Розвиток різноукладності у сільському господарстві регіону

36

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут аграрної економіки Української академії аграрних наук

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

РОЗВИТОК РІЗНОУКЛАДНОСТІ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕГІОНУ

Спеціальність 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

БРУС ВАСИЛЬ ХОМИЧ

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік УААН, заслужений діяч науки і техніки України Юрчишин Володимир Васильович, Інститут аграрної економіки УААН, завідувач відділу аграрної та соціальної політики

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН Андрійчук Василь Гаврилович, заступник завідувача кафедри аграрного менеджменту, Київський Національний економічний університет, Кабінет Міністрів України, м. Київ;

кандидат економічних наук Федієнко Павло Миколайович, старший науковий співробітник відділу аграрної економіки і земельних відносин Української академії аграрних наук, м. Київ

Провідна установа: Національний аграрний університет, Кабінет Міністрів України, кафедра аграрної економіки, м. Київ

Захист дисертації відбудеться “18” лютого 2003 р. о 14.30 год. на засіданні вченої ради Д 26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, кімн. 212.

Автореферат розісланий 4 січня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник В.А. Пулім

АНОТАЦІЯ

Брус В.Х Розвиток різноукладності у сільському господарстві регіону. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 2002.

Досліджено науково-прикладну сутність, цільове завдання, особливості і механізми розвитку укладів та формування різноукладності в аграрному секторі територіально-адміністративного регіону (області).

При істотних відмінностях між різними трактуваннями категорії “уклад” спільним для них є її розгляд з позицій виробничих відносин, підпорядкованих інтересам суб'єктів укладотворення. Згідно цьому у даному дослідженні виробничий сільськогосподарський уклад розглядається як соціально-економічна категорія, в основі якої знаходяться пріоритети, інтереси, відповідні їм типи економічної поведінки селян та інших сільських жителів, що реалізуються в обраних ними організаційно-правових утвореннях (формах господарювання) та особливостях їх виробничо-господарського функціонування. Під впливом соціально-економічних перетворень у сільському господарстві досліджуваної області відбувається консолідація системи укладів (селянського, приватно-орендного, виробничо-забезпечуючого, соціального), субукладів та укладоутворюючих елементів. У дисертації розглянуто особливості трансформації укладів, втрата окремими з них (зокрема, державним) помітного місця у виробництві сільськогосподарської продукції при одночасному перетворенні селянського укладу в своєрідного монополіста виробництва продукції сільського господарства. Обгрунтовано науково-методологічні основи становлення різноукладності як системи та її окремих складових, організація управління розвитком відповідних процесів, найважливіші напрями і механізми виведення укладотворення на організаційно та результативно якісно вищий рівень.

Ключові слова: уклад, різноукладність, укладоуворення, трансформація укладів, соціальна база укладів, внутрішній потенціал укладів, управління розвитком різноукладності.

АННОТАЦИЯ

Брус В.Х. Развитие разноукладности в сельском хозяйстве региона. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. Институт аграрной экономики УААН, Киев, 2002.

Под воздействием реформирования аграрных отношений в сельском хозяйстве Украины получили развитие новые социально-экономические процессы и явления, в числе которых проявляются углубление многоукладности, трансформация традиционных укладов, формирование новых укладов, субукладов и других укладообразующих элементов.

При существенных различиях в определении сущности этой категории общим для них является рассмотрение уклада с позиций производственных отношений, подчиненных интересам субъектов укладообразования. В соответствии с этим в диссертации сельскохозяйственный производственный уклад рассматривается как социально-экономическая категория, в основе которой находятся интересы, приоритеты и соответствующие им типы экономического поведения крестьян и других сельских жителей, которые реализуются в избранных ими формах хозяйствования, отличающихся между собой особенностями производственно-хозяйственного функционирования. При этом уклад принимается как неформализованная (в понимании - организационно и административно неконсолидированная) социально-экономическая система, сердцевиной которой является крестьянин с его социальной сущностью и избранным им способом производственно-хозяйственной деятельности.

Разработанная в диссертации структура сельской укладности объединяет в себе государственный, приусадебный, частно-орендный и производственно-обеспечивающий уклады с выделением в некоторых из них субукладов, а также социальный (социально-обеспечивающий) уклад и укладообразующие элементы.

Из научно-методологических характеристик формирования многоукладности в диссертации выделяются: подчиненность всей системы укладообразования интересам по возможности наиболее полного удовлетворения потребностей первоосновы села и сельскохозяйственного производства - крестьянина и других сельских жителей, создание для них привлекательной и надежной системы жизнеобеспечения; соответствие становления многоукладности целевым установкам государственной аграрной политики и региональным особенностям отрасли; надежное научно-организационное обеспечение потребностей эффективного развития разноукладности и др. Одной из научно-методологических предпосылок эффективного развития разноукладности принимается необходимость его целенаправленного регулирования по государственной, региональной и местной линиям. Оно должно обеспечивать полную согласованность и синхронизацию деятельности соответствующих органов управления.

Одной из организационных мер по достижению этой цели должно стать дополнение общепринятой системы управления сельским хозяйством и развития социально-экономических отношений в нем нетрадиционной для нее функции регулирования становления разноукладности, основными слагаемыми которой являются прогнозирование развития укладообразования, создание предпосылок для развития каждого отдельного уклада и всей их системы, последовательный соответствующий мониторинг с глубоким анализом его результатов, разработкой на их основе направлений и механизмов ускорения и углубления процессов развития разноукладности. Достижению этой цели будет способствовать формирование вокруг этой проблемы благоприятной среды с ее нормативно-правовыми, экономическими, организационными и социальными слагаемыми.

