Коренева гниль сочевиці та заходи з обмеження її розвитку в умовах південного сходу України

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 635.658:632.25:632.93(477.6)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

КОРЕНЕВА ГНИЛЬ СОЧЕВИЦІ ТА ЗАХОДИ З ОБМЕЖЕННЯ ЇЇ РОЗВИТКУ В УМОВАХ ПІВДЕННОГО СХОДУ УКРАЇНИ

06.01.11 - фітопатологія

СТАРЧЕНКО СВІТЛАНА ВІКТОРІВНА

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України та Луганському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник - доктор біологічних наук, заслужений діяч науки і техніки України, академік УААН, професор Кирик Микола Миколайович,

Національний аграрний університет, завідувач кафедри фітопатології.

Офіційні опоненти - доктор сільськогосподарських наук Шевчук Валентина Костянтинівна, Кам'янець-Подільський державний педагогічний університет, професор кафедри біології;

кандидат сільськогосподарських наук Ретьман Сергій Васильович, Інститут захисту рослин УААН, завідувач відділу захисту зернових культур.

Провідна установа - Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва Міністерства аграрної політики України, кафедра фітопатології, м. Харків.

Захист дисертації відбудеться 18 жовтня о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.02 в Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус № 3, аудиторія 65.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус № 4, кімната 41.

Автореферат розісланий 16 вересня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Менджул В. І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Основним фактором, що обмежує життя на Землі, може стати недостатня кількість грунтового азоту, якщо не використовувати засобів, які сприяють його накопиченню.

В світі цієї проблеми в аграрному секторі України особливого значення набувають бобові культури (Оверченко Б., 2002), у тому числі сочевиця, яка здатна забезпечити до 200-300 кг/га азоту в грунті (Сорокін С.І, Майорова М.М., 1997; Besk D.P et al., 1991). Виробництво її дозволяє також знизити дефіцит рослинного білка. Тому сочевиця має велике значення як харчова дієтична культура (Глотова І.А. та ін.,1999). Її насіння - корисна експортна продукція: вартість однієї тонни на світовому ринку сягає 700 доларів (Lentils, 1996), що значно вище, ніж інших бобових та зернових культур.

Актуальність теми

Виробництво сочевиці в Україні обмежено за причин нестабільної врожайності, однією з яких є ураження кореневою гниллю (Родигин В.М., 1975; Кирик М.М., Старченко С.В., 2001). Хвороби цієї культури вивчено недостатньо.

Фрагментарні відомості про їх шкодочинність та захисні заходи, серед яких перевага надається культивуванню стійких сортів, є в іноземній літературі. Сорти сочевиці, які рекомендовано для вирощування в Степу України, в більшій або меншій мірі уражуються кореневою гниллю. В зв'язку з цим, а також з існуванням у землеробстві факторів, які сприяють накопиченню інфекційного потенціалу грунту, вивчення кореневих гнилей та заходів з обмеження їх розвитку є актуальним і доцільним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Луганського національного аграрного університету і є складовою частиною держбюджетної теми “Створення пластичних високопродуктивних сортів гороху в умовах Східної України і впровадження їх у виробництво” (номер державної реєстрації 0100V004288).

Мета і завдання дослідження

Мета дослідження - розробити та впровадити заходи щодо обмеження розвитку кореневої гнилі сочевиці в умовах південного сходу України, стабілізувати врожайність культури та отримати високоякісну продукцію. Для досягнення мети ставились такі завдання:

- визначити видовий склад та розповсюдження збудників хвороби в грунтах південного сходу України;

- вивчити симптоми хвороби, її шкодочинність;

- установити вплив метеорологічних факторів на динаміку хвороби;

- дати оцінку стійкості до кореневої гнилі сортозразків колекцій сочевиці;

- дослідити роль агротехнічних заходів в обмеженні розвитку хвороби;

- визначити біологічну та економічну ефективність застосування хімічних засобів для захисту сочевиці від кореневої гнилі.

Об'єкт дослідження - рослини сочевиці звичайної (Lens esculenta Moench.), сортозразки колекцій культури, збудники кореневої гнилі.

Предмет дослідження - пошук екологічно безпечних заходів з обмеження розвитку кореневої гнилі сочевиці.

Методи досліджень - маршрутні обстеження посівів, біологічний аналіз рослин та патогенів, моніторинг хвороби та кліматичних факторів, порівняльне випробування сортів на інфекційному фоні, кореляційний, дисперсійний, регресійний аналізи результатів досліджень.

Наукова новизна

Вперше вивчено розвиток кореневої гнилі сочевиці в умовах південного сходу України. Хвороба проявляється на проростках у вигляді досходової гнилі, на дорослих рослинах - загнивання коренів та підземної частини стебла. Ідентифіковано збудників захворювання.

Протягом вегетації сочевиці найбільш поширеним є Fusarium oxysporum var. orthoceras (App. еt Wr.) Bilai.

За умов холодної весни проростки уражуються також Pythium debarianum Hesse тa Pythium ultimum Trow.

Установлено зв'язок між розвитком хвороби та висотою рослин (r= -0,61±0,20), масою філосфери (r= -0,74±0,20) та коренів (r= -0,84±0,19), кількістю бобів (r= -0,78±0,22), насінин з однієї рослини (r= -0,78±0,22) та їх масою (r= -0,80±0,21), бульбочок з азотфіксуючими бактеріями (r= -0,91±0,14), пагонів розгалуження стебла (r= -0,78±0,22).

Залежно від ступеня ураження зменшується інтенсивність формування бульбочок на 7,6-90,5%, знижується продуктивність рослин на 11,5-97,9%.

Визначено функціональну залежність розвитку хвороби від кількості опадів (?_ух=0,86), температури повітря (?_ух=0,82), грунту (?_ух=0,84) та його вологості (?_ух=0,92). В результаті проведеної імунологічної диференціації сортозразків колекцій сочевиці

Національного центру генетичних ресурсів рослин України і Всеросійського інституту зернобобових та круп'яних культур виділені стійкі до кореневої гнилі: Зелений червонець, Красноградська 49 та Місцева (з Харківської області), Луганчанка, Місцева 5 (з Луганської області), Петровська ювілейна, Наслада, Etkezesi, Laird, к-841, к-896, к-993, к-1060, к-1844, к-1974, а також такі, що поєднують стійкість із швидкостиглістю: Thesallia, к-454, к-538, к-596, к-607. Вивчено вплив агротехнічних заходів на розвиток кореневої гнилі.

Доказано, що за раннього строку сівби в порівнянні із середнім та пізнім знижується розвиток хвороби на 10,6 і 13,8%, підвищується врожайність насіння на 2,3 і 2,4 ц/га.

