Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

УДК 631:633.12

ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ У ЗЕРНОПРОДУКТОВОМУ КОМПЛЕКСІ ВІННИЧЧИНИ

Спеціальність 08.07.02 - економіка сільського господарства

і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Захарчук Олександр Васильович

Київ - 2002

АНОТАЦІЯ

Захарчук О.В. Економічні відносини у зернопродуктовому комплексі Вінниччини. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02. - Економіка сільського господарства і АПК. - Інститут аграрної економіки Української академії аграрних наук. - Київ, 2002.

У роботі досліджені питання сутності економічних відносин у зернопродуктовому комплексі, теоретично обгрунтовано механізми економічно справедливого перерозподілу кінцевих результатів між підприємствами з виробництва зерна, переробки та торгівлі хлібопродуктами. Автором визначені тенденції економічного розвитку складових частин зернопродуктового комплексу Вінниччини, виявлені причини їх нестабільної роботи. Запропоновані перспективні організаційні форми інтегрованих об'єднань з виробництва різних видів зернопродуктів.

Вперше для Вінниччини розроблена економіко-математична модель перерозподілу доходів на основі середньої норми прибутку з урахуванням вартості функціонуючого капіталу та різної швидкості обігу оборотних коштів на підприємствах різних галузей зернопродуктового комплексу, яка дозволяє здійснювати економічно рівнозначний розподіл кінцевих результатів в інтегрованих системах. На основі даної моделі розроблено прогноз соціально-економічних наслідків регулювання економічних відносин і проведені розрахунки щодо забезпечення потреб у зерні для оптимальної діяльності всього зернопродуктового комплексу Вінниччини до 2004 року.

Ключові слова: економічні відносини, інтеграція, вертикальна інтеграція, норма прибутку, зернопродуктовий комплекс, ринок зерна, ціна.

АННОТАЦИЯ

Захарчук А.В. Экономические отношения в зернопродуктовом комплексе Винничины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. - Институт аграрной экономики УААН, Киев, 2002.

В работе исследованы вопросы сущности экономических отношений в зернопродуктовом комплексе. На материалах Винницкой области проведен анализ, осуществлена оценка существующих межотраслевых отношений в зернопродуктовом производстве, разработаны предложения по их совершенствованию. Обоснованы механизмы рациональных экономических отношений в период становления рыночных отношений, определена методика распределения конечных результатов хозяйственной деятельности в интегрированных объединениях, определено место и роль государства в регулировании деятельности зернопродуктового подкомплекса АПК.

Зернопродуктовый комплекс - один из наиболее крупных подкомплексов агропромышленного сектора страны. В структуре объемов продукции отраслей народного хозяйства, которые изготовляют товары, в зернопродуктовом комплексе Украины выработано 6,9% от их общего объема. Зернопродуктовый комплекс в структуре стоимости других продуктовых комплексов агропромышленного сектора страны занимает почти его четвертую часть. За 1999 год предприятиями комплекса выработано валовой добавочной стоимости на суму около 3,3 млрд. гривен, что составляет 5,6% от общей вновь созданной стоимости отраслей, которые изготовляют товары.

Для Винницкой области зернопродуктовый комплекс приоритетный, так как он объединяет 127 предприятий перерабатывающей отрасли, около 100% сельскохозяйственных предприятий, большую часть торговой и транспортной отрасли. За 1999 год предприятиями зернопродуктового комплекса выработано больше чем десятая часть (10,9%) валовой добавочной стоимости народного хозяйства региона. От развития его в значительной мере зависит экономика региона и обеспечение населения социально важным продуктом - хлебом и хлебобулочными изделиями, а отсюда - социальный климат.

Отмечено, что в период перехода к рыночным отношениям в зернопродуктовом комплексе Винничины, как и в целом по Украине, имело место значительное сокращение объёмов производства и снижение его экономической эффективности. В 2000 году по сравнению с 1990 годом производство зерна в всех категориях хозяйств региону сократилось в 1,8 , муки - в 2,2 , хлеба та хлебобулочных изделий - в 3,2 раза, круп - более чем в 7 раз. При этом рентабельность производства зерна за последние три года в среднем составила лишь около сорока процентов, что в 7 раз меньше, чем было в 1990 году. Мукомольные предприятия, хлебокомбинаты, торговые и разные посреднические организации же получали довольно приемливые прибыли за счет более быстрой оборачиваемости оборотных средств, монопольных позиций, благоприятствующей для них конъюнктуры рынка, которая часто поддерживалась во вред зернопроизводителю.

Проведенный анализ предприятий зернопродуктового комплекса Винницкой области показал, что нестабильность конъюнктуры и ее частые колебания приводят к нестабильным доходам и прибыли по отраслям деятельности. Эти и другие причины не дают возможности развиваться им синхронно, стабильно и эффективно.

Перспективного развития зернопродуктового комплекса региона возможно быстрее всего достичь путем вертикального объединения предприятий, то есть через межотраслевую интеграцию. Она даст возможность согласовать экономические интересы всех участников технологического процесса и получить стабильные позитивные конечные результаты, что является цивилизованным путем согласования деятельности предприятий разных отраслей и форм собственности в интересах их блага.

Разработанная экономико-математическая модель получения максимума прибыли для вертикально интегрированных предприятий зернопродуктового комплекса Винничины показала, что увеличить производство продукции и прибыль по комплексу в целом возможно не только за счет потребителя, а и путем стабилизации работы отдельных звеньев, обеспечивая равную прибыльность на вложенную гривну и справедливые экономические отношения между предприятиями разных отраслей.

Наиболее рациональной для достижения наивысшей эффективности работы зернопродуктового комплекса Винничины является следующая структура использования зерна: для производства хлебопродуктов - 3,5 % валового сбора зерна, для промышленной переработки на муку и крупы - 25 %, для переработки на спирт 2,6 %, реализация зерна крестьянам и на рынке - 46,7 %, на корм скоту в переработанном виде - 22,2 %. Предлагаемая модель экономико-математического решения задачи является пригодной для объективного распределения прибылей между участниками интегрированного объединения в зависимости от конкретного вклада в достижении конечных результатов. Она показала, что на данном этапе распределение прибыли шло в пользу переработчиков зерна - мукомольных предприятий и хлебокомбинатов области.

