Ці проблеми і є предметом вивчення вчених в даній зоні, які були початі проф. С.Д.Лисогоровим ще в 1953 році і успішно продовжуються під керівництвом академіка УААН В.О.Ушкаренка. Вперше сформульовані ними моделі впливу лімітуючих факторів на урожайність сільськогосподарських культур широко використовуються в даній зоні, постійно розширяються і уточнюються.

При цьому виникає проблема адаптації цих моделей для умов зрошення в Лісостепу та встановлення можливого якісного впливу визначених лімітуючих факторів на урожайність культури в даних умовах, тобто уточнити кількісний вплив встановлених факторів в інших умовах.

Такими факторами в даних моделях є: передполивна вологість ґрунту, кількість внесених добрив, глибина оранки, густота посіву, а для поукосних і пожнивних культур - середньодобова температура. Подальший аналіз і реалізація таких моделей разом з деякими необхідними вихідними даними до них дозволив визначити ряд досить важливих питань, та встановити наявність взаємозалежностей:

залежність ефективності використання природної родючості ґрунтів від рівня зволоження, кількості внесених добрив та елементів агротехніки;

окупність добрив (органічних і мінеральних) в залежності від забезпечення вологою;

ефективність використання енергетичних ресурсів при різних строках сівби повторних посівів кукурудзи;

роль та ступінь впливу густоти посіву на формуванні врожаю при різних рівнях удобрення та оптимальному зволоженні.

Проведені визначення і розрахунки дозволяють стверджувати, що моделі урожайності сільськогосподарських культур, розроблені в Херсонському ДАУ під керівництвом академіка УААН В.О.Ушкаренка, є достатньо повні та інформативні і дають можливість проводити їх подальшу реалізацію з встановленням якісних і кількісних взаємозв'язків між продуктивністю культури і основними факторами росту та факторами між собою. При цьому встановлені взаємозалежності є достатньо універсальними і для використання їх в умовах Лісостепу вони повинні бути експериментально перевірені та при необхідності кількісно уточнені.

Економіко-енергетичне обґрунтування запрограмованого врожаю

Розглядаючи питання економічного обґрунтування зрошення як заходу інтенсифікації землеробства, перш за все слід вказати на достатню його складність та неоднозначність. Суть цього полягає в тому, що саме це обґрунтування проводять як на стадії проектування, так і на стадії експлуатації системи. При цьому частіш за все проблема полягає у виборі того чи іншого варіанту. Такими варіантами як правило є: доцільність зрошення взагалі, співвідношення між зрошуваними і богарними землями, використання зрошуваних земель та їх структура, вірогідність або величина зрошувальної норми і т.п. Вирішення кожного із зазначених питань вимагає конкретного підходу і конкретної методики розрахунку, що наводиться в спеціальній літературі і частково було викладене в попередніх розділах.

З точки зору експлуатації існуючої системи з уже встановленими її параметрами для виробника сільськогосподарської продукції проблема полягає у визначенні величин таких регульованих факторів, які забезпечують найбільш доцільні економічні показники в конкретних екологічних умовах. Основними такими факторами є дози добрив (органічних і мінеральних) та величина зрошувальної норми. Однак істотний, в ряді випадків кількісно визначений вплив таких чинників як глибина основного обробітку ґрунту та густота посіву вимагають також їх врахування. При цьому в існуючих умовах реформування земельних відносин в сільськогосподарському виробництві та переходу його на ринкові умови проблема структури посівних площ на зрошуваних землях та їх використання є досить актуальною.

Величина врожайності культури визначається прийнятим співвідношення факторів і в умовах зрошення з деякою ступінню ризику вона може бути прийнята як розрахункова величина. Можливий ризик невідповідності фактичних врожаїв розрахунковим в даному випадку визначається рівнем забезпечення теплом на протязі вегетаційного періоду, можливим недополивом в роки посушливіші за розрахункові та можливо несприятливими умовами зимівлі для озимих культур. Таким чином в загальному випадку урожайність культури в умовах зрошення є функцією величини зрошувальної норми (М) та ряду агротехнічних і агрохімічних факторів (Ф_i):

У=(М,Ф_i) (5)

В умовах природного зволоження, тобто в богарних умовах, такого обґрунтування є явно недостатньо. Враховуючи попередні розрахунки і висновки, можна стверджувати, що реалізація запрограмованої величини врожаю, під яку було внесено необхідну кількість добрив, буде частіш за все залежати від забезпечення посівів ресурсами вологи. В цьому випадку виникає невідповідність запрограмованої врожайності і фактично очікуваної її величини. При цьому зі збільшенням рівня запрограмованого врожаю збільшується ризик його недоодержання за рахунок обмежених ресурсів вологи. Необхідно зазначити, що кількісна залежність між цими величинами є індивідуальною як для культури так і умов зони.