За умов недостатньої вологості грунту (менше 100 мм у метровому шарі) вищі показники отримано при висіві насіння на глибину 7-8 см із нормою 1,8 млн шт./га, за умов достатньої вологості (понад 120 мм) - відповідно 4-5 см та 2,5 млн шт./га.

Досліджено ефективність застосування фундазолу, 50% з.п., вітаваксу 200 ФФ, 34% в.с.к. та роялфло 48% в.с.к. при інкрустації насіння сочевиці в обмеженні розвитку кореневої гнилі.

Практична цінність

Результати вивчення впливу агротехнічного та хімічного заходів на розвиток кореневої гнилі дали можливість оптимізувати систему захисту сочевиці від хвороби.

Вони включені до практичних рекомендацій “Возделывание крупносемянной чечевицы” (Луганськ, 2002 р.), які впроваджено у виробництво в господарствах Луганської та Донецької областей.

Експериментальні дані щодо впливу метеорологічних факторів на динаміку кореневої гнилі мають практичне значення для прогнозування її розвитку.

Виявлені стійкі до кореневої гнилі та швидкостиглі сортозразки використовуються в селекційній роботі лабораторії селекції та первинного насінництва зернобобових культур Луганського національного аграрного університету.

У співавторстві із співробітниками даної лабораторії створено сорт крупнонасіннєвої сочевиці Світанок, який з 2002 р. включений до Реєстру сортів рослин України (авторське свідоцтво № 1668, видане Держкомісією України по випробуванню та охороні сортів рослин). Особливістю сорту є стійкість його до кореневої гнилі та вірусних хвороб, світлозабарвлене насіння, що не змінює колір при зберіганні (не буріє), висока врожайність.

Особистий внесок здобувача

Узагальнення наукових даних вітчизняної та зарубіжної літератури, планування й проведення експериментів, обліків, спостережень, аналіз і теоретичне обгрунтування, статистична обробка результатів, виробнича перевірка виконані автором особисто.

Апробація результатів дисертації

Результати досліджень доповідались на міжнародній науково-практичній конференції “Селекция и семеноводство зерновых культур” (19-21 червня 2001 р., м. Зерноград), міжнародній науково-практичній конференції “Досягнення та перспективи сучасної селекції на забезпечення стабільного виробництва рослинного білка” (11-12 червня 2002 р., м. Луганськ), науково-практичних конференціях співробітників Луганського національного аграрного університету (секція агрономічна, 1994, 1995, 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002 рр., м. Луганськ). У повному обсязі дисертацію розглянуто на спільному засіданні кафедр селекції і захисту рослин та землеробства Луганського національного аграрного університету (2002 р.), а також на розширеному засіданні кафедри фітопатології Національного аграрного університету (2002 р.).

Публікації

За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових праць, з них: 3 статті - у науково-практичних журналах, 7 - у збірках наукових праць, 1 - у тезах конференції, 1 - авторське свідоцтво на сорт рослин.

Структура і обсяг дисертації

Дисертаційна робота викладена на 199 сторінках машинописного тексту: складається із вступу, огляду літератури, умов, об'єктів та методики дослідження, чотирьох розділів експериментальної частини, висновків, пропозицій виробництву. Вона містить 36 таблиць, 13 рисунків, 14 додатків. Список використаних джерел нараховує 403 найменування, у тому числі 163 - іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі (огляд літератури) розглянуто народно-господарське значення та шляхи використання сочевиці, проаналізовано причини зниження її врожайності, наведено дані про ураження рослин хворобами, зокрема, кореневою гниллю, оцінено ефективність різних заходів з обмеження їх розвитку.

Умови та методики досліджень

Дисертаційна робота виконувалась протягом 1997-2000 рр. у Луганському національному аграрному університеті, який розташований на південному сході України. Грунти навчально-дослідного господарства університету - чорноземи звичайні, слабозмиті на лесових суглинках. Вміст гумусу - 4,2-4,4% (за Тюріним). Середній показник рН грунтів - 7,5. Вміст обмінного калію за методом Чірікова - 19,0 мг/100 г грунту, загального азоту - 0,24-0,26%. Клімат районів проведення дослідів континентальний, з нерівномірним розподілом опадів та значним коливанням добової температури.

Розповсюдження та розвиток кореневої гнилі в посівах конкурсного сортовипробування державних сортовипробувальних станцій Луганської області, виробничих посівах ряду господарств Луганської і Донецької областей визначали шляхом маршрутних обстежень; ураженість рослин обліковували у фази сходів, цвітіння та достигання за методикою, розробленою М.М. Кириком (1973).

Збудників з уражених рослин виділяли за методом біологічного аналізу (Наумов Н.А. 1937), при ідентифікації ізолятів використовували метод мікрокультур (Білай В.Й., Елланська І.О., 1975). Належність ізолятів до видів грибів визначали за методикою, наведеною в працях В.Й. Білай (1955, 1977) та М.М. Підоплічко (1977). Шкодочинність хвороби досліджували порівнянням біометричних показників здорових та уражених рослин. Оцінку термічних ресурсів вегетаційного періоду провадили за допомогою середньодобових температур повітря і грунту. Потребу рослин у теплі встановлювали з використанням сум ефективних температур повітря і грунту (Чірков Ю.І., 1986), вологість грунту - ваговим методом (Доспєхов Б.О. та ін., 1977). Стійкість до кореневої гнилі сортозразків колекцій Національного центру генетичних ресурсів рослин України і Всеросійського інституту зернобобових та круп'яних культур визначали за шкалою, запропонованою О.В. Пухальським (1981). Вивчення заходів з обмеження розвитку кореневої гнилі здійснювали за методикою польових дослідів (Доспєхов Б.О., 1985). Вивчали строки сівби, норми та глибину висіву насіння, а також ефективність застосування фундазолу, 50% з.п., вітаваксу 200 ФФ, 34% в.с.к., роялфло, 48% в.с.к. Інкрустацію насіння наведеними вище препаратами з добавкою NаКМЦ проводили згідно “Инструкции по протравливанию семян с.-х. культур пленкообразующими составами на основе водорастворимых полимеров NаКМЦ и ПВС” (М., 1986). Посівні якості насіння оцінювали згідно з ДСТУ 2240-93, якість зерна - ГОСТ 7066-77.

При визначенні елементів структури врожаю використовували “Методику державного сортовипробування сільськогосподарських культур” (К., 2001). Біологічну ефективність протруйників встановлювали, користуючись “Методическими указаниями по определению устойчивости вредителей и возбудителей болезней сельскохозяйственных культур и энтомофагов к пестицидам” (М., 1984).

Економічну оцінку інкрустації насіння вивчали за М.М. Одинець (1986). Математичну обробку результатів провадили за Б.О. Доспєховим (1985) методом дисперсійного, кореляційного та однофакторного нелінійного регресійного аналізу.