Обобщение первых итогов развития разноукладности подводит к выводу, что ее будущее в очень большой степени будет находиться в зависимости от социально-экономической ситуации в аграрном секторе экономики. Пока что она ограничивает возможности эффективного развития укладообразующих процессов. Однако проявление положительных тенденций в развитии социально-экономических отношений на селе создает предпосылки для соответствующих сдвигов в укладообразовании. В свою очередь становление сельских укладов и всей их совокупности следует рассматривать в числе факторов, способствующих преодолению больших сложностей в развитии агропродовольственной сферы экономики. Достижению этой цели будет способствовать изучение и использование в практике внутреннего потенциала развития каждого уклада.

В диссертации особое место отведено исследованию социальных аспектов развития разноукладности, в том числе возрождению к дальнейшему укреплению социальной базы села, формирование в нем благоприятной для крестьян и других его жителей среды жизнеобеспечения.

Ключевые слова: уклад, разноукладность, укладоформирование, трансформация укладов, социальная база укладов, внутренний потенциал укладов, управление развитием разноукладности.

SUMMARY

Brus U.H. Developing of the multistructure economy in village of region - Manuscript.

Thesis for a scientific degree of the candidate of economic sciences by the specialty 08.07.02/ Economics and Agro-Industrial Complex. Institute of Agricultural Economics of the Ukrainian Academy of Agricultural Sciences, Kyiv, 2002.

The scientific - applied essence, target task, peculiarities and mechanisms of development of structure and formation of multistructure in agrarian sector of territorial-administrative region is investigated.

At essential differences between different interpretations of the category “economical structure” common for them there is its consideration from position of the industrial attitudes subordinated to interests of the subjects structure forming. According this in given investigation the industrial agricultural structure is considered as a socio economic category, the basis of which there are priorities, interests and types, appropriate to them, of economic behavior of the peasants and other rural inhabitants, which are realized in the selection of organized-and-legal formations and features of their industrial -and-economic functioning. This structure is accepted as not formalized (in understanding organized and administrative not consolidated) socio economic system, the core of which is the peasant with his social essence and selected way of industrial -and-economic activity.

Under the influence of socio economic transformations in the researched area occur the consolidation of the system of economical structures (private plot, private lease farm; resource promotion, social) substructure and structure forming elements.

In the thesis the peculiarities of transformation of structures and the separate loss of them are considered (in particular, state) appreciable place in manufacture of agricultural production at simultaneous transformation of private plot structure in original monopolist of agrarian sector.

The scientific and methodological basis of the foundation of multistructure as the system and its separate compound, the organization of management of development of the appropriate processes, major directions and mechanisms of a conclusion structure forming on the highest level are proved.

Key words: structure, multistructure, transformation of structure, social base of structure, internal potential of structure, management of development.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реформування аграрних відносин спричинило розвиток у сільському господарстві нових соціально-економічних процесів і явищ, одним з яких є поглиблення його різноукладності. Історично зумовлена в українському селі різноукладність набуває нетрадиційних рис розвитку: здійснюється її трансформація, відмирають одні уклади, замість них з'являються нові. Традиційні для сільського господарства України уклади набувають нових рис і особливостей. Збільшується кількість чинників, які впливають на характер розвитку окремих укладів та їх сукупності, яка формує різноукладність. Проблеми розвитку сільськогосподарської галузі одночасно стають проблемами формування і функціонування укладності на селі, її соціальних, організаційних, економічних та інших складових. У свою чергу процес, глибина і соціально-економічна результативність розвитку різноукладності стають чинниками, що впливають на вирішення проблем аграрного сектора економіки.

Під впливом цих та інших чинників і обставин виникла об'єктивна необхідність формування нової гілки аграрно-економічних досліджень - теоретико-методологічних і науково-прикладних складових розвитку різноукладності на селі. При цьому невідкладним завданням стає вивчення теорії і методології сучасного укладотворення, організації розвитку різноукладності, її соціального, організаційного та управлінського забезпечення. Аналіз ситуації, що складається в укладотворчих процесах, вказує на те, що науково-прикладне вивчення даної проблеми стосовно сучасних умов, оглядової і більш віддаленої перспективи тільки започатковується. Це дає підставу для висновку про достатньо високу актуальність обраної для дисертаційного вивчення проблеми.

Стан вивчення проблеми. Хоч категорія “уклад” має давнє історичне коріння, стосовно сучасних умов, які сформувалися під впливом глибоких перетворень у процесі аграрної реформи, проблема різноукладності досліджена дуже мало. Одним з наслідків її новітнього характеру є надзвичайно обмежена кількість необхідної для дослідження наукової, статистичної, первинної та іншої інформації. Певною мірою вивчення проблеми полегшується можливістю використання при відповідних дослідженнях суміжної інформації, якою багаті перетворювальні процеси на селі. У зв'язку з цим до дослідників проблеми виправдано відносити не лише тих, хто вивчає її безпосередньо, а й з певною умовністю тих, хто досліджує соціально-економічні аспекти аграрних відносин. Відповідно при підготовці дисертації використані науково-прикладні розробки вітчизняних (В.Г. Андрійчук, І.Ф.Баланюк, М.В.Вишиванюк, П.І.Гайдуцький, В.Г. Галанець, М.В. Гладій, О.В. Крисальний, М.А. Лендел, М.Й. Малік, В.Я. Месель-Веселяк, І.Р. Михасюк, О.М. Онищенко, В.П. Рябоконь, П.Т. Саблук, М.П. Сахацький, В.М. Скупий, А.М. Стельмащук, М.М. Федоров, Г.В. Черевко, Л.М. Шевченко, О.М. Шестопаль, В.В. Юрчишин та інші) і зарубіжних (А.Н. Адукова, О.М. Ємельянов, В.В. Кузнецов, І.В. Курцев, Р.Кучков, В.В. Милосердов, О.О. Ніконов, А.В. Петриков, А.Є. Романов, Ж. Сундетов) дослідників.

