Підвищення продуктивності льону олійного в умовах південного степу України шляхом оптимізації агрозаходів посівного комплексу

Размещено на http://allbest.ru

Размещено на http://allbest.ru

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Підвищення продуктивності льону олійного в умовах південного степу україни шляхом оптимізації агрозаходів посівного комплексу

1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Основою формування високої насіннєвої продуктивності льону олійного є створення оптимальних умов для росту і розвитку рослин. Серед агрозаходів, які спроможні регулювати ці умови, важливе значення має вибір оптимального строку сівби, а також визначення оптимальної площі живлення та її конфігурації. До того ж, ці заходи впливають на показники якості сировини. На сьогоднішній день в умовах Степу України ці питання вивченні недостатньо, а висновки окремих фахівців з них мають велику розбіжність й відрізняються наявністю дискутивних моментів. Саме тому ми присвятили роботу вивченню цих питань і вважаємо їх актуальними.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові дослідження, проведені згідно програми, є складовою частиною загальної теми кафедри рослинництва, яка в свою чергу є частиною тематичного плану ОДАУ на період 2001-2006 рр. Номер державної реєстрації: 0101U001375 від 16.03.2001 р.

Мета і завдання дослідження. Основною метою досліджень було визначення й агробіологічне обґрунтування оптимального строку сівби, способу сівби і норми висіву льону олійного в умовах південного Степу України.

Для досягнення цієї мети вирішувались такі завдання:

дати комплексну оцінку екологічних умов життя рослин льону залежно від строків сівби;

дослідити динаміку росту й розвитку рослин льону різних строків сівби;

визначити рівень урожайності льону та її структурні елементи;

вивчити вплив розміру площі живлення рослин та її конфігурації на комплекс умов життя;

створити оптимальну модель посіву льону за елементами структури урожаю;

прослідкувати залежність основних якісних показників насіння від заходів що вивчаються;

за допомогою методів статистики знайти теоретичні оптимуми з вивчених питань;

дати економічну та біоенергетичну оцінку строкам і способам сівби та нормам висіву;

у виробничих умовах перевірити вивчені агрозаходи й на основі цієї перевірки дати рекомендації виробництву.

Об'єктом досліджень були посіви льону олійного різних строків сівби, посіви різних способів сівби з різними нормами висіву.

Предметом досліджень був сорт льону олійного вітчизняної селекції Айсберг.

Методи досліджень. В процесі виконання роботи застосовували спеціальні та загальнонаукові методи досліджень:

1) польовий метод - вивчення взаємозв'язку об'єкта з предметом досліджень в екологічних умовах конкретної географічної зони;

2) вимірювально-ваговий метод - визначення біометричних параметрів росту і розвитку рослин і формування врожаю;

3) біохімічний метод - визначення вмісту сирого жиру в насінні;

4) статистичні методи: кореляційний, регресійний, варіаційний, дисперсійний аналізи - визначення вірогідності даних та зв'язків між досліджуваними показниками;

5) порівняльно-розрахунковий - визначення економічної та енергетичної ефективності агрозаходів посівного комплексу.

Наукова новизна одержаних результатів досліджень. Вперше на чорноземі південному Одеської області доказана можливість отримання 2 т/га насіння льону олійного. Вивчено особливості продуктивного процесу залежно від норми висіву, способу сівби льону олійного проміжного типу. Встановлено оптимальний строк, спосіб сівби і норма висіву насіння. Вперше розраховано витрати води на створення одиниці урожаю насіння та надземної біомаси, відпрацьовано модель посіву льону з урожайністю 2 т/га, визначено основні показники фотосинтетичної діяльності рослин та показано залежність якості від вивчених агрозаходів.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження дозволили сформувати висновок про оптимальний строк сівби льону олійного, а також способу сівби і норми висіву. Виробничники одержали чітку й конкретну рекомендацію, перевірка якої у виробничих умовах підтвердила правомірність наших висновків.

Особистий внесок здобувача полягає в розробці програми та методики, постановці і проведенні досліджень, аналізі спеціальної літератури зі стану вивчення проблеми, виконання експериментальної частини досліджень, узагальненні одержаних результатів та їх інтерпретації, підготовці друкованих праць, наукових звітів та рекомендацій, пропаганді та впровадження результатів у виробництво.