Особливості розвитку кореневої гнилі сочевиці на південному сході України

Коренева гниль на південному сході України - розповсюджене захворювання. Воно охоплює в період сходів 14,9-33,7, квіткування - 44,0-90,8% рослин.

Розвиток хвороби становить відповідно 5,9-15,6 та 19,0-45,0%. Наведені показники залежать від типів грунтів, наявності інфекції, структури агроценозу та метеорологічних умов.

Найбільш ураженими були посіви, що розташовані на степових солонцях та солонцюватих черноземах після зернових колосових і кукурудзи, найменш - на черноземах звичайних, малогумусових та черноземах опідзолених після просапних культур і соняшника. На нашу думку, в посушливих умовах південного сходу України завдяки повільному згниванню рослинних решток культур-попередників відбувається накопичення грунтової інфекції, що призводить до значного ураження сочевиці.

Розвиток хвороби починався на проростках у вигляді досходової гнилі, що обумовлювало зниження польової схожості насіння. У пізніший період (фаза 3-5 листків) загнивали корені першого-другого порядку та підземна частина стебла. За роки досліджень серед збудників кореневої гнилі сочевиці домінували гриби роду Fusarium: F.oxysporum var. orthoceras (App. et Wr.) Bilai (30,5%), F.solani (Mart) App. et Wr. var. agrillaceum (Fr) (15,6%) і F.javanicum Koord (12,4%).

Встановлено, що співвідношення видів патогенів не є постійним і залежить від умов вегетації рослин. У перезволожених, холодних грунтах домінували види Pythium debaryanum Hesse (55,6%) та P.ultimum Trow (37,5%).

В умовах південного сходу України Т.С.Кірпічова (1987) у 1981-1986 рр. серед збудників кореневої гнилі гороху спостерігала види Fusarium oxysporum, F.solani, F.avenaceum і не зазначала види F. javanicum, Pythium debaryanum, P. ultimum. Вважаємо, що ці відміни пов'язані як із природними змінами в системі патоген-рослина, так із порушенням протягом багатьох років технології вирощування зернових бобових (неякісний обробіток грунту, недотримання сівозміни, відсутність добрив тощо).

Указані причини викликали зміни видового складу грунтової мікофлори, що в свою чергу відбилось на фітосанітарному стані посівів. Встановлено негативний вплив ураження кореневою гниллю на ріст, розвиток та продуктивність рослин сочевиці (табл.1).

Таблиця 1 - Вплив ураження сочевиці кореневою гниллю на розвиток і продуктивність рослин, ±S(сорт Луганчанка, навчально-дослідне господарство Луганського НАУ, 1997-1999 рр.)

Показники	Стан рослин	НСР05
	не уражені	уражені
		слабо	середньо	сильно	дуже cильно
Висота рослин, см	51,7±1,4	50,1±1,5	47,1±1,4	41,0±0,9	22,9±0,9	10,6
Кількість пагонів роз-галуження стебла, шт.	3,4±0,2	3,3±0,2	3,1±0,2	2,6±0,1	1,1±0,06	0,8
Маса, г : філосфери	17,6±0,7	16,7±0,6	14,7±0,7	12,5±0,8	0,6±0,09	3,5
коренів	1,7±0,07	1,6±0,03	0,9±0,05	0,7±0,07	0,03±0,004	0,4
Кількість бульбочок, шт.	52,9±0,1	48,9±0,8	40,2±1,2	16,7±0,9	5,0±0,4	4,5
Кількість на рослині, шт.: бобів	70,0±3,2	63,2±2,9	45,1±2,9	40,2±3,1	3,3±0,3	21,9
насінин	82,5±6,6	77,2±5,5	56,2±5,6	49,3±4,6	2,9±0,2	33,0
насінин у бобі	1,4±0,08	1,2±0,07	1,2±0,07	1,2±0,08	1,0±0,08	0,1
Маса, г: насіння з рослини	5,2±0,43	4,6±0,36	3,2±0,35	2,6±0,28	0,11±0,01	2,4
1000 насінин	61,0±1,4	56,7±1,9	54,3±2,1	47,9±1,7	37,5±2,1	6,7

Залежно від ступеня ураження рослин їх висота зменшувалась на 1,6-28,8 см; маса філосфери і коренів - відповідно на 0,9-17,0 і 0,1-1,67 г; кількість пагонів розгалуження стебла - на 0,1-2,3; бульбочок - 4,0-47,9; бобів - 6,8-66,7; насінин на рослині - 5,3-79,6; насінин у бобі - 0,1-0,3 шт.; маса насіння - на 0,6-5,09; маса 1000 насінин - 4,3-23,5 г.

Встановлено кореляційний зв'язок між розвитком хвороби та висотою рослин (r= -0,61±0,20), масою філосфери (r= -0,74±0,20) та коренів (r= -0,84±0,19), кількістю бобів з однієї рослини (r= -0,78±0,22), насінин (r= -0,78±0,22), їх масою (r= -0,80±0,21), кількістю бульбочок (r= -0,91±0,14) та пагонів розгалуження стебла (r= -0,78±0,22).

Статистичний аналіз впливу метеофакторів на розвиток хвороби виявив суттєвий зв'язок цієї ознаки із кількістю опадів (?_ух=0,86), середньодобовою температурою повітря (?_ух=0,82), грунту (?_ух=0,84) та його вологістю (?_ух=0,92).

В умовах південного сходу України стійкість сочевиці до кореневої гнилі знижують такі стрес-фактори, як різке коливання температури повітря і грунту протягом доби, а також нерівномірний характер опадів, які створюються з-за континентального клімату і спостерігаються в зоні досліджень щороку.

Вказані фактори негативно впливають на рослини, тим самим зменшують їх стійкість до збудників хвороби. Отже, захист сочевиці від кореневої гнилі повинен бути обов'язковим елементом технології її вирощування.

Імунологічна характеристика сортозразків сочевиці колекцій Національного центру генетичних ресурсів рослин України і Всеросійського інституту зернобобових та круп'яних культур

Сорти сочевиці, які рекомендовано для вирощування в Степу України, в більшій або меншій мірі уражувались кореневою гниллю (табл. 2).

Таблиця 2 - Стійкість районованих сортів сочевиці до кореневої гнилі, (фаза достигання)

Сорт	1997 р.	1998 р.	1999 р.
	уражено рослин, %	розвиток хвороби,%	уражено рослин, %	розвиток хвороби,%	уражено рослин, %	розвиток хвороби,%
Красноградська 49	71,5	25,0	100	37,0	90,6	23,5
Красноградська 250	75,0	22,1	100	48,6	93,8	25,2
Луганчанка	62,5	14,5	100	21,0	83,0	16,4
Степова 244	70,0	30,5	100	46,4	100	34,2

Серед сортів, що вивчались, менш уражувався хворобою сорт Луганчанка, який створено в Луганському НАУ. Розвиток хвороби в середньому за 1997-1999 рр. становив 17,3%, що відображує його адаптованість, витривалість до умов середовища.

