Витратно-ціновий аналіз в рослинницьких галузях сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

08.06.01. - Економіка підприємства і організація виробництва

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Витратно-ціновий аналіз

в рослинницьких галузях сільськогосподарських підприємств

Охріменко Ігор Віталійович

КИЇВ-2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук.

Науковий керівник

доктор економічних наук, доцент

Коваленко Юрій Сергійович

головний науковий співробітник

Інституту аграрної економіки УААН

Офіційні опоненти

доктор економічних наук, професор

Шкільов Олександр Васильович

професор кафедри соціології праці і

підприємництва Національного аграрного університету Кабінету Міністрів України

кандидат економічних наук, доцент

Стратілат Олександр Ананійович

начальник відділу аграрної економіки і

земельних відносин Президії Української академії аграрних наук

Провідна установа

Інститут економіки Національної академії наук України

Захист відбудеться “ 17 ” квітня 2002 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 26.350.02 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03680, Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН за адресою: 03680, Київ, вул. Героїв оборони, 10, к.212.

Автореферат розісланий “ 16 ” березня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Пулім В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Витрати на одиницю сільськогосподарської продукції та ринкові ціни на неї виступають головними факторами прибуткового господарювання. Тому для ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств в ринкових умовах використання цих економічних категорій має бути обов'язковою складовою внутрішнього економічного управління, розглядатися як невід'ємний атрибут системи заходів підвищення прибутковості. На сьогоднішній день управління витратами та цінами на рівні підприємства є незадовільним, що негативно впливає на економічний стан сільськогосподарських підприємств і породжує необхідність посилення уваги до їх використання в економічній роботі.

Проблеми використання економічних категорій витрат та цін на первинному економічному рівні вивчалися багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими-економістами. Роль витрат та цін в механізмах внутрішньогосподарського управління знайшла своє відображення в опублікованих в пострадянський період працях Бєлякова В.О., Борисенко О.П., Вітковського М.П., Дем'яненка С.І., Карича Д.Я., Коваленка Ю.С., Ковтуна Е.О., Маліка М.Й., Нелепа В.М., Рябчика О.А., Саблука П.Т., Стратілата О.А., Шкільова О.В., Шпичака О.М. та ін. Серед зарубіжних дослідників заслуговують на увагу праці Друрі К., Каплана Р.С., Купера Р., Райана Б., Сігеля Джоеля К., Фостера Дж., Хорнгрена Ч.Т., Шіма Джея К. та ін. Проте загальним недоліком вітчизняних напрацювань можна вважати неповне врахування вимог ринкової економіки, а зарубіжні розробки недостатньо узгоджуються з особливостями вітчизняної методології та методики вимірювання витрат та результатів сільськогосподарських підприємств.

В зв'язку з цим теоретичні основи та робочий інструментарій використання витрат та цін на рівні підприємства в умовах ринку виявилися недостатньо дослідженими. Науковці Інституту аграрної економіки УААН (Саблук П.Т., Карич Д.Я., Коваленко Ю.С.) запропонували нові підходи до вирішення цієї проблеми і назвали їх витратно-ціновим аналізом (ВЦА). Проте до цього часу цими авторами опрацьована лише загальна методологія та визначено основні завдання ВЦА. Сільськогосподарські підприємства все ще на мають адекватних новим ринковим умовам досконалих методик та інструментів використання категорій витрат та цін у своїй підприємницькій діяльності, що не дозволяє їм повністю реалізувати свої можливості подальшого підвищення прибутковості. Названі обставини зумовили актуальність досліджуваної проблеми та вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту аграрної економіки УААН в межах науково-технічної програми “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови”, передбаченою на 1996-2000 роки, реєстраційний номер 07.07.МВ/06-96 в Міністерстві України у справах науки і технологій. Підпрограма - “Розробити методологічні основи та організаційні принципи інформатизації АПК в ринкових умовах”, номер державної реєстрації 0199U002408.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення методологічних основ та удосконалення робочих методик ведення витратно-цінового аналізу як провідного елемента системи важелів забезпечення рентабельності рослинницьких галузей сільськогосподарського підприємства в ринкових умовах.