Витрати на вирощування сільськогосподарської продукції в умовах зрошення в загальному випадку визначаються як сума сільськогосподарських витрат (СВ); меліоративних (МВ), які в свою чергу складаються із внутрішньогосподарських і міжгосподарських та екологічних (ЕВ), що являють собою плату за воду як ресурс.

Суть подальших розрахунків полягає у виборі оптимального варіанту. В загальному випадку такі варіанти передбачають: різну природну родючість ґрунтів, різні дози добрив (органічних і мінеральних), різну глибину оранки та вартісні показники (ціна паливно-мастильних матеріалів, добрив, пестицидів, насіння), а також прийняту ціну вирощеної продукції. Метою таких розрахунків є визначення основних критеріїв економічної ефективності. Змінюючи будь-яку складову цих розрахунків або співвідношення кількох із них одержуємо нові значення цих показників.

Тільки при прорахунках всіх можливих в кожному конкретному випадку варіантів вдається вибрати оптимальний. Не викликає сумніву, що для проведення всіх таких визначень найбільш доцільним є реалізація спеціальних комп'ютерних програм, алгоритм яких наводиться в роботі. При цьому для виробника продукції частіш за все меліоративні та екологічні витрати є величинами постійними, що по суті передбачає оптимальне забезпечення водою, тобто вони не є предметом вибору.

Оскільки сільськогосподарські витрати є найбільш рухомі і характеризуються варіантністю, то для можливості комп'ютеризації таких розрахунків вони можуть бути розділені на постійні, на застосування добрив та збирання врожаю.

При цьому структурно кожна група витрат (В_i), як і окрема технологічна операція може бути визначена як функція амортизаційних відрахувань (А_А), витрат на поточний ремонт (А_ПР) та заробітної палати працівникам (З_ПЛ) з одного боку і витрат паливно-мастильних матеріалів (К_П) та їх вартості (Ц_П) - з другого:

В_i = (А_А + А_ПР + З_ПЛ) +(К_ПЧЦ_П), грн/га (6)

При цьому оптимальна доза добрив визначається максимальним економічним ефектом, показником якого може бути чистий дохід та рентабельність. Однак не викликає сумніву і той факт, що існуюче на кожному етапі розвитку суспільства співвідношення між вказаними цінами істотно впливає на показники економічної ефективності. Звідси, один і той же урожай, одержаний по одній і тій же технології може бути ефективним в одній соціально-економічній ситуації і збитковим в іншій. Це в свою чергу дозволяє провести розрахунки по встановленню необхідного співвідношення між реалізаційною ціною на продукцію та вартістю добрив з врахуванням існуючого в кожному конкретному випадку рівня агротехніки.

З другого боку існуюча диспропорція між вкладеними засобами виробництва в сільське господарство і зростанням врожайності культур (відставання росту врожайності від об'єму вкладень) пояснює непропорційне зростання енергоємності виробничих процесів в рослинництві і, як наслідок, - низьку економічну ефективність галузі. При цьому будь-яка інтенсифікація виробничих процесів так чи інакше збільшує їх енергоємність істотно більше за енергоємність одержаного врожаю (О.К.Медведовський, П.І.Іваненко). Все це вимагає енергетичного аналізу і оцінки технології, хоча і не викликає сумніву той факт, що він є складовою економічного.

Основним завданням енергетичного аналізу є встановлення енергетичних витрат в технологіях виробництва сільськогосподарської продукції з метою більш повного і ефективного використання існуючих в кожній зоні природних ресурсів.

Енергетична оцінка всіх технологічних витрат і самого врожаю проводиться через енергетичні еквіваленти. Енергетичний аналіз технологій вирощування сільськогосподарських культур закінчується встановленням енергетичної ціни врожаю (ЕУ) та його співвідношенням з загальною кількістю витраченої непоновлюваної енергії (ЕВ), тобто коефіцієнтом енергетичної ефективності (К_ЕЕ).

Оцінюючи можливість врахування використаної крім непоновлювальної ще й поновлювальної енергії, можна говорити про те, що енергоємність одержаного врожаю (ЕУ), із умови енергетичного балансу, кількісно буде рівною сумі витраченої поновлювальної (Е_П) та не поновлювальної (Е_Н) енергії:

ЕУ = Е_П + Е_Н, ккал/га (7)

Так як умова енергозбереження полягає у підвищенні використання поновлювальної енергії, то виходячи із енергетичного балансу можна оцінювати як технології взагалі так і окремі заходи по структурі витрачених видів енергії.

Так, внесення добрив приводить до підвищення кількості витраченої непоновлювальної енергії (Е_Н) і забезпечує підвищення врожаю (У) та його енергоємності (ЕУ). Для забезпечення збалансованості енергетичних ресурсів на відповідну величину повинне збільшитись використання і поновлювальної енергії (Е_П).