Встановлено особливості імунологічної диференціації сортозразків колекцій для різних еколого-географічних груп (табл. 3).

Таблиця 3 - Розподіл сортозразків колекцій сочевиці за стійкістю до кореневої гнилі залежно від походження (штучний інфекційний фон, Луганський НАУ,1997-1999 рр.)

Еколого-географічна група	Вивчено сорто-зразків, шт.	Кількість сортозразків за групами стійкості
		дуже стійкі	стійкі	середньо-сприйнятливі	сприй-нятливі
		шт.	%	шт.	%	шт.	%	шт.	%
Андійська	7	1	0,95	-	-	6	5,7	-	-
Афганська	2	1	0,95	-	-	1	0,95	-	-
Європейська	56	-	-	9	8,6	45	42,9	2	1,9
Передньоазіатська	17	-	-	6	5,7	11	10,5	-	-
Середземноморська	20	-	-	2	1,9	18	17,1	-	-
Ефіопська	3	-	-	2	1,9	1	0,95	-	-
Всього	105	2	1,9	19	18,1	82	78,1	2	1,9

За ознакою стійкості до кореневої гнилі сортозразки колекцій розподілились на 4 групи: дуже стійкі (1,9% від тих, що вивчались), стійкі (18,1%), середньосприйнятливі (78,1%), сприйнятливі (1,9%). Імунних зразків не виявлено. Найбільше стійких відмічено серед європейської (8,6%, у тому числі 4,8% - походженням з України) та передньоазіатської груп (5,7%). Це пояснюється анатомо-морфологічними властивостями рослин, які сформувались під впливом екологічних умов зони походження. На думку окремих авторів (Брежнев Д. Д. та ін., 1981; Петрова М. В., 1989), такі ксероморфні ознаки, як збільшення коефіцієнта палісадності, висока опушеність листка, його ізолатеральна будова, товста листкова пластинка, визначають високу стійкість до посухи екотипів з Ефіопії та Передньої Азії. Зазначені анатомо-морфологічні властивості в посушливих умовах південного сходу України поліпшували фізіологічний стан рослин і внаслідок цього - стійкість до кореневої гнилі.

Найважливіший фактор, що лімітує врожайність сочевиці на південному сході України, - атмосферна та грунтова вологість у другій половині вегетації. Тому актуальною є селекція на швидкостиглість. У цьому напрямку ведуться дослідження в лабораторії селекції та первинного насінництва Луганського національного аграрного університету. Для селекційного процесу заслуговують на увагу виявлені нами стійкі до кореневої гнилі сортозразки: Зелений червонець, Красноградська 49, Місцева (з Харківської області); Луганчанка, Місцева 5 (з Луганської області); Петровська ювілейна, Наслада, Etkezesi, Laird, к-841, к-896, к-993, к-1060, к-1844, к-1974, а також такі, що поєднують стійкість із швидкостиглістю: Thesallia, к-454, к-538, к-596, к-607. Методом багаторазового масового добору з місцевих популяцій сочевиці нами спільно з співробітниками вищеназваної лабораторії було створено сорт Світанок, який з 2002 р. включений до Реєстру сортів рослин України (авторське свідоцтво № 1668, видане Держкомісією України по випробуванню та охороні сортів рослин). Сорт характеризується стійкістю до кореневої гнилі та вірусних хвороб, крупним (6,3-6,5 мм), світлозабарвленим насінням, що не змінює колір (не буріє) при зберіганні.

Обгрунтування і розробка заходів з обмеження розвитку кореневої гнилі сочевиці

З метою пошуку шляхів обмеження розвитку кореневої гнилі сочевиці ми вивчали ефективність строків сівби, норм і глибини висіву та інкрустації насіння. Раннім вважали строк сівби, коли температура грунту на глибині 0-5 см була не нижчою за 5°С, середнім та пізнім - висів через 10 і 20 діб. Цей показник впливав на тривалість періодів “сівба-сходи” (r= -0,97±0,20…-0,99±0,05) і “сівба - поява симптомів захворювання” (r= -0,86±0,18), інтенсивність розвитку хвороби (r=0,77±0,20). За раннього строку сівби в порівнянні із середнім і пізнім строками відмічено менше розповсюдження на 12,4 і 23,9% та нижчий розвиток хвороби відповідно на 10,6 і 13,8% (табл. 4).

Таблиця 4 - Вплив строків сівби сочевиці на розвиток рослин та ураженість їх кореневою гниллю (фаза повних сходів, навчально-дослідне господарство Луганського НАУ, 1997-1999 рр.)

Строк сівби	Показники розвитку рослин, ±S	Поширеність хвороби, %	Розвиток хвороби, %
	довжина, см	маса, г
	надземної частини	коренів	надземної частини	коренів
Ранній	4,85±0,08	5,17±0,16	0,161±0,01	0,25±0,01	11,7	4,2
Середній	5,09±0,06	5,09±0,07	0,161±0,01	0,22±0,01	24,1	14,8
Пізній	7,13±0,2	3,83±0,09	0,191±0,02	0,20±0,06	35,6	18,0
НСР05	0,69	0,52	0,03	0,03	5,3	6,6

Нижча температура грунту та менша ураженість сприяли поліпшенню умов для розвитку рослин. При ранній сівбі в порівнянні з пізньою корені рослин у фазу сходів були на 1,3 см довші, їх маса- на 0,05 г більша. Протилежний результат отримано щодо довжини та маси надземної частини рослин: вищими були показники при пізній сівбі. Таким чином, за ранньої сівби досягається температурний оптимум, який обумовлює кращий розвиток і менше ураження хворобою коренів сочевиці. Встановлено, що в зоні проведення дослідів ураження сочевиці кореневою гниллю відбувається протягом усього вегетаційного періоду. Зв'язок тривалості міжфазних періодів вегетації сочевиці та інтенсивності розвитку хвороби наведено в табл. 5.

Таблиця 5 - Кореляційний зв'язок тривалості міжфазних періодів вегетації сочевиці з ураженістю рослин кореневою гниллю, r

Міжфазні періоди вегетації	Поширеність хвороби,%	Розвиток хвороби, %
	1997 р.	1998 р.	1999 р.	1997 р.	1998 р.	1999 р.
Посів - сходи	-0,73	-0,96	-0,83	-0,64	-0,95	-0,89
Сходи - цвітіння	-0,74	-0,85	-0,71	-0,77	-0,94	-0,80
Цвітіння - достигання	0,91	0,70	0,60	0,71	0,88	0,96

Менша ураженість сочевиці спостерігалась за умов подовження періодів від сівби до сходів і від сходів до цвітіння та скорочення - від цвітіння до достигання. На нашу думку, це пов'язано з тим, що на південному сході України в другій половині вегетації сочевиця пригнічується високими температурами і нестачею вологи, які знижують стійкість рослин до хвороби. Отже, доцільною є сівба сочевиці у ранній строк. Зниження розвитку кореневої гнилі в ранніх посівах забезпечувало підвищення врожайності на 2,3 і 2,4 ц/га в порівнянні із середнім та пізнім строками. Залежність обгрунтовано математично: між поширеністю, розвитком хвороби перед збиранням та урожаєм насіння встановлено зв'язок (r= -0,95…-0,96±0,10; r= -0,91…-0,95±0,10).

