Розробка способів знешкодження антипоживних речовин зерна сої при використанні на кормові цілі

Размещено на http://allbest.ru

ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ

МЕДИЦИНИ ІМ. С.З. ГЖИЦЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

06.02.02 - годівля тварин і технологія кормів

РОЗРОБКА СПОСОБІВ ЗНЕШКОДЖЕННЯ АНТИПОЖИВНИХ РЕЧОВИН ЗЕРНА СОЇ ПРИ ВИКОРИСТАННІ НА КОРМОВІ ЦІЛІ

Виконав Обертюх Юрій Володимирович

Львів - 2003

АНОТАЦІЯ

Обертюх Ю.В. Розробка способів знешкодження антипоживних речовин зерна сої при використанні на кормові цілі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.02 - годівля тварин і технологія кормів. Інститут кормів УААН. Вінниця, 2003.

У дисертаційній роботі проведений всебічний аналіз способів інактивації антипоживних речовин зерна сої та розробка нових на основі дії теплового фактору, хімічних реагентів, біологічних чинників, пошуку сортів із пониженим їх вмістом і підвищеною чутливістю до інактивуючих факторів та вплив термічно обробленого зерна сої на організм телят і поросят.

Вивчено мінливість хімічного складу сортів сої і кореляційні відношення між вмістом протеїну, жиру й активністю інгібіторів трипсину й уреази. Встановлено тісний від'ємний кореляційний зв'язок між вмістом протеїну та жиру і нелінійний характер зв'язку між протеїном, жиром та інгібіторами трипсину, уреазою. Газохроматографічний аналіз жирнокислотного складу ліпідів зерна сої виявив тісні від'ємні кореляційні зв'язки між лінолевою, ліноленовою і олеїновою кислотами. Встановлена порогова активність інгібіторів трипсину при згодовуванні соєвого «молока» телятам у молочний період вирощування. Відзначено, що вік тварин є основним фактором чутливості тварин до антипоживних речовин сої. Проведені дослідження по згодовуванню свиням на відгодівлі термохімічно обробленої гідроксидом кальцію соєвої дерті. Не було виявлено негативного впливу термохімічно обробленої сої у складі корму раціону на фізіологічний стан тварин. Показана інактивація антипоживних речовин у незрілому зерні сої при консервуванні цілих рослин сої.

антипоживний соя кормовий трипсин

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Існуючі технологічні прийоми інактивації антипоживних речовин сої в основному базуються на тепловій обробці зерна, серед яких переважають високоенергозатратні. Крім інактивації антипоживних речовин, що ґрунтуються на дії теплового фактора, існують ще хімічні та біологічні способи, які не потребують затрат теплової енергії. Важливе значення має підбір сортів сої з пониженим вмістом антипоживних речовин або з їх більшою термолабільністю. Розробка нових оптимальних технологічних рішень і параметрів знешкодження антипоживних речовин зерна сої покладена в основу роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у період 1991-2003 рр. в лабораторії підвищення поживності кормів Інституту кормів УААН як складова науково-технічних програм по проекту «Корми і кормовий білок» республіканської науково-технічної програми «Продовольство - 95»; за проектом ДНТП України 03.05/02917 «Сояміт», - «Розробити і впровадити у виробництво білкових кормів на основі сої і молочної сироватки на підприємствах харчової промисловості». Номер держреєстрації 03.04-М13/24-96; завдання 01.03 - «Розробити і впровадити енергозберігаючу технологію знешкодження інгібітора трипсину в зерні сої при виробництві соєвого «молока» і пасти та вивчити продуктивну дію, обмін речовин, забійні та м'ясні якості, гістоструктуру органів травлення і залоз внутрішньої секреції при згодовуванні цих кормів сільськогосподарським тваринам». Номер держреєстрації 0102U000109.

Мета і задачі дослідження. Мета досліджень полягає у всебічному аналізі традиційних способів інактивації антипоживних речовин зерна сої і розробці нових на основі дії теплового фактору, хімічних реагентів, біологічних чинників та пошук сортів з пониженим їх вмістом і підвищеною чутливістю до інактивуючих факторів.

Об'єкт дослідження. Зерно сої, антипоживні речовини зерна сої, інгібітори трипсину, уреаза, сільськогосподарські тварини.

Предмет дослідження. Способи інактивації антипоживних речовин зерна сої та ефективність його використання в годівлі молодняка великої рогатої худоби і свиней.

Методи дослідження. У дослідженнях сортів сої використовувались методи інфрачервоної спектроскопії, ферментного аналізу та хроматографії. Активність інгібіторів трипсину визначали за казеїновим методом із деякими власними модифікаціями, уреази - за потенціометричним і потенціостатичним методами, жирнокислотний склад визначали методом газової хроматографії. При проведенні досліджень на тваринах використовували загальноприйняті зоотехнічні, морфологічні, гістологічні і біохімічні методи. Основні показники досліджень оброблялись біометрично і за допомогою методів варіаційної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше розроблено способи хімічного і біологічного знешкодження антипоживних речовин зерна сої. Встановлено що гетерогенність за чутливістю до термічного фактору різних фракцій інгібіторів трипсину значна, а сорти сої відрізняються за вмістом термолабільних і термостабільних фракцій. Вивчено вплив термічно обробленого при високих температурах зерна сої на організм телят. Уперше розроблена математична модель інактивації інгібіторів трипсину зерна сої. Вивчено та установлено порогову активність інгібіторів трипсину в соєвому «молоці», що не проявляє ознак діареї в телят різного віку.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені параметри термообробки зерна сої в тепловій камері порційної дії КТС-02, приготування соєвого «молока» і пасти. Встановлена порогова активність інгібіторів трипсину при годівлі телят різного віку у молочний період вирощування. Розроблено способи хімічної та біологічної інактивації антипоживних речовин у зерні сої. Розроблені технічні умови «Молоко рослинне із сої дієтичне» ТУ У31473139-001-2001.