Тобто для того щоб окупність внесених добрив була постійною (лімітуюча зона впливу) необхідна наявність в достатній кількості ресурсу поновлювальної енергії, що і визначає енергетичні ресурси даної зони чи поля. Як тільки при черговому підвищенні дози добрив цих ресурсів виявиться недостатньо - окупність добрив зменшується, що власне і визначає оптимальну їх кількість.

У випадку, коли лімітуючим фактором є ресурс вологи, то шляхом зрошення цей дефіцит компенсується, але для цього необхідно понести енергетичні витрати, які є не відновлювальними (Е_ЗР). Тобто в цьому випадку зрошення забезпечує не пряме підвищення врожайності від нього, а створює умови для збереження умови енергетичного балансу. Звичайно такими лімітуючими факторами може бути і температура повітря, і інтенсивність приходу ФАР, і біологічні особливості культури.

Таким чином, наведені методичні підходи енергетичної оцінки вирощування сільськогосподарської культури з врахуванням витраченої поновлювальної енергії може бути кількісно реалізована для різних культур та різних за природним зволоженням зон як в богарних умовах так і в умовах зрошення, що дозволить істотно підвищити обґрунтованість висновків і пропозицій.

Висновки

У дисертації розглянуті проблеми підвищення ефективності використання водно-земельних ресурсів при зрошенні в умовах Лісостепу України, що пов`язане з обґрунтуванням адекватних природному зволоженню, цільовому використанню системи і екологічно безпечних елементів режиму зрошення з одного боку та реалізацією основних принципів програмування врожаю в цих умова - з другого. Результати проведених досліджень дозволили сформулювати наступні основні висновки.

1. Запропонована методика визначення величини ресурсозабезпеченого врожаю конкретної сільськогосподарської культури, що дозволяє в одному масштабі розглянути і оцінити роль та ступінь впливу основних зовнішніх факторів (світло, тепло, вода, природна родючість ґрунтів) на формування врожаю в залежності від ґрунтово-кліматичних умов зони в усьому можливому діапазоні значень цих факторів. Ця методика, одержана в результаті аналізу та адаптації існуючих методів і способів по визначенню кліматично забезпеченого врожаю та кількісних і принципово функціональних їх уточнень, є комплексною і дозволяє розглядати цей показник як вірогідносний. Доказано, що рівень агротехніки взагалі та окремі технологічні заходи зокрема можуть істотно впливати на показники ефективності використання природних ресурсів, а значить і на величину ресурсозабезпеченого врожаю. Наведена методика дозволяє кількісно визначити вплив погодних умов, як одного із основних об'єктивних лімітуючих факторів, на урожайність культури та їх вірогідність, що в свою чергу дає змогу оцінити кожну зону за рівнем впливу цих факторів та стратегію програмування врожаю в даних умовах.

2. В результаті побудови та аналізу вірогідносних рядів дефіциту водного балансу вегетаційного періоду в цілому, окремо по місяцях і окремо для конкретних культур встановлено, що найбільш інтегральним показником умов природного зволоження є вірогідність необхідності зрошення. Цей показник разом зі значенням дефіциту водного балансу різної вірогідності дозволяє оцінювати і районувати територію за ступенем природного зволоження та кліматичною доцільністю зрошення.

3. Доказано, що прогнозування умов природного зволоження досить точно може бути виконано графоаналітичним методом Г.А.Алексеева. При цьому встановлено, що для умов Сумської області коефіцієнти варіації в переважній більшості випадків коливається в межах 0,82-2,77, асиметрія даних рядів не вище середньої і, як правило, позитивна, що в свою чергу вказує на істотно більшу частоту посушливих років ніж вологих.

4. Аналіз існуючих моделей впливу водного фактору на урожайність сільськогосподарських культур показав, що найбільш адекватною по суті такої залежності, найбільш загальною та моделлю з мінімальним значенням емпіричних коефіцієнтів є модель, яка за формою співпадає з розподілом Пірсона I типу. При цьому в даній моделі “урожай - водний фактор” умови зволоження () найбільш доцільно визначати через дефіцит водного балансу вегетаційного періоду культури (W). Доказано, що дана модель є досить гнучкою і дозволяє уточнювати її параметри () в залежності від існуючого в господарстві рівня агротехніки. Результатами виробничих досліджень і аналізом статистичних (звітних) даних доказано, що реалізація сформульованих моделей дозволяє достатньо точно оцінити і фактичну урожайність культури і ступінь використання води як ресурсу.

