використовуються при викладанні курсу епізоотології та мікробіології на факультетах ветеринарної медицини Білоцерківського державного аграрного університету та Сумського державного аграрного університету.

Особистий внесок здобувача. Здобувач особисто розробив методичні підходи щодо вирішення поставлених завдань, вивчив літературні джерела за темою дисертації, виконав весь обсяг досліджень, проаналізував отримані результати та здійснив їх наукову інтерпретацію, опублікував результати досліджень, написав дисертацію.

На підставі аналізу результатів досліджень та порівняння їх з літературними даними здобувачем сформульовані та виносяться на захист такі положення:

Ш епізоотична ситуація у господарствах України стосовно пастерельозу свиней;

Ш особливості впливу екологічних факторів на поширення пастерельозу;

Ш результати серологічної ідентифікації епізоотичних штамів пастерел з використанням виготовлених типоспецифічних сироваток;

Ш удосконалення заходів з профілактики та оздоровлення неблагополучних щодо пастерельозу господарств.

Апробація результатів дисертації.Результати досліджень, які викладені в дисертації, заслухані та обговорені на засіданнях вченої ради та методичної комісії Інституту ветеринарної медицини УААН (1997-1999 рр.), на засіданні науково-методичної ради Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агропромислового комплексу України (17.12.99 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток ветеринарної науки в Україні: здобутки та проблеми” (м.Харків, 24-26 вересня 1997 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми біології, ветеринарної медицини, зооінженерії та технологій продуктів тваринництва” (м.Львів, 9-11 жовтня 1997 р.); конференції “Наукова спадщина Луї Пастера і ветеринарна медицина України (до 175-річчя від дня народження Луї Пастера) (м.Рівне, 5-6 лютого 1998 р.); науково-практичній конференції “Perspectivele ameliorarii procesului didactic al cursului de epizootologie, conceptia actuala despre etiologia si profilaxia bolilor infectioase ale animalelor” (Chisinau, 25-28 маі, 1998); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Стан та перспективи розвитку ветеринарної науки” (м.Харків, 6-7 жовтня 1999 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Проблеми патології тварин та шляхи їх вирішення” (м. Київ, 11 жовтня 2000 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 праць, у т.ч. 6 статей у фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 118 сторінках машинописного тексту і складається із вступу, 3-х розділів, аналізу і узагальнення результатів досліджень, пропозицій для практики, списку використаної літератури та додатків. Робота ілюстрована 14 таблицями та 11 рисунками. До списку літератури входять 227 джерел, у т.ч. 71 - далекого зарубіжжя . До додатків увійшли: методичні рекомендації, акти виробничих випробувань, настанови, технічні умови, інструкції, інші документи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Загальна методика та основні методи досліджень. Епізоотологічний моніторинг пастерельозу свиней в Україні було здійснено шляхом ретроспективного аналізу ветеринарних статистичних даних 1978-1997 рр. Дослідження за темою дисертації були проведені протягом 1996-1998 рр. на базі лабораторії ветсанекспертизи продуктів тваринництва Інституту ветеринарної медицини УААН, відділу бактеріології Центральної державної лабораторії ветеринарної медицини, обласних і районних лабораторій ветеринарної медицини, а також в неблагополучних щодо пастерельозу свиней господарствах Чернігівської, Житомирської та Рівненської областей.

Крайову епізоотичну ситуацію щодо захворювання вивчали при обстеженні господарств Чернігівської, Житомирської та Рівненської областей, а також шляхом аналізу матеріалів ветеринарної звітності (форма-1вет) Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агропромислового комплексу України, обласних управлінь ветеринарної медицини; звітних даних обласних гідрометеорологічних станцій та Чернігівського філіалу Республіканського проектного інституту по землевпорядкуванню.

Епізоотологічні дослідження та аналіз отриманих результатів здійснювали за методикою И.А. Бакулова с соавт. (1975).

Сезонність пастерельозної інфекції визначали за методикою В.П. Литвина, Б.М. Ярчука (1995); параметри мікроклімату в свинарських приміщеннях - за методикою И.Ф. Храбустовского (1984).

