Використання рослинних білково-жирових добавок в годівлі ремонтних теличок

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Аналіз результатів останніх вітчизняних і світових досягнень показує, що інтенсивне вирощування молодняка і високий рівень м'ясної та молочної продуктивності великої рогатої худоби у значній мірі залежить не тільки від генетичного потенціалу порід, їх помісей і загального рівня годівлі, але передусім від кількісно-якісного протеїново-жирового живлення тварин. Тому одним із основних шляхів підвищення продуктивності корів є вирощування високопродуктивних ремонтних теличок шляхом організації повноцінної годівлі.

У зоні західного регіону України основну долю концкормів раціону годівлі тварин складають зернові злаки серед яких переважають пшениця та ячмінь, внаслідок чого в кормовому балансі має місце нестача білка до 25-30%, жирів до 40%, окремих мікроелементів, незамінних амінокислот, ненасичених жирних кислот. Все це стримує реалізацію генетичного потенціалу продуктивності худоби. На сьогодні значна частка зернових кормів виробляється і використовується в господарствах без послуг комбікормових заводів, що знижує повноцінність комбікормів та зерносумішей при відсутності балансуючих кормових добавок, а завізні шроти та місцеве трав'яне борошно - дорогі і енергоємні. Для вирішення білкової проблеми у світі все більше уваги приділяється прискоренню темпів виробництва олійних культур родини хрестоцвітих і, зокрема, ріпаку, корми з якого можна віднести до високоенергетичних кормових засобів. Їх протеїн і жир мають високу біологічну цінність завдяки підвищеному вмісту незамінних, особливо сірковмісних амінокислот та високомолекулярних жирних кислот і, зокрема, лінолевої. У зв'язку з цим посилюється увага до вивчення питання застосування зерна ріпаку та продуктів його переробки. В умовах західного регіону України є можливість вирішити цю проблему за рахунок використання в комбікормах білково-жирових добавок з місцевих високобілкових і жиромістких компонентів рослинного походження: зерна озимого ріпаку безерукових низькоглюкозинолатних сортів, кормових бобів і гороху.

У Західному Лісостепі України агрокліматичні умови сповна забезпечують одержання достатньо високих врожаїв зерна озимого ріпака (24-28 ц/га, з вмістом 20-29% протеїну, 40-45% жиру), кормових бобів (25-35ц/га, 27-30% протеїну) і гороху (28-36 ц/га і 16-36% протеїну) (Несміян І.Н., 1972; Кузнецова Р.Я., 1977; Романов А.В., 1987; Вудмаска В.Ю., Братуняк Г.В., 1998; Кравців Р.Й., Гладій М.В., Калачнюк Г.І., 2000).

Неповноцінна годівля ремонтного молодняка, що знижує реалізацію генетичного потенціалу продуктивності, сприятливі природно - кліматичні умови для вирощування високих врожаїв зерна озимого ріпаку і кормових бобів у зоні західного Лісостепу України, дороговизна завізних білкових кормів та виробнича необхідність сьогодення спонукали до постановки на вивчення важливої у народногосподарському плані даної актуальної проблеми.

На сьогодні ремонтні телички в умовах регіону до 6-місячного віку в основному забезпечені повноцінною годівлею за розробленими схемами з отриманням відповідної кількості молочних кормів та стартерних комбікормів, що дозволяє забезпечити стандартні вимоги за живою масою в 6-місячному віці.

У віковий період з 6 до 12-місячного віку, з переходом ремонтного молодняка на об'ємисті і кислі корми та зернові злакові концентрати, які дефіцитні за повноцінним білком і жирами, а завізні високобілкові шроти, місцеве трав'яне борошно і меляса в даний час дорогі і малодоступні господарствам регіону, інтенсивність росту ремонтних теличок значно знижується внаслідок чого вони відстають у 12 - місячному віці та парувальний період від стандартів за живою масою на 15-20%, що негативно впливає і на молочну продуктивність первісток.