Апробація результатів дисертації. Основний зміст та головні висновки з проведених досліджень щорічно, протягом 2004-2006 рр. доповідались на наукових конференціях професорсько-викладацького складу ОДАУ. Окрім цього, результати досліджень доповідались на всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених в Уманському ДАУ (2007 р.) та на виробничих семінарах різних рівнів. Публікації. По матеріалам дисертації опубліковано три наукових статті у фахових виданнях. Крім цього матеріали включено до навчального посібника та у практичні рекомендації з технології вирощування льону олійного в Одеській області, а також викладено у тезах конференцій. Структура і об'єм роботи. Дисертація складається із вступу, 6 розділів, аналізу та узагальненя результатів досліджень, висновків, рекомендацій виробництву, списку використаної літератури (179 джерел, в тому числі 27 іноземних) і додатків (19). Робота викладена на 166 сторінках комп'ютерного тексту, включаючи 44 таблиць, 32 малюнків.

1.ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Стан вивченості питання

Огляд наукової літератури з проблеми виробництва товарного насіння льону олійного проведено на підставі аналізу 179 літературних джерел. Як загальний висновок визначено недостатність наукових розробок, розбіжність висновків окремих авторів та наявність „білих плям” по деяким питанням.

Умови проведення досліджень

Дослідження по впливу заходів посівного комплексу на продуктивність льону олійного проводилися у 2004-2006 рр. Досліди закладали на чорноземі південному дослідного поля НДГ ім. А.В. Трофімова Одеського державного аграрного університету. За механічним складом ґрунт дослідної ділянки характеризується відносною однорідністю, який можна віднести до мулувато-крупнопилуватих важких суглинків. Середній вміст гумусу в орному шарі становить 3,8%. Реакція ґрунтового розчину нейтральна (рН біля 7,0).

Метеорологічні умови в роки проведення досліджень були типовими для південного регіону України з незначними коливаннями температури по роках досліджень та із значною амплітудою по вологозабезпеченості. Так 2004 рік відрізнявся досить високою вологозабезпеченістю, 2005 рік був посушливим, а 2006 р. займав проміжне положення.

Методика досліджень

Для реалізації поставлених завдань нами були закладені однофакторний дослід з вивченням строків сівби (табл. 1) і двофакторний дослід з вивченням способів сівби та норм висіву (табл. 2).

Таблиця 1. Схема однофакторного досліду із строками сівби включала

Таблиця 2. Схема двофакторного досліду зі способами сівби і нормами висіву

Варіанти досліду були підібрані на основі аналізу літературних джерел. Повторення в дослідах чотирьохкратне. Кожне повторення складалося із поділянкового розміщення варіантів з їх систематичним зміщенням. Загальна площа ділянки складала 100 м² , облікова площа - 50 м².

Польові досліди супроводжувалися різноманітними супутніми дослідженнями: фенологічні спостереження; визначення кількості доступної вологи в ґрунті, яке проводили термо-ваговим методом; оцінка забур'яненості посівів, яку проводили кількісно-ваговим методом; облік густоти і виживання рослин; визначення висоти рослин; визначення площі листкової поверхні, яке проводили методом видозмінених висічок; визначення сирої та абсолютно сухої надземної біомаси; визначення чистої продуктивності фотосинтезу; визначення вмісту вологи в рослині. Результати досліджень обробляли сучасними методами статистики. Розрахунок економічної та біоенергетичної ефективності заходів посівного комплексу визначали згідно загальноприйнятих методик.

Вплив строків сівби на продуктивність льону олійного

Проведені нами розрахунки кореляційного зв'язку показали тісну залежність польової схожості насіння льону від вологості посівного шару ґрунту 0-10 см (r = 0,818 ±0,16). Виявлений також зворотній зв'язок польової схожості насіння від середньої температури повітря у період сівба - сходи (r = -0,50 ±0,24). З цього витікає, що величина польової схожості насіння льону олійного залежить головним чином від вологості посівного шару ґрунту.

Оскільки найбільша вологість посівного шару ґрунту спостерігається завжди при фізичній стиглості ґрунту, то для гарантованого отримання сходів льону сівбу доцільно проводити лише у цей час. Наші дані показали, що ранні строки сівби (за фізичної стиглості ґрунту і через п'ять днів після неї) відрізнялися самими високими показниками польової схожості насіння 80,3 і 79,1%. Запізнення з сівбою призводить до того, що не вдається отримати дружні сходи з-за швидкого пересихання посівного шару ґрунту. Так, при сівбі через п'ятнадцять-двадцять днів після настання фізичної стиглості ґрунту польова схожість знижується до 76,1 і 73,1% відповідно.