5. Доказано, що умови природного зволоження є досить суттєвим фактором як ефективності зрошення тієї чи іншої культури, так і обґрунтованих витрат на саме зрошення. Розроблена методика кількісного співвідношення вказаних показників дозволяє уже на стадії проектного обґрунтування визначитись з можливими значеннями необхідної прибавки врожаю з одного боку та величинами капітальних вкладень і експлуатаційних витрат в залежності від необхідного чи прийнятого строку окупності - з другого. По суті встановлена залежність вказаних параметрів від умов природного зволоження означає необхідність диференційованого підходу при проектуванні конструкції зрошувальної системи в у мовах різного природного зволоження.

6. Встановлено, що визначення проектної прибавки врожаю від зрошення може бути виконане як з точки зору підвищення забезпечення культури водою як ресурсом, так і шляхом реалізації моделі “урожай - водний фактор”. Розроблені методи таких визначень доведені до можливості практичного застосування. Крім того доказано, що при встановленні проектної врожайності чи її прибавки від зрошення можуть бути використанні моделі агрометеорологічного прогнозування урожайності сільськогосподарських культур, адаптація яких полягає у створенні оптимальних умов зволоження і які, як і попередні методи, мають вірогідносний характер.

7. Розроблена методика, яка дозволяє шляхом реалізації моделі “урожай - водний фактор” уточнювати сумарне водоспоживання (Е) та коефіцієнт біологічної кривої (К) до біокліматичного методу С.М.Алпатьєва для конкретної культури в конкретних умовах у випадку, коли для даної культури це є не визначеним. Крім того встановлено залежність коефіцієнта сумарного водоспоживання від погодних умов зони та урожайності сільськогосподарських культур, що є істотно повнішою за існуючі способи. Проведені виробничі дослідження підтвердили наявність такої залежності і достатню точність запропонованої формули.

8. Доказано, що визначення величини проектної зрошувальної норми і проектного режиму зрошення є двома частинами однієї задачі і вирішуватися вони повинні одночасно. Встановлено, що визначення проектної величини зрошувальної норми як і проектного режиму зрошення можна виконати або через реалізацію такого статистичного показника як мода, або безпосередньо шляхом встановлення найбільш вірогідного режиму зрошення, однак встановлення вірогідності умов можливе тільки першим способом. Одержані дані також однозначно вказують, що вірогідність умов природного зволоження вегетаційного періоду в цілому і умов природного зволоження місяців чи декад зовсім не співпадають, так як розрахунки при цих умовах дають явно завищені значення. Реалізація запропонованого методу визначення зрошувальної норми дозволяє уже на стадії проектування обґрунтовано зменшити проектну величину зрошувальної норми на 700- 1150м³/га.

9. Встановлено, що суттєвий вплив на вибір чи визначення розрахункової забезпеченості зрошувальної норми, а отже і її величини, має врахування умов розподілу води між культурами сівозміни в роки, які є посушливішими за розрахункові. Цей розподіл може бути яким завгодно, проте він визначається цільовим використанням зрошуваної ділянки. Запропонована методика дозволяє виконати таке визначення уже на стадії техніко-економічного обґрунтування, результати якого повинні бути обмежуючими умовами при реальному проектуванні системи. Встановлено, що врахування вказаного критерію веде до коливань оптимальної вірогідності зрошувальної норми на 20-45%, а її абсолютної величини на 300-450м³/га.

10. Встановлено, що в зоні чорноземів потужних природні умови ґрунтоутворення при оптимальному забезпечені вологою () характеризувались коефіцієнтом сумарного водоспоживання за Г.К.Льговим в межах . При вирощуванні сільськогосподарських культур на зрошенні в цих же умовах (к = 0,2мм/⁰С) для забезпечення природних показників гідротермічних умов (ГТК = 0,9-1,1) екологічно обґрунтована величина зрошувальної норми коливається від 221-176мм (МС Тернопіль) до 292-248мм (МС Умань), а її забезпеченість є явно меншою за рекомендовану в цій зоні (Р = 75%) і складає лише 40 - 50%.

11. Доказано, що величина поливної норми при встановленні будь-якого режиму зрошення (проектний, плановий чи експлуатаційний) суттєво залежить від умов природного зволоження вегетаційного періоду і є тим меншою чим вологішими є умови. Запропонована залежність дозволяє для конкретних умов конкретної культури визначити цю величину як проектну, враховуючи кількість очікуваних або можливих опадів в міжполивний період. Встановлено, що в умовах Лісостепу ця величина в залежності від культури, фази її розвитку та умов погоди в 1,4-2,0 рази є меншою за розрахункову величину. Це в свою чергу забезпечує зменшення шару зволоження ґрунту в 1,4-2,0 рази, або знижує його післяполивну вологість до (0,90 - 0,85)НВ, що в повній мірі відповідає умовам забезпечення так званого меліоративного чи адаптивного режиму зрошення.