Мікробіологічні дослідження проводили відповідно до діючої “Настанови з лабораторної діагностики пастерельозів тварин та птахів”, а також за методикою М.И. Розанова (1952).

Видову належність виділених культур збудника визначали за Bergey (1984).

Польові штами P.multocida, виділені від свиней, типізували в реакції непрямої гемаглютинації (РНГА) за G.R. Carter (1952). У цій реакції застосовували типоспецифічні сироватки, отримані за власною методикою.

Для виготовлення антигену використовували референтні штами P.multocida (сероваріанти A,B і D), одержані в ВДНКІ.

Для досліджень були використані кролі породи шиншила масою 2,0-2,5 кг (n=28), білі миші масою 14-16 г (n=422).

Визначено чутливість виділених культур до 14 антибіотиків методом паперових дисків.

Цифрові дані оброблені статистично (В. П. Литвин, Б. М. Ярчук, 1995).

РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Епізоотологічний моніторинг пастерельозу свиней в Україні. Ретроспективний аналіз статистичних даних ветеринарної звітності стосовно пастерельозу свиней у порівняльно-історичному та порівняльно-географічному аспектах свідчить, що за 20 років (1978-1997 рр.) в Україні зареєстровано 497 пунктів, неблагополучних щодо пастерельозу свиней. У 1978-1987 рр. їх було 298 (60 %), а в 1988-1997 рр. - 199 (40 %). Таким чином, кількість неблагополучних пунктів (НБП) зменшилась у 1,5 рази.

Незважаючи на певне зменшення кількості НБП протягом 1988-1997 рр., число регіонів, де виявляли пастерельоз, збільшилось за останній період ретроспективного дослідження.

За 20 років найбільшу кількість НБП зареєстровано у Чернігівській, Волинській та Рівненській областях. На ці регіони припадає 52,5 % від числа всіх зафіксованих НБП, в яких захворіло 34,2 % і загинуло від інфекції 30 % тварин.

Найвища ступінь напруженості епізоотичного стану спостерігалась у Чернігівській та Волинській областях, де індекс епізоотичності становив 1,0, а також в Рівненській та Житомирській - 0,9. Мінімальну (0,1) ступінь неблагополуччя щодо інфекції відмічено в Івано-Франківській, Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, в яких зареєстровано лише по одному неблагополучному пункту.

Найбільшу кількість НБП було зареєстровано в 1979-1982 рр. та у 1995 р., а найменшу - в 1997 р. ( рис.1).

Зменшення кількості НБП з пастерельозу свиней за останні роки, вірогідно, пов'язане із значним скороченням поголів'я свиней в господарствах, особливо промислового типу і спеціалізованих, що знижує ризик передачі збудника.

В 1994 р. в Україні було виявлено найбільшу кількість хворих на пастерельоз свиней при одночасному зменшенні чисельності поголів'я на противагу відповідним показникам 1986 р. (рис.2)

Це свідчить про недостатню ефективність проведених в господарствах протипастерельозних заходів.

Найбільш неблагополучними щодо інфекції слід вважати північно-західні рег

іони (рис.3). З 497 пунктів, зареєстрованих у період 1978-1997 рр., найбільшу їх кількість - 312 (63 %) було виявлено у зоні Полісся; у зоні Лісостепу - 104 (21 %); у районі Північного і Центрального степів - 50 (10 %); у передгірських та гірських районах - 26 (5 %); у зоні Південного степу - 5 (1 %). Це вказує на зв'язок між поширенням хвороби і природно-географічними умовами різних природно-економічних зон.

Із 139 неблагополучних щодо пастерельозу пунктів, виявлених у Поліссі, 125 (90 %) розташовані на дерново-підзолистих та глинисто-піщаних грунтах. Тому є підстави стверджувати, що вказані грунти сприяють розвиткові стаціонарності інфекції, оскільки вони є придатним середовищем для збереження пастерел.

Найбільш інтенсивно пастерельоз свиней проявлявся у Волинській області, де показник захворюваності на 1000 тварин становив 5,7, а найменш інтенсивно - у Миколаївській та Одеській областях (0,01).