Роль государства в процессе интеграции заключается в защите рынка от чрезмерного монополизма интегрированными объединениями, которые будут функционировать, поддержки их на момент становления, а также в случаях резких изменений конъюнктуры на рынке зерна и зернопродуктов через механизмы льготного кредитования, налогообложения, страхования.

Результаты диссертационного исследования внедрены на практике предприятиями зернопродуктового комплекса Винницкой области, что способствует формированию рациональной и экономически справедливой системе межотраслевых отношений аграрно-промышленного производства.

Ключевые слова: экономические отношения, интеграция, вертикальная интеграция, норма прибыли, зернопродуктовый комплекс, рынок зерна, цена.

ANNOTATION

Zakharchouk O.V. Economic relations in Vinnitsa region's grain product complex. - Manuscript.

Dissertation to get the degree of candidate of economics, speciality 08.07.02 - Economics of agriculture and agro-industrial complex. UAAS Institute of agrarian economics,- Kyiv, 2002.

Problems of the essence of economic relations for grain-product complex are studied; theoretically substantiated mechanisms are given for the end results of activities to be reallocated fairly among grain-producing enterprises and grain-processing plants, and breads-trade companies. The author determined economic development trends of grain product complex' component parts in Vinnitsa region and exposed the causes of their unstable activities. Promising forms organized are proposed to the integrated enterprises manufacturing grain products of various kinds.

For the first time to Vinnitsa region, economical and mathematical model of income redistribution has been woked out based on the average profite rate, taking into account total assets and various turnover of capital in grain product complex' different enterprises, that allows to implement the equal economically allocation of the end results in systems integrated. Based on this model, forecast of social and economic effects is worked out for regulation of economic relations and computations for grain demand security are made for the purpose of the most effective activity of Vinnitsa region's grain product complex as a whole till the year 2004.

Key words: economic relations, integration, vertical integration, profit rate, grain product complex, grain market, price.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі економіки Інституту землеробства Української академії аграрних наук

Науковий керівник: доктор економічних наук, старший науковий співробітник Худолій Любов Михайлівна, завідувач кафедри фінансів, Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, м. Київ

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Бойко Віктор Іванович, завідувач відділу продовольчих ресурсів та зовнішньоекономічних зв'язків, Інститут аграрної економіки УААН, м. Київ

кандидат економічних наук Шевченко Галина Олексіївна, виконавчий директор, Національна асоціація бірж України, м. Київ

Провідна установа: Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, м. Київ

Захист відбудеться “ 15 ” жовтня 2002 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3 поверх.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН (03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, кім. № 211).

Автореферат розісланий “ 13 ” вересня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук Пулім В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. Масштабні економічні перетворення в агропромисловому комплексі країни, докорінні зміни, що відбулись протягом останнього часу в економічних відносинах сільськогосподарських підприємств з їх партнерами стали передумовою для створення повноцінних організаційно-економічних механізмів ефективного господарювання продуктових підкомплексів регіонів і країни на ринкових засадах.

Для Вінниччини, крупного виробника сільськогосподарської продукції, в тому числі й зерна, становлення взаємовигідних економічних відносин між різними ланками зернопродуктового комплексу в процесі проведення ринкових реформ проходить надзвичайно складно. Кожна ланка дотепер намагається працювати автономно, не узгоджуючи свої економічні інтереси з іншими, прагнучи розподіляти якомога більшу частину прибутку на свою користь. В умовах економічної кризи негативні процеси у відносинах між партнерами значно посилились. Процес супроводжувався падінням обсягів виробництва та реалізації продукції, посиленням нееквівалентності обміну в підгалузях комплексу, занепадом найслабших ланок за умов дії неефективного механізму державного регулювання. Наслідки відчутні й до сих пір. Існуючі способи регулювання економічних відносин на міжгалузевому рівні є недостатньо ефективними, часто ставлять сільськогосподарського товаровиробника у невигідне економічне становище. Зазначена проблема потребує вирішення шляхом розробки ринкового механізму розподілу кінцевих результатів учасників інтеграції. Саме цим і зумовлена актуальність дослідження.

Стан вивчення проблеми. Проблемами створення раціональних економічних відносин в АПК, різноманітності форм господарювання в ринкових умовах, ціноутворення у продовольчих комплексах займалися та займаються ряд відомих економістів: В.Г. Андрійчук, П.І. Гайдуцький, М.Я. Дем'яненко, М.Ю. Коденська, О.В. Крисальний, М.Й. Малік, В.Я. Месель-Веселяк, О.М. Онищенко, Г.М. Підлісецький, О.А. Рябчик, П.Т. Саблук, Л.М. Худолій, О.М. Шпичак,В.В. Юрчишин.

Питаннями ефективності виробництва зерна, діяльності підприємств зернопродуктового комплексу у ринкових умовах присвячені праці ряду провідних економістів-аграрників:С.С. Бакая, В.І. Бойка, Н.Г. Лобаса, П.П.Руснака, П.Т. Саблука, Л.М. Худолій та М.І. Щура. В дослідженнях цих вчених головна увага приділялась підвищенню ефективності підприємств, що спеціалізуються на виробництві зерна, розробці механізмів державного регулювання, паритету цін між галузями народного господарства, формуванню ринків збуту продукції та іншим питанням ринкової економіки.

Проте в ринкових умовах потребують подальшого дослідження проблеми, що пов'язані з кардинальними змінами існуючої системи взаємовідносин у зернопродуктовому комплексі та розподілом кінцевих результатів між суб'єктами інтегрованого об'єднання, а також самі принципи об'єднання, підходи до визначення інтегратора, ступінь поглиблення цих процесів, визначення місця і ролі держави в них.

