Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КІРЧУК ІЛЛЯ СТЕПАНОВИЧ

УДК 633.11:631.55.631.582

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Ефективність дії попередників, добрив і способів основного обробітку ґрунту на урожайність озимої пшениці в сівозмінах південно-західного Степу

06.01.01 загальне землеробство

Днiпропетровськ, 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті зернового господарства Української академії аграрних наук протягом 1996-2001рр.

Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН, Лебідь Євген Макарович, Інститут зернового господарства УААН, директор.

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент УААН Будьоний Юрій Васильович, Харківський державний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, завідуючий кафедрою землеробства;

доктор сільськогосподарських наук, професор Храмцов Леонід Іванович, Дніпропетровський державний аграрний університет, завідуючий кафедрою рослинництва.

Провідна установа: - Інститут землеробства УААН, відділ землеробства та родючості ґрунтів, смт. Чабани

Захист дисертації відбудеться " 5 " грудня 2003 року о 10 годин на засіданні спеціалізованої вченої ради в Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, 27, вул Ворошилова, 25, корпус 1, конференц-зал (ауд. 342).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою 49600, м. Дніпропетровськ, 27, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розіслано 04.11.2003 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Мицик О.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Питання землеробства і удобреності озимої пшениці після різних культур в умовах південно-західних районів Степу України досліджувались і раніше. В той же час, чутливість цієї культури до окремих видів добрив та їх сполучень залежно від попереднього рівня удобреності ґрунту у сівозміні досліджені ще недостатньо. На думку багатьох дослідників, оцінка доз, сполучень і форм добрив при тривалому застосуванні, як правило, буває іншою, ніж у загальноприйнятих рекомендаціях, які основані, головним чином, на результатах короткотривалих дослідів.

У зв'язку з цим, для умов південно-західної частини степової зони України актуальною задачею є більш глибоке вивчення попередників озимої пшениці, а також агротехнічних прийомів підвищення їх ефективності шляхом застосування мінеральних та органічних добрив. Дуже важливим на сьогодні і в перспективі є пошук шляхів зменшення негативної дії і післядії підвищених норм мінеральних добрив без зниження урожайності цієї культури за рахунок застосування замість них органічних добрив.

Стан дослідженості питань дії попередніх культур, норм добрив і способів основного обробітку ґрунту в системі біологічного землеробства не дозволяє повно обґрунтувати їх комплексну дію на елементи родючості і продуктивність озимої пшениці, оскільки їх дослідження у ряді наукових установ проводилось, як правило, у дослідах, не пов'язаних з сівозмінами. Внаслідок чого не враховувалась післядія і взаємодія різних доз органічних та мінеральних добрив, які вносились у попередні роки, попередників і тривалого застосування певних способів обробітку ґрунту. Не достатньо вивчені тут і питання інших засобів хімізації, які застосовувались у помірних дозах, що є дуже важливим фактором у системі біологізації землеробства взагалі і при вирощуванні озимої пшениці зокрема.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослiдження є складовою частиною тематичного плану вiддiлу землеробства Iнституту зернового господарства УААН (номер державної реєстрації - UA0100079Р).

Мета та завдання дослiджень. Основною метою досліджень було з'ясувати ефективність помірних і підвищених доз мінеральних добрив у посівах озимої пшениці на фоні щорічного внесення під всі культури сівозміни, а також гною, що застосовувався у сівозміні один раз або двічі за ротацію. Ці питання вивчались на фоні двох основних типів обробітків ґрунту - полицевого і безполицевого. Досліджувався комплексний вплив цих факторів на водний, поживний режими ґрунту, агрофізичні властивості і біологічну активність, забур'яненість посівів, продуктивність і якість зерна озимої пшениці, а також економічну та біоенергетичну ефективність виробництва зерна у південно-західному Степу України.

Об'єкт дослiджень посіви озимої пшениці сорту Фантазія одеська, яка вирощувалась у сівозмінах в пiвденно-західної підзони Степу України.

Предмет досліджень - чотири найбiльш поширених у зонi вирощування попередники озимої пшениці (чорний пар, зайнятий пар, кукурудза на силос, горох), оранка і безполицевий основний обробiток ґрунту та 6 фонів удобрення у сівозміні.

Методи досліджень. В роботі використовувались загальнонаукові (аналіз і синтез, дедукція та індукція, моделювання) та специфічні для аграрної науки методи досліджень. Основним методом досліджень був польовий дослід, який доповнювався аналізами за загальноприйнятими в агрохімії, рослинництві, землеробстві та статистиці методиками.

Наукова новизна. Розробка найбільш інтенсивної системи землеробства, що включає застосування хімічних препаратів в обмеженій кількості при ґрунтозахисній, природоохоронній та ресурсозберігаючій направленості господарювання у посушливих умовах пiвденно-західної частини Степу Украни, яка в такому обсязі проводиться вперше. Результати цих досліджень дозволяють дати всебічну агротехнічну оцінку попередників озимої пшениці у зв'язку з комплексним впливом різних способів основного обробітку ґрунту і добрив на фактори, що визначають рівень продуктивності, як озимої пшениці, так і сівозміни в цілому. Дані цих досліджень дають можливість відповісти на багато актуальних питань сільськогосподарського виробництва і певною мірою змінити відповіді на деякі з них.

Практичне значення i реалiзацiя результатiв дослiджень. В результаті проведених досліджень установлена можливість підвищення ефективності попередників озимої пшениці шляхом сполучення дії різних систем удобрення та способів основного обробітку ґрунту.

Отриманий експериментальний матеріал дозволив дати глибоку науково обґрунтовану оцінку впливу цих факторів на біологічні і фізико-хімічні характеристики ґрунту, а також розробити рекомендації по розміщенню пшениці у сівозмінах, які орієнтовані на біологічну систему землеробства, по кожному з попередників. Її застосування буде сприяти збереженню та відновленню родючості ґрунту, підтриманню екологічної рівноваги в агроценозі і підвищенню урожайності озимої пшениці. Розроблені рекомендації мають важливе практичне значення для сільськогосподарського виробництва, їх впровадження у широкому масштабі забезпечить ріст урожайності як озимої пшениці, так і інших культур сівозміни.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи і результати досліджень автор доповідав на республіканській науково-практичній конференції молодих дослідників і спеціалістів (Дніпропетровськ, 2000 рік), міжнародній науковій конференції (Луганськ, 2003), міжнародній науково-практичній конференції (Дніпропетровськ, 2003 рік), науково-методичних радах відділу землеробства Інституту зернового господарства та Ізмаїльської дослідної станції ІЗГ (Дніпропетровськ, 1996-2003 рр.).

