Регіональні аспекти реформування сільського господарства (на матеріалах Житомирської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Миколаївський державний аграрний університет

УДК 631.115:338.11 (477.42) (043.3)

Спеціальність 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Регіональні аспекти реформування сільського господарства (на матеріалах Житомирської області)

Янченко Зінаїда Борисівна

Миколаїв - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державному агроекологічному університеті. (м. Житомир) Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Поліщук Микола Петрович, Державний агроекологічний університет, завідувач кафедри менеджменту організацій.

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН Малік Микола Йосипович, Інститут аграрної економіки УААН, завідувач відділу підприємництва;

- кандидат економічних наук, доцент Іваненко Гаврило Мефодійович, Миколаївська державна аграрна академія, декан заочного факультету.

Провідна установа: Тернопільська академія народного господарства, Міністерство освіти і науки України, кафедра економіки, організації та планування в АПК, м. Тернопіль.

Захист відбудеться 21.02.2003р. о 10 одині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.806.01. в Миколаївській державній аграрній академії за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Паризької комуни, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Миколаївської державної академії за адресою: 54010, м. Миколаїв, вул. Карпенка, 73.

Автореферат розісланий 17.01.2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук Клочан В.Ф.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Перший крок до більш досконалої організації сільського господарства повинен включати відродження господаря на українській землі шляхом приватизації та реформування і створення, на цій основі, рівних юридичних прав та економічних можливостей для розвитку і здорової конкуренції усіх доцільних форм господарювання на селі.

На жаль, сучасний стан реформування сільськогосподарських підприємств не дає змоги приділити увагу більш віддаленій перспективі організаційного розвитку сільського господарства. Через короткий термін, який був відведений на реформування сільськогосподарських підприємств, значна їх частина перетворена в нові структури без чіткого розуміння мотивів та пріоритетів реформування. Це не дало можливості своєчасно зорієнтуватись і обрати найбільш підходящу форму господарювання для новостворених підприємств, яка б, враховуючи конкретну соціально-економічну ситуацію, специфіку роботи та інші фактори, дала найбільший економічний ефект. Не визначено основні організаційні засади функціонування новостворених підприємств. В таких умовах значної ваги набуває аналіз організаційних форм господарювання тих регіонів, де реформи пройшли за власним бажанням, з розумінням їх суті і необхідності.

Необхідність вивчення і узагальнення регіональних аспектів аграрної реформи зумовлене ще й тим, що з самого початку проведення аграрних перетворень почали проявлятися особливості їх здійснення в різних областях і навіть районах. З часом вони поглиблюються і спричиняють істотні відмінності не лише в їх організації, але і в соціальному відношенні. В запропонованих дослідженнях викладено особливості реформування аграрного сектора економіки в Житомирській області, поглиблені наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.

Стан вивчення проблеми. Реформування в сільському господарстві є дуже широкою і комплексною проблемою, що вимагає досліджень. Нині над цією проблемою працюють багато українських вчених-аграріїв. Теоретико-методологічні основи ринкового реформування аграрних відносин закладені академіками УААН П. Гайдуцьким, О. Онищенком, П. Саблуком, В. Юрчишиним. Формування структури аграрного сектора, особливості створення сільгосппідприємств з різними формами господарювання знайшли своє відображення у наукових працях М. Вітковського, В. Зіновчука М. Маліка. Вагомий внесок у розробку теоретичних, методологічних і практичних основ трансформації сільського господарства до ринкових відносин зробили відомі економісти В. Андрійчук, М. Дем'яненко, С. Дем'яненко, Л. Дусановський, О. Крисальний, В. Криворучко, Ю. Лупенко, І. Лукінов, В. Месель-Веселяк, В. Нелеп, О. Онищенко, Б. Пасхавер, Д. Полозенко, Л. Романова А. Стельмащук, В. Трегубчук, В. Терещенко, І. Топіха, М. Федоров, І. Червен, М. Чумаченко, Л. Шепотько, В. Шиян, О. Шпичак.

Основну увагу в їх працях було приділено аналізу існуючого етапу реформування та перспективам його подальшого вдосконалення. Однак питання організації ефективних сільськогосподарських структур вивчене недостатньо. Необхідність більш повного аналізу реформування в АПК, вивчення впливу цих процесів на використання земельних ресурсів, майна господарств, рівень оплати та ефективності діяльності визначили значимість досліджуваних в дисертації проблем та обумовили вибір теми і вирішувані задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалось згідно з тематичним планом науково-дослідних робіт Державного агроекологічного університету (м. Житомир) на 1999-2002 роки: "Система економічного стимулювання виробництва екологічно чистої продукції сільського господарства" №27; в розділах: "Організація оплати праці сільськогосподарських працівників у ринкових умовах", "Організація системи соціального захисту населення в екологічно забруднених районах".

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є вивчення проблеми регіональних аспектів реформування сільськогосподарських підприємств з обгрунтуванням напрямків удосконалення організаційних засад функціонування новостворених підприємств та підвищення ефективності виробництва сільськогосподарської продукції в процесі ринкових перетворень в АПК.

У відповідності з поставленою метою в дисертації обгрунтована необхідність вирішення наступних завдань:

- розробки і визначення теоретичних та методологічних аспектів реформування сільськогосподарських підприємств, а саме: визначення суті та процесу еволюції реформування відносин власності, як ключової проблеми аграрних перетворень, вивчення загально-економічних передумов та сучасних проблем реформування відносин власності,

- дослідження організаційно - правового забезпечення аграрної реформи та визначення ролі реформування у підвищенні ефективності функціонування агропромислового комплексу, оцінки вітчизняного та зарубіжного досвіду і, в зв'язку з цим, розкриття проблем реформування галузі,

- аналізу сучасного стану здійснення аграрної реформи, її впливу на стан використання земельного фонду та майнові відносини в реформованих підприємствах,

- визначення ролі і місця матеріального стимулювання в процесах реформування, взаємозв'язок між ними і результатами господарювання,

- вибору оптимальних форм підприємницької діяльності на селі, дослідження результатів діяльності різних форм господарювання та їх зв'язок з фінансовими результатами аграрних формувань,

- вдосконалення організаційно-правових форм господарювання в сільськогосподарських підприємствах,

- встановлення шляхів реорганізації соціальної сфери та соціальної інфраструктури села.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми реформування сільськогосподарських підприємств, організаційна структура реформованих господарств та її вплив на результати господарювання.

