Продуктивність природних і сіяних лучних угідь гірсько-лісового поясу Карпат залежно від внесення місцевих меліорантів та добрив

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут землеробства

Української академії аграрних наук

УДК 633.2:631.816.32

Продуктивність природних і сіяних лучних угідь гірсько-лісового поясу Карпат залежно від внесення місцевих меліорантів та добрив

Спеціальність: 06.01.12 - кормовиробництво і луківництво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Крись Павло Остапович

Київ 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на Гірсько-Карпатській дослідній станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва протягом 1998-2000рр.

Науковий керівник: кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник МАТВІЄЦЬ Олександр Григорович, Інститут гідротехніки і меліорації УААН, завідувач Закарпатським опорним пунктом

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, професор КУРГАК Володимир Григорович, Інститут землеробства УААН, завідувач лабораторії луківництва

кандидат сільськогосподарських наук, доцент КОВБАСЮК Павло Ульянович, Національний аграрний університет, доцент кафедри кормовиробництва і луківництва

Провідна установа: Інститут кормів УААН

Захист відбудеться " 17 вересня 2003 р. о 12 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 27.361.01 при Інституті землеробства УААН.

Відгуки на автореферат у двох примірниках, завірені печаткою, просимо надсилати за адресою: Україна, 08162, смт. Чабани, Києво-Святошинського району Київської області, вченому секретареві Спецради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту землеробства УААН.

Автореферат розісланий " 15 " серпня 2003 року

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради, кандидат сільськогосподарських наук Кравченко Л.О.

продуктивність кормовий меліорант добриво

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Провідною галуззю сільського господарства в гірських районах Українських Карпат є тваринництво. Його дальший розвиток та рентабельність у великій мірі залежить від стану кормової бази. Основним джерелом надходження грубих і зелених кормів у гірських районах Карпат є природні кормові угіддя, які займають 3/4 загальної площі землекористування. За останні роки врожайність лук не перевищує 10-15 ц/га сіна. Низька продуктивність їх обумовлена тим, що більшість ґрунтів тут характеризуються низьким вмістом рухомого фосфору та високою кислотністю. Розвиток тваринництва і забезпечення його кормами обумовлює необхідність підвищення продуктивності лучних травостоїв. Значним резервом підвищення продуктивності природних кормових угідь регіону, який ще недостатньо застосовується, є їх удобрення та хімічна меліорація з застосуванням місцевих мінеральних ресурсів і органічних добрив, зокрема, фосфоритів, вапняків, доломітів та мергелів Закарпатських родовищ і гною.

Актуальність теми. В останні десятиріччя в умовах гірсько-лісового поясу Карпат виконано значний обсяг науково-дослідних робіт з вивчення впливу мінеральних добрив на продуктивність лучних угідь (В.С. Ющак, 1981,1982,1994; Ф.П. Топольний, 1982,1989 і інші). Але дослідів з виявлення впливу місцевих меліорантів і добрив, зокрема, вапняків, доломітів, фосфоритів та гною на природні кормові угіддя в Карпатському регіоні проведено дуже мало. Саме відсутність науково обґрунтованих даних дії місцевих меліорантів і добрив на показники формування урожаю, видовий склад, густоту і структуру лучних травостоїв, їх продуктивність, поживність корму, показники родючості ґрунту, не дозволяє розробити ефективні рекомендації поліпшення гірських природних кормових угідь з використанням місцевих мінеральних ресурсів, що і визначило вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження були складовою частиною тематичного плану Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН і виконувалась у відповідності до завдання “Луки Карпат: причина різної продуктивності та шляхи її підвищення” НТП УААН на 1996-2000 рр. "Кормовиробництво" (№ державної реєстрації UА01002353Р).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - встановити особливості формування високопродуктивних природних і сіяних лучних травостоїв cінокісного використання залежно від дії вапняків, доломітів та фосфоритів з місцевих родовищ і гною й розробити з їх використанням ефективні, екологічно безпечні технологічні прийоми поліпшення природних кормових угідь та родючості ґрунтів гірсько-лісового поясу Українських Карпат.

У зв'язку з цим передбачалося вирішити такі задачі:

встановити вплив місцевих хімічних меліорантів (вапняків і доломітів), фосфоритів та гною на продуктивність природних і сіяних сінокосів;

виявити динаміку ботанічного складу і щільності лучних травостоїв, структуру врожаю і особливості росту й розвитку лучних рослин при застосуванні місцевих меліорантів та добрив;

визначити параметри дії місцевих хімічних меліорантів, фосфоритів і гною на біохімічний склад і поживну цінність сінокісних травостоїв;

виявити зміни агрофізичних і агрохімічних показників родючості ґрунту від застосування на лучних угіддях місцевих меліорантів і добрив;

дати економічну й енергетичну оцінку внесення на лучних угіддях гірсько-лісового поясу Карпат місцевих вапняків, доломітів, фосфоритів і гною;

Об'єкт дослідження - процес трансформації та закономірності формування урожаю природних і сіяних лучних травостоїв у гірській зоні Українських Карпат залежно від дії місцевих меліорантів і добрив.

