Оптимізація лісистості західного регіону України

Район Розточчя, що простягаєтьсь від кордону з Польщею до Львова смугою (до 40 км) пагорбів, висотою (100 - 120 до 400 м н.р.м.) розділяючи Малополіську низовину та Надсанську долину, повинен сприяти формуванню стабільного екологічного стану середовища в межах Балтійсько-чорноморського регіону. Клімат району має характерні ознаки перехідного від вологого атлантичного до континентального типу, кількість опадів тут сягає 650-700 мм в рік, середня річна температура повітря рівна 7.4°С, вегетаційний період триває в середньому 210 днів. Тут доцільно надати перевагу агро-лісовому типу функціонального призначення, який передбачає пріоритетний розвиток лісового господарства (збільшення площі лісів, розширення площі заповідних територій, зменшення інтенсивності лісозаготівель, розширення площі національного природного парку з перспективою переведення його у статус міжнародного).

В межах Опільського та Подільсько-Дністровського лісостепових районів, які охоплюють східну частину Львівської, більшу частину Тернопільської, північну і східну частину Івано-Франківської, північно-західну і південну Хмельницької, центральну і східну частини Чернівецької областей і характеризуються поширенням високопродуктивних грунтів, доцільно визначити лісо-аграрний тип функціонального призначення, який передбачає пріоритетний розвиток сільськогосподарського виробництва. Поряд з головним завданням в межах району, необхідно приділяти велику увагу забезпеченню оптимальних умов для розвитку сільського господарства і збільшенню лісосировинних ресурсів, шляхом створення системи захисних лісових насаджень серед агроландшафтів та залісення сильноеродованих, ерозійнонебезпених, низькопродуктивних та земель на схилах крутизною понад 15°.

Характерною особливістю Подільського чорноземного лісостепового району є значна перевага високопродуктивних земель (сірі, світло-сірі, темно-сірі ґрунти, чорноземи опідзолені та чорноземи глибокі малогумусовані), які сприяють інтенсивному розвитку сільськогосподарського виробництва і обумовлюють необхідністформування аграрного типу його функціонального призначення, що передбачає підпорядкування лісогосподарських заходів основному завданню, створенню оптимальних умов для розвитку сільськогосподарського виробництва.

В Прикарпатському районі, який розташований вздовж Карпат рівномірною смугою, дещо звужуючись по ширині на північному заході та південному сході, а рельєф характеризується чергуванням пагорбів та широких річкових долин з абсолютними висотами в межах 300 - 500 м н.р.м., що сприяє інтенсивному розвитку ерозійних процесів, передбачається формування аграрно-лісового типу його функціонального призначення. Основна увага при цьому повинна зосереджуватись на створенні стабільних ландшафтів, шляхом залісення низькопродуктивних, ерозійнонебезпечних та еродованих земель, а також крутосхилів крутизною понад 15°.

В межах Закарпатського району, територія якого відповідає межам Закарпатської рівнини, абсолютні висоти якої коливаються від 116 до 120 м н.р.м., а оптимальні кліматичні умови та наявність високопродуктивних ґрунтів сприяють інтенсивному розвитку сільського господарства, доцільно формувати аграрно-лісовий тип його функціонального призначення. Основна увага при цьому повинна зосереджуватись на створенні стабільних ландшафтів, шляхом залісення низькопродуктивних, ерозійнонебезпечних та еродованих земель, а також крутосхилів крутизною понад 15°.

Територія району Карпат співпадає з ареалом букових, буково-ялицевих, буково-смерекових та смерекових лісів. Рельєф в межах виділеного району сильно розчленований, гірський, з чередуванням середньовисоких гірських хребтів і котловин. Серед підстилаючих порід переважають продукти вивітрювання карпатського фліша на яких сформувались бурі підзолисті гірськолісові та гірськолугові ґрунти.

Природні умови сприяють вирощуванню високопродуктивних лісових насаджень та формуванню лісового типу функціонального призначення району, який передбачає збільшення лісистості за рахунок залісення існуючих прогалин серед лісових масивів, та вирівнювання меж лісових масивів. Основним завданням лісогосподарських заходів в умовах району повинно бути створення та вирощування корінних високопродуктивних лісостанів та залісення сильноеродованих земель і ерозійнонебезпечних схилів, що сприятиме послабленню ерозійних процесів, зменшить небезпеку виникнення повеней, зсувів та іншим негативних явищ.

ВПЛИВ ЛІСОВИХ НАСАДЖЕНЬ НА МІКРОКЛІМАТИЧНІ УМОВИ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

Вплив лісових насаджень на вітровий режим. Для низьколісистих та високорозораних територій характерні значне зростання швидкості вітру, різкі коливання температурних показників, вологості повітря, нерівномірне відкладання снігу, часті пошкодження сільськогосподарських культур заморозками, градом, зливами та суховіями.

Досліджено, що найбільш істотно (до 400-500 м) протидіють зростанню швидкості вітру під час зміни погоди та проходження атмосферних фронтів лісові насадження ажурної конструкції. Дещо менш ефективно впливають на зміну швидкості повітряного потоку масивні лісові насадження (до 400 м) і найменш відчутно змінюють швидкість повітряних мас захисні смуги продувної конструкції (до 250 м). Під впливом системи лісових насаджень спостерігається додаткове пониження швидкості вітру з завітряної сторони (до 600 м). Встановлені особливості формування вітрового режиму в умовах регіону під впливом захисних лісових насаджень різної конструкції, використані під час розрахунку параметрів оптимального сільськогосподарського поля в межах виділених господарських районів.