12. Розроблена і перевірена у виробничих умовах методика визначення шляхів більш повного використання водно-земельних ресурсів на існуючих зрошувальних системах, суть якої полягає в обґрунтуванні розміру “земель-супутників”, або в реалізації принципу рухомого зрошення. При цьому основним критерієм такого обґрунтування як найбільш об`єктивним є невідповідність фактичних умов природного зволоження розрахунковим.

13. Аналіз моделей урожайності сільськогосподарських культур, які одержані для умов зрошення Півдня України, сформульованих під керівництвом академіка УААН В.О.Ушкаренка, є достатньо повні та інформативні, дозволяють проводити їх подальшу реалізацію з встановленням якісних і кількісних взаємозв'язків між продуктивністю культури і основними факторами росту та факторами між собою і функціонально вони можуть бути основою для програмування врожаїв на зрошуваних землях Лісостепу України. При цьому основними критеріями оцінки можуть бути ступінь використання природної родючості ґрунтів та внесених добрив в залежності від рівня забезпечення вологою, використання енергетичних ресурсів в залежності від строків сівби, встановлення співвідношення між рівнем живлення та оптимальною густотою посіву, роль і місце густоти посіву в підвищенні врожайності культури і т.п.

14. В результаті аналізу вказаних моделей можна констатувати, що проблеми, які слід вважати необхідними для вивчення на зрошуваних землях і в умовах Лісостепу аналогічні тим якісним залежностям, які встановлені для умов Півдня України:

ефективність використання природної родючості ґрунтів визначається рівнем забезпечення вологою, глибиною основного обробітку ґрунту, строками сівби та густотою посіву і набуває максимальних значень при оптимальних значеннях зазначених факторів;

ефективність використання природної родючості ґрунтів і внесених добрив залежать від рівня забезпечення вологою, є величинами взаємозалежними, а ціна 1 балу бонітету ґрунту, крім всього іншого, визначається і кількістю внесених добрив:

рівень урожайності кукурудзи в повторних посівах при всіх інших рівних умовах визначається ступенем використання енергетичних ресурсів, при цьому найбільш повна їх реалізація як і внесених добрив можлива тільки при ранніх строках сівби:

в умовах зрошення існує досить тісна відповідність між рівнем живлення і густотою посіву, оптимальне співвідношення яких при всіх інших рівних умовах дозволяє сформувати максимальний урожай.

15. Розроблена методика оцінки впливу густоти посіву сільськогосподарських культур на їх урожайність дозволяє визначити крім оптимального її значення (Х_opt) такі характеристики як базисну (Х₀), при якій конкуренція в посіві відсутня, та критичну (Х_К) - густота, при якій конкуренція в посіві стає істотною. Ці дані разом з відповідними значеннями продуктивності 1 рослини () та урожайністю посіву загалом () дають можливість значно повніше і більш аргументовано оцінити вплив даного фактору на формування врожаю та визначитися з конкурентною здатністю рослин в посіві при різних умовах вирощування.

16. Встановлено, що при економічній оцінці запрограмованого рівня врожайності сільськогосподарської культури в умовах природного зволоження суть розрахунків частіш за все зводиться до встановлення відповідності доз добрив та забезпеченості вологою. При цьому виникає ряд конкретних задач по обмеженні за ціною, кількістю, природній родючості ґрунтів тощо. Такі розрахунки можуть бути виконані за спеціально складеними комп'ютерними програмами, розроблені алгоритми яких наводяться в роботі. При економічному обґрунтуванні запрограмованого рівня врожайності в умовах зрошення в загальні витрати крім сільськогосподарських входять і додаткові у вигляді меліоративних та екологічних. При цьому для товаровиробника проблема вибору частіш за все полягає в економічному обґрунтуванні рівня живлення на фоні оптимального забезпечення вологою при постійному значенні додаткових витрат. На відміну від такого обґрунтування в умовах богара, дози добрив доцільно розглядати тільки в зоні їх лімітуючої дії, з попередньо встановленим характером їх впливу та оптимального значення.

17. Оскільки суть енергозберігаючої технології полягає в зміні структури використання енергії на користь збільшення частки поновлювальної її частини (природної), нами розроблені і запропоновані методичні підходи такої оцінки як технології вирощування культури взагалі, так і окремих заходів, включаючи зрошення. Доказано, що додаткові витрати непоновлювальної (викопної) енергії можуть бути ефективними тільки у випадку, коли ресурс поновлювальної енергії буде достатнім для формування запрограмованого рівня врожаю.