Об'єктом дослідження виступають процеси, що проходять в реформованих сільськогосподарських підприємствах на регіональному рівні.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження слугували діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних процесів, які відбуваються в реформованих підприємствах. В процесі дослідження теоретичних та організаційних засад здійснення аграрної реформи використовували монографічний, історичний та економічний методи. Експериментальний, абстрактно - логічний, розрахунково - конструктивний, економіко - статистичний, кореляційний, балансовий методи економічних досліджень застосовувались при вивченні сучасного стану здійснення аграрної реформи та перспектив розвитку пореформеного сільського господарства Житомирської області.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в опрацюванні теоретичних і практичних положень організації і ефективності діяльності новостворених підприємств. Сутність наукової новизни основних результатів дослідження:

- поглиблено поняття реструктиризації сільгосппідприємств, як основної категорії підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі;

- запропоновано вирішення проблеми забезпеченості громадян, постраждалих від наслідків Чорнобильської аварії і переселених в чисті райони, землею;

- на підставі експерименту по реформуванню агропромислового комплексу в Радомишльському районі, результати якого прийняті до впровадження в сільськогосппідприємстах Житомирської області в цілому, визнано пріоритетними і запроваджено такі організаційні форми господарювання як товариства з обмеженою відповідальністю та приватно - орендні підприємства, як найбільш ефективні аграрні формування в даному регіоні;

- розроблено і запропоновано для регіону оптимальний кількісний склад засновників, порядок формування статутного фонду та його розмірів, розрахунів за майнові паї; встановлено оптимальні розміри орендої плати та рентних платежів за землю, терміни оренди та інші основні організаційно-правові аспекти діяльності новостворених підприємств;

- запропоновано і запроваджено в реформованих аграрних формуваннях спостережні ради, як орган контролю за ефективним використанням власниками переданих в оренду земельних і майнових паїв;

- розроблено і запроваджено механізм залучення сільгоспвиробників до державних закупівель та визначено його вплив на процеси реформування в сільському господарстві;

- запропоновано, як найбільш ефективну форму реалізації сільськогосподарської продукції та придбання товарно-матеріальних ресурсів, агроторгові доми, удосконалено основні аспекти їх діяльності;

- запропоновано і запроваджено таку форму сервісного обслуговування, як сільські комунальні підприємства, як один з напрямків покращення соціального розвитку села.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в конкретних пропозиціях щодо організаційно-методичних основ існування новостворених структур. З початку їх розвитку автор брала участь як безпосередній виконавець і член робочої групи, яка розробляла основні засади і забезпечувала реформування сільського господарства Радомишльського району. Вказаний адміністративний район був визначений базовим по проведенню реформування аграрного сектора економіки в Житомирській області. Тому до викладеного вона має безпосереднє відношення.

На базі району 16.06.98 р. проводилось виїзне засідання постійної комісії Житомирської обласної ради з питань агропромислового комплексу, переробної промисловості, земельних ресурсів та соціального розвитку села. Основні результати досліджень по експерименту, що містяться в дисертації, рекомендовані і були використані для впровадження при реформуванні сільськогосподарських підприємств Житомирської області. Форми господарювання, які зарекомендували себе як найбільш ефективні в районі, дістали найбільшого поширення в області (акт впровадження додається).

Апробація результатів дослідження. Основні результати досліджень доповідались і обговорювались на науково-практичних конференціях: Державної Агроекологічної Академії України" (жовтень 2000 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Аграрна наука і освіта на початку третього тисячоліття" (2000р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані у п'яти публікаціях загальним обсягом 2,9 д.а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 180 сторінках компютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 130 найменувань і 5 додатків. Містить 28 таблиць і 13 рисунків.

Основний зміст дисертаційної роботи

В першому розділі дисертаційної роботи "Теоретичні та організаційні засади здійснення аграрної реформи" розглянуто теоретико-методологічну сутність основних складових реформування сільськогосподарських підприємств. Досліджено роль відносин власності як ключової проблеми аграрних перетворень, в т.ч. і в історичному аспекті, проаналізовано законодавче та організаційне забезпечення аграрної реформи.

Проблема виробничих відносин, в основі якої знаходяться відносини власності, стоїть перед людством протягом всього періоду існування. Ще філософи першого століття до нашої ери були переконані і науково довели доцільність приватної форми власності та її позитивний вплив на результати діяльності. Переваги приватної форми власності на засоби виробництва в роботі обгрунтовані, виходячи з аналізу аграрного виробництва в різних соціально-економічних формаціях. Віхою в історії відносин власності на Україні стала столипінська реформа. Враховуючи важливість регіонального розрізу вказаної проблеми нами досліджено формування власності на землю на території Волинської губернії до складу якої входила нинішня територія Житомирської області. Питома вага відокремлених господарств Волинської губернії була однією з найбільших серед суміжних територій, а кількість сімей, що вийшла з общин - на 15% більшою, ніж в цілому по Російській імперії, хоча ціни на землю в Україні були значно вищими, ніж в інших регіонах імперії.

Базуючись на аналізі відносин власності в історичному аспекті в роботі досліджено сучасні проблеми реформування. На основі вивчення різних підходів до класифікації форм власності і господарювання зроблена спроба визначити найбільш оптимальний їх поділ для суспільства з перехідним періодом. Запропоновано схему відносин власності в агропромисловому комплексі на основі підходу рекомендованого Я. Корнаї, де основним критерієм приналежності до приватної власності є незалежність від держави та ринкові важелі прибутковості господарювання. В контексті предмету досліджень вивчено розвиток відносин власності на регіональному рівні. Відтворено регіональну структуру сільськогосподарського сектору на прикладі сільськогосподарських підприємств Житомирської області. Структура господарств регіону визначена за формами власності.