Предмет дослідження - хімічні меліоранти (вапняки, доломіти) і фосфорити з місцевих родовищ та гній, їх різні дози і поєднання для внесення на природних і сіяних лучних угіддях гірсько-лісового поясу Карпат, їх вплив на продукційні та якісні показники лучних травостоїв.

Методи досліджень - польовий і лабораторний з використанням візуального та вимірювально-вагового - для встановлення фенологічного стану рослин і рослинних угруповань, їх ботанічного складу, густоти, структури врожаю та продуктивності; аналітичного - для визначення біохімічного складу корму та його поживності, агрохімічних і агрофізичних властивостей грунту; математико-статистичний - для оцінки достовірності отриманих результатів; економіко-математичний - для встановлення економічної та енергетичної ефективності застосування місцевих меліорантів та добрив при докорінному та поверхневому поліпшенні лучних угідь.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що науково обґрунтовано доцільність використання для поліпшення природних кормових угідь гірсько-лісового поясу Карпат, дози та раціональні поєднання вапняків, доломітів і фосфоритів з місцевих покладів агроруд та гною і вперше залежно від їх дії для даних умов встановлено особливості росту і розвитку лучних рослин, формування і трансформації природних і сіяних лучних травостоїв, їх продуктивність, якість корму, агрофізичні та агрохімічні показники родючості грунту.

Розроблено заходи управління формуванням сінокісних травостоїв, їх продуктивністю, якістю корму та показниками родючості грунту шляхом створення оптимальних умов для лучних рослин на основі роздільного та поєднаного застосування в оптимальних дозах хімічних меліорантів і фосфоритів з місцевих родовищ та гною, що дозволяє ефективніше використати біокліматичні ресурси регіону і отримати від їх внесення на 20-140% вищу врожайність, порівняно з неудобрюваними травостоями.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій виробництву з внесенням на природні та сіяні лучні травостої місцевих кальціє- та фосфоровмісних агроруд (вапняків, доломітів, фосфоритів і гною, які дозволяють отримувати по 20-30 ц/га високоякісного сіна на природних сінокосах і 50-60 ц/га - на сіяних, при поліпшенні видового складу врожаю та родючості ґрунтів.

Основні результати досліджень у 2001-2002 рр. впроваджено в Гірсько-Карпатській дослідній станції та в господарствах Воловецького і Міжгірського районів Закарпатської області на загальній площі біля 100 га.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням здобувача. Автором розроблена програма, проведені дослідження та аналіз і узагальнення фактичного матеріалу, формулювання основних положень та висновків дисертації.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень оприлюднені й обговорені на регіональних, республіканських та міжнародних науково-практичних конференціях "Збереження флористичного різноманіття Карпатського регіону" (Синевир, 1998), "Проблеми екологічної стабільності Східних Карпат" (Синевир, 1999), "Екологічні та соціально-економічні аспекти катастрофічних стихійних явищ у Карпатському регіоні" (Рахів, 1999), "Природні екосистеми Карпат в умовах посиленого антропогенного впливу" (Ужгород, 2001), "Корми і кормовий білок" (Вінниця, 2001), "Роль освіти у відродженні регіонів України (Хуст, 2002), на нарадах спеціалістів та керівників агропромислового комплексу Закарпатської області, а також на засіданнях науково-технічної ради Гірсько-Карпатської сільськогосподарської дослідної станції та вченої ради Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН (1998-2002) та методичної комісії з питань землеробства і рослинництва Інституту землеробства УААН (2003).

Публікації. За результатами досліджень по темі дисертації опубліковано 14 наукових праць, в тому числі 4 статті у фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, семи розділів, висновків, пропозицій виробництву, списку використаних джерел та додатків. Викладена на 196 сторінках, включає 40 таблиць, 9 рисунків, 5 додатків. Список використаної літератури налічує 197 джерел, з яких 21 - надруковано латинським шрифтом.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Лучні травостої Карпат та методи їх поліпшення (огляд літератури)

У розділі проаналізовано стан вивчення проблеми поліпшення природних кормових угідь Карпатського регіону, окреслено основні етапи розвитку наукової думки вітчизняних і зарубіжних вчених з питань формування лучних травостоїв, відтворення родючості ґрунтів з використанням місцевих меліорантів та добрив, зокрема кальціє- та фосфоровмісних сполук і гною. Доказано необхідність вивчення ефективності використання місцевих агромінеральних ресурсів для підвищення продуктивності природних кормових угідь на гірських схилах Карпат. Показано еволюцію розвитку проблеми з аналізом наявних родовищ агроруд у регіоні, обґрунтовано напрямок дисертаційної роботи.