Проте їх дослідження охоплюють лише окремі аспекти проблеми і не дають хоча б найбільш загального уявлення про сучасну трансформацію укладів, глибинні процеси і явища, що відбуваються при цьому, регіональні особливості їх прояву, соціально-економічну результативність. Узагальнюючі наукові праці з цього приводу авторові дисертації не зустрічалися. Наскільки відомо, дане дисертаційне дослідження є першою спробою комплексного вивчення проблеми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Досліджені у дисертації питання є складовою виконуваної у відділі аграрної і соціальної політики Інституту аграрної і соціальної політики УААН у 2001-2005 рр. наукової програми “Трансформування організаційно-економічних відносин до соціально-орієнтованих ринкових умов в АПК”, затвердженої Міністерством аграрної політики України і Президією Української академії аграрних наук у грудні 2000 року.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження визначена розробка теоретико-методологічних і науково-прикладних основ розвитку різноукладності у сільському господарстві в процесі і під впливом дії сучасних аграрних відносин з одночасним вивченням особливостей їх практичного прояву і соціально-економічної результативності в одному з регіонально-адміністратив-них утворень України - Івано-Франківській області. Для досягнення цієї мети визначено такі основні завдання дослідження:

поглибити науково-прикладне розуміння сутності соціально-економічних укладів у сільському господарстві стосовно розвитку сучасних аграрних відносин;

здійснити структуризацію укладів і субукладів, вивчити їх цільове призначення та особливості виробничих відносин у кожному з них;

вивчити й узагальнити характер формування укладів, проаналізувати особливості їх становлення на початковому етапі пореформеного розвитку сільського господарства;

обгрунтувати основні напрями розвитку різноукладності та управління ними на сучасному етапі розвитку аграрних відносин, шляхи і механізми підвищення соціально-економічної результативності функціонування укладів, ефективного використання їх внутрішнього потенціалу.

Предметом дослідження є соціальні, організаційні та економічні процеси і механізми функціонування укладів на пореформеному етапі розвитку аграрного сектора.

Об'єктом дослідження є аграрний сектор економіки Івано-Франківської області.

Методологія і методика дослідження. Використані у процесі дисертаційного дослідження теоретико-методологічні положення об'єднані у три групи. Перша група містить найбільш загальні науково-методологічні засади пізнання соціально-економічного розвитку, прийнятні для даного дослідження найбільш суттєві положення сучасної економічної теорії, а також загальноекономічні основи системних підходів до вивчення соціально-економічних відносин в аграрній сфері. Друга група об'єднує Закони України, інші нормативно-правові акти, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, інструктивні матеріали міністерств і відомств, що стосуються аграрного сектора економіки. Третю групу науково-методологічних та організаційно-методичних положень становлять відповідні напрацювання безпосередньо автора дисертації.

Методи дослідження підпорядковувалися вимогам системного вивчення досліджуваних процесів і явищ. При розгляді загальних питань розвитку аграрного сектора використовувався метод історико-економічного аналізу; метод побудови рядів динаміки - при вивченні розвитку сільського господарства в області; аналітичних порівнянь - при співставленні даних по різних укладах; графічний - при аналізі розвитку досліджуваних процесів у динаміці; абстрактно-логічний - при обгрунтуванні розвитку різноукладності на перспективу.

Наукова новизна одержаних результатів. Виконана робота є першим в Україні комплексним дисертаційним дослідженням проблем розвитку різноукладності на селі. Його наукова новизна полягає в наступному:

поглиблено розуміння сутності виробничого укладу стосовно умов пореформеного етапу розвитку аграрних відносин у частині обгрунтування місця і ролі в розвитку різноукладності власності, її суб'єктів, способів використання і форм господарювання;

вперше з використанням соціально-економічних характеристик різноукладності розроблена концептуальна структура сільських укладів стосовно сучасних умов розвитку аграрного сектора з виділенням у ній сукупності виробничих і соціального (соціально-забезпечуючого) укладів, субукладів та укладоутворюючих елементів;

вперше обгрунтовано цільове призначення різних укладів і субукладів та особливостей виробничих відносин у кожному з них;

обгрунтовано шляхи, механізми і функції підвищення єдності ролі державного, регіонального і місцевого управління розвитком різноукладності на основі формування відповідної кадрово-управлінської вертикалі і сприятливого для укладоутворення соціального, економічного та організаційного середовища, виділення в системі цілеспрямованого регулювання розвитку сільського господарства окремої функції управління формуванням різноукладності;

узагальнено особливості і перші результати розвитку укладів, обгрунтовані напрями і механізми підвищення ефективності їх функціонування на основі поєднання відповідних можливостей, створюваних державою, і внутрішнього потенціалу агроформувань кожного даного укладу та субукладу;

вперше досліджено й узагальнено напрями і тенденції диверсифікації виробництва у сільському господарстві області в процесі аграрної реформи шляхом розвитку ринкової інфраструктури, переорієнтації значної частини селянських господарств на вирощування на землях домогосподарств нетрадиційних для них видів сільськогосподарської продукції, зокрема цукрових буряків, концентрації в них вирощування зернових культур, розвитку приватних обслуговуючих видів самозайнятості сільських жителів, у тому числі в мережі сільського зеленого туризму та ін.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані в процесі роботи над дисертацією результати відкривають можливості і шляхи прискорення темпів становлення сільськогосподарських укладів, підвищення соціально-економічної результативності їх розвитку та соціальної захищеності суб'єктів укладотворення. Виконані на матеріалах однієї області, вони можуть мати практичне значення при вивченні розвитку різноукладності в інших регіонах країни. Результати дослідження впроваджені у практику сільського господарства Івано-Франківської області (довідка Івано-Франківської облдержадміністрації № 37/01-18/01 від 23 вересня 2002 року). Вони використовуються також у навчальному процесі Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (довідка № 05-01-167 від 24 вересня 2002 року).