Зв'язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційна робота є складовою частиною тематичного плану науково-дослідних робіт відділу економіки Інституту землеробства УААН з теми “Розробка наукової основи адаптації еколого-економічних систем землеробства до природного та ринкового середовища” (номер державної реєстрації 0101 U 003825).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка ефективного ринкового механізму економічних відносин між виробниками зернової продукції та її переробниками в інтегрованих системах.

Відповідно до визначеної мети перед автором дослідження стояли завдання: зернопродуктовий економічний ринковий господарський

-- теоретично обґрунтувати сутність економічних відносин у зернопродуктовому комплексі в ринкових умовах;

-- виявити тенденції розвитку економічних відносин між господарськими підрозділами учасників інтегрованих формувань зернопродуктового комплексу регіону;

-- визначити перспективні інтеграційні форми інтегрованих формувань у зернопродуктовому комплексі Вінниччини;

-- розробити методику економічно рівнозначного розподілу кінцевого результату господарської діяльності в інтегрованих формуваннях зернопродуктового комплексу;

-- обгрунтувати роль держави щодо функціонування нових інтегрованих формувань, які діють на основі вертикальної інтеграції ланок зернопродуктового комплексу.

Предметом дослідження є система економічних відносин та механізми їх формування у зернопродуктовому підкомплексі регіону.

Об'єктом дослідження є процеси обміну, що відбуваються у сільськогосподарських, борошномельних, комбікормових, хлібопекарських та торговельних підприємствах усіх форм власності Вінницької області.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дослідження є сучасна економічна теорія ринкової економіки, економічні категорії та закони економічного розвитку товарного виробництва, що діють на даному етапі історичного розвитку українського суспільства; наукові публікації вітчизняних та зарубіжних економістів з проблем ефективного та стабільного функціонування галузей агропромислового комплексу, адаптації до ринкових умов та інтеграції. У своїй роботі автор керувався законами України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України та іншими нормативними актами з проблеми становлення та функціонування зернового ринку та ефективного розвитку галузей агропромислового комплексу.

У процесі дослідження використовувалися такі методи як: абстрактно-логічний, розрахунково-конструктивний, системного та факторного аналізу, аналітичних групувань, індексний, балансовий, графічний, економіко-математичного моделювання, монографічних досліджень тощо.

В ході підготовки дисертації були використані статистичні дані та показники річних звітів агропромислових підприємств Вінницької області за 1990 - 2001 роки, матеріали їх первинного бухгалтерського обліку та довідково-інформаційні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дослідження полягає в обгрунтуванні системи економічних відносин, що спрямовані на підвищення економічної ефективності як усього зернопродуктового комплексу області, так й окремих його складових на основі забезпечення взаємовигідних умов для всіх суб'єктів - виробників, переробників зерна та торгівлі хлібопродуктами.

В процесі дослідження автором одержані наступні результати, що характеризуються новизною і виносяться на захист:

уточнена сутність економічних відносин суб'єктів зернопродуктового комплексу і теоретично обгрунтовані механізми економічно справедливого перерозподілу кінцевих результатів в ньому - акціонування, перерозподілу доходів через середню норму прибутку та через валову додану вартість кожної із ланок;

визначені тенденції економічного розвитку складових частин зернопродуктового комплексу Вінниччини і виявлені причини їх нестабільності та несинхронності;

вперше запропоновані перспективні організаційні форми інтегрованих об'єднань з виробництва різних видів зернопродуктів для Вінницької області, що працюватимуть за узгодженими договорами на кінцевий результат;

вперше для Вінницької області розроблена економіко-математична модель перерозподілу доходів на основі середньої норми прибутку з урахуванням вартості функціонуючого капіталу та швидкості обігу оборотних коштів на підприємствах різних галузей зернопродуктового комплексу, яка дозволяє здійснювати економічно-рівнозначний розподіл кінцевих результатів в інтегрованих об'єднаннях;

уточнені функції держави щодо управління новоствореними інтегрованими об'єднаннями регіону в період становлення ринкових відносин.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані в процесі дисертаційного дослідження наукові результати з оптимізації міжгалузевих відносин дадуть можливість сформувати післяприватизаційну тактику і стратегію розвитку підприємств зернопродуктового комплексу, сприятимуть запровадженню в них такого механізму ринкових відносин, який би був спрямований на підвищення матеріального інтересу кожного з суб'єктів і відповідальності всіх учасників за високоефективне виробництво зерна та зернопродуктів.

Результати досліджень щодо вибору найбільш ефективних організаційно-правових форм інтегрованих формувань, розроблені нормативи матеріальних і трудових витрат на всі технологічні процеси виробництва хліба та методика формування цін на хліб та хлібопродукти для отримання рівновеликих кінцевих результатів у всіх ланках зернопродуктового комплексу, прогнози кон'юнктури ринку зерна широко використовуються у роботі ВАТ “Вінницяхліб” та обласної асоціації “Хліб Вінниччини”.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що зазначені вище, в пункті “Наукова новизна одержаних результатів”, а також практичні розробки, які виконані для суб'єктів зернопродуктового комплексу Вінниччини щодо створення інтегрованих підприємств є особистими розробками автора. Використання їх у практиці роботи сільськогосподарських, переробних та торговельних підприємств сприятиме піднесенню економічної ефективності кожної ланки інтегрованого об'єднання та зернопродуктового комплексу в цілому.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлені у доповідях на засіданні відділу економіки Інституту землеробства УААН; на науково-практичному семінарі молодих вчених та спеціалістів “Вчимося господарювати” в Інституті землеробства УААН, 22-23 листопада 1999 року; на всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених і спеціалістів “Наукові проблеми виробництва зерна в Україні та сучасні методи їх вирішення” в Інституті зернового господарства УААН, лютий 2000 року; на всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників в Інституті аграрної економіки УААН, листопад 2001 року; на міжнародній науково-практичній конференції “Механізм господарювання і проблеми економічного росту в агропромисловому комплексі України” в Луганському національному аграрному університеті, березень 2002 року; на районних та обласній конференціях Вінницької області по підвищенню ефективності виробництва зерна.