В період переходу до ринкових відносин надзвичайно важливим є законодавче та організаційне забезпечення аграрної реформи. Важливою проблемою, що вимагає вирішення, для Житомирської області є забезпечення землею громадян, що проживали в Чорнобильській зоні. В області 13,9 тис. кв. км. земель, або 46,4% загальної території, мають різний ступінь забруднення радіонуклідами. В зоні забруднення розташовано 710 населених пунктів, в яких проживає 419,6 тис. чоловік, значна частина з яких підлягає переселенню. Більше половини (53%) переселенців обрали місцем постійного проживання Житомирську область. Динаміка переселення в Житомирську область за останні сім років наведена на рис. 1. Близько 80% переселених - сільські жителі, які за звичайних умов могли розраховувати на земельний та майновий пай. Але у відповідності зі ст. 170 діючого Земельного кодексу України Чорнобильські землі виключаються із сільськогосподарського обороту і, відповідно, не можуть бути приватизованими, що робить неможливим отримання земельного паю жителями постраждалих районів.

Реально вирішити вказану проблему пропонуємо виходячи з конкретних умов. При наявності земель запасу в сільськогосподарському під-приємстві, де мають прожива-ти постраждалі, передбачити в діючому законодавстві обов'язкове забезпечення переселенців земельною часткою в розмірі середнього паю члена сільськогосподарського підприємства, а у разі, коли землі запасу використані, передбачити матеріальне відшкодування за землю. При цьому розмір такого відшкодування міг би бути на рівні середньої вартості земельного паю, визначеного в земельному сертифікаті конкретного господарства за місцем переселення.

Аналогічна ситуація складається, коли значна кількість громадян позбавлена можливості реалізувати частково або повністю своє право на отримання у власність землі, бо працює в госпо-дарствах, землі яких не можуть пере-даватись у приватну власність, у відповідності до Земельного, Лісового та Водного Кодексів України.

В другому розділі дисертаційної роботи "Сучасний стан здійснення аграрної реформи в Житомирській області" розглянуто регіональні особливості процесів паювання землі та майна реформованих сільськогосподарських підприємств та їх мотиваційний механізм до праці.

Основою реформи сільськогосподарського комплексу є реформа земельних відносин. Проведеними досліженнями встановлено, що розміри земель в розрахунку на одну людину відрізняються за зональним принципом. В лісостеповій зоні вони значно нижчі ніж на Поліссі. В четвертій частині населених пунктів лісостепу на одну людину припадає до 1 га ріллі, тоді як на Поліссі питома вага населених пунктів з розмірами ріллі на людину більше 2 га найбільша і складає майже третину всіх господарств. Крім того, за останні 10 років структура угідь зазнала суттєвих змін.

По-перше, за період 1990-2001 рр. площа сільськогосподарських угідь у всіх категоріях господарств зменшилась на 56,3 тис.га, або на 4,4% за рахунок виведення з обороту радіаційно забруднених та малопродуктивних земель.

По-друге, криза в сільськогосподарському секторі, відсутність оборотних коштів призвела до нераціонального використання землі. Як наслідок, площа ріллі скоротилась на 14%. За цей же період загальна розораність сільгоспугідь скоротилась на 8,2%.

По-третє, значних змін структура угідь зазнала у зв'язку з реформуванням аграрного сектору економіки. До перших реальних кроків земельної реформи в Житомирській області слід віднести державні заходи щодо відчуження частини угідь, які знаходились в користуванні сільгосппідприємств, у держаний фонд запасу. З 1990 р. в колгоспах, радгоспах та інших господарствах було відчужено близько 16% угідь, в тому числі 0,6% вилучено для формування селянських господарств, 0,5% використано для розширення особистих підсобних господарств. Незначна частина земель (0,3%) виділена під колективні сади та дачне будівництво.

Наступним кроком реформування аграрного сектору було виділення частини земель в фонд земель запасу та резервний фонд, які створено в процесі паювання. Всього у сільськогосподарських підприємств відчужено майже третину угідь, і половину з них за останні 10 років. Відчуження земель, звичайно призвело до зменшення розмірів цих підприємств за земельною площею. Кількість великих за розмірами господарств (з площею угідь більше 2300 га) за вказаний період зменшилась майже вдвічі. Поряд із відчуженням частини земель, однією з причин зменшення розмірів сільгосппідприємств є розукрупнення великих господарств на декілька менших за розміром, і виникненням на їх основі, невеликих підприємств (до 2000 га). На початку 2001 р. вони склали більше двох третин загальної кількості господарств області.

Відбувся перерозподіл земель між господарствами різних форм власності. Значно збільшилась кількість земель у приватній власності. При загальному зменшенні угідь громадського сектору на 11,6% в т.ч. ріллі- на 7,6%, у приватному секторі вони зросли відповідно у 1,8 та в 1,6 рази. Розміри земельних паїв в середньому по області складають 3,9 га, але дуже різняться по районах. Основна маса господарств області (72%) має розмір земельного паю від 3 до 5 га. В роботі досліджено розвиток орендних відносин та ринку землі. Зроблено висновок, що в ряді районів цей процес проходить формально, без реальної зміни ситуації. Майже не розвинутим залишається аграрний земельний ринок, що ускладнює розширення виробництва та перерозподіл земельних ресурсів. Багато невирішених питань виникає при передачі земель в оренду та розрахунків за неї.