Особистий внесок здобувача. Науково-прикладні результати дисертаційної роботи одержані особисто її автором. Йому належить повне авторство на викладені у дисертації матеріали, у тому числі ті з них, які становлять її наукову новизну.

Апробація науково-прикладних результатів. Основні результати дослідження доповідались на Міжнародній науковій конференції “Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні” (Чернівці, 7-8 квітня 1998 року), на Міжнародній науково-практичній конференції “Маркетинг та логістика в системі менеджменту” (Львів, 22-24 жовтня 1998 року).

Публікації. Результати дослідження викладено в 9 наукових працях загальним обсягом 1,83 др. аркушів, у тому числі 5 статей обсягом 1,10 др.арк. у фахових виданнях.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 162 стор. комп'ютерного тексту, містить 31 таблицю, 8 рисунків. Складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних та інших джерел 130 найменувань, двох додатків.

різноукладність аграрний територіальний регіон

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Наукові основи розвитку різноукладності на селі” розглядаються соціально-економічна сутність категорій укладу та різноукладності, трансформація сільськогосподарських укладів, особливості їх цільового призначення і властивих кожному з них виробничих відносин.

В дисертації відзначається, що категорія “уклад” має порівняно давню історію і характеризується множинністю близьких за сутністю, проте не повністю ідентичних наукових визначень. В одних випадках увага зосереджується на суспільно-політичних аспектах категорії, в інших йдеться про уклад взагалі або його виробничу сутність. Саме з цих (останніх) міркувань уклад і різноукладність розглядаються в даному дисертаційному дослідженні.

Одне з методологічних положень вивчення укладів полягає в тому, що вони формуються і проявляються у практиці на об'єктивних засадах. Їх ніхто не створює, вони є винятково результатом розвитку суспільства, який під впливом історично зумовлених причин викликає до життя формування нових укладів, обмежує розвиток певних з них, прискорює трансформацію одних укладів в інші. Останнє в сучасних умовах проявилось, зокрема, у поступовому відмиранні глибоко одержавленого у радянські часи колгоспно-кооперативного укладу з уніфікованою колгоспною формою господарювання і притаманними їй глибоко одержавленими виробничими відносинами в недержавні укладоутворюючі структури ринково-підприємницького типу.

З методологічних позицій винятково важливим є також сформульований у дисертації висновок, що визначальним у розвитку укладів та їх систем (різноукладності) мають бути інтереси людини (стосовно сільського господарства - кожного селянина і селянства взагалі) з її особливостями світосприйняття, ставлення до нетрадиційних процесів на селі, уміння використати їх для побудови свого майбутнього.

Узагальнення матеріалів наукових джерел і власні дослідження автора дисертації підводять до виправданості розглядати уклади як складні соціальні системи з притаманними їм сутнісними характеристиками, до найважливіших з яких належать:

власність - як соціальна база укладу, якою володіє не уклад як такий, а кожний окремо взятий господарюючий суб'єкт, охоплюваний ним;

власник - як носій власності, персоніфікована соціальна основа укладу, інтересам якої має підпорядковуватися формування і функціонування кожного укладу зокрема та всієї системи різноукладності;

спосіб використання власності - індивідуалізована форма реалізації суб'єктами власності прав на неї. Індивідуалізована, тому що виключне право обирати таку форму має право лише кожний окремо взятий суб'єкт укладотворення;

тип (форма) господарювання - організаційна основа функціонування виробничо-господарських структур, охоплюваних кожним даним укладом;

виробничі відносини - організаційні, економічні та соціальні механізми, що використовуються у процесі формування і функціонування кожного укладу зокрема і всієї системи різноукладності.

Єдність таких характеристик має у своїй основі поступально соціальну спрямованість розвитку сільських укладів.

Відповідно до цього виробничий сільськогосподарський уклад в дисертації розглядається як соціально-економічна категорія, яка уособлює пріоритети, інтереси та відповідні їм типи економічної поведінки селян й інших сільських жителів, що реалізуються в конкретних відносинах власності, формах господарювання та особливостях виробничих відносин. При цьому уклад приймається як неформалізована (у розумінні - адміністративно та організаційно неконсолідована) соціально-економічна система, серцевиною якої є селянин з його соціальною сутністю й обраними ним способами виробничо-господарської діяльності і життєзабезпечення.

Не порушуючи загальноприйнятого розуміння укладу і не вступаючи з ним у протиріччя, таке трактування лише деталізує його з погляду більш конкретних характеристик соціальної сутності.

З інших науково-методологічних положень розвитку різноукладності у дисертації розглядаються: його відповідність цільовим завданням, вимогам і потребам ефективного здійснення державної та регіональної аграрної політики; узгодження відповідних процесів з особливостями пореформеного розвитку сільського господарства кожного даного регіону; своєчасне і всебічне опрацювання науково-організаційного забезпечення розвитку різноукладності; дотримання при цьому принципів багатоформності (поліформічності) укладів, адаптивності та варіантності.

Вивчення результатів сучасного розвитку різноукладності дало автору дисертації можливість здійснити структуризацію сільськогосподарських укладів (рис. 1).

Рис.1. Концептуальна структура сільської укладності

Аналіз сучасної укладоутворюючої ситуації на селі та найбільш загальні передбачення щодо її подальшого розвитку дали підстави виділити в ній один державний і три недержавних уклади: селянський, приватно-орендний і виробничо-забезпечуючий. При цьому в приватно-орендному укладі формується кілька субукладів: індивідуально-орендний (у статистиці він розглядається як приватний), господарсько-товаристський, виробничо-кооперативний і фермерський. У виробничо-забезпечуючому укладі прослідковується два субуклади - ринково-інфраструктурний і кооперативно-обслуговуючий.

