Практичне значення отриманих результатів. На підставі отриманих результатів доведена доцільність використання симентальських плідників зарубіжної селекції при створенні української симентальської м'ясної породи. Експериментально підтверджено, що телиці дослідних груп, особливо на основі австрійських сименталів, мали перевагу за живою масою, відтворювальною здатністю, м'ясною продуктивністю над аналогами вітчизняної симентальської породи комбінованого типу. Широке їх використання сприятиме підвищенню продуктивних і племінних якостей симентальської м'ясної породи при чистопородному розведенні. Результати досліджень прийнято до широкого застосування в ПОП “Дружба” Чернігівської, СТОВ агрофірми “Хлібороб” Харківської областей. При участі автора для цих господарств розроблено плани селекційно-племінної роботи щодо створення стад української симентальської м'ясної породи з використанням м'ясних сименталів імпортної селекції. Матеріали наукових досліджень використовують у навчальному процесі Національного державного аграрного університету, м.Луганськ; Харківської державної зооветеринарної академії на факультетах зооінженерія та підвищення кваліфікації.

Особистий внесок здобувача. Схема досліду й методика досліджень розроблені спільно з науковим керівником. Здобувач власноручно організував осіменіння корів, сформував піддослідні групи телиць, провів контроль за ростом і розвитком тварин, їх зважуванням та вимірюванням. Організував і брав безпосередню участь при проведенні забою тварин у 18-місячному віці. Матеріал дослідів опрацював методами варіаційної статистики, проаналізував одержані результати, провів економічний аналіз результатів досліду, підготував до друку матеріали, здійснив їх апробацію, сформулював висновки та пропозиції виробництву.

Апробація результатів досліджень. Основні положення дисертації повідомлені та схвалені на Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 150-річчю від дня заснування Харківського зооветеринарного інституту (2001), науково-виробничій конференції Інституту тваринництва центральних районів УААН (2001), Міжнародній науково-практичній конференції Львівської державної академії ветеринарної медицини (2002), розширеному засіданні відділів Інституту м'ясного скотарства УААН (2002), всеукраїнській конференції молодих вчених Інституту агроекології та біотехнології УААН (2002), розширеному засіданні відділення розведення м'ясної худоби Інституту розведення і генетики тварин УААН (2002), конференції молодих вчених та аспірантів Інституту розведення і генетики тварин УААН (2003).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 робіт, із них 5 - у фахових виданнях. Із спільних наукових публікацій дисертант використав, за згодою зі співавторами, лише свою частку результатів, яка задекларована у списку наукових праць.

Структура і об'єм дисертації. Дисертація викладена на 151 сторінці машинописного тексту і включає: вступ, огляд літератури, матеріал і методику досліджень, результати досліджень, висновки і пропозиції виробництву. Містить 36 таблиць, 20 рисунків, з них 10 фотографій, 4 додатки. Список використаної літератури нараховує 290 джерел, з них 21 іноземними мовами.

МАТЕРІАЛ І ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Науково-господарський дослід проведено в приватно-орендному підприємстві “Дружба” (нині СТОВ “Хмільницьке”) Чернігівського району Чернігівської області протягом 1999 - 2002 рр. за загальною схемою (табл. 1).

Для проведення досліду було сформульовано 5 груп телиць різних генотипів по 12 голів у кожній. Тварин у групи підбирали за принципом пар - аналогів (за віком, масою і походженням). Телиці до 6-місячного віку були на підсосі. Надалі їх вирощували за загально прийнятою технологією для м'ясної худоби. Упродовж усього дослідного періоду тварини знаходилися в однакових умовах годівлі та утримання.

1.Схема науково-господарського досліду

Примітка: * - Перша генерація (від плідників австрійської селекції);

** - Перша генерація (від плідників німецької селекції ).

Для аналізу відтворювальної здатності тварин у досліді проводилося порівняння їх показників з середніми у стаді (n = 174 голів, у тому числі:І група - 44; ІІ - 35; III - 27; ІV - 30 і V - 38 голів).

За результатами щомісячного зважування і взяття основних промірів у віці 12, 15, 18 міс розраховували абсолютні та відносні прирости живої маси і індекси будови тіла тварин.

Кількість спожитих кормів тваринами встановлювали за різницею між заданими кормами та їх залишками (один раз на місяць за два суміжні дні).

Клініко-фізіологічні показники за сезонами року і у різні вікові періоди визначали вимірюванням температури тіла, частоти пульсу і дихання у 5 тварин кожної групи.

Поведінку тварин вивчали шляхом індивідуальних і групових хроно-метражів та візуальних спостережень .

Відтворювальну здатність телиць оцінювали за показником плідного осіменіння. Заплідненими вважали тих телиць, які протягом двох останніх місяців не були в охоті після осіменіння. Визначали живу масу новона-роджених телят.

Легкість отелень у корів визначали за результатами спостережень та оцінкою їх перебігу за 5-бальною шкалою.

У дослідах вивчали вплив віку та живої маси на заплідненість телиць, порівнюючи групи за віком та середньою живою масою при першому заплідненні.

Життєздатність телят встановлювали за їх збереженістю через один місяць після народження та при відлученні.