Досліджено особливості оцінки та порядок розподілу майна в регіоні. Проаналізовано методи оцінки, визначено найпоширеніші, порівняно їх з аналогами за кордоном. Відслідковано структуру основних фондів. Біля 85% всіх активів, що підлягають розподілу в Житомирській області це необоротні активи. Причому 75% основних засобів припадає на будівлі і споруди, тоді як технічні засоби і устаткування займають лише 25%. У зв'язку з цим важливим постає питання виділення членів сільгоспідприємств з майновими паями виробничими підрозділами. В контексті сказаного досліджено відповідність сформованих майнових паїв членів господарств, що зайняті у внутрішніх підрозділах, розмірам основних засобів цих підрозділів. Як видно з рис. 2 в жодному з підрозділів господарства, що досліджувалось вартість закріпленого майна не відповідає сумарному майновому паю його працівників. Лише 1% підприємств області мають майнові паї підрозділів, що за розмірами наближаються до вартості паїв їх членів. Зрозуміло, що такий стан справ реально не сприяє економічній самостійності підрозділів шляхом їх виділення.

На розмір майнового паю безпосередньо впливає розмір неподільного фонду. В цілому неподільний фонд є значною частиною майна сільськогосподарських підприємств. Із загальної суми цього фонду розподілу не підлягало близько 28% основних і оборотних фондів. При цьому по районах ця сума значно відрізняється. Тому в районах з високим рівнем неподільного фонду середня майнова частка членів підприємства значно менша середньообласного рівня. Найбільша питома вага паїв, що належить одному члену сільськогосподарського підприємства, має розмір від 5 до 10 тис. грн. Біля третини паїв мають незначні розміри майнового паю (до 5 тис. грн). Десята частина сільськогосподарських працівників області має пай в розмірах більших, ніж 10 тис. грн.

Проаналізовано правову базу та відстежено порядок видачі майнових сертифікатів. В 90% господарств майнові паї належним чином не оформлені, юридично не затверджені і не зареєстровані. В 65% реформованих підприємств пайовики взагалі не отримали на руки сертифікати на майновий пай або аналогічні цінні папери. В різних господарствах термін задоволення заяви власника майнового паю про вихід з сільгосппідприємства або ж про використання паю на свій розсуд до моменту задоволення клопотання може тривати від одного місяця до 3-5 років. Проведено анкетне опитування працівників реформованих підприємств щодо використання майнових паїв. Цілковита більшість працівників збиралась вкласти їх у свої колективні підприємства. Практика показала, що реально основна маса членів господарств вклала свої паї в створені підприємства. Кількість членів сільгосппідприємств, які збирались продати свій пай і не реалізували своє право, складає 80%. Вийшли з господарства лише 0,3% працівників.

Відсутність чіткої законодавчої бази щодо порядку визначення, передачі, оренди та методики розрахунку орендної плати призвели до того, що на відміну від земельних паїв частина майнових взагалі залишилась не розподіленою і юридично не переданою новим формуванням. Так, із загальної маси тракторів лише 59,8% передано в оренду, вантажних автомобілів відповідно 59,5%, комбайнів 60,9%. Аналогічна картина прослідковується і при передачі в оренду худоби і птиці. Лише 50% голів великої рогатої худоби, 58,1% свиней, 29,5% птиці в області використовується на правах оренди.

Ринкові відносини як рушійна сила оздоровлення агропромислового комплексу стануть реальністю лише за умови створення ефективного механізму мотивації праці. В роботі проаналізовано найбільш поширені в області форми організації та оплати праці. Встановлено, що в нових умовах всі системи заробітної плати, які діяли до цього часу, не зникли, а продовжують і далі працювати. Проаналізовано рівень та питому вагу оплати праці в сільськогосподарських підприємствах області, з'ясовано, що доходи від власності - дивіденди на акції, проценти від вкладів, рентні доходи - не відіграють значної ролі.

Починаючи з 1991 р. в сільському господарстві Житомирщини формувався звужений, екстенсивний тип відтворення, для якого характерні зростання масштабів застосування ручної праці та суттєве скорочення обсягів виробленої продукції. Виробництво валової продукції на одного середньорічного працівника зменшилось із 7320 грн. в 1990 р. до 2999 грн. - в 2000р. Дещо вирівнялась ситуація в 2001 р. Ріст продуктивності праці до попереднього року склав 11,2%. Вперше за останнє десятиліття в області досягнуто баланс між ростом продуктивності праці і її оплатою. Безумовно виправити диспропорцію минулих років не вдалось, але позитивна динаміка очевидна.

В контексті сказаного відслідковано зв'язок між оплатою праці та кінцевими результатами виробництва в сільськогосподарських підприємствах в 2001 р. Результати проведених досліджень заперечують повну відсутність взаємозалежності між вказаними показниками. При зростанні матеріальної заінтерисованості покращуються і результати господарської діяльності. Так, при зростанні оплати праці на 23,5%, валова продукція на одного працюючого збільшилась на 46,4%, а її виробництво на 1 га збільшилось на 41,2%. Ще відчутніше збільшився прибуток в господарствах, що досліджувались - у 8,2 рази. Слід відмітити, що дослідження проведені на значному масиві господарств - біля 100, що складає сьому частину загальної кількості сільгосппідприємств області. Тому їх достовірність є досить високою.

В третьому розділі дисертації "Перспективи розвитку пореформеного сільського господарства" нами розроблено, запропоновано і запроваджено в процесі експерименту в Радомишльському районі, визначеного базовим з реформування АПК в Житомирській області, модель ринкової трансформації сільськогосподарських підприємств, яка включає 1) вибір найбільш ефективних форм господарської діяльності для конкретного регіону, 2) вдосконалення внутрішніх аспектів організаційно - правових форм господарювання, 3) встановлення шляхів реорганізації соціальної сфери та соціальної інфраструктури села. Опробована в процесі експерименту модель зарекомендувала себе позитивно, і була рекомендована для запровадження по області в цілому.