Принципово новим у структуризації сільської укладності є обгрунтування необхідності виділення соціального (соціально-забезпечуючого) укладу. Це зумовлено не лише винятковою важливістю соціальної сфери на селі, а й тим, що виділення такого укладу може стати чинником, який сприятиме її організаційно-управлінській консолідації, розгляду охоплюваних нею різних за цільовим призначенням складових як єдиного соціального цілого і, як наслідок цього, позитивно впливати на її розвиток.

Окреме місце в сучасному укладотворенні відводиться сільсько-зелено-туристському і міграційно-трудовому укладоутворюючим елементам. Увага до першого з них зумовлена активізацією розвитку в Прикарпатті сільського зеленого туризму, який, вірогідно, уже найближчим часом буде об'єднувати навколо себе все більшу кількість сільських жителів, у першу чергу в передгірських і гірських районах. Пропозиція розглядати окремо міграційно-трудовий укладоутворюючий елемент зумовлена масовим виїздом прикарпатців у пошуках роботи, у тому числі в країни далекого зарубіжжя, що порушує усталений спосіб життя у прикарпатських селах і певною мірою впливає на характер укладотворення. Не виключено, що ці укладоутворюючі елементи не переростуть в окремі уклади, проте не помічати їх прояву було б невиправдано.

Обгрунтовуючи таку структуризацію різноукладності, дисертант виходить з того, що вона не претендує на вичерпність і безальтернативність й може стати предметом дискусії як щодо її побудови, так і з приводу назв укладів і субукладів.

У даному розділі дисертації досліджено також особливості цільового призначення (цільової функції) укладів та субукладів і властивих їм виробничих відносин. Окреме місце в ній відведено вивченню фаз розвитку різноукладності, яких виділено чотири: формування відповідних передумов розвитку різноукладності в процесі здійснення аграрної реформи; їх практичне втілення в процесі виконання Указу Президента України від 3 грудня 1999 року “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”; поступове становлення укладів і різноукладності; виведення функціонування різноукладності на соціально-економічний рівень, який відповідав би інтересам суб'єктів укладотворення і держави.

Розділ 2 “Особливості формування і функціонування сільськогосподарських укладів у регіоні” дисертації присвячено аналізу функціонування виробничих укладів на початковому етапі пореформеного розвитку аграрного сектора регіону. Особливості його розглядаються, з одного боку, як загальні, спільні для всіх укладів і субукладів, а з іншого, - як часткові, специфічні для кожного укладу. Серед особливостей першої групи найбільш загальними є дві. З одного боку, повна залежність від здійснюваної державою аграрної політики, з іншого - прояв у сучасному розвитку негативних явищ, які перейшли в уклади, що формуються, несприятливих рецидивів недалекого минулого (повільне усвідомлення частиною селян їх соціального статусу як власників, розгляд агроформувань нових типів як своєрідне продовження колишніх колгоспів). Одночасно з цим було б невиправдано не бачити поступове утвердження іншої, прогресивної особливості, сутність якої полягає в активізації пошуків селянами та іншими сільськими жителями більш прийнятних для них форм господарювання і самозайнятості.

Ще одна загальна особливість розвитку різноукладності полягає у тому, що і в пореформений період проявляються тенденції, які склалися в процесі аграрної реформи. Зокрема, зростає частка валової продукції, яку виробляє селянський уклад при абсолютному і відносному зменшенні обсягів виробництва у приватно-орендному укладі, практично повна втрата виробничого значення державним укладом і поступове зростання виробництва сільськогосподарської продукції селянськими (фермерськими) господарствами (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка частки укладів у виробництві валової продукції сільського господарства в Івано-Франківській області

Роки	Господарства всіх укладів	Селянський уклад	Приватно-орендний уклад
	млн. грн. *	%	млн. грн. *	%	млн. грн. *	%
1992	906,7	100	591,0	65,2	315,7	34,8
1993	923,6	100	625,3	67,7	298,3	32,3
1994	801,9	100	559,7	69,8	242,2	30,2
1995	826,5	100	615,1	74,4	211,4	25,6
1996	820,5	100	674,7	82,2	145,8	17,8
1997	786,3	100	656,1	83,4	130,2	16,6
1998	648,6	100	545,4	84,1	103,2	15,9
1999	674,4	100	584,6	86,7	89,8	13,3
2000	742,6	100	674,1	90,8	68,5	9,2
2001	1544,5	100	1441,4	93,3	103,1	6,7

^* У 1992-2000рр. - в цінах 1996 року, в 2001р. - 2000 р.

До найважливіших особливостей формування селянського укладу належать:

надання селянам та іншим сільським жителям області за досліджуваний період 87,3 тис. га земельних угідь, що, крім збільшення на них виробництва продукції, зумовило зростання чисельності сільських домогосподарств від 305,6 тис. у 1992 р. до 415,6 тис. га у 2001 р. (або на 36 %) при незначному (від 0,58 га до 0,64 га, або на 10,3 %) збільшенні площі сільськогосподарських угідь у розрахунку на одне домогосподарство;

приєднання власниками земельних паїв 37,4 тис. га угідь до присадибних ділянок і господарювання на них в якості фізичних осіб;

утвердження укладу як основного виробника продукції сільського господарства в області. Зокрема, у 2001 р. у ньому було вирощено: зерна - 60,7 % загальнообласного виробництва, у тому числі пшениці озимої - 40,8 % і кукурудзи на зерно 93,7 %; цукрових буряків - 55,1; всіх інших видів продукції - від 89,4 (яйця) до 99,2 % (картопля). За рахунок цього присадибний уклад області стає все більш ринковим;

пошук селянами та іншими сільськими жителями нетрадиційних для них способів прикладання праці і джерел підвищення самозайнятості.

Оцінка ситуації, що складається в селянському укладі і в сільському господарстві області взагалі, дає підстави для висновку, що у найближчій і середньостроковій перспективі він зберігатиме значення основного виробника продукції сільського господарства.

