Размещено на http://www.allbest.ru/

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 639.082.4

УДОСКОНАЛЕННЯ ПРИЙОМІВ ВІДБОРУ ГУСЕЙ НА ПІДВИЩЕННЯ ВІДТВОРНИХ ЯКОСТЕЙ ТА ПЕРО-ПУХОВОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ

06.02.01 - розведення та селекція тварин

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

КРАСНОЩОК ВОЛОДИМИР ГРИГОРОВИЧ

Херсон - 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Херсонському державному аграрному університеті, Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник - Коваленко Віталій Петрович - доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент УААН, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри генетики і розведення сільськогосподарських тварин, проректор з наукової роботи Херсонського державного аграрного університету.

Офіційний опонент - Дєбров Валерій Васильович - доктор сільськогосподарських наук, доцент кафедри виробництва та агробізнесу. Херсонський державний аграрний університет.

Офіційний опонент - Патрєва Людмила Семенівна - кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри спеціальної зоотехнії. Миколаївський державний аграрний університет.

Провідна установа - Національний аграрний університет Кабінету міністрів України. м. Київ.

Захист дисертації відбудеться 9 жовтня 2003 року

О 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.830.02 в Херсонському державному аграрному університеті (73006 Херсон, вул. Рози Люксембург, 23, головний навчальний корпус, ауд. 118).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Херсонського державного аграрного університету за адресою: 73006 Херсон, вул. Рози Люксембург, 23, головний навчальний корпус.

Автореферат розісланий 5 вересня 2003 року

Вчений секретар

спеціалізованої ради Карапуз В.Д.

Краснощок В.Г. Удосконалення прийомів відбору гусей на підвищення відтворних якостей та перо-пухової продуктивності.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.01 - розведення та селекція тварин. - Херсонський державний аграрний університет, Херсон, 2003. продуктивність гібрид гусь м'ясний

Робота присвячена вивченню закономірностей росту і розвитку двопородного гібриду гусей рейнські х кубанські різних класів розподілу за живою масою на початку онтогенезу і в період досягнення статевої зрілості. Відмічено вплив маси і індексу форми яєць на їх інкубаційні якості, співвідношення статі, збереженість молодняка. Проаналізовано вплив морфологічних показників на м'ясну, перо-пухову, яєчну продуктивність, що дозволяє зформувати групи особин різного напрямку використання. Запропоновані прийоми відбору можуть бути застосовані як у виробництві продуктів гусівництва, так і в селекційно-племінній роботі.

Ключові слова: генотип, онтогенез, продуктивні якості, класи розподілу, кореляційні зв'язки.

Краснощек В.Г. Усовершенствование приёмов отбора гусей на повышение воспроизводительных качеств и перо-пуховой продуктивности. Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.02.01 - разведение и селекция сельскохозяйственных животных. Херсонский государственный аграрный университет, Херсон, 2003.

Работа посвящена изучению закономерностей роста и развития двухпородного гибрида гусей рейнские х кубанские различных классов распределения по массе в начале онтогенеза и в период половой зрелости. Отмечено влияние массы и индекса формы яиц на их инкубационные качества, соотношение полов, сохранность молодняка. Предложен способ сортировки инкубационных яиц, применение которого позволяет, в конце продуктивного периода, повысить рентабельность производства суточного молодняка. Это достигается путем выбора оптимальных классов распределения по массе и индексу формы яиц.

Установлены тесные корреляционные зависимости между экстеръерными показателями и выходом пуха у гусынь. Предложен способ сортировки суточного молодняка с целью определения групп птиц с акцентом на мясную и перо-пуховую продуктивность. Проанализировано влияние морфологических показателей на мясную, яичную, перо-пуховую продуктивность, что позволяет формировать группы особей с различным направлением хозяйственного использования еще на ранних стадиях онтогенеза. Определены оптимальные показатели индекса компактности (длина киля / длина плюсневой кости), которые обеспечивают максимально высокий, для данного гибрида, показатель выхода перо-пуховой продукции. Данные подкреплены исследованиями биохимических показателей крови. Найдена связь между продуктивными качествами, типологическими особенностями исследуемого гибрида и количественными и качественными показателями белкового состава сыворотки крови, данные математически обработаны.

Внедрение полученных результатов даёт ощутимый экономический эффект. Предложенные приёмы отбора применимы как в товарном производстве продуктов гусеводства, так и в селекционно-племенной работе.

Ключевые слова: генотип, онтогенез, типологические особенности, продуктивные качества, классы распределения, корреляционные связи.

Improvement of selection methods of the geese to increase reproductive qualities and feather and fluff productivity. The work is devoted to study of regularities of growth and evolution of two-breed hybrids of the geese Reynsky x Kubansky of various classes of distribution according to mass in the beginning of ontogenesis and during reaching puberty. The influence of mass and index of the egg form in their incubation qualities, correlation of sexes, survival of young geese is noted. The close correlation dependence between live mass and outcome of plumage from female-geese is established. The influence of morphometry parameters on meat, feather and fluff, egg reproductive property is analyzed, that allows to organize groups of individuals of various direction of use. The data are supported by researches of biochemical peculiarities. They are mathematically processed. The introduction of received results gives appreciable economic effect. The offered methods of selection are applied both in production of products of geese farming, and in selective and breeder work.