Публікації. Результати дослідження опубліковано в 11 наукових працях загальним обсягом 3,9 друк. арк., з яких особисто автора - 3,4 друк. арк., з них у наукових фахових виданнях - 6 праць.

Обсяг та структура роботи. Дисертаційна робота викладена на 196 сторінках комп'ютерного тексту, у тому числі основного тексту - 165 сторінок. Складається із вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, додатків. Дисертація включає 38 таблиць, 15 рисунків та 14 додатків. Список використаних джерел містить 152 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність та розглядається стан вивчення теми дослідження, визначається його мета, задачі, предмет і об'єкт, а також методологічна основа роботи, наукова новизна, практичне значення та апробація результатів.

У першому розділі - “Теоретичні основи формування та функціонування економічних відносин у зернопродуктовому комплексі” - досліджуються питання теоретичної сутності економічних відносин, окреслюється коло проблем, що виникають у відносинах між суб'єктами зернового і зернопродуктового ринків, розглядається сутність і види інтеграції у зернопродуктовому комплексі.

На основі проведеного аналізу численних літературних джерел автор приєднується до думки більшості авторитетних учених-економістів, вважаючи, що економічні відносини - це сукупність відносин між людьми у процесі виробництва та привласнення матеріальних і духовних благ у всіх сферах суспільного відтворення (безпосередньому виробництві, розподілі, обміні, споживанні).

Основу економічних відносин складає власність, що відображає відносини між людьми з приводу речей, які використовуються в процесі відтворення умов життя. Право власності виступає економічною базою формування та здійснення виробничих процесів. Власник засобів виробництва та його результатів визначає напрями виробничої діяльності, технологію виробництва, порядок і напрями розподілу результатів виробництва. При переході до ринку після проведення приватизаційних процесів економічні відносини суттєво змінюються. З'являються нові власники, які прагнуть будувати свої відносини на засадах самостійності, прибутковості, конкурентності та стабільності. Ось чому питання власності - головне для дослідження економічних відносин.

Економічні відносини в АПК можна класифікувати як внутрішньогосподарські, господарські, галузеві та міжгалузеві. Останні є зовнішніми відносинами підприємств. Вони зумовлюють найбільшою мірою результативність діяльності АПК, його сфер і комплексів. Підприємства різних сфер АПК як інтегровані і пов'язані з кінцевими результатами реалізації продукції (чи надання послуг) взаємно поступаються частиною прибутку своїм партнерам.

Економічні відносини у зернопродуктовому комплексі в ринкових умовах це, головним чином, відносини у сфері обмінних операцій, за допомогою яких регулюються господарські зв'язки між його ланками та здійснюється купівля-продаж зерна і продуктів переробки. Одним із факторів, що впливає на систему економічних відносин і сприяє стабілізації зернового виробництва та його подальшому розвитку надалі може стати інтеграція сільськогосподарських підприємств з підприємствами переробки та торгівлі зернопродуктами.

В загальноприйнятому розумінні інтеграція - це процес об'єднання різних підсистем для досягнення цілі організації та внесення окремих частин в єдине ціле зазначеної системи. Інтеграція у агропромисловому комплексі обумовлена тими ж причинами, що і кооперація, - посиленням спеціалізації. Інтеграція, на нашу думку, також обумовлена бажанням стабілізувати, а можливо й розширити виробництво в кожній із ланок за рахунок узгоджених дій у всій об'єднаній системі.

Під вертикальною інтеграцією у зернопродуктовому комплексі ми розуміємо об'єднання підприємств та виробництв у суміжних та взаємозв'язаних галузях, які ведуть до приєднання під єдиним управлінням всіх або головних фаз, стадій виробництва та обігу: виробництва зерна, заготівлі, транспортування, зберігання та переробки його, реалізації готових до використання зернопродуктів. Результатом агропромислової інтеграції може бути синергічний ефект у комплексі.

Суть агропромислової інтеграції полягає в тому, що поєднання зусиль підприємств різних галузей дозволяє подолати відірваність товаровиробників зерна від кінцевого споживача хлібопродуктів, посилити можливості комплексного використання матеріально - технічних засобів, організувати масово - серійне виробництво з найменшими затратами, а головне - справедливіше розподілити результати праці, що є стимулом для подальшої діяльності. Однією з основних проблем інтегрованого об'єднання, його стабільної діяльності є визначення об'єктивного підходу до розподілу кінцевого результату, отримуваного від реалізації готової продукції. Підходів може бути декілька. Між підприємствами різних галузей, які різняться за рівнем технологічної оснащеності, це може бути поділ за участю у формуванні новоствореної вартості, сукупного валового доходу та прибутку. Від того, наскільки економічно справедливо розподіляються кінцеві результати, зернопродуктовий підкомплекс буде розвиватися чи стагнувати, а разом з ним і весь агропромисловий комплекс.

Серед продуктових комплексів країни зернопродуктовий комплекс має найбільш важливе значення. За нашими ж розрахунками, які були проведені на матеріалах звітності Державного комітету статистики України за 1999 рік, у структурі продукції галузей народного господарства, які виробляють товари, частка зернопродуктового комплексу країни дорівнює 6,9%, що складає 8,9 млрд. гривень продукції в діючих цінах цього ж року. Якщо ж взяти до уваги місце зернопродуктового комплексу в структурі інших продуктових комплексів країни, то його частка тут становить майже 24 відсотки, або підвищилась на 3 відсоткових пункти, порівняно з 1989 роком. У 1999 році цим комплексом вироблено валової доданої вартості на суму біля 3236,7 млн. гривень, що складає 5,6% від загальної новоствореної вартості галузей, які виробляють товари.

До складу зернопродуктового комплексу входять борошномельна, макаронна, круп'яна, хлібопекарська, комбікормова та торговельна галузі.

Основу зернопродуктового комплексу країни складає виробництво зерна, що служить сировиною для подальшої переробки в інших підгалузях комплексу. Загальний стан сільськогосподарського виробництва, насамперед, визначається станом зернового господарства. Зернове господарство є основою аграрного сектора економіки України, а зернова галузь в Україні завжди була пріоритетною для наповнення ринку й традиційно вважається стратегічною, оскільки забезпечення всіх основних потреб у зерні здійснюється значною мірою за рахунок власного виробництва, до того ж реалізація зерна на експорт забезпечує надходження валюти в країну.