Найтяжчим перебіг інфекції був у Волинській та Рівненській областях (показник смертності становив відповідно 1,5 та 1,4 на 1000 свиней ).

В Україні за останнє десятиріччя ретроспективного дослідження показник захворюваності свиней збільшився у три рази, а показник смертності - у 3,2 рази. Показник летальності за 1988-1997 рр. зріс у 1,1 рази порівняно з попереднім десятиріччям. При пастерельозі летальність була в межах 6,5-100 %.

У господарствах за період спостережень коефіцієнт вогнищевості зріс у 5,2 рази, що свідчить про недостатню ефективність проведення протиепізоотичних заходів.

Захворювання реєструвалось незалежно від пори року, однак кількість хворих тварин у кожному місяці була неоднаковою.Найменшу частку хворих на пастерельоз свиней відмічено у серпні (3,6 %), лютому (4,4 %) та квітні (4,9 %). У травні-липні цей показник не перевищував 7,2 %. Найбільше хворих тварин зареєстровано у листопаді (21,4 %) та грудні (13,4 %).

За період спостережень в неблагополучних господарствах України з вересня по грудень виявлено 51,6 % хворих на пастерельоз свиней; протягом осіннього сезону в господарствах Полісся на пастерельоз захворіли тварини в 48 % випадків, а найменше (14 %) - навесні.

Пік прояву хвороби припадає на осінньо-зимовий період, що пов'язано з наявністю в цей час нестійкої погоди, значної кількості атмосферних опадів, які сприяють переохолодженню тварин.

Результати досліджень засвідчили, що кількість неблагополучних пунктів щодо пастерельозу свиней збільшувалась у 2 рази при підвищенні температури довкілля на 3 С, відносної вологості на 4 % і збільшення середньорічної кількості атмосферних опадів на 153 мм (рис.4).

Лабораторна діагностика пастерельозу свиней. У процесі роботи було вивчено 64 штами збудника захворювання, ізольованих від свиней, які загинули або були вимушено забиті з клінічними ознаками гострого (n =46 ) та хронічного перебігів (n =18) пастерельозу. Тварини утримувались у господарствах Полісся, які є неблагополучними щодо цього захворювання.

Всі 64 досліджені штами за морфотинкторіальними, культуральними та біохімічними властивостями були типовими представниками Pasteurella multocida і не мали різких відмінностей.

При бактеріологічному дослідженні патологічного матеріалу збудник пастерельозу на живильних середовищах в основному виділявся в чистих культурах; частка інших мікроорганізмів (стафілококи, стрептококи, сальмонели та ін.) становила 5-10 % по відношенню до всіх ізольованих культур. Стороння мікрофлора спостерігалась переважно за хронічного перебігу інфекції.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.4. Розподіл частоти спалахів пастерельозу свиней в господарствах зони Полісся за 1978-1997 рр:

гістограма А - за класами температур довкілля, С;

гістограма Б - за класами відносної вологості повітря, %;

гістограма В - за класами кількості атмосферних опадів, мм.

У мазках з бульйонних культур 46 (72 %) штамів пастерел мали вигляд дрібних грамнегативних еліпсоподібних поодиноких бактерій, рідше - парних. У 18 (28 %) культур, ізольованих при хронічному перебігу захворювання, спостерігалася поліморфність: пастерели мали вигляд овоїдів, коротких паличок або тонких тяжів.

В мазках із патологічного матеріалу, відібраного при гострому перебігу пастерельозу, навколо мікробної клітини спостерігалась капсула.

При рості на м'ясо-пептонному бульйоні (МПБ) всі штами пастерел спричиняли слабке помутніння середовища з наступним утворенням на дні пробірки слизуватого осаду, який при струшуванні піднімався у вигляді коси. На м'ясо-пептонному агарі (МПА) мікроорганізми росли у вигляді дрібних або середніх округлих та з хвилеподібними краями колоній.

За характером росту на МПА 46 (72 %) штамів збудника, ізольованих при гострому перебігу інфекції, віднесено до S-типу (гладенький); культури мікробів, виділені при хронічному перебігу, на живильних субстратах спричиняли ріст М-типу (мукоїдний) - 14 (22 %) штамів та R-типу (шорсткий) - 4 (6 %) штами.