Для фермерського субукладу характерна відносна стабілізація в останні роки чисельності господарств при збільшенні в них у 2,3 раза землі в обробітку за рахунок орендування земельних паїв. Проте навіть за цих обставин 24,6 тис. га угідь, які вони обробляють, обмежує можливості даного укладу посісти помітне місце у виробництві продукції сільського господарства (нині - менше одного відсотка).

Наведені у табл. 2 показники дають підстави для обгрунтування наступних найважливіших особливостей субукладів приватно-орендного укладу:

Таблиця 2. Деякі показники розвитку сільськогосподарських підприємств приватно-орендного укладу Івано-Франківської області, 2001 р.

Показники	Всього	У тому числі:
		господарські товариства (господарсько-товаристський субуклад)	приватні (приватно-орендний субуклад)	виробничі сільгоспкооперативи (виробничо-кооперативний субуклад)
Кількість господарств, од.	238	77	80	81
%	100,0	32,4	33,6	34,0
Площа сільськогосподарських угідь:
всього, тис. га	130,0	38,0	46,0	46,0
на одне підприємство, га	546,2	493,5	575,0	567,9
Із загальної чисельності підприємств:
прибуткових	85	13	50	22
%	100,0	15,3	58,8	25,9
збиткових	153	64	30	59
%	100,0	41,8	19,6	38,6
Сума, тис. грн.
прибутку	5812,6	955,7	2141,6	2715,3
%	100,0	16,4	36,8	46,8
збитку	16056,6	8308,7	1923,9	5824,0
%	100,0	51,7	12,0	36,3
Припадає на одне підприємство, тис. грн.:
прибутку	68,4	95,6	42,8	124,0
збитку	104,9	129,8	64,1	98,7
Рівень рентабельності продукції сільського господарства, %	-0,3	-14,8	11,4	1,9
Середньооблікова чисельність працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, осіб:
всього	19825	5722	6591	7512
на одне підприємство	83,3	74,3	82,4	92,7
Річна зарплата одного середньооблікового працівника, грн.	1108,6	1116,2	1075,0	1139,6
Частка зарплати у загальних виробничих витратах, %	19,6	18,7	23,0	20,2

за показниками кількості підприємств у різних субукладах, площею сільськогосподарських угідь, річною зарплатою на одного середньорічного працівника підприємства всіх субукладів близькі між собою;

за основними результативними показниками найкраще характеризується приватно-орендний субуклад (у таблиці він розглядається як приватний), в якому найбільше прибуткових і найменше збиткових підприємств, а по всій їх сукупності - найвищими є рівень рентабельності сільського господарства (11,4 %) і частка зарплати у загальних виробничих витратах (23,0 %). У зв'язку з однорічними даними такий висновок слід вважати попереднім;

поглиблене вивчення цих та інших показників можливе лише при їх розгляді у розрізі підприємств.

Державний уклад в аграрному секторі області зведений до мінімуму. У 2000 році він охоплював лише три підприємства, виробництво продукції якими становило менше одного відсотка загальнообласного показника. Підвищення його ролі в аграрному секторі економіки малоймовірне.

Деякі показники розвитку укладів розглядаються у дисертації також у розрізі природно-ландшафтних провінцій (зон) і окремих районів.

У розділі 3 “Основні напрями і механізми підвищення соціально-економічної результативності розвитку різноукладності” викладено результати дослідження питань, що стосуються ефективності розвитку різноукладності; удосконалення управління її розвитком; зміцнення соціальної бази села; пошук і ефективне використання внутрішнього потенціалу кожного укладу та субукладу.

В основу вирішення проблеми ефективного розвитку різноукладності покладено положення щодо того, що з самого початку організації процесу укладотворення повинна бути визначена поступальна спрямованість на забезпечення його достатньо високої кінцевої і поетапної соціально-економічної результативності. При цьому приймається, що ефективним функціонування різноукладності можна вважати лише за умови, якщо весь процес укладотворення матиме чітку соціальну спрямованість, відповідатиме індивідуальним інтересам охоплюваних кожним укладом окремих громадян та їх виробничо-господарських сукупностей, буде забезпечувати необхідну для розширеного відтворення соціально-економічну ефективність виробництва, досягнення його проміжних і кінцевих результатів.

В дисертації зроблено висновок, що вирішення цієї проблеми зумовлюється двома найважливішими групами факторів - зовнішніх і внутрішніх. Перші з них формуються поза межами кожного окремого господарського суб'єкта і всього процесу укладотворення. У багатьох випадках їх вплив буває визначальний. У найбільш загальному відношенні щодо сільського господарства і розвитку різноукладності найсуттєвішим зовнішнім чинноком є здійснювана державою аграрна політика з її законодавчими, економічними, соціальними, організаційними, управлінськими та іншими складовими. Інша - внутрішня - група чинників формується в межах конкретної виробничо-господарської системи, у тому числі стосовно досліджуваної в дисертації проблеми - в системі укладотворення на селі. Їх практичний прояв залежить насамперед від уміння керівників і спеціалістів господарюючих суб'єктів, з одного боку, вміло використовувати можливості, закладені в державній аграрній політиці і, з іншого боку - вишукувати і ефективно втілювати у практику внутрішній потенціал агроформувань.

У дисертаційному дослідженні зроблено висновок, що однією з найважливіших передумов вирішення проблеми ефективного розвитку різноукладності є вміле використання у єдності всіх складових укладотворчих процесів, сукупність яких формує сутність і механізми досягнення поставленої мети. У практичному відношенні це означає усвідомлення того, що, по-перше, являють собою різноукладність, її структура та укладоутворюючі елементи; по-друге, що саме внаслідок вирішення проблеми передбачається досягти; по-третє, які організаційні, економічні, соціальні та інші складові вона охоплює і, по-четверте, як найкраще втілити їх у практику для одержання.