Відповідно до мети дисертаційної роботи в ній поставлені і вирішені наступні задачі:

дано поглиблене визначення суті та розширено методологічну базу витратно-цінового аналізу;

вивчено динамічні тенденції та проведено факторний аналіз прибутковості рослинницької продукції в сільськогосподарських підприємствах України;

визначено загальний сучасний стан планування діяльності сільськогосподарських підприємств та його централізованої методологічної підтримки; ціновий рослинницький прибутковість витрата

обгрунтовано доцільність і можливість значного розширення функцій витратно-цінового аналізу в управлінні витратами та прибутковістю рослинницьких галузей сільськогосподарських підприємств;

розроблено пропозиції щодо організації впровадження витратно-цінового аналізу в рослинницьких галузях сільськогосподарських підприємств;

безпосередньо в сільськогосподарських підприємствах експериментально перевірено пропозиції щодо методологічних аспектів та організаційних основ підвищення дієвості витратно-цінового аналізу в рослинницьких галузях аграрних підприємств.

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження виступає процес управління витратами та доходністю рослинницьких галузей сільськогосподарських підприємств шляхом запровадження в них витратно-цінового аналізу. Предметом дослідження є сукупність методологічних положень та інструментально-методичних прийомів застосування витратно-цінового аналізу.

Господарськими об'єктами для дослідження динамічного та факторного аналізу прибутковості окремих видів продукції виступали всі сільськогосподарські підприємства України. Поглиблений аналіз стану економічної роботи проводився на матеріалах статистичної звітності та анкетного обстеження господарств Вишгородського району Київської області. Експериментальна перевірка пропозицій по результатах дослідження проводилась в окремих сільськогосподарських підприємствах Житомирської (АТЗТ “Агрофірма “Вишевичі”), Київської (СВК “Деснянський”) та Хмельницької (СТОВ “Діброва”) областей.

Методи дослідження. Методичну і теоретичну основу дослідження складають праці провідних вітчизняних економістів-аграрників, зарубіжних фахівців, практиків. Нормативно-правовою базою дисертаційної роботи виступають Закони України, прийняті Верховною Радою, Укази Президента України, постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти з обраної тематики.

В процесі дослідження використовувалася значна кількість наукових методів, основними серед яких є: абстрактно-логічний (прийоми аналізу і синтезу), економіко-статистичний (середні та відносні величини), монографічний, розрахунково-конструктивний, ланцюгових підстановок, порівняння, графічний, варіантний та інші.

Наукова новизна одержаних результатів. Новизна одержаних результатів полягає у поглибленні та розвитку методологічних основ і практичних положень та підвищенні дієвості витратно-цінового аналізу, як інструментально-методичного засобу забезпечення прибутковості рослинницьких галузей сільськогосподарських підприємств. На підставі виконаних досліджень особисто автором одержані наступні основні результати, що складають наукову новизну і виносяться на захист:

вперше дано визначення поняття витратно-цінового аналізу як інструментально-методичного апарату обгрунтування та реалізації витратно-цінової стратегії сільськогосподарського підприємства в ринкових умовах;

удосконалено методологічні основи витратно-цінового аналізу в рослинницьких галузях за рахунок використання поопераційної структуризації витрат, що дозволяє значно розширити функції ВЦА в управлінні сільськогосподарським підприємством;

виявлено особливості динаміки прибутковості продукції рослинництва за 1996-2000 рр., що полягають у її зниженні в 1996-1998 рр. і підвищенні в 1998-2000 рр. в зв'язку з непропорційним зростанням витрат та цін; аргументовано висновок щодо негативного впливу зростання витрат не тільки на доходність підприємств, а й на досягнення соціальних завдань аграрної реформи;

доповнено функції витратно-цінового аналізу в рослинницьких галузях, за рахунок включення до їх складу: багатоваріантного прогнозування собівартості одиниці продукції; розробки інструментів реалізації цінової стратегії підприємства; обгрунтування розмірів стимулюючих доплат підрозділам рослинництва за річні підсумки; бюджетування виробничої діяльності підрозділів; оперативного управління формуванням витрат рослинницького підрозділу; визначення календарної потреби підрозділу в ресурсах на плановий період; обгрунтування напрямів та шляхів зниження собівартості одиниці продукції на основі функціонально-технологічної структуризації витрат;

