Екологічні особливості бересто-пакленових дібров в підзоні чорнозему звичайного

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА ТА АГРОЛІСОМЕЛІОРАЦІЇ ІМ. Г.М. ВИСОЦЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття ступеня кандидата сільськогосподарських наук

ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БЕРЕСТО-ПАКЛЕНОВИХ ДІБРОВ В ПІДЗОНІ ЧОРНОЗЕМУ ЗВИЧАЙНОГО

Спеціальність: Лісознавство і лісівництво

Назаренко Назар Миколайович

ХАРКІВ, 2003 РІК

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Визначення екологічних умов лісових ділянок - важлива передумова успішного планування та виконання лісівничих, лісокультурних та лісовпорядкувальних заходів в держлісгоспах. Планування їх повинно здійснюватися відповідно до сучасних досягнень лісівничої науки, зокрема лісової типології. Отже, визначення екологічних умов лісових ділянок є одним із важливих завдань лісової екології та типології.

Актуальність теми. Впорядкування та вдосконалення регіональних кадастрів типів лісу є однією з актуальних проблем сучасного лісівництва. Найбільш гостро вона постає для Степової зони України, де ліси зростають на межі свого географічного ареалу в жорстких екологічних умовах. Тут спостерігається висока строкатість лісорослинних умов, що пов'язано зі значною геоморфологічною розчленованістю ландшафтів.

Класичні лісотипологічні роботи, завданням яких є еколого-типологічна оцінка лісів, базуються на комплексних їх дослідженнях. Тому першочерговим є впровадження в практику лісового господарства таких методів оцінки лісових ділянок, які дозволяють швидко і достовірно визначати їх екологічні умови та можуть бути доступними широкому загалу фахівців різного рівня. Цим вимогам, зокрема, відповідають фітоіндикаційні методи, які значно спрощують екологічну оцінку та визначення екологічних особливостей лісових ділянок.

Для вирішення вищезазначених питань необхідно науково обґрунтоване виділення відносно невеликої кількості видів-індикаторів, що достовірно характеризують конкретні особливості екологічних умов лісових ділянок певного географічного району.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є результатом досліджень, проведених автором в процесі виконання комплексної теми “Розробити еколого-біологічні основи районування сільськогосподарських територій” (№ держ. реєстрації 0196U0212021 (1995-1999 рр.)). Робота також виконувалась в рамках завдань державного Комітету з науки та техніки та розробки “Національної програми охорони земель на 1996-2010 рр.”, згідно розпорядження Президента України від 17 лютого 1996 р., №34.96-рп і за дорученням Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1996 №22-1633/2.

Мета і задачі досліджень. Метою роботи є визначення екологічних особливостей північно-степових бересто-пакленових дібров України в підзоні чорнозему звичайного, їх фітоіндикаційна характеристика та встановлення провідних рослин-індикаторів для вказаних типів лісу.

Для виконання поставленої мети вирішувалися такі задачі:

- визначити можливість застосування уніфікованих фітоіндикаційних шкал і їх достовірність в умовах північно-степових дібров;

- охарактеризувати структурні особливості живого надґрунтового покриву трав'янистих рослин та підросту деревних порід як індикаторів екологічних особливостей лісових ділянок північно-степових дібров;

- виявити на основі фітоіндикаційних методів екологічні особливості екотопів та визначити найбільш характерні типи режимів основних екологічних факторів в північно-степових природних дібровах і пов'язати їх з певними лісотипологічними одиницями;

- визначити провідні види-індикатори та їх угруповання для конкретних типологічних одиниць в північно-степових дібровах на регіональному та мікроландшафтному рівні.

Об'єктом досліджень були режими провідних екологічних факторів лісорослинних умов, їх фітоіндикація та структурні особливості живого надґрунтового покриву північно-степових дібров.

Предмет досліджень - дубові насадження природного походження на схилах байраків та пристінів північного Степу України.

Методи досліджень - для закладки пробних площ і їх характеристики використані лісівничо-таксаційні методи, для еколого-типологічної характеристики лісових ділянок та індикації екологічних умов - методи порівняльної екології та фітоіндикаційні, для обробки експериментальних даних - математико-статистичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше для північно-степових лісів проведені фітоіндикаційні дослідження екотопів на основі уніфікованих шкал. За допомогою фітоіндикаційних методів обґрунтоване визначення режимів провідних екологічних факторів, що відповідають реальним характеристикам екотопів. Виділені типи режимів пов'язані з таксонами лісової типології. Виділено фітоіндикатори, які пов'язані з лісотипологічними одиницями.