Динаміка температури повітря агроландщафтів під впливом захисних лісових насаджень. Найбільш відчутний вплив лісових насаджень (до 250 м) на температуру повітря в умовах регіону досліджень, спостерігається в період літньої сонячної погоди. Різниця температурних показників в порівнянні з відкритими територіями в цей час може сягати 21 %. Менш виражена амплітуда коливань температури в період похмурої погоди та в зимовий час. Найзначніші її коливання відмічені на відстань до 30 м з завітряної сторони лісового масиву і захисної смуги щільної конструкції та поза зоною їх впливу (понад 400 м). В межах впливу захисного лісового масиву максимальні показники температури повітря на 0.9-2.5С нижчі за відповідні показники у відкритому полі, а мінімальні - на 0.7-1.6С вищі. Під впливом листяних та змішаних деревостанів температура повітря на суміжних сільгоспугіддях в літній період понижується на 1.4-3.8С на відстань до 250 м із завітряної сторони, а під впливом соснових насаджень - підвищується на 1.8С в межах до 50 м з подальшим пониженням до 250 м, що істотно впливає на ріст і продуктивність сільськогосподарських культур.

Вплив лісових насаджень на вологість повітря агроугідь. Визначено, що під дією захисних лісових насаджень на відстані до 250 м проходить істотне зменшення (на 16-20 %) амплітуди коливань вологості повітря порівняно з відкритим полем. В межах впливу лісового насадження та захисної лісової смуги щільної конструкції з завітряної сторони характерним є зростання вологості повітря (до 7 %) на відстань до 50 м з подальшим пониженням її до 100 м і подальшим частковим зростанням до 250 м. Встановлено також, що під впливом захисних лісових насаджень ажурної конструкції відбувається часткове збільшення (на 3-7 %) вологості повітря на відстань до 50 м з подальшим її зростанням на (3-5 %) на відстані 100-250 м і зменшенням - у напрямку відкритого поля. Частковий вплив на підвищення вологості повітря захисної смуги продувної конструкції відзначено на відстань до 15 м із завітряної сторони (до 7 %) з подальшим зниженням і з частковою стабілізацією на відстані 100-250 м. В зоні впливу листяних та змішаних захисних лісових насаджень вологість повітря помітно (на 3-10 %) зростає на відстань до 250 м, а під впливом соснового насадження підвищення вологості спостерігається лише на відстань до 15 м із завітряної сторони.

Особливості формування температурного режиму ґрунту. Досліджено, що найбільш відчутний вплив захисних лісових насаджень на температуру поверхні ґрунту суміжних сільгоспугідь спостерігається в літній період на відстань до 250 м із завітряної сторони. Під впливом смуг ажурної конструкції динаміка коливань температури ґрунту має вигляд синусоїди з піком максимальних показників на відстані 15 м та 400 м і дальше, а мінімальних - на узліссі та на відстані 100 м від насадження. Лісові масиви та смуги щільної конструкції сприяють зміні показників температури ґрунту з характерним піком максимальних значень на узліссі, а мінімальних - на відстані 15 м із завітряної сторони насадження та поступовим її підвищенням до 250 м. Смуги продувної конструкції обумовлюють підвищення температури ґрунту із завітряної сторони на відстань до 15 м, пониження її показників в межах до 50 м і подальше зростання у напрямку відкритого поля.

Вплив лісових насаджень на розподіл снігу та вологість ґрунту в агроландшафтах. Встановлено, що найбільш істотний вплив на розподіл снігу та вологість ґрунту в умовах західного регіону України мають захисні лісові насадження ажурної та продувної конструкції, які обумовлюють формування із завітряної сторони рівномірного снігового шлейфу на відстань до 250-300 м, а з навітряної - до 50 м і поступове зростання вологості ґрунту до 100 м з подальшим її зменшенням до 400 м. Лісові масиви та смуги щільної конструкції сприяють рівномірному відкладанню снігу на більш, як вдвічі коротшій відстані (до 110 м із завітряної та до 35 м - з навітряної сторін), а підвищення вологості ґрунту спостерігається на відстань до 50 м із завітряної сторони, що має істотний вплив на формування особливого водного режиму сільськогосподарських земель.

Особливості динаміки врожайності сільськогосподарських культур під впливом лісових насаджень. Визначено, що впливаючи на зміну мікрокліматичних показників суміжних сільгоспугідь, лісові насадження істотно обумовлюють ріст, розвиток та урожайність сільськогосподарських культур в умовах західного регіону України. Мінімальна врожайність озимої пшениці тут відзначена на відстані до 15 м та понад 400 м із завітряної сторони захисного насадження, а найвища - від 50 до 200 м. Зростання урожаю жита характерне на відстані до 100 м від захисного насадження. Середнє збільшення урожаю зерна озимої пшениці в зоні впливу лісових насаджень складає від 3.5 до 8.0 %, максимальне - від 12.5 до 24.0 %, а жита - середнє на 2.5-3.0 %, максимальне - на 8.0-20.0 %. Найбільш суттєве зростання урожаю зернових відзначено під впливом системи захисних лісових насаджень та смуг ажурної конструкції. Захисні лісові насадження сприяють найбільшому зростанню кількості картоплин та урожаю картоплі на відстань до 100 м із завітряної сторони.

МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ОПТИМІЗАЦІЇ ЛІСИСТОСТІ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

В результаті аналізу впливу основних чинників на стан земельних угідь господарських районів регіону встановлено, що на інтенсивність ерозійних процесів найсуттєвіше впливають лісистість території, сільськогосподарська освоєність, розораність сільгоспугідь, а також площа лук і багаторічних насаджень. В межах Полісся найбільш відчутне зростання площі еродованих земель відзначено внаслідок зменшення лісистості території та зростання сільськогосподарської освоєності. Дещо менший вплив на показник еродованості тут має зміна площі лук і багаторічних насаджень. Відповідно до найбільш характерних взаємозалежних змін вищезазначених чинників в районі Полісся, обґрунтовано та розроблено математичну модель залежності площі еродованих земель від лісистості та сільськогосподарської освоєності

і проведені розрахунки оптимальних параметрів цих показників, табл. 2).

Виявлено, що найбільш представленими в межах району Малого Полісся і Волинської височини є сільськогосподарські угіддя (рілля, луки, пасовища), які суттєво впливають на посилення негативних процесів. Встановлено, що найвідчутніше на інтенсивність ерозійних процесів в даному районі впливає лісистість, розораність сільгоспугідь та площа пасовищ. Більш активно сприяє збільшенню площі еродованих земель розораність сільгоспугідь, а протидіє лісистість території. Менш істотно залежить площа еродованих земель від зміни площі пасовищ.

В умовах складного рельєфу Розточансько-Опільсько-Подільсько-Дністровського району з значним поширенням високопродуктивних земель, високорозвинутим сільськогосподарським виробництвом і незначною лісистістю, суттєво протидіють ерозії ґрунтів ліси, луки та багаторічні насадження. На підставі виявлених залежностей визначено основні чинники (лісистість, розораність сільгоспугідь, площа лук і багаторічних насаджень), регулювання яких дозволить суттєво послабити інтенсивність прояву негативних процесів у межах виділеного району.

Найбільш істотно прояву ерозійних процесів та інших негативних явищ в районі Поділля, Прикарпаття, Закарпаття і в Карпатах протидіють лісистість та площа пасовищ, а сприяють - розораність сільгоспугідь та сільськогосподарська освоєність території.

Таблиця 2

Залежність значень площі еродованих земель від сільськогосподарської освоєності та лісистості в районі Полісся, %

На підставі порівняння основних закономірностей змін взаємозалежних чинників в межах даних господарських районів були обґрунтовані та розраховані параметри залежності інтенсивності ерозійних процесів від лісистості, розораності сільгоспугідь та площі пасовищ для району Поділля, від розораності сільгоспугідь та площі пасовищ - для району Прикарпаття та Закарпаття, а також від лісистості та сільськогосподарської освоєності для умов Карпат. Використання запропонованих нами математичних моделей для формування стабільних ландшафтів, дозволить суттєво посилити позитивний вплив лісових насаджень на мікроклімат сільгоспугідь, сприятиме регулюванню вікової структури деревостанів та розширенню лісоресурсного потенціалу і обумовить стабілізацію екологічного стану середовища в умовах західного регіону України.

Аналіз впливу різноманітних за конструкцією лісових насаджень на мікроклімат суміжних сільгоспугідь в межах регіону дозволив встановити, що дальність їх позитивної дії з завітряної сторони поширюється на відстань до 400 м, а поєднання окремих захисних лісових насаджень у відповідну систему сприяє збільшенню цього впливу до 600 м. На підставі визначених меж позитивного впливу захисних лісових насаджень на мікроклімат суміжних сільгоспугідь розраховані параметри оптимального поля та показники мінімальної лісистості агроландшафтів регіону. Встановлено, що для умов складного рельєфу регіону площа оптимального поля повинна коливатись в межах 40-55 га, для рівнинних територій - 56-75 га, водночас мінімальна лісистість має сягати відповідно 11-12 і 8-10 %.

На підставі вартісної оцінки визначальних факторів (рельєфу місцевості, екологічного стану, функціонального призначення району, сільськогосподарської освоєності, розораності сільгоспугідь та еродованості земель), які суттєво впливають на інтенсифікацію негативних процесів, нами розраховано потребу (мінімального, середнього, максимального) збільшення площі лісових земель (табл. 3). Поетапне зростання площі лісових насаджень дозволить вирівняти вікову структуру насаджень державного лісового фонду, оптимізувати лісистість та покращити екологічний стан навколишнього середовища в межах адміністративних районів та областей західного регіону України.

ЛІСІВНИЧО-ЕКОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОПТИМІЗАЦІЇ ЛІСИСТОСТІ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

Посилення антропогенної трансформації ландшафтів регіону сприяє зростанню екологічної ролі лісів. Вплив лісових екосистем на стабілізацію екологічного стану середовища може підсилюватись, або послаблюватись залежно від типологічної відповідності, морфологічної характеристики конкретного деревостану, його фітомаси і просторового розміщення. Серед факторів, які визначають екологічну стабільність певного ландшафту, найбільш важливим є показник лісистість. Рівномірне розташування лісових насаджень по площі дозволить зберегти стійкі та стабільні ландшафти. Запропонована система лісогосподарських заходів, спрямованих на оптимізацію лісистості західного регіону України, покликана посилити позитивний вплив лісових насаджень (масивних, смугових та дрібномасивних) на навколишнє середовище і сприяти послабленню прояву негативних явищ (ерозія ґрунтів, катастрофічні повені, зсуви, забруднення вод, ґрунту, повітря). Формування оптимальної лісистості в межах регіону, передбачає одночасне проведення лісогосподарських заходів у двох напрямках. По-перше, планується проведення системи заходів спрямованих на посилення позитивного впливу лісових насаджень на навколишнє середовище шляхом зменшення площі похідних деревостанів, послаблення інтенсивності доглядових рубань в середньовікових і пристигаючих деревостанах та вирівнювання вікової структури насаджень, шляхом збільшення площі найменш представлених груп за рахунок залісення покинутих, низькопродуктивних та еродованих земель. По-друге, передбачається проведення заходів щодо формування системи захисних лісових насаджень в межах виділених господарських районів регіону, які б сприяли забезпеченню виконання різноманітних захисних функцій в агроландшафтах та були б об'єднані в єдину екологічну систему з великими лісовими масивами.