Особистий внесок дисертанта. Дисертант особисто проаналізував та узагальнив наукові публікації вітчизняних та закордонних вчених за темою дисертації, вибрав напрям, визначив мету і задачі, розробив програму проведення польових та лабораторних дослiджень приймав безпосередню участь у їх проведенні, проаналiзував i теоретично обґрунтував отримані дані, розробив практичні рекомендації виробництву.

Публікації. Основнi результати дослiджень автора, включенi до дисертацiї·, опублiкованi у 7 наукових статтях, 3 з яких опубліковано у фахових виданнях, загальний обсяг публікацій склав 1,7 обл.-вид. аркушів, з них 1,5 авторських.

Структура та обсяг роботи. Дисертацiя викладена на 132 сторінках машинописного тексту i складається з вступу, 7 роздiлiв, висновкiв, рекомендацiй виробництву. До роботи включено 35 таблиці, 12 додаткiв. Перелiк лiтератури мiстить 273 найменувань, з яких 11 - iноземними мовами.

ЗМІСТ РОБОТИ

1. СТАН ДОСЛІДЖЕНОСТІ ПИТАННЯ

Проаналізована література з питань розробки та поліпшення елементів енергозберігаючої технології вирощування озимої пшениці, дослідження впливу попередників, добрив та способів обробітку ґрунту на урожай та якість зерна пшениці, а також родючість ґрунту.

2. ГРУНТОВО-КЛІМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ І ОСОБЛИВОСТІ МЕТЕОРОЛОГІЧНИХ УМОВ У РОКИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДІВ. МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводились на Ізмаїльській дослідній станції Інституту зернового господарства УААН.

Клімат південно-західного Степу помірно континентальний. Середньорічна кількість опадів 431,7 мм зі значними відхиленнями по роках (у 1991-1992 рр. випало 174,2 мм опадів). Середньорічна температура повітря складає +10,2^оС. Тривалість безморозного періоду складає 210-215 діб. Сума ефективних температур знаходиться в межах 3400-3600^о.

Грунт дослідної ділянки - чорнозем звичайний важкосуглинковий, вміст гумусу у шарі 0-40 см 3,0-3,6%, азоту - 0,16-0,19%, фосфору 0,16-0,18%, калію - 20-30 мг/100 г ґрунту. Реакція ґрунтового розчину - нейтральна (рН 7,0-7,6).

Погодні умови у роки проведення дослідів складались таким чином: 1996 і 1997 рр. були несприятливими, а 1998 і 1999 рр. відносно сприятливими для розвитку озимої пшениці.

Дослідження проводились у двох восьмипільних сівозмінах з характерним для зони чергуванням культур: І. Чорний пар - озима пшениця - кукурудза на зерно - кукурудза на силос - озима пшениця (озимий ячмінь) - горох - озима пшениця - соняшник. ІІ. Горох - озима пшениця - кукурудза на зерно - кукурудза на силос - ярий ячмінь - вівсяно-горохова сумішка на зелений корм - озима пшениця - соняшник. Досліджувалась дія традиційного основного обробітку грунту під озиму пшеницю (після кукурудзи на силос та гороху - дисковими знаряддями на глибину 10-12 см з подальшою передпосівною культивацією, в інших випадках - оранка на глибину 20-22 см) та безполицевого - плоскорізне рихлення на глибину 16 см з полосним поглибленням орного шару до 30-35 см. Вивчались наступні системи удобрення культур сівозміни: 1 - без добрив; 2 - заорювання пожнивних залишків; 3 - 40 т/га гною двічі за ротацію сівозміни; 4 - 40 т/га гною один раз за ротацію сівозміни + N₃₀Р₃₀К₃₀ під всі культури; 5 - N₉₀Р₆₀К₆₀ під всі культури сівозміни; 6 - N₉₀Р₆₀К₆₀ під всі культури сівозміни з заорюванням пожнивних залишків.

Посiвна площа дiлянки - 180 м², облiкова - 125 м². Розмiщення варiантiв систематичне, повторнiсть триразова. Агротехніка догляду за посівами загальноприйнята для зони, де розташовані досліди.

Крім фенологічних спостережень в дослідах проводилось визначення: польової схожості насіння, росту, розвитку і забур'яненості посівів протягом вегетації, структури урожаю, урожайності та якості зерна озимої пшениці. При дослідженні ґрунту у динаміці визначали щільність, твердість, біологічну активність та структурно-агрегатний склад, вологість та поживний режим (нітратний азот, рухомі фосфати, обмінний калій). Отримані дані піддавались дисперсійному аналізу.

Проведені розрахунки економічної і біоенергетичної ефективності вирощування озимої пшениці залежно від досліджуваних факторів: визначали собівартість, рентабельність, розмір чистого доходу, енергоємність одиниці продукції та коефіцієнт енергетичної ефективності. Розрахунки велись за нормативами та розцінками, які існували на кінець 1999 року.

3. ВПЛИВ ПОПЕРЕДНИКІВ, ДОБРИВ І СПОСОБІВ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ГРУНТУ НА ВЛАСТИВОСТІ ЧОРНОЗЕМА ЗВИЧАЙНОГО

ВАЖКОСУГЛИНКОВОГО

3.1 ДИНАМІКА ҐРУНТОВОЇ ВОЛОГИ І ЇЇ СПОЖИВАННЯ РОСЛИНАМИ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ У РІЗНІ ПЕРІОДИ ВЕГЕТАЦІЇ

На час сівби озимої пшениці найбільша кількість продуктивної вологи як у шарі 0-20 см, так і у шарі 0-150 см містилось в полі чорного пару - після вівсяно-горохової сумішки та гороху вміст вологи у 2-2,5 рази нижчий. Після цих попередників, особливо, по чорному пару, волога досить рівномірно розподілялась по ґрунтовому профілю. При розміщенні після кукурудзи на силос та гороху по соняшнику порівняно з чорним паром весь кореневмісний шар грунту був дуже висушеним - відповідно на 71,3 і 73,5 мм. Перевага чорного пару перед іншими попередниками у більшій мірі проявлялась в посушливих умовах 1996 і 1998 рр.

Від сівби до припинення осінньої вегетації відбувалось накопичення вологи в ґрунті під посівами озимої пшениці, яке залежало від кількості опадів. Приріст вологи за цей період склав: по чорному пару 18-32%, після вівсяно-горохової сумішки - 20-30%, а після непарових попередників (гороху і кукурудзи на силос) - 32-68%.