Для північно-степових природних бересто-пакленових дібров статистично обґрунтовано виділення структурних одиниць живого надґрунтового покриву, які пов'язуються з певними режимами провідних екологічних факторів. Вказані структурні одиниці можуть використовуватися як комплексні фітоіндикатори лісорослинних умов.

Вперше здійснено статистично обґрунтування виділення провідних видів - індикаторів певних лісорослинних умов на зональній та мікроландшафтній основі.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані в роботі методи визначення лісорослинних умов та типологічних одиниць з використанням фітоіндикаційних шкал значно спрощують техніку лісотипологічних досліджень. Виявлені фітоіндикатори реально відбивають наявні лісорослинні умови і можуть бути використаними для визначення типологічних одиниць при лісовпорядкувальних роботах в степових лісах. Визначені типи режимів провідних екологічних факторів для північно-степових природних бересто-пакленових дібров можуть використовуватися для планування лісокультурних, лісівничих, лісовпорядкувальних і природоохоронних заходів.

Результати досліджень було використано під час безперервного лісовпорядкування у Відрадненському лісництві Новомосковського держлісгоспу та Любимівському лісництві Дніпропетровського держлісгоспу ДЛГО “Дніпропет-ровськліс”, що засвідчено актами впровадження. Окремі результати дисертаційної роботи використовуються при викладанні учбового курсу “Агролісомеліорація”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням здобувача, що проведено протягом 1998-2002 рр. Експериментальні матеріали, польові описи, обробка даних, узагальнення та інтерпретація отриманих результатів виконані автором особисто. Наукові праці за матеріалами дисертаційної роботи опубліковані автором одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Наукові матеріали дисертації у вигляді доповідей, тез та статей представлялися на 3 наукових конференціях: V Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта - 2002” (Дніпропетровськ, 5 - 7 березня 2002 р.), 6-я Пущинская школа-конференция молодых ученых “Биология - наука ХХІ века” (Пущино, Московская обл., 20 - 24 мая 2002 г.), Міжнародна наукова конференція, присвячена 100-річчю з дня народження О.М. Можейка (Харків, 14 червня 2002 р.), а також на щорічних підсумкових наукових конференціях Дніпропетровського державного аграрного університету.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових праць, з яких 4 - в спеціалізованих (фахових) виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, шести розділів і висновків. Загальний обсяг роботи становить 245 сторінок тексту комп'ютерного набору, включаючи 62 таблиці, 58 малюнків. Перелік літератури складає 175 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розвиток наукових концепцій степового лісознавства (огляд літератури). В розділі наводяться коротка характеристика та основні результати досліджень ботаніко-екологічних та типологічних особливостей степових лісів України. Наведено ботаніко-географічні роботи XIX сторіччя, зокрема, О.М. Краснова, Г.І. Танфільєва, І.Я. Акінфієва, В.І. Талієва. Показано перші фундаментальні праці з вивчення степових байрачних дібров Г.М. Висоцького. Охарактеризовано типологічні дослідження степових лісів О.Л. Бельгарда, В.М. Данька і сучасні роботи, зокрема, Комплексної експедиції Дніпропетровського національного університету (КЕДУ) з вивчення лісових ґрунтів, структурної організації лісових біогеоценозів в Степу (А.П. Травлєєв), екокліматичних умов і інші ботаніко-флористичні та лісівничі дослідження в степових лісах.

Методика досліджень. Дослідження проводилися на території Дніпропетровської області в Бородаївському та Мишурінрізькому лісництвах Верхньодніпровського держлісгоспу, Відрадненському лісництві Новомосковського держлісгоспу, Любимівському лісництві Дніпропетровського держлісгоспу ДЛГО “Дніпропетровськліс” та Військовому держлісгоспі, де знаходяться найбільш типові для даної підзони природні степові діброви.

У лісах закладалися екологічні профілі, профільні діаграми та їх комбінації (Юнатов, 1969, Казенс, 1982), опис облікових ділянок на яких виконувався за Д.В. Воробйовим (1967). Тип лісорослинних умов характеризувався за едафо-кліматичною сіткою П.С. Погребняка - Д.В. Воробйова та О.Л. Бельгардом (1971). Для травостою, чагарників та прегенеративного підросту деревних порід визначалося проективне покриття та зустрічальність за В.М. Понятовською (1969) та Л.Г. Раменським (1971). Визначення видів рослин проводилося за “Определителем высших растений Украины” під ред. Ю.М. Прокудіна (1987), а підросту за “Диагнозы и ключи возрастных состояний лесных растений” під ред. О.В. Смирнової (1989).