Строки сівби досить суттєво змінюють екологічні умови, за яких протікає ріст і розвиток рослин льону. Так, проведення сівби у більш пізній строк призводить до того, що вегетація рослин припадає на період з інтенсивнішим освітленням. Інший екологічний фактор, якій змінюється залежно від строку сівби, є середньодобова температура. Як і тривалість світового дня середньодобова температура повітря зростає при запізнені з сівбою (табл. 3).

Таблиця 3 Середньодобова температура повітря за період вегетації льону олійного залежно від строку сівби (середнє за 2004-2006 рр.)

Як показав математичний аналіз, саме зростання цих екологічних факторів призводить до скорочення міжфазних періодів льону і вегетації в цілому. Так, в наших дослідах коефіцієнт кореляції між тривалістю міжфазного періоду сходи-бутонізація та довжиною світового дня становив -0,586 ±0,22. А, коефіцієнт кореляції між тривалістю періоду сходи-цвітіння та середньодобовою температурою за цей період становив -0,940 ±0,20 в 2004 році, -0,972 ±0,14 в 2005 році і -0,960 ±0,16 в 2006 році.

З цього витікає, що швидкість проходження перших фаз розвитку, до цвітіння, у льону великою мірою залежить від довжини дня і ще більше від величини середньодобової температури повітря. В наших дослідах запізнення з сівбою на 20 днів призводило до скорочення тривалості періоду сходи-цвітіння, в середньому, на 4 дні. Як ми знаємо, саме в цей період у льону відбувається інтенсивний ріст рослин і скорочення цього періоду призводить до утворення менш потужних рослин, що, як правило, впливає і на їх індивідуальну продуктивність.

Найбільш переконливим показником рівня екологічних умов є ГТК, який поєднує в собі як суму опадів так і середню температуру повітря. Зміна цього показника від строку сівби наведена у табл. 4.

Як видно з таблиці, строк сівби досить суттєво змінює гідротермічний коефіцієнт у всі міжфазні періоди. Багато дослідників вважають вирішальною роль гідротермічного коефіцієнту для формування урожаю.

Таблиця 4 Гідротермічний коефіцієнт на протязі вегетації льону олійного

За нашими розрахунками найбільший вплив на величину урожаю мав гідротермічний коефіцієнт за період бутонізація-цвітіння. В середньому за три роки коефіцієнт кореляції між урожайністю і показником гідротермічного коефіцієнту за цей період склав 0,843 ±0,15. За період сходи-ялинка він становив 0,433 ±0,25, а за період ялинка-бутонізація - 0,686 ±0,20. Це пов'язане з тим, що часті опади в період до бутонізації добре впливають лише на ріст та розгалуження льону, а на рясність цвітіння та утворення коробочок - менш суттєво.

Слід відзначити, що строки сівби визначають не лише умови росту рослин з точки зору тепло- та вологозабезпеченості й тривалості світового дня, але й рівень забур'яненості та його шкодочинність.

В наших дослідах строки сівби суттєво вплинули на кількість бур'янів в посівах. Так, при ранніх строках сівби їх кількість в середньому за роки досліджень складала 50,3-57,0 шт./м². Значно менше їх було на пізніх строках сівби (21,0-23,3 шт./м²), де проводились додаткові передпосівні культивації.

Під впливом погодних умов посіви льону різних строків сівби, за роки випробувань, відрізнялися по площі листя, фотосинтетичному потенціалу, чистої продуктивності фотосинтезу і, як наслідок, динаміці накопичення сухої біомаси (табл. 5).

Таблиця 5 Фотосинтетичний потенціал і чиста продуктивність фотосинтезу льону залежно від строку сівби (бутонізація - цвітіння)

З таблиці видно, що посіви пізніх строків сівби формували меншу листову поверхню, що у поєднанні з більш коротким періодом призводило до помітного зменшення їх фотосинтетичного потенціалу. До того ж, продуктивність роботи листового апарату нижча, ніж посівів ранніх строків сівби, де за вказаний період 1 м² листової поверхні синтезував до 7,29 і 9,22 г сухої речовини за добу у 2005 і 2006 роках відповідно, що на 3,55 і 3,48% більше посівів другого строку сівби. За більш пізньої сівби перевага стає ще відчутнішою. Дещо інша картина спостерігалась у 2004 році.