Важливою складовою частиною зернопродуктового комплексу є борошномельно-круп'яна промисловість країни, яка об'єднує в собі близько 7,5-8 тис. великих та малих підприємств. Борошномельна промисловість України є однією із найбільш потужних в переробній промисловості і має визначальний вплив на гарантування продовольчої безпеки держави та поліпшення життєвого рівня населення. Борошномельно-круп'яна і хлібопекарська промисловість тісно пов'язані із зерновим господарством, хоча розподільча система виключила тісні інтеграційні мотиви і безпосередню участь сільського господарства у розподілі кінцевих результатів співпраці.

На нашу думку, розширене відтворення сільськогосподарського виробництва й виробництва зерна зокрема, потребує формування чіткої стратегії вдосконалення системи міжгалузевих економічних відносин на засадах розвитку інтеграційних процесів в ланках продуктових підкомплексів та сприяння державної підтримки.

У другому розділі - “Розвиток економічних відносин у зернопродуктовому комплексі Вінниччини” здійснено економічний аналіз діяльності ланок зернопродуктового комплексу, існуючих економічних відносин між партнерами та оцінку їх ефективності.

Традиційно зернова галузь для господарств Вінниччини була відносно високорентабельною і забезпечувала більш як половину їх прибутку від реалізації рослинницької продукції; вона компенсувала господарствам збитки тваринницької галузі. Однак протягом останнього десятиріччя ефективність виробництва зерна товарного призначення, як і інших видів сільськогосподарської продукції, мала тенденцію до зниження. Це сталося через збільшення собівартості зерна в результаті зменшення врожайності, різкого зростання цін на матеріально-технічні ресурси для виробників зерна, відсутність відповідної бази для зберігання зерна в господарствах, що не дозволило скористатися вигодами сезонної кон'юнктури. Падіння ефективності негативно вплинуло на обсяги виробництва зерна, різко погіршилась його якість. Зернова галузь поступово перейшла на шлях екстенсивного розвитку. До того ж рівень ринкових цін на продукцію не забезпечував відповідної рентабельності.

Відміна державних закупівель зерна через державне замовлення та держконтракт змусила селянина шукати інші шляхи реалізації своєї продукції. Диверсифікація каналів збуту за умов відсутності ринкової інфраструктури виявилась досить складною.

Для численних підприємств товаровиробників зернової продукції, що утворилися в процесі приватизації землі, на часі стає створення асоціацій товаровиробників з вирішення проблем насінництва, координованого пошуку різних матеріальних засобів, збуту продукції. Саме ці питання може вирішити створення горизонтально інтегрованих підприємств.

Та для економічно-справедливого розподілу кінцевих результатів господарської діяльності всього зернопродуктового комплексу, підвищення стимулу до подальшого його розвитку найбільш придатною вважаємо вертикальну інтеграцію сільськогосподарських товаровиробників із переробниками та торгівлею, оскільки всі вони працюють у різних фазах цінових коливань. Чим нижчі ціни і доходи у селянина, тим краще економічне становище у переробника, та навпаки. Нестабільність кон'юнктури ж призводить до коливань доходів галузей-суміжників за роками (рис. 1). Це й спонукало нас до пошуку інструменту вирівнювання цін та доходів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Результати діяльності підприємств різних галузей зернопродуктового комплексу Вінниччини у залежності від зміни цін на зерно

Переробна галузь Вінниччини являє собою комплекс хлібоприймальних підприємств та елеваторів, насамперед, представництва державної акціонерної компанії “Хліб України”, а також млинів та крупорушок сільськогосподарських підприємств, що належать до підсобних промислів. У відповідності з державною програмою приватизації в 1997 році почався процес роздержавлення хлібоприймальних та зернопереробних підприємств області. Всі підприємства цієї галузі впродовж 1997-1998 років перетворились у відкриті акціонерні товариства. Паралельно з роздержавленням цих підприємств почалась скупка акцій комерційними структурами України та іноземними фірмами.

Підприємства хлібопродуктів виявились, у більшості своїй інвестиційно привабливими, бо діяльність їх була рентабельною навіть при тому, що протягом 90-х років виробництво борошна зменшилося більш як вдвічі, а круп - майже в десять разів (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка виробництва продуктів переробки зерна у Вінницькій області, тис тонн

Показники	Роки	2001 до 1990, %
	1990	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Виробництво борошно, всього	365,0	223,0	238,3	206,0	191,0	165,1	174,8	47,9
в т.ч.: підприємствами, що надають звітність 1-П	365,0	182,1	197,0	162,3	120,8	120,8	130,2	35,7
підприємствами підсобної промисловості	-	39,6	39,4	41,7	70,2	44,3	44,6	*
Виробництво круп, всього	134,8	41,4	34,2	19,9	29,6	18,8	13,7	10,2
в т. ч.: підприємствами, що надають звітність 1-П	134,8	32,6	24,8	12,2	19,1	11,4	5,8	4,3
підприємствами підсобної промисловості	-	8,8	9,4	7,7	10,5	7,4	7,9	*

Потужності хлібоприймальних підприємств області були розраховані на переробку зерна з 4-5 областей, а тому з відміною державного та регіональних контрактів залишилися недозавантаженими. В 2001 році переробними підприємствами Вінницької області використання потужностей становило не більше 15-20 відсотків від наявних, а це призводить до неефективного господарювання, збільшення собівартості зберігання та цін на послуги, що й призвело до подальшої відмови товаровиробників від послуг, які надаються регіональним монополістом.

Для забезпечення більш ефективної роботи зернопереробної галузі потрібно було приймати неординарні рішення, змінити стереотипи в своїх відносинах з товаровиробником. Щоб покращити ситуацію із забезпеченням себе відповідної якості сировиною, потрібно було налагодити співпрацю з сільськогосподарськими товаровиробниками з вирощування в області кращих сортів пшениці та інших зернових культур. Протягом останніх років хлібоприймальні та зернопереробні підприємства області почали активно інтегруватись з сільськогосподарськими товаровиробниками на умовах придбання в оренду значних площ землі. Проте такий шлях навряд чи є найбільш радикальним і дієвим з огляду на спеціалізацію.