Відмічений вплив способів основного обробітку ґрунту на накопичення вологи. В полі чорного пару перевага безполицевого обробітку була значною, по зайнятому пару ефективнішою виявилась оранка. Після непарових попередників кращі показники (на 12-22%) при застосуванні поверхневого обробітку порівняно з плоскорізним.

За рахунок осіннє-зимових опадів відбувається накопичення максимальної кількості продуктивної вологи у ґрунті, яка є одним з головних джерел вологозабезпечення рослин протягом всієї вегетації. Після різних попередників спостерігався неоднаковий характер зволоження кореневмісного шару ґрунту. По чорному пару ґрунт рівномірно зволожувався по всьому (0-150 см) профілю, після інших попередників запаси вологи у шарах нижче 100 см значно менші. Таке явище спостерігалось у всі роки досліджень, але особливо помітним воно було у посушливі роки. Приріст вологи за цей період складав по чорному пару 23-35%, а після гороху і кукурудзи на силос 98-162%.

Вплив добрив на накопичення вологи був менш помітним, але найбільший приріст вологи у більшості випадків був при застосуванні органічної системи удобрення.

Загальні витрати води за вегетацію залежать від багатьох факторів, зокрема, від погодних умов. Рослини озимої пшениці по чорному пару, гороху та зайнятому пару продуктивніше використовували вологу на утворення одиниці урожаю порівняно з кукурудзою на силос і горохом по соняшнику (табл. 1).

Таблиця 1 Витрати вологи рослинами озимої пшениці на утворення 1 тонни зерна під впливом попередників, добрив та основного обробітку ґрунту, м³ (середнє за 1997-1999 рр.)

Системи удобрення ґрунту в сівозміні	Попередники
	чорний пар	кукурудза на силос	горох по озимій пшениці	зайнятий пар	горох по соняшнику
Загальноприйнятий обробіток ґрунту
Без добрив	800	-	1080	1280	1330
Органічна	610	-	860	860	970
Мінеральна	650	-	900	900	970
Безполицевий плоскорізний обробіток ґрунту
Без добрив	700	1240	1000	1040	-
Органічна	600	1010	790	830	-
Мінеральна	650	1050	860	850	-

На утворення 1 тонни зерна найменше води витрачали посіви по чорному пару (800 м³), по гороху після стерньових (1080 м³), кукурудзи на силос та гороху по соняшнику - найбільше - 1280-1530 м³. Така закономірність спостерігалась при всіх системах удобрення.

Систематичне застосування добрив у сівозмінах сприяло ефективнішому використанню води рослинами. Особливо тут виділявся варіант з органічною системою удобрення. Певний вплив на цей показник мали і способи основного обробітку ґрунту. Продуктивніше волога використовувалась по плоскорізному обробітку, ніж по оранці або поверхневому обробітку дисковими знаряддями.

3.2 СТРУКТУРНО-АГРЕГАТНИЙ СКЛАД ҐРУНТУ

Перед сівбою озимої пшениці в шарі 0-40 см суттєвої різниці у структурі ґрунту та у показниках коефіцієнта структурності по всіх досліджуваних факторах не відмічалось, але найнижчим він виявився після кукурудзи на силос - 0,9-1,2.

На кінець вегетації спостерігалось значне поліпшення структури і збільшення коефіцієнта структурності по всіх попередниках і варіантах досліду. У цей період коефіцієнт структурності коливався в межах 2,5-2,7. Системи обробітку ґрунту помітно впливали на її структуру - у кінці вегетації кращою у більшості випадків вона була по плоскорізному обробітку порівняно з оранкою.

Найбільша кількість водостійких агрегатів перед сівбою озимої пшениці містилась у нижньому (20-40 см) шарі ґрунту після чорного, зайнятого пару і гороху, а по кукурудзі на силос вона виявилась нижчою на 7,7-5,7%.

З досліджуваних систем удобрення по всіх попередниках максимальна кількість водостійких агрегатів була при застосуванні органічної системи. Так, у ґрунті після чорного пару у шарі 20-40 см їх налічувалось на 3,7% більше, ніж у варіанті без добрив. Така закономірність спостерігалась протягом всієї вегетації.

Вплив способів основного обробітку ґрунту на цей показник був менш суттєвим, проте, у більшості випадків водостійкість ґрунту була кращою по плоскорізному обробітку, ніж по оранці. Винятком є чорний пар, де цей показник виявився вищим по оранці.

Щільність ґрунту коливалась в межах оптимальних значень - 1,0-1,11 г/см³. Протягом вегетації досліджувані фактори суттєво не впливали на її показники. Тільки у кінці вегетації спостерігалась тенденція до збільшення щільності у шарі ґрунту 10-20 см по плоскорізному обробітку.

Твердість ґрунту певною мірою залежала від попередників, добрив і обробітку ґрунту. Як перед сівбою, так і при літньому визначенні порівняно з паром твердішим на 4,1-10,4% був ґрунт під посівами після кукурудзи на силос.

Застосування гною позитивно відбивалось на зменшенні твердості (на 7,1-10%), а мінеральних добрив (N₉₀Р₆₀К₆₀ щорічно) негативно - твердість збільшувалась на 5-6%. На кінець вегетації озимої пшениці показники твердості виявились у 2,2-2,5 рази вищими по обох попередниках. Дещо збільшувались вони і з поглибленням. Впливу різних способів основного обробітку ґрунту на цю його агрофізичну властивість не виявлено.

Біологічна активність. На процеси біологічної активності значною мірою діяли погодно-кліматичні умови. У відносно вологі роки вона відбувалась інтенсивніше. З досліджуваних факторів на цей показник найбільше впливали системи добрив. Порівняно з варіантом без добрив при застосуванні гною біологічна активність покращилась на 1,5-0,5%.

4. ПОЖИВНИЙ РЕЖИМ ҐРУНТУ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОПЕРЕДНИКІВ, СПОСОБІВ ЙОГО ОБРОБІТКУ І ДОБРИВ

Вміст нітратного азоту зменшувався з поглибленням до 40 см незалежно від попередників і способів обробітку ґрунту на 10,2-50,8%.

Оцінка впливу ролі попередника на азотний режим ґрунту дозволяє підкреслити перевагу паруючого ґрунту. Дещо менші показники характерні для гороху і зайнятого пару.