Впровадження результатів досліджень було проведено на базі ТОВСОП «Михайлівське» с. Михайлівка Вінницького району Вінницької області.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана дисертантом самостійно, ним проведено хімічний і жирнокислотний аналізи різних сортів сої і розкрито нелінійні кореляційні зв'язки між вмістом протеїну та жиру і активністю інгібіторів трипсину. Розроблені параметри термічної, хімічної та біологічної інактивації антипоживних речовин у зерні сої. Експериментально обґрунтовано порогову активність інгібіторів трипсину в соєвому «молоці» для телят різного віку в молочний період вирощування. Всі результати проведених досліджень, які виносяться на захист, отримані автором самостійно. Із спільних наукових досліджень і публікацій дисертантом за згодою співавторів використано лише свою частину результатів в обсязі 70%.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідалися на всесоюзному симпозіумі «Современные аспекты решения проблемы увеличения ресурсов и повышения эффективности использования растительного белка» (Вінниця, 1992), симпозіумі «Сучасні проблеми виробництва і використання кормового зерна і сої» III. Технології переробки і використання сої і зернофуражних культур для інтенсифікації тваринництва (Вінниця, 1993), першій Всеукраїнській (міжнародній) конференції по проблемі «Корми і кормовий білок» (Вінниця, 1994), міжнародній конференції «Україна в світових, земельних, продовольчих і кормових ресурсах і економічних відносинах» (Вінниця, 1995), республіканській координаційно-методичній Раді з проблем кормових ресурсів і кормовиробництва по темі «Зернофуражні, зернобобові і кормові культури» (Вінниця, 1996), третій Всеукраїнській конференції «Виробництво, переробка і використання сої на кормові та харчові цілі» (Вінниця, 2000), міжнародній конференції «Годівля високопродуктивних тварин та перспективні технології виробництва кормів» (Вінниця, 2002).

2. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Основні дослідження проводились на базі лабораторії підвищення поживності кормів Інституту кормів УААН і дослідного господарства «Бохоницьке» протягом 1991-2003 років. Науково-господарські досліди проводились на Корделівському комбікормовому заводі с. Корделівка Калинівського району, СТОВ «Липовецьке» смт. Липовець, КСП «Україна» с. Стадниця Вінницького району, племзаводі «Дружба» с. Гордіївка Тростянецького району та КСП «Новофастівське» с. Новофастів Погребищенського району Вінницької області. Науково-господарські досліди і виробничу перевірку одержаних результатів було проведено в умовах ТОВСОП «Михайлівське» с. Михайлівка Вінницького району Вінницької області.

В основу роботи покладено розробку нових способів інактивації антипоживних речовин зерна сої при використанні його на кормові цілі та вивчення впливу соєвого корму на організм сільськогосподарських тварин. Методикою досліджень передбачалося: визначення хімічного складу сортів зерна сої колекції Інституту кормів УААН; вивчення динаміки інактивації інгібіторів трипсину різних сортів сої при дії термічного фактора; розробка способів інактивації антипоживних речовин при обробці зерна на агрегаті СБ-1,5, сушильно-обжарювальній печі П4-60, тепловій камері КТС-02, вітчизняних екструдерах КМЗ-2М, ПЕС-250, УЭС-Ф-800У та Insta-Pro-2000R зарубіжного виробництва, вологотепловій обробці в автоклаві; вплив зерна сої, обробленого при високих температурних режимах, на організм телят, стан внутрішніх органів, травної системи, їх гістоструктуру і показники крові; в технологічному процесі приготування соєвого «молока», а саме: вплив попереднього замочування зерна на інактивацію антипоживних речовин у соєвому «молоці», вплив соєвого «молока» з різним вмістом інгібіторів трипсину на процеси травлення в телят різного віку; вплив хімічних реагентів на інактивацію антипоживних речовин; приготування соєвого «молока» на основі молочної сироватки; вплив бродильних процесів на інактивацію антипоживних речовин у вегетативній масі сої при силосуванні. На основі результатів досліджень передбачалось побудувати математичну модель інактивації інгібіторів трипсину.

Науково-господарські досліди проводили на тваринах за методом груп-аналогів (Овсянников А.И., 1976). В кожному досліді виділявся зрівняльний та основний періоди. Зрівняльний період тривав 20-26 днів, основний - 60-90 днів. Годівля піддослідних тварин нормувалася відповідно до загальноприйнятих вимог (Дмитроченко А.П., Пшеничный П.Д., 1982; Калашников А.П. и др., 1985; Томме М.Ф., 1969). Піддослідні групи тварин формувалися за такими показниками: вік, жива маса, стать, енергія росту в зрівняльний період. Індивідуальні прирости тварин визначали за зміною живої маси шляхом зважування їх на початку і в кінці зрівняльного й основного періодів.

Всього проведено 18 дослідів: 9 лабораторних по вивченню ефективності знешкодження антипоживних речовин сої різними способами, 5 науково-господарських - по відпрацюванню параметрів технології знешкодження антипоживних речовин зерна сої, 2 науково-господарських - по вивченню порогової концентрації інгібіторів трипсину на розлади процесів травлення в молодняка великої рогатої худоби та продуктивної дії термохімічно обробленої сої на відгодівельному молодняку свиней, 1 фізіологічний дослід - по вивченню впливу обробленого при високій температурі зерна сої на ендокринну систему та стан внутрішніх органів телят і 1 науково-виробничий - по згодовуванню телятам соєвого „молока» з поглибленою інактивацією інгібіторів трипсину.

Основні показники досліджень оброблялись біометрично (Плохинский Н.А., 1970) і за допомогою методів варіаційної статистики. Розрахунки проводили із застосуванням персонального комп'ютера за допомогою електронних таблиць Microsoft Excel 2002, оформлення та друкування роботи - у текстовому редакторі Microsoft Word 2002.

Зоотехнічну, економічну та виробничу оцінку результатів досліджень проводили розрахунковим методом, враховуючи, вартість кормів і прирости живої маси тварин. Економічна ефективність способів інактивації антипоживних речовин визначалась на основі фактичних витрат.

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Варіаційний аналіз і кореляційні зв'язки між інгібіторами трипсину, уреазою та хімічним складом зерна сої різних сортів. Для визначення сортів із низьким вмістом антипоживних речовин таких як інгібітори трипсину й уреаза та залежності їх вмісту від інших хімічних показників був проведений аналіз 73 сортів сої колекції Інституту кормів УААН.