Головними виробниками хліба і хлібобулочних виробів в області на даний час є підприємства ВАТ “Вінницяхлібпром” та Вінницька облспоживспілка. Основна діяльність вищеназваних підприємств - виробництво та торгівля хлібом і хлібобулочними виробами. Протягом останніх років виробництво хліба та хлібобулочних виробів в області зменшується (табл. 2).

Якщо в 1990 році вироблялось 258,0 тис. тонн хліба, то в 2001 році цей показник становив лише 80,6 тис. тонн, або менше третини. Причинами зменшення промислової випічки хліба є скорочення чисельності жителів області за цей період, зростання більш як в два рази ціни хліба та збільшення домашнього випікання його в сільській місцевості.

Таблиця 2

Динаміка виробництва хліба та хлібобулочних виробів у Вінницькій області, тис. тонн

Показники	Роки	2001 до 1990, %
	1990	1996	1997	1998	1999	2000	2001
Виробництво хліба, всього	258,0	114,0	108,9	95,2	89,9	81,9	80,6	31,2
в т. ч.: підсобними підприємствами	-	17,6	15,0	12,7	14,2	10,4	10,5	*
Кондитерські вироби, тис. тонн	52,4	9,6	22,0	36,0	42,2	51,0	54,3	103,6
в т. ч.: цукристі	31,9	6,5	17,6	26,7	30,8	41,3	45,7	143,3
борошняні	20,5	3,1	4,4	9,3	11,4	9,7	8,6	42,0

У третьому розділі дисертації - “Удосконалення системи економічних відносин між ланками зернопродуктового комплексу” - викладено основні напрями розвитку зернопродуктового комплексу Вінниччини і механізми здійснення інтеграційних процесів у ньому, розроблена економіко-математична модель оптимального розподілу доходів в інтегрованій системі, здійснено оцінку соціально-економічних наслідків та поглиблення державного регулювання ринкових механізмів.

На наш погляд, саме недосконалість економічних відносин між переробними і сільськогосподарськими підприємствами стало важливою причиною спаду не тільки обсягів виробництва, а й також зниження економічної ефективності функціонування всього зернопродуктового комплексу. Зважаючи на останнє, для забезпечення стабільних темпів зростання продуктивності зернового виробництва необхідно створити привабливі економічні умови для поєднання інтересів в усіх його ланках. Головна перевага інтеграційної діяльності - це те, що вона підвищує ефективність діяльності як всього комплексу, так і кожного окремого його учасника.

Однією із особливостей сучасного стану розвитку комплексів, в тому числі й зерновиробництва, є посилення залежності галузей одна від одної. Ось чому саме вертикальна інтеграція в комплексі могла б забезпечити єдність і неперервність відтворювального та технологічного процесів, стабілізацію виробництва і збуту; зниження витрат і підвищення якості кінцевої продукції, а також більш справедливий розподіл кінцевих результатів від їх сумісної діяльності.

Нами пропонується генеральна схема створення регіональної інтегрованої системи підприємств зернопродуктого комплексу Вінницької області (рис. 2).

Рис. 2. Схема створення регіональної інтегрованої системи підприємств зернопродуктового комплексу Вінницької області.

36

Схема передбачає створення ряду інтегрованих підсистем, які будуть працювати за окремими напрямками. В ній представлені підсистеми: хлібопекарна, комбікормова, макаронно-круп'яна, спиртова та пивоварна. В кожну з них буде включено ряд підприємств, які займаються видом діяльності у відповідності до призначення підсистеми і розташовані на території регіону. Ці підприємства є юридично самостійними і входять в систему функціонально.

Вважаємо, це будуть асоціації товаровиробників різних галузей та видів діяльності, які увійдуть в підсистеми регіонального інтегрованого об'єднання. Кількість підприємств, що буде входити в різні підсистеми залежить від напряму господарювання, об'ємів виробництва продукції з урахуванням ринкового попиту на неї. Інтеграторами в підсистемах, на наш погляд, повинні стати підприємства, які є виробниками кінцевої продукції. Саме вони є найбільш кредитоспроможними та зацікавленими в утворенні стабільної сировинної бази для своїх підприємств. Кожна інтегрована система заздалегідь має обумовлювати орієнтовні показники виходу кінцевої продукції і обсяги закупівель сировини, ціну реалізації на основі маркетингових досліджень попиту кінцевого споживача і можливостей товаровиробників, планову собівартість для кожного ланцюга. Ніхто із членів інтегрованої системи не може порушувати домовленості протягом узгодженого періоду, що і є основою стабільності системи.

Однією з найбільш важливих підсистем вертикальної інтегрованої системи підприємств для Вінницької області буде хлібопекарна, яка має об'єднати цілий ряд сільськогосподарських підприємств, борошномельні, хлібопекарні підприємства та торгівлю для безперебійного забезпечення населення хлібом та хлібобулочними виробами.

Нижче наведена розрахункова схема формування роздрібної ціни для хлібопекарного інтегрованого формування, яке об'єднує товаровиробників зерна, борошномельні підприємства, хлібокомбінати та торгівлю в межах Вінницької області (табл. 3). Враховуючи те, що кожна ланка повинна одержати рівновелику норму прибутку на весь авансовий капітал з врахуванням періоду обіговості оборотних засобів (в нашому розрахунку її рівень взятий 0,15, що відповідає розрахункам можливості ведення розширеного виробництва), нами розрахована нормативна роздрібна ціна одиниці хліба. Для умов господарювання 2000 року вона становила б 1,07 гривні, що відповідало платоспроможному попиту населення на цей товар. При цьому розраховуються обсяги реалізації, повна собівартість продукції, а також плановий прибуток кожної ланки окремо, також для комплексу в цілому. Це один із вдалих варіантів оптимального розподілу кінцевих результатів господарської діяльності.