Аналіз ґрунту виявив суттєве збільшення кількості мінерального азоту під впливом добрив. Перед сівбою у шарі 0-20 см у ґрунті контрольного варіанту їх вміст складав 28,6-32,4, при внесенні органічних добрив 38,5-46,1, мінеральних - 35,5-44,8 мг/кг. Краща забезпеченість рослин азотом при органічній системі удобрення зберігалась протягом всього вегетаційного періоду. Практично для всіх варіантів досліду характерна така закономірність: досить різке збільшення кількості нітратів на початку весняної вегетації озимої пшениці і поступове зменшення їх вмісту протягом вегетації.

Вміст обмінного калію у ґрунті значно меншою мірою залежав від попередників і способів основного обробітку. Вміст його при застосуванні різних систем удобрення коливався в межах 138-228 мг/кг. У кінці вегетації відмічалось незначне зменшення кількості калію у ґрунті. Аналогічно змінювалась і кількість рухомого фосфору у ґрунті при різних системах удобрення.

5. РІСТ І РОЗВИТОК РОСЛИН ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОПЕРЕДНИКІВ, ДОБРИВ ТА СПОСОБІВ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ГРУНТУ

5.1 НАСТАННЯ ТА ПРОХОДЖЕННЯ ОКРЕМИХ ФАЗ РОСТУ І РОЗВИТКУ РОСЛИН

На швидкість настання і проходження окремих фаз росту певний вплив мали попередники і застосовувані добрива. Прискорені темпи росту і розвитку рослин відмічені після тих попередників, які лишають після себе у ґрунті невеликі запаси вологи. По чорному пару у варіантах з органічною системою удобрення окремі фази росту наступали на 1,5-1,0 доби раніше, ніж у варіанті без добрив, в той же час після гороху - на 2,0-1,2, а після кукурудзи на силос - на 3,3-1,6 доби раніше. Систематичне застосування мінеральних добрив теж впливало на цей процес. Так, фаза виходу у трубку у рослин, розміщених по чорному пару, наступала на 3 доби, по гороху - на 3,6, а по кукурудзі на силос - на 4,6 доби раніше, ніж у рослин контрольного варіанту.

Досліджувані способи основного обробітку ґрунту на темпи росту і розвитку посівів озимої пшениці суттєво не впливали.

5.2 ФОРМУВАННЯ ГУСТОТИ СТЕБЛОСТОЮ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ

Найбільша густоти стояння рослин на момент припинення осінньої вегетації спостерігалась після чорного пару (980 шт./м²), а найменшою вона була після кукурудзи на силос - 532 шт./м².

Внесення добрив позитивно відбивалось на рості і розвитку рослин. Під час всіх обліків кількість стебел на 1 м² у варіанті з органічною і органо-мінеральною системами удобрення налічувалось на 368-162 шт./м² більше, ніж у варіанті без добрив. Показники кількості надземної маси теж були на 25,8-22,8 г/м² вищими в цих варіантах. Ефективність внесення мінеральних добрив виявилась дещо нижчою.

Відмічався певний вплив способів основного обробітку ґрунту: у сприятливі по зволоженню роки відзначено перевагу оранки над способами безполицевого обробітку.

Забур'яненість посівів у фазі колосіння найменшою була у посівах по чорному пару, після кукурудзи на силос вона у 3 рази вище. Інші попередники по цьому показнику займають проміжне становище. Впливу різних доз і сполучень мінеральних добрив на забур'яненість не виявлено. У більшості випадків бур'янів по плоскорізному обробітку налічувалось більше, ніж по поверхневому. В посівах озимої пшениці, яким передувала оранка, їх було найменше.

Ріст і розвиток кореневої системи. Облік кількості коренів у різних шарах ґрунту показав, що основна їх частина зосереджена у шарі 0-40 см, де містилось 69-78% від їх загальної маси. У рослин по чорному пару формується більш потужна коренева система, ніж у рослин по кукурудзі на силос. Інтенсивність розвитку кореневої системи значною мірою залежить від умов вирощування. У посушливі роки різниця по цьому показнику між рослинами різних варіантів досліду збільшується, а у сприятливі по режиму зволоження - зменшується (табл.. 2).

Таблиця 2 Вплив попередників на розвиток і розміщення по шарах ґрунту кореневої системи озимої пшениці, г (вага коренів у повітряно-сухому стані)

Шари ґрунту, см	Роки проведення досліджень
	1996 рік	1997 рік	середнє
	ц/га	%	ц/га	%	ц/га	%
Попередник - чорний пар
0-20	10,5	67	7,0	53	8,8	60
20-40	1,8	12	3,1	24	2,5	18
40-60	1,3	9	1,5	11	1,4	10
60-80	1,3	8	1,1	8	1,2	8
80-100	0,7	4	0,5	4	0,6	4
0-100	15,6	100	13,2	100	14,5	100
Урожай надземної маси	76,5	-	80,1	-	78,3	-
Відношення ваги коренів до ваги надземної маси, %	19,6	-	16,5	-	18,5	-
Попередник - кукурудза на силос
0-20	4,2	42	6,1	50	5,1	46
20-40	2,0	20	3,2	26	2,6	23
40-60	1,7	17	1,5	13	1,6	15
60-80	1,3	14	0,8	7	7,0	10
80-100	0,7	7	0,4	4	0,5	6
0-100	9,9	100	12,1	100	10,9	100
Урожай надземної маси	27,9	-	60,8	-	44,4	-
Відношення ваги коренів до ваги надземної маси, %	35,4	-	19,9	-	27,7	-

Збільшення кількості коренів, що проникають у більш глибокі шари ґрунту, значно підвищує ресурси вологоспоживання, що у зоні недостатнього зволоження є матеріальною основою підвищення урожайності.

6. УРОЖАЙНІСТЬ, СТРУКТУРА УРОЖАЮ, ЯКІСТЬ ЗЕРНА ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ У ЗВ'ЯЗКУ З ПОПЕРЕДНИКАМИ, ОБРОБІТКОМ ҐРУНТУ ТА ДОБРИВАМИ

Урожайність озимої пшениці. Попередники і системи добрив суттєво впливали на урожайність озимої пшениці. Найвищий урожай отримано в посівах по чорному пару - 35,1-46,1 ц/га. Після гороху, розміщеному по озимій пшениці, він був на 30%, а після інших попередників на 42,9-49,2% нижче, ніж по пару. Суттєвий вплив на рівень урожаю мали добрива. У полі чорного пару прибавки урожаю складали: по мінеральній і органо-мінеральній системах 5,5-8,8 ц/га, в той час як по органічній 11 ц/га. По інших попередниках: найбільші прибавки урожаю зерна отримані по органо-мінеральній системі добрив - 7,6-9,9 ц/га, а по органічній і мінеральній - 5,0-7,6 ц/га (табл. 3).