Key words: genotype, ontogenesis, productive qualities, classes of distribution, correlation relations.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Гусівництво порівняно з іншими галузями птахівництва ведеться в основному на екстенсивній основі. Це обумовлено як особливостями відтворення птиці даного виду, так і недосконалістю технологічного обладнання, а також незначною інтенсивністю селекції в родинних стадах. При цьому гуси переважно використовуються для виробництва м'яса та обмеженого обсягу відгодівлі на жирну печінку. У зв'язку з цим необхідність в комплексному використанні продукції гусівництва, зокрема і перо-пухової сировини, набуває незаперечної актуальності.

Традиційні форми ведення галузі передбачають отримання перо-пухової сировини після забою. Поряд з цим дослідження останніх років вказують на доцільність прижиттєвого обскубування гусей, що дає значний економічний ефект і сприяє досягненню конкурентоспроможності галузі (Дєбров В.В., 2001). Виходячи з цього, слід вважати актуальними дослідження спрямовані на розробку прийомів відбору на підвищення відтворних якостей та перо-пухової продуктивності, використовуючи класи розподілу птахів за живою масою у різні вікові періоди, та під впливом генотипових та паратипових факторів.

Зв'язок роботи з науковими темами і програмами. Виконана дисертаційна робота становила основний розділ планової теми: “Удосконалення методів селекції та комплексного використання продукції гусівництва шляхом створення перспективного генофонду з високими репродуктивними якостями, перо-пухової сировини, м'яса і жирної печінки”, що входила до тематики досліджень Херсонського державного аграрного університету (№ держреєстрації 0195U003783).

Мета та задачі досліджень. Дисертаційна робота виконана з метою розробки методів відбору і оцінки міжпородного гібриду гусей поєднання рейнські х кубанські на підвищення їх перо-пухової та м'ясної продуктивності, а також відтворних якостей. Відповідно до зазначеної мети були поставлені наступні завдання.

1. Розробити спосіб відбору інкубаційних яєць в кінці періоду несучості, застосовуючи калібрування за масою та індексом форми, для підвищення виведення гусенят .

2. Удосконалити прийоми відбору гусей шляхом встановлення оптимальних класів розподілу за живою масою в різні вікові періоди, які мають високий вихід перо-пухової сировини.

3. Дослідити рівень перо-пухової продуктивності при зажиттєвому обскубуванні гусей різних генотипів і різних класів розподілу за живою масою в добовому віці.

4. Встановити вплив типологічних особливостей гусей на перо-пухову та м'ясну продуктивність, розробити спосіб відбору гусей за екстер'єрними показниками.

5. Вивчити інтер'єрні показники гусей дослідних груп та встановити їх зв'язок з продуктивними якостями.

6. Дати економічну оцінку використання помісних гусей за показниками перо-пухової продуктивності та репродуктивними якостями. Визначити економічну ефективність способу відбору інкубаційних яєць.

Об'єкт досліджень. Помісні гуси поєднання рейнські х кубанські.

Предмет досліджень. Ріст і розвиток гусей різних генотипів, показники перо-пухової продуктивності, м'ясні якості, типологічні особливості, інтер'єрні ознаки, відтворні якості.

Методи досліджень. Дослідження відтворних якостей і перо-пухової продуктивності проводили згідно зоотехнічних методів. Обробка даних здійснена генетико-статистичними та біометричними методами з застосуванням дисперсійного, кореляційного і регресійного аналізів, відповідно стандартних програм для ПК та МК-61. Інтер'єрні показники визначалися загальноприйнятими біохімічними методами.

Наукова новизна роботи. Новизна полягає в тому, що вперше комплексно оцінена перо-пухова продуктивність гусей поєднання Р х К. Удосконалені прийоми відбору на підвищення перо-пухової продуктивності та її якості. Встановлено, що відбір гусей класу М⁺ за живою масою веде до збільшення перо-пухової сировини, але кращі показники виходу компоненту (пуху) відмічені в особин модального класу (М⁰). Отримані нові дані про формування перо-пухової продукції залежно від типологічних особливостей гусей (співвідношення жива маса : довжина плесни). Вищі показники за виходом пуху та співвідношенням пух : пір'я отримані у гусей більш компактного типу. Виявлені вірогідні кореляційні залежності між лінійними вимірами гусей та їх перо-пуховою продуктивністю, які можуть бути використані для поглибленої селекційної роботи в гусівництві. Показано ефективність калібрування яєць в заключний період несучості гусей за масою та індексом форми для підвищення інкубаційних якостей.

Практичне значення отриманих результатів. Матеріали досліджень використані при відборі гусей в племптахопідприємстві “Чорнобаївське” Білозерського району Херсонської області. Використання відбору яєць за їх оптимальною масою сприяє підвищенню виводимості яєць від 80,89% до 98,25% та виводу молодняка від 48,52% до 60,83%. Відбір помісних гусей рейнські х кубанські класу М⁰ забезпечує підвищення вмісту пуху в загальній кількості перо-пухової сировини.