18. Сформульовані за результатами досліджень висновки для умов Лісостепу можуть бути реалізовані на різних рівнях діяльності:

при проектуванні нових, реконструкції та експлуатації існуючих зрошувальних систем уточненню підлягають такі елементи: зрошувальна норма з різного роду обмеженнями та режим зрошення; можливість розширення площі зрошення за рахунок реалізації принципу рухомого зрошення чи “земель-супутників”; проектна прибавка врожаю від зрошення, та необхідне співвідношення між капітальними та експлуатаційними витратами в залежності від умов природного зволоження;

в умовах зрошуваного землеробства уточненню підлягають такі елементи як величина поливної норми та економічна і енергетична оцінка запрограмованого рівня врожайності в існуючих ринкових умовах з вибором оптимального варіанту;

при проведенні науково-виробничих досліджень предметом подальшого вивчення і уточнення можуть бути ступінь впливу умов природного зволоження на можливість формування запрограмованого врожаю через уточнення ефективності використання природної родючості ґрунтів і внесених добрив з одного боку та окремих елементів агротехніки - з другого, як при зрошенні так і на богарі

СПИСОК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Харченко О.В. Основи програмування врожаїв сільськогосподарських культур: Навчальний посібник. - Суми, Університетська книга, 1999. - 241с.

2. Харченко О.В. Основи програмування врожаїв сільськогосподарських культур: Навчальний посібник (видання друге). - Суми, Університетська книга, 2003. - 297с.

3. Харченко О.В. Водно-солевой режим почво-грунтов затопленного рисового поля в условиях центральной части Краснознаменской оросительной системы. // Бюллетень ВНИИриса. - Краснодар. - 1977. - вып.ХХІІІ. - С. 67 - 74.

4. Харченко О.В. Агроклиматическая характеристика территории Сумской области с точки зрения потребности сельскохозяйственных культур в орошении. //Труды Харьковского СХИ. - 1983. - Т.283. - С. 59 - 64.

5. Харченко О.В. Обоснование целесообразности орошения в зоне неустойчивого увлажнения. // Гидротехника и мелиорация - М.: Колос. - 1984. - №4. - С. 72 - 74.

6. Харченко О.В. О необходимости фильтрации оросительной воды на рисовом поле. // Почвоведение. - М.: АН СССР. - 1985. - №1. - С. 94 - 97.

7. Харченко О.В. Выбор проектной урожайности сельскохозяйственных культур на орошаемых землях в условиях неустойчивого увлажнения. // Оптимизация процессов комплексного мелиоративного регулирования. - М.: Московский гидромелиоративный институт. - 1985. - С. 106 - 109.

8. Харченко О.В. Расчет прибавки урожая от орошения. // Гидротехника и мелиорация - М.: Агропромиздат. - 1987. - №4. - С. 67 - 70.

9. Харченко О.В. Продуктивность орошаемых земель в условиях неустойчивого естественного увлажнения. // Комплексное мелиоративное регулирование. - М.: Московский гидромелиоративный институт.-1988. - С. 61 - 66.

10. Харченко О.В. Уточнение средневзвешенных за вегетационный период коэффициентов суммарного водопотребления к методу С.М.Алпатьева. // Мелиорация и водное хозяйство. - 1989. - вып. 71. - С. 12 - 16.

11. Харченко О.В. Выборочное орошение в условиях неустойчивого увлажнения. // Мелиорация и водное хозяйство. - М.: Агропромиздат. - 1990. - №12. - С. 45 - 48.

12. Харченко О.В. Методика расчета проектной урожайности на орошаемых землях. // Мелиорация и водное хозяйство. - 1991. - вып.75. - С. 8 - 12.

13. Харченко О.В. Реализация принципа подвижного орошения в условиях неустойчивого естественного увлажнения. // Мелиорация и водное хозяйство. - 1992. - вып.77. - С. 7 - 12.

14. Харченко О.В. Особенности расчета поливной нормы в условиях неустойчивого естественного увлажнения. // Мелиорация и водное хозяйство. - 1993. - вып.79. - С. 20 - 23.

15. Харченко О.В. Техніко-економічне обґрунтування зрошення в умовах різного природного зволоження. // Меліорація і водне господарство. - 1994. - вип. 81. - С. 36 - 39.

16. Харченко О.В. Оцінка можливої врожайності сільськогосподарських культур в конкретних сільськогосподарських умовах. // Гідротехніка і меліорація в Україні (Збірник наукових праць УкрНДІГіМ). - 1994. - вип.3. - С. 74 - 80.

17. Харченко О.В. Вибір проектного режиму зрошення сільськогосподарських культур. // Меліорація і водне господарство. - 1996. - вип.82. - С. 35 - 41.

18. Харченко О.В. Ресурсозабезпечений врожай сільськогосподарської культури в конкретних природно-кліматичних умовах. // Вісник Сумського сільськогосподарського інституту. - 1997. - вип.1. - С. 57 - 60.