А тому актуальність роботи і полягає у вирішенні проблеми організації повноцінної годівлі ремонтних теличок старше 6-місячного віку з використанням високоякісного білка і жиру за рахунок місцевих екологічночистих бобово-ріпакових концентратів у складі комбікормів.

Мета і завдання досліджень. Метою роботи було вивчити доцільність і ефективність використання у годівлі ремонтних теличок старше 6-місячного віку білкових та білково-жирових добавок в складі комбікормів, виготовлених на основі зерна кормових бобів та безерукових напівмодифікованих сортів озимого ріпаку замість дорогих енергоємних шротів, трав'яного борошна і частково меляси.

Відповідно до мети були поставлені завдання:

- розробити рецепти білкових та білково-жирових добавок з використанням зерна ріпаку і кормових бобів;

- визначити хімічний склад і поживність білкових та білково-жирових добавок і комбікормів;

- вивчити інтенсивність росту ремонтних теличок старше 6 міс. віку при вирощуванні їх на комбікормах із розробленими добавками;

- дослідити зміну окремих гематологічних показників ремонтних теличок під впливом кормового фактору;

- експериментально дослідити зміни легеневої вентиляції, газообміну, теплопродукції і балансу енергії в організмі теличок;

- дати економічну оцінку ефективності використання білкових та білково-жирових добавок в комбікормах при вирощуванні теличок старше 6-місячного віку.

1. Матеріал і методика досліджень

Експериментальні дослідження виконувались протягом 1994-1995 років в колгоспі Велико-Бірківський Тернопільського району та агрофірмі “Ланівецька” Ланівецького району Тернопільської області. Об'єктом досліджень були клінічно здорові ремонтні телички української чорно-рябої породи старше 6-місячного віку, підібрані за принципом аналогів (Дмитроченко А.П., 1963; Овсянников А.И., 1976). Молодняк для дослідів відбирався від корів 3-4 лактацій з молочною продуктивністю - понад 3500кг молока за 305 днів. Розробка рецептів, балансуючих білкових і білково-жирових добавок, комбікормів, всі лабораторні дослідження здійснювались у лабораторії технології вирощування молодняка Тернопільського філіалу інституту біології тварин УААН і Тернопільського інституту агропромислового виробництва. Науково-господарські досліди проводилися за розробленими схемами (табл. 1).

Таблиця 1. Схеми науково-господарських дослідів

СК - стандартний комбікорм, ДК - дослідний комбікорм, БД - білкова добавка, БЖД - білково-жирова добавка.

Білкові добавки виготовлялися на районному комбікормовому заводі за розробленими рецептами. Помел зернових складників здійснювався на ДКУ-М з діаметром решет 2 мм, що відповідає технологічним вимогам помелу для великої рогатої худоби.

За схемою першого досліду тварини контрольної групи одержували в основному раціоні стандартний комбікорм (СК-1) 25% за енергетичною поживністю. Телички 2 дослідної групи споживали в основному раціоні дослідний комбікорм (ДК-1) в склад якого входила білкова добавка (БД-1, 40% за масою з вмістом 50% кормових бобів і 50% суміші ячмінь + кукурудза + овес + горох-по 12,5% за масою). Білкову добавку включали замість соняшникового шроту, трав'яного борошна і частково меляси. Годівля теличок 3 дослідної групи була аналогічна другій групі, але в складі комбікорму (ДК-2) 40% за масою входила білкова добавка (БД-2, з вмістом 75% кормових бобів і 25% суміші ячмінь + овес + кукурудза + горох -по 6,25% за масою).

За схемою другого досліду тварини контрольної групи одержували в основному раціоні стандартний комбікорм (СК-2) 30% енергетичної поживності. Теличкам другої дослідної групи згодовували в раціоні дослідний комбікорм (ДК-1), з вмістом (40% за масою білково-жирової добавки (БЖД-1) з 50% за масою кормових бобів та зерна ріпаку (1:1) плюс 50% суміші ячмінь + кукурудза + овес + горох (по 12,5%). Дослідні тварини третьої групи споживали в раціоні дослідний комбікорм (ДК-2) з білково-жировою добавкою (БЖД-2, 40% за масою, що містила 50% за масою суміш кормових бобів та зерна ріпаку у співвідношенні 1:3 і 50% суміші ячмінь + кукурудза + овес + горох (по 12,5%). Всі піддослідні тварини знаходилися в однакових умовах утримання-на прив'язі. Годівля здійснювалася тричі за добу згідно норм (Калашников А.П., Клейменов Н.И., та ін. 1985; Столярчук П.З., Боярський Л.Г., 1989).