В частині управління розвитком різноукладності визначальним прийнято положення щодо того, що подібно всім іншим складним соціально-економічним явищам цей винятково важливий процес повинен підлягати цілеспрямованому регулюванню на державному, регіональному і місцевому рівнях. Найважливішими передумовами його ефективного здійснення визначено узгодженість їх відповідної діяльності на основі доповнення традиційних управлінських функцій функцією управління різноукладністю. В дисертації опрацьовано її сутність і структуру (рис.2).



З погляду управління розвитком різноукладності в дослідженні серед інших його складових особлива увага привертається до необхідності освоєння нетрадиційних підходів і методів. До них віднесено управління по результатах, згідно якому початком вирішення складних проблем є визначення їх кінцевої мети з наступною відповідною спрямованістю всього процесу її досягнення, а також організація відповідної роботи на засадах праксеології, науки про досконалу діяльність. Відповідні підходи до управління широко використовуються у світовій і все частіше - у вітчизняній практиці і розглядаються серед найважливіших передумов економічного успіху. Проблема полягає в їх освоєнні і використанні стосовно потреб розвитку різноукладності.

Обгрунтовано також положення стосовно того, що управління розвитком різноукладності повинно включати формування сприятливого для укладотворення середовища, найважливішими складовими якого визначено:

в політичному відношенні - відповідність всієї системи укладотворення в регіоні вимогам забезпечення стратегічно орієнтованих політичних завдань сучасної аграрної політики взагалі та її пореформеного етапу зокрема;

у правовій частині - вирішення всіх без винятку складових розвитку різноукладності виключно згідно чинному законодавству;

в економічній частині - поступальна спрямованість практики управління на те, щоб кожна наступна фаза розвитку різноукладності і кожна застосовувана при цьому дія та її механізми орієнтувалися на ефективне вирішення проблеми;

в організаційному відношенні - забезпечення ефективного функціонування всієї системи укладотворення сукупністю відповідних організаційних чинників;

в соціальному відношенні - забезпечення очікуваної (стратегічно визначеної) соціально-економічної віддачі розвитку.

Виходячи з того, що рівень розвинутості соціальної бази є одним з найважливіших критеріїв оцінки можливостей й ефективності економічного розвитку, а також у зв'язку з тим, що в останні роки допущено надзвичайно великий соціальний занепад українського села, у дисертації зроблено висновок, що його соціальне відродження, крім усіх інших наслідків, матиме безпосередній вплив на формування різноукладності. Один з висновків з цієї частини дослідження полягає у тому, що соціальні можливості кожного укладу і всієї системи різноукладності знаходяться у безпосередній залежності від рівня соціального розвитку села. У свою чергу соціальний потенціал кожного укладу все більше набуватиме значення чинника, який в одних випадках прискорюватиме його розвиток і консолідуватиме його як укладоутворюючу підсистему, а в інших - навпаки, може проявлятися у цьому відношенні у зворотному, обмежуючому впливові.

Помітне місце в дисертаційному дослідженні відведено питанням ефективного розвитку різноукладності. При цьому як синоніми розглядаються категорії ефективності і соціально-економічної результативності. Проблема ефективності стосовно розвитку різноукладності в дисертації розглядається з кількох позицій:

по-перше, розвиток різноукладності можна вважати ефективним лише за умови, якщо процес укладотворення та його соціально-економічні результати матимуть чітку стратегічну спрямованість і відповідатимуть інтересам охоплюваних кожним даним укладом громадян або їх виробничих сукупностей;

по-друге, одним з найважливіших критеріїв ефективного розвитку різноукладності взагалі і кожного укладу чи субукладу зокрема слід вважати зростання у кожного суб'єкта процесу укладотворення відчуття реального зміцнення його соціальної захищеності, всієї системи життєзабезпечення;

по-третє, ефективний розвиток різноукладності сприятиме її утвердженню, під яким розуміється поступове, проте достатньо надійне соціально-економічне зміцнення усіх суб'єктів укладотворення - кожного зокрема і всієї їх сукупності. Зміцнення, яке, з одного боку, виводило б їх на якісно вищий рівень розвитку, а з іншого - підвищувало надійність їх господарювання, зростання захищеності від несприятливих зовнішніх і внутрішніх причин (обставин).

Серед інших особливостей, які супроводжують процеси формування різноукладності, одна з них полягає у поглибленні розвитку диверсифікаційних процесів на селі, під якими розуміється урізноманітнення виробництва і способів трудової зайнятості. З цього приводу в дисертації наводяться конкретні дані.

У цій частині привертає увагу вирощування такого нетрадиційного для присадибного сектора виду сільськогосподарської продукції, як цукрові буряки (табл. 3). У зоні діяльності ВАТ “Галичцукор” у 2001 р. цукрові буряки на присадибних ділянках вирощували понад дев'ять тисяч селян. Наведені у таблиці дані свідчать, що основну частину цукру область одержала саме завдяки їм. Окремі селяни одержали за здану сировину по кілька тонн цукру і десятки тонн жому.

Таблиця 3. Деякі показники вирощування цукрових буряків присадибному секторі Івано-Франківської області, 2001 р.