При дослідженні біохімічних властивостей штамів пастерел, виділених при різних перебігах захворювання, встановлено, що вони ферментували до кислоти без газоутворення цукрозу, глюкозу, галактозу, сорбіт та манозу. Жодна з культур збудника не розкладала лактозу, дульцит, рафінозу та ксилозу.

При посіві на кров'яний агар пастерели не викликали гемолізу, не розкладали желатин, не звурджували молоко, всі штами утворювали індол та виділяли сірководень.

Із 46 штамів, що були ізольовані при гострій формі пастерельозу, 40 мали високу вірулентність щодо білих мишей. 50 % піддослідних тварин, заражених підшкірно виділеною пастерельозною культурою в дозі 0,3 мл з концентрацією 0,1 ^. 10 ⁸ мікробних тіл в 1 см ³, гинули впродовж 24-48 год. Шість культур викликали загибель мишей через 48-72 год після зараження. З 18 штамів, ізольованих при хронічній інфекції, 14 мали помірну вірулентність щодо мишей. При підшкірному введенні 0,3 мл інфекту у концентрації 0,2 ^. 10 ⁸ мікробних тіл в 1 см ³ 50 % тварин гинуло протягом 72-120 год. Ще 4 штами, також виділені при хронічному процесі, характеризувались низькою вірулентністю. Вони зумовлювали загибель мишей за 96-120 год. LD ₅₀ таких культур становила 0,3 ^. 10 ⁸ мікробних тіл в 1 см ³.

В РНГА типізували 64 штами пастерел. Дослідження проводили за допомогою виготовлених нами типоспецифічних сироваток до референтних штамів Pasteurella multocida .

Оскільки біологічна вітчизняна промисловість не виробляє стандартних протипастерельозних сироваток на основі капсульних антигенів, ми отримали три діагностичні типоспецифічні сироватки - на кожний капсульний референтний штам Pasteurella multocida: А, В, D.

Типізуванням 46 штамів, виділених при гострій інфекції, встановлено, що 24 (52 %) з них за капсульним антигеном належали до серотипу В і 8 (9 %) культур - до серотипу А. З 18 штамів, ізольованих при хронічній інфекції, 7 (39 %) типізувались як серотип А, а 5 (27 %) - як тип D (рис. 5).

Таким чином, з 64-х штамів пастерел нами було віднесено: до серотипу В - 24 (37 %), серотипу А - 15 (23 %), серотипу D - 5 (8 %). Решта штамів (32 %) не типізувалась або спричиняла перехресні реакції з монорецепторними протипастерельозними сироватками, що пояснюється наявністю в одній і тій самій культурі збудника мікробних клітин з різною антигенною структурою.

Встановлено, що одержані сироватки в дозі 0,5 мл з титром 1:64 проти серотипу В захищали всіх білих мишей при зараженні їх підшкірно контрольним штамом у дозі 3 LD₅₀.

Проти серотипу А гомологічна антисироватка була менш активна і захищала 100 % білих мишей при титрі 1:32. Результати враховували після загибелі всіх контрольних тварин. Для серотипу D 100 %-ний захист білих мишей був при титрі 1:16.

Отримані результати свідчать, що при конструюванні діючих протипастерельозних профілактичних і діагностичних препаратів неодмінною умовою повинно бути врахування принципу неоднорідності антигенної структури збудника, оскільки вакцина, виготовлена на основі Pasteurella multocida серотипу В, не буде захищати тварин від хронічного пастерельозу, який викликають пастерели серотипів А і D.

При дослідженні чутливості виділених штамів пастерел до антибіотиків встановлено, що всі вони виявились найбільш чутливими до спектоміцину, тетрацикліну, стрептоміцину, байтрилу та гентаміцину (зона затримки росту 14-20 мм). Резистентними пастерели були до еритроміцину, лінкоміцину, мономіцину та олеандоміцину.