Таблиця 3 Урожайність озимої пшениці залежно від попередників, добрив і способів основного обробітку ґрунту, ц/га (середнє за 1996-2001 рр.*)

Попередники	Способи основного обробітку ґрунту	Системи удобрення ґрунту у сівозмінах
		без добрив	органічна	органо-мінеральна	мінеральна
Чорний пар	оранка на 20-22 см	35,1	46,1	43,9	40,6
	плоскорізний на 16 см	33,9	42,0	41,6	40,4
Горох по озимій пшениці	поверхневий на 10-12 см	24,6	29,4	32,2	30,2
	плоскорізний на 16 см	26,8	33,0	33,7	32,3
Горох по соняшнику	поверхневий на 10-12 см	20,0	25,1	28,5	26,5
	плоскорізний на 16 см	21,7	26,5	28,9	26,6
Вівсяно-горохова сумішка	оранка на 20-22 см	17,8	25,3	27,7	25,6
	плоскорізний на 16 см	20,8	25,7	27,1	25,8
Кукурудза на силос**	поверхневий на 10-12 см	25,5	32,3	33,5	29,2
	плоскорізний на 16 см	20,6	26,3	27,4	26,0

Примітки:* - показники НІР₀₅ за роки досліджень коливались в межах 1,1-2,6 ц/га, помилка досліду - 2,1-2,6%; ** - після кукурудзи на силос по поверхневому обробітку розміщувався озимий ячмінь

При порівнянні урожайності озимої пшениці та озимого ячменю після кукурудзи на силос виявилось, що урожай останнього в аналогічних варіантах на 3,2-6,1 ц/га вище, ніж по озимій пшениці.

Способи основного обробітку ґрунту певним чином впливали на урожай озимої пшениці. При розміщенні її по чорному пару спостерігалась помітна перевага оранки над плоскорізним обробітком - до 4,1 ц/га. Різниці в дії способів основного обробітку на урожай після зайнятого пару, гороху, кукурудзи на силос не виявлено.

Структура урожаю. Серед досліджуваних попередників найкращі показники структури урожаю формувались при розміщенні озимої пшениці по чорному пару: продуктивних стебел більше на 12-25%, довжина колосу - на 6,4-4,5%, кількість зернин у колосі - на 13,2-14%, маса 1000 зернин - на 3-5%, ніж після інших попередників. Серед добрив ефективнішою була органічна система. Ці показники склали відповідно 11,5-1,4%, 4%, 24,7-4,6%, 10,8-3%. Застосування мінеральної системи удобрення поліпшило ці показники на 4,2-9,0%.

Способи основного обробітку ґрунту на формування елементів структури урожаю впливали незначно. У більшому ступеню на структуру урожаю діяли погодні умови: кращі показники характерні для сприятливіших по зволоженню років.

Якість зерна. Сприятливіше на вміст білка впливали такі попередники як чорний пар і горох (розміщений по озимій пшениці), які забезпечували прибавку до 0,7% у порівнянні з кукурудзою на силос. Добрива підвищували вміст білка в зерні: по органічній системі його містилось залежно від попередників на 0,3-0,91%, по мінеральній - на 0,19-1,06% більше, ніж у варіанті без добрив. Аналогічні закономірності виявлені і при визначенні кількості сирої клейковини, натури зерна, об'єму хліба.

Вміст солей важких металів у зерні озимої пшениці. Отримане зерно озимої пшениці містить солі важких металів у межах, які в 2-3 рази нижчі за прийняті значення ГДК. Тільки кількість солей кадмію фактично дорівнювала ГДК. Змін вмісту солей важких металів залежно від систем добрив не виявлено.

7. ЕКОНОМІЧНА І БІОЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ І ПРОДУКТИВНІСТЬ СІВОЗМІН

Економічна і біоенергетична ефективність вирощування зерна озимої пшениці. У південно-західній частині Степу найбільша економічна і біоенергетична ефективність виробництва зерна озимої пшениці забезпечується у сівозмінах з чорним паром. Підвищені витрати грошово-матеріальних і енергетичних засобів на гектар посіву по цьому попереднику окупаються приростом урожайності і здешевленням виробництва зерна.

Порівняно високі економічні і енергетичні показники отримані у дослідах при вирощуванні пшениці після гороху та вівсяно-горохової сумішки. Тут рентабельність і коефіцієнт економічної ефективності в середньому по всіх варіантах були відповідно 54,4-74% і 2,23-2,98. Після кукурудзи на силос витрати на виробництво на гектар посіву нижчі, ніж на парових полях, але зерно тут дорожче за рахунок зниження рівня урожайності.

Ефективність вирощування озимої пшениці при різних системах удобрення визначалась рівнем урожайності і витратами на внесення добрив. По чорному пару відносно висока ефективність отримана у варіанті без добрив і в разі застосування органо-мінеральної системи удобрення. Тут отримано найдешевше і найбільш енергоємне зерно (собівартість відповідно 20,1-21,4 і 23,2-24,7 грн./ц , а енерговитрати - 587-665 і 664-749 МДж. Досить високі показники по цьому попереднику забезпечує також застосування органічної або мінеральної систем удобрення. Аналогічною виявилась дія досліджуваних систем добрив і після інших попередників.

При порівнянні економічних і біоенергетичних показників виробництва зерна озимої пшениці залежно від способів основного обробітку ґрунту показана перевага плоскорізного обробітку над оранкою по чорному і зайнятому пару. Після гороху і кукурудзи на силос, де в якості основного обробітку проводилось дворазове дискування, собівартість 1 центнеру зерна у всіх варіантах досліду виявилась дещо нижчою, ніж по плоскорізному обробітку, тому економічна і енергетична ефективність тут була вище. Ця різниця визначалась меншими витратами (на 10-22%) на паливно-мастильні матеріали при виробництві зерна.

Продуктивність сівозмін. Найбільш ефективною системою удобрення у сівозміні з чорним паром виявилась органо-мінеральна. Прибавка урожаю зернових порівняно з контролем у сівозміні з чорним паром склала 6,9-4,6 ц/га, у сівозміні з зайнятим паром - 5,3-5,0 ц/га; озимої пшениці відповідно 10,3-8,6 і 6.9-6,0 ц/га. Органічна і мінеральна системи добрив виявились фактично однаковими за ефективністю. Прибавки урожаю були на 3-6,4% нижчі, ніж при органо-мінеральній. Аналогічно змінювався і урожай зерна з гектару сівозмінної площі.

