Оптимізація умов існування наземних хребетних у приміських і міських насадженнях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український державний лісотехнічний університет

УДК 630*15:630*27

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Оптимізація умов існування наземних хребетних у приміських і міських насадженнях

06.03.03 - лісознавство і лісівництво

Різун Ельвіра Миколаївна

Львів 2003

Загальна характеристика роботи

насадження наземні хребетні

Актуальність теми. Тваринний світ є невід'ємним компонентом природного блоку міської екологічної системи, виконує в ній важливі екологічні, естетичні та інші функції. Важлива складова цього компоненту - наземні хребетні тварини, вони є консументами першого та другого порядку і для своєї життєдіяльності потребують якісного навколишнього середовища.

Міське середовище екологічно нове для популяцій тварин і спонукає їх пристосовуватись до специфічних життєвих ресурсів та взаємовідносин з іншими популяціями. Зміни в компонентах ландшафту під впливом урбогенного чинника прямо та опосередковано впливають на склад, міграції, динаміку популяцій наземних хребетних. У науковій літературі матеріалів щодо характеристики середовища існування та впливу структури приміських і міських насаджень на формування населення наземних хребетних на даний час недостатньо і вони, переважно, стосуються птахів. Окрім того, в регіоні досліджень подібні роботи не проводилися.

Стан та перспективи розвитку комплексної зеленої зони міста Львова потребують для проектування, створення та експлуатації приміських і міських насаджень планування заходів по збереженню та відтворенню наземних хребетних. Водночас, приміські та міські насадження Львова щодо їх захисних і кормових властивостей для наземних хребетних вивчені слабо. Присвячені їм роботи мають, переважно, описовий характер і не дають цілісного уявлення про їх лісівничі властивості.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводились протягом 1998-2001 рр. під час стаціонарної аспірантури в рамках комплексної планової держбюджетної теми Українського державного лісотехнічного університету “Антропогенно-природні сукцесії рослинного покриву техногенних ландшафтів” (№ державної реєстрації 0196U024100).

Мета і задачі дослідження. Мета роботи - провести комплексні дослідження середовища існування наземних хребетних у приміських і міських насадженнях міста Львова, вивчити біоекологічні особливості наземних хребетних, встановити їхні взаємозв'язки із структурними компонентами насаджень, розробити напрямки оптимізації умов існування.

Для досягнення поставленої мети передбачалось виконання наступних завдань:

· виявити особливості структури приміських і міських насаджень міста Львова, їх кормові та захисні властивості щодо забезпечення умов існування наземних хребетних;

· вивчити видовий склад та чисельність, провести біоекологічний аналіз наземних хребетних приміських і міських насаджень, встановити зв'язки наземних хребетних із структурними компонентами насаджень;

· обґрунтувати напрямки та розробити комплексну систему біотехнічних заходів для оптимізації умов існування наземних хребетних у приміських і міських насадженнях.

Об'єкт дослідження - приміські та міські насадження міста Львова як середовище існування наземних хребетних.

Предмет дослідження - взаємозв'язки між структурними компонентами приміських і міських насаджень та екологічними групами наземних хребетних.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі використані такі методи: лісівничо-таксаційні - для закладки пробних площ і визначення біометричних показників компонентів лісу; зоологічні - для обліку наземних хребетних; порівняльної екології - для типологічної характеристики насаджень, їх захисних і кормових властивостей, дослідження взаємозв'язків наземних хребетних та компонентів насаджень; математико-статистичні - для обробки експериментальних даних.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше для умов міста Львова проведено комплексну оцінку приміських і міських насаджень у взаємозв'язку з функціонуванням населення наземних хребетних. Отримано нові дані про особливості структури приміських і міських насаджень в контексті значення її основних компонентів щодо забезпечення захисних і кормових властивостей для наземних хребетних; про видовий склад, чисельність, екологічні групи наземних хребетних та їх взаємозв'язки із структурними компонентами приміських і міських насаджень. Запропоновано класифікацію наземних хребетних за ступенем адаптації до приміських і міських насаджень Львова. Обґрунтовано напрямки оптимізації умов існування наземних хребетних у приміських і міських насадженнях і розроблено комплексну систему біотехнічних заходів.

Практичне значення одержаних результатів. Запропоновано рекомендації з оптимізації умов існування наземних хребетних у приміських і міських насадженнях. Результати дисертаційної роботи впроваджено в діяльність Львівського комунального підприємства “Зелений Львів” (Акт про впровадження від 08.10.2002 р.). Окремі положення і висновки дисертації використовуються в навчальному процесі Українського державного лісотехнічного університету при викладанні предметів “Зоологія”, “Лісопаркове господарство”, “Урбоекологія”.

Особистий внесок здобувача. Експериментальний матеріал на пробних площах і облікових маршрутах зібрано безпосередньо аспірантом. Автором здійснена обробка всіх експериментальних даних, їх представлення у вигляді таблиць і рисунків, зроблено науковий аналіз і теоретичні узагальнення. Визначення безхребетних із шлунків земноводних проводилося в лабораторії ентомології Державного природознавчого музею НАН України (м. Львів).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації апробовано на 13 міжнародних та Всеукраїнських наукових конференціях, зокрема, міжнародній конференції “Ekologia a transformacje cywilizacyjne na przeіomie wiekуw” (Люблін, 1999), ІІ-ій науковій конференції молодих учених міста Львова “Екологічні проблеми вивчення та збереження біотичної різноманітності” (Львів, 1999), VII-их Погребняківських читаннях “Лісівницькі дослідження в Україні на початку третього тисячоліття” (Київ, 2001), міжнародній конференції “Міські сади і парки: минуле, сучасне і майбутнє” (Львів, 2001), міжнародній конференції “Гори і люди” (Рахів, 2002).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 20 наукових праць, з них 6 - у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків і рекомендацій, списку використаних джерел (268 найменувань) і чотирьох додатків (24 таблиці). Робота виконана на 162 стор. машинописного тексту, включає 44 таблиці та 15 рисунків.

Основний зміст роботи

Стан вивчення питання

Зміни в рослинному покриві, посилення або ж послаблення захисного і кормового потенціалу фітоценозів приміських і міських територій прямо чи опосередковано впливають на склад наземних хребетних, динаміку їх популяцій та міграції (Клауснитцер, 1990; Благосклонов, 1991; Кучерявий, 1999). Основним чинником, що визначає видову різноманітність і щільність наземних хребетних приміських і міських насаджень, є структура та динаміка їх рослинності (Новиков, 1956, 1960; Дубинин, Торопанова,1960; Воронцов, 1967; Коренберг, 1967; Владшевский, 1980; James, Wamer, 1982; Anderson et al., 1983; Erdelen, 1984).