УМОВИ, ПРОГРАМА І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження з вивчення ефективності застосування хімічних меліорантів та фосфоритів з місцевих родовищ і гною на природних та сіяних лучних травостоях сінокісного використання нами проведено протягом 1998-2000 рр. на Гірсько-Карпатській дослідній станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва (с. Н. Ворота Воловецького району Закар-патської області) на Воловецькій верховині, що входить до складу Вододільно-Верховинської геоморфологічної області, в нижньому помірно теплому кліматичному гірсько-лісовому поясі на висоті 560-780 м над рівнем моря.

Польові досліди на кожному типі травостоїв проведено за двома схемами. У 1-й схемі вивчали ефективність застосування на лучних угіддях різних видів та доз хімічних меліорантів (вапняків і доломітів) з місцевих родовищ у порівнянні з заводськими вапняковими відходами та на їх фоні різних доз місцевих фосфоритів у порівнянні з фосфатшлаком і гноєм (табл.2); у 2-й - різних доз місцевих фосфоритів у порівнянні з фосфатшлаком на фоні без добрив та при внесенні гною (табл.3). Природний травостій - злаково-різнотравний з перевагою біловусу стиснутого, розміщеного на схилі південно-східної експозиції крутизною 8°. Сіяний злаково-бобовий травостій розміщувався на схилі південно-західної експозиції крутизною 7° і формувався на базі травосумішки такого складу: конюшина лучна - 12 кг/га, грястиця збірна - 6, костриця лучна - 6, тимофіївка лучна - 6, костриця тростинна - 4 кг/га.

Грунтово-кліматичні умови Карпатського регіону сприятливі для ведення лукопасовищного господарства. Сума активних температур, залежно від рельєфу становить 1660-2350°С, тривалість безморозного періоду - 220 днів, а активної вегетації - 150 днів, середньобагаторічна сума атмосферних опадів за вегетаційний період становить 473 мм, а середня температура повітря - 7,1°С. За роки досліджень хоч і спостерігались певні відхилення метеорологічних показників від середньобагаторічних рівнів, проте в цілому, погодні умови були сприятливими для лучних трав. Найбільш вологим був 1998 р., коли випало 1521 мм опадів, з них на вегетаційний період - 801 мм, що на 328 мм більше порівняно з середньобагаторічними даними. 1999 і 2000 рр. за рівнем зволоження мало відрізнялись від норми. Середня температура повітря за вегетаційний період в усі роки була дещо вищою від норми на 0,5-3,3°С.

Ґрунтовий покрив дослідних ділянок представлений типовими для гірсько-лісового поясу Карпат буроземними кислими малогумусними середньосуглинковими щебенюватими ґрунтами, які характеризуються низьким вмістом рухомого фосфору. Вміст гумусу в шарі ґрунту 0-20 см - 3,4-3,9%, рН - 3,8-4,1, гідролітична кислотність - 9,6-10,8 і сума увібраних основ - 6,2-7,1 мг-екв. на 100 г ґрунту, вміст рухомого фосфору - 1,8-1,9 і обмінного калію - 10,4-14,1 мг на 100 г ґрунту, вміст загального азоту - 0,52-0,58% і ступінь насичення основами - 39-40%, материнською породою є елювіально-делювіальні відклади.

Фосфорні добрива та гній вносили щорічно рано навесні, а хімічні меліоранти - один раз при закладанні дослідів. Місцеві фосфорити і меліоранти розмелювали і просіювали на ситі з отворами 0,25 мм.

Згідно рекомендацій І.А. Власюка (1969) і Ф.П. Топольного (1991, 1992), що базуються на переконливих доказах, порівняльну дію меліорантів вивчали при внесенні у дозі 3 т/га, а гній - у дозі 24 т/га, що еквівалентно Р₆₀.

Розмір посівної ділянки - 20, облікової - 12 м². Повторність чотириразова. Польові досліди закладені за методикою С.В.Щерба (1967) та Інституту кормів УААН (1994).

Урожайність обліковували укісним методом шляхом скошування та зважування зеленої маси на кожній ділянці. Перерахунок на сіно (повітряно-суху масу) проводили шляхом висушування пробного снопа вагою 2 кг зеленої маси, відібраного під час обліку урожаю з наступним сушінням і перерахуванням на стандартну вологість сіна - 17%.