Важливу роль при реформуванні відіграє вибір форм господарювання. Такий вибір повинен базуватися з врахуванням всіх аспектів діяльності конкретного підприємства з тим, щоб вибрана форма забезпечувала максимальний економічний ефект, в залежності від інтересів різних груп і окремих членів сільгосппідприємств, психологічної готовності до змін і нововведень в практику господарювання. При виборі виду товариства чи типу (моделі) підприємства прагнули не допустити втрати селянами земельних і, по можливості, майнових паїв. Пріоритетними формами підприємницької діяльності, що можуть функціонувати в процесі реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств, могли б бути: товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ); командитні товариства; сільськогосподарські кооперативи; селянські (фермерські) господарства. Але щоб бажане стало реальним, у чинне законодавство України потрібно невідкладно внести відповідні зміни. Проте ефективність застосування конкретних форм господарювання багато в чому залежить від регіональних аспектів. Результати проведенного нами експерименту показали, що серед всіх організаційних форм господарювання найбільш ефективними на території Радомишльського району виявились товариства з обмеженою відповідальністю. ТОВ найбільше вироблено валової продукції, валового доходу та прибутку з розрахунку на одного працюючого, відповідно: 7220 грн., 6453 грн. та 3234 грн. (див. табл.1) Їх питома вага є найбільшою (71,8%), а кількість за останні 3 роки збільшилась в 1,6 разів.

Пріоритети, визначені при реформуванні сільськогосподарських підприємств Радомишльського району, витримані і в процесі реформування господарств області. Проте, на території області крім ТОВ, досить ефективними виявились приватно-орендні підприємства. В них на одного працівника вироблено 3421 грн. валової продукції, що лише на 5% менше ніж у ТОВ. При цьому в цих підприємствах отримано найвищий рівень оплати, валового доходу, прибутку на одного працівника.

Можна по різному відноситись до результатів обстежень, через незначний період, що аналізується (реформовані підприємства в нинішньому стані працюють півтора року) та значний вплив суб'єктивних факторів, однак очевидно, що найбільш ефективними на території області виявились приватно-орендні підприємства та товариства з обмеженою відповідальністю.

сільськогосподарський ринковий продукція агропромисловий

Таблиця 1. Ефективність діяльності сільгосппідприємств з різними формами підприємницької діяльності в Радомишльському районі за 2001р.

Основні аспекти організаційно-правових форм господарювання реформованих підприємств слід розглядати в регіональному контексті. Їх вдосконалення повинно розглядатись в напрямку встановлення кількості засновників, порядку та розмірів формування статутного фонду, забезпечення контролю за використанням переданого в оренду майна та землі, встановлення оптимальних термінів їх оренди. Можливість функціонування в режимі вільного підприємництва багато в чому залежить від кількості засновників. Враховуючи пріоритети, визначені при виборі форм господарювання, досвід зарубіжних країн рекомендовано створювати підприємства з обмеженим числом засновників (5-10 чоловік). Така кількість запропонована нами виходячи із таких мотивів:

1. Значна чисельність засновників ставить під загрозу їх майно та землю, незалежно від впливу на кінцевий результат.

2. Господарські товариства з ряду питань своєї діяльності (визначення основних напрямів діяльності товариства, внесення змін до статуту, затвердження щорічних виробничих і фінансових планів та звітів, виключення членів з товариства) повинні приймати одностайні рішення, але, як показує практика, велика кількість засновників робить не реальним їх прийняття.

3. Інвестори відмовляються вкладати кошти в сільгосппідприємства, де вирішення конкретних питань залежить від думки колективу, більшість членів якого мають досить приблизну уяву про цінність економічних, фінансових та юридичних рішень, що приймаються.

4. Обмежена кількість засновників підвищує відповідальність керівника за результати управління, в тому числі і власним майном в розмірі майнового та (або) земельного паю, переданого до статутного фонду.

Таблиця 2. Ефективність діяльності сільгосппідприємств з різними формами підприємницької діяльності по Житомирській області за 2001р.

Понад 92% господарств в Радомишльському районі мають засновників в кількості до 10 осіб. Причому 16% з них взагалі створено однією особою. Запропонована кількість засновників була підтримана і в реформованих підприємствах Житомирщини. Причому, в сільськогосподарських підприємствах, що мають кількість засновників не менше 11 осіб, спостерігається чітка тенденція до зменшення їх питомої ваги в загальній масі по області і районі. Середню кількість власників (від 11 до 20 осіб) мають лише 7,4% господарств. Питома вага підприємств, що мають кількість засновників від 21 до 100, складає відповідно лише 3,8% і 4%. І лише 6 господарств в області мають понад 500 засновників.

Створення підприємств з невеликою кількістю засновників на перший план висуває питання передачі майнових та земельних паїв в оренду та плату їх за використання. Законодавчого вирішення ця проблема набула з прийняттям нового Земельного кодексу, де передбачено право вимоги орендної плати за користування майновим і земельним паями власників. Безумовно, враховуючи інтереси власників паїв (майнових і земельних), встановлення стабільної ставки орендної плати відповідно до Указу Президента від 3 грудня 1999 р. є абсолютно доцільною. За проведенеми підрахунками середньому підприємству в рахунок орендної плати щорічно необхідно виплачувати від 100 до 150 тис. грн. В умовах економічної нестабільності підприємств така плата є непосильною і реально лише погіршує фінансовий стан господарств. При цьому обмеження мінімального рівня орендної плати згідно Указу Президента від 3 грудня 1999 р. не допускає її зменшення.

У зв'язку з цим, застосування в процесі експерименту запропо-нованого нами договору про рентні платежі є більш виправданим, бо дозволяє уникати встановлених обмежень. Такі договори використовувались в Радомишльському районі, починаючи з 1997 р. Їх застосування дало можливість будувати рентні відносини, виходячи з реальних можливостей новостворених підприємств, без чіткої регламентації орендної плати. Рентний платіж є платою за відмову власника паю від вимоги отримати земельну частку в натурі протягом певного періоду. Рентні платежі виз-началась з врахуванням реальних можливостей господарства, при цьому в основу було покладено кореляційну залежність між вказаними показниками. Досвід застосування рентних платежів в базовому Радомишльському районі пізніше набув поширення в частині господарств області, особливо в Андрушівському, Володарсько-Волинському та Лугинському районах.