Цілком зрозумілим наслідком збільшення фотосинтетичного потенціалу і його продуктивності за більш ранньої сівби стала зміна урожаю сухої речовини (табл. 6)

Таблиця 6. Накопичення сухої надземної біомаси льоном залежно від строку сівби

З таблиці видно, що протягом всього періоду вегетації, у 2005 і 2006 роках, перевагу по накопиченню абсолютно сухої біомаси мали посіви льону більш ранньої сівби. Лише у 2004 році спостерігалась зворотня картина, яка пояснюється нетиповістю даного року за кількістю опадів.

Як ми вже відзначали раніше, в наших дослідах залежно від року складалися неоднакові кліматичні умови. Так, кращі умови вологозабезпеченості й помірні температури повітря березневих строків сівби у 2005 і 2006 рр. протягом усього вегетаційного періоду забезпечили більш сприятливі умови фотосинтетичної діяльності посівів. Це, відповідним чином, вплинуло на формування елементів структури врожаю, насіннєву продуктивність і якість продукції (табл. 7)

Таблиця 7 Урожайність льону олійного і збір жиру залежно від строку сівби.

Як видно з таблиці, в більш типові за вологістю роки для нашої зони (2005 і 2006 рр.), льон олійний формує найвищу урожайність за ранньої сівби. Слід відзначити, що зростання відбувається не лише за рахунок більшої кількості рослин перед збиранням, але й як наслілок зростання індивідуальної продуктивності рослин. У нетиповий за вологістю 2004 рік рання сівба не має переваг над пізньою, і тому більш пізня сівба сприяє отриманню найвищої урожайності.

Нами було відзначено, що рослини, які проходять період від цвітіння до жовтої спілості в більш м'яких умовах, відрізняються більшою врожайністю й більшим вмістом жиру в насінні. Це вказує на зв'язок між індивідуальною продуктивністю рослини і вмістом жиру в насінні. Так, в нашому досліді, коефіцієнт кореляції між індивідуальною продуктивністю рослини і вмістом жиру в насінні становив 0,902 ±0,12.

Таким чином, більш врожайні посіві третьої декади березня у 2005 і 2006 рр. нагромаджували в насінні й більше жиру. Навпаки, за сівбі в пізній строк, налив і дозрівання насіння протікали при більш високій середній температурі повітря, яка перевищувала 25°С. Все це призвело до зниження вмісту жиру.

Отже, по збору жиру з 1 га незаперечну перевагу має посів льону олійного 20-25 березня. У цей строк сівби в середньому за роки випробувань отримано 8,0 ц/га жиру, що на 0,9 ц/га (12,7%) більше, ніж за сівби в першій половини квітня.

Вплив способу сівби і норми висіву на продуктивність льону олійного

В наших дослідах не підтверджуються висновки деяких авторів про залежність польової схожості насіння від норми висіву або способу сівби. Проте, при визначені виживання рослин простежувалася стала тенденція його зниження із збільшенням як норми висіву так і ширини міжрядь.

В наших дослідах заходи, які вивчалися, та метеорологічні умови впливали на ріст і розвиток рослин льону. Так, найбільш тривалий період вегетації (98 днів) відзначено у 2004 році на варіантах з меншими нормами висіву на всіх способах сівби. Самий короткий період вегетації (87 днів) спостерігався у 2005 році на варіантах з нормою висіву 7 млн. схожих насінин на 1 га за сівбі звичайним рядовим способом і при нормі висіву 6 млн. схожих насінин на 1 га за широкорядної сівби. Таким чином, була відмічена закономірність: чим більш загущений був посів і чим нерівномірніше розташовані рослини на площі, тим коротше був період достигання насіння.

Норми висіву і способи сівби відповідним чином впливали і на формування листової поверхні (табл. 8).

Таблиця 8 Площа листя льону олійного залежно від способу сівби і норми висіву (середнє за 2004-2006 рр.)

З таблиці видно, що із загущенням травостою площа листя однієї рослини знижується. Так, у фазу бутонізація на варіанті з шириною міжрядь 15 см площа листя однієї рослини зменшується з 44,7 до 43,7, за двострічкової сівби - з 43,1 до 40,3, а за широкорядної сівби - з 42,9 до 40,1 см² відповідно. Але у розрахунку на 1 га цей показник зростає: з 17,2 до 23,2 за сівби звичайним рядовим способом, з 14,8 до 19,5 за двострічкової сівби і з 13,1 до 16,8 тис.м²/га за широкорядної сівби. Дана закономірність спостерігалася і у інші фази розвитку.