Зазначена еколого-біологічна ситуація вимагає дослідження, моніторингу, прогнозування та вжиття оптимізаційних заходів. Тому, питання вивчення функціональних зв'язків тварин з автотрофним блоком урбо-екосистеми, зокрема деревними і чагарниковими насадженнями, і розроблення на цій основі напрямків оптимізації умов існування наземних хребетних і комплексної системи біотехнічних заходів є надзвичайно актуальними.

Об'єкти, об'єм і методика досліджень

Об'єктами досліджень вибрано 14 приміських і міських масивів насаджень в межах комплексної зеленої зони міста (КЗЗМ) Львова у свіжих і вологих грабово-дубових бучинах та свіжих грабово-соснових судібровах. За лісогосподарським районуванням (Генсирук и др., 1981) КЗЗМ Львова належить до Розтоцько-Опільського лісогосподарського району.

У КЗЗМ виділено чотири еколого-фітоценотичні пояси (ЕФП) (Кучерявй, 1991). Перший ЕФП - це приміські ліси, де не прослідковується помітний антропогенний вплив. Другий ЕФП - міські лісопарки та парки, де умови зростання ще відповідають життєвим потребам рослин. Третій ЕФП - невеликі парки і сквери, де рослини піддаються сильному антропогенному навантаженню. Четвертий ЕФП - деревні насадження вулиць і площ, які зазнають надмірного антропогенного впливу.

У І, ІІ, ІІІ і IV ЕФП на 29-ти пробних площах і 10-ти вуличних посадках досліджено видову, вікову та просторову структуру насаджень для вивчення їхніх захисних та кормових властивостей; проведено типологічний аналіз насаджень 3-ох найпоширеніших в КЗЗМ Львова типів лісу. У межах вибраних об'єктів та пробних площ закладено 20 маршрутів, на яких протягом 1999-2001 рр. проведено обліки батрахо-, герпето-, орніто- та теріонаселення. По дрібних ссавцях відпрацьовано 3150 пастко-діб. Проведено дослідження раціону живлення жаби трав'яної та ропухи сірої. З метою обліку безхребетних наземної мезофауни відібрано і опрацьовано 72 проби підстилки. На основі вивчення функціональних зв'язків батрахо-, герпето-, орніто- та теріонаселення із структурними компонентами насаджень, аналізу захисних і кормових властивостей території обґрунтовано напрямки оптимізації умов існування наземних хребетних приміських і міських насаджень міста Львова та розроблено комплексну систему біотехнічних заходів.

Дослідження фітоценотичної структури насаджень проводились з метою вивчення захисного та кормового потенціалу зайнятої ними території за апробованими методиками шляхом закладки пробних площ на основі лiсiвничо-типологiчних підходів (Воробьев, 1967). При дослідженні підстилок використані методичні рекомендації Ю.М. Чорнобая (Чорнобай, 1995).

Обліки чисельності тваринного населення виконувались на основі практичних рекомендацій Г.А.Новікова, вдосконалених рядом дослідників (Кузякин, 1962; Полушина, 1989; Щербак, 1989; Гузій, 1997) та адаптованих нами до району досліджень (Бондаренко, Рогатньова*, 1999). Облік земноводних і плазунів проводився маршрутним методом (Щербак, 1989). Орнітофауна обліковувалась методом лінійних транссект (Гузій, 1997). Систематичний порядок розміщення видів птахів у таблицях прийнято за Л.С. Степаняном (1990), українські назви видів птахів - за Г.В. Фесенком, А.А. Бокотеєм (2000). Обліки дрібних ссавців проводилися методом ловчих циліндрів. За норму обліку прийнято 100 пастко-діб (Кузякин, 1962). Обліки більших ссавців проводились маршрутним методом (Кузякин, 1962).

Обробку результатів досліджень проводили з використанням методів математичної статистики (Никитин, 1972). Подібність населення наземних хребетних різних об'єктів визначалась за коефіцієнтом Жаккара, а дендрити подібності побудовані за максимальною силою зв'язків між населенням наземних хребетних різних об'єктів за допомогою програми “Біостатистика”.

Приміські та міські насадження Львова як середовище існування наземних хребетних

Захисні та кормові властивості для наземних хребетних у приміських і міських насадженнях пов'язані із структурою останніх. У дисертації проаналізована видова, вікова та просторова (вертикальна і горизонтальна) структура приміських і міських насаджень, роль основних елементів структури для фонових груп наземних хребетних. Дослідження, в основному, приурочені до першого, другого та третього ЕФП, оскільки насадження, що розглядаються як сукупність дерев, у яких виявляється не тільки взаємний вплив одне на одного, але і на займаний ними ґрунт та атмосферу, можна виділити лише в цих ЕФП (ДСТУ 3404-96). У четвертому ЕФП рослинних угруповань на рівні чагарників та дерев практично не виділяється.

В букових лісах, як панівній лісовій формації приміських лісів КЗЗМ Львова, корінні деревостани у свіжій і вологій грабово-дубовій бучині характеризуються переважанням у складі бука лісового (Fagus sylvatica L.). У домішку майже скрізь зустрічаються дуб звичайний (Quercus robur L.), ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), явір (Acer pseudoplatanus L.), клен гостролистий (Acer platanoides L.), липа дрібнолиста (Tilia cordata Mill.), ялина звичайна (Picea abies (L.) Karst.), а також у другому ярусі граб звичайний (Carpinus betulus L.). У більш розріджених деревостанах (повнота 0,7 і менше) ярус граба звичайного виражений повніше. Склад деревостанів свіжих і вологих грабово-дубових бучин суттєво не відрізняється. Участь бука лісового в деревостані у віці стиглості складає 8-10 одиниць. У високоповнотних зімкнутих деревостанах формуються чисті бучини.

Підстилка - компонент деревно-чагарникового насадження, що має особливе значення для формування кормових ресурсів за рахунок наявності в ній безхребетних тварин. За типом формування на досліджених пробних площах виділено три типи підстилки: муль, модер і грубого перегною.

Підстилка типу муль формується у парках і скверах; типу модер - у приміських і міських лісопарках, а також парках і скверах природного походження; типу грубого перегною - в насадженнях КЗЗМ Львова трапляється рідко, вона виявлена лише на одному об'єкті і не є сприятливою для тварин, які живляться в наземному горизонті, через її значну товщину і зчепленість.