Еколого-структурні особливості живого надґрунтового покриву визначалися кластерним аналізом (за Евклідовою відстанню, метод Уорда). Кластери виділялися за S.G. Goldstein і J.D. Linden (1969) та R. Mojena (1977). Також виконувався аналіз сполученості видів за коефіцієнтом О. Браве (Нешатаев, 1987), який нормувався методом максимального кореляційного шляху Л.К. Виханду (1964). Після цього виділялися плеяди сполучених видів (Терентьєв (1959), Шмідт (1984)).

Фітоіндикація екологічних режимів виконувалася за уніфікованими екологічними шкалами методом середнього балу (Циганов, 1976, 1983, Дідух, Плюта, 1994). Типи режимів та екологічні світи визначалися за Д.М. Цигановим (1983), оцінка значення режимів та їх співставлення з едафо-кліматичною сіткою - за Я.П. Дідухом і П.Г. Плютою (1994) та Л.М. Соболєвим (1978). Оцінка режимів та індикаторної цінності видів виконувалася методами однофакторного дисперсійного аналізу та кореляційним аналізом (Лакин, 1980).

Обробка даних виконана на ПЕОМ в пакетах прикладних програм: MS Excel 7.0 (Аналіз даних), Statistica 5.5 “99 Edition”, Microcal Origin 6.0, MathCad 7.0 Pro.

Лісорослинні умови північного Степу України. За комплексним лісогосподарським районуванням природні дібровні ліси підзони чорнозему звичайного (північний Степ) розташовані в Бузько-Дніпровському лісогосподарському окрузі Правобережно-Дніпровської північно-степової провінції та Лівобережно-степовому лісогосподарському окрузі Придніпровської низовини Лівобережно-Дніпровської північно-степової провінції. У підрозділах описана кліматична характеристика підзони, її геоморфологія та особливості балок за будовою і походженням. Також охарактеризовані зональні ґрунти - чорноземи звичайні середньопотужні малогумусні та чорноземи байрачні (лісові), що формуються на схилах байраків з глибоким стоянням ґрунтових вод під природними лісами. Наведено коротку характеристика ґрунтотворних порід та ґрунтових вод, а також рослинного покриву та фауни північного Степу України.

Лісівничо-типологічна характеристика північно-степових бересто-пакленових дібров.

Загальні принципи лісової типології степових лісів. Для території України прийнята екологічна типологія лісів Є.В. Алексєєва - П.С. Погребняка - Д.В. Воробйова. В підрозділі показана характеристика типологічних одиниць, трофо- та гігротопів. Наводиться класифікація кліматопів та лісівничо-типологічне районування Д.В. Воробйова (1961, 1967, 1972) як складова частини лісотипологічної класифікації. Окремо описана типологія степових лісів О.Л. Бельгарда (1950, 1971).

Типологічні особливості природних лісів північного Степу України. Район досліджень за лісотипологічним районуванням розташований в Південно-Дніпровському секторі району Північно-степових сухих чорно-паклено-берестових дібров (Правобережжя) та Східно-Степовому секторі району Донецьких байрачних лісів області сухого відносно теплого клімату 1е. Степові ліси району досліджень відносяться до трьох лісотипологічних районів (географічних варіантів за О.Л. Бельгардом, 1971): 1е - 9 Інгулецько-Дніпровський, 1е - 10 Дніпровсько-Донецький, 1е - 13 Запорізько-Донецький. Зональний лісотипологічний комплекс - D1 (в балках - D0-2, С0-2), бересто-пакленові діброви.

За О.Л. Бельгардом (1971) для байрачних та пристінних природних лісів характерні лісорослинні умови чотирьох груп трофності Dc, Dac, Dn, E, які формують ряд трофогенного заміщення. Для Верхньодніпровських байраків (1е - 9) характерні липо-ільмові діброви без ясену та липо-ясеневі діброви з домішкою граба. В балках Присамар'я (1е - 10) на змитих ґрунтах схилів південної експозиції формуються сухуваті та свіжуваті бересто-чорнокленові діброви, а на менш змитих ґрунтах - бересто-ясеневі діброви. На схилах північної експозиції поширені свіжуваті, свіжі та вологуваті липо-ясеневі діброви. Для байраків колишньої порожистої частини р. Дніпро (1е - 13) характерні пакленові та бересто-чорнокленові діброви.