З таблиці також видно, що зменшення конкуренції між культурними рослинами в рядкові за рахунок звуження міжрядь призводить до зростання площі листя однієї рослини. Звуження ширини міжрядь призводить також і до зростання площі листя посівів. Так, при нормі висіву 5,5 млн./га у фазу цвітіння площа листя становила 25,3 тис.м²/га за широкорядної сівби, 27,1 тис.м²/га - за двострічкової і 28,7 тис.м²/га - за звичайної рядової сівби.

Із зростанням площі листя відбувається і зростання показника ФП. Тому найбільш високий його показник завжди спостерігався у варіанті при нормі висіву 7 млн./га за сівби звичайним рядовим способом. Так, в середньому за роки досліджень за період бутонізація-цвітіння він складав 368 тис.м²*дн/га. Із зменшенням норми висіву цей показник також зменшується. Так, при норми висіву 5,0 млн./га за той самий період і за того ж способу сівби він становив вже 292 тис.м²*дн/га. Якщо порівнювати між собою способи сівби з однаковими нормами висіву, то кращим способом сівби для отримання найбільших показників ФП був звичайний рядовий.

Але із зростанням ФП знижується продуктивність його роботи. Так, у варіанті з нормою висіву 7 млн./га за сівби звичайним рядовим способом, чиста продуктивність фотосинтезу за період бутонізація-цвітіння в середньому за роки досліджень становила 7,97 г/м² за добу, а за норми висіву 5,0 млн./га цей показник був на рівні 8,30 г/м² за добу. При розширенні міжрядь за однакової норми висіву ЧПФ як і ФП знижується. Більш наочно сказане можна побачити на рис. 1.

Рис. 1 Фотосинтетичний потенціал і чиста продуктивність фотосинтезу посіву льону за період бутонізація-цвітіння залежно від норми висіву і способу сівби (середнє за 2004-2006 рр.)

Таким чином, кращим способом сівби для отримання найвищого показника чистої продуктивності фотосинтезу є звичайний рядовий, а кращими нормами висіву - 5,0 і 5,5 млн. схожих насінин на 1 га.

Але, все ж таки, більш ефективна робота асиміляційного апарату посівів з низькими нормами висіву не компенсує значно меншу його площу листя. І тому посіви з нормою висіву 5 і 5,5 млн. на 1 га на кінець періоду вегетації формують значно менше сухої надземної біомаси, ніж посіви з нормою висіву 7 млн. (табл. 9).

Таблиця 9. Накопичення сухої надземної біомаси посівами льону залежно від способу сівби і норми висіву

Як видно з таблиці, збільшення норми висіву призводить до зростання накопичення сухої надземної біомаси. Але його аналіз, за допомогою дисперсійного методу, показав, що зростання відбувається до відповідної величини норми висіву. Так, за звичайної рядової сівби у 2004 і 2006 рр. зростання відбувалося до норми висіву 6,5, а у 2005 р. - 6,0 млн./га. За двострічкової сівби суттєвого приросту надземної біомаси не спостерігалося починаючи з норми висіву 6,0 млн./га у 2004 р., а у 2005-2006 рр. - починаючи з норми 5,5 млн./га. За широкорядної сівби суттєвого приросту не спостерігалося вже з норми висіву 5,0 млн./га.

З даних таблиці 9 також видно, що збільшення ширини міжрядь призводить до зниження показника сухої надземної біомаси посіву незалежно від норми висіву.

Дана закономірність скоріше за все обумовлена тим, що розширення міжрядь за однакової норми висіву призводить до посилення конкуренції між рослинами льону в рядкові за вологу і поживні речовини.

Що стосується норм висіву, то тут середня зміна коефіцієнта водоспоживання при збільшенні норми висіву на 0,5 млн./га, починаючи з 5,0 до 7,0 млн./га, становила 7,5 або 1,92%, що є досить не суттєвою величиною. Але якщо розглядати середню зміну між нормами висіву 5,0 і 6,0 млн./га, то тут різниця становила 27 або 6,6%, подальше збільшення норми висіву з 6,0 до 7,0 млн./га призводило до зменшення коефіцієнта водоспоживання всього на 3 або 0,78%. Таким чином можна зробити висновок, що збільшення норми висіву з 6,0 до 7,0 млн./га не призводить до суттєвої зміни коефіцієнта водоспоживання, але збільшення норми висіву з 5,0 до 6,0 млн./га все ж таки призводить до суттєвих змін цього показника.