Результати кореляційного аналізу показали наявність сильної оберненої кореляції між протеїном і жиром (r = -0,969 ± 0,007; tr > 3,6) та дуже слабкими оберненими кореляціями між протеїном та інгібіторами трипсину (r = -0,018 ± 0,117; tr < 2) та протеїном і уреазою. Це вказує на функціональний зв'язок між вмістом протеїну та жиру і на нелінійний зв'язок між протеїном та інгібіторами трипсину. Параболічний характер кривої регресії свідчить про те, що сорти з пониженою активністю інгібіторів трипсину мають середній вміст протеїну. Між вмістом протеїну й активністю уреази існує слабкий обернений кореляційний зв'язок (r = -0,146 ± 0,115; tr < 2), а між жиром і уреазою - слабкий позитивний кореляційний зв'язок (r = 0,128 ± 0,115; tr < 2). Такий характер зв'язку вказує на те, що уреаза входить до ланцюжка катаболічних ферментів по відношенню до протеїну сої, тоді як інгібітори трипсину захищають його від розщеплення. Параболічний характер зв'язку відзначається між жиром та інгібіторами трипсину (r = 0,049 ± 0,117; tr < 2). Це свідчить про те, що сорти з пониженою активністю інгібіторів трипсину мають середній вміст жиру. Між антипоживними речовинами - інгібіторами трипсину й уреазою також існує нелінійний характер зв'язку (r = 0,042 ± 0,117; tr < 2) у вигляді випуклої параболи. Це вказує на те, що сорти з підвищеною активністю уреази мають середню активність інгібіторів трипсину.

Таким чином, проведений статистичний аналіз біохімічних показників колекції сортів сої дає підставу для ведення добору на понижений вміст антипоживних речовин, зокрема інгібіторів трипсину й уреази, що зменшить витрати теплової енергії на їх інактивацію та термічне навантаження на білок, а це підвищить кормову цінність сої для годівлі тварин.

Реакція різних сортів зерна сої на термічну обробку. Відомий факт, що інгібітори трипсину зерна сої мають гетерогенний склад (Foard D. E. et al., 1978; Freed R. C., Ryan D. S., 1980) і як наслідок різну чутливість до дії термічного фактору. Нами були проведені лабораторні досліди по визначенню ступеня інактивації інгібіторів трипсину різних сортів сої. Досліджували зерно таких найбільш поширених сортів сої, як Київська 27, Київська 91, Ликурич, Нива, Плай, Прикарпатська 81, Харківська поліпшена, Харківська 100. Результати досліджень показали, що істотної різниці між сортозразками на початку варіння не виявлено за виключенням сортів Прикарпатська 81 і Плай (Р<0,05). Ці ж сорти мали істотну різницю (Р<0,01) при варінні протягом 10 хвилин. При варінні протягом 20 хвилин виявлена істотна (Р<0,05) різниця між сортами Київська 27 та Київська 91, Харківська поліпшена, Ликурич і між - Київська 91 та Харківська 100. При варінні протягом 30 хвилин істотної різниці між сортозразками не виявлено. При варінні протягом 50 хвилин виділилося два сорти Харківська поліпшена і Київська 91, які мали більшу термостабільність інгібіторів трипсину. Істотна (Р<0,01) різниця відзначається між сортами Харківська поліпшена та Київська 27, Харківська 100, Плай, Нива, Прикарпатська 81 (Р<0,05), Ликурич (Р<0,05) і аналогічно проявив себе сорт Київська 91 (Р<0,05). При варінні протягом 70 хвилин сорти розділилися на 3 групи з більш стійкими до інактивації інгібіторами трипсину: Харківська поліпшена, Київська 91 середньостійкими - Ликурич, Плай і менш стійкими - Київська 27, Прикарпатська 81, Харківська 100, Нива. Істотна (Р<0,05) різниця відзначається між сортами Харківська поліпшена, Київська 91 та Київська 27, Прикарпатська 81, Харківська 100, Нива.

Таким чином, слід використовувати в годівлі тварин сорти сої, що містять менш термостабільні фракції інгібіторів трипсину, з мінімальною активністю інгібіторів трипсину в нативному зерні, та вести в цьому напрямку селекційну роботу.

Термообробка зерна сої на сушильних агрегатах барабанного типу. Прожарювання зерна сої на сушильних агрегатах барабанного типу АВМ-0,65 і СБ-1,5 проводили в радгоспі «Липовецький». Дослідженнями встановлено, що термообробка зерна сої на агрегатах такого типу призводить до нерівномірного прожарювання зернової маси. Температура повітря на вході до сушильної камери становила 400-500°С, а на виході - 80-100°С. Такий перепад температури й нерівномірне перемішування зернової маси призводило до появи як перегрітого, так і необробленого зерна. Аналіз відібраних зразків сої на активність інгібіторів трипсину показав зменшення їх активності на 80-83% (10-12 мг/г), а активність уреази була на рівні 0,5 од. рН. Слід також відзначити, що контакт продуктів згорання пального з зерном сої може призвести до підвищення вмісту в ньому канцерогенних сполук, зокрема бензопірена та ін., які містяться у продуктах згоряння пального. Канцерогенні сполуки можуть переноситись по трофічному ланцюжку до кінцевого споживача - людини. Результати досліджень не дають підстави для широкого використання даного способу для інактивації антипоживних речовин зерна сої. Витрати енергії на інактивацію антипоживних речовин становили 1,3 МДж/кг зерна сої.

Для забезпечення більш поглибленої інактивації антипоживних речовин сої даним способом нами була використана попередня обробка зерна концентратом низькомолекулярних кислот (КНМК). Показники активності уреази й інгібіторів трипсину за традиційним способом і при використанні КНМК наведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Активність інгібіторів трипсину та уреази при прожарюванні зерна сої на сушильному агрегаті АВМ-0,65 за традиційним способом і при використанні КНМК

Таким чином, результати досліджень показали перспективність використання КНМК для більш поглибленої інактивації антипоживних речовин зерна сої при наступній термообробці на агрегаті СБ-1,5 чи АВМ-0,65.

Термообробка зерна сої шляхом мікронізації. Для з'ясування параметрів термообробки зерна сої на установці барабанного типу був проведений дослід на сушильно-обжарювальній печі П4-60 на базі ТОВ «Сервіс-Пак» м. Київ, яка призначена для сушіння та обжарювання зерна соняшника, арахісу, кофе і гречки. Як показали результати досліджень, прожарене зерно сої було досить рівномірно оброблене, однак прожарювання у відкритій системі викликало значне побуріння зерна, незважаючи на уреазу активність у межах 0,2-0,4 од. рН. Враховуючи жорстку денатурацію протеїну сої та значний вміст коричневого пігменту таке зерно слід використовувати тільки в годівлі дорослих жуйних тварин.

Термообробка зерна сої в тепловій камері порційної дії КТС-02. Термообробку зерна сої в тепловій камері порційної дії КТС-02 виробництва ПО «Уманьфермаш» проводили на базі лабораторії підвищення поживності кормів Інституту кормів УААН. Основними позитивними моментами термообробки на такому агрегаті була можливість контролювати температуру та рівномірність обробки зернової маси завдяки перемішуванню зерна по типу «п'яної» бочки.