За В.М. Даньком (1962) для верхніх третин схилів характерний тип сухого груду та його свіжуватий підтип, а для нижніх третин та тальвегу - свіжий та вологий груд. В байрачних лісах Дніпропетровщини виявлені такі типи лісу: суха байрачна судіброва (ацидофільний варіант), суха бересто-пакленова діброва (кальцефільний варіант), свіжа бересто-пакленова діброва (кальцефільний варіант), свіжа грабова діброва (ацидофільний варіант), волога пакленова діброва (нітрофільний варіант), сирий байрачний груд (нітрофільний варіант). Окрім вказаних типів зустрічаються сухий дубово-сосновий субір, суха пакленова судіброва, суха чорнокленова судіброва, волога берестово-пакленова судіброва та суха чорнокленова діброва.

Лісівнича характеристика природних лісів північного Степу України. Площа лісів Дніпропетровської області становить 152,7 тис. га, з яких вкриті лісовою рослинністю землі - 113,3 тис. га (лісистість - 3,6%). Основним користувачем лісового фонду є ДЛГО “Дніпропетровськліс” (89,8 тис. га, вкриті лісовою рослинністю землі - 63,5 тис. га). Площа лісових культур становить 50,7 тис. га (81% вкритих лісовою рослинністю земель), річний розмір лісокористування - 50,5 тис. м. куб., а щорічний об'єм лісовідновлення - 402 га. Середній розмір лісокористування на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель - 0,8 м. куб. при відсутності головного користування. Середній приріст на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель - 3,2 м. куб. Увесь лісовий фонд області належить до лісів І групи, з якого 42,6 тис. га (біля 50%) - протиерозійні ліси, до яких відносяться досліджувані бересто-пакленові діброви.

В першому ярусі деревного намету досліджених лісів домінує дуб звичайний при участі ясена звичайного, зрідка клена гостролистого (на середніх - нижніх третинах схилів та в тальвегах) та липи серцелистої. Другий ярус формують клени польовий і гостролистий, берест, клен татарський (на верхніх третинах схилів) та в'язи голий і гладкий (середні - нижні третини схилів - тальвеги). Чагарниковий ярус фрагментарний з бруслини бородавчастої та бузини чорної. На брівках схилів до порід другого ярусу та чагарників домішуються глід одноматочковий та жостір проносний.

Екологічні особливості та екологічна структура живого надґрунтового покриву північно-степових бересто-пакленових дібров. Використання методів кластерного аналізу дозволяє чітко виділяти групи домінантних та константних видів за проективним покриттям і зустрічальністю та характер їх розподілу в лісових угрупованнях в різних екологічних умовах, а також виявляти характер природного поновлення. За результатами кластерного аналізу за домінуванням визначаються такі групи видів: види-домінанти, види-содомінанти, види-заповнювачі - середньо- та малоконстантні види, що відіграють підпорядковану роль в травостої, або характерні для специфічних лісорослинних умов, рідкісні та “випадкові” види (“викиди”).

Травостій досліджених лісів характеризується невеликою загальною кількістю видів (біля 70), видовий його склад відносно постійний, незалежно від лісотипологічного району. Для всіх геоморфологічних позицій схилів в травостої спостерігається 2-3 домінантні види при домінуванні зірочника ланцетовидного (Stellaria holostea L.). Тальвеги балок та нижні третини схилів (мезогігрофільні позиції) характеризуються окремими домінантами та специфічною організацією надґрунтового покриву. Відзначаються також структурні зміни в живому надґрунтовому покриві внаслідок антропогенного впливу. Встановлено, що на різних геоморфологічних елементах схилу або для різних лісотипологічних районів одні й ті ж види можуть бути домінантними, содомінантними або видами-заповнювачами.

Аналіз міжвидової сполученості видів дозволяє виділяти їх угруповання, а їх фітоіндикаційна оцінка - пов'язувати виділені угруповання з певними режимами основних екологічних факторів. Визначені для кожного району угруповання є статистично достовірними фітоіндикаторами екологічних режимів та типологічних одиниць для природних північностепових бересто-пакленових дібров.

Спільне використання методів кластерного аналізу та аналізу парної міжвидової сполученості дозволяє визначати особливості структурної будови живого надґрунтового покриву і виділяти статистично обґрунтовані угрупування видів, що мають фітоіндикаційну цінність.

Виділені плеяди сполучених видів є індикаторами певних лісорослинних умов та лісотипологічних одиниць і можуть використовуватись при лісотипологічних дослідженнях.