Результати вивчення фітосанітарного стану та продуктивності посівів за різної норми (1,8; 2,2; 2,5 млн шт./га) і глибини висіву (4-5; 7-8 см) свідчать, що при збільшенні цих показників ураженість рослин кореневою гниллю зростає (табл. 6).

Таблиця 6 - Поширеність, розвиток кореневої гнилі і врожайність сочевиці залежно від норми висіву і глибини загортання насіння (сорт Луганчанка, навчально-дослідне господарство Луганського НАУ, 1998-2000 рр.)

Варіант досліду	Поширеність хвороби, %	Розвиток хвороби, %	Урожайність, ц/га
	сходи	цвітіння	достигання	сходи	цвітіння	достигання	1998 р.	1999 р.	2000 р.
Норма висіву насіння, млн шт./га: 1,8	16,9	55,2	72,1	5,3	23,2	44,4	11,6	12,1	21,4
2,2	20,2	63,9	80,9	6,7	29,4	48,5	11,1	9,8	23,3
2,5	29,3	69,7	98,9	9,6	32,4	58,3	9,5	8,5	26,5
НСР05	5,6	8,3	6,9	1,7	4,2	7,3	1,6	2,1	1,9
Глибина загортання, см: 4-5	13,4	47,2	68,6	5,1	20,1	37,6	9,0	8,5	21,4
7-8	24,1	67,2	89,6	9,7	29,6	49,9	8,1	7,2	25,3
НСР05	3,3	5,7	5,3	1,6	3,1	5,3	0,4	0,9	1,7

Отримані результати пояснюються тим, що за низької норми висіву не відбувалося пригнічення рослин, що не сприяло поширенню збудників хвороби. На підвищення стійкості рослин до хвороби позитивно впливало забезпечення їх елементами живлення, водою, світлом. Зниження розвитку кореневої гнилі та підвищення врожайності сочевиці у варіанті з глибиною загортання насіння 4-5 см пояснюється тим, що при заглибленні останнього до 7-8 см епікотіль долає додатковий шар грунту, на його поверхні утворюються діляночки з ранами, які є місцем заселення патогенами. З літератури відомо (Бадіна Г.В., 1974), що на подолання кожного додаткового сантиметра грунту проросток витрачає один день. Тому при глибокому загортанні насіння в наших дослідах подовжувався період контакту грунтової мікрофлори з ослабленими проростками (на 3-4 доби) і виникала досходова гниль, як одна з форм кореневої гнилі.

В умовах весняної посухи 2000 р. вища врожайність була отримана у варіанті з нормою 2,5 млн шт./га та глибиною висіву 7-8 см, незважаючи на більший розвиток хвороби. За мілкого загортання насіння не забезпечувалось достатньою кількістю вологи в зв'язку з пересиханням поверхневого шару грунту. Польова схожість на ділянках з глибиною висіву 7-8 см була на 6,5% вище, ніж з глибиною 4-5 см. Це сприяло збільшенню густоти стеблостою і підвищенню врожайності.

Наведені дані свідчать, що в умовах південного сходу України сочевицю доцільно висівати в ранній строк (коли температура грунту у шарі 0-5 см досягає 5°С). За низького вмісту вологи в грунті (менше 100 мм у шарі 0-100 см) слід використовувати норму висіву 1,8 млн шт./га, сівбу провадити на глибину 7-8 см, за достатнього (понад120 мм) - відповідно 2,5 млн шт./га і 4-5 см.

У дослідах з використанням хімічних засобів для обробки (інкрустації) насіння їх ефективність залежала від норми витрати препарату та конкретних умов вегетації рослин (табл. 7).

Таблиця 7 - Ефективність інкрустації насіння сочевиці проти кореневої гнилі (сорт Луганчанка, навчально-дослідне господарство Луганського НАУ, 1998-2000 рр.)

Варіант досліду	Польова схожість насіння, %	Кількість бульбочок з азотфіксуючими бактеріями, шт./рослину	Біологічна ефективність, %	Урожайність, ц/га
			сходи	квіткування
Контроль (без обробки насіння)	77,8	13,4±1,1	-	-	12,9
Фундазол, 1,5 кг/т + NаКМЦ, 0,2 кг/т	86,0	16,4±0,9	72,1	51,4	14,1
Фундазол, 2,0 кг/т + NаКМЦ, 0,2 кг/т	86,8	17,6±0,6	79,1	60,5	14,6
Фундазол, 3,0 кг/т + NаКМЦ, 0,2 кг/т	87,6	26,5±2,0	85,1	71,5	15,5
Вітавакс 200 ФФ, 1,5 л/т + NaКМЦ, 0,2 кг/т	86,2	14,6±1,4	72,7	51,3	13,6
Вітавакс 200 ФФ, 2,0 л/т + NaКМЦ, 0,2 кг/т	86,8	16,9±1,5	78,8	58,9	14,3
Вітавакс 200 ФФ, 3,0 л/т + NaКМЦ, 0,2 кг/т	87,0	21,9±0,8	82,7	62,2	15,2
Роялфло, 2,0 л/т + NаКМЦ, 0,2 кг/т	82,9	17,1±0,8	77,9	45,1	14,3
Роялфло, 3,0 л/т + NаКМЦ, 0,2 кг/т	84,2	22,4±1,7	82,3	49,7	15,2
НРС05	3,8	4,1			1,2

У результаті інкрустації фундазолом у кількості 1,5; 2,0; 3,0 кг/т польова схожість насіння зростала відповідно на 8,2; 9,0 і 9,8%, у варіанті з використанням вітаваксу 200 ФФ в кількості 1,5; 2,0; 3,0 л/т - відповідно на 8,4; 9,0 і 9,2%, роялфло - 2,0; 3,0 л/т - на 5,1 і 6,4%. Усі протруйники, що нами вивчались, виявили фунгіцидну активність.

Високу біологічну ефективність (82-85%) у фазу сходів зареєстровано при використанні препаратів з нормою витрати 3 кг(л)/т. Ця закономірність збереглася і у фазу цвітіння.

Встановлено позитивний вплив протруйників на розвиток і врожайність сочевиці. Ця культура є низькорослою, що обумовлює певні труднощі при її збиранні.