В рамках рекомендовоної моделі запропоновано порядок формування статутного фонду. У зв'язку із невеликою кількістю засновників розмір статутного фонду міг формуватися лише шляхом об'єднання вартісного виразу майнового та земельного паїв, що в основному і забезпечувало мінімальний розмір статутного фонду. Його збільшення означає додаткове залучення або ж майна засновників, або ж додаткової кількості засновників, що було б нераціональним у першому випадку і суперечило виробленій концепції в другому. У разі перевищення розміру статутного фонду над мінімальним до нього передавалась лише частина вартості паїв. У 80 відсотків сільгосппідприємств Радомишльського району сформовано розмір статутних фондів, що не перевищує мінімального, у 18 відсотків - він перевищує не більш як на 15%, і лише в одному господарстві перевищує мінімально допустимий розмір вдвічі. Аналогічна тенденція збереглась і при формуванні статутних фондів сільськогосподарських підприємств по області. Біля 90% господарств мають загальний розмір статутного фонду до 15,4 тис. грн, при цьому кількість засновників в цих групах становить до 20 чоловік. Це дало змогу звести до мінімуму ризик втрати земельних та майнових паїв. При цьому всі необхідні для ведення господарської діяльності основні і оборотні кошти, у тому числі і земля, орендуються у власників.

Важливим приципом в організації земельних відносин є забезпечення контролю за використанням переданого в оренду майна та землі. Вважаємо, що орендодавці, які передали своє майно і земельні паї в новостворене товариство, можуть і повинні контролювати їх раціональне використання. З цією метою при проведенні реформування в Радомишльському районі робочою групою за участю дисертанта підготовлено рекомендації, в яких рекомендовано створювати контрольний орган - спостережну раду, яка має право в будь-який час вимагати у виконавчого органу товариства звіт про порядок використання переданих майнових та земельних паїв. Спостережна рада обирається на загальних зборах власників з числа власників майнових та земельних паїв. За рішенням спостережної ради, перед зборами засновників, у разі потреби, може виноситись питання про дострокове припинення дії договору про рентні платежі. За це мають проголосувати більше 2/3 власників. Таке рішення є обов'язковим для виконання новоствореним сільгосптовариством. Угода укладається між засновниками товариства і спостережною радою. В процесі експерименту рішеннями загальних зборів засновників спостережні ради створено в 14 реформованих сільськогосподарських підприємствах, що дало можливість своєчасно виявляти, і, в разі потреби, призупиняти нераціональне використання паїв, забезпечити контроль за діяльністю новоствореного товариства.

Обовязковим елементом розробленої моделі по реорганізації сільгосппідприємств є формування соціальної інфраструктури, яка може взяти на себе проблеми реалізації виробленої продукції та матеріально-технічного постачання новостворених структур. У зв'язку з необхідністю вирішення вказаних проблем в районі було запропоновано і створено ТОВ "Агроторговий дім "Радомишль". Засновниками виступили всі сільськогосподарські підприємства району. Кожен із засновників передає працівникам Агроторгового дому розрахунок потреби в товаро-матеріальних цінностях, які необхідно придбати, та кількість продукції, яку передбачається реалізувати. Агроторговий дім, відповідно до існуючої бази та зібраної інформації, формує потребу по району, якою і керується при укладанні попередніх угод. Всі господарства, які виявили бажання укласти угоду для виконання конкретної послуги, діють від свого імені. Проведені дослідження показують, що створення Агроторгового дому дало можливість майже на 10%, а в деяких випадках і більше, здешевити вартість товаро-матеріальних цінностей, що закуповуються. При цьому середньо-районні реалізаційні ціни на основну масу сільськогосподарської продукції значно вищі середньообласних, а за деякими видами цей розрив сягає більш, ніж вдвічі (табл.3). З огляду на середні об'єми реалізації вказаних видів продукції загальний рівень надходжень лише за рахунок цін зріс на 207 тис. грн. по зернових; на 105 тис. грн. - по плодах і овочах; на 72 тис. грн. - по яйцях. Із загальної маси сільгосппродукції Радомишльського району нижчими за середньообласні виявились лише ціни на м'ясо та молоко.

Запропоновано конкретне застосування одного з елементів інфраструктури ринку - тендерних торгів, які є значним резервом для розвитку сільськогосподарських підприємств шляхом залучення до виробництва коштів, передбачених в бюджетах всіх рівнів, на придбання продуктів харчування для організацій і підприємств бюджетної сфери.

Одним з основних предметів закупівель на торгах виступають продукти харчування. В цілому за рік на торги виставлялось 106 позицій продовольчих товарів загальною вартістю 180 млн. грн. Зрозуміло, що потенційно вказані кошти можуть бути повністю використані для сільськогосподарських та переробних підприємств області, що в свою чергу позитивно вплине на їх виробничий і фінансовий стан. Поряд з цим проведені дослідження показують, що лише 1% сільськогосподарських підприємств області є учасниками торгів. Тому з введенням в дію закону "Про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти" від 22 лютого 2000 р. більшість з них позбавлені можливості використовувати бюджетні кошти, включаючи навіть ті, які раніше залучались (продукти харчування для шкіл, дитячих садків).

Очевидно, що напрацювання з реформування, здійснені в Радомишльському районі, є актуальними, а деякі опробовані практикою проблеми вкрай важливими і необхідними сьогодні, бо процеси реформування, віднайдення найбільш оптимальних форм господарювання, тільки набирають обертів. Процеси реформування позитивно позначились на сільськогосподарському виробництві. Проведені на всіх рівнях організаційні заходи з реформування сільгосппідприємств та створення інфраструктури аграрного ринку дозволили не тільки скоротити спад виробництва та створити певну стартову базу на 2002 р. У 2001 р. від реалізації продукції господарства отримали 24 млн. грн. прибутків (у 2000 р. - 8,5 млн. грн збитків). Виробництво валової продукції у сільгосппідприємствах зросло більше як на 20 млн. грн.