знайшли подальший розвиток пропозиції по організації впровадження витратно-цінового аналізу в рослинницьких галузях сільськогосподарських підприємств, які передбачають централізоване методологічне регулювання та методичну підтримку на державному, регіональному та інших територіально-галузевих рівнях.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці пропозицій та рекомендацій, спрямованих на розширення функцій та підвищення дієвості витратно-цінового аналізу в рослинницьких галузях сільськогосподарських підприємств. Теоретичні положення і практичні результати, одержані при виконанні дослідницьких завдань, можуть бути використані при оновленні планово-економічної роботи та переведенні її на новий, більш високий якісний рівень. Застосування запропонованих методичних підходів дозволяє визначити шляхи підвищення прибутковості продукції рослинницьких галузей та покращання економічного стану підприємства в цілому.

Результати дослідження одержали практичне застосування в АТЗТ “Агрофірма “Вишевичі” Радомишльського району Житомирської області, СВК “Деснянський” Вишгородського району Київської області, СТОВ “Діброва” Красилівського району Хмельницької області, а також використовуються в роботі управління сільського господарства і продовольства Вишгородської районної державної адміністрації та Головного управління сільського господарства і продовольства Хмельницької обласної державної адміністрації, що підтверджується відповідними документами.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, методологічні розробки і результати, одержані здобувачем у процесі досліджень, доповідалися і отримали позитивну оцінку на семінарах та науково-практичних конференціях. Зокрема, на семінарі “Прогнозування доходності продукції рослинництва” (м.Вишгород, Київська обл., управління агропромислового комплексу районної державної адміністрації, 25 травня 1999 р.), на другій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інформаційні ресурси та їх використання в агропромисловому комплексі” (м.Київ, Інститут аграрної економіки, 16-18 листопада 1999 р.), на першій Всеукраїнській конференції молодих вчених-аграріїв “Роль молодих вчених в реформуванні аграрного сектору економіки України” (м.Київ, Національний аграрний університет, 15-16 березня 2001 р.) на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання” (м.Харків, Харківський державний технічний університет сільського господарства, 17-18 травня 2001 р.) та на Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (м.Київ, Інститут аграрної економіки УААН, 22-23 листопада 2001 р.).

Публікації. В публікаціях здобувача висвітлені теоретичні і методологічні основи витратно-цінового аналізу. За результатами досліджень автором опубліковано 12 наукових праць, в т.ч.: 4 статті в фахових наукових журналах, 2 брошури (в співавторстві), 5 публікацій в збірниках наукових праць та 1 в практичному посібнику. Загальний обсяг публікацій становить 8,7 друк. арк.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 166 сторінках машинописного тексту і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який нараховує 183 найменування, та 9 додатків. В тексті дисертації розміщено 36 таблиць та 13 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

В першому розділі “Теоретичні основи витратно-цінового аналізу в сільськогосподарських підприємствах” досліджуються теоретичні питання ведення витратно-цінового аналізу (ВЦА); обгрунтовується необхідність його розробки та запровадження в сільськогосподарських підприємствах; розглядаються особливості ведення та його відмінності від тих складових економічної роботи, які використовуються на підприємстві сьогодні і були раніше; вивчаються методи та прийоми використання витрат і цін в управлінні підприємством кордоном та співставляються з вітчизняними.

Висока і стійка прибутковість сільськогосподарських підприємств є обов'язковою передумовою нормального їх функціонування в ринковому середовищі. Вона залежить від двох основних факторів: витрат на одиницю продукції та цін на неї. Тому глибоке всебічне вивчення цих економічних категорій та їх вплив на рівень прибутковості, як окремого виду продукції, так і господарства в цілому має бути одним із пріоритетних завдань економічної служби підприємства. Разом з тим, як показали дослідження, використання витрат та цін на рівні підприємства для підвищення його прибутковості значно ускладнюється відсутністю чіткого, дієвого інструментарію, який би в повній мірі відповідав визначеним цілям та враховував вимоги ринку. Дана ситуація зумовила розробку фахівцями Інституту аграрної економіки УААН адекватних новим умовам підходів до управління витратами та ціновою політикою сільськогосподарського підприємства, названих ними витратно-ціновим аналізом (ВЦА). Основною метою, яку ставили перед собою автори ВЦА, була допомога підприємству у побудові його витратно-цінової стратегії в конкретних умовах господарювання, її дотриманні і, таким чином, підвищенні його прибутковості.