Загалом механізми розподілу кінцевих результатів вертикальних інтегрованих систем можуть бути різними. На наш погляд, заслуговують на увагу такі: розподіл балансового прибутку з врахуванням вартості основних і обігових коштів та коефіцієнту обіговості останніх, тобто через середню норму прибутку, описаний вище; розподіл виручки від реалізації на кінцевому етапі пропорційно новоствореній валовій доданій вартості кожної ланки комплексу; отримання дивідендів з прибутку підприємств одних галузей за участь у статутному капіталі інших. Найбільш ефективно ці схеми можуть працювати саме в інтегрованих системах.

Вважаємо, що саме за такими інтегрованими підсистемами зернопродуктового комплексу - перспектива. Оскільки в їх межах може бути реально забезпечено рівновелике відтворення капіталу для всіх ланок комплексу.

Таблиця 3

Нормативний розрахунок формування відпускної та роздрібної ціни на хліб для ланок інтегрованого формування, грн. за 1 кг*

№ п/п	Показники	Сільське госпо- дарство	Борошно- мельне господарство	Хлібо- комбінат	Торгівля
1.	Власні витрати	0,25	0,08	0,19	0,10
2.	Вартість сировини або продукції	-	0,36	0,50	0,73
3.	Повна собівартість продукції	0,25	0,44	0,69	0,83
4.	У т.ч. амортизаційні відрахування	0,02	0,006	0,003	0,01
5.	Собівартість продукції без амортизації	0,23	0,434	0,687	0,82
6.	Вартість основних засобів	0,50	0,35	0,27	0,25
7.	Коефіцієнт норми прибутку	0,15	0,15	0,15	0,15
8.	Термін виробничого циклу, міс.	10	1	0,07	1,8
9.	Коефіцієнт оборотності витрат	0,85	0,083	0,005	0,15
10.	Прибуток на основні засоби	0,08	0,053	0,04	0,04
11.	Прибуток на оборотні засоби	0,03	0,005	0,001	0,02
12.	Всього прибутку	0,11	0,058	0,041	0,06
13.	Оптова ціна	0,36	0,50	0,73	0,89
14.	ПДВ	-	-	-	0,18
15.	Роздрібна ціна	-	-	-	1,07

* - хліб ярошенський із пшеничного борошна 1 сорту

У роботі розроблена економіко-математична задача одержання максимальної кількості валового прибутку в залежності від можливостей використання зерна та продуктів його переробки всіма ланками зернопродуктового комплексу та справедливий розподіл прибутку між учасниками інтегрованого об'єднання залежно від конкретного вкладу у досягнення кінцевого результату. Враховано також оптимізацію структури посівних площ, що дасть можливість забезпечити повні потреби зернопродуктового комплексу Вінницької області у різних видах зерна.

Аналіз одержаних результатів показав, що для забезпечення високої ефективності вирощування зернових культур необхідно забезпечити таку структуру їх посівних площ: озима пшениця - 61,0 %; ярий ячмінь - 12,2; зернобобові - 6,1; овес - 2,4; кукурудза на зерно - 18,3 відсотки. Найбільш раціональною вважається наступна структура використання зерна: для промислового виробництва хлібопродуктів - 3,5% валового збору зерна, для промислової переробки на борошно та крупи - 25,0, для переробки на спирт - 2,6, реалізація зерна селянам та на ринку - 46,7, на корм худобі та комбікорм - 22,2%.

При такій структурі посівних площ зернових та використання зерна прибуток від реалізації у зернопродуктовому комплексі Вінницької області міг би становити 646,3 млн. грн.. Для вертикально інтегрованої підсистеми з випікання хліба та хлібобулочних виробів він становив би 492,9 млн. грн., у тому числі: від виробництва зерна - 418,4 млн. грн., діяльності борошномельних підприємств - 64,7 млн. грн. та роботи хлібокомбінатів - 9,8 млн. грн.. Фактичний прибуток же цих підприємств в 2000 році був майже в 2,2 раза менший, ніж в інтегрованій підсистемі.

Вирішення економіко-математичної задачі дозволило зробити висновок, що в умовах господарювання 2000 року товаровиробники зернової продукції тільки за рахунок значно нижчого поновлення основного та оборотного капіталу (з урахуванням вартості землі) і неоптимального розподілу прибутку недоотримали коштів у сумі майже 70 млн. грн. Навіть за фактичними розрахунками за 2000 рік і матеріалами фінансової звітності підприємств борошномельної та хлібопекарної промисловості сільськогосподарські товаровиробники зерна не змогли одержати близько 25 млн. гривень.

Розробка даної економіко-математичної моделі дає змогу на регіональному рівні спрогнозувати загальні обсяги виробництва і розподілу зернових культур до 2004 року для забезпечення оптимального рівня діяльності всього зернопродуктового комплексу за умов мінімального адміністративного втручання.

Від рівня розвитку підкомплексу залежить ступінь задоволення потреб населення у хлібі та хлібобулочних виробах, а відтак соціальний клімат у регіоні. Саме тому державне регулювання у підкомплексі в сучасних умовах не виключається.

Інтегроване виробництво забезпечує “внутрішню страховку” підприємств однієї галузі підприємствами іншої. Однак може так статися, що “внутрішнього страхування” може не вистачити через занадто несприятливу кон'юнктуру на ринку зерна та зернопродуктів, або екстремальні ситуації. В такому випадку держава має сприяти тому, щоб інтегроване виробництво не занепало. Це може бути зроблено різними економічними регуляторами, а саме: через пільги у оподаткуванні, кредитуванні та страхуванні, дотування, а також через державну участь в діяльності інтегрованих систем на правах акціонерів, сприянні у залученні потенційних інвесторів. Запобігання надмірній концентрації виробництва, яка призводить до монополізації в підкомплексах - це теж справа держави. Підприємства-товаровиробники також потребують допомоги держави у створенні інфраструктури збуту, інформаційного забезпечення.