По закінченні експериментальної частини згідно схеми дослідів піддослідні телички залишались на основних раціонах для контролю за післядією кормового фактора до 12- місячного віку.

Облік спожитих кормів був груповим і індивідуально-щодекадним. У кормах визначали їх хімічний склад та поживність за загальноприйнятими методиками зоотехнічного аналізу (Лебедєв П.Т., Усович А.Т., 1976; Лукашик И.А., Тащилин В.А., 1965; Петухова Е.А., Бессарабова Р.Ф. и др., 1981). Вміст ерукової кислоти в зерні ріпаку визначався за експрес-методом, а кількість глюкозинолатів за методом фотометрії (Дем'янчук Г.Т., Братуняк Г.В., 1992). Вміст амінокислот у кормах визначався на чехословацькому аналізаторі типу ААН-881.

Кров брали з яремної вени за дві години до ранішньої годівлі тварин в середині дослідів. У свіжій крові визначали вміст еритроцитів та гемоглобіну - еритрогемометром. У сироватці крові-загальний білок-рефрактометром УРЛ -1, загальний фосфор -за Бригсом в модифікації О.Т.Усовича, резервна лужність -за В.Я. Антоновим та ін., (1974), кальцій - за Де-Ваардом (1976).

Газоенергетичний обмін вивчали масковим методом у респіраційних дослідах на 4-х тваринах з групи через 2-3 години після годівлі два рази в день, три суміжні дні підряд за методиками: легенева вентиляція (О.О. Кудрявцева, 1954); легеневий газообмін (А.А. Скворцова, І.І. Хренова,1961, 1965) . Аналіз проб видихуваного повітря визначали на газоаналізаторі ГХП-100 (насичений сольовий розчин як затискуюча рідина). Баланс енергії в організмі тварин вираховували за методиками: валова енергія, чиста енергія приростів (В.В. Цюпко, 1989), перетравна енергія, обмінна енергія та теплопродукція (А.Т. Цвігуна , 1993).

У складі добавок використовували такі основні сорти високобілкових і жиромістких кормових культур регіону: горох - сорт Уладівський, безеруковий напівмодифікований озимий ріпак “О” сорт ЖЕТ-НЕФ, кормові боби - сорт місцевий Хоростківський.

Економічна ефективність одержаних результатів визначалась за загальноприйнятими методиками (Резніков Ф.І., 1977).

Математична обробка результатів досліджень проведена за Плохінським М.О. (1969) з визначенням критеріїв вірогідності: *P> 0.95(< 0,05), **P> 0.99 (< 0,01), ***P >0,999(< 0,001).

2. Результати досліджень

Поживна цінність білкових та білково-жирових добавок, комбікормів і раціонів телиць

Поживність добавок. Для вирішення питання доцільності використання зерна кормових бобів та поєднання продуктивної дії зерна кормових бобів і ріпаку в суміші з ячменем + кукурудзою + вівсом + горохом в годівлі ремонтних теличок старше 6-місячного віку, їх включали в склад білкових (кормові боби 50 і 75% за масою) та білково-жирових добавок у співвідношенні 1:1 та 1:3 з наступним введенням 40% за масою в комбікорми замість соняшникового шроту і енергоємного трав'яного борошна і меляси. Склад і поживність білкових та білково-жирових добавок подані в таблиці 2.