19. Харченко О.В., Прасол В.І., Голоха В.В. Енергетичне обґрунтування рівня живлення сільськогосподарських культур в залежності від умов природного зволоження. // Вісник Сумського державного аграрного університету. - 1999. - вип.3. - С. 113 - 116.(75% авторства, постановка задачі, методичне забезпечення).

20. Коваленко А І., Харченко О.В., Прядка М.І., Оліхненко О.В. Оцінка відповідності гідрометеорологічних умов для вирощування озимої пшениці. // Вісник Сумського державного аграрного університету. - 1999. - вип. 3. - С. 68 - 70.(75% авторства, постановка задачі, методичне забезпечення).

21. Харченко О.В. Економічне обґрунтування варіанту реалізації цукрових буряків. // Вісник Сумського державного аграрного університету. - 2000. - вип.4. - С. 224 - 227.

22. Харченко О.В., Дмитрівська А.О., Оцінка впливу густоти посіву на його продуктивність // Вісник Сумського державного аграрного університету. - 2000. вип. 4. - С. 134 - 139.(80% авторства, постановка задачі, методичне забезпечення, розрахунки)

23. Харченко О.В., Прасол В.І. Встановлення економічно оптимального рівня живлення цукрових буряків. // Збірник наукових праць Уманської державної аграрної академії. - 2001. - вип.52. - С. 42 - 48.(80% авторства, постановка задачі, програмне забезпечення).

24. Харченко О.В. Обґрунтування дози органічних добрив під озиму пшеницю в залежності від варіанту реалізації продукції і умов підрядника. // Вісник Львівського державного аграрного університету, Агрономія №5. - 2001. - вип. - С. 197 - 201.

25. Харченко О.В., Прасол В.І. Рівень агротехніки та його кількісна оцінка. // Вісник Сумського державного аграрного університету. - 2001. - вип.5. - С. 18 - 21. (75% авторства, постановка задачі, методичне забезпечення).

26. Харченко О.В. Встановлення порогу збиткової врожайності сільськогосподарських культур. // Вісник Сумського державного аграрного університету. - 2002. - вип.6. - С. 80 - 82.

27. Харченко О.В., Решетняк Н.Ф. Повышение эффективности орошаемых земель в условиях Сумской области. // Пути повышения эффективности производства и качества сельскохозяйственной продукции. - Сумы. - 1985. - С. 10 - 12.(60% авторства, постановка задачі).

28. Харченко О.В. До питання про екологічне обмеження зрошення. // Тези доповідей IV з'їзду ґрунтознавців та агрохіміків України. - Харків. - 1994. - С. 113 - 114.

Анотація

Харченко О.В. Підвищення ефективності використання природних ресурсів у землеробстві при зрошенні та реалізації принципів програмування врожаю у Лісостепу України (на прикладі території Сумської області). - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора сільсько-господарських наук за спеціальністю 06.01.02 - сільськогосподарські меліорації. - Херсонський державний аграрний університет, Херсон, 2003.

У дисертації розв'язується проблема підвищення ефективності використання водно-земельних ресурсів на зрошувальних системах в умовах Лісостепу та визначення кількісного забезпечення сільськогосподарських культур основними факторами росту. Встановлено кількісні залежності величини зрошувальної і поливної норм, як функції умов природного зволоження, цільового використання зрошуваної ділянки та екологічно безпечних гідротермічних умов ґрунтоутворення. Проведена кількісна оцінка резервних об'ємів води на зрошувальній системі та розроблена методика раціональнішого їх використання. Розроблені методи визначення можливої прибавки врожаю від зрошення в залежності від умов природного зволоження та прийнятого рівня агротехніки. Проведено аналіз моделей урожайності культур, розроблених під керівництвом академіка УААН В.О.Ушкаренко, який показав їх досить високу інформативність та можливість адаптації до умов Лісостепу. Розроблено алгоритми для техніко-економічного та енергетичного обґрунтування вирощування сільськогосподарських культур в богарних умовах та в умовах зрошення, що дозволяє використовувати при таких розрахунках комп'ютерні програми.

Ключові слова: зрошувальна та поливна норми, вірогідність, основні фактори росту, ресурсозабезпечений та запрограмований урожай, прибавка врожаю від зрошення, модель “урожай - водний фактор”, “землі-супутники”, економічна та енергетична ефективність.

Аннотация

Харченко О.В. Повышение эффективности использования природных ресурсов в земледелии при орошении и реализации принципов программирования урожаев в Лесостепи Украины (на примере территории Сумской области). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора сельско-хозяйственных наук по специальности 06.01.02 - сельскохозяйственные мелиорации. - Херсонский государственный аграрный университет, Херсон, 2003.

В диссертации решаются проблемы повышения эффективности использования водно-земельных ресурсов на оросительных системах и их особенности в условиях Лесостепи и определения количественного обеспечения сельскохозяйственных культур основными факторами роста.