Особистий внесок дисертанта. Матеріали дисертаційної роботи є результатом власних досліджень автора. Дослідження інтер'єрних показників, проведені разом з співробітниками Херсонського державного аграрного університету за безпосередньої участі автора. В загальному обсязі виконаних робіт доля автора становить 95%.

Апробація результатів дисертаційної роботи. Основні положення дисертації були розглянуті і схвалені на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Херсонського державного аграрного університету (Херсон, 1999-2001); міжнародній науковій конференції, Борки, 2001; міжнародній науковій конференції, Суми, 2002; об'єднаному засіданні кафедр генетики і розведення сільськогосподарських тварин, спеціальної зоотехнії, морфології і біохімії, годівлі тварин Херсонського державного аграрного університету (Херсон, 2003).

Структура і обсяги дисертації. Дисертація включає такі розділи: вступ, огляд літератури, матеріал і методика досліджень, результати власних досліджень, висновки і пропозиції виробництву, список використаної літератури. Робота викладена на 110 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 35 таблицями, 7 рисунками. Список літературних джерел включає 170 робіт, з них 55 іноземних авторів.

Публікація результатів досліджень. Основні положення дисертації викладені у 5 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях.

Експериментальні роботи проведені в період 1998 - 2000 р.р. на ЗАТ “Чорнобаївське” Білозерського району та кафедрі генетики і розведення сільськогосподарських тварин Херсонського державного аграрного університету. Матеріалом досліджень були двопородні помісні гуси (рейнські x кубанські).

Дослідження проводилися за схемою, приведеною на рис. 1.

Для комплексного дослідження продуктивних якостей гусей дослідних груп вивчали наступні показники.

1. Відтворні якості - заплідненість, виводимість яєць, вивід молодняка, та відсоток гусенят, виведених пізніше нормативного строку інкубації, статева зрілість, збереженість молодняка.

2. Морфологічні якості яєць - маса, індекс форми. Оцінка якості яєць проводилося на вибірці по 60 шт. в кожній групі.

3. Ріст і розвиток - жива маса гусенят у віці 1, 30, 60, 90, 180 діб та жива маса дорослих гусей у 365 та 400 діб, кг. Інтенсивність формування, напруженість росту вивчали за методикою Коваленко В.П.

4. Продуктивні якості - вік досягнення товарної маси, м'ясні якості гусей, вихід перо-пухової сировини і її компоненти.

5. Мірні показники дорослої птиці - довжина киля, плесни. Використовували терези ВЛТК - 500 для зважування яєць, добових гусенят і перо-пухової сировини; співвідношення малого діаметру яйця до великого визначали індексометром ІМ - 1.

Годівля птиці проводилася згідно норм рекомендованих ВНДТІП. Кормосуміші для молодняка мали вміст поживних речовин в 100г: 1,088-1,172 МДж обмінної енергії, 18-20г сирого протеїну; дорослого поголів'я 1,046-1,066 МДж обмінної енергії, 14-15 г сирого протеїну. Структура раціону (%): зернові - 70, корми тваринного походження - 3-5, зелені і соковиті корми - 23-25, мінеральні - 4.

На вирощування висаджувався розподілений у добовому віці за класам мірних ознак молодняк, мінімальну кількість якого визначали за методикою Н.А. Плохинского (1969).

Молодняк всіх груп знаходився в аналогічних умовах утримання: від 1 до 4 тижнів - 8 гол/м² з фронтом годівлі-3см; дорослі гуси (продуктивне поголів'я) - 1-1,5 гол/м² з фронтом годівлі - 15 см. Для обробки даних, отриманих в ході експерименту, використовували методику кореляційного та дисперсійного аналізу за Н.А. Плохинским (1969).

Дисперсійний аналіз проводився за відповідними алгоритмами на програмованому мікрокалькуляторі "Електроніка МК-61". Із гематологічних показників визначалися активність ферментів сироватки крові: аспартатамінотрансферази (АСТ) і аланінамінотрансферази (АЛТ), лужної фосфатази, концентрація альбумінів і глобулінів за методиками запропонованими Меншиковым В.В., Демиторской Л.Н., Золотницкой Р.П. (1987). Ферментативну активність сироватки крові визначали колориметричним методом за методиками Бессея, Лоурі, Брока. Загальний білок, альбуміни та глобуліни визначалися біуретовим методом (Малахов А.Г., Вихряков С.И., 1994). Обробку експериментальних даних та виявлення кореляційних залежностей між мірними ознаками та інтер'єрними показниками проводили на персональному комп'ютері ІВМ РС.

Розрахунок економічної ефективності проводився згідно методики викладеної Мациборою В.І. (1994).