Таблиця 2. Поживність білкових та білково-жирових добавок, % за масою

Загальна енергетична поживна цінність білкових добавок була близькою за вмістом кормових одиниць, обмінної енергії, сухої речовини. Вміст сирого протеїну в 1 кг сухої речовини БД-1 був 22,7 і в БД-2 - 26,6%; сирого жиру відповідно 2,5 і 1,9%; сирої клітковини - 7,5 і 8,5% Білкова добавка БД-2 мала вищий на 18,3% вміст перетравного протеїну, окремих мінеральних елементів, зокрема: кальцію, фосфору, сірки, цинку, що пов'язано з більшою часткою в ній зерна кормових бобів. Сирий протеїн кормових бобів до загального вмісту сирого протеїну БД-1 був 66,8% і БД-2 85,8%. Відношення незамінних амінокислот до сирого протеїну у БД-2 до БД-1 було: вміст лізину - вищий на 0,15%, а метіоніну, триптофану і цистину знаходився практично на одному рівні. В 1 кг БД-1 та БД-2 містилося відповідно 500 і 750 г зерна кормових бобів.

Білково-жирові добавки характеризувалися високою енергетичною поживністю (1,30-1,50 корм. од.), вмістом перетравного протеїну (188-200 г), сирого жиру (111-158 г). Відношення сирого протеїну кормових бобів і зерна ріпаку до сирого протеїну БЖД-1 було відповідно 29,1 і 42,9, а в БЖД-2-13,1 та 60,1% відповідно. За вмістом незамінних амінокислот БЖД суттєво не відрізнялись. Лізин до сирого протеїну в БЖД-1 і БЖД-2 склав відповідно-5,75 і 5,81%; метіонін-1,5 і 1,38%; триптофан-0,21-0,19%; цистин-1,04 і 0,92%. БЖД властива антиоксидуюча здатність завдяки наявності в зерні ріпаку значної кількості вітаміну Е. В 1 кг БЖД-1 містилося по 250 г зерна ріпаку і кормових бобів, а в БЖД-2 відповідно 380 і 120 г.

Поживність комбікормів. Аналіз поживної цінності комбікормів, що використовувались в годівлі ремонтних теличок показав їх високу поживну якість (табл. 3). Включення білкових добавок в ДК-1 і ДК-2 сприяло підвищенню їх поживної цінності. Загальна енергетична поживність 1 кг комбікормів з БД зросла на 17,0-6,4%, вміст обмінної енергії-на 5,2-3,1%. Дослідні комбікорми містили всі поживні речовини, потрібні для ростучого молодняка. В стандартному комбікормі для телят вміст сирого протеїну в сухій речовині був 21,1%, а в ДК-1 та ДК-2 відповідно-17,8 і 19,4%; сирої клітковини-11,9; 7,0 і 7,4%; сирого жиру-4,0; 3,1; і 2,9%. Протеїн дослідних комбікормів був біологічно повноцінним. За відношенням лізину до загального сирого протеїну дослідні комбікорми переважали стандартний відповідно на 1,18-1,38%; метіоніну-0,61-0,60%; цистину-0,30-0,31%. За вмістом перетравного протеїну, сирого жиру, сирої клітковини стандартний комбікорм дещо переважав дослідні. Вміст окремих мінеральних елементів в стандартному комбікормі був дещо вищим порівняно з дослідними, що пов'язано з наявністю шроту соняшникового, трав'яного борошна і меляси. В 1 кг дослідних комбікормів містилося 200 і 300 г зерна кормових бобів.

Включення БЖД-1 та БЖД-2 в стандартний комбікорм 40% за масою, замість соняшникового шроту, трав'яного борошна і меляси не знизило якісні показники дослідних комбікормів. Так, загальна енергетична поживність 1 кг дослідних комбікормів зросла на 17,0-20,2%, обмінна енергія-на 4,2%, вміст сирого жиру-в 1,8-2,4 рази при незначному зниженні кількості перетравного протеїну та цукрів внаслідок виключення меляси. Залишився на рівні стандартного комбікорму (СК-2) вміст в дослідних комбікормах кобальту і йоду (табл. 3).