Разработано ряд методов и способов, которые позволяют определиться с количественным влиянием факторов как на продуктивность посеву в целом, так и на процесс формирования урожая. Согласование существующих методов и способов оценки влияния основных экологических факторов на урожайность культур (свет, тепло, вода и естественное плодородие почв) вместе с их уточнением позволило создать алгоритм поведения культуры в конкретных почвенно-климатических условиях во всем возможном диапазоне значений этих факторов.

Доказано, что наиболее полным и информативным показателем оценки территории Лесостепи по степени естественного увлажнения является дефицит водного баланса вегетационного периода конкретной культуры (С.М.Алпатьев), а наиболее адекватным методом воспроизведения эмпирических данных - графоаналитический метод Г.А.Алексеева.

Разработаны методики технико-экономического обоснования необходимой эффективности орошения в зависимости от условий естественного увлажнения территории, а также возможной прибавки урожая путем восполнения недостающих ресурсов воды, реализации модели “урожай - водный фактор” и использования существующих моделей по агрометеорологическому прогнозированию урожайности. При этом доказано, что реализация модели “урожай - водный фактор” позволяет решить ряд достаточно важных вопросов - от оценки фактического использования воды как фактора в реальных условиях до уточнения суммарного водопотребления культуры.

Установлено, что с точки зрения наиболее полной адекватности условиям естественного увлажнения при установлении проектной величины оросительной нормы необходимо использовать такой статистический показатель как “мода”, что позволяет составлять одновременно с этим и режим орошения. При проектировании орошения севооборота в целом существенно влияет и на расчетную величину оросительной нормы и на ее обеспеченность учет целевого использования культур орошаемого участка. Установлено, что в условиях черноземной зоны для обеспечения экологически безопасного гидротермического режима почвообразования обеспеченность оросительной нормы составляет 40-50%.

Доказано, что величина поливной нормы существенно зависит от условий естественного увлажнения, а предлагаемая методика позволяет определить ее в каждых конкретных условиях. Разработанная методика оценки существующего резерва воды на оросительной системе в зависимости от условий естественного увлажнения территории и обоснования размера “земель-спутников” позволяет существенно повысить эффективность использования существующего мелиоративного фонда каждой конкретной системы.

Проанализирован ряд моделей урожайности сельскохозяйственных культур, полученных для орошаемых условий академиком УААН В.А.Ушкаренко и под его руководством, что показало достаточную их полноту и информативность и возможность их адаптации в условиях Лесостепи. Результаты реализации этих моделей позволяют решить ряд зависимостей как влияния отдельных факторов на урожайность, так и взаимозависимость факторов между собой.

Разработаны алгоритмы к экономическому и энергетическому обоснованию выращивания сельскохозяйственных культур в богарных и орошаемых условиях, позволяющих рассматривать вариантность условий с применением компьютерных программ. При этом предлагается методика возможной оценки технологии выращивания сельскохозяйственных культур или отдельных операций с точки зрения энергозбережения.

Ключевые слова: оросительная и поливная нормы, вероятность, основные факторы роста, ресурсообеспеченный и запрограммированный урожай, прибавка урожая от орошения, модель “урожай - водный фактор”, “земли-спутники”, экономическая и энергетическая эффективность.

SUMMARY

Kharchenko O.V. Increasing the efficiency of using the natural resources in the farming at irrigation and at realization of principles of harvests programming in forest-steppe region of Ukraine (the territory of Sumy region). - Manuscript.

Thesis for Doctor of Science degree of Agricultural Sciences on the speciality 06.01.02 - Agricultural Meliorations. - Kherson State University, Kherson, 2003.

In thesis a problem of the increasing the efficiency of using water-land resources on irrigated systems in the forest-steppe region is considered. A quantitatively ensuring agriculture plants by main factors of growth is determined. Quantitative dependencies of values of irrigation and watering norms as a function of natural watering conditions, directed using of irrigated lot and ecologically safety hydrothermal conditions of ground formation are defined. A quantitative analysis of reserved water volumes in the irrigated systems is performed. A method of most rational using this volumes is developed.

A set of methods to define a possible increase of the harvest due to the irrigation versus the natural watering conditions and assumed level of agricultural machines is developed. Analysis of models (developed by the supervision of member of Academy of Science of Ukraine V.O.Ushkarenko) of productivity of agricultural plants is performed. In thesis it is shown that proposed models are informative and can be adapted to conditions of the forest-steppe zone.

Algorithms for technical, economical and energetic explanation of agricultural plants growth at the irrigation conditions are developed and can be applied for computer simulations.

Key words: irrigation and watering norms, probability, main factors of growth, resource ensuring harvest, harvest programming, harvest increasing, “harvest - water factor” model, “ground-satellite”, economical and energetic efficiency.

Размещено на Allbest.ru

...