Для визначення ботанічного складу та структури врожаю відбирали проби зеленої маси з 4-х площадок по 0,25 м² у чотириразовій повторності, які розбирали за ботаніко-господарськими групами на злаки, бобові, різнотрав'я та за видами. В зразках визначали щільність травостою шляхом підрахунку кількості пагонів та структуру врожаю за методикою І.В. Ларіна (1968).

Аналізи ґрунту проводили перед закладанням дослідів і в кінці третього року за такими загальноприйнятими методиками: водопроникність та структуру ґрунту за Качинським, об'ємну масу - за Васильєвим, щільність - щільноміром Є.Голубєва, питому вагу та пористість - за Долговим, вміст у ґрунті гумусу - за Тюріним і Кононовою, рухомого фосфору - за Кірсановим, обмінного калію - на полум'яному фотометрі, карбонатів - за І.Ф.Голубєвим, загального азоту - за К'єльдалем, лужногідролізного азоту - за Корнфілдом, рН сольове - електрометрично, гідролітичну кислотність і суму увібраних основ - за Каппеном-Гільковицем, ємність поглинання - за Бобко-Аскіназі в модифікації Альошина.

Кореневу масу визначали шляхом відбору монолітів ґрунту буром С.С. Шаїна на глибину 0-10, 10-20, 20-30 см у триразовому повторенні з наступним відмиванням на ситах діаметром 2 мм і зважуванням у повітряно-сухому стані.

Хімічні аналізи рослин проводили за такими загальноприйнятими методиками: вміст у сухій масі сирого протеїну - за К'єльдалем, сирого жиру - за Рушковським в апараті Сокслета, сирої клітковини - за Генебергом-Штоманом, сирої золи - спалюванням у муфельній печі, каротину - колориметрично, кальцію - щавелевокислим методом, фосфору - колориметрично, безазотистих екстрактивних речовин - відніманням від 100% вмісту сирих протеїну, золи, жиру, клітковини. Поживність корму оцінювали за вмістом в сухій масі кормових одиниць та перетравного протеїну в кормовій одиниці.

Економічну ефективність застосування меліорантів фосфоритів з місцевих родовищ та гною визначали за Методичними вказівками визначення економічної ефективності добрив (1971), енергетичну оцінку - за методикою О.К.Медведовського, П.І.Іваненко (1989) та "Методичними рекомендаціями по енергетичному аналізу інтенсивних технологій в сільськогосподарському виробництві" (1990).

ФОРМУВАННЯ ЛУЧНИХ ТРАВОСТОЇВ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ МІСЦЕВИХ КАЛЬЦІЄ- ТА ФОСФОРОВМІСНИХ СПОЛУК І ГНОЮ

Проведеними нами дослідженнями встановлено, що під впливом поверхневого внесення місцевих меліорантів (вапняків і доломітів) та добрив (фосфоритів і гною) на лучних травостоях більш інтенсивно нагромаджується суха речовина та прискорюється лінійний ріст лучних рослин в усі міжфазні періоди, починаючи від фази кущіння до цвітіння домінуючих компонентів. Так, наприклад, рослини грястиці збірної на природному травостої в середньому за три роки у фазі кущіння у варіанті без добрив досягали висоти у першому укосі 29 см, тим часом як при внесенні 3 т/га вапняку - 39 і фосфориту в дозі Р₆₀ - 40 см, у фазі цвітіння - відповідно 73, 80 і 87 см, на сіяному злаково-бобовому - відповідно 44, 46 і 46 та 100, 102 і 105 см.

Нагромадження урожаю сухої маси за фазами вегетації найбільш інтенсивними темпами відбувалось за поєднаного застосування меліорантів (3 т/га вапняка чи доломіту) або фосфориту (Р₆₀) з 24 т/га гною (табл. 1), коли на природному травостої у фазі кущіння в середньому за три роки наросло 5,0-6,7 ц/га, тим часом як у варіанті без добрив 3,2 ц/га, у фазі цвітіння - 21,1-24,0 і 9,4 ц/га. На сіяному, відповідно - 14,3-16,9 і 8,6 та 61,3-62,4 і 39,3 ц/га.

Встановлено реакцію лучних рослин на поліпшення умов їх мінерального живлення. Під впливом досліджуваних факторів у природному злаково-різнотравному травостої збільшилась участь цінних у кормовому відношенні видів, зокрема тимофіївки лучної, костриці лучної і червоної, грястиці збірної, тонконогу звичайного, лучного та вузьколистого, конюшини середньої, повзучої, гірської та лучної, горошку волохатого та інших (всього 58 видів) і зменшилась кількість малоцінних видів, таких як мітлиця тонка і собача, біловус стиснутий, костриця овеча, трясунка середня, герань лісова та інші (всього 32 види). На третьому році користування цього травостою питома вага бобових трав при застосуванні меліорантів та добрив становила 5-13%, що в 2-6 разів більше, ніж у варіанті без добрив. Одночасно збільшилась кількість верхових злаків від 8 до 25% при зменшенні кількості низових - від 27 до 14% та різнотрав'я від 36 до 27%. Рослини в удобрюваних варіантах характеризувались кращою облистяністю. При застосуванні місцевих вапняків у дозі 3 т/га та фосфоритів (Р60) як на природному, так і сіяному травостоях на початку трубкування домінуючих трав питома вага листків збільшилась від 50-53 до 54-56%, у фазі цвітіння - від 37-39 до 39-40%.