Екологічні режими лісорослинних умов північно-степових бересто-пакленових дібров та їх фітоіндикаційна характеристика. Для північно-степових бересто-пакленових дібров визначаються чіткі ряди кліматогенного заміщення за профілями схилів від брівок до тальвегів для всіх лісотипологічних районів. Характеристики кліматичних режимів місцезростань аналогічних позицій схилів одноманітні незалежно від лісотипологічного району. Ряди трофогенного та гігрогенного заміщення досліджених дібров мають більш випадковий характер і залежать від експозиції схилу, геоморфологічної позиції та лісотипологічного району. Так, для байраків на кожній геоморфологічній позиції схилів виявлено всі типи та підтипи лісорослинних умов за режимом ґрунтового зволоження - від дуже сухого до вологого. Проте для схилів південної експозиції спостерігається переважання посушливих підтипів у порівнянні з аналогічними геоморфологічними позиціями схилів непівденної експозиції.

Таким чином, фітоіндикаційні методи дають можливість ідентифікувати значення екологічних режимів визначених лісорослинних умов для окремих типологічних одиниць та визначати зональні їх рослини-індикатори. Отримані методами фітоіндикації дані режимів провідних екологічних факторів для досліджених лісів та їх фітоіндикатори можна використовувати при лісотипологічних дослідженнях.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі фітоіндикаційних методів досліджено екологічні особливості північно-степових бересто-пакленових дібров. Обґрунтовано виділення основних типів режимів провідних екологічних факторів, типів лісорослинних умов і типів лісу та їх фітоіндикаторів у північному Степу України згідно з лісотипологічним районуванням та відповідно до геоморфологічних особливостей схилів. Результати проведених досліджень дозволяють зробити такі висновки:

1. Для північно-степових дібров є цілком обґрунтованим використання уніфікованих фітоіндикаційних шкал. Їх застосування дозволяє об'эктивно визначати режими екологічних факторів у лісових екотопах та надавати типологічну оцінку лісових ділянок. Виявлені фітоіндикаційними методами характеристики режимів відповідають реальним, що визначаються за допомогою класичних лісівничих, кліматологічних, геоботанічних та ґрунтових методів дослідження;

2. Живий надґрунтовий покрив вищих рослин північно-степових бересто-пакленових дібров характеризується одноманітним видовим складом. відповідно до кожного лісотипологічного району, структурні його особливості пов'язані з характером режимів основних екологічних факторів, та перерозподілом факторів під впливом геоморфологічних умов (мікроландшафтної зональності, будови профілю та експозиції схилів). Структурні особливості живого надґрунтового покриву північно-степових пристінних дібров подібні покриву байрачних. Виявлені структурні одиниці (угруповання сполучених видів) мають фітоіндикаційну цінність і можуть використовуватись для оцінки типів умов місцезростання на мікроландшафтному рівні при лісотипологічних дослідженнях;

3. Для північно-степових дібров виявлені чіткі ряди кліматогенного заміщення та однотипні характеристики кліматичних режимів умов місцезростання. Показники режиму термоклімату коливаються в межах еунеморальної екологічної світи неморального типу. Для верхніх третин схилу характерним є режим, перехідний до субсередземноморського типу. Режим континентальності є перехідним від субматерикового до материкового типу, для нижніх третин схилів - тальвегу та окремих ділянок схилів південної експозиції - материковий тип. Режим омброклімату (атмосферного зволоження) коливається в межах семіаридної світи субаридного типу. Для верхніх третин схилів характерний субаридний, а для середньої - нижньої третини та тальвегу - субгумідний тип режиму. Значення кріорежиму коливаються в межах режимів м'яких - помірних зим;

4. Ряди трофогенного та гігрогенного заміщення досліджених дібров мають стохастичний характер і залежать від експозиції схилу, його геоморфології та лісотипологічного району. Показники режиму зволоження ґрунтів коливаються в межах свіжолісолучного - волого-лісолучного типів, на прибрівкових зонах виявлено ділянки з сублісолучною світою сухолісолучного типу. Варіювання режиму пов'язане з геоморфологічною будовою схилів та “верховодкою”. Показники сольового режиму характерні для багатих вилугуваних чорноземів, а в тальвегах - небагатих солями опідзолених ґрунтів. Сугрудкуваті підтипи трофотопів різних умов зволоження характерні для верхніх та нижніх третин схилів і тальвегів. Найбільш широко поширені сугрудкуваті підтипи трофотопів на пристінах, особливо на нижніх третинах схилів, що формуються на алювіальних материнських породах. Галофільні варіанти не були виявлені. Кислотний режим лежить в межах типів слабокислих - нейтральних ґрунтів. Кальцефільні варіанти трофотопів зрідка визначаються для схилів південної експозиції. Показники азотного режиму варіюють в межах від бідних до достатньо забезпечених азотом ґрунтів. Нітрофільні варіанти трофотопів визначено тільки на верхніх та нижніх третинах схилів для типів умов місцезростання D12 - D2 та зрідка в тальвегах (D3 - D23);