Відтворні якості гусей в залежності від маси і індексу форми інкубаційних яєць. В кінці продуктивного періоду різко знижуються інкубаційні якості яєць, тому доцільно удосконалити прийоми їх відбору за морфологічними ознаками. Виходячи з цього, доцільно вивчити адаптивну норму (за рівнем відтворних якостей) груп особин, що різняться за масою інкубаційних яєць та індексом форми. Враховуючи, що досліджень з цього питання у гусівництві не проводилось, нами визначена ефективність калібрування яєць гусей на класи за їх масою та індексом форми. На підставі цих параметрів визначали 9 класів яєць. Розподіл провели на класи: модальний Мє (0,67); плюс-варіант М⁺ (+0,67 і вище) і мінус-варіант М (0,67 і нижче) з метою встановлення оптимальних класів розподілу за заплідненістю, виводимістю і виходом добового молодняка. Також вивчали співвідношення статі виведеного молодняка. В результаті дослідження встановлені суттєві відмінності в інкубаційних якостях яєць як за заплідненістю і виводимістю, так і за виводом молодняка.

Встановлено, що розподіл яєць на класи за масою і індексом форми обумовлює їх інкубаційні якості. Найбільш висока заплідненість яєць отримана в модальному класі Мє (за масою). Серед вибірки яєць модального класу кращими виявились поєднання з класом М та мє за індексом форми. За винятком заплідненості яєць отримані високі показники відтворних якостей - виводимість яєць 93,29 % і вивід молодняка 60,83 %. Найбільш низькі показники інкубаційної якості яєць встановлені для класу М в поєднанні з середнім значенням індексу форми - вихід гусенят склав 51,12 %. Таким чином, слід заключити, що більш ефективним є калібрування яєць за їх масою.

Найкращий результат виводу молодняка по дослідній групі був в класі М⁰М^- і склав 60,83 %, а також у класі М⁰ М⁺ 60,82 %, що більше на 20,23 %, ніж у класі М^-М⁺ з показником 48,52 %. Більш високі показники заплідненості яєць отримані для всіх модальних класів за масою яєць і індексом форми - 69,4%. Клас М⁰ М⁰ мав найвищий показник виводу молодняка. Слід також відзначити, що класи яєць Мє, М⁺ за індексом форми в поєднанні з класом М за масою мали самі низькі показники виводу молодняка - відповідно 51,12 і 48,52%. Це свідчить про те, що таке поєднання параметрів яєць небажане для інкубації і їх доцільно вилучати з партій інкубаційних яєць.

Для більш детального аналізу інкубації враховували не тільки заплідненість, виводимість і вивід молодняка, але й вивід молодняка пізніше нормативного терміну інкубації (30 днів), розподіл за статтю, масу добових гусенят.

Аналіз отриманих результатів показує найбільший вихід молодняка після нормативного строку в слідуючих поєднаннях класів за масою яєць і індексом форми: М^- М⁺ 6,85 %, М⁰ М^- 8,94 % і М⁺ М⁺ 9,85 %.

В межах всіх класів за масою яєць маса гусенят зростала з підвищенням значень індексу форми. З яєць більш видовженої форми виводилися гусенята з більшою живою масою. Але загалом найбільший вивід молодняка після нормативного строку виводу спостерігався в класах М⁰ та М⁺ за масою яєць. Це пов'язано з тим, що яйця з більшою масою потребують подовженого терміну інкубації. Середня маса гусачків і гусочок мала пряму залежність від маси яєць. З переходом від класу М^- до М⁺ вона зростала і досягла максимальних значень в поєднанні класів М⁺ М⁺ - для гусочок 86,75 г і для гусачків 87,05 г.

Вперше отримані вірогідні результати в співвідношенні гусачків і гусочок, отриманих внаслідок застосування калібрування яєць за живою масою і індексом форми. Так, значне збільшення співвідношення статі в бік переважання гусочок спостерігалося в модальному класі (від 1:1,6 до 1:2,0), а також в модальних класах за індексом форми М^- і М⁰ за масою. Найбільша кількість гусачків була отримана в поєднанні класів М⁺ М^-, М⁰ М⁺ і М^- М⁺ за масою і індексом форми.

Отримані результати мають значну практичну цінність, бо дозволяють збільшити чисельність ремонтних гусочок для відтворення з класу М⁰ за масою і виключити значну кількість гусачків. З метою визначення ймовірності впливу вивчених організованих факторів на інкубаційні якості яєць нами проведено розрахунок двофакторного дисперсійного комплексу. Встановлено, що значний і переважний вплив на інкубаційні якості яєць має їх маса. Доля впливу цього фактора була на рівні 60,09% і високодостовірна (Р0,01). Загальний вплив організованих факторів склав 67,54% при Р0,01.

Таким чином, проведеними дослідженнями показана доцільність визначення оптимальних класів інкубаційних яєць гусей за масою і індексом форми. Це дозволяє в кінці періоду несучості гусей підвищити їх репродуктивні якості, що має вагоме практичне значення. В теоретичному плані виконана робота підтверджує більш високі адаптивні якості модальних класів розподілу, тобто ця закономірність проявляється не тільки у ссавців, а й серед популяцій птахів.

Рівень перо-пухової продуктивності гусей різних класів розподілу за живою масою. Основна увага упродовж 26-тижневого періоду вирощування була приділена вивченню динаміки живої маси.