Хімічні засоби у наших дослідженнях не детермінували висоту і розгалужування стебла. Кількість бульбочок з азотфіксуючими бактеріями в порівнянні з контролем збільшувалась під впливом фундазолу на 3,0-13,1; вітаваксу 200 ФФ - 1,2-8,5; роялфло - 3,7-9,0 штук на рослину.

Протруйники позитивно впливали на елементи продуктивності рослин, завдяки чому сформувалась більша, ніж у контролі, врожайність зерна. При використанні фундазолу в кількості 1,5; 2,0; 3,0 кг/т підвищення врожайності по відношенню до варіанта без інкрустації становило відповідно 1,2; 1,7 і 2,6 ц/га, вітаваксу 200 ФФ, 1,5; 2,0 і 3,0 л/т - 0,7; 1,4 і 2,3 ц/га, роялфло, 2,0; і 3,0 л/т - 1,4 і 2,3 ц/га.

Серед випробуваних препаратів найбільшою ефективністю характеризувався фундазол.

Застосування його з нормою витрати 3 кг/т в порівнянні з варіантом без інкрустації сприяло зниженню розвитку хвороби на 17,5 (сходи) - 30,8% (цвітіння), підвищенню схожості насіння на 9,8% і врожайності зерна - на 2,6 ц/га.

сочевиця кореневий агротехнічний

ВИСНОВКИ

Коренева гниль сочевиці є широко поширеною та шкідливою хворобою на південному сході України. Її розповсюдженість та розвиток відповідно становлять: у фазу сходів - 14,9-33,7 і 5,9-15,6%, цвітіння - 44,0-90,8 і 19,0-45,0%. Розвиток кореневої гнилі залежить від типу грунту, наявності інфекції, структури агроценозу та метеорологічних умов. На проростках захворювання проявляється у вигляді досходової гнилі, на дорослих рослинах - загнивання коренів та підземної частини стебла.

Основними збудниками кореневої гнилі сочевиці є гриби роду Fusarium: Fusarium oxysporum var. orthoceras (App. et Wr.) Bilai (30,5%), F. solani (Mart) App. et Wr. var. agrillaceum (Fr.) (15,6%) та F. javanicum Koord. (12,4%). У меншій кількості вилучались представники родів Pythium (20,1%), Rhizoctonia (5,2%), Penicillium (3,0%), Aspergillus (2,2%) та Alternaria (2,0%).

Встановлено зв'язок між розвитком хвороби та висотою рослин (r= -0,61±0,20), масою філосфери (r=-0,74±0,20) та коренів (r=-0,84±0,19), кількістю бульбочок з азотфіксуючими бактеріями (r= -0,91±0,14) та пагонів розгалуження стебла (r=-0,78±0,22), бобів (r=-0,78±0,22), насінин з однієї рослини (r=-0,78±0,22) та їх масою (r=-0,80±0,21). Залежно від ступеня ураження зменшується інтенсивність формування бульбочок на 7,6-90,5%, знижується продуктивність рослин на 11,5-97,9%.

Стрес-факторами, що сприяють послабленню рослин та інтенсивному розвитку кореневої гнилі сочевиці, є різке коливання середньодобової температури повітря (?_ух=0,82) і грунту (?_ух=0,84), нерівномірне випадання опадів (?_ух=0,86), низька вологість грунту (?_ух=0,92).

Серед 105 сортозразків сочевиці колекцій Національного центру генетичних ресурсів рослин України і Всеросійського інституту зернобобових та круп'яних культур імунних до кореневої гнилі не виявлено. З чотирьох сортів, внесених до Реєстру сортів рослин України, підвищеною стійкістю характеризується Луганчанка (розвиток хвороби - 17,3%).

Відмічено різницю в ураженості сортозразків кореневою гниллю залежно від їх походження. Найбільшу кількість стійких зразків виявлено серед європейської (8,6%) та передньоазіатської (5,7%) еколого-географічних груп. Стійкими до хвороби є сорти: Зелений червонець, Красноградська 49, Місцева (з Харківської області), Луганчанка, Місцева 5 (з Луганської області), Петровська ювілейна, Наслада, Etkezesi, Laird, к-841, к-896, к-993, к-1060, к-1844, к-1974. Даний показник поєднується з швидкостиглістю у сортів:Thesallia, к-454,к-538,к-596, к-607.

У результаті багаторічної співпраці автора із співробітниками лабораторії селекції та первинного насінництва зернобобових культур Луганського національного аграрного університету створено високопродуктивний, стійкий до кореневої гнилі та вірусних хвороб сорт сочевиці Світанок, який з 2002 р. включений до Реєстру сортів рослин України (авторське свідоцтво № 1668, видане Держкомісією України по випробуванню та охороні сортів рослин).

На розвиток кореневої гнилі сочевиці значно впливають строки сівби. Ранній строк порівнянно із середнім та пізнім сприяє росту коренів, зниженню ураженості рослин у фазу сходів на 10,6 і 13,8%, достигання - на 11,1 і 21,3%, а також підвищенню врожайності на 2,3 і 2,4 ц/га. Встановлено кореляційний зв'язок між розвитком хвороби на сходах і тривалістю досходового періоду різних строків сівби сочевиці (r= -0,64…-0,95), а також розвитком хвороби перед збиранням і врожайністю насіння (r= -0,91…-0,95).

Зниження розповсюдженості та розвитку кореневої гнилі відповідно на 21,0 та 12,3%, підвищення врожайності на 1,1 ц/га забезпечується при сівбі насіння на глибину 4-5 см порівняно із 7-8 см. Аналогічну закономірність відмічено при нормі висіву насіння 1,8 млн шт./га порівняно із 2,5 млн шт./га - відповідно на 26,8; 13,9% та 2,8 ц/га.

Ефективним заходом у захисті сочевиці від кореневої гнилі є інкрустація насіння хімічними препаратами. Застосування фундазолу, 50% з.п. в кількості 3 кг/т, вітаваксу 200 ФФ, 34% в.с.к. - 3 л/т, роялфло, 48% в.с.к. - 3 л/т з добавкою NаКМЦ - 0,2 кг/т сприяє підвищенню польової схожості насіння в порівнянні з контролем відповідно на 9,8; 9,2; 6,4%; зниженню розвитку хвороби на 17,5; 16,9; 16,8%; збільшенню кількості бульбочок з азотфіксуючими бактеріями на 13,1; 8,5; 9,0 шт./рослину.

Біологічна ефективність використання фундазолу, 50% з.п. з нормою витрати 3 кг/т у виробничих умовах навчально-дослідного господарства Луганського агроуніверситету становила 71,6%, урожайність - 16,3 ц/га (у контролі - 14,2 ц/га), умовно чистий дохід - 244,7 грн/га.