Молочність корів визначали один раз на місяць за дві суміжні доби методом визначення різниці живої маси телят до і після підсосу корови, з розрахунком загальної кількості молока за добу та за 6 міс і в подальшому порівнювали з живою масою телят при відлученні.

Генетичну структуру досліджуваних груп оцінювали на основі імуногенетичного аналізу тварин за результатами визначення факторів і алелей груп крові.

Стресостійкість молодняку визначали за еозинофільним тестом. До стресостійких відносили тварин із вмістом еозинофільних клітин вище середнього рівня, до стресочутливих - нижче середніх показників по конкретному стаду чи групі.

М'ясну продуктивність оцінено після забою тварин у 18-місячному віці за методикою ВіТа (1977).

Оцінку шкур здійснювали за методикою Е.А.Арзуманяна (1962) .

За результатами обліку по використанню кормів, заробітної платні на утримання тварин та інших витрат, а також виручки від реалізації тварин, розраховували собівартість продукції, економічну ефективність вирощування тварин, окупність витрат, чистий прибуток і рівень рентабельності.

Індекс гетерозису визначали за формулою К.Б.Свєчина (1961).

Цифровий матеріал екпериментальних досліджень опрацьований методами варіаційної статистики, описаним М.О.Плохінським (1970). Обробку матеріалів проводили на мікрокалькуляторі МК-61 згідно з методичними рекомендаціями Ю.П.Полупана (1988). Результати середніх значень вважали статистично вірогідними при *Р>0,95; **P>0,99; ***P>0,999.

Імуногенетичні дослідження проводили сумісно з Б.Є.Подобою, Н.Є.Черняковою, Л.М.Романовим, за що автор висловлює їм щиру подяку.

Етологічні показники. За нашими спостереженнями, тривалість випасання телиць ІІ та ІІІ груп порівняно з ровесницями контрольної групи влітку була на 48 - 84 хв (3,4-5,9%) більшою. Напування у них також було тривалішим - на 24-30 хв (1,6-8,1%). Для телиць наведених генотипів була характерна значно більша кратність випасання, напування, жуйки і відпочинку лежачи. Інтенсивне і довше пережовування корму, висока секреція слини, яка забезпечує стабілізацію рН в рубці і ефективніше перетравлення поживних речовин раціону, сприяли збільшенню живої маси. Телиці ІІ та ІІІ груп на 96-78 хв менше рухалися, у них була більша кількість дефекацій та сечовиділення. Взимку ці телиці швидше споживали корми добового раціону і мали більшу кратність жуйки в 0,7-1,2 раза. ІV (частково) і V дослідні групи складалися з комолих тварин. Між ними практично не було зіткнень, тоді як у телиць І контрольної групи вони спостерігалися досить часто.

Таким чином, за даними хронометражу відмічена різниця в поведінці тварин. Телиці дослідних груп спокійніші, особливо IV і V, порівняно з аналогами контрольної групи. Найоптимальнішими етологічними показниками відзначилися телиці ІІ та ІІІ груп, що є важливим для подальшої роботи з створюваною породою.

Характеристика репродуктивної здатності телиць і корів-первісток. Вік прояву перших статевих циклів та встановлення їх циклічності залежить від генотипу тварин. Найбільший показник початку встановлення статевої циклічності виявлено у телиць I (контрольної) групи - 248,0 днів (8,2 міс). Найменшим він був у телиць II і V групи - 240,5 і 238,0 днів (7,9 - 8 міс., Р>0,99). Ці телиці майже на один місяць були молодшими (478,0-485,0 днів, або 15,9-16,1 міс), а контрольна група, навпаки, старшими при плідному осіменінні (501,0 день, або 16,7 міс), що свідчить про вищу скороспілість телиць дослідних груп. Телиці ІІІ і ІV групи за цими показниками займали проміжне становище.

Між телицями різних генотипів спостерігаються деякі відмінності за показниками відтворювальної здатності (табл.3).

3. Показники відтворювальної здатності телиць різних генотипів (Мm)

Примітка: вірогідність різниці стосовно І групи * Р>0,95; *** P>0,999.

Найбільшою живою масою при плідному осіменінні відзначалися телиці ІІ групи - 411,9 кг (Р>0,999). На другому місці за цим показником були телиці ІІІ групи - 408,1 кг (Р>0,999) і на останньому - ровесниці контрольної групи - 376,1 кг, що значною мірою вплинуло і на їх заплідненість. Найвищою заплідненістю після першого осіменіння характеризувалися телиці ІІ та V групи. Така закономірність зберігається і в стаді, де телиці нових генотипів також мали перевагу над материнською породою.

Одним із головних показників відтворення стада є вихід телят та їхня жива маса при відлученні, що тісно пов'язано з валовим виробництвом м'яса, собівартістю приросту та рентабельності м'ясного скотарства. Як показало порівняльне вивчення материнських якостей корів різних генотипів, збереженість телят на підсосі була високою у корів усіх генотипів, але у дослідних груп вона була вищою на 2,5-4% (табл.4).

4. Характеристика материнських якостей корів-первісток