Встановлено, що розподіл на класи веде до диференціації груп за живою масою практично в усі вивчені вікові періоди особливо для груп М^- і М⁺. При цьому клас М^- статистично вірогідно відрізняється від класів М⁰ і М⁺ у вікові періоди з 4 до 12 тижнів і лише в 26 тижневому віці різниця дещо вирівнюється. На це вплинув початок несучості гусей і пов'язане з незначним загальним для всіх птахів зменшенням живої маси. Найбільш сильною виявилась реакція у гусок класу М⁺ , в яких жива маса знизилась від 4,159 до 3,927 кг (на 5,6 %).

Найбільш адаптованими виявилися гуски класу М⁰, які практично не зреагували на зміни умов утримання і статевого дозрівання. Досліджена інтенсивність формування і напруженість росту, а також середньодобовий і абсолютний прирости живої маси за період вирощування до 12-тижневого віку.

Найвищі показники як за приростами маси, так і за індексами росту мали гуски класу М⁺. Мало поступаються їм за інтенсивністю росту, середньодобовим приростом гуски класу Мє і значно відстають у класі М.

Гуски модального класу розподілу (у віці 55 тижнів) перевищують своїх ровесників як за показниками живої маси 4072,0 г порівняно з М⁺ (3824,5 г) та М (3690,8 г), так і за кількістю отриманої пухо-перової сировини. Відсоток пуху у них (27,5%) також вищий, ніж в інших групах.

Отже, аналізуючи одержані дані, можна зробити висновок, що для формування родинного стада треба проводити добір гусок з фенотипом Мє, в той час як для товарного вирощування доцільно використовувати гусок класу М⁺, тому що у перші 13 тижнів вирощування вони розвиваються більш інтенсивно. Показник інтенсивності росту у цей час (0,1377) вищий, ніж у гусок Мє та М класів розподілу. У м'ясному птахівництві важливою є не кінцева жива маса дорослої птиці, а швидкість досягнення товарної маси у молодшому віці. Тому для товарного птахівництва раціональніше пропонувати гусок класу М⁺. Для родинних стад більш вигідний клас Мє, тому що генетичний потенціал цих особин повністю реалізується тільки у дорослому віці. Також важливо те, що у гусок цього класу не тільки більша жива маса у дорослому віці, а й вищий вихід перо-пухової сировини. Ця перевага важлива при багаторічному використанні птиці у родинному стаді.

Для більшої наочності був розрахований індекс опереності, який дає змогу визначити скільки грамів перо-пухової сировини, придатної для переробки, припадає на кілограм живої маси. Використання цього індексу може бути корисним для прогнозування перо-пухової продуктивності всього стада. Знаючи середні показники живої маси по стаду, маємо можливість прогнозувати об'єм сировини ще до початку обскубування. У зв'язку з цим вважаємо доцільним використовувати розподіл молодняка за класами на виробництві для поліпшення якості продукції та підвищення економічних показників.

Зв'язок перо-пухової продуктивності з рівнем живої маси і мірними ознаками гусей. Встановлено, що класи розподілу за показниками живої маси при виводі і в віці 100 тижнів в певній мірі визначають кількість отриманого від гусей пуху і пера.

Аналізуючи параметри гусей, розподілених на класи у добовому віці, і порівнюючи їх за перо-пуховою продуктивністю, встановлено, що найвищі показники для пуху були в класах Мє (17,31…21,62 г) і М⁺ (16,58…19,7 г), в той час як загальна кількість перової сировини у цих класах менша порівняно з М. Таким чином, менша кількість пуху компенсується збільшенням загальної кількості пір'я. Тому слід вважати, що в поєднанні ММ⁺ гірше співвідношення пуху до пера, що небажано для переробної промисловості. Серед груп, зформованих за довжиною плесни, кращим варіантом виявилося поєднання класу Мє за живою масою з класом М+ за довжиною плесни (21,62 г). В інших класах така залежність не спостерігалася. Деталізувати дані про перо-пухову продуктивність дозволив розподіл за живою масою в віці 100 тижнів.

Для особин, розділених на класи у віці 100 тижнів, встановлено перевагу поєднання МєМ (відповідно за живою масою і довжиною плесни) - 19,38 г. Високі показники виходу пуху спостерігаються також в групі ММ⁺ - 18,64 г. Тому слід враховувати, що компактність птиці має зв'язок з виходом пухо-перової сировини. Це підтверджується вивченням зв'язку довжини киля з виходом пуху. Так, для всіх груп встановлено закономірність, яка полягає в тому, що при більш короткому тулубі (за довжиною киля) вихід пуху більший (від 16,11 г… 19,38 г). Нами розраховані коефіцієнти кореляції між живою масою, довжиною плесни, довжиною киля і виходом пуху і пера. В результаті встановлені наступні показники взаємозв'язку. Такий стан орієнтує на спрямування селекційної роботи на подолання небажаної залежності між вказаними ознаками.