Таблиця 1

Динаміка наростання сухої маси лучними травостоями за фазами вегетації домінуючих злаків залежно від дії місцевих меліорантів та добрив, ц/га (1998-2000 рр.)

Примітка. У цій та наступних таблицях скорочення означають: Р_х - вапняки Рахівських місцевих родовищ; Н_р - заводські вапнякові відходи

Дослідження показали, що сіяні лучні травостої при поліпшенні умов мінерального живлення не зріджуються, а ущільнюються не тільки за рахунок інтенсивнішого кущіння злакових видів, а й збільшення кількості бобових.

Внесення на сіяний злаково-бобовий травостій 3 т/га вапняку в середньому за три роки призвело до зростання кількості пагонів на 1 м² від 2402 до 2674-2778 шт., фосфориту у дозі Р₆₀ -

до 2972-3079, їх поєднаного застосування з гноєм - до 3081-3251 шт. Кількість пагонів бобових при цьому підвищилась від 378 до 452-685 шт/м². Поміж загальної кількості пагонів на третьому році користування сіяним злаково-бобовим травостоєм під впливом застосування фосфоритного або вапнякового борошна та їх поєднання (рис.) кількість пагонів бобових трав підвищилась від 1 до 7-17% (появились дикорослі конюшина середня, гірська, заяча та горошок мишачий) і сіяних злаків при зменшенні кількості різнотрав'я від 3 до 8-11%. У варіанті без добрив бобові майже повністю випали, а кількість різнотрав'я збільшилась від 4 до 13% за рахунок малоцінних видів, таких як будяк польовий, кульбаба лікарська, щавель кислий та інших.

За рахунок кращого розвитку рослин під впливом місцевих меліорантів і фосфоритів та їх поєднання на обох травостоях рослини були не тільки вищими, а й у кожному ярусі нагромаджувалось більше надземної маси. На природному травостої 68-72 % її нерівномірно концентрувалось у приземному 0-30-см ярусі, тим часом як на сіяному - 83-85 % її рівномірно розміщувалось у 0-70-см ярусі, що на 2-14 см вище, ніж у варіанті без добрив.

За впливом на показники формування урожаю місцеві фосфорити не поступались фосфатшлаку, а місцеві вапняки та доломіти заводським вапнякам, доза фосфору Р₁₂₀ не мала переваги перед Р₆₀ , а доза вапна 9 т/га - перед 3 т/га.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ЛУЧНИХ ТРАВОСТОЇВ ЗАЛЕЖНО ВІД ДІЇ МІСЦЕВИХ ДОБРИВ ТА ХІМІЧНИХ МЕЛІОРАНТІВ

Проведеними нами дослідженнями встановлено, що в умовах гірсько-лісового поясу Карпат на лучних угіддях з дуже кислими та дуже низьким забезпеченням рухомим фосфором ґрунтами, вапнування ґрунту та удобрення їх травостоїв з використання покладів місцевих родовищ вапняків, доломіту, фосфоритів та гною є важливим фактором підвищення їх продуктивності (табл. 2, 3). При застосуванні вапнякового (3-10 т/га) чи доломітового борошна у дозі 3 т/га з місцевих родовищ або вапнякового борошна заводських відходів (3 т/га) продуктивність природних злаково-різнотравних травостоїв з переважанням біловусу стиснутого підвищилась від 12,7 до 15,7-16,5 ц/га сухої маси або на 24-30%. Внесення 24 т/га гною на провапнованих фонах підвищило їх урожайність на 83-90%, різних доз (Р_60-120) місцевих фосфоритів та фосфатшлаку (Р₆₀) - на 29-47%, а порівняно з варіантом без добрив - відповідно на 126-135 і 60-91%. Порівняно з варіантом без добрив внесення 24 т/га гною підвищило продуктивність цього травостою на 94%, фосфорних добрив - на 43-57% та поєднаного їх застосування - на 127-139%.

Таблиця 2

Урожайність лучних травостоїв залежно від дії різних видів і доз місцевих хімічних меліорантів та їх поєднання з внесенням місцевих фосфоритів, фосфатшлаку або гною, ц/га сухої маси (1998-2000 рр.)