Динаміка інактивації уреази, інгібіторів трипсину та протеоліз сої трипсином залежно від температури теплової камери КТС-02 представлено на рис. 1. Як видно з представлених даних, при температурі 100°С активність уреази практично не змінюється, тоді як активність інгібіторів трипсину зменшується на 2/3 від початкового рівня. Це свідчить про досить значну стійкість уреази при натуральній вологості зерна сої та навпаки про лабільність інгібіторів трипсину. Крива ступеню інактивації інгібіторів трипсину має експоненціальний характер, що можна пояснити їх поліморфним складом і різною чутливістю компонентів до дії термічного фактору. При підвищенні температури до 120-130°С відбувається синхронна інактивація уреази й інгібіторів трипсину, що дає підставу за активністю уреази судити про рівень інактивації інгібіторів трипсину. Протеоліз сої трипсином при різних температурних режимах обробки показав, що зі зниженням активності інгібіторів трипсину відбувається підвищення рівня відносного протеолізу.

Таким чином, теплова камера порційної дії КТС-02 дає можливість провести термічну обробку сої у заданих параметрах при рівномірній обробці зерна, що забезпечує інактивацію уреази й інгібіторів трипсину. Витрати енергії на інактивацію антипоживних речовин у баротермічній камері не перевищують 1 МДж/кг зерна сої. Оброблене зерно сої може використовуватися в годівлі всіх видів і вікових груп сільськогосподарських тварин.

Інактивація антипоживних речовин зерна сої при екструзії. Критичним показником для інактивації антипоживних речовин є температура екструдату. Незважаючи на високу температуру екструзії, ступінь інактивації антипоживних речовин дещо нижчий у зв'язку з коротким терміном перебування зернової маси у стволі екструдера - 20-30 с, а дія високої температури становить всього 5-6 с. Параметри термообробки зерна сої при екструдуванні наведені в таблиці 2.

Таблиця 2. Активність інгібіторів трипсину та уреази при різних температурах екструдування зерна сої

Екструдування має деякі переваги перед іншими видами термообробки сої завдяки поєднанню процесів інактивації антипоживних речовин і подрібнення зерна. Витрати енергії на інактивацію антипоживних речовин при екструдуванні становлять 0,8-1,0 МДж/кг зерна сої.

Екструдоване зерно може використовуватися для всіх видів дорослих тварин, однак у зв'язку з руйнуванням жирових краплин (ліпосом) сім'ядоль сої та контактом вивільненого жиру з киснем повітря відбувається швидке його псування, тому не рекомендується використовувати екструдат для молодих тварин, особливо телят-молочників і поросят-сисунів.

Волого-теплова обробка зерна сої. Обробка зерна сої парою під тиском в автоклаві - це традиційний, що добре себе зарекомендував, спосіб термообробки. Витрати енергії на інактивацію антипоживних речовин у зерні сої при автоклавуванні становлять 0,4 МДж/кг. Автоклавування - це один із малоенерговитратних способів інактивації антипоживних речовин сої. Таке зерно можна використовувати в годівлі молодняка всіх видів сільськогосподарських тварин і птиці.

Вплив зерна сої, обробленого в тепловій камері КТС-02, на організм телят. Людина вже давно використовує для власного харчування такі термічно оброблені рослинні продукти, як кава, какао та ін., однак є літературні дані про негативний вплив на живий організм коричневого пігменту цих продуктів, що утворюється при термічній обробці зерна (Finley J.W., Kohler G.O., 1979; Nishino N. et al., 1996). Нами були проведені дослідження по вивченню впливу термічно обробленого при високих температурах зерна сої на організм телят.

Термічну обробку зерна сої проводили на базі лабораторії підвищення поживності кормів Інституту кормів УААН у тепловій камері порційної дії КТС-02 при температурі 180-200°С. Термічно оброблене зерно розмелювали до борошна, яке при нетривалому кип'ятінні нагадувало «каву» за кольором та смаком.

Досліди з випоювання соєвої «кави» проводили протягом 4-х місяців на двох групах новонароджених бичків чорно-рябої породи (по 10 голів у кожній групі). Телята контрольної групи утримувалися згідно схеми вирощування молодняка великої рогатої худоби прийнятої в господарстві. Телята дослідної групи одержували соєву «каву» з другого дня після народження додатково до раціону.

Соєву «каву» випоювали за наступною схемою: 1. Перші 10 днів доза становила 15 г термічно обробленого борошна на 0,3-0,4 л води. Обов'язковим для першого періоду було проціджування соєвої «кави» перед випоюванням через подвійний шар марлі, щоб не попали крупинки кави до кишечнику. Соєву «каву» випоювали телятам за 20-30 хвилин як до ранкової, так і до вечірньої годівлі. 2. Телятам з десятиденного до двох місячного віку дозу термічно обробленого борошна збільшували до 25 г на 0,5-0,6 л води. Проціджування необов'язкове. 3. У період 2-4-х місячного віку дозу термічно обробленого борошна збільшували до 50 г на 1-1,3 л води. 4. У віці 4-6 місяців телятам згодовували термічно оброблене борошно по 100 г на 2 літри води.

Після закінчення терміну досліду проводили контрольний забій по 4 голови з кожної групи і робили морфологічні дослідження внутрішніх органів. Безпосередньо перед забоєм у телят брали кров для гематологічних досліджень. У плазмі крові, печінці, м'язах, внутрішньому жирові визначали склад вищих жирних кислот.

Дослідження внутрішніх органів тварин показали нормальний їх стан. Відношення маси залоз внутрішньої секреції (гіпофізу, щитовидної, тимусу, підшлункової, наднирників, сім'яників) до маси туші не мало істотної різниці між групами, за винятком сім'яників, де різниця на користь телят дослідної групи становила 30%. Збільшення маси сім'яників можна пов'язати із впливом незамінних жирних кислот і вітаміну Е на їх розвиток, тому це питання слід широко апробувати при вирощуванні ремонтного молодняка. У телят дослідної групи рубець і кишечник не зазнали структурних змін, в сичузі відмічені деструктивні зміни, а в печінці та екзокринній частині підшлункової залози структурна перебудова була направлена на компенсацію функції цих залоз. У плазмі крові, печінці та м'язах у телят дослідної групи був підвищений рівень лінолевої кислоти, що свідчить про краще забезпечення організму незамінними вищими жирними кислотами. Речовини, що утворюються внаслідок термічної обробки зерна за реакцією Майяра (меланоїди, фурфурол, оксиметилфурфурол, ацетальдегід, ізовалеріановий альдегід, диацетил та інші) не виявили негативного впливу на організм телят, а швидше відігравали роль неспецифічних стимуляторів обміну речовин, що підтверджується блискучим виглядом волосяного покриву порівняно до матового в контролі. При дії на умовно патогенну мікрофлору кишечника вказані сполуки виявились досить ефективними.