У двох стаціонарно неблагополучних щодо пастерельозу господарствах поліської зони застосування пеніциліну, еритроміцину було малоефективним. У 1997 р. ми застосували стрептоміцин, який при постановці тесту з дисками антибіотиків пригнічував ріст штамів пастерел у зоні 14-20 мм. Препарат застосовували згідно з настановою. Крім того, тваринам вводили біцилін-3 та протипастерельозну сироватку в терапевтичних дозах. В результаті в 78 % випадків хворі тварини видужали, тоді як терапевтичний ефект при лікуванні іншими препаратами, до яких штами пастерел були резистентними, був нижчим на 10-15 %.

Профілактика та оздоровлення свинарських господарств від пастерельозу. Профілактика пастерельозу свиней може бути успішною за умов комбінування активної імунізації з проведенням організаційно-господарських заходів та збереженням рівня годівлі і утримання тварин відповідно до виробничих умов зоогігієни.

У профілактиці пастерельозу важливе місце посідає запобігання технологічним стресам. Тому під час транспортування, відлучення та перегрупування тварин ми застосовували антистресові препарати, адаптогени. При цьому захворюваність свиней на пастерельоз знижувалась на 0,7 % у порівнянні з контрольними тваринами.

Результати досліджень засвідчили, що з метою усунення причин, які сприяють розвитку пастерельозу, не слід допускати в приміщеннях для свиней на відгодівлі відхилень від параметрів мікроклімату: температура повітря в межах 19-20 С, відносна вологість 60-70 %, загальна бактеріальна забрудненість повітря не повинна перевищувати 105,2 тис. м.т. /м³ . Так, в КСП ім.Леніна на фоні вищезгаданих показників мікроклімату в приміщеннях, де виник спалах пастерельозу, захворюваність тварин виявилась на 1,9 % нижчою, ніж в КСП ім.Чапаєва, де зоогігієнічний стан був незадовільним.

Всім тваринам, що мали контакт з хворими, вводили гіперімунну протипастерельозну сироватку (її застосування ефективне лише на початку захворювання) та один з антибіотиків: гентаміцин, стрептоміцин, байтрил, тетрациклін, спектоміцин, окситетрациклін згідно настанов щодо їх застосування. Для запобігання утворення антибіотикорезистентних форм пастерел антибіотики застосовують почергово, попередньо визначають чутливість до них культур збудника.

Решту тварин господарства, незалежно від місця їх утримання, вакцинували проти пастерельозу відразу ж після постановки діагнозу.

При виявленні у хворих свиней симптомів ураження шлунково-кишкового тракту, крім антибіотиків, ми застосовували сульфаніламіди (норсульфазол, етазол, фталазол), а також фуразолідон. Це дозволило зменшити при лікуванні кратність застосування антибіотиків у 3-4 разів. Застосування згаданих препаратів протягом доби усувало явища проносу у хворих тварин.

З метою імунопрофілактики пастерельозу згідно діючих настанов та з урахуванням епізоотичного стану застосовували:

емульговану вакцину проти пастерельозу свиней;

концентровану полівалентну формолвакцину проти паратифу, пастерельозу та диплококової септицемії поросят (ППД);

преципітовану формолвакцину проти геморагічної септицемії (пастерельозу) великої рогатої худоби, овець та свиней.

В неблагополучних господарствах молодняк віком до 2-х місяців і поросних свиноматок щепили концентрованою полівалентною формолвакциною проти сальмонельозу, пастерельозу та диплококової інфекції тричі за 45-15 днів до опоросу; поросних свиноматок також імунізували емульгованою вакциною проти пастерельозу свиней. У випадках прояву асоційованих інфекцій доцільно використовувати вакцину ППД.

Обмеження з господарства знімають не раніше як через 20 днів після вакцинації наявного поголів'я та останнього випадку захворювання за умови проведення комплексу організаційно-господарських, ветеринарно-санітарних заходів та заключної дезінфекції.

Економічні збитки внаслідок пастерельозу свиней. Економічні збитки внаслідок ензоотичного спалаху цього захворювання серед свиней в 1996 р. визначили в одному з неблагополучних щодо пастерельозу господарств Полісся.