Забезпечення оптимального співвідношення компонентів ландшафту з визначенням пріоритетного значення кожного з них залежно від типу функціонального призначення господарського району, дозволить суттєво покращити мікроклімат агроландшафтів, послабити прояви негативних явищ та істотно покращити екологічний стан навколишнього середовища.

Проведення запланованих науково-обґрунтованих лісогосподарських заходів, сприятиме збереженню біорізноманіття лісових екосистем, підвищенню лісистості, зменшенню сільськогосподарської освоєності, зниженню розораності сільгоспугідь і послабленню інтенсивності ерозійних та інших негативних процесів.

ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

У дисертації представлено теоретичні узагальнення та аналіз експериментальних даних щодо лісового фонду західного регіону України: лісівничо-таксаційних показників деревостанів, динаміки просторового розташування насаджень, їх впливу на мікроклімат суміжних сільгоспугідь та лісистості за період з 1779 по 1992 роки. Проведено аналіз впливу структури земельних угідь на інтенсивність ерозійних процесів, виявлено сильну пряму кореляційну залежність площі еродованих земель від сільськогосподарської освоєності території та розораності сільгоспугідь, а також середню та сильну обернену залежність площі еродованих земель від лісистості та площі лук і пасовищ. Розроблено еколого-економічні та лісівничі принципи зонування території, проведено розподіл західного регіону України на господарські райони та опрацьовано концепцію і критерії оптимізації лісистості в межах виділених районів.

1. Інтенсивне антропогенне освоєння лісових земель у західній частині України протягом декількох століть значною мірою визначається сприятливими ґрунтово-гідрологічними умовами регіону. Результатом цього освоєння стало суттєве зменшення площі лісів, нерівномірне розташування їх по території районів (на Поліссі і в Карпатах лісистість коливається від 15.1 до 69.6 %, в Лісостепу - від 3.0 до 24.8 %), збільшення сільськогосподарських угідь до 53 % і зменшення лісистості в агроландшафтах до 1-3 %.

2. Встановлено три етапи найбільш істотного зменшення площі лісів регіону досліджень. Перший з них охоплює період з середини ХIV до кінця XVIII століття і пов'язаний з масовим використанням деревини для потреб мануфактурного виробництва. Площа лісів навколо окремих населених пунктів регіону зменшилась за цей період на 40-45 %. Другий етап (початок XIX - середина ХХ століття) характеризується суттєвим локально-концентрованим винищенням лісів регіону, зокрема на Розточчі та в межах Гологір та Вороняк і зумовлений використанням великої кількості деревини для розвитку цукрової промисловості, будівництва залізних доріг, експорту матеріалів та розбудови міст і сіл. Третій етап пов'язаний із зменшенням площі лісів Карпат у післявоєнний період - з 50-х до 70-х років ХХ століття.

3. Інтенсивне вирубування лісових насаджень у післявоєнні роки зумовило різку деформацію вікової структури деревостанів: молодняки займають 49.2 % покритої лісом площі, средньовікові лісостани - 34.7 %, пристигаючі - 9.6 %, стиглі і перестійні - лише 6.5. Це призвело до зменшення обсягів головного користування, збільшення інтенсивності доглядових рубань у пристигаючих деревостанах і в результаті до значного зниження запасів у стиглих лісостанах.

4. Найбільш поширеними лісотвірними породами в умовах заходу України є сосна звичайна (займає 30.3 % покритої лісом площі), смерека європейська (21.6 %), бук лісовий (20.1 %), дуб звичайний (17.8 %) і ялиця біла (3.8 %). Корінні соснові деревостани в регіоні досліджень досягають запасу до 700 м³/га, смерекові - понад 1000 м³/га, букові - 900 м³/га, ялицеві - 800 м³/га.

5. Характер агрокультурного освоєння земель на заході України зумовлювався особливостями ґрунтово-гідрологічних умов лісорослинних зон регіону. В сучасний період на Поліссі ліси займають 44 % території, сільгоспугіддя - 34 %, в Лісостепу лісові насадження складають лише 18.1 %, а сільськогосподарські землі понад 65 %, у Карпатах лісостани поширені на 59.9 % території, а сільгоспугіддя - тільки на 27.5 %. Особливості природних умов та антропогенного освоєння досліджуваної території сприяли також прояву певного типу ерозійних процесів. На Поліссі переважає вітрова ерозія (338.5 тис. га, або 12 %), а в Лісостепу та Карпатах - водна (1.6 млн. га, або 16.3 %).

6. Встановлена середня та сильна пряма кореляційна залежність площі еродованих земель від площі сільськогосподарських угідь (від R = 0.47 в Розточансько-Опільсько-Подільсько-Дністровському районі, до R = 0.81 в районі Карпат), середня та висока пряма кореляційна залежність площі еродованих земель від площі ріллі (від R = 0.58 в Розточансько-Опільсько-Подільсько-Дністровському районі, до R = 0.74 в районі Карпат) та середня і висока обернена кореляційна залежність площі еродованих земель від лісистості (від R = - 0.46 в районі Прикарпаття та Закарпаття, до R = - 0.83 в районі Карпат).