Витратно-ціновий аналіз базується і оперує системою провідних економічних понять: витрат, собівартості, цін, прибутку, рентабельності, а також їх поведінки під дією різноманітних чинників всередині підприємства та за його межами. Щодо кожного з них, в рамках ВЦА пропонуються нові підходи, які дозволяють підвищити ефективність внутрішнього економічного управління на підприємстві.

Стосовно витрат, то таким новим підходом виступає їх класифікація, яка грунтується на поділі витрат за залежністю від обсягу виробленої продукції. Виділяють незмінні, умовно-постійні, продуктивні та сервісні витрати. Така термінологія дещо відрізняється від загальновизнаного поділу на постійні та змінні, але не суперечить йому. В її основі лежить наявність або відсутність функціонального зв'язку загальної суми витрат по кожній статті з параметрами виробничої програми. Перевагою такої класифікації є адекватне відображення реального механізму формування витрат при виробництві та реалізації певного виду продукції.

Класифікація собівартості залежно від часу розрахунку та джерел інформації в межах витратно-цінового аналізу також розширюється. Додається ще один її вид - відтворювальна (актуалізована). Потреба в її визначенні обумовлена динамізмом ринкових ситуацій, що нерідко призводить до суттєвих відмінностей між плановою чи фактичною собівартістю, та її розміром, який складеться в аналізованому періоді. Визначається вона виходячи з питомих витрат ресурсів на той чи інший параметр виробничої програми та прогнозованих цін на ці ресурси в аналізованому періоді.

Економічні показники ціни, прибутку та рентабельності при проведенні витратно-цінового аналізу визначають із позицій реальної ринкової ситуації, та їх рівня прийнятного для підприємства. Такий підхід дозволяє визначити місце підприємства на ринку та розробити стратегію господарювання із врахуванням реальних його можливостей.

Окрім перелічених, авторами витратно-цінового аналізу вводиться нове економічне поняття - функціонально-технологічна структуризація витрат, яка є методологічною основою ВЦА. Функціональний її аспект передбачає детальне вивчення механізму формування витрат в межах кожної статті з виділенням в її складі постійних та змінних частин, відповідно до запропонованої класифікації поділу витрат. Технологічний аспект дозволяє врахувати всю технологічну різноманітність виробництва продукції на підприємстві, чим значно підвищує точність визначення суми виробничих витрат.

Проте, як показали результати досліджень, можливості витратно-цінового аналізу можуть бути значно розширеними при доповненні функціонально-технологічної структуризації структуризацією поопераційною. Суть її полягає в тому, що в рослинництві практично всі технологічні витрати можна пов'язати з певними операціями, що дозволяє вирішувати такі завдання, як календарне планування витрат, налагодження оперативного контролю за їх дотриманням та зниження на цій основі собівартості, планування руху грошових коштів, прийняття рішень щодо короткострокового кредитування виробництва.

Вивчення теоретичних основ витратно-цінового аналізу також виявило, що розробники ВЦА не дають в достатній мірі задовільного його визначення, як економічного поняття. Так, у наявних визначеннях вказується лише перелік вирішуваних ним завдань, що збіднює методологічні основи та прикладні можливості ВЦА. В результаті досліджень нами запропоновано наступне визначення: витратно-ціновий аналіз - це заснований на функціонально-технологічній та поопераційній структуризації витрат інструментально-методичний апарат визначення та реалізації витратно-цінової стратегії підприємства, як провідного засобу забезпечення його прибутковості в ринкових умовах. На нашу думку, таке визначення більш повно характеризуватиме призначення, зміст та методичні основи ВЦА, а тому сприятиме глибшому розумінню його переваг.

Необхідність витратно-цінового аналізу в сільськогосподарських підприємствах опосередковано підтверджується зарубіжними публікаціями. Вони свідчать, що окремі його функції покладаються на управлінський облік, зокрема такий його елемент, як CVP-аналіз. Проте, при схожості завдань, вітчизняний витратно-ціновий аналіз зовсім не копіює іноземні зразки, а навпаки є оригінальною розробкою, яка в своїх методологічних основах перевершує зарубіжні напрацювання.