В віці 100 тижнів у гусей встановлена тенденція до негативної залежності між довжиною плесни і виходом пуху, тобто більш компактні особини як за живою масою, так і за довжиною киля, мають кращі показники виходу пуху.

Між довжиною плесни і рівнем перо-пухової продуктивності суттєвих залежностей не встановлено.

Таким чином, на підставі проведених досліджень встановлено, що розподіл гусей на класи за живою масою і довжиною грудини дозволяє виявити групи особин з більш високими показниками перо-пухової сировини.

Зв'язок типологічних особливостей гусей з їх відгодівельними та м'ясними якостями. Виходячи з теоретичних передумов, одним з ефективних прийомів підвищення точності оцінки і відбору високопродуктивної птиці може бути використання розподілу особин на класи за мірними ознаками, що визначаються при виводі пташенят або в ранньому віці (енергія росту до 6-7 тижнів). Встановлено оптимальні класи розподілу гусей за мірними ознаками у зв'язку з їх енергією росту, масою окремих частин тулуба і внутрішніх органів.

Нами була розроблена методика раннього прогнозування м'ясних та відгодівельних якостей гусей відповідно до їх типологічних показників. Поряд з цим досліджувалися залежності між м'ясними якостями гусей і ступенем розвитку внутрішніх органів, в залежності від розподілу за живою масою, як в добовому віці, так і в віці 25 місяців. Максимальний забійний вихід отримано від гусей класу М⁰ (87,55%). Мінімальне значення цього показника характерно для гусей класу М⁺ (82,92 %). В той же час ця група гусей мала більшу масу печінки (74,12 г), що є цінним харчовим продуктом. За масою серця вірогідної різниці між особинами досліджуваних груп не виявлено. За масою м'язистого шлунку птахи класу М⁺ мали вірогідно менші показники, його значно переважали класи М^- і М⁰ (р 0,05). Виявлено значну перевагу особин класу М⁰ за масою внутрішнього жиру відносно класів М- і М+ (р 0,05_0,01).Отримані дані свідчать про відносно високу скоростиглість гусей класу М⁰, бо відкладення внутрішнього жиру відбувається в середній фаза онтогенезу - фазі фізіологічної зрілості.

Дещо інші результати отримані при досліджені м'ясних якостей і маси внутрішніх органів гусей, розподілених в віці 25 місяців. Найбільший забійний вихід отримано від особин класу М⁺ (85,41 %), найменше його значення було в класі М⁰ (83,20%) і середнє в класі М^- (84,82%). За показниками маси печінки вірогідна різниця встановлена між класами М⁺ і М^-, відповідно 83,13 г і 63,91 г. За масою інших органів суттєвих відмінностей не встановлено, але, як і при калібруванні при народженні, відмічена тенденція до збільшення маси внутрішнього жиру у особин класу М⁰.

Максимальні показники маси напівпотрошеної тушки отримані серед гусок класу М^- (3,23 кг), а мінімальні значення - для класу М⁺ (2,80 кг). Аналогічна закономірність встановлена за масою грудних м'язів 373,5 г в середньому для класу М^- і 315,79 г для класу М⁺. За масою задньої частини тушки суттєвих відмінностей між групами не встановлено. Маса стегон була дещо вищою у особин класу М^- (337,65 г), в класах М⁰ і М⁺ вона знаходилась на одному рівні (324,83 і 323,71 г). Не виявлено також суттєвих відмінностей в масі гомілки, але тенденція до її збільшення також встановлена для класу М^-.

Встановлено, що найбільш високі показники живої маси виявлені для особин класу М^-, що свідчить про їх більший компенсаторний ріст в наступні періоди розвитку. Гусенята цього класу були більш компактними, мали менші показники довжини плесни за більшої живої маси. За довжиною киля вірогідних відмінностей між групами не встановлено. Птиця класу М^- мала найбільш високу масу грудних м'язів, гомілки, стегон. За масою задньої частини тушки вони також мали перевагу над іншими групами. Це дозволяє рекомендувати виділення класів розподілу пташенят за масою з наступним вирощуванням їх в різновагових угрупованнях. Як свідчать отриманні нами результати, в таких умовах досягаються більш високі показники живої маси особин не тільки класів М⁰ і М⁺, а й класу М^-, які при вирощуванні в змішаних групах звичайно поступаються більш крупним особинам.

В результаті проведених досліджень можна зробити висновок, що менший розмір плесни та коротша грудна кістка є ознакою птиці з більшою живою масою, ніж у решти досліджених гусей. В інших групах встановлено позитивний зв'язок між окремими ознаками. Зокрема, висока кореляція між показниками відношення маси м'язів задньої частини тулубу та маси грудних м'язів свідчить про гармонійний розвиток м'язів гусей, їх значну залежність при формуванні різних груп м'язів і частин тіла. Таким чином, дослідження показали, що використання типологічних ознак для прогнозування м'ясних і відгодівельних якостей гусей є досить переконливим. Застосування відповідних вимірів під час вибракування гусенят дозволить спростити процес формування високопродуктивного стада, здатного економно використовувати корми та давати високий приріст маси при вирощуванні на м'ясо. Запропонована методика прогнозування живої маси може бути використана не тільки в умовах виробничого процесу з вирощування товарної птиці, але й у селекційно-племінній роботі.