У сівозміні, де поле чорного пару замінено полем з вівсяно-гороховою сумішкою на зелений корм, а одне поле озимих замінено полем ярого ячменю, відбувається зниження урожаю зернових культур і збору зерна з гектару сівозмінної площі на 30,8% і 21,7%. У сприятливі для вирощування кормових культур роки кормова продуктивність таких сівозмін дещо підвищується за рахунок додаткового поля кормових, але в середньому за роки досліджень вона була однаковою.

Урожай окремих культур від дії різних способів обробітку ґрунту дещо змінюється, але загальна продуктивність сівозмін практично залишається на одному рівні.

ВИСНОВКИ

У зоні недостатнього зволоження основним фактором, що визначає урожайність зерна озимої пшениці, є запаси доступної вологи у ґрунті, які тут завжди обмежені. Накопичення ґрунтової вологи відбувається, головним чином, за рахунок осінньо-зимових опадів. Її запаси поповнюються по всіх попередниках, проте, найвищий приріст вологи у ґрунті спостерігається після попередників, які більшою мірою збезводнюють ґрунт.

Сприятливіші умови для сівби озимої пшениці утворюються у полі чорного пару, де на цей час накопичуються максимальні запаси продуктивної вологи, що рівномірно розподіляються по ґрунтовому профілю, у тому числі, і у посівному шарі, це значною мірою позитивно відбивається на подальшому рості і розвитку рослин. Подібний розподіл вологи по профілю ґрунту характерний для таких попередників, як вівсяно-горохова сумішка та горох, що розміщений у ланці сівозміни кукурудза на силос - озимі - горох. У ґрунті після кукурудзи на силос і гороху, що вирощується після соняшника, порівняно з чорним паром спостерігається дуже сильне висушення всього кореневмісного шару ґрунту. Вихідні запаси вологи тут знижуються відповідно на 43,5 і 68,2 мм.

Посіви озимих, що розміщуються по чорному пару, на утворення 1 тонни зерна використовують на 250-530 м³ вологи менше, ніж після інших попередників. При цьому на фоні плоскорізного обробітку ґрунту рослини озимої пшениці ефективніше використовують наявні запаси вологи порівняно з оранкою або поверхневим обробітком.

На структурно-агрегатний стан ґрунту у посівах озимої пшениці позитивно впливали такі попередники як чорний пар та вівсяно-горохова сумішка. Найнижчими значеннями цього показника відрізнявся ґрунт після кукурудзи на силос. Відмічено, що у посушливі роки структурний стан ґрунту погіршується по всіх попередниках. При цьому оструктуреність після культур суцільної сівби вище, ніж після просапних.

Вищий рівень біологічної активності ґрунту спостерігається у посівах озимої пшениці після чорного пару і, найбільш чітко, це проявляється у сприятливі по зволоженню роки. У посушливі - біологічна активність дуже невисока, навіть у посівах парової озимої пшениці. Позитивний вплив на інтенсивність біологічних процесів у ґрунті мало внесення добрив, особливо, органічних.

Систематичне застосування добрив у сівозмінах обумовлює значні зміни у поживному режимі ґрунту під посівами озимої пшениці: збільшується вміст рухомих форм азоту і фосфору. Кількість азоту найбільшою мірою підвищується під впливом органічних добрив, фосфору - внаслідок внесення повного мінерального добрива у дозі N₉₀Р₆₀К₆₀. Кращий азотний режим ґрунту утворюється у паровому полі, де більша інтенсивність біологічних процесів, дещо менший - після вівсяно-горохової сумішки та гороху. На фоні оранки ці показники у більшості випадків були вищими, ніж по плоскорізному обробітку. Забезпеченість рухомим фосфором краща у посівах озимої пшениці після гороху, найменше його після кукурудзи на силос.

Суттєвих змін у щільності ґрунту у шарі 0-20 см перед сівбою озимої пшениці залежно від попередників не виявлено. Проте, на початок фази колосіння по плоскорізному обробітку вона помітно збільшується: порівняно з оранкою на 3,4 -25,6% у шарі 0-10 см і на 3,9-29% у шарі 10-20 см. Таким же чином змінюється і твердість ґрунту.

Забур'яненість посівів озимої пшениці визначається станом розвитку рослин з осені і під час весняно-літньої вегетації. У всі роки досліджень забур'яненість посівів по пару була на 16,7-57,2% нижча, ніж після кукурудзи на силос. Рівень забур'яненості озимих суттєво змінюється залежно від способу основного обробітку ґрунту. У більшості варіантів досліду найбільше бур'янів було у посівах по плоскорізному обробітку, дещо менше - після поверхневого обробітку, а найменше - на фоні оранки.

Основна маса коренів (69-78%) рослин озимої пшениці по всіх попередниках розташовувалась у верхніх найбільш родючих шарах ґрунту 0-40 см. При цьому коренева система озимих у посівах по чорному пару формується глибше, ніж у її посівах після кукурудзи на силос.

Добрива впливають на швидкість настання фаз росту і розвитку рослин озимої пшениці. Так, в удобрених варіантах по чорному пару початок окремих фаз росту відмічався на 1,0-1,5, після гороху на 1,2-2,0 і після кукурудзи на силос на 1,6-3,3 доби раніше, ніж у варіанті без добрив. Вирощування озимої пшениці у сівозміні при систематичному застосуванні повного мінерального добрива у підвищених дозах найбільшою мірою сприяє прискореному росту і розвитку рослин. Більш раннє настання початкових фаз росту і розвитку рослин і зменшення цього розриву на кінець вегетації збільшує тривалість міжфазних періодів.

Максимальна густота стояння рослин озимої пшениці спостерігалась в посівах по чорному пару, після непарових попередників - вівсяно-горохової сумішки і гороху - вона зменшувалась, а після кукурудзи на силос була найнижчою. Добрива позитивно впливають на ріст і розвиток рослин пшениці. Так, по чорному пару у варіанті, де гній у дозі 40 т/га вносився двічі за ротацію сівозміни, кількість стебел на 1 м² була більшою на 368-162 шт./м², ніж у варіанті без добрив. Ще вищі показники (на 386-162 шт./м² більше) відмічені у варіанті з внесенням 40 т/га гною один раз за ротацію та повного мінерального добрива щорічно у дозі N₃₀Р₃₀К₃₀ (під кожну культуру сівозміни, в тому числі і під озиму пшеницю). Найменш ефективним виявилось систематичне внесення підвищених доз мінеральних добрив у дозі N₉₀Р₆₀К₆₀.