Живий надґрунтовий покрив. У першому ЕФП у насадженнях свіжих грабово-дубових бучин домінують характерні для них трав'янисті види: плющ звичайний (Hedera helix L.), копитняк європейський (Asarum europaeum L.). Субдомінантами виступають осока волосиста (Carex pilosa Scop.), розрив-трава дрібноквіткова (Impatiens parviflora DC.). Висота їх - до 50 см, зімкнутість - 80-90%. У свіжих грабово-соснових судібровах у живому надґрунтовому покриві вирізняється домінуванням квасениця звичайна (Oxalis acetosella L.), розрив-трава дрібноквіткова, печіночниця звичайна (Hepatica nobilis Mill.), розрив-трава звичайна (Impatiens noli-tangere L.), субдомінують маренка запашна (Asperula odorata L.), веснівка дволиста (Majanthemum bifolium (L.) F.W.Schmidt.), висота їх - 20-60 см, зімкнутість - 50-60%. Це, загалом, сприятливо для гніздування наземногніздних птахів (щеврик лісовий, кропив'янка сіра, вівчарик жовтобровий, вівчарик весняний, соловейко східний та ін.).

У другому ЕФП видовий склад домінантів і субдомінантів живого надґрунтового покриву не відрізняється великою різноманітністю. Серед домінантів - плющ звичайний, яглиця звичайна (Aegopodium podagraria L.), зеленчук жовтий (Galeobdolon luteum Huds.), квасениця звичайна, субдомінантів - гравілат міський (Geum urbanum L.), розрив-трава дрібноквіткова. Висота живого надґрунтового покриву коливається від 10 до 40 см, приурочений він або до вікон, або розташований біогрупами. Зімкнутість нерівномірна по площі.

У третьому ЕФП майже скрізь спостерігається домінування яглиці звичайної, субдомінування кропиви дводомної (Urtica dioica L.), розподіл їх біогруповий, висота - 40-80 см, зімкнутість - до 80%.

Живий надґрунтовий покрив у першому ЕФП відіграє захисну роль для наземногніздних птахів, у другому і третьому ЕФП його захисне значення зменшується. Домінуючі види живого надґрунтового покриву другого і тре-тього ЕФП не входять у склад основних кормових об'єктів наземних хребетних.

Підлісок першого ЕФП відповідає складу корінного деревостану певного типу лісу. У свіжій грабово-сосновій судіброві підлісок багатий за видовим складом і добре розвинений, у свіжих і вологих грабово-дубових бучинах флористично бідний і слабо розвинений. Для більшості наземних хребетних перший тип підліску сприятливіший як для гніздування, так і з точки зору забезпеченості кормами.

У насадженнях другого ЕФП за складом виділяємо три типи підліску. Перший - відповідає складу підліску корінного типу фітоценозу свіжої грабово-дубової бучини, але збагачений інтродукованими видами. Другий - з переважанням крушини ламкої (Frangula alnus Mill.). Третій - з переважанням бузини чорної (Sambucus nigra L.). В об'єктах другого ЕФП найбільше видове різноманіття і чисельність окремих видів наземних хребетних спостерігається при поєднанні достатньо зімкнутого підліску з переважанням бузини чорної і значної гетерогенності ландшафту.

У фітоценозах третього ЕФП підлісок трапляється рідко і займає незначні площі. Домінує в ньому, як і в ряді об'єктів другого ЕФП, бузина чорна. Підлісок третього ЕФП, загалом, не забезпечує умов для гніздування наземних хребетних, але може розглядатися як додаткове кормове угіддя, особливо при наявності в його складі різноманітних чагарникових порід.

Підріст. У підрості першого ЕФП відповідно до видового складу деревостанів переважає бук лісовий, частка дуба звичайного незначна. У лісопарках і парках природного походження другого ЕФП прослідковується така ж тенденція щодо бука лісового і дуба звичайного, проте, домінують тут клен гостролистий, ясен звичайний, липа дрібнолиста, дуб червоний (Quercus rubra L.) та ін. Підріст невеликих за площею парків і скверів третього ЕФП представлений буком лісовим, кленом гостролистим і явором.

Найбільша густота підросту спостерігається у другому ЕФП і сягає, у середньому, від 91,3 тис.шт./га (лісопарк Погулянка) до 171,2 тис.шт./га (парк Залізна Вода). У першому та, особливо, третьому ЕФП густота підросту менша. Підвищена густота підросту у другому ЕФП створює добру захисність для видів птахів з наземним і приземно-чагарниковим типом гніздування (волове очко, вільшанка, дрізд чорний, кропив'янка прудка та ін.).

Деревостан. Досліджені деревостани характеризуються нерівномірною видовою та віковою структурою. Від першого до третього ЕФП спостерігається зростання видової та формової різноманітності дерев, чагарників і ліан. У четвертому ЕФП різко зменшується їхня різноманітність і майже повністю відсутні аборигенні лісоутворювачі (сосна звичайна (Pinus sylvestris L.), дуб звичайний, бук лісовий, граб звичайний, вільха чорна (Alnus glutinosa (L.) Gaertn.)) та чагарникові породи (бузина чорна, бруслина європейська (Euonymus europaea L.) та бруслина бородавчата (Euonymus verrucosa Scop.)). Характерним також є панування середньовікових деревостанів (64,35%) при незначній частці стиглих і перестійних (4,56%). Значні площі займають молодняки (21,81%).

У вуличних посадках переважають зрілі, вегетуючі дерева, частка яких складає 69,90%; молоді дерева, які набули стійкої форми, складають 17,00%; хворі, перестійні та відмираючі дерева становлять 8,91%; дерева віком 2-3 роки складають лише 4,20%. Загалом, така стадійна структура вуличних посадок не забезпечує необхідних захисних і кормових властивостей для наземних хребетних.

Біоекологічний аналіз та зв'язки наземних хребетних з приміськими та міськими насадженнями Львова

У приміських і міських насадженнях КЗЗМ Львова нами виявлено 125 видів наземних хребетних (табл. 1).

Таблиця 1. Показники систематичної характеристики населення наземних хребетних КЗЗМ Львова

Класи тварин	Кількість
	Рядів	Родин	Родів	Видів
	шт.	%	шт.	%	шт.	%	шт.	%
Земноводні	2	11,11	6	12,50	6	6,90	11	8,80
Плазуни	2	11,11	5	10,42	6	6,90	7	5,60
Птахи	8	44,44	24	50,00	49	56,32	76	60,80
Ссавці в т. ч. дрібні крупні	6 5 1	33,34 27,78 5,56	13 11 2	27,08 22,92 4,16	26 23 3	29,88 26,44 3,44	31 28 3	24,80 22,40 2,40
Всього:	18	100	48	100	87	100	125	100

Важливою характеристикою, яка визначає видовий склад і чисельність наземних хребетних насаджень КЗЗМ Львова, є площа насадження. Загалом, кількість видів наземних хребетних і кількість окремих таксономічних груп зростає із збільшенням площі насадження.