Пропозиції виробництву: Рекомендуються для вирощування у господарствах південного сходу України стійкі до кореневої гнилі сорти сочевиці Луганчанка та Світанок.

З метою обмеження розвитку хвороби на посівах сочевиці її доцільно висівати одночасно із ранніми ярими культурами. За низького вмісту вологи в грунті (до100 мм у метровому шарі) сівбу провадити з нормою висіву 1,8 млн шт./га на глибину 7-8 см, за достатнього (понад 120 мм) - відповідно 2,5 млн шт./га та 4-5 см.

Рекомендуються Укрдержхімкомісії до реєстраціі для передпосівного обробітку насіння сочевиці проти кореневої гнилі препарати фундазол, 50% з.п. (1,5-3 кг/т); вітавакс 200 ФФ, 34% в.с.к. (1,5-3 л/т); роялфло, 48% в.с.к. (2-3 л/т).

У селекції сочевиці на стійкість до кореневої гнилі використовувати сорти Зелений червонець, Красноградська 49, Місцева (з Харківської області), Луганчанка, Місцева 5 (з Луганської області), Петровська ювілейна, Наслада, Etkezesi, Laird, а також сортозразки к-841, к-896, к-993, к-1060, к-1844, к-1974; на стійкість до кореневої гнилі та швидкостиглість - Thesallia, к-454, к-538, к-596, к-607.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Кирик Н.Н., Старченко С.В. Коренева гниль сочевиці // Захист рослин. - 1998. - № 5. - С.20 (особистий внесок здобувача 70%. Проведення досліджень, узагальнення результатів).

Старченко С.В., Кузьминская Т.П., Кирпичева Т.С. Иммунологические исследования в селекции зернобобовых культур на устойчивость к корневой гнили // Зб. наук. праць Луганського ДАУ. - Луганськ: ЛДАУ, 1999. - № 4 (12). - Серія “Сільськогосподарські науки”. - С.76 - 79 (особистий внесок здобувача 80%. Планування і проведення досліджень, аналіз отриманих результатів, формулювання висновків).

Старченко С.В., Попытченко Л.М. Мониторинг возбудителей корневой гнили чечевицы и условий реализации патогенного потенциала в Луганской области // Зб. наук. праць Луганського ДАУ. - Луганськ: ЛДАУ, 1999. - № 4 (12). - С. 79-82 (особистий внесок здобувача 80%. Планування досліджень та розробка методики. Аналіз отриманих результатів).

Старченко С.В. Результати вивчення протруювачів насіння сочевиці// Зб. наук. праць Луганського ДАУ. - Луганськ: ЛДАУ, 2000. - № 6 (15). - Серія “Сільськогосподарські науки”. - С. 87-91.

Старченко С.В. Роль деяких агроприйомів в обмеженні розвитку кореневої гнилі сочевиці в умовах східного Степу України // Захист рослин. - 2000. - № 7. - С. 18.

Кирик Н.Н., Старченко С.В. Фундазол в посевах чечевицы // Защита и карантин растений. - 2000. - № 12. - С. 27-28 (особистий внесок здобувача 75%. Проведення досліджень і узагальнення даних).

Старченко С.В. Особливості розвитку кореневої гнилі сочевиці в Луганській області // Зб. наук. праць Луганського ДАУ. - Луганськ: ЛДАУ, 2001. - № 7(19). - Серія “Сільськогосподарські науки”. - С. 84-88.

Старченко С.В. Вредоносность корневой гнили чечевицы в Луганской области // Зб. наук. праць Луганського ДАУ. - Луганськ: ЛДАУ, 2001. - № 11(23). - Серія “Сільськогосподарські науки”. - С. 100-105.

Кирик Н.Н., Старченко С.В. Изучение устойчивости к корневой гнили сортообразцов коллекции чечевицы // Зерновые и кормовые культуры России: Сб. науч. трудов / Всеросс. науч.- исс. институт сорго и других зерновых культур. - Зерноград, 2002. - С. 112-114 (особистий внесок здобувача 75%. Проведення досліджень і узагальнення даних).

Сорт сочевиці Світанок: А. с. 1668. Україна / С.В. Старченко, В.М. Гелюх, К.М. Федоренко, М.С. Кондрашин, А.М. Краєвський, О.О. Карпенко. - № 01089001; Заявл. 10.10.01; Опубл. Реєстр сортів росл. України на 2002 р.-К.:Алефа, 2002.- с.23.

Старченко С.В. Изучение видового состава возбудителей корневой гнили чечевицы в условиях юго-востока Украины // Зб. наук. праць Луганського ДАУ. - Луганськ: Русь, - 2002. - № 18(30). - Серія “Сільськогосподарські науки”. - С. 92-98.

Старченко С.В. Корневая гниль чечевицы и мероприятия по ограничению ее развития в условиях юго-востока Украины // Труди Міжнар. конф. “Досягнення та перспективи сучасної селекції на забезпечення стабільного виробництва рослинного білка” (11-12 червня 2002 р.). - Луганськ. - 2002.- С. 42-47.

АНОТАЦІЯ

Старченко С. В. Коренева гниль сочевиці та заходи з обмеження її розвитку в умовах південного сходу України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.11 - фітопатологія. Національний аграрний університет, Київ, 2002.

Дисертація містить результати досліджень з розробки та впровадження заходів щодо обмеження розвитку кореневої гнилі сочевиці (Lens esculenta Moench.).

В умовах південного сходу України коренева гниль сочевиці - широко поширена хвороба, її розвиток залежить від типу грунту, наявності інфекції, структури агроценозу та метеорологічних умов.

Основними збудниками є види Fusarium oxysporum var. orthoceras (App. et Wr.) Bilai, F.solani (Mart) App. et Wr. var. agrillaceum (Fr.) та F.javanicum Koord.

Залежно від ступеня ураження кореневої системи знаходиться інтенсивність формування бульбочок з азотфіксуючими бактеріями, продуктивність рослин.

Проведено вивчення ураженості кореневою гниллю сортозразків сочевиці колекцій Національного центру генетичних ресурсів рослин України і Всеросійського інституту зернобобових та круп'яних культур.

Ступінь ураження залежить від походження сортозразків.

Виділено стійкі до кореневої гнилі сортозразки, а також такі, що поєднують цю ознаку із швидкостиглістю.

Встановлено вплив агротехнічного і хімічного заходів на розповсюдження та розвиток кореневої гнилі.

Меншу ураженість і вищу врожайність насіння відмічено на посівах раннього строку з нормою 1,8 млн шт./га і глибиною 4-5 см.

Обробка насіння сочевиці фундазолом, 50% з.п. (1,5; 2,0; 3,0 кг/т), вітаваксом 200 ФФ, 34% в.с.к. (1,5; 2,0; 3,0 л/т) і роялфло, 48% в.с.к. (2,0; 3,0 л/т) з добавкою NаКМЦ (0,2 кг/т) сприяє підвищенню польової схожості насіння, врожайності, зниженню розвитку кореневої гнилі.