У другому розділі “Аналіз доходності продукції рослинництва та стану планово-економічної роботи в сільськогосподарських підприємствах” проводиться дослідження показників доходності, їх формування під дією різноманітних факторів, стану планово-економічної роботи в підприємствах. Під показниками доходності в дисертаційній роботі розуміються насамперед прибуток та рентабельність, проте до них можуть бути також віднесені, пропоновані окремими авторами, прибутковість та показник питомих сукупних затрат.

Як показали дослідження, протягом 1996-2000 рр. доходність продукції рослинництва мала дві чітко окреслені тенденції: до зниження в 1996-1998 та до зростання в 1998-2000 рр. Це підтверджується даними таблиці 1, яка містить інформацію про рівень та базисні індекси динаміки повної собівартості реалізованої продукції, виручки від реалізації та прибутку в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь протягом 1996-2000 рр. З них видно, що до 1999 року включно витрати зростали більшими темпами ніж виручка, що негативно відобразилося на величині прибутку. В 2000 р. відбувся різкий ріст виручки, викликаний підвищенням цін на продукцію рослинництва, який і призвів до суттєвого зростання доходності. Така ж ситуація спостерігається і в розрізі окремих видів продукції. Зокрема по зерну та цукрових буряках, частка яких в загальній структурі грошових надходжень по рослинництву у 2000 р. становила 72,31 %, ціни у 2000 р. порівняно з 1999 р. зросли на 124 та 53 %, тоді як витрати лише на 46 та 17 % відповідно. По соняшнику злам негативних тенденцій відбувся в 1999 р., коли в порівнянні з попереднім роком ціна на нього зросла на 60 %, в той час як витрати - на 27 %.

Таблиця 1

Повна собівартість, виручка та прибуток від реалізації продукції

рослинництва в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь

за 1996-2000 рр.

Проте, слід зазначити, що в цілому зростання цін у 1996-2000 рр. відбувалося не за рахунок підвищення доходів та платоспроможного попиту населення, а, головним чином, під тиском зростаючих витрат. Так, в Україні в 2000 р. порівняно з 1996-м грошові доходи населення зросли на 116 %, а середньомісячна заробітна плата - на 83 %. Але через високий ріст індексу споживчих цін - 98 %, споживання продуктів харчування на душу населення майже не змінилося. Таким чином, зростання цін можна розглядати і як пасивне копіювання собівартості, що підкреслює ключову роль витрат в економічних процесах.

З метою вивчення впливу на собівартість витрат на 1 га та урожайності, було проведено факторний аналіз по основних видах продукції рослинництва у 1998 р. порівняно з 1996 та у 2000 р. порівняно з 1998 - таблиця 2. Аналіз також підтвердив домінуючу роль витрат.

Таблиця 2

Факторний аналіз зміни собівартості 1 т основних видів продукції рослинництва у 1998 р. порівняно з 1996 р. та у 2000 р. порівняно з 1998 р.

Дослідження виявили також одну з найважливіших причин зниження доходності рослинницької продукції - погіршення внутрішнього економічного управління (планово-економічної роботи) в сільськогосподарських підприємствах. Порівняльний аналіз якості планово-економічної роботи провели на прикладі сільськогосподарських підприємств Вишгородського району Київської області за періоди 1987-1989 і 1997-1999 рр. Критерієм якості виступала відповідність фактичних показників плановим, тобто наскільки фактичні показники були наближеними до планових, а відсоток виконання близький до 100.

Спочатку аналізували виконання плану із собівартості одиниці продукції. Аналіз виявив зниження якості планування цього показника. В цілому по господарствах району у 1997-1999 рр. порівняно з 1987-1989 рр. середній відсоток виконання плану по собівартості змістився на 31 відсотковий пункт від 112 % в першому триріччі до 143 % в другому. Якщо у 1987-1989 рр. частка показників по собівартості, що виконувалися на 90-110 % становила 23-36 %, то за 1997-1999 рр. їх виявилося лише 7-19 %. До інтервалу виконання плану на 65-135 % в 1987-1989 рр. потрапляло 67-85 % показників, а в 1997-1999 рр. - 32-57 %.

Аналогічні тенденції виявлені і стосовно решти планових показників. Рисунок 1 показує розподіл виконання планових показників за інтервалами в 1987-1989 та 1997-1999 рр. У першому триріччі основна частина показників виконання плану (біля 75 %) була зосереджена в інтервалі 70-130 %, а в межі 50-150 % потрапляло 90 %. В 1997-1999 рр. у проміжку 70-130 % перебувало 46 %, а в інтервалі 50-150 % - 63 %.