Було з'ясовано, що рівень захворюваності становив 2,7 %, смертність - 1,6 %, а летальність - 61 %.

В розрахунку на 1 наявну тварину сума економічних збитків склала 5,0 грн.

На проведення ветеринарних протипастерельозних заходів в розрахунку на 1 наявну тварину було витрачено 0,5 грн.

ВИСНОВКИ

В Україні пастерельоз свиней має переважно ензоотичний прояв і є проблемою для спеціалізованих господарств. За даними епізоотологічного моніторингу протягом 1978-1997 рр. зареєстровано 497 неблагополучних пунктів щодо пастерельозу свиней, у т.ч. в зоні Полісся 63 %, зоні Лісостепу - 21, зоні Північного та Центрального степів - 10, передгірських та гірських районах - 5, і в зоні Південного степу - 1 % неблагополучних пунктів.

Максимальне значення індексу епізоотичності відмічено у Чернігівській та Волинській областях - 1,0, у Рівненській та Житомирській областях - 0,9.

Показники захворюваності та смертності (на 1000 свиней) найвищими були у Волинській області (відповідно 5,7 та 1,5 ), найнижчими - у Миколаївській та Одеській областях (0,01); летальність від пастерельозу свиней була в межах 6,5-100 %.

За 1988-1997 рр. порівняно з попереднім десятиріччям у господарствах України рівень захворюваності свиней збільшився в три рази, смертності - в 3,2, летальності - в 1,1, а коефіцієнт вогнищевості - в 5,2 рази, що свідчить про недостатню ефективність протиепізоотичних заходів, що проводились.

Випадки захворювання спостерігались частіше в осінньо-зимовий період. Так, за період спостережень в неблагополучних господарствах України з вересня по грудень виявлено 51,6 % хворих свиней; в господарствах зони Полісся в осінні місяці - 48 % . Кількість неблагополучних пунктів щодо пастерельозу свиней збільшувалась у 2 рази при підвищенні температури довкілля на 3 С, відносної вологості повітря на 4 % та збільшенні середньорічної кількості атмосферних опадів на 153 мм.

За розробленою нами схемою одержані типоспецифічні сироватки до капсульного антигену референтних штамів пастерел типів А, В і D. Застосовуючи ці сироватки в РНГА, досліджено 64 епізоотичні штами пастерел, з яких до серотипу В віднесено 37 %, до серотипу А - 23 %, серотипу D - 8 %.

Встановлено, що пастерели серотипу В виділяються переважно від свиней з гострим перебігом інфекції, в той час, як при хронічному перебігу частіше зустрічається серотип А, рідше - D.

Найчутливішими культури пастерел були до антибіотиків (спектоміцин, тетрациклін, стрептоміцин, байтрил та гентаміцин), зона затримки росту яких дорівнювала 14-20 мм. Культури були резистентними до еритроміцину, лінкоміцину, мономіцину, олеандоміцину.

За умови дотримання параметрів мікроклімату в тваринницьких приміщеннях: температура повітря в межах 19-20 С, відносна вологість 60-70 %, загальна бактеріальна забрудненість повітря - до 105,2 тис. м.т. /м³, захворюваність свиней на пастерельоз знижувалась на 1,9 %.

Сума економічних збитків внаслідок спалаху пастерельозу в неблагополучному господарстві та витрати на проведення ветеринарних протипастерельозних заходів у розрахунку на одну наявну тварину склали відповідно 5,0 та 0,5 грн.

Внести до діючої інструкції щодо заходів з профілактики та ліквідації пастерельозу сільськогосподарських тварин “Методичні рекомендації з виготовлення та застосування типоспецифічних сироваток для серологічного типізування пастерела мультоцида”, розроблених нами і затверджених методичною комісією Інституту ветмедицини УААН 16.12.98 р. (протокол №4).

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

При постановці діагнозу на пастерельоз свиней слід враховувати особливості крайової епізоотології, форми перебігу інфекції, розвиток якої значною мірою залежить від дії природно-географічних і господарських факторів. Результати досліджень можна використовувати при прогнозуванні, плануванні та проведенні протиепізоотичних заходів.