7. У межах західного регіону України виділено 9 господарських районів, однорідних за ґрунтово-геологічними і кліматичними умовами та інтенсивністю антропогенної трансформації ландшафтів: Поліський, Малого Полісся і Волинської височини, Розточанський, Опільсько-лісостеповий, Подільсько-Дністровський лісостеповий, Подільський чорноземний лісостеповий, Прикарпатський, Закарпатський, Карпати. За пріоритетним напрямком господарювання вони згруповані у чотири групи: лісову (з домінуванням лісового напрямку), аграрно-лісову (з перевагою лісового), лісо-аграрну (з перевагою аграрного) та аграрну (з домінуванням аграрного).

8. Найбільш істотний вплив на покращення мікрокліматичних умов у межах західного регіону України мають захисні лісові насадження об'єднані у відповідну систему, що, зокрема, сприяє рівномірному розподілу снігу на сільськогосподарських угіддях та зниженню швидкості вітру на відстані до 600 м (30 Н). Лісові масиви та смуги щільної конструкції, зменшують швидкість вітру та поліпшують температурно-вологісний режим із завітряної сторони на відстань до 450 м (22.5 Н), лісові смуги ажурної конструкції - до 500 м (25 Н), а продувної - до 250 м (11.5 Н).

9. Динаміка мікрокліматичних показників агроугідь суттєво залежить не тільки від структури захисних лісових насаджень, а й від їх породного складу. Листяні та змішані захисні насадження обумовлюють зниження в літній період максимальних показників температури повітря на 1.4-3.8^оС та підвищення вологості повітря на 5-7 % в межах до 250 м із завітряної сторони. Хвойні захисні лісостани на відстані до 15 м сприяють підвищенню температури і вологості повітря, а на більшій відстані (до 50-100 м із завітряної сторони) зумовлюють їх зниження, що суттєво впливає на ріст, розвиток та урожайність сільськогосподарських культур.

10. Оптимальні умови для забезпечення максимальної урожайності зернових та овочевих сільськогосподарських культур в межах виділених господарських районів регіону формуються на відстані 100-250 м із завітряної сторони лісових масивів, смуг ажурної конструкції та системи захисних лісових насаджень. Найменшої урожайності сягають сільськогосподарські культури на відстань до 15 м із завітряної сторони від захисного насадження та на віддалі понад 400 м. Загалом під впливом лісових масивів, захисних лісових насаджень ажурної конструкції та системи захисних насаджень середнє підвищення урожайності озимої пшениці сягає 3.5-8.0 %, жита - 2.5-3.0 %, картоплі - 3.5-5.0 %, а максимальний приріст урожаю пшениці складає 12.5-24 %, жита - 8.0-20.0 % та картоплі - 9.5-18.0 %.

11. З метою оптимізації лісистості, зменшення інтенсивності ерозійних процесів, посилення позитивного мікрокліматичного впливу лісових насаджень на суміжні сільгоспугіддя та екологічний стан довкілля господарських районів західного регіону України рекомендується:

провести регулювання вікової структури деревостанів оптимізувавши до 2016 - 2036 років площу пристигаючих, стиглих і перестійних насаджень шляхом переведення (з подальшою реконструкцією) лісів колишніх колгоспів і радгоспів у держлісфонд та додаткового залісення непридатних для сільськогосподарського виробництва земель на площі близько 1.1 млн. га;

оптимізувати лісистість агроландшафтів, розташовуючи захисні насадження в рівнинних умовах через 600 м із забезпечення лісистості до 8 %, в умовах хвилястого рельєфу - через 500 м і лісистості 8-10 % та в горбогірних районах - через 400 м і лісистості 10-12 %;

забезпечити формування оптимального співвідношення компонентів агроландшафтів (ліс, рілля, луки) в господарських районах відповідно до розрахованих моделей;

об'єднати у замкнуту систему створювані захисні насадження з існуючими масивними лісовими насадженнями з метою підвищення їх лісомеліоративної ефективності та формування екологічних коридорів для міграції лісової фауни.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1.Генсірук С.А., Нижник М.С., Копій Л.І. Ліси Західного регіону України. -Львів: Атлас, 1998.- 408 с. (автором особисто закладені дослідні об'єкти, проведено камеральну обробку зібраного матеріалу і на його основі написані четвертий та сьомий розділи монографії).

2.Копій Л.І., Фізик І.В. Оптимізація лісистості в агроландшафтах північно-східної частини Волинської височини.- Львів: Вид-во НТШ, 1999.- 141 с. (автором особисто закладені дослідні об'єкти, проведено камеральну обробку зібраного матеріалу і на його основі написані перший, третій та шостий розділи монографії).

Статті у наукових фахових виданнях

1. Копій Л.І., Соловій І.П. Проблеми оптимізації ландшафтів Західного регіону України // Лісове господарство, паперова та деревообробна промисловість.- К.: Будівельник.- 1991.- вип. 22.- С. 30-33 (автором особисто закладені дослідні об'єкти, проведено камеральну обробку матеріалів та обгрунтовано роль основних чинників в дестабілізації екологічної рівноваги середовища в агроландшафтах регіону).

2. Копій Л.І. Теоретичні аспекти збільшення лісистості західного регіону України // Науковий вісник.- Львів: УкрДЛТУ.-1996.- вип. 5.- С. 126-131.

3. Копій Л.І. Основні аспекти регіональної програми збільшення лісистості західного регіону України // Науковий вісник.- Львів: УкрДЛТУ.- 1999.- вип. 9.8.- С. 67-72.

4. Копій Л.І., Фізик І.В. Основні напрямки оптимізації лісистості північно-східної частини Волинської височини // Науковий вісник.- Львів: УкрДЛТУ.- 1999.- вип. 9.11.- С. 34-39 (автором особисто закладені дослідні об'єкти, проведено камеральну обробку зібраних матеріалів та визначено напрямки оптимізації лісистості).