Виняток складає лісопарк Білогорща, населення птахів і ссавців тут, у порівнянні з іншими насадженнями такої ж площі, збіднене. Це свідчить про вплив і інших (поряд з площею) чинників, пов'язаних, зокрема, із структурою насаджень. Суттєвого зменшення різноманіття земноводних і плазунів у лісопарку Білогорща не спостерігається. Останні в умовах КЗЗМ Львова відсутні на об'єктах менших за 120 га. Значне (у два і більше разів) зниження видового різноманіття птахів спостерігається при зменшенні площі насадження нижче 40-50 га. Для ссавців такого спаду не відмічено, що свідчить про менший вплив площі насадження на різноманіття останніх.

Заселеність об'єктів окремими екологічними групами птахів у значній мірі визначається віком деревостану. Види, які надають перевагу середньовіковим деревостанам, охочіше оселяються і численні у насадженнях віком 40-50 р., хоча трапляються і у старших за віком парках і лісопарках. Птахи ж, котрі віддають перевагу стиглим деревостанам, у середньовікових - практично відсутні, проте у насадженнях віком 120-140 р. сягають досить високої чисельності.

Аналіз горизонтального розподілу наземних хребетних у насадженнях КЗЗМ Львова показує, що поширення різних таксономічних груп тварин лімітується в урбоекосистемі різними факторами:

- для земноводних провідне значення має наявність водойм, придатних для розмноження і проживання. При цьому істотне значення має відстань між водоймами і відсутність бар'єрів між ними;

- для плазунів - площа окремих біотопів та їх гетерогенність, що лімітується в місті антропогенним чинником;

- для птахів - вік, склад та вертикальна структура насаджень, а також площа окремих зелених масивів;

- для ссавців - видова і вікова структура насаджень, зв'язок міських парків і лісопарків між собою, а також із приміськими лісовими масивами.

У розкладі рослинних решток у підстилці типу муль основну роль відіграють дощові черви. Загальна висока їх чисельність (до 880 екз./м²) і значна товщина підстилки цього типу сприятлива для комахоїдних ссавців - жителів підстилки, зокрема бурозубок, а також комахоїдних птахів. У розкладі рослинних решток в підстилці типу модер роль дощових червів знижується, а на чільне місце виходять двопарноногі багатоніжки (двопарноногі багатоніжки не належать до основних кормових об'єктів птахів). Мезофауна підстилки типу грубого перегною є небагатою з незначною участю дощових червів і для тварин, які живляться в наземному горизонті, підстилка цього типу не є сприятливою через значну товщину і зчепленість.

Для видів птахів, котрі добувають корм переважно на землі (дрозди), основними кормовими об'єктами є дощові черви та молюски. Чисельність дощових червів досягала максимальних значень у першому ЕФП (лісопарк Брюховичі, Страдчівський НВЛК), а у другому ЕФП - лише у Стрийському парку. Проте доступність дощових червів для птахів у першому ЕФП є меншою через більшу товщину і зчепленість підстилки (підстилка типу модер). Значно сприятливіші для добування наземних видів корму є підстилки типу муль, що знаходить своє відображення і в підвищеній чисельності дроздів в умовах другого ЕФП (рис. 1). Чисельність молюсків була виразно вищою в умовах другого і третього ЕФП.

В ізольованих міських насадженнях відбувається поступове збіднення фауни. У видів з добрими міграційними можливостями цей процес протікає повільніше, оскільки їхні популяції підтримуються за рахунок проникнення мігрантів з приміських територій, а для видів з обмеженими міграційними можливостями процес вимирання в дрібних ізольованих зелених масивах має незворотній характер. Зникають, у першу чергу, види, які мають більші гніздові чи кормові індивідуальні ділянки.

Для плазунів і ссавців існують схожі закономірності. Найбільш вразливими щодо зникнення з ізольованих міських зелених насаджень і не спроможними їх знову самостійно заселяти є, у першу чергу, земноводні, плазуни і окремі види ссавців. Птахи у цьому відношенні знаходяться у вигіднішому положенні.

Напрямки оптимізації умов існування наземних хребетних у приміських і міських насадженнях Львова

Процес освоєння дикими тваринами урбанізованого ландшафту триває безперервно, кількість синантропних видів постійно збільшується. За ступенем адаптації наземних хребетних до насаджень КЗЗМ Львова, зокрема приуроченістю до еколого-фітоценотичних поясів та особливостями життєвих циклів окремих видів, нами розроблена класифікація наземних хребетних, яка наведена в табл. 2 (Різун, 2001).

Розроблену класифікацію можна вважати певним часовим зрізом, оскільки з часом її зміст може змінюватись. Ця класифікація може бути використана при вивченні процесів синантропізації фауни та виборі напрямків і заходів з оптимізації умов існування наземних хребетних у приміських і міських насадженнях.