Таким чином, вертикальна інтеграція в зернопродуктовому комплексі є логічною реакцією на складнощі ринкової ситуації, а мета її - пошук ефективних механізмів реалізації економічних інтересів товаровиробників шляхом формування організаційних утворень певного функціонального призначення.

ВИСНОВКИ

Проведені дослідження щодо розробки економічних відносин у зернопродуктовому комплексі Вінницької області дають підстави зробити висновки та обгрунтувати основні пропозиції щодо їх удосконалення на взаємовигідній основі для всіх її учасників:

1. Зернопродуктовий комплекс - це один з найважливіших і найбільших підкомплексів агропромислового комплексу країни. У структурі обсягів продукції галузей народного господарства, що виробляють товари, в ньому виробляється 6,9% від їх загального обсягу. Зернопродуктовому комплексові України в загальній структурі продуктових підкомплексів АПК належить майже одна четверта вартості інших. Протягом 1999 року підприємствами комплексу вироблено валової доданої вартості на суму біля 3236,7 млн. гривень, що складає 5,6% від загальної новоствореної вартості галузей, які виробляють товари. Для Вінницької області зернопродуктовий комплекс є пріоритетним, оскільки він об'єднує майже 100 відсотків сільськогосподарських товаровиробників, 127 промислових підприємств переробної галузі, господарства населення, частину торговельної та транспортної галузі. За 1999 рік у зернопродуктовому комплексі регіону вироблено більш як десяту частину (10,9%) всієї валової доданої вартості Вінниччини. Від нього значною мірою залежить розвиток економіки всього регіону та забезпечення населення соціально важливим продуктом - хлібом та хлібобулочними виробами, а відтак й соціальний клімат.

2. За роки становлення ринкових відносин у зернопродуктовому комплексі Вінниччини, як і в цілому по Україні, мало місце значне коливання об'ємів виробництва та зниження економічної ефективності по його окремих ланках. Рентабельність виробництва зерна протягом 1996-2001 років зазнавала значних різких коливань від найменшого значення в 1998 році - 7,6% до найвищого в 2000 році - майже 93%. При цьому борошномельні підприємства, хлібокомбінати, торгівельні та різні посередницькі структури одержували щорічні стабільні прибутки за рахунок свого монопольного становища у регіоні, сприятливої для них кон'юнктури ринку, яка часто регулювалась на шкоду зерновиробнику. Агропромислова інтеграція в зернопродуктовому комплексі - процес технологічного, економічного та організаційного об'єднання взаємопов'язаних етапів виробництва зерна, його переробки, хлібовипікання та торгівлі зернопродуктами. Механізми інтеграції підприємств комплексу в умовах ринку можуть бути різними, а саме: придбання акцій підприємств різних галузей один у одного з метою отримання дивідендів; торгівля за узгодженими цінами та обсягами, в результаті якої відбувається розподіл чистого прибутку з урахуванням середньої норми прибутку; розподіл виручки від реалізації продукції на кінцевому етапі пропорційно валовій доданій вартості, створеній кожною ланкою інтегрованої системи.

3. Подальшого ефективного розвитку зернопродуктового комплексу Вінниччини можна досягти лише шляхом вертикального об'єднання підприємств, тобто міжгалузевої інтеграції, яка дасть змогу узгодити економічні інтереси всіх учасників процесу і одержати стабільні позитивні кінцеві результати. Це є цивілізований шлях узгодження економічних інтересів діяльності підприємств різних галузей і форм власності. Нестабільність кон'юнктури та сильні її перепади призводять до нестабільності одержання доходів і прибутків за галузями діяльності, неможливості для них розвиватися синхронно, стабільно й ефективно.

4. Аналіз варіантів механізмів інтеграції підприємств показує, що всі вони можуть застосовуватись в практиці, маючи як свої недоліки, так й переваги. Акціонування - найбільш простий із варіантів об'єднання підприємств різних галузей, але застосування його доцільно при наявності відповідної законодавчої базі в державі. Розподіл кінцевого результату з урахуванням узгоджених обсягів і цін побудований на врахуванні середньої норми прибутку ланок зернопродуктового комплексу - більш трудомісткий процес, який вимагає досить точних економічних розрахунків нормативної собівартості. Його перевага - в забезпеченні рівної прибутковості для різних галузей виробництва на основі рівновеликої норми прибутку. Розподіл виручки від реалізації кінцевої продукції комплексу через валову додану вартість кожної ланки інтегрованого об'єднання, як і варіант розподілу через середню норму прибутку, також потребує узгодження об'ємів реалізації та ціни. Однак варіант надає можливість регулювати затрати на виробництво продукції в кожній ланці без нормативних обмежень, збільшуючи власний прибуток за рахунок економії з оплати праці. Всі перераховані методи регулювання економічних відносин найбільш ефективно можуть проявитися саме в інтегрованих системах. За цих умов вони практично не потребують втручання держави.

5. Розроблена нами економіко-математична модель вертикально інтегрованих підприємств зернопродуктового комплексу Вінниччини показала, що можна збільшити виробництво продукції та прибуток всього комплексу навіть не за рахунок кінцевих споживачів, а стабілізувавши роботу кожної ланки, забезпечуючи рівну прибутковість на вкладену гривню і цивілізовані економічні відносини між підприємствами різних галузей. Найбільш раціональною з досягненням найвищої ефективності роботи всього зернопродуктового комплексу до 2004 року можна вважати наступну структуру використання зерна: для виробництва хлібопродуктів - 3,5% валового збору зерна, для промислової переробки на борошно та крупи - 25,0, для переробки на спирт - 2,6, реалізація зерна селянам та на ринку - 46,7, на корм худобі - 22,2%. Потребує суттєвих змін і структура посівів зернових, щоб забезпечити всі потреби зернопродуктового комплексу. Розроблена модель задачі є прийнятною для об'єктивного розподілу прибутку між учасниками інтеграції залежно від конкретного вкладу у досягнення кінцевого результату. Вона показала, що на даному етапі розподіл кінцевих результатів йшов на користь переробників зерна, хлібопеків, а не його виробників.

...