Найвищий і сталий по роках дослідів урожай озимої пшениці отримано при розміщенні її по чорному пару, дещо нижче - після вівсяно-горохової сумішки. Цінність гороху як попередника для озимої пшениці в умовах південно-західного Степу визначається його попередником: після соняшника вона зменшується, після озимих - збільшується.

Кукурудза, яка збиралась на силос, є не дуже сприятливим попередником для озимої пшениці. Продуктивність її посівів у цьому полі звичайно буває найнижчою. Для збільшення зернової продуктивності сівозмінної площі доцільніше сіяти після цього попередника озимий ячмінь, вирощування якого забезпечує отримання урожаю на 4-5 ц/га вищого, ніж урожай озимої пшениці. Особливо ця різниця помітна у посушливі роки.

Заміна у сівозміні поля чистого пару на зайнятий вівсяно-гороховою сумішкою веде не тільки до суттєвого зниження урожаю зерна озимої пшениці, але і зменшує показники загальної зернової продуктивності всієї сівозміни - урожай зерна з гектару сівозмінної площі у такому випадку зменшується на 2,5-2,9 ц/га.

Систематичне застосування добрив у сівозміні суттєво поліпшує агрофізичні і агрохімічні властивості ґрунту, що у свою чергу обумовлює збільшення урожаю озимої пшениці при вирощування її після всіх досліджуваних попередників. Найбільш ефективною у наших дослідженнях виявилась органо-мінеральна система удобрення у сівозміні, при якій гній у дозі 40 т/га вноситься у ґрунт один раз за ротацію і під всі культури сівозміни щорічно вноситься повне мінеральне добриво у дозі N₃₀Р₃₀К₃₀. Дуже близькою за ефективністю виявилась органічна система удобрення (внесення гною у дозі 40 т/га двічі за ротацію сівозміни). При цьому спостерігалась тенденція до збільшення ефективності цієї системи по мірі насичення гноєм всіх полів сівозміни.

При вирощуванні озимої пшениці по чорному пару, гороху (розміщеному по озимій пшениці), а також по пару, зайнятому вівсяно-гороховою сумішкою, порівняно з кукурудзою на силос забезпечуються вищі показники економічної ефективності. Внесення добрив, хоч і сприяє росту урожайності, проте, економічні показники виробництва зерна при цьому знижуються. Лише застосування органо-мінеральної системи добрив забезпечувало незначне їх підвищення. Заміна оранки плоскорізним та мілким обробітком дозволяє економити грошові витрати, підвищує умовно чистий прибуток та рівень рентабельності при вирощуванні озимої пшениці.

Застосування плоскорізних знарядь при підготовці ґрунту восени у більшості випадків за своєю ефективністю не поступається оранці. У полі чорного пару лише при заорюванні органічних добрив загальноприйнятий обробіток з обертанням пласту має незначні переваги перед безполицевим обробітком.

Рекомендації виробництву озимий пшениця степ сівозміна

В умовах недостатнього зволоження південно-західного Степу України з метою максимального збільшення продуктивності озимої пшениці у сівозміні необхідним є обов'язкове введення поля чорного пару.

У зв'язку з тим, що кукурудза на силос погіршує агрофізичні, агрохімічні та біологічні властивості ґрунту, збільшує забур'яненість посівів є доцільним сіяти після цього попередника замість озимої пшениці озимий ячмінь. Структура озимого клину при цьому не змінюється, а продуктивність сівозмін помітно підвищується.

Враховуючи великий дефіцит мінеральних добрив, їх високу вартість, з метою посилення ефективності дії біологічних процесів на родючість ґрунту і покращення екологічної рівноваги у системі ґрунт - рослина - людина слід ширше використовувати органічні добрива, які найбільшою мірою сприяють отриманню високих урожаїв екологічно чистого зерна озимої пшениці високої якості.

З метою економії паливно-енергетичних ресурсів без погіршення родючості і зниження урожайності озимої пшениці можлива заміна полицевого обробітку ґрунту безполицевим.

СПИСОК ДРУКОВАНИХ РОБІТ ПО ТЕМI ДИСЕРТАЦIЇ

1. Лебедь Е.М., Медведь В.А., Кирчук И.С. Урожай озимой пшеницы при различных системах удобрений в севообороте // Бюл. ІЗГ. - 1997.- № 4. - С. 139-143. (Особистий внесок: проведення польових досліджень, статистичний аналіз результатів).

2. Десятник Л.М., Кірчук І.С. Вплив попередників, способів основного обробітку ґрунту та добрив на забур'яненість і урожайність посівів озимої пшениці у сівозмінах // Бюл. ІЗГ. - 1998.- № 6-7. - С. 41-45. (Особистий внесок: проведення польових досліджень, статистичний аналіз результатів).

3. Кірчук І.С. Попередники озимої пшениці та їх вплив на структурно-агрегатний склад ґрунту у сівозмінах південно-західного Степу України // Бюл. ІЗГ. - 1999.- № 9. - С. 56-60.

4. Кірчук І.С. Підвищення продуктивності озимої пшениці шляхом оптимального сполучення попередників, добрив і способів основного обробітку ґрунту у південно-західному Степу України Тези Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених і спеціалістів (10-11 лютого 2000р.). Наукові проблеми виробництва зерна в Україні та сучасні методи їх вирішення. - Дніпропетровськ, 2000. - С. 9.

5. Пишта С.Д., Медведь В.А., Кирчук И.С. Комплексная система повышения продуктивности севооборотов в юго-западной Степи Украины // Вісник аграрної науки південного регіону. - 2000. - N 1. - С. 209- (Особистий внесок: проведення польових досліджень, написання статті).

6. Пишта С.Д., Кирчук И.С., Бочевар О.В. Сравнительная продуктивность озимой пшеницы и озимого ячменя при лосеве их после кукурузы на силос в юго-западной Степи Украины // Вісник аграрної науки південного регіону. - Одеса, 2002. - № 3. - С. 17-21 (Особистий внесок: проведення польових досліджень, статистичний обробіток отриманих даних).

7. Кірчук І.С. Структура урожаю озимої пшениці при біологізації землеробства південно-західного Степу України // Оптимізація агроландшафтів: раціональне використання, рекультивація, охорона. - Мат. Міжнародної науково-практичної конференції (2-4 червня 2003 р.). - Дніпропетровськ, 2003. - С. 226-227.

АНОТАЦІЯ

Кірчук І.С. - Ефективність дії попередників, добрив і способів основного обробітку ґрунту на урожайність озимої пшениці в сівозмінах південно-західного Степу. - Рукопис.

Дисертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата сiльськогосподарських наук за спецальнстю 06.01.01 - загальне землеробство. - Днпропетровський державний аграрний унверситет, Днпропетровськ, 2003.