Таблиця 2. Класифікація наземних хребетних за ступенем адаптації до КЗЗМ Львова

Ступінь адаптації до умов КЗЗМ Львова; класифікаційні ознаки	Види
1	2
Еугемерофіли - усі стадії життєвого циклу виду проходять в біотопах з максимальним антропо-генним впливом (ІІІ, IV ЕФП).	Голуб сизий, горлиця садова, галка, горобець хатній, миша хатня, пацюк сірий.
Гемерофіли - основні стадії життєвого циклу (розмноження, зимівля) проходять в біотопах з сильним і помітним антропогенним впливом (ІІІ, ІІ ЕФП).	Сич хатній, дятел сірійський, сойка, сорока, кропив'янка садова, кропив'янка сіра, горихвістка звичайна, горихвістка чорна, чикотень, дрізд чорний, синиця велика, горобець польовий, щедрик, щиглик, вухань, кажан пізній, куниця кам'яна.
Мезогемерофіли - усі стадії життєвого циклу виду можуть проходити в біотопах з сильним і помірним антропогенним впливом (ІІІ, ІІ ЕФП), але максимальної чисельності популяції виду досягають у І ЕФП і здатні тут самопідтримуватись.	Ропуха сіра, жаба трав'яна, яструб малий, припутень, голуб-синяк, дятел звичайний, вивільга, шпак звичайний, волове очко, берестянка звичайна, кропив'янка чорноголова, кропив'янка прудка, вівчарик жовтобровий, вівчарик весняний, вівчарик-ковалик, мухоловка білошия, мухоловка сіра, вільшанка, соловейко східний, дрізд співочий, гаїчка-пухляк, синиця блакитна, зеленяк, підкоришник звичайний, повзик, зяблик, коноплянка, костогриз, їжак звичайний, кріт, бурозубка звичайна, вечірниця руда, білка звичайна, вовчок сірий, миша польова, полівка руда, полівка звичайна.
Олігогемерофіли - усі основні стадії життєвого циклу виду проходять в біотопах з мінімальним антропогенним впливом (І ЕФП), а окремі стадії (живлення) можуть проходити в біотопах з помірним антропогенним впливом (ІІ ЕФП); тут вони не самопідтримуються, але трапляються випадки гніздування в ІІ ЕФП.	Тритон гребенястий, тритон звичайний, ропуха зелена, кумка червоночерева, квакша звичайна, часничниця звичайна, жаба гостроморда, жаба озерна, черепаха болотяна, ящірка прудка, ящірка живородна, вуж звичайний, крижень, курочка водяна, горлиця звичайна, зозуля звичайна, сова сіра, крутиголовка, жовна зелена, дятел середній, дятел малий, крук, очеретянка ставкова, очеретянка велика, синиця довгохвоста, гаїчка болотяна, білозубка білочерева, нічниця велика, нічниця водяна, ласка, тхір чорний.
Гемерофоби - усі стадії життєвого циклу виду проходять в біотопах з мінімальним антропогенним впливом.	Жаба ставкова, веретінниця ламка, мідянка звичайна, гадюка звичайна, осоїд, шуліка чорний, яструб великий, канюк звичайний, підорлик малий, сова вухата, дятел білоспинний, жовна чорна, жовна сива, щеврик лісовий, сорокопуд терновий, омелюх, тинівка лісова, мухоловка мала, синиця чубата, синиця чорна, підкоришник короткопалий, вівсянка звичайна, заєць-русак, вовчок горішковий, миша мала, лисиця звичайна, куниця лісова, борсук звичайний, кабан, олень благородний, козуля.

Виходячи з аналізу структури насаджень, їхньої площі, а також підвищеної концентрації видів гемерофобів і олігогемерофілів на окремих об'єктах ІІ і ІІІ ЕФП КЗЗМ Львова, виділяємо міські природні центри відтворення та підтримання біорізноманіття (лісопарки Погулянка, Білогорща, РЛП “Знесіння”) (табл. 3).

Таблиця 3. Розподіл наземних хребетних різного рівня гемерофільності в КЗЗМ Львова

Рівень гемерофільності	Страдчівський НВЛК	Лісопарк Винники	Лісопарк Брюховичі	Лісопарк Погулянка	Лісопарк Білогорща	РЛП “Знесіння”	Парк Залізна Вода	Стрийський парк	ПКтаВ ім. Б. Хмельницького	Парк Горіховий гай	Сквер по вул. І. Франка, 119	Дендрарій УкрДЛТУ по вул. О. Кобилянської, 1	Парк Цитадель	Сквер на площі Св. Юра
Еугемерофіли	2	2	2	5	4	4	4	5	5	4	3	4	4	3
Гемерофіли	9	8	7	13	11	16	9	11	8	9	3	3	4	2
Мезогемерофіли	33	35	35	34	23	34	30	31	25	27	11	6	11	2
Олігогемерофіли	29	26	25	23	15	19	4	6	-	5	-	-	-	-
Гемерофоби	28	17	14	1	1	3	-	-	-	-	-	-	-	-
Всього видів:	101	88	83	76	54	76	47	53	38	45	17	13	19	7

Напрямки оптимізації умов існування наземних хребетних приміських і міських насаджень Львова передбачають створення:

· мережі міських природних центрів відтворення та підтримання біорізноманіття на основі існуючих лісопарків Погулянка, Білогорща та РЛП “Знесіння”;

· системи зелених коридорів або міської екомережі, як складової частини екологічної мережі України (зелене кільце навкруги Львова і два основні екологічні коридори через місто);

· мережі малих водойм міста - “блакитного кільця” - з урахуванням біоекологічних особливостей і потреб наземних хребетних;

· системи природоохоронних інформаційних, роз'яснювальних та виховних аншлагів у скверах, парках та лісопарках КЗЗМ Львова.

Система біотехнічних заходів включає два рівні: 1) заходи направлені на оптимізацію середовища існування популяцій тварин і 2) заходи безпосереднього впливу на популяції тварин. Що стосується зонування території, на якій здійснюються біотехнічні заходи, то для Львова - це виділені ЕФП та запропоновані міські природні центри відтворення та підтримання біорізноманіття, а також система зелених коридорів.

Заходи з оптимізації середовища існування популяцій тварин.

Лісокультурні. Для І та ІІ ЕФП - впровадження в склад свіжої та вологої грабово-дубової бучини деревних порід, які відповідають корінному типу деревостану (граб звичайний, дуб звичайний, клен гостролистий, явір, липа дрібнолиста; з чагарників: бруслина європейська і бородавчата, бузина чорна та ін.). Створення захисно-декоративних насаджень плодово-ягідних чагарників, групових насаджень ялини. ІІІ-IV ЕФП - збагачення насаджень деревними та чагарниковими породами, які мають захисне та кормове значення.

Лісівничі. Формування та догляд за насадженнями: І ЕФП - зберігання окремих сухостійних та дуплистих дерев, загущення узлісь, формування ремізів, розрубування вікон в однорідних масивах із спрощеною вертикальною структурою; ІІ ЕФП - підтримування повноти насаджень на оптимальному (середньому) рівні; для центрів відтворення та підтримання біорізноманіття - збереження окремих сухостійних, дуплистих та повалених дерев; ІІІ ЕФП - регулювання санітарного стану насаджень, формування загущених захисних ділянок і живоплотів.