Таблиця 3. Склад і поживність комбікормів для ремонтних телиць

За вмістом окремих амінокислот дослідні комбікорми переважали стандартний. Так, за вмістом лізину ДК-1 та ДК-2 перевищували СК-2 відповідно на 27,3 і 34,3%, метіоніну - на 23,7%; цистину - на 7,7 і 3,8%. Відношення амінокислот до загального сирого протеїну в дослідних комбікормах було вищим: за лізином - на 1,33-1,41%, метіоніном - на 0,48 і 0,44%, цистином - на 0,18-0,10%. За триптофаном стандартний комбікорм перевищував дослідні комбікорми відповідно на 0,44%, що пов'язано з вмістом в ньому соняшникового шроту.

В 1 кг ДК-1 містилося по 100 г зерна ріпаку та кормових бобів, а в ДК-2 - відповідно 152 і 48 г при оптимальному рівні глюкозинолатів (1,7-2,58 г) і ерукової кислоти (3,8-5,78 г).

Годівля піддослідних тварин. Склад і поживність середньодобових раціонів піддослідних тварин за фактично спожитими кормами подані в таблиці 4.

Таблиця 4. Склад середньодобових раціонів телиць

В першому досліді структура середньодобових раціонів піддослідних груп молодяка була, % за поживністю: контрольна група-сіно злаково-бобове-7,6; силос кукурудзяний-67,2; комбікорм-25,2; друга і третя дослідні групи відповідно по 7,7; 67,0 та 24,5% і меляси - 0,8%. За період досліду кожній голові контрольної, другої і третьої груп згодовано по 618 і по 612 кормових одиниць та 64,9; 68,4 і 70,8 кг перетравного протеїну. Вміст сирого протеїну в сухій речовині раціону був на рівні 10,9% (контроль), 11,6-11,8% в 2 і 3 дослідних групах, а жиру відповідно-3,2; 2,9 і 2,85%. На кормову одиницю раціонів телиць контрольної групи припадало 105 г перетравного протеїну, а 2 і 3 дослідних груп відповідно -112 і 116 г. За вмістом незамінних амінокислот в середньодобових раціонах телят картина наступна: у дослідних групах порівняно з контрольною вміст лізину був вищий на 1,1 і 6,0%, метіоніну - відповідно на 1,9 та 3,9%. Рівень цистину у всіх групах практично був однаковим. В раціоні контрольної групи вміст триптофану в 4,1 рази перевищував дослідні групи. В середньому за добу кожною теличкою 2 та 3 дослідних груп спожито 240 і 381 г кормових бобів.

Коефіцієнти використання енергії кормів (корм. од.) в середньому за період першого досліду склали по групах: 1 контрольна - 0,040; друга і третя дослідні - відповідно 0,042 і 0,044, або були вищі на 5,0-10,0%, що узгоджується з інтенсивністю росту молодняка.

Структура середньодобових раціонів піддослідних телиць другого досліду була практично однаковою(% за поживністю): контрольна група-солома озимої пшениці-14,4; соковиті (силос кукурудзяний + сінаж злаково-бобовий)-56,0 та комбікорм-29,6; 2 і 3 дослідні групи відповідно-12,3; 56,1; 29,6 та 12,0; 55,8; 30,1% і меляси-по 2,0-2,1%. Вміст основних поживних речовин в сухій речовині раціонів був, %: сирий протеїн-7,6-8,1; сирий жир-3,0-4,0; сира клітковина-28,3-28,8%. В середньодобових раціонах вміст основних незамінних амінокислот був оптимальним. За вмістом лізину, метіоніну і цистину раціони годівлі дослідних груп телиць були вищими, ніж контрольні відповідно на 10,4-13,0%; 5,2-5,1; 2,6-1,4%. Кожна теличка 2 дослідної групи щоденно споживала по 120 г зерна ріпаку і кормових бобів, а 3 дослідної групи-відповідно 180 і 57 г, з вмістом відповідно ерукової кислоти 5,32-7,51 г та глюкозинолатів 2,38-3,35 г. На корм.од. припадало перетравного протеїну К 1- 103 г, Д-2 - 101, Д-3 - 102 г.