Таблиця 3

Урожайність лучних травостоїв залежно від дії місцевих фосфоритів на фонах без добрив та внесенні гною, ц/га сухої маси (1998-2000 рр.)

На лучних угіддях з сіяним злаково-бобовим травостоєм при вапнуванні продуктивність його підвищилась від 37,8 до 42,6-43,3 ц/га сухої маси або на 13-15%. Внесення гною на провапнованому фоні підвищило урожайність сіяного травостою на 30-36%, а фосфорних добрив - на 18-27%, а порівняно з варіантом без добрив - на 49-53 і 32-44%. Порівняно з варіантом без добрив внесення гною підвищило продуктивність цього ценозу на 47%, фосфорних добрив - на 22-30%, а за поєднаного їх застосування - на 63-71%.

Продуктивність лучних угідь Карпат в значній мірі залежала від метеорологічних показників року. Найвищий урожай лучні ценози формували у сприятливому за погодними умовами 1999 році, коли продуктивність сіяного злаково-бобового травостою за поєднаного застосування гною (24 т/га) і фосфоритів (Р_60-120) або фосфптшлаку (Р₆₀) сягала 85,1-88,3 ц/га сухої маси при врожайності у несприятливому 1998 році -33,0-36,3 ц/га.

Вапнякове та доломітове борошно з місцевих родовищ за впливом на продуктивність лучних угідь не поступались заводським вапняковим відходам, а фосфоритне борошно - заводському фосфатшлаку. При підвищенні дози вапна від 3 до 10 т/га, а фосфоритного борошна від Р₆₀ до Р₁₂₀ продуктивність природних і сіяних лук підвищувалась лише в окремі роки. За усередненими показниками вона підвищилась не суттєво.

За узагальнюючими показниками при внесенні 3 т/га місцевих вапняків на природному травостої вихід з 1 га кормових одиниць дорівнював 7,9 ц, сирого протеїну - 0,9 ц, 24 т/га гною - відповідно 12,3 і 1,7 ц, фосфориту в дозі Р₆₀ - 9,2 і 1,1, поєднаного застосування 3 т/га вапна і фосфориту в дозі Р₆₀ - 11,0 і 1,4, а 3 т/га гною і фосфориту (Р₆₀) - 14,4 і 2,1 при продуктивності варіанту без добрив - 6,0 і 0,7. На сіяному травостої при застосуванні цих добрив і вапняків та без них вихід з 1 га кормових одиниць і сирого протеїну відповідно були такими - 21,7 і 2,6 ц, 28,9 і 3,6, 23,5 і 2,9, 26,4 і 3,5, 32,9 і 4,1 та 18,9 і 2,2 ц.

БІОХІМІЧНИЙ СКЛАД КОРМУ ЛУЧНИХ ТРАВОСТОЇВ ЗАЛЕЖНО ВІД ДІЇ МІСЦЕВИХ КАЛЬЦІЄ-ТА ФОСФОРОВМІСНИХ СПОЛУК І ГНОЮ

Проведеними нами дослідженнями встановлено, що місцеві меліоранти, фосфорити чи гній за роздільного чи поєднаного застосування на лучних угіддях гірських схилів Карпат поліпшують біохімічний склад та поживну цінність корму природних та сіяних травостоїв (табл.4). У кормі збільшився вміст сирого протеїну, сирого жиру, кальцію, фосфору та каротину при зменшенні безазотистих екстрактивних речовин, поліпшилась забезпеченість сухої маси кормовими одиницями, а кормової одиниці перетравним протеїном.

Сіяний злаково-бобовий травостій характеризувався кращою якістю корму за рахунок більшого нагромадження у ньому сирого протеїну, безазотистих екстрактивних речовин, каротину, кормових одиниць та меншого - сирої клітковини і сирого жиру. Найбільший вміст сирого протеїну в сухій масі корму був за щорічного внесення фосфоритного борошна (Р_60-120) чи фосфатшлаку (Р₆₀) на фоні 24 т/га гною (11,4-11,5% - на природному і 13,3-13,5% - на сіяному травостоях, при вмісті його у варіанті без добрив відповідно 8,9 і 9,4%). При підвищенні дози вапнякового борошна від 3 до 10 т/га в сухій масі корму збільшився вміст на різних травостоях кальцію від 6,11-6,83 до 7,10-7,14 г і фосфору від 1,51-1,84 до 1,90-1,96, а при підвищенні дози фосфоритного борошна від Р₆₀ до Р₁₂₀ - відповідно від 5,62-5,66 до 5,90-5,91 і від 2,02-2,27 до 2,10-2,64 г при вмісті у варіанті без добрив - відповідно 4,24-4,83 і 1,42-1,66 г.