Інактивація антипоживних речовин у соєвому «молоці» та його приготування в умовах виробництва. Соєвим «молоком» називається відносно стабільний до осадження продукт, що складається з розчину органічних і мінеральних речовин зерна сої у воді, які знаходяться в стані колоїдного розчину, емульсії та суспензії. Для інактивації антипоживних речовин, зокрема інгібіторів трипсину, необхідна термічна обробка соєвого «молока» щоб продукт став придатним для споживання. Поживність соєвого «молока» наближається до коров'ячого за протеїном, дещо поступаючись за цукрами і кальцієм. Як показали результати досліджень по інактивації антипоживних речовин у соєвому «молоці», що проводили в умовах лабораторії, уреаза руйнується повністю протягом перших кількох хвилин після початку кипіння соєвого «молока», тоді як активність інгібіторів трипсину знижується лише на 20-30%. Це свідчить про стійкість інгібіторів трипсину до температурного фактору у водному середовищі, тоді як попереднє замочування зерна сої сприяє їх інактивації (рис. 2). Крива інактивації інгібіторів трипсину у соєвому «молоці» має експоненціальний характер, що можна пояснити їх поліморфним складом і різною чутливістю компонентів до дії термічного фактору.

Вплив згодовування соєвого «молока» з різним вмістом інгібіторів трипсину на протікання процесів травлення в шлунково-кишковому тракті телят. Дослідження по випоюванню соєвого «молока» телятам-молочникам проводили в ТОВСОП «Михайлівське» с. Михайлівка Вінницького району Вінницької області. При проведенні досліджень нами спостерігались прояви ознак діареї в телят. На основі цього нами був зроблений попередній висновок про те, що розлади процесів травлення в телят пояснюються не тільки рівнем інгібіторів трипсину в соєвому «молоці», а також і віковим фактором. Для підтвердження такого висновку нами був проведений експеримент на чотирьох групах телят: І і ІІ групи - 1-1,5 місячного та ІІІ і ІV групи - 2-3 місячного віку по 10 голів у кожній групі. Випоювання починали з 0,5 л соєвого «молока» зі вмістом 10% сухих речовин на голову за добу. Норму випоювання збільшували кожні три дні та доводили її до 1/2 і 3/5 для телят старшого віку заміни денної норми випоювання цільного молока згідно схеми (5 кг цільного молока) протягом 12 і 15 днів.

Додатково телятам всіх груп згодовували ячмінну дерть у кількості 0,3-0,8 кг на голову за добу. Доступ до сіна був вільним. Вміст інгібіторів трипсину в соєвому «молоці», одержаному на установці УППСМ-100 ПС із парогенератором із сої сорту Агат при температурі обробки 110°С протягом 10 хвилин, становив 4,2-4,5 мг/г, а виготовлене в режимі 112°С протягом 12 хвилин - 2,8-3,1 мг/г. При випоюванні соєвого «молока» зі вмістом інгібіторів трипсину 4,2-4,5 мг/г протягом тижня у 6 телят першої групи були наявні ознаки діареї. У зв'язку з цим соєве «молоко» було виключене зі схеми випоювання, а випоювали тільки цільне. При випоюванні телятам другої групи соєвого «молока» протягом місяця зі вмістом інгібіторів трипсину 2,8-3,1 мг/г розладів процесів травлення у шлунково-кишковому тракті не відзначалось. Випоювання телятам ІІІ і ІV групи протягом місяця соєвого «молока» зі вмістом інгібіторів трипсину 4,2-4,5 мг/г і 2,8-3,1 мг/г негативного впливу на процеси травлення у шлунково-кишковому тракті не мало.

Таким чином, нами зроблено висновок про те, що основним фактором проявлення розладів процесів травлення в телят 1-1,5 місячного віку при випоюванні соєвого «молока» з заміною ним 3/5 цільного молока є порогова концентрація інгібіторів трипсину на рівні 3 мг/г, яка діареї в телят не викликає. З початком функціонування рубця в телят 2-3 місячного віку можливо відбувається часткове знешкодження інгібіторів трипсину мікрофлорою, яка заселяє рубець, тому що антипоживні сполуки є високорозчинними білковими речовинами.

Інактивація антипоживних речовин зерна сої хімічними реагентами. Інактивація антипоживних речовин зерна сої може відбуватися під дією різних хімічних реагентів. Головна вимога до хімічних реагентів, які застосовуються для інактивації антипоживних речовин, - це нетоксичність для тварин. Нетоксичними також повинні бути продукти від реакції, що утворюються при взаємодії хімічного реагенту з зерном.

Інактивація уреази й інгібіторів трипсину під дією карбонату натрію і карбонату амонію практично не відбувається. Характер дії одновалентних катіонів таких як Na+ і NH₃+ у лужному середовищі однаковий, і вони практично не впливають на антиферментну активність білкової молекули інгібітора. Тіосульфат натрію не впливає на інактивацію уреази й інгібіторів трипсину, а сульфат заліза незначно впливає на антипоживні речовини. Сірчана кислота швидко інактивує уреазу, але на інгібітори трипсину не діє. Найвищу активність щодо інактивації уреази й інгібіторів трипсину проявляє гідроксид кальцію. Вже через добу активність інгібіторів трипсину досягає прийнятного рівня (3_4 мг/г). Через дві доби уреаза інактивується повністю, а активність інгібіторів трипсину сягає мінімальних значень.

Механізм дії гідроксиду кальцію ймовірно пов'язаний із розщепленням зв'язку між атомами сірки R-S-S-R цистину в білковій молекулі антипоживної речовини з утворенням проміжної сполуки R-S-Ca-S-R. Якщо білкова молекула має більше двох дисульфідних зв'язків, то це може призвести до їх перехресного замикання. Можлива така реакція з іншими молекулами білка чи сполуками, які можуть реагувати з залишками цистину, в результаті антипоживна сполука втрачає свою біологічну дію.