5. Копій Л.І. Вплив структури земельних ресурсів західного регіону України на еродованість земель // Науковий вісник.- Львів: УкрДЛТУ.- 1999.- вип. 9.12.- С. 74-79.

6. Копій Л.І., Фізик І.В. Запорука екологічної стабільності // Лісовий і мисливський журнал.- 2000.- № 2.- С. 18 (автором особисто закладені дослідні об'єкти, проведено камеральну обробку зібраних матеріалів та обгрунтовано роль лісових насаджень в забезпеченні екологічної стабільності агроландшафтів).

7. Копій Л.І. Зміна лісистості західного регіону України // Лісовий і мисливський журнал.- 2001.- № 3.- С. 14-15.

8. Копій Л.І. Динаміка лісистості та роль лісів у послабленні ерозійних процесів земельних угідь західного регіону України // Лісівництво та агролісомеліорація.- 2001, вип. 99.- С. 63-69.

9. Копій Л.І. Перспективи оптимізації вікової структури дубових лісостанів західного регіону України // Науковий вісник.- К.: НАУ.- 2001, вип. 34.- С. 249-254.

10. Копій Л.І. До питання оптимізації вікової структури соснових насаджень західного регіону України // Науковий вісник.-Львів: УкрДЛТУ.- 2001, вип. 11.1.- С. 54-59.

11. Генсірук С.А., Копій Л.І., Іваницький С.М. Збереження біорізноманіття лісових екосистем шляхом формування оптимальної лісистості в агроландшафтах України // Науковий вісник. - Львів: УкрДЛТУ.- 1999, вип. 10.1.- С. 53-56 (автором особисто обгрунтовані принципи збереження біорізноманіття лісових екосистем під час формування оптимальної лісистості агроландшафтів).

12. Копій Л.І. Роль лісових насаджень у стабілізації екологічної ситуації в умовах Волинської височини // Науковий вісник.- Львів: УкрДЛТУ.-2000, вип. 10.3.- С. 40-43.

13. Копій Л.І. Роль дуба звичайного у формуванні захисних лісових насаджень в агроландшафтах західного регіону України // Науковий вісник.-Львів: УкрДЛТУ.- 2000, вип. 10.2.- С. 18-23.

14. Копій Л.І. Вікова структура букових лісів західного регіону України і шляхи її регулювання // Науковий вісник.- Львів: УкрДЛТУ.- 2000, вип. 10.4.- С. 35-39.

15. Копій Л.І. Еколого-економічні передумови збільшення площі лісів західного регіону України // Науковий вісник. - Львів: УкрДЛТУ. - 2001, вип. 11.3. - С. 76-79.

16. Копій Л.І. Напрямки регулювання вікової структури смерекових лісостанів західного регіону України // Науковий вісник.-Львів: УкрДЛТУ.- 2001, вип. 11.4.- С. 32-38.

17. Копій Л.І. Основні завдання оптимізації лісистості західного регіону України // Науковий вісник.-Львів: УкрДЛТУ.- 2002, вип. 12.2.- С. 20-23.

18. Копій Л.І. Принципи оптимізації лісистості в межах Розточчя // Науковий вісник.-Львів: УкрДЛТУ.- 2002, вип. 12.3.- С. 20-23.

19. Копій Л.І. Ліси як основа екологічної стабільності регіону та високої врожайності сільськогосподарських ланів // Вісник ЛДАУ: Землевпорядкування і земельний кадастр.- Львів: ЛДАУ.- 2002.- № 5.- С. 58-64.

20. Копій Л.І. Екологічні принципи оптимізації лісистості в районі Карпат // Науковий вісник.-Львів: УкрДЛТУ.- 2002, вип. 12.4.- С. 31-39.

Статті, тези доповідей

1. Копій Л.І., Соловій І.П., Тереля І.П. Оцінка ролі лісових насаджень в екологічній оптимізації агроландшафтів: Методичні вказівки. - Львів, 1991.-72 с.

2. Gensirouk S., Kopiy L., Gorosko M. Perspektive of ekological optimization of agricultural landscapes in Western region of Ukraine // Ekological management of landscape.- Warszawa, 1980.- P. 88-90.

3. Копій Л.І. Основні причини зменшення лісистості ландшафтів Львівщини // Наукові праці ЛАНУ.- Львів: УкрДЛТУ.- 2002, вип. 1.- 51-54.

4. Копий Л.И., Соловий И.П. Проблемы поддержания экологической стабильности агроландшафтов Западной Лесостепи // Труды третьей Львовской научно-прак. конф.- Львов, 1989.- С. 226-228.

5. Копій Л.І., Тереля І.П., Соловій І.П. Вплив захисних лісонасаджень на врожайність основних сільськогосподарських культур в Західному регіоні України // Праці науково-технічної конф.- Львів, 1992.- С. 37-38.

6. Копій Л.І., Соловій І.П., Тереля І.П. Роль лісів у збереженні агроландшафтів // Ойкумена,- К.: УЕВ, 1994.- № 1-2.- С. 149-153.

7. Копій Л.І. Біологічні ресурси // УЕЛ.- Львів, 1999.- Т.1.-С. 63.

8. Копій Л.І. Біологія деревних порід // УЕЛ.- Львів, 1999.- Т.1.- С. 64.

9. Копій Л.І. Відновлення лісу // УЕЛ.- Львів, 1999.- Т.1.- С. 123.

10. Копій Л.І. Вплив лісу на вітер // УЕЛ.- Львів, 1999.- Т.1.-С. 143.