Біотехнічні:

1) регулювання кормової бази: І-IV ЕФП - покращення кормових біотопів (частково вже враховане при рекомендаціях для лісокультурних робіт); І ЕФП - приваблююча підгодівля, створення кормових полів, висівання кормових трав, здійснення мінеральної підгодівлі; ІІ-ІІІ ЕФП - підгодівля (в основному птахів), застосування заходів з підвищення доступності основних джерел корму і водопоїв (особливо в зимовий період), висівання кормових трав, сезонне викошування бур'янів; IV ЕФП - підгодівля;

2) створення (реконструкція) та оптимізація водойм: ІІ ЕФП - впорядкування і підтримання стану існуючих водойм з урахуванням потреб тварин (обладнання підходів, укріплювання берегів, зберігання ділянок біляводної рослинності), створення нових водойм - водопої та місця розмноження для земноводних; ІІІ-IV ЕФП - створення водойм-водопоїв; І-IV ЕФП - контроль і підтримання санітарного стану водойм;

3) застосування штучних гніздівель та укриттів: у межах КЗЗМ Львова їх доцільно використовувати у масивах ІІ-ІІІ ЕФП, де спостерігається недостатня кількість місць для гніздування; ІІ-ІІІ ЕФП - розвішування штучних гніздівель для птахів (синичники, шпаківні, сов'ятники), білок та кажанів;

4) захист наземних хребетних від антропогенного впливу та стихійних лих: І ЕФП - заборона випасу худоби в лісах, виявлення та ліквідація місць підвищеної смертності тварин; ІІ-ІІІ ЕФП - виявлення та ліквідація місць підвищеної смертності тварин; створення умов та сприяння пересуванню тварин вздовж зелених коридорів міста; регулювання режиму водойм з урахуванням потреб тварин; заборона згрібання і спалювання підстилки в міських центрах підтримання та відтворення біорізноманіття.

Заходи з безпосереднього впливу на популяції тварин

Контроль та регулювання чисельності. І ЕФП - цілеспрямована охорона рідкісних видів (усі види хижих птахів і сов, борсук звичайний та ін.); І-IV ЕФП - боротьба з бродячими собаками та котами, контроль чисельності окремих видів тварин (голуб сизий, сорока, пацюк сірий, лисиця); І-IV ЕФП - моніторинг чисельності тварин у міських центрах відтворення та підтримання біорізноманіття.

Санітарно-ветеринарний нагляд. У приміських і міських насадженнях особливо актуальний.

Реакліматизація і розселення видів в місця колишнього проживання: при створенні штучних водойм у парках, при покращенні захисно-гніздових умов окремих об'єктів.

Висновки і рекомендації

У дисертації вперше досліджено і охарактеризовано особливості зв'язків між структурними компонентами приміських і міських насаджень міста Львова і населенням наземних хребетних тварин. Науково обґрунтовано і розроблено напрямки та комплексну систему заходів з оптимізації умов існування наземних хребетних урбанізованих територій. Відомі досі дослідження з проблеми не проводилися комплексно і не були достатньо теоретично узагальнені, а практичні рекомендації не подавалися системно.

1. Видова та формова різноманітність дерев, чагарників і ліан у складі приміських і міських насаджень Львова від першого до третього ЕФП зростає. У четвертому ЕФП різноманітність різко зменшується і тут майже повністю відсутні аборигенні лісоутворювачі (сосна звичайна, дуб звичайний, бук лісовий, граб звичайний, вільха чорна). У першому ЕФП переважають різновікові деревостани, у другому - пристигаючі та стиглі, у третьому - в основному, середньовікові. Вуличні посадки сформовані з дерев різних стадійних груп розвитку, частка стиглих і пристигаючих дерев незначна. Таксаційні характеристики деревостану обумовлені його віком (крім насаджень четвертого ЕФП).

2. У приміських і міських насадженнях Львова виділено три типи підстилки: муль, модер і грубого перегною. Підстилка типу модер характерна для лісопарків першого ЕФП, у більшості парків другого-третього ЕФП представлена підстилка типу муль, підстилка типу грубого перегною у насадженнях КЗЗМ Львова трапляється рідко. Для комахоїдних ссавців і птахів найбільш сприятлива підстилка типу муль за рахунок наявності в ній високої чисельності безхребетних. Підстилка типу модер менш сприятлива для птахів у зв'язку з відсутністю в її складі основних їх кормових об'єктів.

3. У живому надґрунтовому покриві приміських лісопарків домінують, переважно, лісові, а у міських парках і скверах - рудеральні види. Домінанти живого надґрунтового покриву І ЕФП не мають істотного кормового значення для наземних хребетних, проте відіграють захисну роль для наземногніздних тварин. У ІІ і ІІІ ЕФП захисне значення живого надґрунтового покриву зменшується.

4. Структура підліску І ЕФП відповідає складу корінних деревостанів певного типу лісу. У свіжій грабово-сосновій судіброві підлісок багатий за видовим складом і добре розвинений, а у свіжих і вологих грабово-дубових бучинах флористично бідний і слабо розвинений. У насадженнях ІІ ЕФП за складом виділяємо три типи підліску: 1) який відповідає складу підліску корінного типу фітоценозу, але збагачений інтродукованими видами; 2) з переважанням крушини ламкої; 3) з переважанням бузини чорної. У фітоценозах третього ЕФП підлісок займає незначні площі, де домінує бузина чорна.

5. У складі підросту І ЕФП переважає бук лісовий, частка дуба звичайного незначна. В насадженнях лісопарків і парків природного походження ІІ ЕФП прослідковується така ж тенденція щодо бука лісового і дуба звичайного, проте, домінують тут клен гостролистий, ясен звичайний, липа дрібнолиста, дуб червоний та ін. Найбільша густота підросту відмічена у ІІ ЕФП і сягає від 91,3 тис.шт./га (лісопарк Погулянка) до 171,2 тис.шт./га (парк Залізна Вода). У першому та третьому ЕФП густота підросту значно менша.

6. У приміських і міських насадженнях Львова зареєстровано 125 видів наземних хребетних (земноводних - 11, плазунів - 7, птахів - 76, ссавців - 31 вид). Найчисленнішими є птахи (60,8% видової різноманітності наземних хребетних). За сезонною ритмікою переважають перелітні птахи - 40 видів (52,6%), менше кочових - 20 (26,3%) і осілих - 16 (21,1%); за трофічною спеціалізацією переважають комахоїдні - 49 (64,5%), рослиноїдних - 14 (18,4%), хижаків - 9 (11,8%) та всеїдних - 4 (5,3%) видів; за типом гніздування переважають дуплогніздники - 27 (35,5%) та кронники - 23 (30,3%), видів з наземним та приземно-чагарниковим типами гніздування менше - по 10 (по 13,1%), “скельників” - 5 (6,6%), для одного виду (1,3%) характерний гніздовий паразитизм.

7. Різноманіття видів наземних хребетних, як і окремих таксономічних груп, зменшується із зменшенням площі насадження: плазуни відсутні на об'єктах, площа яких менша 120 га; спад видового різноманіття птахів (у два і більше разів) спостерігається при зменшенні площі насадження нижче 40-50 га.