Коефіцієнти використання енергії кормів піддослідними телицями в розрізі груп в середньому за період другого досліду склали: контрольна-0,066, 2 та 3 дослідні групи відповідно-0,068 і 0,071 або були вищими, ніж в контролі на 3,0 і 7,6 %, що узгоджується з їх ростом.

Прирости живої маси теличок. Продуктивна дія зерна кормових бобів була вивчена через білкові добавки. Використання комбікормів з білковими добавками забезпечило середньодобові прирости дослідних теличок вищі, ніж у контролі на 2,7 та 5,8% (табл. 5).

Таблиця 5. Інтенсивність росту піддослідних тварин (середнє на голову), Мm

Включення до складу комбікормів білково-жирових добавок (другий дослід) на основі поєднання зерна кормових бобів і ріпаку та їх згодовування дало можливість отримати середньодобові прирости дослідних теличок на рівні 672 і 683 г, що на 32 г (5,0%) та 43 г (6,7%) вищі, ніж при споживанні стандартного комбікорму. Такі добові прирости теличок в другій і третій дослідних групах обумовлені кращою повноцінністю раціонів за сирим жиром, співвідношенням до сирого протеїну лізину, метіоніну і цистину та вмістом вітаміну Е.

В 12 - міс. віці телички піддослідних груп в розрізі обох дослідів переважали за живою масою вимоги стандарту першого класу на 2-5%.

Показники крові. Як показав аналіз досліджуваних морфобіохімічних показників крові піддослідних теличок згодовування дослідних комбікормів з білковими та білково-жировими добавками не вплинуло негативно на вміст еритроцитів і гемоглобіну, резервну лужність, вміст загального фосфору та кальцію (табл. 6).

Як показав аналіз, у другому досліді згодовування тваринам комбікормів з БЖД порівняно до контрольної групи сприяло підвищенню в сироватці крові загального білка (на 3,3%). За рештою досліджуваних показників крові у піддослідних тварин суттєвої різниці не виявлено. Вони знаходилися в межах фізіологічної норми.

Таблиця 6. Морфобіохімічні показники крові піддослідних теличок Мm, n=4

Газоенергетичний обмін. Показники газоенергетичного обміну в організмі тварин знаходилися у відповідності з їх рівнем росту. Аналіз показників газоенергетичного обміну у піддослідного молодняка першого досліду показав, що в показниках легеневої вентиляції, газообміну та загальної теплопродукції вірогідної різниці між групами теличок не встановлено (табл.7). Загальна вентиляція легень у теличок 2 і 3 дослідних груп порівняно з контролем була вищою відповідно на 2,2 та 4,1%. У дослідних групах теличок вищими до контролю були показники споживання кисню (на 2,6 і 4,5%), кисневий індекс (на 0,4 і 0,56%) та загальна теплопродукція (на 2,1 і 3,4%). Величина дихального коефіцієнта свідчить, що рівень окисно-відновних процесів в організмі тварин дослідних груп забезпечувався за рахунок енергії отриманої від розпаду білково-вуглеводного комплексу (0,97-0,95).

В другому досліді загальна вентиляція легень у телиць другої і третьої дослідних груп була вищою, ніж у контролі відповідно на 3,3 і 3,8 % при практично однакових дихальному і легеневому індексах. Щодо споживання кисню, то вірогідна різниця по цьому показнику була на користь молодняка дослідних груп (на 15,6% і 21,3%). Аналогічна картина і по кисневому індексу у тварин дослідних груп, яка була вища на 12,0 та 16,7%. Величина дихального коефіцієнта засвідчує, що із збільшенням в добових раціонах телиць дослідних груп вмісту сирого жиру за рахунок БЖД, дихальний коефіцієнт знижується з 0,98 (контроль) до 0,93 та 0,74 відповідно в 2 і 3 дослідних групах. Джерелом енергії в організмі молодняка 3 дослідної групи для підтримання обмінних процесів був жировий комплекс. Рівень окисно-відновних процесів в організмі тварин 1 контрольної і 2 дослідної груп забезпечувався за рахунок окислення білково - вуглеводного комплексу.