Валовий збір зерна по всіх категоріях господарств зріс до попереднього року на 110,9 тис. тонн (+15,4%). Загальний обсяг виробництва цукрових буряків, у порівнянні з 2000 р., збільшився на 78,4 тис. тонн (20%). Валове виробництво льоноволокна у 2001 році склало 3,4 тис. тонн, що у 3,3 рази більше попереднього року. Рівень рентабельності у льонарстві досяг 8% (у 2000 р. - збитковість 42%). Майже 44% льонарських господарств отримали від реалізації льонопродукції 11 млн. грн. прибутків. Кількість прибуткових господарств за рік зросла у 2,5. Закріпились стабілізаційні процеси у хмелярстві. Валовий збір хмелю на 9% перевищив показники попереднього року. Впродовж 2001 р. в області діяла стійка тенденція до зростання виробництва валової продукції тваринництва. Вона збільшилась до 2000 р. на 17 млн. грн. (4,4%). Таке зростання відбулось завдяки збільшенню у сільгосппідприємствах виробництва молока, яєць та м'яса птиці. Внаслідок зростання цін на продукцію тваринництва виручка від її реалізації у сільгосппідприємствах збільшилась на 20%, сума збитку скоротилась у 2,6 рази. Вперше за останні 7 років у сільгосппідприємствах виробництво молока було беззбитковим. Від його продажу господарства отримали більше 700 тис. грн. прибутку. Рівень рентабельності склав 0,9%. Кількість прибуткових господарств, що займаються молочним скотарством, зросла з 175 до 249, або у 1,4 рази.

Таблиця 3. Аналіз середніх реалізаційних цін на основні види сільськогосподарської продукції в підприємствах Житомирської області в 2001 р.

Висновки

В дисертації досліджені проблеми регіональних аспектів реформування та запропоновано модель ринкової трансформації сільськогосподарських підприємств, яка включає 1) вибір найбільш ефективних форм господарської діяльності для конкретного регіону, 2) вдосконалення внутрішніх аспектів організаційно-правових форм господарювання, 3) встановлення шляхів реорганізації соціальної сфери та соціальної інфраструктури села, що доз-волить підвищити ефективність виробництва сільськогосподарської про-дукції в процесі ринкових перетворень. Головними результатами роботи є:

1. Не вирішеною проблемою для регіону є забезпечення земельними паями переселенців із зони аварії на ЧАЕС в екологічно чисті райони. Реальне її вирішення ми пропонуємо здійснювати виходячи з конкретних умов. При наявності земель запасу в сільгосппідприємстві, де мають проживати постраждалі, передбачити в діючому законодавстві обов'язкове забезпечення переселенців земельною часткою в розмірі середнього паю члена сільськогосподарського підприємства, а у разі, коли землі запасу використані, передбачити матеріальне відшкодування за землю.

2. Результати проведенного нами експерименту показали, що серед всіх організаційних форм господарювання найбільш ефективними на території Радомишльського району виявились товариства з обмеженою відповідальністю, тому вони і знайшли найбільш широке застосування в сільському господарстві області. Поряд з цим, на території області позитивно зарекомендували себе приватно-орендні підприємства.

3. Важливим фактором в організації земельних відносин є забезпечення контролю за використанням переданого в оренду майна та землі. Контрольним органом, який би міг виконувати такі функції, може бути спостережна рада, яка має право в будь-який час вимагати у виконавчого органу товариства звіт про порядок використання переданих майнових та земельних паїв.

4. Посилаючись на практику створення підприємств в Радомишльському районі, нами обгрунтована доцільність створення підприємств з невеликою кількістю засновників (5-10 чоловік). Стягнення орендної плати за передані паї в передбачених законодавством розмірах в умовах фінансової нестабільності веде до ще більшого погіршення економічної ситуації в господарстві. Тому застосування рентних взаємовідносин в реформованих структурах є актуальним і дозволяє вирішити ряд питань, які не вирішуються у відповідності до існуючої законодавчої бази. При цьому, термін дії договору оренди земельного та майнового паїв потрібно обмежити 3-5 роками, з можливістю продовження цього терміну за обопільною згодою сторін.

5. Раціональне використання переданих у комунальну власність об'єктів соцкультпобуту можливе, про що свідчить запропоноване і створене в процесі експерименту в Радомишльському районі сільське комунальне підприємство при Пилиповицький сільській раді. Значної ваги набуває приватизація закладів соціально-побутового обслуговування. Акцент необхідно зробити на продажу установ за некомерційним конкурсом. Обов'язковими при цьому повинні бути збереження профілю приватизованого об'єкта протягом певного часу, створення нових робочих місць, забезпечення і розширення послуг тощо.

6. Важливим фактором підвищення ефективності виробництва сільгосппродукції можуть бути агроторгові доми, які запропоновані та запроваджені нами в процесі експерименту в Радомишльському районі.

7. Значним резервом для ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств є використання одного з елементів інфраструктури ринку - тендерних торгів. Дана форма є одним із надійних і стабільних каналів реалізації сільськогосподарської продукції.

8. Практичний досвід господарювання показав, що паювання майна і землі поки що не принесло очікуваного посилення мотивації до праці. Селянин, здобувши право власника, не відчув його істотних переваг порівняно з системою господарювання у радгоспах і КСП. Приватизація сільськогосподарських підприємств фактично завершилася, але в їх структурі майже нічого не змінилося, що, поряд з постійним пошуком більш ефективних форм господарювання, робить подальший розвиток процесів реформування об'єктивною необхідністю.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Поліщук М.П., Янченко З.Б. Особливості формування витратно-цінового механізму виробництва сільськогосподарської продукції в умовах реструктиризаціїї аграрних підприємств. // Проблеми формування ринкової економіки. Спеціальний випуск "Реструктуризація аграрних підприємств і земельна реформа: стан, проблеми перспективи", К., КНЕУ, 2000, с. 197-199. (Автором зібрано матеріал та досліджено питання кредитування і ціноутворення).