Зв'язок інтер'єрних ознак гусей з показниками продуктивності та мірними ознаками. При вивчені залежності активності ферментів сироватки крові з несучістю гусей було виявлено зв'язок активності аспартаттрансферази (АСТ) і аланінтрансферази (АЛТ) з рівнем несучості гусок в межах від 0,096 до 0,374. Показники регресії також були значними в залежності від зміни активності цих ферментів. Особливої уваги потребує достатньо стабільна і висока залежність несучості від активності лужної фосфатази. При цьому кореляційний зв'язок був однаково високий і подібний для обох вікових груп. Спостерігалася тенденція до підвищеного зв'язку у віковому аспекті (роки використання птиці r від 0,511 до 0,656). Але регресія ознак була вища для гусок першого року яйцекладки від 7,343 до 8,791 шт. яєць.

Встановлено, що жива маса як гусаків, так і гусок в найбільшій мірі корелює з активністю лужної фосфатази (r гусаків 0,812, гусок 0,823). Активність лужної фосфатази має високий позитивний зв'язок з усіма вивченими показниками, за винятком довжини плесни r = 0,113.

Рівень активності ферменту (АСТ) переважно має від'ємний, або дуже низький позитивний зв'язок з ознаками, які досліджуються. Це добре проявляється для гусаків. В той же час для гусок характерна суттєва від'ємна кореляція з довжиною плесни r = 0,750 та середня з живою масою r = 0,319. Більш інформативним виявилось вивчення зв'язків з активністю (АЛТ). Встановлено, що вона має стійку від'ємну кореляцію з усіма дослідними ознаками як гусаків, так і гусок. Так, для гусаків найбільш високі показники кореляції були встановлені для довжини тулуба (r = 0,683) і обхвату грудей (r = 0,607). У гусок високий зв'язок з живою масою (r = 0,793) і довжиною плесни (r = 0,746). При вивченні зв'язку з такими показниками як концентрація загального білка, альбумінів, глобулінів сталих закономірностей не виявлено. В окремих випадках спостерігаються високі від'ємні зв'язки рівня загального білка з мірними ознаками гусок (r від 0,549 до 0,805) за винятком довжини плесни, яка має дуже низький кореляційний зв'язок r = 0,044. Отримані аналітичні дані з активності ферментів сироватки крові та їх зв'язку з інтер'єрними ознаками, що дозволить більш ґрунтовно прогнозувати продуктивні якості і визначити напрямки подальших робіт в селекції з метою визначення бажаних продуктивних генотипів.

Економічна ефективність виробництва продукції гусівництва в проведених дослідженнях. Нами розрахована собівартість продукції, виходячи з загальних виробничих витрат, в перерахунку на 1000 голів родинного стада. Найбільш прибутковими для вирощування на отримання перо-пухової сировини виявилися класи гусей М⁰⁺ та М^+-, рівень рентабельності утримання яких склав відповідно 51,70% та 44,66%, що на 26,85% та на 19,81% вище, ніж у гусок класу М^-, у яких рівень рентабельності був самий низький. Ми скористалися середнім показником несучості по масиву за 2000 рік - 48 штук яєць на одну несучку. Економічну ефективність розробленого нами способу доінкубаційного сортування яєць визначали величиною прибутку від реалізації добових гусенят, в розрахунку на 1000 інкубаційних яєць. Максимальний прибуток одержано в поєднанні класів М⁰М^- та М⁰М⁺, який склав відповідно 1,653 та 1,652 тис. грн. Наведені дані свідчать про доцільність застосування запропонованих методів селекційного відбору як для прогнозування перо-пухової продуктивності на ранніх етапах онтогенезу (розподіл в добовому віці), так і для доінкубаційного сортування яєць.

ВИСНОВКИ

В теоретичному плані виконана робота підтверджує більш високі адаптивні якості особин модальних класів розподілу за живою масою при виводі і в віці 25 місяців. В класах розподілу М⁺ та Мє показники інтенсивності розвитку були найвищими 0,1377; 0,1346, так само як і показники напруженості росту 0,0078; 0,0076, на відміну від гусок класу М, у яких ці показники набагато нижчі і складають відповідно 0,1275 і 0,0071. Поряд з більш високими показниками живої маси класи розподілу М⁺ і Мє мають вищі показники виходу перо-пухової сировини і її якості. Всього перо-пухової сировини отримано на одну голову у класі Мє 69,9 г, у М⁺ 68,3 г, проти 60,2 г у М. Вищим виявився і коефіцієнт опереності М⁺ 17,87 проти М 16,31, також співвідношення пух : перо в класі Мє 1:2,6 більш бажане, ніж в класі М 1:2,9. Відбір у такий спосіб дає можливість повніше використовувати генетичний потенціал птиці і підвищити рентабельність галузі.