8. Поширення наземних хребетних у КЗЗМ Львова лімітується різними екологічними факторами: для земноводних - наявністю водойм, придатних для розмноження і проживання; для плазунів - площею окремих біотопів та їх гетерогенністю; для птахів - віком, складом, вертикальною структурою насаджень та площею зелених масивів; для ссавців - видовою і віковою структурою насаджень, зв'язком міських парків і лісопарків між собою і з приміськими лісовими масивами.

9. Для неспеціалізованих у живленні земноводних та комахоїдних ссавців таксономічний склад наземної мезофауни не має першочергового значення, важливими є її чисельність та доступність. Найвища чисельність безхребетних мезофауни підстилки спостерігається у насадженнях І ЕФП (у середньому 679 екз./м²). У насадженнях ІІ ЕФП чисельність наземної мезофауни коливалася від 227 до 880 екз./м² (у середньому 610 екз./м²), а в насадженнях ІІІ ЕФП - знижувалася в середньому до 261 екз./м².

10. Приуроченість окремих екологічних груп тварин різних насаджень тісно пов'язана із віком деревостану - його певною сукцесійною стадією. Птахи, які віддають перевагу при гніздуванні середньовіковим деревостанам, охочіше заселяють насадження віком 40-50 р. Види птахів, які віддають перевагу при гніздуванні стиглим деревостанам, у середньовікових - практично відсутні, а найвищої чисельності сягають у насадженнях віком 120-140 р.

11. Видовий склад і структура деревостану істотні, але не лімітуючі поширення наземних хребетних фактори. Важливий весь комплекс екологічних умов, який потрібний для успішного гніздування і виведення потомства. Найбільше видове різноманіття наземних хребетних тварин спостерігається у різновікових середньоповнотних (Р=0,5-0,7) насадженнях, де достатньо розвинений підлісок (зімкнутість 20-60%) з переважанням бузини чорної і значній кількості різновікових дерев. У ІІІ ЕФП підлісок, в основному, не забезпечує умов для гніздування наземних хребетних і виступає як додаткове кормове угіддя. Висока густота підросту у ІІ ЕФП створює добру захисність для птахів з наземним і приземно-чагарниковим типом гніздування.

12. За ступенем адаптації до насаджень різного рівня антропогенізації та особливостями життєвих циклів окремих видів в умовах КЗЗМ Львова нами виділено п'ять груп наземних хребетних: еугемерофіли, гемерофіли, мезогемерофіли, олігогемерофіли та гемерофоби. Найвища частка видів олігогемерофілів і гемерофобів у КЗЗМ Львова, крім приміських лісопарків, виявлена в лісопарках Погулянка, Білогорща, РЛП “Знесіння” та парку Горіховий гай.

13. Визначено основні напрямками оптимізації умов існування наземних хребетних приміських і міських насаджень, які передбачають створення: мережі міських природних центрів відтворення та підтримання біорізноманіття; системи зелених коридорів або міської екомережі; мережі малих водойм міста та системи природоохоронних інформаційних, роз'яснювально-виховних аншлагів у скверах, парках та лісопарках. Для втілення в практику напрямків оптимізації умов існування наземних хребетних у приміських і міських насадженнях КЗЗМ Львова розроблено комплексну систему біотехнічних заходів.

Список основних опублікованих праць за темою дисертації

1. Рогатньова Е.М. Умови існування фауни в містах і передмістях // Науковий вісник: Збірник науково-технічних праць. - Львів: УкрДЛТУ. - 1998. - Вип.9.4. - С.292-293.

2. Рогатньова Е.М. Характеристика гніздового орнітологічного компо-ненту комплексної зеленої зони міста Львова // Науковий вісник: Сучасна екологія і проблеми сталого розвитку суспільства. - Львів: УкрДЛТУ. - 1999. - Вип.9.8. - С.122-127.

3. Рогатньова Е.М. Гніздове населення птахів парків Львова та специфіка його формування // Науковий вісник: До 125-річчя УкрДЛТУ. - Львів: УкрДЛТУ. - 2000. - Вип.10.2. - С.31-34.

4. Рогатньова Е.М. Лісотипологічний аспект планування і оцінки ефективності біотехнічних заходів для наземних хребетних тварин // Тези доп. міжн. наук. конф. “Концепція розвитку лісової типології в Україні в контексті

лісової освіти і підвищення продуктивності лісових насаджень”. - Харків, 2000. - С.187-189.

5. Рогатнева Э.Н. Система мероприятий по оптимизации численности наземных позвоночных животных в пригородных и рекреационных лесах // Матер. межд. науч.-практ. конф. “Интеграция фундаментальной науки и высшего лесотехнического образования по проблемам ускоренного воспроизводства, использования и модификации древесины”. - Воронеж, 2000. - Т 2. - С.71-73.

6. Рогатньова Е.М. Лісівничі аспекти біотехнічних заходів в лісах природоохоронних територій // Матер. міжн. наук.-практ. конф. “Національні природні парки: проблеми становлення і розвитку”. - Яремче, 2000. - С.247-249.

7. Рогатньова Е.М. Різноманітність приміських лісів та зелених насаджень міст як запорука збереження біорізноманіття тварин на урбанізованих територіях // Тези міжн. конф. “Проблеми сучасної екології”. - Запоріжжя, 2000. - С. 157.

8. Рогатнева Э.Н. Регулирование условий существования млекопитающих в пригородных лесах // Экология. Наука, образование, воспитание. Сборник научных трудов. - Брянск, 2001. - Вып.2. - С.35-36.

9. Рогатньова Е. Чи вдаються тварини до хитрощів? (про міграції тварин під час сезону полювання) // Лісовий і мисливський журнал. - 2001. - №1. - С.39.

10. Рогатньова Е.М. Структура насаджень як фактор формування населення наземних хребетних (на прикладі бучин комплексної зеленої зони м. Львова) // Науковий вісник НАУ. - Вип.39. - Лісівництво. - Київ, 2001. - С.163-171.

11. Різун Е.М. Про адаптації наземних хребетних до умов убанізованого середовища // Науковий вісник: Міські сади і парки: минуле, сучасне, майбутнє. - Львів: УкрДЛТУ, 2001. - Вип.11.5 - С.383-386.

12. Бондаренко В.Д., Рогатньова Е.М. До питання про специфіку обліків тварин // Природа Розточчя. - 1999. - Вип.1. - С.191-192 (автором сформовано вимоги до наукових, виробничих і навчальних обліків тварин).