Як було видно із сказаного вище, зміна норми висіву і ширини міжрядь суттєво впливає на умови розвитку і сам розвиток рослин льону, а це відповідним чином вплинуло і на урожайність льону (табл. 10).

Таблиця 10 Урожайність льону олійного залежно від норми висіву і способу сівби, ц/га

З таблиці видно, що із збільшенням ширини міжрядь продуктивність з одиниці площі зменшується. Тому слід вважати, що кращим способом сівби для льону олійного є звичайний рядовий. Так, в середньому за роки досліджень цей спосіб дає прибавку, порівняно з двострічковим - 4,0 і порівняно з широкорядним способом - 7,1 ц/га.

При збільшенні норми висіву також відбувається підвищення урожайності. Так, за звичайного рядового способу сівби найбільший урожай ми отримували при нормі висіву 7,0, за двострічкової - 6 і за широкорядної - 5,0 млн. схожих насінин на 1 га. Але дисперсійний аналіз показує, що перевага цих норм висіву над іншими не суттєва.

Так, за звичайної рядової сівби, починаючи з норми висіву 6,0 млн./га, а у дуже вологи роки з 6,5 млн./га, прибавка врожаю над нормою висіву 5,5 і 6,0 млн./га, відповідно, є несуттєвою. За двострічкової сівби урожайність при нормах висіву 5,5 і 6,0 млн./га також статистично однакова. У посушливому 2005 році цього не відбувалося. За широкорядної сівби, у посушливому 2005 році статистично однаковий урожай спостерігався при нормах висіву 4,5 і 5,0 млн./га, а у більш сприятливі за вологістю роки статистично однаковий урожай був при нормі висіву в межах 4,5-5,5 млн./га.

За допомогою регресійного аналізу ми зробили розрахунок теоретичного оптимуму норми висіву для вивчених способів сівби (рис. 2).

Рис. 2 Теоретична урожайність льону олійного залежно від норм висіву

Як видно з рисунку, найбільший урожай льону, за звичайної рядової сівби, ми отримуємо при норми висіву 6,8 млн./га; за двострічкової сівби - при норми висіву 5,8 млн./га. Тобто ці норми висіву є оптимальними і відхилення від неї в ту чи іншу сторону призводить до зниження врожаю. Слід також відмітити, що отримані данні знаходяться на рівні імовірності 95%. При аналізі врожаю за широкорядної сівби отримані данні знаходились на рівні імовірності 70% і тому ми не вказуємо їх в роботі.

Але користуючись тим, що збільшення норми висіву більше 6 млн./га, за звичайної рядової сівби, призводить до отримання однакового врожаю і невиправданого витрачання насіння, ми прийшли до висновку, що в даному випадку кращою нормою висіву є 6 млн./га. За двострічкової сівби, в такому випадку, була кращою норма висіву 5,5 млн./га., а за широкорядної сівби - 4,5 млн./га.

Біоенергетична і економічна оцінка вирощування льону олійного

Аналіз біоенергетичної оцінки технології вирощування льону показав, що кращою є сівба за фізичної стиглості ґрунту звичайним рядовим способом з нормою висіву в межах 6,0-7,0 млн./га.

Аналіз економічної ефективності показав аналогічні результати з біоенергетичними розрахунками. Так найвищий рівень рентабельності (93,9%) спостерігався за сівби у фізичну стиглість ґрунту. Що стосується способу сівби і норми висіву, то тут найкращі показники рівня рентабельності були зафіксовані у варіанті з висівом 6,5 млн./га за звичайної рядової сівби (125,0%), 6,0 млн./га - за двострічкової сівби (79,5%) та 5,0 млн./га - за широкорядної сівби (48,2%).

Але слід ще раз нагадати, що перевага вказаних норм висіву над деякими іншими нормами математично не доказана. Тому, ми не можемо стверджувати на відповідному рівні імовірності, що саме ці норми висіву з економічної точки зору є кращими.