11. Копій Л.І. Вплив лісу на ґрунтові води // УЕЛ.- Львів, 1999.- Т.1.- С. 143.

12. Копій Л.І. Ґрунтозахисні лісові смуги // УЕЛ.- Львів, 1999.- Т.1.-С. 192.

13. Копій Л.І. Ерозія ґрунтів // УЕЛ.- Львів, 1999.- Т.1.-С. 251.

14. Копій Л.І. Затримання опадів кронами // УЕЛ.- Львів, 1999.- Т.1.- С. 275.

15. Копій Л.І. Зміна головних лісоутворюючих порід // УЕЛ.- Львів, 1999.- Т.1.-С. 288.

16. Копій Л.І. Інтенсивність використання земель // УЕЛ.- Львів, 1999.- Т.1.-С. 322.

17. Копій Л.І. Кругообіг вологи в лісі // УЕЛ.- Львів, 1999.- Т.1.-С. 375.

18. Копій Л.І. Ліси селянських спілок // УЕЛ.- Львів, 1999.- Т.1.-С. 412.

19. Копій Л.І., Нижник М.С. Лісистість оптимальна // УЕЛ.- Львів, 1999.- Т.1.-С. 415.

20. Копій Л.І. Лісова підстилка // УЕЛ.- Львів, 1999.- Т.1.-С. 423.

21. Генсирук С.А., Копий Л.И., Соловий И.П. Экологические проблемы при оптимизации агроландшафтов Западного региона УССР // Мат.респ. науч.конф.- Киев, 1989.-вып.3.- С. 77-81.

22. Криницький Г.Т., Копій Л.І. Вплив агроландшафтів на екологічну ситуацію в західному регіоні Украни // Мат. міжн. наук.-практ. конф. Старичі, 2000. Львів: Меркатор, 2001.- С. 119-124.

23. Генсирук С.А., Копий Л.И., Соловий И.П., Тереля И.П. Защитное лесоразведение и решение экологических проблем агроландшафтов Западного региона УССР // Мат. всесоюз.науч.конф.- Харьков, 1990.-Час.1.-С. 87-88.

24. Копій Л.І. Збільшення лісистості України шляхом створення лісостанів за участю дуба черешчатого // Праці міжнар. наук.-практ. конф. “ Лісотехнічна освіта і наука на рубежі ХХ1 століття: сучасний стан, проблеми і перспективи”.- Львів, 1995.- С. 34.

25. Копій Л.І. Балкові ліси // УЕЛ.- Львів, 1999.- С. 43.

26. Копій Л.І. Лісова підстилка // УЕЛ.- Львів, 1999.- С. 423.

27. Копій Л.І., Іваницький С.М. Біологічна меліорація лісів // УЕЛ.- Львів, 1999.- С. 60.

28. Копій Л.І., Осмола М.Х. Великоанадольський ліс // УЕЛ.- Львів, 1999.- С. 102.

Всього по темі дисертації опубліковано 62 наукових праці.

Копій Л.І. Оптимізація лісистості західного регіону України.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.03.03 - лісознавство і лісівництво.- Український державний лісотехнічний університет, м. Львів, 2003.

В дисертації проаналізовано динаміку лісистості в західному регіоні України в період з 1779 до 1992 року, стан, продуктивність, вікову структуру деревостанів основних лісових формацій, досліджено структуру земельних ресурсів, визначено дальність позитивного мікрокліматичного впливу лісових насаджень на суміжні сільгоспугіддя в межах виділених господарських районів та обґрунтована концепція оптимізації лісистості.

Найбільш істотне зменшення площі лісових насаджень в межах регіону відбулось в період з 1779 до 1855 року. Активне антропогенне освоєння території сприяло не тільки перерозподілу структури земельних ресурсів, суттєвому збільшенню площі сільськогосподарських земель у всіх лісорослинних зонах регіону, а й обумовило інтенсивне зростання площі еродованих земель. Встановлено пряму сильну і середню кореляційну залежність площі еродованих земель від показників сільськогосподарського освоєння та розораності сільгоспугідь, а також обернену сильну і середню залежність - від лісистості території. Надмірна вирубка лісів в 50-70-х роках ХХ століття та значні обсяги лісовідновних робіт, сприяли деформації вікової структури лісів держлісфонду, де на даний час найбільш представленою є середньовікова група деревостанів (34.7 %). На підставі аналізу ґрунтово-геологічних, кліматичних умов та особливостей анторопогенної трансформації ландшафтів, територія регіону розділена на 9 господарських районів, в межах яких планується проведення однорідних лісогосподарських заходів спрямованих на оптимізацію лісистості. З метою зменшення інтенсивності ерозійних процесів, посилення позитивного мікрокліматичного та екологічного впливу лісових насаджень на навколишнє середовище, рекомендується провести регулювання вікової структури деревостанів шляхом збільшення площі стиглих і перестійних деревостанів до 2016 та пристигаючих до 2036 років завдяки додаткового залісення низькопродуктивних, еродованих, покинутих сільськогосподарських та інших земель. Одночасно пропонується забезпечити формування оптимального співвідношення компонентів агроландшафту (ліс, рілля, луки) відповідно до встановлених норм на підставі розрахованих моделей в межах визначених господарських районів регіону, забезпечивши при цьому об'єднання у єдину замкнуту систему масивних та смугових лісових насаджень.

Ключові слова: динаміка площі лісів, вікова структура, продуктивність, земельні ресурси, мікроклімат, оптимізація лісистості.

Копий Л.И. Оптимизация лесистости западного региона Украины.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора сельскохозяйственных наук по специальности 06.03.03 - лесоведение и лесоводство.- Украинский государственный лесотехнический университет, г. Львов, 2003.