Райони сировинних зон	Площа посіву, га	У тому числі, %	Здано сировини на цукрозаводи
		в агроформуваннях	у присадибному секторі	всього, т	у тому числі, в %
					агроформуваннями	присадибним сектором
ВАТ “Городенківський цукровий завод”
Городенківський	4939	40,0	60,0	93530	34,1	65,9
Коломийський	103	28,2	71,8	1008	13,3	86,1
Снятинський	266	66,2	33,8	7388	47,2	52,8
Тлумацький	266	51,5	48,5	4592	23,6	76,4
Разом	5574	41,6	58,4	106518	34,4	65,6
ВАТ “Галичцукор”
Галицький	798	70,6	29,4	12652	66,9	33,1
Коломийський	1104	50,7	49,3	20983	48,1	51,9
Рогатинський	308	47,1	52,9	4987	37,9	62,1
Снятинський	1107	64,6	35,4	21118	60,9	39,1
Тисменецький	278	33,1	66,9	5577	33,1	66,9
Тлумацький	1220	25,2	74,8	21956	21,1	79,9
Разом	4815	49,4	50,6	87303	45,5	54,5

На розвиток розвитку диверсифікаційних процесів на селі вказує також збільшення у ньому чисельності підприємців без статусу юридичної особи, які зареєстровані в податкових службах і надають послуги громадянам. Станом на 1 липня 2002 року в області їх налічувалося 1805, які надавали послуги по заготівлі сільськогосподарської продукції, обробітку землі, ремонтно-будівельних роботах, ремонту техніки, побутовому обслуговуванню населення. Крім того, приватною практикою в селах області займається 71 ветеринарний лікар, функціонує 23 приватних ветеринарних аптек. Маючи понад двадцять тисяч коней, багато селян та інших сільських жителів урізноманітнюють свою діяльність наданням різних виробничих послуг іншим громадянам, чим підвищують свою самозайнятість і збільшують сімейні доходи. Цьому ж сприяє наявність у власності сільських жителів майже 5800 тракторів і понад 100 комбайнів. Диверсифікація набуває нових рис завдяки збільшенню чисельності зайнятих в обслуговуванні сільських туристів.

Серед вихідних положень щодо організації подальшого розвитку різноукладності до найважливіших віднесено:

по можливості швидше, повніше і глибше усвідомлення всіма відповідальними за розвиток сільського господарства того, що становлення різноукладності належить до безпосередніх складових сучасної аграрної політики;

уміння передбачати і краще використовувати умови, в яких розвиватиметься сільське господарство, а з ним і різноукладність якщо не в стратегічній, то хоч би у найближчій і середньостроковій перспективі;

подібно всім іншим соціально-економічним явищам на селі, розвиток різноукладності являтиме собою динамічний процес, який об'єктивно тяжітиме до прогресивних змін і одержання по-можливості кращих результатів;

реальне визнання відносної рівності укладів, яким мають створюватися однаково сприятливі умови для ефективного прояву потенціальних можливостей всіх суб'єктів укладотворення.

ВИСНОВКИ

1. Проблема розвитку укладів і формування різноукладності, яка у своїй основі не є новою, внаслідок сучасного реформування аграрних відносин набула істотно інших сутнісно-цільових рис та особливостей вирішення. Відповідно до найбільш загального розуміння категорії “уклад” як цілісної форми виробничих відносин у певній суспільно-виробничій формації, а також сучасних завдань і особливостей розвитку аграрного сектора економіки виробничий сільськогосподарський уклад у дисертаційному дослідженні розглядається як складна, багатоаспектна соціально-економічна категорія, яка уособлює пріоритети, інтереси і відповідні їм типи поведінки селян, що в умовах даної форми власності та особливостей використання права на неї реалізуються через конкретні виробничі відносини і форми господарювання. Сукупність укладів, що функціонують на кожному даному етапі розвитку сільського господарства, формує його різноукладність.

2. Соціально-сутнісну характеристику різноукладності взагалі і конкретних укладів зокрема становлять:

власність - яка являє собою соціальну базу укладу; власник - як персоніфікований носій власності; спосіб використання власності - індивідуалізована форма реалізації суб'єктами власності їх прав на неї; форма господарювання - суб'єктна основа функціонування виробничо-господарських структур, охоплюваних кожним даним укладом; виробничі відносини - з їх соціальними, організаційними та економічними складовими.

3. Обгрунтована в дисертації структура укладної побудови сільського господарства з виділенням у ній низки укладів, субукладів і укладоутворюючих елементів відкриває можливості цілеспрямованішої й результативнішої організації управління укладотворенням на державному, регіональному і місцевому рівнях на основі відповідної спеціалізованої функції.

4. Окреме місце в дослідженні відведено вивченню особливостей формування і функціонування сільськогосподарських укладів у регіоні. Вони об'єднані у дві групи: одна з них охоплює особливості, які у своїй основі є спільними для усіх укладів, інша - характеризує їх з погляду специфіки кожного укладу зокрема.

5. Становлення різноукладності безпосередньо залежить від розвинутості соціальної бази села, яка внаслідок впливу великої низки об'єктивних і суб'єктивних причин знаходиться у занедбаному стані. У зв'язку з цим одним з найважливіших завдань укладотворення є його поступальна спрямованість на вирішення соціальних проблем села.

6. Новим у становленні різноукладності є розвиток процесів диверсифікації аграрного виробництва, що проявляється у збільшенні в селах чисельності підприємців без статусу юридичної особи, які зареєстровані у податкових службах і надають різноманітні послуги іншим сільським жителям, вирощування на присадибних ділянках цукрових буряків (з виробленої на них цукросировини в області одержують більше половини обсягу цукру), зростанні кількості сільських жителів, зайнятих у сільському зеленому туризмі тощо.

7. Прискоренню та підвищенню результативності розвитку різноукладності сприятиме її цілеспрямоване регулювання на державному, регіональному і місцевому рівнях. Воно повинно забезпечувати повну узгодженість і синхронізацію їх відповідної діяльності. Одним з організаційних заходів у цьому відношенні має стати доповнення системи управління галуззю новою для нього функцією регулювання розвитку різноукладності з її блоками прогнозування, забезпечення розвитку, моніторингу. Управління розвитком різноукладності має здійснюватися в напрямі формування навколо цієї проблеми сприятливого середовища з його нормативно-правовими, економічними, організаційними та соціальними елементами.

...