Ключові слова: сочевиця, коренева гниль, стійкість, агротехнічні заходи, інкрустація.

АННОТАЦИЯ

Старченко С. В. Корневая гниль чечевицы и мероприятия по ограничению ее развития в условиях юго-востока Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.11 - фитопатология. Национальный аграрный университет, Киев, 2002.

Диссертация содержит результаты исследований по разработке и внедрению мероприятий, ограничивающих развитие корневой гнили чечевицы. Производство чечевицы в Украине ограничено из-за причин нестабильной и низкой урожайности, одной из которых является поражение корневой гнилью. Для изучения данного вопроса была проведена серия опытов.

Изучался видовой состав, распространенность, вредоносность болезни в зависимости от метеорологических условий, влияние агротехнических и химических мероприятий. Установлено, что в условиях юго-востока Украины корневая гниль чечевицы - широко распространенное и вредоносное заболевание. Оно проявляется на проростках в виде довсходовой гнили, на взрослых растениях - загнивания корней и подземной части стебля.

Основными возбудителями болезни являются виды Fusarium oxysporum var. orthoceras (App. et Wr.) Bilai, F.solani (Mart) App. et Wr. var. agrillaceum (Fr.), F.javanicum Koord.. Поражение приводит к снижению продуктивности растений чечевицы, уменьшению количества на них клубеньков с азотфиксирующими бактериями.

Установлена корреляционная связь между развитием болезни и высотой растений (r= -0,61±0,20), массой филлосферы (r= -0,74±0,20) и корней (r= -0,84±0,19), количеством клубеньков (r= -0,91±0,14), побегов ветвления главного стебля (r= -0,78±0,22), бобов (r= -0,78±0,22) и семян с растения (r=-0,78±0,22), массой семян (r=-0,80±0,21). Высокая вредоносность болезни обусловлена резкими колебаниями среднесуточной температуры воздуха и почвы, неравномерным выпадением осадков и низкой влажностью почвы. Зависимость между этими факторами подтверждена высоким корреляционным отношением.

В Луганском НАУ ведется селекция чечевицы на устойчивость к биотическим и абиотическим факторам. Изучена устойчивость к корневой гнили районированных сортов чечевицы. Наибольшей устойчивостью характеризовался сорт Луганчанка.

В качестве исходного материала изучались коллекции Национального центра генетических ресурсов растений Украины и Всероссийского института зернобобовых и крупяных культур. Иммунных к корневой гнили сортообразцов не выявлено. Степень поражения сортообразцов зависела от их происхождения.

Наибольшее число устойчивых обнаружено среди европейской и переднеазиатской эколого-географических групп. Выделены сорта и сортообразцы, устойчивые к корневой гнили: Зеленый червонец, Красноградская 49, Местная (из Харьковской области), Луганчанка, Местная 5 (из Луганской области), Петровская юбилейная, Наслада, Etkezesi, Laird, к-841, к-896, к-993, к-1060, к-1844, к-1974, а также образцы, сочетающие устойчивость со скороспелостью: Thesallia, к-454, к-538, к-596, к-607. В результате проведенной работы выведен устойчивый к корневой гнили и вирусным болезням сорт Свитанок, который внесен в Реестр сортов растений Украины на 2002 г. (авторское свидетельство № 1668, выданное Госкомиссией Украины по испытанию и охране сортов растений).

Доказано влияние агротехнических и химических мероприятий на развитие корневой гнили. Ранний срок посева в сравнении со средним и поздним способствует снижению распространенности и развития болезни соответственно на 16,3; 37,7 и 11,1; 21,3%, повышению урожайности на 2,3 и 2,4 ц/га. Регулировать развитие корневой гнили частично можно, используя нормы высева семян и глубину их заделки. При посеве на глубину 4-5 см в сравнении с глубиной 7-8 см наблюдается снижение распространенности (на 21,0%) и развития болезни (на 12,3%), повышение урожайности семян (на 1,1 ц/га). Аналогичная закономерность установлена при использовании нормы высева семян 1,8 млн шт./га по сравнению с 2,5 млн шт./га: распространенность болезни снижается на 26,8%, развитие - на 13,9%, урожайность семян повышается на 2,8 ц/га.

Эффективным мероприятием в защите чечевицы является инкрустация семян фундазолом, 50% с.п. (1,5; 2,0; 3,0 кг/т), витаваксом 200 ФФ, 34% в.с.к. (1,5; 2,0; 3,0 л/т), роялфло, 48% в.с.к. (2,0; 3,0 л/т) с добавлением NаКМЦ (0,2 кг/т). Использование фундазола, витавакса 200 ФФ, роялфло в количестве 3 кг(л)/т способствует повышению полевой всхожести семян в сравнении с контролем (вариант без инкрустации семян) соответственно на 9,8; 9,2; 6,4%, снижению развития болезни на 17,5; 16,9; 16,8%, увеличению количества клубеньков с азотфиксирующими бактериями на 13,1; 8,5; 9,0 шт./растение.

Ключевые слова: чечевица, корневая гниль, устойчивость, агротехнические мероприятия, инкрустация.

ANNOTATION

Starchenko S. V. Root rot of lentil and measures on limitation of its development under southeastern of Ukraine conditions. - Manuscript.

Thesis on competition of a scientific degree of the candidate of agricultural sciences on a speciality 06.01.11 - phytopatologia. National Agrarian University, Kyiv, 2002.

The thesis contains the results of researches on measures development and introduction into farming practice on restricting the lentil root rot development. It is stated that lentil root rot is a widely spread and dangerous plant disease under southeastern Ukraine region conditions. The disease is caused with such fungi as Fusarium, Pythium, Rhizoctonia, Penicilium, Aspergillus, Alternaria. Plants affected with this disease reduce their productivity and the amount of nitrogen stating bacteria on them. The collections of Ukraine National Centre of Plant Genetic Resources and Institute of Legume Crops and Groats (Russia) were taken for studies as a starting material. The degree of disease affect upon sort samples depends on its origin. Lentil sorts and sort samles resistant to root rot influence were defined and they also possess early ripening quality. It influence of agrothechnical and chemical practices upon root rot development was proved. The was stated that plants are less affected with the disease under early sowing terms, with the norm of 1,8 mln seeds upon ha with 4 to 5 sm depth. The seeds were treated with fundazol (1,5; 2,0; 3,0 kg/t), witavaks (1,5; 2,0; 3,0 l/t), royalflo (1,5; 2,0; 3,0 l/t).

Key words: lentil, root rot, heredity, agrotechnical measures, incrustation.

Размещено на Allbest.ru

...