ВИСНОВКИ

Проведені у відповідності з програмою дослідження, математично-аналітична обробка їх результатів та виробнича перевірка дозволяють зробити такі основні висновки:

1. Для гарантованого отримання сходів льону, сівбу доцільно проводити за фізичної стиглості ґрунту. Так, середнє значення польової схожості за сівби у перші 2 строки дорівнювало 80,3 і 79,1%. Запізнення з сівбою на п'ятнадцять-двадцять днів після настання фізичної стиглості знижує польову схожість до 76,1 і 73,1% відповідно.

2. Швидкість проходження перших фаз розвитку (до цвітіння) у льону великою мірою залежить від тривалості світового дня (r= -0,586) і ще більше від середньодобової температури повітря (r= -0,940…-0,972). Так, затримка з сівбою на 10 днів призводила до скорочення тривалості періоду сходи-бутонізація в середньому на 2, а затримка на 20 днів - на 3 дні.

3. Відтягування сівби на більш пізній строк призводить також до того, що ріст і розвиток рослин припадають на досить несприятливі умови. Так, за ранньої сівби розвиток рослин до цвітіння протікав при температурі повітря 9,9-14,8 єС, а від цвітіння до жовтої стиглості вона зростала до 18,2 єС. При запізнені з сівбою на 10 днів температура повітря зростала до 11,6-16,2 єС та 18,6-19,1 єС відповідно. 20-денна затримка сівби призвела до подальшого зростання температури повітря до 12,4-18,1 єС та 18-21 єС, відповідно. Це викликало у рослин льону пізнього строку сівби депресію, наслідком якої було гальмування фотосинтетичної діяльності, затримка ростових процесів і прискорення розвитку рослин.

4. Для того, щоб зменшити негативну дію високих температур, за пізньої сівби, рослини льону велику кількість води витрачають на транспірацію, яка безпосередньо і знижує температуру рослини. Це призводить до непродуктивного витрачання води. Так, при запізнені з сівбою на 10 днів коефіцієнт водоспоживання зріс на 54 м³/т, а при запізнені на 20 днів - на 101 м³/т сухої біомаси.

5. Таким чином, за ранньої сівби ми отримуємо потужніші рослини, з більшою кількістю коробочок. Крім того, за ранньої сівби, рослини проходять період від цвітіння до жовтої спілості в більш м'яких умовах, й тому відрізняються більшою врожайністю й олійністю. Так, в середньому за роки досліджень, за сівби у ранній строк сформовано врожай на рівні 17,7 ц/га, з вмістом жиру в насінні 45,2%. Запізнення з сівбою на 10 днів зменшило урожайність на 1,2 ц/га, а олійність - на 0,4%. Останній строк сівби за врожайністю поступався першому на 2,3 ц/га, а за олійністю - на 0,9%.

6. Розрахунками доведено, що вміст жиру в насінні має тісний кореляційний зв'язок з індивідуальною продуктивністю (r = 0,902).

7. Збільшення ширини міжрядь, як і зростання норми висіву, зменшує вміст вологи в рослині. В свою чергу це призводить до зростання водного дефіциту і зменшення чистої продуктивності фотосинтезу. В нашому досліді коефіцієнт кореляції між цими показниками коливався в межах -0,60…-0,78.

8. Оптимальним способом сівби льону є звичайний рядовий, з міжряддями 15 см. В середньому за роки досліджень цей спосіб дає прибавку, порівняно з двострічковим - 4,0 і порівняно з широкорядним способом - 7,1 ц/га.

9. Льон олійний є досить пластичною культурою до комплексу умов вирощування. Їх поліпшення сприяє розширенню межі густот, при яких формується статистично однаковий урожай. Так, проведений дисперсійний аналіз показав, що за звичайної рядової сівби, починаючи з норми висіву 6,0 млн./га, а у дуже вологи роки з 6,5 млн./га, прибавка врожаю над нормою висіву 5,5 і 6,0 млн./га, відповідно, є несуттєвою. За двострічкової сівби урожайність при нормах висіву 5,5 і 6,0 млн./га також статистично однакова. У посушливому 2005 році цього не відбувалося. За широкорядної сівби, у посушливому 2005 році статистично однаковий урожай спостерігався при нормах висіву 4,5 і 5,0 млн./га, а у більш сприятливі за вологістю роки статистично однаковий урожай був за норми висіву в межах 4,5-5,5 млн./га.

10. ...