В диссертации проанализирована динамика лесистости западного региона Украины в период с 1779 по 1992 годы, состояние, продуктивность, вековая структура древостоев основных лесных формаций, исследована структура земельных ресурсов, определена дальность положительного микроклиматического влияния лесных насаждений на сельхозугодия в пределах выделенных хозяйственных районов и обоснована концепция оптимизации лесистости.

Наиболее существенное уменьшение площади лесных насаждений в пределах западного региона (до 35 %) произошло в период с 1779 по 1855 годы. Значительная вырубка лесов в этот период отмечена поблизости таких городов, как: Камянка-Бузькая, Великие Мосты, Олесько, Золочев, Дрогобыч, Сколе, Тухля, Заложцы, Збараж, Будылов и на территории Гологоро-Воронякского плоскогорья. Активное антропогенное освоение территории сопутствовало не только перераспределению структуры земельных ресурсов, существенному увеличению площади сельскохозяйственных земель во всех лесорастительных зонах региона, но и содействовало значительному увеличению площади эродированных земель. Определена прямая высокая и средняя корелляционная зависимость площади эродированных земель от показателей сельскохозяйственной освоенности и расспаханности сельхозугодий, а также обратная высокая и средняя зависимость - от лесистости территории. Интенсивная вырубка лесов в 50-70-х годах ХХ столетия и значительные объемы лесовосстановительных работ, сопутствовали деформации вековой структуры лесов гослесфонда, где в настоящее время наиболее представлена средневозрастная группа древостоев (34.7 %). Молодняки I класса возраста занимают 20.7 % лесопокрытой площади, 28.5 % этой площади занимают молодняки II класса возраста, незначительный процент (9.6 %) лесопокрытой площади составляют приспевающие и наименьшую площадь всего 6.5 % занимают в регионе спелые и перестойные древостои. На основании анализа почвенно-геологических, климатических условий и особенностей антропогенной трансформации ландшафтов, территория региона разделена на 9 хозяйственных районов, в пределах которых планируется проведение однотипных лесохозяйственных мероприятий направленных на оптимизацию лесистости. Для уменьшения интенсивности эрозионных процессов, усиления позитивного микроклиматического и экологического влияния лесных насаждений на внешнюю среду, рекомендуется провести регулирование вековой структуры древостоев путем увеличения площади спелых и перестойных древостоев до 2016 и приспевающих до 2036 года за счет дополнительного облесения низкопродуктивных, эродированных, брошенных сельскохозяйственных и других земель. Одновременно предлагается обеспечить формирование оптимального соотношения компонентов ландшафта (лес, пашня, луг) в соответствии с определенными на основании изучения микроклиматического влияния лесных насаждений параметрами оптимального сельскохозяйственного поля и рассчитанных моделей в пределах хозяйственных районов региона, обеспечивая при этом объединение в единую замкнутую систему массивных и полосных лесных насаждений. В условиях сложного рельефа площадь сельскохозяйственного поля не должна превышать 55 га, а на равнине - 75 га. Минимальная лесистость агроландшафтов равнинных территорий при этом должна составлять 8-10 %, а холмистых соответственно - 11-12 %.

Ключевые слова: динамика площади лесов, вековая структура, продуктивность, земельные ресурсы, микроклимат, оптимизация лесистости.

Kopij L.I. Optimization of wooded areas in the western region of Ukraine. - Manuscript.

Thesis of a Doctor of agricultural sciences degree. Speciality 06.03.03 - forest science and forestry. - Ukrainian State University of Forestry and Wood Technology, Lviv, 2003.

The dynamics of woodiness in the western Ukraine in the period 1779 - 1992, state, productivity, age structure of the main forest formation stands have been analysed, structure of land resources have been studied, distance of positive microclimate influence of forest plantations on adjoining agricultural lands in the limits of allocated economic regions has been determined, and the conception of the woodiness optimization has been substantiated.

The most substantial decrease of afforestation in the region took place in the period 1779 - 1855. Active anthropologic development of the territory contributed not only to the redistribution of the land structure resources, substantial increase of agricultural lands in the region, but it also preconditioned intensive increase of the area of eroded lands. Direct strong and middle correlation dependence of the area of eroded lands on the indices of agricultural development and ploughing up agricultural lands, as well as indirect strong and middle dependence on the woodiness of the territory, have been shown. Excessive clearings in 50 - 70's in the 20 century and substantial volumes of afforestation operations contributed to the deformation of the age structure of the state fund forests, where nowadays middle age group of the stands is the most representative (34,7 %). On the basis of the analysis of soil-geological, climatic conditions and peculiarities of anthropogenic transformation of landscapes the territory of the region has been devided into 9 economic districts, in the borders of which it is planned to carry out uniform forestry measures aimed at the optimization of woodiness. With the aim of decrease of the intensivity of erosion processes, increase of positive microclimatic and ecological influence of forest stands on the environment, it is recommended to carry out regulation of the age structure forest stands due to the increase of the area of mature and overmature forest stands up to 2016 and undermature stands up to 2036 in the period of their transferring into the age group of juvenile forests of the 1st class and levelling of their area with the most representative one by way of the additional afforestation of low productive, eroded, waste agricultural and other lands. At the same time, it is proposed to ensure formation of optimal correlation of the components of the landscape (forest, arable lands, meadows) according to the established norms on the basis of the calculated models in the limits of the determined economic districts of the region, ensuring their pooling into a unified closed system of massive and shelterbelt forest stands.

Key words: dynamics of the forest area, age structure, productivity, land resources, microclimate, optimization of woodiness.

Размещено на Allbest.ru