При старінні лучних рослин якість корму погіршувалась. Порівняно з фазою кущіння у фазі цвітіння домінуючих компонентів у варіанті з внесенням фосфоритного борошна у дозі Р₆₀ вміст сирого протеїну в сухій масі зменшився від 19,0 до 11,4%, а каротину від 13,8 до 7,8 мг.

Таблиця 4

Біохімічний склад та поживність корму лучних травостоїв залежно від дії місцевих меліорантів та добрив (середнє за 1998-2000 рр.)

* - вміст в одній кормовій одиниці

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВПЛИВ МІСЦЕВИХ ФОСФОРИТІВ, ВАПНЯКІВ ТА ДОЛОМІТІВ

І ГНОЮ НА ПОКАЗНИКИ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТУ ТА НАГРОМАДЖЕННЯ КОРЕНЕВОЇ МАСИ ЛУЧНИМИ ТРАВОСТОЯМИ

Наші дослідження показали, що під впливом внесення місцевих хімічних меліорантів, фосфоритів та гною як на природні, так і сіяні лучні травостої гірсько-лісового поясу Карпат поліпшуються агрофізичні показники родючості ґрунту. Найбільший позитивний вплив на ці показники був за поєднаного застосування 24 т/га гною і фосфориту в дозі Р₆₀. У цьому варіанті порівняно з варіантом без добрив на третьому році користування травостоями зменшилась об'ємна вага ґрунту в 0-10 см шарі від 1,24-1,27 до 1,05-1,10 г/см³, питома вага - від 2,61-2,63 до 2,49-2,53 г/см³, щільність - від 18,9-26,8 до 16,9-24,4 кг/см², збільшилась пористість від 51-53 до 56-58%, вміст агрегатів - від 74,8 до 86,4%, в тому числі водотривких - від 58,8 до 69,2%, водопроникність від 55,5 до 64,9 мм/год. Об'ємна вага, питома вага і пористість ґрунту під сіяним травостоєм порівняно з природним суттєво не змінювались. Щільність грунту значно меншою була на сіяному травостої й збільшувалась з роками його користування. Дещо швидшими темпами це відбувалось у варіанті без добрив, ніж при удобренні. Під впливом внесення місцевих хімічних меліорантів, фосфоритів та гною на сіяні і природні лучні травостої поліпшились агрохімічні показники орного шару ґрунту (табл.5).

Таблиця 5

Вплив місцевих вапняків, фосфоритів і гною на агрохімічні показники родючості ґрунту (орний шар, третій рік використання)

Примітка: чисельник - природний злаково-різнотравний травостій; знаменник - сіяний злаково-бобовий травостій.

Більший позитивний вплив проявлявся за поєднаного їх застосування. Наприклад, при внесенні гною (24 т/га) та фосфоритного борошна (Р₆₀) порівняно з варіантом без добрив, вміст гумусу у ґрунті збільшився на 0,4% і загального азоту - на 0,2-0,4%, сума увібраних основ - на 0,5-0,9 мг-екв. на 100 г ґрунту і ступінь насичення основами - на 7,2%, вміст лужногідролізованого азоту - на 3,1-6,0, рухомого фосфору - на 0,7-0,8 і обмінного калію - на 0,4-0,8 мг на 100 г ґрунту.

Поліпшення агрофізичних та агрохімічних показників родючості ґрунту під сіяним злаково-бобовим та природним злаково-різнотравним лучними травостоями, як показали наші дослідження, обумовлено не тільки прямою дією місцевих добрив та меліорантів, а й збільшенням нагромадження у ґрунті сухої кореневої маси трав. Під сіяним злаково-бобовим травостоєм порівняно з варіантом без добрив при внесенні вапнякового борошна (3 т/га) нагромадження у 0-30 см шарі ґрунту сухої кореневої маси в середньому за три роки збільшилось від 73,8 до 84,6 ц/га, доломітового борошна (3 т/га) - до 85,9, гною (24 т/га) - до 102,3, фосфоритного борошна (Р₆₀) - до 95,3, вапнякового борошна (3 т/га) та гною (24 т/га) - до 104,2 і гною (24 т/га) та фосфоритного борошна (Р₆₀) - до 110,4 ц/га. 61-65% кореневої маси нагромаджувалось у 0-10-см шарі ґрунту.