Вища на користь тварин 2 і 3 дослідних груп була загальна теплопродукція (37,8-38,8 МДж проти 33,1), яка переважала контроль відповідно на 14,2 та 17,2 % з тенденцією до вірогідності.

Таблиця 7. Легенева вентиляція, газообмін і теплопродукція у піддослідних ремонтних телиць 8-місячного віку (на голову), Мm, n=4

Баланс енергії. Вищий рівень інтенсивності росту телиць дослідних груп підтверджується і більшими до контролю показниками обмінної енергії на 2,3 і 4,1%, вищими на 0,17-0,46 ККД кормів і меншими на 0,76-1,24% втратами енергії в першому досліді. Обмінна енергія до валової складає по групах 48,53-49,41%. Коефіцієнти корисної дії кормів раціонів були вищими у теличок дослідних груп (на 0,17-0,46%), що підтверджується рівнем їх росту. Загальна теплопродукція до обмінної складала по піддослідних групах 82,3-82,88 %, що відповідає фізіологічним параметрам обмінних процесів в організмі тварин всіх груп (табл. 8).

Баланс енергії у піддослідних тварин другого досліду свідчить, що вища інтенсивність росту телиць дослідних груп прямо пов'язана з показниками обмінної енергії в їх організмі (вища на 15,1 і 19,5%) та чистої енергії приростів живої маси (вища на 18,8 і на 28,6% при більших на 1,5 і 2,2% ККД кормів раціонів і менших на 4,3 і 5,7% втратах загальної енергії. Загальна теплопродукція по групах складала 80,1-78,5% до обмінної енергії та не перевищувала необхідної теплопродукції, що вказує на повноцінність їх годівлі у відповідності з потребами організму.

Таблиця 8. Баланс енергії в організмі піддослідних телиць, МДж/добу, Мm, n=4

Економічна ефективність вирощування телиць. В першому досліді найбільшу інтенсивність росту досягнуто при згодовуванні дослідних комбікормів з білковими добавками. Завдяки вищим продуктивним якостям тварин та кращій перетравності корму, витрачання його на 1 кг приросту було нижчим у тварин 2 і 3 дослідних групах в порівнянні з контролем.

Як показав економічний аналіз на 1 кг приросту тварин дослідних груп затрати енергії кормів (корм. од.) були нижчими від контролю на 3,5-6,9%, що свідчить про найбільшу продуктивну віддачу комбікормів з білковими добавками на основі кормових бобів. Щодо ефективності використання білкових добавок в складі комбікормів при вирощуванні ремонтних теличок слід зазначити, що від кожної телички 2 і 3 дослідних груп в розрахунку на 100 кормових одиниць одержано приросту більше, ніж в контролі відповідно на 3,0 і 6,0%.

Ефективність використання білково-жирових добавок в складі комбікормів (другий дослід) при вирощуванні ремонтних телиць свідчить, що від кожної тварини другої і третьої дослідних груп за період досліду отримано в розрахунку на 100 кормових одиниць більше валового приросту відповідно на 4,0 та 6,6%. Затрати кормів (корм. од.) і перетравного протеїну на 1 кг приросту живої маси дослідних груп нижчі контролю відповідно на 2,9-5,8% і 14,5-14,7%.

Аналіз даних економічної ефективності використання білкових добавок в комбікормах показав, що витрати комбікорму в контрольній групі були більшими в порівнянні з тваринами дослідних груп (13,2 ц проти 12,0 ц).За період досліду витрачено в усіх групах практично однакову кількість кормових одиниць. Вартість кормів в загальних витратах становлять 43%. У вартості кормів кормові боби в 2 дослідній групі становили 9,2%, а в 3-13,5% відповідно. Собівартість 1 ц приросту в контрольній групі становила 589,9 грн., в 2 та 3 дослідних груп нижча відповідно на 15,6% і 16,5%. Собівартість 1 ц білкових добавок була такою: БД-1-49,20 грн. і БД-2-53,40 грн., а стандартного комбікорму 60,42 грн., а ДК-1 та ДК-2 по 49,52 (табл. 9).