В дисертації вивчаються шляхи підвищення продуктивності озимої пшениці в умовах південно-західної підзони Степу України. Установлена можливість збільшення ефективності попередників озимої пшениці шляхом оптимального сполучення систем удобрення і способів основного обробітку ґрунту в сівозмінах. Дана всебічна оцінка їх впливу на водний режим, біологічні та агрофізичні властивості ґрунту. Для кожного попередника розроблені рекомендації по розміщенню озимої пшениці в сівозмінах, які орієнтовані на біологічну систему землеробства.

Найвищий урожай зерна отримано по чорному пару (35,1-46,1 ц/га), після гороху, що розміщувався по озимій пшениці, він виявився на 30%, а після інших попередників на 42,9-49,2% нижче. Найбільша економічна і біоенергетична ефективність вирощування озимої пшениці - у ланці сівозміни з чорним паром. Найбільш ефективна органо-мінеральна система удобрення ґрунту, прибавки урожаю при органічній всього на 3-6,4% нижче, ніж при органо-мінеральній.

Ключові слова: озима пшениця, попередники, обробіток ґрунту, добрива, сівозміни.

АННОТАЦИЯ

Кирчук И.С. - Эффективность действия предшественников, удобрений и способов основной обработки почвы на урожайность озимой пшеницы в севооборотах юго-западной Степи. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.01 - общее земледелие. - Днепропетровский государственный аграрный университет, Днепропетровск, 2003.

В диссертации изучаются пути повышения продуктивности озимой пшеницы в условиях юго-западной подзоны Степи Украины. Установлена возможность увеличения эффективности предшественников озимой пшеницы путем оптимального сочетания систем удобрений и способов основной обработки почвы в севооборотах. Дана всесторонняя оценка их влияния на водный режим, биологические и агрофизические характеристики почвы. Для каждого предшественника разработаны рекомендации по размещению озимой пшеницы в севооборотах, ориентированных на биологическую систему земледелия. Выявлено, что в поле черного пара создаются более благоприятные условия минерального питания растений, почва обладает лучшими агрофизическими свойствами. К моменту возобновления весенней вегетации здесь накапливались максимальные запасы почвенной влаги. Растения озимой пшеницы эффективнее использовали ее на создание 1 т зерна - 800 м³ (тогда как по кукурузе на силос - 1280 м³, а по гороху, размещенному после подсолнечника - 1330 м³). Засоренность посевов по черному пару в три раза ниже, чем при размещении по кукурузе на силос. Все это позволило получить по черному пару самый высокий урожай зерна (35,1-46,1 ц/га), после гороха, размещенного по озимой пшенице, он оказался на 30%, а по остальным предшественникам на 42,9-49,2% ниже.

Наибольшая экономическая и биоэнергетическая эффективность выращивания озимой пшеницы обеспечивается в звене севооборота с черным паром. Достаточно высокие показатели получены в опытах при возделывании пшеницы после гороха и овсяно-гороховой смеси. Здесь рентабельность и коэффициент экономической эффективности в среднем по всем вариантам были соответственно 54,4-74% и 2,23-2,98. После кукурузы на силос, хотя издержки производства на гектар посева ниже, чем на паровых полях, но зерно обходится дороже, так как темпы снижения урожайности опережают темпы уменьшения затрат средств на гектар площади.

При сравнении экономических и биоэнергетических показателей производства зерна озимой пшеницы в зависимости от способов основной обработки почвы показано преимущество плоскорезной обработки почвы над вспашкой в посевах ее по черному и занятому пару. После гороха и кукурузы на силос, где в качестве основной обработки проводилось двукратное дискование вместо вспашки, себестоимость 1 ц зерна во всех вариантах была несколько ниже, чем по плоскорезной обработке, экономическая и биоэнергетическая эффективность здесь была выше. Эта разница определялась меньшими затратами (на 10-22%) горюче-смазочных материалов на производство зерна.

Наиболее эффективной системой удобрений в севообороте с черным паром оказалась органо-минеральная. Прибавка урожая зерновых в сравнении с контролем составила 6,9-4,6 ц/га, в севообороте с занятым паром - 5,3-5,0 ц/га; озимой пшеницы, соответственно, - 10,3-8,6 и 6,9-6,0 ц/га. Органическая и минеральная система удобрений по эффективности были почти одинаковыми, при органической по сравнению с органо-минеральной уровень урожая снизился всего на 3-6,4%.

В севообороте, где поле черного пара заменено полем овсяно-гороховой смеси на зеленый корм, а одно поле озимых заменено полем ярового ячменя, отмечается снижение урожая зерновых культур и сбора зерна с гектара севооборотной площади на 30,8 и 21,7%.

Внедрение разработанных рекомендаций способствовало повышению урожайности озимой пшеницы, сбережению и восстановлению плодородия почвы, поддержанию экологического равновесия в агроценозе, а также обеспечит более высокую продуктивность зерновых севооборотов при заметной экономии денежно-материальных ресурсов.

Ключевые слова: озимая пшеница, предшественники, обработка почвы, удобрения, севообороты.

THE SUMMARY

Kirchuk I.S. - Efficiency of effecting of the previous cultures, fertilizings and ways of the basic soil tillage on productivity of a winter wheat in crop rotations of Southwest Steppe. - Manuscript.

The thesis is presented to complete for the degree of candidate of agricultural sciences, speciality 06.01.01 - general agriculture. - Dniepropetrovsk State Agrarian University, Dniepropetrovsk, 2003.

In the thesis the ways of increase of a winter wheat productivity in Southwest Steppe of Ukraine were studied. The capability of efficiency increase of the previous cultures of a winter wheat by optimum combination of fertilizing systems and ways of the basic soil tillage in crop rotations was established. A comprehensive estimation of their influencing on a water rate, biological and agrophysical of soil characteristics was investigated. For each previous culture the recommendations on placing of a winter wheat in crop rotations oriented on a biological system of agriculture were determined.

The highest grain yield was obtained after till a fallow (3,51-4,61 t/ha). It was lower on 30% after peas sowed after a winter wheat and it was lower on 42,9-49,2% after other previous cultures. The greatest economical and biopower efficiency of a winter wheat cultivation was observed in a link of crop rotation with a fallow. The organic and mineral system of soil fertilizing was most effective. The increase of a grain yield with organic system of soil fertilizing on 3-6,4% was lower than with organic and mineral system.

Keywords: winter wheat, previous cultures, soil tillage, crop rotations.

Размещено на Allbest.ru

...