ЕКОНОМІЧНА Й ЕНЕРГЕТИЧНА ОЦІНКА ЗАСТОСУВАННЯ МІСЦЕВИХ ДОБРИВ ТА ХІМІЧНИХ МЕЛІОРАНТІВ ПРИ ДОКОРІННОМУ І ПОВЕРХНЕВОМУ ПОЛІПШЕННІ

ЛУЧНИХ УГІДЬ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ

При аналізі показників економічної ефективності поліпшення природних кормових угідь гірсько-лісового поясу Карпат шляхом внесення різних доз та форм місцевих меліорантів та добрив виявлено високу ефективність їх застосування на сінокосах з природним і сіяним травостоєм. При внесенні фосфоритного борошна з місцевих родовищ найбільш економічно вигідною виявилась доза Р₆₀ з собівартістю 1 ц приросту врожаю сіна, заготовленого з природного травостою 16,0 і сіяного - 8,7 грн та умовно чистим прибутком відповідно 220,7 і 246,7 грн/га.

Економічно найбільш доцільною дозою вапнякового борошна, виготовленого з місцевих родовищ виявилась доза 3 т/га, яка забезпечила собівартість 1 ц приросту урожаю сіна природного травостою 23,7 грн, а умовно чистий прибуток - 92 грн/га. При внесенні 10 т/га вапнякового борошна ці показники були відповідно такими: 74,6 грн і мінус 71 грн/га, фосфоритного борошна (Р₆₀) - 18,0 і 308, доломітового борошна (3 т/га) - 22,4 і 102 і 3 т/га вапняку з заводських відходів (3 т/га) - 26,7 грн і 68 грн/га. Ефективність місцевих добрив і меліорантів підвищилась за сумісного їх застосування, і особливо, при внесенні місцевого фосфоритного борошна в дозі Р₆₀ з гноєм (24 т/га), коли собівартість 1 ц приросту урожаю сіна сіяного травостою дорівнювала 6,0 і природного - 7,0 грн, а умовно чистий прибуток - 578 і 895 грн/га. У варіантах з кращими показниками економічної ефективності - кращими були й показники енергетичної ефективності. Наприклад, енергоемність 1 ц сіна при внесенні фосфоритного борошна в дозі Р₆₀ для сіяних сінокосів дорівнювала 129, природних -134 МДж, а при Р₁₂₀ - відповідно 134 і 153 МДж.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в з'ясуванні особливостей росту і розвитку лучних трав та розробці ефективних прийомів поліпшення лучних угідь з сіяним і природним травостоями в умовах гірсько-лісового поясу Карпат, яка вирішена шляхом застосування на цих угіддях оптимальних доз та раціонального поєднання місцевих кальціє- та фосфоровмісних агроруд і гною з метою збільшення виробництва трав'яних кормів високої якості.

2. Роздільне чи поєднане внесення вапнякового або доломітового (3т/га) чи фосфоритного (Р₆₀) борошна з місцевих родовищ або гною (24 т/га) на природні та сіяні сінокоси поліпшує ріст і розвиток лучних трав, забезпечуючи при формуванні 1-го укосу більший, ніж без них, добовий приріст урожаю сухої речовини на 36-68%. На природних сінокосах - 68-72% врожаю зосереджується в ярусі 0-30 см, на сіяних - 83-85% - в ярусі 0-70 см, що на 2-14 см вище, ніж у варіанті без добрив. На початку трубкування частка листків у травостоях становить 54-56%, у фазі цвітіння - 39-40 %, що на 1-4 відсотків більше, ніж без добрив.

3. Застосування місцевих добрив і меліорантів на лучних травостоях сприяє їх ущільненню. При внесенні на сіяний злаково-бобовий травостій 3 т/га вапнякового борошна загальна кількість пагонів на 1 м² в середньому за перші три роки користування збільшується від 2402 до 2674-2778 шт., фосфориту у дозі Р₆₀ - до 2972-3079 і внесення їх разом з гноєм - до 3081-3251 шт., в тому числі пагонів бобових - від 378 до 452-685 шт. Ущільнення травостою відбувається за рахунок збільшення вмісту цінних дикорослих видів бобових, (на третьому році користування від 1 до 7-14 %) та сіяних злаків при зменшенні кількості різнотрав'я.

4. Під впливом місцевих кальцій- та фосфоровмісних агроруд і гною у природних злаково-різнотравних травостоях з домінуванням біловусу стиснутого збільшується кількість цінних у кормовому відношенні видів, зокрема тимофіївки лучної, костриці лучної і червоної, грястиці збірної, тонконогу звичайного, лучного та вузьколистого, конюшини середньої, повзучої, гірської та лучної, горошку волохатого та інших (всього 58 видів) і зменшується кількість малоцінних видів, таких як, мітлиця тонка і собача, біловус стиснутий, костриця овеча, трясунка середня, герань лісова та інші (всього 32 види). На третьому році користування питома вага бобових становить 5-13%, що в 2-6 разів більше, ніж без добрив, кількість верхових злаків збільшується від 8 до 25% при зменшенні вмісту низових злаків та різнотрав'я.

...