Приготування корму на основі хімічної інактивації антипоживних речовин зерна сої. Для перевірки на тваринах способу хімічної інактивації антипоживних речовин зерна сої нами був поставлений дослід на відгодівельному молодняку свиней у КСП «Новофастівське» с. Новофастів Погребищенського району Вінницької області. Для інактивації антипоживних речовин зерно сої в кількості 50 кг подрібнювали на молотковій дробарці типу ДКУ і розчиняли в чані в 120-150 л води, додавали 2,5 кг гашеного вапна, суміш перемішували. Суміш мала лужну реакцію, рН = 9-10. Далі в соєву масу нагнітали пару із парового котла для запарювання корму. Після нагріву суміші до температури 80-90°С інфузію парою припиняли. Отриманий продукт додавали до загального корму раціону і перемішували. Величина рН отриманого корму не перевищувала 7. У складі корму раціону свині отримували 300 г термохімічно обробленої дерті сої замість соняшникової макухи на голову за добу.

Таблиця 3. Динаміка живої маси піддослідних свиней у середньому на голову (М ± m; n = 25)

Негативного впливу термохімічно обробленої сої у складі корму раціону на фізіологічний стан тварин не було виявлено. Середньодобові прирости живої маси дослідної групи становили 652,0 ± 4,4 г, що на 5,57% вище у порівнянні до контрольної 617,6 ± 4,7 г. Різниця між дослідною і контрольною групами була істотною (Р < 0,001) (табл. 3).

Результати проведених досліджень показали перспективу технологічного прийому знешкодження інгібіторів трипсину сої на принципі дії двовалентного катіону в лужному середовищі при мінімальній дії температурного фактору.

Біологічний спосіб інактивації антипоживних речовин сої. Незріле зерно сої містить уреазу й інгібітори трипсину, тоді як ці речовини відсутні у листі, стеблі, стулках бобів. Щоб використовувати на кормові цілі цілу рослину сої нами розроблено біологічний спосіб інактивації антипоживних речовин незрілого зерна сої. Для приготування нетоксичного корму подрібнюється ціла рослина сої у фазі початку наливу бобів, молочно-воскової та воскової стиглості зерна і закладається з вегетативною масою кукурудзи.

Внаслідок бродильних процесів, які відбуваються у кормі, що силосується, проходить інактивація антипоживних речовин сої. Процес інактивації антипоживних речовин сої при консервуванні в фазі початку наливу бобів, молочно-воскової та воскової стиглості проходить повністю, однак при пожовтінні зерна цей процес не відбувається.

Зоотехнічна, економічна та виробнича оцінка результатів досліджень. Аналіз витрат енергії та фінансів за різними способами інактивації антипоживних речовин сої проводили розрахунковим методом, виходячи з існуючих цін.

Зоотехнічна оцінка результатів досліджень по заміні соняшникової макухи термохімічно обробленою дертю сої показує різницю в ефективності використання корму на користь останньої.

Економічний аналіз результатів досліджень по заміні соняшникової макухи термохімічно обробленою дертю сої показав, що даний спосіб економічно вигідний, одержаний додатковий прибуток на 1 голову становить 5,38 грн.

Аналіз витрат у виробничому досліді показав, що випоювання телятам соєвого «молока» по 3 л на голову за добу при його вартості 0,50 грн./л становить по групі телят (122 голови) 183,00 гривні. Закупівельна вартість цільного молока - 0,75 грн. Отже, прибуток від заміни цільного молока соєвим по групі телят становив 91,50 гривні за добу, а за дослідний період (90 днів) - 8235 грн., що складає 50% рентабельності.

ВИСНОВКИ

1. Експериментальні дослідження існуючих способів знешкодження антипоживних речовин у зерні сої, а саме при обробці на сушильних агрегатах барабанного типу, установках по мікронізації зерна та екструдерах показали, що дані способи не забезпечують достатню інактивацію антипоживних речовин в зерні сої. Розроблені нами нові технічні прийоми і способи знешкодження антипоживних речовин у зерні сої такі, як обробка зерна в тепловій камері порційної дії КТС-02, хімічна інактивація гідроксидом кальцію та біологічні методи забезпечують необхідну інактивацію антипоживних речовин у зерні сої.

2. Термообробка зерна сої на сушильних агрегатах барабанного типу (АВМ-0,65 і СБ-1,5) не забезпечує необхідної інактивації антипоживних речовин у зв'язку з його нерівномірною обробкою. Активність уреази зберігається на рівні 0,5 од. рН, а активність інгібіторів трипсину зменшується лише на 80-83%, що не дає підстав для широкого використання даного способу в технології переробки зерна сої на кормові цілі.

3. Обробка концентратом низькомолекулярних жирних кислот (КНМК) зерна сої у дозі 10 л/т розведеного в 2 рази водою з витримкою протягом місяця в бурті у складі з наступним прожарюванням на сушильному агрегаті АВМ-0,65 знижує уреазну активність до рівня 0,12 од. рН, що дає можливість використовувати таке зерно в годівлі великої рогатої худоби та свиней при відгодівлі. Найбільш оптимальний спосіб мікронізації сої на установках барабанного типу з внутрішньою спіральною навивкою, де забезпечується перемішування зернової маси і рівномірність термообробки. Активність уреази за такою технологією становить 0,2-0,4 од. рН.

4. Теплова камера порційної дії КТС-02 дає можливість провести термічну обробку сої у заданих температурних режимах при рівномірній обробці зернової маси завдяки перемішуванню зерна по типу «п'яної» бочки, що забезпечує достатню інактивацію уреази й інгібіторів трипсину. Оброблене зерно може використовуватися в годівлі всіх видів і вікових груп тварин.

5. Рівень інактивації антипоживних речовин сої при екструзії залежить від конструкційних особливостей екструдера, температури і вологості зерна. Найкращим вітчизняним екструдером для обробки сої є УЭС-Ф-800У виробництва Пальмірського РТП, де температура екструзії становить 150°С, активність уреази в екструдаті - 0,1 од. рН та інгібіторів трипсину - 4,0 мг/г. Найглибша інактивація антипоживних речовин сої проходить на екструдері Insta-Pro-2000R при температурі екструзії - 150°С, де активність уреази в екструдаті становить 0,06 од. рН та інгібіторів трипсину - 3,0 мг/г. При підвищенні вологості сої відбувається зниження температури екструзії зерна і глибини інактивації інгібіторів трипсину.

6. Автоклавування зерна сої при температурі 105°С і тиску 1,6 кгс/см² протягом 30 хвилин призводить до повної інактивації уреази, при активністі інгібіторів трипсину 1,6 мг/г. При цьому вологість отриманого продукту збільшується у 2 рази. Варіння сої - це найбільш енерговитратний спосіб інактивації антипоживних речовин.