5. Для північно-степових дібров спостерігається зміна лісорослинних умов від більш аридних прибрівкових зон схилів до більш гумідних, сильвантних тальвегів. На нижніх третинах схилів і тальвегах в північно-степовій зоні показники режимів екологічних факторів близькі до характерних для лісостепової зони;

6. Для досліджених північно-степових бересто-пакленових дібров характерною є відносно проста типологічна структура. На прибрівкових зонах схилів формуються сухі бересто-пакленові діброви, а також їх дуже сухі та сухуваті підтипи свіжих дібров. Для більшості лісових ділянок найбільш типовими є свіжі бересто-пакленові діброви, а на нижніх третинах схилів та в тальвегах - вологі бересто-пакленові і пакленові діброви, а також підтипи вищевказаних типів за умовами зволоження. Питома частка останніх у типологічній структурі досліджених лісів варіює залежно від геоморфології та експозиції схилу, характеру його профілю і лісотипологичного району;

7. Для певних характеристик лісорослинних умов статистично достовірно визначено види - індикатори режимів основних екологічних факторів, спостерігається зміна фітоіндикаційної ролі одного і того ж виду залежно від лісотипологічного району та геоморфології і експозиції схилу;

8. Провідними фітоіндикаторами в регіоні дослідження є:

- для дуже сухих дібров (D01) - слива степова, терен (Prunus stepposa Kotov);

- для сухих дібров (D1) - глід одноматочковий (Crataegus monogyna Jacq.), жостір проносний (Rhamnus cathartica L.), жовтушник розчепірений (Erysimum repandum L.), перлівка ряба (Melica picta C. Koch);

- для свіжуватих підтипів сухих дібров (D21) - горошок горохоподібний (Vicia pisiformis L.);

- для вологих дібров (D3) - осока колючкувата (Carex muricata L.), борщівник сибірський (Heracleum sibiricum L.), просянка розлога (Milium effusum L.), жабрій звичайний (Galeopsis tetrahit L.);

- для сухуватих підтипів свіжих дібров (D12) - грястиця збірна (Dactylis glomerata L.), розхідник шорсткий (Glechoma hirsuta Waldst et Kit.);

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Назаренко Н.М. Фітоіндикаційна характеристика типів лісорослинних умов D1 - D2 степових схилових земель півночі Дніпропетровської області // Вісник Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (присвячений 100-річчю з дня народження О.М. Можейка). - 2002. - №2. - С. 38-44.

2. Назаренко Н.М. Екологічна структура та індикаційна роль травостою природних дібров на схилових землях північного Степу України // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2002. - №2-3. - С. 17-20.

3. Назаренко Н.М. Фітоіндикація кліматопів при лісотипологічних дослідженнях схилових лісів // Збірник праць Луганського національного аграрного університету. Серія “Сільськогосподарські науки”. - 2002. - №18 (30). - С. 60-65. діброва річка ліс

4. Назаренко Н.М. Екологічні режими едафотопів лісів на схилових землях північного Степу України // Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету. - 2002. - №2. - С. 71-74.

5. Назаренко Н.М. Фітоіндикація режимів кліматопів природних дібров на схилових землях центральної частини Дніпропетровської області // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта - 2002”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. - Т. 2. - С. 9.

6. Назаренко Н.Н. Фитоиндикация лесорастительных условий естественных дубрав на склоновых землях северной Степи Украины // Сб. тезисов 6-й Пущинской школы-конференции молодых ученых “Биология - наука XXI века” (г. Пущино 20-24 мая 2002 г.). - Пущино, 2002. - Т. 2. - С. 130-131.

7. Назаренко Н.М. Екологічні режими природних дібров на схилових землях центральної частини Дніпропетровської області // Матеріали наукової конференції агрономічного факультету за результатами роботи у 2001 році (присвячений 80-річчю ДДАУ). - Дніпропетровськ, 2002. - С. 40-41.

Размещено на Allbest.ru