Таблиця 9. Економічна ефективність використання білкових та білково-жирових добавок при вирощуванні телиць (в середньому по групі)

Витрати комбікормів в дослідних групах (другий дослід) були нижчими. В зв'язку з різним вмістом кормових бобів та зерна ріпаку в БЖД-1 та БЖД-2 витрати їх становили в 2 дослідній групі по 1,3 ц, а в 3 дослідній групі відповідно по 0,62 та 2,0 ц. У вартісному вираженні кормові боби та зерно ріпаку займали по 4,8% від вартості кормів в 2 дослідній та 2,3 і 7,5% відповідно у 3 дослідній групах. Собівартість 1 ц БЖД-1 та БЖД-2 становили по 49,5 грн., а собівартість стандартного комбікорму - 60,4 грн., ДК-1 та ДК-2-по 50,0 грн. Собівартість 1 ц приросту теличок при вирощуванні з використанням БЖД-1 та БЖД-2, включених в дослідні комбікорми, була нижчою на 15,8 та 17,5%. Виробнича перевірка підтвердила позитивну дію комбікормів з розробленими добавками на продуктивні якості ремонтних теличок.

білковий комбікорм гематологічний

Висновки

1. Науково - обґрунтована годівля ремонтних теличок старше 6-місячного віку з використанням комбікормів, що включали високобілкові і жиромісткі складники рослинного походження регіонального виробництва у вигляді білкових і білково-жирових добавок підвищує загальну продуктивну дію кормів, сприяє зростанню продуктивності та поліпшенню стану здоров'я молодняка.

2. Білкові добавки виготовлені на основі подрібненого зерна кормових бобів (50-75%) мали високу енергетичну (1,1-1,2 корм. од.) і протеїнову (193-226 г/кг) поживність. Концентрація енергії в 1 кг сухої речовини була - 1,3-1,4 корм. од., а обмінної енергії - 12,4-12,9 МДж.

Білково-жирові добавки, виготовлені на основі подрібненого зерна кормових бобів та озимого ріпаку у співвідношенні 1:1 та 1:3 мали високу енергетичну (1,3-1,5 корм. од.), протеїнову (224-239 г/кг) та жирову (111-158 г/кг) цінність і значні антиоксидантні властивості. Концентрація енергії в сухій речовині склала 1,5-1,7 корм. од. та 12,5-13,0 МДж обмінної енергії.

3. Включення білкових добавок в комбікорми (40% за масою) замість соняшникового шроту, трав'яного борошна і меляси, сприяло підвищенню їх загальної енергетичної поживності на 6,4% при вищому вмісті сирого протеїну та основних незамінних амінокислот і більшій концентрації загальної енергії в 1 кг сухої речовини на 6,9% та обмінної енергії на 4,3-6,8%. Дослідні комбікорми з білково-жировими добавками мали вищу загальну енергетичну цінність на 17,0-20,2%; обмінну енергію -на 4,2%, вміст сирого жиру в них зріс в 1,8-2,4 рази, а за кількістю лізину вони переважали контроль на 27,3-34,3%; метіоніну-на 23,7%, цистину - на 3,8-7,7% при вищій концентрації енергії в 1 кг сухої речовини на 16,5-20,0% та обмінної енергії на 4,27%.

4. Заміна в комбікормах дорогих і енергоємних соняшникового шроту, трав'яного борошна і меляси білковими та білково-жировими добавками - сприяє балансуванню раціонів теличок старше 6-місячного віку за енергією, повноцінним протеїном, основними незамінними амінокислотами та жиром.

5. Згодовування ремонтним теличкам дослідних комбікормів з білковими добавками (24,5% за поживністю) підвищує їх інтенсивність росту на 2,7-5,8% при більших на 5,0 - 10,0% коефіцієнтах використання енергії корму, а при споживанні в раціонах комбікормів з білково-жировими добавками (29,6-30,1% за поживністю) дозволило одержати вищі прирости живої маси на 5,0 - 6,7% при більш продуктивному використанні енергії кормів раціонів на 3,0 - 7,6%.

6. Споживання в раціонах ремонтних телиць комбікормів з білковими та білково-жировими добавкам...