7. Згодовування термічно обробленого при високих температурних режимах зерна сої телятам показало, що основні фізіологічні показники, такі як зовнішній вигляд тварин, характер волосяного покриву, морфологічний стан внутрішніх органів і гематологічні показники були в межах фізіологічної норми. Рубець і кишечник не зазнав структурних змін, в сичузі відмічено зменшення товщини стінки за рахунок потоншення серозно-м'язової оболонки і висоти складок слизової оболонки (Р<0,05). В печінці і екзокринній частині підшлункової залози відмічена структурна перебудова, яка направлена на компенсацію функції цих залоз. Підвищення рівня лінолевої кислоти за рахунок олеїнової у плазмі крові, печінці та м'язах у телят дослідної групи свідчить про краще забезпечення організму телят незамінними вищими жирними кислотами.

8. При приготуванні соєвого «молока» не спостерігається залежності між інактивацією уреази й інгібіторів трипсину. Уреаза руйнується повністю протягом перших кількох хвилин після початку кипіння соєвого «молока», при цьому активність інгібіторів трипсину знижується лише на 20-30%. При варінні соєвого «молока» протягом 60 хвилин активність інгібіторів трипсину знижується до 5 мг/г у перерахунку на суху речовину. Попереднє замочування зерна протягом доби при приготуванні соєвого «молока» скорочує час варіння на 1/3. При приготуванні соєвого «молока» з попереднім замочування зерна і варінні його протягом 60 хвилин активність інгібіторів трипсину знижується до 1,3 мг/г у перерахунку на суху речовину.

9. Приготування на промисловій установці соєвого «молока» 10% за сухою речовиною при температурі 102°С і тиску 0,4 кгс/см² протягом 40 хвилин дає змогу отримати продукт з активністю інгібіторів трипсину 3 мг/г. Основним фактором проявлення розладів процесів травлення в телят 1-1,5 місячного віку при випоюванні соєвого «молока» із заміною ним 3/5 цільного молока є порогова концентрація інгібіторів трипсину на рівні 3 мг/г, яка не викликає діареї в телят. З початком функціонування рубця в телят 2-3 місячного віку відбувається часткове знешкодження інгібіторів трипсину мікрофлорою, яка заселяє рубець, тому що антипоживні сполуки є високорозчинними білковими речовинами.

10. Хімічну інактивацію антипоживних речовин сої доцільно проводити в подрібненому зволоженому зерні, що забезпечує достатнє протікання хімічних реакцій. Такі антипоживні речовини, як уреаза і лектини руйнуються в кислому середовищі, проте інгібітори трипсину стійкі як у кислому, так і в лужному середовищі. Найбільш активними хімічними реагентами, що знешкоджують інгібітори трипсину та інші антипоживні речовини білкової природи, є двовалентні катіони, які діють на залишки цистину в лужному середовищі. Підвищення температури позитивно впливає на дію хімічного реагенту.

11. Дослідження на відгодівельному молодняку свиней, які у складі корму раціону отримували 300 г на голову за добу термохімічно обробленої дерті сої, як балансуючої протеїнової добавки, замість соняшникової макухи, показали, що негативного впливу на фізіологічний стан тварин не спостерігалось. Середньодобові прирости живої маси свиней дослідної групи були на 5,6% вищі у порівнянні до контрольної.

12. Поживна цінність соєвого «молока» виготовленого на основі молочної сироватки, що одержане при дії температурного фактору в поєднанні з хімічною інактивацією антипоживних речовин гідроксидом кальцію та наступним розкисленням, наближається до цільного молока. Це дає можливість одержати високопоживний замінник молока, який не містить антипоживних речовин, і знизити витрати молочних кормів при вирощуванні телят і свиней.

13. При консервуванні зеленої маси сої з незрілим зерном відбувається інактивація уреази й інгібіторів трипсину. Пожовтіле технічно стигле зерно, має механізми захисту від інактивації інгібіторів трипсину, тоді як уреаза все ж таки руйнується.

14. Аналіз сортів сої колекції Інституту кормів УААН за хімічним складом показав існування сильної оберненої кореляції між протеїном і жиром (-0,969 ± 0,007; tr > 3,5) та слабкими оберненими кореляціями між протеїном та інгібіторами трипсину (r = -0,018 ± 0,117; tr < 2) та протеїном і уреазою (r = -0,146 ± 0,114; tr < 2), що вказує на можливість відбору сортів сої із низьким вмістом антипоживних речовин для годівлі тварин. Жирнокислотний склад сортів сої показав існування сильних обернених кореляцій між олеїновою і лінолевою (r = -0,908 ± 0,021; tr > 3,5) та олеїновою і ліноленовою кислотами (r = -0,759 ± 0,050; tr > 3,5). Мінімальним вмістом ліноленової кислоти і максимальним олеїнової відзначався сорт Уборть (3,1%), який може служити вихідним матеріалом у подальших селекційно-генетичних дослідженнях у цьому напрямку.

15. Інгібітори трипсину сої мають гетерогенний склад і різну чутливість до термічної інактивації. Такі сорти сої як Харківська поліпшена, Київська 91 мають значну термостабільність інгібіторів трипсину, середньостійкі - Ликурич, Плай і термолабільні - Київська 27, Прикарпатська 81, Харківська 100, Нива. Тому необхідно підбирати сорти сої найбільш технологічно придатні для того чи іншого способу інактивації антипоживних речовин.

16. Побудована математична модель інактивації інгібіторів трипсину, що відбувається за експоненціальним законом у зв'язку з гетерогенним їх складом і різною чутливістю компонентів до дії інактивуючого фактору.

Пропозиції виробництву:

1. Приготування соєвого «молока» необхідно проводити під тиском 0,4 кгс/см² при температурі 102-105°С протягом 40 хвилин, що забезпечує інактивацію інгібіторів трипсину до рівня 3 мг/г у перерахунку на суху речовину, такий рівень є пороговим для телят у молочний період вирощування. Поступова заміна телятам із двохмісячного віку 3/5 цільного молока соєвим, забезпечує добре його споживання при цьому не спостерігались розлади травлення.

2. Хімічну інактивацію антипоживних речовин сої при її використанні в годівлі свиней слід проводити при достатній вологості соєвого борошна і використовувати як реагент гідроксид кальцію. Для нейтралізації корму доцільно використовувати молочну сироватку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Визначення активності інгібіторів протеаз у зерні сої і продуктах його переробки / Обертюх Ю.В., Геращенко І.І., Кулик М.Ф., Бабич А.О., Петриченко В.Ф., Величко І.М., Овсієнко А.І., Андрейцев А.Ф. // Корми і кормовиробництво. Міжвід. темат. наук. зб. - 1995. - № 40. - С. 87-95.