Рис. 1 Розподіл показників виконання плану в сільськогосподарських підприємствах Вишгородського району Київської області у 1987-1989 та 1997-1999 рр. за рівнями виконання.

Як показали дослідження, до причин послаблення планово-економічної роботи на підприємстві слід також віднести недостатню увагу до неї в нормативно-правовій сфері. Питанням планово-економічної роботи в сільськогосподарських підприємствах приділяється мало уваги, а нерідко вони взагалі ігноруються. Законодавчо ведення такої роботи не є обов'язковим і покладається на розсуд самого підприємства. Таке відношення до неї призвело до того, що на сьогоднішній день планово-економічна робота в сільськогосподарських підприємствах знаходиться в дуже незадовільному стані, а методи і прийоми її ведення застарілі, містять у собі багато суперечностей і не відповідають вимогам ринкової економіки. Виходячи з цього можна зробити висновок про гостру необхідність відновлення централізованої методологічної підтримки планування, прогнозування, аналізу та контролю в сільськогосподарських підприємствах.

В третьому розділі “Підвищення дієвості витратно-цінового аналізу в рослинницьких галузях сільськогосподарських підприємств” розкриваються шляхи удосконалення ВЦА, вказується зміст завдань витратно-цінового аналізу в рослинницьких галузях, обгрунтовуються шляхи удосконалення організації його впровадження та необхідність централізованої методологічної підтримки.

Експериментальне впровадження витратно-цінового аналізу в конкретних сільськогосподарських підприємствах показало, що виконання завдань ВЦА, визначених його розробниками, не вичерпує ні всіх потреб внутрішнього економічного управління на підприємстві, ні всіх можливостей витратно-цінового аналізу.

З допомогою методології та інструментів витратно-цінового аналізу можна успішно вирішувати ще цілий ряд завдань: багатоваріантне прогнозування собівартості одиниці продукції, обгрунтування рівня доплат до тарифу в механізмі матеріального стимулювання, бюджетування виробничої та збутової діяльності підрозділу (підприємства), розробка інструментів реалізації цінової стратегії підприємства, обгрунтування напрямів зниження собівартості одиниці продукції, оперативне управління витратами, визначення календарної потреби підрозділу (підприємства) в ресурсах на плановий період (рис.2).

Однією з передумов досягнення підприємством високої прибутковості продукції є якомога нижча її собівартість. Тому підприємство повинно знати її рівень за тих чи інших змін на ринку. В основі багатоваріантного прогнозування собівартості одиниці продукції лежить застосування 3 складових:

1) функціонально-технологічної структуризації витрат як інструментально-методичного засобу виконання розрахунків в оперативному режимі;

2) натуральних нормативів витрат ресурсів, що будуть використані в процесі виробництва;

3)прогнозованих цін на ресурси.

Для кожного можливого варіанта імовірних цін розраховується варіант собівартості. На основі отриманих результатів розрахунків приймається рішення про доцільність виробництва даного виду продукції за тих чи інших умов. Приклад такого прогнозування наведено в таблиці 3, де показано прогнозну собівартість 1 т зерна озимої пшениці за різних цін на пальне та технологічні матеріали при кількох рівнях оплати праці.

Рис. 2. Традиційні та нові завдання витратно-цінового аналізу в рослинницьких галузях сільськогосподарських підприємств

Функціонально-технологічна структуризація витрат дозволяє оперативно і достовірно обгрунтувати можливі розміри доплат підрозділам рослинництва за річні підсумки роботи в механізмі матеріального стимулювання. З цією метою аналізується рівень собівартості та сума прибутку на 1 га культури при різних розмірах доплат до заробітку протягом року. При цьому збільшення розміру доплат можна обумовити підвищенням урожайності відповідно враховуючи додаткові витрати на добрива, збирання і транспортування додаткової продукції і т.д. Оперативність і достовірність розрахунків досягається завдяки виділенню поняття продуктивних витрат. Результати розрахунків на прикладі озимої пшениці наведені в таблиці 4. Базовою врожайністю взято 24 ц/га.

Таблиця 3