2. Янченко З.Б. Про основні аспекти паювання землі в сільськогосподарських підприємствах. // Аграрна освіта і наука на початку третього тисячоліття. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, Львів, 2001 р., с. 105-111.

3. Янченко З.Б. Механізм організації та проведення тендерів, як інструмент державного регулювання економіки. // Вісник Харківського державного політехнічного університету. Збірник наукових праць, Харків, 2000, с. 130- 132.

4. Янченко З.Б. Стан реформування аграрного сектора економіки Житомирської області. // Вісник Державної Агроекологічної Академії України. Науково-теоретичний збірник. Спеціальний випуск, Житомир, 2000, с. 298-300.

5. Зиновчук В.В., Зинчук Т.А., Левковская Л.Н., Малиновский А.С., Мартинов С.В., Сайкевич А.Д., Симоненко Л.И, Ткачук В.И., Якобчук В.П., Янченко З.Б. Рыночная трансформация аграрного сектора региона. Под научной редакцией доктора экономических наук В.В.Зиновчука, Житомир 2002. с. 27-44. (Автору належить матеріал з 27 по 41 с.).

Анотація

Янченко З.Б. Регіональні аспекти реформування сільського господарства (на матеріалах Житомирської області). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. Миколаївська державна аграрна академія, м. Миколаїв, 2003 р.

В роботі розглянуто теоретико-методологічну сутність основних складових реформування сільськогосподарських підприємств. Досліджено роль відносин власності як ключової проблеми аграрних перетворень, в т.ч. і в історичному аспекті, проаналізовано законодавче та організаційне забезпечення аграрної реформи. Вивчено регіональні особливості процесів паювання землі та майна реформованих сільськогосподарських підприємств та їх мотиваційний механізм до праці.

В дисертаційній роботі викладено особливості реформування аграрного сектора економіки, зумовлені істотними відмінностями в регіональному розрізі, поглибленими наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Розроблено, запропоновано і запроваджено модель ринкової трансформації сільськогосподарських підприємств, яка включає 1) вибір найбільш ефективних форм господарської діяльності для конкретного регіону, 2) вдосконалення внутрішніх аспектів організаційно - правових форм господарювання, 3) встановлення шляхів реорганізації соціальної сфери та соціальної інфраструктури села. Опробована в процесі експерименту модель зарекомендувала себе позитивно, і була рекомендована для запровадження по області в цілому.

Ключові слова : реформування, форми господарювання, відносини власності, інфраструктура, ефективність.

Аннотация

Янченко З.Б. Региональные аспекты реформирования сельского хазяйства (на материалах Житомирской области). - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. Николаевская государственная аграрная академия, г. Николаев, 2003 р.

В работе рассмотрена теоретико-методологическая сущность основных составных реформирования сельскохозяйственных предприятий. Исследована роль отношений собственности как ключевой проблемы аграрных преобразований, в т.ч. и в историческом аспекте, проанализированы законодательное и организационное обеспечения аграрной реформы. Изучены региональные особенности процессов паевания земли и имущества реформированных сельскохозяйственных предприятий и их мотивационный механизм к работе.

В диссертационной работе изложены особенности реформирования аграрного сектора экономики, обусловленные существенными отличиями в региональном разрезе, углубленными последствиями аварии на Чернобыльской АЭС. Разработана, предложена и внедрена модель рыночной трансформации сельскохозяйственных предприятий, которая включает:

1) выбор наиболее эффективных форм хозяйственной деятельности для конкретного региона;

2) совершенствование внутренних аспектов организационно-правовых форм хозяйствования,

3) установление путей реорганизации социальной сферы и социальной инфраструктуры села. Испытанная в процессе эксперимента модель зарекомендовала себя положительно, и была рекомендована для внедрения по области в целом.

Научная новизна полученных результатов состоит в обработке теоретических и практических положений организации и эффективности деятельности новообразованных предприятий, углублении понятия реструктуризации сельхозпредприятий, как основной категории повышения эффективности сельскохозяйственного производства на современном этапе. Предложены решения проблемы обеспеченности граждан, пострадавших от последствий Чернобыльской аварии и переселенных в чистые районы, землей; на основании эксперимента по реформированию агропромышленного комплекса в Радомышльском районе, результаты которого приняты к внедрению в сельхозпредприятиях Житомирской области в целом, признаны приоритетными и внедрены такие организационные формы хозяйствования как общества с ограниченной ответственностью и частно-арендные предприятия, как наиболее эффективные аграрные формирования в данном регионе; на основе указанного эксперимента разработан и предложен для региона в целом оптимальный количественный состав основателей, порядок формирования уставного фонда и его размеров, расчетов за имущественные паи.

Установлены оптимальные размеры арендной платы и рентных платежей за землю, сроки аренды и прочие основные организационно-правовые аспекты деятельности ново-образованных предприятий; предложен и внедрен в реформированных аграрных формированиях наблюдательный совет, как орган контроля за эффективным использованием собственниками переданных в аренду земельных и имущественных паев; разработан и внедрен механизм привлечения сельхозпроизводителей к государственным закупкам и определено его влияние на процессы реформирования в сельском хозяйстве; предложены, как наиболее эффективная форма реализации сельскохозяйственной продукции и приобретения товарно-материальных ресурсов, агроторговые дома, усовершенствованы основные аспекты их деятельности; предложена и внедрена такая форма сервисного обслуживания, как сельские коммунальные предприятия, в качестве одного из направлений улучшения социального развития села.