13. Литвиненко А.Н., Бондаренко Т.В., Рогатнева Э.Н. Биотехнические мероприятия в рекреационных лесах // Матер. межд. науч.-техн. конф. “Леса Беларуси и их рациональное использование”. - Минск, 2000. - С.194-196.

14. Рогатньова Е.М., Хоєцький П.Б. Фауністичні характеристики природозаповідних об'єктів Розточчя як еталонні параметри системи трасєвропейських екологічних коридорів // Матер. міжн. наук.-практ. конф. “Проблеми і перспективи розвитку природоохоронних об'єктів на Розточчі”. - Львів: Логос, 2000. - С.57-58.

15. Bondarenko W., Nazaruk M., Rohatniova E., Bondarenko T., Chojecki P. Faunistyczny kompleks urbanizowanego krajobrazu: aspekty spoіeczne i skutki funkcjowania // Mat. konf. “Ekologia a transformacje cywilizacyjne na przelomie wiekow”. - Lublin, 1999. - S. 39-40.

Анотація

Різун Е.М. Оптимізація умов існування наземних хребетних у приміських і міських насадженнях. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.03.03 - лісознавство і лісівництво. - Український державний лісотехнічний університет, Львів, 2003.

Дисертація присвячена вивченню середовища існування наземних хребетних у приміських і міських насадженнях міста Львова та встановленню їхніх взаємозв'язків із структурними компонентами насаджень. Вперше для умов міста Львова проведено комплексну оцінку приміських і міських насаджень у взаємозв'язку з функціонуванням населення наземних хребетних. Отримано нові дані про особливості структури приміських і міських насаджень, їх кормові та захисні властивості; видовий склад, чисельність, екологічні групи наземних хребетних та їх взаємозв'язки зі структурними компонентами приміських і міських насаджень. Запропоновано класифікацію наземних хребетних за ступенем адаптації до приміських і міських насаджень Львова. Основні результати досліджень знайшли відображення в рекомендаціях виробництву щодо оптимізації умов існування наземних хребетних приміських і міських насаджень.

Ключові слова: приміські і міські насадження, структура, наземні хребетні, біоекологічний аналіз, взаємозв'язки, оптимізація умов існування.

Аннотация

Ризун Э.Н. Оптимизация условий существования наземных позвоночных в пригородных и городских насаждениях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.03.03 - лесоводство и лесоведение. - Украинский государственный лесотехнический университет, Львов, 2003.

Диссертация посвящена изучению среды обитания наземных позвоночных в пригородных и городских насаждениях города Львова и установлению их взаимосвязей со структурными компонентами насаждений. Впервые для условий города Львова проведена комплексная оценка пригородных и городских насаждений во взаимосвязи с функционированием наземных позвоночных. Получены новые данные по особенностям структуры пригородных и городских насаждений, их кормовым и защитным свойствах; видовом составе, численности, экологическим группам наземных позвоночных и их связях со структурными компонентами пригородных и городских насаждений.

В пригородных и городских насаждениях выделено три типа подстилки: муль, модер и грубого перегноя. Для насекомоядных млекопитающих и птиц наиболее благоприятна подстилка типа муль за счет наличия в ней высокой численности беспозвоночных. Подстилка типа модер менее благоприятна для птиц в связи с отсутствием в ее составе основных их кормовых объектов.

Наибольшая густота подроста отмечена во втором ЭФП и достигает от 91,3 тыс.шт./га (лесопарк Погулянка) до 171,2 тыс.шт./га (парк Железная Вода). В первом и третьем ЭФП густота подроста значительно меньше.

Разнообразие видов наземных позвоночных, как и отдельных таксономических групп, снижается с уменьшением площади насаждения: пресмыкающиеся отсутствуют на объектах, площадь которых меньше 120 га; спад видового разнообразия птиц (в два и больше раз) наблюдается при уменьшении площади насаждения ниже 40-50 га; для земноводных и млекопитающих влияния площади зеленых насаждений не прослеживается.

Для неспециализированных в питании земноводных и насекомоядных млекопитающих таксономический состав наземной мезофауны не имеет первоочередного значения, важны их численность и доступность. Наибольшая численность беспозвоночных мезофауны подстилки наблюдается в пригородных лесах (в среднем 679 экз./м²). В лесопарках и парках численность наземной мезофауны колебалась от 227 до 880 экз./м² (в среднем 610 экз./м²), а в небольших парках и скверах - снижалась в среднем до 261 экз./м².

Птицы, отдающие предпочтение при гнездовании средневозрастным древостоям охотнее заселяют насаждения возрастом 40-50 лет. Виды птиц, предпочитающие при гнездовании зрелые древостои, в средневозрастных - практически отсутствуют, а наибольшей численности достигают в насаждениях возрастом 120-140 лет.

За степенью адаптации к насаждениям разного уровня антропогенизации и особенностям жизненных циклов отдельных видов в условиях пригородных и городских насаждений города Львова нами выделено пять групп наземных позвоночных: эугемерофилы, гемерофилы, мезогемерофилы, олигогемерофилы и гемерофобы.

У эугемерофилов все стадии жизненного цикла вида проходят в биотопах с максимальным антропогенным влиянием (небольшие парки и скверы, уличные посадки деревьев); гемерофилов - основные стадии жизненного цикла (размножение, зимовка) проходят в биотопах с сильным и умеренным антропогенным влиянием (лесопарки, парки и скверы); мезогемерофилов - все стадии жизненного цикла вида могут проходить в биотопах с сильным и умеренным антропогенным влиянием (лесопарки, парки и скверы), но максимальной численности популяции вида достигают в пригородных лесах и могут здесь самоподдерживаться; олигогемерофилов - все основные стадии жизненного цикла вида проходят в биотопах с минимальным антропогенным влиянием (пригородные леса), а отдельные стадии (питание) могут проходить в биотопах с умеренным антропогенным влиянием (лесопарки и парки), они здесь не самоподдерживаются, но встречаются случаи гнездования в лесопарках и парках; гемерофобов - все стадии жизненного цикла вида проходят в биотопах с минимальным антропогенным влиянием.

Основные результаты исследований нашли отображение в рекомендациях производству по оптимизации условий существования наземных позвоночных пригородных и городских насаждений.

Ключевые слова: пригородные и городские насаждения, структура, наземные позвоночные, биоэкологический анализ, взаимосвязи, оптимизация условий существования.

Summary

Rizun E.M. Optimization of living conditions of land vertebrates in suburban and urban green plantations. - Manuscript.

Thesis for a candidate's scientific degree in agricultural sciences by speciality 06.03.03 - forest science and management. - Ukrainian State University of Forestry and Wood Technology, Lviv, 2003.

...