2. Глазко Т.І., Грига В.Г., Обертюх Ю.В. Стан органів травлення телят при згодовуванні соєвої «кави» // Питання підвищення продуктивності тваринництва. Наукові праці ВДСГІ. - Вінниця, 1997. - Вип. 4. - С. 88-92.

3. Розробка нової технології обробки і використання зерна сої на кормові і дієтичні потреби / Кулик М.Ф., Бабич А.О., Бусол В.О., Засуха Т.В., Андрейцов А.Ф., Величко І.М., Овсієнко А.І., Пилипенко О.М., Обертюх Ю.В., Семенов С.І., Стасюк О.К. // Міжвідомчий тематичний науковий збірник «Корми і кормовиробництво». - К.: Аграрна наука, 1998. - № 41. - С. 97-109.

4. Визначення уреазної активності в зерні сої та продуктах його переробки / Обертюх Ю.В., Геращенко І.І., Кулик М.Ф., Бабич А.О., Величко І.М., Овсієнко А.І., Петриченко В.Ф., Іванюк С.В. // Міжвідомчий тематичний науковий збірник «Корми і кормовиробництво». - К.: Аграрна наука, 1998. - № 41. - С. 110-114.

5. Обертюх Ю.В. Хімічний аналіз колекційних сортозразків зерна сої та вплив термічного фактору на інактивацію антипоживних речовин // Корми і кормовиробництво. Міжвід. темат. наук. зб. - К.: Аграрна наука, 1998. - Вип. 45. - С. 164-166.

6. Обертюх Ю.В. Інактивація антипоживних речовин у соєвому «молоці» // Корми і кормовиробництво. Міжвід. темат. наук. зб. - К.: Аграрна наука, 2001. - Вип. 47. - С. 250-253.

7. Обертюх Ю.В., Кулик М.Ф. Основні способи знешкодження антипоживних речовин зерна сої // Корми і кормовиробництво. Міжвід. темат. наук. зб. - 2002. - Вип. 49. - С. 148-155.

8. Способ ингибирования антитрипсина в зерне сои: А. с. № 1755421 СССР, МКИ А 23 К 1/00. / М.Ф. Кулик, А.А. Бабич, А.И. Овсиенко, И.Н. Величко, В.В. Химич, Л.С. Прокопенко, В.З. Речицкий, Ю.В. Обертюх (СССР). - № 4829375/15; Заявлено 28.05.1990; Опубл. 15.04.1992.

9. Влияние различных технологий переработки зерна сои на питательную ценность корма / Кулик М.Ф., Величко И.Н., Овсиенко А.И., Царук Л.Л., Обертюх Ю.В. // Тез. докл. всес. симпоз. «Соврем. Аспекты решения проблемы увеличения ресурсов и повышения эффективности использования растительного белка». - Винница, 1992. - С. 107-109.

10. Влияние различных технологий термической обработки сои на степень инактивирования антипитательных веществ / Кулик М.Ф., Обертюх Ю.В., Величко И.Н., Овсиенко А.И., Андрейцев А.Ф., Ткаченко Д.И., Пилипенко А.Н., Галюк И.Б., Смалиус В.М., Герасимчук А.И., Савчук Н.И. // Симпозіум «Сучасні проблеми виробництва і використання кормового зерна і сої» III. Технології переробки і використання сої і зернофуражних культур для інтенсифікації тваринництва. - Вінниця, 1993. - С. 11-13.

11. Бабич А.О., Іванюк С.В., Обертюх Ю.В. Селекція сої на понижений вміст інгібіторів трипсину в Лісостепу України // Перша Всеукраїнська (міжнародна) конференція по проблемі «Корми і кормовий білок». - Вінниця, 1994. - С. 96-97.

12. Неідентифікований фактор прожареної сої в період дорощування молодняка / Кулик М.Ф., Бабич А.О., Андрейцов А.Ф., Бусол В.О., Обертюх Ю.В., Прокопенко Л.С., Овсієнко А.І., Величко І.М., Засуха Т.В. // Перша Всеукраїнська (міжнародна) конференція по проблемі «Корми і кормовий білок». - Вінниця, 1994. - С. 283-284.

13. Оцінка вихідного матеріалу за комплексом ознак якісного складу насіння сої / Бабич А.О., Петриченко В.Ф., Іванюк С.В., Кулик М.Ф., Обертюх Ю.В. // Міжнародна конференція «Україна в світових, земельних, продовольчих і кормових ресурсах і економічних відносинах». - Вінниця, «Аграрна наука», 1995. - С. 331-332.

14. Нерозкриті фактори впливу баротермічно обробленої сої на організм телят / Кулик М.Ф., Бабич А.О., Бусол В.О., Обертюх Ю.В., Засуха Т.В., Кулик Я.М., Мазуренко М.О., Величко І.М., Овсієнко А.І., Семенов С.І., Бережнюк Н.А., Герасимчук А.І., Глазко Т.І., Ботез В.М., Пирин Н.І., Кирилюк А.Б. // Міжнародна конференція «Україна в світових, земельних, продовольчих і кормових ресурсах і економічних відносинах». - Вінниця, «Аграрна наука», 1995. - С. 356-357.

15. Вплив різних технологій термічної обробки сої і гороху на ступінь інактивації антипоживних речовин / Кулик М.Ф., Обертюх Ю.В., Величко І.М., Овсієнко А.І., Герасимчук А.І., Кирилюк А. Б., Стасюк О.К. // Матеріали республіканської координаційно-методичної Ради з проблем кормових ресурсів і кормовиробництва по темі «Зернофуражні, зернобобові і кормові культури». - Вінниця, 1996. - С. 114-116.

16. Кулик М.Ф., Обертюх Ю.В., Жмудь О.В. Нові технології виробництва кормів із зерна сої та використання їх у годівлі тварин // Сучасні та перспективні технології зберігання і використання вологого зернофуражу / За ред. М.Ф. Кулика, Т.В. Засухи, О.В. Жмудя, П.П. Маковецького, Г.М. Калетника. - К.: Світ, 2000. - С. 186-197.

17. Обертюх Ю.В. Жирнокислотний склад ліпідів зерна сої // Матеріали третьої Всеукраїнської конференції 3 серпня 2000 року: Виробництво, переробка і використання сої на кормові та харчові цілі. - Вінниця, 2000. - С. 92-94.