Показана доцільність визначення оптимальних класів інкубаційних яєць гусей за масою і індексом форми. Кращі показники виводимості яєць, їх заплідненості і виходу гусенят відмічені у поєднаннях модального класу, що складає відповідно 89,88 %, 65,92 %, 59,25 %. Нижчими показниками за цими ознаками виділився тільки клас М, які відповідно склали 86,58 %, 58,96 %, 51,06%. Дисперсійним аналізом встановлено, що значний і переважний вплив на інкубаційні якості яєць має їх маса. Доля впливу цього фактора була на рівні 60,09% і високодостовірна (Р0,01). Загальний вплив організованих факторів склав 67,54% при Р0,01. Проведені дослідження будуть сприяти підвищенню репродуктивних якостей птиці шляхом визначення оптимальних класів яєць за морфологічними показниками.

Встановлено тісні кореляційні зв'язки між живою масою і виходом пуху у гусок, розподілених на класи за живою масою, як в добовому віці (жива маса - пух -0,53), так і розподілених в віці 100 тижнів (жива маса - пух -0,78). Так, у гусок, розподілених на класи в віці 100 тижнів, зафіксовано високу кореляційну залежність між живою масою та пір'ям 0,71, довжиною грудини - пір'ям 0,31 і від'ємний зв'язок довжина грудини - пух -0,32. При розподілі в добовому віці також виявлені тісні кореляційні зв'язки між живою масою - пір'ям 0,17, довжина плесни - пух 0,20, і від'ємний зв'язок довжина киля - пір'я -0,20. Розподіл гусей на класи за живою масою і довжиною киля дозволяє виявити групи особин з більш високими показниками перо-пухової сировини. Встановлено, що більш компактні особини мають найвищі показники виходу перо-пухової сировини.

Використання типологічних ознак для прогнозування м'ясних і відгодівельних якостей гусей є досить перспективним. Встановлено, що менший розмір плесни та коротша грудна кістка є ознакою птиці з більшою живою масою, ніж у решти досліджених гусей. В інших групах встановлено позитивний зв'язок між окремими ознаками.

Встановлені генотипові відмінності в активності ферментів у гусей рейнської породи. При цьому жива маса має позитивний кореляційний зв'язок з АЛТ як у гусок, так і у гусаків, в той час, як у кубанських і їх двопородних гібридів, навпаки, стійка від'ємна кореляція. Наявність аналітичних даних з активності ферментів сироватки крові та їх зв'язку з інтер'єрними ознаками дозволить більш ґрунтовно прогнозувати продуктивні якості і визначити напрямки подальших робіт при селекції з метою визначення більш продуктивних генотипів та їх поєднань для впровадження у виробництво.

Економічний аналіз ефективності впровадження методів відбору у виробництво показав, що застосування методу сортування яєць дає змогу підвищити рівень рентабельності виробництва добових гусенят з 45,76 % до 82,71% і, порівняно з найнижчими показниками виводимості, дає можливість отримувати 1,652 тис. грн. з кожної 1000 яєць проти 0,914 тис. грн., що на 0,738 тис. грн. більше, що дуже суттєво. Впровадження методу раннього прогнозування перо-пухової продуктивності дає можливість відібрати в добовому віці такі класи гусей, які в період основної продуктивності матимуть більший вихід пуху і пера. Різниця між крайніми показниками продуктивності в грошовому еквіваленті складає 2669,7 грн. на кожну 1000 гусок. Це дає можливість підвищити рівень рентабельності виробництва перо-пухової продукції на 26,85 %, тобто 151,70% проти 124,85 %.

Рекомендовано у гусівництві калібрування яєць запропонованим способом для формування родинних стад, відбір класів з найбільшим виходом гусочок або гусачків, а також вести розподіл добового молодняка для виділення класів з більшим виходом перо-пухової сировини.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Краснощок В.Г. Відтворні якості гусей в залежності від маси інкубаційних яєць і індексу форми // Таврійський науковий вісник. - Херсон, 1999. - Вип. 12, с. 104 -106

2. Краснощок В.Г. Рівень перо-пухової продуктивності гусей різних класів розподілу за живою масою // Таврійський науковий вісник. - Херсон, 2000. - Вип. 13, с. 112 - 114

3. Коваленко В.П., Краснощок В.Г. Зв'язок живої маси, мірних ознак гусей з рівнем їх перо-пухової продуктивності // Таврійський науковий вісник. - Херсон, 2001. - Вип. 20, 65 - 68 (Експериментальна частина, обробка даних).

4. Коваленко В.П., Краснощок В.Г. Зв'язок типологічних особливостей гусей з їх відгодівельними та м'ясними якостями // Вісник Сумського ДАУ, науково-методичний журнал. Серія тваринництво. - Суми, 2001. - Вип. 5, с. 100 - 103 (Експериментальна частина, обробка даних).

5. Краснощок В.Г., Вогнівенко Л.П. Зв'язок інтер'єрних ознак гусей з показниками продуктивності та мірними ознаками // Таврійський науковий вісник. - Херсон, 2002. - Вип. 24, с. 82 -84 (Експериментальна частина, обробка даних).

Размещено на Allbest.ru