Для антигенної ідентифікації збудника пастерельозу свиней, діагностики та специфічної профілактики інфекції розроблені “Методичні рекомендації з виготовлення та застосування типоспецифічних сироваток для серологічного типізування пастерела мультоцида”, затверджені методичною комісією Інституту ветеринарної медицини УААН від 16 грудня 1998 р. (протокол № 4).

При підтвердженні діагнозу на пастерельоз, а також для попередження спалахів інфекції слід проводити заходи, викладені в “Рекомендаціях з профілактики та оздоровлення свинарських господарств від пастерельозу”, затверджених науково-методичною радою Державного департаменту ветеринарної медицини МінАПК України від 17 грудня 1999 р. (протокол № 2).

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Мазур Т.В., Москалюк В.І. Біологічні стандарти - запорука якості вакцин та сироваток // Вет. медицина України. - 1997. - №2. - С.35. Дисертант узагальнив отримані результати досліджень.

Волинець Л.К., Мазур Т.В., Москалюк В.І. Поширення, економічні збитки та профілактика пастерельозів свиней // Вет. медицина України. - 1997. - №8. -С.16-17.Дисертанту належить основна частина досліджень з вивчення поширення пастерельозу свиней на території України.

Москалюк В.І. Вплив метеорологічних факторів на частоту спалахів пастерельозу свиней // Вет. медицина України. - 1999. - №8. - С.22.

Москалюк В.І. Сезонність пастерельозу в свинарських господарствах // Ветеринарна медицина: міжвідомчий тематичний науковий збірник. - Харків - 1999. - Вип. 76. - С.78-80.

Тарасюк Т.І., Волинець Л.К., Москалюк В.І., Яненко В.М., Яненко У.М. Вплив факторів зовнішнього середовища на виживання збудника пастерельозу // Вісник Сумського державного аграрного університету. - 1999. - Вип. 4. - С.181-182. Дисертанту належить частина роботи щодо ідентифікації виділених із досліджуваних середовищ штамів пастерел.

Волинець Л.К., Мазур Т.В., Тарасюк Т.І., Москаленко О.І., Зоценко Л.В., Яненко У.М., Яненко В.М., Москалюк В.І., Прокопюк О.Г. Ефективність щеплення свиней вакциною “ПАСАКО” // Науковий вісник Національного аграрного університету. - К. - 2001. - № 36. - С.111-114. Дисертант приймав участь у визначенні антигенної активності вакцинних штамів пастерел.

Мазур Т.В., Москалюк В.І., Волинець Л.К. Деякі епізоотичні показники пастерельозу свиней та їх значення в проведенні оздоровчих заходів // Розвиток ветеринарної науки в Україні: здобутки і проблеми: Зб. матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції. - Харків. - 1997. - С. 125.

Москалюк В.І. Епізоотичні показники пастерельозів свиней в ряді господарств поліської зони України // Сучасні проблеми біології, ветеринарної медицини, зооінженерії та технологій продуктів тваринництва: Зб. статей Міжнародної науково-практичної конференції. - Львів. - 1997. - С.212-213.

Волынец Л.К., Мазур Т.В., Тарасюк Т.И., Москалюк В.И. Эпизоотические показатели пастереллеза свиней в Украине // Materiale simpozionului international al sefilor catedrelor de epizootologie si bolilor infectioase ale animalelor cu privire la problema: Perspectivele ameliorarii procesului didactic al cursului de epizootologie, conceptia actuala despre etiologia si profilaxia bolilor infectioase ale animalelor. - Chisinau. - 1998. - S.18-20.

Волинець Л.К., Мазур Т.В.. Москалюк В.І., Кузьменко Т.В., Тарасюк Т.І. Пастерелоносійство у свиней // Наукова спадщина Луї Пастера і ветеринарна медицина України (до 175-річчя від дня народження Луї Пастера): Наукові статті конференції. - Рівне. - 1998. - С. 25-26.

Москалюк В.І. Причини виникнення, лікування та профілактика пастерельозу свиней // Проблеми патології тварин та шляхи їх вирішення: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених. - К. - 2000. - С. 52-54.

Размещено на Allbest.ru

...